Альона Шмига

Психолінгвістика

2 932

Психолінгвістика (рос., анахр., — психолингвистика) — це міждисциплінарна галузь наукового знання, предметом вивчення якої є психологічні аспекти мовлення та, ширше, мовленнєва діяльність як поєднання психології та лінгвістики.

Власне, щоби люди могли краще зрозуміти як засвоюєються, синтезується, відтворюється і, зокрема, вивчається додаткова мова — психологія та лінгвістика розглядаються, досліджуються та інтерпретуються у цій міждисциплінарній газулі інтегрально й з іншими науками, зокрема соціологією, логікою, семіотикою, філософією, неврологією тощо.

Взаємовпливи між мовленням та когнітивною сферою як предмет психолінгвістики, звісно також передбачають і всебічний аналіз мови у проекції на сприйняття, мислення, пам’ять, а також — формування цінностей, характеру, ідентичності, світогляду тощо.

Іншими словами, психолінгвістика корисна тим, що розглядає мову у контексті психології та навпаки і передбачає:

  • Інтерпретацію мови як функції, а мовлення — як феномену психіки та свідомості
  • Вивчення внутрішніх та зовнішніх факторів соціокультурної діяльності сучасної особистості у процесі їх взаємодії між собою
  • Дослідження психіки у процесі засвоєння та використання мови шляхом експериментів
  • тощо
Психолінгвістика як міждисциплінарна наука

Психолінгвістика і знеросійщення

З огляду на процеси і тенденції знеросійщення інфопростору в Україні, які суттєво пришвидшилися з початком росією підлої геноцидної війни та наявність відповідного суспільного запиту від кількох мільйонів “ще учора російськомовних” — до важливих завдань сучасної психолінгвістики належить також віднести і:

  • Розробку та впровадження універсальної мовно-психологічної програми ефективного і непсихотравматичного знеросійщення (причому, як на індивідуальному, так і загальнодержавному рівнях)
  • Створення психологічно підсиленої програми вивчення української мови (чи занурення у мовно-культурне середовище) для так званих “вестернів”, тобто громадян країн цивілізованого Заходу, які на фоні героїчного відстоювання Україною демократичного устрою — прониклися симпатією до “усього жовто-блакитного і з тризубом“

У цьому контексті доречно нагадати, що згідно з місією “Простору Психологів” однією з цілей створення та діяльності бірюзової організації — є розробка такого роду мовно-психологічних програм (продуктів), причому таких, які можна буде з одинаково високою ефективністю і персоналізувати, і масштабувати, а також використовувати як всередині України, так і поза її межами.

Психологія мови

Треба додати, що у широкому розумінні, психолінгвістику нерідко зводять до “психології мови”, галузі, яка звісно ж, тісно пов’язана з психолінгвістикою, але на відміну від психолінгвістики, котра вивчає психічну діяльність у формі мовлення та її взаємодію з іншими процесами людської психіки:

Психологія мови зосереджена на мові як феномені індивідуальної та колективної свідомості та, зокрема її ролі в життєдіяльності особистості.

Саме психологія мови досліджує, як, чому (і яка) мова впливає на відчуття, сприйняття, мислення, спілкування, поведінку тощо

Також предметом психології мови вважаються і психологічні особливості використання мови для комунікаційної (та іншої) взаємодії з оточуючими

До істотних аспектів психології мови, на мою думку, варто віднести ще:

  • Функціональність: як мова використовується для комунікації, емоційного реагування, поведінкової регуляції, встановлення стосунків тощо
  • Удосконалюваність: закономірності покращення мовленнєвих здібностей особистості впродовж різних вікових етапів розвитку
  • Нейро-фізичні: обробка мови безпосередьо у мозку та з урахуванням особливостей перцепції і розуміння особистості в цілому, а також — нейро-психо-соматичних процесів синтезу та відтворення мови зокрема
  • Комунікативні: особливості застосування мови у процесі соціальної діяльності, зокрема для самопрезентації, дружби, підтримки зв’язків з близькими, конфліктів тощо
Психологія мови
Картинка адаптована на основі

Розібравшись з визначальними аспектами психолінгвістики або, як її ще інколи називають лінгвістичної психології — коротко охарактеризую своє бачення її закономірностей.

ЗАКОНОМІРНОСТІ ПСИХОЛІНГВІСТИКИ

Закономірності психолінгвістики, найчастіше, тлумачать важливі особливості таких аспектів мовлення як: опанування, розуміння, відтворення (вироблення), засвоєння другої/додаткової мови.

Опанування мови

Оволодіння мовою, безумовно, непростий і тривалий процес адже відображає сприймання, розуміння, вироблення та застосування мови як інструменту комунікації та засадничої ознаки ідентичності.

З точки зору теорії психолінгвістики (і на практиці), процес опанування мови полягає у поступовому набуванні кількох основних мовних навичок, зокрема:

  1. Фонетичних (поставлена мова),
  2. Морфологічних (будова і порядок слів, граматика),
  3. Синтаксичних (розділові знаки, паузи та символи),
  4. Семантичних (значення слів)
  5. Лексичних (запас слів)

З урахуванням індивідуальності процесів вироблення вищевказаних навичок та враховуючи загальні закономірності їх поступового розвитку, психолінгвісти виокремлюють кілька основних аспектів/етапів процесу опанування мови:

  • Сприйняття як здатність розрізняти звуки мови та коректно розуміти їх значення у контексті
  • Продукування або відтворення мовлення, у вигляді чіткого підбору слів та коректної вимови, а також — побудови граматично правильних речень
  • Рекурсія відповідно до синтаксичного принципу, уможливлює створення нескінченної кількості висловлювань із обмеженим набором правил їх утворення
  • Чутливий період інтерпретує вікові ознаки найкращої сприйнятливі навчанню мовам у дітей
Психолінгвістика опанування мови
Картинка адаптована звідси

Розуміння мови

Під розумінням мови у психолінгвістиці мається на увазі спроможність особистості правильно і в достатньо повному обсязі тлумачити мовні повідомлення, які вона отримує усно чи письмово.

На практиці, розуміння мови є результатом взаємодії множини когнітивних механізмів, зокрема перцепції, уваги, мислення, пам’яті тощо.

Власне, розуміння мови як таке, прийнято вважати, відбувається одразу (чи майже водночас) на 5 рівнях:

  1. Фонетичному, де розпізнаються звуки і їх поєднання у словах
  2. Лексичному, який передбачає поінформованість про значення слів і правила їх вживання
  3. Синтаксичному, де кристалізується уявлення про граматично коректну побудову речень
  4. Семантичному, який відповідає за коректну інтерпретацію висловів, речень та інших одиниць смислу в цілому
  5. Прагматичному, де завдяки ситуативному розумінню мови — відбувається коректне зчитування намірів (інтенцій) співрозмовника, ідіом, діалектизмів тощо

Важливість розуміння мови для комунікації та соціальної взаємодії важко переоцінити, адже у психолінгвістиці воно досліджується як інтегрований підсумок багаторівневого засвоєння мовленнєвих повідомлень, збої на будь-якому з яких — можуть прозводити до як до тимчасового спотворення мовленнєвої функції, так і до розвитку мовленнєвих розладів.

Відтворення мови

Виробленням, відтворенням або продукуванням мови, психолінгвісти називають кількаетапний процес (див 5 пунктів вище) упродовж якого формуються та вимовляються слова, а відтак і безпосередньо відбувається комунікація (спілкування).

Важливо, що відтворення мовленнєвих конструкцій як таке — відбувається не завжди усвідомлено, а частіше, підсвідомо (чи навіть несвідомо).

Такого роду автоматизм мовлення трактується у психолінгвістиці як раніший чи пізніший, але неодмінний наслідок розвитку внутрішніх мовних моделей у процесі опанування мови.

Саме внутрішні мовленнєві моделі, за твердженнями психолінгвістів-теоретиків і згідно мого практичного досвіду, дозволяють не лише швидко і якісно опанувати мову, а й оперативно та коректно створювати мовленнєві повідомлення навіть у непростих комунікативних ситуаціях.

Засвоєння додаткової мови

Процес, упродовж якого діти/дорослі навчаються розмовляти не лише рідною мовою, а і відмінною від неї іноземною — психолінгвісти трактують як свого роду виклик, проте, водночас, багато хто відзначає його і таким, що містить у собі могутній стимул/винагороду.

Психологія вивчення іноземної мови
Картинку адаптовано звідси

Наприклад, занурившись в україномовне середовище “учорашні російськомовні” — можуть відкрити в собі питомі україноментальні архетипи та віднайти невичерпне джерело ресурсів для подолання розладу ідентичності і внутрішньої гармонізації особистості.

Або, з іншого боку, вивчення англійської мови, як домінуючої мови міжнародного інформаційного простору, само по собі, уже заохочується можливістю підімкнення особистості до велетенської за обсягами суспільно-інформаційної спадщини, що формувалася впродовж тисяч років саме на гуманістичних засадах і продовжує задавати тренди розвитку людства в цілому.

Чи, до прикладу, такі простіші переваги як можливість влаштуватися на роботу, налагодити співпрацю, презентувати якийсь продукт чи, врешті-решт просто порозумітися з оточуючими будучи закордоном.

Теорія і практика сучасної психолінгвістики — дозволяє визначити і кілька ключових чинників, сумарна дія котрих визначає показники успішності, швидкості та якості засвоєння іноземної мови:

  • Вмотивованість. Без стійкого та усвідомленого бажання вивчити мову — починати, за великим рахунко, не варто, адже процес швидко набридне
  • Вікові особливості. Діти, підлітки та молодь, як правило, вчать мови легше, водночас, якщо поставити собі це за мету в дорослому/зрілому віці та поєднувати різні стратегії — може бути навіть ефективніше, адже дітям і підліткам, зазвичай, бракує посидючості
  • Мовна експозиція. Без постійної практики та регулярності використання — мова просто стирається з пам’яті, що й перетворює увесь процес на “сізіфову працю“, проте навіть без постійного її використання у спілкуванні, критичну масу можна підтримувати переглядом фільмів, читанням книг/сайтів/новин тощо
  • Методичність. Означає, що комунікативно-інтерактивні методи навчання характеризуються вищим коефіцієнтом корисної дії, адже урізноманітнюють процес та утримують більші обсяги уваги і концентрації
  • Через персоніфікацію психолінгвістика наголошує, що індивідуальні здібності особистості (пам’ять, інтелект, комунікабельність, екстраверсія) — здійснюють суттєвий (нерідко визначальний) вплив на швидкість і ефективність засвоєння іноземної мови

Іншими словами, як показує практика, для справді ефективного опанування іноземної мови в недитячому віці — замість “починати уже з понеділка”, потрібно передовсім усвідомити потрібність цього і виробити стійку вмотивованість.

Що, власне, дає змогу відносно швидко й ефективно досягти якісного результату шляхом пошуку та застосування (оптимально, разом з фахівцем) індивідуалізовано підібраних підходів, методів, стратегій, стилів навчання тощо.

В цілому, і психолінгвістичні теоретичні напрацювання, і безпосередня практика надання психолінгвістичної допомоги своїм клієнтам — дають мені необхідні підстави стверджувати, що найнадійнішим шляхом до засвоєння іноземної (додаткової) мови є:

Когнітивна обробка інформації
Картинку адаптовано звідси

КОГНІТИВНА ОБРОБКА ІНФОРМАЦІЇ

Крім вищевказаних і коротко охарактеризованих психолінгвістичних закономірностей, арсенал засобів лінгвістичної психології доволяє фахівцям оперувати і результатами досліджень когнітивної обробки інформації, яка постачаєтья органами чуттів та впливає на мовленнєву діяльність.

Що, зокрема, передбачає дослідження ментальних репрезентацій у мовленнєвій діяльності особистості, а також їнього впливу на перцепцію та продукування мови загалом

МЕНТАЛЬНІ РЕПРЕЗЕНТАЦІЇ

Ментальними репрезентаціями психолінгвісти називають фундаментально важливі у сенсі осягнення навколишнього світу та взаємодії із ним — внутрішньо-психічні відображення дійсності, які формуються в людей на основі суб’єктивного досвіду та набутих знань.

Роль ментальних репрезентацій у житті індивіда важко переоцінити, адже саме вони уможливлюють такі мисленнєві процеси як обробка та впорядкування інформації, формування відношень, підбиття підсумків, цілепокладання, планування тощо

Сучасна психолінгвістична теорія та практика розрізняє одразу кілька різновидів ментальних репрезентацій:

  • По-перше, концептуальні — формують найзагальніше уявлення особистості про категорії, явища, події, відношення тощо
  • По-друге, перцептивні — які віддзеркалюють діяльність органів чуттів (імпринтинг)
  • По-третє, мовні, тобто мовленнєві конструкції, які обгортають певні думки у певні слова
  • По-четверте, епізодичні, що присвячені ситуативним спогадам про певний досвід, минулі події тощо.

Подібно до ролі явища імпринтингу, важливість ментальних репрезентацій у таких когнітивних процесах як мислення, сприймання, пам’ять та, зокрема мова і мовлення, без перебільшення, ключова і визначальна.

Не менш важливими у психолінгвістиці — такі суб’єктивні психічні відображення вважаються і для соціальної діяльності та взаємодії з оточуючими, позаяк керуючись ними, особистість у більшості випадків розуміє та інтерпретує поведінку.

Мова та ідентичність
Картинку адаптовано звідси

Мова та ідентичність

Мова є не лише засобом спілкування, а й ознакою ідентичності, адже крім комунікативної функції, у ній відображаються історія, культура, традиції, цінності та менталітет нації чи етносу.

Більш того, в Україні періоду воєнної агресії з боку росії, є усі підстави стверджувати, що на жаль, хоч дуже високою ціною, але українська мова остаточно утвердилася у належній якості визначального чинника формування національної свідомості та єдності суспільства.

Як ознака ідентичності та засіб порозуміння, спільна мова єднає різних людей, але водночас, мовні відмінності є чи не основними чинниками розрізнення представників сусідніх етносів, культур тощо

В Україні державна мова відіграє засадниче значення у процесі відновлення національної ідентичності населення позаяк формує он- і офлайн лінгвістичний простір загалом та, зберігає питому культурну спадщину зокрема.

ПІДСУМКИ

Психолінгвістика або лінгвістична психологія, як видно з означених вище основних аспектів її суті, особливостей та закономірностей — сучасна і актуальна наукова дисципліна на перетині психології і лінгвістики з кількома іншими галузями наукового знання.

Завдяки результатам психолінгвістичних досліджень та роботі фахівців-психолінгвістів — поступово прояснюються можливості удосконалення таких важливих аспектів людської життєдіяльності як засвоєння рідної чи опанування іноземної мови, а також її розуміння та відтворення.

В Україні роль психолінгвістів особливо актуальна з огляду на по-перше, процеси знеросійщення інфопростору та колективної свідомості, і по-друге, поступове приєднання усе більшої кількості населення до англомовного середовища.

Підбір фахівців

На практиці, звернення до менe як спеціалістки у царині психолінгвістики — найчастіше пов’язані або з бажанням засвоїти іноземну мову (найчастіше англійську), або з потребою подолання труднощів переходу з російської на українську (унормуванням проявів розладу ідентичності, який, нерідко супроводжує ці процеси)

Альона Шмига, психотерапевтка
Клік на зображенні відкриває профайл

Іншими словами, якщо у вас є будь-які запитання стосовно використання арсеналу психолінгвістичних засобів для вирішення актуальної для вас чи ваших близьких проблематики (а особливо, якщо наведена вище інформація вам імпонує) — звертайтеся безпосередньо до мене через контакти у профайлі на веб-платформі

Або підберіть фахівців з відповідною підготовкою у спеціальному розділі “Простору Психологів” скориставшись функціоналом “націлювання експертизи”

Автор

Воєнна (військова) психологія

1 216

За визначенням, гостроактуальна в умовах агресивної війни росії проти України воєнна (військова) психологія (рос., анахр., — военная психология) є однією із прикладних галузей, що досліджує та інтерпретує психологічні аспекти військової та/або воєнної діяльності.

Зокрема, до предмету воєнної психології зараховують рекрутинг бійців, підготовку військовослужбовців, адаптацію до воєнний дій, реабілітацію після травм, подолання наслідків ПТСР у військових тощо

Воєнна психологія (у мирний період — військова) досліджує психологічні закономірності військових і/або воєнних процесів “до, під час і після бойовий дій”, а також пояснює, який саме вплив на людську психіку вчиняють різні військові/воєнні ситуації/події.

До основних аспектів воєнної психології, найчастіше, зараховують такі:

  • Психологія особистості військового
  • Психологія групи і міжособистісних стосунків в армії
  • Психологія військової діяльності в мирний час
  • Психологія війни і бою

На мою думку, до безпосередньо чи опосередковано пов’язаних із воєнною психологією напрямів її застосування, належить також додавати:

  • реабілітацію військових після травм
  • підтримку військових у родинному-сімейному колі
  • адаптацію військових до мирного життя

Назагал, воєнна та/або військова психологія вважається однією із наймолодших у множині галузей, адже суттєво фахівці почали нею займатися після завершення Другої світовой війни у США,

Водночас, сьогодні важко перебільшити її значення для формування і підтримки морального (бойового) духу військовослужбовців та планування і виконання завдань, операцій тощо

Воєнна психологія

Завдання воєнної психології

Для повноти розуміння змістів і обсягів терміну “військова/воєнна психологія”, варто окремим переліком охарактеризувати основні її дослідницькі та практичні завдання, а саме:

  • психологічні аспекти ефективного управління ситуативним боєм
  • розробка і впровадження методів результативної психологічної війни (інформаційно-психологічні спеціальні операції, ІПСО)
  • забезпечення морально-психологічних складових життєдіяльності військових
  • вивчення та інтерпретація важливих аспектів командирського мислення на різних рівнях
  • дослідження чинників поведінки бійців у специфічних умовах (управління дронами, танк, літак, окоп, підводний човен, оператор ППО тощо)
  • всебічне вивчення причинно-наслідкових аспектів військових конфліктів
  • військова психодіагностика, психотерапія і психореабілітація
  • тощо

Звісно що цей перелік може бути ширшим, адже війна з лютого 2022-го суттєво відрізняється від воєн минулого, причому значною мірою, уже є достатньо підстав трактувати, що дослідження і інтерпретація розмаїтих психологічних особливостей діяльності операторів дронів (дронарів) — стає усе більш перспективним і масовим завданням воєнної психології.

Додам також, що на мою думку, серед завдань воєнної психології варто виокремлювати також, так би мовити, цивільно-інформаційні її аспекти, а саме інформаційну підтримку мирного населення засобами, в тому числі і соціального маркетингу та всебічне формування належно шанобливого відношення до військових тощо

Психологія особистості військового

В теорії і на практиці, психологія особистості військового вивчає широкий спектр психологічних чинників, які здійснють безпосередній та опосередкований вплив на життєдіяльність та поведінку бійців.

Подібно до, так би мовити, цивільної психології особистості, її військовий аналог — досліджує і тлумачить адаптаційні механізми, організаторські якості, резильєнтність до стресу, мотиваційні аспекти, емоційний стан, поведінку і прийняття рішень в екстремальних ситуаціях тощо

Психологія особистості військового
Картинка адаптована звідси

Зокрема, серед психологічних явищ, процесів, чинників та аспектів, які відносяться до психології особистості військових, на мою думку, варто виокремити:

  • Адаптаційні та саморегуляційні спроможності. Визначають та, по можливості, підсилюють швидкість/якість адаптації військових до участі в активних бойових діях (або їх підготовці) та відповідним чином регулювати власну поведінку
  • Комунікативно-емпатійні здібності. Визначальні для налагодження ефективної взаємодії як на горизонтальному, так і на вертикальному рівнях, а також — ключові для формування і підтримки бойового духу
  • Конфліктно-ситуативні. Передбачають психопрофілактичні заходи з метою гармонізації міжособистосних взаємодій у структурних підрозділах
  • Деструктивно-поведінкові. Мають на увазі психологічну профілактику та вчасне виявлення деструктивної поведінки (невиконання законних наказів, залишення місця служби тощо), яка може заздати шкоди оточуючим тощо

Варто додати також, що сучасна психологічна реабілітація військових — постійно поповнює арсенал засобів боротьби з фантомними болями, ПТСР тощо, адже розробка методів психологічної підтримки постраждалих внаслідок травматичних подій на війні, без перебільшення, дуже важлива.

