Якості особистості

Сучасна психологічна теорія розглядає якості особистості (рос., анахр., — личностные качества) як сталі внутрішні характеристики людини, кожна з яких, більшою чи меншою мірою визначає помисли, комунікації, поведінку, відчуття, реакції, цінності та її відношення до оточуючих і себе самої.

Практика надання клієнтам психологічної допомоги, підтримки чи супроводу — переконливо підтверджує, що якості особистості не є чимсь незмінно-статичними, і часто-густо можуть (якщо не повинні) динамічно змінюватися впродовж життя.

Якості особистості направду можуть змінюватися і розвиватися, зокрема, зазнаючи впливу різних чинників, серед яких, на мій погляд, виділяється освіта, оточення, здібності, виховання, генетика, досвід тощо

За допомогою психотерапевта, психолога чи тренера-психолога, рідше самостійно, що складно, адже вимагає багато читання, осмислення і відтак — часу, сучасна людина може:

  1. Свідомо та/чи підсвідомо попрацювати над своїми якостями так, щоби підсилювати позитивні і поступово долати негативні,
  2. Формувати нові якості, що допомагають ефективніше досягати бажаного і, в цілому, бути щасливими, що рішуче неможливо без психічного та фізичного здоров’я

Іншими словами, особистісні якості – це тривкі і стійкі внутрішні особливості людини, через які відображаються не лише суто психологічні (психічні), а й професійні, організаторські, вольові, моральні, творчі та інші її характеристики.

Практика психотерапії доводить, що якості особистості — суперважливий аспект людської психології, який не просто впливає, а й нерідко безпосередньо визначає щастя, успіх, самореалізацію, повноту тощо

Класифікації якостей особистості
Картинку адаптовано звідси

КЛАСИФІКАЦІЇ ЯКОСТЕЙ ОСОБИСТОСТІ

На практиці і залежно від індивідуальної психологічної проблематики, якості особистості можна диференціювати дуже різними способами, але на мою думку, уваги заслуговує така універсалізована структура:

  • Залежно від їх упливу на соціальну адаптацію, соціалізацію, комунікацію та стосунки:
    • Позитивні
    • Негативні
    • Фахові
    • тощо
  • За відображенням здатностей до саморегуляції, самовладання тощо:
    • Моральні
    • Вольові
    • Інтелектуальні
    • Організаторські
    • тощо

ПОЗИТИВНІ ЯКОСТІ

За визначенням, позитивні якості – це усе те в психіці людини, що сприяє розвитку особистості, дорослішанню, зростанню, самовладанню, збалансованим стосункам із оточуючими, самореалізації, досягненню суспільно-корисних цілей та задоволенню потреб як індивіда.

До них, зокрема відносять:

  • доброчесність – як дотримання істини, неприйнятність брехні, шахрування, лицемірства тощо;
  • самовідданість — це внутрішня присвята або просто прив’язаність, вірність чи лояльність чому-небудь і кому-небудь
  • відповідальність – як спроможність і готовність зіткнутися навіть із небажаними наслідками своїх слів, дій чи бездіяльності, а також рішення та/або зобов’язань
  • працьовитість, яка у свою чергу, неможлива без цілеспрямованості, наполегливості, старання, продуктивності, концентрації тощо
  • справедливість – в сенсі звички слідувати нормам та правилам рівності, пропорційності та симетричності як щодо врахування інтересів інших, так і самореалізації тощо
  • самоконтроль – як здатність тамувати свої емоції та/або керувати бажаннями, потребами, інтересами, пориваннями, спокусами чи труднощами тощо
  • оптимістичність – це якість, що уособлює «додатнє» ставлення до життя, кар’єри, бізнесу, служби чи роботи і, як правило, не існує без «віри у краще майбуття» та пов’язана з гумором, іронією, надією, емпатією, гумором та ін.
  • ініціативність – як готовність брати на себе справи ключової важливості незалежно від їх складності та/чи обсягу і неодмінно продукувати оточуючим предметні ідеї, для вирішення важливих для них нюансів буття тощо
  • добродійність – в розумінні реальної готовності і бажання посильно допомагати, належним чином співчувати, щиро виявляти терпимість, культивувати безкорисливість тощо
  • ввічливість – являє собою постійну повагу до оточуючих, а також тактовність, поштивість, шляхетність, компліментарність та ін

В контексті позитивних якостей особистості цікавою є концепція сильних рис характеру, викладена у подробицях англійською мовою тут, але коротко унаочнена Простором Психологів:

НЕГАТИВНІ ЯКОСТІ ОСОБИСТОСТІ

Фахівці з ментального здоров’я кваліфікують негативними ті якості, наявність яких порушує психічну рівновагу, перешкоджає особистісному розвитку, провокують конфлікти з близькими та/або оточуючими, стоять на заваді досягненню цілей та унеможливлюють самореалізацію чи просте задоволенню потреб.

До основних негативних якостей особистості, на мій погляд, треба зараховувати:

  • брехливість – як нездатність дотримуватися істини та обманювання, а також вигадки, перебільшування і відмова визнавати самоочевидні помилки;
  • лінощі – проявляються у ненаполегливості, від’ємності старань, низьких показниках продуктивності, частих відволіканнях від праці, прокрастинації тощо;
  • несправедливість – прояви котрої, найчастіше, це і порушення правил, і заперечення усталених норм, висміювання фундаментальність принципів взаємодії, ігнорування природних прав та/або інтересів інших, а також, звісно, свавілля та корупція;
  • злість – як небажання надавати допомогу, неконтрольовані приступи агресії, неспроможність підтримати чи поспівчувати, а також жорстокість, заздрощі та ненависть;
  • песимістичність — відображає від’ємне ставлення до буття, невіру у зміни на краще, відчайдушність, тугу, нарікання, докори тощо
  • безвідповідальність, зазвичай, це неспроможність прийняти наслідки своїх слів, дій чи рішень, а також постійні спроби ухилитися від небажаних подій та фактів, що спричинені минулими зобов’язаннями тощо;
  • зрадливість – як злісне порушення лояльності, підступність, змова та ін

МОРАЛЬНІ ЯКОСТІ ОСОБИСТОСТІ

Говорячи про моральні якості особистості, як правило, фахівці з ментального здоров’я відзначають ті, через які відображаються етичні цінності, правила та/або норми, якими особистість керується у повсякденній поведінці, побутовому ставленні до себе та інших людей, а також суспільства, природи, Бога тощо.

Моральні якості особистості
Картинку адаптовано звідси

До переліку моральних (етичних) якостей, як правило, відносять честолюбство, совість, порядність, гідність, милосердя, віра, надія, благоговіння та ін

ВОЛЬОВІ ЯКОСТІ ОСОБИСТОСТІ

Характеризуючи коротко вольові якості, слід наголосити, що це насамперед ті, у яких виявляються здатності особистості керувати собою.

Саме вольові якості, зокрема, характеризують спроможність особистості ефективно керувати своїми діями, думками, відчуттями, мотиваціями, бажаннями, емоціями тощо

Від вольових якостей особистості напряму залежить і успішність спроб утриматися від розмаїтих спокус сучасного споживацького середовища, готовність стоїчно і стійко долати різні труднощі, перемагати себе тощо.

До вольових якостей, зазвичай, відносять такі як, скажімо: самодисципліна, усидчивість, наполегливість, самовладання, здоровий глузд, самоконтроль, самоорганізованість, автономність, цілеспрямованість, ініціативність, сміливість, рішучість тощо

ПРОФЕСІЙНІ ЯКОСТІ ОСОБИСТОСТІ

Додаючи кілька слів про фахові якості особистості, передовсім треба зазначити, що це ті, які віддзеркалюють загальний рівень кваліфікації чи то пак професійної компетентності окремого індивіда.

Іншими словами, це є свого роду, результат поєднання знань, досвіду, навичок, відношення до праці, а також, звісно, вроджених і набутих здатностей навчатися, адаптуватися, продукувати інновації, виявляти творчі здібності, ефективно співпрацювати у групі тощо

Найчастіше до переліку основних фахових якостей особистості відносять: акуратність, виваженість, неконфліктність, залученість, проактивність, гнучкість мислення, харизматичність, нестандартність підходів до вирішення складних завдань, спроможність здійснювати управління групою, усвідомлення відповідальності тощо

ЯКОСТІ ПСИХІКИ ЛЮДИНИ

В контексті якостей особистості треба сказати, що існує словосполучення, яке іноді вживається та інколи мається на увазі під ними — це «якості психіки» (психічні якості, якості характеру).

За визначенням, психічні якості — це також усталені індивідуально-психологічні особливості, які визначають людину як особистість, що відмінна від інших.

Серед такий якостей психіки або психологічних властивостей, найчастіше згадуються: архетип, характер, темперамент, здібності, відношення тощо

Власне, як і особистісні якості — психічні властивості також здійснюють чималий вплив на психічне і соматичне здоров’я, емоційний фон, настрій, соціальні взаємозв’язки, комунікативну ефективність, фахову діяльність та багато-багато іншого

ПІДСУМКИ

Мабуть, головне, що слід розуміти про якості (або як їх ще називають риси) особистості читачам-непсихологам, які переймаються через небажані їхні прояви у себе чи поведінці своїх близьких — це те, що вони не лише динамічні та завжди піддаються обробці.

Іншими словами, наявність навіть «закоренілих негативних якостей у особистості» — жодним чином не вважається в теорії та практиці сучасної психології вироком.

Більш того, над виправленням існуючим чи розвитком нових позитивних якостей, у тому числі моральних, вольових, інтелектуальних, професійних тощо — можна з неабияким успіхом працювати навіть самостійно.

Проте, як показує практика, адже мої Клієнти нерідко звертаються до мене лише після довготривалих і не зовсім успішних спроб самостійно пропрацювати небажані якості своєї особистості — найшвидше та найефективніше йти цим шляхом разом із фахівцем-психологом.

ПІДБІР ФАХІВЦІВ

Щоби дослідити і проаналізувати якості своєї особистості, а також, накреслити оптимальний шлях їх удосконалення та/або розвитку нових — звертайтеся до мене безпосередньо через контакти в профайлі:

Альона Шмига, психотерапевтка
Клікайте картинку і профайл відкриється у новій вкладці

Або підберіть відповідних фахівців використавши простий та універсальний функціонал “націлювання експертизи” у спеціальному розділі Простору Психологів

Прикладна психологія

В широкому теоретичному розумінні, під визначення прикладної психології (рос., анахр., — прикладная психология) потрапляють усі ті її галузі (напрями), які розробляють та застосовують спеціально підібрані комплекси психологічних засобів у окремих сферах/галузях/видах діяльності сучасної людини.

На практиці, під прикладною психологією у першу чергу розуміють застосування відповідних перевірених методів діагностики, корекції, терапії, реабілітації у трьох основних сферах: медицині, освіті та правосудді.

Водночас, місткі й розмаїті психологічні напрацювання учених-психологів, ефективність застосування яких уже перевірена багатолітньою практикою в Україні та світі, звісно ж, не вичерпується зазначеними трьома сферами.

Зокрема, останніми роками у зв’язку з вимушеними війною подіями на кілька порядків зросла актуальність прикладного застосування психології для програм реабілітації, боротьби за ПТСР, а також волонтерської підтримки військових чи їх родин.

Щодалі ширшого розповсюдження в світі на межі 20го і 21-го століть набули (та продовжують набувати) такі галузі прикладного застосування психології як: управління, спорт, бізнес, мистецтво, політика, реклама, маркетинг, економіка, комунікації та ін.

Що об’єднує усі галузі прикладної психології?

Коротко кажучи — концентрація на вивченні характерних для різних сфер діяльності і принципово важливих психологічних аспектів, проблемних ситуацій, типових і нестандартних завдань тощо

Власне у першу чергу тих, ефективність вирішення/обробки яких — безпосередньо залежить від специфіки і налаштування дій, реакцій та/або діяльності як окремих особистей, так і мало-, середньо- чи багаточисельних груп людей.

Інтегральна мета усіх різновидів прикладної психології — розробляти ефективні алгоритми і технології залагодження проблем, що є типовими і нестандартними для різних сфер людської діяльності, а саме:

  • напрацьовувати реалістичні рішення щодо усунення психологічних причин практичної проблематики,
  • реально підвищувати якість життєдіяльності як індивідів, так і груп чи організацій,
  • зберігати і примножувати психічне здоров’я усіх сторін у таких типових процесах горизонтально-вертикальної взаємодії як співпраця, навчання, спілкування, розвиток, адаптація, соціалізація

Сучасні види прикладної психології

У теорії та на практиці сучасної психології існують різні класифікації її прикладних різновидів. Але на мій погляд, найкраще формує найзагальніше їх розуміння така:

По-перше, це види, що спрямовані на вивчення, тлумачення та застосування специфічних психологічних закономірностей, характеристик, механізмів тощо у таких процесах як: профілактика, діагностування, корекція, лікування, реабілітація різних людських хвороб.

Чим, власне, займається як медична психологія, так і психологія ментального здоров’я, психокорекція, психотерапія тощо

По-друге, зосереджені на дослідженні психологічних чинників, що суттєво позначаються на протіканні основних етапів утворення, розвитку, здійснення та вдосконалення цілеспрямованого впливу.

Такі як педагогічна, спортивна, рекламна, впливу, а також — порівняльна психологія, експериментальна, розвитку тощо

По-третє, ті, предметом дослідження та застосування яких, є суттєві психологічні аспекти спеціалізованих видів діяльності, зокрема інженерна, воєнна, авіаційна, управлінська (організаційна) тощо

По-четверте, різновиди, що сконцентровані на психологічній специфіці гуманітарного кластеру сучасного наукового знання: соціальна, політична, економічна, лінгвістична, етнічна, юридична психологія тощо

По-п’яте, останніми роками серед окремих розділів прикладної психології усе частіше виокремлюють і такі інноваційні її різновиди як штучний інтелект, відеоігри, віртуальна реальність тощо

Звісно ж таке структурування не виключає наявності та доречності розробки та/чи застосування інших класифікацій.

Для повноти загальної картини про прикладну психологію — далі наведу ще також кілька зразків її застосування у різних сферах людської діяльності, але спочатку, кілька слів про уже згадувану прикладну психологію у сфері штучного інтелекту, а також — психоедукацію

Психологія та штучний інтелект
Про нерозривність психології та ШІ (унаочнення адаптоване звідси)

Прикладна психологія штучного інтелекту (ШІ)

Вивчає і розробляє закономірності ефективного моделювання людського інтелекту для подальшого застосування не лише у генеративних системах як ChatGPT, а й для повноцінного ШІ із почуттям гумору і самонавчанням, але без жодної загрози для окремих користувачів чи людства в цілому.

Велике значення для прикладної застосування у ШІ-технологіях має арсенал засобів когнітивної психології, зокрема удосконалення таких параметрів роботи програми, як навчання, увага, сприйняття, розпізнавання, мова, емоції тощо

Особливістю штучного інтелекту є спроможність швидше, точніше і безпечніше виконувати ті завдання, які потребують значного людського інтелектуального ресурсу, зокрема прогнозування, реагування, сортування, розробка, асистування тощо

Більш того, існує думка, що штучний інтелект та прикладна психологія уже невдовзі стануть нерозривним концептом, подробиці котрої зазначені (англійською мовою) тут

Психоедукація

Психоедукацією називають прикладне застосування психологічних заномірностей, принципів, методів, технік та прийомів для максимально ефективного надання (і передавання) інформації людям, які в повсякденному житті чи типових для діяльності ситуаціях стикаються з різними психо-емоційними проблемами, зокрема:

Психоедукація, за умови системного індивідуального застосування та усних чи письмових масових комунікацій — може стати дієвим засоб прикладного використання психологічних закономірностей для:

  1. Підвищення загального рівня знань населення про ментальне здоров’я,
  2. Покращенню ефективності самодопомоги
  3. Мінімізації причин, наслідків і масштабу поширення психічних розладів,
  4. Покращення якості життя
  5. тощо

А чи не найголовніше, що саме завдяки психоедукації, випадкові перехожі та/або родичі, друзі, колеги, близькі та інші особи, які контактують з людьми, що мають психічні розлади — можуть надавати постраждалим результативну психологічну допомогу при гострих, але некритичних ситуаціях

Зразки застосування прикладної психології
Картинку адаптовано звідси

Зразки застосування психології

По-перше, методологія

Як загальні поради і рекомендації фахівців щодо більш ефективної побудови різних процесів: організація виробництва, технологія навчання, послідовність тренувального процесу тощо

По-друге, експертиза у сфері правосуддя

У формі психологічного вивчення мотивації, характеру та інших обставин здійснення правопорушень чи злочинів

По-третє, діагностика

Арсенал психологічних прийомі та засобів дозволяє зі значно вищою ефективністю проводити тестування та/або оцінку рівня інтелекту, міри придатності, професійних здібностей, вроджених схильностей тощо, а також — сумісності у стосунках, організаціях, групах, партіях та ін.

