Фахова психологіня. психотерапевтка, юнгіанка -психоаналітикіня, групова терапевтка, травма терапевтка, спеціаліст з підліткової психотерапіі, дитячо-батьеівські стосунки. з грунтовним 6-ти річним клінічним досвідом роботи. За рік буду сертифікована сімейним психотерапевтом. Співзасновниця в Простір психологів. Являюся волонтером руху психологічної допомоги по підлітковим травмам під час війни.
Комплекс відмінниці у порівнянні з комплексом хорошої дівчинки, хоча і мають деякі спільні риси, засновані на різних психологічних динаміках та мають різні впливи на індивідуальну особистість та її взаємодії з оточуючим світом.
У світі психології, ці два комплекси займають особливе місце, відображаючи глибокі внутрішні конфлікти та соціальні очікування, які формують нашу поведінку та самосприйняття.
Цей комплекс, також, відомий також, як комплекс Попелюшки, є психологічним явищем, де жінка постійно намагається відповідати очікуванням інших, ігноруючи при цьому свої власні потреби та емоції.
Цей комплекс відображає глибокі соціальні та культурні норми, які формують самооцінку та поведінку жінок.
ХАРАКТЕРНІ ПРОЯВИ КОМПЛЕКСА
Сильне бажання догодити іншим і отримати схвалення
Не допускати помилок, які можуть не сподобатися іншим
Складності в розумінні і вираженні своїх емоцій та потреб
Стриманість і надмірна привітність
Схильність бути жертвою аб’юзивних стосунків
Занепокоєння бути не прийнятою чи зручною для інших людей
Низька самооцінка, та почуття власної неповноцінності
Неможливість сказати “НІ”, та встановлювати кордони
Підвищена тривожність
Комплекс відмінниці/відмінника
Це психологічне явище, яке може впливати як на жінок, так і на чоловіків. Особи з комплексом відмінниці/ка постійно прагнуть до досконалості у всьому, що вони роблять. Вони часто відчувають тиск, щоб перевершувати інших, і встановлюють для себе нереалістично високі стандарти.
Цей комплекс часто веде до перевтоми та стресу, оскільки особи з цим комплексом не дозволяють собі помилятися або бути просто “достатньо хорошими”.
ХАРАКТЕРНІ ПРОЯВИ КОМПЛЕКСА
Неперервне прагнення досконалості
Страх перед помилками
Висока самокритичність та самоаналіз
Постіна емоційна напруга через нав’язливе відчуття необхідності бути кращим
Бажання виправдати очікування (батьків, боса, чоловіка, жінки)
Прагнення побачити себе чужими очима, отримати схвалення чи високу оцінку своїм досягненням
Комплекс відмінниці у порівнянні з Комплексом хорошої дівчинки. СПІЛЬНЕ ТА ВІДМІННЕ
СПІЛЬНЕ В ДВОХ КОМПЛЕКСАХ:
Постійна потреба в зовнішній оцінці та похвалі
Страх схибити, не збігатися з очікуваннями, боятися разчарувати інших
Звичка працювати понаднормово, хронічна втома, стрес, психосоматичні розлади
Нестача уваги до своїх емоцій, потреб, побажань
Схильність до самокритики і самопожертви
Життя за принципом “потрібно і потрібен”, а не “хочу”
Принцип “здаватися”, а не “бути”, носіння маски
ВІДМІННЕ В ДВОХ КОМПЛЕКСАХ:
Комплекс “хорошої дівчинки” частіше пов’язаний з поведінковими аспектами. Такими як догоджання, підпорядкування, жертовність. А комплекс “відмінниці/ка” – з когнітивними аспектами. Такими, як установка на ідеал, страх помилки, самокритика
Комплексі “гхорошої дівчинки” проявляється більше в співвідношенні з іншими людьми, а комплекс “відмінниці/ка” – в досягненій діяльності
За комплексу “хорошої дівчинки” є тенденція на пониження, за комплексу “відмінниці/ка” – тенденції на підвищення
Комплекс “хорошої дівчинки” може бути пов’язаний з пасивною агресією, а комплекс “відмінниці/ка” з активною агресією
Комплекс “хорошої дівчинки” пов’язаний з конкурентоспропожністю, а комплекс “відмінниці/ка” – з вискою конкурентоспроможністю.
Комплекс “хорошої дівчинки” може бути пов’язаний з залежністю від інших людей, а комплекс “відмінниці/ка” – з автономністю, втім не від думки оточуючих.
До речі, ви можете самостійно пройти тест “Хорошої дічинки” та інші цікаві тести на Просторі психологів і зозуміти який же все таки типаж буде більш д вашого.
Клік на картинці веде на мій профайл з прямими контактами, звертайтеся!
Фахова психологіня. психотерапевтка, юнгіанка -психоаналітикіня, групова терапевтка, травма терапевтка, спеціаліст з підліткової психотерапіі, дитячо-батьеівські стосунки. з грунтовним 6-ти річним клінічним досвідом роботи. За рік буду сертифікована сімейним психотерапевтом. Співзасновниця в Простір психологів. Являюся волонтером руху психологічної допомоги по підлітковим травмам під час війни.
Однією з рекомендацій по вивченню тематики комплексу гарної (хорошої ) дівчини є книга відомої психологині, авторки Беверлі Енгл «Комплекс хорошої дівчинки. Як позбутися негативних установок з дитинства, прийняти і полюбити себе»
“Крім психологічних причин гарності (вина, сором, занижена самооцінка, боязнь вступати в конфронтацію і бути знехтуваною, сильний страх залишитися самій), у книжці багато уваги приділяють і соціальним факторам, наприклад, тому, що жінок змалечку вчать бути хорошими дівчатками”.
ПРО ЩО КНИГА
Ця книга адресована жінкам, яким важливо навчитися, як ставити свої потреби на перше місце та навчаються любити та приймати себе такими, які вони є. Авторка, Беверлі Енгл досліджує глибоко вкорінені соціальні та культурні фактори, що сприяють формуванню цього комплексу.
В своїй книзі вона наголошує, що століттями жінок утримували у рамках, обмежуючи їхню свободу, право на розпорядження власним тілом, можливість висловлювати свої думки та виражати свою індивідуальність.
Ці обмеження, поєднані із соціальними стереотипами, призводять до формування комплексу “Хорошої дівчинки”, що часто є причиною нездорових стосунків
Беверлі Енгл зазначає, що комплекс “хорошої дівчинки” формується під впливом біологічних, сімейних, соціальних та особистих факторів.
Вона припускає, що XX століття зробило значний внесок у зміцнення позицій жінок, дозволивши їм голосувати, працювати, контролювати своє тіло та приймати незалежні рішення.
ТИПИ “ХОРОШИХ ДІВЧАТОК” ЗА БЕВЕРЛІ ЕНГЛ
Половичок: Такі жінки часто підкоряються іншим, намагаючись уникнути конфліктів. Вони втрачають власний голос і часто відчувають себе беззахисними.
Удаванка: Цей тип охоплює жінок, які приховують свої справжні емоції та думки, щоб відповідати очікуванням оточуючих.
Сама Невинність: Тут ідеться про жінок, які намагаються здаватися невинними та незайманими, щоб відповідати ідеалам чистоти.
Жертва: Цей тип включає жінок, які часто відчувають себе безсилими та контрольованими зовнішніми обставинами.
Мучениця: Жінки, які жертвують своїми потребами та бажаннями заради інших, часто відчуваючи себе невидимими та неважливими.
Ханжа: Тип, що включає жінок, які суворо дотримуються правил та норм, часто судячи інших, що не відповідають цим стандартам.
Просвітлена: Це жінки, які починають усвідомлювати обмежувальні структури комплексу і роблять кроки до його подолання.
ТЕСТ ГАРНОЇ ДІВЧИНКИ БЕВЕРЛІ ЕНГЛ
Чи важко вам пред’явити претензії робітникам сфери обслуговування: наприклад, відмовитися від принесеного блюда чи сказати продавцю, що товар вам не потрібен?
Чи легко вас вмовити, у тому числі на покупки товару тому що вам складно сказати “Ні”?
Чи турбуєтеся ви, що для вас дуже важливо подобатися усім оточуючим?
Чи вибачаєтеся ви занадто часто і багато?
Чи є в вас друзі чи знайомі, які вам не дуже приємні, чи з якими у вас мало спільного, але ви почуваєте себе зобов’язаними продовжувати спілкування?
Чи часто ви сприймаєте запрошення, щоби не образити?
Чи схиляєтеся ви погоджуватися зробити що-небудь, тому що відмова допомогти сприймається як прояви егоїзму з вашого боку?
Чи боїтеся ви коли вас перестануть любити, якщо ви не будете співпрацювати?
Чи важко вам сказати про те що з вами поступила несправедливо?
Чи часто у вас не хватає рішучості сказати кому-небудь, що він ранить ваші почуття через злість на вас, тому що ви не хочете заставляти його почувати себе погано?
Коли вас ображають, чи прагнете ви не показувати, що засмучені, тому що вам здається що це не принесе ніякої користі чи обернеться великими проблемами у взаємовідносинах?
Чи присутні в вашому житті люди які вас використовують?
Чи часто ви берете провину на себе тільки задля того, щоб уникнути почуття відторження чи розставання?
Чи часто ви уникаєте неподобаючою поведінки людей по відношенню до вас, стверджуючи для себе, що вони не хотіли нічого зробити поганого, чи не вміють це зробити по іншому?
Чи уникаєте ви конфліктів та конфронтації любою ціною?
Чи почуваєте ви себе погано коли хтось злиться на вас?
Чи притаманно вам вірити людям, навіть коли оточуючі попереджали вас, що вони не надійні?
Чи даєте ви людям другий шанс, якщо вони продовжують вести себе неналежним чином?
КЛЮЧІ ДО ТЕСТУ
Від 2 до 5 позитивних відповідей
Ви частково схильні до того, щоб бути гарною дівчиною. Це зовсім невелика частинка. Вона може вам даже не мішати, не заважати по життю, але, якщо дискомфорт присутній, то вам по силам справитися самостійно в тих запитаннях, на які ви відповіли стверджено.
Від 50 позитивних відповідей
Ви склонні бути гарною дівчинкою. Ви можете це усвідомлювати, й відчувати дискомфорт при побудові відносин з оточуючим.. Вам потрібно повести чималий об’єм роботи над собою? щоб скинути з себе цей баланс.
