Емоційне відчуження та емоційне відокремлення у порівнянні

ЩО ТАКЕ ЕМОЦІЇ

Як ви вважаєте все ж що таке емоції? Для чого вони потрібні?  Емоції-це почуття та реакції, які виникають у нас у відповідь на різні події та ситуації. Є такий жарт, що емоції виникають в процесі тертя зовнішнього світу об внутрішній. І вони є нормальною складовою нашої людської природи. Тому, вміння відстоювати власні кордони і розрізняти власні емоції від емоцій інших, допомагає створювати здорові стосунки та покращує якість життя. В цій статті я постараюся озкрити тему що таке емоційне відчуження та емоційне відокремлення у порівнянні.

ЗАДЛЯ ЧОГО Ж ПОТРІБНІ ЕМОЦІЇ

Є моє представлення про себе. Є мої внутрішні правила, яких я повинен дотримуватися, а є звички виховання. І ось коли вони співпадають, чи не  не співпадають при спілкуванні з іншими людьми у нас виникає енергія, яку ми вже не можемо стримувати. Це і є емоції.

Бо насправді емоції нам без людей взагалі не потрібні!
Тому що, якщо в нас не виникає емоцій, то ми не переживаємо нічого. А це означає ми не в контакті з іншими людьми.
Навіть, коли поруч нікого немає, і ми психуємо чи радіємо, то ми все одно контактуємо з іншими, хоч і у своїй голові.

Якщо ми не відчуваємо емоцій, то нема і ніякої енергії. І в нас немає зацікавленості. І тоді подивіться чи є навколо вас люди, з якими ви проживаєте хоч якісь процеси. Тому що, якщо я не проживаю ніяких емоцій, то це означає, що поруч зі мною нікого нема.

А це означаю, що я себе не бачу. Як ви вважаєте чому? Тому що ми можемо бачити себе тільки при нашому емоційному реагуванні на когось, чи когось на нас.

ЯКИМИ БУВАЮТЬ ЕМОЦІЇ

Емоції можуть бути позитивними (радість, щастя), або негативними (стрес, гнів, сум).  Як ви вважаєте чому одні позитивні, а інші негативні?

Позитивні емоції  – це ті, що я з радістю в собі сприймаю, як те, що я класний у цьому житті.

Негативні емоції – це ті емоції, які я не хочу в собі сприймати, і стараюся відчужувати в собі і не було в моєму. Проте вони не менш важливіші, аніж позитивні.

Позитивні- це те, що я споживаю, що мені подобається. Негативні – я не можу вжити. Це зона мого розвитку, зона розвитку моїх кордонів, зона моїх складнощів зі мною.

Мало, хто може сказати: “Я часто буваю злий, хвастовство – моє друге я. Іноді, а навіть, частенько я хочу зробити якусь підлість”. Це складно в собі  признати, сприйняти і зрозуміти посил цих реакцій. 

Є фраза-жарт “Дуже часто позитивні емоції виникають, коли на все хочеться покласти”.

ЩО ТАКЕ ЕМПАТІЯ І ЯК НЕ ПЛУТАТИ ЇЇ З СИМПАТІЄЮ

Емпатія – це природній процес, який не залежить від наших якостей. Це почуття емоційного фону поруч зі мною. Я по любому буду почувати цей фон.

Різниця лише в тому, що це будуть ті емоційні реакції , які будуть допомагати  нашому контакту. Чи, навпаки, які будуть руйнувати цей контакт.

І тут важливо не плутати емпатію та невроз (тривожність). Бо я можу бути настільки  тривожною людиною, що буду реагувати на всі зовнішні подразники, і реагувати на мінімальні зміни в людині, бо мені страшно, що зараз щось піде не так.

І тоді я буду перевіряти чи все гаразд. А всі будуть думати, що я емпатична людина. Складнощі ще тут в тому, що невротики – це ті люди, яким потрібно подобатися просто усім. Бо якщо я комусь не подобаюсь, то щось не так в мені.

НАША УНІКАЛЬНІСТЬ ТА ІНДИВІДУАЛЬНІСТЬ

Слід задуматися в чому ж проявляються ваші звичні емоційні реакції і в чому вони проявляються? Наприклад: всі, мабуть, помічали, що є люди, які звикли настільки випромінювати емоційну реакцію радості, що інколи аж хочеться подумати, що щось з тією людиною не так.

