Загальні симптоми

На практиці, під загальними психологічними симптомами, маються на увазі найпоширеніші та найчастіше задіяні у психотерапевтичному процесі ознаки чи стани люської психіки при яких — бажано, рекомендовано, доцільно (й, часто, просто необхідно) звертатися по психологічну допомогу.

Як свідчить мій досвід психотерапії чи психокорекції, загальні симптоми можуть:

• по-перше, свідчити про психологічні розлади будь-якого характеру: особистісного, предметного, об’єктного, сексуального, професійного тощо

• по-друге, ефективно психодіагностуватися і значною (чи навіть повною) мірою компенсуватися/усуватися/налагоджуватися однією чи кількома консультаціями-сенсами та/або нетривалою психокорекцією

• по-третє, потребувати коротко-, середньо- або навіть довгострокового психотерапевтичного впливу

• по-четверте, у запущених випадках, вимагати залучення фахівців з психіатричною підготовкою

Відтак, на мою думку, у контексті загальних психологічних симптомів, передовсім, важливо наголосити таке:

Якщо ви раз по раз спостерігаєте за собою, одні й ті ж або різні психологічні симптоми із категорії “загальних” або вам доводиться констатувати їх постійну актуальність у житті ваших рідних, близьких та/або просто людей, стан психічного здоров’я котрих вам, в силу тих чи інших причин небайдужий, —

Своєчасно звертайтеся до психологів, психотерапевтів та/або психіатрів, адже універсальний закон взаємозв’язку між недавністю виявлення психологічного розладу і легкістю та повнотою подолання його причин та наслідків — діє у абсолютній більшості випадків

Іншими словами, упізнавши у рядках нижче свої (чи розгледівши характерні для близьких) ознаки, переживання, емоції, стани, помисли, мотивації тощо — без зайвих зволікань звертайтеся по психологічну допомогу і можете бути на 99% певні, що:

• по-перше, при умові конструктивної внутрішньої мотивації та правильному вибору фахівця — позитивні результати будуть досягнуті значно раніше, ніж може здаватися повервах

• по-друге, що ваші інвестиції у власне психічне здоров’я будуть концентрованими і нетривалими, але водночас й високоефективними

• по-третє, психологічні фахівці першої лінії, причому незалежно від того, якою би глибиною підготовки у сфері вони не володіли (психолог, психотерапевт, психіатр) — неодмінно допоможуть, в тому числі і просто спрямувавши вас до потрібного психологічного чи медичного спеціаліста.

Тепер, коли основні психопрофілактичні заходи у цьому контексті окреслені — можна перейти й безпосередньо до “загальних психологічних симптомів” або, іншими словами “найрозповсюдженіших психічних показів запису на консультацію“.

Загальна психосимптоматика

Як стверджує теорія та підтверджує практика надання психологічної чи психотерапевтичної допомоги, до найзагальніших ознак доцільності та/або необхідності звернення до фахівців з психічного здоров’я належать:

1. Розлади розумових здібностей
2. Різкі, стрімкі та кардинальні поведінкові зміни та/або відхилення
3. Постійний психологічний дискомфорт
4. Неадекватність емоційних реакцій
5. Разючі життєві зміни
6. Розлади у сфері стосунків
7. Дефіцит внутрішніх ресурсів
8. Безпідставні страхи
9. Залежності
10. Манії
11. Психогенні соматичні порушення
12. Порушення сну
13. Зміни ваги
14. Розлади харчування
15. тощо

Далі кілька слів про кожен з цих загальних проявів виникнення, формування та/або наявності різного роду психологічних проблем

Розлади розумових здібностей

В цілому, тут йдеться про когнітивні та інтелектуальні порушення уваги, сприйняття, мислення, пам’яті, спілкування, розуміння, прийняття рішень, цілепокладання, фінансів тощо і в широкому сенсі, здатності до залагодження проблем оптимальними шляхами.

Поведінкові зміни та/або відхилення

У тому числі нетипова, безпричинна, неочікувана, надто ризикована або навіть небезпечна поведінка або в ширшому сенсі, вчинки, дії чи бездіяльність особистості, що суперечеть загальноприйнятим нормам.

Психологічний дискомфорт

Найчастіше проявляється у таких процесах, почуттях і станах як стрес (особливо, хронічний), тривога (зокрема, постійна), перманентної втоми, незадоволеності собою (внутрішнього конфлікту), кризи тощо

Або, більш узагальнено — надмірної внутрішньої напруженості із будь-якого приводу

Неадекватність емоційних реакцій

Невідповідні ні за мірою інтенсивності, ні за іншими істотними ситуативними умовами емоції, перепади настрою, відчуження, захват, заперечення тощо

Разючі зміни в житті

У тому числі зовнішнього характеру, такі як переїзд, зміна виду діяльності, пережите насилля, ДТП, нещасний випадок, втрата близьких, вихід на пенсію тощо

А також, внутрішньо-особистісні як, скажімо, психотравма, адикція, зниження лібідо, неможливість звичного стилю життя тошо

Розлади стосунків

Причому як інтимних та/або сімейних, так і професійних, груповах, формальних, ієрархічних, соціально-побутових та будь-яких інших.

