Поки стаття в процесі підготовки, звертайтеся напряму до авторки:
Муки творчості
Альона Шмига
Виклики для дитини з появою брата чи сестри
Поки стаття в процесі підготовки, звертайтеся напряму до авторки:
Автор
Психокультурні особливості ставлення соціуму до цнотливості
Поки стаття в процесі підготовки, звертайтеся напряму до авторки:
Автор
Психологічні особливості посмертної репродуктивної вагітності
Поки стаття в процесі підготовки, звертайтеся напряму до авторки:
Автор
Психологічні особливості проживання чоловіками абортів
Поки стаття в процесі підготовки, звертайтеся напряму до авторки:
Автор
Психологічні особливості проживання чоловіками менопаузи партнерок
Поки стаття готується, звертайтеся до авторки напряму
Автор
Якості особистості
Сучасна психологічна теорія розглядає якості особистості (рос., анахр., — личностные качества) як сталі внутрішні характеристики людини, кожна з яких, більшою чи меншою мірою визначає помисли, комунікації, поведінку, відчуття, реакції, цінності та її відношення до оточуючих і себе самої.
Практика надання клієнтам психологічної допомоги, підтримки чи супроводу — переконливо підтверджує, що якості особистості не є чимсь незмінно-статичними, і часто-густо можуть (якщо не повинні) динамічно змінюватися впродовж життя.
Якості особистості направду можуть змінюватися і розвиватися, зокрема, зазнаючи впливу різних чинників, серед яких, на мій погляд, виділяється освіта, оточення, здібності, виховання, генетика, досвід тощо
За допомогою психотерапевта, психолога чи тренера-психолога, рідше самостійно, що складно, адже вимагає багато читання, осмислення і відтак — часу, сучасна людина може:
- Свідомо та/чи підсвідомо попрацювати над своїми якостями так, щоби підсилювати позитивні і поступово долати негативні,
- Формувати нові якості, що допомагають ефективніше досягати бажаного і, в цілому, бути щасливими, що рішуче неможливо без психічного та фізичного здоров’я
Іншими словами, особистісні якості – це тривкі і стійкі внутрішні особливості людини, через які відображаються не лише суто психологічні (психічні), а й професійні, організаторські, вольові, моральні, творчі та інші її характеристики.
Практика психотерапії доводить, що якості особистості — суперважливий аспект людської психології, який не просто впливає, а й нерідко безпосередньо визначає щастя, успіх, самореалізацію, повноту тощо
КЛАСИФІКАЦІЇ ЯКОСТЕЙ ОСОБИСТОСТІ
На практиці і залежно від індивідуальної психологічної проблематики, якості особистості можна диференціювати дуже різними способами, але на мою думку, уваги заслуговує така універсалізована структура:
- Залежно від їх упливу на соціальну адаптацію, соціалізацію, комунікацію та стосунки:
- Позитивні
- Негативні
- Фахові
- тощо
- За відображенням здатностей до саморегуляції, самовладання тощо:
- Моральні
- Вольові
- Інтелектуальні
- Організаторські
- тощо
ПОЗИТИВНІ ЯКОСТІ
За визначенням, позитивні якості – це усе те в психіці людини, що сприяє розвитку особистості, дорослішанню, зростанню, самовладанню, збалансованим стосункам із оточуючими, самореалізації, досягненню суспільно-корисних цілей та задоволенню потреб як індивіда.
До них, зокрема відносять:
- доброчесність – як дотримання істини, неприйнятність брехні, шахрування, лицемірства тощо;
- самовідданість — це внутрішня присвята або просто прив’язаність, вірність чи лояльність чому-небудь і кому-небудь
- відповідальність – як спроможність і готовність зіткнутися навіть із небажаними наслідками своїх слів, дій чи бездіяльності, а також рішення та/або зобов’язань
- працьовитість, яка у свою чергу, неможлива без цілеспрямованості, наполегливості, старання, продуктивності, концентрації тощо
- справедливість – в сенсі звички слідувати нормам та правилам рівності, пропорційності та симетричності як щодо врахування інтересів інших, так і самореалізації тощо
- самоконтроль – як здатність тамувати свої емоції та/або керувати бажаннями, потребами, інтересами, пориваннями, спокусами чи труднощами тощо
- оптимістичність – це якість, що уособлює «додатнє» ставлення до життя, кар’єри, бізнесу, служби чи роботи і, як правило, не існує без «віри у краще майбуття» та пов’язана з гумором, іронією, надією, емпатією, гумором та ін.
- ініціативність – як готовність брати на себе справи ключової важливості незалежно від їх складності та/чи обсягу і неодмінно продукувати оточуючим предметні ідеї, для вирішення важливих для них нюансів буття тощо
- добродійність – в розумінні реальної готовності і бажання посильно допомагати, належним чином співчувати, щиро виявляти терпимість, культивувати безкорисливість тощо
- ввічливість – являє собою постійну повагу до оточуючих, а також тактовність, поштивість, шляхетність, компліментарність та ін
В контексті позитивних якостей особистості цікавою є концепція сильних рис характеру, викладена у подробицях англійською мовою тут, але коротко унаочнена Простором Психологів:
НЕГАТИВНІ ЯКОСТІ ОСОБИСТОСТІ
Фахівці з ментального здоров’я кваліфікують негативними ті якості, наявність яких порушує психічну рівновагу, перешкоджає особистісному розвитку, провокують конфлікти з близькими та/або оточуючими, стоять на заваді досягненню цілей та унеможливлюють самореалізацію чи просте задоволенню потреб.
