Що таке булінг?
Булінг або цькування є одним з чинників, що впливають не тільки на все подальше життя, але і на проблеми із здоров‘ям після 30-ти.
Власне кажучи, впливає не (с)тільки сам булінг.
Адже він не виникає нізвідки.
І впливає він комплексно, і виникає як продовження і наслідок причин, що початково його породжують.
Соціум має свої закони.
Колектив має свої закони,які мають навіть назву — групова динаміка.
Група визначає ролі кожного члена у ній.
Як правило, група у класі — раз і назавжди.
(Тому далі пишу про любимчиків першої вчительки, роль її у становленні колективу і кожної дитини зокрема просто величезна).
Чому когось булять? І — кого?
Почну не з того, хто є об‘єктом цькування.
А з того, хто не є.
Які діти — авторитетні?
Хто має шанси бути тим, кого поважають в класі, улюбленцем класу.
Перш ніж перераховувати хрестоматійні ознаки, скажу ось що.
В перших класах це — любимчики першої вчительки.
Перші кандидати в не-любимчики (хай ще не жертви) — це ті, кого та перша вчителька відверто не любила.
Тому найкраще, що можуть зробити — і роблять ті розумні і далекоглядні — батьки для дитини при виборі школи — це іти не «на школу», а «на вчительку».
Ви думаєте, їх багато, отих вчителів, що за покликанням, отих професіоналів, отих, для котрих кожна дитина — це особистість, що гідна поваги, тих, що вміють НЕ МАТИ любимчиків, не виділяти кращим відношенням нікого з дітей?..
Знаю, що не думаєте. І правильно.
Повернімося до дитини.
Це завжди дитина з добре функціонуючої сім‘ї.
(Навіть стосовно любимчиків вчительки:
ніколи ними не стануть діти батьків з якогось умовного соціального дна)
Це — дитина з міцним внутрішнім стержнем.
Дитина з стабільною і адекватною самооцінкою та впевненим почуттям самоцінності.
Дитина, в сприйнятті якої вона ок і світ довкола ок.
Хто формує це?
Звісно, сім‘я.
Не цькуватимуть дитину зовнішньо і внутрішньо благополучну, із доброзичливим ставленням до тих, хто поруч, з умінням налагодити відносини, умінням комунікувати, відкриту, щиру, впевнену в собі.
В таких дітей достатньо внутрішніх ресурсів, соціальних навичок та самоповаги, уміння вибудовувати контакт гнучко і в кордонах.
Отаких — не цькуватимуть ніколи.
Ще які діти — авторитетні?
Ті, що займаються спортом, ті, що багато подорожують, ті, що гарно вчаться і при цьому не є вискочками ані зубрилами, діляться знаннями (і зошитами для списати).
Часом — ті, що популярні в інстаграмі, тік-току або де в комп‘ютерних іграх.
А часом оце все є паралельним світом для булі, втеча туди, де їх хочуть, люблять і приймають.
Айфони і інші ознаки статусності — це вторинне.
Можна так, мати і бути, а можна мати і не бути.
Діти моментально зчитують пусту оболонку, там, де особистості всередині нема.
Жертва булінгу геть не обов’язково двійочник.
Часом це якраз відмінник.
Вискочка.
Той, що поки весь клас собі спокійно сидить — виплигує зі штанів «побачте мене».
А чому ж воно так?
Така дитина для сім‘ї — функція Его-розширення батьків.
Її сприймають лише як посідача відмінних оцінок, як засіб похвалитиСЯ своєю дитиною — або ж для сім‘ї оті дитинині п’ятірки були єдиним способом отримати похвалу від батьків, а часом і єдиним спосіб бути ними взагалі поміченою.
(Я пишу це і про себе також, якщо кому цікаво…)
Далі.
Якщо з тими оцінками дитина протиставляє себе класу, перша за всяку ціну, я проти всіх — це вповні може стати більшою причиною для цькування, ніж тихий середнячок, що зливається з пейзажем і нікого не рухає.
Популярність — це про комунікабельність, життєрадісність, чуйність до чужих проблем, участь у спільних справах, інтелект вищий середнього.
І в другу чергу — висока успішність (нагадаю, не зубрила і не вискочка).
Позитивне ставлення вчителів.
Успішність в якомусь особливому виді діяльності.
А можна бути і те і се — і все ж ні.
Чому?
Що робить дитину непопулярною?