Особливо, зустрівши її не в дуже гарному своєму, наприклад, сумному чи злому настрої. 

І навпаки, є люди, які настільки звикли і вже не помічають, що майже на все в них йде емоційним фоном реакція злість, чи роздратованість. І все, що б ви не сказали тій людині, вона на все буде відповідати вам не дуже так приємно.

Що іноді, коли бачиш ту людину, аж хочеться перейти подумки на іншу сторону вулиці.

І чи ці емоційні реакції в вас однакові чи різні вдома, з другом, з незнайомою людиною?

Важливо відмітити, що емоції є всі і у всіх, Навіть,  у тварин є емоції. Проте те, що я використовую як емоційні реакції сугубо мій набір, який залежить від мого уявлення про мене, виховання і моїх звичок. Щось я собі дозволяю відчувати, а щось ні. 

ПІЗНАННЯ ЧУЖИХ ЕМОЦІЙ: ЧУЖИЙ І СВІЙ СОРОМ

Якщо ви саме усвідомлюєте що з вами відбувається в стані грусті, радостіі, сорому, і розумієте свої власні емоційні реакції,  ви ніколи не попадете під вплив оточуючих і завжди будете мати власну психологічну незалежність. 

А маючи це ви завжди зможете зрозуміти де ваші емоції вже закінчилися, і де почалися емоції іншої людини.

ЩО ТАКЕ емоційне відчуження та емоційне відокремлення

Емоційне відокремлення – це дуже важливий процес. Вміння розрізняти власні емоції від емоцій інших допомагає створювати здорові стосунки та покращує якість життя.

Так що ж таке емоційне відокремлення? По-перше хочу розставити маячки, що є велика різниця що ви проживаєте в моменті.

ПРИКЛАД: ви сваритеся зараз із батьками, чи другом/подругою, чи коханою людиною, і ви розумієте, що вас вже у вас край, і ви не витримуєте такого емоційного шквалу, який обрушився на вас.

Де тут мої емоції, де іншої людини?

Все змішалося настільки, що інколи стає страшно і хочеться просто нічого не чути і піти з того світлового кола, на яке ви навмисно чи не навмисно наступили. Буває в вас так? Поставте плюсики)

А з іншого боку  вам дуже хочеться у моменті вистояти і витримати. І ви починаєте робити чи говорити щось таке, що тільки погіршує стан. Було?

Ось тут можна було б подумати, що таким способом, який ви зробили із останніх сил і можна назвати ваше емоційне відокремлення від людини. Проте, ні.

Коли я боюся, коли мною рухає страх та паніка, а не розуміння саме своїх потреб, я можу даже навмисно піти на провокативні дії несвідомо. І тоді відбувається розрив з тією людиною, з якою я насправді просто хотіла окреслити де я а де він. І це наше відчуження від людини.

А інколи, саме цього ми і не хочемо.

Тут дуже важливо розуміти які емоції переживає людина. Ми думаємо, що ми відокремлюємо в емоціях, а ми відчуждаємося від інших людей. 

Розвиток умінь емоційного відокремлення є важливим кроком на шляху до самовизначення та знаходження себе. 

Емоційне відчуження – це коли я боюся і  коли мною рухає страх, а не розуміння своїх потреб.

Приклади ситуацій, де може знадобитися емоційне відокремлення

Нижче хочу навести приклади ситуацій, де може знадобитися усвідомлене психологічне відокремлення:

  • Конфлікти: Учасники конфлікту можуть бути емоційно завантаженими та втратити контроль над своїми реакціями. Емоційне відокремлення допоможе зосередитися на своїх почуттях та зберегти спокій, уникнувши зайвої агресії або неврівноваженості.
  • Підтримка: Коли клієнти або близькі переживають емоційні труднощі, може бути складно не впливати на їхні почуття. Емоційне відокремлення дозволить залишити свою емоційну сферу незалежною, підтримуючи їх та вислуховуючи, не поглинаючи їхніми емоціями.
  • Радість. У співпраці з успіхами друзів або колег може виникати емоційна співпереживаність. Емоційне відокремлення дозволить радіти за них, не переносити радість на себе, зберігаючи власний емоційний стан.
  • Горе. Коли інші переживають трагедії або горе, може виникати бажання взяти на себе їхні емоційні навантаження. Емоційне відокремлення допоможе підтримати їх, залишаючи власні почуття стійкими та незалежними.

