Ольга Мєдвєдєва

Кризова інтервенція у психології – це система методів і технік, які застосовуються для надання негайної психологічної допомоги людям, які опинилися в стані гострої емоційної кризи.

Основна мета такої інтервенції – стабілізувати психоемоційний стан людини, допомогти їй впоратися з поточним шоком чи стресом та попередити розвиток глибоких психологічних розладів.

Серед основних принципів та етапів кризової інтервенції фахівців та дослідники відзначають:

1. Оцінку ситуації
2. Стабілізацію
3. Встановлення контакту
4. Активне слухання
5. Інтервенція та підтримка
6. Планування подальших кроків

Далі в цій публікації я поетапно і усебічно охарактеризую психологічну проблематику кризової інтервенції через призму сучасної теорії та фахової практики її проведення.

Оцінка ситуації при кризовій інтервенції

Етап оцінки ситуації під час кризової інтервенції є ключовим, оскільки він дозволяє швидко зрозуміти рівень загрози для психічного та фізичного стану людини, а також обрати найбільш відповідні методи підтримки. Цей етап включає кілька важливих аспектів:

Оцінка загального стану. Психолог чи спеціаліст аналізує емоційний і фізичний стан клієнта, звертаючи увагу на прояви сильного стресу, розгубленості, паніки, або навіть ознаки шоку.

Важливо визначити, чи є клієнт у стабільному стані чи потребує невідкладної допомоги.

Виявлення ризику для життя. Особливу увагу приділяють перевірці наявності суїцидальних або самодеструктивних думок та намірів.

Якщо така загроза існує, негайно розробляються заходи для забезпечення безпеки клієнта.

З’ясування характеру кризи. Важливо зрозуміти, яка саме ситуація викликала кризу. Це може бути втрата близької людини, розрив стосунків, фінансова криза, фізичне насильство, травматична подія або інші стресові фактори.

Розуміння природи кризи допомагає визначити, які підходи будуть найбільш ефективними.

Оцінка підтримки та ресурсів. Психолог досліджує, чи є в клієнта соціальна підтримка (друзі, сім’я) або інші ресурси, які можуть допомогти йому вийти з кризи.

Якщо така підтримка відсутня, спеціаліст допомагає налагодити контакт із зовнішніми джерелами допомоги.

Аналіз копінг-стратегій. Важливо з’ясувати, які методи подолання стресу використовує клієнт та наскільки вони ефективні.

Деякі люди можуть вдатися до нездорових способів самозаспокоєння, таких як алкоголь або наркотики, тому психолог оцінює необхідність втручання і корекції цих стратегій.

Встановлення ступеня дезорганізації. Оцінюється, наскільки людина здатна усвідомлювати ситуацію і приймати рішення.

Часто в стані кризи люди втрачають здатність діяти раціонально, і психолог визначає, наскільки вони потребують негайної підтримки для стабілізації стану.

Стабілізація при кризовій інтервенції

Етап стабілізації під час кризової інтервенції має на меті допомогти людині досягти емоційної рівноваги, зменшити тривожність і забезпечити почуття безпеки.

Це важливий крок, оскільки людина, яка перебуває у стані кризи, часто відчуває розгубленість, паніку, сильний страх, і стабілізація є першою сходинкою до відновлення її здатності мислити раціонально та приймати рішення.

Основні аспекти етапу стабілізації включають:

Фізична безпека. Психолог чи кризовий спеціаліст насамперед переконується, що людина перебуває у фізично безпечному місці.

Якщо криза пов’язана з небезпечним середовищем чи загрозою життю, фахівець сприяє перенесенню людини до безпечної обстановки, забезпечуючи базовий рівень захисту.

Заспокоєння. Психолог допомагає клієнту заспокоїтися, використовуючи техніки релаксації, дихальні вправи або короткі медитативні техніки, що сприяють зниженню рівня тривоги.

Дихальні вправи (наприклад, глибоке дихання) часто ефективні для швидкого зменшення фізичних симптомів стресу.

Емоційна підтримка та визнання емоцій. Психолог надає емоційну підтримку, вислуховує переживання клієнта без осуду та оцінок.

Фахівець визнає емоції клієнта як нормальну реакцію на стресову ситуацію, допомагаючи людині відчути, що її почуття зрозумілі та прийнятні.