По-четверте, допомога, супровід, підтримка

Власне, основне прикладне застосування, що доступне для широкого загалу — відбувається у процесі надання психологічної допомоги в формах консультування, корекції, терапії, а також профілактики та реабілітації різних психологічних проблем.

Причому, як особистісного характеру (фобії, тривоги, розлади, залежності, травми тощо) так і зі сфери міжособистісних (сварки, конфлікти, ігнорування тощо) чи внутрішньогрупових (формальні, неформальні, дружні тощо) відносин.

По-п’яте, підбір кадрів (рекрутинг)

Комплексна та стратегічна діяльність яку часто зводять до підбору співробітників, але яка, сама по собі, значно ширша і містить такі різновиди як: підбір присяжних, наглядових рад, топ-менеджменту тощо

Психологія онбордингу
Картинку адаптовано звідси

По-шосте, адаптація (онбординг)

Відносно нова, але активно застосовувана прогресивними організаціями як комерційного, так і некомерційного характеру, сукупність психологічних методик і прийомів, суть корисності котрої — полягає у мінімізації часу на освоєння нових працівників у вже існуючих середовищах та підвищення ефективності

Та багато-багато інших

ПІДСУМКИ

Прикладна психологія це динамічна множина із багатьох різновидів окремих комплексів теоретико-практичних психологічних напрацювань, застосування яких — відчутно покращує результати людської життєдіяльності у дуже різних сферах.

Засоби прикладної психології існують, успішно використовуються та постійно розвиваються у таких сферах життя як медицина, освіта, виробництво, бізнес, спорт, політика, маркетинг, правосуддя тощо

Основна користь прикладної психології для широких верств населення — це діагностика, консультування, корекція, терапія, а також — профілактика, реабілітація різноманітних психологічних проблем, від тривог і стресів до конфліктів та розладів.

Безпосередня практика надання психологічної допомоги доводить, що широкий арсенал прикладних психотерапевтичних засобів, за умови поєднання, звісно ж, зі своєчасністю звернення клієнта та реальним бажанням співпрацювати з фахівцем — у 99% випадків уможливлює ефективність спільної роботи.

ПІДБІР ФАХІВЦІВ  

Щоби на власному прикладі пересвідчитися в ефективності індивідуально підібраного набору прийомів, технік, методів та інструментів психокорекції та/чи психотерапії для покращення якості життя, налагодження стосунків та/або кар’єри, організації чи самореалізації — звертайтеся до мене безпосередньо через профайл на веб-платформі:

Альона Шмига, психотерапевтка
Клікайте картинку і профайл відкриється у новій вкладці

Або підберіть фахівців із відповідною вашій чи актуальній для вас психологічній проблематиці через націлювання експертизи у спеціальному розділі «Простору Психологів»

Спеціальна психологія

Профільні науковці та фахівці сучасності визначають спеціальну психологію (рос., анахр., — специальная психология) як галузь, що досліджує, інтерпретує, враховує та коригує психологічні особливості дітей та дорослих із різними психофізичними порушеннями, зокрема:

На практиці, інтерес людей до спеціальної психології дуже часто виникає та повністю вичерпується нею як складовою частиною дефектології, дисципліни, яка вивчає та удосконалює засади і особливості навчально-виховного процесу за участі дітей із психофізичними вадами

Завдяки майстерному застосуванню індивідуально підібраних та сучасних методів спеціальної психології — можна суттєво покращити якість не лише навчання, а й життя дітей не лише з однією, а й навіть кількома одночасними вадами розвитку.

Так званими складними дефектами, у цьому контексті, фахівці визначають сліпоглухонімоту, сліпоту+інтелектуальні вади тощо

Дефектологія і різновиди спеціальної психології

Позаяк особливості різних вад фізичного та/або психічного розвитку дітей безпосередньо впливають як на протікання процесу, так і на якість кінцевого результату пізнавальної діяльності — це призводить до певних наслідків для формування дитячої особистості

Притаманні деяким дітям вади психофізичного розвитку, у свою чергу — ділять дефектологію на цілий ряд дисциплін, серед яких варто виділити:

  • сурдопедагогіка
  • тифлопедагогіка
  • олігофренопедагогіка
  • логопедія
  • тощо

У зв’язку з глобальною тенденцією до інклюзивності, а також внаслідок війни, останнім часом динамічного розвитку в Україні зазнає і спеціальна психологія, яка зосереджується на особливостях якості життя осіб з порушеннями та/або травмами опорно-рухового апарату (безбар’єрність, інклюзивність).

Сурдопедагогіка

В широкому розумінні, опрацьовує психологічні аспекти виховного і навчального процесів у дітей з порушеннями слуху та/або слухового сприйняття.

За визначенням, сурдопедагогіка — це галузь педагогіки, що вивчає, досліджує та розробляє методи, прийоми, техніки тощо виховання і навчання дітей або дорослих із різними порушеннями слуху.

Сурдопедагогіка включає в себе різноманітні психологічні підходи та техніки, спрямовані на максимальну адаптацію та соціалізацію осіб з порушенням слуху.

Сурдопедагогіка взаємопов’язана із такими дисциплінами як медицина, психологія та соціологія і що, значною мірою, дозволяє комплексно і результат-орієнтовано підходити до вирішення такого роду проблем на практиці.

Тифлопедагогіка

Простими словами — займається тим самим, що й сурдопедагогіка, але працює із вадами зору та містить широкий спектр важливих за умов часткової/повної втрати/відсутності зорової функції психологічних аспектів.

За визначенням, тифлопедагогіка:

  • вивчає процеси навчання/виховання у незрячих і слабозорих дітей,
  • підготовує до тих чи інших аспектів життєдіяльності пов’язаних із зоровими вадами/травмами
  • базується на гуманістичних і дидактичних принципах навчання, враховує особливості розвитку
  • є міждисциплінарною наукою на стику педагогіки, психології і медицини

Особливо акутально, що як наукова дисципліна воєнного часу, тифлопедагогіка — містить багато психологічних аспектів, що можуть допомогти ефективніше адаптуватися під час налагодженні і підтримки ефективної взаємодії:

  1. Військовослужбовцям, що зазнали різного роду зорових травм
  2. Близьким постраждалих у зоровому відношенні солдатів
Дефектологія: сурдопедагогіка, тифлопедагогіка, олігофренопедагогіка, логопедія
Картинку адаптовано звідси

Олігофренопедагогіка

В широкому розумінні, забезпечує інструментарій для максимально ефективного навчання та виховання дітей із розумою відсталістю.

За сучасним визначенням, олігофренопедагогіка — суб’єкт-суб’єктна міждисциплінарна галузь, що вивчає та розробляє методики і засоби цілеспрямованого навчально-виховного впливу на осіб з широким спектром інтелектуальних відхилень в цілому та розумовою відсталістю зокрема.

Включає розробку спеціальних навчальних програм, у тому числі за допомогою комп’ютерної техніки та різного роду тренажерів, які допомагають у процесах навчання, виховання, соціалізації та психологічної адаптації осіб із відхиленнями в інтелектуальному розвитку.

Фахівці-олігофренопедагоги, як правило, працюють у спеціалізованих школах, реабілітаційних центрах, середніх і вищих спеціалізованих педагогічних навчальних закладах, науково-дослідних установах тощо

Логопедія

Коротко кажучи, досліджує, розробляє та застосовує на практиці дієві методики корекції мовленнєвих недоліків у дітей (та дорослих).

Згідно із визначенням, логопедія — спеціальна педагогічна наука, яка займається вивченням порушень мовлення, методами їх попередження, виявлення та усунення

Логопедія взаємопов’язана із мовознавством, медициною, риторикою тощо, а фахівець-логопед на практиці займається безпосереднім виправленням різного роду мовленнєвих порушень, серед яких варто згадати, передовсім заїкання, а також афазія, алалія, дизартрія, дислалія тощо

Інклюзивність

Психологія інклюзивності
Картинку адаптовано звідси

На сьогодні, психологія інклюзивності — це уже практично ціла галузь сучасної психології, яка досліджує та інтрепретує процеси і явища, що мінімізують дискримінацію в цілому та людей з особливими потребами зокрема.

Зазвичай, інклюзивність передбачає:

  • Розуміння індивідуальних потреб, визнання та повагу до індивідуальності
  • Партисипативність. Залучення учасників різних груп до участь у житті середовищ
  • Від сегрегації до інтеграції: робота з громадською думкою, просування цінностей тощо.
  • Підтримка людей із особливими потребами оф- та онлайн
  • тощо

Психологія інклюзивності враховує вплив різного роду соціальних, комунікативних, транспортних, інфрсатруктурних та інших бар’єрів на доступ до рівних можливостей представників різних груп.

Мета спеціальної психології

Теорія спеціальної психології зазначає у якості мети — усебічне дослідження закономірностей та важливих аспектів психічного розвитку дітей та/або дорослих людей з психофізичними порушення, зокрема:

На практиці, теоретична основа спеціальної психології корисна тим, що уможливлює як стандартизовані, так і індивідуальні розробки вузькоспеціальних підходів/програм психодіагностики, корекції, психотерапії, профілактики, експертизи

Причому, як для покращення якості життя клієнтів/пацієнтів, так і для психологічно-побутового розвантаження їх близьких чи оточуючих.

Предмет спеціальної психології

Спеціальна психологія, як галузь для людей із обмеженими психофізичними вадами можливостями — досліджує закономірності загального розвитку та суттєві особливості психічної діяльності як дітей, так і дорослих, котрі змушені жити з вродженими чи набутими психічними та/або фізичними недоліками.

Зокрема, існує поширена думка, що предметом спеціальної психології є вивчення своєрідності індивідального психічного розвитку людей із психофізичними вадами.

Себто, усього розмаїття пізнавальних, мотиваційних, емоційних, вольових та інших психічних процесів, які:

  • по-перше, відбуваються за несприятливих умов наявності вроджених чи набутих внаслідок травмування психофізичних порушень
  • по-друге, виявляються у діяльності, поведінці, реакціях, прагненнях, спілкуванні та інших формах повсякденної активності

Іншими словами, вади розвитку визначають загальні та індивідуальні зміни параметрів психічного функціонування дітей та/або дорослих, а відтак впливають і на вікову динаміку розвитку чи становлення особистості.

Тому, за загальним визнанням, предметом спеціальної психології, фахівці вважають увесь спектр психічних феноменів притаманних будь-яким відхиленням від нормального розвитку, що виникають в результаті впливу несприятливих умов.

Завдання спеціальної психології
Картинку адаптовано звідси

Завдання спеціальної психології

На завершення, кілька слів про практичні завдання, пошуком оптимальних рішень щодо яких — успішно займається спеціальна психологія взагалі та спеціалісти з відповідною підготовкою, зокрема:

  • По-перше, вивчення нюансів розвитку дитячої та дорослої психіки в осіб з психо-фізичними вадами за різних обставин в цілому, та зокрема, під час корекційного навчання;
  • По-друге, дослідження вад розвитку і специфіки формування певних форм психічної діяльності та процесів у різних груп, так би мовити, аномальних дітей;
  • По-третє, розробка інноваційних засобів, прийомів та технологій ранньої (своєчасної) психодіагностики різних вад розвитку в дитячому віці;
  • По-четверте, власне на практиці це відбувається найчастіше — підбір та здійснення персоналізованих інструментів психокорекції та/або психотерапії порушень розвитку
  • По-п’яте, обгрунтуванням психологічного змістів, форм та методів ефективного протікання навчально-виховного процесу при максимально сприятливих умовах інклюзивних середовищ
  • По-шосте, психологічною експертною оцінкою продуктивності методів, що застосовуються із метою навчання дітей із порушеннями психічного та/або фізичного розвитку тощо.

Як свідчить теорія і практика сучасної спеціальної психології, найактуальнішими її завданнями у 21-му столітті є також — удосконалення процесів розробки дієвих діагностичних методик та напрацювання засобів, шляхів і способів максимальної компенсації не лише вроджених вад розвитку у дітей, а і набутих внаслідок різних травм психофізичних порушень — у дорослих.

ПІДСУМКИ

Спеціальна психологія, у всій множині своїх теоретико-практичних засобів, досліджень, розробок, технологій та рекомендацій — уможливлює реальне покращення якості життя дітей і дорослих із психофізичними вадами.

Спеціальна психологія тісно пов’язується з такою галуззю суспільного знання як дефектологія, та відіграє суттєву роль у таких дисциплінах як логопедія, сурдопсихологія, психологія осіб з обмеженими можливостями тощо

Позаяк на практиці, люди стикаються зі спеціальною психологією у випадках виявлення чи появи серед своїх близьких осіб із вродженими (чи набутими внаслідок травм) вадами психічного та/або фізичного розвитку, головне, що першим кроком для надання відповідної у таких випадках допомоги — це звернення до відповідних фахівців.

ПІДБІР ФАХІВЦІВ

Щоби розпочати пошук індивідуальних рішень зі сфери спеціальної психології, які здатні змінити на краще вимушено актуальні для вас обставини чи передумови — звертайтеся безпосередньо до мене через контакти у профайлі на веб-платформі.

Альона Шмига, психотерапевтка
Натиснувши на картинку — переходьте у профайл

Або, підберіть фахівців із відповідною проблематиці експертизою у спеціальному розділі “Простору Психологів” скориставшись простим і водночас максимально точним в уанеті функціоналом “націлювання експертизи”

Психічні травми

Психічними травмами у сучасній психології кваліфікуються ушкодження переважно нефізичного характеру, що виникають внаслідок впливу на психіку людини після різного роду деструктивних подій та/або особистісно значущої інформації, яка отримується на фоні сильних потрясінь.

Деякі фахівці, говорячи про психічні травми, вживають термін у контексті “специфічного подразнення, що виникає внаслідок впливу стресової події на нервову систему

Практика підтверджує, що безпосередньо травматичних ознак потенційно ризикований досвід набуває тоді, коли людський організм виявляється не здатним щось прийняти, адаптуватися чи упоратися з емоційним навантаженням.

Найпоширеніші психічні травми, як правило, провокуються такими чинниками як насилля, катастрофічні події, війна, втрата близьких, невдачі у стосунках, кар’єрі, бізнесі, самореалізації та багато-багато інших.

Непропрацьовані психічні травми, слід наголосити, нерідко провокують негативні наслідки як для психічного, так і соматичного здоров’я, а також — успішності адаптаційних та усіх інших психічних процесів у людській життєдіяльності.

Іншими словами, переживши потрясіння, але психологічно не справившись із ним — ви ризикуєте зіткнутися з цілим спектром можливих негативних наслідків психотравмування.

Водночас, доведено, що далеко не кожна особистість залишається психотравмованою після переживання важких емоцій, що пов’язано з різними індивідуальними рівнями стійкості і опірності (резильєнтності) до стресу.

Альона Шмига, психотерапевтка
Клікайте на фото і відкриється мій профайл

Психічна та/або психологічна травма

Фахівці з психічного здоров’я, зазвичай, диференціюють терміни «психологічна» та «психічна» травма, але доволі часто вживається і узагальнене скорочене поняття “психотравма”.

Психологічними травмами у такії класифікації визначають такі, що дають можливість особистостям самостійно справитися з наслідками потрясінь та успішно адаптуватися до змін у соціальному середовищі.

Психічними травмами спеціалісти кваліфікують такі порушення, в результаті яких суттєво змінюється емоційний стан, поведінка та інші характеристики життєдіяльності людини незалежно від її бажань та резильєнтності (опірності).

Також прикметно, що деструктивний уплив психічної травми виявляється практично одразу після пережитих потрясінь, а суто психологічний негативний досвід — може й зовсім не проявитися та/чи незначно оприсутнитися лише з плином часу.

Важливо, що психічні травми, як правило, призводять до збоїв у роботі не лише психіки, але й можуть послужити безпосередньою причиною зниження і навіть втрати працездатності чи появи різноманітних фізичних обмежень життєдіяльності

Психотравма: психологічна чи психічна?
Картинка адаптована звідси

Реакція на психотравмування

В залежності від здатності людини опиратися стресу і долати наслідки пережитих потрясінь, зазвичай, виокремлюють три види основних реакцій людей на психотравматичні події:

  • проактивна
  • реактивна
  • пасивна

Проактивна

Передбачає ініціативну спробу опрацювання стресової події без сторонньої допомоги та успішне запобігання її деструктивного вплиу на світогляд, а також якість і стиль життя.

Практика доводить, що люди із проактивною позицією частіше і легше дають собі раду зі стресами, потрясіннями та іншими неочікуваними ударами долі

Реагуюча позиція

Простими словами, має на увазі реактивне прикладення певного обсягу зусиль задля мінімізації потенційної шкоди від психотравмуючих подій.

