Заздрість

Інформація про психологічну симптоматику заздрості

Публікації психоенциклопедії, що розкривають тему заздрість (рос, анахр. — “зависть“) через призму теоретичних знань та практичного досвіду двох авторок-психологинь: Марії Зарінової та Марії Сибірської — у відповідних вкладках нижче.

Важливо, що ці та інші публікації у “Просторі психологів” не претендують на статус “істини в останній інстанції” та, за згодою авторок, можуть доповнюватися у процесі конструктивного обговорення у коментарях.

  • МАРІЯ ЗАРІНОВА
  • МАРІЯ СИБІРСЬКА

“Заздрість – ворог щасливих”

Епіктет

ЩО ТАКЕ ЗАЗДРІСТЬ?

Заздрість, або заздрощі, – емоція, яка виникає коли людині бракує будь-чого, що має інша особа.

Заздрити можуть щодо абсолютно різних речей. Такими об’єктами з легкістю можуть стати, скажімо:

  • рис зовнішності;
  • розуму;
  • таланту;
  • соціального статусу;
  • досягнень;
  • стосунків;
  • майна абощо.

Слово «заздрість» пов’язане із давнім «здріти» («бачити»), його походження розповідає нам, що в давні часи ця емоція також отримувала погану славу і асоціацію з «лихим оком».

Декого з нас і нині часто лякає перспектива, що решта буде їм заздрити.

Заздрощі до колеги, сусіда чи навіть друга, партнера – це прикрість до їхніх успіхів, бажання мати те, що мають вони: чи це краще місце біля вікна на роботі, чи новіша машина, ідеальні знання англійської мови, а чи й вища зарплата.

Ми маємо пам’ятати, що заздрість – це така емоція, яка виникає при відчутті дефіциту чогось. І підсвічує нам ці дефіцити інша людина.

ФАКТИ ПРО ЗАЗДРІСТЬ, ЯКИХ ВИ НЕ ЗНАЛИ

  • Універсальність

Заздрість є універсальною емоцією, яка відчувається в усіх культурах і на всіх рівнях суспільства.

  • Корені в біології

Заздрість має біологічні основи і не виключено, що вона має зв’язок з еволюційними механізмами. Дослідження показують, що тварини також можуть відчувати заздрість. Наприклад, примати демонструють ознаки заздрості, коли одна з них отримує більше винагороди за ту ж саму роботу.

  • Рання здатність

Заздрість виникає у дітей на ранньому етапі розвитку. Вона може з’явитися у віці приблизно двох років, коли діти починають усвідомлювати, що інші мають щось, чого немає у них самих. Це може бути пов’язано з іграшками, увагою батьків або досягненнями.

  • Заздрість vs щастя

Дослідження показують, що високий рівень заздрості часто корелює з низьким рівнем щастя та задоволеності життям. Люди, які схильні до частих порівнянь з іншими, частіше відчувають незадоволення і розчарування.

ЧОМУ ЗАЗДРІСТЬ ЦЕ ПРОБЛЕМА?

Заздрість, відзначають фахівці, є негативним станом психіки, який здатний викликати деструктивні дії, вчинки та емоції. Заздрість є глибоко укоріненою емоцією, яка може мати серйозні наслідки для психічного здоров’я і соціальної взаємодії.

Коли людина довгий час заздрить іншій особі це викликає відчуття неповноцінності, зниження самооцінки, а також емоційний біль: «у тебе є, а мені ніколи цього не мати».

Людина постійно знаходиться у стані емоційного напруження, що виснажує її психіку і робить більш вразливою до стресових ситуацій. Вона може відчувати себе невпевненою у соціальних взаємодіях, уникаючи контактів з тими, кому заздрить, що ще більше ізолює її від суспільства.

Важливим моментом є також те, що зазвичай у заздрощах не визнають свої реальні обмеження, жадоба ніби сліпить людину. Це може призвести до актів агресії, спрямованих на об’єкт, якому заздрять, тобто великі чи маленькі вчинки, які їй або йому шкодитимуть. Вони можуть бути символічними: забрати перед носом знайомої, яка відмінно готує рибну страву, останню рибину в супермаркеті (це либонь скидається на дрібничку, однак такі вчинки є проявом прихованої агресії і ворожості). А можуть бути і цілком собі реальними помстами. Це може бути підрив репутації, поширення чуток, саботаж або навіть відкритий конфлікт. Такі дії не тільки руйнують стосунки, але й підсилюють негативні емоції у самій людині.

