Оксана Паламарчук

Уособлення колективної свідомості співзасновників веб-платформи

Важливість часових рамок у психотерапії

887

Час є важливим мірилом всього. В тому числі і для нашої психіки.

Нещодавно натрапила на статтю про репетиторство, де зокрема згадується, що ефективне засвоєння матеріалу триває до 1,5 години — з інтенсивними блоками занять по 20-30 хвилин та перервами між ними.

“Упродовж 1,5 години ми здатні хоч якось сприймати інформацію, але це не означає, що цей процес є ефективним.” — йдеться в статті.

До прикладу, урок у школі триває 45 хв. — це вважається найдовшим часовим проміжком для учнів, коли психіка може засвоювати навчальний матеріал і тримати увагу зосередженою. Саме на часовому відтинку від 45 до 90 хв. — будується будь-яке розумове засвоєння нового.

Психотерапія ж є процесом складнішим, ніж просто засвоєння нового матеріалу. Так класичний психологічний сеанс триває від 45 хв. до 1 години. Під час терапії і клієнт, і психолог перебувають в напруженій взаємодії. Збоку це може виглядати, як звичайне спілкування. Проте той, хто хоча б раз випробував це на собі, знає, що тим часом витрачається ціла “прірва” енергії.

Іноді по психологічній сесії “накривають” відчуття фізичної втоми, немов по заняттю у спортзалі. А іноді енергії додається, як по добрячій чашці кави. Але це також означає, що під час сеансу таки довелося попрацювати або й упріти в прямому сенсі :).

З чого ж складається сеанс психотерапії, котрий ще називають терапевтичною сесією?

45-60 хвилин поділяються на три основних етапи, усі вони однаково важливі:

1. Початок сесії.

Триває від 5 до 10 хвилин.

Умовно цей етап можна назвати “розгоном психічних процесів”. Під час нього терапевт і клієнт налаштовуються одне на одного.

В одному із напрямків психології — гештальті, люблять унаочнювати процес терапії, порівнюючи його із їжею. Початок сеансу схожий на ситуацію, коли ви відчули голод, але ще не вирішили, що саме ви б хотіли з’їсти. Можна порівняти із музичним твором, котрий починається із піаніссімо (дуже тихий звук, тихіше за піано), або із книгою, де спочатку є Вступ.

Будь-яка наша дія починається зі стану внутрішнього спокою.

Уявіть ранок, і ви — після пробудження, ще сонні та мляві. Як Сонце встає з-за виднокола вранці, так наші психічні процеси поволі, із наших внутрішніх переживань, починають перелаштовуватися на те, що відбувається навколо нас. Людина, котра прийшла до психолога, у перші хвилини сеансу все ще перебуває у внутрішніх думках і внутрішніх відчуттях, “збирається з думками”. І розмовляє вона більше сама із собою, ніж із присутнім тут психологом.

Зрозуміло, що коли вже людина прийшла на психотерапію, радше за все ще й перебуває у певному внутрішньому Неспокої. Це і хвилювання від зустрічі, і бажання щось отримати від терапевта, переживання своїх життєвих проблем, і побоювання за результат тощо. Потрібен час, аби впоратися із власними почуттями та налаштуватися на співпрацю з психологом.

Тому психолог не починає сеанс одразу із експериментів та втручань у психіку клієнта. Хороший фахівець дає достатньо часу, аби-но людина призвичаїлася і могла плавно перейти до основної роботи.

Якщо пропустити цей етап, матимем ситуацію подібну до різкого перемикання тумблера чутливого приладу (наприклад, сучасної пралки), проскакуючи різні види програм, позначені на індикаторі. Або різко газонути в нерозігрітому автомобілі. Такі грубі дії можуть бути травматичними для психіки людини, яка звикає стрибати одразу “у вогонь”, без певної “розвідки обставин”, незважаючи на можливі увередження, ушкодження. Деякі психічні процеси все ще залишаться на стадії “сну”, і може піти багато основного часу сеансу на їхнє підживлення та усвідомлення, внаслідок чого робота взагалі може не посунутися.

Коли людина вже достатньо “розігрілася” і переходить із монологу до діалогу — як кажуть, починає “бачити” присутність терапевта, тоді настає час для другого етапу терапії.

2. Основна робота.

Триває від 20 до 40 хвилин.

Етап взаємодії клієнта і терапевта.

Кількість приділеного часу залежить від складності перебігу психічних процесів та швидкості формування “головного питання” (запиту клієнта або “фігури” терапії) на цей момент.

Серцевину психологічної сесії (сеансу) складають експерименти та сприйняття нового. В залежності від напряму психології, терапевт в цій частині роботи застосовує різні інструменти та навички.

Найуспішнішим моментом в сесії гештальт-терапевта вважається наявність контакту між клієнтом і терапевтом. Це ніби перебування Сонця в точці Апогею. Наче кульмінація в музичному творі, або як відчуття ніжного посмаку з’їденої шоколадки. Немов розв’язка у літературному творі чи знаходження розв’язку математичної задачі 🙂

В інших напрямках психотерапії контакт відіграє радше допоміжну роль. Втім, контакт між людьми важливий не лише у психотерапії.

Тож, коли між клієнтом і психологом є довіра та вдалий контакт, поступ в роботі є особливо ефективним.

Трапляється так, що кульмінація може наступити досить швидко — за 15-20 хвилин інтенсивної роботи. Але частіше за все на це витрачається весь час основного етапу. Також існують випадки, коли кульмінація так і не наступає. Сеанс в такому разі слугує першою намистинкою в низці інших зустрічей психолога і клієнта, а проблематика визнається такою, що потребує більше часу. Відтак їй слід присвятити ще рівно стільки зустрічей, скільки цей психологічний феномен візьме на своє вирішення.

Переважно, нікому не подобається пристосовуватися до чогось нового, психіка шукає сотні причин, аби зберегти свій “статус кво”. Проте успіх вирішення багатьох проблем лежить саме в сфері засвоєння нового — інформації, усвідомлень, способу дії, досвіду. Не відкусиш шоколадки — не дізнаєшся її смаку.

Тобто результатом взаємодії клієнта і терапевта стають зміни на краще у психічних процесах, в особистому досвіді клієнта (а часом і в психічних процесах та досвіді самого терапевта також :)).

Утім навіть якщо кульмінація вдалася і все пройшло успішно, аби робота не була марною та зміни закріпилися, засвоїлися у нормальному для психіки режимі, а також не було шкоди від незавершених процесів, конче необхідний наступний етап терапевтичної зустрічі.

3. Етап засвоєння і завершення сеансу. Або “ковтни цю вітамінку”.

Триває від 5 до 15 хвилин.

Алегорія тут така: якщо не зачинити двері за собою, з кімнати витягне усе “тепло” від нашої спільної роботи.

Після кульмінації потрібен деякий час на заспокоєння. Уявімо завершення концерту: музиканти стоять нерухомо і в повітрі розчиняються останні відлуння звуків симфонії (вдалого контакту). Людина поступово усвідомлює, що щось змінилося. Ба! Вона сама змінилася. Несміливі окремі виляски долонь у партері переростають у густий гул аплодисментів всієї зали нашого ментального простору. Свідомість тріумфує! Сплутані думки в голові: “та? А так можна було?” — змінюються відчуттями гордості за себе. Виділяються гормони задоволення.

Отож цей процес буває настільки приємним, що може навіть викликати позитивну залежність, і люди поступово стають прихильниками усвідомленого ставлення до життя. Тоді сеанси у психолога уже нагадують не гірку пігулку, а вишукані ласощі.