Нестача внутрішніх ресурсів росту

Як нестача мотивації, упевненості та/або віри у власні спроможності до звершень.

Або в ширшому розумінні, відчуваючи потребу не лише підтримки, а й фахової допомоги у розробці цікавої та цілком посильної стратегії розвитку особистості, що заснована на розкритті потенціалу, сильних якостей, позитивних рис характеру, темпераменту і архетипу

Безпідставні страхи

У загальному вигляді перебільшеного чи однобокого очікування зла внаслідок певних подій, людей, предметів, перспектив, передчуттів тощо.

Або ж, специфічні, наприклад, клаустрофобія, арахнофобія, соціофобія та ін.

Посилення залежностей

Особливо, якщо йдеться про різке збільшення обсягів вживання/використання психоактивних речовин або нестримність у здійсненні нездорових бажань.

Назагал, такі симптоми часто виявляються у розширенні спектру та збільшенні інтенсивності притаманних вам чи вашим близьким шкідливих звичок

Психосоматика

Як больові відчуття чи соматичні (тілесні) розлади психогенного походження, котрі за вашими здогадами, можуть бути безпосередньо чи опосередковано пов’язані не стільки зі станом фізичного здоров’я, скільки зі стилем життя, пережитими потрясіннями, вимушеними обставинами, специфікою діяльності, тимчасовими особливостями середовища тощо

Порушення сну

Передовсім, якщо йдеться про розлади відновної функції організму: (ранкову втому), безсоння та/або надто реалістичні кошмарні сновидіння

Харчувальні розлади

На практиці, бувають сппричнені я переїданням, так і втратою апетиту чи поступового стирання смакових відчуттів тощо

Звісно, що цей перелік загальних психологічних симптомів не є вичерпним, адже сучасна теорія та практика щодня розширює і вужче дифенціює безмежний спектр запитів, які фахівці з психічного здоров’я отримують від дітей, підлітків та/або дорослих клієнтів, психологічна проблематика котрих — завжди індивідуальна.

Загальні психологічні запити

Як зазначено повище, проблематика загально-психологічних клієнтських запитів, на практиці, завжди індивідуальна.

Водночас, спираючись на чималий досвід надання психологічної допомоги та проведення психотерапевтичних заходів, вважаю, що у контексті загальних ознак доцільності звернення до фахівців з психічного здоров’я, варто виокремити:

1. Психологічні аспекти дитячих проблем (виховання, навчання, розвиток, провідні види діяльності, комунікація, характер, темперамент, звички)
2. Психогенні ексцеси, характерні для підліткового періоду (еволюція психіки, кризи, профорієнтація, залежності тощо)
3. Кар’єрний коучинг або розкриття управлінсько-бізнесового потенціалу особистості
4. Вікові кризи у житті жінки (пов’язані та непов’язані з материнством), чоловіка (обумовлені батьківськом чи ні) та/або пари (визначені певними характеристиками стосунків чи ні)
5. Фрустраційно-екзистенційні періоди в житті, що пов’язані із незадоволенням потреб чи нездійсненністю планів
6. та ін

Загальні психологічні симптоми та/або клієнські запити загального характеру, важливі насамперед тому, що завдяки своєчасно і майстерно проведеній на їх основі психодіагностиці — психологам і психотерапевтам вдається запобігти формуванню у клієнтів загальних розладів психіки.

Загальні розлади психіки

Розкриваючи суть загальної психосимптоматики, треба сказати кілька слів і про загальні розлади психіки, до розвитку яких, раніше чи пізніше, як правило, призводить тривале ігнорування чи рішуче заперечення вказаних вище проявів потрібності допомоги спеціалістів з ментального здоров’я.

Іншими словами, якщо не помічати загальних симптомів, з часом, високоймовірно, вам чи вашим близьким, доведеться зіткнутися з одним чи, що значно гірше, одразу кількома із таких різновидів загально-психічних розладів:

• По-перше, тривожні. Включають породжені постійною тривогою стани, такі як генералізований тривожний розлад, панічні атаки, страхи тощо

• По-друге, дисоціативні. Характеризуються збоями та розривами у свідомості загалом та/або зокрема у сприйнятті, увазі, пам’яті тощо

• По-третє, настроєві. Найчастіше тут йдеться про депресії та біполярний розлад.

• По-четверте, стресово-посттравматичні. Зокрема посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), хронічний стрес, дистрес тощо.