Окрім того агресія виливається не тільки на когось іншого, поширеною ситуацією є також автоагресія, або самоїдство. Кожен заздрісник може почати звинувачувати себе у всіх невдачах, що призводить до самодеструкції. Це може проявлятися у формі самокритики, самообмеження, відмови від можливостей і навіть шкідливих звичок, які руйнують здоров’я та життя.

Будь-який із цих сценаріїв призводить до деградації особистості. Людина, яка заздрить, втрачає здатність радіти своїм досягненням та успіхам, концентруючись лише на тому, чого їй бракує. Це створює замкнене коло негативу, з якого важко вийти без усвідомлених зусиль і підтримки.

Як іржа з’їдає залізо, так і заздрість – душу

Природу заздрості завжди намагалися осмислити і пояснити. З найдавніших часів заздрість отримувала лише негативні оцінки. Навіть у грецькій міфології богиня Афіна заздрить вправній майстерності Арахні через що розриває шедевральну тканину, яку та вишила. І з розпуки Арахна – вкоротила собі віку.

Перспектива стати об’єктом заздрощів лякає. Багато хто заклякає і не робить нічого, не прагне жодних здобутків, побоюючись того, що прийде разом із успіхом – «мені заздритимуть». Це явище називають “синдромом краба в відрі”, коли кожен, хто намагається вибратися і досягти успіху, стикається з протидією тих, хто залишився позаду.

Уявімо молоду жінку, нехай на ім’я Олена, яка працює в офісі. Вона дуже здібна і має чудові ідеї, які могли б покращити робочі процеси та підвищити ефективність компанії. Проте, Олена помічає, що її колеги негативно реагують на чужий успіх. Одного разу, коли її колега Ірина отримала підвищення, інші співробітники почали її ігнорувати та пліткувати за спиною. Це викликало у Олени страх, що, якщо вона проявить свої здібності та отримає визнання, з нею може статися те саме.

Важливо зрозуміти, що заздрість сама по собі є природною людською емоцією, і ключ до її трансформації полягає в тому, як ми реагуємо на це почуття. Попри всю свою небезпеку, заздрість може бути також і потужним мотиватором, рушієм до змін, якщо правильно до неї поставитись і вміти з нею ладнати. Перетворити негативну емоцію на інструмент може також допомогти психолог.

МЕХАНІЗМ ЗАЗДРОСТІ

  1. Бажане (стимул для заздрощів)
  2. Фантазії про володіння цим предметом
  3. Виникнення передчуття задоволення
  4. Думки про неможливість отримати задоволення тут і зараз
  5. Пошук перешкоди
  6. Уособлення перешкоди в людині, що має бажане
  7. Негативні емоції, спрямовані на цю особу

1. Бажане (стимул для заздрощів)

Заздрість починається з того, що ми бачимо або дізнаємось про щось, що ми бажаємо, але не маємо. Це може бути матеріальна річ, як-от нова машина, або нематеріальний аспект, як успіх чи популярність.

2. Фантазії про володіння цим предметом:

Наступним кроком є фантазії про те, як би ми почувалися, маючи це бажане. Ми уявляємо, як би наше життя змінилося на краще, як би ми раділи та насолоджувалися цим предметом або станом.

3. Виникнення передчуття задоволення:

Фантазії призводять до передчуття задоволення, яке ми могли б відчути, якщо б володіли бажаним. Це може бути почуття радості, гордості, впевненості в собі або визнання з боку інших.

4. Думки про неможливість отримати задоволення тут і зараз:

Однак реальність часто не збігається з нашими фантазіями. Ми починаємо розуміти, що отримання бажаного не таке легке або взагалі неможливе тут і зараз. Це призводить до розчарування і почуття невдоволеності.

