Вікторія Бардаченко

Гештальт психотерапевт

514

Гештальт-терапія є одним з важливих підходів до психотерапії, який спрямований на підтримку психічного здоров’я та особистісного розвитку клієнта.

Гештальт-терапевт застосовує глибинний психотерапевтичний підхід, який:

  1. акцентується на сприйнятті та розумінні цілісності людського досвіду,
  2. базується на принципах гештальт-психології, яка вбачає людину як цілісну систему, де елементи сприйняття взаємодіють та утворюють нові ознаки.

Гештальт-терапевт – це фахівець, який володіє спеціалізованою освітою та використовує гештальт-підходи і техніки для сприяння самоусвідомленню клієнтів, особистостісного розвитку та створенню інших передумов для позитивних змін у психологічному стані клієнтів.

Гештальт-терапія відіграє важливу роль у підтримці психічного здоров’я та особистого розвитку людини.

Вона надає можливість клієнту:

  1. Розкрити свідомість наявних емоцій, почуттів та думок.
  2. Виявити інтегрований образ себе та відношення до інших людей.
  3. Зосередитися на “тут і зараз”, поточному досвіді та відчуттях.
  4. Розвивати самоусвідомлення та сприяти особистісному зростанню.
  5. Подолати блоки та перешкоди, що заважають особистісному розвитку.

Гештальт-терапія розглядає людину в її цілісності, сприяючи глибокому розумінню самого себе та власних потреб.

Цей підхід допомагає клієнтам знаходити гармонію, самореалізацію та досягати психічного благополуччя.

Фейсбук-сторінка авторки та психологині відкриється у новому вікні

Основні принципи гештальт-терапії

В теорії і на практиці, робота гештальт-терапевта базується на вірі в здатність людини до саморегуляції та її природну тенденцію до цілісності.

Гештальт психологія вбачає людину як систему, яка має внутрішні ресурси та механізми для самовилікування.

Гештальт-терапевт допомагає клієнту активізувати ці ресурси та підтримує процес самовідновлення, щоб клієнт міг досягти цілісності та гармонії.

Один з ключових принципів гештальт-терапії є фокус на поточному досвіді та відчуттях клієнта.

Гештальт-терапевт стимулює клієнта бути усвідомленим у теперішньому моменті, сприяючи зосередженню на тому, що відбувається саме зараз.

Це допомагає клієнту розкрити свідомість про свої емоції, фізичні відчуття та психологічний стан, що сприяє глибшому самопізнанню та змінам.

Гештальт-терапія приділяє велику увагу взаємодії та відносинам між клієнтом та терапевтом.

Ця взаємодія ґрунтується на співробітництві, взаємній повазі та довірі.

Гештальт-терапевт створює безпечне та підтримуюче середовище, де клієнт може відкрито висловлювати свої емоції, думки та потреби.

Це сприяє поглибленню відносини, а також розвитку клієнта.

Ці та інші принципи відіграють ключову роль у гештальт-терапевтичному процесі, створюючи умови для самовідновлення, самопізнання та змін у клієнта.

Роль гештальт-терапевта

Гештальт-терапевт відіграє важливу роль у створенні безпечного та підтримуючого простору для клієнта.

Він/вона забезпечує конфіденційність, повагу та невпливовий стиль спілкування, що допомагає клієнту почуватися комфортно та вільно виражати свої емоції та думки.

Цей простір створює основу для розкриття і експресії потенціалу клієнта.

Гештальт-терапевт використовує різноманітні техніки та методи гештальт-терапії для активізації саморозкриття та самоусвідомлення клієнта.

Це можуть бути експериментальні вправи, використання метафор, тілесні техніки та рухові вправи.

Усі ці та інші техніки допомагають клієнтові стати більш усвідомленим щодо своїх емоцій, потреб, думок та взаємодій з навколишнім середовищем.

Гештальт-терапевт активно підтримує особистісний розвиток та зміни у клієнта:

  • сприяє розкриттю нових можливостей,
  • стимулює клієнта до розвитку своїх потенціалів та досягнення поставлених цілей,
  • допомагає клієнту знаходити нові перспективи,
  • підказує, як змінювати некорисні патерни поведінки та
  • надихає розвивати нові ресурси для покращення якості життя

В цілому, гештальт-терапевт виконує важливу роль у проведенні гештальт-терапії та робить усе, щоби сприяти клієнту в його процесі розвитку та змін, водночас, для позитивного результату — потрібна активна участь і клієнта.

Техніки гештальт-терапії

Гештальт-терапія використовує різноманітні експериментальні вправи та рольові ігри, щоб активізувати процес саморозкриття та самоусвідомлення.

Ці вправи допомагають клієнтам вивчити свої емоції, відчуття та реакції, а також розкрити неповноту, яка може перешкоджати їх особистому розвитку.

Рольові ігри дають можливість клієнтам відтворити та вивчити взаємодію з іншими людьми та збагатити свої навички комунікації.

Тіло та рух є важливими елементами в гештальт-терапії, відтак, гештальт-терапевт може використовувати різні техніки, такі як тілесні вправи, дихальні техніки та рухові експерименти, щоб допомогти клієнтам відчути та виразити емоції, відчуття та потреби.

Це дозволяє клієнтам звернутися до своїх тілесних відчуттів та поглибити свідомість про себе.

Також важливими компонентами гештальт-терапії є робота зі снами та використання метафор.

Гештальт-терапевт допомагає клієнтам розгадувати символіку та значення, які містяться у снах, а також використовувати метафори для розуміння їхнього досвіду та проблем.

Це може допомогти клієнтам отримати нові уявлення та перспективи щодо своєї ситуації та розвивати ресурси для змін.

ПІДСУМКИ

Гештальт-терапія продовжує розширювати свої рамки та впроваджувати нові методи та техніки.

Розуміння ролі гештальт-терапевта та використання гештальт-терапії як підходу до психотерапії може сприяти подальшому розвитку цієї області.

Інтеграція гештальт-терапії в практику психотерапії може принести значні переваги для клієнтів у відношенні особистісного розвитку та психічного здоров’я

Автор

Психотерапевт онлайн

410

В сучасному світі все більше людей шукають психологічну підтримку і допомогу у психотерапевтів саме онлайн.

Психотерапія онлайн є ефективним інструментом для поліпшення психічного здоров’я, подолання стресу, розробки міжособистісних навичок та досягнення особистого розвитку.

У цій статті ми розглянемо роль психотерапевта, методи, які використовуються в психотерапії, і користь, яку можна отримати від психотерапевтичного процесу.

Фейсбук-сторінка авторки та психологині відкриється у новому вікні

Роль психотерапевта онлайн

Роль психотерапевта в процесі психотерапії є критично важливою для досягнення психологічного благополуччя клієнта. Ось деякі аспекти ролі психотерапевта:

Визначення психотерапії та ролі психотерапевта:

  • психотерапія є формою професійної допомоги, спрямованою на поліпшення психічного здоров’я, розробку міжособистісних навичок і вирішення емоційних проблем клієнта;
  • роль психотерапевта полягає у створенні сприятливого, неосудливого та конфіденційного середовища для клієнта, де він може безпечно досліджувати свої проблеми, почуття та думки.

Важливі характеристики та навички психотерапевта:

  • емпатія: психотерапевт повинен мати здатність співчувати та розуміти емоційний досвід клієнта, показувати відчуття емоційної згоди та підтримки;
  • ефективне слухання: психотерапевт має володіти навичками активного слухання, включаючи увагу до вербальної і невербальної комунікації клієнта, розуміння його потреб та проблем
  • неупередженість: психотерапевт онлайн повинен бути об’єктивним і не засуджувати клієнта, незалежно від думок, почуттів або життжвого вибору
  • професійна етика: психотерапевт повинен дотримуватися високих стандартів професійної етики, зберігаючи конфіденційність, поважаючи автономію клієнта та працюючи на користь його добробуту.

Психотерапевт, володіючи цими характеристиками та навичками, стає довіреним партнером для клієнта в процесі психотерапії.

Його роль полягає в підтримці, навчанні та сприянні клієнту в розвитку нових стратегій управління емоціями, розробці здорових стосунків та досягненні психологічного зростання.

Навички та характеристики психотерапевта онлайн

Психотерапевт – це професіонал, який має широкий спектр навичок і характеристик, необхідних для успішної роботи з клієнтами. У цьому розділі розглянемо деякі з найважливіших навичок та характеристик, які психотерапевт повинен мати.

Ефективна комунікація є невід’ємною частиною роботи психотерапевта. Це включає уміння слухати уважно та активно, ставити запитання, які сприяють розкриттю проблеми та допомагають уточнити потреби клієнта.