На практиці, таке реактивне відношення, по-перше, має місце винятково після потрясіння, а по-друге, не завжди увінчується адекватною оцінкою зусиль, в результаті чого психотравматичні ексцеси набувають істотного впливу на емоційний стан особистості

Реакції на психотравму
Картинку адаптовано звідси

Пасивна реакція

Характеризується спробами повного ігнорування потрясінь, запереченням і неприйняттям травмуючої ситуації.

Практика свідчить, що люди із пасивною реакцією на негативний досвід — довго страждають від множинних наслідків психологічного чи психічного травмування.

Причини і ризики психотравмування

Персональний і багаторічний досвід надання психологічної допомоги свідчить, що причиною психотравмування може стати рішуче будь-яка подія, а чи не єдиним універсальним критерієм розрізнення таких причин є вік, що умовно розділяє їх на:

  1. Притаманні дітям (інколи, також підліткам)
  2. Характерні для дорослих

Дитячі психотравми

Дитяча психіка характеризується більшою вразливістю і сприйнятливістю негативних емоційних потрясінь, а специфіка травмонебезпечних подій у дитячому (та підлітковому) віці більшою чи меншою мірою відрізняється від типових ситуацій, що мають місце житті дорослих.

Дитячі психотравми, зазвичай, спричиняють найпотужніший вплив і на загальну психологічну опірність, і на особливості формування стрижневих рис характеру, і на світоглядні орієнтири в дорослому віці, і на принципи розбудови стосунків тощо.

Найчастіше, дитячий психотравмуючий досвід фахівці пов’язують із такими різновидами подій та/або потрясінь:

Практична робота з психологічними травмами у дитячому віці, яку проводять профільні спеціалісти свідчить, що за умови нехтування знаковоми негативними подіями у житті дитини — психотравма може стати навіть засадничою основою сценарію життя дорослого.

Дитячі психотравми
Картинку адаптовано звідси

Такі дорослі симптоми психологічних проблем як роздратування, пригніченість, нервозність, депресійні стани і схильність до насильства, як правило сягають своїм корінням саме у дитячі психічні травми.

Більш того, саме непропрацьована дитяча психотравма, як показує практика, цілком спроможна спричинити у дорослому житті навіть серйозні психічні проблеми – невроз, психоз, депресія, та провокувати розвиток психосоматичних хвороб.

Причини психотравм у дорослому віці

Характеризуючи причини психотравмування у дорослому, усвідомленому віці, треба наголосити, що різноманітні порушення поведінки і життєдіяльності можуть визначатися дитячими страхами, закарбованими у пам’яті образами, негативними спогадами тощо.

Непропорційні стійкості психіки дорослої особистості потрясіння та/або інтенсивні негативні емоції, зокрема, найчастіше спричиняються такими ситуаціями:

  • смерть близьких;
  • процес розлучення;
  • аборт (особливо у 3-му триместрі);
  • пережита ДТП;
  • встановлення важкого діагнозу;
  • війна, терористичні акти, окупація, анексія;
  • втрата автономності руху, нездатність догляду за собою;
  • надмірне переживання за близьких, які зазнали насилля, приниження чи невдачі;
  • сильні стреси (дистрес)
  • зазнання сексуального та/або фізичного насилля

Види психотравм

Позаяк виникнення психотравм неминуче супроводжується розвитком певного симптоматичного комплексу, ознаки цього процесу мають виражений емоційний та фізіологічний характер.

В теорії та практиці сучасної психології, негативні психологічні досвіди (психотравми) класифікуються за багатьма критеріями:

  • тривалістю
  • частотою та інтенсивністю
  • мірою пов’язаності із втратою/смертю
  • вимушеними обставинами непереборної дії
  • тощо
Адаптовано українською звідси

Психотравми за тривалістю

Діляться на ситуативні і довготривалі.

Ситуативними фахівці називають ті, коли психотравматична подія відбувається зненацька і триває недовго, а відночять до них, як правило — лікарську помилку, смерть близьких людини, подружню зраду, природні катастрофи тощо

Довготривалі травми майже завжди опосередковано чи безпосередньо пов’язуються з травматичними переживаннями у дитячому віці і тягнуться роками (і навіть десятиліттями) та постійно і щоразу більше знижують якість життя.

Залежно від тривалості впливу — психотравми також можуть поділятися на гострі, шокові і хронічні.

Причому, найнебезпечнішими для ментального здоров’я, як правило, є хронічні, адже такі характеризуються безперервним деструктивним впливом на людську психіку

Психотравми за частотою та інтенсивністю

Численні теоретичні дослідження та безпосередня практика підтверджують, що дитячі психотравми є найнебезпечнішими як за мірою негативності впливу на психіку так і за частотою.

Власне, потрясіння пережиті у дитячому віці, часто залишають негативний слід не лише у дитинстві, а й безпосередньо формують доросле життя особистості.

Наслідки дитячих психотравм, як правило, можна знайти буквально у всіх, водночас трапляється, що в певної кількості людей ці переживання виражені більше та, зокрема, виявляються у впертому нерозумінні близьких людей, постійному очікуванню зради тощо.

Проте зазвичай, джерелом отримання психотравм у дитячому (підлітковому) віці, передовсім, виявляються батьки та/або опікуни чи інші близькі родичі.

Практика надання психотерапевтичних послуг переконливо засвідчує, що ювелірне налаштування актуального ставлення до пережитих потрясінь — дає можливість психотравмованим особам будь-якого віку, статусу чи сімейного положення:

  • обговорити вголос із фахівцем свої прямі асоціації та небезпосередньо пов’язані із психотравмою думки, емоції, поривання тощо
  • мінімізувати чи повністю запобігти поглибленню/зміцненню деструктивного впливу психотравматичного досвіду на свою життєдіяльність
  • підвищити якість життя у стосунках, причому для усіх їх сторін і неважливо, чи це міжособистісні, робочі, формальні чи дружні тощо
Психотравма втрати близьких
Картинку адаптовано звідси

Психотравми втрати близьких

Само собою, що безповоротна втрата близької (тією чи іншою мірою) та/або рідної людини, кваліфікується фахівцями з ментального здоров’я однією із найсерйозніших психотравм.

Неоднорозово перевірено на практиці, що така катастрофа здатна глибоко зранити душу (особливо чутливу), настільки, що у крайніх випадках, психіка окремих людей уже виявляється неспроможною пройти відновлення на усі 100%.

Психотравми втрати близьких, нерідко спричиняють цілий ряд визначальних для життя психотравмованих осіб наслідків, зокрема:

  • Нездатність насолоджуватися житям, використовувати можливості, планувати майбуття, розкривати потенціал стосунків тощо
  • Упереджене ставлення до нових знайомств, які могли би, бодай частково заповнити вакуум втрати (часто через, буцімто “зраду“)
  • Найдужче втрата одного з батьків позначається на незміцнілій дитячій психіці, адже надалі такому дорослому (через “природно-набуте” побоювання нових втрат) — буде нелегко, наприклад, відкриватися у стосунках, довірити комусь думки про сокровенне тощо .

Психотравми обставин

Окремий кластер різновидів психотравм складають ті, що виникають в силу обставин непереборної дії, форс-мажорів, стихійних лих, війн, техногенних аварій тощо

Часто такого роду потрясіння, а особливо після початку повномасштабної війни росією проти України — провокують украй негативні наслідки для життєдіяльності нервових та інших систем організму у постраждалих різного віку, від наймолодших, до довгожителів.

Пережиті під час психотрамуючого досвіду небажані емоції, помисли, відчуття, страхи — змушують людину страждати і почуватися пригніченою, страхи — ризикують перерости у фобії, тривоги у тривожний розлад, негативні звички у залежності (адикції) тощо

Щоби справлятися з такого роду ситуацією успішно, або принаймні мінімальними втратами — звертайтеся до висококваліфікованих і досвідчених спеціалістів.

Також користуючись нагодою, додам, що уже давно й продуктивно працюю із втратами у якості психотерапевта.

Десь рівно настільки, щоби впевнитися у неефективності “самолікування” у 90% випадків, яке не допомагає відчутно усунути навіть частково набажані прояви пережитої смерті близької (особливо рідної) людини.

Більш того, мушу зазначити, що нерідко із часом такі негативні досвіди набувають всіх необхідних ознак ПТСР (пост-травматичного стресового розладу)

Симптоми психотравми

На практиці, більшість клієнтів чи їх оточуючих можуть визначити прояви психотравмування за двома групами симптомів, емоційними та фізичними, але трапляються класифікації, які окремо виділяють і “психологічні симптоми”

Симптоми психотравмування: емоційні. фізичні та психологічні
Адаптовано на українську звідси

Емоційні симптоми психотравми

До емоційної симптоматики, на мій погляд, належать такі основні маніфестації:

  • стан шоку, уперте заперечення факту настання потрясіння;
  • відчуття провини, сорому, зневаги і навіть огиди до себе;
  • спалахи гніву, дратівливість;
  • часті перепади настрою;
  • постійних страх і тривога;
  • розконцентрація уваги, розсіяність;
  • замкнутість, пригнічення
  • скарги на безвихідь, смуток, тугу, почуття покинутості;
  • оніміння емоцій (майже повне зникнення виразних емоційних реакцій)

Фізичні симптоми психотравмування

Зазвичай, фізична симптоматика травматичного досвіду більш помітна за емоційну, а проявляється вона, найчастіше, таким чином:

Теорія діагностування психотравм стверджує, а практика роботи зі зверненнями клієнтів підтверджує, що

Найгостріший період болісного переживання негативного досвіду, зокрема смерті когось із близьких, “знову і знову” (посттравматичні симптоми) — може тривати до кількох місяців.

Далі, залежно від індивідуальних особливостей психіки та/або міри залученості у процес фахівця з ментального здоров’я — спогади швидше чи пізніше згасають, а відчуття притуплюються.

Однак, треба сказати, що у знакові моменти (наприклад, річниця смерті при умови психотравми втрати) пов’язані деструктивні почуття і стани мають схильність загострюватися з новою силою.

Наслідки психотравм
Картинку адаптовано звідси

Наслідки психічних травм

Раптові негативні психофізичні потрясіння, які переживають люди в тих чи інших умовах — нерідко провокуюють навіть тяжкі наслідки.

Зокрема, психотравма може:

  • стати передумовою клінічних діагнозів: депресія, біполярний розлад, неврастенія, психоз, невроз, ПТСР, фобії, адикції, манії, психосоматози тощо
  • завдавати суттєвої шкоди фізичному здоров’ю та спотворювати соціальне життя
  • відігравати роль поштовху для неконструктивної переоцінки цінностей, скасування “колишнього” стилю життя, відмови від допсихотравматичних принципів життєдіяльності, протилежної зміни життєвих пріоритетів тощо

За останні два роки, сотні тисяч і мільйони українців безпосердньо відчули на собі, що означає психотравмування страшними подіями, які відбуваються назалежно від наших очікувань, планів та розрахунків.

Більш того, ризики втратити бажання особистісного зростання, відмовитися від набуття нових соціальних статусів, зруйнувати міжособистісні стосунки з близькими тощо — притаманні рішуче усім нам, і тим, хто знаходиться в Україні, і тим, хто виїхали як біженці у інші країни.

Психотравми і секс
Картинка адаптована звідси

Психотравми і секс

Окремо треба наголосити і на ще одному поширеному наслідку психотравмування — зниженні лібідо та/або зменшення міри задоволеності сексуальним (статевим) життям.

Такі психофізичні супутники психотравм як тілесна скутість, психічна замкнутість, недовіра тощо, “природно” провокують зміни у сфері інтимної близькості. Наприклад:

  • у чутливих чи відповідно акцентованих чоловіків, пережите під час сексу чи інтиму потрясіння — може призвести до тимчасової чи навіть постійної сексуальної неспроможності,
  • у жінок, які, скажімо, пережили важке розлучення — виникає панічний страх перед будь-якою інтимною близькістю, а ті, які із тих чи інших причин, переривали вагітність — стикаються з невідомою раніше перешкою для повноцінної насолоди від сексу, інтиму, романтики тощо

ПІДСУМКИ

Психотравматичний досвід, умовно кажучи, може чекати кожного нас будь-те і будь-коли, адже причиною виникнення психотравми може виявитися дуже широкий спектр подій, потрясінь, реакцій тощо

Трапляється, що так звані “сильніші особистості” цілком успішно справляються з психотравмами (зокрема тими, що інколи кваліфікуються фахівцями “суто психологічними”) самостійно.

Водночас, нерідко переоцінка власних спроможностей у таких випадках, результуюється у неочікуваний збій.

Що, в сумі зі несвоєчасним звернення до фахівців — несе великий ризик перетворення “невеликої проблемки” на цілий пласт психотравматичної проблематики, адже успішне її вирішення:

  • по-перше, вимагає і займає у рази більше часу,
  • по-друге, коштує подвійних/потрійних зусиль
  • по-третє, містить щоразу більші обмеження результативності
  • по-четверте, потребує більше капіталовкладень
  • тощо

Іншими словами, якщо (коли) у вас виникають найменші сумніви у тому, що ви успішно справляєтеся з тим чи іншим психоемоційно-фізичним потрясінням, не відкладаючи — записуйтеся на консультацію

Адже як свідчить практика, лише разом із фахівцем з психічного здоров’я (об’єктивно і зважено розібравшись, прийнявши відповідні рішення та пройшовши певний шлях) — можна з високою ймовірністю прогнозувати максимальне відновлення від усіх негативних наслідків психотравмування.

Звертайтеся, якщо це актуально для вас особисто чи навіть стосується небайдужих вам людей через контакти у профайлі:

Альона Шмига, психотерапевтка
Клікайте на фото і відкриється мій профайл

Причини психологічних проблем

Перед тим як розібратися в причинах виникнення психологічних проблем — необхідно визначитися з тим, що вважається психологічною проблемою у сучасній психологічній теорії та практиці.

Виходячи з власного досвіду надання психологічної (психотерапевтичної) допомоги, маю підстави погодитися з розхожою у середовищі фахівців з ментального здоров’я думкою, що:

Під психологічною проблемою особистості треба розуміти “будь-яке недосягнення чогось бажаного” на фоні підсвідомої чи усвідомленої акцентуації цієї особистості на ідеї, об’єкті чи суб’єкті, буцімто, безпосередньо пов’язаних із “невдачами“.

Причому, позаяк існує лише два різновиди “бажаного“, існують і два внутрішньо відмінні різновиди психологічним проблем:

  • По-перше, проблеми пов’язані із “прагненням до“. Щось набути/розвинути або чимсь/кимсь оволодіти тощо
  • По-друге, засновані на “стремлінні від” чогось/когось позбутися, звідкись утекти/звільнитися, щось знищити і т.д

Моя практика неодноразово і переконливо підтверджувала засадничий постулат практичної психології про те, що “психологічні проблеми різної міри складності виникають найчастіше тоді, коли людина чогось/когось сильно прагне, але завдяки та/або всупереч собі — не отримує

КЛАСИФІКАЦІЯ ПРИЧИН ПСИХОЛОГІЧНИХ ПРОБЛЕМ

Причини психологічних проблем: соціальні, біологічні, психологічні
Причини психологічних проблем

Поруч із окресленим вище практичним критерієм розрізнення причин психологічних проблем, сучасна психологія оперує і іншими універсалізованами класифікаціями, серед яких, на мій погляд особливої уваги заслуговує та, що ділить причини психологічних проблем на три основні розділи:

  • Біологічні (генетичного та/або гендерного характеру, але не лише)
  • Соціальні (розлучення батьків, війна, невдалий досвід стосунків та ін)
  • Психологічні (психотравматичні події, негативні переконання, тощо)

Біологічні причини або фактори психологічних проблем — природнім чином впливають на функціонування організму, систем чи органів (головного мозку, гормональної системи, імунітету, дихання тощо)

А також можуть пов’язуватися з недугами, травматичними подіями, інфекційними інтервенціями, зловживанням психоективними речовинами (алкоголь, наркотики), порушеннями сну, нераціональним харчуванням тощо

Зі свого боку, соціальні чинники — безпосередньо впливають на особливості взаємодії особистостей зі суспільством, середовищем, державою.

А виявляються, найчастіше як негативні: у бідності, безробітті, конфліктах, насиллі, фрустрації, упередженнях чи травматичних подіях, наслідки яких результувалися у сильний стрес (дистрес), горювання, страхи, провину, сором, безнадію тощо

Обшир “суто” психологічних причин, треба наголосити, настільки великий, що потребує окремого розділу (див.нижче)

В цілому така триєдина загальна класифікація зручна, адже дозволяє фахівцям, спочатку, поступово виокремити у складній психологічній проблематиці індивідуальних звернень клієнтів простіші компоненти, а потім, шляхом вивчення їх окремого і поєднаного впливу на психіку — максимально ефективно залагодити.

