Сучасна психологія тлумачить відчай (рос., анахр., — отчаяние) як довготривалу астенічну емоцію, наслідками якої може бути нездатність людей виконувати навіть найпростіші дії, а також розвиток депресивних розладів психіки.
Практика свідчить, що відчай є психо-емоційним станом, який може виникнути при різних життєвих обставинах, а інформація далі, сформована на численних прикладах надання допомоги — покликана:
- по-перше, сприяти формуванню у читачів загального уявлення про його психологічну природу
- по-друге, підказати читачам як своєчасно розпізнати у ньому розлад психіки, який потребує негайного звернення по психологічну допомогу
Розпачем або відчаєм фахівці також називають стан афекту, в якому поєднуються паніка, жах, пригнічення, зневіра, безвихідь, лють та інші негативні емоції/стани — а спільним знаменником усіх їх, часто вважається повне занурення у важкі емоції та вимкнення здатності до раціонального мислення.
Додам, що про серйозну небезпеку розпачу як крайньої зневіри, зокрема свідчить і закріплений за ним статус “смертного гріха” у християнському віровченні.
Коли звертатися по допомогу?
Позаяк розпач, більшою чи меншою мірою, але завжди негативно впливає на психічне здоров’я, зволікання зі зверненням по допомогу до фахівців може суттєво збільшити обсяг і тривалість зусиль, що будуть необхідні для подолання відчаю.
Зазвичай, як показує практика психотерапевтичних сеансів, запис на консультацію співпадає із етапом, коли людина в результаті відчаю, певною мірою, уже втрачає дієздатніть:
- не може приймати рішення
- не дбає про себе
- не зважає на оточуючих
- неадекватно поводиться
- тощо
Оскільки, зокрема, відчай може бути наслідком депресії і, водночас, депресія — бути похідною від розпачу — фахівцеві з психічного здоров’я важливо якомога раніше та правильно провести психодіагностичний етап.
Щоби допомогти читачеві своєчасно розпізнати прояви патологічного відчаю у себе чи серед своїх близьких та звертатися до спеціалістів тоді, коли потрібно — спочатку окремо охарактеризуємо його психологічну симптоматику.
Симптоми відчаю
Виявити людину у відчаї оточуючим вдається як правило інтуїтивно й нескладно, але щоби точно не помилитися, слід врахувати такі ознаки/симптоми цього стану:
- Безпорадність
- Втрата віри в хороше майбутнє
- Розчарування у власних можливостях впливати на життя
- Страх майбутніх подій (більшою чи меншою мірою усвідомлений)
- Переживання за близьких і, особливо, залежних людей
- Архаїчний і центральний сором за власну неспроможність
- Депресія (може бути не лише ознакою, а і причиною)
Змалювати картину розпачу можна ще як сповнені безпорадністю очі, знизані плечі та опущені руки, які мовою тіла констатують “позу переможеного/ї”, при цьому людина, зазвичай може ще і вербалізувати такі умовиводи як:
- Все пропало
- Я не зміг/змогла
- У мене не вийшло
- Обставини сильніші за мене
- Життя жорстоке / несправедливе
- Уже нема ні сил, ні бажання, ні потреби
- Така моя доля
- тощо
Розібравшись в цілому із основними ознаками відчаю, перед тим як перейти до передумов та причин його виникнення, нагадаю, що зіткнувшись із цим явищем особисто чи спостерігаючи його у близьких — зусібіч краще не зволікаючи звернутися по психологічну допомогу.
Причини виникнення відчаю
Загальновідомо, що найстійкіші первісні емоції можуть спричинятися серйозними стресами, надзвичайними ситуаціями і бути наслідками, так би мовити, екзистенційних потрясінь.
Класифікуючи причини відчаю, фахівці, зазвичай починають із катастрофічних, трагічних чи драматичних подій, які відбуваються знанацька, а особливо, якщо вплив таких подій на подальше життя людини — носить визначальний характер.