До основних негативних якостей особистості, на мій погляд, треба зараховувати:
- брехливість – як нездатність дотримуватися істини та обманювання, а також вигадки, перебільшування і відмова визнавати самоочевидні помилки;
- лінощі – проявляються у ненаполегливості, від’ємності старань, низьких показниках продуктивності, частих відволіканнях від праці, прокрастинації тощо;
- несправедливість – прояви котрої, найчастіше, це і порушення правил, і заперечення усталених норм, висміювання фундаментальність принципів взаємодії, ігнорування природних прав та/або інтересів інших, а також, звісно, свавілля та корупція;
- злість – як небажання надавати допомогу, неконтрольовані приступи агресії, неспроможність підтримати чи поспівчувати, а також жорстокість, заздрощі та ненависть;
- песимістичність — відображає від’ємне ставлення до буття, невіру у зміни на краще, відчайдушність, тугу, нарікання, докори тощо
- безвідповідальність, зазвичай, це неспроможність прийняти наслідки своїх слів, дій чи рішень, а також постійні спроби ухилитися від небажаних подій та фактів, що спричинені минулими зобов’язаннями тощо;
- зрадливість – як злісне порушення лояльності, підступність, змова та ін
МОРАЛЬНІ ЯКОСТІ ОСОБИСТОСТІ
Говорячи про моральні якості особистості, як правило, фахівці з ментального здоров’я відзначають ті, через які відображаються етичні цінності, правила та/або норми, якими особистість керується у повсякденній поведінці, побутовому ставленні до себе та інших людей, а також суспільства, природи, Бога тощо.
До переліку моральних (етичних) якостей, як правило, відносять честолюбство, совість, порядність, гідність, милосердя, віра, надія, благоговіння та ін
ВОЛЬОВІ ЯКОСТІ ОСОБИСТОСТІ
Характеризуючи коротко вольові якості, слід наголосити, що це насамперед ті, у яких виявляються здатності особистості керувати собою.
Саме вольові якості, зокрема, характеризують спроможність особистості ефективно керувати своїми діями, думками, відчуттями, мотиваціями, бажаннями, емоціями тощо
Від вольових якостей особистості напряму залежить і успішність спроб утриматися від розмаїтих спокус сучасного споживацького середовища, готовність стоїчно і стійко долати різні труднощі, перемагати себе тощо.
До вольових якостей, зазвичай, відносять такі як, скажімо: самодисципліна, усидчивість, наполегливість, самовладання, здоровий глузд, самоконтроль, самоорганізованість, автономність, цілеспрямованість, ініціативність, сміливість, рішучість тощо
ПРОФЕСІЙНІ ЯКОСТІ ОСОБИСТОСТІ
Додаючи кілька слів про фахові якості особистості, передовсім треба зазначити, що це ті, які віддзеркалюють загальний рівень кваліфікації чи то пак професійної компетентності окремого індивіда.
Іншими словами, це є свого роду, результат поєднання знань, досвіду, навичок, відношення до праці, а також, звісно, вроджених і набутих здатностей навчатися, адаптуватися, продукувати інновації, виявляти творчі здібності, ефективно співпрацювати у групі тощо
Найчастіше до переліку основних фахових якостей особистості відносять: акуратність, виваженість, неконфліктність, залученість, проактивність, гнучкість мислення, харизматичність, нестандартність підходів до вирішення складних завдань, спроможність здійснювати управління групою, усвідомлення відповідальності тощо
ЯКОСТІ ПСИХІКИ ЛЮДИНИ
В контексті якостей особистості треба сказати, що існує словосполучення, яке іноді вживається та інколи мається на увазі під ними — це «якості психіки» (психічні якості, якості характеру).
За визначенням, психічні якості — це також усталені індивідуально-психологічні особливості, які визначають людину як особистість, що відмінна від інших.
Серед такий якостей психіки або психологічних властивостей, найчастіше згадуються: архетип, характер, темперамент, здібності, відношення тощо
Власне, як і особистісні якості — психічні властивості також здійснюють чималий вплив на психічне і соматичне здоров’я, емоційний фон, настрій, соціальні взаємозв’язки, комунікативну ефективність, фахову діяльність та багато-багато іншого
ПІДСУМКИ
Мабуть, головне, що слід розуміти про якості (або як їх ще називають риси) особистості читачам-непсихологам, які переймаються через небажані їхні прояви у себе чи поведінці своїх близьких — це те, що вони не лише динамічні та завжди піддаються обробці.
Іншими словами, наявність навіть «закоренілих негативних якостей у особистості» — жодним чином не вважається в теорії та практиці сучасної психології вироком.
Більш того, над виправленням існуючим чи розвитком нових позитивних якостей, у тому числі моральних, вольових, інтелектуальних, професійних тощо — можна з неабияким успіхом працювати навіть самостійно.
Проте, як показує практика, адже мої Клієнти нерідко звертаються до мене лише після довготривалих і не зовсім успішних спроб самостійно пропрацювати небажані якості своєї особистості — найшвидше та найефективніше йти цим шляхом разом із фахівцем-психологом.
ПІДБІР ФАХІВЦІВ
Щоби дослідити і проаналізувати якості своєї особистості, а також, накреслити оптимальний шлях їх удосконалення та/або розвитку нових — звертайтеся до мене безпосередньо через контакти в профайлі:
Або підберіть відповідних фахівців використавши простий та універсальний функціонал “націлювання експертизи” у спеціальному розділі Простору Психологів
Автор
Прикладна психологія
В широкому теоретичному розумінні, під визначення прикладної психології (рос., анахр., — прикладная психология) потрапляють усі ті її галузі (напрями), які розробляють та застосовують спеціально підібрані комплекси психологічних засобів у окремих сферах/галузях/видах діяльності сучасної людини.
На практиці, під прикладною психологією у першу чергу розуміють застосування відповідних перевірених методів діагностики, корекції, терапії, реабілітації у трьох основних сферах: медицині, освіті та правосудді.
Водночас, місткі й розмаїті психологічні напрацювання учених-психологів, ефективність застосування яких уже перевірена багатолітньою практикою в Україні та світі, звісно ж, не вичерпується зазначеними трьома сферами.
Зокрема, останніми роками у зв’язку з вимушеними війною подіями на кілька порядків зросла актуальність прикладного застосування психології для програм реабілітації, боротьби за ПТСР, а також волонтерської підтримки військових чи їх родин.
Щодалі ширшого розповсюдження в світі на межі 20го і 21-го століть набули (та продовжують набувати) такі галузі прикладного застосування психології як: управління, спорт, бізнес, мистецтво, політика, реклама, маркетинг, економіка, комунікації та ін.