5. Пошук перешкоди:

Наступним етапом є пошук причини, чому ми не можемо отримати бажане. Ми починаємо шукати перешкоди або виправдання, які заважають нам досягти мети. Часто ці перешкоди зовнішні, а не внутрішні.

6. Уособлення перешкоди в людині, що має бажане:

Ми починаємо уособлювати цю перешкоду в людині, яка вже має те, що ми бажаємо. Ми сприймаємо цю людину як причину нашої невдачі, навіть якщо вона не має до цього жодного стосунку.

7. Негативні емоції, спрямовані на цю особу:

Це веде до виникнення негативних емоцій, спрямованих на об’єкт заздрості. Ми можемо відчувати злість, образу, роздратування або навіть ненависть до цієї людини.

Наприклад, одна дівчина бачить в Instagram, що її подруга вирушила у подорож до екзотичної країни. І сама починає фантазувати, як би вона почувалася на місці своєї подруги, уявляючи собі пляжі, нові місця і відчуття свободи. Вона має в цей момент передчуття задоволення, але швидко усвідомлює, що наразі не може собі дозволити таку подорож через фінансові труднощі. Дівчина починає шукати перешкоди і знаходить ті, які їй самій буде легше прийняти – свою подругу. У неї складається ілюзія, що все через неї, що та постійно хвалиться своїм життям і т.п. Однак в реальності її подруга просто ділиться своїми враженнями. Результат –  дівчина починає відчувати заздрість і неприязнь до власної подруги, навіть якщо вони раніше були доволі близькими.

ВИДИ ЗАЗДРОСТІ

За рівнем усвідомлення заздрість найчастіше поділяють на усвідомлену та неусвідмлену.

Усвідомлена заздрість

Цей вид заздрості передбачає, що особа відчуває і розуміє, що вона зараз заздрить, а також для неї є очевидним кому вона заздрить і з якої причини.

Неусвідомлена заздрість

Це – витіснена емоція, людині може здаватися, що вона нічого такого не відчуває, а все негативне списувати на, скажімо, поганий настрій.

Заздрісність може ховатися під дратівливістю, депресією, відчуттям невдоволення від життя.

Неусвідомлені емоції – особливо небезпечні, а тому потрібно бути уважним до себе і за найменших підозр звертатися до фахівця.

ПРИЧИНИ ЗАЗДРОСТІ

Заздрісність може виявлятися у доволі ранньому віці. Дорослі заздрять, хоч мають більш розвинений емоційний інтелект, краще вміють ладнати з емоціями, діти ж ще не отримують достатньо досвіду для цього, а тому вони ще вразливіші.

Тут може працювати і ціла низка факторів: емоційно незріле середовище, тиск очікувань дорослих, постійні порівняння і знецінення, нестійка самооцінка. Деякі діти можуть відчувати, що їхні досягнення менш цінуються, ніж досягнення інших, що сприяє виникненню й украпленню заздрості. Вплив рідних, друзів або оточення, де заздрість розглядається як нормальна реакція на успіх інших або як спосіб стимуляції досягнень теж доволі розповсюджена причина її появи.

Велику роль у формуванні заздрісності відіграє механізм порівняння з іншими:

  • «Подивись, як гарно написала диктант Оленка, а ти ж що?»;
  • «От інші чоловіки своїм дружинам квіти дарують, а ти мені за 10 років – нічого».

Якщо ж ще і самооцінка дитини / дорослої людини є вразливою, то це запустить заздрість.  

НАСЛІДКИ ЗАЗДРОСТІ

Заздрість, як негативна емоція, справді може суттєво позначитися на міжособистісних стосунках і особистісному самовідчутті. Вона викликає не лише психологічний дискомфорт, а й може мати далекосяжні наслідки для загального емоційного стану та поведінки людини.

Одним з основних аспектів впливу заздрості на міжособистісні стосунки є зниження рівня близькості та взаєморозуміння між людьми. Заздрість веде до формування бар’єрів у комунікації, оскільки особа, яка заздрить, може відчувати ворожість або недовіру до того, на кого спрямована ця емоція. Це може призвести до відчуття відчуження та відстані між близькими людьми, що зі свого боку може поглибити почуття самотності та невпевненості.