Більше 10 позитивних відповідей
Ви є та сама гарна дівчинка, якій важлива думка оточуючих. Потреби інших людей важливіше за ваші. Ви можете даже не розуміти своїх почуттів та побажань. Ваш внутрішній стан залежить від того, наскільки гарно себе почувають ваші близькі. Щоб змінити своє життя, ви повинні пройти великі шлях по зміні своїх поглядів та познайомити сему себе із своїми почуттями та потребами.
ДОПОМОГА СПЕЦІАЛІСТІВ
Цей тест – лише інструмент для рефлексії, і будь-які результати можуть бути індивідуальними.
Ймовірність вашої “хорошості” у мисленні не визначає вашу цінність чи потенціал, а лише вказує на певні тенденції у вашому ставленні до себе та своєї самоповаги.
Тому, якщо вас турбує Оцінна залежність, краще вибрати саме для себе спеціаліста в нашому Просторі Психологів та пропрацювати це з ним.
Бажаю вам ментального здоров’я та гарного настрою, незважаючи ні на що!
Клік на картинці веде на мій профайл з прямими контактами, звертайтеся!
Фахова психологіня. психотерапевтка, юнгіанка -психоаналітикіня, групова терапевтка, травма терапевтка, спеціаліст з підліткової психотерапіі, дитячо-батьеівські стосунки. з грунтовним 6-ти річним клінічним досвідом роботи. За рік буду сертифікована сімейним психотерапевтом. Співзасновниця в Простір психологів. Являюся волонтером руху психологічної допомоги по підлітковим травмам під час війни.
“Навіть найдовша дорога до одужання починається з першого кроку”
Комплекс гарної дівчинки – відомий також, як комплекс Попелюшки, є психологічним явищем, де жінка постійно намагається відповідати очікуванням інших, ігноруючи при цьому свої власні потреби та емоції. Цей комплекс відображає глибокі соціальні та культурні норми, які формують самооцінку та поведінку жінок
Характерні прояви комплекса
Сильне бажання догодити іншим і отримати схвалення: жінки із цим комплексом відчувають потребу завжди бути приємними та отримувати схвалення, навіть за рахунок власного комфорту
Не допускати помилок, які можуть не сподобатися іншим: жінки уникають ситуацій, які можуть призвести до помилок, або виглядати недосконало
Складності в розумінні і вираженні своїх емоцій та потреб: відповідно вони погано задовільняються
Стриманість і надмірна привітливість – часто виникають проблеми з ідентифікацією та вираженням власних емоцій
Схильність бути жертвою абь’юзивних відношень: можуть утворюватися зв’язки, де жінка відчуває себе жертвою
Занепокоєння бути не прийнятою чи зручною для інших людей
Низька самооцінка, та самооцінка почуття власної неповноцінності
Неможливість сказати “НІ”, та встановлювати кордони
Підвищена тривожність
ПСИХОЛОГІЧНИЙ КОНТЕКСТ
Комплекс гарної дівчинки часто бере свій початок у дитинстві, коли дівчат навчають бути слухняними та відповідати очікуванням оточуючих. Суспільні норми та стереотипи відіграють значну роль у формуванні цього комплексу, постійно підтримуючи ідею, що жінка має бути скромною, милою та відданою потребам інших
Для подолання комплексу гарної дівчинки важливо розвивати самосвідомість та вчитися визнавати та виражати власні емоції та потреби. Це може включати роботу з психотерапевтом, самоаналіз, медитацію та інші методи самодопомоги
КНИЖКОВА РЕКОМЕНДАЦІЯ
Однією з рекомендованих книг по цій тематиці є «Синдром гарної дівчинки. Як позбутися негативних установок з дитинства, прийняти та полюбити себе». Ця книга адресована жінкам, які вчаться ставити свої потреби на перше місце та навчаються любити та приймати себе такими, які вони є
Авторка, Беверлі Енгл досліджує глибоко укорінені соціальні та культурні фактори, що сприяють формуванню цього комплексу
В своїй книзі вона наголошує, що століттями жінок утримували у рамках, обмежуючи їхню свободу, право на розпорядження власним тілом, можливість висловлювати свої думки та виражати свою індивідуальність. Ці обмеження, поєднані із соціальними стереотипами, призводять до формування “комплексу хорошої дівчинки”, що часто є причиною нездорових стосунків
Беверлі Енгл зазначає, що комплекс “Хорошої (гарної дівчинки)” формується під впливом біологічних, сімейних, соціальних та особистих факторів. Вона пропонує, що XX століття зробило значний внесок у зміцнення позицій жінок, дозволивши їм голосувати, працювати, контролювати своє тіло та приймати незалежні рішення
ТИПИ “ХОРОШИХ ДІВЧАТОК” БЕВЕРЛІ ЕНГЛ
Половичок. Типова пасивна жінка, що дозволяє іншим витирати об себе ноги. Вона страждає на “невиліковну” форму доброчесності і, здається, ніколи не засвоює уроків, скільки б нею не користувалися, не маніпулювали, не зраджували, або не піддавали насильству. Жінки із комплексом “Половичка” часто стають жертвами недобросовісних продавців і шахраїв. Багато з них зазнають емоційного, словесного або фізичного насильства, яке можуть терпіти місяцями і навіть роками
Удавальниця. Така жінка докладає чимало зусиль для того, щоб здаватися гарною, такою, що співпрацює, і чарівною (коли насправді злиться або ображається). Вона прикидається, що згодна з чимось, хоча насправді це не так. І часто вдає, що зацікавлена словами або діями оточуючих, тоді як насправді їй нудно
Сама невинність. Така хороша дівчинка вирізняється крайньою наївністю і довірливістю. Вона з легкістю вірить у те, що говорять інші, і тому її легко обдурити або маніпулювати нею. Сама невинність часто продовжує захищати свого партнера або дітей, які демонструють егоїстичну, брехливу або відверто насильницьку поведінку, навіть коли всі навколо намагаються довести, що нею користуються або чинять насильство
Жертва. Такій жінці властиво відчувати власну безпорадність і безглуздість спроб змінити обставини життя. Вона розтратила всі свої сили у спробах бути хорошою. Зазвичай вона залишається з чоловіком, який піддає її фізичному насильству, навіть після кількох потраплянь до лікарні
Просвітлена. Ця жінка свято вірить у терпимість, співчуття і прощення. Вона пригнічує гнів і не дозволяє собі проявляти такі абсолютно нормальні почуття, як смуток, заздрість, гнів і образа
Ханжа. Така жінка відчуває гостру потребу бути ідеальною або високоморальною. Вона дотримується суворих правил (наприклад, жодного сексу до заміжжя, жодної краплини алкоголю) і часто буває активною парафіянкою церкви. Рішуче не схвалює деякі види поведінки і засуджує інших людей, які займаються діяльністю, яку вона не сприймає. Але ховає своє несхвалення за стіною доброчесності.
Усе це робить комплекс “Хорошої/гарної дівчинки” необхідною та цікавою темою для дослідження. Розуміння внутрішньої сутності, важливості психологічної стабільності та пошуку гармонії в собі є ключем до здорового відношення до себе та інших
Так, шлях до розвитку істинної особистості може бути заплутаним, але він завжди вартий подорожі. В цьому комплексі, як і в усьому житті, головне – зрозуміти, прийняти і полюбити себе
Як каже народна мудрість: “Щастя від того, як людина сприймає себе, а не від того, як інші його сприймають”
Фахова психологіня. психотерапевтка, юнгіанка -психоаналітикіня, групова терапевтка, травма терапевтка, спеціаліст з підліткової психотерапіі, дитячо-батьеівські стосунки. з грунтовним 6-ти річним клінічним досвідом роботи. За рік буду сертифікована сімейним психотерапевтом. Співзасновниця в Простір психологів. Являюся волонтером руху психологічної допомоги по підлітковим травмам під час війни.
У відповідних вкладках нижче — дві публікації Психоенциклопедії, в яких розкривається тема “Стилі психотерапії” (рос., анахр. — “стили психотерапии”) крізь призму теоретичних знань та практичного досвіду двох авторок-психологинь: Ірен Шатінськоїта Марії Сибірської.
Важливо, що ці та інші публікації у “Просторі психологів” не претендують на статус “істини в останній інстанції” та, за згодою авторок, можуть доповнюватися у процесі конструктивного обговорення у коментарях.
МАРІЯ СИБІРСЬКА
ІРЕН ШАТІНСЬКА
ЧАСТИНА 1
Чи я даю клієнтам завдання?
Чи я приміняю якісь спеціальні техніки?
Чи є якісь методи, які ви можете порадити як універсальні?
Так
І ні.
Чому «домашки» підходять не всім?
Та насправді підходять-то вони всім.
Але буває так, що людина виконає домашку як щось обов‘язкове, її свідомість видасть на автоматі соціально прийнятні фрази/відповіді, домашка буде здана і людина очікуватиме «оцінки», по-перше, і очевидно, через кілька зустрічей вдалого завершення терапії, по-друге, адже він свою частину відповідальності на себе взяв («я вчив, чесне слово!») і тепер наче очікує «за це» не лише оцінки, але й «диплому» зі сторони терапевта.
Чи всі хочуть тих домашок?
Зовсім ні.
Є люди, які готові ходити роками до психолога більше для зняття напруги, ніж для того, щоб дійсно копатися в собі і працювати в напрямку змін.
І це також ок.
Зняти напругу – велика справа.
Мати активного, включеного, емпатичного слухача, якому ти цікавий – велика справа.
Далі.
Про методи, техніки та якісь загальні інструменти.
В роботу в мене іде все.
Техніки психодрами, символдрами, схематерапії, емоційно-образної терапії, когнітивно-поведінкової, робота з метафоричними картами, техніки гештальт-терапії, розстановки з сімейної системної терапії, ну і, звичайно, техніки моїх «законних», підтверджених сертифікатом емоційно-фокусованої і позитивної психотерапії.
Перечисляти всі «мої» модальності, може, і має сенс, але справа не в них.
Про техніки все так – і не зовсім.
Нема двох клієнтів, де застосовані техніки були б однаковими, де способи моєї роботи вкладалися би в чіткий алгоритм.