Що об’єднує усі галузі прикладної психології?
Коротко кажучи — концентрація на вивченні характерних для різних сфер діяльності і принципово важливих психологічних аспектів, проблемних ситуацій, типових і нестандартних завдань тощо
Власне у першу чергу тих, ефективність вирішення/обробки яких — безпосередньо залежить від специфіки і налаштування дій, реакцій та/або діяльності як окремих особистей, так і мало-, середньо- чи багаточисельних груп людей.
Інтегральна мета усіх різновидів прикладної психології — розробляти ефективні алгоритми і технології залагодження проблем, що є типовими і нестандартними для різних сфер людської діяльності, а саме:
- напрацьовувати реалістичні рішення щодо усунення психологічних причин практичної проблематики,
- реально підвищувати якість життєдіяльності як індивідів, так і груп чи організацій,
- зберігати і примножувати психічне здоров’я усіх сторін у таких типових процесах горизонтально-вертикальної взаємодії як співпраця, навчання, спілкування, розвиток, адаптація, соціалізація
Сучасні види прикладної психології
У теорії та на практиці сучасної психології існують різні класифікації її прикладних різновидів. Але на мій погляд, найкраще формує найзагальніше їх розуміння така:
По-перше, це види, що спрямовані на вивчення, тлумачення та застосування специфічних психологічних закономірностей, характеристик, механізмів тощо у таких процесах як: профілактика, діагностування, корекція, лікування, реабілітація різних людських хвороб.
Чим, власне, займається як медична психологія, так і психологія ментального здоров’я, психокорекція, психотерапія тощо
По-друге, зосереджені на дослідженні психологічних чинників, що суттєво позначаються на протіканні основних етапів утворення, розвитку, здійснення та вдосконалення цілеспрямованого впливу.
Такі як педагогічна, спортивна, рекламна, впливу, а також — порівняльна психологія, експериментальна, розвитку тощо
По-третє, ті, предметом дослідження та застосування яких, є суттєві психологічні аспекти спеціалізованих видів діяльності, зокрема інженерна, воєнна, авіаційна, управлінська (організаційна) тощо
По-четверте, різновиди, що сконцентровані на психологічній специфіці гуманітарного кластеру сучасного наукового знання: соціальна, політична, економічна, лінгвістична, етнічна, юридична психологія тощо
По-п’яте, останніми роками серед окремих розділів прикладної психології усе частіше виокремлюють і такі інноваційні її різновиди як штучний інтелект, відеоігри, віртуальна реальність тощо
Звісно ж таке структурування не виключає наявності та доречності розробки та/чи застосування інших класифікацій.
Для повноти загальної картини про прикладну психологію — далі наведу ще також кілька зразків її застосування у різних сферах людської діяльності, але спочатку, кілька слів про уже згадувану прикладну психологію у сфері штучного інтелекту, а також — психоедукацію
Прикладна психологія штучного інтелекту (ШІ)
Вивчає і розробляє закономірності ефективного моделювання людського інтелекту для подальшого застосування не лише у генеративних системах як ChatGPT, а й для повноцінного ШІ із почуттям гумору і самонавчанням, але без жодної загрози для окремих користувачів чи людства в цілому.
Велике значення для прикладної застосування у ШІ-технологіях має арсенал засобів когнітивної психології, зокрема удосконалення таких параметрів роботи програми, як навчання, увага, сприйняття, розпізнавання, мова, емоції тощо
Особливістю штучного інтелекту є спроможність швидше, точніше і безпечніше виконувати ті завдання, які потребують значного людського інтелектуального ресурсу, зокрема прогнозування, реагування, сортування, розробка, асистування тощо
Більш того, існує думка, що штучний інтелект та прикладна психологія уже невдовзі стануть нерозривним концептом, подробиці котрої зазначені (англійською мовою) тут
Психоедукація
Психоедукацією називають прикладне застосування психологічних заномірностей, принципів, методів, технік та прийомів для максимально ефективного надання (і передавання) інформації людям, які в повсякденному житті чи типових для діяльності ситуаціях стикаються з різними психо-емоційними проблемами, зокрема:
- стресами,
- тривогами,
- депресіями,
- емоційними реакціями,
- психічними травмами,
- втратою близьких,
- розладами психіки,
- психосоматичними хворобами,
- панічними атаками,
- конфліктними ситуаціями,
- невластивими відчуттями,
- симптомами дискомфорту
- комунікативними невдачами,
- тощо
Психоедукація, за умови системного індивідуального застосування та усних чи письмових масових комунікацій — може стати дієвим засоб прикладного використання психологічних закономірностей для:
- Підвищення загального рівня знань населення про ментальне здоров’я,
- Покращенню ефективності самодопомоги
- Мінімізації причин, наслідків і масштабу поширення психічних розладів,
- Покращення якості життя
- тощо
А чи не найголовніше, що саме завдяки психоедукації, випадкові перехожі та/або родичі, друзі, колеги, близькі та інші особи, які контактують з людьми, що мають психічні розлади — можуть надавати постраждалим результативну психологічну допомогу при гострих, але некритичних ситуаціях
Зразки застосування психології
По-перше, методологія
Як загальні поради і рекомендації фахівців щодо більш ефективної побудови різних процесів: організація виробництва, технологія навчання, послідовність тренувального процесу тощо
По-друге, експертиза у сфері правосуддя
У формі психологічного вивчення мотивації, характеру та інших обставин здійснення правопорушень чи злочинів
По-третє, діагностика
Арсенал психологічних прийомі та засобів дозволяє зі значно вищою ефективністю проводити тестування та/або оцінку рівня інтелекту, міри придатності, професійних здібностей, вроджених схильностей тощо, а також — сумісності у стосунках, організаціях, групах, партіях та ін.
По-четверте, допомога, супровід, підтримка
Власне, основне прикладне застосування, що доступне для широкого загалу — відбувається у процесі надання психологічної допомоги в формах консультування, корекції, терапії, а також профілактики та реабілітації різних психологічних проблем.