Психологія групи і міжособистісних стосунків в армії

Психологія стосунків у армії як соціальній системі спеціалізується на важливих аспектах міжособистисніх взаємодій у мікро- та макро групах та між військовослужбовцями.

При цьому, тут також досліджується вплив мікро- і макро-групових процесів на психіку і поведінку військовослужбовців, а також — застосовуються прийоми регуляції і налаштовування відносин на горизонтально-вертикальних (формально/неформальних) рівнях відносин.

Основні категорії знань і навичок у цьому напрямі, класифікуються теорією воєнної/військової психології наступним чином:

Усе це формує спектр проблематики, який відображає велике значення цього напряму воєнно/військової психології у практиці формування і підтримки, зокрема морального (бойового) духу армії в цілому.

Психологія групи і міжособистісних стосунків в армії
Картинка адаптована звідси

Психологія військової діяльності в мирний час

Так б мовити цивільна підструктура воєнної/військової психології — присвячена заходам з підтримки відповідних навичок та загальної готовності військовослужбовців поза армійськими об’єктами, в тому числі і психологічну профілактику характерних для цих процесів та явищ психологічних проблем.

На практиці, цей напрям воєнної психології — вирішує цілу множину важливих для національної безпеки завдань:

  • Особистісне вивчення військових: характер, темперамент, психотип, архетип, здібності, внутрішні конфлікти, схильності, психотравми, розлади тощо, тобто усе, що визначає цивільну особистість, якості якої значною мірою впливають на якість служби в армії
  • Формування бойової готовності як розробка і втілення оф/онлайн заходів щодо підтримки належного морально-психологічного духу
  • Конфліктологія як профілактика сварок чи суперечок на горизонтальному і/або вертикальному рівнях мікро- та макрогрупової взаємодії
  • Психореабілітація та /або підтримка, суть якої полягає у наданні фахівцями відповідної індивідуальним потребам самих екс-військових, а також — психоедукації їх близьких та оточення, особливо, якщо бійці пережили різного роду бойові потрясіння чи інші стресово-травматичні ситуації.

Іншими словами, ця галузь відповідає за належну підтримку стану бойової готовності минулих та майбутніх військових, та усе інше важливе для національної безпеки, що із цим прямо чи опосередковано зв’язане.

Психологія військової діяльності у мирний час
Картинку адаптовано звідси

Психологія війни і бою

Ця спеціалізована частина військової/воєнної психології вивчає та надає корисну практичну інформацію стосовно психологічних аспектів безпосередніх чи опосередкованих, тією чи іншої мірою, бойових дій.

Крім класифікації різновидів впливу бойових дій на мозок та психіку бійців — тут розкриваються:

По-перше, психологічні аспекти готовності і підготовки до бою, суть яких полягає у відповідному (пере)налаштуванні особистості на армійські рейки та військові/воєнні обставини життєдіяльності.

По-друге, засади стресостійких реакцій на бойові зіткнення, формуються як заходами безпосередньо психологічної підготовки, так і тренуваннями загальної військової майстерності, котра сама по собі додає упевненості.

По-третє, правила емоційної стійкості, дотримання яких уможливлює психічно здорове перенесення стресових ситуацій, що пов’язані з бойовими діями та/або зумовлені перебуванням у армії тощо

По-четверте, методи психореабілітації, які допомагають кращому відновленню після травм, потрясінь, втрат друзів, фізичних пошкоджень, ПТСР, “погляду на 2000 ярдів” тощо

Крім вищевказаних основних напрямів воєнної/військової психології, для поглиблення загального про неї уявлення, треба окремо додати ще кілька слів про три ключові, на мою думку, воєнно-психологічні терміни: моральний (бойовий) дух, бойова психотравма і ПТСР

Психологія війни і бою
Картинка адаптована звідси

Моральний (бойовий) дух

Бойовим або моральним духом у воєнній психології називають множинне поняття, яке слід сказати, ще не має загальноприйнятого визначення.

Значною мірою через складність його індивідуальних/групових проявів і динамічність особливостей, що проявляються як у процесі активних бойових дій, так і упродовж простого перебування мобілізованих у тилових армійських структурах тощо.

Історично, моральний чи бойовий дух вважався результатом тісної взаємопов’язаності множини психологічних чинників, які безпосередньо та опосередковано визначають поведінку військовослужбовців та офіцерів, зокрема:

  • по-перше, готовність солдата, мікро- чи макро групи мобілізуватися, брати участь у підготовці, виконувати чи віддавати накази тощо
  • по-друге, міцність позитивного підкріплення готовності дотримуватися військової дисципліни

Іншими словами, високий бойовий (моральний) дух в армії це прояв універсалізованої вмотивованості і самодисципліни на індивідуальному та груповому рівнях.

Треба наголосити, що попри історичну постійність такого явища як війна — предметні обговорення психологічного забезпечення бойового духу в армії уможливили системні зміни процесів підготовки бійців та безпосередніх бойових дій не так давно, у 90-х роках минулого століття і переважно у армійських структурах НАТО.

І хоча спостереження воєнно-психологічних фахівців ще упродовж Другої світової війни встановили, що оптимальною рушійною силою успішних бойових дій та профілактики психічних розладів у солдатів — виявляється не стільки ненависть до ворога, скільки збалансовані стосунки на мікро-груповому рівні.

Недооцінка або навіть нехтування особливостями морально-психологічного стану військових, зокрема у архаїчних арміях на кшталт російської — продовжує залишатися об’єктивною воєнною реальністю.

Водночас, навіть поза відмінностями оцінки вартості психічного здоров’я і життя солдата в прогресивних і відсталих арміях, встановлено, що засадничим психологічним аспектом високого бойового духу є ніщо інше, як тренування, яке формує психологічну упевненість бійців.

Сергій Табала, приклад бойового духу
Сергій Табала, більше інформації на Вікіпедії

Зокрема, класичне воєнно-психологічне дослідження аргументовано довело, що максимальна ефективність бійців, як правило, припадає на 11-30-й день бойових дій, коли солдати, з одного боку, уже встигають сформували правильне уявлення та виробити відповідні емоційно-поведінкові навички, а з іншого, ще не встигають накопичити втому від війни.

Бойова психічна травма

Бойовими психотравмами (БПТ) у воєнній психології називаються спричинені безпосередньо бойовими діями чи іншими характерними для війни чинниками або явищами психічні травми.

Практика свідчить, що БПТ здатна знижувати бойовий дух та провокувати психічні розлади широкого спектру, від таких суто емоційно-негативних наслідків війни як апатія та відчуженість, до патологічних, до числа яких відносять ПСТР, “погляд на 2000 ярдів” тощо

В широкому розумінні, БПТ часто змішується з наслідками контузій, втрати кінцівок (фантомні болі) та інших істотних фізичних ушкоджень, але воєнні психологи кваліфікуюють бойовими психічними травмами лише ті, походження яких має психогенний характер.

Сучасний арсенал засобів воєнної психології у боротьбі із БПТ — передбачає доволі широкий спектр індивідуально підібраних військовими психологами методів, прийомів, заходів тощо, зокрема психофармакологію, психотерапію, психореабілітацію, соціальну підтримку тощо

ПТСР

Характерний для минулих або діючих військових посттравматичний стресовий розлад — у середовищі воєнних психологів розглядається як психологічний розлад, спричинений травматичними переживаннями на полі бою.

Спектр проявів ПТСР у військових, на практиці, доволі широкий і різноманітний та значною мірою, залежить від якостей та рис особистості, але найчастіше симптомами посттравматичного стресового розладу вважають:

Відповідно, серед основних завдань воєнних психологів та цивільних фахівців з психічного здоров’я, особливо в умовах підступної та підлої війни росії проти України — є забезпечення психологічної підтримки у процесі повернення бійців до мирного життя.

ПТСР у військових

І в цій справі, звісно ж, фахівцям повинне допомагати також громадянське суспільство, діяльність цивільних осередків котрого має постійно постачати як психологам, так і військовим зі симптомами ПТСР — докази діяльності, що спрямована на позитивні трансформації як у воєнній психології, так і армії і державі в цілому.

ПІДСУМКИ

Воєнна психологія, особливо, в сучасній Україні, яка змушена оборонятися відбиваючи агресивні атаки психічно нездорових росіян — це багатоаспектна, динамічна і без перебільшення архіважлива галузь психологічних знань, умінь та навичок.

Завдяки застосуванню широкого арсеналу теоретико-практичних засобів сучасної військової психології — суспільство і держава можуть побудувати ефективну багаторівневу систему, що здатна вирішувати множину екзистенційно важливих проблем:

  • починаючи від мобілізації та ефективної підготовки
  • завершуючи підтримкою належного бойового духу і/або дієвою психореабілітацію наслідків ПТСР, БПТ тощо

Підбір фахівців

Якщо воєнно-психологічна симптоматика чи проблематика — актуальні для вас особисто чи, наприклад, ваших близьких, а викладена вище інформація вам імпонує — звертайтеся до мене безпосередньо через контакти, що зазначені у профайлі на веб-платформі

Альона Шмига, психотерапевтка
Клік на зображенні відкриває профайл

Або, скориставшись “націлюванням експертизи” у підборі фахівців — оберіть спеціалістів зі строго відповідними вашим запитам, темам, симптомам, проблемам кваліфікаціями тощо

Автор

Фантомні болі

1 643

Те, що у медицині та психотерапії називають фантомними болями (рос, анахр. — фантомные боли) є різною мірою небажаними (больовими) людськими відчуттями, що пов’язані з ампутованими і/або фізично уже неіснуючими кінцівками та/чи внутрішніми органами.

За даними сучасних досліджень, фантомні болі фіксуються у 4 із 5 % людей із ампутаціями кінцівок, а також здатні виникати у людей і після видалення внутрішніх органів або їх частин одразу, чи з плином деякого часу.

Щодо причин виникнення фантомних болів, важливо зазначити, що фахівці та науковці ще не дійшли до загальноприйнятого розуміння.

Тому, щоби осягнути психологічну проблематику фантомних болів і поступово виробити оптимальну лінію поведінки у випадках актуальності явища для себе (чи коли це стосується близьких), — варто не лише звернутися до спеціалістів, а самостійно ознайомитися з теоріями, що пояснюють природу їх виникнення та існування.

Якщо максимально лаконічно, є два основні пояснення фантомних болів, які на мою думку, не стільки конкурують між собою, скільки доповнють одне одного:

  • перше — трактує фантомні болі наслідками нервових імпульсів, які раніше іннервували уже відсутню частину тіла
  • друге — визначає основою явища наслідки аномального росту нових нервових волокон у місцях ампутації кінцівок чи видалення органів

Стикнувшись зі симптомами фантомних болів — корисно розуміти два засадничі моменти: по-перше, що заходи їх подолання існують, а по-друге, що варіативність, ефективність та інноваційність цих засобів — збільшується із року в рік.

Так би мовити, класичний спектр верифікованим багаторічним досвідом застосування антикризових заходів подолання фантомних болів, найчастіше містить:

Тому, якщо фантомні болі, в силу тих чи інших причин, безпосередньо чи опосередковано актуалізувалися у вашому побуті, для збільшення шансів на успішне подолання цього серйозного життєвого виклику — рекомендую заручитися у цьому процесі підтримкою фахівців, зокрема і з психічного здоров’я.

Допомога психотерапевтів у таких випадках, найчастіше містить найточнішу з можливих психодіагностику фантомних болів, а далі, з урахуванням особистісних особливостей психіки та аналізу психотравматичних аспектів передумов і обставин випадку — дозволяє підібрати комплекс найвідповідніших засобів для максимально результативної боротьби.

Теорії фантомних болів
Картинка адаптована звідси

Теорії фантомних болів

Кілька додаткових слів про існуючі теоретичні концепції фантомних болів корисні тим, що ознайомлення із ними може поглибити обсяги розуміння самого явища та покращити ефективність як медично-психотерапевтичного, так і соціально-побутового застосування засобів боротьби із його наслідками.

В цілому, на мою думку, серед теорій, що інтерпретують природу виникнення фантомних болів варто виокремити чотири: периферійні, центральні, спинальні та психогенні

Периферійні теорії фантомних болів

Фахівці та науковці, які притримуються цієї теорії вважають, що причиною виникнення та гострого переживання фантомних болів — є ніщо інше як нервова система в цілому та, зокрема нервові закінчення у місці апутації, які залишилися після втрати кінцівок чи хірургічного видалення органів

Власне, периферійна теорія фантомних болів стверджує, що больові відчуття безпосередньо виникають у результаті надходження імпульсів від нервовох клітин, які за відсутності їхніх соматичних продовжень в ампутованих кінцівках чи видалених органах — хибно сприймаються головним мозком як локалізовані у фізично неіснуючих частинах тіла біль, свербіж, стиснення, дискомфорт тощо.

Центральні теорії фантомних болів

Деталізовані свого часу відомим канадським нейропсихологом Р.Мелзаком, так звані центральні теорії фантомних болів — стверджують, що причиною виникнення фантомних болів слід трактувати унікальні сенсорні переживання, які притаманні нейронній матриці тіла у головному мозку.

Іншими словами, коли кінцівка ампутується або частина тіла/органу видаляється хірургічним способом — спеціальна нейроматриця у головному мозку вимушена адаптувати свою конфігурацію бепосередньо в процесі фантомно-болісних коливань залишкової нейросигнатури.

Спинальні теорії фантомних болів

Теоретична концепція, що пояснює відчуття фантомних болів, “локалізованих” у відсутніх частинах тіла змінами, які природно відбуваються в спинному мозку після хірургічних операцій — отримала у фаховому середовищі назву спинальної (spine, англ — спинний мозок)

Згідно з трактуваннями спинальної теорії — до виникнення фантомних болів безпосередньо призводить втрата сенсорних сигналів, що раніше вели до ампутованої частини тіла внаслідок перерізання нервових каналів під час операції.

Психогенні теорії фантомних болів

Предметний інтерес для вивчення фахівцями з психічного здоров’я, зокрема психотерапевтами і психіатрами, на мою думку, становлять так звані психогенні теорії фантомних болів, адже відповідно до них, причинами виникнення такого роду больових відчуттів є психотравматичний досвід, нервові стреси та потужні емоційні переживання.

У якості проміжного підсумку теорій фантомних болів — треба сказати, що в цілому, усі без винятку ці пояснення мають свою користь, адже кожна по своєму сприяє осягненню різних важливих аспектів складності психодіагностики, терапії та реабілітації.

В цьому контексті, залишається лише додати, що звернення до спеціалістів допомагає, в середньому, значно швидше спільно напрацювати індивідуальні аспекти дослідження, боротьби і успішного подолання фантомних болів.

Фантомні болі при ампутації
Картинку адаптовано звідси

Симптоми фантомних болів

Теорія і практика сучасної психології оперує широким розмаїттям симптоматики фантомних болів та наголошує визначальну роль у їх характері цілої низки індивідуальних особливостей особистості, яка їх переживає.

На практиці, фантомний біль часто описується як локалізоване у фізично неіснуючих органах чи кінцівках відчуття стиснення, скручування, розчавлювання, печіння (розпеченості), простріли, поколювання, судоми тощо.

Загалом, симптоми фантомних болів класифікуються фахівцями з психічного здоров’я та лікарями як безболісні, хворобливі, тригерні та/або залежні від часу. А саме,

  1. Під безболісними імпульсами розуміють ті, що виникають як сильне прагнення почесати, розтерти, зігнути, розігнути чи іншим чином змінити положення ампутованої кінцівки в просторі
  2. Хворобливі (патологічні), як правило виявляються у скаргах пацієнтів на стиснення, розпеченість, свербіж, удари струму тощо
  3. Тригерні (зональні) характеризують виникнення фантомного болю внаслідок імпульсів, що локалізуються на протилежних/симетричних видаленим частинах тіла
  4. Часові — трактують різновиди болів, що з’являються або безпосередньо після операції, або через деякий час після втрати (кілька тижнів, місяців, років тощо)

Важливо, що незалежно від індивідуально-психологічних особливостей постраждалих — симптоми фантомних болів поділяються також на легкі, середні та гострі, що також суттєвою мірою впиває на процеси їх психодіагностики та лікування.

Різновиди фантомних болів

Характеризуючи явище фантомних болів в цілому, варто також розрізняти три основні їх різновиди, а саме:

  1. Фантомні болі після ампутації нижніх/верхніх кінцівок
  2. Фантомні болі внаслідок хірургічного видалення внутрішніх органів
  3. Зубні фантомні болі

Далі — кілька слів про кожен із цих різновидів у контексті сучасної теорії і практики надання психотерапевтичної та суміжної допомоги постраждалим.

Різновиди фантомнх болів
Картинка скомпільована із трьох частин: першої, другої і третьої

Фантомні болі ампутованих кінцівок

Складають собою переважну більшість усіх, з якими звертаються по психологічну допомогу зокрема і до воєнних психологів, а особливо кількість таких звернень зросла в умовах відбиття Збройними Силами України воєнної агресії росії.

Слід наголосити у цьому контексті, що і спектр сучасних засобів боротьби з фантомними болями при ампутованих кінцівках — найширший, зокрема тут крім уже згадуваних і перевірених класичних методів, варто відзначити також нейропротезування та VR-психотерапевтичні методики.

Також варто додати, що у стратегії розвитку проекту “Простір Психологів” уже передбачається розробка, напрацювання і застосування різноманітних VR-психологічних методик і цілком ймовірно, що саме присвячені боротьбі з фантомними болями — будуть реалізовані одними із найперших.

Фантомні болі видалених органів

Локалізуються там, де раніше функціонували видалені внутрішні органи (чи їх частини) та бувають безболісними та/або патологічними.

Найчастіше, як показує практика надання психотерапевтичної допомоги пацієнтам, цей різновид фантомних болей виникає після таких хірургічних операцій як:

  • екстирпація матки
  • нефректомія (нирки)
  • резекції частини кишечника
  • холецистектомії (жовчний міхур)
  • спленектомії (селезінки)
  • тонзилектомії (мигдалини)
  • тощо

Лікування цього різновиду фантомних болів, як і у випадку ампутованих кінцівок, може включати широкий спектр засобів, але на практиці для покращення якості життя у таких випадках, найчастіше застосовуються медикаменти і психотерапія.

Фантомний зубний біль

Третій різновид фантомних болів, який часто виокремлюється фахівцями і клієнтами, інколи виникає під час стоматологічних операцій і, відповідно, локалізується по їх завершенні безпосередньо на місці видалених зубів.

Що, насправді, нерідко виявляється лише неуникненним наслідком спричинених хірургією змін у нервових клітинах й тканиних ротової порожнини, а відтак і само по собі минає із плином часу.

Терапія фантомного болю в зубах, зазвичай, обмежується застосуванням індивідуально підібраних знеболюючих медпрепаратів та психотерапевтичним консультуванням щодо самовладання, контролю емоційних реакцій та сприйняття больових імпульсів.

Лікування фантомних болів
Картинку адаптовано звідси

Лікування фантомних болів

Як уже побіжно зазначалося вище, заходи із боротьби та подолання фантомних болів можуть бути різними, а їх підбір залежить від особистісних особливостей так проблематики самого випадку втрати кінцівки чи хірургії внутрішнього органу (або його частини).

