Стилі психотерапії

Загальна інформація про стилі проведення психотерапії

Публікації психоенциклопедії, в яких розкривається тема Стилі психотерапії крізь призму теоретичних знань та практичного досвіду двох авторок-психологинь: Ірен Шатинської та Марії Сибірської — у відповідних вкладках нижче.

Важливо, що ці та інші публікації у “Просторі психологів” не претендують на статус “істини в останній інстанції” та, за згодою авторок, можуть доповнюватися у процесі конструктивного обговорення у коментарях.

  • ІРЕН ШАТИНСЬКА
  • МАРІЯ СИБІРСЬКА

ЧАСТИНА 1

Чи я даю клієнтам завдання?

Чи я приміняю якісь спеціальні техніки?

Чи є якісь методи, які ви можете порадити як універсальні?

Так

І ні.

Чому «домашки» підходять не всім?

Та насправді підходять-то вони всім.

Але буває так, що людина виконає домашку як щось обов‘язкове, її свідомість видасть на автоматі соціально прийнятні фрази/відповіді, домашка буде здана і людина очікуватиме «оцінки», по-перше, і очевидно, через кілька зустрічей вдалого завершення терапії, по-друге, адже він свою частину відповідальності на себе взяв («я вчив, чесне слово!») і тепер наче очікує «за це» не лише оцінки, але й «диплому» зі сторони терапевта.

Чи всі хочуть тих домашок?

Зовсім ні.

Є люди, які готові ходити роками до психолога більше для зняття напруги, ніж для того, щоб дійсно копатися в собі і працювати в напрямку змін.

І це також ок.

Зняти напругу – велика справа.

Мати активного, включеного, емпатичного слухача, якому ти цікавий – велика справа.

Далі.

Про методи, техніки та якісь загальні інструменти.

В роботу в мене іде все.

Техніки психодрами, символдрами, схематерапії, емоційно-образної терапії, когнітивно-поведінкової, робота з метафоричними картами, техніки гештальт-терапії, розстановки з сімейної системної терапії, ну і, звичайно, техніки моїх «законних», підтверджених сертифікатом емоційно-фокусованої і позитивної психотерапії.

Перечисляти всі «мої» модальності, може, і має сенс, але справа не в них.

Про техніки все так – і не зовсім.

Нема двох клієнтів, де застосовані техніки були б однаковими, де способи моєї роботи вкладалися би в чіткий алгоритм.

Мене вводить тому в ступор часте запитання «як ти працюєш» чи «якими техніками ти працюєш».

Так чи інакше, мій підхід базується на тому, що психіка – динамічна, що нема у ній ригідних конструктів, що ми здатні мінятися.

 Ми з клієнтом досліджуємо стан, відчуття у кожен даний момент розповіді, і часом ми виходимо на якесь емоційне – «ось воно!», aka інсайт.

Ми не знали.

Воно було скрите від нас, сиділо десь в закамарках нашого мозку. А тепер бах – і ми про нього дізналися.

Ось воно що!

Ось воно про що!

Ось воно чому!

І оце «ось воно», яке відбувається на сесії, після неї веде до переробки інтрапсихічного між зустрічами, якщо ми дозволяємо цьому статися, якщо ми не викидаємо з голови сесію, як тільки вийшли з кабінету, відключилися від онлайну,

– а часом веде навіть і тоді.

Насправді часом найголовніше відбувається між зустрічами.

Неусвідомлюване стало усвідомленим – а з тим, що ми знаємо, ми можемо щось робити.

Отут і з‘являється можливість змін.

І для цього таки є техніки, якщо б ви запитали «що з тим тепер робити».

Але жодна техніка не працюватиме сама по собі, не є панацеєю, зроби, мовляв, так – і буде тобі щастя.

Все це, повторю, динамічний процес.

Психодинамічний, якщо на те пішло.

Просто вивчити ті техніки – то нагадує стару фразу «техніка в руках дикуна – звалка металобрухту».

І ще одне.

Певні техніки є небезпечними для застосування.

Певні техніки, перш ніж – треба знати, куди ти лізеш – і як потім назад.

Психолог – це покликання.

Але це і професія.

Якої, як і іншим, треба вчитися.

Багато років.

А потім ще вчитися.

А не прочитати книжку з набором технік.

ЧАСТИНА 2

Буває, що людина прийде до психолога один-два рази – і йде.

Я, каже, якось потім.

Всесвіт підлаштовує все під небажання, а по суті, неготовність, людини.

