Марія (Малинка) Сибірська

Фахова психологіня. психотерапевтка, юнгіанка -психоаналітикіня, групова терапевтка, травма терапевтка, спеціаліст з підліткової психотерапіі, дитячо-батьеівські стосунки. з грунтовним 6-ти річним клінічним досвідом роботи. За рік буду сертифікована сімейним психотерапевтом. Співзасновниця в Простір психологів. Являюся волонтером руху психологічної допомоги по підлітковим травмам під час війни.

Сімейні кризи

2 340

Сімейні кризи – це неминучі етапи в житті, які проходять практично всі пари. Вони трапляються в певні періоди і супроводжуються неприємними емоціями: тривожністю, занепокоєнням, а іноді й відчуттям безвихіності, не прагнучи будь-що змінювати чи вдосконалювати.

Сімейні кризи: етапи життєвого циклу сім’ї

Нормативні сімейні кризи, як правило, виникають на певних етапах життєвого циклу сім’ї.

  • Кінець першого року спільного життя: ця криза знаменує собою завершення першого етапу адаптації та звикання до спільного побуту
  • 3-4 роки: ці сімейні кризи часто описують як «підводні», тому що про неї мало згадується в літературі. Він супроводжується депресивними відтінками, коли один із подружжя (часто дружина), відчуває труднощі у нових ролях. Наприклад, як мати спроби обговорити свої почуття часто сприймаються чоловіком як претензії, що може посилити внутрішню кризу.
  • 7-8 років: цей час називають «синдромом незадоволеності», коли партнери можуть усвідомити зниження інтересу один до одного чи незадоволеність життям у шлюбі.
  • 10 років: символічний рубіж, що розділяє етапи життя сім’ї. Часто саме в цей період багато пар вирішуються на кардинальні зміни — будь то переїзди, розставання або пошук нових рішень.
  • 10-12 років: криза інтимної близькості, де обидва партнери вже сформовані особистості, але вони так і не навчилися досить близько говорити про важливі проблеми, які їх хвилюють.

Етапи нормативних криз у сімейному житті можуть розтягуватися роками, формуючи своєрідні цикли відносин. Наприклад, у період від 15 до 18 років спільного життя у багатьох сімей виникає велика криза. Сюди відносяться й інші значні віхи, такі як 24 та 30 років шлюбу. Часто, коли пара приходить до сімейного терапевта на межі розлучення, йдеться про те, що криза досягла свого піку.

Особливо яскраво сімейні кризи проявляються у формі побутових конфліктів, які на початкових етапах можуть здаватися незначними. Наприклад, наприкінці першого року спільного життя або трохи пізніше можуть почати дратувати повсякденні звички партнера.

Здаються речі, такі як неприбрані шкарпетки, немитий посуд, можуть сприйматися вже не як випадкові моменти, а як навмисні акти, що виражають зневагу і навіть бажання зачепити.

ALT: Кризи сімейних пар повинні бути завжли

Нормативні сімейні кризи

Нормативні сімейні кризи — це кризи, з якими сімейна система, чи то подружжя, чи вже велике сімейне об’єднання, стикається в міру проходження життєвих етапів, згідно з певним «графіком».

Це можна порівняти з тим, як ми приходимо до лікаря, і він, бачачи наш вік, пояснює, що певні вікові зміни є неминучими. Або, як у дітей, спочатку випадають молочні зуби, а потім прорізаються корінні, і на це ніяк не впливає наше бажання чи воля.

Зазвичай до цих «нормативних» тимчасових рамок сім’ї ставляться скептично. Часто мої клієнти, посміхаючись, кажуть: «Ні, це не тому, що ми 10 років разом, просто наша криза була завжди, а зараз стала гострішою».

У спокійний час, без серйозного стресу, навряд чи хтось із нас наважився б тягнути до кабінету психотерапевта не лише себе, а й партнера, а тим більше всю родину. Тому практично завжди сімейна терапія — це кризова терапія.

Проте саме кризи, з якими стикаються сім’ї, дають нам можливість допомогти їм вийти на новий рівень, перейти від однієї стадії до наступної.

Ненормативні сімейні кризи

Крім нормативних, існують і ненормативні сімейні кризи, що виникають на тлі несподіваних подій чи стресорів:

  • іпотека, переїзд або капітальний ремонт. Кожна з цих подій кидає виклик стабільності, і хоча вони часто асоціюються з покращенням умов, насправді такі зміни додають стресу, провокуючи конфлікти і навіть кризи у відносинах;
  • народження дітей також є нормативною кризою, будь то первісток чи наступні діти. Кожна дитина вносить у сім’ю нову хвилю змін, торкаючись звичок та звичаїв, які складалися протягом років;
  • похід дитини до школи ще один ключовий етап, коли система сім’ї проходить перевірку на міцність. У цей період на поверхню виходять конфлікти та внутрішні напруження, які раніше могли бути непомітними. Рівень симбіозу та батьківського залучення у процесі дорослішання дітей іноді настільки великий, що цей процес супроводжується сильною тривогою і навіть внутрішнім опором.

Як впливає гомеостаз сім’ї

Гомеостаз, або прагнення сім’ї зберегти існуюче становище, найчастіше підтримується сформованими патернами взаємодії, які допомагають сім’ї “виживати”. Коли колишній баланс (гомеостаз) сім’ї порушується, це відкриває шлях для змін.

Тут діють два ключові механізми — з одного боку, прагнення розвитку та проходження всіх етапів життєвого циклу, з другого, якоря і перепони, які утримують сім’ю у колишньому стані.

Ці механізми, як правило, вибудовані неусвідомлено, але вони дозволяють подружжю або утримувати баланс, або взагалі формувати відчуття стабільності та безпеки. Коли виникають такі сімейні кризи, то це зазвичай означає, що в гомеостазі утворилася тріщина. Колишні шаблони, звичні стереотипи та неусвідомлені механізми більше не працюють, оскільки сімейна система — це динамічна структура, і вона потребує розвитку, а не застигання.

Дорослість дітей та кризи симбіозу в сім’ї

Це неминучі етапи, які з часом приводять систему до випробувань. Спочатку у батьків можуть бути різні уявлення та спогади про школу та дорослішання, засновані на їхньому особистому досвіді. Цитати кліієнтів:

  • “Я була впевнена, що “нас ця криза не торкнеться”:
  • “Ми вже півроку лаємося на зовсім не пов’язані зі школою теми”.

Ці цитати підкреслюють, що підвищення рівня тривожності в сім’ї не завжди пов’язане безпосередньо зі школою, але найчастіше він все-таки призводить до посилення симбіозу, коли система ніби “регресує” до ранніх моделей взаємодії і відбуваютьс сімейні кризи.

На таких етапах сім’я схильна використовувати несвідомі патерни спілкування і звички. з прикладів: батько сімейства зазначив, що “його дохід прямо залежить від якості відносин”. “Чим гірші стосунки, тим менше я заробляю”.

І, звичайно, одна з найбільш відчутних криз, з якою стикається практично кожна сім’я, – це криза феномену “спорожнілого гнізда”. Коли один або кілька дітей залишають будинок, щоб розпочати самостійне життя, рівень тривожності у батьків різко зростає.

Підлітковий вік та його вплив

Сьогодні підлітковий вік настає значно раніше, ніж це вважалося раніше. Якщо раніше підлітковим вважали вік із 13 років, то тепер спостерігаються його ознаки вже у дітей 9–10 років. Батьки, бачачи, як їхній “дитина”, якого вони звикли обіймати і тиснути, усувається, коли його намагаються обійняти, часто переживають хворобливі емоції. Деякі матері, наприклад, описують, як уже юнацький голос їхнього сина може сухо сказати: “Не треба”, що викликає у них смуток і навіть сльози.

Невиконані процеси сепарації 

Мюррей Боуэн та її теорія про сімейні кризи чудово ілюструють, як невиконані процеси сепарації і сильна прив’язка до минулих поколінь, якими може передаватися навіть горе, ускладнюють як переживання втрат, а й можливість адаптації.

Це стає особливо важливим для тих, хто стоїть «поруч» і повинен підтримувати близького в таких моментах, що в деяких випадках стає неймовірно складним завданням.

Боуен пояснює, що напруженість між поколіннями, якщо сепарація була належним чином завершена, може викликати не тільки складності у парі, а й у сімейної системі загалом.

Те, як травма чи напруга передаються “по вертикалі” – від батьків до дітей – може впливати на горизонтальні відносини між партнерами, і це справді часто посилює конфлікт, загострює атмосферу та заважає порозумінню.

Роль батьківства

Тут, безумовно, важливий приклад Франсуази Дольто та її концепція того, що підлітки (і, до речі, діти взагалі) потребують стабільних, зрілих та емоційно здорових батьків. Ця істина допомагає зрозуміти, як сімейні кризи, як вплив підліткового віку на всю сім’ю, довбає по батькам, відносинам і всьому звичному укладу сім’ї.

Складність і тиск цього віку мають сильний вплив на батьків, які самі відчувають тривогу, втому і нерідко звинувачують себе в недосконалості. І тут, як наголошував Дональд Віннікотт, важливо усвідомлювати і приймати своє «досить добре» батьківство. Цей підхід дозволяє батькам не прагнути бути ідеальними, що допомагає уникнути надмірної самокритики та краще впоратися з труднощами.

Якість стосунків батьків — це справді визначальний чинник для емоційного та психологічного здоров’я дітей. Якби батьки ділилися своїми труднощами, не приховуючи їх, це могло б дати дітям важливий досвід та розуміння реальності, що, в свою чергу, допомогло б їм краще справлятися з власними викликами.

Важливо розуміти, що ідеалізований образ сім’ї та батьківських відносин може створити хибні уявлення про те, як виглядають реальні стосунки. Поділившись своїми переживаннями, батькам вдається продемонструвати, що конфлікти та труднощі – це нормальна частина життя, а не щось, що треба приховувати. Це по суті дає дітям інструмент для усвідомлення, що в житті буває складно, і це нормально.

Криза “спорожнілого гнізда”

Цікаво, що деякі батьки називають цей період початком спорожнілого гнізда. Для них навіть простий факт, що діти йдуть з дому вчитися або заводять стосунки, перетворюється на справжню втрату. Цей процес нерідко супроводжується гіркотою від усвідомлення, що тепер у будинку пусто.

Про цей феномен писали такі автори, як Грегорі Бейтсон та Пол Вацлавік, чиї роботи присвячені теорії комунікації. Вони наголошували, що початок багатьох захворювань, у тому числі психосоматичних та поведінкових порушень (таких як анорексія і навіть шизофренія), може бути пов’язаний з особливостями сімейних комунікацій. Особливо на етапі відокремлення дітей від сім’ї.

У своїй практиці, наприклад, я бачу зростання числа випадків анорексії у підлітків та молодих людей, особливо у великих містах.

Постає питання: чому труднощі саме цього періоду життєвого циклу часто переростають у проблеми?

На рівні повсякденного мислення може здатися, що в усьому винен сам підліток, його складний і нерідко конфліктний характер. Особливо якщо подружжя не подолало попередні сімейні кризи та їх взаємодія зводиться лише до обговорення дітей. Якось на прийомі, поставивши подружжю просте запитання: “Коли ви востаннє проводили час удвох?”, я почула від них відповідь: “Останнього разу ми були разом наодинці до народження дітей”.

Сімейні кризи: емоційне розлучення

На жаль, цей стиль взаємодії може призводити до так званого емоційного розлучення – коли пара офіційно залишається разом, але втрачає близькість та емоційний зв’язок. Вони забувають, як проводити час один з одним, як взаємодіяти поза обговореннями, пов’язаними з дітьми і виникають сімейні кризи. У нашій культурі, де прийнято віддавати пріоритет дітям та турботі про них, батьки часто відсувають на задній план свої особисті та подружні стосунки, що лише посилює емоційне відчуження.

У нашій культурі, де ідеали злиття між партнерами часто зводяться до абсолюту, підтримується ідея про те, що “чоловік і дружина — одне ціле”, “жінка – шия, чоловік – голова”.

При цьому подружжя перетворює свої очікування від партнера на щось дане. Ввоно починає сприймати іншого як “свою частину”, а не як окрему особистість. Виникають очікування, що інший вгадує бажання без слів, ніби подумки “прочитає” їх. І це може відбуватися, навіть якщо самі ці бажання не до кінця усвідомлені. На прийомі я часто чую фрази на кшталт: “

Ну він же повинен розуміти, чого я хочу, адже він – мій чоловік!”. Це очікування абсолютної емпатії, де партнер автоматично, без слів, виконує бажання іншого, може призводити до нерозуміння та образ. Адже череп непрозорий, і кожен має свій погляд на світ, який не завжди збігається з уявленнями партнера.

Проблема віддалення при емоційному розлученні

Пари, які уникають обговорення почуттів, часто стикаються з емоційним відчуженням. Це посилює незадоволеність і накопичує образи..

Проблема тут у тому, що у відносинах починають формуватися образи. Адже якщо чоловік — це частина мене, навіщо йому пояснювати, що я хочу? Ми ж не розмовляємо зі своїми руками чи ногами, тому що вони природно “підкоряються” нашим бажанням.

Але партнер не частина нас, і очікування, що він прочитає думки, стає джерелом конфліктів. Поступово кожен із подружжя починає відчувати, що його очікування не виправдовуються, що часто веде до взаємного розчарування та емоційного дистанціювання.

“Пастка” злиття, заснована на уявному розумінні один одного без слів. Вона стає причиною не просто побутових конфліктів, а глибокої емоційної незадоволеності, яка накопичується. Особливо коли відносини “застрягають” у подібній моделі.

Щоб долати ці сімейні кризи, важливо вміти висловлювати свої потреби. Здавалося б, це очевидно: говорити один з одним безпосередньо про свої бажання, очікування. Однак у нашій культурі вираз особистих потреб часто сприймається як егоїзм чи непристойність.

Проблема вигорання при емоційному розлученні

У суспільстві прийнято бути “ідеальними”, віддавати останнє заради інших, але не думати про себе. Така установка призводить до емоційного вигорання, оскільки у стосунках не можна черпати з “порожньої криниці”. Коли партнери пригнічують свої потреби, їх “батарейки” згодом розряджаються.

Але, як показує практика, довга відмова від власних потреб подібна до стиску пружини: чим більше тиск, тим більше згодом пружина розіжметься і неминуче прийдуть нові сімейні кризи.

