7 публікацій

Публікації психоенциклопедії, що розкривають тему “Причини психологічних проблем” через призму теоретичних знань та практичного досвіду двох авторок-психологинь: Альони Шмиги (посилання на профайл) та Вікторії Непоти (посилання на профайл) — у відповідних вкладках нижче.

Важливо, що ці та інші публікації у “Просторі психологів” не претендують на статус “істини в останній інстанції” та, за згодою авторок, можуть доповнюватися у процесі конструктивного обговорення у коментарях.

  • АЛЬОНА ШМИГА
  • ВІКТОРІЯ НЕПОТА

Перед тим як розібратися в причинах виникнення психологічних проблем — необхідно визначитися з тим, що вважається психологічною проблемою у сучасній психологічній теорії та практиці.

Виходячи з власного досвіду надання психологічної (психотерапевтичної) допомоги, маю підстави погодитися з розхожою у середовищах фахівців з ментального здоров’я думкою, що:

Під психологічною проблемою особистості треба розуміти “будь-яке недосягнення чогось бажаного” на фоні підсвідомої чи усвідомленої акцентуації цієї особистості на ідеї, об’єкті чи суб’єкті, буцімто, безпосередньо пов’язаних із “невдачами”.

Причому, позаяк існує лише два різновиди “бажаного“, існують і два внутрішньо відмінні різновиди психологічним проблем:

  • По-перше, проблеми пов’язані із “прагненням до”. Щось набути/розвинути або чимсь/кимсь оволодіти тощо
  • По-друге, засновані на “стремлінні від” чогось/когось позбутися, звідкись утекти/звільнитися, щось знищити і т.д

Моя практика неодноразово і переконливо підтверджувала засадничий постулат практичної психології про те, що психологічні проблеми різної міри складності виникають найчастіше тоді, коли людина “чогось/когось сильно прагне, але завдяки та/або всупереч собі — не отримує”

КЛАСИФІКАЦІЯ ПРИЧИН ПСИХОЛОГІЧНИХ ПРОБЛЕМ

Поруч із окресленим вище практичним критерієм розрізнення причин психологічних проблем, сучасна психологічна теорія оперує і іншими універсалізованами класифікаціями, серед яких, на мій погляд особливої уваги заслуговує та, що ділить причини психологічних проблем на три основні розділи:

  • Біологічні (генетичного та/або гендерного характеру, але не лише)
  • Соціальні (розлучення батьків, війна, невдалий досвід стосунків та ін)
  • Психологічні (психотравматичні події, негативні переконання, тощо)

Тут біологічні причини або фактори психологічних проблем — природнім чином впливають на функціонування організму, систем чи органів (головного мозку, гормональної системи, імунітету, генетики), а також можуть пов’язуватися з недугами, травматичними подями, інфекційними інтервенціями, зловживанням психоективними речовинами (алкоголь, наркотики), порушеннями сну, нераціональним харчуванням тощо

Зі свого боку, соціальні чинники — безпосередньо впливають на особливості взаємодії особистостей з суспільством, середовищем, державою, а виявляються, найчастіше як негативні, у бідності, безробітті, конфліктах, насиллі, фрустрації, упередженнях чи травматичних подіях, наслідки яких результувалися у сильний стрес (дистрес), горювання, страхи, провину, сором, безнадію тощо

Обшир “суто” психологічних причин, треба наголосити, настільки великий, що потребує окремого розділу (див.нижче)

В цілому така триєдина загальна класифікація зручна, адже дозволяє фахівцям, спочатку, поступово виокремити у складній психологічній проблематиці індивідуальних звернень клієнтів простіші компоненти, а потім, шляхом вивчення їх окремого і поєднаного впливу на психіку — максимально ефективно залагодити.

ВНУТРІШНІ ТА ЗОВНІШНІ ПРИЧИНИ

Крім цього, існує та та успішно застосовується спеціалістами з психічного здоров’я на практиці також розрізнення причин психологічних проблем на внутрішні і зовнішні.

  • Зовнішними у такій класифікації вважаються ті, що пов’язані з подіями, що відбуваються навколо людини і, так би мовити “спричиняються зовнішнім світом”, а
  • Внутрішні кваліфікуються як такі, що є наслідками індивідуальних суто психічних та/чи психологічних особливостей дітей та/або дорослих, виникнення яких — не перебуває у прямій залежності від зовнішнього середовища.

Як внутрішні, так і зовнішні, слід сказати, нерідко вимагають фахової психологічної допомоги, адже спричиняють відчутний психологічний дискомфорт, спектр індивідуальних проявів якого — буває дуже різним, зокрема:

  • виникненням почуття незадоволеності життям,
  • підвищенням загальної напруженості,
  • постійним перебуванням у стані тривоги,
  • появою страхів, фобій і панічних атак,
  • розвитком пригніченості (до суїцидальних нахилів)
  • розладами стосунків
  • тощо

Прикметно, що на практиці, в процесі спільного з психотерапевтом чи психологом пропрацювання “суто зовнішних причин” психологічних проблем особистості, виявляється тісний чи безпосередній їхній взаємозв’язок із актуальними для Клієнта внутрішніми чинниками.

