Тривога і тривожність

Інформація про психологічну симптоматику тривоги і тривожності

Тривога як система виявлення загроз — основна частина давнього мозку людини та усіх живих істот, що полягає в умінні виявляти, розпізнавати та реагувати на загрози життю і здоров’ю як із навколишнього середовища, так і зсередини живого організму.

Система виявлення загроз або тривога — в організмі людини локалізується у мигдалеподібному тілі мозку та виконує звідти низку важливих функцій, зокрема виявлення, сприймання та реагування на значущі зовнішні та внутрішні сигнали.

У такій системі, до прикладу, страх — це відповідь на очевидні, здебільшого об’єктивно існуючі загрози, а тривога — на потенційні, чимало з них ніколи не стануть реальністю.

У теорії та практиці сучасної психології, тривога — це:

  • по-перше, природний, і за певних обставин корисний психічний стан побоювань щодо того, що може загрозливого відбутися у майбутньому;
  • по-друге, фізичний стан організму який зазвичай супроводжується цілою низкою неприємних відчуттів — нервозність, сильне серцебиття, тремор, розгубленість та інші;
  • по-третє, симптом фактичної наявності або суттєвого ризику розвитку різноманітних психологічних (психічних) розладів, що актуалізує доцільність своєчасного звернення до психолога;
  • функція організму, суть якої полягає в тому, щоб попередити про можливість небезпеки та спонукати зробити необхідні приготування для захисту від неї або повного її уникнення.

З огляду на множинні та розмаїті тривоги воєнного часу, як практикуюча психологиня зі значним практичним досвідом роботи саме з темою тривоги, у публікації далі ділюся загальним баченням суттєвих у контексті тривоги психологічних її аспектів.

А розпочну з інтерпретації моменту перетворення тривоги на недугу.

Нам йтиметься про проміжок часу, який, як показує практика, нерідко, є водночас і моментом вимушеного звернення до психолога, і що, за умови виявлення на первинних етапах — можна було б обійтися лише консультацією, але зазвичай потребує кількох сеансів якщо не психотерапії, то психокорекції.

КОЛИ ТРИВОГА СТАЄ ХВОРОБОЮ?

Поодинокі ситуативні напади тривоги, слід зауважити, є цілком нормальним явищем психічного здоров’я, однак іноді такі природні для живого організму хвилювання виходять із-під контролю та несуть у собі деструктив.

Тривожність може наростати та набувати ознак постійної, тим самим перевищуючи здатність мозку раціонально розглядати гіпотетичну небезпеку.

Або спонукаючи його до “патологічного застрягання” у стані підвищеної готовності, упередженості до негативної інформації, катастрофізації тощо.

На практиці, тривога стає психічним розладом, коли:

  • занепокоєння щодо можливих небезпек:
    • «Чи підхоплю я небезпечну інфекцію, якщо торкнусь дверної ручки?»
    • «Чи безпечно залишатися в Україні?»
  • або побоювання негативних наслідків:
    • «Якщо я не піду в укриття, то загину?»

виникає непомітно, без реальних об’єктивних причин, або — непропорційно сильно до подразників та отриманої людиною інформації.

Надто часте переживання тривоги призводить до формування особистісної тривожності як риси характеру та розглядання занадто широкого кола ситуацій як небезпечних.

Водночас, помірний рівень хвилювання може підвищити мотивацію та продуктивність, але порушення тонкої грані та надмірне хвилювання — заважає діяльності та продуктивності і може призводити до суттєвої втрати працездатності.

ПСИХОФІЗИЧНІ ОЗНАКИ ТРИВОГИ

Тривога поєднує у собі як фізичні (вегетативні) так і психічні ознаки. До переліку соматичних (фізичних або ж вегетативних), найчастіше, належать:

  • прискорене серцебиття,
  • збите дихання,
  • м’язові затиски,
  • епігастральні болі,
  • головні болі тощо.

Психічними ознаками тривоги, зазвичай є:

  • мисленнєва жуйка з повторюваних уявлень негативних сценаріїв вирішення будь-яких ситуацій,
  • проблеми з пам’яттю та увагою,
  • переживання емоції страху
  • тощо.

Понад те, тілесні симптоми та тривожні думки підживлюють одне одного тим самим створюючи замкнене коло, через яке мислення стає важко контролювати, поведінка стає контрпродуктивною, а загальний стан організму — нестабільним.

ЩО СТАНЕТЬСЯ З ТІЛОМ, ЯКЩО ТРИВОГУ НЕ ЛІКУВАТИ?

Тривожність, яку не лікують або із якою не працюють разом із психологом — може призвести до нападів паніки.