Внутрішні і зовнішні причини психологічних проблем
Картинка адаптована звідси

ВНУТРІШНІ ТА ЗОВНІШНІ ПРИЧИНИ

Крім цього, існує та та успішно застосовується спеціалістами з психічного здоров’я на практиці — також розрізнення причин психологічних проблем на внутрішні і зовнішні.

  • Зовнішними у такій класифікації вважаються ті, що пов’язані з подіями, що відбуваються навколо людини і, так би мовити “спричиняються зовнішнім світом”, а
  • Внутрішні кваліфікуються як такі, що є наслідками індивідуальних суто психічних та/чи психологічних особливостей дітей та/або дорослих, виникнення яких — не перебуває у прямій залежності від зовнішнього середовища.

Як внутрішні, так і зовнішні, слід сказати, нерідко вимагають фахової психологічної допомоги, адже спричиняють відчутний психологічний дискомфорт, спектр індивідуальних проявів якого — буває дуже різним, зокрема:

  • виникненням почуття незадоволеності життям,
  • підвищенням загальної напруженості,
  • постійним перебуванням у стані тривоги,
  • появою страхів, фобій і панічних атак,
  • розвитком пригніченості (до суїцидальних нахилів)
  • розладами стосунків
  • тощо

Прикметно, що на практиці, в процесі спільного з психотерапевтом чи психологом пропрацювання “суто зовнішних причин” психологічних проблем особистості, виявляється тісний чи безпосередній їхній взаємозв’язок із актуальними для Клієнта внутрішніми чинниками.

Наприклад, ті мої Клієнти, яких непокоять розлади стосунків з оточуючими, у 99% випадків стикаються з необхідністю (чи доцільністю) змінювати своє відношення до первої ситуації та/або коригувати лінію поведінки тощо.

Психологічні причини

“Суто психологічні причини” різних проблем у Клієнтів, як показує практика, можуть бути дуже й дуже різними, але зазвичай, так чи інакше, усі вони пов’язані з одним із основних чинників, а саме:

  1. Дитячі/підліткові складнощі
  2. Занижена самооцінка
  3. Психічна (психологічна) травма
  4. Стосунки з оточуючими
  5. Незадоволені потреби
  6. Комплекси (зокрема, неповноцінності)
  7. тощо

Далі кілька слів про кожну з них окремо через призму сучасної теорії та практичного досвіду

Дитячі причини психологічних проблем
Картинку адаптовано звідси

Дитячі причини психологічних проблем

Ні для кого, а особливо для батьків, не секрет, що різні дитячі психологічні проблеми часто виникають під час формування особистості починаючи із раннього дитинства.

Позаяк дитяча психіка має крихку і тендітну структуру, фахівці з психічного здоров’я наполегливо рекомендують батькам звертати серйозну увагу на дитячі або підліткові проблеми, особливо тоді, коли наслідки поведінкових та інших порушень набувають “недитячих” ознак.

Своєчасне звернення до дитячого чи підліткового психолога чи психотерапевта, як свідчить практика — надійна, ефективна і цілком доступна запорука корекції причин та наслідків різноманітних, зокрема і психосоматичних порушень

Серед основних проблем з дитячою психікою, своєчасні звернення із якими до мене успішно вирішувалися уже після кількох консультацій (інколи, навіть, однієї-єдиної), а задавнені, як правило, потребували коротко чи навіть довгострокової психотерапії, згадуються такі:

  • імпульсивна поведінка,
  • небажання вчитися,
  • замкненість на собі,
  • обманювання,
  • негативізм,
  • надмірна вимогливість,
  • закомплексованість,
  • страх темряви,
  • сором’язливість,
  • упертість,
  • цькування,
  • хуліганство,
  • неуважність, розконцентрація,
  • кепське запам’ятовування,
  • неуспішність у навчанні,
  • дезаптація у садочку чи школі
  • та багато інших
Низька самооцінка як причина психологічних проблем

Занижена самооцінка

Практика свідчить, що низька самооцінка є однією з найпоширеніших причин психологічних проблем, а її деструктивний вплив має здатність поширюватися на дуже різні аспекти життя сучасної особистості.

Відомо, що люди із низькою самооцінкою:

  • пасивно зустрічають різного роду перешкоди на життєвому шляху.
  • акцентують (вип’ячують) свої негативні характеристики
  • сумніваються в своїх можливостях
  • звинувачують себе у різних невдачах, бідах тощо
  • надмірно критикують свої дії та/або здібності
  • жартують про себе з іронією та навіть сарказмом
  • не визнають у себе наявності позитивних якостей
  • тощо

Трапляється навіть, що коли такій людині роблять цілком заслужені компліменти, вона буде схильною вважати це винятково лестощами або перебільшеннями, які “нічого не означають”.

Прикметно, що як причина психологічних проблем, занижена самооцінка призводить до того, що діти, підлітки і/або дорослі:

  • зосереджуються на власних помилках та драматизують їх наслідки
  • поступово “цілком і повністю упевнюються”, що нічого у них в цьому житті не вийде і не варто навіть намагатися
  • почуваються самотніми, тривожними і пригніченими
  • характеризуються серед оточуючих як малопродуктивні як у навчанні, так і праці/бізнесі

В цілому, низька самооцінка часто є передумовою і причиною формування відносно низького рівня домагань та, відповідно, менших обсягів повноти самореалізації і, як наслідок, формування цілих поколінь відносно молодих, але уже буркотливих пенсіонерів, що “вічно незадоволені життям”.

Психотравма

Не менш поширена причина психологічних проблем сучасності — пережиті сильні потрясіння, екстремальні та/або стресові ситуації.

Психотравматичні події або потужні деструктивні переживання — здатні провокувати широкий спектр порушень дитячої та дорослої психіки можуть мати різний характер.

Найчастіше психотравматичним, у тій чи інші мірі, досвідом може стати:

  • соматична хвороба,
  • самоізоляція,
  • втрата рідної людини,
  • переривання вагітності (особливо, у ІІІ триместрі)
  • роди,
  • розірвання шлюбу,
  • міжособистісні конфлікти,
  • війна,
  • екзистенційно небезпечні ситуації (ДТП)
  • насилля,
  • тощо

Щоби ці події не здійснювали негативного впливу на психічний стан особистості, як правило, не обійтися без фахової допомоги, відсутність своєчасного звернення по яку, треба наголосити, нерідко призводить до поступового зростання загальної неадекватності поведінки психотравмованої особи до неприйнятного або критичного рівня.

Психотравма як причина психологічних проблем
Картинка адаптована звідси

Конфліктні стосунки

Теорія та практика сучасної психології засвідчує, що небажаним наслідком вступу дитячої чи дорослої особистості у відкриті чи приховані конфліктні стосунки з оточуючими — може бути чимала шкода для психічної діяльності цієї особистості.

Розглядаючи конфліктні стосунки як доволі поширену причину психологічних проблем, на мій погляд, слід класифікувати їх таким чином:

По-перше, конфлікти у сім’ї. Часто виникають через різні ціннісні орієнтації, особливості сприйняття між поколіннями, сексуальну незадоволеність, постійні непорозуміння, подружні зради, розлучення тощо.

По-друге, конфлікти на роботі. Відображають усе те, що перешкоджає взаєморозумінню, ефективній комунікації, кар’єрному росту тощо і може результуватися в хронічну втому, дистрес, емоційне вигорання, агресію тощо.

По-третє, конфлікти з друзями, близькими та/або рідними. Результатом чого, найчастіше, стає дратівливість, ревнощі, заздрощі, образи, приниження, насилля тощо.

По-четверте, конфлікти зі сторонніми людьми. Під визначення яких підпадають усі ті суперечки, сварки чи навіть сутички, що відбуваються на вулиці, в транспорті, масових зібраннях разом із незнайомими людьми тощо

Конфліктні ситуації, які справили сильний психоемоційний та, інколи додатково, безпосередньо фізичний вплив, як правило, “глибоко й міцно закарбовуються у душі“, а відтак, виявлються здатні впливати на характер та якості особистості.

Незадоволені потреби

Говорячи про незадоволені потреби як доволі поширену причину психологічних проблем, неможливо оминути концепцію “Піраміди потреб” американського психолога українського походження (батьки жили у Києві) Абрахама Маслоу.

Піраміда потреба за А.Маслоу (картинка звідси)

Широковідома і унаочнена у пірамідальній схемі теорія ученого-психолога, що відображає ієрархію фундаментальних потреб людини, зокрема показує і те, що засадничі питання “безпеки і їжі” уже на такі актуальні, як у середньовіччі.

Безумовно, і в наші часи існують винятки у спроможності дітей та дорослих забезпечити ці фундаментальні потреби без надзусиль, адже переважна більшість — здатні самостійно себе прогодувати і убезпечити своїх дітей.

Власне, тому й останніми роками стає усе більш актуальним те, що згідно з “теорією потреб” Маслоу, коли людині вдається задовольнити базові потреби — виникає бажання щодо тих, які знаходяться на рівнях піраміді вище: визнання, самоактуалізація, відчуття любові і приналежності тощо.

Відтак, саме на стадії задоволення цих вищих потреб, означених до речі, трохи вище як “прагнення до і від” — усе частіше й частіше у людей виникають та формуються не лише соціально-психологічні, а й індивідуальні психологічні проблеми.

Комплекси

Характеризуючи різного роду комплекси у якості причин психологічних проблем, насамперед, на мою думку, необхідно говорити про комплекс “неповноцінності”.

Комплекс неповноцінності, сам по собі, визначається сучасними фахівцями з ментального здоров’я як загрозлива психологічна проблема, що:

Практика роботи з клієнтами засвідчує, що часто комплекс неповноцінності діє на рівні підсвідомості, а щоби компенсувати це відчуття — особа схильна або прагнути високих досягнень або ж поводитися украй асоціально.

Для загального розуміння комплексу неповноцінності як загрозливої причини виникнення складних психологічних проблем, кілька суттєвих, на мій погляд аспектів:

  • цей комплекс, зазвичай, розвивається на фоні спадкових чинників особистості у поєднанні з особливостями виховання та специфікою життєвого досвіду
  • мікс відчуттів неповноціності може суттєво посилюватися на фоні невдач і стресів, якими, значною мірою і часто провокується
  • схильні до розвитку комплексу неповноцінності особи, зазвичай, мають незадовільний соціально-економічний статус та симптоми стійкої депресії
  • діти, які виховувалися в умовах постійної критики та/або “розчарували батьків” — дуже велика “група ризику” щодо розвитку комплексу неповноцінності
  • визначити більшу ймовірність розвитку цього комплексу у дитини можна через підвищену залежність від схвальних відгуків про її вчинки слова чи думки
Комплекси як причини психологічних проблем
Картинка адаптована звідси

Варто також додати щодо комплексу неповноцінності кілька слів і про класичну адлерівську психологію, котра значною мірою зосереджена саме на ньому. За словами А. Адлера, у цьому контексті варто особливої уваги те, що:

  1. Повторно це деструктивне почуття виникає уже в дорослому віці як наполегливе бажання досягнути якусь нереальну мету і/або нездатність знайти умиротворення через постійну потребу діяти заради самовдосконалення
  2. Комплекс неповноцінності, а саме постійна напруга, яка є його іманентним супутником — провокує песимістичність у ставленні до можливостей повноцінного життя та неспроможність ефективно долати перешкоди і труднощі
  3. Відчуття неповноцінності, певною мірою, притаманне чи не абсолютно усім, але воно не завжди деструктивне, адже навпаки, нерідко слугує стимулятором та інгібітором амбіцій, високого рівня домагань та розвитку особистості
  4. Комплекс неповноцінності набуває патологічних ознак лише тоді, коли цей коктейль почуттів вчиняє пригнічувальний вплив на особистість.

Іншими словами, загрозливість комплексу неповноцінності, значною мірою у тому, що він робить особистіть пригніченою, а відтак і поступово знижує до нуля її здатність до розвитку, стосунків тощо.

ГРУПИ РИЗИКУ

До так званих “груп ризику”, перебування серед учасників яких, підвищує ймовірність виникнення та розвитку психологічних проблем в силу тих, чи інших причин, спеціалісти, зазвичай відносять:

Дітей, які живуть у неблагополучних (бідних) сім’ях, поведінка котрих характеризується різного роду порушеннями адекватності, неуспішні у навчанні, з відставаннями у розвитку, хронічно хворі та/або з особливими потребами

Підлітків, котрі переживають труднощі пубертатного періоду, мають проблеми ідентичності, підвищено/знижено сексуально активних, проблемних у питаннях соціалізації, схильних до ризикованих вчинків (наркотики, алкоголь, хуліганство, суїцидальні думки тощо).

Дорослих, які регулярно переживають стресові ситуації, екзистенційні кризи, побутові та/чи міжособистісні конфлікти тощо. А також депресивних, тривожних та тих, хто зазнав утрати близьких тощо.

ПІДСУМКИ

Причини психологічних проблем можуть мати складну та багатогранну природу, яка:

  • може бути внутрішньою чи зовнішньою
  • характеризується “прагненням до чи від
  • поєднує білогічні, соціальні та/або психологічні чинники
  • тощо

Нерідко причини психологічних проблем завдають настільки відчутного дискомфорту, що це вимагає фахового індивідуального підходу, корекції та/або комплексного лікування за участі психолога, психотерапевта чи психіатра.

Іншими словами, якщо ви відчуваєте, що у вас є (чи для вас актуальні) психологічні проблеми, які заважають жити повноцінним та/чи щасливим життям — без зайвих зволікань звертайтеся по допомогу безпосередньо до мене через контакти у профайлі на цій веб-платформі

Альона Шмига, психотерапевтка
Клік на картинку відкриває профайл

Кризова психологічна допомога

Сучасні фахівці з ментального здоров’я розуміють під поняттям психологічні кризи (рос., анахр., — психологические кризисы) психофізичні стани, коли людина, яка постраждала внаслідок сильних стресів, екстремальних подій, травматичних ситуацій, гострих конфліктів, раптових змін тощо, які виникають у її житті — виявляється неспроможною впоратися з шоковим ефектом.

Допомагаючи людям подолати саму кризу, професіонали, нерідко можуть допомогти їм навіть переоcмислити, і врешті, змінити на краще — усе своє життя в цілому.

Треба наголосити, що тривога за кризових обставин є цілком нормальною, і саме відповідна професійна допомога може допомогти людям у першу чергу успішно впоратися з почуттям тривожності, яке супроводжує кризи.

Визначивши джерело чи джерела кризової тривожності та впоравшись із нею, фахівці можуть блискавично допомогати людям давати собі ради зі самою кризою, а відтак і не дозволяти кризовим явищам занадто впливати на їхні життя.

Окрім допомоги людям впоратися з кризою, психологи також можуть допомогти людям у подальшому уникати ситуацій, які її спровокували, адже запобігти завжди краще, ніж реагувати.

На практиці, на жаль, часто доводиться проводити антикризове консультування чи терапію через те, що надмірно стривожні тією чи іншою кризою люди — уже вчинили щось необдумане.

Тому, варто одразу наголосити, що виявивши у себе чи своїх близьких одну чи одразу кілька ознак психічної кризи, щоби уникнути небажаного — одразу звертайтеся до фахівців з психічного здоров’я по кризову допомогу.

Кризові ситуації для психіки
Картинку адаптовано звідси

Кризові ситуації для психіки

Разом із терміном психологічні кризи, слід сказати, існує і поняття “кризові ситуації психіки” яке характеризує ситуації, які:

  • викликають у людини глибокий психологічний стрес,
  • знижують (деактивують) адаптаційні можливості,
  • порушують її психічну рівновагу,
  • унеможливлюють звичний триб життя
  • тощо

Крім того, психічно кризові ситуації, по-перше, можуть провокуватися чи безпосередньо спричинятися психо і/або фізично травматичними потрясіннями: бойові дій, теракт, дорожньо-транспортна катастрофа, втрата близьких, соматична хвороба, катастрофа та ін

По-друге, зводитися до особистісного кризового рівня, що характерно для вікових трансформацій, дорослішання, соціалізації, кар’єрного зростання, екзистенційних дилем у стосунках тощо.

І кризові ситуації психіки і психологічні кризи — можуть мати різні причини, характер, обсяг, тривалість та наслідки для особистості, що безпосередньо пов’язано, залежить і визначається:

  1. Індивідуальними особливостями і ресурсами,
  2. Якістю і швидкістю кризової психологічної допомоги (чи підтримки)
  3. Доступністю та кількістю способів післякризової психореабілітації
  4. тощо

Психологічні кризи, зазвичай, вимагають швидкого і максимально адекватного реагування самої людини, а також — фахової психологічної допомоги та/або ефективної підтримки від рідних чи близьких за участі спеціалістів із психічного здоров’я.