А тепер уявімо, що було б, якби глядачі замість аплодисментів із гуркотом зривалися з місць і стрімголов мчали геть із зали? Які враження та спогади залишилися б у нашій пам’яті? Або згадайте, як дратує, коли кінцівку фільму обрізають чи зненацька вмикають світло в кінотеатрі? Ми все ще перебуваємо під враженням від перегляду і не хочемо, аби його хтось різко уривав — так і наша психіка потребує часу, аби вийти із процесу співпраці з психологом.

Отже ми розглянули три етапи, що з них складається терапевтична сесія. Звісно, не завжди сеанси бувають приємними, а зміни — насолодою. І тут нам також стають в пригоді обмежені та чітко врегульовані часові рамки терапії — щоб не перевантажувати наш розум надмірними відчуттями.

Та й сам психолог не здатний працювати ефективно більше, ніж 60-90хв. (звичайна ж людина, як і всі). Для психотерапевтів також встановлені обмеження по часу робочого дня: 4-5 годин роботи на день та 20-25 годин на тиждень. Перевищувати ці норми небезпечно як для психотерапевта, так і для клієнтів, котрі відвідують подібного психолога-трудоголіка.

Людська психіка вимагає ніжного та уважного підходу до себе. Це живий, складний та чутливий організм.

Одначе, яким би не був сеанс, психіка людини із вдячністю вбирає нову інформацію, яка сприяє ефективнішому ухваленню рішень в тих чи інших життєвих ситуаціях.

Тому люди, котрі побували на сеансі у фахового психотерапевта, залюбки користуються його послугами і надалі. Адже у співпраці з іншою людиною ми досягаємо найбільших результатів.

Authors

Кризи відносин

1 487

Кризи відносин є важливим і необхідним етапом будь-яких стосунків.

Вони можуть виникнути на будь-якому етапі та стати вибуховою точкою, яка призводить до розпаду відносин, або викликом, який допоможе покращити та зміцнити відносини.

У цій статті ми розглянемо різні види криз відносин, їх причини та способи їх подолання.

Основні види криз відносин

Кризи відносин мають багато різних форм і проявляються по-різному в залежності від конкретної ситуації.

Основні види криз відносин включають наступні:

  1. Криза довіри
    • Виникає, коли один або обидва партнери перестають вірити один одному.
    • Це може статися через зраду, брехню або невиконання обіцянок.
  2. Криза ідентичності
    • Постає, коли партнери починають відчувати, що вони втрачають свою індивідуальність і стають залежними від іншої людини.
    • Це може статися через неправильну рольову ідентифікацію або через те, що партнери починають ідентифікуватися зі своїми проблемами.
  3. Криза комунікації
    • Виникає, коли партнери не можуть налагодити зв’язок між собою.
    • Це може статися через неправильну комунікацію, недостатню кількість часу для спілкування, або через незгоди з приводу способу комунікації.
  4. Криза залежності
    • Актуалізується, коли один партнер стає занадто залежним від іншого, тобто відносини стають нерівноцінними.
    • Це може статися через надмірну залежність від партнера або через почуття незадоволення відносинами.
  5. Криза статусу
    • Виникає, коли партнери починають конкурувати між собою або коли один партнер починає відчувати себе менш важливим або впливовим у відносинах.
    • Це стається через невідповідність очікувань щодо ролей відносин або через різні рівні успіху в житті.
  6. Криза розлуки
    • Постає, коли партнери розмірковують про розрив відносин або коли один партнер висловлює бажання розірвати відносини.
    • Це може статися через невідповідність очікувань щодо відносин або через зміну життєвих обставин.

Ключовим елементом для подолання криз відносин є взаєморозуміння, співпраця та бажання змінитися для покращення відносин.

Важливо також пам’ятати, що кризи відносин виникають через різний рівень зрілості та досвіду партнерів.

Якщо один з партнерів є менш досвідченим або знаходиться на іншому етапі розвитку, це може створювати додаткові труднощі відносинам.

У таких випадках важливо бути терплячим та відкритим для взаємного навчання та зростання.

Причини криз відносин

Кризи відносин виникають з різних причин, але деякі з найбільш поширених причин включають наступні:

  1. Незгоди щодо цілей та очікувань. Наявність різних цілей та очікувань від відносин може призвести до кризи.
  2. Недостатнє спілкування. Нестача часу для спілкування або неможливість налагодження зв’язку між собою призводить до кризи комунікації.
  3. Нездатність вирішувати конфлікти. Якщо партнери не можуть вирішувати конфлікти, це сприяє кризі довіри та комунікації.
  4. Несумісність характерів. Різні характери партнерів може призвести до кризи ідентичності та комунікації.
  5. Надмірна залежність. Якщо один партнер стає залежним від іншого, це спричиняє кризу залежності та комунікації.
  6. Зрада або брехня може призвести до кризи довіри та комунікації.
  7. Незадоволення відносинами. Незадоволеність партнерів відносинами призводить до кризи залежності, ідентичності та комунікації.

Кризи відносин є невід’ємною частиною будь-яких відносин. Вони можуть бути викликом, який допоможе покращити та зміцнити відносини, якщо їх правильно подолати.

Важливо визнати проблему, бути відкритими та чесними, приймати відповідальність, шукати спільні рішення та відвести час для спільних занять.

Способи подолання криз відносин

Кризи відносин можуть бути викликом, який допоможе покращити та зміцнити відносини, якщо їх правильно подолати.

Нижче наведені деякі способи подолання криз відносин.

  1. Визначте проблему.
    • Для того, щоб вирішити кризу відносин, необхідно спочатку визначити, що саме є проблемою.
    • Найкраще це зробити спільно з партнером, аби з’ясувати, що саме сталося та які є можливі способи розв’язання проблеми.
  2. Будьте відкритими та чесними.
    • Відкрите та чесне спілкування є ключовим елементом для подолання криз відносин.
    • Партнери повинні відверто висловлювати свої думки та почуття та готові слухати один одного.
  3. Приймайте відповідальність.
    • Кожен партнер повинен брати на себе відповідальність за свої дії та поведінку у відносинах.
    • Якщо ви зробили помилку, прийміть відповідні заходи для її виправлення та перепросіть.
  4. Пошукайте спільні рішення.
    • Вирішення криз відносин повинно бути спільним зусиллям партнерів.
    • Пошукайте спільні рішення, які задовольнять інтереси обох партнерів та допоможуть вам зміцнити відносини.
  5. Присвятіть час один одному.
    • Часто кризи відносин виникають через недостатню кількість часу, яку партнери проводять разом.
    • Відведіть час для спільних занять та розваг, які допоможуть вам покращити ваші відносини.
  6. Попросіть професійної допомоги.
    • Якщо ви не можете самостійно подолати кризу відносин, не соромтеся звернутися за професійною допомогою.
    • Терапія або консультування можуть допомогти вам зрозуміти причини кризи та надати інструменти для її подолання.

Підсумки

Якщо ви не можете самостійно подолати кризу відносин, необхідно звернутися за психологічною допомогою.

Крім того, варто зазначити, що не всі кризи відносин можуть бути подолані.

Іноді краще розірвати відносини та перейти до нових стосунків, якщо партнери не можуть знайти спільну мову або якщо відносини стають шкідливими для одного або обох партнерів.

Фахівці у Просторі Психологів наголошують, що кризи відносин, зазвичай, є невід’ємною частиною життя та можуть бути викликом, який допоможе покращити та зміцнити відносини, якщо їх правильно подолати.

Важливо пам’ятати, що успішне подолання криз відносин потребує зусиль та взаємодії обох партнерів.