Причому, як особистісного характеру (фобії, тривоги, розлади, залежності, травми тощо) так і зі сфери міжособистісних (сварки, конфлікти, ігнорування тощо) чи внутрішньогрупових (формальні, неформальні, дружні тощо) відносин.
По-п’яте, підбір кадрів (рекрутинг)
Комплексна та стратегічна діяльність яку часто зводять до підбору співробітників, але яка, сама по собі, значно ширша і містить такі різновиди як: підбір присяжних, наглядових рад, топ-менеджменту тощо
По-шосте, адаптація (онбординг)
Відносно нова, але активно застосовувана прогресивними організаціями як комерційного, так і некомерційного характеру, сукупність психологічних методик і прийомів, суть корисності котрої — полягає у мінімізації часу на освоєння нових працівників у вже існуючих середовищах та підвищення ефективності
Та багато-багато інших
ПІДСУМКИ
Прикладна психологія це динамічна множина із багатьох різновидів окремих комплексів теоретико-практичних психологічних напрацювань, застосування яких — відчутно покращує результати людської життєдіяльності у дуже різних сферах.
Засоби прикладної психології існують, успішно використовуються та постійно розвиваються у таких сферах життя як медицина, освіта, виробництво, бізнес, спорт, політика, маркетинг, правосуддя тощо
Основна користь прикладної психології для широких верств населення — це діагностика, консультування, корекція, терапія, а також — профілактика, реабілітація різноманітних психологічних проблем, від тривог і стресів до конфліктів та розладів.
Безпосередня практика надання психологічної допомоги доводить, що широкий арсенал прикладних психотерапевтичних засобів, за умови поєднання, звісно ж, зі своєчасністю звернення клієнта та реальним бажанням співпрацювати з фахівцем — у 99% випадків уможливлює ефективність спільної роботи.
ПІДБІР ФАХІВЦІВ
Щоби на власному прикладі пересвідчитися в ефективності індивідуально підібраного набору прийомів, технік, методів та інструментів психокорекції та/чи психотерапії для покращення якості життя, налагодження стосунків та/або кар’єри, організації чи самореалізації — звертайтеся до мене безпосередньо через профайл на веб-платформі:
Або підберіть фахівців із відповідною вашій чи актуальній для вас психологічній проблематиці через націлювання експертизи у спеціальному розділі «Простору Психологів»
Автор
Спеціальна психологія
Профільні науковці та фахівці сучасності визначають спеціальну психологію (рос., анахр., — специальная психология) як галузь, що досліджує, інтерпретує, враховує та коригує психологічні особливості дітей та дорослих із різними психофізичними порушеннями, зокрема:
- вади мовлення, зору, слуху тощо
- розумова (інтелектуальна) відсталість
- складні дефекти (кілька порушень водночас)
На практиці, інтерес людей до спеціальної психології дуже часто виникає та повністю вичерпується нею як складовою частиною дефектології, дисципліни, яка вивчає та удосконалює засади і особливості навчально-виховного процесу за участі дітей із психофізичними вадами
Завдяки майстерному застосуванню індивідуально підібраних та сучасних методів спеціальної психології — можна суттєво покращити якість не лише навчання, а й життя дітей не лише з однією, а й навіть кількома одночасними вадами розвитку.
Так званими складними дефектами, у цьому контексті, фахівці визначають сліпоглухонімоту, сліпоту+інтелектуальні вади тощо
Дефектологія і різновиди спеціальної психології
Позаяк особливості різних вад фізичного та/або психічного розвитку дітей безпосередньо впливають як на протікання процесу, так і на якість кінцевого результату пізнавальної діяльності — це призводить до певних наслідків для формування дитячої особистості
Притаманні деяким дітям вади психофізичного розвитку, у свою чергу — ділять дефектологію на цілий ряд дисциплін, серед яких варто виділити:
- сурдопедагогіка
- тифлопедагогіка
- олігофренопедагогіка
- логопедія
- тощо
У зв’язку з глобальною тенденцією до інклюзивності, а також внаслідок війни, останнім часом динамічного розвитку в Україні зазнає і спеціальна психологія, яка зосереджується на особливостях якості життя осіб з порушеннями та/або травмами опорно-рухового апарату (безбар’єрність, інклюзивність).
Сурдопедагогіка
В широкому розумінні, опрацьовує психологічні аспекти виховного і навчального процесів у дітей з порушеннями слуху та/або слухового сприйняття.
За визначенням, сурдопедагогіка — це галузь педагогіки, що вивчає, досліджує та розробляє методи, прийоми, техніки тощо виховання і навчання дітей або дорослих із різними порушеннями слуху.
Сурдопедагогіка включає в себе різноманітні психологічні підходи та техніки, спрямовані на максимальну адаптацію та соціалізацію осіб з порушенням слуху.
Сурдопедагогіка взаємопов’язана із такими дисциплінами як медицина, психологія та соціологія і що, значною мірою, дозволяє комплексно і результат-орієнтовано підходити до вирішення такого роду проблем на практиці.
Тифлопедагогіка
Простими словами — займається тим самим, що й сурдопедагогіка, але працює із вадами зору та містить широкий спектр важливих за умов часткової/повної втрати/відсутності зорової функції психологічних аспектів.
За визначенням, тифлопедагогіка:
- вивчає процеси навчання/виховання у незрячих і слабозорих дітей,
- підготовує до тих чи інших аспектів життєдіяльності пов’язаних із зоровими вадами/травмами
- базується на гуманістичних і дидактичних принципах навчання, враховує особливості розвитку
- є міждисциплінарною наукою на стику педагогіки, психології і медицини
Особливо акутально, що як наукова дисципліна воєнного часу, тифлопедагогіка — містить багато психологічних аспектів, що можуть допомогти ефективніше адаптуватися під час налагодженні і підтримки ефективної взаємодії:
- Військовослужбовцям, що зазнали різного роду зорових травм
- Близьким постраждалих у зоровому відношенні солдатів
Олігофренопедагогіка
В широкому розумінні, забезпечує інструментарій для максимально ефективного навчання та виховання дітей із розумою відсталістю.