• По-п’яте, нейро-когнітивні. У гіршому випадку, призводять до ранньої деменції, хвороби Паркінсона та/або Альцгеймера

• По-шосте, адиктивні. Власні ті, що пов’язані з наркотичними речовинами та залежностями в широкому розумінні — алкоголізм, наркоманія, тощо.

• По-сьоме, психосексуально-інтимного характеру. Асексуальність, німфоманія, сатиріазис тощо

• По-восьме, психосоматичні. Больові відчуття, хвороби систем організму, психосоматози тощо

• По-дев’яте, обсесивно-компульсивні. Які не дозволяють особистості повною мірою керувати своїм життям та, часто змушують до ризиків, безґлуздої поведінки тощо

• По-десяте, дефіциту активності та уваги (СДУГ), спектр виявів котрого містить як безпосередньо синдром дефіциту уваги та гіперактивності, так і аутизм, розумову відсталість тощо

А також, до такого роду загальних розладів належать психотичні, невротичні, психічного розвитку дитини, цілісності особистості тощо. Усіх не перелічити.

Головний висновок із широкого переліку загальних психологічних розладів — у вищій мірі доцільна своєчасність звернення по фахову допомогу при виникненні загальних психологічних симптомів

ПІДСУМКИ

Практика свідчить, що загальними психологічними симптомами не варто ні повністю нехтувати, ні самонадіяно применшувати їхнє значення, причому як у випадку їх самоспостереження, так і при умові фіксації у близьких людей.

Своєчасне звернення по психологічну допомогу та проведена фахівцями належним чином психодіагностика, корекція чи терапія — надійні засоби уникнення ризику розвитку психологічних та психічних розладів, провісниками котрих, нерідко бувають такі симптоми.

Щоби розпочати цей процес, особливо, якщо вам імпонує узагальнена на власному практичному досвіді інформація у цій статті, — звертайтеся до мене безпосередньо через знаначені у профайлі контакти

Ми всі народжуємося вже кимось.

З певним набором генів. Схильними до чогось більше, до чогось менше.

З темпераментом і різними наче характеристиками, зовнішніми і внутрішніми.

З успадкованими рисами, як всі біологічні істоти.

Але.

Людина – істота біопсихосоціальнодуховна, і «біо» – лише один із чинників того, ким вона стає.

Якщо ви не чули про науку епігенетику, то все, що треба знати про неї: потужні баобаби і деревця-бонсай виростають з ідентичних наборів генів. А потім…

Умови за яких зростає дитина та повторюваність сценаріїв

Умови, дорогі мої, умови, вони творять дива.

Мало є того, що не можна було б зіпсути неправильним поводженням з дитиною у ранньому віці.

Але це працює і навпаки: дуже мало і того, чого б не можна було виправити любов‘ю, ласкою, ніжністю, прийняттям, турботою, підтримкою та духовним проводом.

А щоб могти все це дати дитині, спочатку треба навчитися дати це собі. Лий не лий з пустого дзбану – нічого звідтам не наллється.

І перше питання в мене, якби я вела передбатьківські науки, було б, не що ви хочете дати вашій дитині, а – що можете?

І чи ви самі вже посідаєте це?..

Що в нашому житті НЕ ТАК, як мало би бути – а ми про це і не здогадуємося?

Проблеми у відносинах.

Живемо… і не знаємо навіть, що є проблеми.

Що не «у всіх так».

Що таке сімейні сценарії, сімейні трансгенераційні травми, співзалежні відносини, все те, що ми несемо, приймаючи отой перехідий кубок нещастя з рук батьків і передаючи його дітям?

Дочки виростають, зневажаючи батька – лише для того, щоб вийти заміж за його точну копію.

Вони жаліють або зневажають свою матір – але стають нею.

Що ми знаємо про цикли насильства у сімейних системах?

Або «тихе» насильство – мовчання?

Про те, що повторюються з покоління до покоління з разючою послідовністю?

Що знаємо про речі цілком неочевидні?

Як, наприклад, дієта мами може перетворюється на обсесивно-компульсивну поведінку її дочки?

Як невірність батька, яку всі заминають та оминають мовчанкою, стає емоційно прірвою, порожнечею, яку дитина згодом заповнює всіми -ізмами та -маніями?

Звідки потім – проблеми з довірою, проблеми з прихильністю, проблеми з ідентичністю, звідки оте почуття порожнечі, ізоляції, відчуження та розпачу — тріщини в душі, які неможливо залатати?..

І як потім ті люди з діркою всередині шукатимуть знову і знову, іноді все своє життя, способи заповнити її – і ніколи не заповнюючи…

Послухайте.