Особливості, які не приймаються в групі —
нестандартна зовнішність, нестандартний одяг;
надмірна агресивність;
сором‘язливість дитини, ну і загалом —
незрозумілість її для основної згуртованої маси.
Як боротися з булінгом?
Булінг — системне явище, особливо якщо цькування колективне.
На боротьбу тому вставати повинні системно — усі.
Позиція батьків — «хай школа розбирається», позиція школи — «це справа батьків» — нікуди не годиться!
Коли булять дитину — має іти в хід все, аж до поліції і соціальних служб.
Чому батьки не захищають дитину? Часом тому, що їм самим страшно. Вони і себе захистити не можуть.
Іноді найгірше для булі — це саме позиція невтручання батьків. Для дитини це означає — я самотня, я покинута, за мене ніхто не вступиться, я нікому не потрібна, я ніщо, мені нема навіщо жити.
Дитина має всі шанси вийти зі школи з тавром на все життя. Тавром внутрішнім.
Але — повторюся, вже з цим тавром або його підґрунтям вона прийшла в колектив.
Низьку самооцінку
булінг знижує
нижче плінтусу.
Дитину — переводити в іншу школу, паралельно з роботою з психологом, часто довгою, і обов‘язково для батьків теж.
Часто-густо вони просто непоінформовані щодо багатьох чинників впливу сім‘ї на відношення дітей у колективі.
Якщо булить одна людина — майже напевно дитина приховує це, бо налякана тим тираном: тільки щось пискни комусь, тобі те, що зараз, видасться!
Якщо дитину переслідує дорослий — тренер, вчитель — то взагалі повний гаплик. Шансів з того вигребти нема.
Що виносить дитина, котра зазнає булінгу?
Почуття власної неповноцінності, тотальну недовіру до людей.
Невміння будувати відносини лише посилюється.
***
Лідерські якості виховуються в сім‘ї.
Впевненість, достоїнство, спокійне розуміння і визнання своїх чеснот.
Лідерами, проте, бути не всім і мова не про них.
Дитина — жертва булінгу може лишитися жертвою назавжди.
Навіть якщо переживання витісняються.
Особливо якщо.
Як і з усіма спогадами, які ніяк не згадуються, заблоковані, з цими живемо, не розуміючи, де і чому наша поведінка та наше самосприйняття дає системний збій.
Дорослий, що мав досвід булінгу, іноді не може про це згадати.
Що, питає психолог, у вас в школі було? —
Та нічого особливого.
Пройшла якось. Нічого такого не пам‘ятається…
Дорослі цьковані діти не бачать зв‘язку між тим, що пережили у школі, та негараздами сьогодення.
Ще раз наголошу — ми не пам‘ятаємо неприємних та травматизуючих подій, і чим більше такі події підважують цілісність нашого Его, тим надійніше заблоковані.
А зв‘язок є.
Людина, яку цькують — це самотня фігура на сцені життя під прожекторами.
Все помічається, все розглядається у електронний мікроскоп — і все стає темою для висміювання. І твої медалі, і твої перемоги, і навіть брендовий одяг можуть братися на глузд не згірше мотлоху із секонду.
У жертви забирають можливість жити нормальним життям — всі ресурси спрямовані на виживання в умовах емоційного, фізичного, часто матеріального, а іноді й сексуального насилля.
Оскільки булять дітей, вже і так нестійких, без опори та стержня, то ситуація сприймається як доповнення до того факту, що життя жахливе і безпросвітне.
Булінг лише підсилює ставлення до соціуму, як до чогось ворожого.
При цьому, однак, потреба у контактах, бути прийнятим і любимим — нікуди не зникає. Контакти таких людей нечисленні і дисфункційні – там багато очікувань, багато конфліктів.
Людина може вести себе відштовхуюче — і це буде проявом захисного механізму «на випередження»:
напруга очікування нестерпна, її необхідно зняти і тому —
я і так знаю, що ти мене кинеш, то ліпше я сам вестиму себе так, щоб в тебе не було іншого виходу, ніж кинути мене.
Таких людей передбачувано чекають труднощі у встановленні професійних, соціальних зв‘язків, нездорова конкуренція, фрустрація у відносинах з людьми, вибір комфортної і адекватної дистанції, дотримання своїх і чужих кордонів, висловлювання прохань і претензій, вибачень, зміни цих відносин — і це може стати повторюваними сценаріями, ситуації стають самовтілюваними пророцтвами і замкеним кругом.
Замкненим кругом — вихід з якого у самотність, самоізоляцію.
Яку вони називають самодостатністю.