Психосоматичні порушення

Інформація про психосимптоматику психосоматичних порушень
  1. Що таке психосоматика та психосоматичні порушення
  2. Теорії виникнення психосоматичних розладів, причини
  3. Алекситимія
  4. Приклади психосоматичних захворювань
  5. Способи профілактики психосоматичних захворювань

«Не можна лікувати тіло, не лікуючи душу» – Сократ

Що таке психосоматика та психосоматичні порушення

Це напрям у медицині та психології, який вивчає вплив психологічних факторів на виникнення та розвиток тілесних захворювань. Всесвітня організація охорони здоров’я визначає психосоматичну медицину як «дослідження біологічних, психологічних і соціальних змінних у стані здоров’я та хвороби». Сам термін походить від грецьких слів «психо» – душа та «сома» – тіло. Тобто психосоматичні хвороби – це ті розлади в організмі, які спричинені чи посилені психологічними чинниками.

Психосоматикою часто називають психосоматичні захворювання. До таких захворювань відносяться ті хвороби внутрішніх органів чи систем організму, які виникають внаслідок впливу психічних та емоційних факторів. Це хвороби та розлади, які, як кажуть в народі, виникають «від нервів». Однак, перше, що потрібно зазначити: не всі захворювання тіла це психосоматика. Давайте розберемося детальніше.

Теорії виникнення психосоматичних порушень, причини

Існує кілька теорій виникнення та розвитку психосоматичних захворювань (Ф.Александер, М.Шур, Г.Сельє та У.Кеннон, М.Балінт та інші), які базуються на знаннях про діяльність мозку та нейрогуморальну регуляцію. Однак якщо говорити простими словами, то психосоматика – це відповідь тіла на неадекватне психічне навантаження. Тобто хвороба виникає як спосіб адаптуватися до несприятливих умов.

Ви запитаєте, а як же психіка? Чому страждає тіло, якщо причиною є неадекватне психічне навантаження? Справа в тому, що механізм виникнення психічних розладів дещо інший і здебільшого причиною є разове сильне потрясіння. Натомість психосоматика розвивається як наслідок не надто інтенсивного, але тривалого в часі навантаження, наприклад, психологічного насилля в сім’ї.

Основними чинниками, які впливають на розвиток психосоматичних захворювань, є: спадковість, особливості раннього розвитку, травмуючі події в дитинстві, соціальні впливи в дорослому житті.

Але чому не всі люди страждають на психосоматичні захворювання? Важливе значення має тип нервової системи, а він є вродженим. Але парадокс полягає в тому, що чим слабшою є нервова система, тим менша вірогідність розвитку психосоматики. Тобто людина зі стійким врівноваженим типом більш схильна отримати психосоматичне порушення.

Справа в тому, що люди зі слабкою, неврівноваженою нервовою системою частіше видають свої емоції назовні (плач, крик, гучний сміх), не в змозі стримати чи контролювати їх. Натомість люди зі стійким типом НС зазвичай контролюють свої емоції та стараються не виявляти їх (принаймні не одразу). Однак емоції – це те, що обов’язково має знайти вихід і якщо вихід «природнім шляхом» неможливий, то він відбувається через тіло у вигляді хвороби.

Людям, що схильні до психосоматичних захворювань, важче проявляти “негативні” емоції, конфліктувати. Вони схильні стримувати агресію або ж спрямовувати її на себе. У них високий рівень тривожності, збудливості та виснаження. Через постійне пригнічення своїх емоцій знижується рівень усвідомленості та розуміння власних почуттів, бажань та потреб (алекситимія).

Варто детальніше зупинитися на тому, чому усі наші емоції важливі і чому не варто пригнічувати так звані «негативні» емоції.

  • Гнів – спосіб заявити про порушення власних кордонів, стимул боротися з проблемами.
  • Страх – допомагає вберегтися від небезпеки.
  • Відраза – спосіб відмовитися від того, що може принести шкоду.
  • Смуток – вказує на те, що для нас дійсно важливо.
  • Цікавість – спосіб отримання нових вражень.
  • Здивування – співставлення попереднього досвіду з новими враженнями.
  • Зневага – спосіб виразити глобальну незгоду.
  • Сором – здатність відчувати межі.
  • Провина – як вияв поваги до особистих кордонів іншої людини.
  • Радість – вказує те, що ми дійсно любимо.

Як бачимо, кожна з базових емоцій (за К. Ізардом) важлива та потрібна. Ці емоції вважаються базовими тому, що їх можуть виражати навіть немовлята, яким виповнилося понад десять тижнів. Тому пригнічувати якісь емоції – це фактично те саме, що припинити користуватися однією рукою, бо вона якась «неправильна».

Алекситимія

Одним із факторів ризику розвитку психосоматичних розладів є алекситимія. Вона не включена в міжнародну класифікацію хвороб, оскільки її прийнято розглядати не як захворювання, а як особливість нервової системи, яка ніяк не пов’язана з розумовими здібностями людини. Це неспроможність людини ідентифікувати власні емоції та почуття і називати їх.

Особи з алекситимією також мають труднощі в розрізненні та оцінці емоцій інших людей, і як наслідок – труднощі в міжособистісних стосунках. Неспроможність в повній мірі переживати емоції провокує більшу увагу до зовнішніх подій, ніж до власних переживань. Тобто почуття та емоції не усвідомлюються до кінця, тому не проживаються так як слід. А ми з вами вже знаємо, що непрожиті почуття накопичуються і шукають вихід через тіло, через найслабші його місця.

За різними даними серед психосоматичних хворих люди з алекситимією складають в середньому до 64%. Тобто алекситимія є одним із факторів ризику, але не основним.

Приклади психосоматичних захворювань

Тож які бувають психосоматичні захворювання? Вже вище було згадано, що не всі захворювання – це психосоматика. Тож як відрізнити звичайну тілесну хворобу від такої, що спричинена психологічно? Як говорить Вікіпедія: «Якщо медичне обстеження не може виявити фізичну або органічну причину захворювання, або якщо захворювання є результатом таких емоційних станів як гнів, тривога, неврози, депресія чи почуття провини, тоді хвороба може бути класифікована як психосоматична». І це вірно.

Ф. Александер (засновник сучасної психосоматичної медицини) виділив сім основних психосоматичних хвороб, так звана «свята сімка» психосоматики:

  1. Виразка шлунка;
  2. Гіпертонія;
  3. Бронхіальна астма;
  4. Ревматоїдний артрит;
  5. Запальне захворювання кишечника;
  6. Гіпертиреоз (порушення роботи щитовидної залози);
  7. Атопічний дерматит.

Цікаво, що всі вище перелічені хвороби зачіпають практично кожну систему організму: дихальну, кровоносну, травну, опорно-рухову, статеву, нервову, видільну та ендокринну. Єдиний спосіб передбачити, яка саме система чи орган може постраждати від психосоматики – це дослідити свій родовід на предмет наявності спадкових хвороб. Наприклад, екзема (атопічний дерматит) не завжди передається напряму від батьків до дітей, зазвичай вона може проявитися через кілька поколінь. Знову ж таки – все залежить від виховання та соціокультурних умов.

Способи профілактики психосоматичних хвороб

Найкращою профілактикою будь-яких хвороб, в тому числі і психосоматичних є дотримання здорового способу життя.

Першим і найважливішим чинником здорового життя є сон. Надзвичайно важливо дотримуватись гігієни сну, оскільки від якості сну залежить якість всього життя. Саме під час сну відновлюється нервова система (і не лише вона). Здоровий сон сприяє зміцненню всього організму (саме тому, коли людина хворіє, їй хочеться спати більше, ніж зазвичай).

Другий чинник це харчування. Не обов’язково сидіти на дієтах, щоб почуватися добре. Достатньо притримуватися тарілки здорового харчування (принцип «їжа як ліки»). Якщо є почуття міри, то можна їсти все, що хочеться і коли хочеться.

Третій чинник це фізична активність. Тіло людини створене для руху, тож тривале перебування в пасивному стані сприяє збільшенню ризику розвитку хвороб, в тому числі і психосоматичних.

Четвертий, але не останній у своїй важливості чинник – це рефлексія або ж екологічний вияв емоцій. Рефлексія – це спосіб саморегуляції свого психологічного стану, аналіз власних почуттів, емоцій та потреб. Люди, схильні до рефлексії, не лише краще розуміють свій психоемоційний стан, але й більш уважні до потреб власного тіла. Такі люди здатні до самозцілення як психологічного, так і фізичного. Тому вкрай важливо розвивати навичку рефлексувати.

Найбільш екологічно можна навчитися рефлексувати в роботі з професійними психологами та психотерапевтами. Психотерапія – найкращий спосіб попередити чи приборкати психосоматичні порушення.

Автор