Іншими словами, до групи ризику впасти у відчай треба зараховувати практично усіх, хто:
- Зазнав втрати близької людини внаслідок смерті або загибелі
- Важкохворих, травмованих або людей з особливими потребами
- Пережив автомобільну катастрофу із незворотними наслідками для тіла і/або душі
- Стали жертвами стихійних лих, техногенних аварій
- Були змушені розлучитися
- Зазнали зниження у посаді чи краху на підприємницькій ниві
- Постраждали від пожежі та/або повної втрати майна
- тощо
Додам, що моя безпосередня практика надання допомоги клієнтам у розпачі засвідчує, що відповідне деструктивне почуття, а згодом і патологічний стан, найчастіше пов’язуються зі:
- Зрадою
- Важкою недугою
- Нереалізованістю
- Психологічною непідготовленістю
Кілька слів про кожну із них окремо — корисно, тож спочатку про психологічні аспекти зради як причини для відчаю.
Зрада як причина відчаю
Подружня зрада або інше віроломство щодо екзистенційно важливих домовленостей стає психологічною проблемою, а нерідко і переростає у психосоматичний розлад на фоні відчаю, спричиненого хибними сподіваннями на іншу людину.
Причому, не лише у сімейних рамках, а й у бізнесі, дружбі, службі, кар’єрі та інших формальних і неформальних відносинах.
Узалежненість зрадженої людини від приємних аспектів взаємодії, що були порушені зрадником/цею, залежно від нюансів об’єктивності сприйняття цього факту та індивідуальних рис особистості — спричиняє більше чи менше інтенсивні й глибокі переживання.
Нереалізовані мрії та невиправдані надії
Позаяк навколишньому середовищу, в якому люди здійснюють життєдіяльність, властиві динаміка, непередбачуванність та змінність, та з огляду на різноманітні суб’єктивні причини психологічних проблем — нерідко у відчай можуть впасти надто оптимістичні активісти, підприємці, а також — самовіддані волонтери.
Часто буває, що до розпачливих наслідків призводить відсутність очікуваного щастя через непрораховані ризики у бізнесі, громадській діяльності, політиці, корпоративній кар’єрі, державній службі, волонтерській діяльності тощо
Важкий медичний діагноз/хвороба
Важкі фізичні хвороби переносяться складно не лише не фізичному рівні, а й завдають шкоди моральному духу.
Нерідко, дізнавшись про важкий медичний діагноз, люди зі встановленими соматичними діагнозами — впадаючь у відчай та буквально “перестають жити”, а відтак і не вірять у подолання, лікування/зцілення і/або “беруть в цьому формальну участь” тощо.
Можна також виділити і спільну рису, яка певною мірою притаманна усім причинам виникнення відчаю — неспроможність коректно передбачити сценарії розвитку певних подій та/або впливу на на ситуацію через людей..
Іншими словами, наївно розраховуючи попервах у стосунках, бізнесі чи самореалізації на відсутність серйозних викликів, бар’єрів чи невдач і зіткнувшись із ними, нерідко, люди здатні упасти у відчай.
В цілому, позаяк існує великий обшир стресових ситуації в житті сучасної людини, які здатні спочатку сильно обнадіяти, а потім нещадно зруйнувати засновані на цьому сподівання, в роботі психотерапевта з клієнтом у розпачі — дуже важливу роль відіграє майстерність психодіагностики.
Загальна психологічна непідготовленість до життєвих викликів
На практиці, неготовність до викликів найчастіше зводиться до страху смерті та свідчить про збій інстинкту виживання, який просто перестає реагувати на виклики чи передбачати подолання несприятливих обставин, до яких “не готувало життя”
До переліку засадних передумов і найбільш поширених причин формування у здорової особистості стан відчаю можна віднести і невдалий внутрішній діалог (голоси у голові), в процесі якого у відповідь на звичайну і цілком нормальну думку після чергової невдачі із послідовності яких (й ніяк інакше) складається будь-який успіх:
– “Може (уже) пора припиняти (безуспішно) намагатися (зробити/досягти неможливе/ого)?”