Психотерапевт також повинен вміти чітко виражати свої думки та пояснювати складні концепти мовою, зрозумілою для клієнта. Він має мати розвинені навички активного слухання та спроможність відображати висловлені емоції та думки.

Однією з важливих характеристик психотерапевта є вміння дотримуватися принципу тактовності та невтручання.

Психотерапія – це простір, де клієнт може відкрито висловити свої почуття та думки. Психотерапевт повинен забезпечувати безпеку та конфіденційність клієнта, не судити його та не нав’язувати свої думки або переконання.

Важливо створювати атмосферу взаємної довіри, в якій клієнт може відчувати себе комфортно та свободно виражати свої емоції та думки.

Користь психотерапевтичного процесу

Психотерапія має безліч користі для психічного здоров’я та загального добробуту людини.

У цьому розділі розглянемо деякі з найважливіших корисних моментів, які можна отримати від психотерапевтичного процесу:

  • Подолання емоційного стресу.

Психотерапія допомагає розуміти та керувати емоціями, знижує рівень тривоги та депресії. Це досягається шляхом виявлення та усвідомлення емоційних переживань, вивчення стратегій релаксації та технік зниження стресу.

  • Розвиток міжособистих навичок

Психотерапевт онлайн сприяє вивченню ефективних комунікаційних стратегій, роботі зі стосунками та встановленню границь. Клієнти навчаються виявляти свої потреби, висловлювати думки та емоції конструктивним способом, що поліпшує якість їх міжособистих відносин.

  • Самоусвідомлення та особистий розвиток

Психотерапія допомагає клієнтам виявити і розуміти свої цінності, потреби та цілі. Це сприяє зростанню самоусвідомлення та самопізнання, що в свою чергу веде до особистого розвитку та змін у різних аспектах життя.

  • Покращення якості життя

Психотерапія сприяє підвищенню самооцінки, збільшенню задоволення від життя та досягненню особистого задоволення. Клієнти навчаються розвивати позитивне ставлення до себе, знаходити і використовувати свої сильні сторони та ресурси для досягнення бажаних результатів.

Підсумки

Психотерапія є потужним інструментом для поліпшення психічного здоров’я та покращення якості життя.

Ці корисні аспекти допомагають клієнтам знаходити рішення для своїх проблем, розвиватися особистісно та досягати емоційного й психологічного благополуччя.

З точки зору фахівців Простору психологів, психотерапевт онлайн є цінним партнером на шляху до поліпшення психічного здоров’я та особистого розвитку.

Його роль у наданні підтримки, використання різних методів психотерапії та сприяння розвитку міжособистих навичок неоціненна.

Відвідування психотерапевта онлайн може мати значний позитивний вплив на життя, допомагаючи подолати стрес, розвинути психологічну стійкість та досягти балансу та задоволення у різних сферах життя

Автор

Як проходить психотерапія

442

В сучасному розумінні, психотерапія є комплексним процесом, усі складові якого спрямовані на відчутне поліпшення психічного стану людей різного віку та допомогу у вирішенні типових чи специфічних психологічних проблем, які виникають у різних сферах життя.

На практиці, цей процес базується на взаємодії між психотерапевтом, психіатром або психологом, який має відповідну фахову підготовку та пацієнтом або клієнтом.

Під час психотерапії — спеціаліст допомагає клієнтам та/або пацієнтам:

  1. Осягнути і усвідомити почуття, переживання та/або поведінку.
  2. Визначити і подолати різноманітні психічні проблеми.
  3. Опанувати і розвивати навички для кращого керування життям.
  4. Пізнати себе та розкрити внутрішній потенціал.
  5. Налагодити різноманітні аспекти стосунків з оточуючими.
  6. та багато іншого.

Власне, далі у цій статті, написаній на основі власної практики, я детальніше розгляну основні принципи психотерапії, її типи і різновиди, переваги та недоліки цього методу, а також — ключові етапи психотерапевтичного процесу.

Але перед тим, особливо на випадок, якщо читачі уже достатньо поінформовані про суть та особливості психотерапії, а все що потрібно — без зайвих зволікань перейти до підбору фахівців;

Інформую, що всі охочі можуть це зробити у спеціальному розділі веб-платформи “Простір Психологів” — буквально кількома кліками скориставшись простою, але просунутою системою точного націлювання необхідної експертизи.

Яка, до речі, містить близько тисячі різних запитів, тем, спеціальностей, підходів, методів, проблем, симптомів та інших ключових слів — тож здатна уможливлювати 100%-ву взаємовідповідність уже з першої ж спроби.

Фейсбук-сторінка авторки та психологині відкриється у новому вікні

ПРИНЦИПИ ПСИХОТЕРАПІЇ

Теоретична основа сучасної психотерапії базується на (де)кількох основних принципах, які швидко та ефективно допомагають пацієнтам або клієнтам:

  1. По-перше, зрозуміти, що і як відбувається під час психотерапії.
  2. По-друге, осягнути які механізми і методи допомагають психотерапевту досягати максимальних результатів психотерапії.
  3. По-третє, приготуватися і отримати максимальний ефект від взаємодії зі спеціалістом.
  4. Інше.

В практичному вимірі, на мою думку, основними принципами психотерапії вважаються:

  • Співпраця між психотерапевтом та пацієнтом:
    • означає, що жорсткої ієрархії між психотерапевтом та пацієнтом — немає;
    • передбачає, що фахівець та клієнт/пацієнт працюють разом на паритетних (рівних) умовах;
    • допомагає разом знайти рішення проблем, які виникають у житті пацієнта.
  • Індивідуальний підхід:
    • кожна людина унікальна та має свої власні потреби та проблеми;
    • психотерапевт розробляє індивідуальні стратегії та підходи до кожного пацієнта/клієнта.
  • Емпатія:
    • уможливлює точне розуміння майстерним психотерапевтом усього спектру переживань і почуттів пацієнта/клієнта;
    • допомагає пацієнту відчути, що його слухають та розуміють, що, в свою чергу — суттєво сприяє ефективнішому лікуванню.
  • Навчання новим навичкам:
    • сприяє розвитку арсеналу доступних засобів, які допоможуть пацієнту краще керувати своїм життям;
    • дозволяє клієнтам/пацієнтам швидше та ефективніше вирішувати розмаїті проблеми, що виникають у їхньому житті;
    • створює умови для максимального розкриття внутрішнього потенціалу особистості клієнтів/пацієнтів.
  • Постійне вдосконалення:
    • означає, що психотерапевт повинен постійно вдосконалювати свої знання та навички шляхом навчання;
    • передбачає, що фахівці регулярно проходять супервізію
    • тощо.

Власне, перелік принципів психотерапії можна продовжувати ще такими, як-от дотримання професійної етики, конфіденційність, методичність, комплексність тощо.

Проте з огляду на загально-інформаційність публікацій “Психоенциклопедії” та з метою заощадження часу читача, пропоную перейти до наступного розділу.

РІЗНОВИДИ ПСИХОТЕРАПІЇ

На практиці існує безліч різних типів сучасної психотерапії, кожен з яких, властиво, має свої переваги та недоліки.

На мій погляд, серед найпоширеніших типів психотерапії варто відзначити наступні:

  1. Поведінкова психотерапія.
  2. Психоаналітична терапія.
  3. Когнітивно-поведінкова психотерапія.
  4. Екзистенційна психотерапія.
  5. Групова психотерапія.

Власне, далі у цій статті про кожну із них трохи детальніше.

ПОВЕДІНКОВА ТЕРАПІЯ

Базується на теорії, що певна поведінка людини може бути змінена, якщо змінити умови, в яких вона виникає і це може включати зміну думок, емоцій, практичних дій тощо.

До переваг поведінкової терапії (біхевіотерапії), зазвичай, відносять:

  • Швидке досягнення результатів.
  • Фокус на конкретній проблемі або поведінці.
  • Результати можуть бути легко виміряні та контрольовані.

Водночас, серед недоліків поведінкової терапії, на мою думку, варто згадати:

  • Ігнорування глибинних психічних проблем.
  • Відсутність фокусу на взаємозв’язку між поведінкою та емоціями.

ПСИХОАНАЛІТИЧНА ТЕРАПІЯ

В широкому розумінні, психоаналітична терапія базується на теорії, що багато з проблем пацієнта пов’язані з невідомими або неприйнятими ним же аспектами його психіки.

Власне, ці аспекти можуть бути розкриті шляхом дослідження несвідомого і підсвідомого рівнів психіки, що дозволяє пацієнту отримати глибше розуміння себе та своїх проблем.

Серед переваг психоаналізу, на мій погляд, варто відзначити:

  • Допомагає пацієнтам/клієнтам зрозуміти глибші аспекти своєї психіки та їх вплив на своє життя.
  • Результати, зазвичай, довготривалі та значущі для пацієнтів/клієнтів.