За сучасним визначенням, олігофренопедагогіка — суб’єкт-суб’єктна міждисциплінарна галузь, що вивчає та розробляє методики і засоби цілеспрямованого навчально-виховного впливу на осіб з широким спектром інтелектуальних відхилень в цілому та розумовою відсталістю зокрема.
Включає розробку спеціальних навчальних програм, у тому числі за допомогою комп’ютерної техніки та різного роду тренажерів, які допомагають у процесах навчання, виховання, соціалізації та психологічної адаптації осіб із відхиленнями в інтелектуальному розвитку.
Фахівці-олігофренопедагоги, як правило, працюють у спеціалізованих школах, реабілітаційних центрах, середніх і вищих спеціалізованих педагогічних навчальних закладах, науково-дослідних установах тощо
Логопедія
Коротко кажучи, досліджує, розробляє та застосовує на практиці дієві методики корекції мовленнєвих недоліків у дітей (та дорослих).
Згідно із визначенням, логопедія — спеціальна педагогічна наука, яка займається вивченням порушень мовлення, методами їх попередження, виявлення та усунення
Логопедія взаємопов’язана із мовознавством, медициною, риторикою тощо, а фахівець-логопед на практиці займається безпосереднім виправленням різного роду мовленнєвих порушень, серед яких варто згадати, передовсім заїкання, а також афазія, алалія, дизартрія, дислалія тощо
Інклюзивність
На сьогодні, психологія інклюзивності — це уже практично ціла галузь сучасної психології, яка досліджує та інтрепретує процеси і явища, що мінімізують дискримінацію в цілому та людей з особливими потребами зокрема.
Зазвичай, інклюзивність передбачає:
- Розуміння індивідуальних потреб, визнання та повагу до індивідуальності
- Партисипативність. Залучення учасників різних груп до участь у житті середовищ
- Від сегрегації до інтеграції: робота з громадською думкою, просування цінностей тощо.
- Підтримка людей із особливими потребами оф- та онлайн
- тощо
Психологія інклюзивності враховує вплив різного роду соціальних, комунікативних, транспортних, інфрсатруктурних та інших бар’єрів на доступ до рівних можливостей представників різних груп.
Мета спеціальної психології
Теорія спеціальної психології зазначає у якості мети — усебічне дослідження закономірностей та важливих аспектів психічного розвитку дітей та/або дорослих людей з психофізичними порушення, зокрема:
- етапи формування особистості,
- психоедукації, причому нерідко спрямованої не стільки на них, скільки на їх оточення
- адаптаційні особливості,
- навчання і виховання,
- саморозвитку і застосування новітніх технологій у його процесі
- тощо
На практиці, теоретична основа спеціальної психології корисна тим, що уможливлює як стандартизовані, так і індивідуальні розробки вузькоспеціальних підходів/програм психодіагностики, корекції, психотерапії, профілактики, експертизи
Причому, як для покращення якості життя клієнтів/пацієнтів, так і для психологічно-побутового розвантаження їх близьких чи оточуючих.
Предмет спеціальної психології
Спеціальна психологія, як галузь для людей із обмеженими психофізичними вадами можливостями — досліджує закономірності загального розвитку та суттєві особливості психічної діяльності як дітей, так і дорослих, котрі змушені жити з вродженими чи набутими психічними та/або фізичними недоліками.
Зокрема, існує поширена думка, що предметом спеціальної психології є вивчення своєрідності індивідального психічного розвитку людей із психофізичними вадами.
Себто, усього розмаїття пізнавальних, мотиваційних, емоційних, вольових та інших психічних процесів, які:
- по-перше, відбуваються за несприятливих умов наявності вроджених чи набутих внаслідок травмування психофізичних порушень
- по-друге, виявляються у діяльності, поведінці, реакціях, прагненнях, спілкуванні та інших формах повсякденної активності
Іншими словами, вади розвитку визначають загальні та індивідуальні зміни параметрів психічного функціонування дітей та/або дорослих, а відтак впливають і на вікову динаміку розвитку чи становлення особистості.
Тому, за загальним визнанням, предметом спеціальної психології, фахівці вважають увесь спектр психічних феноменів притаманних будь-яким відхиленням від нормального розвитку, що виникають в результаті впливу несприятливих умов.
Завдання спеціальної психології
На завершення, кілька слів про практичні завдання, пошуком оптимальних рішень щодо яких — успішно займається спеціальна психологія взагалі та спеціалісти з відповідною підготовкою, зокрема:
- По-перше, вивчення нюансів розвитку дитячої та дорослої психіки в осіб з психо-фізичними вадами за різних обставин в цілому, та зокрема, під час корекційного навчання;
- По-друге, дослідження вад розвитку і специфіки формування певних форм психічної діяльності та процесів у різних груп, так би мовити, аномальних дітей;
- По-третє, розробка інноваційних засобів, прийомів та технологій ранньої (своєчасної) психодіагностики різних вад розвитку в дитячому віці;
- По-четверте, власне на практиці це відбувається найчастіше — підбір та здійснення персоналізованих інструментів психокорекції та/або психотерапії порушень розвитку
- По-п’яте, обгрунтуванням психологічного змістів, форм та методів ефективного протікання навчально-виховного процесу при максимально сприятливих умовах інклюзивних середовищ
- По-шосте, психологічною експертною оцінкою продуктивності методів, що застосовуються із метою навчання дітей із порушеннями психічного та/або фізичного розвитку тощо.
Як свідчить теорія і практика сучасної спеціальної психології, найактуальнішими її завданнями у 21-му столітті є також — удосконалення процесів розробки дієвих діагностичних методик та напрацювання засобів, шляхів і способів максимальної компенсації не лише вроджених вад розвитку у дітей, а і набутих внаслідок різних травм психофізичних порушень — у дорослих.
ПІДСУМКИ
Спеціальна психологія, у всій множині своїх теоретико-практичних засобів, досліджень, розробок, технологій та рекомендацій — уможливлює реальне покращення якості життя дітей і дорослих із психофізичними вадами.