На практиці, до методів лікування, що застосовуються лікарями-реабілітологами, кінезіотерапевтами, воєнними психотерапевтами, психіатрами тощо, найчастіше відносять:

По-перше, медичні препарати знеболюючої дії, завданням яких є якомога швидше полегшення чи нейтралізація фантомного болю, зокрема новокаїнова блокада у місцях ампутації

По-друге, психотерапію, яка уможливлює застосування широкого арсеналу методів і засобів сучасної психології для діагностики, допомоги та лікування фантомних болів (подробиці — нижче)

По-третє, спеціальну хірургію, суть якої полягає у видаленні нервових вузлів, що зазнали патологічних змін внаслідок ампутації — та званих невром

По-четверте, дзеркальну терапію, яка використовує оптичні ілюзії та завдяки відображенням здорових кінцівок у спеціально розміщених он/офлайн дзеркалах — допомагає головному мозку пацієнтів “наочно пересвідчитися” у відсутності причин для виникнення фантомних болів

По-п’яте, опорно-рухова реабілітація у формі лікувальної фізкультури, кінезіотерапії, параолімпійських видів спорту та інших рухових методик і заходів, які допомагають фізично звикнути до життєдіяльності без втрачених кінцівок чи органів

По-шосте, протезування (зокрема, нейропротезування) — ефективність якого полягає у заміні ампутованих кінцівок сучасними функціональними протезами, найінноваційніші з яких, можуть мати широкий спектр вільності рухів та керуватися/коригуватися нейроімпульсами

Спектр лікувальних засобів постійно розширюється, проте не зайве наприкінці наголосити, що кожен випадок фантомних болів, як правило, неповторний.

Відтак рекомендується долати і/або лікувати фантомні болі за безпосередньої участі фахівців із психічного здоров’я, воєнної психології, фізичної реабілітації тощо, адже оперуючими значними масивами знань, умінь та досвіду у цьому напрямі — їх допомога часто буває визначальною.

Психотерапія фантомних болів

Психотерапію зараховують до переліку найефективніших методів лікування фантомних болів тому, що її методи, прийоми, техніки та підходи уже давно і ефективно допомагають постраждалим відносно швидко вчитися керувати неіснуючими больовими відчуттями.

На практиці, психотерапевти і психіатри застосовують при роботі з фантомними болями різні методи, оптимальний підбір яких, великою мірою залежить від результатів психодіагностики та безпосередньо визначається підготовкою і досвідом.

Складовими сучасної психотерапії фантомних болів, як правило, буває один або одразу кілька різних методів водночас:

По-перше, когнітивно-поведінкова терапія (КПТ). Принципи якої, передовсім, корисні тим, що сприяють мисленнєвим та поведінкоми змінам для пацієнтів

По-друге, гіпнотерапія, яка застосовується для глибокої релаксації, котра, у свою чергу, здатна суттєво зменшити або навіть повністю (тимчасово) ліквідувати фантомні больові відчуття

По-третє, релаксаційні техніки, котрі безпосередньо заспокоюють тіло та розум і передбачають такі прийоми як діафрагмальне (низьке дихання), контроль емоцій, медитація тощо

По-четверте, аутотренінг як практична техніка саморегуляції — сприє зниженню інтенсивності фантомних болів через елементи самонавіювання тощо

По-п’яте, звісно, дзеркальна терапія, яка хоч і не вважається суто психотерапевтичним методом усіма без винятку фахівцями, проте дуже часто використовується як дієвий чинник швидкого зменшення фантомного болю.

Причому суттєво, що дзеркальний терапевтичний ефект ілюзії присутності ампутованої кінцівки під час її застосування — можуть забазпечувати не лише спеціалізовані дзеркальні поверхні, а й сучасні VR-засоби.

VR-психотерапія фантомних болів
Картинка адаптована звідси

VR-психотерапія фантомних болів

Прикметним і дуже перспективним напрямком лікування фантомних болів є Virtual Reality, елементи розвитку котрої, слід сказати, уже запрограмовані і на веб-платформи “Простір Психологів”

Розроблені відповідними IT-фахівцями спільно з психологами спеціальні VR-тренажери — уже допомагають пацієнтам із ампутаціями, причому відбуватися це може незалежно від відстані і не вимагає часто виснажливих подорожей у здебільшого неадаптованих умовах громадського транспорту до різного роду спеціальних стаціонарів, лікарень, клінік тощо

За даними недавніх досліджень, продумане застосування VR-психотерапії — здатне суттєво знижувати гостроту фантомних болів, покращувати рухові функці та зменшувати періодичність їх виникнення.

Протезування і фантомні болі

Як свідчить практика, протезування, особливо у поєднанні з периферійною нервовою стимуляцією — може стати важливим чинником подолання більшості негативних наслідків фантомних болів.

Водночас, треба наголосити, що саме по собі протезування лише опосередковано впливає на фантомні болі, адже його основний ефект полягає у налагодження психо-емоційного фону пацієнта шляхом полегшення адаптації до втрати кінцівки через відновлення загальної функціональності.

Суттєво також, що оскільки процес підготовки до протезування, зазвичає, є відносно тривалим — під час реабілітаційних заходів, які зазвичай починаютья без зайвих зволікань, широко використовується медикаметозна терапія, зокрема антидепресанти та блокади.

Периферійна система нервової стимуляції
Картинку адаптовано звідси

ПІДСУМКИ

Явище фантомних болів буває різним за своїм походженням, характеризується індивідуальною симптоматикою, передбачає різні підходи проведення психодіагностики та максимально можливл долається спеціально підібраним комплексом заходів з лікування та реабілітації

Встановлено, що больові та інші неприємні відчуття у фізично відсутніх частинах тіла або фантомні болі — виникають у 80% постраждалих/хворих, причому, як одразу після ампутації кінцівок чи іншої хірургічної операції з видалення органів, так і з плином деякого часу (тиждень, місяць, рік тощо).

Спектр сучасних засобів, які спрямовані на подолання причин та негативних наслідків цього явища — виходить за межі психотерапії та психології і, як правило, обов’язково містить протезування та фізичну реабілітацію у тій чи іншій мірі.

Щоби підібрати такий комплекс засобів лікування фантомних болів, який відповідно до індивідуальних особливостей особистості — поєднуватиме психологічні та непсихологічні засоби (до яких, зокрема може належати і параолімпійський розвиток)

Рекомендовано звертатися по психотерапевтичну чи психіатричну допомогу, щоби, зокрема отримати і призначення лікаря-психотерапевта чи психіатра на персоніфіковане призначення знеболююче-антидепресантного медпрепарату

Підбір фахівців

Якщо проблематика фантомних болей оприсутнилась у вашому житті безпосередньо чи опосередковано, ймовірність чого істотно зросла в Україні після початку повномасштабного вторгнення російських окупантів — регулярно консультуйтеся з різними спеціалістами та внутрішньо готуйтеся належним чином реагувати на життєвий виклик.

На випадок, якщо ознайомлення з цієї інформацією суттєво допомогло вам прояснити для себе загальну характеристику явища та, зокрема, сформувати поглиблене уявлення про спектр засобів боротьби із ним — звертайтеся безпосередно до мене через контакти у профайлі на веб-платформі.

Альона Шмига, психотерапевтка
Клік на зораженні відкриває профайл

Або підберіть фахівців у спеціальному розділі “Простору Психологів” у максимальній відповідності з аспектами проблематики (запити, теми, симптоми, методи, стилі, формати, ціни тощо) скориставшись націлюванням експертизи

Автор

Участь у страшних подіях

990

З початком агресивної війни росією проти України — значно актуалізувалася воєнна психологія та істотно збільшилась кількість звернень від людей, яким доводилося брати участь у страшних подіях (рос., анахр., — участие в страшных событиях), до числа яких сучасна психологія зараховує:

  • воєнні дії
  • перебування в окупації/полоні
  • наслідки ракетних обстрілів
  • техногенні катастрофи
  • стихійні лиха
  • теракти
  • тощо

З фахової точки зору — обставини та наслідки участі людей у страшних подіях трактуються у контексті безпосередньої поведінки у екстремальних ситуаціях та подальшого впливу переживань у таких ситуаціях на психіку дорослих та/або дітей.

Як підтверджує практика надання кризовох психологічної допомоги у таких випадках, участь у страшних подіях може одразу (чи з плином часу) — перетворится на психологічні проблеми з адаптацією до нормального життя, а також хронічний ПТСР, тривожні розлади, фобії, неврози тощо

Психологічна допомога учасникам страшних подій

Психологічна допомогу учасникам страшних подій, яку нерідко називають анти-кризовою — залежить від особистісних особливостей та обставин конкретних випадків, але найчастіше передбачає чотири основних аспекти:

  • По-перше, соціально-психологічну адаптацію до життєвих змін внаслідок пережитих ситуацій
  • По-друге, пост-стресові реакції, їх вплив на організм, поведінку та психічний стан
  • По-третє, травматерапевтичні заходи, причому застосування різних методів залежить як від характеру пережитих потрясінь так їх характеру їх упливу на психіку
  • По-четверте, копінгові стратегії, за допомогою яких дорослі можуть ефективно давати собі раду з небажаними наслідками страшних подій і мінімізувати їх вплив на стиль та якість життя

Іншими словами, усім, кому довелося взяти участь у страшних (екстремальних) подіях, важливо звернутися по допомогу до фахівців з психічного здоров’я, яка може включати як психотерапію чи, психокорекцію, так соціальну підтримку, що надається у спеціальних центрах тощо

Участь у страшних подіях
Картинка адаптована звідси

Психологічні наслідки участі в страшних подіях

Негативні наслідки для психіки, що актуалізуються внаслідок участі людей у воєнних діях чи масштабних стихійних лихах, нерідко, бувають тривалими і дуже глибокими.

Зокрема, серед тих психологічних проблем і психічних розладів, що притаманні такого роду ситуаціям та зверненням, значна частина яких, слід сказати, поступає не від самих учасників страшних подій, а від їх близьких, найчастіше трапляються:

Далі кілька слів про кожен з них детальніше, адже це може бути корисно для поглибленного розуміння ризиків, ймовірність котрих, в умовах довгого зволікання зі зверненням до психолога чи психотерапевта — істотно зростає.

Стрес, тривожність і паніка

Часто після екстремальних ситуацій у людей, що брали в них безпосередню чи опосередковану участь — формується стійке відчуття постійної небезпеки та загальної невизначеності.

Нерідко буває також, що саме лише інформаційне оприсутнення загрози повторення чогось навіть дуже віддалено схожого до пережитих страшних подій — здатне провокувати напади паніки

ПТСР

Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), як частий наслідок участі в екстремальних подіях, проявляється у житті постраждалих високою частотою травматичних спогадів, розвитком схильності до уникаючої поведінки та надмірною збудженістю

Депресія

Такі страшні події як руйнування помешкання, воєєнна окупація, захоплення у полон та/або іншим чином пов’язана з війною чи природною катастрофою фізична смерть близьких — через нерозривно пов’язані із цим зміни якості життя та усвідомлення буття в цілому, на жаль, не так уже рідко призводять до поступового розвитку депресії.

(психо) Соматичні симптоми

Тривожність і стресовість часто проявляються через такі тілесні (соматичні, фізичні) прояви як втома, безсоння, психогення головні та інші болі, розлади харчування, уваги і/або мислення тощо

Дезадаптація учасників страшних подій
Картинку адаптовано звідси

Дезадаптація

На практиці, саме складнощі у процесі загальної психологічної адаптації до життя після участі в страшних подіях, у тій чи іншій мірі — складають собою значну частину в структурі звернень клієнтів після початку повномасштабної війни.

Постійні руйнування окремих помешкань/виробництв/офісів чи навіть цілих житлових будинків у великих та не дуже українських містах в результаті регулярних ракетних обстрілів, що здійснюються воєнними злочинцями з росії, на жаль, продовжують збільшувати цю групу ризику, до найширшого складу якої, без перебільшення, належить чи не все без винятків населення України.

Особливо важко адаптовуватися до нового життя тим людям, які втратили, за їх власними ж ствердженнями “все життя” (квартира, майно, робота/бізнес, друзі, сім’я тощо).

Водночас, треба також наголосити, що подолання негативних проявів (особливо, якщо, на щастя, якщо не йдеться про втрату близьких) — у цих випадках не така уже й рідкість, адже під силу майже всім.

Лікування такого типу наслідків і психологічну підтримку учасникам страшних подій, на практиці, забезпечує доступ до професійної допомоги, яка може надаватися у формі індивідуальної та/чи групової психотерапії, спеціальних програм соціальної підтримки та/або реабілітації.

Звісно, дуже важливим елементом успішного подолання людською психікою негативних наслідків участі людей у страшних подіях — є матеріальне відновлення основних умов для комфортного життя, що само по собі, й дуже значною мірою сприяє психологічній реабілітації

Види страшних подій

Щоби зрозуміти які події у житті можуть відноситися до категорії “страшних”, по-перше, треба врахувати чинник екстремальності ситуацій та поведінки, а по-друге, визначити наскільки сильні негативні емоційні реакції, відчуття чи стани різної міри безпорадності ними спричиняються.

Теорія і практика сучасної психології умовно розрізняє чотири категорії подій, участь в яких потенційно може кваліфікуватися в подальшому як “страшна“:

  • Катастрофи, причому як природного, так і техногенного характеру, а саме землетруси, повені, цунамі, руйнування або серйозні аварії енергетичних об’єктів тощо, внаслідок яких люди втрачають помешкання, автомобілі, бізнес, майно тощо
  • Втрата як фізична смерть чи виявлення серйозної патології серед близьких, рідні та/або друзів.
  • Травматичні потрясіння: нещасні випадки, виробничі або транспортні аварії, збройні напади, теракти, військові конфлікти, бойові дії, війна тощо
  • Кризи особистісного чи соціального характеру на кшталт банкрутства, розірвання стосунків, втрати роботи, “випадання з обойми” тощо

Суттєво, що інтенсивний страх і екстремально сильна тривога, що як правило, супроводжують перебіг участі у страшних подіях — самі по собі можуть бути здоровими і цілком природними мобілізаційними реакціями, що допомагають дати собі ради з небезпекою.

Водночас, через тонку грань, що відрізняє здорові мобілізаційні заходи на особистісному рівні від розвитку патологічної тривожності, яка непропорційна реальності загрози — рекомендовано своєчасно звертатися по психологічну допомогу до фахівців.

Поведінка в екстремальних ситуаціях
Картинку адаптовано звідси

Поведінка в екстремальних ситуаціях

Екстремально-поведінкова підструктура сучасної психології вивчає та інтерпретує, зокрема яким чином люди реагують на ті чи інші критичні ситуації, особливо якщо упродовж їх перебігу — виникала загроза здоров’ю, життю чи добробуту.

Варто додати, що саме ризикована поведінка в екстремальній ситуації, значною мірою визначає ризик її перетворення на страшну.

Іншими словами, значна частина клієнтських звернень поступають саме із цим запитом, причому часто, участь у страшній події стає наслідком неправильної дії чи бездіяльності учасника під час екстремальної ситуації, після завершеня якої вижили не усі тощо

Предметом вивчення психології поведінки в екстремальних ситуаціях, власне, бувають:

По-перше, реакції на стрес, якими психодіагностують сприйняття/тлумачення стресових чинників і загальну резильєнтність до стресу, а також — допомагають запустити внутрішні механізми саморегуляції та конструктивного впливу на поведінку в критичних ситуаціях.

По-друге, емоційні реакції які виникають під час раптового виникнення і непередбаченого розвитку різного роду екстремальних ситуацій: заперечення, страх, агресія, гнів, відчай, лють тощо

По-третє, характер взаємодій у групі. Тобто чи спільними зусиллями долаються кризові ситуації, якими є змісти і форми участі у соціальному житті групи та інші динамічні параметри соціальної взаємодії

По-четверте, механізми прийняття рішень. Або як саме екстремальні умови можуть впливати на здатність швидко, під тиском та з обмеженою інформацією — ухвалювати ефективні рішення тощо

По-п’яте, психологічна підготовка та/або психоедукація, які передбачають як навчальну підготовку так і психоедукаційну масову комунікацію та інструктування тощо

Поведінкові аспекти безпосередньої участі у страшних ситуаціях та/чи подіях, що пов’язані з повномасштабною війною росії в Україні багато в чому визначаються психологією воєнних злочинів.

Психологія воєнних злочинів
Фото після збиття терористами рейсу MH-17

Психологія воєнних злочинів і злочинців

Міждисциплінарний напрям воєнної психології, предметом дослідження якого є психологічні чинники злочинної поведінки військових під час бойових дій, в силу об’єктивних причин і на жаль, поповнюється чи не щодня.

Психологія воєнних злочинців та злочинів -— аналізує спонуки, цілепокладання, емоції, афекти та інші фактори ситуативного і засадничого характеру, які супроводжуючи чи спричиняють вчинення воєнних злочинів.

Не секрет, що характерною психологічною складовою воєнних злочинців з російської армії є, так би мовити, вихід за рамки суто кримінальної поведінки (мародерство),

Що, власне, призводить до актів геноцидного насильства на основі параноїдних страхів та фашистських установок, які диктуються злочинною владною верхівкою країни-терориста і формують ефект “розлюднення жертв”.

В умовах геноцидної воєнної агресії росії, психологія воєнних злочинів та злочинців особливо корисна, адже:

  1. Покращує розуміння впливу різних військових конфліктів, сутичок та бойових дій на людську психіку
  2. Поповнює арсенал психопрофілактичних засобів,
  3. Підвищує ефективність інформаційно-психологічних операцій спрямованих на деморалізацію ворожої піхоти і офіцерського складу тощо

Для повноти загального уявлення про розмаїття психологічних аспектів участі людей у страшних подіях, треба додати ще кілька слів про таке явище як класичні поодинокі теракти, які відрізняються від перманентного терору, захопившись котрим, росія уже повністю занапастила себе як цивілізовану державу, але ще намагається завдати якомога більшої шкоди і нам із вами.

психологія терористів і заручників
Картинка адаптована звідси

Психологія терористів і заручників

Опрацьовує та інтерпретує індивідуальні та соціально-психологічні аспекти тероризму як сучасного нагативного явища, а також, зокрема особливості його впливів на:

  1. Випадкових учасників, жертв і заручників (зокрема, стокгольмський синдром)
  2. Суспільство в цілому (як це впливає на політичні та інші настрої)
  3. Терористів та їх спільників (мотивація, ідеологічна основа, особистісні спонуки)
  4. Учасників антитерористичних заходів (підготовка, перемовини, тощо)
  5. тощо

Психологія терористичних актів, треба додати, розробляє програми і засоби психотерапії та реабілітації для тих учасників страшних подій, які страждають від одного з найпоширеніших довгострокових наслідків терору — посттравматичного стресового розладу.

ПІДСУМКИ

Звернення до фахівців з психічного здоров’я від клієнтів зі запитами і симптомами, які найчастіше формулюються в словах “участь у страшних подіях” — виникають усе частіше і передумов для згортання тенденції, прийнаймні поки триває війна, на жаль, немає.

Якщо узагальнене у статті вище розуміння психологічної проблематики (причини, передумови, наслідки, аспекти, психологічна допомога тощо) цього явища стали для вас корисними, а формулювання “участь у страшних подіях” гостро актуалізувалося та/чи хронічно зберігає насущність —

Своєчасно звертайтеся по психологічну допомогу до фахівців із психічного здоров’я і, спільно розробивши та реалізувавши комплекс заходів, до переліку яких може входити не лише психотерапія чи психокорекція — зробіть рішучий крок у напрямі усунення усіх чи більшості його небажаних наслідків.

Підбір фахівців

У випадку, якщо викладена вище загальна характеристика розмаїтих психологічних аспектів запиту “участь в страшних подіях” вам імпонує — записуйтеся на консультацію психотерапевта безпосередньо до мене через контакти у профайлі на веб-платформі

Альона Шмига, психотерапевтка
Клік на фото відкриває профайл

Або скористайтеся націлюванням експертизи за цим словосполученням у спеціальному розділі “Простору Психологів”, можливо додавши у критерії підбору ще такі параметри як ціна, стать, метод, стиль тощо

Автор

Психодопомога у надзвичайних ситуаціях

1 558

В широкому розумінні, те, що називають психологічною допомогою у надзвичайних ситуаціях (рос., анахр., — психологическая помощь в чрезвычайных ситуациях) — передбачає фахову підтримку та психотерапевтичні антистресові інтервенції.