Парадокс: у нашому суспільстві, де розрив відносин вважається чимось важким, часто простіше зібрати речі і піти, ніж чесно і відкрито обговорити образи, що накопичилися.

Хоча, можливо, просте визнання своїх почуттів та обговорення кордонів допомогло б їм побудувати нові, зрілі стосунки, замість “кидати валізи”.

Тимчасова розлука, як сімейні кризи

Коли ступінь злиття у відносинах досягає максимуму, як описував це Віттакер, партнери буквально починають відчувати себе єдиною істотою. У такій ситуації розлука, навіть короткочасна, стає неймовірно болісною, ніби хтось намагався відірвати від них частину тіла — руку, ногу чи вухо.

І коли один партнер вирішує провести час окремо, виникає сильне відчуття тривоги та страху. У такі моменти робота з парою потребує особливо делікатного підходу.

Іноді тимчасова розлука дозволяє партнерам «перезавантажитись», знайти особистий простір для роздумів, що може провокувати сімейні кризи, нові етапи у відносинах. І, як показує практика, часто такий підхід викликає побоювання, особливо коли один із партнерів переживає тяжку втрату, кризу чи хворобу.

У такі моменти терапевт допомагає партнерам усвідомити, що тимчасова відстань не означає «втеча». А відмова від зобов’язань, скоріше дає можливість знайти емоційні ресурси для підтримки один одного та самих себе.

Роль психотерапевта в роботі з парою

Уіттакер та інші фахівці підкреслювали важливість спільної роботи з обома партнерами, а на окремій терапії обговорювати відчуття, що виникли при сімейному прийомі. 

Коли пара приходить з відчуттям «застою», як це буває через роки шлюбу, коли образи забуті, а пристрасті згасли, терапія може допомогти їм на новому рівні порозумітися.

Термін про “зони внутрішньої самотності”ввів Олександр Алексєєв, де писує місця в психіці, куди ми йдемо в моменти нерозуміння, самотності чи емоційного заперечення, часто з дитинства.

Саме в цій сфері виникають сімейні кризи, як неврози та стереотипні очікування. Наприклад, “він повинен, нарешті, почати заробляти більше” або “вона має частіше дбати про будинок”. Ці очікування, які підживлюються минулими травмами, лише посилюють розчарування, якщо не знаходять підтримки у реальності.

Робота в парі дозволяє терапевту зайняти “роль перекладача” і ”адвоката диявола”: він допомагає кожному партнеру озвучувати та розуміти потреби один одного, створюючи “спільну мову”. Це допомагає прояснити приховані образи і вивести назовні напругу, що накопичується.

При цьому добрим терапевтичним підходом стає підтримка будь-якої розв’язки, до якої вони можуть прийти. Чи то оновлений і зрілий союз чи здорове розставання, завдання терапевта полягає у забезпеченні їхньої емоційної усвідомленості та готовності до наступного етапу життя. Разом чи порізно.

Інакше, руйнівні шлюби та розлучення, особливо якщо процес був хворобливим і недостатньо усвідомленим, завдають шкоди не тільки подружжю, а й дітям.

Підходи роботи терапевта у процесі терапії

Сімейна динаміка настільки складна і багатошарова, що прогнозувати, як розвиватимуться події і які їх очікують сімейні кризи практично неможливо. Кожна сім’я є унікальною, і кожен член сім’ї вносить свої особливості в загальну картину. Люди можуть приймати несподівані рішення, змінювати пріоритети, і це завжди буде частиною їхнього шляху. Замість цього краще зосередитися на підтримці безпечного простору для спілкування та на способах. Це дозволяє парі усвідомити свої почуття та потреби.

Тут пари можуть працювати над своїми відносинами, використовуючи терапевтичні техніки та підходи, щоб «прочистити» їх. І ключовим вмістом буде те, що саме слова та дії подружжя мають величезне значення, коли мова йдеться про сімейні кризи. Психотерапевти можуть надати інструменти та підтримувати, але кінцевий результат залежить від того, як партнери застосовують ці інструменти у своєму житті.

Техніки роботи сімейного психотерапевта з парами

Ось кілька технік та підходів, які можуть допомогти парам, де є сімейні кризи у процесі терапії:

  1. Активне слухання. Це ключова техніка, яка допомагає партнерам почути один одного. Важливо не просто чути слова, а й розуміти почуття та потреби, що стоять за ними. Це може включати перефразування, уточнення і завдання відкритих питань.
  2. Обговорення емоцій. Допомагати партнерам ділитися своїми емоціями та переживаннями, які вони відчувають щодо один одного та в сім’ї Це створює можливість взаєморозуміння.
  3. Ідентифікація та зміна негативних патернів. Пари можуть працювати над виявленням та зміною деструктивних моделей поведінки, які повторюються у їхніх стосунках.
  4. Техніки усвідомленості. Практики усвідомленості можуть допомогти партнерам бути більш уважними до своїх почуттів та реакцій.
  5. Рольові ігри. Іноді корисно програти ситуації, які викликають конфлікт, щоб побачити їх з іншого боку і зрозуміти позицію партнера
  6. Створення спільних цілей. Партнери можуть працювати над визначенням спільних цілей для своїх відносин, що допомагає створити спільне бачення та мотивацію
  7. Вираз подяки. Регулярне вираження подяки та вдячності за позитивні якості один одного допомагає зміцнити емоційний зв’язок.
  8. Ритуали спілкування. Встановлення регулярних зустрічей для обговорення важливих тем може допомогти підтримувати відкритість та довіру у відносинах.

Те, що деякі пари приходять із наміром розлучитися, але в результаті цього не роблять, також підкреслює складність процесу. Часто слова та наміри можуть змінюватися у міру того, як пари працюють над собою та своїми стосунками. Це підкреслює важливість контексту та динаміки, яка існує у кожній парі.

ALT: На фото зображен психоолог
Клік на картинці веде до мого профілю в фейсбук

Якщо у вас є стійке відчуття, що в вашій парі час від часу підіймаються одні й ті ж самі теми для оговорення, проте замість того, щоб вирішити іх, ви тільки підсилюєте ці конфлікти, чи стараєтеся іх уникнути, можливо є сенс звернутися до психолгів проекту, вибравши спеціаліста, який вам підійде, та розібравши ці токсичні цикли перейти на новий, більш свідомий та глибокий рівень поваги та довіри в вашій парі.
Дайте собі дозвіл бути щасливими!

Автор

  • Марія Сибірська

    Фахова психологіня. психотерапевтка, юнгіанка -психоаналітикіня, групова терапевтка, травма терапевтка, спеціаліст з підліткової психотерапіі, дитячо-батьеівські стосунки. з грунтовним 6-ти річним клінічним досвідом роботи. За рік буду сертифікована сімейним психотерапевтом. Співзасновниця в Простір психологів. Являюся волонтером руху психологічної допомоги по підлітковим травмам під час війни.

    Переглянути мареріали

Тінь та її особистість

4 115

Тінь та її особистість: що це таке?

«Людина стає просвітленою не тому, що уявляє собі фігури зі світла, а тому, що робить темряву свідомою. Однак остання процедура не з приємних і, як наслідок, непопулярна!”

Карл Густав Юнг 

Теорію про Тінь та її особистість придумав відомий психоаналітик Карл Густа Юнг. Ця теорія є настільки неоднозначною, наскільки і складною для розуміння та роботи. Карл Густав Юнг вважав, що усвідомити свою тінь і навчитися управлятися з нею, це доля всіх людей. 

Тінь  – це сукупність рис, якостей, особистості, які ми витісняємо, які ми в собі не приймаємо, які нам здаються, можливо, поганими, можливо, соціально несхвалюваними.

Тобто, наша тінь – це ті якості, які ми взагалі не вважаємо своїми, але вони в нас присутні. Джеймс Голліс пише, що тінь – це те, що змушує відчувати в нас дискомфорт від самих себе.  Це така наша частина, яка може нам не подобатися, може лякати, може викликати відторгнення, і яку ми можемо помічати тільки в інших людях. Але вона від цього не перестає бути нашою частиною. 

Чому ми не можемо усвідомити Тінь?

Джеймс Куліс, відомий психолог дуже цікаво написав, що Тінь та її особистість починається з Конфлікту.  І для нас дуже цінно знаходити цей конфлікт та розглядати його, бо цей наш внутрішній конфлікт і є Тінь, яка може виявлятися у якихось заряджених ситуаціях, коли ми розуміємо, звідки ростуть ноги у наших емоціях.

Існує чотири способи, якими тінь та її особистість виявляються у нашому житті:

  1. Тінь залишається активною, але несвідомою. Коли ми на щось дивно реагуємо, а потім не можемо собі пояснити. Ми часто в таких випадках говоримо, “На мене щось найшло”, “У мене впало забрало”, “Мені знесло вежу і почалося”. І ось тут варто бути дуже уважним і розглянути, і дослідити, що відбувається з нами тут. Тому що, швидше за все, тут Тінь показує свої вуха. 
  2. Тінь заперечується, але проектується на інших. Коли вас критикують. Наприклад, і у вас є відчуття, що це взагалі не про вас, але вас це зачіпає. І це теж гарна нагода з цією ситуацією розібратися. Можливо, там є якесь там дзеркало, щось там про вас. Та коли ви критикуєте когось. Це також може бути проекцією, тому що все, що ми не визнаємо собі, ми проектуємо на інших. 
  3. Тінь узурпує нашу свідомість, опановуючи нами. Коли ми починаємо поводитись не так, як планували.
  4. Тінь розширює нашу свідомість через визнання, діалог, засвоєння її вмістом.  Коли в голові спливають обмежуючі переконання, які, виростаючи, ми пам’ятаємо вже, як свої.  Травмуючі нас епізоди, присутні від значних об’єктів у дитинстві.  Ми їх точно і дослівно не пам’ятаємо, але вони у нас є точно у наборі якихось тверджень. Твердження, які ми можемо легко помітити, вони виявляються в різних контекстах. І ми можемо відловити тінь через міркування про те, в що ми віримо.
ALT: фото та опис експерту з клінічного та практичого психоаналізу
Посилання на пряямий профль із контактами

Механізми роботи

Головний механізм Тіні та її особистості- захисний. Цей захисний механізм психологи називають Проекцією.

Проекція – це несвідомий процес. Таким чином Его захищає себе і вашу персональність, воно дає хибну ідентичність. Погодьтеся, якби це не було нашим наболілим, колись витісненим, воно б нас не дратувало. Когось бісить нахабство, когось – жадібність.

Коли ми бачимо зміст тіньового несвідомого – це проекція. Ось так, за допомогою проекції ми відбиваємо власні тіньові сторони на інших. Злимося на інших, обурюємося, бо не визнаємо ці якості в собі. Наприклад, ви можете дратуватися на людину, яка спілкується з вами розв’язно. Але насправді вона може поважати вас, просто у її манері відкривається ваша власна розв’язність. І якби її не було у вас, вона б не турбувала вас так сильно в тій людині.

Золота тінь 

Також,  Карл Юнг ввів таке поняття, як «Золота тінь». Це наша зона зростання та розвитку.

Наприклад, коли дитина любить малювати, і вона малює всюди: на шпалерах, на стінах. Або коли дитина досить активна і бігає по квартирі, кричить, а мама її бере і різко тримає в облозі: “Досить кричати, як недорізаний, вгамуйся”. Або “Що це ти намалював, як курка лапою, розмалюй хоч красиво це убозство”.  І його життєва енергія, необхідна у розвиток не проявляється там, де це доречно. Тому що в нього лишається в пам’яті, що це недоречно, страшно, соромно.

Золота тінь розмовляє з нами мовою захоплення. Захоплення властивостями інших людей. Коли вас щось захоплює в іншій людині, не подобається, а саме захоплює, знайте, що у вас ця якість теж є. Просто воно у вас пригнічене. Це якась ось така ваша Золота тінь. Ось таке! 

Невизнані частини

То як же виявляється насправді наша Тінь та її особистість? Існують 3 яскраві переживання, які свідчать про те, що поряд з нами завжди є не визнана частина:

  1. Ненависть
  2. Безпорадність
  3. Байдужість

Ось так не ресурсні прояви людини, на перший погляд, є дуже яскравими показниками величезної кількості енергії, не визнаних людиною своїх частин. 

Карл Юнг свого часу писав дуже цікаву метафору:

“Доколи до тебе приходить депресія, дама в чорній вуалі і жалобній сукні, зроби добрий жест, запроси її за стіл і випий з нею каву або чай, пригости її булочкою для того, щоб поговорити з нею і можливо ти щось дізнаєшся дуже значуще та важливе тобі».

У наш час депресія є одним із найяскравіших невротичних творчих новоутворень, які люди використовують часто-густо. І вони безпосередньо пов’язані саме з цими трьома переживаннями. 

Тінь та її субособистості

У кожної людини є свої тіньові субособистості:

Ненависть

Коли ми починаємо ненавидіти, але ми не визнаємо, що ми зараз просто ненавидимо цю людину, за те, що вона виявляє якісь якості, які ми собі не дозволяємо, ми вважаємо, що це жахливо, хоча можливо в цьому багато ресурсів, або нам соромно за те, що у нас теж бувають такі думки, бажання та ідеї. Процес індивідуації вимагає інтеграції тіні та її особистості, і це може допомогти зменшити ненависть, оскільки людина більше не потребує переносити свої внутрішні конфлікти на інших.

Ненависть також може виникати як проєкція певного архетипу, наприклад, архетипу «ворога» або «антигероя». Це може бути спробою психіки впоратися з глибокими внутрішніми страхами або конфліктами, які неможливо усвідомити безпосередньо. Тому проєкція на зовнішній об’єкт чи людину стає способом вираження цієї боротьби, але також веде до конфлікту і ненависті.

Ненависть може також проявлятися в результаті внутрішньої поляризації, коли особистість розколюється між протилежними аспектами. Наприклад, свідоме прагнення до порядку і гармонії може конфліктувати з несвідомими бажаннями або агресивними імпульсами, що викликає почуття ненависті або відрази. Це частина процесу психічного розвитку, коли свідомість намагається інтегрувати протилежності.

Також, ненависть може бути психологічною захисною реакцією на глибокий страх або вразливість.

Безпорадність/безвихідність 

Відчуття безпорадності, безнадійності, безсилля іноді, вкрай необхідні для вирішення багатьох питань. Людина може відчувати безпорадність, коли її свідомість стикається з цими темними аспектами.