Виокремлюючи недоліки, зазначу наступне:

  • Тривалий часовий період терапії.
  • Часто, буває важко виміряти результати.
  • Відносно висока вартість.

КОГНІТИВНО-ПОВЕДІНКОВА ТЕРАПІЯ

Назагал, когнітивно-поведінкова терапія базується на теорії, що наші думки, переконання та почуття впливають і навіть, значною мірою, визначають поведінку.

Відтак, цей різновид терапії спрямований на зміну думок та переконань, які можуть призводити до негативної поведінки, надмірних емоцій, психологічних розладів тощо.

Її переваги, на мою думку, такі:

  • Швидкий ефект психотерапії.
  • Фокус на конкретній проблемі або поведінці.
  • Вимірювання та контроль результатів.

Водночас, є і певні недоліки:

  • Ігнорування глибинних психічних проблем.
  • Відсутність фокусу на взаємозв’язку між поведінкою та емоціями.

ЕКЗИСТЕНЦІЙНА ТЕРАПІЯ

Такий сучасний різновид психотерапії як екзистенційна — базується на теорії, що людина постійно стикається з питанням свого існування та сенсу життя.

Відповідно, така терапія, здебільшого спрямована на:

  1. Допомозі пацієнту/клієнту знайти сенс у своєму житті.
  2. Зосередженні на тому, що він/вона хоче зробити зі своїм життям.
  3. З’ясуванні як клієнт/пацієнт розуміє свої відносини з іншими людьми та світом навколо себе.

Серед переваг, вважаю, варто відзначити, що це допомагає пацієнту/клієнту:

  • Знайти сенс у своєму житті.
  • Переосмислити або набути власні цінності та уявлення про призначення.
  • Приділити належну увагу досвіду.
  • Зосередитись на існуванні в реальному світі.

Щодо недоліків екзистенційної психотерапії, трапляється, що вона:

  • Часто незастосовна до людей, які не шукають сенсу в своєму житті.
  • Може вимагати від пацієнта значної самостійності та внутрішнього розвитку.

Останній різновид психотерапії, який на мій погляд, буде доречно згадати у створеній на основі власного практичного досвіду і, водночас, енциклопедичній статті — це групова терапія.

ГРУПОВА ПСИХОТЕРАПІЯ

Групова терапія базується на теорії, що люди можуть взаємодіяти та підтримувати одне одного у процесі вирішення своїх проблем.

Тому, в процесі здійснення групової психотерапії — (де)кілька пацієнтів/клієнтів зустрічаються з професійним психотерапевтом, психіатром чи спеціально підготовленим психологом, не лише щоби обговорити свої проблеми та досвід, а також — аби отримати підтримку від інших учасників групи.

До переваг групової терапії, фахівці “Простору Психологів” відносять:

  • Надає пацієнтам/клієнтам взаємну підтримку та розуміння.
  • Менш інтенсивна у порівнянні з іншими різновидами.
  • Як правило, найдоступніша ціна у порівнянні з іншими.

Серед недоліків, також треба зазначити, що:

  • Може вимагати від пацієнтів/клієнтів значної самостійності та внутрішнього розвитку.
  • Може не бути ефективною для пацієнтів які шукають індивідуальний підхід.

РОЗМАЇТТЯ ПСИХОТЕРАПІЇ

Спектр видів, типів, підходів, методів, стилів та методик проведення сучасної психотерапії настільки великий, що умістити їх в одну, навіть “енциклопедичну” публікацію рішуче неможливо.

Тому, для поглибленого дослідження інформації про це явище:

  1. Ознайомтеся з іншими авторськими інтерпретаціями на цій сторінці.
  2. Перейдіть у відповідний розділ “Психоенциклопедії” на веб-платформі.

ПІДБІР ФАХІВЦЯ З ПСИХОТЕРАПІЇ

Якщо ж викладена вище інформація вам імпонує — звертайтеся щодо запису на психотерапію безпосередньо до мене або підберіть фахівців, котрі володіють відповідною кваліфікацією скориставшись просунутим алгоритмом націлювання експертизи у відповідному розділі “Простору Психологів”.

Слід зазначити, що унікальність процедури підбору різноманітних фахівців у сфері психології на веб-платформі полягає в тому, що наявний тут майже 1000-й перелік пошукових запитів, тем, спеціальностей, стилів, методів, методик, підходів та психологічних проблем — уможливлює забезпечення 100%-ї взаємовідповідності уже з першої спроби.

ПІДСУМКИ

А наостанок, кілька узагальнень викладеної і структурованої вище інформації, яка загально та різнобічно характеризує те, чим є сучасна психотерапія:

  1. Це ефективний спосіб вирішення психологічних проблем, який допомагає людям:
    • знизити рівень стресу,
    • покращити якість життя,
    • зробити крок до розвитку своєї особистості
    • тощо.
  2. Існує дуже багато різновидів сучасної психотерапії, які можуть бути використані для різних людей та різних проблем.
  3. Важливо, щоби люди звертались за допомогою до професійних психотерапевтів, які можуть надавати ефективну та безпечну допомогу.
  4. Хоча психотерапія може бути дорогим та часовим затратним процесом, як правило, вона:
    • допомагає пацієнтам/клієнтам зрозуміти свої проблеми та знайти спосіб їх вирішення,
    • корисна для людей з депресією, тривожністю, посттравматичним стресовим розладом та іншими психологічними проблемами.

І чи не найголовніше — незалежно від того, який вид психотерапії ви виберете, як показує практика, передовсім важливо знайти досвідченого та кваліфікованого психотерапевта, психіатра чи спеціально підготовленого психолога,

Адже значною мірою саме від професіоналізму, майстерності та особистісних якостей фахівця залежить, чи будете ви почуватися комфортно, наскільки якісно і швидко буде наданий та засвоєний повний обсяг необхідної допомоги та, власне, у яку суму обійдеться вам ця інвестиція в покращення свого майбуття.

ПІДБІР ПСИХОТЕРАПЕВТА

Щоби проконсультуватися з психотерапевтом — звертайтеся безпосередньо до мене або підберіть фахівців з потрібною кваліфікацією скориставшись спеціальним функціоналом “націлювання експертизи” на відповідній сторінці веб-платформи “Простір Психологів”

Автор

Психосоматика систем організму

724

У “Просторі Психологів” психосоматика розглядається як суміжний з медициною напрям психології, що займається вивченням та терапією складних взаємодій між розумом і тілом, у яких психологічні фактори (психогенні та особистісні) можуть негативно впливати на фізичне здоров’я і навпаки.

Досвідчені фахівці знають, що психічний та емоційний стан мають здатність впливати на функціонування здоров’я як у цілому, так і на функціонування окремих систем організму:

Психосоматичні симптоми – це фізичні прояви, які спричинені або посилюються психічними чи емоційними факторами, як-от стрес, тривога, депресія та інші психологічні чи емоційні проблеми.

Фейсбук-сторінка авторки та психологині відкриється у новому вікні

СИМПТОМИ ТА ПРИЧИНИ ПСИХОСОМАТИКИ

Характерно, що психосоматичні симптоми не можуть бути пояснені лише фізіологічними причинами, але ті пацієнти/клієнти, які не консультуються з психологами чи експертами зі психосоматики, все ще схильні передовсім “боротися з тілом” разом із лікарями.

Саме тому, зазвичай, особа з психосоматичним захворюванням є, так би мовити, “частим паломником” до кабінетів лікарів різного профілю, котрі не завжди спроможні їй допомогти у межах своєї вузької спеціалізації.

На практиці, патогенез та розмаїті прояви психосоматичних розладів можуть суттєво відрізнятися залежно від особистості, її життєвого досвіду та інших соціально-психологічних факторів.

Однак спеціалісти у “Просторі Психологів” звертають увагу на деякі загальні ознаки, зокрема:

  • незрозумілі фізичні симптоми (біль, дискомфорт, втома),
  • зміни апетиту чи сну,
  • відчуття тривоги, депресії або стресу
  • тощо.

Психологічний стрес, пов’язаний із різними соціальними факторами є однією з найпоширеніших причин психосоматичних симптомів.

Коли ми відчуваємо стрес, автоматично збільшується частота серцевих скорочень, підвищується артеріальний тиск та м’язова напруга, виділяються гормони стресу (кортизол, норадреналін, адреналін).

З часом хронічний стрес може призвести до низки фізичних симптомів і проблем зі здоров’ям.

Подібний ефект справляють і такі сучасні різновиди стресу як інформаційний та професійний.

