Самоушкодження (селфхарм)

Інформація про психосимптоматику самоушкодження (селфхарму)

Самоушкодження (self-harm) – різновид аутоагресивної, патологічної поведінки, навмисне спричинення фізичної шкоди собі, яка може бути видимою для інших або прихованою.

Може включати порізи, опіки, синці, внутрішні переломи та інші форми ушкоджень.

Зазвичай є деструктивним способом подолання інтенсивних негативних переживань або спробою повернути відчуття контролю над власним тілом.

Деколи виступає засобом повернення собі чутливості після емоційного оніміння.

До самоушкоджуючої поведінки належить також вживання психоактивних речовин та алкоголю, свідоме уникнення їжі чи сну.

Селфхарм може бути пов’язаний з різними психічними розладами, такими як депресія, тривога, посттравматичний стресовий розлад та інші. 

Така поведінка є небезпечною та потребує професійної допомоги.

Найчастіше до самоушкоджуючої поведінки вдаються підлітки, юнаки та люди у ранній дорослості (14-24 роки).  

Хоча існують міжнародні варіації, дослідження засвідчують, що близько 10% підлітків повідомляють про досвід самоушкодження.

ПРИЧИНИ СЕЛФХАРМУ

Схильність до самоушкоджуючої поведінки формується унаслідок поєднання спадкових,  психіатричних, психологічних, сімейних, соціальних та культурних факторів.

Відтак, не усі люди, що зазнали травмуючого досвіду вдаються до селфхарму.

Дослідники виявили, що найчастіше самоушкодженню сприяють біологічні чинники (дисбаланс серотоніну), особистісні особливості (перфекціонізм, імпульсивність) та когнітивна вразливість у поєднанні з впливом негативних життєвих подій.

Вплив відео та аудіо контенту відповідного змісту та ефект зараження серед молоді також є важливими, оскільки Інтернет відіграє важливу, формуючу мислення та поведінку, роль.

Соціально-демографічні та освітні фактори:

  • Низький соціально-економічний статус  
  • Нетрадиційна сексуальна орієнтація, стигматизована суспільством
  • Низька академічна успішність

Негативні життєві події та сімейні негаразди:

  • Смерть близької людини
  • Несприятливий досвід дитинства
  • Досвід фізичного або сексуального насильства
  • Психічний розлад у когось з батьків
  • Сімейна історія суїцидальної поведінки
  • Подружні або сімейні розлади
  • Булінг
  • Міжособистісні труднощі

Психіатричні та психологічні фактори:

  • Психічні розлади: розлади особистості (особливо межовий розлад), депресія, тривога, біполярний афективний розлад
  • Зловживання наркотиками та алкоголем
  • Імпульсивність
  • Низька самооцінка
  • Невміння вирішувати соціальні проблеми
  • Перфекціонізм
  • Почуття відчаю та безвиході

ПСИХОЛОГІЧНІ ТЕОРІЇ САМОУШКОДЖЕННЯ (SELF-HARM)

Серед психологічних теорій, спрямованих на вивчення самоушкоджувальної поведінки можна виділити наступні:

  • Теорія емоційного регулювання (Джеймс Гросс та Джеффрі С. Сміт): селфхарм може бути способом регулювання емоцій.
  • Теорія недостатності внутрішнього контролю (Мартін Селігмам): селфхарм може бути спробою збільшити внутрішній контроль в умовах, коли він недостатній.
  • Теорія Марка Лірі (Mark Leary): селфхарм може бути способом забезпечення соціальної нормативної взаємодії.
  • Теорія саморегуляції Келлі МакГонігал (Kelly McGonigal): селфхарм може бути способом саморегуляції у випадку, коли немає вироблених інших способів регулювання емоцій.

ПСИХОЛОГІЧНА ДОПОМОГА ПРИ СЕЛФХАРМІ

Для боротьби із практикою самоушкодження необхідна комплексна робота на рівні держави, навчальних закладів та сімʼї.

Важливим є підвищення обізнаності громадськості із цим явищем та регулярне привернення уваги до проблеми.

Психологічна індивідуальна допомога людині, яка потерпає від самоушкоджуючої поведінки, полягає у наданні підтримки та розвитку навичок безпечного копінгу.

Копінг – це психологічні стратегії та способи повеіднки, за допомогою яких людина може ефективно вирішувати проблеми та стресові ситуації без шкоди для свого фізичного та психічного здоров’я.

Завдання, які вирішуватиме психолог або психотерапевт у роботі з людиною з ауто агресивною поведінкою, залежатимуть від причин та тригерів такої поведінки, особистісних особливостей людини та наявності у неї супутніх психічних чи психологічних проблем.

Крім того, психолог може рекомендувати клієнту звернутись до інших фахівців, таких як психотерапевти чи психіатри, якщо він вважає, що клієнту може знадобитися медикаментозне лікування.

Важливо, щоб психолог створив безпечне та довірливе середовище для роботи, де особистість може відкрито розмовляти про свої проблеми, емоції.  

Селфхарм є складною проблемою, яка може бути викликана різними факторами, і тому підхід до кожного клієнта має бути індивідуальним.

ПІДБІР ФАХІВЦІВ

У спеціальному розділі веб-платформи можна зручно і швидко підібрати експертів як за одним основним симптомом, скажімо “самоушкодження”, так і одразу за кількома, наприклад “нав’язливі думки”, “суїцидальні нахили” і “втрата сенсу життя” тощо

Універсальний і простий алгоритм “націлювання експертизи” у Просторі Психологів дозволяє, при потребі чи бажанні, додавати до параметрів відбору і такі атрибути як відчуття, скарги, ціна, спеціальність, метод, стать, мова (автоматично — українська, звісно ж), досвід, стиль, галузі тощо

Інтуїтивно зрозуміла послідовність підбору фахівця на psychology.space здатна забезпечувати 100% взаємовідповідність фахівця і клієнта буквально з першого разу, що, серед іншого:

  • неабияк економить час клієнтів на безпосередній пошук потрібного рішення
  • позбавляє і клієнтів, і фахівців необхідності витрачати дорогоцінні перші хвилини консультації на достеменне з’ясування взаємовідповідності

Автор