Самосприйняття також страждає під впливом заздрості. Людина, яка регулярно відчуває цю емоцію, часто бачить себе менш цінною або успішною порівняно з іншими. Це може призводити до зниження самоповаги та самооцінки, адже заздрість нав’язує уявлення про себе як про неповноцінну особистість. Таке спотворене самовідчуття може ускладнювати розвиток особистості та досягнення особистих цілей.

Подібно до інших негативних емоцій, наприклад гніву чи обурення, заздрість може бути складною для самостійного урегулювання. Людина може втратити контроль над своїми діями та реакціями, коли заздрість стає домінуючою емоцією. Це часто призводить до конфліктних ситуацій, невдоволеності життям або навіть до ізоляції від соціального оточення.

Для ефективної саморегуляції у ситуації із заздрістю важливо розвивати свідомість своїх емоцій, вміти аналізувати власні думки і переконання, які сприяють виникненню цієї емоції, а також шукати позитивні способи взаємодії з нею. Психологічна підтримка може бути корисною у навчанні ефективних стратегій управління заздрістю, сприяючи збереженню психічного здоров’я та покращенню якості міжособистісних відносин.

УМОВИ ПОДОЛАННЯ ЗАЗДРОСТІ

Подолання стану заздрісності схоже із процесом подолання гніву. Потрібно працювати зі своїми думками та емоціями, використовувати копінг-стратегії.

Визначають, що для цього більш ефективним буде алгоритм зі спрямованістю на стимул, ніж фокусування на собі.

Допоможуть у процесі: відзначення своїх позитивних рис, робота над почуттям повноцінності, припинення порівняння себе з іншими.

Якщо ж ви відчуваєте, що не можете впоратися із цим станом, то зверніться до психолога.


Заздрість та ревність: переплетіння емоцій та їхнє походження

Як ви ставитеся до теми ревнощів і заздрощів? Які у вас виникають переживання з цього приводу? В цій статті я хочу дослідити тему емоції. Заздрість разом із емоцією Ревність, так як вважаю, що ці дві емоції, глибоко вкорінені в нашій свідомості, починають формуватися з самого дитинства.

Картинку брала звідси

Заздрість: формування заздрості починається з 0 до 3 мсяців

Психоаналітикиня Мелані Кляйн, припускала, що ключ до розуміння цих почуттів полягає в ранньому дитинстві, особливо у стосунках із матір’ю в перший рік життя дитини. У цей час закладаються перші зразки поведінки та емоційні реакції на зовнішній світ і значущі особистості, особливо на матір. Кляйн стверджувала, що в цьому віці дитина здатна тільки на “приймання”, без можливості “віддачі”, створюючи в такий спосіб підґрунтя для розвитку заздрощів, якщо ці процеси були прожиті неправильно.

Заздрість: витіснення емоцій

Залежність цих почуттів від початкового досвіду з материнськими грудьми не можна недооцінювати. На примітивних рівнях, якщо немовля отримує груди і задоволення, це створює можливість для формування позитивного внутрішнього (довірчого) об’єкта і бажання зберігати його, даючи змогу вбудовувати інші хороші об’єкти (яким воно буде довіряти) у свій внутрішній світ.

Однак, якщо в немовляти виникає заздрість, наприклад, через те, що молоко тече надто швидко чи повільно, або якщо мати годує не за потребою дитини, а за графіком, важливою стає вроджена здатність любити й почуватися коханим.

Якщо дитина може і вміє прощати матір за недовгу відсутність, повертається рівновага, довіра і любов. Але якщо заздрість надмірна, це може призвести до недовіри до людей і нездатності вибудовувати позитивні стосунки у своєму внутрішньому світі в майбутньому.

Картинку брала звідси

Ревність: формування ревності починається у едипальний період

Ревнощі та заздрість тісно пов’язані й часто переходять одне в інше. У перший рік життя в дитини формується базове почуття заздрості, яке в едипальному комплексі може трансформуватися в ревнощі з елементами ненависті. Це відбувається, коли дитина починає ділити любов батьків однієї статі з батьками протилежної статі, або з сіблінгами (братами, сестрами) і відчуває загрозу втрати любові.