Контроль над ситуацією. Важливо повернути людині відчуття контролю над ситуацією. Психолог допомагає їй усвідомити, що деякі аспекти кризи можна контролювати, і пропонує зробити конкретні маленькі кроки, які повернуть відчуття впливу на обставини.

Наприклад, це може бути організація підтримки від близьких людей чи складання простого плану дій на найближчий час.

Фокусування на «тут і тепер». Людина, яка переживає кризу, часто застрягає на негативних думках про минуле чи майбутнє.

Психолог допомагає сфокусуватися на теперішньому моменті, спрямовуючи увагу клієнта на дії, які він може здійснити зараз. Це допомагає зменшити тривожність і уникнути ескалації кризового стану.

Зниження сенсорного навантаження. В окремих випадках, коли людина перебуває в сильному збудженні, може знадобитися зменшення сенсорних подразників (яскраве світло, гучні звуки тощо), що допомагає уникнути перевантаження та заспокоїтися.

Встановлення контакту при кризовій інтервенції

Етап встановлення контакту при кризовій інтервенції є одним із ключових моментів процесу, адже він створює основу для довірчих відносин між психологом (чи кризовим спеціалістом) та клієнтом.

На цьому етапі важливо забезпечити емоційну безпеку клієнта, допомогти йому відчути підтримку та готовність фахівця допомогти, а основні кроки, які здійснюються на етапі встановлення контакту передбачають:

Створення довірливої атмосфери. Психолог демонструє щирість, відкритість і повагу до почуттів та потреб клієнта.

Важливо бути присутнім і доступним, а також проявляти щире зацікавлення в переживаннях людини. Це допомагає зняти початкове напруження та сприяє більшій відкритості.

Емпатія та активне слухання. Психолог використовує активне слухання, відгукуючись на слова клієнта та віддзеркалюючи його емоції, щоб показати, що він дійсно розуміє та приймає його переживання.

Емпатія — здатність відчувати та розуміти емоції іншої людини — дозволяє клієнту відчути, що його емоції важливі та зрозумілі.

Підтримка та визнання емоцій. Психолог визнає емоції клієнта, пояснюючи, що його реакції на кризову ситуацію є нормальною людською відповіддю на стрес.

Це дозволяє клієнту зменшити відчуття сорому або провини за свої емоції та краще їх усвідомити.

Спокійний та врівноважений тон. Психолог говорить спокійним, неквапливим тоном, що допомагає знизити рівень тривожності клієнта.

Важливо використовувати зрозумілі слова та уникати професійного жаргону, щоб клієнт не відчував себе збентеженим або відстороненим.

Чіткі межі та прозорість. Психолог пояснює клієнту, чого можна очікувати від процесу кризової інтервенції та які кроки будуть здійснені надалі.

Важливо чітко окреслити межі процесу, що надає клієнту відчуття передбачуваності та безпеки.

Відкритість до питань та потреб клієнта. Психолог пропонує клієнту ставити будь-які запитання або висловлювати свої побоювання.

Це демонструє готовність бути поруч і підтримувати клієнта в тому темпі, який для нього комфортний.

Невербальні сигнали підтримки. Психолог також використовує невербальні засоби, такі як зоровий контакт, легкі кивки головою, відкрита постава, щоб показати свою присутність і зацікавленість.

Активне слухання при кризовій інтервенції

Етап активного слухання під час кризової інтервенції є важливою частиною процесу, оскільки він допомагає клієнту відчути себе почутим, зрозумілим та прийнятим.

Активне слухання дозволяє психологу або кризовому спеціалісту глибше зрозуміти переживання клієнта, встановити емоційний контакт та зібрати важливу інформацію для подальшої допомоги.

На практиці, основні елементи активного слухання на цьому етапі включають:

Фокус на клієнті. Психолог повністю зосереджується на клієнті, не відволікаючись на інші думки чи завдання.

Це включає уважну концентрацію на словах, емоціях, міміці та невербальних сигналах клієнта, що показує готовність зрозуміти його досвід і переживання.

Парафразування. Психолог повторює або перефразує ключові думки клієнта своїми словами, щоб підтвердити, що правильно зрозумів сказане. Наприклад, можна сказати: «Я правильно зрозумів, що ти відчуваєш…?».

Це також допомагає клієнту ще раз переосмислити свої слова та побачити ситуацію збоку.