Наприклад, ті мої Клієнти, яких непокоять розлади стосунків з оточуючими, у 99% випадків стикаються з необхідністю (чи доцільністю) змінювати своє відношення до первої ситуації та/або коригувати лінію поведінки тощо.

Психологічні причини

“Суто психологічні причини” різних проблем у Клієнтів, як показує практика, можуть бути дуже й дуже різними, але зазвичай, так чи інакше, усі вони пов’язані з одним із основних чинників, а саме:

  1. Дитячі/підліткові складнощі
  2. Занижена самооцінка
  3. Психічна (психологічна) травма
  4. Стосунки з оточуючими
  5. Незадоволені потреби
  6. Комплекси (зокрема, неповноцінності)
  7. тощо

Далі кілька слів про кожну з них окремо через призму сучасної теорії та практичного досвіду

Дитячі причини психологічних проблем

Ні для кого, а особливо для батьків, не секрет, що різні дитячі психологічні проблеми часто виникають під час формування особистості починаючи із раннього дитинства.

Позаяк дитяча психіка має крихку і тендітну структуру, фахівці з психічного здоров’я наполегливо рекомендують батькам звертати серйозну увагу на дитячі або підліткові проблеми, особливо тоді, коли наслідки поведінкових та інших порушень набувають “недитячих” ознак.

Своєчасне звернення до дитячого чи підліткового психолога чи психотерапевта, як свідчить практика — надійна, ефективна і цілком доступна запорука корекції причин та наслідків різноманітних, зокрема і психосоматичних порушень

Серед основних проблем з дитячою психікою, своєчасні звернення із якими до мене успішно вирішувалися уже після кількох консультацій (інколи, навіть, однієї-єдиної), а задавнені, як правило, потребували коротко чи навіть довгострокової психотерапії, згадуються такі:

  • імпульсивна поведінка,
  • небажання вчитися,
  • замкненість на собі,
  • обманювання,
  • негативізм,
  • надмірна вимогливість,
  • закомплексованість,
  • страх темряви,
  • сором’язливість,
  • упертість,
  • цькування,
  • хуліганство,
  • неуважність, розконцентрація,
  • кепське запам’ятовування,
  • неуспішність у навчанні,
  • дезаптація у садочку чи школі
  • та багато інших

Занижена самооцінка

Практика свідчить, що низька самооцінка є однією з найпоширеніших причин психологічних проблем, а її деструктивний вплив має здатність поширюватися на дуже різні аспекти життя сучасної особистості.

Відомо, що люди із низькою самооцінкою:

  • пасивно зустрічають різного роду перешкоди на життєвому шляху.
  • акцентують (вип’ячують) свої негативні характеристики
  • сумніваються в своїх можливостях
  • звинувачують себе у різних невдачах, бідах тощо
  • надмірно критикують свої дії та/або здібності
  • жартують про себе з іронією та навіть сарказмом
  • не визнають у себе наявності позитивних якостей
  • тощо

Трапляється навіть, що коли такій людині роблять цілком заслужені компліменти, вона буде схильною вважати це винятково лестощами або перебільшеннями, які “нічого не означають”.

Прикметно, що як причина психологічних проблем, занижена самооцінка призводить до того, що діти, підлітки і/або дорослі:

  • зосереджуються на власних помилках та драматизують їх наслідки
  • поступово “цілком і повністю упевнюються”, що нічого у них в цьому житті не вийде і не варто навіть намагатися
  • почуваються самотніми, тривожними і пригніченими
  • характеризуються серед оточуючих як малопродуктивні як у навчанні, так і праці/бізнесі

В цілому, низька самооцінка часто є передумовою і причиною формування відносно низького рівня домагань та, відповідно, менших обсягів повноти самореалізації і, як наслідок, формування цілих поколінь відносно молодих, але уже буркотливих пенсіонерів, що “вічно незадоволені життям”.

Психотравма

Не менш поширена причина психологічних проблем сучасності — пережиті сильні потрясіння, екстремальні та/або стресові ситуації.

Психотравматичні події або потужні деструктивні переживання — здатні провокувати широкий спектр порушень дитячої та дорослої психіки можуть мати різний характер.