Застуда, справи, раптом грошей не стало, хоча допіро що були, та дивишся по картинкам в інста – і далі є (психолог не рахує гроші клієнта, але він і не сліпий, ну та і ви ж не ховаєтеся)

ремонт, хоча запланований п‘ять років як, і ще вчора не мав стояти на заваді.

Що відбувається?

Кожен з нас носить в собі кілограми, а то й тони, а іноді мегатони непрожитого болю.

Ми приходимо до цілителя душ – і сподіваємося, що він, як мама, поцілує пальчик, коли скажемо: отут буба – і все пройде.

А психолог задає питання.

І часом навіть питання першої сесії відкривають хлябі небесні, шлюзи, зносять дамбу.

Іноді людина – готова до сліз, до того, щоб все нарешті прорвалося, щоб гній хоча б почав витікати – до проживання прихованого горя, що оті п‘ять їх стадій – так і не прийшли, так і не пройшли, ми їх не пустили.

Ми ж сильні. Ми завжди такі були.

Непрожита травма.

Того, про що старався не думати, відводячи очі щоразу, кривлячи у стримуваному плачі губи при згадці.

Або не згадуючи.

Було і було,  що про нього згадувати.

А воно, те горе, всередині чекає свого часу.

Травма та, захована та прихована, зачаїлася. Та не бездіяльна вона.

Вона отруює все життя.

Ми не розуміємо, що не так.

Ми не розуміємо, чому в нас мігрень.

Чому в дітей наших мігрень.

Звідки в нас панічні атаки, ми ж нічого, нічого-нічого не боїмося.

Чому мало не що – болить живіть.

Чому діти безконечно істерять.

Чому відносини якось не складаються ні з ким, ні з чоловіком, ні з подругами.

Все якесь косо-криво.

Хоч ми старанно зображуємо.

Чому вікові зміни обличчя якісь дивні, некрасиво-асиметричні.

Звідки стільки дратівливості з найменшого приводу.

А взагалі прийшла-то людина з іншим .

Надоїло мімікрувати, підлаштовуватися.

Постійні сварки набридли.

Що з дитиною робити, скажіть, ну ніяких бажань воно не має, всі уроки зі скандалами!

А я вже сил не маю ні на що!

Бажання одне – най мене всі в спокої залишать!

Набридло все!

—-

Травма – вона, знаєте, немов гнійник всередині тіла.

Він наче закапсульований.

Але не наглухо.

Уявіть собі, що крізь стінки клітинних мембран у кров просочується гній. Не так, щоб сепсис. А так, що підгостре запалення.

Не смертельно, не вмираєш.

І не живеш.

Звик.

Але от прийшла мода на психологію.

Хвалять, так вже хвалять тобі когось.

Ну ок, – вирішуєш.

Спробую, бо життя якесь не те, збридло так.

Приходиш до когося.

А він тобі, наприклад, питання (якесь там третє по списку з первинного інтерв‘ю – я пишу саме «наприклад», бо як на мене, до того так званого«первинного інтерв‘ю» часом півроку йти треба)

– Коли ви хворіли в дитинстві, хто за вами доглядав?

І все.

Дамбу прорвало.

Одні з полегшенням, готовністю, вдячністю приймають можливість зірвати той струп з гнійника.

Інші ні.

Або … ще одне питання.

З мамою стосунки жахливі, говорить клієнт, жаліється.

А потім психолог тобі – таке наче і невинне питання: а з дочкою зараз у вас як відносини?

І все.

Клієнт замовкає.

І втікає.

Клієнт починає хворіти, раптом не стає грошей, терміново треба дороблювати ремонт, з‘являються інші справи….

Людині страшно.

Не чіпляла і не чіпляла.

Можна ж було жити?

Можна. Ну, жила ж.

Якось.

А ну його нафіг, твого психолога, каже подружці.

Або ні. Подружці теж каже – ой, такий класний психолог!

Але, знаєш, я просто не маю як зараз.

Ремонт, ти ж знаєш.

І щось неважно почуваюся…

Але я піду, піду!

Може, каже собі психолог.

Може, і підеш. А може, і ні.

Що ж.

Лише ти володар свого життя.

Я, психолог, не творець твоєї долі.

Я можу бути твоїм провідником.

Але не мушу.

Біль, відкладений біль, aka травма, може прожити тільки сама людина.

Зі сльозами, соплями і прокляттями інколи.

Вам що, потрібно, щоб я плакала? – одного разу дуже вороже спитали мене.

Ні.

Мені ні. Тобі – так.

Твоє тіло хоче, щоб ти плакала.

Твої закапсульовані емоції – це твої хвороби.

Це вони хочуть.

А я?

Я провідник.

Я поруч.

Я з тобою.