І ці ревнощі, що виникають у період едипального комплексу, можуть призвести до розвитку або регресу, залежно від засвоєних патернів поведінки. Цей процес може запускати деструктивну енергію, що виявляється в надмірному контролі та саморуйнуванні, що часто буває при ревнощах. Особливо це помітно вже в дорослому віці й особливо у стосунках. І неважливо, чи це сексуальний партнер, чи партнер по бізнес-стосунках. 

Ще в дитинстві, в едипальний період у дитини формується стійке розуміння про щось, що в неї хочуть відібрати. Я ревную тому що базово ненавиджу. Я себе ненавиджу, бо я не можу заздрість реалізувати в правильному напрямі, і дати сам собі бажання і увагу до себе. У такому разі заздрість уже перейшла в активну фазу ревнощів: “Я хочу володіти кимось чи чимось, що я не можу це втримати або притягнути”.

У дорослому віці це виглядатиме так: “У мене недостатньо сил, я в щось вкладаю, щоб почуватися впевнено. І мене це бісить. Я не можу укладати достатньо сил, щоб обрати партнера. А тому партнер обирає мене”.

Я не можу укладати сили в усвідомленість, як я себе веду. Я не розумію, чи подобається мені як я виглядаю? Як я взаємодію з людьми?

Ревнощі це завжди розвиток стосунків, а заздрість це завжди заявка на зростання.

Розуміння ревнощів у цьому контексті важливе під час формування нарцисичного его. 

Саме в цей період, ревнощі можуть стати мотивацією для зусиль, спрямованих на підтримання або на залучення об’єкта любові, особливо коли відчувається брак сил для впевненості в собі, або мати руйнівний характер, як ззовні, так і назовні.

Картинку брала звідси

Заздрість: що не дає людині можливості вийти за межі дитячих заздрощів і ревнощів?

Мюрріел Шиффман пише у своїй книзі, що заздрість породжують два типи дитячо-батьківських стосунків:

1. Батьки, незадоволені своєю дитиною, чекають, коли вона стане красивішою, розумнішою, талановитішою тощо. Дитина переконується на все життя, що не може досягти нічого цього.
2. Батьки, які мають ірраціональне, екстравагантне уявлення про свою дитину, перебільшують її обдарування. Але ніякі амбіції і ніяка найстаранніша праця не допоможуть їй довести всьому світу, що вона здатна на передбачені батьками досягнення. Він ніколи не зможе досягти настільки завищених цілей.

Якщо скласти картинку, то вийти за картинку дитячих переживань заздрощів і ревнощів наче б то не дає змоги побачити себе неуспішним, що батьки можуть бути або мають рацію, або не мають рації. Але в будь-якому разі, якщо вийти за межі цього страху, то доведеться мати справу вже не з непрямим звинуваченням через батьків чи партнера, а через себе. Людина боїться зустрітися із собою неуспішною. І одна з причин цього страху вона дійсно лежить глибоко. 

І тоді в неї є шанс зустрітися з собою, у якого цих обдарувань може не бути. І розчарувати своїх батьків. І тоді діти виростають із хронічним почуттям невдоволення

І якщо запитати чим же вони незадоволені, то скоріш за все й відповіді не буде Бо вони й не знають, задоволені вони чи ні, подобається їм, що вони роблять, чи не подобається, бо їхня основна частина, що оживає під час зустрічі з людьми та світом, – це вони мусять робити те, що за що хвалять когось. Я не зможу прийняти захоплення собою адекватно. Я його приймаю, як пігулку, яка втихомирює просто тривогу, але не вирішує проблему. 

Картинку брала звідси

Є тільки 2 види придушення цих неприємних почуттів:

  1. Я не зможу адекватно сприймати себе і світ, без того, що я почну захоплюватися собою і це отримує підтвердження в зовнішньому світі. Що буде також до вподоби тому, хто мені найцікавіший в усьому світі (це знайомство з кимось, похід у кіно чи бесіда), з тим, хто буде інтроекціювати і мені ж транслюватиме мене хорошого, бо поки що я не можу собі дозволити робити це сам. 
  2. Це визнання своїх справжніх почуттів.