Метою психологічної допомоги у екстремальних ситуаціях є підказка постраждалим ефективних методик і шляхів упорядкування пост-травматичних переживань.

До основних аспектів психологічної допомоги у надзвичайних ситуаціях відносять, зокрема:

По-перше, власне, першу психологічну допомогу (ППД), яка є системою навичок адекватної допомоги постраждалим у певних категоріях надзвичайних ситуацій

По-друге, фахове навчання правилам надання ППД або відповідні психоедукаційні заходи, доступність яких не залежить від спеціалізованої психологічної освіти та передбачає цілеспрямовану підготовку відповідних реакцій на потреби дітей та дорослих у надзвичайних ситуаціях

По-третє, психологічну підтримку, котру важливо проводити у повністю безпечному місці (поза обставинами виникнення і перебігу надзвичайної ситуації), і мета якої — у процесі заспокоєння постраждалих, ретельно уникати висловів, що здатні провокувати відчуття провини

Іншими словами, ці та деякі інші заходи психологічної допомоги у надзвичайних сутаціях, за умови належного їх проведення фахівцями з психічного здоров’я — призначені якомога швидше повернути постраждалим відчуття спокою та упорядкуваності мислення.

Перша психологічна допомога

Важлива, адже рішуче кожен читач може випадково зустріти людину, яка потребує, як мінімум, емоційної підтримки в надзвичайній ситуації, частота виникнення яких, слід сказати, суттєво збільшилася після початку повномаштабної війни росією проти України.

Без належної психологічної допомоги, на жаль, надзвичайні ситуації часто призводять і до суттєвих психологічних розладів окремих особистостей та психологічно травмують суспільство в цілому.

За визначенням, першою психологічною допомогою (ППД), називають комплекс спеціальних навичок, які рекомендовано застосовувати в якості допомоги та емоційної підтримки постраждалим від надзвичайних ситуацій особистісного характеру.

Суттєво, що належне проведення ППД — не вимагає спеціалізованої психологічної підготовки, адже може базуватися на загальних знаннях отриманих внаслідок належної психоедукації, а також вродженої здатності до емпатії.

Перша психологічна допомога в надзвичайних ситуаціях
Картинка адаптована звідси

ППД У НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ

Серед усієї множини різноманітних чинників, до найважливіших аспектів проведення першої психологічної допомоги, на мою думку, належить віднести:

По-перше, її доступніть, зрозумілість і простоту, які є визначальною запорукою ефективної ППД у надзвичайних ситуаціях

По-друге, адекватність. Тобто, щоби визначити відповідні індивідуальним особливостям та обставинам надзвичайної ситуації зміст і обяг ППД, необхідно спершу адекватно оцінити ступінь впливу НП на постраждалого/у, і які, у свою чергу, бувають — незначним, помірним та важким

Саме у випадках важкого впливу наслідків надзвичайної ситуації на людей — обов’язково повинна застосовуватися ППД, відтак треба акцентувати і визначальну важливість психодіагностичного її етапу.

До переліку інших, не менш важливих аспектів першої психологічної допомоги в надзвичайних ситуації також належать:

  • ненав’язливість
  • сприяння базовим потребам (повітря, їжа, вода, захист, сухий одяг, теплий чай тощо)
  • уважне вислухування
  • уміння розрадити та/або заспокоїти як дитину, так і дорослого
  • забезпечення доступу до інформації першої важливості (доля близьких тощо)
  • встановлення контактів постраждалого/ї із відповідними службами та відомствами
  • подальша психологічна підтримка
  • тощо

ОСОБЛИВОСТІ ПРАВИЛЬНОГО НАДАННЯ ППД

Як свідчить теорія та підтверджує практика, існують дві основні особливості коректного проведення першої психологічної допомоги у надзвичайних ситуаціях:

  1. Дотримання вимог та рекомендації
  2. Уникнення заборонених моментів

Далі, відповідно, кілька слів детальніше про кожен з них, адже осягнення суті їх обох критично необхідне для ефективної ППД, яка значною мірою нейтралізує основні наслідки надзвичайних ситуацій будь-якого характеру

Особливості психологічної допомоги у надзвичайних ситуаціях

Рекомендовані аспекти ППД

  • по-перше, треба мінімізувати будь-які відволікання і залишатися поруч з людиною, але якщо необхідно її обійняти, неодмінно спитати дозволу це зробити
  • по-друге, запевнити і зберігати повну конфіденційність
  • по-третє, активно слухати, скажімо кивками голови чи ледь чутно вимовляючи короткі афірмації щодо суті почутого;
  • по-четверте, мати неабияку витримку і відповідати за свої емоції
  • по-п’яте, надавати лише верифіковану інформацію, а за її відсутності — чесно і проактивно зізнаватися у незнанні, наприклад «Мені це невідомо поки, але просто зараз я спробую дізнатися і переповісти вам»;
  • по-шосте, вести діалог зі співпереживанням щодо людей, адже коли постраждалі діляться з вами своїми емоціями, не можна залишатися непохитним
  • по-сьоме, при потребі, надавати постраждалим можливість і помовчати, але залишатися поблизу
  • тощо

Заборонені під час ППД аспекти

  • будь-яким чином змушувати постраждалих говорити про надзвичайну подію
  • перебивати розповідь вербально чи невербально (дивитися на годинник, у напрямку виходу тощо)
  • квапити людину (розмовляючи швидко, не дослуховуючи до кінця тощо)
  • доторкатися до постраждалих, обіймати, особливо без попереднього уточнення
  • оцінювати дії чи бездіяльність постражалих під час надзвичайної події
  • домислювати інформацію, якої ви не знаєте заради ефекту заспокоєння
  • вживати малозрозумілу термінологію
  • обіцяти щось, що не може бути виконано
  • ділитися чутками чи версіями, які були раніше почуті від інших постраждалих внаслідок надзвичайної ситуації
  • говорити у діалозі будь-яким чином про власні труднощі та/чи переживання з цього чи іншого приводу
  • брати на себе занадто багато, прагнути владнати усі проблеми постраждалих
  • знецінювати віру людей у власні сили та здатність дбати про свої насущні потреби
  • вдаватися до опису сторонніх людей із використанням негативних оцінок (наприклад, називаючи їх «несповна розуму» тощо)

Комунікації у надзвичайних ситуаціях

Позаяк саме комунікація, часто, виявляється визначальним аспектом дієвості надання психологічної допомоги у надзвичайних ситуаціях — варто детальніше заглибитися у її принципи та закономірності, сформульовані за результатами практики фахівців:

По-перше, слід усвідомлювати, що перебуваючи у перезбудженому та, нерідко, шоковому стані — постраждалі більше схильні піддаватися суггестивному впливу (навіювання) та сприймати кожне слово із перебільшенням значення, наслідки чого, до речі, можуть виявитися як одразу, так і з плином певного часу;

По-друге, належить дотримуватися принципу «приєднання і ведення». Іншими словами, якщо постраждалий/а перебуває у сидячому положенні чи увесь час рухається — психотерапевту потрібно зайняти аналогічну позицію тіла в просторі (присісти поруч, рухатися поруч, щоби поступово сповільнити уже спільний рух до спокійнішого темпу)

По-третє, будувати комунікацію з точки зору «активної сили», яка “тут і зараз” допомагає людині в обставинах певнох надзвичайної ситуації

По-четверте, проводячи психологічні інтервенції з допомогою різних висловлювань — говорити требе розбірливо, лаконічно і впевнено. Передавати усно та з допомогою мови тіла повідомлення на кшталт «Ви не сам/а . Я тут і готовий допомагати»

По-п’яте, безумовно, відрекомендуватися належним чином ще на самому початку діалогу

По-шосте, намагатися фокусувати увагу постраждалих передовсім на фізичності відчуттів, скажімо попередньо спитавши дозволу — попросити його/її потиснути вашу руку і цим досягти ефекту відновлення людиною контролю за ситуацією

По-сьоме, застосування комунікативної техніки «Три так» у такого роду ситуаціях, може дозволити подалати первинний реактивний опір чи замкнутість. Іншими словами, варто почати психологічну допомогу із трьох простих запитань, у відповідь на які людини або говоритиме так, або погоджуватиметься шляхом кивків голови тощо

Комунікаційна психодопомога у надзвичайних ситуаціях
Картинку адаптовано звідси

По-восьме, використовувати запитання, які передбачають вибір із двох-трьох варіантів (не більше), або прохати зробити самостійно щось таке, що людина безумовно здатна виконати за нормальних умов (налити води у склянку, обрати чай чи каву), а також — поділитися планами на момент “після шоку” від надзвичайної події

По-дев’яте, звісно ж, усіма засобами уникати будь-якої конфронтації та заохочувати найменші позитивні зміни станів і поведінки постраждалих

По-десяте, сконцентруватися на уже пережитих раніше постраждалими аналогічних досвідах (якщо такі ж) і окреслювати шляхи подолання надзвичайних ситуацій та/або сильних стресів тощо

Розібравшись поверхово із комунікативними чинниками психологічної допомоги у надзвичайних ситуаціях, треба окреслити і перелік ознак, за якими можна визначити саму потребу в такій допомозі

Симптоми необхідності надання ППД

Оскільки таких ознак може існувати дуже велике розмаїття, спочатку наведу усі основні групи симптомів у переліку, а далі — для поглибленого їх розуміння, додам кілька слів щодо кожного із них окремо.

  1. Когнітивні порушення
  2. Розлади емоційного реагування
  3. Дезорганізація
  4. Втрата самоконтролю
  5. Порушення адаптації
  6. Деморалізація

Порушення когнітивної функції

На практиці, до такого виду симптомів потреби у психологічній допомозі в надзвичайних ситуаціях відносять усе, що виявляє неспроможність людини зосередитися на важливому та спричиняє нездорове зациклення уваги на своїй поведінці під час перебігу критичної ситуації чи самій цій надзвичайній ситуації.

Найчастіше до когнітивних симптомів потреби надання ППД зараховують:

  • збої в роботі короткострокової пам’яті;
  • мисленнєві порушення як неспроможність до порівняння, усвідомлення, аналізу, синтезу, узагальнення, перенесення відомого способу дій на нові обставини тощо
  • перцептивні відхилення щодо об’єктивної дійсності,
  • втрата здатності збирати інформацію, зважувати варіанти і приймати оптимальне рішення
  • тощо

Порушення емоційного реагування

Тут мається на увазі неспівмірність сили і адекватності реакцій на емоційні подразники, зокрема надмірна інтенсивність, повну відсутність емпатії, а також емоційна лабільність/ригідність як такі.

Крім того, до розладів емоційного реагування відносять перепади настрою, дратівливість, агресивні реакції на посутні зауваги, дріб’язковість, а також пригніченість, втрату інтересу до життя та/або навколишнього світу тощо.

Серед розмаїття збоїв емоційного реагування окремо виділяють також специфічно-вегетативні реакції, а саме розлади пульсу, ненормальне дихання (поверхневе, часте, з затримками), тремор, нервовий тик, напруженість м’язів, раптові зміни пігментації шкіри (збліднення, почервоніння) та істотні зміни розміру зіниць тощо.

Окремої згадки заслуговують і такі ознаки порушеного емоційного реагування як безвольність та відчуженість, які часто виявляються як «божевільний» погляд постраждалих у надзвичайних ситуаціях.

Дезорганізація

На практиці, найчастіше виявляється як нездатність постраждалих виконувати скоординовані рухові функції, на заваді чому, зазвичай, стоять спричинені надзвичайною ситуацією відхилення дрібної та великої моторики.

Крім того, про дезорганізацію внаслідок екстремальних ситуацій, часто свідчать:

  • Почастішання помилкових висловлювань та/або вчинків.
  • Неспроможність адекватно сприймати слова/дії оточуючих та належним чином координувати спільні дії
  • Нерозуміння багатоаспектних конструкцій (стратегій, планів тощо), наслідком якої, слід сказати, бувають як неповне відновлення, так і повне погіршення
  • Нестача внутрішньої мотивації як слабкість/млявість/безладність життєдіяльності
  • тощо

Втрата здатності до самоконтролю поведінки

Психосимптоматика втрати контролю над власною поведінкою, передовсім, виявляється у таких проявах як:

  1. Нездатність постраждалих до цілепокладання, планування і реалізації задумів навіть у найпримітивніших формах
  2. Уповільненість дій або навіть повна бездіяльність. Чи, навпаки, метушня, як велика кількість непогоджених і неефективних дій, що ведуть лише до нескоординованих рухів заради самих рухів
  3. Незв’язність мовлення, спотворення мови, надмірно швидка/повільнена мова тощо.
  4. Неспроможність тримати слова та/або виконувати наміри.
Симптоматика потреби психологічної допомоги в надзвичайних ситуаціях
Картинка адаптована звідси

Порушення адаптації до оточуючого світу

На практиці, дезадаптивні симптоми потреби у психологічній допомозі постраждалим від надзвичаних ситуацій проявляються через:

  • неспроможність виокремлювати в оточуючому середовищі суттєві подразники,
  • неможливість вибудовувати відповідне (вибіркове) реагування на ситуативні обставини
  • неадекватність самосприйняття та недооцінку внутрішніх можливостей дати собі раду зі стимулами, що отримуються із навколишніх умов
  • тощо

Деморалізація

Може бути психодіагностована у надзвичайних ситуаціях в людей з різними спотворенням моральних та ціннісних критеріїв оцінки своєї поведінки, дій чи бездіяльності, зокрема як:

Охарактеризувавши симптоми психологічної допомоги в надзвичайних ситуаціях, для повноти картини про множинність її компонентів

, треба додати кілька слів і про дитячі аспекти цієї проблематики.

Дитяча ППД у надзвичайних ситуаціях

Діти реагують на критичні ситуації, кризи, пожежі, воєнні дії, злочини та інші страшні події відмінно від дорослих і по-різному, а значною мірою загальний характер дитячого реагування визначається:

Наприклад, позаяк маленьким діткам притаманне нерозуміння сутності навколишніх подій — для них особливо важлива належна підтримка з боку дорослих.

Іншими словами діти, які переживають надзвичайні ситуації у малому віці, справляються із їх наслідками значно краще тоді, коли поруч із ними постійно перебувають спокійні та розважливі дорослі.

Не зважаючи на подібність впливу надзвичайних ситуації на дорослих та дітей, в залежності від віку часто проявляються і суто дитячі чи підліткові реакції на дистрес, а саме:

  • У малих дітей може актуалізуватися поведінка, що характерна минулим етапам особистісного розвитку (енурез, гризення нігтів, смоктання пальців тощо). Малюки також нерідко реагують на стрес чіпляннями за руки/ноги дорослих, просяться на руки тощо
психологічна допомога дітям у надзвичайних ситуаціях
Картинка адаптована звідси

Іншими словами, батьки, родичі та близькі дітям дорослі – відіграють важливу роль як джерело емоційної підтримки та захисту для дітей будь-якого віку.

Техніки емоційної регуляції при надзвичайних ситуаціях

Щоби завершити загальну хараткеристику найважливіших, на мою думку, аспектів психологічної допомоги в екстремальних ситуаціях, додам кілька слів про суто психологічні та суміжні техніки емоційної регуляції, а саме про:

  • Діафрагмальне дихання
  • Заземлення
  • Сенсомоторне маркування
  • М’язова релаксація

Дихання животом. Означає по-перше, вдих через ніс, по-друге, пропускання його під діафрагмою у живіт, по-третє, затримку повітря у животі на 2-3 секунди і, по-четверте, видих.

Щоби здійснити заземлення, потрібно по-перше, “поставити все на паузу” і роззирнутися, по-друге, осягнути явну реальність, а по-третє, “відчути землю під ногами” (найкраще вростати в землю можна напруживши ступні).

Так зване сенсомоторне маркування є нічим іншим, як свого роду самоскануванням свого тіла з метою осягнути та усвідомити його загальний стан, який може бути напружений чи затиснутий, або розслаблений, натхненний тощо.

М’язова релаксація потрібна тоді, коли внаслідок надзвичайної події стресоване тіло наче завмирає в напруженні.

Прийоми психодопомоги у надзвичайних ситуаціях

Останній розділ публікації, яка висвітлює загальну характеристику психологічної допомоги у надзвичайних ситуаціях, на мій погляд, варто присвятити різним вправам, прийомам і технікам, що дозволяють покращити її якість:

  1. Дихання за квадратом
  2. Повне дихання
  3. Китайська вправа з гімнастики
  4. Все навпаки (рухлива вправа)
  5. Племінні танці (діти, підлітки)
  6. Запах квітів (дитяча)
  7. Маленький зайчик (дитяча)
  8. Антистресовий м’яч (дитяча)

Дихання по квадрату

По-перше, витягнувши спину комфортно присісти біля стіни, по-друге, скласти руки на «сонячному сплетінні» та опустити до них голову, по-третє, дихати по квадрату:

  • вдих на 4 секунди
  • затримка дихання на вдиху на 4 секунди
  • видих на 4 секунди
  • затримка дихання на видиху на 4 секунди
Прийоми психологічної допомоги у надзвичайних ситуаціях
Картинку адаптовано звідси

Вправа «Повне дихання»

  1. Випрямивши спину присісти і розслабитися.
  2. Видихнути і вдихнути паралельно розслабляючи м’язи живота
  3. Вдихаючи наповнювати легені повітрям до повної заповненості
  4. На мить затриматись — почати повільно видихати
  5. У міру видихання повітря, буквально втягуйте в себе живіт та ще більше розслабляйте грудну клітину видавлюючи з неї повітря

Вправа з китайської гімнастики

Спочатку вдихніть тричі коротко через ніс та не видихайте одразу, при цьому:

  1. Під час першого вдиху, випростайте руки на рівні плеч
  2. На другий — розведіть руки на рівні плечей в сторони
  3. На третій — підійміть руки вгору над головою.

Далі, тримаючи руки за головою (пальці в замку, розслаблені лікті) — видихніть через рот і повторіть вправу 4-6 разів.

Рухлива вправа зняття напруги «Все навпаки»

Ідея її дуже проста, але потребує, як мінімум двох, один/а з яких (психолог), робитиме будь-які рухи, а другий/а — виконувати їх услід, але навпаки.

Наприклад, як, скажімо дихальний терапевт (чи хтось із близьких) кивне ствердно — інший повинен помахати головою заперечно, а розведені на ширину плеч долоні — означають, що їх треба скласти перед грудьми тощо

Вправа «Племінні танці»

Для початку, потрібне вогнище і природа, а далі — потрібно пригадати і відтворити так званий, племінний стиль танців. Іншими словами, згинаючи ноги в колінах — почергово втискати у землю праву та ліву нижні кінцівки.

Для досягнення потрібного ефекту можна і просто переносити вагу тіла з однієї ноги на іншу не відриваючи стопи від поверхні навколо вогнища (мінімум 1 хвилину).

Вправа «Запах квітів»

По-перше, фахівець має зробити так, щоби дитина уявила себе посеред мальовничої галявини із квітами (або просто квітку)

По-друге, попросити дитину умовно “нюхати квіти”, причому, лише глибоко вдихаючи носом і видихаючи через рот

Вправа «Маленький зайчик»

Аналогічно як у випадку вище, переконайте дитину стрибати мов зайчик в саду, та нюхати усе довкола, роблячи три швидкі вдихи носом і один довгий видих через рот

Вправа «М’яч для зниження стресу»

Спочатку, разом з дитиною — зробіть із підручних засобів умовний “антистресовий м’яч” та узгодьте, що відповідний ефект настає одразу після жбурляння ним у стіну.