Мене вводить тому в ступор часте запитання «як ти працюєш» чи «якими техніками ти працюєш».
Так чи інакше, мій підхід базується на тому, що психіка – динамічна, що нема у ній ригідних конструктів, що ми здатні мінятися.
Ми з клієнтом досліджуємо стан, відчуття у кожен даний момент розповіді, і часом ми виходимо на якесь емоційне – «ось воно!», aka інсайт.
Ми не знали.
Воно було скрите від нас, сиділо десь в закамарках нашого мозку. А тепер бах – і ми про нього дізналися.
Ось воно що!
Ось воно про що!
Ось воно чому!
І оце «ось воно», яке відбувається на сесії, після неї веде до переробки інтрапсихічного між зустрічами, якщо ми дозволяємо цьому статися, якщо ми не викидаємо з голови сесію, як тільки вийшли з кабінету, відключилися від онлайну,
– а часом веде навіть і тоді.
Насправді часом найголовніше відбувається між зустрічами.
Неусвідомлюване стало усвідомленим – а з тим, що ми знаємо, ми можемо щось робити.
Отут і з‘являється можливість змін.
І для цього таки є техніки, якщо б ви запитали «що з тим тепер робити».
Але жодна техніка не працюватиме сама по собі, не є панацеєю, зроби, мовляв, так – і буде тобі щастя.
Все це, повторю, динамічний процес.
Психодинамічний, якщо на те пішло.
Просто вивчити ті техніки – то нагадує стару фразу «техніка в руках дикуна – звалка металобрухту».
І ще одне.
Певні техніки є небезпечними для застосування.
Певні техніки, перш ніж – треба знати, куди ти лізеш – і як потім назад.
Психолог – це покликання.
Але це і професія.
Якої, як і іншим, треба вчитися.
Багато років.
А потім ще вчитися.
А не прочитати книжку з набором технік.
ЧАСТИНА 2
Буває, що людина прийде до психолога один-два рази – і йде.
Я, каже, якось потім.
Всесвіт підлаштовує все під небажання, а по суті, неготовність, людини.
Застуда, справи, раптом грошей не стало, хоча допіро що були, та дивишся по картинкам в інста – і далі є (психолог не рахує гроші клієнта, але він і не сліпий, ну та і ви ж не ховаєтеся)
ремонт, хоча запланований п‘ять років як, і ще вчора не мав стояти на заваді.
Що відбувається?
Кожен з нас носить в собі кілограми, а то й тони, а іноді мегатони непрожитого болю.
Ми приходимо до цілителя душ – і сподіваємося, що він, як мама, поцілує пальчик, коли скажемо: отут буба – і все пройде.
А психолог задає питання.
І часом навіть питання першої сесії відкривають хлябі небесні, шлюзи, зносять дамбу.
Іноді людина – готова до сліз, до того, щоб все нарешті прорвалося, щоб гній хоча б почав витікати – до проживання прихованого горя, що оті п‘ять їх стадій – так і не прийшли, так і не пройшли, ми їх не пустили.
Ми ж сильні. Ми завжди такі були.
Непрожита травма.
Того, про що старався не думати, відводячи очі щоразу, кривлячи у стримуваному плачі губи при згадці.
Або не згадуючи.
Було і було, що про нього згадувати.
А воно, те горе, всередині чекає свого часу.
Травма та, захована та прихована, зачаїлася. Та не бездіяльна вона.
Вона отруює все життя.
Ми не розуміємо, що не так.
Ми не розуміємо, чому в нас мігрень.
Чому в дітей наших мігрень.
Звідки в нас панічні атаки, ми ж нічого, нічого-нічого не боїмося.
Чому мало не що – болить живіть.
Чому діти безконечно істерять.
Чому відносини якось не складаються ні з ким, ні з чоловіком, ні з подругами.
Все якесь косо-криво.
Хоч ми старанно зображуємо.
Чому вікові зміни обличчя якісь дивні, некрасиво-асиметричні.
Звідки стільки дратівливості з найменшого приводу.
А взагалі прийшла-то людина з іншим .
Надоїло мімікрувати, підлаштовуватися.
Постійні сварки набридли.
Що з дитиною робити, скажіть, ну ніяких бажань воно не має, всі уроки зі скандалами!
А я вже сил не маю ні на що!
Бажання одне – най мене всі в спокої залишать!
Набридло все!
—-
Травма – вона, знаєте, немов гнійник всередині тіла.
Він наче закапсульований.
Але не наглухо.
Уявіть собі, що крізь стінки клітинних мембран у кров просочується гній. Не так, щоб сепсис. А так, що підгостре запалення.
Не смертельно, не вмираєш.
І не живеш.
Звик.
Але от прийшла мода на психологію.
Хвалять, так вже хвалять тобі когось.
Ну ок, – вирішуєш.
Спробую, бо життя якесь не те, збридло так.
Приходиш до когося.
А він тобі, наприклад, питання (якесь там третє по списку з первинного інтерв‘ю – я пишу саме «наприклад», бо як на мене, до того так званого«первинного інтерв‘ю» часом півроку йти треба)
– Коли ви хворіли в дитинстві, хто за вами доглядав?
І все.
Дамбу прорвало.
Одні з полегшенням, готовністю, вдячністю приймають можливість зірвати той струп з гнійника.
Інші ні.
Або … ще одне питання.
З мамою стосунки жахливі, говорить клієнт, жаліється.
А потім психолог тобі – таке наче і невинне питання: а з дочкою зараз у вас як відносини?
І все.
Клієнт замовкає.
І втікає.
Клієнт починає хворіти, раптом не стає грошей, терміново треба дороблювати ремонт, з‘являються інші справи….
Людині страшно.
Не чіпляла і не чіпляла.
Можна ж було жити?
Можна. Ну, жила ж.
Якось.
А ну його нафіг, твого психолога, каже подружці.
Або ні. Подружці теж каже – ой, такий класний психолог!
Але, знаєш, я просто не маю як зараз.
Ремонт, ти ж знаєш.
І щось неважно почуваюся…
Але я піду, піду!
Може, каже собі психолог.
Може, і підеш. А може, і ні.
Що ж.
Лише ти володар свого життя.
Я, психолог, не творець твоєї долі.
Я можу бути твоїм провідником.
Але не мушу.
Біль, відкладений біль, aka травма, може прожити тільки сама людина.
Зі сльозами, соплями і прокляттями інколи.
Вам що, потрібно, щоб я плакала? – одного разу дуже вороже спитали мене.
Ні.
Мені ні. Тобі – так.
Твоє тіло хоче, щоб ти плакала.
Твої закапсульовані емоції – це твої хвороби.
Це вони хочуть.
А я?
Я провідник.
Я поруч.
Я з тобою.
Ти вибираєш – чи підняти і прожити все приховане, всі страхіття і страждання.
Це боляче.
Але лише проживання болі – дорога до зцілення.
Відвертаючи від неї погляд, знову закриваючи двері і намагаючись вдавати, що там нічого нема,
все як в людей, он навіть і постики веселі пишу і фоточки прекрасні, а шо.
Я повторюю щоразу:
Обманюючи інших, не обманюй себе.
Твоє тіло і так не дасть тобі його обманути.
Тобі тридцять і здоров‘я досі не підводило?
Ну то готуйся.
Ні, я тебе не страшу.
Я – попереджую.
Твої відносини з дітьми – ще один індикатор.
А, ти дітей не хочеш заводити взагалі?
Ну от.
Нереалізований талант гниє
Не витягнута на світ Божий травма – забирає радість життя.
Основним завданням психотерапії є покращення якості життя та зменшення страждань пацієнта.
Використовувати різні стилі психотерапії при роботі психотерапевта важливо, оскільки люди можуть мати різні види психічних проблем, і кожен підхід може бути більш ефективним для конкретного випадку.
Наприклад, поведінкова терапія може бути корисною для лікування фобій та тривожності, тоді як когнітивна терапія може бути ефективною для лікування депресії та розладів настрою.
Крім того, різні стилі психотерапії можуть бути використані в комбінації з іншими формами лікування, такими як медикаментозна терапія та фізична реабілітація, щоб дати пацієнтам повний спектр можливостей для одужання.
ВИБОР СТИЛЮ ПСИХОТЕРАПІЇ
Найважливішим аспектом вибору стилю психотерапії є відповідність його потребам пацієнта. Індивідуальний підхід до лікування може дати найбільші результати.
Оскільки люди мають різні особистісні риси, життєві досвіди, та проблеми, ідеальний стиль психотерапії може бути різним для різних людей, як наприклад:
пацієнти з депресією можуть відчувати покращення за допомогою когнітивної терапії;
пацієнти з посттравматичним стресовим розладом можуть відчувати покращення після емоційно-орієнтованої терапії;
пацієнти з травмою втрати близької людини можуть легше приймати та усвідомлювати свою трагедію через екзистенційну терапію.
ЩО ПРОВИНЕН ВИКОРИСТОВУВАТИ ПСИХОТЕРАПЕВТ В МУЛЬТИМОДАЛЬНОМУ ПІДХОДІ ТЕРАПІІ?
Використання різних стилей психотерапії ще називається мультимодальним підходом
Для досягнення найкращих результатів потрібно наступне:
Створення безпечного простору. Щоб пацієнт відчував довіру до свого терапевта та відчував зручність при спілкуванні з ним.
Гнучкість в сприйнятті реальностіф клієнта. Терапевт повинен бути підготовлений до використання різних технік психотерапії та мати знання про ефективність кожного стилю психотерапії для різних видів психічних проблем.
Різнопланові знання психотерапевта в тестуванін. Психотерапевт повинен вміти, залежно від стану клієнта та його травматизації використовувати різнопланові інструменти (наприклад, для оцінки рівня тривоги та страху використовується Шкала тривожності Бекха), а для депресії – Шкала депресіх Бекха.
Отже, використання різних стилів психотерапії є важливим, оскільки вони дозволяють терапевту знайти оптимальний підхід для кожного пацієнта.
Вільнопротікаючий стиль психотерапії є унікальним підходом, який відрізняється від традиційних структурованих методів. Він виходить за межі конкретних технік та методологій, надаючи клієнту свободу виражати себе в безпечному терапевтичному просторі. Такий підхід сприяє глибокому самопізнанню та емоційному зціленню, враховуючи унікальність кожної людини.