Суть кризової психологічної допомоги

Користь від психологічної допомоги полягає у фаховому сприянні постраждалим знайти ресурси для мобілізації, зібратися, відновити душевну рівновагу, зменшити рівень стресу, взятися до планування майбутнього тощо.

На практиці, найчастіше, формами психодопомоги під час криз бувають:

  1. Перша психологічна допомога
  2. Перша допсихологічна допомога
  3. Кризова інтервенція
  4. Кризове консультування
  5. Кризова психотерапія
  6. Психологічна післякризова реабілітація
  7. тощо

Якщо ви чи ваші близькі (або оточуючі) зараз переживаєте одну чи одразу кілька кризових ситуацій для психіки — звертайтеся до професійного кризового психолога чи психотерапевта,

Адже фахівці зможуть не лише провести психодіагностику і, при потребі “кризову інтервенцію”, а також, за необхідності — скерувати і до інших спеціалістів зі сфер психології чи медицини.

Кризова інтервенція
Картинка адаптована звідси

Кризова інтервенція

Останніми роками у контексті анти-кризової психологічної допомоги усе частіше вживається термін “кризова інтервенція”, який означає якомога швидшу допомогу тим особам, які в силу тих, чи інших причин — перебувають у кризових станах.

На практиці, кризова інтервенція може знадобитися у різних ситуаціях, починаючи від перехідного періоду в житті чи непередбаченої трагедії на кшталт ДТП або втрати близьких.

Як і анти-кризова психологічна допомога, кризова інтервенція дотримується принципів короткостроковості, реалістичності, особистісної залученості фахівців і симптомо-центрованості.

Засадничою метою кризової інтервенції, слід сказати, є дієво допомогти особистості, яка перебуває в стані кризи — відновити адаптивність функціонування в цілому, а також, зокрема нейтралізувати шоковий ефект негативних емоцій тощо.

Практика доводить, що антикризовий ефект кризової інтервенції може бути суттєвим, адже люди, які перебувають в кризовому стані — найбільш сприйнятливі до зовнішніх психологічних впливів.

В контексті воєнного часу, кризові інтервенції пропонують стабілізаційні засоби боротьби з негативним емоційними станами, які спричиняються воєнними діями, ракетними обстрілами, тимчасовою окупацією, артилерійськими ураженнями тощо.

Зокрема, одним із основних методів анти-кризової інтервенції в умовах підлої війни росії проти України є так званий “психологічний дебрифінг”, суть якого полягає в організації воєнними психологами та відповідній модерації обговорень подій у групах тих людей, які пережили потрясіння разом.

Принципи кризової допомоги
Картинку адаптовано звідси

Принципи кризової психологічної допомоги

Принципами надання кризової психологічної допомоги називають засадничі норми і рекомендації, які слід дотримуватися фахівцям з психічного здоров’я.

За інформацією Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), такими принципами вважаються:

  • по-перше, професійна компетентність, відповідальність та етика
  • по-друге, повага до гідності, прав та конфіденційності постраждалих
  • по-третє, добровільність, ненав’язливість та, в ідеалі, інформована згода постраждалих
  • по-четверте, міждисциплінарна співпраця з фахівцями, організаціями та/або громадськістю
  • по-п’яте, позитивно-оптимістичний підхід, що спрямований на розвиток внутрішніх ресурсів і розкриття потенціалу самодопомоги
  • по-шосте, по можливості, профілактика та раннє виявленння

На мій погляд, з огляду на практичні особливості надання кризової психологічної допомоги, не зайве додати ВООЗ-івських ще такі як, зокрема:

  • Актуальність, швидкість та доступність
  • Персоналізованість підходів і гнучкість прийомів
  • Спрямованість дій на вираження сильних емоцій
  • Емпатія і “відсутність токсичного оптимізму”
  • Сприяння саморегуляції, самооцінці та самоствердженню
  • Створення довірливої атмосфери
  • Врахування етапності становлення кризового процесу
  • Оперативна оцінка ефективності кризової психологічної допомоги тощо

Розібравшись в загальному із принципами надання кризової психологічної допомоги, актуальність якої, слід сказати суттєво зросла з початком повномасштабної воєнної агресії росії проти України, для загального розуміння потрібно додати кілька слів і про її різновиди.

Різновиди кризової психологічної допомоги

Позаяк психологічні кризи можуть бути різними за своєю формою, причиною, тривалістю та наслідками — відрізняються і деякі особливості процесу її надання.

Зокрема, серед основних форм психологічних криз, постраждалим від яких доводиться допомагати найчастіше, на мій погляд, варто виокремити: вікові, ситуативні, системні, екзистенційні

Далі, власне, по кожну з них трохи детальніше, а також — кілька слів про практичні особливості і відмінності надання кризової психологічної допомоги

Вікові психологічні кризи

Віковими називають ті кризи, які безпосередньо чи опосередковано пов’язані із трасформаціями психіки, що відбуваються при еволюції людини від попереднього етапу життя до наступного.

Наприклад, до переліку вікових криз належать: криза раннього дитинства, криза підліткового віку (дорослішання), криза середнього віку, криза похилого віку, а також опосередковано “криза покинутого гнізда” тощо

Ознаки кризи середнього віку у чоловіків

Психологічна допомога при вікових кризах, зазвичай, будується на удосконаленні адаптаційних здатностей людини при виникненні нових, несподіваних ролей, розширенню відповідальності за себе та свої близьких, адекватному сприйнятт викликів та активності у реалізації нових можливостей тощо

Ситуативні психологічні кризи

На практиці, ситуативними кризами можна назвати більшість, адже вони, як правило, пов’язані з раптовими та/або непередбачуваними подіями, інтенсивність сприйняття чи протікання яких — істотно і одразу порушує звичний ритм життєдіяльності та психічну рівновагу постраждалих.

Найчастіше серед таких трапляються:

Ефективність роботи фахівців при ситуативних кризах залежить, насамперед, від двох чинників — по-перше, рівня профейсійної підготовки та самовладання, а по-друге — від швидкості і правильності експертної оцінки характеру самої ситуації.

Системні психологічні кризи

Коротко розкриваючи суть та особливості системних криз, на мій погляд, варто наголосити, що вони пов’язані з разючими змінами засадничих принципів соціальних систем, до яких належить людина, наприклад, сім’я, група, організація, суспільство

Системні кризи особливо актуальні для населення України в період екзистенційної боротьби проти російських загарбників і тимчасової окупації територій на Сході і Півдні та потребують залучення воєнних психологів

Власне, в якості прикладів системних психологічних криз — згадуються епізоди надання кризової допомоги мешканцям тимчасово окупованих територій, постраждалим від ракетних обстрілів, переселенцям, полоненим тощо

Коротко кажучи, психологічна допомога при такого роду системних кризах (прикладом якої, втім, може бути і звільнення з роботи, на якій людина працювала “все життя”) — вимагає від фахівців вправності зусиль щодо ефективної адаптації постраждалих до нових умов, правил, відносин, цілей тощо

Ексзистенційні кризи
Екзистенційна криза — це й можливість розвитку

Екзистенційні кризи

Нарешті, характеризуючі ті комплексні явища, що, зазвичай, відбуваються водночас на несвідомому, підсвідомому і свідомому рівнях особистості і носять назву екзистенційних криз, треба відзначити, що:

По-перше, до розряду екзистенційних належать лише ті кризи, що пов’язані із пошуком сенсу життя, засадничих цінностей, власної ідентичності, самоактуалізації тощо

По-друге, екзистенційні психологічні кризи як правило, більше характерні юності, а також — середньому і похилому віку, адже саме у ці переламні періоди складаються обставини, що провокують інколи психічно важке переосмислення особистістю свого власного минулого, сьогоденні та майбуття

По-третє, фахова психологічна допомога при екзистенційних кризах має найвищу продуктивність за умови поглибленої філософсько-психологічної підготовки фахівців, а також, інколи, супроводжується нетиповами її форматами, наприклад “дискусія через меми у повідомленнях“, “довготривала текстова терапія без фіксованих тарифів з післяплатою” тощо

ПІДСУМКИ

Кризова психологічна допомога, без сумніву, одна з найскладніших форм фахової підтримки фахівцями з ментального здоров’я, адже вимагає миттєвої реакції, коректної оцінки, повного самовладання, конструктивної емпатії тощо

На практиці, залежно від характеру кризових ситуації внаслідок яких постраждилим чи їх близьким знадобилася допомога психолога, психотерапевта чи психіатра — у її процесі відбувається:

  1. Мінімально інвазивна, але максимально інформативна психодіагностика
  2. Підбір персоналізованого комплексу гнучких заходів активації внутрішніх адаптаційних психічних ресурсів людей

ПІДБІР ФАХІВЦІВ

Щоби максимально своєчасно розпочати процес отримання кризової психологічної допомоги — звертайтеся до мене безпосередньо через контакти у профайлі на веб-платформі:

Альона Шмига, кризова інтервентка
Клік на фото відкриває профайл

Або підберіть фахівців із максимально точно відповідними вашій чи актуальній для вас психологічній кризі кваліфікаціями у спеціальному розділі Простору Психологів скориставшись просунутим функціоналом “націлювання експертизи”

Методи психотерапії

За даними ВООЗ, близько половини пацієнтів, які звертаються по допомогу до лікарів первинної ланки, потребують суто психологічної допомоги чи терапії, яка, залежно від індивідуальної психосимптоматики та підготовки фахівців із психічного здоров’я — здійснюється одним чи кількома методами.

Щоби сформувати загальне уявлення про сучасні теоретичні і практичні методи психотерапії (рос., анахр — “методы психотерапии“), спочатку у кількох словах про саму психологічну терапію як процес лікування психічних розладів.

Що таке психотерапія

В широкому розумінні, психотерапією називають цілеспрямований процес взаємодії клієнта зі спеціалістом із ментального здоров’я із метою розв’язання насущних проблем, покращення психологічного стану, пошуку шляхів подолання труднощів, зменшення страждань тощо.

Згідно зі Страсбурзькою декларацією, що була прийнята ще на зорі відновлення суверенітету України, у далекому 1991 році Європейською асоціацією психотерапії:

  • По-перше, психотерапія (психотерапевтична практика) — окрема, сучасна, динамічна і незалежна професія, що займає особливе місце у широкому спектрі гуманітарних наук, що актуальні сьогодні і популярність яких — зростає
  • По-друге, якісна освіта у напрямку психотерапії (психотерапевтична) — неможлива без достатньо високого рівня теоретичної і практичної підготовки у сфері психології
  • По-третє, інтегральність освіти. Адже застосування одного чи кількох психотерапевтичних методів може відбуватися інтегрально
  • По-четверте, психотерапія містить як теорію і практику, так і унікальний для особистості терапевтичний досвід під керівництвом супервізора. Одночасно набуваються широкі уявлення про інші методи;
  • По-п’яте, клієнтам психологів та психотерапевтів — гарантується різноманіття психотерапевтичних методів, а самим методам — постійний розвиток і вдосконалення.

Треба ще додати, що “за спрямованістю моделі” усю психотерапію поділяють на, так би мовити, медичну і немедичну, а також — існують спроби перерахувати усі її різновиди, зокрема тут (англійською):

Унаочнення публікації “Скільки видів психотерапії існує” (англійською)

Моделі психотерапії

Представниками першої з двох моделей психотерапії, медичної, найчастіше виступають фахівці із базовою медичною освітою за спеціальністю «психіатрія».

Модель немедичної психотерапії, у свою чергу, є особистісно спрямованою та передбачає загальну психологічну освіту і розмаїту підготовку фахівців-психологів та/або психотерапевтів.

Прикметно також, що нерідко модель психотерапії базується на релігії.

Власне, на практиці це означає, що об’єктивні відмінності ще на рівні моделей психотерапії видозмінюють і мету, і об’єкт, і форми, і, власне методи цілеспрямованого впливу, а також, відповідно — очікувані й прогнозовані її результати.

Класифікація методів психотерапії

Позаяк різні методи можуть по-різному застосуватися для вирішення різних психологічних проблем із різною ефективністю — теорія сучасної психології оперує кількома різними класифікаціями методів психотерапії.

На практиці, підбір методів ефективної психотерапії значною мірою, залежить від особистісних якостей психотерапевта, напряму і рівня його/її професійної підготовки, досвіду тощо

Зокрема, на мою думку, вартими уваги класифікаціями методів психотерапії можна вважати ту, яка ділить методи на: техніки, передумови, інструменти та інтервенції.

  • По-перше, техніки. До розряду яких, зазвичай, відносять гіпноз, релаксацію, аутотренінг тощо
  • По-друге, передумови. Які враховують загально-сприятливі обставини для досягнення психотерапевтичних цілей (сім’я, пара, батьки і діти тощо)
  • По-третє, інструменти. Власне, усе те, що застосовується безпосередньо в процесі психотерапевтичного процесу для покращення ефективності (групи, експерименти, проблемні ситуації тощо)
  • По-четверте, терапевтичні інтервенції. Варіюються залежно від стилю проведення психотерапевтичних сеансів (директивний-недирективний, індивідуальний, конфронтуючий) та визначаються засадами теоретичних підходів
Методи терапії
Картинку адаптовано звідси

Корисною, на мою думку, має усі підстави вважатися також інша сучасна класифікація, згідно з якою усі методи психотерапії слід розріняти на такі:

  1. Особистісно-орієнтовані
  2. Сугестивні
  3. Біхевіористичні (поведінкові)

Прикметно, що у клінічній практиці надання психологічної допомоги також виділяють симптомо-, особистісно- і соціоцентровані методи, адже їх інтегративне використання — нерідко забезпечує найвдовший та максимально глибокий терапевтичний ефект.

Загалом, методи психотерапії різняться не стільки по відношенню до єдиного об’єкта – особистості, скільки по то тому, наскільки і як саме концентруються на різних її проблемах, і в таких класифікаціях найчастіше фігурують:

  1. Гештальт-метод
  2. Психоаналіз
  3. Когнітивно-поведінковий метод
  4. Транзактний аналіз
  5. Позитивна психотерапія
  6. Психодрама
  7. Системно-сімейні методи
  8. Логотерапевтичні методи
  9. Мистецькі (арт-терапевтичні) методи
  10. Інтегративний метод
  11. EMDR-терапія

Причому, перші три із вказаних у цьому переліку, варто сказати, належать до визнаних Всесвітньою Організацією Охорони Здоров’я (ВООЗ) — найбільш доказовими, ефективними та популярними.

Розділ “Психічне здоров’я” на сайті ВООЗ

Характеристика методів психотерапії

Для формування у читача загального уявлення про основні методи сучасної психотерапії, далі узагальнено про їх теоретико-практичні аспекти через призму власного досвіду їх вивчення та/або застосування

Гештальтметод психотерапії (гештальт-терапія)

Базується на geshtalt-теорії Ф. Перлза про “тут і зараз” і “звершенні незавершених ситуацій”.

Метод зосереджується на цілісності людини, характерних взаємодіях з оточуючими, відчутті відповідальності, потребі і шляхах самореалізації тощо.

На практиці, гештальт-терапія допомагає відновити розуміння власних відчуттів, осягнути причини проявів різних емоцій, реалізувати потреби, керувати здійсненням бажань тощо, а також — переосмисленню стосунків з іншими людьми та навколишнім світом.

Гештальт-терапевти використовують такі техніки як діалог, моделювання, експеримент, рольові ігри, тілесно-орієнтовані прийоми, феноменологічний аналіз, а також — передбачає роботу з опорами та парадоксами.

Застосування гештальт-терапевтичного методу неодноразово довело ефективніть при лікуванні причин і наслідків таких психічних розладів і проблем як: страхи (фобії), депресивні стани, тривожність, низька самооцінка, відчуження, між- та особистісних розладів тощо

Психоаналітичний метод психотерапії (психоаналіз)

Базується на засадах психоаналітичної теорії З. Фройда про трьохрівневу структуру людської психіки, важливу роль несвідомого, особливості психосексуального розвитку, перенесення, витіснення, опору тощо.

Практична роботи психоаналітиків, як правило, спрямована на виявлення та аналіз глибинних конфліктів, психотравм, комплексів відчуттів, сокровенних бажань та прихованих фантазій, які здійснюють безпосередній чи опосереднокований вплив поведінку людини і її життєдіяльність в цілому.

До арсеналу засобів методу належать такі техніки і прийоми як “вільні асоціації”, тлумачення сновидінь, аналіз особливостей перенесення, витіснення, проекції, опору тощо, а також, у певних випадках, передбачає роботу зі символами і архетипами.