Відображення емоцій. Психолог віддзеркалює емоції клієнта, називаючи їх прямо. Наприклад, якщо клієнт виглядає розгубленим, можна сказати: «Мені здається, що ти відчуваєш розгубленість, чи так це?».

Це допомагає людині усвідомити свої емоції та відчути їх прийнятими.

Підтримка невербальними сигналами. Психолог використовує невербальні засоби, такі як зоровий контакт, кивання головою, спокійну і відкриту позу, щоб показати свою зацікавленість і підтримку.

Це допомагає клієнту відчути, що психолог дійсно слухає та розуміє його.

Уточнення та роз’яснення. Коли ситуація потребує більшого розуміння, психолог може задавати уточнюючі запитання, щоб краще зрозуміти переживання клієнта.

Це дозволяє уникнути неправильного трактування ситуації і забезпечити точність у розумінні емоцій клієнта.

Стимулювання самовираження. Психолог заохочує клієнта висловлювати свої думки та емоції, ставлячи відкриті запитання, які починаються з «Що», «Як», «Чому» (наприклад, «Що тобі найбільше непокоїть у цій ситуації?»).

Це дозволяє клієнту висловити більш глибокі почуття та думки.

Пауза для рефлексії. Психолог може зробити паузу, щоб дати клієнту час подумати і висловити свої емоції.

Пауза також допомагає уникнути поспішних відповідей і надає клієнту можливість краще структурувати свої думки.

Визнання почуттів клієнта. Психолог підтверджує значимість почуттів і переживань клієнта, визнаючи, що його емоції є природними та зрозумілими.

Це допомагає клієнту відчути себе прийнятим і знизити рівень внутрішньої критики або сорому за свої почуття.

Кризова інтервенція та підтримка

Етап інтервенції та підтримки під час кризової інтервенції є активною фазою, у якій психолог надає клієнту конкретну допомогу, щоб полегшити його емоційний стан, допомогти впоратися з кризою та знайти способи подолання поточної ситуації.

На цьому етапі використовуються різні стратегії та техніки для підтримки клієнта, залежно від його потреб і особливостей кризи, а основні кроки цього етапу включають:

Конкретні техніки зниження стресу. Психолог допомагає клієнту опанувати техніки релаксації, які допомагають зменшити тривогу та напругу, наприклад, дихальні вправи, прогресивну м’язову релаксацію, техніки візуалізації чи усвідомлене зосередження на «тут і тепер».

Це дозволяє швидко стабілізувати емоційний стан клієнта.

Когнітивне реструктурування. Психолог допомагає клієнту переосмислити кризову ситуацію, знаходячи альтернативні, менш деструктивні погляди на проблему.

Це може включати обговорення автоматичних негативних думок, зміщення фокусу з катастрофічних сценаріїв та пошук раціональних аргументів.

Емоційна підтримка та нормалізація переживань. Психолог продовжує визнавати та підтримувати емоції клієнта, пояснюючи, що його реакції на кризу є природними та очікуваними.

Це допомагає клієнту знизити рівень самокритики або почуття провини за свої емоційні прояви.

Фокус на короткострокових діях. Оскільки клієнт у стані кризи може відчувати дезорганізацію та невизначеність, психолог допомагає йому скласти простий план найближчих кроків.

Це можуть бути навіть дрібні завдання або дії, які клієнт зможе здійснити самостійно, що повертає відчуття контролю та структури.

Підтримка в прийнятті рішень. Коли клієнт перебуває у кризовому стані, йому часто важко приймати рішення. Психолог допомагає йому зважити можливі варіанти рішень, обговорюючи плюси та мінуси кожного з них.

Важливо, щоб клієнт залишався активним учасником у прийнятті рішень, а не перекладав відповідальність на психолога.

Розробка плану підтримки. Психолог допомагає клієнту визначити, які джерела підтримки він може використати, чи є в його оточенні люди, які готові допомогти.

Це можуть бути родичі, друзі або професійні ресурси, такі як групи підтримки або соціальні служби.

Підготовка до можливих труднощів. Психолог допомагає клієнту передбачити потенційні труднощі, які можуть виникнути під час подолання кризи, і обговорює способи їх подолання.

Це може включати створення резервного плану або розробку «плану безпеки» у випадку повторення кризових ситуацій.

Зміцнення впевненості та ресурсів. Психолог акцентує увагу на сильних сторонах клієнта, на його попередніх досягненнях і вміннях, які допоможуть йому подолати кризу.