Ти вибираєш – чи підняти і прожити все приховане, всі страхіття і страждання.

Це боляче.

Але лише проживання болі  – дорога до зцілення.

Відвертаючи від неї погляд, знову закриваючи двері і намагаючись вдавати, що там нічого нема,

все як в людей, он навіть і постики веселі пишу і фоточки прекрасні, а шо.

Я повторюю щоразу:

Обманюючи інших, не обманюй себе.

Твоє тіло і так не дасть тобі його обманути.

Тобі тридцять і здоров‘я досі не підводило?

Ну то готуйся.

Ні, я тебе не страшу.

Я – попереджую.

Твої відносини з дітьми – ще один індикатор.

А, ти дітей не хочеш заводити взагалі?

Ну от.

Нереалізований талант гниє

Не витягнута на світ Божий травма – забирає радість життя.

А життя, здивую вас, може –

І покликане бути радісним.

Радісним не в картинках ваших соцмереж.

Радісним ізсередини.

Травма місця радості не дає.

Але ви можете.

Ви можете обирати.

Клік на картинці веде на мій профайл

Психотерапія — це процес лікування психічних проблем та розладів, який здійснюється за допомогою психологічних методів та технік.

Основним завданням психотерапії є покращення якості життя та зменшення страждань пацієнта.

Використовувати різні стилі психотерапії при роботі психотерапевта важливо, оскільки люди можуть мати різні види психічних проблем, і кожен підхід може бути більш ефективним для конкретного випадку.

Наприклад, поведінкова терапія може бути корисною для лікування фобій та тривожності, тоді як когнітивна терапія може бути ефективною для лікування депресії та розладів настрою.

Крім того, різні стилі психотерапії можуть бути використані в комбінації з іншими формами лікування, такими як медикаментозна терапія та фізична реабілітація, щоб дати пацієнтам повний спектр можливостей для одужання.

ВИБОР СТИЛЮ ПСИХОТЕРАПІЇ

Найважливішим аспектом вибору стилю психотерапії є відповідність його потребам пацієнта. Індивідуальний підхід до лікування може дати найбільші результати.

Оскільки люди мають різні особистісні риси, життєві досвіди, та проблеми, ідеальний стиль психотерапії може бути різним для різних людей, як наприклад:

  • пацієнти з депресією можуть відчувати покращення за допомогою когнітивної терапії;
  • пацієнти з посттравматичним стресовим розладом можуть відчувати покращення після емоційно-орієнтованої терапії;
  • пацієнти з травмою втрати близької людини можуть легше приймати та усвідомлювати свою трагедію через екзистенційну терапію.

ЩО ПРОВИНЕН ВИКОРИСТОВУВАТИ ПСИХОТЕРАПЕВТ В МУЛЬТИМОДАЛЬНОМУ ПІДХОДІ ТЕРАПІІ?

Для досягнення найкращих результатів потрібно наступне:

  • Створення безпечного простору. Щоб пацієнт відчував довіру до свого терапевта та відчував зручність при спілкуванні з ним.
  • Гнучкість в сприйнятті реальностіф клієнта. Терапевт повинен бути підготовлений до використання різних технік психотерапії та мати знання про ефективність кожного стилю психотерапії для різних видів психічних проблем.
  • Різнопланові знання психотерапевта в тестуванін. Психотерапевт повинен вміти, залежно від стану клієнта та його травматизації використовувати різнопланові інструменти (наприклад, для оцінки рівня тривоги та страху використовується Шкала тривожності Бекха), а для депресії – Шкала депресіх Бекха.

Отже, використання різних стилів психотерапії є важливим, оскільки вони дозволяють терапевту знайти оптимальний підхід для кожного пацієнта.

Основні стилі психотерапії

Вільно протікаючий стиль психотерапії

Вільнопротікаючий стиль психотерапії є унікальним підходом, який відрізняється від традиційних структурованих методів. Він виходить за межі конкретних технік та методологій, надаючи клієнту свободу виражати себе в безпечному терапевтичному просторі. Такий підхід сприяє глибокому самопізнанню та емоційному зціленню, враховуючи унікальність кожної людини.

Конфронтуючий стиль психотерапії

Конфронтуючий стиль психотерапії — це підхід, при якому терапевт активно і прямо ставить клієнтові запитання або висловлює зауваження з метою викликати у клієнта рефлексію, підвищити його усвідомленість та стимулювати зміни. Цей стиль використовує прямі, інколи викликаючі відповіді методи, щоб клієнт зміг усвідомити свої деструктивні поведінки, переконання або почуття, які заважають йому жити повноцінним життям.