Тривога та депресія, невротичні розлади, є поширеними розладами психічного здоров’я, які асоціюються з такими фізичними симптомами, як:

  • хронічне відчуття втоми,
  • головний біль,
  • біль у м’язах,
  • тахікардія,
  • порушення сну,
  • проблеми з травленням та/або шкірою
  • тощо.

Згадані симптоми не є специфічними для певного захворювання, адже спричиняються змінами у реакції організму на стрес та бувають також спричинені збоями у роботі імунної системи, біохімії головного мозку тощо.

Травматичні переживання унаслідок фізичного, сексуального чи емоційного насильства, втрати близької людини, війни, серйозного захворювання чи інвалідизації, ДТП, передчасних пологів тощо, можуть мати тривалий вплив на фізичне та психічне здоров’я.

Люди, які пережили психічну травму, мають більшу ймовірність розвитку психосоматичних порушень та схильні відчувати хронічний біль у певній частині тіла, особливо головні болі, проблеми з шлунково-кишковим трактом, безсоння тощо.

ОСОБИСТІСНІ ТА ПОВЕДІНКОВІ ФАКТОРИ ПСИХОСОМАТИКИ

Особистісні фактори – це певні стійкі риси та схильності особистості, пов’язані з вищим ризиком психосоматичних симптомів, а люди, які мають ці риси — можуть частіше відчувати фізичні симптоми у відповідь на стрес або емоційні проблеми.

Практика свідчить, що для профілю “психосоматичної особистості” характерні такі чинники:

  • перфекціонізм,
  • тривожність,
  • образливість,
  • мисленнєва ригідність (негнучкість),
  • нездатність виражати почуття,
  • труднощі з встановленням та підтримкою теплих стосунків з іншими,
  • надмірна залежність, прив’язаність до об’єкта симпатії,
  • складнощі з самостійним ухваленням рішень
  • тощо.

Поведінкові чинники спричиняють фізичні зміни в організмі, які у свою чергу, погіршують уже існуючі тілесні, психологічні чи емоційні проблеми зі здоров’ям:

  • нездорова поведінка: як от куріння чи інші шкідливі звички,
  • переїдання та/або зловживання психоактивними речовинами,
  • малорухливий спосіб життя,
  • недотримання інформаційної гігієни та гігієни сну,
  • невизначеність
  • тощо.

ВПЛИВ СТРЕСУ НА СИСТЕМИ ОРГАНІЗМУ

Може бути різноманітним, і для того, щоби вчасно виявляти обсяги негативного психосоматичного впливу саме у вашому індивідуальному випадку (чи у випадку ваших близьких), експерти з психосоматики в “Просторі психологів” рекомендують:

  1. Своєчасно звертатися до психолога.
  2. Періодично проводити відповідну психодіагностику.

Водночас, місткий практичний досвід психологів дозволяє виокремити і найзагальніші прояви стресової психосоматики у контексті основних систем організму.

  • Дихальна система:
    • стрес і тривога можуть призвести до гіпервентиляції, яка викликає задишку, відчуття стиснення в грудях, нездатності вдихнути на повні груди,
    • у деяких випадках можуть спровокувати або загострити астму та інші респіраторні захворювання
    • тощо.
  • Серцево-судинна система:
    • зміна частоти серцевих скорочень,
    • коливання артеріального тиску,
    • збільшує ризик розвитку серцево-судинних захворювань, зокрема:
    • тощо.
  • Травна система:
    • синдром подразненого кишківника (СРК),
    • здуття живота,
    • біль у животі,
    • закрепи,
    • діарея,
    • гастрит,
    • виразка,
    • дискінезія жовчевих шляхів
    • тощо.
  • Імунна система:
    • загальне зниження опірності організму до інфекцій,
    • стрес також пов’язують з аутоімунними захворюваннями, такими як:
  • Кістково-м’язова система:
    • психосоматичні симптоми можуть викликати надмірну м’язову напругу, біль і скутість,
    • внаслідок психосоматичних розладів можуть виникати захворювання:
      • суглобів (артрит, артроз),
      • кісток (остеопороз, остеохондроз),
      • хребта (сколіоз, кіфоз, лордоз)
      • тощо.
  • Шкіра:
    • стрес і тривога можуть спровокувати або погіршити перебіг таких захворювань шкіри, як:
      • екзема,
      • псоріаз,
      • акне.
    • крім того, стрес може викликати кропив’янку та інші алергічні реакції,
    • тощо.
  • Статева система:
    • стрес може спричинити різного виду розлади статевої функції:
      • пригнічення лібідо,
      • імпотенція,
      • фригідність,
      • тощо.
    • бувають також випадки, коли саме стресова психосоматика виявляється причиною безпліддя,
    • тощо.

ЛІКУВАННЯ ПСИХОСОМАТИКИ

На практиці, лікування психосоматичних симптомів передбачає усунення як основних психологічних факторів, так і фізичних симптомів, а основними методами корекції різних порушень є:

  • психотерапія,
  • медикаментозна терапія,
  • методи розслаблення, як-от медитація та йога,
  • зміни способу життя: харчування, сну, фізичної активності,
  • додаткова терапія: масаж, арома- чи музикотерапія,
  • тощо.

Досвідчені фахівці у “Просторі психологів” наголошують, що лікування психосоматичних розладів може зайняти час або відбутися у короткі терміни залежно від:

  1. Своєчасності звернення.
  2. Характеру симптомів.
  3. Природи захворювання чи розладу.

Зазвичай, ефективна терапія потребує комбінованого підходу та готовності людини почуватися здоровою (часом людина має вторинні вигоди від статусу хворої).

Тому, своєчасне звернення по підтримку до спеціалістів з питань психічного здоров’я — важливий крок у лікуванні психосоматичних симптомів, адже дозволяє:

  • Покращити загальне здоров’я та добробут клієнтів.
  • Заощадити кошти, нерви, час та зусилля на боротьбу з психосоматикою окремих систем організму.

ПІДБІР ФАХІВЦЯ

Щоби розпочати процес подолання причин і наслідків різноманітних психосоматичних розладів у вас чи небайдужих для вас близьких:

  1. Звертайтеся безпосередньо до мене через профайл.
  2. Підберіть фахівців відповідно до індивідуальних особливостей у спеціальному розділі (вимірі) “Простору Психологів” скориставшись універсальним інструментом “націлювання експертизи” на актуальні для вас чи ваших близьких запити, теми, скарги, симптоми, проблеми, розлади тощо, а при потребі, визначіть і такі параметри як методи, спеціальності, підходи, стилі роботи фахівців та ін.

Автор

Психо-сексуальні розлади

652

Психо-сексуальні розлади – це група психічних порушень, пов’язаних з сексуальною поведінкою, спрямованістю сексуального потягу або статевою ідентичністю людини.

Ці розлади можуть включати низку симптомів, таких як:

  • Проблеми зі сексуальним потягом або здатністю досягнення сексуального задоволення природнім шляхом (відсутність оргазму, передчасна еякуляція, коітофобія тощо).
  • Сексуальні фантазії та поведінка, які спричинюють страждання собі або іншим (гіперсексуальність, парафілії, садо-мазохізм та інші девіації).
  • Статева дисфункція, пов’язана зі страхом або відразою до статевої поведінки (дисморфофобія, гіпосексуальність, вагінізм та інші порушення).
Фейсбук-сторінка авторки та психологині відкриється у новому вікні

РІЗНОВИДИ СЕКСУАЛЬНИХ РОЗЛАДІВ

Сексуальні девіації (відхилення від норми) та перверсії (збочення) умовно поділяють на декілька груп, серед яких перекручення сили сексуального інстинкту, розлади статевої ідентифікації, розлади сексуальних уподобань (способу задоволення та об’єкта сексуального потягу).

До розладів інтенсивності сексуального бажання належать:

  • гіперсексуальність (компульсивна сексуальна поведінка) – надміру посилене лібідо та сексуальна активність, для яких характерно витіснення цінністю сексу усіх інших цінностей та інтересів. Може спостерігатися при органічній патології головного мозку, розладах особистості (психопатіях), в маніакальній стадії біполярного афективного розладу.
  • гіпосексуальність –зниження сексуального потягу та сексуальної активності, що спостерігається при астенії, депресії, тривожних розладах та ПТСР.

До розладів статевої ідентифікації зараховують транссексуалізм, трансвестизм подвійної ролі та розлад формування статевої ідентифікації у дитинстві.