Це підвищує самооцінку та віру клієнта у власні можливості впоратися з ситуацією.

Планування подальших кроків при кризовій інтервенції

Планування подальших кроків є заключним етапом кризової інтервенції, який допомагає клієнту структурувати дії після завершення першої допомоги, запобігти поверненню в кризовий стан та зміцнити його здатність долати подібні ситуації в майбутньому.

Цей етап важливий для підтримки довгострокової стабільності та надання клієнту чіткої перспективи на майбутнє, а основні елементи планування подальших кроків включають:

Аналіз кризового досвіду. Психолог разом із клієнтом переглядає ситуацію, що викликала кризу, та обговорює те, що допомогло стабілізувати емоційний стан.

Це дозволяє клієнту усвідомити, які інструменти та ресурси були ефективними, що зміцнює впевненість у можливості долати складні ситуації.

Визначення конкретних цілей. Разом з клієнтом розробляються досяжні короткострокові та довгострокові цілі, які допоможуть йому поступово відновити свою життєдіяльність та впевненість у собі.

Наприклад, це може бути покращення навичок емоційної регуляції, налагодження стосунків або подолання певних страхів.

Розробка плану дій. Створюється детальний план конкретних дій, який допоможе клієнту поступово рухатися до своїх цілей.

Це можуть бути кроки, такі як продовження роботи з психологом, участь у групах підтримки, впровадження нових навичок самодопомоги або виконання вправ на покращення самооцінки.

Зміцнення навичок саморегуляції. Психолог допомагає клієнту закріпити та практикувати навички управління стресом і саморегуляції, наприклад, через регулярну медитацію, дихальні вправи або ведення щоденника емоцій.

Це допоможе клієнту краще контролювати свої емоційні реакції в майбутньому.

Визначення підтримки та ресурсів. Обговорюються джерела підтримки, які можуть знадобитися клієнту. Це можуть бути близькі люди, групи підтримки, або професійні організації.

Психолог допомагає клієнту визначити, до кого він може звернутися за допомогою в майбутньому, якщо виникне потреба.

Розробка стратегії подолання стресу. Клієнт вчиться розпізнавати тригери та сигнали, які можуть викликати тривогу або стрес, і розробляє план дій, що допоможе йому впоратися з ними.

Це може включати застосування технік релаксації, позитивної самооцінки та когнітивного реструктурування.

Планування подальших сесій або терапії. Якщо є потреба в подальшій роботі, психолог та клієнт обговорюють, як часто зустрічатися для продовження терапії та які питання опрацьовувати надалі.

Це може включати більш глибоке дослідження проблем, які призвели до кризи, або розвиток нових навичок.

Створення плану безпеки. Якщо клієнт перебував у серйозній кризі (наприклад, із суїцидальними думками або ризиком самопошкодження), розробляється конкретний план безпеки на випадок повторення таких думок чи ситуацій.

Цей план може включати дії, яких клієнт повинен дотримуватися, контакти близьких людей або спеціалістів, до яких можна звернутися за допомогою.

Регулярна самоперевірка та оцінка прогресу. Клієнт заохочується до регулярного самоспостереження, щоб оцінити свій емоційний стан, зростання впевненості та поступ до цілей. Це допомагає підтримувати мотивацію та вчасно реагувати на можливі труднощі.

Підсумки

Кризова інтервенція зазвичай використовується в умовах високого ризику, таких як переживання травми, втрати, гострого стресу, катастроф або суїцидальних думок і передбачає певні етапи.

Етап оцінки ситуації дозволяє отримати повну картину стану людини та її потреб, що допомагає в подальшому плануванні інтервенції та забезпеченні відповідної підтримки.

Етап стабілізації є вирішальним для переходу до наступних етапів кризової інтервенції. Він створює безпечний психологічний простір для того, щоб клієнт міг спокійніше і продуктивніше оцінити ситуацію, зрозуміти власні емоції та почати рух до відновлення.

Мета етапу встановлення контакту — допомогти клієнту відчути, що він не сам у своїх труднощах, і що є людина, яка готова вислухати та підтримати його. Цей етап створює основу для подальшої роботи, забезпечуючи клієнта необхідним почуттям безпеки та емоційної підтримки, що є критичним для успішного подолання кризи.