Підтримуючий стиль психотерапії

Підтримуючий стиль психотерапії спрямований на створення безпечного, довірливого та емпатійного середовища для клієнта. Основною метою є допомога клієнту в усвідомленні своїх почуттів, зміцненні самооцінки та знаходженні ресурсів для вирішення проблем. Цей підхід особливо корисний для клієнтів, які переживають стрес, тривогу, депресію або інші емоційні труднощі.

Стиль психотерапії, що орієнтований на минулі події

Орієнтований на минуле стиль психотерапії, є ключовим елементом в психологічному аналізі особистості та її поведінки і визначається як схильність особистості зосереджуватися на своєму досвіді минулого, використовуючи його для інтерпретації сучасних подій та планування майбутнього. Цей стиль мислення може мати як позитивні, так і негативні наслідки для психологічного благополуччя особистості.

Стиль психотерапії, що спрямований на відкриття важких емоцій

У сучасному світі, де панує культура позитивності та постійного прагнення до щастя, часто не вистачає місця для вираження та обробки важких емоцій. Такі емоції як смуток, гнів, розчарування чи страх вважаються небажаними або навіть табуйованими. Проте, психологія визнає, що емоції відіграють ключову роль у нашому житті, впливаючи на наше сприйняття світу, прийняття рішень та міжособистісні взаємодії. Важкоемоційний стиль психотерапії закликає до усвідомленого ставлення до власних емоційних станів, їх прийняття та вираження в здоровий спосіб.

МЕТОДИ ПСИХОТЕРАПІЇ

Також, окрім того, що є різні стилі псиїхотерапії, існують різні методи, з з якими працюють психотерапевти. Нижче навелені основні з них:

  1. Нейролінгвістичне програмування. Цей стиль психотерапії базується на дослідженні зв’язку між мовою та психікою людини.
  2. Еріксонівський гіпноз. Цей стиль психотерапії використовує техніки гіпнозу для зміни поведінки та вірувань.
  3. Клієнтo-орієнтована терапія. Цей стиль психотерапії зосереджується на потребах та бажаннях клієнта.
  4. Транзактний аналіз. Цей стиль психотерапії базується на дослідженнях того, як людина спілкується та взаємодіє з оточуючими.
  5. Тілесно-орієнтована терапія. Цей стиль психотерапії використовує рухливість та відчуття тіла для зміни емоцій та поведінки.
  6. Інтерперсональна терапія. Цей стиль психотерапії фокусується на дослідженні взаємин між людьми та їх впливі на емоційний стан та поведінку.
  7. Ігрова терапія. Цей стиль психотерапії використовує ігри та ігрові ситуації для сприяння розвитку емоційної та соціальної компетентності у дітей та дорослих.
  8. Екзистенційна терапія. Цей стиль психотерапії спрямований на допомогу людині у пошуку свого сенсу життя та розвитку особистості.
  9. Емоційно-сфокусована терапія. Цей стиль психотерапії спрямований на допомогу людині у розумінні та вираженні своїх емрціях.
  10. Біоенергетичний аналіз. ей стиль психотерапії базується на дослідженнях взаємодії між тілом та психікою людини.
  11. Психосинтез. Цей стиль психотерапії базується на теорії про те, що людина складається з багатьох рівнів своєї особистості.

Незалежно від стилю психотерапії, важливо мати на увазі, що успіх терапії залежить від відносини між пацієнтом та терапевтом, а також від визнання та підтримки потреб та можливостей пацієнта.

СТИЛІ ПСИХОТЕРАПІЇ. Порівняння різних стилів

Не існує одного “ідеального” стилю психотерапії, який підійде для всіх проблем та людей. Кожен стиль психотерапії має свої переваги та недоліки. Наприклад:

  • Екзистенційний аналіз. Екзистенційний аналіз може бути корисним для людей, які шукають сенсу життя, але може бути не ефективним для людей з тривогою або депресією.
  • НЛП. НЛП може бути корисним для людей, які хочуть змінити свою поведінку або покращити свої комунікативні навички, але може бути не ефективним для людей з серйозними психічними розладами.
  • Еріксонівський гіпноз. Еріексонівський гіпноз може бути корисним для людей, які хочуть подолати фобії або інші тривожні розлади, але може бути не ефективним для людей з депресією.
  • Клієнто-орієнтована терапія. Клієнто-орієнтована терапія може бути корисною для людей, які потребують підтримки та розуміння, але може бути не ефективним для людей, які потребують більш директивного підходу.
  • Транзактний аналіз. Транзакний аналіз може бути корисним для людей, які хочуть покращити свої стосунки з іншими людьми, але може бути не ефективним для людей з серйозними психічними розладами.
  • Тілесно-орієнтована терапія. Тілесно-орієнтована терапія може бути корисною для людей, які хочуть зняти стрес або покращити свою самооцінку, але може бути не ефективним для людей з тривогою або депресією.
  • Ігрова терапія. Ігрова терапія може бути корисною для дітей, які мають проблеми з поведінкою або емоціями, але може бути не ефективним для дорослих.
  • Емоційно-сфокусована терапія. Емоційно-сфокусована терапія може бути корисною для людей, які хочуть краще зрозуміти свої емоції, але може бути не ефективним для людей з серйозними психічними розладами.
  • Психосинтез: може бути корисним для людей, які хочуть розвинути свою особистість, але може бути не ефективним для людей з серйозними психічними розладами.

