Увага – це психічний процес, який забезпечує спрямованість і зосередженість психічної діяльності, свідомості людини на певних об’єктах і явищах внутрішнього та зовнішнього світу. Увага нерозривно пов’язана з іншими психічними процесами (сприйняття, мислення, мовлення, пам’ять, уява) та соматичним здоров’ям людини. Завдяки їй здійснюється відбір інформації, функціонування інших психічних процесів, активізація і гальмування актуальних чи неважливих у певному моменті часу психічних явищ. Від показників уваги залежить продуктивність, творчість, цілеспрямованість діяльності та результативність діяльності.
До основних властивостей уваги належать:
- концентрація (ступінь зосередженості свідомості людини на чомусь),
- стійкість (тривалість безперервного зосередження уваги на об’єкті, явищі чи діяльності),
- коливання (мимовільне періодична зміна між послабленням і посиленням уваги до чогось),
- переключення (цілеспрямоване перенесення уваги з одного об’єкта на інший),
- розподіл (здатність одночасно приділяти увагу декільком об’єктам чи явищам),
- об’єм (кількість об’єктів чи явищ, які одночасно охоплені увагою людини).
Порушення уваги
Порушення у показниках уваги виникають унаслідок стресу, психічних та соматичних захворювань різної етіології, черепно-мозкових травм, перевтоми тощо. Розлади уваги можуть проявлятися у таких формах як:
- патологічне послаблення концентрації уваги (гіпопрозексія)
- патологічне посилення (гіперпрозексія)
- перекручення, суперечність уваги (парапрозексія)
- випадання довільної уваги або її відсутність узагалі (апрозексія).
Нормативні межі для стійкості та концентрації уваги мають вікові особливості. Наприклад, доросла здорова людина здатна утримувати свою увагу одночасно на 5-7 одиницях інформації (об’єм уваги) або проходити методику таблиці Шульте за 40-50 с (концентрація та стійкість уваги). Водночас увага має свої особливості у дитячому та похилому віці, які не пов’язані із захворюваннями.
Вікові особливості уваги
У ранньому дитинстві (дошкільний вік) увага є здебільшого мимовільною, нестійкою, низько концентрованою. Нормою є дитяча розсіяність та часті коливання, переключення уваги, що є наслідком незрілості мозкових структур. У віці 2-4 років увага є гнучкою одноканальною, при груповій взаємодії у грі чи навчанні зберігається 5-7 хвилин, індивідуальній – до 20 хвилин. Саме тому, аби заволодіти увагою дитини необхідне індивідуалізоване звернення по імені, зміна видів діяльності, іграшок. Починаючи з 6 років, діти здатні добре утримувати увагу в умовах групової діяльності, однак і надалі найкраще підтримує дитячу увагу творча гра, найгірше – словесні завдання як от бесіда, вислуховування довгих монологів, інструкцій, відповіді на запитання тощо.
Неуважність дітей у молодшому шкільному віці та на початку підліткового віку є наслідком присутності у житті дитини надмірної кількості стрес-факторів, недостатньої розумової активності (читання, конструювання, різна творча діяльність, систематичне виконання домашньої роботи тощо), звичка поверхнево знайомитися з зовнішнім світом, людьми через, наприклад, надмірне проведення часу за гаджетами. Ще однією частою причиною неуважності у дітей є перевтома унаслідок порушення гігієни сну, недостатньої його кількості, сильного емоційного збудження, надмірного обсягу позакласної активності.
У підлітково-юнацькому віці відбувається зростання вибірковості уваги, яка спрямовується у простір самостійно обраних інтересів, а також зосередженості, обсягу, стійкості, переключення. Посилюється довільна та післядовільна увага. Водночас зустрічається слабка концентрація уваги та розсіяність як через фізіологічні зміни, так і набуті нові соціальні ролі, знання, цінності, динаміку взаємин із оточенням, зокрема досвід переживання романтичних стосунків.
У дорослому віці дозрівання уваги як вищої психічної функції є завершеним, а її показники за сприятливих умов залишаються незмінними до 60 років. У похилому віці здатність підтримувати увагу зберігається добре, однак знижується швидкість її переключення та розподілу, тобто увага стає більш тугорухливою.
Розлад дефіциту уваги з гіперактивністю (РДУГ)
Неуважність, труднощі із концентрацією під час навчання або здійснення іншої діяльності можуть бути симптомом розладу дефіциту уваги з гіперактивністю, що має нейробіологічне підгрунтя та стосується особливого стану функціонування головного мозку. Діагностується розлад зазвичай у дитячому віці, його неможливо “перерости”, хоча вираженість симптоматики з віком знижується.