Спершу промайне, а потім і поступово утвердиться умовивід, що:
– “Впасти у відчай” не так уже й кепське рішення, адже (уже) буцімто всі можливі (посильні) засоби вплинути на ситуацію виявилися марними тощо.
– Тим більше, якщо, наприклад, здоров’я останнім часом підводить, а з ним переосмислюється і/або зникає колишня привабливість чогось раніше безумовно бажаного/потрібного…
В цілому, будь-яка важка ситуація, від якої людина впадає у розпачливий стан — виявляє суттєву внутрішню непідготовленість та означає необхідність фахової психологічної допомоги/підтримки для її успішного подолання.
Що зокрема, нерідко потребує активності не стільки від самої людини, яка балансує на межі відчаю, скільки змушує близьких цієї людини своєчасно розпочинати консультації із фахівцями щодо спільної розробки тактики надання допомоги.
Стадії розпачу
Щоби звертатися по допомогу до фахівців із психічного здоров’я своєчасно — читачеві варто також наголосити на загальновідомій концепції 5 стадії/фаз відчаю (етапів прийняття неминучого), що притаманні людям у житті яких сталися неочікувані події:
- Шок/заперечення
- Гнів
- Торг
- Депресія
- Прийняття
Шок (заперечення)
Прийняття неминучого, як правило, починається зі заперечення, суть якого полягає в сліпому й упертому ігноруванні адекватної рефлексії фактів, що характеризують перебіг та наслідки потрясінь, які вона переживає в реальному часі.
Заперечення може з однаковою упертістю поширюватися на незворотні зміни як внутрішнього, так і зовнішнього характеру: помисли, устремління, емоційні реакції, очікування, потреби, страхи, сумніви, прагнення, комплекси тощо.
Для сучасних людей, треба сказати, цілком природно, наприклад, отримавши трагічну новину — відреагувати сильним шоком, адже умосягнення усіх різновидів наслідків незворотних змін, які з цим пов’язуються (нейронами у головному мозку) — здатне призвести до:
- Тимчасової нездатності адекватно оцінювати актуальні події
- Необ’єктивності у прийнятті рішень тощо
Суттєво, що тривалість цієї стадії зажди індивідуальна (від годин до років) та залежить від особливостей індивідуальної психіки, рис характеру, звичок, світогляду, життєвого досвіду тощо.
Гнів
Після заперечення або шоку, на так званій другій “стадії гніву” (люті) — люди переживають якраво негативно виражене відчуття агресії щодо першопричини як предмету чи особи яка хибно такою приймається.
Прикметно, що роль об’єкту на який спрямовується гнів — може не мати жодного (або ж лише символічне) відношення до неприйнятної події, що втім, не зупинятиме “праведно розгніваного” від виявів агресії упродовж перебігу цієї стадії.
Істотно, що з точки зору сучасної психології нема нічого надзвичайного в тому, що у випадках смерті близьких, такого роду агресія може спрямовуватися навіть на померлу особу.
Тривалість гнівної стадії може зайняти кілька годин (чи днів) або затягнутися на декілька років (чи навіть десятиліть), а практика свідчить, що саме на ній відбувається застрягання багатьох людей, які упали у відчай.
При цьому, вони усвідомлено чи несвідомо продовжують роками і навіть десятиліттями носити у собі непримиренну лють (гнів), замість того щоби опрацювати і спрямувати ці сильні емоції у позитивне русло із психологами і/чи психотерапевтами та отримати із цього зиск.
Торг
Після шоку/заперечення та гніву, зазвичай, людина заходиться торгуватися у сподіванні, що “десь щось якось” все ще можна виправити шляхом певної жертви або іншого впливу на чинники, що визначають гірку суть неприйнятної ситуації.