Підбір фахівців

У спеціальному розділі веб-платформи можна зручно і швидко підібрати експертів як за однією основною спеціалізацією, скажімо “психолог”, так і одразу за кількома, наприклад “сімейний психолог”, “психолог для пари” і “психологія відносин” тощо

Універсальний і простий алгоритм “націлювання експертизи“ у Просторі Психологів дозволяє, при потребі чи бажанні, додавати до параметрів відбору і такі атрибути як відчуття, скарги, ціна, спеціальність, метод, стать, мова (автоматично — українська, звісно ж), досвід, стиль, галузі тощо

Інтуїтивно зрозуміла послідовність підбору фахівця на psychology.space здатна забезпечувати 100% взаємовідповідність фахівця і клієнта буквально з першого разу, що, серед іншого:

  • неабияк економить час клієнтів на безпосередній пошук потрібного рішення
  • позбавляє і клієнтів, і фахівців необхідності витрачати дорогоцінні перші хвилини консультації на достеменне з’ясування взаємовідповідності

Автор

Психосоматози

567

Психосоматичні захворювання або психосоматози (Psychosomatosis – англ.) – це прояви різноманітних порушень у функціонуванні окремих органів чи цілих систем організму, які виникають або посилюються унаслідок впливу факторів психогенного, психологічного характеру (під дією зовнішніх стресорів, внутрішніх конфліктів особистості).

У цьому типі соматичних (тілесних) розладів та недуг найяскравіше помітно значення психічного дисбалансу у житті людини, наявність якого призводить до проблем зі здоров’ям, стає причиною частих візитів до лікарів загальної практики.

Як свідчить практичний досвід Спеціалістів “Простору психологів”, пошуки причин захворювання при психосоматозах нерідко виявляються необґрунтовано тривалими, а медична терапія, в більшості, носить суто симптоматичний характер.

Таким чином, зв’язок між психологічними проблемами та тілесними скаргами часто залишається довго непоміченим, що призводить до малоефективного переміщення пацієнтів поміж лікарськими кабінетами у пошуках полегшення.

Сам термін “психосоматика” утворений від поєднання понять «психіка» та «сома» (тіло), віддзеркалюючи тісний зв’язок цих феноменів між собою.

Маркером зрушення цього взаємозв’язку є поява психосоматичного захворювання та його подальший розвиток.

ПСИХОСОМАТОЗ І ПСИХОСОМАТИКА

Поняття психосоматики у сучасній психології досить широке та включає певні групи психосоматичних порушень, з яких, за глибиною перебігу та тривалістю вирізняють наступні:

  • Конверсійні психосоматичні реакції (короткотривалі, зворотні реакції тіла на психологічний стрес, емоційні сплески)
    • тимчасове підвищення артеріального тиску,
    • пришвидшення серцебиття,
    • холод у кінцівках,
    • «мурахи» по шкірі,
    • раптові позиви до блювання,
    • больові відчуття у будь-якій частині тіла, на які немає об’єктивної причини,
    • тощо.
  • Невротичні функціональні порушення у роботі органів (кишківника, шкіри, серця, головні болі тощо), які при медичному обстеженні не знаходять об’єктивної підстави. Тобто людина відчуває дискомфорт чи біль за фактичної відсутності захворювання.
  • Власне психосоматози – психосоматичні захворювання.

«СВЯТА СІМКА» ПСИХОСОМАТОЗІВ

До класичних психосоматозів, так званої «святої 7» (“Holy Seven”), належать:

  • бронхіальна астма;
  • високий кров’яний тиск (гіпертензія);
  • запальні захворювання товстої кишки (коліт);
  • нейродерміт;
  • ревматоїдний артрит;
  • тиреотоксикоз;
  • виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки.

Інколи до числа психосоматозів окрім вищезгаданих захворювань, відносять також:

  • цукровий діабет 2 типу,
  • ішемічну хворбу серця,
  • мігрень,
  • псоріаз,
  • кропив’янку,
  • ожиріння,
  • психогенне безпліддя,
  • деякі типи онкологічних захворювань
  • тощо.

Щоби з’ясувати чи можна кваліфікувати наявні у вас ознаки або відчуття дискомфорту психосоматичним чи психосоматозними, зверніться до відповідних фахівців у “Просторі Психологів” та проконсультуйтеся і/або пройдіть відповідну психодіагностику.

СИМПТОМИ ПСИХОСОМАТОЗІВ

Симптоми психосоматозу можуть сильно відрізнятися залежно від того патогенезу та частини тіла, яку вражають.

Вони варіюються від непомітного підвищення артеріального тиску до:

  • зміни зовнішнього вигляду шкіри при атопічному дерматиті,
  • респіраторних проблем і кашлю при астмі,
  • болю в животі,
  • тиску в шлунку, діареї,
  • нудоти і блювоти при виразці шлунка і хронічних захворюваннях кишківника,
  • болю в суглобах і кінцівках при поліартриті
  • тощо.

Для кожної форми психосоматозу характерна своя специфічна клінічна картина, яка зазвичай спочатку не вказує на прямий зв’язок із психологічним стресом.

Однак клієнти самостійно можуть спостерігати, що зі збільшенням у них негативних переживань інтенсивність прояву симптомів зростає.

ДІАГНОСТИКА

При різних формах психосоматозу діагноз щодо специфічних тілесних скарг відносно легко може поставити лікар відповідного напрямку.

Наприклад, дерматолог може розпізнати нейродерміт, а виразку шлунка або дванадцятипалої кишки – визначить гастроентеролог за допомогою гастроскопії, біопсії та зі збору анамнезу, спостереження клінічної картини тощо.

Хоча різноманітні клінічні картини психосоматозів можуть бути надійно діагностовані лікарями, зазвичай залишається незрозумілим зв’язок із психологічними проблемами пацієнтів.

Тому, зокрема, важливо у процесі вирішення цієї проблематики консультуватися з психологами, а саме з експертами з психосоматики, підібрати яких у “Просторі Психологів” — максимально просто і зручно.

Відповідно, якщо психолог не бере участі в процесі, під час терапії можуть виникнути значні труднощі, оскільки справжня причина скарг залишається невідомою, а значить неусунутою.

ЛІКУВАННЯ

Існують різні терапевтичні (переважно медикаментозні) підходи до полегшення симптомів психосоматичних захворювань, але оскільки таке лікування зазвичай ігнорує причину його появи – завжди існує ризик нового спалаху після закінчення терапії.

До прикладу, сверблячі висипання, що з’являються в контексті нейродерміту, можна полегшити протизапальними та антисептичними мазями.

Однак симптоми цієї недуги часто рецидивують після припинення застосування препаратів.

Аналогічною є ситуація і для більшості інших психосоматозів.

Враховуючи вплив психологічних факторів на розвиток психосоматозів, сучасна медицина визнає доцільним психотерапевтичне втручання.

Однак, хоча психотерапія позитивно впливає на перебіг хвороби, варто розуміти, що цілковито вилікуватися лише з її допомогою, як правило, неможливо, оскільки фізичні прояви душевних страждань також потребують і ситуативного соматичного лікування.

Тому найкращих результатів зазвичай можна досягти за умови поєднання медикаментозного та психотерапевтичного лікування.

Наприклад, гострі форми небактеріальної виразки шлунка можна лікувати за допомогою:

  • так званих інгібіторів протонної помпи.
  • супутньої психотерапії, скерованої на навчання і розвиток навиків саморефлексії,
  • роботи зі своїми емоційними реакціями,
  • освоєння спеціальних методів релаксації, як-от аутогенне тренування, йога або прогресивне розслаблення м’язів.

Зрештою, і це доводить практичний досвід численних фахівців у “Просторі Психологів”, саме психотерапія поєднана із лікуванням засобами доказової медицини — призводить до повного зникнення симптомів або, щонайменше, стійкої ремісії.