Серед основних симптомів РДУГ як розладу самоконтролю:
– дефіцит уваги (неуважність, розсіяність)
– гіперактивність, неможливість усидіти довго на місці
– імпульсивність.
Характерно, що ці симптоми проявляються головно у ситуаціях, коли необхідно дотриматися якихось правил, організуватися, зробити щось обов’язкове, але нецікаве, можливо, монотонне, як от уроки чи прибирання. Діти із РДУГ справляють враження невихованих, недисциплінованих, балакучих бешкетників попри те, що можуть мати високі показники шкільної успішності з тих предметів чи окремих тем, які їм цікаві. За свою нетипову поведінку зазвичай отримують осуд дорослих і часом однолітків, з якими можуть траплятися сутички.
Для постановки діагнозу слід звернутися до дитячого психіатра або невролога, помітити ознаки РДУГ та надати супровід для покращення адаптивних спроможностей дитини може також психолог. Згідно діагностичних критеріїв для підтвердження діагнозу РДУГ симптоматика має тривати не менше 6 місяців та проявитися до 12-річного віку, не бути спричиненою іншою патологією та не мати психогенної складової.
⠀
Тривожні розлади та концентрація уваги
Увага суттєво потерпає під час будь-якого соматичного захворювання та має свої особливості за наявності психічних розладів. Найчастіше розконцентрованість уваги, розсіяність зустрічається при невротичних тривожних, пов’язаних зі стресом, розладах (генералізований тривожний розлад, соціальна фобія, панічний розлад, обсесивно-компульсивний розлад, ПТСР), а також соматоформних розладах. Концентрація уваги може знизитися унаслідок депресії. У цілому труднощі з увагою серед тривожних груп населення є відносно стійким явищем, оскільки основна увага спрямовується у сторону очікуваної небезпеки, негараздів, емоційних переживань, що виснажують центральну нервову систему.
Адаптивна поведінка ґрунтується на здатності ефективно й результативно ігнорувати нерелевантну інформацію, що надходить через рецептори до нашого мозку із внутрішнього та зовнішнього середовища. Процес гальмування втручання до зони свідомості неактуальних у моменті подразників і думок є важливим компонентом контролю уваги. Дослідження виявляють, що фундаментальні труднощі в ігноруванні нерелевантного матеріалу та з увагою, пов’язані зі схильністю до занепокоєння. Ступінь контролю уваги корелює із рівнем здатності до придушення негативних думок. Таким чином, подолання надмірної тривожності сприяє поліпшенню концентрації та стійкості уваги.
Покращення концентрації уваги
Окрім лікування основного захворювання, що обумовлює зміни у показниках уваги, дієвими способами досягти вищого рівня зосередженості можна завдяки таким рекомендаціям:
- Читайте регулярно не лише новини й короткі дописи, а й літературу у різних жанрах, тематичні статті, оскільки читання тренує не лише увагу (концентрація уваги при читанні є значно вищою, ніж при перегляді відео, кіно, стрічки у соцмережах), а у цілому впливає позитивно на усі психічні процеси, без яких увага не існує.
- Створіть оптимальне робоче середовище:
- Тихе, організоване, ергономічне робоче місце без відволікаючих факторів.
- Використовуйте природне освітлення та уникайте надмірної яскравості екрану.
- Встановіть пріоритети:
- Пріоритезуйте завдання у короткостроковій та довгостроковій перспективі, складіть план дій у друкованому або електронному вигляді, сконцентруйте увагу на основних першочергових завданнях.
- Розподіліть завдання на менші частини для полегшення їх виконання.
- Практикуйте медитацію та релаксацію:
- Вивчіть техніки медитації або глибокого дихання для зменшення стресу та підвищення концентрації.
- Залишайтесь фізично активними, гуляйте:
- Регулярні фізичні вправи можуть покращити кровообіг та стимулювати мозок, сприяти виведенню з організму гормонів стресу.
- Короткі перерви на походити, порухатися можуть допомогти перепочити, переключитися, аби надалі підтримувати високу зосередженість.
- Висипайтесь
- Достатній, глибокий та регулярний сон є важливим для подолання втоми та підтримки концентрації уваги.
- Уникайте перевантаження інформацією:
- Зменште кількість сповіщень та відволікань.
- Лімітуйте час, відведений на соціальні мережі, читання та обговорення новин.
- Практикуйте “метод Помодоро”:
- Розділіть робочий (навчальний) час на 25-хвилинні інтервали з короткими 5-10 хвилинними перервами.
Кожна людина унікальна, тому експериментуйте з різними стратегіями, щоб знайти ті, які найкраще підходять саме вам. Якщо ж самостійно не вдається подолати труднощі з увагою, варто звернутися за фаховою допомогою до лікарів та психологів.