Конфронтуючий стиль психотерапії — це підхід, при якому терапевт активно і прямо ставить клієнтові запитання або висловлює зауваження з метою викликати у клієнта рефлексію, підвищити його усвідомленість та стимулювати зміни. Цей стиль використовує прямі, інколи викликаючі відповіді методи, щоб клієнт зміг усвідомити свої деструктивні поведінки, переконання або почуття, які заважають йому жити повноцінним життям.
Підтримуючий стиль психотерапії спрямований на створення безпечного, довірливого та емпатійного середовища для клієнта. Основною метою є допомога клієнту в усвідомленні своїх почуттів, зміцненні самооцінки та знаходженні ресурсів для вирішення проблем. Цей підхід особливо корисний для клієнтів, які переживають стрес, тривогу,депресію або інші емоційні труднощі.
Орієнтований на минуле стиль психотерапії, є ключовим елементом в психологічному аналізі особистості та її поведінки і визначається як схильність особистості зосереджуватися на своєму досвіді минулого, використовуючи його для інтерпретації сучасних подій та планування майбутнього. Цей стиль мислення може мати як позитивні, так і негативні наслідки для психологічного благополуччя особистості.
У сучасному світі, де панує культура позитивності та постійного прагнення до щастя, часто не вистачає місця для вираження та обробки важких емоцій. Такі емоції як смуток, гнів, розчарування чи страх вважаються небажаними або навіть табуйованими. Проте, психологія визнає, що емоції відіграють ключову роль у нашому житті, впливаючи на наше сприйняття світу, прийняття рішень та міжособистісні взаємодії. Важкоемоційний стиль психотерапії закликає до усвідомленого ставлення до власних емоційних станів, їх прийняття та вираження в здоровий спосіб.
МЕТОДИ ПСИХОТЕРАПІЇ
Також, окрім того, що є різні стилі псиїхотерапії, існують різні методи, з з якими працюють психотерапевти. Нижче навелені основні з них:
Транзактний аналіз. Цей стиль психотерапії базується на дослідженнях того, як людина спілкується та взаємодіє з оточуючими.
Тілесно-орієнтована терапія. Цей стиль психотерапії використовує рухливість та відчуття тіла для зміни емоцій та поведінки.
Інтерперсональна терапія. Цей стиль психотерапії фокусується на дослідженні взаємин між людьми та їх впливі на емоційний стан та поведінку.
Ігрова терапія. Цей стиль психотерапії використовує ігри та ігрові ситуації для сприяння розвитку емоційної та соціальної компетентності у дітей та дорослих.
Екзистенційна терапія. Цей стиль психотерапії спрямований на допомогу людині у пошуку свого сенсу життя та розвитку особистості.
Емоційно-сфокусована терапія. Цей стиль психотерапії спрямований на допомогу людині у розумінні та вираженні своїх емрціях.
Біоенергетичний аналіз. ей стиль психотерапії базується на дослідженнях взаємодії між тілом та психікою людини.
Психосинтез. Цей стиль психотерапії базується на теорії про те, що людина складається з багатьох рівнів своєї особистості.
Незалежно від стилю психотерапії, важливо мати на увазі, що успіх терапії залежить від відносини між пацієнтом та терапевтом, а також від визнання та підтримки потреб та можливостей пацієнта.
СТИЛІ ПСИХОТЕРАПІЇ. Порівняння різних стилів
Не існує одного “ідеального” стилю психотерапії, який підійде для всіх проблем та людей. Кожен стиль психотерапії має свої переваги та недоліки. Наприклад:
Екзистенційний аналіз. Екзистенційний аналіз може бути корисним для людей, які шукають сенсу життя, але може бути не ефективним для людей з тривогою або депресією.
НЛП. НЛП може бути корисним для людей, які хочуть змінити свою поведінку або покращити свої комунікативні навички, але може бути не ефективним для людей з серйозними психічними розладами.
Еріксонівський гіпноз. Еріексонівський гіпноз може бути корисним для людей, які хочуть подолати фобії або інші тривожні розлади, але може бути не ефективним для людей з депресією.
Клієнто-орієнтована терапія. Клієнто-орієнтована терапія може бути корисною для людей, які потребують підтримки та розуміння, але може бути не ефективним для людей, які потребують більш директивного підходу.
Транзактний аналіз. Транзакний аналіз може бути корисним для людей, які хочуть покращити свої стосунки з іншими людьми, але може бути не ефективним для людей з серйозними психічними розладами.
Тілесно-орієнтована терапія. Тілесно-орієнтована терапія може бути корисною для людей, які хочуть зняти стрес або покращити свою самооцінку, але може бути не ефективним для людей з тривогою або депресією.
Ігрова терапія. Ігрова терапія може бути корисною для дітей, які мають проблеми з поведінкою або емоціями, але може бути не ефективним для дорослих.
Емоційно-сфокусована терапія. Емоційно-сфокусована терапія може бути корисною для людей, які хочуть краще зрозуміти свої емоції, але може бути не ефективним для людей з серйозними психічними розладами.
Психосинтез: може бути корисним для людей, які хочуть розвинути свою особистість, але може бути не ефективним для людей з серйозними психічними розладами.
ЩО ПОТРІБНО ВРАХОВУВАТИ, ОБИРАЮЧІ СТИЛІ ПСИХОТЕРАПІЇ ТА МЕТОДИ?
Важливо, щоб терапевт обрав підхід, який відповідає особистісним рисам та проблемам пацієнта. Що може ьути важливисм при виборі:
Індивідуальний підхід. Не існує єдиного підходу, який підходить всім.
Відповідність стилю потребам пацієнта. Терапевт повинен вибрати стиль, який найкраще відповідає потребам та цілям пацієнта.
СТИЛІ ПСИХОТЕРАПІЇ.Рекомендації
Якщо пацієнт/клієнт має проблеми з емоційною регуляцією: емоційно-орієнтована терапія або гештальт-терапія.
Якщо клієнт/пацієнт має проблеми з мисленням та сприйняттям світу: когнітивна терапія або транзактний аналіз.
Якщо клієнт має проблеми взаємин з іншими людьми: інтерперсональна терапія або сімейна психотерапія.
Висновок
РізнІ стилі психотерапії дозволяє досягти позитивних результатів у лікуванні різних видів психічних проблем.
Важливо, щоб терапевт обрав підхід, який відповідає особистісним рисам та проблемам пацієнта.
в любому випадку ви сможете пробувати різні стилі психотерапії, проте вибір підходу повинен бути індивідуальним та враховувати особливості кожної конкретної проблеми та особистості пацієнта.
Важливо!
Якщо ви маєте психічні, писхологічні проблеми, зверніться до кваліфікованого фахівця у Просторі Психологів. У психотерапії існує багато різних стилів, і кожен з них має свої особливості, переваги та недоліки.
Ця стаття не є заміною консультації з психотерапевтом.
Клік на картинці веде на мій профайл з прямими контактами. Звертайтеся
ПІДБІР ФАХІВЦІВ
У спеціальному розділі веб-платформи можна зручно і швидко підібрати експертів як за однією основною спеціалізацією, скажімо “психолог”, так і одразу за кількома, наприклад “сімейний психолог”, “психотерапевт” і “психіатр” тощо
Універсальний і простий алгоритм “націлювання експертизи” у Просторі Психологів дозволяє, при потребі чи бажанні, додавати до параметрів відбору і такі атрибути як відчуття, скарги, ціна, спеціальність, метод, стать, мова (автоматично — українська, звісно ж), досвід, стиль, галузі тощо
Інтуїтивно зрозуміла послідовність підбору фахівця на psychology.space здатна забезпечувати 100% взаємовідповідність фахівця і клієнта буквально з першого разу, що, серед іншого:
неабияк економить час клієнтів на безпосередній пошук потрібного рішення
позбавляє і клієнтів, і фахівців необхідності витрачати дорогоцінні перші хвилини консультації на достеменне з’ясування взаємовідповідності
СПІВАВТОРСТВО PSY-PEDIA
Існує можливість для фахівців, профайли яких розміщені на веб-платформі — додати на окрему вкладку цієї (як і будь-якої іншої) сторінки “Психоенциклопедії” унікальну авторську інтерпретацію даної чи будь-якої іншої з існуючих чи додаткових тем.
Якщо ви — дипломований/а психолог/иня і вам це цікаво:
Фахова психологіня. психотерапевтка, юнгіанка -психоаналітикіня, групова терапевтка, травма терапевтка, спеціаліст з підліткової психотерапіі, дитячо-батьеівські стосунки. з грунтовним 6-ти річним клінічним досвідом роботи. За рік буду сертифікована сімейним психотерапевтом. Співзасновниця в Простір психологів. Являюся волонтером руху психологічної допомоги по підлітковим травмам під час війни.
Насправді, вікові кризи — це основа розвитку людини як такої у цьому світі.
ЧОМУ ТРАПЛЯЮТЬСЯ ВІКОВІ КРИЗИ?
Тому що для нашого розвитку необхідно набувати нові навички, можливості, досвід, і це відбувається саме через вікові кризи. Кризи — це природний етап розвитку будь-якої людини, як індивіда.
ЧИМ ВОНИ ХАРАКТЕРНІ? ЧОМУ МИ ВИДІЛЯЄМО ЇХ, ЯК ВІКОВІ КРИЗИ?
Тому що це саме у той момент, коли накопичення певних потреб та можливостей відбувається в міру розвитку людини, відбувається стрибок. Коли наші звичні способи, якими ми забезпечували себе та своє життя, раптом перестають працювати.
Клік на картинці веде на мій профайл із прямими контактами. Звертайтеся просто зараз!
З ЧОГО ПОЧИНАЮТЬСЯ ВІКОВІ КРИЗИ?
Дитина народжується маленькою, і її спосіб нічого не робити і отримувати все необхідне з цього світу, тобто задовольняти свої потреби, постійно контактуючи з мамою. Своїми діями, занепокоєнням, тривогами, плачем вона показує мамі, що їй зараз потрібно, і таким чином забезпечує собі нормальний стан. Це нормальний розвиток, коли дитина росте, розвивається, фізично зростає, починає рухатися, не може сидіти на одному місці, тобто її тіло росте.