ПІДБІР ФАХІВЦІВ

У спеціальному розділі веб-платформи можна зручно і швидко підібрати експертів як за однією основною спеціалізацією, скажімо “експерт з психосоматики”, так і одразу за кількома, наприклад “сімейний психолог”, “психотерапевт” і “психіатр” тощо

Універсальний і простий алгоритм “націлювання експертизи” у Просторі Психологів дозволяє, при потребі чи бажанні, додавати до параметрів відбору і такі атрибути як відчуття, скарги, ціна, спеціальність, метод, стать, мова (автоматично — українська, звісно ж), досвід, стиль, галузі тощо

Інтуїтивно зрозуміла послідовність підбору фахівця на psychology.space — здатна забезпечувати 100% взаємовідповідність фахівця і клієнта буквально з першого разу, що, серед іншого:

  • неабияк економить час клієнтів на безпосередній пошук потрібного рішення
  • позбавляє і клієнтів, і фахівців необхідності витрачати дорогоцінні перші хвилини консультації на достеменне з’ясування взаємовідповідності

Автор

Лікування психосоматики

274

На момент альфа-старту веб-платформи, ця публікація Психоенциклопедії — уже запланована у семантичному контент-плані, але ще не написана.

Якщо ви фахівець/фахівчиня з психологічного здоров’я, і не лише відчуваєте бажання, а й маєте час розкрити цю тематику відповідно до вимог та надати її у розпорядження Простору Психологів до моменту бета-старту веб-платформи —

Це може надати вам змогу здійснити пайовий внесок у мінімальному еквіваленті від 7500 грн, в результаті чого:

По-перше, взяти участь в процесі “кластерної докапіталізації” унікального game changer проекту

  1. Долучитися до когорти співзасновників бірюзової організації “Простір Психологів” та юридичної особи
  2. Внести у капіталізацію проекту та вашого власного паю суму, що еквівалентна 750 грн. за одну публікацію Психоенциклопедії
    • При умові, що таких статей буде, як мінімум 10,
    • Або також буде присутня ще якась фінансова частина,
  3. Отримати увесь спектр співзасновницьких переваг україноментального проекту, що “покладе край російськомовній окупації психології в Україні”
  4. Інтегруватися у авангард фахово-маркетингово-технологічного середовища або “Над-Я” психологічної спільноти

Та багато-багато інших унікальних можливостей, повна інформація про які — у стратегії розвитку

ВІДСУТНІ У ПСИХОЕНЦИКЛОПЕДІЇ ТЕМИ

Крім “уже запланованих, але ще ненаписаних публікацій” у Психоенциклопедії є ще безліч можливостей для “написання незапланованих, але релевантних публікацій”

Іншими словами, щоби додати до переліку уже існуючих публікацій PSY-педії — авторську інтерпретацію відсутньої у семантичному контент-плані психологічної тематики, достатньо:

  1. Пересвідчитися, що обрана вами тематика відсутня у структурі Психоенциклопедії
  2. Обрати в структурі категорію та розділ, у який буде інтегрована ваша публікація
  3. Сповістити про таке бажання зв’язавшись зручним для вас способом
  4. Надати готову і відповідну вимогам публікацію

СПІЛЬНЕ ТВОРЕННЯ PSY-ПЕДІЇ

Суттєво, що функціонал Психоенциклопедії уже під час альфа-стартового періоду передбачає можливість для усіх бажаючих фахівців з психічного здоров’я:

По-перше, розміщувати у фокусі уваги цільової аудиторії авторські інтерпретації уже розкритих іншими авторами тематик завдяки мультиавторству.

По-друге, взаємовигідно брати участь у співтворенні Психоенциклопедії через співавторство

Автор

Дитяча психосоматика

505

На момент альфа-старту веб-платформи, ця публікація Психоенциклопедії — уже запланована у семантичному контент-плані, але ще не написана.

Якщо ви фахівець/фахівчиня з психологічного здоров’я, і не лише відчуваєте бажання, а й маєте час розкрити цю тематику відповідно до вимог та надати її у розпорядження Простору Психологів до моменту бета-старту веб-платформи —

Це може надати вам змогу здійснити пайовий внесок у мінімальному еквіваленті від 7500 грн, в результаті чого:

По-перше, взяти участь в процесі “кластерної докапіталізації” унікального game changer проекту

  1. Долучитися до когорти співзасновників бірюзової організації “Простір Психологів” та юридичної особи
  2. Внести у капіталізацію проекту та вашого власного паю суму, що еквівалентна 750 грн. за одну публікацію Психоенциклопедії
    • При умові, що таких статей буде, як мінімум 10,
    • Або також буде присутня ще якась фінансова частина,
  3. Отримати увесь спектр співзасновницьких переваг україноментального проекту, що “покладе край російськомовній окупації психології в Україні”
  4. Інтегруватися у авангард фахово-маркетингово-технологічного середовища або “Над-Я” психологічної спільноти

Та багато-багато інших унікальних можливостей, повна інформація про які — у стратегії розвитку

ВІДСУТНІ У ПСИХОЕНЦИКЛОПЕДІЇ ТЕМИ

Крім “уже запланованих, але ще ненаписаних публікацій” у Психоенциклопедії є ще безліч можливостей для “написання незапланованих, але релевантних публікацій”

Іншими словами, щоби додати до переліку уже існуючих публікацій PSY-педії — авторську інтерпретацію відсутньої у семантичному контент-плані психологічної тематики, достатньо:

  1. Пересвідчитися, що обрана вами тематика відсутня у структурі Психоенциклопедії
  2. Обрати в структурі категорію та розділ, у який буде інтегрована ваша публікація
  3. Сповістити про таке бажання зв’язавшись зручним для вас способом
  4. Надати готову і відповідну вимогам публікацію

СПІЛЬНЕ ТВОРЕННЯ PSY-ПЕДІЇ

Суттєво, що функціонал Психоенциклопедії уже під час альфа-стартового періоду передбачає можливість для усіх бажаючих фахівців з психічного здоров’я:

По-перше, розміщувати у фокусі уваги цільової аудиторії авторські інтерпретації уже розкритих іншими авторами тематик завдяки мультиавторству.

По-друге, взаємовигідно брати участь у співтворенні Психоенциклопедії через співавторство

Автор

Психологічні розлади у часі

586

Здоров’я психіки завжди залишалося однією з найважливіших складових загального благополуччя людини.

Історія свідчить про те, що психологічні розлади не є новим явищем.

Вони супроводжували людство впродовж віків, змінюючи свої прояви та вплив на життя індивіда.

Залежно від часу, існує класифікація психічних чи психологічних розладів на такі різновиди:

  • Задавнені (хронічні)
  • Нові
  • Первинні
  • Вторинні

Далі, власне, трохи детальніше про кожен із них через призму колективного практичного досвіду

Задавнені (хронічні) розлади

Сучасне суспільство відрізняється великою кількістю стресових ситуацій: вимоги на роботі, навчання, взаємини з оточуючими – усе це може спричиняти постійний стрес та перевантаження.

Це, у свою чергу, може призводити до розвитку різних хронічних розладів, таких як депресія, тривожність, розлади адаптації тощо.

Соціальні мережі та мас-медіа можуть викликати соціальний тиск на те, як ми маємо виглядати, як повинні жити успішні люди, а порівняння себе з ідеалами може призвести до втрати самооцінки, невпевненості та зневіри в себе.

Це, в свою чергу, може бути стимулом для розвитку розладів образу тіла, депресії та інших психологічних проблем.

Зв’язок з смартфонами та комп’ютерами може призводити до почуття постійної вимушеної доступності, що може:

  • заважати нормальному відпочинку,
  • руйнувати межі між робочим та особистим часом,
  • тощо

Наслідком чого може викликати виснаження, тривожність та інші розлади

Темп життя, технологічний прогрес, зміни в соціальних структурах – все це може ставити під загрозу психічне здоров’я.

Сучасне суспільство відрізняється великою кількістю стресових ситуацій, які зрештою, можуть призводити до розвитку різних хронічних розладів, таких як депресія, тривожність, розлади адаптації.

Тому, важливо знаходити баланс між сучасними вимогами та збереженням психічного здоров’я.