ПРИКЛАД № 1 ЕМОЦІЙНОГО ВІДОКРЕМЛЕННЯ

Якщо до вас прийшов клієнт із важкими переживаннями згвалтування, а у вас був аналогічний досвід, і ви розумієте, що можете зробити на клієнта контрпереніс, важливо зупинитися і перевірити чиї емоції ви зараз відчуваєте і що для клієнта важлива ваша опорна ситуація, скоріш чим жаль у даний момент.

ПРИКЛАД № 2 ЕМОЦІЙНОГО ВІДОКРЕМЛЕННЯ

Якщо до вас прийшов клієнт із важкими переживаннями згвалтування, а у вас був аналогічний досвід, і ви розумієте, що можете зробити на клієнта контрпереніс, важливо зупинитися і перевірити чиї емоції ви зараз відчуваєте і що для клієнта важлива ваша опорна ситуація, скоріш чим жаль у даний момент.

ПРИКЛАД № 3 ЕМОЦІЙНОГО ВІДОКРЕМЛЕННЯ

Якщо до вас прийшов клієнт із важкими переживаннями втрати близької людини, а у вас був аналогічний досвід, і ви розумієте, що можете зробити на клієнта контрпереніс, і ви хотіли б розповісти клінтові про ваші переживання,важливо перепитати у клієнта чи хотів би він почути вашу історію, як підтримку і розуміння, що він у своєму горі не одинок.

ПРИКЛАД № 4 ЕМОЦІЙНОГО ВІДОКРЕМЛЕННЯ

Якщо ваші знайомі чи близькі люди розповідають вам про щось дуже радісне для них і хотіли б, щоб ви з ними пораділи за їх успіхи, важливо у цей момент не розповідате про аналогічне своє, а дати змогу вашим знаймим побути у цей момент в своїх радісних переживаннях із усвідомленням, що саме за нього раді й інші.

Розбір на конкретному прикладі однієї емоційної звички

Як впоратися із заздрістю, яку ви відчуваєте від іншої людини. Ось наприклад ви говорите з людиною і відчуваєте, що вона заздрить кому-то і вам теж так становиться внутрі. Практична порада:

  • Свідомість своїх емоцій. Розуміння та визнання своєї заздрості – перший крок у впорядкуванні з нею. Спробуйте прийняти свої почуття без засудження і побачити, що вони природні і можуть виникати у кожного.
  • Аналіз причин заздрості. З’ясуйте, чому ви відчуваєте заздрість від цієї конкретної людини або ситуації. Часто заздрість виникає через почуття недостатньої самооцінки або недоліків у власному житті.
  • Вдячність за власне життя. Практикуйте вдячність за те, що у вас є. Зосереджуватися на позитивних аспектах свого життя та досягненнях. Подумайте про те, що унікального вас є у вашому житті.
  • Уникайте порівнянь. Спробуйте уникати постійних порівнянь з іншими людьми. Кожна людина має свій унікальний шлях та обставини, і порівняння можуть бути несправедливими.
  • Розвивайте свої сильні сторони:. Спробуйте розвивати свої навички та інтереси. Відчуття самореалізації та задоволення від досягнень може допомогти зменшити заздрість.
  • Прийміть заздрість як ознаку: Розглядайте заздрість як сигнал про те, що ви маєте бажання досягнути чогось більшого або змінити своє життя. Використовуйте це як стимул до особистого росту.
  • Зосередьтеся на власному прогресі. Замість того, щоб порівнюватися з іншими, зосередьтеся на своєму особистому прогресі і досягненнях. Встановлюйте собі мети та працюйте над їх досягненням.
  • Зверніться за підтримкою: Поділіться своїми почуттями з довіреною людиною, можливо, друзями або професійним психологом. Вони можуть допомогти вам розібратися зі своїми емоціями та надати підтримку.
Клік на картинці веде на мій профайл з прямими контактами, звертайтеся просто зараз!

Автор

  • Марія Сибірська

    Фахова психологіня. психотерапевтка, юнгіанка -психоаналітикіня, групова терапевтка, травма терапевтка, спеціаліст з підліткової психотерапіі, дитячо-батьеівські стосунки. з грунтовним 6-ти річним клінічним досвідом роботи. За рік буду сертифікована сімейним психотерапевтом. Співзасновниця в Простір психологів. Являюся волонтером руху психологічної допомоги по підлітковим травмам під час війни.

    Переглянути мареріали

Психотерапія оцінної залежності

“В’язнути в багнюці” — потрапляти в повну залежність від когось
(Прислів’я з української народної мудрості)

Оцінна залежність – це психологічний феномен, який описав Володимир Леві. Він проявляється у прагненні до схвалення оточення, особливо від осіб, що мають велике значення для індивіда.

Ця потреба визнання супроводжується страхом перед відсутністю такого схвалення. Люди нерідко залежать не від реальної думки інших, а від уявленої.

ВПЛИВ ПСИХОТЕРАПІЇ ОЦІННОЇ ЗАЛЕЖНОСТІ

В результаті, люди часто придушують власні потреби та бажання, аби отримати позитивні оцінки. Це може призвести до накопичення внутрішнього тиску та психосоматичних розладів, які ускладнюють життя.

Для дорослої, розумної людини оцінна залежність, як правило, шкідлива, оскільки вона обмежує самостійність та сприяє розвитку комплексів та неврозів.

ЕТАПИ ФОРМУВАННЯ В ПСИХОТЕРАПІЇ ОЦІННОЇ ЗАЛЕЖНОСТІ

В процесі дорослішання людина проходить кілька етапів формування особистості:

  1. Дитяча цікавість та пізнання світу через збудження та нові враження.
  2. Намагання наслідувати значущих осіб (наприклад, батьків).
  3. Прагнення до успіху, керуючись власними чи чужими стандартами успішності.

Ці процеси закладені в людині від народження, і коли дитина починає досліджувати світ, вона робить це без встановлених меж. Саме через взаємодію з оточенням та відкриття соціальних ієрархій закладаються основи оцінної залежності у психіці дитини.

Згодом, цей процес стає несвідомим і піддається впливу вже сформованих уявлень та значущих дорослих. Так, до десяти років дитина може не усвідомлювати зовнішнього впливу на своє сприйняття.

У дорослому віці слово “оцінка” може викликати несвідому реакцію. Адже в ієрархічній системі воно часто використовується як засіб маніпуляції з боку батьків, які намагаються контролювати дитину через соціальне позиціонування та особистісний розвиток.

Оцінна залежність – це стан, коли особистісна самооцінка людини тісно пов’язана з зовнішніми судженнями та оцінками інших людей.

ПСИХОТЕРАПІЯ ОЦІННОЇ ЗАЛЕЖНОСТІ ПОВЕДІНКОВІ ПРОЯВИ ОЦІННОЇ ЗАЛЕЖНОСТІ

Щоб перевірити себе чи є в вас оцінна залежність відьмітьте пункти, які на вашу думку співпадають з вашою найчастішою поведінкою.Чим більша кількість пунктів відповідає поведінці особи, тим ймовірніше присутність залежності від чужих оцінок:

  1. Труднощі у запитувані допомоги: Нерідко люди з оцінною залежністю зазнають складнощів, коли мають просити про допомогу. Це може бути сприйняте як ознака слабкості або некомпетентності.
  2. Залежність від чужих думок: Ця тенденція часто веде до уникнення ситуацій, де є можливість отримати негативну оцінку. Наприклад, публічних виступів або висловлення особистої думки.
  3. Потреба в зовнішніх порадах: Для прийняття рішень такій особі необхідні поради від інших. Її власний внутрішній компас може бути недостатньо впевненим.
  4. Важливість сторонньої оцінки: Навіть коли людина отримує похвалу, вона може сумніватися в її щирості. Або не вірити у свої здобутки повністю.
  5. Недооцінка власних бажань: Люди з оцінною залежністю можуть ігнорувати власні потреби або прагнення. вони бояться спричинити незадоволення у інших.
  6. Стратегії поведінки: Часто обираються такі варіанти поведінки, які гарантують зовнішнє схвалення замість відданості особистим цінностям чи переконанням.
  7. Спроби уникнення конфліктів: Уникаючи відкритих конфліктів, людина може втрачати можливості для особистісного зростання та розвитку стійкості до стресу.
  8. Залежність від настрою інших: Часто настрій особи залежний від того, як її сприймають оточуючі.
  9. Страх перед відкиненням: Страх бути відкинутим чи не прийнятим у соціальній групі може стати головним регулятором поведінки.
  10. Складнощі у формуванні власної ідентичності: Постійна потреба у схваленні веде до труднощів у формуванні стабільного почуття одинокості.

У сучасному світі, з поширенням інтернету, люди все частіше шукають визнання онлайн. Вони підписуються на сторінки тих, хто вважається значимими (часто через їхні професійні досягнення або фінансовий успіх). Онлайн-бізнес та відгуки покупців також суттєво впливають на формування громадської думки та вартість товарів та послуг.

Що стосується сімейних відносин, батьки можуть сприймати дитину не як особистість, а як об’єкт власності або інвестиції. Вони завжди піддають їхню самооцінку зовнішнім оцінкам та навіть перетворюючи дітей на “рабів оцінок”.

КУЛЬТУРНІ ТА СОЦІАЛЬНІ ПРОЯВИ

  • Суспільство та культура можуть створювати тиск на індивіда щодо відповідності стандартам і очікуванням. Люди можуть прагнути відповідати цим стандартам, щоб бути прийнятими та визнаними суспільством.

ПСИХОТЕРАПІЯ ОЦІННОЇ ЗАЛЕЖНОСТІ ПОРІВНЯННЯ З ІНШИМИ

  • Постійне порівняння з іншими, особливо в соціальних мережах та медіа, може створювати тиск конкурувати. Також, прагнення до визнання, яке базується на успіхах та досягненнях інших.

ПСИХОТЕРАПІЯ ОЦІННОЇ ЗАЛЕЖНОСТІ ТИПИ ОЦІННОЇ ПРИВ’ЯЗАНОСТІ

  • Тривожна прив’язаність

Серед безпечної, уникаючої та дезорганізованої прив’язаності існують діти, які, здається отримують увагу від своїх батьків, але цього їм здається недостатньо. Такі діти застряють у стані незадоволеного прагнення батьківської уваги.

Цей тип зв’язку між батьками та дитиною – тривожна прив’язаність – є соціальною умовою дорослішання людей з оцінною залежністю. Дитина з тривожною прив’язаністю вірить, що батьківська любов є хрипкою і може бути легко втраченою.

Вона постійно намагається пристосуватися і заслужити любов батьків.

Діти з тривожною прив’язаністю не можуть і не хочуть припиняти своє прагнення до любові та близькості, яке вони так відчайдушно потребують. Ключовий момент у трансформації такої людини – усвідомлення, що тривожність має внутрішнє, а не зовнішнє джерело.

  • Безпечна прив’язаність

Безпечна прив’язаність становить емоційну основу спокійної та впевненої особистості. Щоб безпечна прив’язаність могла розвиватися, дитина має бути впевненою, що мати буде поруч, коли вона потрібна. Це захоче задовольняти її потреби та надавати любов стабільно, без відмов і перерв.

Ця любов не повинна бути нав’язливою чи вимогливою.

  • Внутрішній конфлікт залежності

Основний конфлікт залежної особи полягає між бажанням самостійності та прагненням до залежності. Люди, які прагнуть до визнання та затвердження, часто бояться самостійності.

Тому що вона передбачає відповідальність, існування якої вони воліли б заперечувати.

  • Оцінювання особистості

Люди з оцінною залежністю часто оцінюють себе через призму інших. Їх власна самооцінка часто базується на тому, як вони сприймаються оточуючими.

Вони можуть не приділяти достатньо уваги власним внутрішнім цінностям та переконанням.

ПСИХОТЕРАПІЯ ОЦІННОЇ ЗАЛЕЖНОСТІ КОНФОРМІЗМ ТА НОНКОНФОРМІЗМ

Конформізм — це слідування за більшістю, прагнення «бути як усі» і не виділятися. В основі конформізму лежить страх бути відторгнутим, прагнення до визнання людей.

Батьківські повідомлення

При процесах конформізму дуже часто можна почути наступні атьківські установки-повідомлення:

  • подивись, хлопчик не плаче, і ти не плач;
  • як діти гарно грають, приєднуйся і будь як всі;
  • всі йдуть — іди і ти. Не будь білою вороною;
  • щоб бути прийнятим, потрібно вести себе як усі.

Конформізм дорівнює пристосуванню.

Нонконформізм — це бажання бути не таким, як усі. Це стремління бути особливим, йти проти системи, активне несприйняття загальноприйнятої думки, порядку, норм, традицій. Процеси нонконформізму процеси дуже яскраво відтворені в експериментах Соломона Аша.

Це можна побачити у фільмах: “Я та інші” (2010) та “Експеримент у ліфті” (1962). У фільмах демонструються ситуації, коли всі люди в ліфті, крім одного, підставні і роблять однакові дії за вказівками експериментатора.

ПСИХОТЕРАПІЯ ОЦІННОЇ ЗАЛЕЖНОСТІ ВІЛЬНЕ САМОВИЗНАЧЕННЯ

Конформізм, як і нонконформізм, частіше зустрічається в групах з низьким рівнем соціально-психологічного розвитку.

Чим вищий рівень особистісного розвитку людини, тим менше їй властиві як конформізм, так і нонконформізм. Більш характерним для такої людини є вільне самовизначення.

Більш зріла поведінка, ніж нонконформізм — це вільне самовизначення. Ще більш доросла позиція-любов і турбота.

Коли людина задовольняє свої потреби не заради уникнення дій, а для здійснення того, що вважає достойним і важливим. В ім’я тих цінностей, які їй дорогі.

ПСИХОТЕРАПІЯ ОЦІННОЇ ЗАЛЕЖНОСТІ ПІДХОДИ ПРИ РОБОТІ

  • Гештальт-терапія – це про “тут і зараз” та інтеграцію різних аспектів особистості. Гештальт підхід спрямований на те, щоб допомогти людині стати цілісною, відчувати себе “зібраною” тут і зараз. Не розділяючи своє життя на “до” і “після”. А також, на успіхи і невдачі, і бачити його як єдиний потік досвіду. Ключовим елементом гештальт-терапії є праця з усвідомленням. Клієнт вчиться помічати свої власні відчуття та емоції. І дозволяє собі їх відчувати і виражати, навіть якщо це щось, що він звик пригнічувати чи ігнорувати. Цей процес дозволяє людині стати більш автентичною і менш залежною від зовнішніх оцінок.
  • Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) базується на ідентифікації і корекції ірраціональних думок та переконань. Вона може допомогти змінити “я повинен” на “я хочу”. Також, це допомагає клієнтові розробити більш здорові та адаптивні способи мислення і поведінки, виходячи з внутрішніх мотивацій, а не зовнішніх очікувань чи норм.
  • Транзакційний аналіз (ТА) – це ще один потужний психотерапевтичний інструмент для роботи з оцінною залежністю. Він допомагає людині зрозуміти внутрішні діалоги (транзакції) між різними частинами особистості (Наприклад, “Батько”, “Дорослий”, “Дитина”). Така робота може допомогти клієнту виявити та змінити обмежуючі сценарії життя, які часто базуються на зовнішніх очікуваннях та оцінках.

Кожен з цих підходів має свої унікальні техніки і методики. Але головне, що їх об’єднує – це намагання допомогти клієнту жити більш автентично. Та виходити з власних цінностей та переконань, замість того, щоб бути керованим чужими очікуваннями і стандартами.

Під час роботи в психотерапії оцінної залежності важливо також працювати над самоцінністю та само-співчуттям. Це допомагає клієнту побачити вартість в собі самому, а не лише через призму оцінок інших людей.

Це може включати роботу з тілесними відчуттями, медитативними практиками, творчим самовираженням і багато інших методів. Вони дозволяють клієнту зазирнути всередину себе і знайти там джерела сили і самоповаги.

ПСИХОТЕРАПІЯ ОЦІННОЇ ЗАЛЕЖНОСТІ КОРИСТЬ ТА ВАЖЛИВІСТЬ ДЛЯ ОСОБИСТОГО РОЗВИТКУ ТА СОЦІАЛЬНОЇ АДАПТАЦІЇ

  1. Теорія прив’язаності дійсно говорить про те, що в дитинстві залежність від думки батьків формує наше розуміння власної цінності та здатності до встановлення близьких відносин у майбутньому.
  2. В контексті виховання, прийняття оцінки від дорослих допомагає дитині адаптуватися до суспільних норм і розвивати соціально прийнятну поведінку.
  3. Здатність приймати компліменти та позитивну оцінку може мати значний вплив на самоповагу. Емоційний стан також стимулюює розвиток позитивних емоцій і самовдосконалення.
  4. В соціальних взаємодіях, урахування того, як інші нас бачать, може сприяти встановленню гармонійних відносин, поліпшенню комунікації та сприянню взаємоповазі.
  5. У бізнесі та кар’єрі, здатність аналізувати та адаптуватися до відгуків може відіграти ключову роль у розбудові бренду. А також, у залученні клієнтів та розвитку професійних навичок.
  6. В надзвичайних ситуаціях, оцінка оточуючих та здатність до конформізму може бути важливою для виживання. Це дає змогу людині швидко адаптуватися та прийняти ефективні рішення.

ВИСНОВКИ:

Все це показує, що оцінка з боку інших може бути корисною та важливою для особистого розвитку та соціальної адаптації. Водночас важливо знаходити баланс між цією зовнішньою оцінкою та внутрішньою самооцінкою, щоб не втратити своє ядро автентичності та самодостатності.

Якщо вас турбує даний вид залежності, будь ласка, звертайтеся до мене. Також, ви можете вибрати любого іншого, вузьконаправленого спеціаліста на Просторі Психологів.

Клік на картиці веде на мій профайл з прямими контактами, звертайтеся!

Автор

  • Марія Сибірська

    Фахова психологіня. психотерапевтка, юнгіанка -психоаналітикіня, групова терапевтка, травма терапевтка, спеціаліст з підліткової психотерапіі, дитячо-батьеівські стосунки. з грунтовним 6-ти річним клінічним досвідом роботи. За рік буду сертифікована сімейним психотерапевтом. Співзасновниця в Простір психологів. Являюся волонтером руху психологічної допомоги по підлітковим травмам під час війни.

    Переглянути мареріали

Комплекс хорошої дівчинки по Беверлі Енгл

(АЛЕ БУВАЮТЬ Й ХОРОШІ ХЛОПЧИКИ)

“Навіть найдовша дорога до одужання починається з першого кроку”

Комплекс гарної дівчинки – відомий також, як комплекс Попелюшки, є психологічним явищем, де жінка постійно намагається відповідати очікуванням інших, ігноруючи при цьому свої власні потреби та емоції. Цей комплекс відображає глибокі соціальні та культурні норми, які формують самооцінку та поведінку жінок

 Характерні прояви комплекса

  • Сильне бажання догодити іншим і отримати схвалення: жінки із цим комплексом відчувають потребу завжди бути приємними та отримувати схвалення, навіть за рахунок власного комфорту
  • Не допускати помилок, які можуть не сподобатися іншим: жінки уникають ситуацій, які можуть призвести до помилок, або виглядати недосконало
  • Складності в розумінні і вираженні своїх емоцій та потреб:  відповідно вони погано задовільняються
  • Стриманість і надмірна привітливість – часто виникають проблеми з ідентифікацією та вираженням власних емоцій
  • Схильність бути жертвою абь’юзивних відношень: можуть утворюватися зв’язки, де жінка відчуває себе жертвою
  • Занепокоєння бути не прийнятою чи зручною для інших людей
  • Низька самооцінка, та самооцінка почуття власної неповноцінності
  • Неможливість сказати “НІ”, та встановлювати кордони
  •  Підвищена тривожність

ПСИХОЛОГІЧНИЙ КОНТЕКСТ

Комплекс гарної дівчинки часто бере свій початок у дитинстві, коли дівчат навчають бути послушними та відповідати очікуванням оточуючих. Суспільні норми та стереотипи відіграють значну роль у формуванні цього комплексу, постійно підтримуючи ідею, що жінка має бути скромною, милою та відданою потребам інших

Для подолання комплексу гарної дівчинки важливо розвивати самосвідомість та вчитися визнавати та виражати власні емоції та потреби. Це може включати роботу з психотерапевтом, самоаналіз, медитацію та інші методи самодопомоги

КНИЖКОВА РЕКОМЕНДАЦІЯ

Однією з рекомендованих книг по цій тематиці є «комплекс гарної дівчинки. Як Как избавиться от негативных установок из детства, принять и полюбить себя». Ця книга адресована жінкам, які вчаться ставити свої потреби на перше місце та навчаються любити та приймати себе такими, які вони є

Авторка, Беверлі Енгл досліджує глибоко укорінені соціальні та культурні фактори, що сприяють формуванню цього комплексу

В своїй книзі вона наголошує, що століттями жінок утримували у рамках, обмежуючи їхню свободу, право на розпорядження власним тілом, можливість висловлювати свої думки та виражати свою індивідуальність. Ці обмеження, поєднані із соціальними стереотипами, призводять до формування “комплексу хорошої дівчинки”, що часто є причиною нездорових стосунків

Беверлі Енгл зазначає, що комплекс “Хорошої (гарної дівчинки)” формується під впливом біологічних, сімейних, соціальних та особистих факторів. Вона пропонує, що XX століття зробило значний внесок у зміцнення позицій жінок, дозволивши їм голосувати, працювати, контролювати своє тіло та приймати незалежні рішення

ТИПИ “ХОРОШИХ ДІВЧАТОК” БЕВЕРЛІ ЕНГЛ

  • Половичок. Типова пасивна жінка, що дозволяє іншим витирати об себе ноги. Вона страждає на “невиліковну” форму доброчесності і, здається, ніколи не засвоює уроків, скільки б нею не користувалися, не маніпулювали, не зраджували, або не піддавали насильству. Жінки із комплексом “Половичка” часто стають жертвами недобросовісних продавців і шахраїв. Багато з них зазнають емоційного, словесного або фізичного насильства, яке можуть терпіти місяцями і навіть роками 
  • Удавальниця. Така жінка докладає чимало зусиль для того, щоб здаватися гарною, такою, що співпрацює, і чарівною (коли насправді злиться або ображається). Вона прикидається, що згодна з чимось, хоча насправді це не так. І часто вдає, що зацікавлена словами або діями оточуючих, тоді як насправді їй нудно
  • Сама невинність. Така хороша дівчинка вирізняється крайньою наївністю і довірливістю. Вона з легкістю вірить у те, що говорять інші, і тому її легко обдурити або маніпулювати нею. Сама невинність часто продовжує захищати свого партнера або дітей, які демонструють егоїстичну, брехливу або відверто насильницьку поведінку, навіть коли всі навколо намагаються довести, що нею користуються або чинять насильство
  • Жертва. Такій жінці властиво відчувати власну безпорадність і безглуздість спроб змінити обставини життя. Вона розтратила всі свої сили у спробах бути хорошою. Зазвичай вона залишається з чоловіком, який піддає її фізичному насильству, навіть після кількох потраплянь до лікарні
  • Просвітлена. Ця жінка свято вірить у терпимість, співчуття і прощення. Вона пригнічує гнів і не дозволяє собі проявляти такі абсолютно нормальні почуття, як смуток, заздрість, гнів і образа
  • Ханжа. Така жінка відчуває гостру потребу бути ідеальною або високоморальною. Вона дотримується суворих правил (наприклад, жодного сексу до заміжжя, жодної краплини алкоголю) і часто буває активною прихожанкой церкви. Рішуче не схвалює деякі види поведінки і засуджує інших людей, які займаються діяльністю, яку вона не сприймає. Але ховає своє несхвалення за стіною доброчесності.

Також, ви можете себе оцінити та пройти на нашому ресурсі “Тест Хорошої Дівчинки”

Усе це робить комплекс “Хорошої/гарної дівчинки” необхідною та цікавою темою для дослідження. Розуміння внутрішньої сутності, важливості психологічної стабільності та пошуку гармонії в собі є ключем до здорового відношення до себе та інших

Так, шлях до розвитку істинної особистості може бути заплутаним, але він завжди вартий подорожі. В цьому комплексі, як і в усьому житті, головне – зрозуміти, прийняти і полюбити себе

Як каже народна мудрість: “Щастя від того, як людина сприймає себе, а не від того, як інші його сприймають”

Дивіться також в нашому блозі статтю на тему: Комплекс відмінниці у порівнянні з Комплексом хорошої дівчинки”

Автор

  • Марія Сибірська

    Фахова психологіня. психотерапевтка, юнгіанка -психоаналітикіня, групова терапевтка, травма терапевтка, спеціаліст з підліткової психотерапіі, дитячо-батьеівські стосунки. з грунтовним 6-ти річним клінічним досвідом роботи. За рік буду сертифікована сімейним психотерапевтом. Співзасновниця в Простір психологів. Являюся волонтером руху психологічної допомоги по підлітковим травмам під час війни.

    Переглянути мареріали