Етап активного слухання сприяє розвитку довіри, зменшує тривожність клієнта та допомагає йому почуватися більш впевнено. Завдяки активному слуханню, психолог може краще зрозуміти глибину переживань клієнта і зібрати цінну інформацію для побудови подальшої терапевтичної стратегії.

Етап інтервенції та підтримки спрямований на надання клієнту конкретних інструментів для подолання кризи, відновлення контролю над ситуацією та зміцнення впевненості у своїх силах.

Завдяки підтримці психолога клієнт отримує можливість побачити ситуацію з іншої перспективи, знайти внутрішні та зовнішні ресурси для подолання кризи та почати відновлювати свій емоційний баланс.

Планування подальших кроків завершує кризову інтервенцію, допомагаючи клієнту перейти від негайної допомоги до довгострокової стратегії самопідтримки.

Цей етап дає клієнту відчуття контролю над своїм життям, допомагає впоратися з можливими майбутніми викликами та забезпечує його інструментами для підтримки власного емоційного здоров’я.

В цілому, кризова інтервенція проводиться як професійними психологами, так і кризовими службами, які пройшли спеціалізовану підготовку.

Підбір психолога

Щоби проконсультуватися щодо проведення кризової інтервенції, звертайтеся до мене напряму через указані в профайлі контакти або підберіть фахівців відповідно до вашої проблематики у спеціальному розділі Простору Психологів

Психологічна допомога в контексті війни (рос., анахр., “психологическая помощь в контексте войны”) є надзвичайно важливою для подолання стресу, травм і інших емоційних наслідків, які виникають через бойові дії, втрати, переселення та руйнування.

Війна впливає на всі аспекти життя, залишаючи глибокий слід на психічному здоров’ї людей, тому психологічна підтримка стає ключовим елементом адаптації та відновлення.

Далі у цій статті написаній з урахуванням фахової практики надання такої психологічної допомоги, я всебічно охарактеризую її основні, на мою думку, аспекти.

Основні напрями психологічної допомоги в умовах війни

Робота з травмою та ПТСР (посттравматичний стресовий розлад)

Військові дії часто призводять до розвитку травматичних реакцій і ПТСР. Психологічна допомога в цьому випадку полягає в:

• Роботі з травмою: Через травматичні події (вибухи, руйнування, втрати) людина може зазнавати гострого стресу або тривалих реакцій на травму.
• Методи подолання ПТСР: Використання когнітивно-поведінкової терапії, технік заземлення, безпечного занурення у травматичні спогади, стабілізації емоцій та терапії, що спрямована на відновлення почуття безпеки.

Підтримка у випадках втрат і горювання

Під час війни люди часто втрачають близьких, домівки та інші важливі елементи свого життя. Психологічна допомога в таких випадках фокусується на:

• Допомозі у вираженні емоцій, пов’язаних із втратою (горе, біль, злість).
• Створенні безпечного простору для проживання емоцій горя та підтримки процесу адаптації до нових умов життя без втраченої людини чи дому.

Робота з тривожністю і депресією

Військові події викликають сильний стрес, який може перерости в тривожні розлади або депресію. Допомога включає:

• Використання методів когнітивно-поведінкової терапії для боротьби з тривожними думками.
• Роботу зі страхом перед майбутнім і невизначеністю.
• Підтримку у відновленні нормального режиму сну, харчування та фізичної активності.

Психологічна допомога військовим

Солдати, які беруть участь у бойових діях, часто стикаються з психологічними труднощами як під час служби, так і після повернення додому. Для них важливі:

• Підтримка у відновленні після бойових стресів, зокрема робота з бойовими травмами та агресією.
• Допомога в інтеграції до мирного життя, подолання почуття відчуженості від родини та цивільного суспільства.

Психологічна допомога переселенцям і біженцям

Люди, які змушені були покинути свої домівки через війну, стикаються з проблемами адаптації в новому середовищі. Психологічна підтримка включає:

• Роботу з почуттям втрати та дезорієнтації, допомогу в адаптації до нових умов.
• Підтримку у відновленні почуття стабільності та безпеки.
• Роботу з травматичними спогадами про втрату житла, бомбардування або втечу.

Допомога дітям, що постраждали від війни

Діти особливо вразливі до наслідків війни, тому психологічна підтримка дітей передбачає:

• Роботу через гру, малювання та інші невербальні методи для вираження емоцій і травм.
• Підтримку відновлення почуття безпеки та стабільності в їхньому житті.
• Роботу з порушеннями поведінки, тривогою або посттравматичними симптомами.