А коли помічаєте, що у дитини підвищений стрес — скеровуйте її до антистресового м’яча та подальшого його стискання в руках чи жбурляння ним об стіну аж поки не зійде м’язова і психічна напруга.

ПІДСУМКИ

Психологічна допомога у надзвичайних ситуаціях, з одного боку — суто фахова діяльність спеціально підготовлених фахівців з психічного здоров’я зі своїми правилами та заборонами, а з іншого, в якості першої психологічної допомоги (ППД) — доступна рішуче для всіх, хто має емпатію та знає і дотримується її принципів.

Психологічна допомога дорослим та дітям, які пережили чи постраждали внаслідок надзвичайних ситуацій містить як подібності, так і відмінності, знання яких корисне рішуче для усіх дорослих у період агресивної війни росії проти України.

Залежно від індивідуальних особливостей постраждалих та обставин самих надзвичайних сутацій, психологічна допомога може бути потрібна не лише одразу, а й упродовж подальшого часу.

Підбір фахівців

Щоби проконсультуватися із психотерапевтом щодо подолання негативних наслідків пережитих вами чи вашими близькими надзвичайних подій, особливо, якщо імпонує вищевказана публікація — звертайтеся безпосередьно до мене через контакти у профайлі

Альона Шмига, психотерапевтка
Клік на зображенні відкриває профайл

Або підберіть фахівців із відповідною спеціалізацією, підготовкою та досвідом у спеціальному розділі веб-платформи скориставшись “націлюванням експертизи” на запити, теми, проблеми, симптоми, методи, спеціальності тощо

Автор

EMDR-терапія

10 002

Eye Movement Desensitization and Reprocessing, що буквально перекладається як десенсибілізація та повторна обробка (репроцесуалізація) рухів очей або EMDR — один з найсучасніших методів травматерапевтичної психотерапії, що спрямована на подолання наслідків тривожних досвідів у житті сучасних людей.

За визначенням, те що називають EMDR, є науково обґрунтованою інтегративною психотерапією, зокрема посттравматичного стресового розладу (ПТСР), а також інших психічних розладів та психологічних проблем.

Модель, на якій базується EMDR — це адаптивна обробка інформації (AIP), яка припускає, що велика частина психопатології пов’язана з дезадаптивним кодуванням та/або неповною обробкою травматичного або тривожного несприятливого життєвого досвіду, що погіршує здатність людини інтегрувати цей досвід адаптивним чином.

EMDR була визнана психотерапевтичним підходом у 2010, а уже наступного року Управління з питань зловживання психоактивними речовинами та психічного здоров’я США (SAMHSA) визнало EMDR одним із найбільш доказових методів психотерапії та найефективнішим засобом лікуванням тривоги, депресії та посттравматичного стресового розладу.

ЕVDR у Просторі Психологів
Картинку адаптовано звідси

Суть і застосування EMDR

Суть методу полягає у принципі білатеральної стимуляції рухів очима, а його теоретичні і практичні особливості — були описані наприкінці 80-х років минулого століття американською психологинею та викладачкою Френсін Шапіро.

На практиці, проведення EMDR допомагає інтеграції та зменшенню емоційних упливів психотравматичних спогадів на клієнтів та передбачає два основних аспекти:

  • по-перше, зосередження клієнта/пацієнта на психотравматичному переживанні
  • по-друге, керування EMDR-терапевтом серією цілеспрямованих рухів очима клієнта (інколи, ще додаткових дій) з метою стимулювання головного мозку до обробки інформації

EMDR-метод усе ширше і частіше застосовується у світі та Україні для подолання таких станів як:

  1. ПТСР (пост-травматичні стресові розлади)
  2. Комплексні розлади після хронічних травматизацій
  3. Дисоціативні розлади
  4. Втрата близьких (особливо, у дитячому віці)
  5. Дитячі та підліткові травми
  6. тощо

Мій власний досвід проведення EMDR-сеансів доводить, що цей психотерапевтичний метод спроможний забезпечити ефективність уже в результаті кількох сеансів, водночас, не так уже й рідко це потребує і більше часу.

Звісно ж, що тривалість EMDR-психотерапії може суттєво відрізнятися і значною мірою залежить від особистісних особливостей, аспектів психотравматичного чи тривожного досвіду та майстерності застосування методу EMDR-терапевтом.

Щоби допомогти читачам сформувати коректне уявлення про EMDR як метод, передовсім необхідно окреслити і коротко інтерепретувати модель “Адаптивної обробки інформації” та “концепцію восьми фаз”.

Суть EMDR
Картинку адаптовано звідси

Модель адаптивної обробки інформації

Модель адаптивної обробки інформації (Adaptive Information Processing Model) авторства Франсін Шапіро:

  • по-перше, керує клінічною практикою
  • по-друге, пояснює ефекти EMDR
  • по-третє, забезпечує загальну платформу для теоретичного обговорення
  • по-четверте, забезпечує цілісну структуру, через яку розуміються та реалізуються вісім фаз і три частини (минулий, теперішній і майбутній) EMDR

З допомогою AIP-моделі, EMDR-метод забезпечує вирішення травматичних і тривожних несприятливих життєвих подій за допомогою стандартизованого набору процедур і клінічних протоколів, які включають подвійний фокус уваги та чергування двосторонньої зорової, слухової та/або тактильної стимуляції.

Процесуальні аспекти моделі

Цей процес активує компоненти пам’яті тривожних життєвих подій і сприяє відновленню адаптивної обробки та інтеграції інформації.

Травматичні події та/або тривожний несприятливий життєвий досвід — можуть неадаптивно кодуватися в пам’яті, що призводить до неадекватного або порушеного зв’язку з мережами пам’яті, які містять більш адаптивну інформацію.

Вважається, що патологія виникає, коли адаптивна обробка інформації порушується цим досвідом, який неадекватно оброблюється тому, що інформація дезадаптивно закодована і нефункціонально пов’язана в емоційній, когнітивній, соматосенсорній та часовій системах.

Таким чином спогади стають сприйнятливими до дисфункціонального пригадування щодо часу, місця та контексту та можуть переживатися у фрагментованій формі.

Відповідно, нова інформація, позитивний досвід і афекти не здатні функціонально зв’язатися з тривожною пам’яттю.

Це порушення зв’язку та, як наслідок, неадекватна інтеграція сприяють продовженню симптомів.

Процедурні аспекти моделі

У EMDR конкретні та чітко визначені процедури лікування полегшують повторну обробку інформації шляхом використання підходу до лікування, який оптимізує стабілізацію клієнта “до, під час і після” повторної обробки тривожних чи травматичних спогадів або пов’язаних стимулів.

Підхід EMDR до психотерапії полягає в тому, щоб полегшити вроджену здатність клієнта до зцілення.

Тому під час повторної обробки пам’яті втручання терапевта зводиться до мінімуму, необхідного для безперервності повторної обробки інформації.

Вісім фаз EMDR
Картинка адаптована звідси

Вісім фаз EMDR

Концептуальною основою EMDR як психотерапевтичного методу є вісім фаз, упродовж яких відбувається подолання психічних травм. Ось короткий опис кожної з фаз:

Перша фаза EMDR

Психодіагностично-планувальна, полягає у всебічному зборі терапевтом інформації про особистість клієнта та розробці стратегії психотерапії.

Друга фаза EMDR

Психоедукаційна, присвячується навчанню клієнтів різним психологічним технікам самозаспокоєння для їх практикування між EMDR-сеансами

Третя фаза EMDR

Оціночна, під час якої визначається травматичний спогад і його різні компоненти:

  • власне спогад, який спричиняє симптоми
  • пов’язані зі спогадом аспекти — образ, негативні думки, місце його розташування в тілі, емоція тощо.
  • обробка — включає стимулювання власної системи обробки інформації в мозку, яка дозволяє створювати різні зв’язки

Четверта фаза EMDR

Десенсибілізаційна, яка дозволяє зрозуміти та встановити зв’язки. На цій фазі клієнту пропонується коротко звернути увагу на визначені аспекти пам’яті, одночасно стимулюючи систему обробки інформації.

Під час цієї фази — клієнт виконує періодичні набори рухів очима (іноді постукування або звуки) приблизно 30 секунд кожен і саме впродовж цього часу — спостерігається процес перетворення «застряглої пам’яті» в навчальний досвід і адаптивне вирішення.

Виникають нові та адаптивні емоції, думки та спогади, а старі та контрпродуктивні усуваються. При цьому, належне опрацювання тривожних спогадів допоможе більше не викликати у них тривогу.

Наприклад, почуття сорому та страху, висловлені жертвою зґвалтування на початку сеансу EMDR, можуть бути замінені відчуттям, що вона сильна та незламна жінка тощо

П’ята фаза EMDR

Встановлююча — зосереджується на підсиленні безпосередньо пов’язаних з психотравматичним спогадом конструктивних аспектів.

Шоста фаза EMDR

Тілесного сканування — являє собою пошуки та поступову мінімізацію безпосередньо пов’язаних за спогадами тілесних (соматичних) відчуттів

Сьома фаза EMDR

Закриваюча — виявляється у заходах, які повертають клієнту рівновагу, що необхідна для належного завершення сеансу.

Восьма фаза EMDR

Переоцінююча, містить перевірочний та планувальний аспекти, перший з яких стосується проміжних результатів, а другий — подальших кроків.

Розібравшись у загальних рисах з “8 фазами EMDR-методу”, для повноти уявлення читачів та/або потенційних клієнтів, які бажають випробувати його ефективність — додам ще кілька слів про механізми дії EMDR як методу психотерапії.

Механізми дії EMDR
Картинка адаптована звідси

Механізми дії EMDR

Терапія EMDR вирішує проблеми, що стосуються минулого, теперішнього та майбутнього, націлюючись на минулий досвід, поточні тригери та майбутні потенційні виклики, що призводить до:

В спрощеному розумінні, EMDR являє собою “специфічний метод самозцілення психіки“, механізм дії якого тісно пов’язаний із певними послідовностями та наслідками рухів очей, аналогічні котрим, слід сказати, відбуваються під час сну тож, де-факто, знайомі й не страшні усім і кожному. 

Власне, EMDR-терапевти стверджують, що ці рухи очей можна й потрібно спеціально застосовувати для допомоги головному мозку швидко й успішно впоратися зі “застряглими” травматичними переживаннями.

І відбувається це згідно відомого нейропсихологічного принципу “засвоєння” інформації, згідно з яким вона спершу просто сприймається, а потім — «переварюється» завдяки створенню нейронних зв’язків у головному мозку.

У проекції на переживання людьми психотравмуючих потрясінь — інформація у головному мозку аналогічно сприймається, обробляється та засвоюється в якості життєвого досвіду.

Скажімо, після серйозного конфлікту з керівником на важливій для життєдіяльності роботі (прийом інформації) — людина може багато думати і говорити про цю подію, інколи воно може навіть снитися.

Проте, з плином часу, особливо якщо звільнення не відбулося (інформація переварюється) — тривога нейтралізується і набувається цінний життєвий досвід, який дозволяє краще осягнути причини та інші суттєві обставини конфлікту.

Водночас, в силу цілого ряду причин, серед яких варто згадати дитячий вік, повторюваність і/або гостроту потрясінь — переварювання/засвоєння може належним чином не відбутися через, умовно кажучи, “зависання” процесу.

Іншими словами, заради захисту психіки і виживання у критичний момент, головний мозок може просто відкласти на невизначений період незасвоєну інформацію як «файли, що зависли на робочому столі комп‘ютера».

Проте, в результаті такого недозасвоєння життєвого досвіду та, на фізіологічному рівні, хаотичного встановлення нейронних зв’язків — окремі ділянки головного мозку залишаються постійно збудженими

Головний мозок до і після EMDR
Картинку адаптовано звідси

А це, у свою чергу, може стати причиною нав’язливих думок, важких спогадів, відчуття провини чи сорому або, що дуже поширено — нічних жахів або безсоння

Такі симптоми крім того, що характерні для пост-травматичних стресових розладів, на практиці здійснють значний вплив на людську психіку та, зокрема особливості поведінки в аналогічних ситуаціях (уникнення, страх, пригнічення тощо)

Наприклад, якщо конфлікт на роботі призвів до звільнення — знижується ініціативність, залученість, внутрішня мотивація тощо, а якщо скажімо довелося застрягати у ліфті чи потрапити в ДТП, може сформуватися уникаюча поведінка щодо поїздок на ліфтах та/чи у транспорті тощо.

Відтак, долаючи той чи інший опір головного мозку, який “думав, що уже позбувся проблеми“, EMDR-психотерапія «дістає» з глибин несвідомого прийнятий, але неопрацьований належним чином негатив та переварює його.

Причому ключової перевагою EMDR є те, що опору клієнтів як такого, на практиці майже не буває через десенсибілізацію (зниження чутливості), яка забезпечує відносно просте перезавантаження повного циклу належного приймання і засвоєння дискомфортної інформації.

Завдяки спеціальним методикам та алгоритмам руху очей — ініціюється повторний і пришвидшений процес, коли асоційована головним мозком із психотравматичністю інформація починає рухи нейрофізіологічними шляхами аж допоки не «розчиниться» у різного роду позитивних аспектах її належного сприйняття.

EMDR для дітей та підлітків
Картинка адаптована звідси

EMDR для дітей та підлітків

Всесвітньою організацією охорони здоров’я (2013), а також Міжнародним товариством вивчення травматичного стресу (ISTSS, 2018) — визнано EMDR ефективним методом терапії також для дітей та підлітків, які пережили травматичні події та посттравматичний стресовий розлад

У більшості випадків, при застовуванні EMDR дитячі/підліткові пост-травматичні симптоми, зокрема тривога та безнадія — зменшуються протягом кількох тижнів.

Водночас, деяким дітям і підліткам може бути корисно отримати терапевтичну підтримку для відновлення після травми, і EMDR є одним із таких методів лікування.

Також доведено, що EMDR допомагає дітям і підліткам з низкою інших психологічних проблем, включаючи тривогу та депресію.

ПІДСУМКИ

EMDR як метод психотерапії відносно новий, але водночас такий, що уже встиг довести свою ефективність та визнання на рівні національних та міжнародних фахових середовищ.

Застосування EMDR вимагає від фахівців з психічного здоров’я спеціальної підготовки, навичок та досвіду та пропонує клієнтам не лише унікальні враження, а й високу ефективність.

Підбір фахівців

Щоби розпочати предметний діалог із психотерапевтом щодо можливості та особливостей застосування EMDR-терапії для вирішення актуальної для вас чи ваших близьких психологічної проблематики — звертайтеся безпосередньо до мене через контакти, що вказані у профайлі на веб-платформі

Альна Шмига, EMDR-терапевтка
Клік на зображенні відкриває профайл

Або підберіть фахівців із відповідною підготовкою у спеціальному розділі “Простору Психологів”, при потребі додавши інші важливі параметри фільтрування на кшталт ціни, статі, он/офлайну, стилю терапії тощо

Автор

Онлайн психотерапія

2 213

Онлайн-терапія, що також відома як е-терапія, онлайн-консультування (або, зрідка, телетерапія) — це відносно новий формат надання допомоги у сфері психічного здоров’я та зручний спосіб отримати/провести її не виходячи з дому.

Онлайн-терапія чи онлайн-консультування можуть бути особливо корисним для людей, які живуть у віддалених районах, мають обмежену мобільність або просто віддають перевагу конфіденційності та зручності онлайн-консультацій.

На практиці, онлайн-терапія найчастіше відбувається за допомогою відеозв’язку, але також може передбачити використання месенджерів, електронної пошти, аудіоповідомлень, телефонних дзвінків тощо.

Онлайн-терапія як взаємодія між клієнтом та психологом — можуть відбуватися на онлайн-платформах, що спеціально розроблених для її надання або через загальні сервіси на кшталт GoogleMeet, Zoom, Skype тощо

EMDR-терапевтка Альона Шмига
Клік відкриває профайл з контактами у новій вкладці, звертайтеся!

Онлайн-психотерапія у Просторі Психологів

В цьому контексті треба зазначити, що концепція веб-кластеру “Простіру Психологів” виходить за рамки веб-платформ із підбору психологів та проведення онлайн-терапії, адже тут уже формується чимала база знань (Psypedia, Psy-словник) українською мовою, виник “Горизонт Подій” та невдовзі з’явиться Psy-крамниця.

Стратегічна мета проекту — створення умов для задоволення 100% психологічних потреб та інтересів, які далеко не завжди і одразу втілюються у підборі фахівців та безпосередньому проведенні онлайн-терапії, а нерідко означають первинну зацікавленість в загальній інформації з тієї чи іншої тематики та/або покупці релевантних інтересу чи проблематиці товарів.

Особливості застосування різних методів онлайн психотерапії

Онлайн психотерапія дозволяє використовувати більшість традиційних методів психотерапії, адаптуючи їх до віртуального середовища.

Зважаючи на різні технічні можливості та формат взаємодії, застосування різних методів може мати свої особливості, зокрема:

Когнітивно-поведінкова онлайн терапія (КПТ)

Особливості застосування онлайн: КПТ є одним з найбільш адаптованих підходів для онлайн-формату, оскільки вона включає структурування сесій, чітке визначення цілей, а також використання письмових вправ і домашніх завдань.

Клієнти можуть вести онлайн-дневники для відстеження своїх думок, емоцій і поведінки. Терапевт надає конкретні інструкції для виконання завдань, що можуть бути перевірені на наступних сесіях.

Інструменти онлайн: онлайн-додатки для запису думок, відео-консультації, чат-боти для самоконтролю.

Психоаналітична онлайн терапія

Особливості застосування онлайн: Психоаналітичний підхід передбачає глибоке занурення в минуле та дослідження підсвідомих процесів, що можуть проявлятись у формах вільних асоціацій, сновидінь та проектуваних образів.

Онлайн-сесії можуть включати вільні асоціації через відео або текстові чати, що дозволяє клієнту висловлювати свої думки без обмежень, а терапевт інтерпретує їх через символи та метафори.

Інструменти онлайн: чат-сесії, обговорення сновидінь через відео, письмові рефлексії.

Гештальт онлайн-терапія

Особливості застосування онлайн: Гештальт-терапія фокусується на взаємодії з поточними емоціями та ситуаціями, що відбуваються “тут і зараз”.

Онлайн-сесії можуть включати інтерактивні вправи для того, щоб клієнт міг відчути свої емоції через фізичні реакції, використовуючи метафори, роботу з тілесними відчуттями або емоційними блоками.

Важливим є використання інтерпретаційних технік, зокрема інтерпретацій і метафор, що допомагають клієнту зрозуміти ситуації і емоції.

Інструменти онлайн: віртуальні вправи для саморозуміння, емоційні вправи через відеозв’язок, запис думок для подальшої рефлексії.

Психодинамічна онлайн терапія

Особливості застосування онлайн: Цей метод передбачає дослідження глибинних внутрішніх конфліктів і процесів, що часто мають корінь у дитинстві чи минулому досвіді.

Онлайн-сесії можуть включати аналіз емоцій, які виникають у реальному часі, а також розкриття підсвідомих бар’єрів.

Спеціалісти використовують інтерпретацію почуттів, що виникають під час взаємодії з терапевтом, а також аналіз сновидінь та спогадів.

Інструменти онлайн: відео-консультації для обговорення емоцій, чат для записів вільних асоціацій, використання технік переносу.

Діалектична поведінкова онлайн терапія (ДПТ)

Особливості застосування онлайн: ДПТ активно працює з емоціями та реакціями на стрес.

Онлайн-сесії можуть включати вправи на усвідомленість і саморегуляцію, наприклад, через відео або чат, з акцентом на відпрацювання навичок збереження емоційної рівноваги.

Терапевт може надавати клієнту вправи для тренування поведінкових навичок між сесіями.

Інструменти онлайн: вправи на усвідомленість через відео-консультації, чат-підтримка для управління емоціями.

