Уникаюча поведінка особистості

Уникаюча поведінка особистості є однією з основних характеристик уникаючого типу особистості в рамках психології. Це поняття використовується для опису особистісних рис і поведінкових властивостей, які вказують на тенденцію уникати або ухилятися від соціальних ситуацій, міжособистісних відносин, конфліктів або висловлювання своїх власних потреб і бажань. Особистість, що виявляє уникаючу поведінку, часто має низьку самооцінку і може відчувати невпевненість в собі.

Уникаючий тип особистості відноситься до одного з типів особистості за класифікаціями  психічних розладів DSM-5 та МКХ-10, якщо ця поведінка досягає рівня патологічної та заважає нормальному функціонуванню особистості.

Однак важливо розрізняти уникаючий тип особистості і справжній психічний розлад. Уникаючий тип особистості описує особливості характеру, які можуть виявлятися в ухилянні від соціальних ситуацій, відчуттях невпевненості та потребі в підтримці, але це не обов’язково пов’язано із психічним розладом. Особа з уникаючою поведінкою може впоратися зі своїм життям та взаємодією в соціумі.

Особи з уникаючим розладом особистості можуть демонструвати патологічні форми уникаючої поведінки, що призводять до значних труднощів у мжособистісних відносинах та в соціальному функціонуванні.

Основні риси уникаючої поведінки включають:

1. Страх у спілкуванні:
   1. Особистість, що уникає, може боятися спілкування. Це може призводити до уникаючої поведінки, щоб у житті не були присутні негативні реакції, конфлікти тощо.
2. Низька самооцінка:
   1. Особистість може відчувати низьку самооцінку і несхвалення власної особистості, що призводить до уникаючої поведінки.
3. Зниження соціального контакту:
   1. Відсутність бажання вступати в соціальні відносини, формувати близькі стосунки чи виявляти ініціативу.
4. Відсутність вираження власних потреб:
   1. Уникаюча особистість може ухилятися від вираження своїх власних потреб і бажань, ставлячи інтереси інших перед своїми.
5. Страх перед критикою:
   1. Боязнь критики та відмови може спонукати уникаючу особистість ухилятися від ситуацій, де ця критика може виникнути.

Якщо ви або хтось, кого ви знаєте, виявляє уникаючу поведінку особистості і вам хочеться зробити кроки для поліпшення ситуації, ось кілька порад:

1. Зверніться до фахівця:
   1. Один з найефективніших кроків – звертатися до кваліфікованого фахівця, такого як психотерапевт чи психолог. Вони можуть допомогти розкрити причини уникаючої поведінки та розвинути стратегії подолання.
2. Психотерапія:
   1. Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) чи інші форми психотерапії можуть допомогти зрозуміти негативні патерни мислення та вчити нові, позитивні стратегії.
3. Розвивайте самосвідомість:
   1. Спостерігайте за своїми власними думками та емоціями, намагайтеся зрозуміти, чому ви уникаєте певних ситуацій. Самоспостереження може бути першим кроком до змін.
4. Розробляйте соціальні навички:
   1. Працюйте над розвитком соціальних навичок та навичок міжособистісної взаємодії. Тренінги або групова терапія можуть бути корисними для навчання ефективним способам спілкування.
5. Поставте перед собою малі цілі:
   1. Розгляньте можливість встановлення невеликих, реалістичних цілей для поступового покращення.
6. Звертайтеся за підтримкою від друзів і родини:
   1. Розмовляйте з близькими людьми про свої відчуття і думки.
7. Розвивайте позитивні звички:
   1. Зосереджуйтеся на розвитку позитивних звичок і стратегій, таких як здоровий спосіб життя, фізична активність та позитивне мислення.
8. Дайте собі час:
   1. Зміна уникаючої поведінки може бути процесом, який вимагає часу. Дозвольте собі допускати помилки і крок за кроком розвивати нові навички.

Важливо визнати, що вирішення уникаючої поведінки може бути складним завданням, і важливо отримувати підтримку від професіоналів та близьких людей.