Це може бути страх, відчай, почуття провини або сорому. Прийняття тіні — важлива частина психічного зростання. Безпорадність тут пов’язана з необхідністю прийняти власну вразливість і недосконалість. Коли людина вчиться приймати свою вразливість і недосконалість, а також інтегрувати тіньові аспекти особистості, то безпорадність спонукає до пошуку глибшого сенсу, досягнень внутрішньої гармонії і врешті-решт до розуміння власного справжнього Я.

Байдужість

Ця субособистість проявляється, коли людина все собі дуже довго забороняла. Забороняла входити в контакт із негідними людьми, бути з негідними чоловіками та дружинами. Забороняла спілкуватися із негідними батьками, дітьми, співробітниками. Тобто слово «негідний» тут є ключовим. 

Є такий жарт, що спочатку світ став недостойним цієї людини, а потім разом із втратою цього світу людина втрачає свої переваги. Роджер Янг дуже цікаво виділив таку думку, що одним із найсильніших джерел харчування фанатизму та залежності є Тінь. Тому що будь-який вид такої патологічної залежності наша енергія, що харчується погано. І неважливо, це залежність від алкоголю, наркотиків чи від ідеалізму, спрямованого чи зовні, чи всередину. 

І більше того, саме така форма залежності, коли ми свою енергію впроваджуємо у допоміжні якісь обсяги, допоміжні мрії, які тягнемо за собою, дозволяє нам втрачати контакт із собою та не розуміти, не усвідомлювати, що ж насправді відбувається у нас. всередині.

І навколишній світ, який нас лякає, жахає, викликає почуття провини та сорому, насправді є величезним збільшувальним склом чи дзеркалом нашого внутрішнього світу. Тому що якщо я розумію, що я маю ці якості, і я знайшла їм застосування, тобто я знаю, що я можу казати неправду, або я можу бути злим, або я можу бути несправедливою до когось, і знаю ці ситуації достатньо чітко та можу їх ідентифікувати, то моя небезпека для себе і оточуючих рідко знижується.

Недарма говориться, що найнебезпечніша людина – це та, яка не бачить, наскільки вона небезпечна сама.

Ресурси

Проте, якщо людина знає ті речіі, які можуть завдати біль та небезпеку іншій людині, то не буде прагнути довести свою правоту будь-якими шляхами. 

Здорова людина ніколи не буде нікого мучити, і ніколи не буде сперечатися з тим, що зараз її якісь дії, не спеціальні, завдати комусь болю, могли зіткнутися з прийняттям тієї чи іншої людини, з її болісною частиною тіні. Вона може прийняти і те, що зараз відбувається з нею, могло завдати біль іншому. Не тому, що вона цього хотіла. І знайти у собі ресурси, підтримати людину, поговорити з людиною, і прийняти її думку про неможливості контакту зараз. 

Вона стає більш плинною до процесів, які не відповідають ідеальним уявленням про себе.

Тінь та її особистість: екзистенції

Коли ми працюємо з Тінню, у людини знижується напруга в контексті з шістьма основними екзистенційними цінностями. Тому що коли у людини дуже слабкий контакт з Тінню, то екзистенції, тобто даності, які ми не можемо змінити як людську, біологічну істоту, а саме:

Самотність

Ми всі самотні, а значить індивідуальні, і що це буде завжди, і що незалежно від того, що я можу визнавати і зливатись зі своїм партнером, зі своїми дітьми, зі своїми близькими, дуже тісно. Ми все одно різні, і це обов’язково виявлятиметься в наших відносинах. І моя готовність до різниці – це якраз моя опрацьованість у плані усвідомлення своєї тіньової сторони. 

Не завжди буде так, як хочу, і не завжди буде так, як ти хочеш. Завжди буде тільки так, як ми можемо створити це разом.

І в цьому сенсі, коли з’являється вільний час, або наш партнер хоче вільного часу, або коли у нас виникають конфліктні ситуації, що потребують цього часу, самотність не стає для нас причиною байдужості, ненависті та безвихідності. 

Кінцевість буття

Кінцевість буття ту вживається в сенсі розуміння саме, як смерть, причому не лише в її глобальному прояві, а й у прояві миттєвому.

Наприклад, ті відносини, які були, вони вже не є такими. Це також смерть. Ті погляди, які я мала щодо іншої людини, вони зараз змінюються. Це також смерть. Слова, які я не готова була почути, вони формують у мені це відчуття тотальної зміни. Це також смерть. І коли ми досить уважні до цих змін у нашому житті, то кінцівка не буває такою, що глобально захоплює нашу психіку і розум. 

Ми стаємо готові, ми стаємо більш сповільненими, і ми менше упускаємо важливих подій для природного проживання, щоб будь-які зміни не перетворювалися на катаклізми ї епідемії. 

Свобода

Ми всі хочемо свободи, обирати цю свободу, но ми всі в дитинстві привчаємось до того, що в нас є а) борги; б) б) неможливості; с) відповідалність за що ми хочемо і за те, що нам приходиться терпіти, що цього не хочуть інші, і знаходити якісь адаптивні дії. 

Я маю свободу зробити любий вибір за який я готова нести відповідальність і зіштовхуватися з незадоволенням людей, не втрачаючи до них поваги. 

Тривога

Тривога завжди є провісницею, що ми дуже близько до чогось підходимо. дуже важливому для нас, з іншого боку, є наші привиди тіней, з якими нам доведеться познайомитися.

Чому Люди застрягають у комфорті та всіма силами намагаються утримати його?

Тому що тут зберігається нами едемський райський сад. Я боюся втратити комфорт про своє уявлення про себе. Але життя змушує нас щось хотіти, кудись бігти. Як говорили великі філософи: “Поки я живу, я хочу, поки дихаю я роблю бажання можливими.

Юнг сказав дуже важливу річ, що перший крок у роботі з Тінню починається з переговорів між моїми бажаннями, моєю Персоною та всім, що викликає ці переживання (байдужість, безвихідність та ненависть). 

Персона – це те, на що ми можемо спертися, створена нами авторитетна думка, яка відповідає і нашим уявленням про себе, і нашим проявам назовні, і підтвердженням оточуючими).

Даність 

Це те, що життя відбувається у матеріальному тілі, яке підтримує нашу сексуальність. У сучасному світі відбувається насильство про матеріальне тіло та сексуальність, які, з одного боку, створюють опір розвитку, і, з іншого боку, обмежують потенціал можливості. Тобто робота з Тінню, що ми не хлопчики чи не дівчатка, що з нашою заздрістю до хлопчиків чи дівчаток, або до певних дівчаток своєї статі чи хлопчиків своєї статі, ось цією частиною, яка викликає ненависть, байдужість, і безпорадність, у плані сексуального контакту, завжди породжує деструктивну жорстку конкуренцію, що призводить до ізоляції та руйнування соціальних значущих зв’язків.

Недосконалість

І це теж бич нашого життя. Тому що нас з дитинства привчають до того, що ми повинні бути опорою, такими, і не повинні бути такими, і не повинні бути сякими, повинні відповідати чи не відповідати, і цих боргів накопичується за життя так багато, що жоден банк не існує може покрити це жодним кредитом. Тому що ми стаємо, повинні повернути собі право жити. А то таке повернути право жити? Це повернути собі право на недосконалість наших тіньових сторін, які можуть бути вкрай необхідні для вирішення моїх багатьох питань, у зв’язку з моїми бажаннями, цілями і моїм шляхом. Юнг каже дуже цікаву думку, що 

Найчесніша людина є людина, яка усвідомлює межі брехні, яку він говорить. 

Тінь та її особистість, як недосконалість

Коли ми працюємо з недосконалістю, ми стаємо мужніми і осягаємо ті сторони, кинуті собою де нам необхідні креативність і творчість для проживання цієї недосконалості.  І недосконалість завжди є частиною спроможності знаходження людей, свого світу. Ми не можемо завжди належати до світу рівноцінно рівнозначно. Хтось нам дорогий, хтось не дуже, когось ми хочемо бачити постійно, а когось ми уникаємо за всяку ціну. Не всі частини тіні та її особистості приймаються так близько. 

  • коли ми говоримо, що наша недосконалість є частиною нашої цілісної особистістю, ніби ми спираємося на гірську стіну;
  • коли Тінь та її особистість стають найменшими та непомітними? Коли ми знаходимося практично з нею впритул. Тому що, коли людина спирається на стінку, його тінь не покриває його. 

Підлітки всі недосконалі і перебувають у стані формування своєї цілісності та своєї персони та у фазі найбільш свого активного знайомства зі своєю Тінню. При цьому не лише самостійно, але ще й з батьками, які на цей момент точно не можуть уникнути своєї Тіні. Тому підліткова криза іноді допомагає вивести батькам набагато більше своїх дітей. 

Сенс життя та неможливість його знаходження пов’язаний з Тінню. Ми часто втрачаємо себе у процесі певних приватних завдань. Зміна зупинки, Народжуються діти, ми розлучаємося зі своїми партнерами або виходимо заміж, багато кризових моментів вибивають нас із зони комфорту і, відповідно, ми втрачаємо колишній сенс. І якщо у нас дуже великий опір опрацюванню наших тіньових сторін, то ми часто намагаємося сховатися в депресію, у боротьбу за справедливість і відбудовуємо їхню ізоляцію, щоб по-дитячому перечекати момент кризи. Секрет у тому, що перечекати життя не виходить. Це якраз моя опрацьованість у плані усвідомлення своєї тіньової сторони. 

Вправи з опрацювання Тіні

Нижче я хочу привести 2 потужні вправи, які вам точно допоможуть дослідити та пропрацювати ваші тіньові особистості:

Вправа “Недооцінена Тінь”

Ця вправа добре підійде тим, хто схильний недооцінювати себе та свої можливості. 

Для виконання вам знадобляться лише листок та ручка. Сядьте зручніше, розслабтеся, і на мить задумайтеся.

  1.  Вибір друзів. Якби ви могли вибрати собі в друзі п’ять знаменитих людей (не важливо, що нині живуть або вже померли, чоловіків чи жінок), кого б ви обрали? Це можуть бути актори, співаки, вчені, політики – будь-хто. Ті, ким ви по-справжньому захоплюєтеся та кого цінуєте. З ким вам хотілося б ближче поспілкуватися, сходити разом у кафе, обговорити якісь важливі для вас теми. Запишіть імена п’яти людей. 
  2. Вибір рис.
    • Позитивні риси. Отже, у вас є п’ять нових друзів. Вони, безперечно, справжні друзі. Люблять вас та цінують. Їх напевно приваблюють якісь ваші якості. Подумайте, яку вашу позитивну якість міг би відзначити кожен із них? Запишіть ці позитивні риси.
    •  Негативні риси. Адже це справжні друзі, а значить вони повинні бути з вами чесними. І тому кожен з них може відзначити якийсь ваш недолік. “Знаєш, …, – кажуть вони. – Ти, звичайно, такий(а) чудовий(а), як ми сказали раніше. Але все ж таки у тебе є певні мінуси. І ось які… Запишіть ці негативні якості. 
  3. Аналіз. Цей крок, як правило, дається людям найпростіше. Тут вам потрібно пояснити, чому ви обрали саме цих людей? Навпроти їхніх імен вам необхідно виписати ті риси їх характеру (саме риси характеру, а не досягнення у сфері науки і творчості), якими ви по-справжньому захоплюєтеся, якими хотілося б мати, які вас надихають. 
    • 2 пункт вказує на вашу самооцінку. Чи важко вам було описувати свої позитивні сторони чи слова приходили легко? Чи багато якість вдалося пригадати, чи список досить мізерний? Ці якості – ваша опора, те, що допомагає вам рухатися вперед. Цінуйте та бережіть у собі ці якості. 
    • Пункт 3 також допомагає вам краще вивчити оцінку себе. Ці якості було виписувати простіше, ніж у пункті 2? Чи багато їх вийшло чи мало? Подумайте, що ви хотіли б і можете виправити? Чи це справді об’єктивна картина “себе”, чи це те, що було вам колись нав’язано іншими? 
  4. Підсумок. І, нарешті, головний пункт – КРОК 4.  Це і є ваша золота тінь. Як ви вважаєте, що це?

    Напевно ви відповісте, що це ті якості, якіторими вам хотілося б мати. АЛЕ – НІ. Справа в тому, що ми здатні побачити лише те, що є у нас самих. Ті якості, які захоплюють вас у вибраних вами знаменитостях – це ті якості, які маєте особисто ВИ!
    Адже ви не знайомі ні з ким із перелічених вами людей, і різні люди в тій самій людині можуть побачити зовсім різне. І завжди – тільки своє.  Але ці якості у зв’язку з якимись життєвими обставинами заперечуються вами, ви їх у собі не визнаєте.

    Можливо, ця вправа вас навіть шокувала і ви подумали “Зовсім ні, це абсолютно не схоже на мене”. Але якщо ви замислитеся, то напевно згадайте, що колись у житті були ситуації, коли вам необхідно було застосувати саме цю якість своєї особистості, і у вас це чудово виходило. 

Вправа “Метод Кена Уїлбера»

  1. Виберіть, з ким хочете працювати. Найлегше почати з людини, з якою у вас проблемні стосунки (наприклад, партнером, родичем, начальником). Ця людина може дратувати, турбувати чи засмучувати вас. Або, можливо, ви відчуваєте потяг, одержимість, власність щодо нього. Виберіть того, з ким у вас є сильний емоційний заряд, чи то позитивний, чи негативний, того, до кого ви небайдужі.
  2.  Тепер уявіть цю людину. Опишіть ті якості, які вас найбільше засмучують, або характеристики, які вас найбільше приваблюють, використовуючи мову від третьої особи (він вона, вона). Розкажіть про них вголос або запишіть у щоденник. Висловлюйте свої почуття. Не заглиблюючись в аналіз, говоріть чесно та щиро. Немає потреби бути милим чи комусь подобатися у цей момент. Людина, яку ви описуєте, ніколи не побачить, що ви сказали і написали.
  3.  Поговоріть із цією людиною: почніть діалог із нею у своїй уяві. Говоріть від 2-ї особи (використовуючи звернення ти чи ви). Звертайтеся до цієї людини, якби вона була поруч. Розкажіть йому, що вас турбує. Задайте йому такі запитання: чому ти так зі мною чиниш? що ти хочеш від мене? що ти намагаєшся мені довести? чого ти мене вчиш? Уявіть його відповідь на ці питання. Вимовте цю уявну відповідь вголос. Якщо хочете, запишіть розмову до свого щоденника. Кен Вілбер
  4.  Стати цією людиною у своїй уяві. Знайдіть якості, які або дратують, або зачаровують вас. Здійсніть риси характеру, описані в кроці 2. Використовуйте мову від першої особи (я, моя). Це буде незвично та складно. Риси, які ви набуваєте на цьому кроці – це саме ті риси, які ви в собі заперечували. Використовуйте такі твердження: я злий; я ревную; я сяю. 
  5. Випишіть усі якості, з якими ви працюєте: “Я ___________________”.
  6. Проаналізуйте ці заперечені якості у собі. Випробуйте ту частину себе, яка є цією якістю. 