Завдяки давній історії методу, психоаналіз довів свою ефективність при лікуванні таких розладів психіки як неврози, психосоматози, психо-сексуальних порушень, заниженої самооцінки, психологічних криз та інших поширених у 21-столітті психологічних проблем

Когнітивно-поведінковий метод психотерапії (КПТ)

Як зрозуміло уже із назви, цей метод психотерапії — базується на виявленні та зміні різного роду негативних та/або ірраціональних помислів, упереджень, емоційних реакцій та деструктивних особливостей повсякденної чи ситуативної поведінки, які в цілому — суттєво заважають повноцінній життєдіяльності сучасних людей.

На практиці, залежно від специфіки психологічної проблематики клієнтів — когнітивно-поведінкові психотерапевти застосовують різні техніки, зокрема рефреймінг, експозиція, релаксація, розвиток навичок самовладання тощо.

За свідченнями фахівців та клієнтів, КПТ особливо ефективна при лікуванні депресивних станів, панічних атак, посттравматичного стресового розладу (ПТСР), алко/нарко та інших залежностей, внутрішособистісних конфліктів та інших розповсюджених психічних проблем сучасності

Методи позитивної психотерапії

Передовсім, згідно з цим методом, фахівці з психічного здоров’я розглядають людей як особливу цінність.

Позитивна терапія має на меті збалансувати людське життя, покращити міру реалістичності її світогляду, трансформувати негативні та позитивні (від лат. «positum» — даний, наявних фактичний) причини психологічних проблем.

Цілісне бачення життя особистості (холістичний підхід) та оптимістичне сприйняття її природи з урахуванням усіх дійсних її складових — також важливі аспекти методу, щодо якого інколи вживаються також такі характеристики як «терапія реальністю», «лікування здоровим глуздом» тощо, а сам її засновник Н. Пезешкіан називав її «центрованою на конфлікті психотерапією»

Логотерапевтичні методи психотерапії

Ґрунтуються на поєднанні психологічно-медичних поглядів на людську природу із філософськими, причому тими, де на противагу прагненню до задовлення (Фройд) чи влади (Адлер), засадничим компонентом вважається прагнення до сенсу.

Антропологічна концепція засновника логотерапії В. Франкла інтерпретує єдність трьох сфер:

  • по-перше, соматичної, що забезпечує фізичну функціональність;
  • по-друге, психічної, яка характеризується схильностями, комплексами, афектами тощо;
  • по-третє, ноотичної, суттю котрої є прагнення до сенсу та духовність

Згідно з логотерапетичним методом, у роботі з клієнтами фахівцям потрібно зосереджуватися на екзистенційній фрустрації, яка часто виникає внаслідок порушень прагнення до реалізації сенсу життя та утворює екзистенційний вакуум.

Котрий, у свою чергу, стає передумовою формування некласичного, так званого ноогенного неврозу, що спровокований моральним конфліктом, духовною проблемою чи екзистенційною кризою

Транзактний аналіз як метод психотерапії
Картинка адаптована звідси

Транзактний аналіз

Цей метод психотерапії з’явився у 50-х роках минулого століття та використовується, переважно для корекції психо-емоційних пошушень, гармонізації міжособистісних взаємин і подолання бар’єрів.

Згідно теорії цього методу, транзакцією вважається умовна одиниця взаємодії між его-станами (Батьківство, Дорослість, Дитинство) двох або більше особистостей, а самі “транзакції” бувають:

  • по-перше, доповнюючими, коли его-стани співпадають
  • по-друге, перехресними, коли его-стани вступають у суперечку один з одним

Позаяк у такій системі саме перехресні транзакції призводять до конфліктів, розчарувань, незадоволення тощо, суттєве значення у транзактному аналізі мають чотири життєві позиції, які виділяв Берн:

  1. Я Оk – Ти Оk
  2. Я Оk – Ти не Оk
  3. Я не Оk – Ти Оk
  4. Я не Оk – Ти не Оk

Іншими словами, робота фахівців з транзактного (транзакційного) аналізу, здебільшого спрямована на максимізацію у клієнтів найбільш сприятливої життєвої позиції “Я Оk – Ти Оk”, адже транзакції, що визнають свою цінність і цінність інших — “психічно найздоровіші

Психодрама

Це метод групової психотерапії, практика застосування якого полягає у розробці та належному проведенні рольових ігор, в ході яких відтворюються сприяливі умови для щирого вираження емоцій, безпосередньо пов’язаних із найважливішими для клієнтів проблемами.

Психодрама ґрунтується на гіпотезі, згідно з якою “дії, що відображаюють і оживляють проблемні життєві ситуації” — в цілому, ефективніші за вербалізацію не лише для психодіагностика, а і для формування нових установок і кращих поведінкових моделей.

При ювелірно майстерному застосуванні методу психодрами, клієнти природно відтворюють значущі для себе події у драматичній обстановці, що розігрується “тут і тепер”, а саме дійство режисується таким чином, що розвиток психодрами наочно сприяє проясненню аспектів проблеми для клієнта і групи.

Відтак, на практиці, психодрама дозволяє, зокрема:

  • по-перше, ефективно шукати, знаходити і одразу апробовувати більш конструктивні концепції залагодження проблемних ситуацій,
  • по-друге, збирати більше вербальної та невербальної інформації про психологічну проблематику
  • по-третє, аналізувати і напрацьовувати нові ролі, лінії та стилі поведінки
Системно-сімейна терапія
Картинку адаптовано звідси

Системно-сімейні методи психотерапії

На практиці, передбачають застосування комплексу прийомів, методик і технік, зорієнтованих на лікування пацієнта “в сім’ї і за допомогою сім’ї” шляхом налагодження стосунків.

Прикметно, що тут фахівці працюють з клієнтом, що уособлений не стільки однією людиною, скільки з усією сім’єю як єдиною системою, що не захищена від різного роду збоїв та порушень адекватного функціонування.

Завданням системно-сімейного психотерапевта, за таких передумов, є поступове налагодження адекватних взаємозв’язків між усіма системними компонентами сім’ї.

Позаяк сімейна система перебуває у постійному взаємообміні з оточуючим середовищем, вважається, що наміри і вчинки людей у такій системі, самі по собі, є лише вторинними, адже підпорядковуються насправді, передовсім і тотально — внутрішнім її законам і правилам.

Арт-терапевтичні методи психотерапії

Базуються на вираженні, розвитку і корекції свідомих, підсвідомих та/чи несвідомих рівнів психіки особистості за допомогою мистецтва.

Найчастіше, арт-терапія зводиться до образотворення, малювання чи живопису, але на практиці далеко не завжди ними обмежується та передбачає, зокрема музику, сценічність, скульптуру, риторику тощо

Завляки експресії почуттів клієнтів у мистецтвоарт-терапевти можуть краще осягнути як саму людину, так і причини психологічних проблем, адже мистецтво вимакає внутрішню цензуру.

Арт-терапія послаблює контроль свідомості над внутрішніми імпульсами, вияви яких у результатах творчості — часто дозволяють розпізнати корені психічних розладів, криз, фобій, залежностей тощо.

Інтегративний метод

Враховуючи індивідуальні особливості, потреби, цілі та ресурси клієнтів, інтегративний метод психотерапії поєднує різні теоретичні та практичні елементи різних теорій, шкіл і напрямів психотерапії.

При цьому, фахівці, які застосовують цей метод, на практиці створюють гнучкі, цілісні та ефективні плани лікування, які здатні дієво сприяти психічному здоров’ю клієнтів.

ПІДСУМКИ

Існує широкий спектр сучасних методів психотерапії, підбір і застосування яких залежать як від причини психологічних проблем клієнтів, так і від підготовки фахівців з психічного здоров’я.

Крім перелічених і коротко охарактеризованих у цій публікації методів, звісно ж існують та застосовуються й інші.

Щоби спільно підібрати ті методи, які максимально відповідатимуть суті вашої чи актуальної для вас психологічної проблематики — звертайтейтеся до мене безпосередньо через контакти у профайлі

Альона Шмига, психотерапевтка
Клік на фото відкриває профайл у новому вікні

Психотерапія

В широкому розумінні, психотерапія — це наука і мистецтво допомоги людям, які страждають від різних психічних, емоційних, поведінкових, міжособистісних проблем тощо.

На практиці ж, нерідко, психотерапія це також і шлях розвитку особистості, робота із покращення самопочуття, зусилля щодо розкриття потенціалу тощо.

З метою поліпшити психічне здоров’я, добробут, якість життя та саморозвиток клієнтів — сучасна психотерапія використовує різні методи, техніки, теорії та підходи, які базуються на наукових дослідженнях, клінічному досвіді та етичних принципах.

До речі, у нас є окрема стаття на тему “сучасна психотерапія” авторства Ірини Саченко:

У процесі сучасної психотерапії — клієнт видозмінює свої думки, почуття та/чи поведінку.

Сучасна психотерапія — доказовий та ефективний метод, який застосовується не лише при загальних симптомах, а й для ..

Психотерапія — динамічна та розмаїта галузь психології, яка постійно вдосконалює свої методи та адаптується до змін суспільства, культури, технологій та потреб людей.

Водночас, сміливо стверджувати, що “уже невдовзі психотерапію зможе проводити ШІ”, я особисто, не візьмуся.

Психотерапевтична практика, нерідко, передбачає інтеграцію різних шкіл, напрямів і підходів психотерапії, які можуть гармонійно доповнювати один одного, зміцнювати ефект для клієнтів та збагачувати практику психотерапевтів.

Треба також наголосити, що сучасна психотерапія тісно взаємодіє з такими галузями науки як, медицина, освіта, управління, комунікації, спорт, політика тощо, щоби створювати комплексні та індивідуальні програми допомоги для клієнтів

Індивідуальна психотерапія

Класифікації психотерапії

Науковці та фахівці класифікують психотерапію за різними критеріями, серед яких, на мій погляд, варо звернути увагу на напрям, форму, специфіку та тривалість

За орієнтацією або напрямом теоретичної основи:

Варто додати, що найпопулярнішим методом у Європі вважається когнітивно-поведінкова терапія (КПТ), яка відносно найчастіше застосовується для терапії розмаїтих психічних розладів, зокрема тривоги, депресій, фобій, обсесивно-компульсивного розладу та ін.

Серед факторів, які сприяли і продовжують сприяти попиту на КПТ у Європі відзначають:

  1. Доказову базу: КПТ одна з найвивченіших і найдосліджених методик, дієвість котрої верифікована чималою кількістю клінічних досліджень.
  2. Державна підтримка зі сторони охорони здоров’я: КПТ рекомендується значною кількістю європейських державних систем охорони здоров’я, зокрема Національний інститут охорони здоров’я та догляду (NICE) у Великобританії рекомендує метод для депресій, тривожних розладів тощо.
  3. Гнучкість застосування: когнітивно-поведінкова терапія застосовується в індивідуальній та/чи груповій терапії, не містить вікових обмежень та здатна робити різницю при подоланні різних психологічних проблем — від незначного струсу до хронічних розладів психіки.

Інші методи, такі як, гештальт-терапія, психодинамічна терапія та гуманістична терапія, теж розповсюджені у країнах Європи, але треба сказати, що їх популярність відносно менша.

Види психотерапії залежно від форми проведення сеансів:

Найпоширеніша, слід сказати індивідуальна терапія, проте останнім часом зростає затребуваність її онлайн-форми, а також парної, сімейної та групової, які в більшості проходять очно (офлайн).

Щодо корисної для читачів інформації про вибір між індивідуальною і або парною/сімейною терапією, вважаю слід наголосити, що це по-перше, необов’язково має бути “або, або”, адже усі форми можуть поєднуватися виходячи зі ситуативної та глибинної проблематики.

По-друге, окреслю кілька основних критерії, що здатні допомогти усвідомлено визначитися із найдоречнішою формою психотерапії у більшості випадків:

  • Індивідуальна терапія потрібна вам якщо причина вашого збентеження/звернення це переживання, особисті труднощі, пошук себе, саморозвиток, життєві кризи, переживання травматичних подій та, в цілому, усе не стосуються напряму ваших особистих чи сімейних стосунків
  • Парні та/чи сімейній психотерапії слід надавати перевагу тоді, коли вашим стосунках притаманна конфліктність, постійні проблеми зі спілкуванням, відчувається небажаний вплив особистих справ партнера/ки на ваші з ним/нею стосунки, родинні стосунки переживають кризу в ширшому сенсі тощо

Іншими словами, якщо індивідуальна форма психотерапії уможливлює глибоке пропрацювання особистих питань, пошук опор та розвиток внутрішних ресурсів, то парна/сімейна орієнтована на взаємодію з найближчими (партнером/кою та чи чоловіком/жінкою).

Різновиди терапії за специфікою чи спеціалізацією :

Глибше роз’яснення (осягнення) відмінностей (і схожостей) між різними за специфікою (спеціалізацією) видами психотерапії може надати приклад порівняння сцецифіки терапії стресових і, скажімо, тривожних розладів.

В цілому, лікування розладів психіки стресогенного походження зосереджується на переробці конкретних травматичних подій і зменшенні їх впливу на психіку, у той час як терапія розладів тривожного характеру концентрується на взятті під ефективний контроль хронічної тривоги та її тригерів.

Щодо особливо корисної для клієнтів інформації про симптоматичні схожості і відмінності специфіки цих розладів, треба додати, що симптоми:

  • тривожних — здебільшого пов’язуються з нав’язливими думками, фізичними перенапруженнями, пришвидшеним серцебиттям, безсонням та деструктивною схильністю людей уникати потенційно тривожних ситуацій
  • стресових — можуть містити повторні переживання потрясінь (флешбеки), перезбудження, нічні жахіття, емоційне відчуження, а також схильність за будь-яку ціну уникати найменших нагадувань про травмуючий досвід

Тривалість психотерапії

Для глибшого розуміння читачами чинників, що визначають тривалість терапії, продовжу приклад стресово-тривожного порівняння.

Тривожна терапія буває, в середньому, тривалішою за стресову, позаяк найрозповсюдженішою формою тривожності є хронічна тривога і клієнту для повного опанування власних тривожних реакцій можуть знадобитися місяці та роки пеіродичних зустрічей з фахівцями.

Характеризуючи терапію стресових розладів у порівнянні з тривожними, можна стверджувати, що в середньому, вона коротша,, але має значновищу інтенсивність, що спричинено цілком певними травматичними потрясіннями і спрямоване на їх належну переобробку.

Звісно ж, існують та застосовуються й інші критерії класифікації психотерапії, але замість намагатися означити їх усіх, краще скажу кілька слів про те, чим є психотерапія в очах клієнтів.

Психотерапія індивідуальна

Психотерапія з точки зору клієнта

Перш за все, наголошу, що в широкому розуміння для психотерапії очима клієнтів часто вживається спеціальний термін — “клієнт-центрована психотерапія“, яка підкреслює значення особистого досвіду та перспективи клієнта в процесі терапії, але тим не менше, будь-який різновид психотерапії так чи інакше апріорі центрується на клієнті.

По-друге, далі буде ще кілька слів про психотерапію як двосторонній суб’єкт-суб’єктний процес, максимальна ефективність якого — потребує своєчасного звернення самого клієнта або близьких, яким небайдужа його поведінка та/чи стан, а також, звісно ж, проактивної співпраці психотерапевта з клієнтом і навпаки.

По-третє, заключний підрозділ цього розділу присвячений лаконічній, але різнобічній характеристиці поширених міфів про психотерапію.

Клієнт-центрована психотерапія

Основна ідея розробленої К.Роджерсом концепції клієнт-центрованої психотерапії полягає у тому, що кожна людина має внутрішній потенціал для росту та самоактуалізації, і основне завдання психотерапевта – допомогти клієнту цей потенціал реалізувати.

Кілька, на мій погляд, найважливіших ознак клієнт-центрованої психотерапії:

  • Позитивне ставлення. На практиці означає, що психолог акцептує клієнта таким, яким він є, і на 100% вірить у достатність його/її можливостей
  • Емпатія. Передбачає намагання спеціалістами всебічно осягнути внутрішній світ клієнта і відображати усі суперечності чи неоднозначності переживань без жодного осуду
  • Недирективність. Відображається у ненав’язливості психотерапевтами своїх поглядів і ненаданні прямих порад, натомість, усі зусилля концентруються на допомозі клієнту знайти власні відповіді
  • Аутентичність: терапевт завжди залишається справжнім у своїх почуттях та відкритим у спілкуванні
Парна психотерапія

Двосторонність процесу психотерапії

Як неодноразово підтверджувала практика, в очах деяких клієнтів, нерідко, уявлення про психотерапію буває на рівні чарівної палички, де результат “буцімто автоматично гарантується” високою вартістю чи регаліями/досвідом спеціалістів, а відтак і нічого особливо не вимагає від клієнта.