Перш ніж перейти до розповіді про різного роду розладів із того ж МКХ-10: невротичних –

тривожно-фобічних, панічних, обсесійно-компульсивних, конверсійних,

афективних – маній та депресій, не торкаючись навіть межових та психотичних – а хочу про це все писати, не лиш тому, що задумала книгу, а для того, щоб вивести хоча б моїх читачів із омани, наче достатньо подивитися пару вебінарів про «низькі вібрації» або «навізуалізувати» собі щось, або піти до «коуча» (такого після тижневого курсу «навчання»), і буде вам щастя – щоб ви, дорогі, зрозуміли: психологія – це наука, і психолог без глибокої освіти – це профанація професіі.

І ви, якщо без знань, куди ж треба, попадаючи не туди, куди треба, можете не лише розчаруватися, але й ретравмуватися так, що спеціаліст потім довго вас «реставруватиме».

Вертаюся до тих усіх складнотермінів.

Що за цими зрозумілими лише спеціалісту словами?

І що може свідчити про наше психологічне нездоров’я?

Які маркери свідчать про наше психологічне нездоров’я?

А маркери такі.

У відносинах це – постійна дупа(закреслено) негативні переживання у стосунках з партнером, сварки, відсутність прямих послань «словами через рот», пасивна агресія як домінуючий стиль поведінки, брехня, напівправди, недомовки, маніпуляції.

Та і просто – відсутність доброти, прийняття, підтримки…

Ну і той факт, що сценарії ці повторюються, причому з різними людьми.

У стосунках з батьками – несепарованість, а знайте, це не лише залежність, це і контрзалежність – ізоляція від батьків.

Проблеми у відносинах з дітьми – іноді такі самі, як були з батьками.

Іноді (гордо) – власні посмилки: спрацьовує або батьківський сценарій – або антисценарій.

Жорстоке поводження з дітьми, інфантильна позиція по відношенню до власної дитини, «конкурування з нею за увагу мами.

Відсутність емоційної близькості з дитиною.

Вирішення своїх пси проблем за рахунок дитини, інверсія батьківсько-дитячих ролей (дитина – мама власній мамі, дитина – емоційний партнер власному татові).

Це – заборона на сепарацію, інвалідизація дітей, тривога при їх дорослішанні, відсутність якісних змін у відносинах з дітьми по мірі їх дорослішання.

Це – неможливість налагодити конструктивний контакт з дорослими дітьми.

Це – неможливість або небажання подбати про себе при виході дітей з дому.

Ізоляція, гордо названа «самодостатністю».

Це – невміння будувати дружні відносини, відсутність друзів.

Відмова від соціальних контактів в силу нездатності налагоджувати теплі, щирі відносини з людьми.

Це токсична так звана дружба, повторювані сценарії: наприклад – бажання злиття, ідеалізація – а потім знецінення кожного наступного друга, яке, звісна річ, закінчується розривом.

Функціональний підхід до дружби.

Відсутність сексуальних зв’язків або сексуальна неперебірливість, проміскуітет, підміна сексом почуття прив’язаності, секс як пошук безпеки та приналежності, всі складнощі сексуального характеру – аноргазмія, еректилна дисфункція, неможливість відчути збудження, алібідозність, імпотенція.

Це – порушення стосунків із собою.

Постійний знецінюючий діалог, дорікаючий, ганьблячий внутрішній критик.

Низька самооцінка – або ж неадекватно висока.

Почуття нікчемності – або грандіозності.

Комплекс неповноцінності і те, що йде з ним на пару – гіперкомпенсація його через фальшиву манію власноі величі.

Магічне мислення, відсутність критичного мислення щодо себе, неадекватний рівень домагань.

Відсутність рефлексії своїх вчинків, поведінки, інтересу до власного внутрішнього життя.

Нерозуміння своїх почуттів та потреб.

Нудьга на самоті і невміння проводити час наодинці із собою.

Агресія щодо інших, аутоагресія у вигляді самопошкоджуючиоі поведінки, вживанні психоактивних речовин, поганоі іжі, не слідкування за зовнішнім виглядом, шкодування на себе грошей, ставлення себе на останнє місце в своєму житті.

Не є нормальним стан психіки, якщо маємо труднощі з роботою.

У широкому сенсі це – постійна зміна роботи, почування себе не на свому місці. Трудоголізм (втеча в роботу), уникання роботи;

невротичний (постійно змінюваний) пошук все іншої роботи або все нових захоплень, маніакально- депресивні стани «я можу все – я не можу нічого», відсутність позитивноі динаміки у власному розвитку, обсесійно-компульсивне зациклення на «треба» і «мушу», перфекціонізм, застрягання і фіксація на неважливих дрібницях.

У вузькому сенсі – це неможливість сконцентруватися, зосередити увагу, погане запам‘ятовування, неможливість витримувати робочу напругу, прокрастинація та саботаж, почуття себе не на своєму місці, невротичний пошук ідеального «місця призначення»