Не робіть процес абстрактним: просто БУДЬТЕ таким, як ви написали. Побудьте у цьому стані деякий час. Тепер ви можете володіти цією якістю та інтегрувати в себе Тінь та її особистість!

Автор

  • Марія Сибірська

    Фахова психологіня. психотерапевтка, юнгіанка -психоаналітикіня, групова терапевтка, травма терапевтка, спеціаліст з підліткової психотерапіі, дитячо-батьеівські стосунки. з грунтовним 6-ти річним клінічним досвідом роботи. За рік буду сертифікована сімейним психотерапевтом. Співзасновниця в Простір психологів. Являюся волонтером руху психологічної допомоги по підлітковим травмам під час війни.

    Переглянути мареріали

Обструктивне апное сну

1 035

Обструктивне апное сну (СОАС) є найбільш розповсюдженим типом порушення дихання під час сну (SDВ). Цей розлад дуже поширений і є окремим фактором ризику для розвитку серцево-судинних захворювань, а також підвищує ймовірність дорожньо-транспортних пригод.

СОАС проявляється колапсом верхніх дихальних шляхів під час сну, що призводить до часткової або повної зупинки потоку повітря, включаючи апное та гіпопное, які супроводжуються десатурацією кисню, гіперкапнією або фрагментацією снуа.

ОБСТРУКТИВНЕ АПНОЕ СНУ. ХАРАКТЕРИСТИКИ

Апное характеризується повним або майже повним (на 90%) зниженням потоку повітря, яке триває принаймні 10 секунд. При апное не обов’язково виникають десатурація або пробудження. Гіпопное – це зниження амплітуди дихання на 30% або більше, яке триває не менше 10 секунд і супроводжується десатурацією кисню на ≥3% або мікро пробудженням. Основні симптоми СОАС включають хропіння, денну сонливість, переривання дихання під час сну та пробудження з відчуттям задухи.

Діагностика СОАС традиційно проводиться за допомогою нічної полісомнографії (PSG), однак все більше поширюється використання домашнього тестування на апное сну (HSAT). Цей метод підходить для діагностики пацієнтів із середньою або тяжкою формою СОАС без ускладнень. Важливо зауважити, що негативний результат тесту HSAT не виключає наявність СОАС, тому може знадобитися подальше тестування або повторна полісомнографія.

Клік веде на мій профайл з контактами, звертайтесь!

Згідно з ICSD-3, СОАС діагностується при наявності мінімальної кількості респіраторних подій за годину сну. Індекс апное-гіпопное (AHI) або індекс респіраторних подій (REI) використовуються для класифікації СОАС за ступенем тяжкості. Легкий ступінь визначається як 5-15 подій на годину, помірний — 15-30 подій, а тяжкий — понад 30 подій на годину. Однак AHI або REI не є єдиними показниками, оскільки вони не враховують рівень кисню в крові, тривалість респіраторних подій, фрагментацію сну або наявність супутніх захворювань.

Обструктивне апное сну. ЕПІДЕМІОЛОГІЯ ТА ВПЛИВ

За даними Національного інституту здоров’я (NIH), приблизно 30% населення скаржиться на проблеми зі сном, а у 10% спостерігаються пов’язані з цим денні порушення функціонування. Безсоння є найбільш поширеною скаргою на сон серед дорослих: від 20% до 30% дорослих у США відчувають його симптоми. СОАС — один із найпоширеніших розладів сну, який спостерігається у 9% до 38% населення. Частота СОАС збільшується з віком, підвищенням індексу маси тіла (ІМТ) і частіше зустрічається у чоловіків та жінок після менопаузи.

  • Для цієї статті були використані матеріали з “Європейські директиви по діагностиці і лікуванню безсоння”., Асамблея національних сомнамнологічних товариств, 2017.

СКРИНІНГ НА НАЯВНІСТЬ РОЗЛАДІВ СНУ 

Клінічні особливості та хронічної інсомнії

СОАС (обструктивне апное сну)

  • Сонливість протягом дня
  • Гучне, набридливе хропіння
  • Діагностовані випадки апное
  • Задихання або кашель вночі
  • Ожиріння (індекс маси тіла >30 кг/м²)
  • Резистентна до лікування артеріальна гіпертензія

Хронічний безсонний розлад

  • Труднощі із засинанням, підтриманням сну або ранні пробудження
  • Порушення сну викликає значний дистрес або впливає на важливі сфери життя
  • Проблеми зі сном виникають щонайменше 3 рази на тиждень
  • Порушення сну триває не менше 3 місяців
  • Труднощі виникають навіть при достатній можливості для сну
  • Не можна пояснити іншим розладом сну або неспання
  • Безсоння не пов’язане з дією речовин
  • Не пояснюється наявними психічними або медичними станами

Скорочення

  • ІМТ – індекс маси тіла
  • ICSD-3 – Міжнародна класифікація розладів сну, 3-тє видання
  • ОСА – обструктивне апное сну

Інші розлади сну

Скорочення

  • ЦНС – центральна нервова система
  • NREM – фаза нешвидких рухів очей
  • REM – фаза швидких рухів очей

Обструктивне апное сну. ЛІКУВАННЯ ХРОНІЧНОГО БЕЗСОННЯ

Компоненти навчання щодо сну, огляд поведінкових втручань та протипоказання

Навчання пацієнтів та спільне ухвалення рішень (SDM)

  • Надання загальної інформації про безсоння
  • Ознайомлення з варіантами поведінкового лікування
  • Обговорення ризиків, переваг та альтернатив лікування

Компоненти поведінкового лікування (CBT-I та BBT-I)

  • Терапія обмеження сну: Обмеження часу в ліжку до фактичної тривалості сну для збільшення бажання спати. Час перебування у ліжку збільшується поступово протягом лікування.
  • Контроль стимулів: Формування асоціацій між ліжком і сном, а не з неспанням.
  • Релаксація: Зниження рівня фізіологічного збудження для створення сприятливих умов для сну.
  • Гігієна сну: Консультування щодо поведінки, яка може заважати сну.
  • Когнітивна реструктуризація (тільки для CBT-I): Усунення негативних думок про сон та подолання тривожних переконань.

Стани, що потребують індивідуального підходу або відстроченої CBT-I

Скорочення

  • BBT-I – коротка поведінкова терапія безсоння
  • CBT-I – когнітивна поведінкова терапія безсоння
  • ПТСР – посттравматичний стресовий розлад
  • SDM – спільне ухвалення рішень

Обструктивне апное сну. ФАРМАКОТЕРАПІЯ ПРИ ХРОНІЧНОМУ БЕЗСОННІ

Перед початком фармакотерапії

  • Оцініть інші порушення сну, денну сонливість, дихальні проблеми, когнітивні розлади, зловживання речовинами та взаємодію ліків.
  • Заохочуйте нефармакологічні підходи (наприклад, CBT-I або BBT-I).

Можливі варіанти фармакотерапії

  • Доксепін у низькій дозі
  • Небензодіазепінові агоністи бензодіазепінових рецепторів (попередньо проконсультувавшись пацієнтів про можливі ризики, пов’язані з поведінкою під час сну).

Антипсихотики не рекомендуються для лікування хронічного безсоння.

У випадку невдачі фармакотерапії рекомендується консультація у фахівця зі сну.

Скорочення

  • BBT-I – коротка поведінкова терапія безсоння
  • CBT-I – когнітивна поведінкова терапія безсоння
  • NREM – нешвидкі рухи очей

ОБСТРУКТИВНОГО АПНОЕ СНУ. ІНШІ ПІДХОДИ

Методи, рекомендовані для лікування хронічного безсоння

  • Аурикулярна акупунктура з використанням насіння та гранул

Методи, що НЕ рекомендуються для лікування хронічного безсоння

  • Альфа-стім
  • Краніальна електростимуляція
  • Дифенгідрамін
  • Мелатонін
  • Ромашка
  • Валеріана

Не рекомендуються також

  • Напої на основі перцю п’янкого (кава-кава)

Скорочення

  • CIH – комплементарне та інтегративне здоров’я

ОБСТРУКТИВНОГО АПНОЕ СНУ. ЛІКУВАННЯ

Оцінка ризику СОАС

 Рекомендовано використовувати опитувальник STOP для стратифікації ризику СОАС:

  • Гучне хропіння
  • Втома або сонливість вдень
  • Зупинка дихання під час сну
  • Лікування гіпертонії

Оцінка ризику

  • Високий ризик – якщо ≥2 відповіді “так”
  • Низький ризик – якщо <2 відповіді “так”

Опитувальник STOP не замінює клінічну оцінку. Клінічна оцінка має включати ІМТ >30 кг/м², вік >50 років, менопаузальний статус, обхват шиї, сімейний анамнез і огляд ротоглотки.

Скорочення

  • ІМТ – індекс маси тіла
  • СОАС – обструктивне апное сну
  • STOP – хропіння, втома, апное, високий тиск

СУПУТНІ ЗАХВОРЮВАННЯ ПРИ Обструктивне апное сну

  • Значні кардіореспіраторні захворювання
  • Серцево-судинні порушення, зокрема застійна серцева недостатність
  • Легеневі захворювання, що впливають на насичення киснем (або потребують кисневої терапії), включаючи ХОЗЛ (стадія III або IV за GOLD)
  • Інсульт
  • Слабкість дихальних м’язів
  • Гіповентиляція через нервово-м’язові або легеневі розлади
  • Вживання опіоїдів
  • Хронічне безсоння
  • Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР)

Скорочення

  • GOLD – Глобальна ініціатива щодо ХОЗЛ

Домашнє тестування апное сну (HSAT)

  1. Лікування СОАС рекомендується пацієнтам з AHI або REI 5-15 подій на годину та наявними симптомами.
  2. Для пацієнтів з обмеженнями у роботі або стилі життя рекомендовано додаткове тестування за допомогою лабораторної полісомнограми (PSG).
  3. Для загальної популяції з AHI 5-15 подій на годину, HSAT слід розглядати як можливу СОАС.

Скорочення

  • AHI – індекс апное-гіпопное
  • HSAT – домашнє тестування апное сну
  • PSG – полісомнограма
  • REI – індекс респіраторних подій

Обструктивне апное сну. ЛІКУВАННЯ

  1. Для пацієнтів з тяжкою формою СОАС (AHI >30 подій на годину) рекомендовано початкову терапію з використанням ПАП (позитивний тиск у дихальних шляхах).
  2. Пацієнтам із легким або середнім ступенем тяжкості СОАС (AHI 5-30 подій на годину) рекомендована ПАП або MAD-терапія (пристрій для висування нижньої щелепи) залежно від клінічної оцінки та вподобань пацієнта.
  3. Для поліпшення прихильності до ПАП слід проводити освітні та підтримувальні заходи.
  4. Усі пацієнти з СОАС з надмірною вагою або ожирінням повинні бути заохочені до зниження ваги, хоча це рідко є достатньою терапією для СОАС, але може покращити AHI.
  5. Пацієнти, які не дотримуються терапії або мають стійкі симптоми, повинні звернутися до спеціаліста з питань сну.

Скорочення

  • AHI – індекс апное-гіпопное
  • MAD – пристрій для висування нижньої щелепи
  • ПАП – позитивний тиск у дихальних шляхах
Клік веде на мій профайл з контактами, звертайтесь!

Автор

  • Марія Сибірська

    Фахова психологіня. психотерапевтка, юнгіанка -психоаналітикіня, групова терапевтка, травма терапевтка, спеціаліст з підліткової психотерапіі, дитячо-батьеівські стосунки. з грунтовним 6-ти річним клінічним досвідом роботи. За рік буду сертифікована сімейним психотерапевтом. Співзасновниця в Простір психологів. Являюся волонтером руху психологічної допомоги по підлітковим травмам під час війни.

    Переглянути мареріали

Хронічне безсоння

859

Поки публікація в процесі підготовки

Клік веде на мій профайл з контактами, звертайтесь!

Автор

  • Марія Сибірська

    Фахова психологіня. психотерапевтка, юнгіанка -психоаналітикіня, групова терапевтка, травма терапевтка, спеціаліст з підліткової психотерапіі, дитячо-батьеівські стосунки. з грунтовним 6-ти річним клінічним досвідом роботи. За рік буду сертифікована сімейним психотерапевтом. Співзасновниця в Простір психологів. Являюся волонтером руху психологічної допомоги по підлітковим травмам під час війни.

    Переглянути мареріали

Нарколепсія у дітей та підлітків

2 053

Нарколепсія: симптоматика та діагностика

Нарколепсія є складним і часто недооціненим розладом сну, який характеризується чотирма основними симптомами: надмірна денна сонливість (НДС), каталепсія, гіпнагогічні галюцинації та сонний параліч. Однак, у дітей ці симптоми можуть проявлятися частково, а саме, рідко зустрічаються всі чотири одночасно. Первинним симптомом є НДС, яка повинна тривати щонайменше три місяці для підтвердження діагнозу.

Важливим аспектом є те, що нарколепсія часто залишається нерозпізнаною на довгі роки, і середній час від появи перших симптомів до встановлення діагнозу становить близько 10 років. Цей розлад може суттєво вплинути на соціальне та академічне життя дітей з нормальним інтелектом, призводячи до зниження успішності в школі та проблем у спілкуванні з однолітками. Хоча нарколепсія не є виліковною, існують ефективні методи лікування, які включають медикаментозну терапію та психосоціальну підтримку.

Клік веде на мій профайл з контактами, звертайтесь!