  • транссексуалізм – віднесення себе до іншої, ніж власна, біологічної статі, яке супроводжується нав’язливим прагненням поводитися, одягатися як особа іншої статі, та здійснити хірургічну операцію для зміни статі з метою подолання внутрішнього конфлікту та дискомфорту.
  • трансвестизм подвійної ролі  – сексуальна девіація, що проявляється у нав’язливому бажанні одягатися та тимчасово виглядати як особа іншої статі при збереження ідентифікації себе як чоловіка або жінки та відсутності інтересу до хірургічної зміни статі.
  • розлад статевої ідентифікації у дитячому віці – зворотне порушення процесу формування статевої ідентифікації відповідно до своєї біологічної статі, що проявляється у відмові одягатися чи носити зачіску відповідно до своєї статі, імітація поведінки осіб іншої статі. 

Розлади сексуальних уподобань класифікують за критеріями зміни способу отримання сексуального задоволення та зміни об’єкта сексуального потягу.

До першої категорії належать такі форми сексуальних девіацій:

  • ексгібіціонізм
  • вуаєризм
  • фроттеризм
  • садомазохізм

До категорії сексуальних розладів, пов’язаних зі зміною об’єкта сексуального потягу відносять:

  • педофілія
  • зоофілія
  • геронтофілія
  • некрофілія
  • фетишизм (сексуальний символізм)
  • ауто еротизм

ПРИЧИНИ СЕКСУАЛЬНИХ РОЗЛАДІВ

Психо-сексуальні розлади можуть бути зумовлені різними причинами залежно від індивідуального анамнезу людини, що демонструє хворобливі сексуальні симптоми, її життєвого досвіду та супутніх захворювань.

Найпоширенішими факторами, що спричиняють їх маніфестацію є:

  • Психічні захворювання (біполярний афективний розлад, розлади особистості, невротичні розлади, шизоїдний розлад, олігофренія)
  • Ураження головного мозку внаслідок травми або деменції
  • Психотравмуючий сексуальний досвід
  • Патохарактерологічні чинники
  • Вживання деяких медикаментів та психоактивних речовин
  • Аддиктивна поведінка
  • Хибні переконання та стереотипи

Лікування психосексуальних розладів може включати психотерапію, фармакотерапію, роботу з партнером, зміну підходу до сексуальної поведінки.
Такі розлади вивчають у рамках сексології та психосексуальної терапії, які є окремими галузями психології. Якщо розлад сексуального потягу та поведінки, пов’язаний зі зміною у роботі головного мозку та ЦНС, іншими психічними захворюваннями, його лікуванням займається пріоритетно лікар-психіатр.

ТЕОРІЇ ПРО ПСИХО-СЕКСУАЛЬНІ РОЗЛАДИ

Існує чимало спроб з’ясувати причини та патогенез розладів у сексуальній сфері. Ось декілька з відомих теоретичних напрацювань:

  • Теорія психоаналізу Зигмунда Фройда. Фройд стверджував, що ранній розвиток дитини має визначальний вплив на формування її сексуальної ідентичності та поведінки. Психотерапевт описав стадії психосексуального розвитку людини (оральну, анальну, фалічну та латентну)  та переконував, що психологічні негаразди на будь-якій з цих стадій можуть призвести до психо-сексуальних розладів.
  • Теорія сексуальної орієнтації Крафорда Коллінза. Коллінз стверджував, що сексуальна орієнтація людини формується унаслідок взаємодії комплексу соціальних та біологічних факторів, зокрема генетичних, гормональних та культурних впливів. Він переконував, що більшість людей належать до “нормальної” сексуальної орієнтації, але існує певний процент людей, для яких характерна нетрадиційна сексуальна орієнтація.
  • Теорія сексуальної дисфункції Вільяма Мастерса та Вірджинії Джонсон. Мастерс та Джонсон провели дослідження фізіології та психології сексуальної поведінки, у результаті чого створили модель сексуальної відповіді, що включає чотири фази: збудження, плато, оргазм та розслаблення.

ПСИХОТЕРАПІЯ ПСИХОГЕННИХ СЕКСУАЛЬНИХ РОЗЛАДІВ

Психотерапевт допомагає пацієнту розібратися у причинах психо-сексуального розладу, виявити можливі тригери, що спричиняють його, а також усвідомити наслідки такої поведінки.

Це може включати дослідження дитячо-батьківських стосунків, психотравмуючого досвіду, аналіз ролі культурних та релігійних стереотипів, дискримінацію та інші фактори, що впливають на сексуальну поведінку.

Фахівець створює умови для розвитку навичок конструктивного копінгу зі стресом та емоційними труднощами, що можуть викликати психо-сексуальний розлад; покращити комунікацію між сексуальними партнерами та зрозуміти потреби кожного з них.

Це може включати вправи з підвищення емоційної близькості та інтимності.  Якщо сексуальний розлад пов’язаний з медичними проблемами, психотерапевт може порадити клієнту звернутися до лікарів, які спеціалізуються на цих питаннях (сексопатолог, гінеколог, невролог, психіатр).

ПІДБІР ФАХІВЦІВ

У спеціальному розділі веб-платформи можна зручно і швидко підібрати експертів як за однією основною спеціалізацією, скажімо “психосексолог”, так і одразу за кількома, наприклад “сімейний психолог”, “психотерапевт” і “сексолог” тощо

Універсальний і простий алгоритм “націлювання експертизи” у Просторі Психологів дозволяє, при потребі чи бажанні, додавати до параметрів відбору і такі атрибути як відчуття, скарги, ціна, спеціальність, метод, стать, мова (автоматично — українська, звісно ж), досвід, стиль, галузі тощо

Інтуїтивно зрозуміла послідовність підбору фахівця на psychology.space здатна забезпечувати 100% взаємовідповідність фахівця і клієнта буквально з першого разу, що, серед іншого:

  • неабияк економить час клієнтів на безпосередній пошук потрібного рішення
  • позбавляє і клієнтів, і фахівців необхідності витрачати дорогоцінні перші хвилини консультації на достеменне з’ясування взаємовідповідності

Автор

Мова тіла

2 591

Мова тіла є важливою складовою міжособистісної комунікації, яка містить різноманітні жести, пози, міміку та інші невербальні сигнали, що можуть передавати різноманітну інформацію про справжній стан особи, її емоції, думки та наміри.

Це один з найбільш складних і неоднозначних способів комунікації, оскільки його тлумачення може бути дуже різним залежно від культурних, соціальних та інших факторів.

Далі у цій статті я, через призму власного практичного досвіду розгляну:

  1. Різні аспекти мови тіла, її значення у міжособистісній взаємодії.
  2. Способи, якими можна підвищити свою свідомість про цю форму комунікації та ефективно використовувати її в повсякденному житті.
Фейсбук-сторінка авторки та психологині відкриється у новому вікні

ЖЕСТИКУЛЯЦІЯ

Жести є одним з найвиразніших елементів мови тіла, адже можуть передавати різноманітні інформаційні повідомлення, такі як відмова, згода, показувати напрямок руху, наголошувати на важливих словах під час говоріння тощо.

Найпоширенішими в нашій культурній традиції жестами є вказування пальцем, нахил чи кивання головою, знизування плечима, махання рукою та багато інших, описувати всі з яких тут немає сенсу, тому зупинюся детальніше на кількох.

  • Вказування пальцем може використовуватися як позитивний, так і негативний жест.
    • Наприклад, показуючи на якусь річ, людина може демонструвати свій інтерес до неї, позитивно оцінюючи її.
    • Однак, якщо людина показує пальцем на когось, це може викликати негативну реакцію, так як це може сприйматися як докір.
    • тощо.
  • Нахил чи кивання головою може мати різне значення в залежності від контексту.
    • Якщо людина киває головою інтенсивно, це може свідчити про незгоду або відмову.
    • Однак, якщо людина киває головою ледь помітно, це може вказувати на погодження чи розуміння.
  • Знизування плечима може також використовуватися як позитивний або негативний жест.
    • Якщо людина знизує плечима, це може свідчити про невпевненість чи неухильність.
    • Однак, якщо людина знизує плечима разом із усмішкою, це може вказувати на те, що вона не знає відповіді на запитання, але не схильна до конфлікту.
  • Помахи рукою є одним з найбільш очевидних жестів.
    • Він може використовуватися як привітання, вираження позитивних емоцій, вказувати на важливу річ чи привернути увагу.
    • Однак, якщо людина махає рукою багато разів, це може свідчити про нервовість чи неспокій.
  • тощо.

ПОЗИ ТІЛА

Пози також є важливою складовою мови тіла, адже здатні передавати інформацію про стан особи, її емоції, ставлення до себе та інших.

Наприклад, сидіння з розкритими ногами може вказувати на впевненість, а сховані руки можуть свідчити про нервовість чи неспокій.

  • Одна з найважливіших поз — це поза «відкриті руки».
    • означає відкритість, довіру та готовність до спілкування.
    • протилежна до пози «схованих рук», яка може передавати відмову від спілкування та/або незгоду.
  • Важливою позою є і «закриті руки».
    • може передавати нервовість, неспокій та незгоду.
    • полярна до пози «відкритих рук», яка вказує на впевненість та довіру до спілкування.