Психологічна підтримка сімей

Війна сильно впливає на сімейні стосунки, тому робота з сім’ями включає:

• Допомогу в налагодженні комунікації між членами сім’ї, які переживають стрес і втрати.
• Роботу з конфліктами, що виникають в умовах кризи.
• Підтримку в інтеграції військовослужбовців після повернення додому.

Групова та індивідуальна терапія

Психологічна допомога може надаватися як індивідуально, так і в групах. Групова терапія дозволяє:

• Ділитися досвідом і почуттями з іншими, хто також постраждав від війни, що створює почуття підтримки та спільності.
• Створювати безпечне середовище для обговорення пережитого.

Робота з колективною травмою

Війна впливає не лише на індивідуальні життя, але й на колективні психологічні стани громад і націй. Психологи можуть працювати на рівні громад для допомоги у відновленні соціальних зв’язків і почуття спільності.

Методи психологічної допомоги в умовах війни

Найпоширенішими метами психологічної допомоги в умовах війни, на мою думку, є такі:

1. КПТ
2. EMDR
3. Психопросвіта (психоедукація)
4. Групова терапія
5. Арт-терапія

Далі детальніше кілька слів про основні аспекти кожного з цих методів у контексті агресивної війни росії проти України:

Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) в умовах війни

Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) є одним з найефективніших підходів у психологічній допомозі в умовах війни, оскільки вона спрямована на зміну негативних мисленнєвих патернів і поведінки, які можуть виникати внаслідок травматичних подій.

КПТ допомагає людям адаптуватися до нових обставин, подолати стрес, тривожність, депресію, посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) та інші емоційні наслідки війни.

Техніки КПТ, що використовуються під час війни:

• Журнал автоматичних думок: Пацієнти записують свої негативні думки та аналізують їх на предмет раціональності.
• Поведенкові експерименти: Клієнт перевіряє свої негативні припущення, наприклад, “якщо я піду в людне місце, мене атакують”, шляхом поступового занурення у ситуацію.
• Реконструкція спогадів: Пацієнти заново переживають травматичні події під керівництвом терапевта, щоб зменшити їхній емоційний вплив.

Переваги КПТ в контексті війни:

• Швидкість результатів: КПТ зазвичай показує відносно швидкі результати, що важливо в умовах кризи.
• Орієнтація на самодопомогу: Пацієнти вчаться розпізнавати свої проблеми і самостійно справлятися з ними, що допомагає їм почуватися сильнішими і автономними.
• Гнучкість: КПТ може бути адаптована до різних типів травм і емоційних проблем, включаючи травматичні події, втрати, тривожність та депресію.

В цілому, КПТ є ефективним методом допомоги людям, які постраждали від війни, оскільки дозволяє справлятися з емоційними травмами, тривожністю, ПТСР та іншими психологічними розладами.

Вона дає людям інструменти для саморегуляції, що допомагає їм не лише вижити в умовах війни, а й відновлюватися після неї, адаптуючи свої думки і поведінку до нових реалій життя

EMDR в умовах війни

EMDR (десенсибілізація та переробка рухами очей) є одним з ефективних підходів для допомоги людям, які пережили травматичні події під час війни.

Цей метод спрямований на опрацювання травматичних спогадів, які зазвичай викликають сильні емоційні або фізичні реакції.

EMDR допомагає зменшити інтенсивність цих реакцій і сприяє інтеграції травматичного досвіду, що дозволяє людям адаптуватися до життя після травматичних подій.

Як працює EMDR:

• Процес терапії. Під час сесії EMDR клієнт фокусує свою увагу на травматичному спогаді, одночасно виконуючи рухи очима або отримуючи інші форми білатеральної стимуляції (наприклад, тактильні або звукові сигнали).
• Подвійна увага. Пацієнт одночасно перебуває в безпечному терапевтичному середовищі і концентрується на травматичному досвіді. Це сприяє розмиванню негативних емоцій і переконань, пов’язаних із травмою.
• Інтеграція спогадів. Клієнт поступово вчиться переробляти травматичні спогади, в результаті чого вони стають менш інтенсивними і перестають домінувати над життям людини.