Нарколепсія: етімологія та психологічні наслідки

Вважається, що нарколепсія має складну етіологію, яка включає генетичну схильність, порушення у функціонуванні нейротрансмітерів, зокрема гіпокретину, та можливий вплив імунних процесів. Діти, які страждають на нарколепсію, знаходяться у групі ризику розвитку емоційних проблем, включаючи депресію, тривожність та низьку самооцінку. У дослідженні, яке включало 88 пацієнтів у віці від 5 до 17,5 років, виявлено, що 25% дітей з нарколепсією мають симптоми депресії.

Ці психологічні труднощі можуть значно впливати на соціальну інтеграцію дітей і підлітків. Вони можуть відчувати себе ізольованими, нерішучими та втрачати почуття власної гідності через свої симптоми.

Зокрема, діти з нарколепсією можуть:

  1. Бути соціально замкнутими та відчувати ізоляцію від родини та друзів.
  2. Вважати, що їхні симптоми не розуміють або не толерують інші.
  3. Почуватися ніяково, коли симптоми виникають у соціальних ситуаціях, наприклад, у класі.
  4. Ставати інтровертами або уникати соціальних взаємодій, які можуть провокувати каталепсію або привертати увагу до їхньої сонливості.
  5. Відчувати підвищену тривожність через жахливі галюцинації, неочікуване засинання та катаплексичні епізоди.
  6. Зіштовхуватися з помилковими уявленнями з боку вчителів та опікунів, які можуть вважати їх “ледачими” чи “немотивованими”.

Діагностичні Критерії за DSM-5 та ISCD-3

Згідно з Діагностичним і статистичним посібником з психічних розладів п’ятого видання (DSM-5), нарколепсія визначається як повторювані епізоди непереборного бажання спати, засипання або дрімання протягом дня. Ці симптоми повинні проявлятися щонайменше тричі на тиждень протягом останніх трьох місяців.

Для підтвердження діагнозу необхідна наявність принаймні однієї з наступних ознак:

  • епізоди каталепсії, що виникають кілька разів на місяць;
  • дефіцит гіпокретину;
  • латентність REM-фази сну (фази швидкого руху очей) ≤ 15 хвилин або середня латентність сну ≤ 8 хвилин, або ≥ 2 періоди ранніх фаз REM-сну (SOREMPs).

Нарколепсія поділяється на легкий, середній та важкий ступені, залежно від частоти, потреби у денному сні та порушень нічного сну. DSM-5 також виділяє п’ять підтипів нарколепсії:

  1. Нарколепсія без каталепсії, але з дефіцитом гіпокретину.
  2. Нарколепсія з каталепсією, але без дефіциту гіпокретину.
  3. Аутосомно-домінантна мозочкова атаксія, глухота та нарколепсія.
  4. Аутосомно-домінантна нарколепсія, ожиріння та цукровий діабет 2 типу.
  5. Нарколепсія, вторинна відносно іншого медичного стану.

Згідно з Міжнародною класифікацією розладів сну (ISCD-3) Американської академії медицини сну, нарколепсія класифікується як нарколепсія 1 типу та нарколепсія 2 типу. Зміни в термінології відображають той факт, що у деяких пацієнтів є дефіцит гіпокретину, який є основною причиною нарколепсії, проте каталепсія може бути відсутня на момент встановлення діагнозу.

Нарколепсія 1 типу характеризується сонливістю, каталепсією та позитивним множинним тестом латентності сну (MSLT), або сонливістю та дефіцитом гіпокретину. Нарколепсія 2 типу проявляється сонливістю, позитивним MSLT та відсутністю маркерів першого типу. Гіперсомнія та/або результати MSLT не повинні бути пояснені іншими розладами сну, неврологічними, психічними або медичними станами, вживанням ліків чи психоактивних речовин.

Діагноз нарколепсії за можливості повинен бути підтверджений за допомогою полісомнографії (ПСГ) та MSLT. Альтернативним методом діагностики є вимірювання рівня гіпокретину у спинномозковій рідині (СМР), який повинен бути ≤ 110 пг/мл для підтвердження нарколепсії.

Нарколепсія: анамнез захворювання

Нарколепсія є хронічним порушенням сну, основним проявом якого є надмірна денна сонливість (НДС). У здорових людей сонливість виникає циклічно після тривалого неспання, і зазвичай проявляється лише в умовах низької активності, наприклад, під час перегляду телевізора або під час монотонних завдань. Однак, у пацієнтів з нарколепсією, сонливість настільки сильна, що може призвести до раптового засинання навіть під час активної діяльності, яка вимагає концентрації, як-от водіння, прийом їжі або розмова. Таке засинання, як правило, короткочасне, проте відновлювальне, оскільки пацієнти швидко переходять у фазу швидкого руху очей (REM-сну).

Порушення нічного сну та нічна поведінка

Хоча основною ознакою нарколепсії є денна сонливість, значна частина пацієнтів також має труднощі з нічним сном. Їхній сон часто буває переривчастим і неякісним. Окрім цього, може спостерігатися нічна нав’язлива поведінка, така як розлади харчової поведінки або нічне куріння. Ожиріння також є поширеним симптомом серед хворих на нарколепсію, що може сприяти розвитку синдрому обструктивного апное уві сні — ще одного потенційного фактору порушення сну.

Каталепсія

Одним із найбільш характерних симптомів нарколепсії є каталепсія — раптова, короткочасна втрата м’язового тонусу, що виникає через порушення REM-сну під час неспання. Цей стан може варіюватися від часткової втрати тонусу (наприклад, кивок головою або ослаблення колін) до повної генералізованої втрати контролю над м’язами, яка може призвести до падіння. У деяких дітей каталепсія може також проявлятися у м’язах обличчя. Хоча каталепсія не впливає на дихальні рухи чи окорухову функцію, її унікальною особливістю є провокування емоціями, такими як сміх або гнів. Цей симптом спостерігається у 70% пацієнтів з нарколепсією, і його наявність разом із НДС є ключовим діагностичним критерієм.

Сонний параліч

Ще один тривожний симптом, з яким стикаються пацієнти з нарколепсією, — це сонний параліч, коли людина не може рухатись під час пробудження або засинання, незважаючи на збережену свідомість. Хоча цей стан може бути досить лякаючим, він не впливає на дихальні та окорухові функції. Сонний параліч виникає рідше, коли пацієнт спить у незручній позі. Полегшити стан допомагають сенсорні стимули, такі як дотик або розмова з іншою людиною.

Галюцинації

Нарколепсія також супроводжується гіпнагогічними (під час засинання) або гіпнопомпічними (під час пробудження) галюцинаціями. Вони можуть бути яскравими та включати зорові, слухові або тактильні відчуття, схожі на сни, що робить ці галюцинації надзвичайно реалістичними.

Питання, які слід поставити батька/опікунам під час збору анамнезу:

  • чи важко дитину розбудити вранці?
  • чи постійно втомлена або сонлива дитина протягом дня?
  • чи засинає дитина під час занять у школі або інших видів діяльності?
  • чи дрімає дитина вдень? Якщо так, як довго триває денний сон і чи він бадьорить?
  • чи проявляє дитина гіперактивність, слабку концентрацію/когнітивні складнощі або «погану поведінку»?

Для визначення режиму сну слід дізнатись у батьків/опікунів:

  • о котрій годині дитина лягає спати та прокидається у будні дні та вихідні?
  • скільки часу потрібно дитині, щоб заснути?
  • як часто і як надовго дитина прокидається протягом ночі?
  • Слід використовувати Шкалу сонливості Епворта для дітей та підлітків (ESS-CHAD) з пацієнтами від 12 до 18 років та їх батьками, щоб виявити надмірну денну сонливість.

Шкала сонливості Епворта для дітей та підлітків (ESS-CHAD)

  • Ваше ім’я _______________
  • Дата опитування _______________________
  • Вік __(у роках). Хлопець?_ Дівчинка?__
  • Як часто протягом останнього місяця ви засинали при виконанні дій (активностей), описаних нижче?
  • Навіть якщо ви не робили деякі із цих дій протягом останнього місяці, спробуйте уявити, як вони могли б вплинути на вас?
Види діяльностіНіколи не заснув биНевеликий шанс заснутиСередній шанс застнутиВеликий шанс заснути
0123
Сиджу та читаю
Сиджу та дивлюсь
телевізор або відео
Сиджу у школі протягом
ранку автобусі приблизно 30 хв
Приліг аби відпочити чи
подрімати у післяобідній
час
Приліг аби відпочити чи
подрімати у післяобідній
час
Тихо сиджу сам після
ланчу
Тихо сиджу сам після
ланчу
Сиджу та розмовляю з
кимось

ESS > 10 свідчить про надмірну денну сонливість;

ESS ≥ 16 свідчить про високий рівень надмірної денної сонливості.

Для оцінки каталепсії необхідно дізнатись у батьків/опікунів:

  • чи дитина колись повідомляла про раптову слабкість у ногах, руках, голові або обличчі, коли вона веселилася, почувалась збудженою, злою або сміялася?
  • як часто вони помічали наступні симптоми у своєї дитини: падіння; кивання головою; висунутий язик, відкритий рот, опущені повіки, заплющені або закочені очі.
  • Пацієнти та батьки можуть використовувати Щоденник сну/каталепсії, щоб визначити можливі події та обговорити їх зі спеціалістом зі сну.
  • Для оцінки галюцинації необхідно дізнатись у пацієнтів та
  • батьків/опікунів:
  • як часто дитина має випадки, що нагадують сон та бачить або
  • чує нереальні речі, коли засинає або прокидається?
  • Для оцінки сонного паралічу необхідно дізнатись у пацієнтів та
  • батьків/опікунів:
  • як часто ваша дитина відчуває, що не може рухатися або
  • говорити, коли засинає або прокидається?
  • Для оцінки порушення сну необхідно дізнатись у пацієнтів та
  • батьків/опікунів:
  • чи є у дитини денний сон?дитині важко прокидатися вранці?
  • як часто та наскільки довго дитина прокидається вночі?
  • у дитини є труднощі із засинанням після нічних пробуджень?

Диференційний діагноз

При проведенні диференційного діагнозу важливо враховувати, що нарколепсія є рідкісним станом, але вона може мати значний вплив на якість життя дитини. Тому правильне і своєчасне діагностування є надзвичайно важливим. Лікарі повинні зосередитися на всіх основних симптомах, а також на взаємодії між ними, щоб забезпечити точне діагностування і відповідне лікування.

Диференціальна діагностика нарколепсії




РДУГ



Надмірна денна сонливість при нарколепсії може бути подібна до симптомів РДУГ.
Намагаючись впоратись з сонливістю або протидіяти їй, діти з НДС можуть бути агресивними, дратівливими або гіперактивними.
НДС часто помилково називають лінню або вона може проявлятися гіперактивністю, неуважністю чи проблемами у поведінці, які можуть бути помилково діагностовані як РДУГ.
Лікування РДУГ може покращити гіперактивність, пов’язану із сонливістю, що ще більше сплутує діагностику нарколепсії.
Пацієнти з нарколепсією можуть мати труднощі із підтриманням сну, але легко засинають, тоді як пацієнти із РДУГ демонструють значно збільшену об’єктивну латентність до настання сну та суб’єктивні труднощі з засинанням.
ЕпілепсіяРаптовий, періодичний та наростаючий характер
каталепсії може бути сплутаний з судомним розладом.
Раптову втрату м’язового тонусу, пов’язану з каталепсією, можна помилково сприйняти за судоми.
Напади каталепсії, які проявляються асиметричною втратою м’язового тонусу або лицьовою каталепсією, що нагадує посіпування, можуть бути хибно трактовані як фокальні судоми.
Мікросни можуть клінічно нагадувати абсанси.
Під час нападів каталепсії свідомість збережена.
Зміни на електроенцефалограмі присутні під час епілептичних нападів та в проміжках між ними.
Тригери для каталепсії — емоції; тригери для рефлекторних судом — сенсорні стимули, такі як світло, фотостимуляція або дотик
Розлади настрою
(афективні
розлади)		Деякі симптоми, пов’язані із нарколепсією можуть бути наслідком депресії, тривоги або інших психіатричних розладів.
Діти із нарколепсією часто мають надмірну вагу/ожиріння, особливо перед початком захворювання.
Втома, порушення нічного сну та зміна ваги можуть бути пов’язані з розладами настрою.
Гіпнагогічні галюцинації можна сплутати з нічним терором, кошмарами або панічними атаками або хибно сприйняти за симптом психіатричних розладів.
Об’єктивні вимірювання характеристик сну за допомогою ПСГ/MSLT можуть допомогти диференціювати сонливість та афективні розлади.
Синдром
обструктивного
апное уві сні
(СОАС) 		Збільшення ваги часто виникає на початку нарколепсії та може призводити до розвитку порушень дихання уві сні.
Як наслідок, таким пацієнтам можуть встановити діагноз обструктивного апное уві сні. Хоча СОАС та нарколепсія можуть виникати разом, хибний діагноз СОАС, як основної причини сонливості, може призвести до затримки встановлення діагнозу нарколепсії.
Інші симптоми нарколепсії, такі як гіпнагогічні галюцинації, автоматична поведінка, сонний параліч, а також надмірні та незвичні сновидіння, присутні додатково до надмірної денної сонливості.
Присутня каталепсія.