Найчастіше психотравматичним, у тій чи інші мірі, досвідом може стати:

  • соматична хвороба,
  • самоізоляція,
  • втрата рідної людини,
  • переривання вагітності (особливо, у ІІІ триместрі)
  • роди,
  • розірвання шлюбу,
  • міжособистісні конфлікти,
  • війна,
  • екзистенційно небезпечні ситуації (ДТП)
  • насилля,
  • тощо

Щоби ці події не здійснювали негативного впливу на психічний стан особистості, як правило, не обійтися без фахової допомоги, відсутність своєчасного звернення по яку, треба наголосити, нерідко призводить до поступового зростання загальної неадекватності поведінки психотравмованої особи до неприйнятного або критичного рівня.

Конфліктні стосунки

Теорія та практика сучасної психології засвідчує, що небажаним наслідком вступу дитячої чи дорослої особистості у відкриті чи приховані конфліктні стосунки з оточуючими — може бути чимала шкода для психічної діяльності цієї особистості.

Розглядаючи конфліктні стосунки як доволі поширену причину психологічних проблем, на мій погляд, слід класифікувати їх таким чином:

По-перше, конфлікти у сім’ї. Часто виникають через різні ціннісні орієнтації, особливості сприйняття між поколіннями, сексуальну незадоволеність, постійні непорозуміння, подружні зради, розлучення тощо.

По-друге, конфлікти на роботі. Відображають усе те, що перешкоджає взаєморозумінню, ефективній комунікації, кар’єрному росту тощо і може результуватися в хронічну втому, дистрес, емоційне вигорання, агресію тощо.

По-третє, конфлікти з друзями, близькими та/або рідними. Результатом чого, найчастіше, стає дратівливість, ревнощі, заздрощі, образи, приниження, насилля тощо.

По-четверте, конфлікти зі сторонніми людьми. Під визначення яких підпадають усі ті суперечки, сварки чи навіть сутички, що відбуваються на вулиці, в транспорті, масових зібраннях разом із незнайомими людьми тощо

Конфліктні ситуації, які справили сильний психоемоційний та, інколи додатково, безпосередньо фізичний вплив, як правило, “глибоко й міцно закарбовуються у душі”, а відтак, виявлються здатні впливати на характер та якості особистості.

Незадоволені потреби

Говорячи про незадоволені потреби як доволі поширену причину психологічних проблем, неможливо оминути концепцію “Піраміди потреб” американського психолога українського походження (батьки жили у Києві) Абрахама Маслоу.

Піраміда потреба за А.Маслоу (картинка звідси)

Широковідома і унаочнена у пірамідальній схемі теорія, що відображає ієрархію фундаментальних потреб людини, зокрема показує і те, що засадничі питання “безпеки і їжі” уже на такі актуальні, як у середньовіччі. Безумовно, і в наші часи існують винятки у спроможності дітей та дорослих забезпечити ці фундаментальні потреби без надзусиль, але переважна більшість — здатні себе прогодувати і убезпечити самостійно.

Власне, тому й останніми роками стає усе більш актуальним те, що згідно з “теорією потреб” Маслоу, коли людині вдається задовольнити базові потреби — виникає бажання щодо тих, які знаходяться на рівнях піраміді вище: визнання, самоактуалізація, відчуття любові і приналежності тощо.

Відтак, саме на стадії задоволення цих вищих потреб, означених до речі, трохи вище як “прагнення до і від” — усе частіше й частіше у людей виникають та формуються не лише соціально-психологічні, а й індивідуальні психологічні проблеми.

Комплекси

Характеризуючи різного роду коплекси у якості причин психологічних проблем, насамперед, на мою думку, необхідно говорити про комплекс “неповноцінності”.

Комплекс неповноцінності, сам по собі, визначається сучасними фахівцями з ментального здоров’я як загрозлива психологічна проблема, яка:

  • по-перше, є максимізованою до патологічності невпевненістю особистості у собі
  • по-друге, полягає у дуже низькій самооцінці
  • по-третє, формує стійке упередження у неспроможності відповідати стандартам

Практика роботи з клієнтами засвідчує, що часто комплекс неповноцінності діє на рівні підсвідомості, а щоби компенсувати це відчуття — особа схильна або прагнути високих досягнень або ж поводитися украй асоціально.

Для загального розміння комплексу неповноцінності як загрозливої причини виникнення складних психологічних проблем, кілька суттєвих, на мій погляд аспектів:

  • цей комплекс, зазвичай, розвивається на фоні спадкових чинників особистості у поєднанні з особливостями виховання та специфікою життєвого досвіду
  • мікс відчуттів неповноціності може суттєво посилюватися на фоні невдач і стресів, якими, значною мірою і часто провокується
  • схильні до розвитку комплексу неповноцінності особи, зазвичай, мають незадовільний соціально-економічний статус та симптоми стійкої депресії
  • діти, які виховувалися в умовах постійної критики та/або “розчарували батьків” — дуже велика “група ризику” щодо розвитку комплексу неповноцінності
  • визначити більшу схильність до розвитку цього комплексу може виявлення у дитини підвищеної схильності до схвальних відгуків про її вчинки слова чи думки