Панічні атаки, у свою чергу, спонукають скоротити продуктивну діяльність через страх перед новим нападом та змушують присвячувати усе більшу чи значну кількість часу й зусиль плануванню заходів щодо уникнення загрози та усього бентежливого, що із нею несвідомо асоціюється.

Крім того, тривожні розлади створюють ризик виникнення супутньої депресії, а багаторічна практика роботи з тривогами у клієнтів доводить, що кожних 2-х із 3-х людей із генералізованим тривожним розладом, у тій чи іншій мірі, але завше — розвивається депресія.

Ба більше, позаяк тривога подорожує організмом тими ж нейронними шляхами, що й біль, і зазвичай виникає разом із ним — вона загострює сприйняття болю та підвищує ризик інвалідності.

Зокрема, тривога активізує гормональну реакцію на стрес, через що гормони стресу неодноразово і повторно діють на тіло та мозок, що, в свою чергу, призводить до проблем із пам’яттю через токсичну дію на гіпокамп.

Суттєвим також є уплив тривоги і на сон, адже через хронічні розлади сну, зокрема безсоння, дестабілізується система обміну речовин та підвищується ризик виникнення цукрового діабету.

Окрім того, наслідком постійної тривоги та недосипу, нерідко стають збої у роботі імунної системи, а також хронічне підвищення артеріального тиску.

ВПЛИВ ТРИВОГИ НА ЯКІСТЬ ЖИТТЯ

Тривога спонукає людей уникати ситуацій і переживань, які викликають у неї неприємні фізичні симптоми, а також — підсилює уявне відчуття небезпеки, навіть якщо людина максимально ізолюється від потенційних небезпек.

Такими небезпеками, які суттєво знижують якість життя і через що часто у клієнтів супутньо виникає депресія — часто стають будь-які поїздки у нові місця чи за новим маршрутом, нові знайомства чи нова робота тощо.

Додам, що часто у підлітків та дорослих саме тривога є поширеною причиною вживання психоактивних речовин та практикування іншої адиктивної поведінки, наприклад, ігроманії, наркоманії чи шопоголізму.

Відомі й іншим фахівцям у “Просторі Психологів” дослідження показують, що чверть усіх людей, які страждають на тривожний розлад — не знають, що у них уже формується розлад психіки, адже алкоголь або інші речовини, нерідко, маскують неприємні симптоми.

Відтак, із часом тривога впливає як на психічне, так і на фізичне здоров’я, погіршуючи функціонування людини до рівня, еквівалентного стражданню від хронічного соматичного захворювання, такого як, скажімо застійна серцева недостатність.

ЩО ТАКЕ ЛІКУВАННЯ ПЕРШОЇ ЛІНІЇ?

Один із парадоксів тривоги полягає у тому, що хоча цей стан завжди викликає дискомфортні тілесні симптоми — чимало людей не звертаються по психологічну допомогу або лікування до психологів.

Також чимало тих, хто шукає лікування своїх тілесних симптомів тривоги — мандрують від лікаря до лікаря у пошуках відгадки таємничого діагнозу, який, на їхню думку, мабуть, є ознакою якоїсь страшної хвороби на кшталт раку чи інсульту.

Натомість моя практика свідчить, що усі вегетативні симптоми тривожності можна вилікувати за допомогою якщо не психокорекції чи психотерапії, то психіатрії в поєднанні із медикаментами (антидепресанти, транквілізатори і т. д.).

Психотерапія у сучасних реаліях небезпідставно вважається повноцінним і самодостатнім способом лікування тривоги, адже дослідження показують, що вона може бути такою ж ефективною, як і ліки.

Через те, що багато людей все ще не можуть зосередитися на терапії без симптоматичного полегшення (заспокоєння вегетативної нервової системи), яке забезпечують ліки — психотерапія найчастіше застосовується у поєднанні із медикаментами.

Основна цінність психотерапії, зазвичай, полягає в тому, що вона допомагає людям ідентифікувати тригери тривоги, а це — стає важливим першим кроком у засвоєнні навичок керування нею впродовж життя.

З іншого боку — ліки це засіб, що приносить полегшення миттєво, але лише до тих пір, поки їх приймають.

ТЕРАПІЯ ТРИВОГИ У ПРОСТОРІ ПСИХОЛОГІВ

Щоби проконсультуватися щодо тривоги та тривожності, наслідки якої ви відчуваєте у себе чи спостерігаєте в оточуючих — звертайтеся до мене або підберіть фахівців із відповідною експертизою в спеціальному розділі веб-платформи “Простір Психологів”.