Інші поширені хибні діагнози
Міопатія На початку захворювання каталепсія може імітувати спектр моторних розладів та м’язових захворювань, що призводить до помилкової діагностики міопатії.
СинкопеВтрата м’язового тонусу та швидке відновлення, пов’язане з каталепсією, може бути сплутане з непритомністю.
Щоб відрізнити напади каталепсії від синкопе може знадобитися ретельний скринінг на серцеві аритмії, тілт-тест (пасивна ортостатична проба) та відеозапис нападів.
Збережена свідомість відрізняє каталепсію від синкопе.
Хорея Сіденхема
та автоімунний
нейро-психіатричний
розлад,
пов’язаний зі
стрептококовими
інфекціями
(PANDAS)		Хорея Сіденхема та PANDAS є автоімунними постстрептококовими захворюваннями мозку, що виникають у дітей.
Нарколепсію з каталепсією часто плутають із хореєю Сіденхема або PANDAS внаслідок збігу певних характеристик, таких як епізодичний перебіг, дебют у дитячому віці з гострими проявами після стрептококової інфекції та співіснування моторних й поведінкових симптомів, які проявляються подібно каталепсії у дітей.
Таблиця 1. Диференціальна діагностика нарколепсії

Нарколепсія: рекомендації щодо діагностики та лікування

  1. Скринінг симптомів:
    • Опитування батьків/опікунів щодо режиму сну дитини, його якості та частоти денного сну також може бути корисним інструментом для діагностики.
  2. Використання стандартних опитувальників, таких як Шкала сонливості Епворта для дітей та підлітків (ESS-CHAD), може допомогти виявити надмірну денну сонливість.
  3. Полісомнографія (ПСГ) та тест множинної латентності сну (ТМЛС):
    • Ці тести є золотим стандартом для діагностики нарколепсії, вони дозволяють виявити характерні зміни у структурі сну, такі як скорочення латентності REM-сну та надмірну денну сонливість.
  4. Лабораторні дослідження:
    • Дослідження рівня гіпокретину-1 в цереброспінальній рідині може бути корисним для підтвердження діагнозу, особливо у випадках нарколепсії 1 типу.
  5. Лікування:
  6. Лікування нарколепсії у дітей включає як медикаментозну, так і немедикаментозну терапію.
  7. Стимулятори та інгібітори зворотного захоплення серотоніну і норадреналіну (СЗЗСН) можуть використовуватися для лікування надмірної денної сонливості і каталепсії.
  8. Важливим є забезпечення дитини стабільним розкладом сну та регулярними денними дрімотами.
  9. Психологічна підтримка та консультування можуть допомогти дитині та її родині справитися з емоційними та поведінковими аспектами захворювання.
  10. Освітні та соціальні рекомендації:
    • Важливо працювати з навчальними закладами для забезпечення спеціальних умов для навчання дітей з нарколепсією, таких як гнучкий графік, можливість денних дрімот та підтримка з боку шкільних психологів.

Нарколепсія: обстеження

Дослідження сну є обов’язковим етапом при обстеженні пацієнтів з підозрою на нарколепсію. Поєднання полісомнографії (ПСГ) з тестом множинної латентності сну (MSLT) може допомогти підтвердити діагноз нарколепсії та виключити інші розлади сну.

Дослідження гіпокретину

Вимірювання рівня гіпокретину у спинномозковій рідині (СМР) також може бути корисним для встановлення діагнозу. Рівень гіпокретину у СМР нижче 110 пг/мл включений до діагностичних критеріїв нарколепсії у другому виданні Міжнародної класифікації розладів сну (ICSD-2). Проте варто зазначити, що високий рівень гіпокретину у СМР не виключає можливості діагнозу нарколепсії.

Візуалізаційні дослідження

У більшості випадків візуалізаційні дослідження не дають результатів, корисних для діагностики нарколепсії. Однак кілька невеликих досліджень за допомогою магнітно-резонансної томографії (МРТ) виявили зміни у Варолієвому мості всередині ретикулярної активуючої системи. Такі дослідження, як МРТ, можуть бути корисними для виключення рідкісних причин симптоматичної нарколепсії. Структурні аномалії стовбура та проміжного мозку можуть проявлятися як ідіопатична нарколепсія. У пацієнтів зі вторинною нарколепсією МРТ головного мозку може показати різноманітні аномалії, які відповідають основній причині.

Нарколепсія: лікування та менеджмент

Окрім дотримання правильного режиму сну (зазвичай 7,5-8 годин нічного сну) та запланованих денних дрімот, важливі наступні нефармакологічні заходи:

  • надання емоційної підтримки та професійного консультування як пацієнтам, так і їхнім батькам.
  • Допомога в оформленні документів щодо спеціалізованих академічних потреб, страхування, інвалідності та отримання водійського посвідчення.
  • Опитування пацієнтів щодо поведінки високого ризику, такої як вживання алкоголю та наркотиків, що може погіршити симптоми.
  • Збір анамнезу щодо депресії, конфліктів у родині та інших психосоціальних проблем.

Також слід заохочувати дітей до участі у позашкільних заходах та заняттях спортом. Якщо діти з нарколепсією виглядають сонливими, співробітники школи повинні обмежити їхню участь в активних заняттях. Уникнення вживання продуктів із високим вмістом рафінованого цукру може допомогти зменшити денну сонливість.

Фармакотерапія

Раніше пемолін вважався препаратом першої лінії для дітей, молодших 7 років, які страждали на нарколепсію. Проте, через високий ризик токсичного впливу пемоліну на печінку, його було вилучено з ринку США у 2005 році. На даний момент немає фармакотерапії, схваленої FDA для лікування нарколепсії у дітей. Проте препарати, що використовуються для лікування дорослих, застосовуються off-label у педіатричній популяції з позитивними результатами. Зокрема, метилфенідат та модафініл довели свою ефективність у пацієнтів віком 6-15 років.

Дієта та активність

Пацієнтам з нарколепсією важливо дотримуватися певних дієтичних і активних рекомендацій для підтримання здоров’я та запобігання небезпечним ситуаціям.

Дієтичні рекомендації:

  • Уникати вживання важких металів та алкоголю, які можуть посилювати симптоми або викликати небажані реакції.

Рекомендації щодо активності:

  • Пацієнти повинні мати запланований короткий денний сон, який допоможе зменшити денну сонливість та покращити загальний стан.
  • Уникати керування автомобілем, роботи з важкими механізмами та інших потенційно небезпечних видів діяльності під час сонливості. Це важливо для запобігання нещасним випадкам.
  • Пацієнти з нарколепсією та катаплексією повинні дотримуватися додаткових заходів безпеки, зокрема носити рятувальний жилет під час водних видів діяльності, уникати водних активностей на самоті та інформувати інших членів команди про можливість нападів катаплексії.

Висновки

Спеціалісти повинні працювати в тісній співпраці з батьками та освітніми установами для забезпечення повної підтримки таких дітей. Своєчасне виявлення симптомів та їх корекція можуть допомогти мінімізувати вплив захворювання на життя дитини та забезпечити їй можливість досягти повного потенціалу в соціальній та академічній сферах.

Додаткові запитання

Чи може нарколепсія бути пов’язана з харчуванням?
Хоча пряма залежність між харчуванням і нарколепсією не доведена, деякі дослідження показують, що певні продукти можуть впливати на сонливість. Наприклад, споживання продуктів з високим вмістом рафінованого цукру або глютену інколи підвищує ризик денних приступів сонливості. Дієтичні корективи можуть допомогти зменшити симптоми.

Як фізичні вправи впливають на нарколепсію?
Помірна фізична активність може поліпшити загальний стан людини з нарколепсією, допомагаючи регулювати сонливість вдень. Проте надмірні фізичні навантаження можуть викликати катаплексію — раптову втрату м’язового тонусу, що часто супроводжує нарколепсію.

Чи може нарколепсія у дітей впливати на їх навчання та соціальні взаємини?
Так, нарколепсія у дітей часто впливає на їхнє навчання через постійну сонливість, що заважає концентрації та запам’ятовуванню матеріалу. Це також може призвести до соціальної ізоляції, оскільки інші діти можуть не розуміти стан свого однолітка, а самі пацієнти можуть уникати активностей через страх раптового засинання або нападів катаплексії.

Клік веде на мій профайл з контактами, звертайтесь!

Автор

  • Марія Сибірська

    Фахова психологіня. психотерапевтка, юнгіанка -психоаналітикіня, групова терапевтка, травма терапевтка, спеціаліст з підліткової психотерапіі, дитячо-батьеівські стосунки. з грунтовним 6-ти річним клінічним досвідом роботи. За рік буду сертифікована сімейним психотерапевтом. Співзасновниця в Простір психологів. Являюся волонтером руху психологічної допомоги по підлітковим травмам під час війни.

    Переглянути мареріали

Гіперсомнія

1 070

Гіперсомнія – це нездатність залишатися бадьорим і уважним протягом дня, незважаючи на більш ніж достатню кількість нічного сну. Гіперсомнія створює проблеми на роботі, в суспільстві та в побуті. Лікування включає медикаментозні, немедикаментозні методи, а також навчання та групи підтримки.

Що таке гіперсомнія?

Гіперсомнія – це стан, при якому людина відчуває надзвичайну денну сонливість, незважаючи на те, що сон повинен бути достатнім (або більш ніж достатнім). Якщо у вас гіперсомнія, то ви, скоріш за все, звернетеся до психотерапевта ііз жалобами, що ви засинаєте кілька разів протягом дня. Гіперсомнія впливає на здатність клієнта функціонувати на роботі та в суспільстві, погіршує якість життя та підвищує ризик нещасних випадків.

Клік веде на мій профайл з контактами, звертайтесь!

Хто страждає на гіперсомнія?

Гіперсомнія частіше зустрічається у жінок, ніж у чоловіків. Вважається, що на неї страждає близько 5% населення. Зазвичай її діагностують у підлітковому або молодому віці (середній вік від 17 до 24 років).

Симптоми та причини. Які ознаки та симптоми гіперсомнії?

Ознаки та симптоми гіперсомнії включають:

  • постійні, повторювані епізоди надзвичайної сонливості протягом дня;
  • сон довше, ніж зазвичай (10 або більше годин), але при цьому ви все ще дуже сумні вдень і маєте труднощі з засинанням вдень;
  • труднощі з пробудженням вранці («сонне сп’яніння») або після денного сну, іноді розгубленість або агресивність;
  • денний сон не призводить до покращення пильності. Вони не освіжають і не відновлюють сили;
  • тривога, дратівливість;
  • зниження енергії;
  • неспокій;
  • уповільнене мислення, повільне мовлення, нездатність зосередитися/сконцентруватися, проблеми з пам’яттю;
  • головний біль;
  • втрата апетиту;
  • галюцинації.

Що викликає гіперсомнія?

Причина більшості випадків гіперсомнії залишається невідомою. Дослідники вивчали потенційну роль нейромедіаторів у мозку та спинномозковій рідині, включаючи гипокретин/орексин, дофамін, гістамін, серотонін та гамма-аміномасляну кислоту (GABA). Генетичний зв’язок може бути можливим, оскільки сімейний анамнез присутній у 39% людей з ідіопатичною гіперсомнією. Дослідники також вивчають роль певних генів у циркадному ритмі, який може відрізнятися у людей з ідіопатичною гіперсомнією.

Діагностика та тести. Як діагностується гіперсомнія?

Лікар-сомнолог запитає про симптоми клієнту, історію хвороби, історію сну та ліки, які клієнт приймає в даний час. такж, він може попросити відстежувати свій режим сну і неспання за допомогою щоденника сну. А також, попросити носити актиграфічний датчик – невеликий пристрій, схожий на годинник, який носять на зап’ясті і який може відстежувати порушення в циклі сну і неспання протягом декількох тижнів.

Іншими тестами, які може призначити фахівець зі сну, є:

  • полісомнографія. Це дослідження нічного сну, яке вимірює ваші мозкові хвилі, дихання, серцеві ритми і м’язові рухи під час фаз сну. Тест проводиться в лікарні, центрі дослідження сну або в іншому призначеному місці під безпосереднім наглядом кваліфікованого фахівця зі сну. Цей тест допомагає діагностувати розлади, які, як вважають, викликають сонливість;
  • тест на багаторазову латентність сну. Цей тест денного сну вимірює схильність людини до засинання під час п’яти 20-хвилинних спроб сну, запланованих з інтервалом у дві години. Тест реєструє активність мозку, в тому числі кількість фаз швидкого сну;
  • опитувальники про сон. Клієнтв можуть попросити заповнити один або кілька опитувальників, в яких вас просять оцінити вашу сонливість. Популярними опитувальниками сну є шкала сонливости Эпворта та Стенфордська шкала сонливості.

Згідно з діагностичними критеріями з діагностичного і статистичного посібника з психічних розладів, у клієнту буде діагностовано гіперсомнія, якщо ви:

  1. Відчуваєте надмірну сонливість, незважаючи на щонайменше сім годин сну, і маєте принаймні один з таких додаткових симптомів: (а) засинаєте кілька разів протягом одного дня; (б) спите більше дев’яти годин, але все одно не відчуваєте себе бадьорим і свіжим; або (в) не відчуваєте себе повністю бадьорим після різкого пробудження.
  2. Відчуваєте гіперсомнія щонайменше тричі на тиждень протягом щонайменше трьох місяців.
  3. Повідомте про те, що гіперсомнія спричиняє значний стрес або погіршення у вашій психічній, соціальній, робочій або інших сферах життєдіяльності.

Чи існують різні типи гіперсомнії?

Різні організації, що займаються вивченням сну, та психіатричні організації мають різні системи класифікації та підкатегорії гіперсомнії. Ускладнює ситуацію те, що ці класифікації продовжують розвиватися. Найбільш загальноприйнятим критерієм є те, що існує два основних типи гіперсомнії: вторинна гіперсомнія та первинна гіперсомнія.

Вторинна гіперсомнія

Вторинна гіперсомнія означає, що ваша надмірна сонливість викликана якоюсь іншою відомою причиною. Причини включають:

  1. Уникайте алкоголю перед сном. Хоча алкоголь є депресантом і здається, що він може допомогти вам заснути, оскільки він метаболізується вашим організмом, він викликає пробудження і часто асоціюється з кошмарами і пітливістю.
  2. Уникайте тютюну та нікотиновмісних продуктів перед сном. Нікотин є стимулятором.
  3. Порадьтеся зі своїм фахівцем зі сну про те, чого слід уникати з точки зору продуктів харчування або певних ліків.
  4. Будьте обережні за кермом або в роботі з обладнанням, яке може бути небезпечним для вас або інших. Попрацюйте зі своєю медичною командою, сім’єю та роботодавцем над адаптацією або коригуванням, щоб убезпечити себе та оточуючих.
  5. Уникайте роботи в нічну зміну.
  6. Може бути корисно поговорити з психологом або консультантом і знайти групу підтримки, щоб навчитися справлятися з проблемами, пов’язаними з гіперсомнією. Попросіть свого фахівця зі сну порекомендувати вам групи підтримки та дати їхні назви. Приводьте на ці зустрічі близьких людей. Людей з гіперсомнією часто сприймають як ледачих або некомпетентних, і якщо ви розповісте їм про цей стан, це допоможе вашим стосункам.

Перспективи / прогноз. На що я можу розраховувати, якщо у мене гіперсомнія?

Ваш результат залежить від причини розладу. Хоча гіперсомнія не є небезпечною для життя, вона може мати значний вплив на якість вашого життя. Вона може призвести до втрати здатності функціонувати в сім’ї, в соціальних ситуаціях, на роботі або в інших умовах. Якщо ви заснете за кермом, це може стати причиною дорожньо-транспортної пригоди. Ліки та зміна способу життя можуть допомогти поліпшити деякі симптоми у деяких людей з гіперсомнією. Інші люди можуть не досягти повного полегшення.