Спеціальна психологія тісно пов’язується з такою галуззю суспільного знання як дефектологія, та відіграє суттєву роль у таких дисциплінах як логопедія, сурдопсихологія, психологія осіб з обмеженими можливостями тощо
Позаяк на практиці, люди стикаються зі спеціальною психологією у випадках виявлення чи появи серед своїх близьких осіб із вродженими (чи набутими внаслідок травм) вадами психічного та/або фізичного розвитку, головне, що першим кроком для надання відповідної у таких випадках допомоги — це звернення до відповідних фахівців.
ПІДБІР ФАХІВЦІВ
Щоби розпочати пошук індивідуальних рішень зі сфери спеціальної психології, які здатні змінити на краще вимушено актуальні для вас обставини чи передумови — звертайтеся безпосередньо до мене через контакти у профайлі на веб-платформі.
Або, підберіть фахівців із відповідною проблематиці експертизою у спеціальному розділі “Простору Психологів” скориставшись простим і водночас максимально точним в уанеті функціоналом “націлювання експертизи”
Автор
Психічні травми
Психічними травмами у сучасній психології кваліфікуються ушкодження переважно нефізичного характеру, що виникають внаслідок впливу на психіку людини після різного роду деструктивних подій та/або особистісно значущої інформації, яка отримується на фоні сильних потрясінь.
Деякі фахівці, говорячи про психічні травми, вживають термін у контексті “специфічного подразнення, що виникає внаслідок впливу стресової події на нервову систему“
Практика підтверджує, що безпосередньо травматичних ознак потенційно ризикований досвід набуває тоді, коли людський організм виявляється не здатним щось прийняти, адаптуватися чи упоратися з емоційним навантаженням.
Найпоширеніші психічні травми, як правило, провокуються такими чинниками як насилля, катастрофічні події, війна, втрата близьких, невдачі у стосунках, кар’єрі, бізнесі, самореалізації та багато-багато інших.
Непропрацьовані психічні травми, слід наголосити, нерідко провокують негативні наслідки як для психічного, так і соматичного здоров’я, а також — успішності адаптаційних та усіх інших психічних процесів у людській життєдіяльності.
Іншими словами, переживши потрясіння, але психологічно не справившись із ним — ви ризикуєте зіткнутися з цілим спектром можливих негативних наслідків психотравмування.
Водночас, доведено, що далеко не кожна особистість залишається психотравмованою після переживання важких емоцій, що пов’язано з різними індивідуальними рівнями стійкості і опірності (резильєнтності) до стресу.
Психічна та/або психологічна травма
Фахівці з психічного здоров’я, зазвичай, диференціюють терміни «психологічна» та «психічна» травма, але доволі часто вживається і узагальнене скорочене поняття “психотравма”.
Психологічними травмами у такії класифікації визначають такі, що дають можливість особистостям самостійно справитися з наслідками потрясінь та успішно адаптуватися до змін у соціальному середовищі.
Психічними травмами спеціалісти кваліфікують такі порушення, в результаті яких суттєво змінюється емоційний стан, поведінка та інші характеристики життєдіяльності людини незалежно від її бажань та резильєнтності (опірності).
Також прикметно, що деструктивний уплив психічної травми виявляється практично одразу після пережитих потрясінь, а суто психологічний негативний досвід — може й зовсім не проявитися та/чи незначно оприсутнитися лише з плином часу.
Важливо, що психічні травми, як правило, призводять до збоїв у роботі не лише психіки, але й можуть послужити безпосередньою причиною зниження і навіть втрати працездатності чи появи різноманітних фізичних обмежень життєдіяльності
Реакція на психотравмування
В залежності від здатності людини опиратися стресу і долати наслідки пережитих потрясінь, зазвичай, виокремлюють три види основних реакцій людей на психотравматичні події:
- проактивна
- реактивна
- пасивна
Проактивна
Передбачає ініціативну спробу опрацювання стресової події без сторонньої допомоги та успішне запобігання її деструктивного вплиу на світогляд, а також якість і стиль життя.
Практика доводить, що люди із проактивною позицією частіше і легше дають собі раду зі стресами, потрясіннями та іншими неочікуваними ударами долі
Реагуюча позиція
Простими словами, має на увазі реактивне прикладення певного обсягу зусиль задля мінімізації потенційної шкоди від психотравмуючих подій.
На практиці, таке реактивне відношення, по-перше, має місце винятково після потрясіння, а по-друге, не завжди увінчується адекватною оцінкою зусиль, в результаті чого психотравматичні ексцеси набувають істотного впливу на емоційний стан особистості
Пасивна реакція
Характеризується спробами повного ігнорування потрясінь, запереченням і неприйняттям травмуючої ситуації.
Практика свідчить, що люди із пасивною реакцією на негативний досвід — довго страждають від множинних наслідків психологічного чи психічного травмування.
Причини і ризики психотравмування
Персональний і багаторічний досвід надання психологічної допомоги свідчить, що причиною психотравмування може стати рішуче будь-яка подія, а чи не єдиним універсальним критерієм розрізнення таких причин є вік, що умовно розділяє їх на:
- Притаманні дітям (інколи, також підліткам)
- Характерні для дорослих
Дитячі психотравми
Дитяча психіка характеризується більшою вразливістю і сприйнятливістю негативних емоційних потрясінь, а специфіка травмонебезпечних подій у дитячому (та підлітковому) віці більшою чи меншою мірою відрізняється від типових ситуацій, що мають місце житті дорослих.
Дитячі психотравми, зазвичай, спричиняють найпотужніший вплив і на загальну психологічну опірність, і на особливості формування стрижневих рис характеру, і на світоглядні орієнтири в дорослому віці, і на принципи розбудови стосунків тощо.
Найчастіше, дитячий психотравмуючий досвід фахівці пов’язують із такими різновидами подій та/або потрясінь:
- авторитарні принципи батьківського виховання, сімейна деспотія;
- постійні приниження, зневага та кпини і глузування з боку батьків чи опікунів;
- актуальність чи факт розлучення;
- смерть близьких: матері, батька, брата і/або сестри, дитини;
- цькування зі сторони ровестників (образи, дискримінація, насмішки тощо);
- епізоди фізичного та/або сексуального насиллля,
- перманентний та інтенсивний моральний тиск (завищені очікування батьків);
- побутове сімейне насильство;
- шкідливі звички і/або залежності у батьків (алкоголь, наркотики, розгнузданий стиль життя) тощо
Практична робота з психологічними травмами у дитячому віці, яку проводять профільні спеціалісти свідчить, що за умови нехтування знаковоми негативними подіями у житті дитини — психотравма може стати навіть засадничою основою сценарію життя дорослого.