Ми можемо захоплюватися талантами інших людей, але ми не будемо цього хотіти. А заздрість це саме коли ми хочемо, але цього немає в нас. І 3 я повинен хотіти тотальної уваги (в дитинстві це мама або значуща фігура) або чоловіка, дружини в дорослому віці. Коли мої амбіції не були підтримані й розвинені. 

Заздрість: Приклад із практики  

Одна моя пацієнтка, молода дівчина, звернулася із запитом, що, провчившись у художній школі 5 років, вона раптом зрозуміла, що не може більше малювати. Вранці прямо на фізичному рівні йшов опір. Під час терапії дівчина зізналася, що в неї є подруга, яка ніколи не вчилася малювати професійно, а навчалася техніці малювання самостійно, через перегляди відео на Ютуб каналі. 

Після довгих, іноді неприємних процесів визнання своїх істинних почуттів, а саме ревнощів і заздрості до цієї подруги, і того, що вона витратила набагато менше сил на вивчення мистецтва живопису.

Пацієнтка не могла це морально пережити і визнати в собі це почуття. І почала так само за роликами туба вчитися малювати в стилі живопису Абстракціонізм, як і її подруга. Тут і виявилося, що вона вже не може ні так малювати, ні у своєму улюбленому стилі малювання натури.

ALT: Заздрість до чужих талантів

Картинку брала звідси

Заздрість та ревність: причини, через які нам складно це приймати

Усе дуже просто. Будь-яка культура суспільства засуджує заздрість. З точки зору соціуму, релігії, а також виховання, батьки також можуть за це карати. Тобто дитина розуміє, що в цьому світі це почуття бути поганим. “Заздрити і ревнувати – це погано”, і дитина з цим відчуттям залишається сам на сам.

Ба більше, заздрячи кому б то не було, людина немає іншої форми себе почувати без відчуття неповноцінності. 

Невпевненості в собі, нездатності. Тому що тут є можливість повернути це почуття тільки через заздрість і ревнощі. Заздрість це більше частина нарцисичної травми, а ревнощі – невротичної. Тому що ревнощі завжди визнають другом своїм господарем. А заздрість завжди потребує захисту через презирство.  Я не хочу малювати абстракціонізм, я хочу малювати натуру, але я не буду малювати ні те, ні інше.

Людина тоді і заздрить, і з іншого боку дії прийти до результату не хоче. Дуже важливо усвідомлюючи свою реакцію на чуже, прояв мати бажання прожити ці процеси. І в будь-якому разі це процес непростий. Бо потрапляючи в дитячу заздрість і ревнощі, ми зустрічаємося частіше з такими проявами своїх моделей поведінки, які колись у нас були заведені кимось і вже давно стали нами ж привласненими собі. Хочемо ми цього чи ні, але в нас з’являється страх зустрітися із самим собою реальним. І через це ж ми швидше в травмі й опиняємося. Через страх контакту з цими почуттями самі ж і робимо себе поганими.

ALT: Ревність – частина невротичної травми

Картинку брала звідси

Заздрість та ревність: як навчитися самозціленню?

Дуже добре описала 4 кроки до зцілення образи, яка тісно пов’язана із заздрістю ревнощами, психологиня Мюррей Шиффман. 

  1. Усвідомити, що моя реакція на людину чи на подію – неадекватна.
  2. Відчути емоцію, яка мене змушує відтворювати цю неадекватну реакцію. “Я зараз поводжуся як колись, коли я відчувала заздрість чи ревнощі, і дозволити собі трохи сповільнитися, відчути здивування. Це було тоді, але я зараз це відчуваю
  3. Подумати: Що ж я тоді відчувала? Що я зараз відчуваю як тоді? І замислитися: чому я не маю права зараз, будучи дорослою/дорослою, зробити інакше, ніж тоді, або мені хтось сказав, що не можна? Чому я досі в це вірю?
  4. Відчуваючи цей процес, сказати собі: “Про що конкретно я зараз я переживаю? Про яку потребу чи переживання?”
  5. Дати собі допомогу: Що я можу зараз зробити для себе? Чим я, вже будучи дорослою, можу тут собі допомогти?