Пози тіла також можуть і виявляти емоційний стан людини, і впливати на нього.

Наприклад, поза «впевнений тріумфатор» — з піднятою головою, розширеними грудьми і піднятими руками – може підвищити самооцінку та впевненість у своїх силах.

З іншого боку, поза «пригнічений» — з опущеною головою, скрученим тілом та зігнутими ногами – може викликати почуття тривоги та пригніченості.

МОВА ТІЛА І КОМУНІКАЦІЯ

Мова тіла має великий вплив на спілкування та взаємовідносини між людьми бо може передавати більше інформації, ніж слова. Наприклад, людина може говорити, що все добре, але поза її тіла може передавати невпевненість чи незгоду.

Одним з важливих аспектів мови тіла є навички невербального спілкування.

  • Може включати у себе вміння розуміти та інтерпретувати різні жести та пози.
  • Передбачає також вміння використовувати своє тіло, щоб передавати свої ідеї та емоції.
  • Корисні в різних сферах життя, включаючи роботу, соціалізацію та особисті взаємини.

Навички невербального спілкування допомагають людям розуміти, як їхні дії та жести впливають на оточення.

Наприклад, вміння змінювати свою позу або міміку може допомогти в керуванні власним настроєм та емоціями.

Скажімо, якщо людина відчуває стрес або невпевненість, то вона може підсвідомо почати стискати руки або нервово жестикулювати і тоді, щоби знизити рівень стресу та відчуття невпевненості, потрібно відповідним чином змінити свої емоції та настрій на більш позитивні.

Навички невербального спілкування також можуть бути корисними для покращення взаємовідносин між людьми.

Наприклад, позитивний жест, такий як усмішка або дотик, може підвищити рівень довіри між людьми і водночас, негативний жест, такий як скривлення від болю або злості, може викликати негативні емоції у людей та погіршити взаємовідносини.

ПРОБЛЕМИ МОВИ ТІЛА

Хоча мова тіла може бути дуже корисною в спілкуванні та взаєморозумінні, іноді вона може призводити до незручних ситуацій чи конфліктів.

Наприклад, неправильно інтерпретована поза чи жест можуть призвести до неправильного розуміння емоції людини або навіть образи.

Крім того, мова тіла може бути використана як засіб маніпулювання та контролю над іншими людьми.

Наприклад, людина може використовувати певні пози та жести, щоб впливати на емоційний стан іншої людини чи переконати її зробити щось, що вона не хоче.

Також існує ризик переходу від невербального спілкування до насильства, коли використовуються погрози та жести з метою налякати чи контролювати іншу людину.

Для уникнення цих проблем важливо буде усвідомлювати свою мову тіла та розуміти, яку інформацію вона може передавати.

Також корисно вчитися розпізнавати невербальні сигнали інших людей, щоб зрозуміти їхні емоції та настрій.

А, мабуть, найкраще — мати здатність змінювати свою мову тіла таким чином, щоб вона відповідала справжнім інтенціям та сприяла ефективному спілкуванню з іншими людьми.

ПІДСУМКИ

Мова тіла є важливим елементом комунікації та може передавати значну кількість інформації про емоції та настрій людини.

Жести, пози тіла та вирази обличчя можуть допомогти покращити спілкування та взаємовідносини, а також використовуватися як інструмент невербального спілкування.

Проте, важливо усвідомлювати мову свого тіла та розуміти, яку інформацію вона може передавати.

Дослідження мови тіла можуть бути корисними як для розвитку психології загалом, так і для розуміння індивідуальної людської поведінки.

Прикладом такого дослідження може бути аналіз мови тіла під час розмов із психологом чи психотерапевтом, адже це допоможе виявити приховані емоції та незрозумілі поведінкові патерни.

Усвідомлення мови тіла може допомогти нам краще спілкуватися з іншими людьми, покращити взаємини та впливати на своє середовище.

Також суттєво, якщо ми знаємо, яку інформацію ми передаємо за допомогою мови тіла, то можемо використовувати цю інформацію для досягнення наших цілей і отримання бажаних результатів.

ПІДБІР ФАХІВЦЯ

Щоби проконсультуватися з психологом про вивчення та розвиток вашої мови тіла чи характерних проявів невербальної комунікації серед ваших близьких,

  1. Звертайтеся безпосередньо до мене через профайл.
  2. Підберіть відповідних до індивідуальної психологічної проблематики фахівців у спеціальному розділі “Простору Психологів” скориставшись універсальним “націлюванням експертизи” на запити, теми, симптоми, скарги, розлади, методи, спеціальності тощо.

І уже невдовзі переконайтеся, що “взяття на озброєння мови тіла” може бути корисним не тільки в особистому житті, але і в будь-якій професійній діяльності і не тільки вам, а й вашим близьким.

Автор

Пізнавальна сфера особистості

1 662

Пізнавальна сфера особистості є важливою складовою розвитку кожної людини, яка містить три важливих аспекти:

  1. Здатність до пізнання світу, формування знань та розуміння законів і явищ.
  2. Спроможність учитися, розвиватися та досягати успіхів.
  3. Можливість отримувати задоволення від життя.

Когнітивні процеси, які включаються в пізнавальну сферу, пов’язані з різними аспектами діяльності людини:

  • сприйняття,
  • увага,
  • пам’ять,
  • мислення,
  • мовлення,
  • уява,
  • моторика,
  • творчість,
  • аналітичні та критичні здібності
  • тощо.

Значення пізнавальної сфери для життя людини також полягає в здатності розуміти інших людей та можливостях розвитку емоційної і соціальної компетентності.

Розвиваючи пізнавальну сферу людина розширює свій світогляд, а відтак і розуміння різних особливостей світу навколо себе, завдяки чому отримує кращі шанси досягти більшого успіху в професійній сфері, комерціалізовувати улюблені заняття і, в цілому, досягати більш високих результатів самореалізації.

Наприклад, люди з розвиненою пізнавальною сферою зазвичай мають кращі шанси на успішну самореалізацію в різних галузях, таких як наука, технології, мистецтво, бізнес, насамперед тому, що легше засвоюють та використовують нові знання, а також — характеризуються вищими показниками як креативності, так і ефективності у рішенні завдань.

Фейсбук-сторінка авторки та психологині відкриється у новому вікні

РОЗВИТОК ПІЗНАВАЛЬНОЇ СФЕРИ ОСОБИСТОСТІ

На практиці, розвиток пізнавальної сфери відбувається протягом усього життя людини, а відтак — ніколи і рішуче нікому, не пізно осягнути як саме він відбувається та які фактори впливають на цей процес, що, зокрема можна зробити шляхом розкриття ролі когнітивних процесів, які включаються в пізнавальну сферу.

Когнітивні процеси — це способи, якими людина здобуває знання про світ навколо себе.

Сприйняття, увага, пам’ять, мислення, мовлення, уява, моторика, логічне мислення, творчість, аналітичні та критичні здібності — все це складові елементи когнітивних процесів.

Фактори, що впливають на розвиток пізнавальної сфери також можуть бути різними.

Наприклад:

  1. Генетична спадковість може визначити загальний рівень інтелекту людини.
  2. Середовище, в якому вона зростає — обумовити стиль виховання та освіти.
  3. Життєвий досвід — визначити рівень розвитку окремих когнітивних процесів.
  4. Тощо.

Водночас, розвиток пізнавальної сфери не є постійним процесом і його інтенсивність може залежати від різних періодів життя людини, наприклад:

  • у дитинстві активно розвивається уява та креативність,
  • в юності — аналітичні та критичні здібності,
  • зрілий вік — час мудрості та досвіду.

Щоби сприяти розвитку пізнавальної сфери у будь-якому віковому періоді — необхідно забезпечити відповідні для цього умови і для чого нерідко клієнти звертаються по допомогу до психолога.

Назагал, особистість, яка уже мотивована до навчання та розвитку своїх здібностей — шукає і використовує такі шляхи як самоосвіта, супервізія, тьюторинг, коучинг, відвідування курсів, тренінгів та інших форм навчання.

Прикладом розвитку пізнавальної сфери може бути і саме по собі спілкування з людьми, котрі мають релевантний інтересам особистості життєвий досвід та знання в різних галузях, адже інколи це відчутно збагачує світогляд та розуміння світу, а також надає уявлення про нові ідеї, обрії та перспективи.

Крім того, практика доводить, що і спорт та систематична фізична активність можуть позитивно впливати на розвиток пізнавальної сфери, адже зокрема, вивчення нових рухів та способів виконання вправ можуть допомогти у покращенні моторики та розвитку мозкової діяльності.