Додаткові поширені запитання

Чи нарколепсія – це те саме, що й гіперсомнія?

Ні, це не одне і те ж захворювання, але вони мають деякі спільні симптоми, особливо надмірну денну сонливість. Одна з головних відмінностей полягає в тому, що нарколепсія пов’язана з раптовими нападами сну. Це не є симптомом гіперсомнії. Крім того, сон у людини з гіперсомнією часто триває більше години і не є бадьорим. Людина з нарколепсією може відчувати себе бадьорою після короткого сну. Нарколепсія може бути чітко діагностована за допомогою полісомнографічного тестування.

Чи може тривога викликати гіперсомнія?

Ні, тривога не викликає гіперсомнія. Однак гіперсомнія може викликати тривогу.

Клік веде на мій профайл з контактами, звертайтесь!

Автор

  • Марія Сибірська

    Фахова психологіня. психотерапевтка, юнгіанка -психоаналітикіня, групова терапевтка, травма терапевтка, спеціаліст з підліткової психотерапіі, дитячо-батьеівські стосунки. з грунтовним 6-ти річним клінічним досвідом роботи. За рік буду сертифікована сімейним психотерапевтом. Співзасновниця в Простір психологів. Являюся волонтером руху психологічної допомоги по підлітковим травмам під час війни.

    Переглянути мареріали

Інсомнія

2 020

Інсомнія – поширеність проблеми безсоння, його клінічні прояви та наслідки

Ще в 1983 році на конференції NIH Consensus Conferences безсоння розглядали як симптом основного розладу, і лікування було спрямоване на вирішення цієї основної проблеми, не враховуючи особливостей безсоння. Але з 2005 року інсомнія було визнано окремим розладом, із власними діагностичними критеріями та протоколами лікування.

Інсомнія є найбільш поширеним порушенням сну. Від 6 до 15% людей страждають від цього розладу, причому у 84% випадків інсомнія супроводжує інші розлади, такі як депресія, тривожні розлади або медичні захворювання. Найчастіше цей розлад зустрічається у жінок, людей похилого віку, а також у пацієнтів з неврологічними захворюваннями, що суттєво обмежує їхню якість життя та має значні економічні наслідки.

Діагностика безсоння базується на таких основних класифікаціях, як Міжнародна класифікація розладів сну (ICSD), Діагностично-статистичний посібник Американської психіатричної асоціації (DSM), Міжнародна класифікація хвороб (МКХ) та визначення Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ). Безсоння визначається як стан, що характеризується наступними симптомами:

  • Труднощі із засинанням, часті пробудження серед ночі або раннє ранкове пробудження, що не входить до запланованого режиму (принаймні за 30 хвилин до запланованого часу пробудження або засинання).
  • Порушення денного функціонування, такі як втома, зміни настрою, зниження концентрації уваги та функцій пам’яті.
  • Ці симптоми спостерігаються щонайменше 3 ночі на тиждень і тривають не менше 3 місяців.
  • Симптоми зберігаються, незважаючи на достатні умови для сну.
  • Безсоння не пояснюється іншим розладом сну.

Примітка: Діагноз “безсоння” не ставиться, якщо симптоми недостатньо виражені для вимагання клінічної допомоги.

Клік веде на мій профайл з контактами, звертайтесь!

Для вибору ефективних інструментів та підходів у лікуванні інсомнії важливо визначити, до якої групи вона належить

ВидиВажливі інтервенції
Гостра (транзиторна) інсомнія Тривалість до 1 тижня, часто є наслідком емоційного стресу або зовнішніх чинників (шум, освітлення тощо). Рекомендується один психоедукаційний сеанс і роздаткові матеріали про самодопомогу. Додатковий сеанс може бути корисним для запобігання рецидиву.
Короткочасна інсомнія
Хронічна інсомнія		Тривалість від 1 до 3 тижнів, виникає через тривалі стресові або адаптаційні переживання. Обговорення гігієни сну допомагає уникнути розвитку дезадаптивних звичок, які можуть призвести до психофізіологічного безсоння.
Хронічна інсомніяТривалість понад 3 місяці. Необхідний повний курс когнітивно-поведінкової терапії для безсоння (КПТ-І).

Поширеність проблеми безсоння, його клінічні прояви та наслідки

Ще в 1983 році на конференції NIH Consensus Conferences безсоння розглядали як симптом основного розладу, і лікування було спрямоване на вирішення цієї основної проблеми, не враховуючи особливостей безсоння. Але з 2005 року інсомнію було визнано окремим розладом, із власними діагностичними критеріями та протоколами лікування.

Інсомнія є найбільш поширеним порушенням сну. Від 6 до 15% людей страждають від цього розладу, причому у 84% випадків інсомнія супроводжує інші розлади, такі як депресія, тривожні розлади або медичні захворювання. Найчастіше цей розлад зустрічається у жінок, людей похилого віку, а також у пацієнтів з неврологічними захворюваннями, що суттєво обмежує їхню якість життя та має значні економічні наслідки.

Діагностика безсоння базується на таких основних класифікаціях, як Міжнародна класифікація розладів сну (ICSD), Діагностично-статистичний посібник Американської психіатричної асоціації (DSM), Міжнародна класифікація хвороб (МКХ) та визначення Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ). Безсоння визначається як стан, що характеризується наступними симптомами:

  • Труднощі із засинанням, часті пробудження серед ночі або раннє ранкове пробудження, що не входить до запланованого режиму (принаймні за 30 хвилин до запланованого часу пробудження або засинання).
  • Порушення денного функціонування, такі як втома, зміни настрою, зниження концентрації уваги та функцій пам’яті.
  • Ці симптоми спостерігаються щонайменше 3 ночі на тиждень і тривають не менше 3 місяців.
  • Симптоми зберігаються, незважаючи на достатні умови для сну.
  • Безсоння не пояснюється іншим розладом сну.

Примітка: Діагноз “безсоння” не ставиться, якщо симптоми недостатньо виражені для вимагання клінічної допомоги.

Також важливо враховувати тип інсомнії

ГрупиУвага на інтервенціях
Пресомнії (труднощі із
ініціацією сну).
Найбільша частка в
структурі інсомній		Хронобіологічні втручання можуть бути більш допоміжними
для клієнтів із такими скаргами
Інтрасомнії (труднощі із
втримання сну)		Денні релаксаційні техніки та загальна робота із
стресостійкістю. Добра дифдіагностика (ПТСР, ПР тощо)
Постсомнії (ранкові
пробудження з
неможливістю
повернутися до сну)		Контроль стимулів та гігієна сну (наприклад, пити менше води
на ніч)

Інсомнія класифікується на первинне та вторинне, кожен із цих типів має свої підтипи залежно від причин виникнення

Первинне безсоння поділяється на шість підтипів, у яких можуть брати участь як внутрішні, так і зовнішні фактори

  • Корекційне безсоння. Виникає під впливом специфічного стресора, і зникнення цього чинника призводить до нормалізації сну. Може тривати від кількох днів до кількох тижнів. Обговорюються техніки самодопомоги на сесії.
  • Психофізіологічне безсоння. Найбільш поширена форма, коли симптоми тривають понад 3 місяці, і пацієнт відчуває надмірну стурбованість щодо недостатності сну. Застосовується повний курс КПТ-І.
  • Парадоксальне безсоння. Пацієнти скаржаться на якість сну (тривалість або навіть наявність сну) без об’єктивних доказів порушення сну та денного функціонування. Цей тип зустрічається у 5% людей, які звертаються до лікаря. Допоміжними є техніки майндфулнес та увага до метакогніцій.
  • Ідіопатичне безсоння. Зазвичай починається в дитинстві і не має очевидних факторів, що його спричиняють. Часто має слабку реакцію на КПТ-І.
  • Безсоння, пов’язане з гігієною сну. Виникає через невідповідність повсякденних дій вимогам для якісного сну. У терапії акцент на поведінкові техніки.
  • Безсоння в дитячому віці, пов’язане з поведінковими режимами.

Вторинне безсоння діагностують, коли труднощі зі сном є симптомами іншого медичного або психічного захворювання, або є наслідком вживання наркотичних речовин чи ліків. Його поділяють на:

  • Спричинене вживанням психоактивних речовин (без зловживання чи залежності).
  • Спричинене медичним станом або неврологічним розладом.
  • Пов’язане з іншим психічним розладом, де симптоми безсоння є окремою скаргою.
  • Фізіологічне (органічне) безсоння, неуточнене, коли безсоння спричинене медичним станом або вживанням речовин, не зазначених в інших категоріях (наприклад, медичні препарати або продукти, що впливають на сон).

Визначивши тип безсоння, з’являються всі шанси для початку ефективного лікування, застосовуючи найбільш дієвий підхід і залучаючи при необхідності міждисциплінарних фахівців.

Лікування інсомнії

Щоб ефективно лікувати безсоння, важливо зрозуміти його природу і пояснити клієнту основи роботи його сну. Це допомагає не тільки в розвитку розуміння, але й у зміцненні віри клієнта в терапевтичні кроки когнітивно-поведінкової терапії для інсомнії (КПТ-І), які можуть викликати певний дискомфорт.

У психоедукації щодо природи сну корисно використовувати двопроцесну модель регуляції сну, яка пояснює, що сон та пробудження контролюються взаємодією двох ключових процесів:

  1. Гомеостатичний процес S: Цей процес пов’язаний зі схильністю або потягом до сну. Його інтенсивність зростає протягом дня і досягає піку, коли настає час для сну. Під час глибокого сну цей процес зменшується, особливо у фазі nonREM сну.
  2. Циркадний процес C: Це внутрішній годинник організму, який відповідає за загальний механізм регуляції сну. Цей процес керує тим, коли ми почуваємося сонними або бадьорими, і сильно залежить від зовнішніх стимулів, таких як світло та температура.

Розуміння цих двох процесів допомагає клієнту краще зрозуміти, як регулюється їхній сон і як різні фактори можуть впливати на їхню здатність засинати та підтримувати сон. Це знання також закладає основу для розуміння подальших терапевтичних втручань і може сприяти більш успішному проходженню терапії.

В цих процесах найбільше задіяні такі речовини

У процесах регуляції сну та неспання ключову роль відіграють кілька нейромедіаторів, кожен з яких відповідає за певні фази та функції:

Неспання/REM фаза

  • Норадреналін: Накопичується та активний під час стану бадьорості, вимикається під час фази REM, що сприяє активності кори під час сну.
  • Орексин: Підтримує стан бадьорості, інтегрує метаболічні, емоційні та циркадні сигнали, і діє як перемикач між станами неспання та сну. Недостатність орексину може призвести до ризику залежності або рецидиву, а також пов’язана з нарколепсією.
  • Ацетилхолін: Важливий для регуляції як стану неспання, так і швидкого сну (REM). Інгібує нейрони, що сприяють пробудженню, і тим самим активує REM фазу. Важливий для пізнання та активності кори.
  • Серотонін: Підтримує неспання. Антидепресанти, які впливають на серотонін, можуть затримувати початок сну, тому їх рекомендується приймати вранці. Впливає на повільну фазу сну та гальмує швидкий сон.

NonREM фаза

  • GABA: Головний гальмівний нейромедіатор у мозку, що сприяє сну. Більшість снодійних препаратів діють через GABA-рецептори.
  • Аденозін: Зростає з тривалістю неспання, генерує “потяг сну” та блокує ацетилхолін. При блокуванні аденозинових рецепторів (наприклад, кофеїном) зростає неспання, а REM фаза знижується. Також відповідає за зниження серцево-судинної активності та тиску.

Неспання:

  • Дофамін: Малодосліджений у контексті сну. Має різні показники як під час неспання, так і при переході до nonREM.
  • Гістамін: Підтримує стан неспання.

Ці нейромедіатори взаємодіють у складній системі, що регулює цикли сну та неспання, впливаючи на якість і тривалість сну. Розуміння їхньої ролі допомагає в діагностиці та терапії розладів сну.

Фармакотерапія

Фармакотерапія є другою лінією лікування безсоння, яке триває не більше 4 тижнів. Вона іноді застосовується в поєднанні з когнітивно-поведінковою терапією інсомнії (КПТ-І). Список препаратів, затверджених FDA, включає такі, що впливають на нейромедіатори, які беруть участь у регуляції сну та неспання:

  1. Препарати групи бензодіазепінів та агоністи бензодіазепінових рецепторів (BZD, BZD-А):
    • Ці препарати діють на рецептори гамма-аміномасляної кислоти (GABA), забезпечуючи седативний, анксіолітичний, міорелаксантний та гіпнотичний ефекти. Завдяки цьому вони допомагають у зниженні тривожності, релаксації м’язів та поліпшенні якості сну.
  2. Рамелтеон:
    • Препарат, що діє на рецептори мелатоніну, сприяє поліпшенню ініціювання та підтримання сну. Мелатонінові рецептори регулюють циркадні ритми, і рамелтеон допомагає відновити природний цикл сну.
  3. Доксипін:
    • Антагоніст рецепторів гістаміну, який використовується для лікування безсоння. Цей препарат допомагає підтримувати сон за рахунок блокування рецепторів гістаміну, які відповідають за підтримання стану неспання.

Ці препарати допомагають пацієнтам покращити якість сну та зменшити симптоми інсомнії. Однак, їх слід використовувати з обережністю і лише за призначенням лікаря, враховуючи можливість побічних ефектів та залежності.

Інсомнія. Правила проведення клінічного інтерв’ю при інсомнії

Збір анамнезу сну

  1. Початок та тривалість труднощів зі сном: Коли почалися проблеми зі сном, як часто вони виникають, як довго тривають епізоди безсоння.
  2. Оцінка гігієни сну і контролю стимулів: Аналіз звичок перед сном, які можуть впливати на якість сну, таких як використання гаджетів, вживання кофеїну, та інших стимулів, що можуть заважати заснути.
  3. Оцінка умов для сну: Аналіз середовища, в якому спить пацієнт, наприклад, рівень шуму, освітлення, температура в кімнаті.
  4. Графік роботи та умови денної діяльності: Визначення впливу робочого графіку та інших щоденних занять на режим сну.
  5. Бесіда з партнером по ліжку: Отримання інформації від партнера по ліжку про звички сну пацієнта, наприклад, хропіння, переривчастий сон, нічні рухи.
  6. Щоденник сну: Рекомендується вести щоденник сну протягом 7-14 днів для документування режиму сну, часу засинання, пробуджень, та якості сну.