Такі дорослі симптоми психологічних проблем як роздратування, пригніченість, нервозність, депресійні стани і схильність до насильства, як правило сягають своїм корінням саме у дитячі психічні травми.
Більш того, саме непропрацьована дитяча психотравма, як показує практика, цілком спроможна спричинити у дорослому житті навіть серйозні психічні проблеми – невроз, психоз, депресія, та провокувати розвиток психосоматичних хвороб.
Причини психотравм у дорослому віці
Характеризуючи причини психотравмування у дорослому, усвідомленому віці, треба наголосити, що різноманітні порушення поведінки і життєдіяльності можуть визначатися дитячими страхами, закарбованими у пам’яті образами, негативними спогадами тощо.
Непропорційні стійкості психіки дорослої особистості потрясіння та/або інтенсивні негативні емоції, зокрема, найчастіше спричиняються такими ситуаціями:
- смерть близьких;
- процес розлучення;
- аборт (особливо у 3-му триместрі);
- пережита ДТП;
- встановлення важкого діагнозу;
- війна, терористичні акти, окупація, анексія;
- втрата автономності руху, нездатність догляду за собою;
- надмірне переживання за близьких, які зазнали насилля, приниження чи невдачі;
- сильні стреси (дистрес)
- зазнання сексуального та/або фізичного насилля
Види психотравм
Позаяк виникнення психотравм неминуче супроводжується розвитком певного симптоматичного комплексу, ознаки цього процесу мають виражений емоційний та фізіологічний характер.
В теорії та практиці сучасної психології, негативні психологічні досвіди (психотравми) класифікуються за багатьма критеріями:
- тривалістю
- частотою та інтенсивністю
- мірою пов’язаності із втратою/смертю
- вимушеними обставинами непереборної дії
- тощо
Психотравми за тривалістю
Діляться на ситуативні і довготривалі.
Ситуативними фахівці називають ті, коли психотравматична подія відбувається зненацька і триває недовго, а відночять до них, як правило — лікарську помилку, смерть близьких людини, подружню зраду, природні катастрофи тощо
Довготривалі травми майже завжди опосередковано чи безпосередньо пов’язуються з травматичними переживаннями у дитячому віці і тягнуться роками (і навіть десятиліттями) та постійно і щоразу більше знижують якість життя.
Залежно від тривалості впливу — психотравми також можуть поділятися на гострі, шокові і хронічні.
Причому, найнебезпечнішими для ментального здоров’я, як правило, є хронічні, адже такі характеризуються безперервним деструктивним впливом на людську психіку
Психотравми за частотою та інтенсивністю
Численні теоретичні дослідження та безпосередня практика підтверджують, що дитячі психотравми є найнебезпечнішими як за мірою негативності впливу на психіку так і за частотою.
Власне, потрясіння пережиті у дитячому віці, часто залишають негативний слід не лише у дитинстві, а й безпосередньо формують доросле життя особистості.
Наслідки дитячих психотравм, як правило, можна знайти буквально у всіх, водночас трапляється, що в певної кількості людей ці переживання виражені більше та, зокрема, виявляються у впертому нерозумінні близьких людей, постійному очікуванню зради тощо.
Проте зазвичай, джерелом отримання психотравм у дитячому (підлітковому) віці, передовсім, виявляються батьки та/або опікуни чи інші близькі родичі.
Практика надання психотерапевтичних послуг переконливо засвідчує, що ювелірне налаштування актуального ставлення до пережитих потрясінь — дає можливість психотравмованим особам будь-якого віку, статусу чи сімейного положення:
- обговорити вголос із фахівцем свої прямі асоціації та небезпосередньо пов’язані із психотравмою думки, емоції, поривання тощо
- мінімізувати чи повністю запобігти поглибленню/зміцненню деструктивного впливу психотравматичного досвіду на свою життєдіяльність
- підвищити якість життя у стосунках, причому для усіх їх сторін і неважливо, чи це міжособистісні, робочі, формальні чи дружні тощо
Психотравми втрати близьких
Само собою, що безповоротна втрата близької (тією чи іншою мірою) та/або рідної людини, кваліфікується фахівцями з ментального здоров’я однією із найсерйозніших психотравм.
Неоднорозово перевірено на практиці, що така катастрофа здатна глибоко зранити душу (особливо чутливу), настільки, що у крайніх випадках, психіка окремих людей уже виявляється неспроможною пройти відновлення на усі 100%.
Психотравми втрати близьких, нерідко спричиняють цілий ряд визначальних для життя психотравмованих осіб наслідків, зокрема:
- Нездатність насолоджуватися житям, використовувати можливості, планувати майбуття, розкривати потенціал стосунків тощо
- Упереджене ставлення до нових знайомств, які могли би, бодай частково заповнити вакуум втрати (часто через, буцімто “зраду“)
- Найдужче втрата одного з батьків позначається на незміцнілій дитячій психіці, адже надалі такому дорослому (через “природно-набуте” побоювання нових втрат) — буде нелегко, наприклад, відкриватися у стосунках, довірити комусь думки про сокровенне тощо .
Психотравми обставин
Окремий кластер різновидів психотравм складають ті, що виникають в силу обставин непереборної дії, форс-мажорів, стихійних лих, війн, техногенних аварій тощо
Часто такого роду потрясіння, а особливо після початку повномасштабної війни росією проти України — провокують украй негативні наслідки для життєдіяльності нервових та інших систем організму у постраждалих різного віку, від наймолодших, до довгожителів.
Пережиті під час психотрамуючого досвіду небажані емоції, помисли, відчуття, страхи — змушують людину страждати і почуватися пригніченою, страхи — ризикують перерости у фобії, тривоги у тривожний розлад, негативні звички у залежності (адикції) тощо
Щоби справлятися з такого роду ситуацією успішно, або принаймні мінімальними втратами — звертайтеся до висококваліфікованих і досвідчених спеціалістів.