ЗНАЧЕННЯ ПІЗНАВАЛЬНОЇ СФЕРИ ДЛЯ ЖИТТЯ

Практика підтверджує, що успіх у професійній сфері та міра повноти самореалізації — залежать від розумових здібностей та когнітивних процесів.

Людина, яка має розвинену пізнавальну сферу, здатна швидко засвоювати нові знання та працювати з інформацією, аналізувати, робити висновки та діяти.

Особливої важливості пізнавальна сфера набуває для людей, які працюють в галузях, де необхідно багато читати, аналізувати та обробляти інформацію, що в пост-інформаційну епоху, практично всюди.

З іншого боку, і розвиток творчих здібностей безпосередньо пов’язаний із пізнавальною сферою, позаяк креативність потребує здатності до аналізу, асоціацій та уяви, які є складовими частинами когнітивних процесів.

Людина з розвиненою пізнавальною сферою може виявлятися більш творчою та інноваційною, що може мати вирішальне значення для розкриття внутрішнього потенціалу у різних галузях, включаючи мистецтво, дизайн, науку та бізнес.

Розвиток пізнавальної сфери також пов’язаний з емоційною та соціальною компетентністю.

Особистість з розвиненою пізнавальною сферою може бути більш емоційно стійкою та здатною до саморегуляції, що може допомогти у різних сферах життя, включаючи роботу та міжособистісні відносини.

Крім того, людина з розвиненою пізнавальною сферою може бути більш спроможною до емпатії та розуміння інших людей, що важливо для побудови якісних міжособистісних відносин та досягнення успіху в командній роботі.

Для належного у кожному часовому відтинку розвитку пізнавальної сфери — необхідно забезпечити відповідні умови для навчання та розвитку здібностей і щоби визначити індивідуальні особливості цих передумов, клієнти нерідко приходять на консультацію до психологів, а у подальшому реалізують узгоджений із фахівцем план дій.

ПІДСУМКИ

Пізнавальна сфера важлива для успіху у різних аспектах життя, включаючи професійну сферу, творчість та емоційну й соціальну компетентність.

Зростання пізнавальної сфери сприяє розвитку емоційної стійкості, здатності до саморегуляції та емпатії, що є важливими навичками для будь-якої успішної людини.

Розвиток пізнавальної сфери є важливим чинником досягнення успіху, повноти самореалізації та здатності отримувати задоволення від життя, адже сприяє покращенню як розумових здібностей, так і емоційної та соціальної компетентності.

Щоби почати діалог з психологом щодо пошуку шляхів розвитку вашої пізнавальної сфери чи ваших близьких,

  1. Звертайтеся безпосередньо до мене через профайл на сайті.
  2. Підберіть фахівців відповідно до індивідуальної психологічної проблематики у спеціальному розділі “Простору Психологів” скориставшись простим та ефективним алгоритмом “націлювання експертизи” на запити, симптоми, теми, послуги, методи, спеціальності тощо.

Автор

Архетипи особистості

1 444

В сучасній психології під архетипом особистості мається на увазі універсальний символічний образ, який віддзеркалює основні мотивації та досвід людей.

Це поняття було вперше сформульоване швейцарським психологом Карлом Густавом Юнгом, який стверджував, що архетипи є частиною колективного несвідомого, яке має вплив на поведінку та думки людей.

Позаяк архетипи можуть набувати різних форм і відбивати розмаїті соціальні ролі та міжособистісні стосунки — чимало сучасних фахівців, зокрема і у “Просторі Психологів”, мають підстави вважати їх універсальними і надійними символами, що уособлюють базові інстинкти, емоції та потреби особистості.

Як частина колективного несвідомого, яке є спільним для всіх людей, архетипи можуть знаходити віддзеркалення в культурі, мистецтві, дизайні, мові, світогляді та інших аспектах особистості зокрема і життя людей в цілому.

На практиці, процес визначення або психодіагностики архетипів може здійснюватися за допомогою різних підходів, включаючи тестування, які здебільшого визначають міру та кількість різних схильностей тих, чи інших архетипів.

Допомагає визначити архетип і здатність до само- або зовнішнього спостереження за особистістю, її думками, мотиваціями, поведінкою, діяльністю тощо.

Перед тим, як перейти до глибшого розкриття проблематики архетипів особистості крізь призму власної практичної діяльності і зокрема для тих читачів, які уже прагнуть спільно з психологом провести відповідну психодіагностичну роботу,

Інформую, що в спеціальному розділі веб-платформи “Простір Психологів” можна підібрати фахівців максимально відповідно до індивідуальної проблематики шляхом “націлювання експертизи” на запити, симптоми, теми, проблеми, методи, стилі тощо.

Фейсбук-сторінка авторки та психологині відкриється у новому вікні

ОСНОВНІ АРХЕТИПИ ОСОБИСТОСТІ

Сучасні психологи виокремлюють декілька основних архетипів, що є типовими для більшості людей.

Щоби розглянути ті з них, які, на мій погляд, найпоширеніші, спочатку наведу перелік тих, яким присвячені окремі публікації “Психоенциклопедії”, а нижче коротко охарактеризую ті з них, які поки що у форматі загальної:

  1. Мудрець
  2. Невинуватий
  3. Дослідник
  4. Лінійка
  5. Творець
  6. Доглядач
  7. Маг
  8. Герой
  9. Злочинець
  10. Коханець
  11. Блазень
  12. Сирота

Власне, далі, ще кілька коротких характеристик також поширених архетипів:

  • Архетип матері-опікунки
    • Передає ідею жіночості, материнства та опіки.
    • Людина з таким архетипом дбає про інших та створює затишок.
    • Може бути виражений у багатьох різних професіях та ролях, таких як:
      • мати,
      • медсестра,
      • вихователь,
      • вчитель
      • тощо
  • Архетип батька-охоронця
    • Відбиває ідею мужності, відповідальності та захисту.
    • Людина з таким архетипом бере на себе відповідальність за дії інших та забезпечує їх безпеку.
    • Буває виражений у таких професіях та соціальних ролях як:
      • батько,
      • військовик,
      • поліціянт.
  • Архетип закоханого
    • Розкриває ідею романтики, пристрасті та відданості.
    • Відрізняється від архетипу “Коханець”.
    • Особа такого архетипу шукає своє кохання та готова жертвувати заради нього.
    • Цей архетип може бути виражений у таких ролях, як романтичний герой, чоловік або жінка, які переживають закоханість та пристрасть в своєму житті.
  • Архетип темного героя
    • Означає ідею темряви, смерті та відмови від світла.
    • Є антагоністичним архетипу “Героя”.
    • Людина з таким архетипом реалізується на межі добра та зла.
    • Може бути виражений у ролях антигероя, вбивці, злодія тощо.
  • Архетип ковбоя
    • Цей архетип відбиває ідею вільної та незалежної духом людини.
    • Людина з таким архетипом живе за своїми правилами та незалежна від соціальних норм.
    • Може бути виражений у ролях ковбоя, мандрівника, незалежного підприємця тощо.
  • Архетип мученика
    • Проєціює ідею жертви та самопожертви.
    • Людина з таким архетипом готова пожертвувати своїм життям чи своїми ідеалами заради інших людей чи своїх переконань.
    • Архетип виражається в ролі мученика, благодійника, медика, захисника тощо.
  • Архетип мислителя
    • Відсилає до ідеї знань, мудрості та розуму.
    • Особа цього архетипу постійно шукає нові знання та досліджує світ навколо себе.
    • Цей архетип може бути виражений у багатьох різних професіях та ролях, таких як вчений, філософ, мислитель тощо.
  • Архетип бунтаря
    • Відбиває ідею боротьби проти системи та соціальних норм.
    • Людина з таким архетипом відкидає стереотипи та змушує інших думати інакше.
    • Виражається в професіях та ролях активіста, революціонера, пасіонарія тощо.
  • тощо

УЗАГАЛЬНЕННЯ ЩОДО АРХЕТИПІВ

Архетипи особистості допомагають людям краще розуміти себе й інших, а також у процесі самовизначення та саморозвитку.

Знання про архетипи може бути корисним для психологів, психотерапевтів, керівників, підприємців, та й узагалі, будь-якої дорослої людини, яка бажає краще зрозуміти себе та інших.

Архетипи не є жорсткими шаблонами, за якими можна класифікувати людей, позаяк кожна людина унікальна і, відповідно, архетипи можуть бути виражені у кожній особистості по-різному.

Важливо також зрозуміти, що жоден з архетипів не є непорушним, а це значить, що вони можуть, а інколи і повинні змінюватися впродовж життя людини, скажімо “герой” та “батько” тощо.