До речі, у Просторі Психологів є окрема стаття на тему “Як проходить психотерапія” авторства Вікторії Бардаченко
Вікторія Бардаченко

… психотерапія є комплексним процесом, усі складові якого спрямовані на відчутне поліпшення психічного стану людей різного віку та допомогу у вирішенні типових чи специфічних психологічних проблем, які виникають у різних сферах життя.

На практиці, цей процес базується на …

Насправді ж, як і будь-якого суб’єкт-суб’єктного процесу, ефективість психотерапії значною мірою залежить і від бажання Клієнта позбутися розладів, страхів чи дискомфортів, подолати кризи, психотравми чи залежності тощо

Не менш важливим чинником успішності звернення клієнта до психотерапевта, треба сказати, є своєчасність звернення, адже саме рання виявлення психологічної проблематики дає можливість прогнозувати її 100% подолання.

Іншими словами, якщо ви бажаєте, щоби психотерапія допомогла вам (чи вашим близьким) швидко і без зайвих витрат подолати певну проблему, налаштовуйтеся “боротися до перемоги” і не відкладайте перше звернення по психологічну допомогу чи консультацію психотерапевта

Міфи про психотерапію

На мою думку, найзначнішою мірою в силу пост-комуністичної спадщини, але безумовно, також багато в чому через об’єктивні передумови розвитку суспільства у глобальному масштабі, —

Психотерапія надто часто стає зручною мішенню для народної (і не дуже) міфотворчості, що врешті-решт примножує кількість та розмаїття умосяжних бар’єрів, які по-перше, заважають окремим людям отримувати необхідну психологічну допомогу своєчасно, а по-друге, не дозволяють суспільству, особливо травмованому війною, в цілому бути психічно здоровішим.

Власне, далі коротко про 6 найпоширеніших міфів щодо психотерапії, чи як її часто скорочують “терапїі”, причому одразу зі стислими тлумаченнями, які їх повністю спростовують.

Міф №1. Психотерапія – для “слабаків”. Насправді ж, своєчасне звернення до фахову допомогу не лише засвідчує сильну особистість та фіксує такі її якості як відповідальність, цілеспрямованість і дорослість, а й реально дозволяє уникнути розвитку патологічних та/чи деструктивних симптомів із їх подальшим перетворенням на хвороби/розлади.

Міф №2. “Терапію можна замінити дружньою бесідою. Сучасна психологія і психотерапія це не лише квінтесенція колосальної за обсягом інтелектуально-досвідної наукової спадщини, а й доволі строго структурований і результат-орієнтований процес,

В якому терапевт/ка, який/а володіє спеціалізованими знаннями, методами, прийомами і/або техніками, застосування котрих дозволяє, по-перше, не лише вислухати, а й проактивно і водночас екологічно (без додаткової шкоди для психіки) допомагати людині розв’язати її проблеми, а по-друге, окрім емоційної підтримки також сформувати в клієнтів навички самостійного вирішення різних проблемних ситуацій в житті

Міф №3: “Психотерапія – це довго і дорого”. Вище уже було кілька слів про чинники, що визначають тривалість, коротко, усе визначається індивідуальними потребами і рівнем складності психологічних проблем.

Стосовно “дороговизни”, на мою думку слід артикулювати, по-перше, що краще отримати безкоштовну психологічну допомогу, ніж ніякої, а по-друге, що своєчасне звернення на те і своєчасне, що уможливлює максимальний ефект при мінімальних зусиллях/ресурсах з обох сторін.

Міф №4: “Звернення до психолога означає визнання “психічної хвороби”. Сучасна психотерапія як дієвий інструмент покращення якості життя, уже давно перестала бути корисною лише для осіб з діагностованими психічними захворюваннями. Навпаки, із року в рік все більше людей використовують психотерапію для подолання стресів, тривог, депресивних станів, проблем у стосунках, прагненням особистісного розвитку тощо.

Міф №5: “Я самостійно можу взяти себе в руки, терапевт тут зайвий”. Сучасна психотерапія не заперечує, що деякі люди здатні долати психологічні труднощі без фахової допомоги, проте оскільки нерідко суттєві розлади психіки починаються саме зі зволікань із зверненням до психолога або некоректної/аматорської самодіагностики і самотерапії, ми не рекомендуємо практикуватися у ролі “сам собі терапевта”, особливо фіксуючи гострі або патологічні симптоми психологічних проблем.

Міф №6: “Психотерапевти буквально читають думки. За цим міфом ховається архаїчне уявлення про чудодійність психотерапії та надзвичайність здібностей фахівців з ментального здоров’я.

Насправді ж, майстерні психотерапевти розуміють кліжнтів “з півслова” тому, що використовують наукові підходи психодіагностики та уміють спостерігати і аналізувати мову тіла, а не тому, що буцімто мають здатність до телепатії.

Покази до психотерапії

Умовно кажучи, покази до психотерапії включають широкий спектр психічних, емоційних та поведінкових проблем, з якими люди звертаються за допомогою.

З огляду на власний досвід психотерапевтичної практики, як найбільш популярні ознаки доцільності звернення за фаховою допомогою можу назвати: емоційні, психосоматичні, поведінкові, розумові та сімейні розлади/порушення тощо

Емоційні розлади

Зокрема, депресивні стани, перепади настрою та будь-які стійкі відчуття, що супроводжуються сумом, пригніченістю, напруженістю, соромом, провиною, дратівливістю, незадоволенням дітьми чи собою тощо

Психосоматичні порушення

Зустрічаються у вигляді порушень апетиту, розладів сну, збоїв у роботі кишківника, зниження лібідо та загального дефіциту життєвої енергії

Поведінкові симптоми

До таких належать, зазвичай, уникаюча поведінка, пасивність, десоціалізація, відмова від звичного трибу життя, зловживання психоактивними речовинами (алкоголь, наркотичні засоби) тощо.

Інтелектуальні проблеми

Мається на увазі розконцентрація, порушення координації, збої в роботі пам’яті та, в цілому, нав’язливість помислів деструктивного характеру

Сімейні труднощі

Як правило, пов’язані з конфліктами у стосунках, розлученням, охолодженням відносин, проблем із дітьми/батьками тощо

Звісно ж, перелік показів до психотерапії не вичерпується вищевказанами ознаками, адже допомога психотерапевта може бути корисною рішуче для всіх, хто фіксує дискомфорт і складнощі, які чинять негативний вплив на нормальну життєдіяльність.

Важливо наголосити, що психотерапія ефективна не лише як засіб лікування розладів, але і як інструмент профілактики психічного здоров’я та шлях особистісного розвитку.

ПІДСУМКИ

Практика засвідчує, що користь психотерапії для клієнтів завжди індивідуальна та може мати розмаїтий спектр проявів, але водночас, можна виокремити й деякі загальні аспекти, якими зазвичай, мої Клієнти діляться вже після кількох сеансів, зокрема:

  • Емоційна гармонізація
  • Розвиток навичок давати собі раду зі стресовими ситуаціями
  • Налагодження стосунків з близькими та оточуючими
  • Розвиток особистості та підвищення самооцінки
  • Подолання специфічних психологічних проблем на кшталт маній, залежностей, фобій, комплексів, психотравм тощо.

Щоби випробувати ефективність психотерапії у вашому (чи актуальному для вас) випадку, не зволікаючи записуйтеся на консультацію до мене через контакти, що безпосередньо зазначені у профайлі на веб-платформі

Альона Шмига, психотерапевтка
Клік на фото відкриває профайл у новій вкладці

Також до вашої уваги заходи на Горизонті подій у Просторі Психологів:

Authors

Спеціалісти у сфері психології

Сьогодні є підстави стверджувати, що серед значної кількості населення України усе більш розхожою стає думка, що усі фахівці в сфері психології — це психологи.

Таке уявлення про спеціалістів у сфері психології, звісно, краще, ніж коли психологічними фахівцями вважалися виключно психіатри — проте зовсім не відповідає актуальній дійсності.

На практиці, усю множину психологічних спеціалістів усе частіше кваліфікують інклюзивним терміном “фахівці з психічного здоров’я” або “фахівці з ментального здоров’я”.

Спеціалісти з психічного (ментального) здоров’я, за сучасним визначенням — це спеціально підготовлені фахівці, які працюють в усіх психологічних та суміжних з психологією галузях, напрямах, дисциплінах включно з психотерапією, психіатрією тощо.

Усіх фахівців з психічного здоров’я об’єднує те, що вони, відповідно до особливостей своєї підготовки — надають ту чи іншу фахову допомогу клієнтам із різноманітними психологічними проблемами: тривожність, стреси, психосоматика, фобії, манії, залежності, комплекси, депресії тощо)

Класифікація спеціалістів у сфері психології

Досвідчені клієнти та, власне, фахівці у сфері психології, найчастіше, розрізняють серед спеціалістів з ментального здоров’я наступні різновиди:

Далі лаконічно про все, що на мою думку, суттєве щодо кожного із цих різновидів, але маю зазначити, що оскільки строга і загальноприйнята класифікація відсутня, а законодавче регулювання, все ще має значні прогалини — далі викладену інформацію слід сприймати як найзагальнішу характеристику.

Але перед тим, кілька слів про вікові аспекти діяльності практично усіх фахівців з психічного здоров’я

Дитячі та/або підліткові спеціалісти

Суттєво, що відповідно до принципів вікової психології, на практиці, робота більшості фахівців у сфері психології з дітьми та підлітками істотно відрізняється від співпраці з дорослими.

Саме тому існують такі фахівці як:

Психолог-консультант

У такій класифікації, психолог-консультант є фахівцем з психічного здоров’я, котрий надає консультативну допомогу індивідам (або групам) з метою вирішення поведінкових, особистісних, емоційних, мотиваційних та інших психологічних проблем.

Суттєво, що психологи-консультанти відіграють важливу роль у забезпеченні психологічної підтримки, а також:

  • по-перше, допомагають клієнтам належним чином розбиратися у внутрішніх конфліктах, швидко розвивати необхідні навички для залагодження життєвих труднощів, а також, зокрема, забезпечувати особистісне зростання.
  • по-третє, працюють з клієнтами із різними психологічні проблемами, зокрема тривожністю, депресією, хронічними стресами, низькою самооцінкою, проблемами стосунків тощо

Серед усієї множини психологів-консультантів виділяються і такі спеціалізації як: організаційний психолог, шкільний психолог, фахівець з профорієнтації і тренер-психолог (коуч), відтак далі кілька слів про кожен.

Корпоративний психолог
Картинку адаптовано звідси

Корпоративний психолог

Корпоративними або організаційними психологами називають спеціально підготовлених фахівців з “психічного здоров’я організацій”, які знають і на практиці застосовують арсенал засобів корпоративної психології.

Тобто, психологічні підходи, методи і методики безпосередньо пов’язані із управлінням персоналом, мотивацією співробітників, підбором і плинністю кадрів та підвищенням загальної ефективності бізнесу.

Шкільний психолог

Характеризуючи шкільних психологів треба сказати, що це спеціалісти, які по-перше — працюють у навчальних закладах, а по-друге надають психологічну підтримку не лише учням, а і батькам та педагогам.

Спеціальна підготовка шкільних психологів забезпечує навчальним закладам, де вони працюють цілий ряд переваг:

Психолог=консультант
Картинка адаптована звідси

Фахівець з профорієнтації

В широкому розумінні, спеціаліст з профорієнтації (профорієнтолог, кар’єрний консультант) — володіє психологічною підготовкою, яка допомагає дітям, підліткам та дорослим правильно діагностувати кар’єрні інтереси, схильності та здібності.

У цій роботі фахівцям допомагають профорієнтаційні тести, консультації, бесіди, інтерв’ювання тощо за результатами яких вони можуть формулювати обґрунтовані індивідуальні рекомендації щодо вибору професії.

Тренер-психолог

Коучем або тренером-психологом вважається спеціально підготовлений фахівець у сфері психології, який предметно займається розвитком особистості клієнтів у таких сферах як спорт, кар’єра, управління, особистісне зростання, політика тощо.

Залежно від проблематики клієнта та/чи замовлення, коучі (тренери-психологи) створюють спеціалізовані програми групових/індивідуальних тренінгів, проводять консультації, семінари та/або майстер-класи.

Найчастіше тренери-психологи навчають клієнтів навичкам ефективної комунікації, допомагають розвивати емоційний інтелект, вчать налагоджувати міжособистіні стосунки, підказують техніки ефективного управлінню часом тощо

Клінічний психолог

Насамперед важливо зазначити, що клінічні психологи можуть працювати як у державних лікарнях і приватних клініках, так і у дослідницьких інститутах чи навчальних закладах.

За загальноприйнятим визначенням, клінічний психолог (інколи, медичний психолог), крім того, що як і інші фахівці з психічного здоров’я, спеціалізується на діагностиці, терапії та/або профілактиці психічних розладів — може працювати з широким спектром клієнтської проблематики, від незначних емоційних труднощів, до серйозних психічних хвороб.

Психотерапевт

На практиці, психотерапевт — це медичний фахівець з психічного здоров’я, який/яка спеціалізується на лікуванні психічних, нервових, когнітивних, поведінкових, мотиваційних, емоційних та інших порушень за допомогою терапевтичних методів, технік і методик.

Прикметно, що за умови спеціальної підготовки — психотерапевти можуть застосовувати і психофармакологічні засоби, які допомагаю клієнтам/пацієнтам легше і швидше впоратися з різними внутрішніми конфліктами, хронічними стресами, депресивними станами, неврозами та іншими психологічними проблемами

Як і психологи, психотерапевти можуть працювати як у рамках одного підходу (кпт, гештальт, психоаналіз, позитивна психотерапія, транзактний аналіз) так і застосовувати їх інтегративне поєднання.

Психіатр

Психіатрами називають медичних спеціалістів, які фахово займаються психодіагностикою та лікуванням психічних розладів та, зокрема, хвороб — за допомогою застосування найширшого спектру психотерапевтичних методів і засобів.

Психіатри обов’язково є дипломованими лікарями та завжди (на відміну від психотерапевтів) мають право призначати психофармакологічне лікування.

Прикметно, що позаяк існує таке поняття як “мала психіатрія“, серед психіатрів існують і відповідні фахівці.

ПІДСУМКИ

Щоби розібратися якого саме спеціаліста у сфері психології підбирати — зовсім НЕОБОВʼЯЗКОВО розбиратися у всьому цьому (й одразу).

Більш того, відмінності між різними фахівцями з психічного здоров’я — жодним чином не повинні демотивувати чи клієнтів звертатися по психологічну допомогу у принципі.

Навпаки, ви можете бути упевнені, що і психолог, і психотерапевт, і психіатр, і коуч, і фахівець з психосоматики, неодмінно скерують вас само до того/тієї спеціаліста/ки з психічного здоров’я, профіль та особливості підготовки якого/якої — максимально відповідатиме складовим вашої чи актуальної для вас індивідуальної проблематики.

ПІДБІР СПЕЦІАЛІСТА

Щоби почати належним чином розбиратися з причинами актуальних для вас чи ваших близьких психологічних проблем і поступово ставати кращою версією себе — звертайтеся до мене безпосередньо через контакти у профайлі на веб-платформі

Альона Шмига, психотерапевтка
Клік на зображенні відкриває профайл

Або підберіть фахівців з відповідними вашим симптомам, відчуттям, очікуванням, запитам тощо кваліфікаціями у спеціальному розділі “Простору Психологів” за допомогою інтуїтивно зрозумілого і унікального для уанету “націлювання експертизи”

Емоційні симптоми

Характеризуючи емоційні симптоми різного роду психологічних проблем, передовсім треба сказати, що у випадку, якщо для вас чи ваших близьких уже довго актуальні такі стани як пригнічення, надмірна дратівливість, апатичність, перезбудження, нервозність тощо

Без зайвих зволікань звертайтеся по психологічну допомогу, адже коли емоційні симптоми психологічних розладів уже набувають вияву агресії до близьких та/або оточення — конструктивна співпраця між клієнтом і психотерапевтом стає значно складнішим завданням.

На практиці, нерідко трапляється, що по допомогу звертаються близькі “уже давно імпульсивної, нездатної до розсудливості людини“, яка перестала адекватно сприймати ризики та жодним чином не бажає співпрацювати з психологом чи психотерапевтом.

Відтак, нерідко, через запізніле звернення — близьким доводиться шукати уже не психологічну чи психотерпевтичну, а безпосередньо психіатричну допомогу.

Треба додати, що при надто затяжному періоді часу між фіксацією близькими перших емоційних симптомів психологічних проблем та безпосереднім зверненням до фахівців з психічного здоров’я — у найбільш емоційно нестабільних осіб, зазвичай, виникає схильність до самоушкодження (аутоагресія) та/або навіть думки про самогубство.