Модулі терапії

  1. Модуль 1: Перегляд щоденника сну. Психоедукація щодо режимів сну, біологічної складової сну, етіології безсоння. Соціалізація в КПТ. Введення анкети контролю стимулів та обмеження (рестрикція) сну.
  2. Модуль 2: Гігієна сну. Обговорення корисних та шкідливих звичок. Рекомендації щодо здорового сну.
  3. Модуль 3: Стрес-менеджмент. Тренування з розслаблення.
  4. Модуль 4: Когнітивна робота над переживаннями та переконаннями щодо сну.
  5. Модуль 5: Менеджмент рецидивів.

Додаткові методи оцінки

  • Актиграфія зап’ястя: Моніторинг активності та сну для об’єктивної оцінки режиму сну (не є обов’язковим при первинному обстеженні).
  • Опитувальники та психологічні тести:
    • Пітсбурзький індекс якості сну (PSQI): Оцінка загальної якості сну.
    • Шкала сонливості Епворта: Визначення рівня денної сонливості (корисно для діагностики інших порушень сну).
    • Індекс тяжкості інсомнії (Ch. Morin): Визначення інтенсивності симптомів безсоння.
    • Анкета дисфункційних думок та переконань (Сh. Morin): Аналіз когнітивних факторів, які можуть сприяти інсомнії.

Диференційна діагностика

  • Інші розлади, пов’язані зі сном, такі як обструктивне апное сну, синдром неспокійних ніг, синдром затримки фази сну, нарколепсія, парасомнії.
  • Медичні та неврологічні захворювання, що можуть спричиняти безсоння, включаючи нейродегенеративні хвороби, імунні та ендокринологічні розлади, захворювання сечостатевої системи, пульмонологічні та серцево-судинні захворювання, побічні ефекти від ліків.
  • Психічні розлади, що можуть включати симптоми безсоння, такі як розлади настрою, тривожні розлади, психотичні розлади, порушення адаптації та стресові реакції, СДУГ у дітей та юнаків.

Наявність одного розладу безсоння не виключає можливості існування інших, тому необхідно здійснити ретельну діагностику для визначення всієї картини.

Додаткові поширені запитання

Які симптоми порушення сну можуть свідчити про хронічне безсоння?
Симптоми включають труднощі з засинанням, часті пробудження вночі, відчуття втоми після пробудження та денну сонливість.

Як можна запобігти розвитку хронічного безсоння?
Профілактика включає дотримання регулярного режиму сну, створення комфортних умов для сну (температура, тиша, зручне ліжко), уникнення стимуляторів перед сном та управління стресом.

Як нестандартні причини можуть викликати безсоння?
Інколи безсоння може бути спричинене несподіваними факторами, як наприклад, надмірне захоплення гаджетами перед сном, використання певних ефірних масел, або навіть харчування, наприклад, вживання продуктів, багатих на глутамат натрію (MSG), що можуть стимулювати нервову систему і перешкоджати засинанню.

Підбір фахівців

У спеціальному розділі веб-платформи можна зручно і швидко підібрати експертів як за однією основною спеціалізацією, скажімо “розлади сну”, так і одразу за кількома, наприклад “психолог”, “психотерапевт” і “психіатр” тощо

Універсальний і простий алгоритм “націлювання експертизи” у Просторі Психологів дозволяє, при потребі чи бажанні, додавати до параметрів відбору і такі атрибути як відчуття, скарги, ціна, спеціальність, метод, стать, мова (автоматично — українська, звісно ж), досвід, стиль, галузі тощо

Інтуїтивно зрозуміла послідовність підбору фахівця на psychology.space здатна забезпечувати 100% взаємовідповідність.

Клік веде на мій профайл з контактами, звертайтесь!

Автор

  • Марія Сибірська

    Фахова психологіня. психотерапевтка, юнгіанка -психоаналітикіня, групова терапевтка, травма терапевтка, спеціаліст з підліткової психотерапіі, дитячо-батьеівські стосунки. з грунтовним 6-ти річним клінічним досвідом роботи. За рік буду сертифікована сімейним психотерапевтом. Співзасновниця в Простір психологів. Являюся волонтером руху психологічної допомоги по підлітковим травмам під час війни.

    Переглянути мареріали

Тест комплексу відмінниці/ка

1 691

ВІДМІННИЦЬКЕ МИСЛЕННЯ

Люди мають різні підходи до самооцінки та сприйняття своїх досягнень. Однак іноді може виникнути ситуація, коли особа відчуває підвищений тиск на досягнення і ставить перед собою вкрай високі стандарти. Цей тест призначений для рефлексії та розуміння ймовірності відмінницького мислення.

Відмінницьке мислення, хоча й може бути важливим для досягнення успіху, але в той же час може викликати внутрішній стрес і неспокій. Цей тест допоможе вам розглянути ваші уявлення про ідеальність та ставлення до власних досягнень.

Нехай цей тест буде для вас інструментом для глибшого розуміння власної психології та ставлення до себе. Пам’ятайте, що результати – це всього лише інструмент для самопізнання, і немає жодної правильної і неправильної відповіді. 

Готові розпочати?

ТЕСТ НА ВІДМІННИКА

  • Не визнає і неадекватно оцінює свої дії:
    • А) Практично завжди
    • Б) Час від часу
    • В) Рідко або ніколи
  • Звичка, яка бере верх над людяністю:
    • А) Так, це мені часто властиво
    • Б) Іноді
    • В) Ні, я завжди старався бути людяною
  • Старається побачити себе чужими очима, отримати похвалу чи високу оцінку своїм досягненням:
    • А) Завжди
    • Б) Іноді
    • В) Мені це не цікаво
  • Постійно прагне досягти ідеалу:
    • А) Так, це моя основна мета
    • Б) В певних ситуаціях
    • В) Ні, я приймаю себе таким, який є
  • Висока чутливість критиці за помилки:
    • А) Так, це мені властиво
    • Б) Залежно від ситуації
    • В) Ні, я можу взяти критику конструктивно
  • Нестерпне почуття сорому та провини:
    • А) Часто відчуваю
    • Б) Іноді
    • В) Рідко або ніколи
  • Катастрофізація любої невдачі:
    • А) Так, це часто відбувається
    • Б) Іноді
    • В) Ні, я дивлюся на невдачі реалістично
  • Хворобливе бажання похвали:
    • А) Так, я часто шукаю визнання
    • Б) Іноді
    • В) Ні, я задовольняються власними досягненнями
  • Постійний пошук того, хто буде підтверджувати значимість:
    • А) Так, я постійно шукаю підтримку
    • Б) Іноді
    • В) Ні, я можу бути незалежним у власних переконаннях

КЛЮЧІ ДО ТЕСТУ

Оцініть кожну відповідь від 1 до 3 балів, де 1 – це “А”, 2 – “Б”, 3 – “В”. Підрахуйте загальну суму балів та використайте нижче наведені діапазони для аналізу результатів:

  • Від 9 до 18 позитивних відповідей: Велика ймовірність відмінницького мислення. Ви ставите перед собою високі стандарти та завжди прагнете до вдосконалення. Важливо зберігати баланс між самовдосконаленням і прийняттям себе таким, який ви є.
  • Від 19 до 27 позитивних відповідей: Середня ймовірність відмінницького мислення.  Це може вказувати на середню ймовірність відмінницького мислення. Ви, можливо, маєте деякі риси, характерні для відмінниць, але можливо, вас також властиве здатність приймати свої досягнення та помилки з об’єктивністю..
  • Від 27 до 36 позитивних відповідей: Низька ймовірність відмінницького мислення. Це може вказувати на низьку ймовірність відмінницького мислення. Важливо звернути увагу на свою внутрішню самооцінку та навчитися бачити свої досягнення без перебільшень чи недооцінювання.

ДОПОМОГА СПЕЦІАЛІСТІВ

Цей тест – лише інструмент для рефлексії, і будь-які результати можуть бути індивідуальними. Ймовірність відмінницького мислення не визначає вашу цінність чи потенціал, а лише вказує на певні тенденції у вашому ставленні до себе та своїх досягнень. 

Тому, якщо вас турбує Оцінна залежність, краще вибрати саме для себе психолога в нашому Просторі Психологів та пропрацювати це з ним.

Бажаю вам ментального здоров’я та гарного настрою, незважаючи ні на що!

Клік на картинці веде на мій профайл з прямими контактами, звертайтеся!

Автор

  • Марія Сибірська

    Фахова психологіня. психотерапевтка, юнгіанка -психоаналітикіня, групова терапевтка, травма терапевтка, спеціаліст з підліткової психотерапіі, дитячо-батьеівські стосунки. з грунтовним 6-ти річним клінічним досвідом роботи. За рік буду сертифікована сімейним психотерапевтом. Співзасновниця в Простір психологів. Являюся волонтером руху психологічної допомоги по підлітковим травмам під час війни.

    Переглянути мареріали

Тест синдрому самозванця

1 992

ФЕНОМЕН СИНДРОМУ САМОЗВАНЦЯ

У світі, де кожен крок може бути відзначений успіхом та визнанням, ми часто впадаємо у пастку невпевненості та внутрішньої критики.

Синдром самозванця – це феномен, який може ховатися в тіні успіхів, признань та високих досягнень. Чи відчуваєте ви часом, що ваші успіхи – це лише випадковість, і ви не заслуговуєте на них?

Синдром самозванця – психологічний аспект, що стоїть за недооцінкою власних здібностей, невпевненістю та постійним стресом. І для того, щоб краще зрозуміти, чи доторкнувся вас цей феномен, ми підготували спеціальний тест на синдром самозванця.

Перед вами не просто тест. Це можливість розглянути свої думки, відчуття та підходи до досягнень у вашому житті. Готові розпочати подорож у світ рефлексії та пізнання власної психології? Давайте разом зазирнемо у глибини себе та розкриємо таємниці синдрому самозванця.

ТЕСТ НА СИНДРОМ САМОЗВАНЦЯ

Питання 1: Як часто ви критикуєте себе за свої дії чи рішення?

a) Завжди
b) Часто
c) Іноді
d) Рідко
e) Ніколи

Питання 2: Як ви оцінюєте свої професійні досягнення?

a) Завжди вважаю, що могло бути краще
b) Часто сумніваюся у своїй компетентності
c) Іноді відчуваю гордість
d) Рідко, але можу похвалити себе
e) Завжди горжусь своїми успіхами

Питання 3: Як ви пояснюєте свої успіхи чи невдачі?

a) Завжди вважаю, що це випадковість
b) Часто спираюсь на удачу
c) Іноді вважаю це результатом професіоналізму
d) Рідко, але признаю власний внесок
e) Завжди вважаю свої успіхи результатом власної праці

Питання 4: Як ви реагуєте на компліменти?

a) Відразу відкидаю їх
b) Часто відчуваю незручність
c) Іноді вдячний, але відразу згладжую
d) Рідко, але приймаю із задоволенням
e) Завжди вдячний і приймаю з задоволенням

Питання 5: Як ви ставитеся до своїх помилок?

a) Завжди вважаю їх катастрофічними
b) Часто переймаюся помилками
c) Іноді можу знайти позитив у помилках
d) Рідко переймаюся, шукаю можливості для вдосконалення
e) Завжди вважаю, що помилки – це нормальна частина навчання

Питання 6: Як ви оцінюєте своє професійне вміння?

a) Завжди вважаю, що мені далеко до ідеалу
b) Часто маю сумління у своїх здібностях
c) Іноді вважаю, що я непоганий професіонал
d) Рідко сумніваюся у собі
e) Завжди вважаю себе висококваліфікованим фахівцем

Питання 7: Як ви оцінюєте свою особисту цінність?

a) Завжди вважаю, що мене не варто цінити
b) Часто відчуваю себе непотрібним
c) Іноді вважаю, що я маю свою цінність
d) Рідко сумніваюся у своїй цінності
e) Завжди вважаю, що я цінний і унікальний

ОЦІНКА

  • За кожну відповідь “a” – 1 бал
  • За кожну відповідь “b” – 2 бали
  • За кожну відповідь “c” – 3 бали
  • За кожну відповідь “d” – 4 бали
  • За кожну відповідь “e” – 5 балів

КЛЮЧІ ДО ТЕСТУ САМОЗВАНЦЯ

7-14 балів: Низький рівень синдрому самозванця

Ваш результат свідчить про те, що ви зазвичай добре оцінюєте свої здібності та досягнення. Ймовірно, вам легше приймати компліменти та ділитися своїми успіхами. Проте, завжди важливо слідкувати за своєю самооцінкою і не дозволяти сумнівам в своїх можливостях заважати вам досягати нових висот.

15-21 бал: Помірний рівень синдрому самозванця

Ваш результат свідчить про те, що іноді ви можливо схильні до самокритики та сумнівів у власних здібностях. Можливо, вам важко приймати компліменти чи гордитися своїми успіхами. Звертайте увагу на позитивні аспекти своєї роботи та не забувайте вірити у власний професійний потенціал.

22-28 бали: Високий рівень синдрому самозванця

Ваш результат вказує на можливий високий рівень синдрому самозванця. Можливо, ви схильні перебільшувати свої невдачі, знижувати власні досягнення та відчувати себе неспокійно в професійному контексті.

Важливо розуміти, що ви є компетентним фахівцем і мати реалістичну самооцінку.

ДОПОМОГА СПЕЦІАЛІСТІВ

Цей тест – лише інструмент для рефлексії, і будь-які результати можуть бути індивідуальними. Розмова з професійним психологом в нашому Просторі Психологів може бути корисною для вас, щоб розібратися у цьому питанні та розвинути здоровий підхід до свого професійного росту.

Бажаю вам ментального здоров’я та гарного настрою, незважаючи ні на що!

Клік на картинці веде на мій профайл з прямими контактами, звертайтеся!

Автор

  • Марія Сибірська

    Фахова психологіня. психотерапевтка, юнгіанка -психоаналітикіня, групова терапевтка, травма терапевтка, спеціаліст з підліткової психотерапіі, дитячо-батьеівські стосунки. з грунтовним 6-ти річним клінічним досвідом роботи. За рік буду сертифікована сімейним психотерапевтом. Співзасновниця в Простір психологів. Являюся волонтером руху психологічної допомоги по підлітковим травмам під час війни.

    Переглянути мареріали