І ось настає момент, коли її потреби зростають, накопичуються до певного стану. Коли мама вже не може їх задовольняти звичним способом, більше того, починає заважати їй. Якщо мама спробує залишити все як є, це може створити не просто кризу, а травму. Дитині потрібен простір, рух, інша їжа, все інше. Є дуже важливий момент: наприклад, у дитини ростуть зуби, їй потрібна інша їжа, а вона звикла смоктати молоко, і ось їй починають давати щось інше. І ось тут відбувається зустріч з чимось невідомим, що раніше не було. Якщо раніше вона весь час смоктала, то тепер, коли у неї є зуби, потрібно щось гризти, їй потрібен простір і рух. Настає криза, коли її потреби та можливості звичного простору не співпадають, потрібно шукати нові способи задоволення своїх потреб.
ЯК ЦЕ ПРОЖИВАЄТЬСЯ?
Це завжди викликає багато збудження, страху, навіть болю, адже дитина від страху фізіологічно зжимається, відчуває дискомфорт, який називають психологічним феноменом болю. Для дорослої людини цей процес також може бути болісним, як, наприклад, для тих, хто вчився грати на гітарі та знає, що для цього потрібно пройти період болю, поки на пальцях не утворюються мозолі, не відпаде стара шкіра і не виросте нова, іншої якості. Без цих процесів неможливо стати музикантом. Так само відбувається і з кризами на різних рівнях.
ВЕЛИКІ СОЦІАЛЬНІ КРИЗИ
Великі соціальні кризи стосуються масштабних подій на рівні держави, таких як економічні та політичні потрясіння. Ми знаходимося в цих кризах і змушені шукати нові способи адаптації та виживання, оскільки звичні підходи часто вже не працюють.
МАЛІ КРИЗИ
Малі кризи відбуваються на рівні сім’ї чи особистих стосунків. Наприклад, коли люди живуть разом у тісному просторі, виникає необхідність поділити життєвий простір, що може призвести до конфліктів і напруги між членами сім’ї.
Особистісні кризи пов’язані з переосмисленням життєвих цінностей і цілей. Це може стосуватися людей середнього віку, які раптом виявляють, що їхні інтереси, уподобання та ставлення до життя змінилися.
Вікові кризи та кризи особистісного розвитку стосуються етапів, через які проходить людина, дорослішаючи. Це включає перехідні періоди, такі як дитинство до підліткового віку, коли фізичні, психологічні та емоційні зміни можуть спричинити кризу ідентичності.
Усі ці кризи мають одну спільну рису: вони змушують людину шукати нові способи адаптації та взаємодії зі світом. Важливо розуміти, що кризи можуть бути не лише викликами, але й можливостями для розвитку та самовдосконалення. Шлях до подолання криз полягає в знаходженні нових ресурсів, адаптації до змінених обставин і формуванні нових цінностей та ідентичності.
ЕТАПИ ДИТЯЧОГО РОЗВИТКУ ТА ВІКОВИХ КРИЗ, З ЯКИМИ СТИКАЄТЬСЯ ДИТИНА НА КОЖНОМУ З ЦИХ ЕТАПІВ
Оральний етап (до 18 місяців) – на цьому етапі дитина вивчає світ через ротову порожнину. Головним завданням є відновлення довіри до світу.
Анальний етап (від 18 місяців до 3-4 років) – це період, коли дитина вчиться контролювати свої фізіологічні потреби. Цей етап називається фазою автономії, оскільки дитина починає виявляти самостійність, вивчаючи свої фізичні можливості.
Едипальна криза (від 4 до 5 років)- перша сексуальність і вміння керувати собою через статево рольові моделі
Етап ініціативи (від 5 до 6 років) – на цьому етапі дитина активно досліджує навколишній світ та намагається взаємодіяти з ним, виявляючи ініціативу та творчість. А ще у цей період дитина ПРОХОДИТЬ свою сексуальну ідентифікацію.
Латентний етап (від 6 років до пубертату) – період, коли розвиток дитини зосереджений на навчанні та соціалізації. Дитина вчиться бути частиною соціальних груп, зокрема, у школі.
Етап компетентності (адолесценція), від 12 до 18 років – коли підліток займається пошуком власної ідентичності та місця в соціумі. Важливим завданням є розвиток впевненості в собі та власних здібностях.
Кризи інтимності (молодість до 25 років) – цей етап пов’язаний з формуванням близьких стосунків та здатності до інтимності. Успішне проходження цього етапу сприяє розвитку здорових емоційних зв’язків.
ВАЖЛИВО!
На кожному з цих етапів дитина проходить через певні кризи, які сприяють її розвитку та формуванню особистості. Успішне подолання криз веде до розвитку позитивних якостей та вмінь, тоді як уникнення або невдале проходження може призвести до розвитку негативних рис характеру або психічних проблем. Ці етапи та кризи відображають загальний процес дитячого розвитку, проте важливо пам’ятати, що кожна дитина унікальна та може проходити ці етапи в різному темпі або з різними викликами.
Вважається, що бажано пройти кризу дорослішання до 25 років. Можна й підніше, проте, саме до 25 ця криза буде пройдена легше, та більш екологічно.
Дорослість – це уміння вибудовувати інтимні зв’язки, вчитися формувати близькість і відкидувати непотрібне. Якщо цей етап буде пройдено невірно, то буде чи злипання з усіма, чи людина буде ховатися від усіх.
Від 60 до 65 років людина доживає. Криза інтеграції. Я Я все готовий прийняти.
До 65 років людина має всі кризи завершити, розрішити всі запитання із собою, вибудувати з іншими. Інакше їй прийдеться зустрічатися зі своїми недобитими “тарганами”.
ПРИ БУДЬ-ЯКІЙ ВІКОВІЙ КРИЗІ ЗАВЖДИ ВІДБУВАЄТЬСЯ ТРАНСФОРМАЦІЯ НА ТРЬОХ РІВНЯХ
Дуже важке переживання і тут потрібна підтримка і самопідтримка. Людина тільки завдяки роботі 3-х сфер може відмовитися від чого має відмовитися і йти туди, куди має йти.
І називається це прогресивний стрибок особистості.
Тоді з’являється класна мама, керівник підприємства, дбайлива жінка.
Є коли використовуються всі процеси щоб тільки залишитися на місці. Максимально зберегти безпеку й особистісний комфорт. “Ніби я тільки подружився з жінкою, а тут дитина народилася”.
А є коли використовують всі процеси, щоб впасти у регрес.
Тоді даже можуть проявитися усі психічні та психотичні захворювання.
ЩО ФОРМУЄТСЯ, ЯКЩО НЕ ПРОЖИВАТИ ПРАВИЛЬНО ВІКОВІ КРИЗИ?
Проживаючи кризу, ми так чи інакше впадаємо в ці всі стани з першого стовпчика. Якщо людина переходить до нової кризи, то травми все одно присутні десь поруч. Но справа на що ми далі будемо опиратися.
ЩО ПОТРІБНО ВТРАТИТИ ПРИ ПРОЖИВАННІ ВІКОВИХ КРИЗ?
Від 0 місяців до 18 років
До року дитина втрачає можливість отримати в будь-який момент. Наприклад бігти за першим бажанням (гіперопіка батьків). І це вже травма.
До 3х років діти повинні втратити думки про всемогутність. У цей момент діти не витримують програшу. До 6 років має бути втрачено бажання повного володіння обома або одним із батьків. Дитина має розуміти, що в дорослих є своє особисте життя.
До 10 років втрата дитячої залежності. Баба Яга, смоктати палець, пісятися
До 13 років має розвинутися ідеальне уявлення про батьків. Що вони Бої, що вони все вміють, що завжди будуть на його боці і що будуть все за нього вирішувати.
До 15 втратити всемогутність підліткового періоду і батьківського заступництва. Дитина має навчиться сама вирішувати багато проблем.
ВІд 18 до 45 років
До 18 – право н необов’язковість. Діти мають відповідати за те, що пообіцяли і не зробили.
До 21 року втрачають рухливість, гнучкість. Мається на увазі природну, яку не треба розвивати. Закінчується формуватися руховий апарат.
Сексуальна привабливість і потенціал молодості від природи може тривати до 25 років. Після 25 доведеться цим уже займатися.
Фантазії про безсмертя мають закінчитися до 33 років.
Якщо не протримався, виникають дифузії, залежність і тд.
До 37 у людини має зникнути фантазія, що їхня влада над дітьми існує.
До 45 років має загубитися ілюзія про те, що у мене є, буде завжди (гроші, влада, партнер, діти).
ВИСНОВКИ
Бажаю вам вчасно пройти всі вікові кризи. Якщо є потреба в психологічній допомозі при проживанні вікових криз, будь ласка, звертайтеся до мене чи любого іншого фахівця з Простору Психологів.
Клік на картинці веде на мій профайл із прямими контактами. Звертайтеся просто зараз!
Фахова психологіня. психотерапевтка, юнгіанка -психоаналітикіня, групова терапевтка, травма терапевтка, спеціаліст з підліткової психотерапіі, дитячо-батьеівські стосунки. з грунтовним 6-ти річним клінічним досвідом роботи. За рік буду сертифікована сімейним психотерапевтом. Співзасновниця в Простір психологів. Являюся волонтером руху психологічної допомоги по підлітковим травмам під час війни.
Сон відіграє дуже важливу роль у нашом житті. Проте іноді сни для деяких людей перетворюються на суцільні нічні жахи, І в цьому випадку важливо не тягнути, а звернутися до спеціалізованих центрів по розладам сну, якщо такі є в вашому місі, чи до професіоналів, як працюють саме з такими проблемами і зможуть вас проконсультувати, що саме у вас відбувається і як можливо це покращити.
Фізіологія сну
Ритм сну
Сон регулюється епіфізом, органом, який виділяє мелатонін, що є ключовим компонентом в управлінні нашим циркадним ритмом. Цей ритм пов’язаний із сонячним світлом, що пояснює, чому ми відчуваємо сонливість у темний час доби і бадьорість вдень. Важливим фактором є також темперамент людини: сови і жайворонки мають різні схеми активності протягом доби. Іншим важливим регулятором сну є “сонливий тиск” або накопичення аденозину під час неспання. Потреба у сні залежить від індивідуальних особливостей, зокрема віку та фізичного навантаження.
Потреба у сні змінюється з віком і в залежності від денного навантаження. Вона є індивідуальною, але існують загальні рекомендації:
Дошкільнята: 10-14 годин сну.