ЩО ПОТРІБНО ВРАХОВУВАТИ, ОБИРАЮЧІ СТИЛІ ПСИХОТЕРАПІЇ ТА МЕТОДИ?

Важливо, щоб терапевт обрав підхід, який відповідає особистісним рисам та проблемам пацієнта. Що може ьути важливисм при виборі:

  • Індивідуальний підхід. Не існує єдиного підходу, який підходить всім.
  • Відповідність стилю потребам пацієнта. Терапевт повинен вибрати стиль, який найкраще відповідає потребам та цілям пацієнта.

СТИЛІ ПСИХОТЕРАПІЇ. Рекомендації

  • Якщо пацієнт/клієнт має проблеми з емоційною регуляцією: емоційно-орієнтована терапія або гештальт-терапія.
  • Якщо клієнт/пацієнт має проблеми з мисленням та сприйняттям світу: когнітивна терапія або транзактний аналіз.
  • Якщо клієнт має проблеми взаємин з іншими людьми: інтерперсональна терапія або сімейна психотерапія.

Висновок

  • РізнІ стилі психотерапії дозволяє досягти позитивних результатів у лікуванні різних видів психічних проблем.
  • Важливо, щоб терапевт обрав підхід, який відповідає особистісним рисам та проблемам пацієнта.
  • в любому випадку ви сможете пробувати різні стилі психотерапії, проте вибір підходу повинен бути індивідуальним та враховувати особливості кожної конкретної проблеми та особистості пацієнта.

Важливо!

Якщо ви маєте психічні, писхологічні проблеми, зверніться до кваліфікованого фахівця у Просторі Психологів. У психотерапії існує багато різних стилів, і кожен з них має свої особливості, переваги та недоліки.

Ця стаття не є заміною консультації з психотерапевтом.


ПІДБІР ФАХІВЦІВ

У спеціальному розділі веб-платформи можна зручно і швидко підібрати експертів як за однією основною спеціалізацією, скажімо “психолог”, так і одразу за кількома, наприклад “сімейний психолог”, “психотерапевт” і “психіатр” тощо

Універсальний і простий алгоритм “націлювання експертизи” у Просторі Психологів дозволяє, при потребі чи бажанні, додавати до параметрів відбору і такі атрибути як відчуття, скарги, ціна, спеціальність, метод, стать, мова (автоматично — українська, звісно ж), досвід, стиль, галузі тощо

Інтуїтивно зрозуміла послідовність підбору фахівця на psychology.space здатна забезпечувати 100% взаємовідповідність фахівця і клієнта буквально з першого разу, що, серед іншого:

  • неабияк економить час клієнтів на безпосередній пошук потрібного рішення
  • позбавляє і клієнтів, і фахівців необхідності витрачати дорогоцінні перші хвилини консультації на достеменне з’ясування взаємовідповідності

СПІВАВТОРСТВО PSY-PEDIA

Існує можливість для фахівців, профайли яких розміщені на веб-платформі — додати на окрему вкладку цієї (як і будь-якої іншої) сторінки “Психоенциклопедії” унікальну авторську інтерпретацію даної чи будь-якої іншої з існуючих чи додаткових тем.

Якщо ви — дипломований/а психолог/иня і вам це цікаво:

Authors

  • Ірен Шатинська
  • Марія (Малинка) Сибірська

    Фахова психологіня. психотерапевтка, юнгіанка -психоаналітикіня, групова терапевтка, травма терапевтка, спеціаліст з підліткової психотерапіі, дитячо-батьеівські стосунки. з грунтовним 6-ти річним клінічним досвідом роботи. За рік буду сертифікована сімейним психотерапевтом. Співзасновниця в Простір психологів. Являюся волонтером руху психологічної допомоги по підлітковим травмам під час війни.

    Переглянути мареріали