Переваги EMDR в умовах війни:

• Ефективність при роботі з ПТСР. EMDR визнаний одним із провідних методів для лікування ПТСР і використовується як у військових, так і у цивільних осіб, що пережили війну.
• Швидке зниження емоційної реакції. EMDR часто призводить до відчутного зменшення симптомів вже після кількох сесій.
• Невербальна природа. Для тих, хто не готовий говорити про свої переживання, EMDR надає можливість працювати з травмою на підсвідомому рівні без необхідності детального вербального опису подій.

В цілому, EMDR є потужним інструментом психологічної допомоги людям, які пережили травматичні події війни, адже допомагає знизити інтенсивність емоційних і фізичних реакцій на травму, сприяє переробці важких спогадів і відновленню психологічного благополуччя.

У контексті війни EMDR особливо корисний для роботи з військовими, цивільними особами, які зазнали травм, а також з дітьми, які пережили військові конфлікти

Психоедукація (психологічна просвіта)

Психоедукація чи психологічна просвіта в умовах війни є важливим компонентом психологічної допомоги, оскільки вона сприяє підвищенню обізнаності людей щодо їхніх емоційних станів, способів реагування на стрес і травму, а також навичок подолання наслідків війни.

Це процес, під час якого люди отримують знання про природу своїх психологічних труднощів та навчання ефективним стратегіям управління ними.

Психоедукація може бути як індивідуальною, так і груповою, і часто поєднується з іншими формами психотерапії.

Методи психоедукації в умовах війни:

1. Індивідуальні консультації — терапевти пояснюють клієнтам їхні симптоми та навчають способам подолання стресу в індивідуальному форматі.
2. Групові заняття — проводяться освітні семінари та групові сесії, де учасники можуть дізнатися про свої психологічні стани і спільно опрацьовувати проблеми.
3. Навчальні матеріали — розробка і розповсюдження брошур, буклетів або відеоматеріалів, що пояснюють, як справлятися з тривожністю, травмою, втратами та іншими викликами.
4. Онлайн-ресурси — створення онлайн-платформ для людей, які не можуть отримати доступ до очних консультацій, але потребують інформації та підтримки.

Психологічна просвіта в умовах війни відіграє важливу роль у зниженні психологічного стресу та допомагає людям розуміти і керувати своїми емоціями і реакціями.

Вона дозволяє нормалізувати важкі емоційні стани, навчити навичок саморегуляції та допомагає адаптуватися до нових життєвих реалій.

Через підвищення обізнаності про психічне здоров’я та методи подолання стресу, психоедукація стає важливим інструментом психологічної підтримки під час війни

Групова терапія в умовах війни

Групова терапія в умовах війни є ефективним методом психологічної підтримки, який допомагає людям справлятися зі стресом, травмами та емоційними труднощами, пов’язаними з війною.

Групова терапія створює безпечне середовище, де учасники можуть ділитися своїми почуттями, досвідом і знаходити підтримку в інших людей, які також пережили важкі обставини.

Вона особливо корисна, оскільки війна часто породжує почуття ізоляції, і участь у групі може допомогти відчути підтримку спільноти.

Основні переваги групової терапії в умовах війни

Соціальна підтримка. Групова терапія дозволяє учасникам відчувати, що вони не самотні у своїх переживаннях. Це допомагає зменшити почуття ізоляції та самотності, яке часто виникає через травматичні події війни.

• Учасники можуть ділитися своїм досвідом та бачити, що інші люди переживають схожі емоції та труднощі.
• Підтримка від інших учасників групи допомагає підвищити відчуття спільноти та солідарності.

Нормалізація емоційних реакцій. Люди, які пережили війну, часто відчувають сильні емоції, такі як страх, гнів, тривожність або почуття провини.

• У груповій терапії ці реакції можуть бути нормалізовані, оскільки учасники бачать, що їхні емоції є звичайною відповіддю на стресові ситуації.
• Це знижує відчуття “ненормальності” чи “неадекватності” через власні емоційні переживання.

Взаємне навчання. Учасники групової терапії можуть навчатися одне в одного, обмінюватися стратегіями подолання стресу і травми.

• Вони можуть бачити, як інші справляються з подібними труднощами, і пробувати використовувати ці стратегії у своєму житті.
• Наприклад, одна людина може поділитися техніками заспокоєння під час тривожних атак, які допомогли їй, що може бути корисним для інших.

Розвиток навичок міжособистісної комунікації. Війна часто призводить до розриву соціальних зв’язків і ізоляції, особливо через втрату близьких або переселення.