Молодша школа: 9-11 годин.
Старша школа: 8-10 годин.
Дорослі: 7-9 годин.
Старші люди: 7-8 годин.
Фази сну
Сон поділяється на дві основні фази: NREM та REM. NREM-фаза складається з чотирьох стадій і триває приблизно 60-90 хвилин:
1 NREM: Стан напівсну-напівпробудження, коли можливі міоклонії засинання.
2 NREM: Поверхневий сон, пробудження відбувається без проблем.
3-4 NREM: Глибокий сон, сповільнення метаболізму, важке пробудження, відновлення організму.
Під час NREM-фази можуть спостерігатися хропіння та різні порушення, такі як нічні жахи, бруксизм, сноходіння та енурез.
REM-фаза (5 стадія) характеризується швидкими рухами очей і загальною активацією мозку, під час якої ми бачимо сни. У цій фазі мозок активно працює, інтегрує пам’ять, але м’язи повністю розслаблені.
Цикли сну змінюються протягом ночі, і зазвичай відбувається 3-5 циклів, де на початку більше NREM, а пізніше збільшується тривалість REM-фази.
Людям з розладом затримка фази сну важко заснути іноді й до 6 ранку
Сон – універсальний цілющий засіб
Сон відіграє ключову роль у підтриманні пам’яті, уваги, здатності до навчання та творчого мислення. Він сприяє зціленню, інтеграції автобіографічної пам’яті та емоційної інтеграції. Крім того, сон допомагає вирішувати проблеми, знаходити творчі рішення, підтримувати роботу імунної системи та відновлювати всі фізіологічні системи організму.
Дослідження депривації сну
Втрата сну серйозно впливає на уважність, когнітивну працездатність та збільшує ризик ДТП. Функції лобної кори порушуються, що знижується імпульс-контроль та емоційна регуляція, а реактивність мигдалевидного тіла зростає на 60%. Це може призвести до рецидиву психічних розладів, порушення експресії генів, а також збільшення ризику розвитку хвороби Альцгеймера, серцево-судинних захворювань, раку, діабету, ожиріння та інших розладів. Дослідження показали, що щури помирали на 15 день повної депривації сну через сепсис, гіпотермію та порушення метаболізму.
Важливість сновидінь: нічна психотерапія
Під час сну активуються гіпокамп, мигдалевидне тіло, АСС, візуальні та моторні зони кори. Ці структури працюють над обробкою пам’яті, інтеграцією емоцій, пошуком сенсу життя та його етапів. У фазі REM мозок опрацьовує емоції, знижує активність норадренергічних мереж, і це сприяє емоційній інтеграції та пошуку розуміння життєвих подій.
Сновидіння як інкубатор творчості
Сновидіння сприяють вирішенню проблем, розумінню прихованих принципів, ідеям та творчим баченням. Уві сні працює переважно права півкуля мозку, що дозволяє бачити речі холістично, через символи, образи, емоції та метафори.
Розлади сну (ДСМ-5)
Згідно з DSM-5, існує кілька основних розладів сну:
Для більшості цих розладів ефективним рішенням є не медикаменти, а когнітивно-поведінкова терапія для інсомнії (CBT-I). Важливість ретельного обстеження, моніторингу, лабораторій сну, режиму та гігієни сну важко переоцінити.
Особливості обстеження
Обстеження проблем зі сном починається зі збору скарг, таких як недостатній сон, трудність засинання, часті пробудження, ранні пробудження, відчуття невиспаності, денна сонливість, зсунутий графік сну, або залежність від снодійних. Важливо також оцінювати структуровані аспекти, як-от звички перед сном, регулярність сну, якість нічного сну, сновидіння, та денний стан після пробудження.
Важливою частиною обстеження є ведення щоденника сну, що може доповнюватися використанням фітнес-браслетів.
Одним із ключових елементів терапії розладів сну є ведення і аналіз щоденника сну. Це дозволяє пацієнту усвідомити зв’язок між своїм режимом дня і якістю сну. Використання фітнес-браслетів може стати корисним доповненням, адже вони здатні відстежувати показники, які важко контролювати самостійно.
Додатковий моніторинг включає
Як пройшов день? Аналіз денних подій, що можуть вплинути на сон.
Як пройшов вечір? Чи був прийнятий кофеїн, чи займався пацієнт спортом, чи мав стрес або користувався гаджетами?
Коли лягли спати? Фіксація часу, коли пацієнт ліг, та коли намагався заснути. Що робив, якщо не міг заснути? Які думки та емоції виникали?
Нічні пробудження. Чи відбувалися вони, як довго тривали, що робив пацієнт під час них, які виникали думки, емоції, та як себе поводив?
Ранкове пробудження. О котрій годині прокинувся, який був настрій, чи одразу встав?
Оцінка якості сну. Пацієнт оцінює свій сон за шкалою від 0 до 10.
Денна сонливість. Чи була сонливість протягом дня, чи мав місце денний сон?
Також велике значення має увага до умов, у яких відбувається сон. Важливо враховувати всі фактори: якість повітря, освітлення, шум, стан матраца та подушки, а також використання гаджетів перед сном.
Додаткові методи обстеження
Аналіз медичних причин можливих розладів.
Оцінку наявності інших психіатричних розладів.
Диференційна діагностика різних розладів сну, що можуть супроводжуватися іншими феноменами, такими як епілепсія або панічні розлади.
Використання анкети «переконання про сон» для виявлення ставлення пацієнта до свого сну.
Концепція промоції здорового сну: 6 вимірів
Промоція здорового сну включає такі компоненти:
Регулярність сну
Якість сну
Бадьорість вдень
Локалізація сну в часі доби
Ефективність сну
Тривалість сну
Рекомендації протоколів лікування
Інсомнія та розлади циркадного ритму: когнітивно-поведінкова терапія (КПТ).
Нарколепсія та гіперсомнія: призначення психостимуляторів.
Апное: застосування апаратів, що створюють додатковий тиск повітря під час дихання.
Синдром неспокійних ніг: агоністи дофаміну або габапентин.
КПТ є ефективним підходом до лікування розладів сну, який поєднує у собі базову психоедукацію та реалістичні очікування щодо терапевтичних результатів.
Магічних пігулок не існує, а будь-які проблеми зі сном повинні мати конкретні покази до застосування фармакології
Впровадження ритуалів для підготовки до сну
Налагодження процесу засинання може бути значно полегшене завдяки створенню поступових ритуалів “стишення”. Важливо надати мозку своєрідні сигнали про наближення часу сну, подібно до знаків перед залізничним переїздом, щоб він міг почати процес релаксації.
Основні аспекти включають
Підготовка до сну за 30-60 хвилин до нього. Зменшення освітлення грає важливу роль, оскільки воно впливає на роботу супрахіазматичного ядра, епіфіза та виділення мелатоніну. Важливо враховувати освітлення не лише в кімнаті, але й з вулиці та екранів гаджетів.
Менеджмент стресу та думок. Якщо пацієнт відчуває емоційний дистрес, важливо допомогти йому знайти способи управління цими почуттями перед сном.
Базова гігієна сну. Кофеїн, їжа, провітрення, звуки, температура, спорт та зручне ліжко — все це впливає на якість сну.
Ритуали, що сприяють розслабленню. Читання книги, молитва, медитація, прослуховування спокійної музики — це приклади “стишуючих” та ресурсних активностей, які можуть бути корисними.
Встановлення ритуалу пробудження
Пробудження — це також важливий процес, який можна полегшити за допомогою встановленого ритуалу.
Основні аспекти включають
Розуміння і прийняття інерції сну. Важливо пояснити пацієнтам, що інерція сну — це нормальне явище, і ранкове небажання вставати може бути пов’язане з депресією, стресом, перевтомою або порушенням режиму сну.
Ритуал вставання. Відразу після пробудження важливо отримати денне світло, вмиватися холодною водою, займатися фізичною активністю, слухати активуючу музику та виконувати ранкові “рутини” (молитва, медитація, ранкова кава/чай тощо).
Створення гарного дня
Багато пацієнтів з розладами сну мають переконання, що якщо вони не виспалися, то день буде зіпсований. Вони уникають активностей, які можуть бути цікавими та важливими, вважаючи, що не матимуть на них сил. Важливо працювати з такими переконаннями і допомагати пацієнтам планувати свій день так, щоб він був насиченим та змістовним.
Кроки до створення гарного дня
Тестування переконань через поведінкові експерименти. Наприклад, у різні дні пацієнт може спробувати два різні підходи: режим “збереження енергії” і режим “використання енергії”. Після цього він порівняє свій стан і продуктивність.
Розуміння впливу інших факторів на рівень енергії. Пацієнт може відкрити для себе, що на його рівень енергії впливає багато чинників, окрім сну. Можливе створення циклу, коли “збереження енергії” лише посилює втому, тоді як активне життя генерує додаткову енергію.
Планування дня та цілей. Зосередження на цінностях і цілеспрямоване планування життя допомагають пацієнтам формувати змістовні дні.
Тестування дисфункційних переконань про сон
Часто пацієнти мають неправильні уявлення про сон, які можуть посилювати їхні проблеми. Це можна перевіряти через поведінкові експерименти або вербально.
Приклади дисфункційних переконань
«Якщо я не спатиму 8 годин, день буде жахливим».
«Я можу навчитися потребувати менше сну».
«Усі люди регулярно і добре сплять».
«Треба намагатися заснути».
«Якщо не поспав достатньо вночі, треба передрімати вдень».
Якщо ефективність сну є низькою (менше 85% у дорослих або 80% у літніх осіб), можна розглянути додаткові методи, такі як депривація сну або метод контролю стимулів.
Метод контролю стимулів
Основні принципи
Лягати у ліжко тільки тоді, коли дійсно хочеться спати.
Якщо не вдалося заснути за 15-20 хвилин (орієнтуючись на відчуття, а не час), встати і перейти в іншу кімнату, де зайнятися спокійною активністю.
Використовувати спальню тільки для сну та інтимних стосунків.
Уникати денного сну.
Якщо є проблема з ефективністю сну
Метод депривації сну: Використовується для покращення якості сну шляхом обмеження часу, проведеного в ліжку. Протипоказаний для людей із біполярними розладами та іншими серйозними станами.
Метод контролю стимулів: Спрямований на створення асоціацій ліжка виключно зі сном та інтимними стосунками, а не з переживаннями або неспанням.
Проблеми з циркадними ритмами
Зсув циркадного ритму: Визначення оптимального часу сну і пробудження, а також поступове налаштування ритму на 30 хвилин щотижня.
Робота з переживаннями в час безсоння
Техніки роботи з румінаціями: Ідентифікація процесів і циклів, психоедукація, застосування когнітивних та метакогнітивних технік, майндфулнес, позитивна уява, молитва, ресурсні спогади та інші альтернативні корисні ментальні активності.
Змістовна активність та підтримка енергії
Поведінкова активація: Важливо допомогти пацієнтам знайти змістовну активність, яка буде сприяти генерації енергії та покращенню якості сну.
Такі ритуали і методи допомагають створити умови для здорового сну, що в свою чергу позитивно впливає на якість життя і загальний стан здоров’я пацієнтів.
Фахова психологіня. психотерапевтка, юнгіанка -психоаналітикіня, групова терапевтка, травма терапевтка, спеціаліст з підліткової психотерапіі, дитячо-батьеівські стосунки. з грунтовним 6-ти річним клінічним досвідом роботи. За рік буду сертифікована сімейним психотерапевтом. Співзасновниця в Простір психологів. Являюся волонтером руху психологічної допомоги по підлітковим травмам під час війни.
Цей комплекс заключає в собі тотальну залежність від думки оточуючих та формується з шкільного дитинства
УМОВИ ФОРМУВАННЯ:
Завищені потреби батьків до дитини зі всіх сторін учбового процесу
Заборона на програвання, на пониження планки
Упор на “досягаторство”
Жертвування своїми інтересами заради оцінки
Любий неуспіх осуджується та критикується
Диктаторський метод виховання
Батьки, невербально транслюючи власний нездоровий перфекціонізм
Комплекс відміннці/відмінника часто починається зі шкільного віку. Коли дитина досягає успіху, очікування від її досягнень лише зростають. Це може призвести до страху перед навчанням, адже все життя дитини перетворюється на безкінечний освітній процес, навіть під час канікул. В підсумку, дитина може стати залежною від постійного занурення у навчання.
ПРОЯВИ КОМПЛЕКСУ:
Похвала в такому контексті часто надходить зверху. Вона не є вираженням справжнього захоплення, а скоріше засобом управління, і з часом дитина може почати шукати подібний авторитет у вигляді начальника або колеги.
Такі особи можуть бути відмінними працівниками, оскільки вони вимогливі не лише до себе, але й до оточуючих.
Важливо розглядати мотивацію дитини. Деякі діти мають природну прагнення до пізнання, в той час як інші відчувають тиск з боку батьків. Така динаміка може виховати людей, які бояться експериментувати та ризикувати, через що вони постійно незадоволені своїми результатами.
Існує також комплекс самозванця, Це інша сторона медалі. Цей комплекс характеризується тривогою і прагненням уникати критики.
Це може вести до нездорової працездатності та вигорання, оскільки дитина навчається на хороші оцінки не заради зацікавленості в отримання знань, а заради того, що її не ругали за погані.
А доросла людина намагається захистити себе від негативної оцінки, працюючи надмірно багато, замість того, щоб насолоджуватися роботою та розвивати інтерес до неї.
Страх відмінника помилитися втратити авторитет: страх ураження, страх нової справи
СФОРМОВАНІ ПЕРЕКОНАННЯ:
Помилка – це погано
Я повинен повинна бути для всіх ідеальним ідеальною
Потрібно зробити все ідеально, інакше мене будуть вважати глупою/глупим
Мене цінують тільки за мої досягнення
Мої результати важливіші усього іншого (здоров’я, моїх бажань, зайвого потраченого часу)
Фахова психологіня. психотерапевтка, юнгіанка -психоаналітикіня, групова терапевтка, травма терапевтка, спеціаліст з підліткової психотерапіі, дитячо-батьеівські стосунки. з грунтовним 6-ти річним клінічним досвідом роботи. За рік буду сертифікована сімейним психотерапевтом. Співзасновниця в Простір психологів. Являюся волонтером руху психологічної допомоги по підлітковим травмам під час війни.
Синдром самозванця, відомий також як “Impostor syndrome”, представляє собою унікальний психологічний феномен, що супроводжується постійною невпевненістю у власних здібностях та успіхах.
Навіть при наявності очевидних підтверджень власної компетентності, особа із синдромом самозванця вірить, що її успіх – це лише випадковість чи результат навколишніх обставин.
Історія терміна “феномен самозванця” має свій початок у 1978 році, коли Полін Р. Кленс та Сюзанна А. Аймс вперше використали його в статті “Феномен самозванця у жінок, які досягли високих успіхів: Динаміка та терапевтичне втручання”.
Дослідження проводилося на жінках, які досягали високих успіхів у професійних галузях, і підкреслювало “внутрішній досвід інтелектуальної фальші”.
ЕФЕКТ МЕТЬЮ
Невпевненість у власних досягненнях, типова для синдрому самозванця, може виявлятися через “ефект Метью” – явище, коли особа вважає, що підробила свій успіх та не заслуговує його.
Люди із цим синдромом нерідко пояснюють свої досягнення везінням, збігом обставин або переоцінкою своїх здібностей навколишніми.
Учасниці дослідження, хоч і отримували зовнішнє визнання за їхні досягнення, відчували внутрішню відсутність визнання.
Синдром самозванця, згідно з Кленс та Аймс, формується під впливом гендерних стереотипів, сімейних проблем, культурних норм та стилю атрибуції.
ДІАГНОСТИКА ЦИКЛУ СИНДРОМУ САМОЗВАНЦЯ
Для діагностики синдрому самозванця були розроблені різні методи, включаючи критерії Холмса, Кертеєма, Адамсона, Голланда і Кленс.
Існує також шкала професорки Кленс. Він був запропонований нею у 1985 році. Ця шкала дозволяє визначити наявність синдрому. Незважаючи на те, що цей синдром не є патологією, його зв’язок із соціальною тривожністю та депресією підтверджений дослідженнями:
Коли особі випадає виконувати значуще завдання, тривожність невідворотно зростає – важко не заспокоїтися, враховуючи його важливість!
Під впливом важливості завдання людина знаходиться на роздоріжжі, обираючи між зусиллями, які не завжди відповідають необхідним, або відкладанням у довгий ящик – уникненням виконання.
Після завершення завдання може наступити невелике полегшення, але успіх часто приписується випадковості чи надмірним зусиллям, не дозволяючи внутрішньо усвідомити власні досягнення.
Цей процес включає період страху відкриття власної некомпетентності та утримання від нових викликів. Страх невдачі позбавляє можливості використовувати тривогу як мотивацію, а також обмежує задоволення від складних завдань. І так цей цикл закривається.
Такий цикл може викликати явище самосаботажу у “самозванців”, спровоковане страхом невдачі. Віра в випадковість результатів, відмова від власної ролі та приписування все на користь випадку можуть створювати сумніви в здатності до досягнення нових успіхів. Страх провалу є ще однією характеристикою самозванців, поряд із бажанням виявитися особливим, ефектом супержінки чи знеціненням похвали.
ПСИХОТЕРАПІЯ СИНДРОМУ САМОЗВАНЦЯ
Для подолання синдрому самозванця, ефективною терапією визнано когнітивно-поведінковий підхід. Він спрямований на аналіз та подолання негативних думок, що заважають внутрішньому визнанню успіхів.
Інші методи, такі як письмова терапія, також можуть виявитися корисними у процесі організації думок та візуалізації досягнень.
Не дивлячись на ефективність терапії, концепцію синдрому самозванця критикують за те, що вона занадто зосереджена на відповідальності особи, виключаючи аналіз середовища чи структурних проблем, що спричиняють цей синдром.
Зрозуміти синдром самозванця – це крок до самопізнання та подолання внутрішнього конфлікту.
Подолавши цей феномен, людина може розкрити свій справжній потенціал та насолоджуватися заслуженим успіхом.
Також, пропонуємо на нашому просторі пройти тест на виявлення у вас чи у ваших друзів “Синдрому Самозванця”.
Клік на картинці веде на мій профайл з прямими контактами, звертайтеся!
Фахова психологіня. психотерапевтка, юнгіанка -психоаналітикіня, групова терапевтка, травма терапевтка, спеціаліст з підліткової психотерапіі, дитячо-батьеівські стосунки. з грунтовним 6-ти річним клінічним досвідом роботи. За рік буду сертифікована сімейним психотерапевтом. Співзасновниця в Простір психологів. Являюся волонтером руху психологічної допомоги по підлітковим травмам під час війни.
Якщо ви фахівець/фахівчиня з психологічного здоров’я, і не лише відчуваєте бажання, а й маєте час розкрити цю тематику відповідно до вимог та надати її у розпорядження Простору Психологів до моменту бета-старту веб-платформи —
Це може надати вам змогу здійснити пайовий внесок у мінімальному еквіваленті від 7500 грн, в результаті чого:
Та багато-багато інших унікальних можливостей, повна інформація про які — у стратегії розвитку
ВІДСУТНІ У ПСИХОЕНЦИКЛОПЕДІЇ ТЕМИ
Крім “уже запланованих, але ще ненаписаних публікацій” у Психоенциклопедії є ще безліч можливостей для “написання незапланованих, але релевантних публікацій”
Іншими словами, щоби додати до переліку уже існуючих публікацій PSY-педії — авторську інтерпретацію відсутньої у семантичному контент-плані психологічної тематики, достатньо:
Пересвідчитися, що обрана вами тематика відсутня у структурі Психоенциклопедії
Обрати в структурі категорію та розділ, у який буде інтегрована ваша публікація
Сповістити про таке бажання зв’язавшись зручним для вас способом
Фахова психологіня. психотерапевтка, юнгіанка -психоаналітикіня, групова терапевтка, травма терапевтка, спеціаліст з підліткової психотерапіі, дитячо-батьеівські стосунки. з грунтовним 6-ти річним клінічним досвідом роботи. За рік буду сертифікована сімейним психотерапевтом. Співзасновниця в Простір психологів. Являюся волонтером руху психологічної допомоги по підлітковим травмам під час війни.
Фрустрація – це психологічний чи психічний стан, який виникає, коли людина не може досягти своєї мети, очікувань або потреб та відчуває розчарування
Це може бути спричинено різними факторами, такими як неправильно встановлені цілі, недостатні ресурси, зовнішні обставини або несприятливі умови.
Фрустрація може бути короткочасною, або довготривалою, і впливає на емоційний стан та поведінку людини.
Фрустрація може викликати багато негативних емоцій, таких як гнів, розчарування, безпорадність та роздратування.
Ці емоції можуть бути спрямовані на самого себе, на оточуючих, або на нікого конкретного.
Людина може відчувати себе неприємно, бути напруженою та роздратованою, тому важливо знати, як керувати своїми емоціями в цьому стані.
Дослідження фрустрації
Одним з підходів до розуміння фрустрації є теорія очікувань. Згідно з цією теорією, фрустрація виникає, коли очікування людини не збуваються.
Це може бути через недостатність ресурсів, неправильні прогнози або зовнішні обставини.
Коли людина переживає фрустрацію, вона може змінювати свої очікування. Або спробувати знайти нові способи досягнення своєї мети.
Іншою теорією є теорія втрати. Згідно з нею, фрустрація виникає, коли людина втрачає щось важливе для неї.
Це може бути щось фізичне, таке як здоров’я, чи психологічне, таке як престиж, вплив або розуміння.
Ця теорія вказує на те, що людина може відчувати фрустрацію, коли її цінності та потреби не задовольняються.
Фрустрація може впливати на поведінку людини.
Наприклад, люди можуть стати агресивними, виключати себе зі спільноти, уникати проблем. А також, відмовлятися від своїх цілей або перейматися підсвідомими переконаннями.
Це може мати негативні наслідки для їхнього життя та стосунків з оточуючими.
Способи керування фрустрацією
Ісує декілька способів керування фрустрацією:
Перш за все, важливо розуміти свої потреби та цінності. Це допоможе знайти альтернативні способи досягнення мети. А також, уникнути відчуття безсилля та розчарування.
Другим способом є зміна підходу до ситуації. Замість того, щоб зосереджуватися на невдачах, можна зосередитися на можливостях та перспективах.
Третій спосіб полягає в тому, щоб знайти спосіб зменшити негативний вплив фрустрації на емоційний стан. Наприклад, зануритися в хобі, спорт або релаксаційні практики.
Фрустрація – це нормальний психологічний стан, який виникає, коли людина не може досягти своєї мети, очікувань або потреб.
Це може викликати негативні емоції та впливати на поведінку людини.
Важливо знати, як керувати своїми емоціями в цьому стані та знайти спосіб досягнення своїх метою через альтернативні шляхи, щоб уникнути негативних наслідків фрустрації.
Цей стан може виникати з багатьох причин, таких як:
– неочікувані перешкоди на шляху досягнення мети
– невдачі, незадоволення від результатів своєї роботи
– негативна поведінка інших людей або навіть обставини, на які ми не можемо впливати
Незалежно від причин, фрустрація може викликати різні негативні емоції, такі як злість, роздратування, безпомічність, розчарування та стрес.
Можливі наслідки фрустрації
Фрустрація може мати негативний вплив на фізичне та психічне здоров’я людини.
Часті випадки фрустрації можуть призвести до розвитку стресу, депресії, тривожності та інших психічних захворювань.
Фізичні наслідки фрустрації можуть включати безсоння, головні болі, шлункові розлади та інші проблеми зі здоров’ям.
Фрустрація також може вплинути на соціальні стосунки.
Люди, які відчувають фрустрацію, можуть бути менш сприйнятливими до інших людей та мати більше конфліктів.
Це може призвести до соціальної ізоляції та погіршення якості життя.
Крім того, негативний вплив фрустрації може виявитися у поведінці людини.
Вона може стати агресивною, роздратованою, злиденною або безнадійною.
Це може призвести до неадекватної поведінки, наприклад, до вживання наркотиків або алкоголю, до небезпечної поведінки на дорозі, до конфліктів у сім’ї чи на роботі та інших негативних наслідків.
Фрустрація може вплинути на ефективність людини у виконанні різних завдань. Якщо людина відчуває фрустрацію, вона може стати менш продуктивною та ефективною.
Вона може втратити мотивацію для досягнення своїх цілей і відчувати безсилля у вирішенні проблем.
Також фрустрація може впливати на розвиток особистості людини. Якщо фрустрація виникає занадто часто, людина може відчувати втому, безнадійність та відчуття невдачі.
Це може призвести до того, що людина втрачає віру в свої можливості та здатність до досягнення своїх метою.
Причини фрустрації
Фрустрація може мати багато причин. Однією з найпоширеніших причин є невдача в досягненні мети або отриманні бажаного результату.
Це може статися через недостатній рівень зусиль, недостатній час, обставини, нездійсненні очікування або зовнішні обставини, які перешкоджають досягненню мети.
Іншою причиною можуть бути перешкоди, які виникають на шляху досягнення мети, такі як відсутність необхідних ресурсів, конкуренція, зміни у внутрішньому або зовнішньому середовищі, зміна цілей або втрата мотивації.
Також можуть виникати фрустрації внаслідок психологічних труднощів, таких як страх, тривога, депресія, низька самооцінка, низька самодисципліна або недостатній розвиток навичок.
Причини фрустрації можуть бути різними і індивідуальними для кожної людини.
Деякі люди можуть відчувати фрустрацію внаслідок невдач у особистих відносинах, невдач у кар’єрі або фінансових проблем.
Інші можуть відчувати фрустрацію внаслідок нездатності досягти своїх особистих цілей або нездатності розв’язати проблеми.
Також існують культурні та соціальні причини фрустрації. Наприклад, люди, які живуть у складних умовах, можуть відчувати фрустрацію внаслідок нездатності змінити свою ситуацію.
Також культурні та соціальні очікування можуть бути важкими для досягнення і можуть викликати фрустрацію, особливо якщо вони не відповідають особистим бажанням та потребам людини.
Як впоратись із фрустрацією
Керування фрустрацією може бути складним, але існують деякі стратегії, які можуть допомогти зняти напругу та вплинути на позитивний результат:
Прийміть свої почуття.
Перш за все, важливо визнати, що ви відчуваєте фрустрацію.
Намагання заперечувати ці почуття або забути про них може призвести до того, що вони тільки посиляться.
Важливо визнати свої почуття і спробувати зрозуміти, що їх викликає.
Знайдіть позитивне у ситуації
Спробуйте знайти якусь позитивну сторону у ситуації, яка викликає фрустрацію.
Наприклад, якщо ви не змогли отримати працю, на яку подавали заявку, то, можливо, це дозволить вам знайти кращу роботу або спробувати щось нове.
Знайдіть альтернативний шлях досягнення мети
Якщо ваш план не вдається, спробуйте знайти інший шлях досягнення мети.
Можливо, ви можете знайти новий метод або отримати допомогу від інших людей.
Зосередьтеся на контролюванні тільки того, що залежить від вас
Намагайтеся не зосереджуватися на тому, що ви не можете контролювати.
Спробуйте зосередитися на тому, що ви можете зробити, щоб змінити ситуацію.
Використовуйте позитивну мову
Використовуйте позитивні фрази, щоб допомогти собі зберегти настрій.
Наприклад, замість того, щоб сказати: “Я ніколи не зможу це зробити”, скажіть: “Я спробую зробити все, що можу”.
Знайдіть спосіб відпочинку та релаксації
Фрустрація може викликати втому та напругу в організмі.
Знайдіть спосіб відпочинку, який допоможе вам зняти напругу та заспокоїти нерви.
Це може бути йога, медитація, прогулянка на свіжому повітрі, спілкування з друзями або хобі, яке допоможе вам розслабитися.
Розберіться у причинах фрустрації
Спробуйте знайти причину, що викликає фрустрацію, та розглянути її з різних сторін.
Це може допомогти вам зрозуміти, чому ви відчуваєте таким чином, і як можна вирішити цю проблему.
Перегляньте свої очікування
Іноді фрустрація виникає через те, що наші очікування не відповідають дійсності.
Спробуйте переглянути свої очікування та зробити їх більш реалістичними.
Знайдіть підтримку
Знайдіть людей, які можуть допомогти вам зняти напругу та підтримати у важкий момент.
Це можуть бути друзі, родичі або професійні консультанти.
Практикуйте повільне дихання
Повільне і глибоке дихання може допомогти заспокоїти нервову систему та зняти напругу.
Спробуйте сісти зручно та повільно вдихати та видихати повітря, концентруючись на своїх почуттях та розслабленні.
Підсумки
Фрустрація є невід’ємною частиною нашого життя, адже ми постійно зіштовхуємось з різними перешкодами та проблемами.
Однак, якщо дозволити фрустрації взяти контроль над нашим життям, це може мати негативний вплив на наше фізичне та психічне здоров’я.
Керування фрустрацією може бути важким завданням, але з правильними стратегіями можна зменшити її вплив на наше життя.
Нам потрібно навчитись:
Відчувати свої почуття та діяти відповідно до них,
Шукати позитивні альтернативи,
Розвивати свою терплячість та зосередженість,
Знаходити способи відпочинку та релаксу,
Звертатися по підтримку у друзів та близьких,
Розбиратись у причинах своєї фрустрації
Переглядати свої очікування
тощо
Отже, важливо навчитись керувати своєю фрустрацією та шукати позитивні способи подолання проблем, щоб не дозволяти їй перетворюватись на стрес та впливати на нашу якість життя.
Підбір фахівців
У спеціальному розділі веб-платформи можна зручно і швидко підібрати експертів як за однією основною спеціалізацією, скажімо “психолог”, так і одразу за кількома, наприклад “дитячий психолог”, “підлітковий психолог” і “психотерапевт” тощо
Клік на картинці веде на мій профайл з прямими контактами. Звертайтеся просто зараз!
Фахова психологіня. психотерапевтка, юнгіанка -психоаналітикіня, групова терапевтка, травма терапевтка, спеціаліст з підліткової психотерапіі, дитячо-батьеівські стосунки. з грунтовним 6-ти річним клінічним досвідом роботи. За рік буду сертифікована сімейним психотерапевтом. Співзасновниця в Простір психологів. Являюся волонтером руху психологічної допомоги по підлітковим травмам під час війни.