Когнітивно-емоційна онлайн терапія (КЕТ)

Особливості застосування онлайн. Цей підхід орієнтований на допомогу клієнту в розумінні того, як його думки впливають на емоції і поведінку.

Онлайн-формат дозволяє проводити вправи з аналізу та зміни негативних переконань, а також виконувати домашні завдання для спостереження за своїми реакціями.

Інтерактивні вправи, засновані на аналізі негативних патернів мислення, можуть бути використані через відео та чат.

Інструменти онлайн: письмові завдання, самоконтроль через додатки, відео-записи для обговорення змін у мисленні.

Сімейна та парна онлайн терапія

Особливості застосування онлайн. Сімейна та парна терапія онлайн дозволяє працювати з кількома людьми, навіть якщо вони знаходяться в різних місцях.

Це дає змогу обговорювати конфлікти та проблеми в стосунках, не порушуючи їх конфіденційність.

Онлайн-платформи дозволяють підтримувати всі члени родини або пари на зв’язку для роботи над стосунками в реальному часі.

Інструменти онлайн: відео-консультації для груп, робота з вправами на зміцнення стосунків, чат для вирішення конфліктів.

Онлайн терапія через текстові повідомлення та чат-боти

Особливості застосування онлайн. У цьому методі використовуються чат-боти або текстові платформи для роботи з емоціями, поведінковими реакціями або самооцінкою.

Це може бути корисним для людей, які віддають перевагу письмовому формату чи хочуть працювати над проблемами між сесіями.

Інструменти онлайн: чат-боти, онлайн-додатки для самодопомоги, текстові взаємодії для рефлексії.

Види онлайн-терапії
Картинку адаптовано звідси

Поширені форми онлайн-терапії

На практиці, найпоширеніші на сьогодні форми онлайн-терапії відбуваються за допомогою відео/аудіо/текстових розмов/чатів/взаємодій, кожна з яких, слід наголосити, передбачає дещо інший підхід до спілкування з клієнтами:

  1. Психотерапія через відеозв’язок
  2. Текстова терапія
  3. Відеотерапія
  4. Аудіотерапія

Окремо слід зазначити, що усе ширшого застосування набуває і такий інноваційний формат онлайн-терапії як VR-психотерапія, унікальні можливості якої дозволяють досягнути під час сеансів повноцінного ефекту присутності. Власне щодо цього варто додати, що у стратегії розвитку “Простору Психологів” уже запрограмована діяльність із розвитку VR-психології.

Психотерапія через відеозв’язок

Проводиться дистанційно за допомогою різних спеціалізованих чи загальнодоступних відеоконференц-сервісів і забезпечує клієнтам і психологам можливість спілкуватися з терапевтами в реальному часі.

До основних її переваг відносять доступність, зручність, безпеку, конфіденційність тощо

На сьогодні, це найпопулярніший формат онлайн-терапії, однак треба наголосити, що онлайн психотерапія через відеозв’язок має і певні обмеження, наприклад, вона може бути менш ефективною для людей з серйозними розладами психіки та/або тих, клієнтів, які потребують інтенсивно-безпосередньої підтримки.

Текстова терапія

Взаємодія через текст (текстова терапія) часто відбувається швидше «на льоту», адже немає ні запланованого часу, ні періодичності, впродовж яких клієнти взаємодіють і з психологами, психотерапевтами тощо.

Натомість, під час текстової онлайн-терапії, клієнти пишуть терапевтам тоді, коли у них виникає потреба, а фахівці з психічного здоров’я — відповідають у прийнятні для обох стороні часові проміжки (зазвичай, не довше 24–36 годин).

Треба сказати, що не дивлячись на те, що цей формат взаємодії звучить більш невимушено, ніж традиційний сеанс терапії обличчям до обличчя чи онлайн-відеозв’язок — це не обов’язково так.

Дієве лікування психічного здоров’я може проводитися в текстовому форматі, але зазвичай, передбачає уже наявну згоду між клієнтом і терапевтом щодо «проблеми», психоедукацію щодо процесу та зосередження на дотриманні плану терапії.

Оскільки таке узгодження важко здійснити за допомогою тексту, часто текстова терапія чи консультування застосовуються як доповнення до більш довгих і більш формальних відео/аудіо чи кабінетних сеансів.

У цьому сценарії текстове консультування може бути використане для посилення ефекту та надання підтримки між відео/аудіо сесіями.

Онлайн-відеотерапія
Картинка адаптована звідси

Відеотерапія

Є напрямком, зокрема, арт-терапії, де передбачається використання наочного і динамічного вмісту, зокрема:

На практиці, відеотерапія може суттєво допомагати людям самостійно давати собі раду із різними психологічними проблемами та нерідко використовується при роботі зі стресами, тривожностями, депресіями та іншими емоційними розладами.

Відеотерапія може бути корисною, оскільки вона дозволяє людям ідентифікувати та обговорювати свої проблеми через призму персонажів та ситуацій, які вони спостерігають на екрані.

Що, у свою чергу, допомогає якісніше осягнути емоції та віднайти ефективні ресурси для подолання внутрішніх конфліктів тощо.

Аудіотерапія

Окрім онлайн-обміну голосовими повідомленнями чи телефонних діалогів, під аудіотерапією в широкому розумінні, може матися на увазі також метод онлайн-терапії, який використовує будь-який звук (чи звуки) для стимулювання мозкової активності, а відтак і нейтралізації певних симптомів деяких психологічних розладів чи порушень.

Серед аудіотерапевтичних підходів, на мій погляд, особливої уваги заслуговує метод Томатіса, який:

  • по-перше, стимулює головний мозок модифікованими звуковими доріжками та/або потоками, як можуть містити мову, музику, звуки, хоровий спів
  • по-друге, заснований на спеціальній технології, що стимулює мозкову активність завдяки змінам гучності, інтенсивності, тембру та/чи тональності звуків без зміни ритму та мелодії.
  • по-третє, корисна для корекції мовленнєвих, слухових, вестибулярних та емоційних порушень.

В цілому, аудіотерапія успішно застосовується фахівцями при роботі з алалією, ехолалією, порушеннями фонематичного слуху, аутизмом, дисграфією, дислексією, заїканням, СДУГ, ДЦП, а також для реабілітації після травм та неврологічних інфекцій

Онлайн-терапія чи консультування
Картинка адаптована звідси

Онлайн-консультування та онлайн-терапія

Лікування психічного здоров’я передбачає участь клієнтів у взаємодіях з фахівцями, які допомагають змінити думки та поведінку за допомогою підходів, що ґрунтуються на доказах.

Щоби проводити психотерапію, в тому числі онлайн — фахівці з психічного здоров’я мають мати відповідну освіту, спеціалізацію та підготовку.

З іншого боку, онлайн-консультування є більше засобом психологічної підтримки і також, певною мірою, може передбачати вирішення психологічних проблем.

Тому, перед початком онлайн-терапії важливо з’ясувати, що саме потрібно клієнту і що може надати терапевт для досягнення цієї мети.

Пошук онлайн-терапевта

По-перше, намагаючись знайти онлайн-терапевта потенційні клієнти можуть зіткнутися з муками вибору або навіть бути приголомшеними розмаїтям платформ і сервісів.

Позаяк засадничою передумовою продуктивної співпраці клієнта з психологом є ніщо інше, ніж довіра — на мою думку основними перевагами “Простору Психологів” серед великого розмаїття веб-платформ і терапевтів, які рекламують, що вони надають терапію онлайн є:

  1. Україноментальність ідеї
  2. Організаційна прозорість
  3. Безрекламна модель відвідуваності
  4. Націлювання експертизи спеціалістів
  5. Прямі контакти фахівців
  6. Горизонт подій
  7. PSY-крамниця
  8. тощо

Прикметно, що уже запрограмовний на роботу у Просторі Психологів” алгоритм підбору фахівців шляхом “націлювання експертизи” (свого часу) дозволить клієнтам мінімально просто отримувати максимально точні вибірки фахівців лише із відповідною проблематиці підготовкою.

Пошук онлайн-терапевта і довіра
Картинку адаптовано звідси

Онлайн-терапевти

Як і навчальна діяльність, квінтесенція котрої сформульована у афоризмі “вік живи, вік учисть“, далеко не уся онлайн-терапія як процес удосконалення чи психічного оздоровлення за допомогою спеціаліста — передбачає довгострокову роботу спільно з незмінним психотерапевтом.

Як свідчить фахова практика і тенденція до розширення обсягів та кількості тем для ознайомчих консультацій, існує три основники групи запитів щодо онлайн-терапії:

  • по-перше, звернення від людей у гострій кризі, яким критично важлива доступність онлайн-допомоги мало не 24/7 упродовж кількох чи навіть декількох днів
  • по-друге, записи на консультацію із кар’єрного та іншого розвитку особистості, які тривають, в середньому, до 1-2 сеанси, хоча і 5-10 сеансів та більше у таких випадках не така уже рідкість
  • по-третє, запити щодо тривалої психотерапії певної психологічної проблематики зі мною як незмінним психотерапевтом

Концепції підбору фахівців

Платформи надання онлайн-терапії, відрізняються за принципами підбору фахівців та обсягами психологічної допомоги, яку вони надають клієнтам при виборі терапевта.

Зокрема, є такі, що зв’язують клієнтів із терапевтами чи психологами із мінімально-символічним урахування вподобань клієнта (стосунки, розлади, самооцінка, психосоматика, підлітки, діти тощо)

Інші просять клієнтів самостійно визначити свої проблеми заповнивши “просту анкету” і після цього, через деякий час, надають рекомендовані вибірки компететних фахівців з психічного здоров’я на емейл чи в месенджер, а також, правда, неодмінно просять не відкладаючи бронювати зустріч просто зараз.

В цьому контексті варто наголосити, що концепція підбору фахівців у Просторі Психологів максимально точна, проста і зручна, адже при коректному користуванні “націлюванням експертизи” клієнт може безпосередню тут:

  1. Обираючи та/або поєднуючи параметри експертизи — одразу отримати точну і репрезентативну вибірку україноментальних фахівців з відповідною проблематиці фаховою підготовкою
  2. Ознайомитися із профайлами спеціалістів і творчим доробком на сайті або у соцмережах
  3. Сконтактуватися напряму і домовитися про першу консультацію
Оплата онлайн терапії
Картинку адаптовано звідси

Оплата онлайн-терапії

Щодо того, як клієнти платять за онлайн-терапію, найчастіше це відбувається як онлайн-перед чи післяоплата за одну консультацію чи сеанс погодинно.

Текстове консультування чи відповідна терапія є за своєю суттю «необмежені», тому оптимальним способом взаєморозрахунку вважається перед чи післяоплата за тарифом тривалістю у тижні чи місяці.

Важливо пам’ятати, що під час текстової терапії, щоби прочитати, опрацювати та належним чином сформулювати онлайн-терапевтичну відповідь — психологам потрібен час, найчастіше 24-36 годин.

ПІДСУМКИ

Популярність онлайн-терапії в Україні останніми рокима суттєво зросла, спочатку це відбулося через обмеження, що були спричинені пандемією, а останні два роки — внаслідок повномасштабного воєнного вторгнення росії.

Незаперечні зручності та варіативність онлайн-терапії — максимально спростили клієнтам отримання психологічної допомоги, але водночас, підвищили вимоги для фахівців, майстерність яких у порівнянні з очними сеансами, повинна передбачати ще більше тонке відчуття струн душі клієнта.

Підбір онлайн-психотерапевта

Щоби спробувати онлайн-терапію — контактуйте зі мною зручним способом через профайл або підберіть фахівців у спеціальному розділі веб-середовища Простір Психологів

EMDR-терапевтка Альона Шмига
Клік відкриває профайл з контактами у новій вкладці, звертайтеся!

Автор

Нейропсихолог

1 074

Згідно зі загальноприйнятим визначенням — нейропсихологами називаються фахівці, які спеціалізуються на дослідження та лікуванні пов’язаних з роботою головного/спинного мозку психічно-функціональних порушень.

На практиці, найчастіше нейропсихологами стають клінічні психологи, які мають належну освітню підготовку та пройшли клінічну практику в таких галузях як неврологія, психопатологія, психіатрія тощо

В широкому розумінні, нейропсихологи допомогають пацієнтам із різного роду емоційно-поведінковими змінами та нейро-психологічними розладами, зокрема:

Зазвичай, у процесі визначення індивідуальних програм лікування психологічних розладів, що пов’язані зі збоями мозкової діяльності — нейропсихологи тісно співпрацюють з таким лікарями як невролог та психіатр.

Найчастіше, у вільний від роботи над науковими дослідженнями час — нейропсихологів можна знайти у державних/приватних клініках, центрах нейро- та класичного реабілітації або записавшись на консультацію

Нейропсихологічні підходи
Картинку адаптовано звідси

Нейропсихологічні підходи

Практика роботи нейропсихологів передбачає знання і навички застосування одного чи усіх трьох спеціалізованих підходів: експериментальної і клінічної нейрофізіології та конективізму

Під експериментальною, коротко кажучи, мається на увазі науково-дослідницька робота, результати якої дозволяють покращувати розуміння зв’язків між нейроанатомією та психікою.

Характеризуючи клінічну нейрофізіологію, передовсім треба згадати нейрофізіологічну діагностику, результати якої уможливлюють оцінку та прогнозування міри відновлюваності когнітивних функцій внаслідок мозкових травм.

Нарешті, конективізм, базовий принцип якого полягає в тому, що психічні явища можна описати взаємопов’язаними (нейро)мережами простих і часто однакових одиниць, форма з’єднань і блоків якої, щоправда, може відрізнятися від моделі до моделі. Наприклад, одиниці в такій нейромережі можуть представляти нейрони, а з’єднання – синапси, як у людському мозку.

Розбіравшися в загальному із підходами, які знають та, залежно від індивідуальних особливостей пацієнтів — застосовують на практиці нейропсихологи, перейдемо до посутнього опису методів.

Нейропсихологічні методи

Власне, за великим рахунком, прийнято їх поділяти на дві основні групи: теоретичні та практичного характеру.

Нейропсихологічні методи
Картинку адаптовано звідси

Теоретичні нейропсихологічні методи

У контексті теоретичних методів роботи фахівців-нейропсихологів, необхідно розкрити три аспекти — порівняльно-анатомічного дослідження, подразнення і руйнування.

  • Порівняльно-анатомічний метод прикметний тим, що допоміг з’ясовути засадничі закономірності мозкової роботи, будову кори великих півкуль, але вивчити функції тих чи інших структур ним було складно.
  • Метод подразнення, який передовсім характеризується суттєвими обмеженнями морально-фізичного характеру:
    • передбачає як пряме, так і непряме механічне або електрично-струмове подразнення головного мозку
    • виявляє зміни електричної активності ділянок мозку в результаті впливу певних природних факторів (електроенцефалограма)
  • Метод руйнування (або вимикання), значною мірою, полягає в спостереженні за постраждалим після нейрохірургічних операцій або мозкових травм та дозволяє розрізнити незворотні руйнування та оборотні порушення його роботи

Практичні нейропсихологічні методи

У практичній діяльності нейропсихологів найчастіше використовується метод синдромного аналізу (батарея методів Лурії) або, посутньо — низку тестів, об’єднаних в комплекс, яка дозволяє оцінити стан всіх основних вищих психічних функцій за різними параметрами основних пізнавальних процесів, довільних рухів та/або дій

Це, зокрема, дозволяє проводити високоточну нейропсихологічну діагностику мовлення, мислення, письма, лічби, пам’яті тощо.

Інше застосування синдромного аналізу стосується пошуку рішень проблеми шкільної дезадаптації, адже цей метод здатний визначити як наявність чи відсутність, так і стратегію можливого лікування мозкових дитячих дисфункцій при неуспішності в школі тощо.

Що, практично, може бути оптимально поєднано у спеціально розроблених нейропсихологами програмах індивідуально підібраних для пацієнтів заходів, одним і основних серед яких є нейропсихологічна корекція або реабілітація.

Нейропсихологічна корекція або реабілітація

Нейропсихологічною корекцією (діти) або реабілітацією (дорослі) — називають спеціально розроблювані і втілювані комплекси занять, тренувальних вправ, прийомів, технік тощо, які спрямовані на виправлення/відновлення нормального функціонування порушених нейро-психологічних процесів.

На такого роду сеансах — нейропсихологи спільно із пацієнтами виконують індивідуально підібраний комплекс заходів упливу на структуру порушеної чи недосформованої функції.

Наприклад, якщо підліток погано вчиться в школі, а нейропсихолог з’ясовує, що розвиненість зорової пам’яті у цього підлітка вища за середню — це дає можливість навчити дитину застосовувати спеціальні методики, прийоми, вправи, тренування тощо.

Нейропсихологічна корекція або реабілітація
Картинку адаптовано звідси

Треба тагож наголосити, що непоінформованим батькам може інколи здаватися, що підхід нейропсихологів до занять із дитиною чудернацький, скажімо навчаючи лічби роботою з м’ячем, яка начебто не відноситься до математичних проблем.

Проте, в нейропсихології — це пов’язано безпосередньо, адже спеціальні вправи із м’ячем чудово тренують функцію програмування, яка широко використовується при вирішенні різноманітних обчислень тощо

Наостанок, для формування ще більш повної картини корисності і необхідності своєчасного звернення до нейропсихологів, залишилося лише предметно перелічити і кількома словами охарактеризувати симптоми, покази чи причини такої дії.

Симптоми звернення до нейропсихолога

Перш за все, ознаки доцільності своєчасного звернення саме до нейропсихолога доречно розділити на дитячі та дорослі, причому доволі обширний перелік перших буде одразу нижче, а щодо других — їх усіх можна узагальнити як будь-які травми чи ушкодження мозку.

Оскільки “діти — квіти життя“, звертатися до нейропсихологами варто, коли дитина:

Прийнявши рішення звернутися до нейропсихолога, варто також урахувати, що після консультації, можливо, потрібно буде пройти одне із діагностичних обстежень, результати яких можуть бути інтерпретовані фахівцями для розробки шляху подолання порушень роботи мозку.

Нейпропсихологічні обстеження
Картинку адаптовано звідси

Нейропсихологічні обстеження

На практиці, крім психологічних тестів, найчастіше нейропсихологи призначають пацієнтам одне із чотирьох медично-діагностичних обстежень: ЕЕГ, МРТ, КТ або ПЕТ. Тому доречно додати кілька слів ще про нейпропсихологічні аспекти корисності кожного із них

Нейропсихологічні аспекти ЕЕГ

Електроенцефалограма вважається корисним нейропсихологічним інструментом тому, що унаочнивши електричну активність мозку — нейропсихологи можуть виявляти специфічні частоти, ритми та хвилі, щоби вставновлювати їх кореляції із певними психічними станами та/або когнітивними процесами.

Іншими словами, фахова розшифровка показників ЕЕГ дозволяє нейропсихологу осягнути як індивідуальний мозок реагує на характерні подразники і опрацьовує інформацію, а відтак наблизитися до виявлення аномалій, що можуть свідчити про наявність патологічних явищ.

Нейропсихологічні аспекти МРТ

Магнітно-резонансна томографія або МРТ використовується для діагностики, моніторингу та дослідження головного мозку і часто розглядається фахівцями — ключовом нейропсихологічним обстеженням, позаяк його результати наочно виявляють структурні зміни мозку внаслідок яких виникають порушення мовлення, мислення, пам’яті тощо

Результати МРТ-обстеження головного мозку часто використовуються нейропсихологами для покращення розуміння причин виникнення та механізмів дії розладів психіки та патологічних процесів.

Визначення ділянок мозку, що активуються упродовж рішення певних завдань чи проблемних ситуацій — дають змогу нейропсихологам зрозуміти індивідуальні нюанси функціональної анатомії головного мозку та використати це при розробці необхідної терапії.

Нейропсихологічні аспекти КТ

Як порівняно із МРТ швидший і так само неінвазивний метод діагностики головного мозку — комп’ютерна томографія може забезпечити нейропсихологів перерізними зображеннями, які використовуються для моніторингу змін та/або дослідженнями мозкових травм, змін тощо

Позитронно емісійна томографія у нейропсихології
Картинку адаптовано звідси

Нейропсихологічні аспекти ПЕТ

Позитронно-емісійна томографія або ПЕТ використовується нейропсихологами у випадках, коли для діагностики, моніторингу чи дослідження необхідно візуалізувати роботу мозку в реальному часі, що може бути особливо корисним для вивчення механізмів роботи мозку, які відбуваються в процесах:

  • замап’ятовування,
  • фокусування уваги,
  • виявлення тих чи інших емоцій,
  • характерних проявів когнітивних функцій,
  • тощо

ПІДСУМКИ

Нейропсихологи — це вузькоспеціалізовані фахівці з психічного здоров’я теоретична підготовка та практична діяльність яких базуються на нейрофізіологічних підходах і методах та значною мірою пов’язана з неврологією та/або психіатрією.

Допомога нейропсихолога буває потрібна/корисна/визначальна як у дитячому, так і дорослому віці, причому за участі дітей та підлітків цей процес називається нейропсихологічна корекція, а із дорослими — реабілітація.

Звертатися до нейропсихолога потрібно як у випадку різноманітних пошкоджень мозку, так і при низці інших ознак, які тією чи іншою мірою — свідчать про недоліки функціонування як окремих ділянок, чи півкуль, так і головного мозку в цілому

Підбір фахівців

Щоби проконсультуватися з нейропсихологом щодо шляхів подолання актуальної для вас чи ваших близьких проблематики, особливо, якщо вищевказана інформація видалася вам зрозумілою — звертайтеся безпосередньо до мене через контакти в профайлі на веб-платформі

Альона Шмига, психотерапевтка
Клік на картинці відкриває профайл

Або підберіть фахівців, експертиза і підготовка яких максимально відповідна актуальним симптомам, запитам, темам, скаргам, цінам, методам тощо у спеціальному розділі Простору Психологів скориставшись алгоритмом “націлювання експертизи”

Автор

Сором

2 071

Сучасна теорія психології розглядає сором (рос., анахр., — стыд) як багатоаспектне емоційне переживання, що взаємопов’язане із такими відчуттями як неповноцінність, невпевненість, низька самооцінка та/або неприйняття себе.

Серед поглядів учених і/або фахівців, які внесли суттєвий внесок у історичний розвиток психологічної теорії і практики сорому, на мій погляд, варто відзначити наступні визначення:

  1. Сором — це емоція найвищої рефлексії, яка стирає межі між його причиною та людиною, яка його переживає і внаслідок цього виникають болісні та/або хворобливі внутрішньо-особистісні процеси
  2. Сором — інтенсивне збентеження через внутрішнє осягнення факту вчинення негативної дії та/або бездіяльності під час виникнення і/або перебігу принизливої конфронтації/ситуації, внаслідок якої у дорослого чи дитини з’являються глибоко неприємні відчуття про свою честь і гідність

На практиці надання психологічної допомоги, сором часто виявляється складною соціальною емоцією оцінного характеру, яка виникає унаслідок усвідомлення власної незграбності, непоінформованості чи невідповідності ситуації та/або в результаті порушення соціальних норм чи очікувань, які стають відомі іншим.

Залежно від індивідуальних особливостей та ситуацій, у яких він виникає — сором може:

  1. Спричинятися невдачами у професійній діяльності, порушенням моральних норм, неприйнятними вчинками або поведінкою,
  2. Супроводжуватися гнівом, злістю, роздратуванням, сльозами, почервонінням обличчя, підвищенням пітливості, уникаючим поглядом тощо.
  3. Проявлятися сильним сум’яттям та зніяковінням, які є наслідками усвідомлення свого приниження чи ганьби

Фізичні (тілесні, соматичні) процеси, які найчастіше супроводжують безпосереднє переживання сорому — можна охарактеризувати як:

  • прилив крові до щок (почервоніти, зашарітися)
  • відплив крові від обличчя (збліднення, сірість)
  • тілесна млявість/важкість та опущені плечі
  • погляд униз, неможливість підняти очі, які “самі по собі” відводяться
  • бажання утекти, залишитися на самоті чи навіть «крізь землю провалитися»

З огляду на власну психотерапевтичну практику, відзначу, що відчуття сорому цілком природне у певних подіях чи ситуаціях, а серйозною психологічною проблемою — воно ризикує стати тоді, коли вбудовується в особистість у якості хронічного/фонового/невластивого почуття/стану.

різновиди сорому
Картинку адаптовано звідси

Різновиди сорому

Фахівці з психічного здоров’я, залежно від досвіду роботи з ціїю темою та вузькоспеціалізованості теоретичної підготовки — використовують різні, причому нерідко настільки змішані критерії класифікації сорому, що єдиної універсальної структури виокремити неможливо.

Водночас, на мою думку, для розуміння природи та психологічних особливостей відчуття сорому варто наголосити, насамперед на тих його різновидах, що стосуються інтенсивності (але не тільки), зокрема:

  • збентеження
  • ганьба
  • зовнішній (загальний) сором
  • проміжний сором
  • центральний, або моральний сором
  • превентивний сором
  • сором, що засуджує
  • сором, що умовляє
  • сором за себе
  • сором за іншого (іспанський сором)
  • «сором тіла» і «сором розуму»
  • хибний сором, що виникає та існує без дійсної причини

Для повноти картини про сором як психологічний симптом, стан, відчуття, явище та/або проблему чи розлад психіки, додам кілька слів про вказані вище різновиди:

Збентеження
Картинка адаптована звідси

Сором як збентеження

Найчастіше фахівці розглядають збентеження як легку форму сорому, що з’являється після дій чи бездіяльності у незручних ситуаціях, особливо за невідповідності очікуванням оточуючих чи якихось порушень соціальних норм.

М’яка форма сорому або збентеження, як правило, виникає зненацька і визначає прагнення завуалювати чи обґрунтувати свої дії чи бездіяльність.

Найчастіше збентеження виявляється у таких фізичних реакціях як почервоніння щік (зашарітися), уникнення погляду у вічі співрозмовнику/ам, мовчазність згоди тощо

Сором як ганьба

Ганьба як форма відчуття сорому — вважається сучасними психологами однією із найсильніших емоцій, яка здатна провокувати сильний страх та глибоку невпевненість.

На практиці, нерідко, ганьба характеризується тісним зв’язком із нарцисичною психотравмою, внаслідок якої особистість втрачає спокій та перестає почуватися комфортно серед людей, з якими ще учора почувалася на 100% органічно.

Психотерапевти вивчають ганьбу, щоб допомогти людям краще розуміти та управляти цією емоцією, а лікування ознак і проявів ганьби дає змогу використовувати такі методи як психокорекція, психотерапія тощо

Зовнішній (загальний) сором

Через можливість поширення на оточуючих — так званий зовнішній або загальний різновид сорому, являє собою не лише індивідуальне відчуття, а й, певною мірою, соціальне.

Зовнішній сором виникає у людини внаслідок очікувань, що її дії чи бездіяльність будуть некоректно сприйняті (оцінені як невідповідні діючим соціальним нормам чи, скажімо, просто висміяні) оточуючими, а це — призведе до неприйнятного дискомфорту у стосунках чи самопрезентації.

Зовнішній сором
Картинка адаптована звідси

На практиці, позаяк ефективна терапія чи психокорекція зовнішнього сорому напряму залежить від міри безпечності його дослідження для клієнтів під час сеансів — фахівці з психічного здоров’я повинні зосереджувати особливу увагу на майстерному проведенні психодіагностичних заходів.

Проміжний сором

Як правило, виникає у людини тоді, коли неприємні переживання стосуються певної дії і/або поведінки, які в силу тих, чи інших причин — суперечать власним цінностям або йдуть врозріз суспільним очікуванням.

Попри те, що проміжний сором, як правило, менш глибокий ніж зовнішній, його вплив може бути істотним через прив’язку до конкретних події та/або ситуацій, за підсумками яких виникає відчуття розчарування, причому як у себе самої/го, так і оточуючих (сім’я, колеги, друзі тощо)

Конструктивним аспектом проміжного сорому, на мій погляд — є його здатність спонукати до рефлексування та самоаналізу, що, у свою чергу дозволяє краще осягнути його причини і знайти засоби їх належного подолання.

На практиці, впродовж сеансів психотерапії чи корекції проміжного сорому — використовуються різні методи, зокрема КПТ, інструментарій якої сприяє зміні негативних помислів, слів та поведінки, що пов’язані із цим відчуттям.

Центральний сором

Словосполучення “центральний сором” трактується у сучасній психології як відчуття глибинної нерівноцінності у структурі особистості, характерною ознакою котрого є “внутрішня переконаність“, а не реакція у відповідь на дії чи бездіяльність.

Іншими словами, психологи можуть розмовляти з клієнтами про явище центрального сорому тоді, коли відбувається вплив сорому на низьку самооцінку, нерівноправні стосунки, відсутність амбіцій, небажання розвиватися тощо.

Психотерапія центрального сорому (інколи його ще називають моральний сором), зазвичай передбачає спільну роботу психотерапевта з клієнтом, що спрямована на пошук та розпізнавання внутрішніх ресурсів, які доможуть скоригувати такого роду деструктивні переконання.

Превентивний (запобіжний) сором

Поняття “запобіжного сорому” вживається у психології тоді, коли це відчуття виникає у клієнтів, так би мовити, наперед, задля уникнення ситуацій, які, на їх думку — обов’язково будуть незручними чи принизливими.

На практиці, за допомогою превентивного сорому, клієнти часто уникають дії чи бездіяльності, наслідки яких, на їхню думку, неодмінно призведуть до небажаного осуду чи висміювання з боку оточуючих

Іншими словами, превентивний сором використовується як свого роду захисний механізм психіки, який унеможливлює виникнення ганьби.

Сором за іншого

Соромом за іншого або “іспанським” називають збентеження, що виникає опосередковано, і найчастіше супроводжує процес спостереження за сумнівними діями чи бездіяльністю когось іншого

Від особистого збентеження іспанський сором відрязняє те, що він виникає не через особисту участь у тій, чи іншій неприємній події, а через спостереження за іншою людиною.

Найчастіше сором за іншого пов’язується зі загостренними відчуттями емпатії та соціальної свідомості, і на практиці призводить до дискомфорту лише внаслідок випадкового спостереження за кимсь, хто опинився чи поступово опиняється у незручній ситуації

Сором тіла і/або розуму
Картинка адаптована звідси

Тілесний сором

Позначається лише фізично, відчуваючи його людина може зашарітися, збліднути, опустити очі, стрімко покинути приміщення тощо — у відповідь на якісь події, що:

  1. Суперечать особистим переконанням чи соціальним цінностям особистості
  2. Призводять до відчуття незадоволеності собою

Істотно, що тілесний сором може виникати і через поведінку близьких.

Розумовий сором

Терміном “сором розуму” фахівці з психічного здоров’я називають сукупність психологічних аспектів цього відчуття, яка, звісно ж, включає самооцінку та рефлексію над власними діями чи бездіяльністю, але не обмежується ними.

Практика свідчить, що це умосяжне переживання виникає і поступово формується у випадках, коли сама людина переконана, що її мислення та/або поведінка в силу тих чи інших причин, тимчасово не відповідає прийнятим нею ж (чи соціумом) стандартам.

Хибний сором

Терміном “хибний сором” фахівці називають відчуття сорому, яке виникає безпричинно, внаслідок “усвідомлення” неправильності своїх дій чи бездіяльності у певних ситуаціях або внаслідок перебільшення реакції оточуючих на власну поведінку.

Практика роботи з хибним соромом у клієнтів підтверджує, що як правило він спричинений надмірною самокритичністю або перфекціонізмом, а відтак, часто, щоби подолати таке явище достатньо осягнути й переспрямувати відповідні внутрішні переконання

Сором та чутливість до думки інших

Одна зі закономірностей психології свідчить, що особа, схильна відчувати сором тією мірою, якою чутлива до думки про себе інших людей.

Саме тому, людей, хто діє усупереч загальноприйнятим соціальним стереотипам та приписам, не зважаючи на можливі негативні реакції інших — можуть називати безсоромними.

Переживання сорому зазвичай супроводжується бажанням приховати свої дії від інших, а також ситуаційною втратою самоповаги, зниженням самооцінки тощо.

Прикметно, що у деяких випадках сором буває позитивним явищем, адже:

  • стимулює людину до покращення саморегуляції, самоменеджменту
  • допомагає уникнути ситуацій, які могли б викликати це неприємне почуття у майбутньому.

Не бажаючи бути осоромленою, людина, зазвичай поглиблює свої знання, розвивається, дотримується правил гігієни тощо.

Окрім цього, сором відіграє роль обмежувача природного егоцентризму людини та сприяє успішній соціальній адаптації.

Психологічні теорії сорому
Картинку адаптовано звідси

Психологічні теорії сорому

З’ясувати природу та причини сорому допомагають і психологічні напрацювання дослідників, науковців та практиків, серед яких на мою думку заслуговують на увагу:

  • Теорія соціального порівняння (Social Comparison Theory) Леона Фестінґера. Згідно якої люди порівнюють свої власні здібності та досягнення з тими, що мають інші люди і через що може виникати почуття сорому, оскільки особам здається, що їхні таланти і успіхи є незначними.
  • Теорія внутрішнього сховища сорому (Internalized Shame Storage Theory) Річарда Дуґана, за якою люди можуть зберігати і приховувати почуття сорому усередині себе, а це, у свою чергу провокує поведінку, яка лише підсилює відчуття сорому.  
  • На думку, Хелен Льюїс, передумовою сорому є невідповідність своєму «Я-ідеальне».
  • а теорія базових емоцій К.Ізарда постулює, що сором відіграє мотиваційну роль, сприяє налагодженню міжособистісних стосунків, а також має значення для сексуальної взаємодії, позаяк саме емоція сорому підштовхує шукати усамітнення для сексу.

Відтак, занадто часто відчуваючи сором або ж спостерігаючи надмір сором’язливості у поведінці своїх близьких, а особливо у пропорціях, які заважають повсякденній, фаховій, соціальній, комунікативній та/чи будь-якій іншій діяльності —

Не зволікайте з консультацією психолога, адже допомога фахівця в таких випадках може виявитися визначальною для розвитку особистості.

Цикли сорому
Картинку адаптовано звідси

Цикли сорому

Часто вживаним у психотерапії негативних наслідків сорому терміном є поняття “цикли сорому”, під якими маються на увазі повторювані шаблони поведінки та мислення, які забезпечують підтримання цього відчуття.

Іншими словами, “циклами сорому”, зазвичай виявляються заглиблені у психіку процеси, що здійснюють відповідного роду негативний вплив на самооцінку та стосунки.

Сучасні психологи схиляються до думки, що осягнення та руйнування циклів “сорому” є засадничими аспектами успішного подолання сорому.

Водночас, практика свідчить, що “цикли сорому”, як укорінені в психіці шаблони — буває важко не лише розірвати, а й просто виявити, що вимагає від спеціалістів неабиякої майстерності у проведенні не лише психотерапевтичних заходів, а й, насамперед, психодіагностичних.

Психологічна допомога

Практика підтверджує, що переживання сорому (особливо у формі ганьби) може бути дуже неприємним, але, на щастя, зазвичай, не триває довго.

Однак, якщо людина схильна до зайвої фіксації на факті свого осоромлення або є надміру сором’язлива та чутлива до оцінок інших аж до того, що це заважає її нормальному функціонуванню та особистісному зростанню, —

Варто без зволікань звернутися по психологічну допомогу до фахівців із відповідною експертизою, підібрати яких, до речі, можна у відповідному розділі веб-платформи “Простір Психологів”.

У більшості випадків, для проведення правильної роботи із соромом — необхідно переосмислити думки та ситуації з минулого, які пов’язані із виникненням цього почуття.

Психотерапія сорому
Картинку адаптовано звідси

Серед підходів, що їх використовують фахівці у таких випадках, на мій погляд, варто звернути увагу на психотерапевтичні:

1. Когнітивно-поведінкову терапію (КПТ) або раціонально-емотивну терапію Еліса, як підходи, що зосереджені на виявленні дезадаптивних та ірраціональних думок, що викликають негативні емоційні переживання, та подальші зміни не лише цих думок, а й поведінки, що їх супроводжує.

2. Терапія, що заснована на прийнятті та зосередженні на моменті (Acceptance and Commitment Therapy, ACT) — передбачає, що психотерапевт чи психолог допомагає клієнтові зосередитись на прийнятті своїх почуттів та емоцій, а не на їх ігноруванні.

В результаті, уже в найближчому майбутньому, людина починає уважніше сприймати свої емоційні реакції, розуміти причини їх виникнення та відповідно ефективніше керувати ними мінімізуючи можливість переживання сорому.

3. Групова терапія, це коли група людей з однаковою проблемою (наприклад, сором’язливістю) зустрічається під супроводом терапевта чи психолога, аби обговорити свої проблеми, емоції, стани та, підтримуючи одне одного, виробляти певні навички у психологічно безпечному середовищі.

ПІДСУМКИ

У більшості випадків, сором — це цілком нормальна емоційна реакція, що триває недовго та повчає /розвиває особистість, водночас, нерідко трапляються і ситуації, в яких емоційна відповідь психіки та організму в цілому спричиняють такі різновиди сорому, що буквально шкодять здоров’ю та заважають продуктивній діяльності особистості.

Саме для того, щоби уникнути множинних і розмаїтих негативних наслідків хворобливого сорому, особливо, якщо ви їх уже відчуваєте на собі або спостерігаєте у поведінці ваших близьких —

Доцільно своєчасно і навіть регулярно консультуватися з психологами та/або психотерапевтами щоби набувати здатностей ефективно протидіяти патологічній фіксації на неприємних моментах зніяковіння, приниження чи ганьби, які хоч і бувають майже у всіх, але не усім заважають нормально жити і розвиватися.

ПІДБІР ФАХІВЦІВ

Щоби розпочати діалог щодо будь-якого актуального для вас чи ваших близьких прояву психологічної проблематики сорому, особливо, якщо інформація у статті сформувала загальному уявленню про явище — звертайтеся безпосередньо до мене через контакти у профайлі

Альона Шмига, психотерапевтка
Клік на зображенні відкриває профайл

Або підберіть фахівців із експертизою, що максимально відповідна актуальним для вас запитам, скаргам, симптомам, діагнозам, методам, цінам тощо у спеціальному розділі Простору Психологів

Автор

Тригери і тригерованість

2 192

У психологічному контексті тригерами (рос., анахр., — триггеры) називають подразники, які не лише викликають реакцію, а й для позначення того, що викликає або погіршує симптоми психологічних розладів та/або захворювань психіки.

В сучасній психології тригерованістю вважається притаманний психологічно вразливим людям стан, виникнення якого — спричиняється тригерами, а виявляється сильними емоційними реакціями нагативного забарвлення у відповідь на якийсь аспект поточної ситуації (чи загалом).

Залежно від індивідуальних особливостей психологічної вразливості — існує дуже багато різновидів подразників, а відтак практично будь-хто може зазнати неочікуваного впливу зображень або вмістів, які перегукуючись певним чином із вразливою для психіки минувщиною, викликатимуть різної гостроти рецидиви і/або завдаватиму шкоди психічному здоров’ю по-новому.

В контексті тригерів і тригерованості дуже важливо, що своєчасне виявлення та робота над запобіганням тригерів (психопрофілактика) спільно із психологом — може бути значно ефективнішим та доступнішим шляхом їх подолання у порівнянні з лікуванням їх пост-фактум.

Тому, якщо психологічна проблематика тригерування актуальна для вас чи, тим більше, для ваших близьких і ви уже починаєте підсвідомо чи усвідомлено уникати певних ситуацій, що здійснює негативний вплив на вашу життєдіяльніть — без зайвих зволікань починайте підбирати фахівців з психічного здоров’я та консультуватися.