Також користуючись нагодою, додам, що уже давно й продуктивно працюю із втратами у якості психотерапевта.
Десь рівно настільки, щоби впевнитися у неефективності “самолікування” у 90% випадків, яке не допомагає відчутно усунути навіть частково набажані прояви пережитої смерті близької (особливо рідної) людини.
Більш того, мушу зазначити, що нерідко із часом такі негативні досвіди набувають всіх необхідних ознак ПТСР (пост-травматичного стресового розладу)
Симптоми психотравми
На практиці, більшість клієнтів чи їх оточуючих можуть визначити прояви психотравмування за двома групами симптомів, емоційними та фізичними, але трапляються класифікації, які окремо виділяють і “психологічні симптоми”
Емоційні симптоми психотравми
До емоційної симптоматики, на мій погляд, належать такі основні маніфестації:
- стан шоку, уперте заперечення факту настання потрясіння;
- відчуття провини, сорому, зневаги і навіть огиди до себе;
- спалахи гніву, дратівливість;
- часті перепади настрою;
- постійних страх і тривога;
- розконцентрація уваги, розсіяність;
- замкнутість, пригнічення
- скарги на безвихідь, смуток, тугу, почуття покинутості;
- оніміння емоцій (майже повне зникнення виразних емоційних реакцій)
Фізичні симптоми психотравмування
Зазвичай, фізична симптоматика травматичного досвіду більш помітна за емоційну, а проявляється вона, найчастіше, таким чином:
- пришвидшений пульс;
- нічні кошмари та інші порушення нормального сну;
- «порожній» погляд;
- миттєва стомлюваність;
- порушення координації у просторі;
- раптові, гострі та/або хронічні больові відчуття чи синдроми;
- напруженість у м’язах
- тощо
Теорія діагностування психотравм стверджує, а практика роботи зі зверненнями клієнтів підтверджує, що
Найгостріший період болісного переживання негативного досвіду, зокрема смерті когось із близьких, “знову і знову” (посттравматичні симптоми) — може тривати до кількох місяців.
Далі, залежно від індивідуальних особливостей психіки та/або міри залученості у процес фахівця з ментального здоров’я — спогади швидше чи пізніше згасають, а відчуття притуплюються.
Однак, треба сказати, що у знакові моменти (наприклад, річниця смерті при умови психотравми втрати) пов’язані деструктивні почуття і стани мають схильність загострюватися з новою силою.
Наслідки психічних травм
Раптові негативні психофізичні потрясіння, які переживають люди в тих чи інших умовах — нерідко провокуюють навіть тяжкі наслідки.
Зокрема, психотравма може:
- стати передумовою клінічних діагнозів: депресія, біполярний розлад, неврастенія, психоз, невроз, ПТСР, фобії, адикції, манії, психосоматози тощо
- завдавати суттєвої шкоди фізичному здоров’ю та спотворювати соціальне життя
- відігравати роль поштовху для неконструктивної переоцінки цінностей, скасування “колишнього” стилю життя, відмови від допсихотравматичних принципів життєдіяльності, протилежної зміни життєвих пріоритетів тощо
За останні два роки, сотні тисяч і мільйони українців безпосердньо відчули на собі, що означає психотравмування страшними подіями, які відбуваються назалежно від наших очікувань, планів та розрахунків.
Більш того, ризики втратити бажання особистісного зростання, відмовитися від набуття нових соціальних статусів, зруйнувати міжособистісні стосунки з близькими тощо — притаманні рішуче усім нам, і тим, хто знаходиться в Україні, і тим, хто виїхали як біженці у інші країни.
Психотравми і секс
Окремо треба наголосити і на ще одному поширеному наслідку психотравмування — зниженні лібідо та/або зменшення міри задоволеності сексуальним (статевим) життям.
Такі психофізичні супутники психотравм як тілесна скутість, психічна замкнутість, недовіра тощо, “природно” провокують зміни у сфері інтимної близькості. Наприклад:
- у чутливих чи відповідно акцентованих чоловіків, пережите під час сексу чи інтиму потрясіння — може призвести до тимчасової чи навіть постійної сексуальної неспроможності,
- у жінок, які, скажімо, пережили важке розлучення — виникає панічний страх перед будь-якою інтимною близькістю, а ті, які із тих чи інших причин, переривали вагітність — стикаються з невідомою раніше перешкою для повноцінної насолоди від сексу, інтиму, романтики тощо
ПІДСУМКИ
Психотравматичний досвід, умовно кажучи, може чекати кожного нас будь-те і будь-коли, адже причиною виникнення психотравми може виявитися дуже широкий спектр подій, потрясінь, реакцій тощо
Трапляється, що так звані “сильніші особистості” цілком успішно справляються з психотравмами (зокрема тими, що інколи кваліфікуються фахівцями “суто психологічними”) самостійно.
Водночас, нерідко переоцінка власних спроможностей у таких випадках, результуюється у неочікуваний збій.
Що, в сумі зі несвоєчасним звернення до фахівців — несе великий ризик перетворення “невеликої проблемки” на цілий пласт психотравматичної проблематики, адже успішне її вирішення:
- по-перше, вимагає і займає у рази більше часу,
- по-друге, коштує подвійних/потрійних зусиль
- по-третє, містить щоразу більші обмеження результативності
- по-четверте, потребує більше капіталовкладень
- тощо
Іншими словами, якщо (коли) у вас виникають найменші сумніви у тому, що ви успішно справляєтеся з тим чи іншим психоемоційно-фізичним потрясінням, не відкладаючи — записуйтеся на консультацію
Адже як свідчить практика, лише разом із фахівцем з психічного здоров’я (об’єктивно і зважено розібравшись, прийнявши відповідні рішення та пройшовши певний шлях) — можна з високою ймовірністю прогнозувати максимальне відновлення від усіх негативних наслідків психотравмування.
Звертайтеся, якщо це актуально для вас особисто чи навіть стосується небайдужих вам людей через контакти у профайлі: