Психотерапія оцінної залежності

Оцінна залежність

“В’язнути в багнюці” – потрапляти в повну залежність від когось

(Прислів’я з української народної мудрості) .

ОСНОВНИЙ ОГЛЯД ОЦІННОЇ ЗАЛЕЖНОСТІ

Оцінна залежність – це психологічний феномен, який описав Володимир Леві. Він проявляється у прагненні до схвалення оточення, особливо від осіб, що мають велике значення для індивіда. Ця потреба визнання супроводжується страхом перед відсутністю такого схвалення. Люди нерідко залежать не від реальної думки інших, а від уявленої.

ВПЛИВ ОЦІННОЇ ЗАЛЕЖНОСТІ

В результаті, люди часто придушують власні потреби та бажання, аби отримати позитивні оцінки. Це може призвести до накопичення внутрішнього тиску та психосоматичних розладів, які ускладнюють життя. Для дорослої, розумної людини оцінна залежність, як правило, шкідлива, оскільки вона обмежує самостійність та сприяє розвитку комплексів та неврозів.

ЕТАПИ ФОРМУВАННЯ ОЦІННОЇ ЗАЛЕЖНОСТІ

В процесі дорослішання людина проходить кілька етапів формування особистості:

  1. Дитяча цікавість та пізнання світу через збудження та нові враження.
  2. Намагання наслідувати значущих осіб (наприклад, батьків).
  3. Прагнення до успіху, керуючись власними чи чужими стандартами успішності.

Ці процеси закладені в людині від народження, і коли дитина починає досліджувати світ, вона робить це без встановлених меж. Саме через взаємодію з оточенням та відкриття соціальних ієрархій закладаються основи оцінної залежності у психіці дитини.

Згодом, цей процес стає несвідомим і піддається впливу вже сформованих уявлень та значущих дорослих. Так, до десяти років дитина може не усвідомлювати зовнішнього впливу на своє сприйняття.

У дорослому віці слово “оцінка” може викликати несвідому реакцію. Адже в ієрархічній системі воно часто використовується як засіб маніпуляції з боку батьків, які намагаються контролювати дитину через соціальне позиціонування та особистісний розвиток.

Оцінна залежність – це стан, коли особистісна самооцінка людини тісно пов’язана з зовнішніми судженнями та оцінками інших людей.

ПОВЕДІНКОВІ ПРОЯВИ ОЦІННОЇ ЗАЛЕЖНОСТІ

Щоб перевірити себе чи є в вас оцінна залежність відьмітьте пункти, які на вашу думку співпадають з вашою найчастішою поведінкою.Чим більша кількість пунктів відповідає поведінці особи, тим ймовірніше присутність залежності від чужих оцінок:

  1. Труднощі у запитувані допомоги: Нерідко люди з оцінною залежністю зазнають складнощів, коли мають просити про допомогу. Це може бути сприйняте як ознака слабкості або некомпетентності.
  2. Залежність від чужих думок: Ця тенденція часто веде до уникнення ситуацій, де є можливість отримати негативну оцінку. Наприклад, публічних виступів або висловлення особистої думки.
  3. Потреба в зовнішніх порадах: Для прийняття рішень такій особі необхідні поради від інших. Її власний внутрішній компас може бути недостатньо впевненим.
  4. Важливість сторонньої оцінки: Навіть коли людина отримує похвалу, вона може сумніватися в її щирості. Або не вірити у свої здобутки повністю.
  5. Недооцінка власних бажань: Люди з оцінною залежністю можуть ігнорувати власні потреби або прагнення. вони бояться спричинити незадоволення у інших.
  6. Стратегії поведінки: Часто обираються такі варіанти поведінки, які гарантують зовнішнє схвалення замість відданості особистим цінностям чи переконанням.
  7. Спроби уникнення конфліктів: Уникаючи відкритих конфліктів, людина може втрачати можливості для особистісного зростання та розвитку стійкості до стресу.
  8. Залежність від настрою інших: Часто настрій особи залежний від того, як її сприймають оточуючі.
  9. Страх перед відкиненням: Страх бути відкинутим чи не прийнятим у соціальній групі може стати головним регулятором поведінки.
  10. Складнощі у формуванні власної ідентичності: Постійна потреба у схваленні веде до труднощів у формуванні стабільного почуття одинокості.

У сучасному світі, з поширенням інтернету, люди все частіше шукають визнання онлайн. Вони підписуються на сторінки тих, хто вважається значимими (часто через їхні професійні досягнення або фінансовий успіх). Онлайн-бізнес та відгуки покупців також суттєво впливають на формування громадської думки та вартість товарів та послуг.

Що стосується сімейних відносин, батьки можуть сприймати дитину не як особистість, а як об’єкт власності або інвестиції. Вони завжди піддають їхню самооцінку зовнішнім оцінкам та навіть перетворюючи дітей на “рабів оцінок”.

КУЛЬТУРНІ ТА СОЦІАЛЬНІ ПРОЯВИ

  • Суспільство та культура можуть створювати тиск на індивіда щодо відповідності стандартам і очікуванням. Люди можуть прагнути відповідати цим стандартам, щоб бути прийнятими та визнаними суспільством.

ПОРІВНЯННЯ З ІНШИМИ

  • Постійне порівняння з іншими, особливо в соціальних мережах та медіа, може створювати тиск конкурувати. Також, прагнення до визнання, яке базується на успіхах та досягненнях інших.

ТИПИ ОЦІННОЇ ПРИВ’ЯЗАНОСТІ

  • Тривожна прив’язаність

Серед безпечної, уникаючої та дезорганізованої прив’язаності існують діти, які, здається отримують увагу від своїх батьків, але цього їм здається недостатньо. Такі діти застряють у стані незадоволеного прагнення батьківської уваги. Цей тип зв’язку між батьками та дитиною – тривожна прив’язаність – є соціальною умовою дорослішання людей з оцінною залежністю. Дитина з тривожною прив’язаністю вірить, що батьківська любов є хрипкою і може бути легко втраченою. Вона постійно намагається пристосуватися і заслужити любов батьків.

Діти з тривожною прив’язаністю не можуть і не хочуть припиняти своє прагнення до любові та близькості, яке вони так відчайдушно потребують. Ключовий момент у трансформації такої людини – усвідомлення, що тривожність має внутрішнє, а не зовнішнє джерело.

  • Безпечна прив’язаність

Безпечна прив’язаність становить емоційну основу спокійної та впевненої особистості. Щоб безпечна прив’язаність могла розвиватися, дитина має бути впевненою, що мати буде поруч, коли вона потрібна. Це захоче задовольняти її потреби та надавати любов стабільно, без відмов і перерв. Ця любов не повинна бути нав’язливою чи вимогливою.

  • Внутрішній конфлікт залежності

Основний конфлікт залежної особи полягає між бажанням самостійності та прагненням до залежності. Люди, які прагнуть до визнання та затвердження, часто бояться самостійності. Тому що вона передбачає відповідальність, існування якої вони воліли б заперечувати.

  • Оцінювання особистості

Люди з оцінною залежністю часто оцінюють себе через призму інших. Їх власна самооцінка часто базується на тому, як вони сприймаються оточуючими. Вони можуть не приділяти достатньо уваги власним внутрішнім цінностям та переконанням.

КОНФОРМІЗМ ТА НОНКОНФОРМІЗМ

КОНФОРМІЗМ — це слідування за більшістю, прагнення «бути як усі» і не виділятися. В основі конформізму лежить страх бути відторгнутим, прагнення до визнання людей.

Батьківські повідомлення:
  • подивись, хлопчик не плаче, і ти не плач;
  • як діти гарно грають, приєднуйся і будь як всі;
  • всі йдуть — іди і ти. Не будь білою вороною;
  • щоб бути прийнятим, потрібно вести себе як усі.

Конформізм дорівнює пристосуванню.

НОНКОНФОРМІЗМ — це бажання бути не таким, як усі. Це стремління бути особливим, йти проти системи, активне несприйняття загальноприйнятої думки, порядку, норм, традицій. Процеси нонконформізму процеси дуже яскраво відтворені в експериментах Соломона Аша.

Це можна побачити у фільмах: “Я та інші” (2010) та “Експеримент у ліфті” (1962). У фільмах демонструються ситуації, коли всі люди в ліфті, крім одного, підставні і роблять однакові дії за вказівками експериментатора.

ВІЛЬНЕ САМОВИЗНАЧЕННЯ

Конформізм, як і нонконформізм, частіше зустрічається в групах з низьким рівнем соціально-психологічного розвитку. Чим вищий рівень особистісного розвитку людини, тим менше їй властиві як конформізм, так і нонконформізм. Більш характерним для такої людини є вільне самовизначення.

Більш зріла поведінка, ніж нонконформізм — це вільне самовизначення. Ще більш доросла позиція-любов і турбота. Коли людина задовольняє свої потреби не заради уникнення дій, а для здійснення того, що вважає достойним і важливим. В ім’я тих цінностей, які їй дорогі.

ПСИХОТЕРАПЕВТИЧНІ ПІДХОДИ ПРИ РОБОТІ ІЗ ОЦІННОЮ ЗАЛЕЖНІСТЮ

  • Гештальт-терапія – це про “тут і зараз” та інтеграцію різних аспектів особистості. Гештальт підхід спрямований на те, щоб допомогти людині стати цілісною, відчувати себе “зібраною” тут і зараз. Не розділяючи своє життя на “до” і “після”. А також, на успіхи і невдачі, і бачити його як єдиний потік досвіду. Ключовим елементом гештальт-терапії є праця з усвідомленням. Клієнт вчиться помічати свої власні відчуття та емоції. І дозволяє собі їх відчувати і виражати, навіть якщо це щось, що він звик пригнічувати чи ігнорувати. Цей процес дозволяє людині стати більш автентичною і менш залежною від зовнішніх оцінок.
  • Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) базується на ідентифікації і корекції ірраціональних думок та переконань. Вона може допомогти змінити “я повинен” на “я хочу”. Також, це допомагає клієнтові розробити більш здорові та адаптивні способи мислення і поведінки, виходячи з внутрішніх мотивацій, а не зовнішніх очікувань чи норм.
  • Транзакційний аналіз (ТА) – це ще один потужний психотерапевтичний інструмент для роботи з оцінною залежністю. Він допомагає людині зрозуміти внутрішні діалоги (транзакції) між різними частинами особистості (Наприклад, “Батько”, “Дорослий”, “Дитина”). Така робота може допомогти клієнту виявити та змінити обмежуючі сценарії життя, які часто базуються на зовнішніх очікуваннях та оцінках.

Кожен з цих підходів має свої унікальні техніки і методики. Але головне, що їх об’єднує – це намагання допомогти клієнту жити більш автентично. Та виходити з власних цінностей та переконань, замість того, щоб бути керованим чужими очікуваннями і стандартами.

Під час роботи з оцінною залежністю важливо також працювати над самоцінністю та само-співчуттям. Це допомагає клієнту побачити вартість в собі самому, а не лише через призму оцінок інших людей. Це може включати роботу з тілесними відчуттями, медитативними практиками, творчим самовираженням і багато інших методів. Вони дозволяють клієнту зазирнути всередину себе і знайти там джерела сили і самоповаги.

КОРИСТЬ ТА ВАЖЛИВІСТЬ ДЛЯ ОСОБИСТОГО РОЗВИТКУ ТА СОЦІАЛЬНОЇ АДАПТАЦІЇ
  1. Теорія прив’язаності дійсно говорить про те, що в дитинстві залежність від думки батьків формує наше розуміння власної цінності та здатності до встановлення близьких відносин у майбутньому.
  2. В контексті виховання, прийняття оцінки від дорослих допомагає дитині адаптуватися до суспільних норм і розвивати соціально прийнятну поведінку.
  3. Здатність приймати компліменти та позитивну оцінку може мати значний вплив на самоповагу. Емоційний стан також стимулюює розвиток позитивних емоцій і самовдосконалення.
  4. В соціальних взаємодіях, урахування того, як інші нас бачать, може сприяти встановленню гармонійних відносин, поліпшенню комунікації та сприянню взаємоповазі.
  5. У бізнесі та кар’єрі, здатність аналізувати та адаптуватися до відгуків може відіграти ключову роль у розбудові бренду. А також, у залученні клієнтів та розвитку професійних навичок.
  6. В надзвичайних ситуаціях, оцінка оточуючих та здатність до конформізму може бути важливою для виживання. Це дає змогу людині швидко адаптуватися та прийняти ефективні рішення.

ВИСНОВКИ:

Все це показує, що оцінка з боку інших може бути корисною та важливою для особистого розвитку та соціальної адаптації. Водночас важливо знаходити баланс між цією зовнішньою оцінкою та внутрішньою самооцінкою, щоб не втратити своє ядро автентичності та самодостатності.

Якщо вас турбує даний вид залежності, будь ласка, звертайтеся до мене. Також, ви можете вибрати любого іншого, вузьконаправленого спеціаліста на Просторі Психологів.

Автор

  • Марія (Малинка) Сибірська

    Фахова психологіня. психотерапевтка, юнгіанка -психоаналітикіня, групова терапевтка, травма терапевтка, спеціаліст з підліткової психотерапіі, дитячо-батьеівські стосунки. з грунтовним 6-ти річним клінічним досвідом роботи. За рік буду сертифікована сімейним психотерапевтом. Співзасновниця в Простір психологів. Являюся волонтером руху психологічної допомоги по підлітковим травмам під час війни.

    Переглянути мареріали