Усвідомлення можливих ризиків та звернення до фахівців можуть запобігти та краще керувати розвитком психологічних розладів у світі, де швидкі зміни є нормою.

Нові розлади

З появою нових технологій та зміною соціокультурного контексту з’явились і нові виклики в психологічному здоров’ї.

Ці нові умови можуть спричиняти розвиток різних психологічних розладів, які не були такими поширеними в минулому. Давайте розглянемо деякі з них нижче.

Сучасні технології, особливо смартфони та соціальні мережі, можуть викликати залежність, яка може призвести до розвитку розладів, відомих як “інтернет-залежність”, “смартфон-залежність” або гаджетозалежність.

Люди які, проводять безліч часу онлайн, втрачаючи зв’язок з реальним життям та суспільством — нерідко відчувають тривогу щодо конфіденційності своїх даних у цифровому світі, що сприяє розвитку тривожних розладів, пов’язаних з постійною стурбованістю щодо можливого втручання в приватний простір.

З появою нових технологій можуть з’являтися й нові фобії.

Наприклад, “номофобія” — це страх перед втратою зв’язку з мобільним телефоном, а “фобія роботів” — страх перед автоматизацією робочих процесів та заміною людей роботами.

Сучасний світ може призвести до синдрому “постійного підключення”, коли люди постійно перебувають у режимі онлайн, навіть під час відпочинку — і що може викликати виснаження, розлади сну та загальну втому.

Нові виклики сучасності створюють нові обставини для розвитку психологічних розладів, відтак доцільно й навіть необхідно усвідомлювати ці ризики та розвивати стратегії збереження психічного здоров’я в цифрову (пост-інформаційну) епоху.

Іншимими словами, критично важливо знайти баланс між технологічним прогресом та збереженням гармонії у своєму житті.

Первинні та вторинні розлади

Первинні та вторинні психологічні розлади уособлюють два різні підходи до розуміння та класифікації розладів з відмінними характеристикамии, взаємозв’язками та впливом на психічне здоров’я.

Первинні розлади — відомі також як “ендогенні” або “внутрішньогенні” розлади, які виникають без прямого впливу зовнішніх факторів або фізичних станів.

Основна природа таких розладів пов’язана з генетичними, хімічними або нейробіологічними факторами. До них належать, наприклад, шизофренія та депресія.

Первинні розлади можуть бути більш стійкими та менш залежними від зовнішнього середовища і можуть виникнути навіть у випадку, якщо відсутні явні стресори чи психологічні травми.

Встановлено, що генетична схильність та нейрохімічні дисбаланси — можуть виступати основними факторами ризику.

Вторинні психічні розлади відомі також як “екзогенні” або “зовнішньогенні” розлади. Вони виникають внаслідок впливу зовнішніх подразників, таких як стрес, травми, хвороби чи навколишнє середовище.

Вторинні розлади можуть розвиватися в результаті важких життєвих обставин і часто є реакційними та безпосередньо прив’язані до певних подій.

Наприклад, депресія, виникла після втрати близької особи, може бути вторинним розладом, оскільки вона виникла як реакція на конкретну подію.

Первинні та вторинні розлади можуть взаємодіяти між собою.

Наприклад, особа з генетичною схильністю до депресії (первинний розлад) може розвити депресію через стресори в її житті (вторинний розлад).

Усвідомлення різниці між первинними та вторинними розладами допомагає лікарям, психологам та пацієнтам краще розуміти природу розладу та розробляти ефективні стратегії лікування та підтримки.

Підсумки

Історія психологічних розладів насичена відкриттями та вивченням їх впливу на життя людини.

Сучасний світ несе нові виклики для психічного здоров’я, але також надає можливості для розвитку методів профілактики та лікування.

Експерти у Просторі Психологів стверджують, що розуміння взаємозв’язку між психічним та фізичним здоров’ям дозволяє забезпечити гармонію і благополуччя на всіх рівнях життя.

Отже, необхідно піклуватися про психічну сферу, звертаючись до фахівців та дбаючи про баланс у всіх аспектах існування

Підбір фахівців

У спеціальному розділі веб-платформи можна зручно і швидко підібрати експертів як за однією основною спеціалізацією, скажімо “психологічні розлади”, так і одразу за кількома, наприклад “симптоми психологічних розладів”, “порушення психіки” і “дитячі розлади” тощо

Універсальний і простий алгоритм “націлювання експертизи” у Просторі Психологів дозволяє, при потребі чи бажанні, додавати до параметрів відбору і такі атрибути як відчуття, скарги, ціна, спеціальність, метод, стать, мова (автоматично — українська, звісно ж), досвід, стиль, галузі тощо

Інтуїтивно зрозуміла послідовність підбору фахівця на psychology.space здатна забезпечувати 100% взаємовідповідність фахівця і клієнта буквально з першого разу, що, серед іншого:

  • неабияк економить час клієнтів на безпосередній пошук потрібного рішення
  • позбавляє і клієнтів, і фахівців необхідності витрачати дорогоцінні перші хвилини консультації на достеменне з’ясування взаємовідповідності

Автор

Психоневрологічні розлади

496

Психоневрологічні розлади (або нейропсихіатричні розлади) — це група психічних розладів, які пов’язані зі змінами у функціонуванні нервової системи. 

Вони можуть бути спричинені різноманітними факторами, такими як травми голови, інфекції нервової системи, хронічний стрес, генетичні фактори тощо.

Термін “психоневрологічні розлади” був вперше використаний німецьким невропатологом (неврологом) та психіатром Карлом Верніке (Carl Wernicke) в кінці XIX століття, який використовував його для опису розладів, що пов’язані з ураженнями певних ділянок головного мозку.

З тих пір поняття почало широко використовуватися в науковій та медичній літературі для опису різноманітних розладів нервової системи, що впливають на психічні функції людини.

Психологічні теорії психоневрологічних розладів

Загальна психологія пропонує багато теорій, які стосуються психоневрологічних розладів. Ось кілька з них:

  • Психоаналітична теорія
    • Розвинута Зигмундом Фройдом та його послідовниками.
    • Стверджує, що психоневрологічні розлади пов’язані зі зіткненням несвідомих бажань та конфліктів.
  • Когнітивна теорія
    • Запропонували її Аарон Бек та його послідовники.
    • Описує, що психоневрологічні розлади пов’язані з негативними думками та спотвореннями сприйняття, які можуть бути виправлені за допомогою когнітивно-поведінкової терапії.
  • Біогенетична теорія
    • Головна ідея полягає у тому, що психоневрологічні розлади можуть бути спричинені генетичними та біологічними факторами.
    • Запропонована відомими нейропсихіатрами, такими як Елле Фрейденрейх та Пітер Макгаффін.
  • Теорія соціального навчання
    • Авторства Альберта Бандури,
    • Наголошує, що психоневрологічні розлади можуть бути спричинені численними негативними досвідами та навчанням, що ведуть до хибних уявлень про світ.
  • Теорія стресу
    • Полягає у тому, що психоневрологічні розлади можуть бути спричинені стресом та негативними життєвими подіями.
    • Цю теорію розвивали такі відомі психологи, як Річард Лазарус та Сьюзен Кобіс-Бернштейн.

Експерименти щодо психоневрологічних розладів

Для повноти картини, пропонуємо розглянути також кілька популярних психологічних експериментів щодо психоневрологічних розладів:

  • Експеримент “Загальний адаптаційний синдром”
    • Був проведений Генрі Селігманом.
    • Досліджував реакції тіла на стрес
    • Показав, що довготривалий стрес може мати шкідливий вплив на здоров’я
  • “Експеримент з вільним асоціативним словом”
    • Проведений Андреасом Холлером.
    • Він описав когнітивні функції у людей з шизофренією та знайшов, що вони мають проблеми з пригадуванням та здатністю до асоціацій.
  • “Експеримент з дистрактогенними завданнями”
    • Його автором був Майкл Поснер. 
    • Метою було дослідити  увагу у людей з ув’язненням.
    • У результаті було виявлено, що вони мають проблеми зі зосередженістю та увагою.
  • Експеримент “Релаксаційний ефект”
    • Проведений Робертом Айдаром.
    • Він досліджував ефективність різних методів релаксації у лікуванні тривожних розладів.
  • “Експеримент із електроенцефалограмою”
    • Здійснений Вільгельмом Вундтом.
    • Дослідив електричну активність мозку в людей з різними розладами
    • Відкрив, що вони мають відмінності в електричній активності від тих, хто немає розладів.
       

Які способи лікування психоневрологічних розладів?

Нижче перелічені основні методи лікування психоневрологічних розладів, які, як правило, рекомендують поєднувати, адже це сприяє ефективному лікуванню (використовуючи лише один із них, важко досягнути бажаного результату):

  • Психотерапія
    • Використовується з метою покращення психічного здоров’я.
    • Різні її види є ефективними для різних розладів, включаючи:
      • когнітивно-поведінкову терапію,
      • психодинамічну,
      • гештальт
      • інтегративну
      • сімейну
      • та інші.
  • Фармакотерапія
    • Це лікування за допомогою медичних препаратів, які призначаються залежно від типу та важкості розладу.
    • Наприклад, антидепресанти, анксіолітики та антипсихотичні препарати, зазвичай, призначені для лікування різних психоневрологічних розладів.
  • Електроконвульсивна терапія
    • Лікування, яке дуже рідко, але ще інколи використовується при розладах, які неможливо вилікувати застосовуючи фармакотерапію та психотерапію.
    • Воно полягає в прикладанні електричного струму до голови пацієнта
  • Транскраніальна магнітна стимуляція (ТМС, англ. Transcranial magnetic stimulation, TMS)
    • новітній метод лікування психоневрологічних розладів, який полягає в застосуванні магнітного поля до голови пацієнта.
    • може бути ефективною для лікування депресії та інших розладів.

Підсумки

Якщо ви фіксуєте у себе чи небайдужих вам людей будь-які вищевказані ознаки, що характерні для психоневрологічних розладів —

Своєчасно звертайтеся до фахівців по психологічну допомогу і якомога швидше й доступніше мінімізуйте усі ризики нехтування цією суттєвою небезпекою для психічного і фізичного здоров’я.

Підбір фахівців

У спеціальному розділі веб-платформи можна зручно і швидко підібрати експертів як за однією основною спеціалізацією, скажімо “психоневролог”, так і одразу за кількома, наприклад “психолог”, “психотерапевт” і “психіатр” тощо

Універсальний і простий алгоритм “націлювання експертизи” у Просторі Психологів дозволяє, при потребі чи бажанні, додавати до параметрів відбору і такі атрибути як відчуття, скарги, ціна, спеціальність, метод, стать, мова (автоматично — українська, звісно ж), досвід, стиль, галузі тощо

Інтуїтивно зрозуміла послідовність підбору фахівця на psychology.space здатна забезпечувати 100% взаємовідповідність фахівця і клієнта буквально з першого разу, що, серед іншого:

  • неабияк економить час клієнтів на безпосередній пошук потрібного рішення
  • позбавляє і клієнтів, і фахівців необхідності витрачати дорогоцінні перші хвилини консультації на достеменне з’ясування взаємовідповідності

Автор

Психотичні розлади

849

Психотичні розлади, в широкому розумінні, це група психічних захворювань, які характеризуються втратою контакту з реальністю, тобто здатністю відрізняти реальність від уявлення.

Фахівці у Просторі Психологів, зазвичай, пов’язують психотичні розлади із порушенням сприйняття, мислення, емоцій та поведінки людини.

Найчастіше серед психотичних розладів згадуються:

  • шизофренія
  • шизоафективний розлад
  • біполярний афективний розлад з психотичними ознаками
  • параноїдний розлад
  • депресія з психотичними ознаками
  • тощо

Симптоми психотичних розладів можуть включати:

  • галюцинації (сприйняття звуків, запахів, образів тощо, які не існують в реальності),
  • спотворене мислення,
  • розлади мовлення,
  • порушення поведінки,
  • суїцидальні думки
  • та інші.

ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОТИЧНИХ РОЗЛАДІВ

Психотичні розлади досліджувало чимало учених. Ось кілька із них:

  • Зигмунд Фройд
    • «Батько» психоаналізу
    • Працював з клієнтами, які мали психози
    • Досліджував психічні механізми, що лежать в основі цих розладів
  • Карл Юнг
    • Швейцарський психолог
    • Розвивав теорію колективного несвідомого та архетипів
    • Працював з клієнтами, які мали психози
  • Аарон Бек
    • Американський дослідник
    • Розробив кілька новацій у царині когнітивної терапії
    • Використовував їх для лікування людей з психотичними розладами
  • Роналд Лаїнг
    • Шотландський психіатр
    • Працював з клієнтами, які мали шизофренію
    • Розвивав альтернативні методи лікування, такі як антипсихіатрія
  • Девід Розенхан
    • Американський психолог
    • Провів знаменитий експеримент з психіатричними лікарнями, щоби проаналізувати, як лікарі діагностують людей з психотичними розладами
  • Йозеф Блекер
    • Австрійський психолог
    • Досліджував психози
    • Розвивав теорію схематичних розладів, що описує, як негативні переконання можуть призвести до психозу.

Це тільки декілька з численних дослідників, які внесли вагомий вклад у дослідження психотичних розладів.

ПСИХОЛОГІЧНІ ТЕОРІЇ ПСИХОТИЧНИХ РОЗЛАДІВ

Для повноти картини, увазі читачів також кілька найбільш популярних психологічних теорій щодо психотичних розладів:

  • Теорія психоаналізу:
    • Була розвинена Зигмундом Фройдом та його послідовниками.
    • Стверджує, що психози виникають через несвідомі конфлікти та невротичні механізми, такі як:
      • регресія
      • проекція
      • тощо
  • Теорія когнітивно-поведінкової психотерапії:
    • Її автором є Аарон Бек
    • Описує, що психози виникають через:
      • негативні переконання
      • спотворене сприйняття дійсності
  • Теорія атрибуції:
    • Розроблена Фріцом Хайденом та іншими психологами.
    • Стверджує, що люди з психотичними розладами мають спотворене уявлення про те, що інші люди думають про них
    • Звідси і виникають негативні атрибуції
  • Теорія міжособистісних відносин:  
    • Впроваджена Гаррі Стеком та іншими психологами.
    • Свідчить про те, що психози виникають через проблеми відносин з іншими людьми, такими як відчуття:
      • неприйняття,
      • відсторонення
      • відмежування
  • Теорія стресу:
    • Наголошує, що психози можуть виникати як наслідок надмірного стресу
    • Її засновником є Ханс Сельє

Це лише кілька з багатьох психологічних теорій, які пояснюють походження психотичних розладів.

ПСИХОТЕРАПІЯ ПСИХОТИЧНИХ РОЗЛАДІВ

Психотерапія та консультації психіатра — може бути корисною для людей з психотичними розладами, особливо в комбінації з медикаментозною терапією.

Нижче декілька способів, як психотерапевт чи псіхіатр може допомогти при супроводжуючій (підтримуючій) психотерапії розладів цього спектру:

  • Фахівець допомагає клієнту зрозуміти, що означає діагноз та як він впливає на життя.
    • Це сприяє тому, що клієнт відчуває підтримку і починає робити перші кроки у
      • керуванні своїми симптомами
      • зменшенні стигми, що пов’язана з психотичним розладом
  • Розвиток здатності розрізняти реальність від уявлення:
    • Клієнти з психотичними розладами, зазвичай, мають труднощі у відмежуванні  своїх уявлень від реальності
    • Спеціаліст:
      • допомагає клієнту відчути різницю між тим, що є реальним, і тим, що є уявним
      • впроваджує стратегії для зменшення впливу уявлень на життя клієнта
  • Розвиток навичок управління симптомами:
    • Рекомендує як розвинути навички управління своїми симптомами, такими як галюцинації та хибні переконання.
    • Це може включати навчання клієнтів, як розпізнавати ризикові ситуації та як використовувати стратегії для поступової редукції симптомів

ПІДБІР ФАХІВЦІВ

У спеціальному розділі веб-платформи можна зручно і швидко підібрати експертів як за однією основною спеціалізацією, скажімо “психотичні розлади”, так і одразу за кількома, наприклад “психолог”, “психотерапевт” і “психіатр” тощо

Універсальний і простий алгоритм “націлювання експертизи” у Просторі Психологів дозволяє, при потребі чи бажанні, додавати до параметрів відбору і такі атрибути як відчуття, скарги, ціна, спеціальність, метод, стать, мова (автоматично — українська, звісно ж), досвід, стиль, галузі тощо

Інтуїтивно зрозуміла послідовність підбору фахівця на psychology.space здатна забезпечувати 100% взаємовідповідність фахівця і клієнта буквально з першого разу, що, серед іншого:

  • неабияк економить час клієнтів на безпосередній пошук потрібного рішення
  • позбавляє і клієнтів, і фахівців необхідності витрачати дорогоцінні перші хвилини консультації на достеменне з’ясування взаємовідповідності

Автор

Психологічні комплекси

691

Психопатологічні комплекси, назагал, це ніщо інше як сукупність психічних (психологічних) симптомів, які поєднуються між собою і вказують на наявність певного розладу чи розладів людської психіки.

Кожен психічний розлад має свої характерні симптоми, які можуть включати в себе різні елементи, зокрема:

  • емоційні,
  • когнітивні,
  • поведінкові,
  • фізичні,
  • гострі,
  • явні,
  • приховані,
  • патологічні,
  • тощо

Відтак, коли певні психологічні симптоми з’єднуються між собою і утворюють якусь цілісну картину — то ця сукупність кваліфікується сучасними фахівцями-психологами як психологічний (інколи психопатологічний) комплекс.

Наприклад, комплекс симптомів, що характеризують депресивний розлад — може включати в себе такі симптоми, як:

  1. Спад настрою,
  2. Втрата інтересу до звичних справ,
  3. Зниження енергії,
  4. Порушення сну,
  5. Зміни апетиту,
  6. Відчуття провини та безнадії
  7. тощо

Комплекс симптомів, що відповідає шизофренії, зазвичай, супроводжується  галюцинаціями, делірієм, порушеннями мислення та хибним сприйняттям реальності.

Психопатологічні (психологічні) комплекси є важливими для діагностики та лікування психічних розладів, оскільки дають загальну картину симптомів, що можуть бути використані для постановки діагнозу і розробки індивідуального плану лікування.

Хто вивчав психопатологічні комплекси?

Теоретичні аспекти “симптомокомплексів” вивчають в рамках психіатрії та клінічної психології, адже в сучасній психології — комплекси є одним з ключових понять у діагностиці та класифікації психічних розладів.

Комплекси були вперше описані німецьким психіатром Емілем Краепеліном у кінці 19 століття, який розробив оригінальну класифікацію психічних розладів на основі психопатологічних симптомокомплексів.

Ця класифікація стала відомою як Краепелінова система і використовується досі в психіатрії.

У 20 столітті комплекси досліджували і використовували для опису різних психічних станів, таких як неврози, депресія, шизофренія тощо такі відомі психіатри та психологи, такі як Зігмунд Фройд, Карл Юнг, Ерик Фромм, Ролло Мей тощо

Сьогодні вивчення феномену продовжується в рамках психіатрії, психології, нейронауках та інших наукових дисциплін, що займаються вивченням психічних розладів та їх лікуванням.

Психологічні комплекси: теорії

Існує багато психологічних теорій, які пояснюють симптомокомплекси та їх походження, а відтак далі ми наведемо лише кілька основних із них:

  • Психодинамічна
    • Розроблена Зігмундом Фройдом та його послідовниками.
    • За цією теорією, психічні розлади виникають в результаті:
      • Конфліктів між свідомим і несвідомим,
      • Наслідків травматичного досвіду, що відбувався у дитинстві
  • Поведінкова
    • Описана Б.Ф. Скіннером та його школою.
    • Згідно із нею, симптоми є результатом навчання та підсилення певних поведінкових зразків.
  • Когнітивна
    • Автором якої є Аарон Бек та інші дослідники.
    • Стверджує, що симптоми виникають в результаті негативних переконань та способів мислення, що ускладнюють сприйняття дійсності
  • Біологічна теорія
    • Розроблена багатьма вченими, які вивчають фізіологічні та хімічні аспекти психічних розладів.
    • За цією теорією, симптоми виникають в результаті порушень у роботі нервової системи та мозку
    • Регулярно вона доповнюється новими припущеннями та відкриттями

Треба додати, що різні автори/фахівці/науковці — можуть пояснювати комплекси відмінними способами, але в цілому — симптомокомплекси використовуються для класифікації та діагностики різних психічних розладів.

Класифікація психічних розладів Еміля Краепеліна

Еміль Краепелін був німецьким психіатром, який розробив одну з перших класифікацій психічних розладів на основі психопатологічних симптомокомплексів.

Його система класифікації, відома як Краепелінова:

  1. Була опублікована у 1883 році
  2. Оновлювалась протягом наступних десятиліть
  3. Базується на симптомах та симптомокомплексах, які він спостерігав у своїх пацієнтів. 
  4. Групувала психічні розлади у великі категорії, які включали:
    • неврози,
    • психози
    • ендогенні психічні розлади

Причому, кожна з цих категорій була поділена на підкатегорії, які відображали конкретні симптомокомплекси та вказували на можливу причину розладу.

Наприклад, підкатегорії неврозів включали фобії, іпохондрію, неврози серця, а підкатегорії психозів включали шизофренію та маніакально-депресивні розлади.

Краепелін також розробив систему нумерації, в якій кожен розлад мав свій власний номер, що дозволяло лікарям точно ідентифікувати недугу.

Хоча класифікація була революційною для свого часу, з часом була розкритикована за своє обмеження на симптоматику та недостатню увагу до можливих причин психічних розладів.

Однак, його класифікація стала основою для багатьох інших психічних розладів, які досі використовуються в психіатрії. 

Як відбувається психотерапевтична робота зі симптомо-комплексами?

Психотерапевтична робота зі симптомокомплексами зазвичай полягає в розумінні та зміні психологічних факторів, що лежать в основі цих симптомів.

Для цього використовуються різні методики, залежно від типу та причини розладу.

Один з методів — когнітивно-поведінкова терапія (КПТ), яка орієнтована на використання технік для  зміни негативних думок та поведінки, що викликають симптоми.

У цій терапії клієнти навчаються розпізнавати та змінювати свої негативні думки та поведінку, що може редукувати симптоми, або пй навіть повністю зняти їх.

Інші підходи  можуть включати психоаналіз, який спрямований на виявлення підсвідомих причин психічних розладів через розкриття несвідомих проявів, які можуть викликати симптомокомплекси.

Для цього  використовують методи, такі як асоціація, трансфер, розкриття снів та інші.

Буває, що при роботі з комплексами використовують екзистенційну терапію, яка допомагає клієнту знайти свій життєвий сенс та орієнтацію у світі, а також інші форми терапії, такі як арт-терапія, тілесно-орієнтована, та інші.

Підсумки

В загальному, така робота в психотерапії має на меті усвідомлення та зміну факторів, що лежать в основі цих симптомів.

А це, у свою чергу, дозволяє клієнту отримати засоби для кращого функціонування та зменшення дистресу, який провокує симптомокомплекс

Підбір фахівців

У спеціальному розділі веб-платформи можна зручно і швидко підібрати експертів як за однією основною спеціалізацією, скажімо “психолог”, так і одразу за кількома, наприклад “сімейний психолог”, “психотерапевт” і “психіатр” тощо

Універсальний і простий алгоритм “націлювання експертизи” у Просторі Психологів дозволяє, при потребі чи бажанні, додавати до параметрів відбору і такі атрибути як відчуття, скарги, ціна, спеціальність, метод, стать, мова (автоматично — українська, звісно ж), досвід, стиль, галузі тощо

Інтуїтивно зрозуміла послідовність підбору фахівця на psychology.space здатна забезпечувати 100% взаємовідповідність фахівця і клієнта буквально з першого разу, що, серед іншого:

  • неабияк економить час клієнтів на безпосередній пошук потрібного рішення
  • позбавляє і клієнтів, і фахівців необхідності витрачати дорогоцінні перші хвилини консультації на достеменне з’ясування взаємовідповідності

Автор

Психологічні розлади

786

Психологічні або психічні розлади є складною та важливою темою, яка стосується багатьох аспектів життя людини.

Психологічні розлади відіграють суттєву роль у впливі емоційного стану, поведінку та загальний добробут.

Важливо пізнати ці розлади, розуміти їх природу та шляхи подолання як на індивідуальному рівні, так і для суспільства в цілому.

Розуміння психологічних розладів

Людський розум – надзвичайно складний та загадковий. Іноді він може переносити у світ радості та досягнень, а іноді занурювати в глибини незрозумілої тривоги та суму.

Психологічні розлади є ключем до розуміння цієї динаміки та її порушень.

Психологічні розлади – це широкий спектр психічних станів, які відзначаються змінами у мисленні, емоціях та поведінці людини.

Це можуть бути депресія, тривожність, шизофренія, розлади адаптації та інші стани, що впливають на здатність особи функціонувати у повсякденному житті.

Розуміння психологічних розладів вимагає більше, ніж просто знання про симптоми, адже відкриває двері до внутрішнього світу тих, хто переживає ці стани та означає здатність відчувати їхні страхи, тривогу та внутрішні конфлікти, як мінімум мовчазно співпереживаючи через емпатію.

Розуміння психологічних розладів допомагає знизити стигму, яка оточує ці стани.

Стримування стереотипів та попередження дискримінації важливо для створення сприятливого середовища, де люди можуть відверто звертатися за допомогою та підтримкою.

Розуміння психологічних розладів – це процес, що відкриває можливість поглиблено розглянути різноманітність людського досвіду.

Це нагадує про те, що внутрішній світ не завжди відображається на зовнішньому.

Сприяючи розумінню та співпереживанню, ми зближуємося до побудови більш емпатичного та сприйнятливого суспільства для всіх.

Пізнання психологічних розладів

Людський розум – це неймовірно складний лабіринт, де розташовані найтонші зв’язки думок, емоцій і переживань.

Психологічні розлади – це одне із вікон, які дозволяють поглиблено розглянути цей внутрішній світ.

Розкриваючи таємниці психологічних розладів, можна проникнути в глибини людської психіки та зрозуміти, як розбиратися з цими викликами.

Психологічні розлади – це не просто “хвороби розуму”, а комплексні стани, що вражають сприйняття світу, емоції та поведінку.

Пізнати ці розлади означає вивчити їхню природу, симптоми та можливі причини.

Від багатогранності депресії до рухливості біполярного розладу – пізнання дозволяє зв’язати порушені пазли в єдине ціле.

Пізнання психологічних розладів дає можливість більше зрозуміти себе та інших.

Це допомагає покращити міжособистісні взаємини, сприяє співпереживанню та знижує стигму.

Причому, важливо усвідомити, що психологічні розлади не визначають людину, а лише є частиною її життєвого шляху.

Пізнання психологічних розладів – це також шлях до власного зростання та розвитку.

Освіта є ключем до розуміння, а розмови важливим інструментом для зміцнення свідомості суспільства.

Розмови допомагають зламати бар’єри страху та незнання.

Вивчення психологічних розладів – це подорож в невідомий світ, де кожна лінія, кожен кольоровий відтінок важливий.

Це відкриває можливість бачити більше, розуміти глибше і підтримувати одне одного навіть у найскладніших моментах.

Подолання психологічних розладів

Для подолання психологічних розладів варто звернутися за допомогою до фахівця.

Психологи, психіатри та психотерапевти мають знання та інструменти для діагностики та лікування розладів.

Вони сприяють виявленню причин, розумінню симптомів та розробці індивідуального плану підтримки.

Психотерапія – це цінний інструмент для подолання психологічних розладів.

Вона допомагає зрозуміти корінь проблеми, навчитися краще розуміти думки та емоції, а також розвивати стратегії подолання. Гештальт, психоаналіз, психодинамічна, когнітивно-поведінкова та інші види психотерапії можуть суттєво допомогти змінити негативні паттерни мислення та поведінки.

Важливо, що для деяких психологічних чи психічних розладів — медичне лікування є важливою складовою.

Призначення психіатром, психотерпевтом чи психологом зі спецуіальною підготовкою ліків — може допомогти зменшити симптоми, полегшити емоційні переживання та забезпечити більш стабільний стан.

Підтримка оточуючих грає важливу роль у подоланні психологічних розладів.

Відкриті розмови, співчутливість та невідмовність у допомозі можуть знатно полегшити процес.

Здоровий спосіб життя – ще один ключовий чинник у подоланні розладів.

Регулярна фізична активність, збалансоване харчування, налагодження режиму сну та відпочинку підтримують фізичне та емоційне здоров’я.

На практиці, подолання психологічних розладів потребує часу, терпіння та всебічної взаємодії між клієнтом і фахівцем.

У цьому процесі важливо встановлювати реалістичні цілі та цінувати кожен маленький успіх, а поетапний підхід дозволяє крок за кроком підніматися назустріч внутрішньому здоров’ю.

Подолання психологічних розладів – це своєрідна подорож, в якій кожний крок робить людей сильнішими або шлях до глибшого розуміння себе, до здоров’я та добробуту.

Також важливо пам’ятати, що на цьому шляху клієнтів супроводжує не лише боротьба, а й можливість зростання та самовдосконалення.

Підсумки

Розуміння та пізнання психологічних розладів важливо не лише для тих, хто безпосередньо стикається з цими проблемами, але й для всього суспільства.

Фахівці у Просторі Психологів вважають, що кваліфікація, професіоналізм та своєчасне звернення – три ключові фактори, що допомагають клієнтам подолати психологічні розлади і жити повноцінним життям, незважаючи на труднощі

Підбір фахівців

У спеціальному розділі веб-платформи можна зручно і швидко підібрати експертів як за однією основною спеціалізацією, скажімо “психологічні розлади”, так і одразу за кількома, наприклад “дитячий психолог”, “сімейний психолог” і “психічні розлади” тощо

Універсальний і простий алгоритм “націлювання експертизи” у Просторі Психологів дозволяє, при потребі чи бажанні, додавати до параметрів відбору і такі атрибути як відчуття, скарги, ціна, спеціальність, метод, стать, мова (автоматично — українська, звісно ж), досвід, стиль, галузі тощо

Інтуїтивно зрозуміла послідовність підбору фахівця на psychology.space здатна забезпечувати 100% взаємовідповідність фахівця і клієнта буквально з першого разу, що, серед іншого:

  • неабияк економить час клієнтів на безпосередній пошук потрібного рішення
  • позбавляє і клієнтів, і фахівців необхідності витрачати дорогоцінні перші хвилини консультації на достеменне з’ясування взаємовідповідності

Автор