Іншими словами, якщо ви спостерігаєте за собою, у своїх близьких чи серед небайдужих вам людей “повторювані емоційні ознаки неспроможності до самоконтролю” — не чекайте поки:

  • суто, здавалося б емоційні порушення психіки” трансформуються у серйозні психологічні розлади
  • неадекватність соціально-побутової поведінки індивіда — призведе до глибоких міжособистіних проблем у стосунках
  • тривалість і вартість комплексу психотерапевтичних заходів збільшиться у рази
Емоції як симптоми психологічних проблем особистості
Картинка адаптована на основі

Що таке емоції

Перед тим як заглибитися у різновиди емоційних симптомів психологічних розладів, необхідно зазначити кілька слів про самі емоції.

Теорія сучасної психології, під емоціями, розуміє суб’єктивні реакції особистості на впливи як зовнішніх, так і внутрішніх стимулів, які:

  • по-перше, показують значимість сприйнятих подразників для особистості у формі переживань
  • по-друге, виявляються, якщо спрощено, у вигляді задоволення або незадоволення

На практиці, фахівці часто розцінюють емоцію в клієнта як тимчасове, але безпосереднє переживання того, чи іншого одиничного почуття або їх комплексу.

Зовнішні та внутрішні емоційні симптоми

Позаяк сучасна теорія психології розрізняє дві групи чинників, які провокують розвиток психоемоційних розладів, відповідним чином, на внутрішні та зовнішні можна поділити й емоційні симптоми.

В такій класифікації, до внутрішніх чинників або передумов емоційної психосиптоматики належать:

  • По-першеті, що походять із когнітивної сфери. Зокрема негативні оцінки, помисли, уявлення, переконання, відношення тощо, які безпосередньо стимулюють відповідні негативні емоції у вигляді заперечення, упертості, однобокості тощо.
  • По-друге, психофізіологічні особливості організму пов’язані з гормонами серотоніну, адреналіну, норадреналіну, дофаміну тощо — дисбаланс яких, слід сказати виявляється у перепадах настрою, безпричинній радості, стійкій депресії, меланхолії тощо

У свою чергу емоційні реакції на зовнішні умови бувають вродженими та набутими.

  • Успадковані, а саме страх, агресія, лібідо тощо – визначають індивідуальні особливості неадекватних загрозам, потребам чи можливостям емоційних реакцій чи поведінкових шаблонів
  • Набуті виникають унаслідок пережитих потрясінь (психотравм), повторення або схожість подій із яких в сьогоденні формує спочатку негативні емоції, а далі призводить і до психоемоційних порушень.

Крім цієї поширена додаткова класифікація емоцій на позитивні, негативні та амбівалентні (змішані, двоїсті).

Цикл емоцій, спонука, тлумачення, фізична реакція, трігер до дії, дія та післяефекти
Емоційний цикл, картинка адаптована звідси

Позитивні, негативні та амбівалентні емоції

В такій системі увесь спектр людських почуттів та реакцій, деякі з яких водночас, є емоційними симптомами психічних розладів і/або небажаних станів, ділиться на три категорії: позитивні, негативні та змішані.

Спочатку про негативні, бо саме на них слід звернути найбільше уваги при характеристиці емоційних симптомів:

Негативні емоції

З огляду теорію на практику психотерапевтичної роботи з клієнтами, до переліку негативних емоцій, які характеризуються деструктивним впливом на дитячу та дорослу психіку, вважаю, варто віднести:

Перелік цей, звісно, неповний, а за результатами індивідуальної психодіагностики — фахівцям доводиться працювати, нерідко, з кількома і навіть декількома одночасно негативними емоційними симптомами, які “зав’язані у вузол і взаємопідсилються”.

Що у свою чергу передбачає ювелірну роботу хірургічної точності в процесі психотерапії, коли майстерний фахівець разом з умотивованим Клієнтом, спершу визначає зайві/шкідливі причини виникнення психологічних проблем, а потім, спільно знаходить доступний шлях від них усіх чи, бодай більшості позбутися.

Проте, нерідко, щоби навпаки, спільно пройти шлях набуття нових якостей, обговорити нові ролі, досягти бажаних результатів та/або розкрити внутрішній потенціал особистості — потрібно усебічно пропрацьовувати емоції і позитивні.

Три ключові компоненти емоцій: спонука, відчуття та поведінка
Картинка адаптована звідси

Позитивні емоції

Позитивні емоції — це усе те, що надихає, веселить, приносить задоволення, підносить, тішить, додає упевненості, вдосконалює та інше, що додає оптимізму

З позитивними емоціями психологам працювати легко і приємно, проте інколи, щоби докопатися до внутрішнього скарбу/капіталу особистості і разом з клієнтом розкрити як їх послідовно перетворити у нові здобутки, переваги, можливості —

Доводиться (спів)працювати не менш майстерно вирощуючи кристали кожної із позитивних рис у формі та розмірі, що забезпечить сходження особистості по них як по сходинках до нових висот, чим би вони не були.

Також, існують змішані, двоїсті чи амбівалентні емоції, котрі у силу тих чи інших причин, до жодної із вказних вище категорії не належать.

Амбівалентні емоції

Фахівці визначають амбівалентними усі неодноспрямовані емоції, які водночас поєднують протилежні асоціації та реакції щодо людей, ідей, предметів, явищ, подій тощо

Такі змішані почуття, найчастіше, виникають при любові та ненависті, притягуванні та відштовхуванні, захваті й огиді до/від когось чи чогось.

Прикметно на мій погляд, що в психоаналізі амбівалентність емоцій сама по собі уже вважається, умовно, наслідком невротичного внутрішнього конфлікту особистості,

Але при умові, що її походження не пов’язане із соціально-побутовими змішаними емоціями, які природно супроводжують повсякденну життєдіяльність, особливо, у процесі розбудови стосунків.

Фундаментальні емоції
Картинку адаптовано звідси

Фундаментальні емоції як симптоми

Широкий спектр засобів сучасної психології передбачає застосування ще однієї класифікації, яка розрізняє емоції за видами психосоматичних процесів та функціями саморегуляційних ролей у комунікації, стосунках, життєдіяльності тощо

За класифікацією К.Ізарда, перелік «фундаментальних» емоцій містить вісім пунктів:

  1. Радість. Позитивна емоція та/або психоемоційний стан, зазвичай, після повної чи у часткової реалізації потреб, інтересів, прагнень, устремлінь, планів чи встановлення і розбудови стосунків тощо
  2. Здивування. Ні позитивна, ні негативна реакція психіки на раптову зміну обставин чи середовища, незапланові події чи будь-що інше, що його викликає
  3. Страждання. Суто негативна емоція, що як правило, супроводжує періоди в житті людини, коли вона не може задовольнити свої найважливіші потреби, прагнення чи плани на життя
  4. Гнів. Переважно негативна емоційна реакція, внаслідок виникнення серйозних перешкод на шляху задоволення важливих ​​потреб, яка слід сказати, інколи може бути трансформованою у позитивні, зокрема наполегливість, концентрацію, продуктивність, мистецтво тощо
  5. Огида. Вкрай негативне відчуття та/чи стан, що виникає внаслідок різко суперечливого засадничими морально-естетичним уявленням особистості — зіткнення з людьми, подіями чи об’єктами тощо
  6. Зневага. Негативна і деструктивна емоція, що, як правило, не існує поза міжособистісними стосунками, а виникає за умов категоричної несумісності життєвих позицій, стилів, поглядів, цінностей, світоглядів та/або шаблонів поведінки однієї особистості — із усіма цими засадничими ознаками в іншої
  7. Страх. Не винятково, але здебільшого негативна емоційна реакція і стан, що виявляєтся в очікуванні зла після отримання звістки про реальну (або ж уявну) небезпеку для свого чи своїх близьких життя, добробуту, здоров’я тощо
  8. СоромДеструктивна емоція і стан, суть якого в усвідомленні більш чи менш разючої невідповідності своїх цінностей, думок, слів та/або вчинків — власним же переконанням або важливим очікуванням середовищ

Інколи цей перелік розширюють на ще кілька чи декілька фундаментальних емоційних реакцій, що відіграють визначальну роль у системі людської мотивації та/або взаємодії з оточуючим світом у всіх його проявах.

Усі фундаментальні емоції об’єднує важливість для процесу виживання, адже належного роду реакції на різною мірою загрозливі чи якоюсь мірою ризиковані ситуації, визначають моделі оцінки різних події, явищ, можливостей, людей та/або ідей тощо корисними або шкідливими.

Інтенсивність емоцій
Картинка адаптована звідси

Інтенсивність емоційних сипмтомів

Для повноти уявлення читача про розмаїття емоційних симптомів, що можуть сигналізувати про існування передумов для розвитку психологічних проблем чи навіть розладів, слід додати також кілька слів про емоції:

  • ситуативні (реакції)
  • стійкі (стани)

Фахівці з психічного здоров’я розрізняють та застосовують у практичній роботі знання про ситуативну або стійку силу (інтенсивність) різних емоцій

Ситуативні емоції

У такій концепції, ситуативними вважаються емоційний фон та афект.

Емоційний фон

Характеризуючи емоційний фон у контексті психологічних симптомів через призму теоретичної підготовки та власного практичного досвіду надання психотерапевтичної допомоги, окремо зазначу:

  • по-перше, що емоційним фоном називають первинні (найпростіші) форми прагнення до збереження чи позбавлення відчуттів, які природним чином супроводжують соціально-побутові перипетії життєдіяльності особистості (температура, положення, смак тощо)
  • по-друге, емоційний фон (рідше, тон) як найпростіша реакція, що триває рівно стільки, скільки діє подразник — є, швидше, механічним відображенням роботи органів чуттів і не вважається ні психологічним процесом, ні станом психіки,
  • по-третє, що емоційні реакції виявляють міру значимості подій, обставин чи ситуацій у вигляді тимчасових переживань низької інтенсивності (сили) щодо їх впливу на процеси задоволення потреб, інтересів, цілей тощо.

На практиці, найчастіше емоційним фоном стають такі переживання як радощі, прикрість, острах, збентеження тощо, а їх виникнення — безпосередньо пов’язане з оцінкою успіху чи невдачі обраної лінії поведінки, дій чи бездіяльності та/або відношення.

Афект

На відміну від вищеозначеного емоційного фону, афект являє собою множинний, багатоаспектний та відносно короткоривалий емоційний стан, виникнення якого — спричиняється кардинально різкою зміною істотних для особистості обставин чи умов у тих чи інших (нерідко екстремальних) ситуаціях, що виникають у процесі життєдіяльності.

Афект частіше всього оприсутнюється в суб’єктивно чи об’єктивно критичних умовах, коли особистість виявляється неспроможною упоратися з інтенсивною ситуативною емоційною реакцією на подію, інформацію, факт, слова чи дії з боку оточуючих тощо.

Зазвичай, як свідчить практика, саме внутрішньоособистіний конфлікт, що лежить в основі афекту — виявляється коренем проблеми, а його наслідкам, на жаль, нерідко стають:

Стійкі емоції

Характеризуючи, в цілому, стійкі емоції — треба осягнути насамперед, суть та особливості настрою, почуттів та пристрасті.

Настрій
Картинку адаптовано звідси

Настрій

Це відносно тривалий емоційний стан, найчастіше помірної сили (незначної інтенсивності), виникненню котрого сприяють переважаючі однотипні емоційні реакції, сама наявність яких, відповідним чином забарвлює решту переживань.

В цьому контексті слід наголосити, що емоційний симптом психологічних проблем у формі різких перепадів настрою — виражає, зазвичай, що всередині душі існує небезпечна протилежність конкретних емоцій та емоційного фону, у якому протікають ті, чі інші переживання.

Різновидів настрою буває чимало, інколи він може бути похмурим, безрадісним і байдужим, колись, навпаки, піднесеним, веселим і грайливим, адже формується він і безпосередньо залежить від сприйняття особистістю певних подій у житті, від зустрічей і везіння, до прийняття хибних рішень та невдач і т.д.

Іншими словами, настрій завжди носить особистісний, а не предметний характер та відрізняється від ситуативних емоцій більшою силою/інтенсивністю.

Настрій відображає внутрішню реакцію як на короткочасні наслідки тих чи інших подій або подразників, так і на довготривалі, що стосуються планів на життя, стратегії особистісного розвитку тощо.

Почуття

Як більшою (чи меншою) мірою зафіксоване у психіці особистості відношення до об’єкта чи суб’єкта, напряму пов’язаних з потребами — почуття, вважається фахівцями з психічного здоров’я, вищою формою емоцій.

Почуття — це завжди предметність, довготривалість, стійкість і вмотивованість системи відношень особистості, адже їх виникнення відбувається завдяки множині передумов, подій, фактів, слів, вчинків, намірів, людей тощо

Важливо, що стійкі почуття водночас і базуються на ситуативних емоціях, і безпосередньо відображаються як ці самі емоції.

Так, скажімо, почуття турботи, маючи емпатійно-інтимний характер, може виявлятися і різними ситуативними емоційними реакціями від ніжності і поваги до зневіри та розчарування тощо

На практиці, сформовані почуття, як правило є наслідками узагальнених та усвідомлених ситуативних емоцій та можуть стати, свого роду, вказівниками у процесі становлення емоційної сфери особистості.

Картинка адаптована на основі

Пристрасті

Те, що в середовищі спеціалістів з психічного здоров’я визначають пристрастю, як правило, являє собою домінуюче, інтенсивне, всепроникне та всеохопне почуття, що панує над усіма спонуками, відношеннями, сприйняттями і переживаннями, а також — засадничим чином визначає загальну спрямованість людських думок, слів та дій.

Важливо, що висока інтенсивність наближає пристрасть до афекту, проте основними ознаками пристрасті є продуманість, продуктивність, натхненність, емоційно-вольова синергія психічних процесів тощо.

Пристрасть спроможна:

  • повністю зосередити увагу та зусилля особистості на об’єкті чи суб’єкті її устремлінь.
  • змусити особу постійно обдумувати предмет почуттів,
  • малювати яскраві й детальні картини моменту задоволення потреби, що лежить в її основі

Водночас, у контексті емоційних симптомів, варто наголосити, що саме пристрасть здатна завдавати і найбільш значного емоційного дискомфорту, якщо об’єкт чи суб’єкт, що лежить в її основі — залишається недоступним.

Близьким інтенсивністю до пристрасті почуттями є “захват” (захоплення) та “потоковість” (відчуття перебуванну в потоку), перше з яких можна охарактеризувати як найкоротшу і найменш постійну з пристрастей, що притаманна високоемоційним особистостям, а друге — характеризує максимально можливі обсяги та прояви пристрасті до чогось чи когось.

Емоції (тригери) в рекламі

Фахівці з маркетингу, рекламні психологи та, на жаль, пропагандисти — знають як застосовувати на практиці знання про закономірності емоційно-керованого впливу на різного розміру групи людей (цільові аудиторії).

Щоби помітити ці прояви цілеспрямованого впливу на прийняття рішення через емоції достатньо придивитися як до реклами, так і до PR чи більшості публікацій у ЗМІ, де використовують клікбейт-заголовки, прикрашені зображення продуктів, перебільшені емоції споживачів тощо — саме з метою змусити людей робити той, чи інший вибір.

ПІДСУМКИ

Відповідно до широкого спектру людських емоцій, існує і велика множина емоційних симптомів, що сигналізують про доцільність або необхідність фахової консультації, психокорекції чи психотерапії.

Своєчасно звертайтеся по допомогу до фахівців з психічного здоров’я, зокрема, якщо імпонує зміст цієї публікації — до мене безпосередньо через контакти у профайлі:

Альона Шмига, психотерапевтка
Клік на зображенні відкриває профайл

ПІДБІР ФАХІВЦІВ

У спеціальному розділі веб-платформи можна зручно і швидко підібрати експертів як за однією основною спеціалізацією, скажімо “психолог”, так і одразу за кількома, наприклад “сімейний психолог”, “психотерапевт” і “психіатр” тощо

Універсальний і простий алгоритм “націлювання експертизи” у Просторі Психологів дозволяє, при потребі чи бажанні, додавати до параметрів відбору і такі атрибути як відчуття, скарги, ціна, спеціальність, метод, стать, мова (автоматично — українська, звісно ж), досвід, стиль, галузі тощо

Інтуїтивно зрозуміла послідовність підбору фахівця на psychology.space здатна забезпечувати 100% взаємовідповідність фахівця і клієнта буквально з першого разу, що, серед іншого:

  • неабияк економить час клієнтів на безпосередній пошук потрібного рішення
  • позбавляє і клієнтів, і фахівців необхідності витрачати дорогоцінні перші хвилини консультації на достеменне з’ясування взаємовідповідності