Заїкання — це розлад мовлення, який характеризується повторенням звуків, складів або слів; подовження звуків; перериванням мовлення.
Людина, яка заїкається точно знає, що хотіла б сказати, але має проблеми з нормальною промовою.
Ці порушення мовлення можуть супроводжуватися такими фізичними проявами як швидке кліпання очей або тремор губ.
Заїкання може ускладнювати спілкування з іншими людьми і часто впливає на якість життя людини та її міжособистісні відносини.
Заїкання також може негативно вплинути на ефективність роботи, щоденної комунікації.
Симптоми заїкання можуть істотно змінюватися протягом дня.
Загалом, виступ на публіці чи розмова по телефону може посилити заїкання людини, тоді як спів, читання або розмова в унісон можуть тимчасово зменшити заїкання.
Заїкання іноді ще називають неплавним мовленням.
Хто заїкається?
Заїкання вражає людей будь-якого віку.
Найчастіше це трапляється у дітей у віці від 2 до 6 років, коли вони розвивають свої мовні навички.
Приблизно від 5 до 10 відсотків усіх дітей заїкаються протягом певного періоду свого життя, що триває від кількох тижнів до кількох років.
Хлопчики в 2-3 рази частіше заїкаються ніж дівчата і в міру дорослішання ця статева різниця збільшується.
Хлопчиків, які продовжують заїкатися, в три-чотири рази більше ніж дівчаток.
Більшість дітей переростають заїкання.
Приблизно 75 відсотків дітей одужують від заїкання. У решти дітей заїкання може зберігатися як розлад спілкування протягом усього життя.
Як твориться мовлення?
Ми вимовляємо звуки мови за допомогою серії точно скоординованих м’язових рухів, що включають дихання, фонацію (вироблення голосу) і артикуляцію (рухи горла, піднебіння, язика та губ). Рухи м’язів контролюються мозком і нашими органами слуху та дотику.
Які причини і види заїкання?
Точні механізми, які викликають заїкання досі не зрозумілі. Зазвичай заїкання поділяють на два типи: розвинуте і нейрогенне.
Заїкання в розвитку
Заїкання в розвитку виникає у маленьких дітей, коли вони ще освоюють мовні та мовні навички. Це найпоширеніша форма заїкання.
Декотрі вчені та клініцисти схиляються до того, що заїкання в розвитку виникає коли дитячі мовні та мовні здібності не в змозі задовольнити словесні потреби дитини.
Більшість же вчених вважає, що таке заїкання виникає внаслідок складної взаємодії багатьох факторів.
Недавні дослідження зображень мозку показали стійкі відмінності в тих, хто заїкається порівняно з однолітками, які не заїкаються. Починаючи з 2010 р.
Дослідники з Національного інституту глухоти та інших комунікаційних розладів (NIDCD) ідентифікували чотири різні гени, в яких мутації пов’язані із заїканням.
Нейрогенне заїкання
Нейрогенне заїкання може виникнути після інсульту, черепно-мозкової травми або іншого виду травми мозку.
При нейрогенному заїканні мозок відчуває труднощі з координацією різних відділів мозку, які беруть участь у мовленні, що призводить до проблем із чітким, плавним мовленням.
Колись вважалося, що все заїкання є психогенним, спричиненим емоційною травмою, але сьогодні ми знаємо, що психогенне заїкання зустрічається рідко.
Діагностика заїкання
Зазвичай заїкання діагностує логопед – лікар, який навчений тестувати та лікувати людей із розладами голосу, мови та мовлення.
Лікар-дефектолог розгляне низку факторів, у тому числі історію хвороби дитини (наприклад, коли заїкання було помічено вперше та за яких обставин), аналіз заїкаючої поведінки дитини та оцінку мовних і мовленнєвих здібностей дитини, а також вплив заїкання на її життя.
Оцінюючи маленьку дитину на предмет заїкання, логопед намагатиметься визначити чи ймовірно, що дитина продовжить свою поведінку заїкання чи переросте її.
Щоб визначити цю різницю, логопед враховує такі фактори, як історія заїкання в сім’ї, чи тривало заїкання дитини 6 місяців або довше, і чи є у дитини інші проблеми з мовленням або мовою.
Як лікується заїкання?
Хоча на даний момент немає ліків від заїкання, проте існують різні методи лікування.
Характер лікування буде різним залежно від віку людини, цілей спілкування та інших факторів.
Якщо ви або ваша дитина заїкається, важливо попрацювати з логопедом, щоб визначити найкращі варіанти лікування.
Терапія для дітей
Для дуже маленьких дітей раннє лікування може запобігти тому, щоб заїкання не стало проблемою на все життя.
Певні стратегії можуть допомогти дітям навчитися покращувати плавність мовлення, одночасно розвиваючи позитивне ставлення до спілкування.
Фахівці з охорони здоров’я зазвичай рекомендують обстежити дитину, якщо вона заїкається протягом 3-6 місяців, проявляє поведінку пов’язану із заїканням або має сімейну історію заїкання чи пов’язаних з ним розладів спілкування.
Деякі дослідники рекомендують оглядати дитину кожні 3 місяці щоб визначити, посилюється чи зменшується заїкання.
Лікування часто передбачає навчання батьків способам підтримки вільного мовлення їхньої дитини.
Батькам рекомендується:
- Забезпечте спокійну домашню обстановку, яка дає дитині багато можливостей говорити. Сюди входить виділення часу для розмови один з одним, особливо коли дитина схвильована і хоче багато чого сказати.
- Уважно слухайте коли дитина говорить і зосередьтеся на змісті повідомлення, не робіть зауважень, не перебивайте дитину.
- Говоріть трохи повільно та розслаблено. Це може допомогти зменшити тиск рамок часу, який може відчувати дитина.
- Відверто й чесно поговоріть із дитиною про заїкання якщо вона підніме цю тему. Дайте дитині зрозуміти, що це нормально якщо стаються певні заминки в мові.
Багато сучасних методів лікування підлітків і дорослих, котрі заїкаються спрямовані на те, щоб допомогти їм навчитися мінімізувати заїкання під час розмови, наприклад, говорити повільніше, регулювати дихання або поступово переходити від односкладових відповідей до довших слів і складніших речень.
Більшість із цих методів лікування також допомагають усунути тривогу яку людина може відчувати в певних розмовних ситуаціях.
Медикаментозна терапія заїкання
Поки що не існує спеціальних медикаментів для лікування заїкання.
Однак, деякі препарати, схвалені для лікування інших проблем зі здоров’ям, таких як епілепсія, тривожність або депресія використовувалися для лікування заїкання.
Ці препарати часто мають побічні ефекти, через які їх важко використовувати протягом тривалого періоду часу.
Електронні пристрої
Декотрі люди, що заїкаються використовують електронні пристрої для контролю плавності мовлення.
Наприклад, один тип пристрою вставляється у слуховий прохід, подібно до слухового апарату, і цифровим способом відтворює у вусі дещо змінену версію голосу користувача, щоб звучало так ніби він або вона говорить в унісон з іншою людиною.
У певних випадках такі електронні пристрої можуть допомогти покращити вільне мовлення за відносно короткий період часу.
Необхідні додаткові дослідження щоб визначити як довго можуть тривати такі ефекти та чи можуть люди легко використовувати ці пристрої і отримувати від них користь у реальних ситуаціях.
З цих причин дослідники продовжують вивчати довгострокову ефективність цих пристроїв.
Які дослідження проводяться щодо заїкання?
Дослідники в усьому світі шукають шляхи покращення раннього виявлення та лікування заїкання і визначення його причин.
Наприклад, вчені працювали над виявленням можливих генів відповідальних за заїкання, які, як правило, є сімейними.
Наразі вчені NIDCD ідентифікували варіанти чотирьох таких генів, які пояснюють деякі випадки заїкання у всьому світі, включаючи Сполучені Штати та Європу.
Усі ці гени кодують білки, які спрямовують рух всередині клітини, забезпечуючи те, щоб різні клітинні компоненти потрапляли в належне місце всередині клітини.
Такі дефіцити клітинного обміну є нещодавно визнаною причиною багатьох неврологічних розладів.
Зараз дослідники вивчають як цей дефект у клітинному обміні призводить до певного дефіциту вільного мовлення.
Дослідники також працюють над тим, щоб допомогти логопедам визначити які діти, швидше за все, переростуть своє заїкання, а які діти ризикують продовжувати заїкатися у дорослому віці.
Крім того дослідники вивчають способи виявлення груп осіб, які демонструють подібні моделі заїкання та поведінку, які можуть бути пов’язані зі спільною причиною.
Вчені використовують інструменти візуалізації мозку, такі як ПЕТ (позитронно-емісійна томографія) і функціональна МРТ (магнітно-резонансна томографія), щоб досліджувати мозкову діяльність людей, які заїкаються.
Також використовують візуалізацію мозку для вивчення структури мозку та функціональних змін, які відбуваються в дитинстві, що відрізняє дітей які продовжують заїкатися від тих, хто одужує від заїкання.
Візуалізація мозку може використовуватися в майбутньому як спосіб лікування людей, які заїкаються.
Дослідники вивчають, чи можуть пацієнти-добровольці навчитися розпізнавати за допомогою комп’ютерної програми певні моделі мовлення, які пов’язані із заїканням та уникати використання цих моделей під час розмови.
Підбір спеціалістів
У спеціальному розділі веб-платформи можна зручно і швидко підібрати експертів як за одним основним симптомом, скажімо “заїкання”, так і одразу за кількома, наприклад “порушення мовлення”, “логопед” і “дитячі психологічні симптоми” тощо
Універсальний і простий алгоритм “націлювання експертизи” у Просторі Психологів дозволяє, при потребі чи бажанні, додавати до параметрів відбору і такі атрибути як відчуття, скарги, ціна, спеціальність, метод, стать, мова (автоматично — українська, звісно ж), досвід, стиль, галузі тощо
Інтуїтивно зрозуміла послідовність підбору фахівця на psychology.space здатна забезпечувати 100% взаємовідповідність фахівця і клієнта буквально з першого разу, що, серед іншого:
- неабияк економить час клієнтів на безпосередній пошук потрібного рішення
- позбавляє і клієнтів, і фахівців необхідності витрачати дорогоцінні перші хвилини консультації на достеменне з’ясування взаємовідповідності