Причому, методи впливу на ситуацію шляхом торгів, бувають дуже різними, хтось отримавши звістку про хворобу — змінює стиль життя, хтось долаючи втрату близьких — може почати відвідувати церковні богослужіння тощо.
Суттєво, що торгуючись упродовж цієї стадії в процесі внутрішніх і/або зовнішніх трансформацій — багато людей досягають видатних результатів, адже не так уже й рідко трапляються:
- Випадки повного одужання від важких хвороб
- Разючі і стійкі зміни засадничих принципів поведінки в міжособистісних стосунках
- Прозріння та переосмислення життєвих цінностей
- тощо
Водночас, якщо така торгівля виявляється неприбутковою, а вплинути на перебіг та/чи наслідки неприйнятної події — не вдається, люди, особливо психологічно непідготовлені, ризикують впасти уже у депресію.
Депресія
Будучи четвертою фазою прийняття неминучого — депресія знаменує собою повне потрапляння людини у полон негативних помислів та відчуттів.
Причому, прояви депресії можуть бути вельми різноманітними і навіть полярними:
- Когось депресія “не випускає з дому”,
- Комусь вона дозволяє з’явитися серед людей у занедбаному стані,
- Інші навпаки, прилюдно залишаються в оточуючих “самими собою” і страждають тихо наодинці
- тощо
Передостання стадія прийняття неминучого може також виявлятися у:
- небажанні їсти чи переїданні,
- безсонні та сонливості,
- падінням самооцінки,
- розконцентрацією уваги,
- десоціалізацією
- і навіть нав’язливими думками суїцидального характеру,
Спостереження яких, слід сказати, упродовж трьох і більше тижнів — уже дозволяє близьким обґрунтовано починати консультуватися із психологами щодо розробки стратегій порятунку уже на найближчу перспективу
Прийняття
Передовсім суттєво, що існує безліч людей, які застрягнувши на будь-якій із попередніх та не отримавши фахову психологічну допомогу — реально ніколи не досягають стадії “прийняття”.
На ній людина, як правило, уже виявляється здатною до раціонального осмислення ситуації, в процесі якого визнає наявність проблеми і поступово вчиться жити з усім спектром небажаних наслідків.
На практиці, лише після стадії прийняття у клієнтів справді починається “цілком нове доросле життя” де усі обставини, які раніше заперечувалися чи викликали лють — набувають уже таких ознак, які уможливлюють позитивне світосприйняття та нові ресурси для розвитку
Наслідки відчаю
Справді інтенсивні та глибокі потрясіння негативного характеру в житті сучасної людини, зазвичай, залишають відповідний слід на її психічному здоров’ї.
Іншими словами, наслідками непропрацьованого і, буцімто, тимчасового почуття відчаю — може стати ціла множина небезпечних психо-емоційних станів та психосоматичних розладів, зарадити яким, зазвичай, — людина уже не може самостійно.
Тому, зокрема, якщо вам доводиться спостерігати у житті своїх близьких один чи, тим більше, одоразу кілька із нижчеперелічених основних негативних наслідки відчаю — не відкладайте першу консультацію із фахівцем:
- постійні головні болі
- розгубленість і безпорадність
- втрата сенсу життя
- розконцентрація уваги
- самоізоляція
- сплутаність думок
- узалежнення від препаратів/речовин
- розумово-фізичної непрацездатність
- самоушкодження
- суїцидальні помисли
- спроби самогубства
- тощо
Охарактеризувавши таким чином загальні психологічні аспекти відчаю, для повноти уявлення, пропоную читачеві ще ознайомитися із кількома методами із, так би мовити, арсеналу сучасних засобів його успішного подолання.
Подолання відчаю
Теорія свідчить, а практика підтверджує, що шлях подолання відчаю клієнтами психологів — завжди індивідуальний. А визначається — як суттю драматичної/трагічної події, що стала його причиною, так і особистісними особливостями.