• Групова терапія допомагає відновлювати ці зв’язки, покращує навички спілкування та довіри.
• Учасники вчаться відкрито висловлювати свої почуття, слухати інших і підтримувати один одного.

Безпечне середовище для вираження емоцій. Група створює безпечний простір, де учасники можуть відкрито говорити про свої страхи, переживання, втрати та біль.

• Це особливо важливо в умовах війни, де багато людей можуть почуватися пригніченими своїми емоціями або не мати можливості висловлювати їх в інших контекстах.
• Терапевт підтримує учасників, щоб вони могли виражати свої емоції без страху осуду.

Почуття приналежності. Учасники групової терапії, які пройшли через схожі випробування, можуть знайти спільність у своїх переживаннях, що сприяє почуттю приналежності. Це особливо важливо для тих, хто через війну втратив зв’язки з рідними, друзями або громадами.

Відновлення після травми. Для людей, які пережили травму війни (як цивільні, так і військові), групова терапія допомагає в переробці травматичних спогадів. Спільне обговорення травмуючих подій з іншими учасниками може знизити інтенсивність емоційних реакцій на них і сприяти психологічному відновленню.

Арт-терапія в умовах війни

Арт-терапія в умовах війни є потужним методом психологічної підтримки, що дозволяє людям висловлювати свої емоції та переживання через творчість, коли вербальне вираження може бути складним або недостатнім.

Арт-терапія надає можливість учасникам працювати з травмою, тривогою, страхом і стресом через символічні образи, кольори та форми, що робить її особливо цінною для дітей, підлітків і дорослих, які пережили важкі події.

Види арт-терапії в умовах війни:

Малювання та живопис. Це найпоширеніший спосіб арт-терапії, який дає змогу людям виразити свої думки і почуття через кольори, форми та композиції. Малювання дозволяє вільно висловлювати внутрішні переживання без потреби в вербальному описі.

Скульптура та ліплення. Робота з глиною, пластиліном або іншими матеріалами може допомогти учасникам візуалізувати свої внутрішні переживання та відтворювати символічні образи, пов’язані з війною або травмою.

Калейдоскопи та колажі. Колажування, створення калейдоскопічних зображень або робота з вирізками з журналів можуть допомогти відтворити сцени чи емоції, пов’язані з війною, та досліджувати їх у безпечному середовищі.

Музична терапія. Використання музики як інструменту для вираження емоцій також входить до арт-терапії. Це може бути гра на музичних інструментах, спів, імпровізація або прослуховування музики для заспокоєння і вираження емоцій.

Танцювальна терапія. Рух і танець можуть допомогти висловлювати емоції, які важко виразити словами. Танцювальна терапія особливо ефективна для тих, хто відчуває емоційне заціпеніння або не може знайти вербальні способи вираження травми.

Арт-терапія для дітей в умовах війни

Діти є особливо вразливими до впливу війни, тому арт-терапія може стати для них безпечним і природним способом висловити свої переживання. Творчий процес допомагає дітям краще зрозуміти, що відбувається навколо них, і відновити почуття контролю та стабільності.

Малювання і розфарбовування: Діти можуть використовувати кольори і форми, щоб малювати свої емоції або сцени з війни.

Гра з глиною або пластиліном: Ліплення може допомогти дітям висловлювати страх або втрати у творчий спосіб, що полегшує процес відновлення.

В цілому, арт-терапія в умовах війни є цінним інструментом для роботи з травмою, тривогою, страхом і втратами.

Вона допомагає людям висловлювати складні емоції, працювати з травматичними спогадами і знаходити підтримку через творчість.

Арт-терапія є ефективним методом як для дітей, так і для дорослих, і може застосовуватися індивідуально або в групах, допомагаючи відновити психологічний баланс і адаптуватися до нових життєвих умов

Підсумки

Без належної психологічної підтримки, наслідки війни можуть мати довготривалі ефекти на психічне здоров’я постраждалих, що може призвести до розвитку психічних розладів, проблем у соціальних взаємодіях та трудностях у поверненні до нормального життя.

Тому надання своєчасної та відповідної психологічної допомоги є важливим елементом в процесі реабілітації та відновлення

Щоби відповідно до вищевказаної інформації проконсультуватися з психологом чи провести психотерапію, звертайтеся до мене через контакти у профайлі або підберіть відповідних фахівців у спеціальному розділі Простору Психологів