Якщо ж, ви ще не повністю упевнені, що те, що відбувається із вами чи турбує ваших близьких — тригерованість, прочитавши цю публікацію до кінця, зможете:

  1. Сформувати загальне уявлення про психологічну природу явища
  2. Ознайомитися зі симптомами, причинами, наслідками, різновидами тощо
  3. Дізнатися про стратегії подолання самостійно і за допомогою фахівців

Симптоми тригерованості

Теорія свідчить, а безпосередня практика підтверджує, що найчастіше, врешті-решт, доводиться працювати із тригерами та тригерованістю клієнтів якщо людина уже почала самоізолюватися через небажання зайвий раз ризикувати зіткненням із певними повсякденними тригерами.

Також на актуальність вказує регулярне збентеженння і безсилля впоратися з ситуаціями чи почуттями, які стосуються досвіду емоційної реакції на хвилюючу тему (наприклад, насиллля чи згадка про спробу самогубства) у засобах масової інформації чи соціальному оточенні.

Однак тут важливо розуміти, що існує суттєва різниця між викликом і відчуттям дискомфорту.

Симптоми тригерованості: фізичні, емоційні, поведінкові
Картинку адаптовано звідси

Почуття тригеру у психології, це не просто щось таке, що торкнувшись вас — спричиняє дискомфорт, а те, що нагадує людині про минулий травматичний досвід і здатне викликати відчуття, ніби вона переживає травму/потрясіння знову.

Водночас, серед фахівців побутує думка, згідно якої — навіть люди без травматичного досвіду можуть відчувати тригерованість, симптоми якої можна поділити на тілесні, емоційні та поведінкові.

Тілесні симптоми це, іншими словами, різноманітні фізичні реакції:

Серед емоційних варто виділити, на мою думку:

Поведінковими симптомами тригерованості може бути дуже широкий спектр проявів — від мінімального (плач) до серйозного (акти насиллля щодо себе чи оточуючих), а спільним поведінковим шаблоном у таких людей стає нездатність до розсудивості (безрозсудність поведінки).

Охарактеризувавши в цілому симптоми тригерованості, треба окремо згадати і чинники, що підвищують ризики її виникнення.

Фактори ризику тригерованості

Теорія сучасної психології та багаторічна практика надання психологічної допомоги клієнтам, дозволяють виокремити деякі, на мою думку, основні фактори, що підвищують ризик виникнення стану тригерованості:

  • Якщо травма/потрясіння відбувалося у період емоційного розвитку
  • Суттєва тривалість та інтенсивність травматичного досвіду
  • Характеристики екстремальності події
  • Зазнання психологічної, фізичної чи емоційної шкоди
  • Індивідуальні характеристики (риси особистості та соціокультурна історія)
  • Емоції, що були пережиті під час і після травми
  • Отримання підтримки до, під час і після випадку
  • тощо

А окремої згадки заслуговує те, певні стани психічного здоров’я, зокрема збільшення обсягів вживання психоактивних речовин, хронічна депресія та тривожність — роблять людей схильнішимию до більш серйозних реакцій на тригери”.

Причини тригерованості
Картинку адаптовано звідси

Причини тригерованості

Незважаючи на те, що деякі дослідники вважають, що мозок зберігає спогади про травматичні події інакше, ніж спогади про нетравматичні події — сучасні фахівці з психічного здоров’я достеменно не знають, як саме утворюються тригери.

Відтак, у якості основних причин та/або передумов, що прияють виникненню тригерів, найчастіше використовують такі концепції:

По-перше, що при спрацьовуванні тригера — мозок може інтерпретувати минулі травматичні події як цілком собі поточні й повністю актуальні, а це, відповідно, змушує організм відчувати й усі ті симптоми, як це було у відповідь на початкову травму (наприклад, реакція «бийся або втечи»).

По-друге, що тригер може викликати емоційну реакцію навіть до того, як людина усвідомить, чому вона засмутилася.

По-третє, що часто тригери мають «травматичним зв’язок» (вигляд, звук, смак або запах) або певним чином пов’язані з глибоко вкоріненою звичкою.

Наприклад, людина, яка одужує від алкогольної залежності, може пов’язувати певну діяльність із вживанням алкоголю і це змушує переживати пов’язані із цим симптоми.

Наслідки тригерованості

Термін «тригер» найчастіше використовується для позначення досвіду людей з посттравматичним стресовим розладом (ПТСР) але на практиці, його також можна використовувати в контексті інших психічних розладів та/або захворювань.

Особливо тих, що стосуються різних залежностей, розладів вживання психоактивних речовин, харчувальних порушень, фобій та тривожностей.

Наприклад, людина із розладом, що пов’язаний із вживанням психоактивних речовин — може вважати, що прогулянка повз бар чи раптово відчутий запах алкоголю — неодмінно спонукатиме її випити чарчину-другу.

Позаяк тут тригером є все, що спонукає до посилення або повернення симптомів — невдалий досвід може спричинити до повернення потягу та навіть рецидиву.

Наслідки тригерованості
Картинка адаптована звідси

Водночас, серед сучасних фахівців існує дискусія про існування корисних наслідків тригерних попереджень, адже деякі дослідники вважають, що використовуючи тригери, можна дати змогу людям фізично чи морально підготуватися до потенційно тривожного предмету.

Треба додати, що елементи концепції “попередження тригерів” — використовуються як в міжособистісних, так і масових комунікаціях, що в цілому, дає певні підстави говорити про їх переваги.

Переваги тригерних попереджень

Прихильники тригерних попереджень кажуть, що позаяк вони дають людині шанс підготуватися до потенційного тригера (або навіть уникнути його) — це допомагає людині з ПТСР або іншим психологічним розладом почуватися в безпеці.

Ще одна потенційна перевага полягає в тому, що ці попередження можуть допомогти покращити індивідуальний спектр можливих реакцій, що дозволяє робити свідоміший вибір щодо того, як вони взаємодіятимуть із подразниками.

Недоліки

Найбільшою мірою сконцентровані на тому, що зайві тригерні попередження — лише можуть посилити уникаючу поведінку, що, у свою чергу — поглибити посттравматичний стресовий розлад у довгостроковій перспективі.

Іншими словами, з емоціями, які виникають через тригери, слід належним чином боротися під час психотерапії, особливо якщо почуття та поведінка, що виникає в результаті, заважають повсякденному життю.

Охарактеризувавши загальні аспекти тригерів і тригерованості як психологічної проблеми, для повноти уявлення читачів необхідне ознайомлення із їх різновидами.

Різновиди тригерів: зовнішні, внутрішні, травматичні, симптоматичні, рекламні, маркетингові
Картинку адаптовано звідси

Різновиди тригерів

Як теорія, так і практика сучасної психології свідчать, що у різних людей тригери можуть сильно відрізнятися, а багато різних подразників, залежно від попереднього досвіду — можуть набувати ознак тригерів.

У фаховому середовищі існують та застосовуються класифікації тригерів за різними критеріями, але на мою думку, основними їх різновидами можна вважати:

  1. Зовнішні
  2. Внутрішні
  3. Травматичні
  4. Симптоматичні
  5. Емоційні
  6. Маркетингові
  7. Рекламні

Далі, власне, кілька слів окремо про усі вищеперелічені різновиди, а спочатку про, так би мовити, зовнішні.

Зовнішні тригери

Зовнішніми тригерами називають ті, що походять із навколишнього середовища — інша особа, місце або конкретна ситуація, причому те, що для деяких може бути нормальною повсякденною ситуацією або незначною незручністю — цілком здатне стати тригером для інших, особливо людей із психічними захворюваннями та/або розладами.

Наприклад, для людей, які пережили інтенсивний травмуючий досвід, зовнішнім тригером може стати:

  • Людина, пов’язана з травматичним досвідом
  • Сварка з другом, подружжям або партнером
  • Конкретний час доби
  • Певні звуки, які нагадують їм про досвід
  • Зміни у відносинах або розрив стосунків
  • Знаменні дати, наприклад, свята чи ювілеї
  • Перехід до певного місця, яке нагадує їм про досвід
  • Запахи, пов’язані з переживаннями, наприклад диму
  • тощо

Внутрішні тригери

Внутрішні тригери походять зсередини (спогади, фізичні відчуття або емоції тощо) та означають сильні почуття, які виникають на основі минулого досвіду, наприклад:

  1. Запис на прийом до лікаря після негативного медичного досвіду — може викликати страх
  2. Прискорене серцебиття під час кардіо-тренування може нагадати про втечу тощо

Найчастіше до переліку внутрішніх тригерів зараховують:

У контексті станів психічного здоров’я — внутрішніми тригерами є широкий спектр когнітивних та емоційних сигналів, які призводять до рецидиву симптомів, у тому числі, негативні думки та почуття, що можуть викликати рецидиви вживання наркотиків або алкоголю тощо

Травматичні тригери
Картинку адаптовано звідси

Травматичні тригери

Травматичними тригерами називають сильні почуття, події та інші подразники, які спричиняють раптові повторні переживання психотравми. Наприклад: звуки петард для ветеранів війни тощо.

Травматичними тригерами можуть бути:

  • Звуки
  • Запахи
  • Візуальні образи
  • Тактильні відчуття
  • Слова чи словосполучення
  • Події
  • тощо

Травматичні тригери часто призводять до імпульсивних дій з небажаними наслідками і здатні спричиняти сильні негативні емоції:

  1. Гнів
  2. Смуток
  3. Роздратування
  4. Злість
  5. Апатію
  6. тощо

На практиці, травматичні тригери пов’язуються з різними розладами психіки, зокрема:

Наприклад, людина з ОКР по типу “бруду” — може відреагувати на заляпану виделку як тригер та, внаслідок цього відчути сильну відразу, побачивши її.

Симптоматичні тригери

Про тригери симптомів фахівці говорять тоді, коли фізичні зміни у життєдіяльності клієнтів провокують серйозніші проблеми зі загальним психічним здоров’ям особистості, наприклад коли безсоння може призвести до появи симптомів біполярного розладу.

Іншими словами, симптоматичні тригери — це ті подразники, які безпосередньо активують або погіршують симптоми психічних розладів, наприклад коли (раніше) наркозалежна людина відчуває сильне бажання “нюхнути чи закинутися” опинившись у відповідній обстановці тощо.

Емоційні тригери

Під емоційними тригерами, найчастіше, маються на увазі певні слова, подразники, картинки, звуки або в цілому ситуації, які провокують гострі емоційні реакції, що пов’язані з минулими досвідами та бувають не лише негативними, а й, певною мірою, позитивними.

Про позитивні емоційні тригери говорять, наприклад, якщо запах знайомих парфумів нагадує про стосунки з близькою людиною, а від почутої пісні зринають приємні спогади про важливу подію в минулому, упродовж якої ця пісня звучала тощо

Факт, що емоційні тригери впливають на людей — широко використовується у маркетингу та рекламі, адже дозволяє майстерним спеціалістам програмувати рішення на користь певних продуктів чи брендів та цільові дії (реєстрації, покупки, звернення, відвідування тощо).

До переліку найпоширеніших тригерів, які трактуються фахівцями як емоційні, включають:

  • Тригери довіри: слова або речення, що формують відчуття безпеки та захищеності
  • Тригери страху: усе, що спричиняє тривоги і/або фобії
  • Тригери сюрпризу: вирізняють неочікувані і/або шокуючі аспекти привернення уваги
  • Тригери печалі: інтерпретують подразники, які ведуть до смутку, співчуття та співпереживання
  • Тригери відрази: використовують речі/образи, внаслідок яких виникає відчуття відрази (глибокої неприязні)
  • Тригери люті: характеризують події і/або слова, які можуть викликати гнів чи обурення
  • Тригери передчуття — ніщо інше, як аспекти і нюанси, які формують стан очікування або відчуття інтриги тощо

Маркетингові тригери

Вчення про тригери у сфері маркетингу використовує закономірності застосування особливих психологічних прийомів щоби ефективніше мотивувати цільову аудиторію робити певні дії.

Спектр маркетингових тригерів дуже широкий, але зазвичай усі вони, так чи інакше, мають на меті таке подразнення емоцій, інстинктів і “струн душі” — яке створює сприятливі передумови для цільових дій.

Зокрема, ось деякі приклади тригерів, які часто на практиці використовуються у процесі ефективного маркетингу:

  • Терміновість. Шляхом відчуття невідкладності та часової обмеженості, інколи вдається спонукати потенційних покупців до прийняття рішення на користь бізнесів відносно швидко
  • Дефіцит. Обмежена кількість товару/послуги — може тригерити через страх змарнувати нагоду
  • Ексклюзивність передбачає комунікацію тих аспектів продуктів і/або брендів, які допомагають покупцям відчувати себе особливими
  • Стадний інстинкт означає наявність соціальних доказів (відгуків), які наочно демонструють, що усі “вже зробили це“
  • Взаємовигода полягає у додаткових цінностях як знижках чи бонусах
  • Азарт як спекуляція на прагненні частини людей вигравати щось цінне
  • Інтерес, для формування якого використовується неповна, але приваблива інформація
  • Почуття значущості як апеляція до притаманного більшості людей внутрішнього бажання відчувати себе значущими
  • тощо

В цілому, маркетингові тригери призначені зачіпати струни душі клієнтів через створення особливих ситуацій та комунікацій, які здатні мотивувати людей на вчинення потрібних бізнесам дій.

Маркетингові та рекламні психологічні тригери
Картинку адаптовано звідси

Рекламні тригери

На відміну від маркетингових — рекламні тригери, спрямовані на активацію емоцій та інстинктів, зокрема:

  • Провина експлуатує почуття вини перед батьками, дітьми, близькими тощо
  • Страх і небезпека стимулює певні дії задля захисту, безпеки тощо
  • Індивідуальність уможливлює наголошення унікальності продукту в контексті особистості
  • Жадібність як можливість не платити зайвою завдяки спецпропозиціям, більшість яких, слід сказати, створюють ілюзію, а не економію
  • Слова-тригери — “безкоштовно”, “негайно”, “тільки сьогодні”, “новинка”, “секрет”, “відкрийте”, “збільште”, “ексклюзивно”, “тільки” та “тому що” і т.д.

Звісно, що це лише деякі приклади рекламних тригерів, адже практика маркетингової психології підтверджує, що рішуче кожна людина може мати індивідуальні тригери, пов’язані з її власним життєвим досвідом.

Стратегії подолання тригерованості

В сучасній психології описані багато можливих стратегій подолання тригерованості, причому більшість з них навіть доступні для самостійного випробування, а всі вони, так чи інакше, зосереджені на зменшенні впливу тригера та сили емоційних реакцій.

Завжди й усім досупний “метод проб і помилок“, наприклад, може допомогти людині самостійно визначити, що для неї найкраще підходить, так само як і підібрати різні стратегії для різних тригерів та емоцій.

По-перше, навчіться визначати. Враховуйте реакції на минулі тригери, зокрема “хто/що і як тригернуло, де, коли і чому це відбулося” тощо. Спостерігайте закономірності та очевидні ознаки ризику і зможете запобігати прояви тригерованості.

По-друге, структуруйте тригери та відповідні ваші емоційні реакції, а особливо ретельно звертайте увагу на тригери, які виникають неодноразово і емоційна реакція на які стає сильнішою.

По-третє, дійте. Рішуче і прямо зіткніться зі своїм стресом або спробуйте знайти інші рішення, які нейтралізують його. Наприклад, замість постійного ходіння повз, скажімо, лікарню, щоби не згадувати пов’язані з нею події — наважтеся прийняти травматичний досвід повністю. Або змініть маршрут.

По-четверте, зорієнтуйтеся на емоційному подоланні. Тобто, якщо, скажімо ви не можете усунути або уникнути тригера, відрегулюйте силу своєї емоційної реакції на тригер, що може допомогти зменшити вплив стресора. Наприклад, медитація може допомогти зменшити стрес, тривогу та депресію.

По-шосте, актикулюйте, якщо хтось вас тригерить. Іншими словами, людина, яка вас тригерить найчастіше “робить це” ненавмисно. Зазвичай, просто поговоривши з ними про вплив їхніх дій — вдається усунути будь-які непорозуміння та розглянути можливі рішення. Говорячи про тригерованість — будьте відкриті, спокійні і красномовні. А також готуйтся долати труднощі.

По-сьоме, знайдіть свого фахівця з психічного здоров’я. Доведено, що певні методи терапії ефективні у боротьбі з тригерами, зокрема і експозиційна та EMDR-терапія, а групи підтримки допомагають не почуватися самотньо.

По-восьме, перевірте свої думки на відповідність дійсності: щоб звести до мінімуму ескалацію думок і почуттів, може бути корисно «помислити критично» щодо переживань і оцінити їх обґрунтованість.

Ось, наприклад кілька способів як це зробити:

  • Перевірте факти: розділіть те, що є беззаперечною правдою, і те, що відноситься до вашої суб’єктивної їх інтерпретації.
  • Враховуйте когнітивні викривлення: визначте помилкове або неточне мислення, сприйняття чи переконання.
  • Переформатуйте помисли: розберіться як змінити автоматичні негативні думки на позитивні.
  • Пропорційність реакції: запитайте себе самокритично — чи ваша реакція пропорційна тригеру?
Стратегії подолання тригерованості
Картинку адаптовано звідси

По-дев’яте, шукайте тригерні попередження. Адже вони можуть допомогти попередити вас про тригери, особливо якщо йдеться, скажімо про візуальні матеріали, що пов’язані з самогубством або насиллям.

  • Усе частіше інформація у ЗМІ вказує тригерні попередження на початку статті, звертайте на них увагу
  • Не соромтеся попросити інших попереджувати вас про тригери в інформації, якою вони діляться тощо

По-десяте, дбайте про своє психічне здоров’я. Адже цим ви зможете зміцнити свою опірність проти потенційних тригерів і для цього можна почати:

  • спілкування з коханою людиною, другом або психологом чи психотерапевтом.
  • практикувати медитацію, глибоке дихання або ведення щоденника тощо

В цілому, хоча контролювати тригери на практиці буває непросто — абсолютно усі, хто їх відчуває, можуть вчитися на минулому досвіді, а далі застосовувати те, що вони дізналися, і обмежувати ризик повторного спрацьовування.

Рішуче кожного разу, коли людину тригерить — можливо і потрібно вчитися як керувати подібними реакціями в майбутньому, особливо, якщо повністю контролювати тригер — неможливо.

Підготувавшись до тригера — можна якщо не повністю його запобігти, то проконтролювати будь-що з того, що впливає на психічні розлади або травматичні досвіди

ПІДСУМКИ

З початком повномасштабного воєнного вторгнення росії в Україну — тригери і тригерованість складаюють усе більшу частку в зверненнях клієнтів по психологічну допомогу.

Попри те, що пов’язані з війною тригери значною мірою стосуються зовнішних подразників, таких як звуки сирени повітряної тривоги чи вибухів від роботи ППО тощо,

Треба сказати, що усе частіше трапляються і випадки коли бійців, цивільних та, особливо колишніх військовополонених — тригерить просто через російську мову від оточуючих.

Арсенал засобів боротьби з тригерованістю доволі широкий, але як і будь-яка психологічна допомога, значною мірою успіх боротьби залежить і від рішучості людини спільно зі спеціалістом боротися із тригерами та їх наслідками — до переможного.

Підбір фахівців

Щоби розпочати консультуватися щодо актуальної для вас чи ваших близьких проблематики тригерованості, особливо якщо викладена вище інформація допомогла сформувати достатньо повне уявлення про явище — звертайтеся безпосередньо до мене через контакти у профайлі

Альона Шмига, психотерапевтка
Клік на зображенні відкриває профайл

Або підберіть фахівців із відповідною актуальним запитам, скаргам, симптомам, темам, розладам експертизою скориставшись простим і ефективним функціоналом у спеціальному розділі Простору Психологів

Автор