Водночас, все-таки практик дозволяє виокремити і найзагальніші рекомендації щодо виходу із цього негативного стану психіки:
- По-перше, слід подбати про забезпечення фундаментальних фізичних потреб: доступ до повітря, води, їжі, сну, сексу тощо
- По-друге, унеможливити пов’язані зі здійсненням життєдіяльності ризики для особистої безпеки: перехід дороги, кермування автомобілем, екстремальні види спорту тощо
- По-третє, зосередитися на фізичному розвитку, оздоровленню, зміні стилю життя, позбутися шкідливих звичок тощо
- По-четверте, дозволити собі “стільки часу, скільки потрібно” переживати важку подію та не приймати жодних важливих рішень поки не буде внутрішньої готовності
- По-п’яте, проконсультуватися з фахівцем із психічного здоров’я, співпраця із яким/якою дозволить підвищити ефективність усього перерахованого і визначить обсяг психокорекційного та/або психотерапевтичного впливу, що потрібен для якомога швидшого та максимально ефективного подолання відчаю.
Психологічна допомога при відчаї
На практиці, як і будь-яка інша психологічна допомога, залежна від індивідуальних особливостей кожного випадку — передбачає психодіагностичний етап за підсумками якого спеціаліст розробляє стратегію подолання причин та проявів відчаю, центральне місце у якій, так чи інакше, займає психотерапія.
Саме завдяки психотерапевтичним сесіям та/або сенсам, під час проведення яких можуть застосовуватися різні методи/підходи окремо або водночас (інтергративний) — клієнтам щоразу вдається знімати найгостріші прояви відчаю, зокрема глибоку безнадію, зневіру та думки про самогубство.
Треба сказати також, що на мою думку, найбільш універсальним методом роботи з відчаєм треба вважати позитивну психотерапію, адже:
- по-перше, суть цього підходу полягає у пошуку та активування внутрішніх людських ресурсів.
- по-друге, арсенал сучасних засобів позитивної терапії — дозволяє у розумні терміни успішно залагоджувати як психологічні розлади, так і долати стійкі депресії тощо
Звісно, що окрім позитивної психотерапії залежно від особливостей фахової підготовки та індивідуальних особливостей клієнтських звернень — для лікування відчаю застосовуються й інші методи психотерапії: когнітивно-поведінкова, гештальт, психодинамічна тощо.
ПІДСУМКИ
Відчуття і/або стан відчаю трактуються сучасною психологією як одні з найбільш небезпечних та таких, що потребують залучення у процес його подолання/лікування кваліфікованих фахівців з психічного здоров’я.
Виявити у себе (чи серед найближчих людей) ознаки поступового впадіння у відчай буває не так складно, особливо на фоні наявності передумов та причин його виникнення, що розкриті у статті вище.
Подолання небезпечних наслідків відчаю, найбільше залежить від трьох основних чинників:
- по-перше, індивідуальних особливостей особистості
- по-друге, суті та обставин катастрофічної/екстремально/трагічної/драматичної події
- по-третє, своєчасності звернення по фахову допомогу
У контексті відчаю, прикметно, що люди, які раніше проходили процес його психологічного подолання, як правило, виявляються більш підготовленими прикладати потрібні для його нейтралізації зусилля спільно з психологами чи психотерапевтами в майбутньому
Підбір фахівців
Щоби розпочати консультації щодо вирішення актуальної для вас чи ваших близьких психопроблематики відчаю, особливо, якщо інформація вище допомогла сформувати достатньо загальне уявлення про її суть та основні аспекти — звертайтеся безпосередньо до мене через контакти у профайлі
Або підберіть фахівців із експертизою, що максимально відповідає індивідуальним симптомам, скаргам, запитам і/або побажанням щодо цін, формату, методу, статі тощо у спеціальному розділі Простору Психологів