І тоді ми не будемо зупиняти себе в процесі реалізації своїх бажань своїми внутрішніми критиками або внутрішніми батьками.

Заздрість ховає від людини, що її бажання не зовсім збігаються з життєвими досвідами. А впевненість, що в мене не вийде вже давно сформована. 

Усе це відбувається і я роблю, бо в мене немає навичок і я або вирішую, що я буду їх відстоювати. Чи трансформуючи свої бажання в можливі. 

Заздрість: Приклад із практики

Пацієнтка звернулася до мене із запитом про те, що вона боїться здачі НМТ, тому, незважаючи на те, що залишилося півроку до вступу, пацієнтка не могла приступити до підготовки.

Працюючи в напрямі розуміння власних емоцій, які не давали змоги розпочати підготовку, пацієнтка згадала епізод зі своєю подругою. Вона до неї мала змішане почуття поваги та заздрощів. Подруга своєю завзятістю та працею змогла вступити, куди хотіла на відміну від самої пацієнтки. Ми почали вивчати це почуття заздрості й зрозуміли, що за ним стояв страх, заведений у неї подругою фразою: “якщо ти пропускаєш хоча б одну тему з математики впродовж навчального року, то потім буде дуже важко розуміти наступні теми, які йшли за нею”. А надалі й узагалі неможливо наздогнати пропущений матеріал. Таким чином, думка подруги про проект вивчення матеріалу була впроваджена несвідомо пацієнткою у свій життєвий досвід. Це практично звело нанівець її старання готуватися до іспитів. І тільки розуміння, що ця думка не її, і що, насправді, вона після цього опустила руки, дало їй дозвіл усе ж таки спробувати прожити свій власний досвід.

Висновки

Наше суспільство зараз переживає тотальну кризу заниженої самооцінки і тотальних страхів, які не дають людству вирости:

  • страх, що буде не так, як хотів
  • страх, а якщо хтось скаже, що не так;
  • страх, що я хочу іншого, а можливість зараз тільки така.

Заздрість і ревнощі можуть виражатися через невизнання власних бажань та амбіцій, призводячи до придушення їх або, навпаки, до їхньої проєкції на інших. Соціальні та культурні норми часто засуджують заздрість, що посилює внутрішній конфлікт і страх бути “поганим”.

Важливо розуміти, що ці почуття є частиною нормального психологічного розвитку і що визнання та робота над ними сприяють особистісному зростанню та розвитку зрілих міжособистісних стосунків.

Підбір фахівців

Щоби проконсультуватися з підлітковим психотерапевтом щодо вирішення дитячо-батьківських стосунків шляхів подолання актуальної для вас чи ваших близьких проблематики, особливо, якщо вищевказана інформація видалася вам зрозумілою — звертайтеся безпосередньо до мене через контакти в профайлі на веб-платформі

Клік на картинці відкриває профайл

Або підберіть фахівців, експертиза і підготовка яких максимально відповідна актуальним симптомам, запитам, темам, скаргам, цінам, методам тощо у спеціальному розділі Простору Психологів скориставшись алгоритмом “націлювання експертизи”.

ПІДСУМКИ

Заздрість є загальною універсальною емоцією, яка може серйозно впливати на самосприйняття, міжособистісні відносини та загальний емоційний стан людини. Вона може служити як мотиватор для досягнень, але також потребує управління для попередження негативних наслідків, таких як стрес, конфлікти і зниження самооцінки. Важливо розвивати самосвідомість і вміння працювати з емоціями, а в разі потреби шукати підтримку від психолога для ефективного управління заздрістю і підтримки психічного здоров’я.


Authors

  • Марія (Малинка) Сибірська

    Фахова психологіня. психотерапевтка, юнгіанка -психоаналітикіня, групова терапевтка, травма терапевтка, спеціаліст з підліткової психотерапіі, дитячо-батьеівські стосунки. з грунтовним 6-ти річним клінічним досвідом роботи. За рік буду сертифікована сімейним психотерапевтом. Співзасновниця в Простір психологів. Являюся волонтером руху психологічної допомоги по підлітковим травмам під час війни.

    Переглянути мареріали
  • Марія Зарінова