Варто також додати щодо комплексу неповноцінності кілька слів і про класичну адлерівську психологію, котра значною мірою зосереджена саме на ньому. За словами А. Адлера, у цьому контексті варто особливої уваги те, що:

  1. Повторно це деструктивне почуття виникає уже в дорослому віці як наполегливе бажання досягнути якусь нереальну мету і/або нездатність знайти умиротворення через постійну потребу діяти заради самовдосконалення
  2. Комплекс неповноцінності, а саме постійна напруга, яка є його іманентним супутником — провокує песимістичість у ставленні до можливостей повноцінного життя та неспроможність ефективно долати перешкоди і труднощі
  3. Відчуття неповноцінності, певною мірою, притаманне чи не абсолютно усім, але воно не завжди деструктивне, адже навпаки, нерідко слугує стимулятором та інгібітором амбіцій, високого рівня домагань та розвитку особистості
  4. Комплекс неповноцінності набує патологічних ознак лише тоді, коли цей коктейль почуттів вчиняє пригнічувальний вплив на особистість.

Іншими словами, загрозливість комплексу неповноцінності, значною мірою у тому, що він робить особистіть пригніченою, а відтак і поступово знижує до нуля її здатність до розвитку, стосунків тощо.

ГРУПИ РИЗИКУ ВИНИКНЕННЯ ПСИХОПРОБЛЕМАТИКИ

До так званих “груп ризику”, перебування серед учасників яких, підвищує ймовірність виникнення та розвитку психологічних проблем в силу тих, чи інших причин — відносять:

Дітей, які живуть у неблагополучних (бідних) сім’ях, поведінка котрих характеризується різного роду порушеннями адекватності, неуспішні у навчанні, з відставаннями у розвитку, хронічно хворі та/або з особливими потребами

Підлітків, котрі переживають труднощі пубертатного періоду, мають проблеми ідентичності, підвищено/знижено сексуально активних, проблемних у питаннях соціалізації, схильних до ризикованих вчинків (наркотики, алкоголь, хуліганство, суїцидальні думки тощо).

Дорослих, які регулярно переживають стресові ситуації, екзистенційні кризи, побутові та/чи міжособистісні конфлікти тощо. А також тих, хто зазнав утрати близьких, депресивних, тривожних тощо.

ПІДСУМКИ

Причини психологічних проблем можуть мати складну та багатогранну природу, яка:

  • може бути внутрішньою чи зовнішньою
  • характеризується “прагненням до чи від
  • поєднувати білогічні, соціальні та/або психологічні чинники
  • тощо

Нерідко причини психологічних проблем завдають настільки відчутного дискомфорту, що це вимагає фахового індивідуального підходу, корекції та/або комплексного лікування за участі психолога, психотерапевта чи психіатра.

Іншими словами, якщо ви відчуваєте, що у вас є (чи для вас актуальні) психологічні проблеми, які заважають жити повноцінним та/чи щасливим життям — без зайвих зволікань звертайтеся по допомогу безпосередньо до мене через контакти у профайлі на цій веб-платформі

Або підберіть відповідних вашій індивідуальній проблематиці психологів, психотерапевтів чи психіатрів, які допоможуть розібратися в причинах ваших чи актуальних для ваших близьких труднощів і запропонують вам ефективні методи їх подолання — у спеціальному розділі “Простору Психологів”

текст статті тут


ПІДБІР ФАХІВЦІВ

У спеціальному розділі веб-платформи можна зручно і швидко підібрати експертів як за однією основною спеціалізацією, скажімо “психолог”, так і одразу за кількома, наприклад “сімейний психолог”, “психотерапевт” і “психіатр” тощо

Універсальний і простий алгоритм “націлювання експертизи” у Просторі Психологів дозволяє, при потребі чи бажанні, додавати до параметрів відбору і такі атрибути як відчуття, скарги, ціна, спеціальність, метод, стать, мова (автоматично — українська, звісно ж), досвід, стиль, галузі тощо

Інтуїтивно зрозуміла послідовність підбору фахівця на psychology.space здатна забезпечувати 100% взаємовідповідність фахівця і клієнта буквально з першого разу, що, серед іншого:

  • неабияк економить час клієнтів на безпосередній пошук потрібного рішення
  • позбавляє і клієнтів, і фахівців необхідності витрачати дорогоцінні перші хвилини консультації на достеменне з’ясування взаємовідповідності

СПІВАВТОРСТВО PSY-PEDIA

Існує можливість для фахівців, профайли яких розміщені на веб-платформі — додати на окрему вкладку цієї (як і будь-якої іншої) сторінки “Психоенциклопедії” унікальну авторську інтерпретацію даної чи будь-якої іншої з існуючих чи додаткових тем.

Якщо ви — дипломований/а психолог/иня і вам це цікаво: