Марія (Малинка) Сибірська

Фахова психологіня. психотерапевтка, юнгіанка -психоаналітикіня, групова терапевтка, травма терапевтка, спеціаліст з підліткової психотерапіі, дитячо-батьеівські стосунки. з грунтовним 6-ти річним клінічним досвідом роботи. За рік буду сертифікована сімейним психотерапевтом. Співзасновниця в Простір психологів. Являюся волонтером руху психологічної допомоги по підлітковим травмам під час війни.

Вікові кризи

1 093

ЩО ОЗНАЧАЮТЬ ВІКОВІ КРИЗИ У ЖИТТІ ЛЮДЕЙ? 

Насправді, вікові кризи — це основа розвитку людини як такої у цьому світі.

 ЧОМУ ТРАПЛЯЮТЬСЯ ВІКОВІ КРИЗИ? 

Тому що для нашого розвитку необхідно набувати нові навички, можливості, досвід, і це відбувається саме через вікові кризи. Кризи — це природний етап розвитку будь-якої людини, як індивіда. 

ЧИМ ВОНИ ХАРАКТЕРНІ? ЧОМУ МИ ВИДІЛЯЄМО ЇХ, ЯК ВІКОВІ КРИЗИ? 

Тому що це саме у той момент, коли накопичення певних потреб та можливостей відбувається в міру розвитку людини, відбувається стрибок. Коли наші звичні способи, якими ми забезпечували себе та своє життя, раптом перестають працювати.

Клік на картинці веде на мій профайл із прямими контактами. Звертайтеся просто зараз!

З ЧОГО ПОЧИНАЮТЬСЯ ВІКОВІ КРИЗИ?

Дитина народжується маленькою, і її спосіб нічого не робити і отримувати все необхідне з цього світу, тобто задовольняти свої потреби, постійно контактуючи з мамою. Своїми діями, занепокоєнням, тривогами, плачем вона показує мамі, що їй зараз потрібно, і таким чином забезпечує собі нормальний стан. Це нормальний розвиток, коли дитина росте, розвивається, фізично зростає, починає рухатися, не може сидіти на одному місці, тобто її тіло росте.

 І ось настає момент, коли її потреби зростають, накопичуються до певного стану. Коли мама вже не може їх задовольняти звичним способом, більше того, починає заважати їй. Якщо мама спробує залишити все як є, це може створити не просто кризу, а травму. Дитині потрібен простір, рух, інша їжа, все інше. Є дуже важливий момент: наприклад, у дитини ростуть зуби, їй потрібна інша їжа, а вона звикла смоктати молоко, і ось їй починають давати щось інше. І ось тут відбувається зустріч з чимось невідомим, що раніше не було. Якщо раніше вона весь час смоктала, то тепер, коли у неї є зуби, потрібно щось гризти, їй потрібен простір і рух. Настає криза, коли її потреби та можливості звичного простору не співпадають, потрібно шукати нові способи задоволення своїх потреб.

ЯК ЦЕ ПРОЖИВАЄТЬСЯ?

Це завжди викликає багато збудження, страху, навіть болю, адже дитина від страху фізіологічно зжимається, відчуває дискомфорт, який називають психологічним феноменом болю. Для дорослої людини цей процес також може бути болісним, як, наприклад, для тих, хто вчився грати на гітарі та знає, що для цього потрібно пройти період болю, поки на пальцях не утворюються мозолі, не відпаде стара шкіра і не виросте нова, іншої якості. Без цих процесів неможливо стати музикантом. Так само відбувається і з кризами на різних рівнях.

ВЕЛИКІ СОЦІАЛЬНІ КРИЗИ

Великі соціальні кризи стосуються масштабних подій на рівні держави, таких як економічні та політичні потрясіння. Ми знаходимося в цих кризах і змушені шукати нові способи адаптації та виживання, оскільки звичні підходи часто вже не працюють.

МАЛІ КРИЗИ 

Малі кризи відбуваються на рівні сім’ї чи особистих стосунків. Наприклад, коли люди живуть разом у тісному просторі, виникає необхідність поділити життєвий простір, що може призвести до конфліктів і напруги між членами сім’ї.

Особистісні кризи пов’язані з переосмисленням життєвих цінностей і цілей. Це може стосуватися людей середнього віку, які раптом виявляють, що їхні інтереси, уподобання та ставлення до життя змінилися.

Вікові кризи та кризи особистісного розвитку стосуються етапів, через які проходить людина, дорослішаючи. Це включає перехідні періоди, такі як дитинство до підліткового віку, коли фізичні, психологічні та емоційні зміни можуть спричинити кризу ідентичності.

Усі ці кризи мають одну спільну рису: вони змушують людину шукати нові способи адаптації та взаємодії зі світом. Важливо розуміти, що кризи можуть бути не лише викликами, але й можливостями для розвитку та самовдосконалення. Шлях до подолання криз полягає в знаходженні нових ресурсів, адаптації до змінених обставин і формуванні нових цінностей та ідентичності.

ЕТАПИ ДИТЯЧОГО РОЗВИТКУ ТА ВІКОВИХ КРИЗ, З ЯКИМИ СТИКАЄТЬСЯ ДИТИНА НА КОЖНОМУ З ЦИХ ЕТАПІВ

  • Оральний етап (до 18 місяців) – на цьому етапі дитина вивчає світ через ротову порожнину. Головним завданням є відновлення довіри до світу.
  • Анальний етап (від 18 місяців до 3-4 років) – це період, коли дитина вчиться контролювати свої фізіологічні потреби. Цей етап називається фазою автономії, оскільки дитина починає виявляти самостійність, вивчаючи свої фізичні можливості.
  • Едипальна криза (від 4 до 5 років)- перша сексуальність і вміння керувати собою через статево рольові моделі
  • Етап ініціативи (від 5 до 6 років) – на цьому етапі дитина активно досліджує навколишній світ та намагається взаємодіяти з ним, виявляючи ініціативу та творчість. А ще у цей період дитина ПРОХОДИТЬ свою сексуальну ідентифікацію.
  • Латентний етап (від 6 років до пубертату) – період, коли розвиток дитини зосереджений на навчанні та соціалізації. Дитина вчиться бути частиною соціальних груп, зокрема, у школі.
  • Етап компетентності (адолесценція), від 12 до 18 років – коли підліток займається пошуком власної ідентичності та місця в соціумі. Важливим завданням є розвиток впевненості в собі та власних здібностях.
  • Кризи інтимності (молодість до 25 років) – цей етап пов’язаний з формуванням близьких стосунків та здатності до інтимності. Успішне проходження цього етапу сприяє розвитку здорових емоційних зв’язків.

ВАЖЛИВО!

На кожному з цих етапів дитина проходить через певні кризи, які сприяють її розвитку та формуванню особистості. Успішне подолання криз веде до розвитку позитивних якостей та вмінь, тоді як уникнення або невдале проходження може призвести до розвитку негативних рис характеру або психічних проблем. Ці етапи та кризи відображають загальний процес дитячого розвитку, проте важливо пам’ятати, що кожна дитина унікальна та може проходити ці етапи в різному темпі або з різними викликами.

Вважається, що бажано пройти кризу дорослішання до 25 років. Можна й підніше, проте, саме до 25 ця криза буде пройдена легше, та більш екологічно.

Дорослість – це уміння вибудовувати інтимні зв’язки, вчитися формувати близькість і відкидувати непотрібне. Якщо цей етап буде пройдено невірно, то буде чи злипання з усіма, чи людина буде ховатися від усіх. 

Від 60 до 65 років людина доживає. Криза інтеграції. Я  Я все готовий прийняти.

До 65 років людина має всі кризи завершити, розрішити всі запитання із собою, вибудувати з іншими. Інакше їй прийдеться зустрічатися зі своїми недобитими “тарганами”.

ПРИ БУДЬ-ЯКІЙ ВІКОВІЙ КРИЗІ ЗАВЖДИ ВІДБУВАЄТЬСЯ ТРАНСФОРМАЦІЯ НА ТРЬОХ РІВНЯХ

  1. Біологічна сфера (соматика)
  2. Его процесів (психіка)
  3. Соціальні статуси

Дуже важке переживання і тут потрібна підтримка і самопідтримка. Людина тільки завдяки роботі 3-х сфер може відмовитися від чого має відмовитися і йти туди, куди має йти.

І називається це прогресивний стрибок особистості.

Тоді з’являється класна мама, керівник підприємства, дбайлива жінка.

Є коли використовуються всі процеси щоб тільки залишитися на місці. Максимально зберегти безпеку й особистісний комфорт. “Ніби я тільки подружився з жінкою, а тут дитина народилася”. 

А є коли використовують всі процеси, щоб впасти у регрес.

Тоді даже можуть проявитися усі психічні та психотичні захворювання.

ЩО ФОРМУЄТСЯ, ЯКЩО НЕ ПРОЖИВАТИ ПРАВИЛЬНО ВІКОВІ КРИЗИ?

  1. Недовіра
  2. Сором
  3. Провина
  4. Комплекс неповноцінності
  5. Невизначеність
  6. Самоізоляція
  7. Стагнація
  8. Відчай (коли людина всього боїться)

ЩО ФОРМУЄТЬСЯ, ЯКЩО ПРАВИЛЬНО ПРОЖИВАТИ ВІКОВІ КРИЗИ?

  1. Довіра
  2. Автономія (спроможність)
  3. Ініціатива
  4. Компетентність (діловитість)
  5. Любов до себе (набуття позитивного я)
  6. Інтимність
  7. Ефективність (продуктивність)
  8. Прийняття (усвідомлення)

Проживаючи кризу, ми так чи інакше впадаємо в ці всі стани з першого стовпчика. Якщо людина переходить до нової кризи, то травми все одно присутні десь поруч. Но справа на що ми далі будемо опиратися.

ЩО ПОТРІБНО ВТРАТИТИ ПРИ ПРОЖИВАННІ ВІКОВИХ КРИЗ?

Від 0 місяців до 18 років

  • До року дитина втрачає можливість отримати в будь-який момент. Наприклад бігти за першим бажанням (гіперопіка батьків). І це вже травма.
  • До 3х років діти повинні втратити думки про всемогутність. У цей момент діти не витримують програшу. До 6 років має бути втрачено бажання повного володіння обома або одним із батьків. Дитина має розуміти, що в дорослих є своє особисте життя. 
  • До 10 років втрата дитячої залежності. Баба Яга, смоктати палець, пісятися
  • До 13 років має розвинутися ідеальне уявлення про батьків. Що вони Бої, що вони все вміють, що завжди будуть на його боці і що будуть все за нього вирішувати. 
  • До 15 втратити всемогутність підліткового періоду і батьківського заступництва. Дитина має навчиться сама вирішувати багато проблем.

ВІд 18 до 45 років

  • До 18 – право н необов’язковість. Діти мають відповідати за те, що пообіцяли і не зробили. 
  • До 21 року втрачають рухливість, гнучкість. Мається на увазі природну, яку не треба розвивати. Закінчується формуватися руховий апарат.
  • Сексуальна привабливість і потенціал молодості від природи може тривати до 25 років. Після 25 доведеться цим уже займатися.
  • Фантазії про безсмертя мають закінчитися до 33 років.
  • Якщо не протримався, виникають дифузії, залежність і тд.
  • До 37 у людини має зникнути фантазія, що їхня влада над дітьми існує.
  • До 45 років має загубитися ілюзія про те, що у мене є, буде завжди (гроші, влада, партнер, діти).

ВИСНОВКИ

Бажаю вам вчасно пройти всі вікові кризи. Якщо є потреба в психологічній допомозі при проживанні вікових криз, будь ласка, звертайтеся до мене чи любого іншого фахівця з Простору Психологів.

Клік на картинці веде на мій профайл із прямими контактами. Звертайтеся просто зараз!

Автор

  • Марія Сибірська

    Фахова психологіня. психотерапевтка, юнгіанка -психоаналітикіня, групова терапевтка, травма терапевтка, спеціаліст з підліткової психотерапіі, дитячо-батьеівські стосунки. з грунтовним 6-ти річним клінічним досвідом роботи. За рік буду сертифікована сімейним психотерапевтом. Співзасновниця в Простір психологів. Являюся волонтером руху психологічної допомоги по підлітковим травмам під час війни.

    Переглянути мареріали

Розлади сну

837

Публікації психоенциклопедії, що розкривають тему “Розлади сну” (рос., анахр., – “расстройства сна”) через призму теоретичних знань та практичного досвіду авторки-психологині Марії та колективної свідомості Простору Психологів — у відповідних вкладках нижче.

Важливо, що ці та інші публікації у “Просторі психологів” не претендують на статус “істини в останній інстанції” та, за згодою авторів, можуть доповнюватися у процесі конструктивного обговорення у коментарях.

  • ПРОСТІР ПСИХОЛОГІВ
  • МАРІЯ СИБІРСЬКА

Сон – важлива складова здорового життя, яка відіграє ключову роль в регуляції фізичного та психічного стану людини.

Відпочинок, відновлення сил і енергії, зміцнення імунної системи – усе це залежить від якості і тривалості сну.

Однак, для багатьох людей розлади сну стають справжньою проблемою. У цій статті ми розглянемо різні типи розладів сну, їх причини, симптоми та методи лікування.

Безсоння

Безсоння є одним з найпоширеніших симптомів, пов’язаних з різними психічними та фізичними станами.

Це стан, коли людина має проблеми з засипанням, підтриманням сну або зазнає недостатнього, непокійного сну, який не дозволяє відновити енергію і відпочити.

Безсоння може бути обумовлене різними причинами, такими як:

  1. Стрес та емоційні проблеми.
  2. Неврологічні розлади.
  3. Фізичні проблеми, такі як:
    • хронічний біль,
    • розлад шлунку,
    • симптоми менопаузи,
    • пульсуючий синдром ніг
    • обструктивне апное сну
    • тощо
  4. Стиль життя та звички.
  5. Лікарські препарати та медичні стани.

Лікування безсоння зазвичай залежить від причини, що його викликала.

Для деяких людей можуть бути корисні прості зміни в стилі життя та санітарно-гігієнічні заходи, такі як регулярний графік сну, релаксаційні техніки та уникання стимулюючих речовин.

В інших випадках може знадобитися консультація лікаря або психолога для визначення причини безсоння та розроблення індивідуального плану лікування, який може включати:

  1. Психотерапію,
  2. Фармакотерапію
  3. Інші методи.

Апное сну

Апное сну є станом, при якому під час сну спостерігаються повторні перерви у диханні або неповноцінні дихальні рухи.

Це порушення сну, яке може мати серйозний вплив на здоров’я та якість життя людини.

Апное сну може мати різноманітні наслідки для здоров’я, включаючи:

  • сонливість протягом дня;
  • втома та енергетичний дефіцит;
  • порушення концентрації та пам’яті;
  • роздратованість та зміни настрою;
  • проблеми зі здоров’ям серця, включаючи підвищений ризик серцевих приступів та гіпертонії;
  • знижений імунітет та проблеми зі здоров’ям загалом.

Лікування апное сну залежить від важкості та типу стана. Включаються такі методи:

  1. Позитивний тиск повітря (ППП).
    • Це найефективніший метод лікування обструктивного апное сну.
    • Пацієнту надається спеціальний пристрій, який постачає струмінь повітря під тиском через ніс або рот, щоб підтримувати відкриті дихальні шляхи під час сну.
  2. Модифікації стилю життя.
    • Регулярна фізична активність,
    • Здорова дієта,
    • Уникання алкоголю та снодійних препаратів,
    • Контроль ваги
    • Позбавлення від шкідливих звичок, таких як куріння
  3. Хірургічні втручання.
    • Деяким пацієнтам рекомендовані хірургічні процедури, які спрямовані на виправлення анатомічних причин блокування дихальних шляхів.

Важливо звернутися до медичного фахівця для діагностики та планування лікування апное сну, оскільки неконтрольований стан може мати серйозні наслідки для здоров’я.

Нарколепсія

Нарколепсія є неврологічним розладом сну, який характеризується непереборними приступами сонливості протягом дня.

Це стан, коли людина відчуває нездолану потребу в сні, навіть після належного тривалого нічного сну.

У деяких випадках нарколепсія може також супроводжуватися втратою м’язевого тонусу, спричинюючи катаплексію – раптове відчуття слабості або повного втрати контролю над м’язами.

Головні ознаки нарколепсії включають:

  • сонливість протягом дня;
  • катаплексія – раптова втрата м’язевого тонусу;
  • сонний параліч – стан, коли людина не може рухатися або говорити при засинанні або пробудженні;
  • гіпнагогічні та гіпнопомпічні галюцинації – це живі візуальні або звукові галюцинації, які виникають під час засинання (гіпнагогічні) або пробудження (гіпнопомпічні);
  • порушення нічного сну.

Причини нарколепсії не повністю зрозумілі, проте дослідження показують, що нарколепсія може мати генетичну основу.

Порушення роботи головного мозку, що відповідає за регуляцію сну та бодрствування, також можуть бути причиною нарколепсії.

Нарколепсія може суттєво впливати на якість життя та повсякденну функціональність людини.

Лікування нарколепсії зазвичай включає комбінацію фармакотерапії та психосоціальних стратегій.

Це можуть бути стимулянти, антидепресанти, препарати для підтримки сну та інші методи, які спрямовані на полегшення симптомів та покращення якості сну.

Методи лікування розладів сну

Лікування розладів сну залежить від їх типу та важкості.

  • Для безсоння можуть бути рекомендовані зміни в способі життя, такі як:
    • регулярна фізична активність,
    • встановлення режиму сну,
    • релаксаційні техніки
    • уникання стимулюючих речовин перед сном
    • психотерапія
  • Для апное сну можуть бути рекомендовані:
    • спеціальні пристрої для дихання
    • хірургічні втручання
  • Нарколепсія може лікуватися шляхом:
    • призначення стимуляторів сну та препаратів, які покращують контроль над сном
    • психотерапії

Підсумки

Фахівці у Просторі Психологів наголошують, що розлади сну можуть серйозно підірвати якість життя людини і вплинути на її загальний стан здоров’я.

Тому, дуже важливо виявити причину розладу сну і своєчасно звернутися до відповідно фахівця для точної діагностики та комплексного лікування.

Зміни в способі життя, фармакологічні препарати, терапія та інші методи можуть бути застосовані для поліпшення якості сну та зниження симптомів розладів сну.

Здоровий сон – ключ до здоров’я та добробуту, тому варто приділяти увагу своєму сну і дбати про його якість і тривалість.

Розлади сну

Сон  відіграє  дуже важливу роль у нашом житті. Проте іноді сни для деяких людей перетворюються на суцільні нічні жахи, І в цьому випадку важливо не тягнути, а звернутися до спеціалізованих центрів по розладам сну, якщо такі є в вашому місі, чи до професіоналів, як працюють саме з такими проблемами і зможуть вас проконсультувати, що саме у вас відбувається і як можливо це покращити.

Фізіологія сну

Ритм сну

Сон регулюється епіфізом, органом, який виділяє мелатонін, що є ключовим компонентом в управлінні нашим циркадним ритмом. Цей ритм пов’язаний із сонячним світлом, що пояснює, чому ми відчуваємо сонливість у темний час доби і бадьорість вдень. Важливим фактором є також темперамент людини: сови і жайворонки мають різні схеми активності протягом доби. Іншим важливим регулятором сну є “сонливий тиск” або накопичення аденозину під час неспання. Потреба у сні залежить від індивідуальних особливостей, зокрема віку та фізичного навантаження.

Все, що ми бачимо уві сні має символічне значення

Потреба у сні

Потреба у сні змінюється з віком і в залежності від денного навантаження. Вона є індивідуальною, але існують загальні рекомендації:

  • Дошкільнята: 10-14 годин сну.
  • Молодша школа: 9-11 годин.
  • Старша школа: 8-10 годин.
  • Дорослі: 7-9 годин.
  • Старші люди: 7-8 годин.

Фази сну

Сон поділяється на дві основні фази: NREM та REM. NREM-фаза складається з чотирьох стадій і триває приблизно 60-90 хвилин:

  • 1 NREM: Стан напівсну-напівпробудження, коли можливі міоклонії засинання.
  • 2 NREM: Поверхневий сон, пробудження відбувається без проблем.
  • 3-4 NREM: Глибокий сон, сповільнення метаболізму, важке пробудження, відновлення організму.

Під час NREM-фази можуть спостерігатися хропіння та різні порушення, такі як нічні жахи, бруксизм, сноходіння та енурез.

REM-фаза (5 стадія) характеризується швидкими рухами очей і загальною активацією мозку, під час якої ми бачимо сни. У цій фазі мозок активно працює, інтегрує пам’ять, але м’язи повністю розслаблені.

Цикли сну змінюються протягом ночі, і зазвичай відбувається 3-5 циклів, де на початку більше NREM, а пізніше збільшується тривалість REM-фази.

Людям з розладом затримка фази сну важко заснути іноді й до 6 ранку

Сон – універсальний цілющий засіб

Сон відіграє ключову роль у підтриманні пам’яті, уваги, здатності до навчання та творчого мислення. Він сприяє зціленню, інтеграції автобіографічної пам’яті та емоційної інтеграції. Крім того, сон допомагає вирішувати проблеми, знаходити творчі рішення, підтримувати роботу імунної системи та відновлювати всі фізіологічні системи організму.

Дослідження депривації сну

Втрата сну серйозно впливає на уважність, когнітивну працездатність та збільшує ризик ДТП. Функції лобної кори порушуються, що знижується імпульс-контроль та емоційна регуляція, а реактивність мигдалевидного тіла зростає на 60%. Це може призвести до рецидиву психічних розладів, порушення експресії генів, а також збільшення ризику розвитку хвороби Альцгеймера, серцево-судинних захворювань, раку, діабету, ожиріння та інших розладів. Дослідження показали, що щури помирали на 15 день повної депривації сну через сепсис, гіпотермію та порушення метаболізму.

Важливість сновидінь: нічна психотерапія

Під час сну активуються гіпокамп, мигдалевидне тіло, АСС, візуальні та моторні зони кори. Ці структури працюють над обробкою пам’яті, інтеграцією емоцій, пошуком сенсу життя та його етапів. У фазі REM мозок опрацьовує емоції, знижує активність норадренергічних мереж, і це сприяє емоційній інтеграції та пошуку розуміння життєвих подій.

Сновидіння як інкубатор творчості

Сновидіння сприяють вирішенню проблем, розумінню прихованих принципів, ідеям та творчим баченням. Уві сні працює переважно права півкуля мозку, що дозволяє бачити речі холістично, через символи, образи, емоції та метафори.

Розлади сну (ДСМ-5)

Згідно з DSM-5, існує кілька основних розладів сну:

  • Інсомнія
  • Гіперсомнія
  • Нарколепсія
  • Розлади сну, пов’язані з диханням
  • Розлади циркадного ритму сну
  • NREM-парасомнії: сноходіння, нічні жахи
  • REM-фази сну поведінковий розлад
  • Розлад страшних сновидінь
  • Синдром неспокійних ніг
  • Медикаментозно-спричинений розлад сну
  • Інші розлади сну

Для більшості цих розладів ефективним рішенням є не медикаменти, а когнітивно-поведінкова терапія для інсомнії (CBT-I). Важливість ретельного обстеження, моніторингу, лабораторій сну, режиму та гігієни сну важко переоцінити.

Особливості обстеження

Обстеження проблем зі сном починається зі збору скарг, таких як недостатній сон, трудність засинання, часті пробудження, ранні пробудження, відчуття невиспаності, денна сонливість, зсунутий графік сну, або залежність від снодійних. Важливо також оцінювати структуровані аспекти, як-от звички перед сном, регулярність сну, якість нічного сну, сновидіння, та денний стан після пробудження.

Важливою частиною обстеження є ведення щоденника сну, що може доповнюватися використанням фітнес-браслетів.

Одним із ключових елементів терапії розладів сну є ведення і аналіз щоденника сну. Це дозволяє пацієнту усвідомити зв’язок між своїм режимом дня і якістю сну. Використання фітнес-браслетів може стати корисним доповненням, адже вони здатні відстежувати показники, які важко контролювати самостійно.

Додатковий моніторинг включає

  • Як пройшов день? Аналіз денних подій, що можуть вплинути на сон.
  • Як пройшов вечір? Чи був прийнятий кофеїн, чи займався пацієнт спортом, чи мав стрес або користувався гаджетами?
  • Коли лягли спати? Фіксація часу, коли пацієнт ліг, та коли намагався заснути. Що робив, якщо не міг заснути? Які думки та емоції виникали?
  • Нічні пробудження. Чи відбувалися вони, як довго тривали, що робив пацієнт під час них, які виникали думки, емоції, та як себе поводив?
  • Ранкове пробудження. О котрій годині прокинувся, який був настрій, чи одразу встав?
  • Оцінка якості сну. Пацієнт оцінює свій сон за шкалою від 0 до 10.
  • Денна сонливість. Чи була сонливість протягом дня, чи мав місце денний сон?

Також велике значення має увага до умов, у яких відбувається сон. Важливо враховувати всі фактори: якість повітря, освітлення, шум, стан матраца та подушки, а також використання гаджетів перед сном.

Додаткові методи обстеження

  • Аналіз медичних причин можливих розладів.
  • Оцінку наявності інших психіатричних розладів.
  • Диференційна діагностика різних розладів сну, що можуть супроводжуватися іншими феноменами, такими як епілепсія або панічні розлади.
  • Використання анкети «переконання про сон» для виявлення ставлення пацієнта до свого сну.

Концепція промоції здорового сну: 6 вимірів

Промоція здорового сну включає такі компоненти:

  • Регулярність сну
  • Якість сну
  • Бадьорість вдень
  • Локалізація сну в часі доби
  • Ефективність сну
  • Тривалість сну

Рекомендації протоколів лікування

  • Інсомнія та розлади циркадного ритму: когнітивно-поведінкова терапія (КПТ).
  • Нарколепсія та гіперсомнія: призначення психостимуляторів.
  • Апное: застосування апаратів, що створюють додатковий тиск повітря під час дихання.
  • Синдром неспокійних ніг: агоністи дофаміну або габапентин.

КПТ є ефективним підходом до лікування розладів сну, який поєднує у собі базову психоедукацію та реалістичні очікування щодо терапевтичних результатів.

Магічних пігулок не існує, а будь-які проблеми зі сном повинні мати конкретні покази до застосування фармакології

Впровадження ритуалів для підготовки до сну

Налагодження процесу засинання може бути значно полегшене завдяки створенню поступових ритуалів “стишення”. Важливо надати мозку своєрідні сигнали про наближення часу сну, подібно до знаків перед залізничним переїздом, щоб він міг почати процес релаксації.

Основні аспекти включають

  • Підготовка до сну за 30-60 хвилин до нього. Зменшення освітлення грає важливу роль, оскільки воно впливає на роботу супрахіазматичного ядра, епіфіза та виділення мелатоніну. Важливо враховувати освітлення не лише в кімнаті, але й з вулиці та екранів гаджетів.
  • Менеджмент стресу та думок. Якщо пацієнт відчуває емоційний дистрес, важливо допомогти йому знайти способи управління цими почуттями перед сном.
  • Базова гігієна сну. Кофеїн, їжа, провітрення, звуки, температура, спорт та зручне ліжко — все це впливає на якість сну.
  • Ритуали, що сприяють розслабленню. Читання книги, молитва, медитація, прослуховування спокійної музики — це приклади “стишуючих” та ресурсних активностей, які можуть бути корисними.

Встановлення ритуалу пробудження

Пробудження — це також важливий процес, який можна полегшити за допомогою встановленого ритуалу.

Основні аспекти включають

  • Розуміння і прийняття інерції сну. Важливо пояснити пацієнтам, що інерція сну — це нормальне явище, і ранкове небажання вставати може бути пов’язане з депресією, стресом, перевтомою або порушенням режиму сну.
  • Ритуал вставання. Відразу після пробудження важливо отримати денне світло, вмиватися холодною водою, займатися фізичною активністю, слухати активуючу музику та виконувати ранкові “рутини” (молитва, медитація, ранкова кава/чай тощо).

Створення гарного дня

Багато пацієнтів з розладами сну мають переконання, що якщо вони не виспалися, то день буде зіпсований. Вони уникають активностей, які можуть бути цікавими та важливими, вважаючи, що не матимуть на них сил. Важливо працювати з такими переконаннями і допомагати пацієнтам планувати свій день так, щоб він був насиченим та змістовним.

Кроки до створення гарного дня

  • Тестування переконань через поведінкові експерименти. Наприклад, у різні дні пацієнт може спробувати два різні підходи: режим “збереження енергії” і режим “використання енергії”. Після цього він порівняє свій стан і продуктивність.
  • Розуміння впливу інших факторів на рівень енергії. Пацієнт може відкрити для себе, що на його рівень енергії впливає багато чинників, окрім сну. Можливе створення циклу, коли “збереження енергії” лише посилює втому, тоді як активне життя генерує додаткову енергію.
  • Планування дня та цілей. Зосередження на цінностях і цілеспрямоване планування життя допомагають пацієнтам формувати змістовні дні.

Тестування дисфункційних переконань про сон

Часто пацієнти мають неправильні уявлення про сон, які можуть посилювати їхні проблеми. Це можна перевіряти через поведінкові експерименти або вербально.

Приклади дисфункційних переконань

  • «Якщо я не спатиму 8 годин, день буде жахливим».
  • «Я можу навчитися потребувати менше сну».
  • «Усі люди регулярно і добре сплять».
  • «Треба намагатися заснути».
  • «Якщо не поспав достатньо вночі, треба передрімати вдень».

Якщо ефективність сну є низькою (менше 85% у дорослих або 80% у літніх осіб), можна розглянути додаткові методи, такі як депривація сну або метод контролю стимулів.

Метод контролю стимулів

Основні принципи

  • Лягати у ліжко тільки тоді, коли дійсно хочеться спати.
  • Якщо не вдалося заснути за 15-20 хвилин (орієнтуючись на відчуття, а не час), встати і перейти в іншу кімнату, де зайнятися спокійною активністю.
  • Використовувати спальню тільки для сну та інтимних стосунків.
  • Уникати денного сну.

 Якщо є проблема з ефективністю сну

  • Метод депривації сну: Використовується для покращення якості сну шляхом обмеження часу, проведеного в ліжку. Протипоказаний для людей із біполярними розладами та іншими серйозними станами.
  • Метод контролю стимулів: Спрямований на створення асоціацій ліжка виключно зі сном та інтимними стосунками, а не з переживаннями або неспанням.

Проблеми з циркадними ритмами

  • Зсув циркадного ритму: Визначення оптимального часу сну і пробудження, а також поступове налаштування ритму на 30 хвилин щотижня.

Робота з переживаннями в час безсоння

  • Техніки роботи з румінаціями: Ідентифікація процесів і циклів, психоедукація, застосування когнітивних та метакогнітивних технік, майндфулнес, позитивна уява, молитва, ресурсні спогади та інші альтернативні корисні ментальні активності.

Змістовна активність та підтримка енергії

  • Поведінкова активація: Важливо допомогти пацієнтам знайти змістовну активність, яка буде сприяти генерації енергії та покращенню якості сну.

Такі ритуали і методи допомагають створити умови для здорового сну, що в свою чергу позитивно впливає на якість життя і загальний стан здоров’я пацієнтів.

Підбір фахівців

У спеціальному розділі веб-платформи можна зручно і швидко підібрати експертів як за однією основною спеціалізацією, скажімо “розлади сну”, так і одразу за кількома, наприклад “психолог”, “психотерапевт” і “психіатр” тощо

Універсальний і простий алгоритм “націлювання експертизи” у Просторі Психологів дозволяє, при потребі чи бажанні, додавати до параметрів відбору і такі атрибути як відчуття, скарги, ціна, спеціальність, метод, стать, мова (автоматично — українська, звісно ж), досвід, стиль, галузі тощо

Інтуїтивно зрозуміла послідовність підбору фахівця на psychology.space здатна забезпечувати 100% взаємовідповідність фахівця і клієнта буквально з першого разу, що, серед іншого:

  • неабияк економить час клієнтів на безпосередній пошук потрібного рішення
  • позбавляє і клієнтів, і фахівців необхідності витрачати дорогоцінні перші хвилини консультації на достеменне з’ясування взаємовідповідності

Authors

  • Марія Сибірська

    Фахова психологіня. психотерапевтка, юнгіанка -психоаналітикіня, групова терапевтка, травма терапевтка, спеціаліст з підліткової психотерапіі, дитячо-батьеівські стосунки. з грунтовним 6-ти річним клінічним досвідом роботи. За рік буду сертифікована сімейним психотерапевтом. Співзасновниця в Простір психологів. Являюся волонтером руху психологічної допомоги по підлітковим травмам під час війни.

    Переглянути мареріали
  • Простір Психологів

    Уособлення колективної свідомості співзасновників веб-платформи

    Переглянути мареріали

Комплекс відмінника(ці)

1 626

Цей комплекс заключає в собі тотальну залежність від думки оточуючих та формується з шкільного дитинства

УМОВИ ФОРМУВАННЯ:

  • Завищені потреби батьків до дитини зі всіх сторін учбового процесу
  • Заборона на програвання, на пониження планки
  • Упор на “досягаторство”
  • Жертвування своїми інтересами заради оцінки
  • Любий неуспіх осуджується та критикується
  • Диктаторський метод виховання
  • Батьки, невербально транслюючи власний нездоровий перфекціонізм

Комплекс відміннці/відмінника часто починається зі шкільного віку. Коли дитина досягає успіху, очікування від її досягнень лише зростають. Це може призвести до страху перед навчанням, адже все життя дитини перетворюється на безкінечний освітній процес, навіть під час канікул. В підсумку, дитина може стати залежною від постійного занурення у навчання.

ПРОЯВИ КОМПЛЕКСУ:

  1. Похвала в такому контексті часто надходить зверху. Вона не є вираженням справжнього захоплення, а скоріше засобом управління, і з часом дитина може почати шукати подібний авторитет у вигляді начальника або колеги.
  2. Такі особи можуть бути відмінними працівниками, оскільки вони вимогливі не лише до себе, але й до оточуючих.
  3. Важливо розглядати мотивацію дитини. Деякі діти мають природну прагнення до пізнання, в той час як інші відчувають тиск з боку батьків. Така динаміка може виховати людей, які бояться експериментувати та ризикувати, через що вони постійно незадоволені своїми результатами.

Існує також комплекс самозванця, Це інша сторона медалі. Цей комплекс характеризується тривогою і прагненням уникати критики.

Це може вести до нездорової працездатності та вигорання, оскільки дитина навчається на хороші оцінки не заради зацікавленості в отримання знань, а заради того, що її не ругали за погані.

А доросла людина намагається захистити себе від негативної оцінки, працюючи надмірно багато, замість того, щоб насолоджуватися роботою та розвивати інтерес до неї.

Страх відмінника помилитися втратити авторитет: страх ураження, страх нової справи

СФОРМОВАНІ  ПЕРЕКОНАННЯ:

  • Помилка – це погано
  • Я повинен повинна бути для всіх ідеальним ідеальною
  • Потрібно зробити все ідеально, інакше мене будуть вважати глупою/глупим
  • Мене цінують тільки за мої досягнення
  • Мої результати важливіші усього іншого (здоров’я, моїх бажань, зайвого потраченого часу)
  • Головне виправдати очікування (батьків, боса, чоловіка, жінки)

ХАРАКТЕРИСТИКИ ЛЮДИНИ З НЕЗДОРОВИМ ПРОФЕСІОНАЛІЗМОМ:

  • Не визнає і неадекватно оцінює свої дії
  • Звичка, яка бере верх над людяністю
  • Старається побачити себе чужими очима, отримати одобрення чи високу оцінку своїм  досягненням
  • Постійно прагне досягти ідеалу
  • Висока чутливість критиці за помилки
  • Нестерпне почуття сорому та провини
  • Катастрофізація любої невдачі
  • Хворобливе бажання похвали
  • Постійний пошук того хто буде підтверджувати значимість
Клік на картинці веде на мій профайл з прямими контактами

Автор

  • Марія Сибірська

    Фахова психологіня. психотерапевтка, юнгіанка -психоаналітикіня, групова терапевтка, травма терапевтка, спеціаліст з підліткової психотерапіі, дитячо-батьеівські стосунки. з грунтовним 6-ти річним клінічним досвідом роботи. За рік буду сертифікована сімейним психотерапевтом. Співзасновниця в Простір психологів. Являюся волонтером руху психологічної допомоги по підлітковим травмам під час війни.

    Переглянути мареріали

Синдром самозванця

495

ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ

Синдром самозванця, відомий також як “Impostor syndrome”, представляє собою унікальний психологічний феномен, що супроводжується постійною невпевненістю у власних здібностях та успіхах.

Навіть при наявності очевидних підтверджень власної компетентності, особа із синдромом самозванця вірить, що її успіх – це лише випадковість чи результат навколишніх обставин.

Історія терміна “феномен самозванця” має свій початок у 1978 році, коли Полін Р. Кленс та Сюзанна А. Аймс вперше використали його в статті “Феномен самозванця у жінок, які досягли високих успіхів: Динаміка та терапевтичне втручання”.

Дослідження проводилося на жінках, які досягали високих успіхів у професійних галузях, і підкреслювало “внутрішній досвід інтелектуальної фальші”.

ЕФЕКТ МЕТЬЮ

Невпевненість у власних досягненнях, типова для синдрому самозванця, може виявлятися через “ефект Метью” – явище, коли особа вважає, що підробила свій успіх та не заслуговує його.

Люди із цим синдромом нерідко пояснюють свої досягнення везінням, збігом обставин або переоцінкою своїх здібностей навколишніми.

Учасниці дослідження, хоч і отримували зовнішнє визнання за їхні досягнення, відчували внутрішню відсутність визнання.

Синдром самозванця, згідно з Кленс та Аймс, формується під впливом гендерних стереотипів, сімейних проблем, культурних норм та стилю атрибуції.

ДІАГНОСТИКА ЦИКЛУ СИНДРОМУ САМОЗВАНЦЯ

Для діагностики синдрому самозванця були розроблені різні методи, включаючи критерії Холмса, Кертеєма, Адамсона, Голланда і Кленс. 

Існує також шкала професорки Кленс. Він був запропонований нею у 1985 році. Ця шкала дозволяє визначити наявність синдрому. Незважаючи на те, що цей синдром не є патологією, його зв’язок із соціальною тривожністю та депресією підтверджений дослідженнями:

  1. Коли особі випадає виконувати значуще завдання, тривожність невідворотно зростає – важко не заспокоїтися, враховуючи його важливість!
  2. Під впливом важливості завдання людина знаходиться на роздоріжжі, обираючи між зусиллями, які не завжди відповідають необхідним, або відкладанням у довгий ящик – уникненням виконання.
  3. Після завершення завдання може наступити невелике полегшення, але успіх часто приписується випадковості чи надмірним зусиллям, не дозволяючи внутрішньо усвідомити власні досягнення.
  4. Цей процес включає період страху відкриття власної некомпетентності та утримання від нових викликів. Страх невдачі позбавляє можливості використовувати тривогу як мотивацію, а також обмежує задоволення від складних завдань. І так цей цикл закривається.

Такий цикл може викликати явище самосаботажу у “самозванців”, спровоковане страхом невдачі. Віра в випадковість результатів, відмова від власної ролі та приписування все на користь випадку можуть створювати сумніви в здатності до досягнення нових успіхів. Страх провалу є ще однією характеристикою самозванців, поряд із бажанням виявитися особливим, ефектом супержінки чи знеціненням похвали.

ПСИХОТЕРАПІЯ СИНДРОМУ САМОЗВАНЦЯ

Для подолання синдрому самозванця, ефективною терапією визнано когнітивно-поведінковий підхід. Він спрямований на аналіз та подолання негативних думок, що заважають внутрішньому визнанню успіхів.

Інші методи, такі як письмова терапія, також можуть виявитися корисними у процесі організації думок та візуалізації досягнень.

Не дивлячись на ефективність терапії, концепцію синдрому самозванця критикують за те, що вона занадто зосереджена на відповідальності особи, виключаючи аналіз середовища чи структурних проблем, що спричиняють цей синдром.

Зрозуміти синдром самозванця – це крок до самопізнання та подолання внутрішнього конфлікту.

Подолавши цей феномен, людина може розкрити свій справжній потенціал та насолоджуватися заслуженим успіхом.

Також, пропонуємо на нашому просторі пройти тест на виявлення у вас чи у ваших друзів “Синдрому Самозванця”.

Клік на картинці веде на мій профайл з прямими контактами, звертайтеся!

Автор

  • Марія Сибірська

    Фахова психологіня. психотерапевтка, юнгіанка -психоаналітикіня, групова терапевтка, травма терапевтка, спеціаліст з підліткової психотерапіі, дитячо-батьеівські стосунки. з грунтовним 6-ти річним клінічним досвідом роботи. За рік буду сертифікована сімейним психотерапевтом. Співзасновниця в Простір психологів. Являюся волонтером руху психологічної допомоги по підлітковим травмам під час війни.

    Переглянути мареріали

Конкурентні відносини

588

На момент альфа-старту веб-платформи, ця публікація Психоенциклопедії — уже запланована у семантичному контент-плані, але ще не написана.

Якщо ви фахівець/фахівчиня з психологічного здоров’я, і не лише відчуваєте бажання, а й маєте час розкрити цю тематику відповідно до вимог та надати її у розпорядження Простору Психологів до моменту бета-старту веб-платформи —

Це може надати вам змогу здійснити пайовий внесок у мінімальному еквіваленті від 7500 грн, в результаті чого:

По-перше, взяти участь в процесі “кластерної докапіталізації” унікального game changer проекту

  1. Долучитися до когорти співзасновників бірюзової організації “Простір Психологів” та юридичної особи
  2. Внести у капіталізацію проекту та вашого власного паю суму, що еквівалентна 750 грн. за одну публікацію Психоенциклопедії
    • При умові, що таких статей буде, як мінімум 10,
    • Або також буде присутня ще якась фінансова частина,
  3. Отримати увесь спектр співзасновницьких переваг україноментального проекту, що “покладе край російськомовній окупації психології в Україні”
  4. Інтегруватися у авангард фахово-маркетингово-технологічного середовища або “Над-Я” психологічної спільноти

Та багато-багато інших унікальних можливостей, повна інформація про які — у стратегії розвитку

ВІДСУТНІ У ПСИХОЕНЦИКЛОПЕДІЇ ТЕМИ

Крім “уже запланованих, але ще ненаписаних публікацій” у Психоенциклопедії є ще безліч можливостей для “написання незапланованих, але релевантних публікацій”

Іншими словами, щоби додати до переліку уже існуючих публікацій PSY-педії — авторську інтерпретацію відсутньої у семантичному контент-плані психологічної тематики, достатньо:

  1. Пересвідчитися, що обрана вами тематика відсутня у структурі Психоенциклопедії
  2. Обрати в структурі категорію та розділ, у який буде інтегрована ваша публікація
  3. Сповістити про таке бажання зв’язавшись зручним для вас способом
  4. Надати готову і відповідну вимогам публікацію

СПІЛЬНЕ ТВОРЕННЯ PSY-ПЕДІЇ

Суттєво, що функціонал Психоенциклопедії уже під час альфа-стартового періоду передбачає можливість для усіх бажаючих фахівців з психічного здоров’я:

По-перше, розміщувати у фокусі уваги цільової аудиторії авторські інтерпретації уже розкритих іншими авторами тематик завдяки мультиавторству.

По-друге, взаємовигідно брати участь у співтворенні Психоенциклопедії через співавторство

Автор

  • Марія Сибірська

    Фахова психологіня. психотерапевтка, юнгіанка -психоаналітикіня, групова терапевтка, травма терапевтка, спеціаліст з підліткової психотерапіі, дитячо-батьеівські стосунки. з грунтовним 6-ти річним клінічним досвідом роботи. За рік буду сертифікована сімейним психотерапевтом. Співзасновниця в Простір психологів. Являюся волонтером руху психологічної допомоги по підлітковим травмам під час війни.

    Переглянути мареріали

Фрустрація

1 477

Фрустрація – це психологічний чи психічний стан, який виникає, коли людина не може досягти своєї мети, очікувань або потреб та відчуває розчарування

Це може бути спричинено різними факторами, такими як неправильно встановлені цілі, недостатні ресурси, зовнішні обставини або несприятливі умови.

Фрустрація може бути короткочасною, або довготривалою, і впливає на емоційний стан та поведінку людини.

Фрустрація може викликати багато негативних емоцій, таких як гнів, розчарування, безпорадність та роздратування.

Ці емоції можуть бути спрямовані на самого себе, на оточуючих, або на нікого конкретного.

Людина може відчувати себе неприємно, бути напруженою та роздратованою, тому важливо знати, як керувати своїми емоціями в цьому стані.

Дослідження фрустрації

Одним з підходів до розуміння фрустрації є теорія очікувань. Згідно з цією теорією, фрустрація виникає, коли очікування людини не збуваються.

Це може бути через недостатність ресурсів, неправильні прогнози або зовнішні обставини.

Коли людина переживає фрустрацію, вона може змінювати свої очікування. Або спробувати знайти нові способи досягнення своєї мети.

Іншою теорією є теорія втрати. Згідно з нею, фрустрація виникає, коли людина втрачає щось важливе для неї.

Це може бути щось фізичне, таке як здоров’я, чи психологічне, таке як престиж, вплив або розуміння.

Ця теорія вказує на те, що людина може відчувати фрустрацію, коли її цінності та потреби не задовольняються.

Фрустрація може впливати на поведінку людини.

Наприклад, люди можуть стати агресивними, виключати себе зі спільноти, уникати проблем. А також, відмовлятися від своїх цілей або перейматися підсвідомими переконаннями.

Це може мати негативні наслідки для їхнього життя та стосунків з оточуючими.

Способи керування фрустрацією

Ісує декілька способів керування фрустрацією:

  • Перш за все, важливо розуміти свої потреби та цінності. Це допоможе знайти альтернативні способи досягнення мети. А також, уникнути відчуття безсилля та розчарування.
  • Другим способом є зміна підходу до ситуації. Замість того, щоб зосереджуватися на невдачах, можна зосередитися на можливостях та перспективах.
  • Третій спосіб полягає в тому, щоб знайти спосіб зменшити негативний вплив фрустрації на емоційний стан. Наприклад, зануритися в хобі, спорт або релаксаційні практики.

Фрустрація – це нормальний психологічний стан, який виникає, коли людина не може досягти своєї мети, очікувань або потреб.

Це може викликати негативні емоції та впливати на поведінку людини.

Важливо знати, як керувати своїми емоціями в цьому стані та знайти спосіб досягнення своїх метою через альтернативні шляхи, щоб уникнути негативних наслідків фрустрації.

Цей стан може виникати з багатьох причин, таких як:

  • – неочікувані перешкоди на шляху досягнення мети
  • – невдачі, незадоволення від результатів своєї роботи
  • – негативна поведінка інших людей або навіть обставини, на які ми не можемо впливати

Незалежно від причин, фрустрація може викликати різні негативні емоції, такі як злість, роздратування, безпомічність, розчарування та стрес.

Можливі наслідки фрустрації

Фрустрація може мати негативний вплив на фізичне та психічне здоров’я людини.

Часті випадки фрустрації можуть призвести до розвитку стресу, депресії, тривожності та інших психічних захворювань.

Фізичні наслідки фрустрації можуть включати безсоння, головні болі, шлункові розлади та інші проблеми зі здоров’ям.

Фрустрація також може вплинути на соціальні стосунки.

Люди, які відчувають фрустрацію, можуть бути менш сприйнятливими до інших людей та мати більше конфліктів.

Це може призвести до соціальної ізоляції та погіршення якості життя.

Крім того, негативний вплив фрустрації може виявитися у поведінці людини.

Вона може стати агресивною, роздратованою, злиденною або безнадійною.

Це може призвести до неадекватної поведінки, наприклад, до вживання наркотиків або алкоголю, до небезпечної поведінки на дорозі, до конфліктів у сім’ї чи на роботі та інших негативних наслідків.

Фрустрація може вплинути на ефективність людини у виконанні різних завдань. Якщо людина відчуває фрустрацію, вона може стати менш продуктивною та ефективною.

Вона може втратити мотивацію для досягнення своїх цілей і відчувати безсилля у вирішенні проблем.

Також фрустрація може впливати на розвиток особистості людини. Якщо фрустрація виникає занадто часто, людина може відчувати втому, безнадійність та відчуття невдачі.

Це може призвести до того, що людина втрачає віру в свої можливості та здатність до досягнення своїх метою.

Причини фрустрації

Фрустрація може мати багато причин. Однією з найпоширеніших причин є невдача в досягненні мети або отриманні бажаного результату.

Це може статися через недостатній рівень зусиль, недостатній час, обставини, нездійсненні очікування або зовнішні обставини, які перешкоджають досягненню мети.

Іншою причиною можуть бути перешкоди, які виникають на шляху досягнення мети, такі як відсутність необхідних ресурсів, конкуренція, зміни у внутрішньому або зовнішньому середовищі, зміна цілей або втрата мотивації.

Також можуть виникати фрустрації внаслідок психологічних труднощів, таких як страх, тривога, депресія, низька самооцінка, низька самодисципліна або недостатній розвиток навичок.

Причини фрустрації можуть бути різними і індивідуальними для кожної людини.

Деякі люди можуть відчувати фрустрацію внаслідок невдач у особистих відносинах, невдач у кар’єрі або фінансових проблем.

Інші можуть відчувати фрустрацію внаслідок нездатності досягти своїх особистих цілей або нездатності розв’язати проблеми.

Також існують культурні та соціальні причини фрустрації. Наприклад, люди, які живуть у складних умовах, можуть відчувати фрустрацію внаслідок нездатності змінити свою ситуацію.

Також культурні та соціальні очікування можуть бути важкими для досягнення і можуть викликати фрустрацію, особливо якщо вони не відповідають особистим бажанням та потребам людини.

Як впоратись із фрустрацією

Керування фрустрацією може бути складним, але існують деякі стратегії, які можуть допомогти зняти напругу та вплинути на позитивний результат:

  • Прийміть свої почуття.
    • Перш за все, важливо визнати, що ви відчуваєте фрустрацію.
    • Намагання заперечувати ці почуття або забути про них може призвести до того, що вони тільки посиляться.
    • Важливо визнати свої почуття і спробувати зрозуміти, що їх викликає.
  • Знайдіть позитивне у ситуації
    • Спробуйте знайти якусь позитивну сторону у ситуації, яка викликає фрустрацію.
    • Наприклад, якщо ви не змогли отримати працю, на яку подавали заявку, то, можливо, це дозволить вам знайти кращу роботу або спробувати щось нове.
  • Знайдіть альтернативний шлях досягнення мети
    • Якщо ваш план не вдається, спробуйте знайти інший шлях досягнення мети.
    • Можливо, ви можете знайти новий метод або отримати допомогу від інших людей.
  • Зосередьтеся на контролюванні тільки того, що залежить від вас
    • Намагайтеся не зосереджуватися на тому, що ви не можете контролювати.
    • Спробуйте зосередитися на тому, що ви можете зробити, щоб змінити ситуацію.
  • Використовуйте позитивну мову
    • Використовуйте позитивні фрази, щоб допомогти собі зберегти настрій.
    • Наприклад, замість того, щоб сказати: “Я ніколи не зможу це зробити”, скажіть: “Я спробую зробити все, що можу”.
  • Знайдіть спосіб відпочинку та релаксації
    • Фрустрація може викликати втому та напругу в організмі.
    • Знайдіть спосіб відпочинку, який допоможе вам зняти напругу та заспокоїти нерви.
    • Це може бути йога, медитація, прогулянка на свіжому повітрі, спілкування з друзями або хобі, яке допоможе вам розслабитися.
  • Розберіться у причинах фрустрації
    • Спробуйте знайти причину, що викликає фрустрацію, та розглянути її з різних сторін.
    • Це може допомогти вам зрозуміти, чому ви відчуваєте таким чином, і як можна вирішити цю проблему.
  • Перегляньте свої очікування
    • Іноді фрустрація виникає через те, що наші очікування не відповідають дійсності.
    • Спробуйте переглянути свої очікування та зробити їх більш реалістичними.
  • Знайдіть підтримку
    • Знайдіть людей, які можуть допомогти вам зняти напругу та підтримати у важкий момент.
    • Це можуть бути друзі, родичі або професійні консультанти.
  • Практикуйте повільне дихання
    • Повільне і глибоке дихання може допомогти заспокоїти нервову систему та зняти напругу.
    • Спробуйте сісти зручно та повільно вдихати та видихати повітря, концентруючись на своїх почуттях та розслабленні.

Підсумки

Фрустрація є невід’ємною частиною нашого життя, адже ми постійно зіштовхуємось з різними перешкодами та проблемами.

Однак, якщо дозволити фрустрації взяти контроль над нашим життям, це може мати негативний вплив на наше фізичне та психічне здоров’я.

Керування фрустрацією може бути важким завданням, але з правильними стратегіями можна зменшити її вплив на наше життя.

Нам потрібно навчитись:

  1. Відчувати свої почуття та діяти відповідно до них,
  2. Шукати позитивні альтернативи,
  3. Розвивати свою терплячість та зосередженість,
  4. Знаходити способи відпочинку та релаксу,
  5. Звертатися по підтримку у друзів та близьких,
  6. Розбиратись у причинах своєї фрустрації
  7. Переглядати свої очікування
  8. тощо

Отже, важливо навчитись керувати своєю фрустрацією та шукати позитивні способи подолання проблем, щоб не дозволяти їй перетворюватись на стрес та впливати на нашу якість життя.

Підбір фахівців

У спеціальному розділі веб-платформи можна зручно і швидко підібрати експертів як за однією основною спеціалізацією, скажімо “психолог”, так і одразу за кількома, наприклад “дитячий психолог”, “підлітковий психолог” і “психотерапевт” тощо

Клік на картинці веде на мій профайл з прямими контактами. Звертайтеся просто зараз!

Автор

  • Марія Сибірська

    Фахова психологіня. психотерапевтка, юнгіанка -психоаналітикіня, групова терапевтка, травма терапевтка, спеціаліст з підліткової психотерапіі, дитячо-батьеівські стосунки. з грунтовним 6-ти річним клінічним досвідом роботи. За рік буду сертифікована сімейним психотерапевтом. Співзасновниця в Простір психологів. Являюся волонтером руху психологічної допомоги по підлітковим травмам під час війни.

    Переглянути мареріали

Втрата близької людини

2 062

В психотерапії горю та переживанню втрати близької людини надається значна увага. Ці процеси є фундаментом для розуміння та лікування травм. Усі наші втрати, навіть ті, які ми не пам’ятаємо або вважаємо незначними, стають поживним грунтом для формування травматичних досвідів.

Непрожиті, невисловлені емоції та відчуття можуть створити умови для тривалого психологічного дискомфорту.

ALT: ВТРАТА БЛИЗЬКОЇ ЛЮДИНИ. БІЛЬ, ЯК МАРКЕР

Картинку брала звідси

ВТРАТА БЛИЗЬКОЇ ЛЮДИНИ. БІЛЬ, ЯК МАРКЕР

Біль – це завжди такий пам’ятник переживання втрати, де присутня сама людина і присутні й інші оточуючі її люди, тому що під час втрати близьких людей втрачається сама людина. 

Коли ми втрачаємо близьких людей, коли відбуваються якісь навколишні катастрофи – це все одно пов’язано з важливими для нас образами. Ми можемо любити цих людей, це можуть бути навіть наші вороги.

Даже вони  сприймаються як втрати. Саме тому психологи розуміють, що правильне переживання цього непростого процесу -це важливий досвід. 

ВТРАТА БЛИЗЬКОЇ ЛЮДИНИ. ВІДЧУТТЯ ДІТЕЙ

Тому що якщо перервати збудження дитини на піку, то на цьому місці фіксується травма. Людина може проживати її все життя, це не може її дати спокій. Для того щоб навчитися переживати це, у будь-якої людини існує можливість насправді у вигляді страждань. 

Страждання складають ядро будь-якого будь-якого процесу горювання. Акт процесу страждання психологи називають феноменом болю. А саме страждання – це трохи більше ніж просто біль.

ALT: Для того щоб навчитися переживати це, у будь-якої людини існує можливість насправді у вигляді страждань. 

Картинку брала звідси

ВТРАТА БЛИЗЬКОЇ ЛЮДИНИ. ПРОЦЕСИ ПЕРЕЖИВАННЯ ГОРЮВАННЯ

Коли в нас настільки сильні переживання, ми не готові терпіти й відчуваємо їх, як біль. Проте у той же час, по-перше, йде посилання у навколишній світ, що людині погано. І ці процеси спонукають вжити заходів, спрямованих на полегшення цього болю та, відповідно, страждань.

По-друге, спонукають вжити заходів, спрямованих на полегшення цього болю й відповідно, страждань, йде дуже серйозна функція – коли світ згуртовується довкола людини, яка зазнає цього болю. 

І тоді в нас виникають страждання. Іноді цей біль і страждання захоплюють тіло повністю, і тут важливо розуміти, здорове страждання в людини чи ні. 

Так, це дуже короткий період, вони не можуть тривати довго, тому що якщо у нас немає іншого сенсу, якщо ми його не знаходимо після втрати, то ми перестаємо жити. І щойно в нас відбувається щось живе, ми переходимо в страждання.

Якщо вього цього в нас немає, якщо ми не виявляємо в собі цього сенсу, якщо ми його не знаходимо одразу ж,  тоді ця біль взагалі переростає у хронічний захист. І проживається, як  найважливіший сенс у нашому житті.

Ось чому працювати з травою дуже важко. Людина починає захищати, те, яке залишилося в неі майже як  єдиний сенс, в якому вона проживає ізабрати у людини цей сенс майже неможливо. 

ВТРАТА БЛИЗЬКОЇ ЛЮДИНИ. ПРОЦЕСИ ПЕРЕЖИВАННЯ ГОРЮВАННЯ ПОВИНІ БУТИ ПОРУЧ ІЗ БЛИЗЬКИМИ

Картинку брала звідси

ВТРАТА БЛИЗЬКОЇ ЛЮДИНИ. ФАЗИ ПРОЖИВАННЯ ГОРЯ

Для переживання горя необхідно підготуватися до п’яти фаз:

  1. Фізичне відчуття болю: розрив між тим, що ми думаємо, і тим, що відбувається. Це стає настільки несподівано, що людині перестає вистачати повітря, виникає токсичне переживання та фізична напруга.
  2. Поглинання втраченим образом: людина починає бути поглинутою втраченим образом.
  3. Самозвинувачення: людина відчуває, що робить щось не так, шукає причини, чому все так сталося.
  4. Фізичне нездатність терпіти: виникають ворожі реакції на спроби підтримки.
  5. Ізоляція: людина ізолюється, переживши марні спроби зберегти образ втраченої особи, виникає відчуття фіаско.

ВТРАТА БЛИЗЬКОЇ ЛЮДИНИ. НАСЛІДКИ НЕ ПРОЖИВАННЯ ТРАВМИ ВТРАТИ

 У кожної людини свої нюанси індивідуально. Деякі пролітають перші три фази, і взагалі нічого не відчувають.  взагалі вони не помічають. А потім  проживають десь там вже далеко.

Людина починає повертатися і в цьому плані дуже важливо розуміти навіть що за термінами це нормально вважається до 9 місяців.  Все залежить Наскільки людина вкладає сенс у те, що чи кого втрачає.

Найважчі втрати – дитини. І в роботі, і в проживанні. Якщо людина проскакує момент горювання, то буде проживати як травму. І якщо не проживе, закапсулює, побудує захист і це надовго. 

Є зворотна реакція, коли людина йде в звинувачення себе та інших, і це теж довго. Ранні травматичні переживання і людина втрачає суть того, що було суттю її переживань. Наприклад того родича, який був травматичним об’єктом. І вина може не проходити роками.

Насправді формується ще одна стадія. Тідентифікація себе з травматичним переживанням. І це якраз тоді, дуже важка частина психртерапії. Капсультоване переживання горя. Втрата дітей до цього відноситься.

Діти є сенсом життя, є травматичним переживанням. розтягнутим у часі. Свого роду розтягнутий суїцид.

Картину брала звідси

ВТРАТА БЛИЗЬКОЇ ЛЮДИНИ. ВАЖЛИВІ АСПЕКТИ ПРИ ПРОЖИВАННІ ГОРЮВАННЯ

Важливим аспектом є те, що горе та втрати мають бути прожиті. Це означає, що необхідно не лише визнати свій біль, але й дозволити собі відчути його повністю, дати собі час на те, щоб пережити всі етапи горювання.

І на жаль, в нашому суспільстві поки що немє культури  проживання горя та втрати.  Але для психічного здоров’я важливо дозволити собі бути слабким і відчувати горе.

Прийняття не означає повне зникнення болю або забуття втрати, але вказує на здатність жити далі, знаходячи нові сенси та радість у житті. Психотерапія допомагає розібратися з кожним з цих етапів, забезпечуючи безпечне середовище для вираження емоцій та пошуку шляхів до відновлення.

ДИТЯЧЕ ГОРЕ

Окрему увагу варто приділити дитячому горю. Діти переживають втрату по-різному, залежно від віку, розвитку та індивідуальних особливостей. Важливо створити умови, за яких дитина може висловити свої почуття та думки.

Дорослі повинні бути готові відповісти на питання дитини про смерть та втрату, використовуючи просту, але чесну мову.

Література, казки та мистецтво можуть стати потужними інструментами для допомоги дітям та дорослим у процесі горювання. Через творчість можна висловити емоції, які важко артикулювати словами.

Живопис, ліплення, письмо або музика дозволяють зовнішньо виразити внутрішній світ, сприяючи процесу самолікування та самопізнання.

Дорослі повинні бути готові відповісти на питання дитини про смерть та втрату

Картинку брала звідси

ВТРАТА БЛИЗЬКОЇ ЛЮДИНИ. ВПЛИВ НА ФІЗИЧНИЙ СТАН

Переживання втрати та горе можуть суттєво вплинути на фізичне здоров’я людини. Стрес, пов’язаний з глибоким емоційним болем, може призвести до зниження імунної відповіді, збільшення ризику розвитку депресії, анксіозності та інших психосоматичних розладів. Тому підхід до лікування горя повинен бути комплексним, з увагою не лише до психологічного, але й до фізичного здоров’я.

Залучення до фізичних вправ, таких як йога, медитація або просто регулярні прогулянки на свіжому повітрі, може допомогти знизити рівень стресу та покращити загальний емоційний стан. Також важливо звертати увагу на харчування, сон та соціальну підтримку як елементи, що сприяють відновленню.

Крім того, важливо розуміти, що горе може виявитися в різних формах та масках. Деякі люди можуть вдаватися до роботи або інших видів активності як способу відволіктися від болю.

Хоча такі стратегії можуть бути корисними на короткострокову перспективу, вони не замінюють необхідності проживання та обробки горя.

В процесі відновлення після втрати можуть виникнути нові перспективи на життя та нові цінності. Люди часто знаходять новий сенс у допомозі іншим, хто переживає подібні втрати, або вкладають свою енергію в соціальні проєкти або творчість.

Це демонструє, що навіть у глибокому горі та втраті може зародитися нове життя та надія.

ВИСНОВКИ

Горе та переживання втрати є універсальними досвідами, що торкаються кожної людини на певному етапі життя. Психотерапія надає важливі інструменти для розуміння, проживання та адаптації до цих глибоко особистісних викликів.

Важливо підкреслити, що кожен процес горювання є індивідуальним, і немає єдиного “правильного” способу переживати втрату.

Процес горювання може відкрити двері до нового саморозуміння та особистісного зростання. Через прийняття та працю з власними емоціями людина може знайти новий сенс життя, зміцнити відносини з оточуючими та навіть розвинути нові якості, такі як співчуття та емпатія.

Підтримка — ключ до успішного проходження через процес горювання. Це може бути підтримка близьких, друзів, груп підтримки, або професійна допомога психотерапевта. Важливо знати, що допомога доступна і що немає сорому у пошуку підтримки.

Завершуючи, важливо пам’ятати, що горе та втрата — це не тільки про біль та страждання, але й про можливість зростання, зміни та знаходження нових шляхів. Процес горювання вимагає часу, терпіння та самоспівчуття, але з правильною підтримкою та ресурсами, відновлення та адаптація є цілком можливими.

ПІДБІР ФАХІВЦІВ

Звертайтеся, будь ласка до спеціалістів Психологічного простору! Я та мої колеги завжди будемо раді вам допомогти

Клік на картинці веде на мій профайл з прямими контактами, звертайтеся!

Автор

  • Марія Сибірська

    Фахова психологіня. психотерапевтка, юнгіанка -психоаналітикіня, групова терапевтка, травма терапевтка, спеціаліст з підліткової психотерапіі, дитячо-батьеівські стосунки. з грунтовним 6-ти річним клінічним досвідом роботи. За рік буду сертифікована сімейним психотерапевтом. Співзасновниця в Простір психологів. Являюся волонтером руху психологічної допомоги по підлітковим травмам під час війни.

    Переглянути мареріали

Важкоемоційний стиль психотерапії

804

У сучасному світі, де панує культура позитивності та постійного прагнення до щастя, часто не вистачає місця для вираження та обробки важких емоцій. Такі емоції як смуток, гнів, розчарування чи страх вважаються небажаними або навіть табуйованими.

Проте, психологія визнає, що емоції відіграють ключову роль у нашому житті, впливаючи на наше сприйняття світу, прийняття рішень та міжособистісні взаємодії.

Важкоемоційний стиль психотерапії закликає до усвідомленого ставлення до власних емоційних станів, їх прийняття та вираження в здоровий спосіб.

Важливість розкриття емоцій в важкоемоційний стиль психотерапії

  • Психологічне розвантаження. Вираження емоцій дозволяє зменшити внутрішній емоційний тиск та стрес.
  • Особистісний розвиток. Процес розкриття та обробки важких емоцій сприяє самопізнанню та розвитку емоційної інтелігентності.
  • Покращення відносин. Відкрите спілкування про власні емоції може зміцнити довіру та розуміння між людьми.

важкоемоційний стиль психотерапії. Методи роботи

  • Усвідомленість емоцій. Навчання розпізнавати свої емоції, їх причини та вплив на поведінку.
  • Дихальні техніки. Використання дихальних вправ для заспокоєння розуму та зниження емоційної напруги.
  • Визначення емоцій. Практика називання своїх емоцій, щоб краще їх розуміти та управляти ними.
  • Техніка виписування. Ведення щоденника або написання листів, які ніколи не будуть відправлені, для вираження та обробки емоцій.
  • Тілесно-орієнтовані практики. Залучення руху, як-от йога або танці, для розвантаження та переживання емоцій через тіло.

Виклики та перешкоди роботи в важкоемоційний стиль психотерапії

Процес розкриття важких емоцій може супроводжуватися рядом викликів, включаючи страх перед засудженням, внутрішні обмеження та труднощі з ідентифікацією та вираженням власних емоцій.

Однак, з допомогою кваліфікованого спеціаліста та використанням ефективних технік можливо подолати ці перешкоди та знайти шлях до емоційного здоров’я.

Розвиток емоційної резилієнтності в важкоемоційний стиль психотерапії

Одним ключовим аспектом роботи з важкими емоціями є розвиток емоційної резильєнтності – здатності ефективно справлятися з емоційними викликами та адаптуватися до змінних обставин.

Це включає навчання технікам саморегуляції, вдосконалення навичок спілкування, встановлення здорових кордонів у взаємодіях з іншими, та здатність шукати позитивні аспекти навіть у складних ситуаціях.

Емоційний інтелект як ключ до розуміння важких емоцій

Розвиток емоційного інтелекту є фундаментальним аспектом ефективної роботи з важкими емоціями.

Емоційний інтелект включає здатність розпізнавати, розуміти, виражати та керувати власними емоціями, а також емпатію та здатність розуміти емоції інших.

Важливим компонентом емоційного інтелекту є саморегуляція – здатність керувати власними емоційними реакціями в залежності від обставин.

Роль мистецтва та творчості у розкритті емоцій

Арт-терапія та творчі практики можуть стати потужними інструментами для розкриття та обробки важких емоцій. Малювання, ліплення, танці, письмо або музикування дозволяють виразити емоції, які можуть бути важко артикулювати словами.

Творчий процес допомагає знизити стрес, покращити настрій та сприяє самовираженню.

важкоемоціний стиль психотерпії. Соціальна підтримка

Соціальна підтримка відіграє ключову роль у процесі розкриття важких емоцій. Будь то друзі, сім’я або підтримуючі групи, важливо мати безпечне середовище, де можна відверто ділитися своїми переживаннями.

Спілкування з людьми, які розуміють і підтримують, може значно полегшити емоційний тягар та сприяти відновленню.

Емоції слугують важливими сигналами, які допомагають нам розуміти наші потреби, взаємодіяти з оточуючим світом та приймати рішення.

Важкі емоції, хоча часто сприймаються як негативні, мають глибоке значення та можуть вказувати на важливі аспекти нашого життя, які потребують уваги або зміни.

Ось деякі приклади важких емоцій та їх можливе значення:

1. Смуток

Смуток може вказувати на втрату, розчарування або невиконання важливих для нас очікувань. Ця емоція допомагає нам зупинитися та переосмислити наше життя, цінності та відносини. Смуток може спонукати нас до вираження співчуття, пошуку підтримки та зміцнення зв’язків з іншими.

2. Гнів

Гнів часто виникає від відчуття несправедливості, порушення особистих кордонів або незадоволення потреб. Ця емоція може служити каталізатором для змін, мотивуючи нас діяти, захищати себе або висловлювати свої потреби та прагнення.

3. Страх

Страх сигналізує про потенційну загрозу нашій безпеці чи добробуту. Ця емоція може бути корисною, оскільки вона спонукає нас до обережності та підготовки до можливих викликів. Однак, надмірний або нераціональний страх може обмежувати наші можливості та потребує розуміння та обробки.

4. Тривога

Тривога часто пов’язана з невизначеністю, страхом перед майбутніми подіями або занепокоєнням щодо можливих негативних наслідків. Вона може мотивувати нас планувати та готуватися, але також може перешкоджати нашій здатності насолоджуватися життям і приймати ризики.

5. Розчарування

Розчарування виникає, коли реальність не відповідає нашим очікуванням або бажанням. Ця емоція може спонукати нас до переоцінки наших очікувань, цілей та підходів до досягнення бажаного.

6. Почуття провини

Почуття провини може виникати, коли ми вважаємо, що завдали шкоди іншим або порушили власні моральні чи етичні стандарти. Ця емоція може слугувати стимулом для виправлення помилок, відшкодування та особистісного зростання.

Розуміння та прийняття важких емоцій як невід’ємної частини людського досвіду є ключовим для розвитку емоційної резильєнтності та психологічного благополуччя. Важливо не уникати або придушувати ці емоції, а замість цього навчитися їх розуміти, виражати та правильно обробляти.

важкоемоціний стиль психотерпії. Приклади використання різних підходів у терапії для роботи з

Психоаналіз

У психоаналітичній терапії ключовим елементом є розкриття несвідомих конфліктів та емоцій, які можуть впливати на поведінку та емоційний стан особи. Приклад: клієнт відчуває хронічний смуток та ізоляцію, не розуміючи їхнього джерела.

Через глибоку роботу з терапевтом, клієнт ідентифікує несвідомі конфлікти, пов’язані з ранніми втратами у житті, що дозволяє йому знайшовши причину, прожити той період у теперішньому часі.

Направлення у яких працюють в важкоемоційному стилі психотерапії наступні:

Гештальт-терапія

Гештальт-терапія в важкоемоційному стилі психотерапії зосереджена на усвідомленні та розумінні поточного досвіду.

Приклад: клієнт відчуває гнів на батьків, але уникає вираження цих емоцій.

Терапевт допомагає клієнту “зіграти” діалог між собою та своїми батьками в безпечному середовищі, що дозволяє клієнту виразити придушені емоції та розробити нове розуміння своїх відчуттів.

Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ)

КПТ допомагає ідентифікувати та змінити негативні думки та поведінкові моделі, які підтримують важкі емоції. Приклад: клієнт страждає від тривоги через переживання про майбутні події.

Терапевт працює з клієнтом над розробкою та практикою технік релаксації, а також над переоцінкою негативних думок, що зменшує рівень тривоги.

Травмо-фокусована терапія

Травмофокусований підхід зосереджений на обробці травматичних подій та їх впливу на життя клієнта. Приклад: клієнт має посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) після автомобільної аварії.

Терапевт використовує ЕМДР (терапія десенсибілізацією та переробкою рухом очей) для допомоги клієнту переробити травматичні спогади та зменшити їх емоційний вплив.

Емоційно-фокусована терапія (ЕФТ)

ЕФТ в важкоемоційному стилі психотерапії дозволяє клієнтам розглядати, як озахисні емоційні реакції, такі як гнів або уникнення, насправді є захистом від більш глибокого прихованого та вразливого досвіду.

Наприклад, такого як біль від втрати чи відкидання. Приклад: клієнт, який бореться з вираженням гніву у взаєминах, через терапію виявляє, що гнів слугує захистом від глибоких почуттів усамітнення та страху відкидання.

ЕФТ допомагає клієнту взаємодіяти з цими глибинними емоціями, сприяючи емоційному звільненню та трансформації.

Діалектично-поведінкова терапія (ДПТ)

Діалектично-поведінкова терапія (ДПТ) особливо корисна для людей, які проживають екстремальні варіації в емоційних станах і мають тенденцію до саморуйнівної поведінки або суїцидальних думок.

Приклад: особа з інтенсивним відчуттям порожнечі і страхом відторження розробляє через ДПТ навички усвідомленості.

Це дозволяє їй розпізнавати та прийматати свої емоції без необхідності вдаватися до самопошкодження.

ДПТ навчає ефективних способів регулювання емоцій, зокрема через техніки міндфулнес, міжособистісних навичок для покращення взаємодій з іншими, а також навичок толерантності до стресу, щоб краще справлятися з емоційними кризами.

ВИСНОВОК

Цей підхід допомагає клієнту не тільки впоратися з важкими емоціями в момент їх виникнення, але й зміцнює загальну емоційну стійкість, сприяючи розбудові більш здорових та конструктивних способів вираження емоцій та вирішення конфліктів.

Кожен з цих терапевтичних підходів в важкоемоційному стилі психотерапії має свої унікальні стратегії та техніки для роботи з важкими емоціями, пропонуючи різні шляхи до психологічного благополуччя та емоційної рівноваги.

Вибір конкретного методу часто залежить від індивідуальних потреб клієнта, його особистісних характеристик, а також від специфіки емоційних проблем, з якими він звертається за допомогою.

Важливо підкреслити, що успішна робота з важкими емоціями вимагає не тільки зусиль клієнта, але й підтримки досвідченого психотерапевта, який може надати безпечне середовище для дослідження та вираження емоцій, а також допомогти знайти ефективні стратегії їх регулювання та інтеграції в здоровий психологічний стан.

Пам’ятайте!

  • Важливо знайти психотерапевта, який має досвід роботи з важкоемоційними стилями психотерапії.
  • Перед початком будь-якої психотерапії важливо провести ретельне дослідження та обговорити свої очікування з терапевтом.

Для роботи з любим із методів психотерапії, ви можете переглянути та вибрати одного зі спеціалістів Простору Психологів

Клік на картинці веде на мій профайл з прямими контактами, звертайтеся!

Автор

  • Марія Сибірська

    Фахова психологіня. психотерапевтка, юнгіанка -психоаналітикіня, групова терапевтка, травма терапевтка, спеціаліст з підліткової психотерапіі, дитячо-батьеівські стосунки. з грунтовним 6-ти річним клінічним досвідом роботи. За рік буду сертифікована сімейним психотерапевтом. Співзасновниця в Простір психологів. Являюся волонтером руху психологічної допомоги по підлітковим травмам під час війни.

    Переглянути мареріали

Стиль, орієнтований на теперішнє

766

Стиль, орієнтований на теперішнє у сучасному динамічному світі, де культура постійної зайнятості та планування на майбутнє часто залишає мало місця для “тут і зараз“, набуває особливої актуальності. Стиль орієнтований на теперішнє може допомогти вам зосередитися на теперішньому моменті та відпустити минуле, впливаючи на спосіб, яким ми сприймаємо себе, оточуючих та світ загалом.

ЯК СТИЛЬ, ОРІЄНТОВАНИЙ НА ТЕПЕРІШНЄ ВПЛИВАЄ НА ПСИХОЛОГІЧНЕ БЛАГОПОЛУЧЧЯ

Орієнтація на стиль, орієнтований на теперішнє сприяє розвитку позитивних емоційних станів, покращує концентрацію уваги та підвищує загальне задоволення життям. Люди, які живуть “тут і зараз”, частіше відчувають вдячність, радість та щастя від простих речей, а також краще справляються з викликами та стресом.

Практичне застосування В СТИЛІ, ОРІЄНТОВАНОМУ НА ТЕПЕРІШНЄ

У психотерапевтичній практиці стиль, орієнтований на теперішнє використовується для допомоги клієнтам у досягненні емоційної рівноваги та самопізнанні. Техніки усвідомленості, дихальні вправи, медитація та рефлексія є лише деякими з інструментів, які сприяють зосередженню на теперішньому моменті.

Роль усвідомленості у сучасній психології сфокусованій на теперішньому

Техніка усвідомленності (Майндфулнес) є одним з основних компонентів стилю, орієнтованого та теперішнє. Вона передбачає уважне та безсудне спостереження за своїми думками, емоціями та відчуттями у поточний момент. Усвідомленість допомагає людині стати більш присутньою у своєму житті, зменшити вплив автоматичних негативних думок та емоційних реакцій.

Практичні вправи на розвиток усвідомленості

  1. Дихальні техніки. Прості дихальні вправи можуть допомогти зосередитися на теперішньому моменті та заспокоїти розум.
  2. Медитація. Регулярна медитація сприяє глибшому розумінню внутрішнього світу та розвитку здатності залишатися усвідомленим навіть у стресових ситуаціях.
  3. Усвідомлене харчування. Практика, що передбачає повільне та уважне споживання їжі, зосередження на смаку, запаху та текстурі продуктів.
  4. Ходьба усвідомленістю. Прогулянки, під час яких увага зосереджена на відчуттях у тілі, звуках навколишнього середовища та власних думках без оцінювання.
Переваги орієнтації на теперішнє Виклики на шляху до орієнтації на теперішнє
Зниження рівня стресу та тривожності

Збільшення емоційної регуляції та стійкості		Можуть перешкоджати автоматичні негативні думки, зовнішніми факторами, наприклад, постійними відволікаyнями у сучасному світі, або ж відсутністю практики та навичок усвідомленості
Поглиблення відчуття щастя та вдоволення від життя
Покращення концентрації уваги та пам’яті
Порівняльна таблиця переваг та викликів

Глибше розуміння усвідомленості в стилі, сфокусованому на теперішнє

Усвідомленість не просто дозволяє людині залишатися в теперішньому моменті, але й сприяє глибшому самопізнанню. Практикуючи усвідомленість, люди вчаться спостерігати за своїми думками та емоціями без оцінки чи критики. Це сприяє розвитку більш співчутливого ставлення до себе та інших, а також допомагає розпізнавати власні потреби та бажання.

стиль, орієнтований на теперішнє, як Вплив на фізичне здоров’я

Дослідження показують, що орієнтація на теперішнє може мати позитивний вплив не лише на психологічне, але й на фізичне здоров’я. Регулярна практика усвідомленості була пов’язана зі зниженням артеріального тиску, покращенням сну, зменшенням симптомів хронічного болю та покращенням імунної системи.

Орієнтація в стилі, орієнтваному на теперішнє в роботі та навчанні

У професійному житті та під час навчання зосередження на теперішньому моменті може покращити продуктивність та ефективність. Це допомагає зменшити рівень відволікань, покращити увагу та концентрацію, а також сприяє кращому запам’ятовуванню інформації. Практика усвідомленості може допомогти працівникам та студентам краще справлятися зі стресом та зберігати емоційну стійкість.

стиль, орієнтований на теперішнє, як стратегія для інтеграції усвідомленості у повсякденне життя

  1. Почніть з невеликих кроків. Встановіть короткі періоди для практики усвідомленості протягом дня, наприклад, 5-10 хвилин щоранку.
  2. Використовуйте техніки. Застосунки для медитації та усвідомленості можуть бути корисними для початківців та допомогти у відстеженні прогресу.
  3. Інтегруйте усвідомленість у звичні діяльності. Практикуйте усвідомлене харчування, ходьбу або навіть усвідомлене слухання музики чи розмови з близькими.
  4. Запишіть свої думки та відчуття. Ведення щоденника усвідомленості може допомогти відстежити ваші думки та емоції та спостерігати за змінами у вашому ставленні до життя.


Історія № 1

Клієнт, молода людина, 23 роки. Працював у великій IT-компанії, де терміни та вимоги до проєктів часто призводили до високого рівня стресу. Він почав помічати, що це негативно впливає на його здоров’я та взаємини з колегами. Шукаючи способи зменшення стресу, Олексій звернувся до практики міндфулнес.

Він почав з простих дихальних вправ, які виконував щоранку перед роботою та в моменти, коли відчував напругу протягом дня. Згодом Олексій інтегрував медитації у свій щоденний розклад, виділяючи 15 хвилин на усвідомленість ввечері. Ці зміни допомогли йому не лише зменшити рівень стресу, але й покращити концентрацію та продуктивність на роботі.

Олексій розповідав, що колеги помітили, що він став спокійнішим і більш врівноваженим. А він сам відчув, що став краще управляти своїми емоціями та реакціями. Практика міндфулнес допомогла Олексію не лише впоратися з професійними викликами, але й знайти більше радості та задоволення у повсякденному житті.

Історія № 2

Дівчинка-підліток, 16-років, учениця середньої школи, стикалася з тиском через академічні вимоги та соціальні очікування. Вона часто відчувала тривогу перед важливими іспитами та була самокритичною щодо свого соціального статусу серед однолітків.

Після відвідування семінару з міндфулнес у школі Софія вирішила спробувати ці техніки, щоб знайти спокій та покращити своє самопочуття.

Вона почала з коротких медитацій по 5-10 хвилин щодня, зосереджуючись на своєму диханні та відчуттях у тілі. З часом Софія додала практику усвідомленої прогулянки, слухаючи звуки природи та відчуваючи навколишнє середовище без відволікань на гаджети.

Ці зміни допомогли їй не лише зменшити тривогу, але й покращити якість сну та відносини з друзями. Софія знайшла в усвідомленості інструмент, який допомагає їй залишатися спокійною та зосередженою, навіть у стресових ситуаціях.

Обидві історії демонструють, як практика міндфулнес може позитивно вплинути на життя людей різного віку та з різними викликами, допомагаючи їм знайти внутрішній спокій та покращити якість життя.

висновок

Орієнтація на теперішні події є важливим аспектом психологічного здоров’я та благополуччя. Розвиток усвідомленості та навичок присутності у поточному моменті може значно покращити якість життя, сприяти емоційній рівновазі та допомогти людині відчути більше радості та задоволення від кожного дня. Регулярна практика та відданість процесу є ключовими факторами на шляху до досягнення цих цілей.

Якщо ви шукаєте спосіб покращити своє життя, стиль орієнтований на теперішнє може бути для вас.

Знайти спеціаліста, який допоможе вам в цьому можна на нашому Просторі Психологів.

Автор

  • Марія Сибірська

    Фахова психологіня. психотерапевтка, юнгіанка -психоаналітикіня, групова терапевтка, травма терапевтка, спеціаліст з підліткової психотерапіі, дитячо-батьеівські стосунки. з грунтовним 6-ти річним клінічним досвідом роботи. За рік буду сертифікована сімейним психотерапевтом. Співзасновниця в Простір психологів. Являюся волонтером руху психологічної допомоги по підлітковим травмам під час війни.

    Переглянути мареріали

Орієнтований на минуле стиль психотерапії

685

У сучасному світі, де акцент часто робиться на швидкі зміни та прагнення до майбутнього, важливо не забувати про роль минулого в нашому житті. Орієнтований на минуле стиль психотерапії, є ключовим елементом в психологічному аналізі особистості та її поведінки.

Орієнтація на минуле визначається як схильність особистості зосереджуватися на своєму досвіді минулого, використовуючи його для інтерпретації сучасних подій та планування майбутнього. Цей стиль мислення може мати як позитивні, так і негативні наслідки для психологічного благополуччя особистості.

Орієнтований на минуле стиль психотерапії. Плюси і мінуси

ПлюсиМінуси
Зздатність аналізувати минулі події може сприяти накопиченню життєвого досвіду та розвитку мудрості. Надмірне зациклення на минулих помилках або травматичних подіях може призвести до розвитку негативних емоційних станів, таких як депресія або тривожність.
Дослідження на тему ностальгії виявили, що сентиментальне згадування минулого може мати позитивний вплив на самопочуття, підвищуючи відчуття соціальної приналежності та особистісної цілісності.Ризики, пов’язані з пасторієнтованим стилем, як-от схильність до румінацій (надмірних роздумів над минулим), що може сприяти розвитку депресивних станів
Орієнтація на минуле часто використовує свій досвід як основу для прийняття рішень у сучасності та планування майбутнього. Це може бути корисним, оскільки дозволяє уникати повторення минулих помилок та опиратися на перевірені стратегії. Орієнтація на минуле може обмежувати гнучкість мислення та сприйняття нових можливостей, оскільки вона схиляє до консерватизму в прийнятті рішень.
Деякі культури надають велике значення історії та традиціям, що сприяє розвитку пасторієнтованого стилю мислення серед їх представників. У більш прогресивних суспільствах може спостерігатися протиріччя,тому що йде сильніша орієнтація на майбутнє.
Порівняльна таблиця плюсів та мінусів в орієнтації на минуле

Індивідуальні відмінності також грають важливу роль, оскільки особистісні характеристики, такі як оптимізм, самооцінка та рівень тривожності, впливають на те, як люди сприймають та використовують свій минулий досвід.

Орієнтований на минуле стиль психотерапії в ідентичності особистості

Одним з ключових аспектів, який варто більш детально розглянути, є вплив минулого на формування та розвиток ідентичності особистості. Ідентичність складається з наших спогадів, досвіду, цінностей та переконань, які формувалися протягом життя. Минуле дозволяє нам зрозуміти, хто ми є, і вказує на те, як ми можемо змінюватися з часом. Аналізуючи свої минулі вчинки, рішення та їх наслідки, людина може витягнути уроки, які сприятимуть її особистісному зростанню та саморозвитку.

Орієнтований на минуле стиль психотерапії та вплив на міжособистісні відносини

Ще один важливий аспект, який заслуговує на увагу, — це вплив минулого на міжособистісні відносини. Спогади про спільно пережиті моменти, досвід взаємодії з іншими людьми та вивчені у минулому способи вирішення конфліктів відіграють ключову роль у формуванні наших сьогоденних відносин. Розуміння, як минулі взаємини впливають на сучасні, може допомогти в покращенні комунікаційних навичок, вирішенні конфліктів та будівництві більш міцних та здорових відносин.

Орієнтований на минуле стиль психотерапії в роботі з психотерапевтом

Важливо також згадати про роль психотерапії у роботі з орієнтацією на минуле. Психотерапевтичні інтервенції можуть допомогти клієнтам зрозуміти та переосмислити своє минуле, знайти позитивні аспекти в пережитих подіях та використати цей досвід для покращення якості свого життя у майбутньому.

Орієнтований на минуле стиль психотерапії. Техніки роботи

1. Наративна психологія та наративна психотерапія у роботі з орієнтацією на минуле

Наративна психологія та наративна психотерапія є унікальними напрямками у сфері психотерапії, які акцентують увагу на важливості особистісних історій та розповідей.

Цей підхід розглядає історії життя клієнта як ключ до розуміння його внутрішнього світу, переживань, цінностей та світогляду.

Наративна психотерапія ставить на перший план не просто факти та події, а спосіб, яким клієнт інтерпретує та надає значення цим подіям у контексті свого життя.

Як наративна психотерапія може допомогти?

Цей напрям психотерапії є дуже ефективним у широкому спектрі ситуацій, і зокрема допомагає у наступних запитах:

  1. Вирішувати конфлікти у сім’ї, у стосунках, на роботі та в інших соціальних колах.
  2. Адаптуватися та знайти новий шлях у житті, навіть якщо обставини обмежують через хворобу або інші складнощі.
  3. Переосмислити та віднайти новий сенс життя, який сприяє особистісному зростанню та розвитку.
  4. Покращити самооцінку, забезпечивши стабільніше та здоровіше сприйняття себе.

Наративний аналіз у психотерапії

У рамках наративної психотерапії, наративний аналіз використовується як засіб дозволити клієнту поділитися важливими історіями зі свого життя, розкриваючи нові перспективи, сенси, та розуміння подій. Це створює можливість для клієнта побачити ситуації під новим кутом, визнати їх вплив та пережити їх по-новому.

Основні методи наративної психотерапії

Для досягнення терапевтичних цілей у наративній психології застосовуються наступні методи:

  1. Екстерналізація. Допомагає клієнту відсторонитися від проблеми, щоб краще зрозуміти та переосмислити її.
  2. Деконструкціяю Цей підхід дозволяє клієнту стати “автором” власної життєвої історії, надаючи можливість переписати її з новим значенням.
  3. Відновлення участі. Допомагає клієнту глибше зануритися в подію та відчути її, щоб відкрити нові емоції або знайти альтернативні способи дії.
  4. Робота з зовнішніми свідками. Включення незалежних слухачів, які можуть поділитися своїми думками та враженнями щодо історії клієнта, збагачуючи терапевтичний процес.

Значення наративної психології

У наративній психології ключовим є розуміння того, що кожна людина є унікальною індивідуальністю зі своїми історіями, запитами та проблемами. Цей підхід підкреслює важливість особистісного досвіду, надаючи клієнту можливість відчути себе почутим та зрозумілим. Наративна психотерапія допомагає людям не лише вирішувати конкретні проблеми, а й знаходити глибше розуміння свого життя, відкриваючи нові шляхи для особистісного розвитку та самореалізації.

2. Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) у роботі з орієнтацією на минуле

Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) – є одним з ефективних методів психотерапії, особливо при роботі з орієнтацією на минуле. Основна ідея КПТ полягає у тому, що наші думки, переконання та інтерпретації подій впливають на наші емоції та поведінку. В контексті роботи з орієнтацією на минуле, КПТ допомагає клієнтам ідентифікувати, оцінити та змінити негативні або нереалістичні думки та переконання, які можуть бути пов’язані з минулими подіями, сприяючи негативним емоційним станам або дисфункціональній поведінці.

Основні методи КПТ

Для досягнення цілей у когнітивно-поведінковій терапії застосовуються наступні методи:

  • Ідентифікація негативних думок. На перших етапах терапії клієнт допомагає розпізнати автоматичні негативні думки, що виникають у зв’язку з минулими подіями.
  • Виклик негативних думок. Клієнт разом з терапевтом працює над викликом та переоцінкою цих думок, аналізуючи їх реалістичність та корисність.
  • Зміна переконань. Процес включає розробку більш здорових, реалістичних та адаптивних способів мислення, які допомагають клієнту краще справлятися з емоційними наслідками минулих подій.
  • Розвиток нових поведінкових стратегій. КПТ допомагає клієнтам розвивати нові способи дії та реагування, що сприяють позитивним змінам у житті та зменшують вплив минулого на сучасність.

Техніки КПТ при роботі з минулим

При роботі з минулим використовують наступні техніки:

  • Щоденник думок. Клієнти можуть вести записи своїх думок та емоцій, пов’язаних з минулими подіями, щоб легше ідентифікувати негативні переконання.
  • Безпосереднє викликання. Робота над конкретними негативними думками, використовуючи логічний аналіз, докази “за” і “проти” для переоцінки їх валідності.
  • Експозиція. Поступове та контрольоване використання спогадів про минуле для зменшення емоційного болю та розвитку здатності конструктивно ставитися до них.
  • Робота зі схемами. Ідентифікація та зміна глибоко вкорінених негативних схем (основних переконань) щодо себе, світу та інших, формованих минулими подіями.

Когнітивно-поведінкова терапія в роботі з орієнтацією на минуле допомагає клієнтам не лише змінити сприйняття минулих подій, а й покращити загальне психологічне благополуччя, сприяючи більш позитивному та здоровому способу життя.

3. Спогади при роботі з орієнтацією на минуле

Робота із спогадами є важливим елементом у багатьох психотерапевтичних підходах, особливо коли йдеться про орієнтацію на минуле та її вплив на сучасне життя людини. Цей метод використовується для дослідження та переосмислення минулих подій, емоцій та переживань, з метою сприяння емоційному зціленню, зміцненню особистості та розвитку адаптивніших способів сприйняття світу.

Мета роботи зі спогадами

Основна мета роботи із спогадами полягає у тому, щоб допомогти клієнту безпечно повернутися до минулих подій, розглянути їх у новому світлі та зменшити їх негативний вплив на сучасне життя. Це дозволяє:

  • Зменшити емоційний біль або стрес, асоційований з травматичними або негативними спогадами.
  • Переосмислити переживання та змінити негативні уявлення про себе, інших чи світ загалом.
  • Інтегрувати спогади як частину особистісного досвіду, зберігаючи при цьому здорове сприйняття себе.

Техніки роботи із спогадами

Пр роботі зі спогадами використовують настпні техніки:

  • Експозиція. Поступове та контрольоване занурення у спогади, щоб зменшити їх емоційний вплив.
  • Рефреймінг або переосмислення. Зміна ракурсу сприйняття подій, що допомагає знайти в них нові значення або уроки.
  • Візуалізація. Створення ментальних образів, які можуть допомогти переписати спогад або змінити емоційну реакцію на нього.
  • Написання. Використання письмових вправ для вираження та аналізу спогадів, що може сприяти їх об’єктивізації та переосмисленню.
  • Робота з тілом. Використання тілесно-орієнтованих технік для розв’язання фізичних проявів стресу чи травми, пов’язаних із спогадами.

Етапи роботи із спогадами

Нижче описується на які етапи ділиться робота зі спогадами:

  1. Підготовка. Створення безпечного терапевтичного простору та розвиток навичок саморегуляції перед початком роботи із спогадами.
  2. Ідентифікація та експлорація. Визначення ключових спогадів для роботи та їх детальне дослідження.
  3. Обробка та інтеграція. Активна робота над спогадами з метою їх переосмислення та інтеграції в особистісний досвід.
  4. Застосування нових уявлень. Використання отриманих у ході роботи знань та уявлень для покращення якості життя та спілкування з оточуючими.

Робота із спогадами вимагає чутливого та компетентного підходу з боку терапевта, оскільки може включати в себе дослідження болючих або травматичних подій. Однак, при правильному виконанні, цей метод може стати потужним інструментом особистісного росту та емоційного відновлення.

Висновок

Орієнтація на минулі події є складним і багатогранним феноменом, що має глибоке значення для розуміння людської поведінки, емоцій, міжособистісних відносин та культурних особливостей.

Дослідження цієї теми відкриває широкі можливості для психологів, допомагаючи їм краще зрозуміти своїх клієнтів та надати їм ефективну підтримку.

Клік на картинці веде на мій профайл з прямими контактами, звертайтеся просто зараз!

Автор

  • Марія Сибірська

    Фахова психологіня. психотерапевтка, юнгіанка -психоаналітикіня, групова терапевтка, травма терапевтка, спеціаліст з підліткової психотерапіі, дитячо-батьеівські стосунки. з грунтовним 6-ти річним клінічним досвідом роботи. За рік буду сертифікована сімейним психотерапевтом. Співзасновниця в Простір психологів. Являюся волонтером руху психологічної допомоги по підлітковим травмам під час війни.

    Переглянути мареріали