Або, наприклад, людина може бути чуттєвим мистецтвознавцем упродовж багатьох років, але з плином часу змінити свої інтереси і перетворитися на розумного вченого. Чи навпаки.

Треба також розуміти, що одні й ті ж архетипи можуть бути виражені різною мірою, залежно від того, наскільки вони визначальні для конкретної особистості.

Корисність архетипів полягає у можливості використання особистостями їх потенціалу у відповідних сферах життя, зокрема у розвитку кар’єри, побудові відносин з іншими людьми, самореалізації, самовираженні тощо.

Наприклад, якщо людина розуміє свій архетип “героя”, то вона може відчувати себе більш впевненою у своїх цілях, а це може позитивно позначитися, скажімо, на організаторських здібностях та лідерських якостях, а відтак — сприяти кар’єрному розвитку чи успіху в бізнесі тощо.

Чи, скажімо, архетип “творця” може допомогти особистості ефективно розвинути свою креативність та знайти відповідний вид мистецтва не лише для самовираження, а самореалізації тощо.

Однак, важливо пам’ятати, що архетипи не повинні бути використовувані для обмеження або класифікації людей.

Адже це інструмент для розуміння та пізнання себе, а не для визначення “правильного” чи “неправильного” способу життя.

Кожна людина є унікальною та може виражати архетипи у своєму власному, неповторному способі.

Щоби проконсультуватися з психологом щодо можливості проведення, зокрема, методично достовірного процесу визначення вашого архетипу чи, наприклад, архетипу ваших близьких:

  1. Звертайтеся безпосередньо до мене через профайл фахівця на сайті.
  2. Підберіть спеціалістів з потрібними вам кваліфікаціями у спеціальному розділі веб-платформи “Простір Психологів“.

Автор

Психотипи особистості

2 836

Людська психіка завжди була предметом захоплення та досліджень вчених, психологів та філософів.

В одному з найцікавіших підходів до розуміння особистості є концепція психічних типів.

Ця концепція виходить з припущення, що існують певні внутрішні характеристики, які визначають ставлення, поведінку та сприйняття світу кожної особистості.

Власне, далі у цій статті, я загально охарактеризую пробематику через призму власних теоретичних знань і практичного досвіду надання психологічної допомоги клієнтам, яких у тій чи іншій мірі можна співвіднести із різними психічними типами особистості.

Але перед тим як зануритися у теоретико-практичні аспекти теми, інформую, що для консультації із фахівцем, який спеціалізується на роботі з різними психотипами, ви можете:

  1. Звертатися безпосередньо до мене через профайл у “Просторі Психологів“
  2. Підібрати спеціалістів у відповідному розділі веб-платформи шляхом “націлювання експертизи” на запити, теми, симптоми, методи, ціну, стать, мову, досвід тощо
Фейсбук-сторінка авторки та психологині відкриється у новому вікні

Психічні типи: Від Карла Юнга до сучасності

Людська психіка завжди була глибокою загадкою, яку вчені, психологи та філософи відчайдушно намагалися розгадати.

Одним із найцікавіших підходів до цієї головоломки є концепція психічних типів, позаяк вона надає нам інсайти в різноманітність людської особистості та допомагає нам краще розуміти себе та інших.

Швейцарський психіатр Карл Густав Юнг (1875–1961) був одним з перших, хто систематично досліджував психічні типи

Зокрема, крім цілсної концепції архетипів, він уперше вжив такі популярні сьогодні терміни як “екстраверт” та “інтроверт” і які були ключовими поняттями у його теорії.

Власне кажучи Юнг і вірив, і послідовно доводив, що люди можуть бути спрямовані на зовнішній світ (екстраверти) або на внутрішній світ (інтроверти).

Однак концепція Юнга була значно більш складною, ніж просто розрізнення між цими двома типами.

Також він визначив чотири основні функції мислення: відчуття, інтуїцію, мислення та сприйняття і стверджував, що кожен з цих аспектів може бути розвинений більш або менше у кожної особистості, і що, зрештою, визначає їхню унікальність.

Після Юнга, інші психологи продовжили його дослідження та розширили концепцію психічних типів.

Наприклад, Майерс і Бріггс розробили модель MBTI (Myers-Briggs Type Indicator), яка враховує чотири основні аспекти:

  • екстраверсія/інтроверсія,
  • сприйняття/інтуїція,
  • відчуття/мислення
  • судження/почуття

Із пличном часу, ця модель стала дуже популярною і сьогодні широко використовується в особистісному розвитку, командній роботі та навіть навчанні

В цілому, сучасні дослідження в психології підтверджують ідею, що особистість може бути класифікована за певними типами.

Однак важливо відзначити, що ці типи не є жорсткими межами, а скоріше спектром рис, які можуть знаходитися в різних пропорціях у кожної особистості.

Розуміння психічних типів може бути корисним інструментом для кращого спілкування, розвитку особистості та досягнення успіху в різних аспектах життя.

Воно допомагає покращити взаєморозуміння в стосунках, визначити оптимальну робочу область, а також зрозуміти, які сфери життя можуть бути особисто задоволеними.

Концепція психічних типів – це інтригуючий підхід до розуміння того, як різні аспекти нашої особистості взаємодіють і формують нашу поведінку та сприйняття світу.

Від Карла Юнга до сучасних досліджень, ця концепція відображає бажання людства розгадати внутрішні та зовнішні фактори, які визначають наше буття.

Основні психічні типи особистості

На практиці, основні психічні типи особистості є ключовими категоріями, які допомагають психологам і психотерапевтам правильно розуміти різноманітність характерів та особистісних рис.

На мою думку, важливо відзначити, що жодна людина не обов’язково підпадає під один конкретний тип – зазвичай ми маємо елементи різних типів в різних пропорціях.

Ось деякі з основних, на мою думку, психічних типів особистості:

  1. Екстраверт (E) та Інтроверт (I) – основні психічні орієнтації, які визначають, де людина отримує свою енергію.
    • Екстраверти спрямовані на зовнішній світ і отримують задоволення від соціальних взаємодій та нових досвідів.
    • Інтроверти, навпаки, більше уваги приділяють своєму внутрішньому світу, можуть бути більш схильними до роздумів та одиночності.
  2. Сенсори (S) та Інтуїтиви (N) вказують на те, як ми сприймаємо та обробляємо інформацію.
    • Сенсори зосереджуються на конкретних фактах та деталях, вони практичні та орієнтовані на реальний досвід.
    • Інтуїтиви більше спрямовані на загальне бачення та можливості, вони здатні звертати увагу на потенційні можливості та глибше значення.
  3. Мислителі (T) та Почуттєві (F) вказують на те, як ми приймаємо рішення та оцінюємо інформацію.
    • Мислителі базують свої рішення на логіці, аналізі та об’єктивних фактах.
    • Почуттєві, натомість, приділяють більше уваги емоційному аспекту, моральним цінностям та потребам інших людей.
  4. Перцептрони (P) та Організатори (J) вказують на те, як ми структуруємо своє оточення та приймаємо рішення.
    • Перцептрони схильні до гнучкого підходу, вони люблять можливості та відкладають рішення на потім.
    • Організатори більше орієнтовані на структуру, планування та організацію, вони віддають перевагу організованому підходу.
  5. Тощо

Звісно, ці психічні типи не є жорсткими категоріями, а скоріше представляють спектр рис та характеристик, які можуть змінюватися залежно від ситуації та розвитку особистості.

Підсумки

Розуміння психічних типів особистості може допомогти і фахівцям, і клієнтам краще розуміти себе та інших, зблизити нас з оточенням та досягнути гармонії у різних аспектах життя.

На мою думку, концепція психічних типів надає психологу можливість краще розуміти потреби клієнтів, а також швидше і ефективніше працювати над розвитком особистості, подоланням психічних порушень та іншими психологічними проблемами.

Водночас, в контексті психічних типів особистості принципово важливо розуміти, що кожна людина унікальна, і вона може поєднувати різні аспекти різних психічних типів.

Власне, саме тому дослідження психічних типів особистості сприяє глибшому пізнанню клієнтом себе та власних можливостей, а також — сприяє гармонійному розвитку та самореалізації

Підбір фахівців

Як уже зазначалося вище, для початку взаємодії з фахівцем у сфері психології з метою дослідження, визначення та розкриття потенціалу психічного типу вашої особистості — звертайтеся до мене безпосередньо через профайл.

Або завітайте у спеціальний розділ веб-платформи, де можна зручно і швидко підібрати експертів як за однією основною спеціалізацією, скажімо “психічні типи особистості”, так і одразу за кількома, наприклад “психодіагностика”, “архетипи” і “консультація психолога” тощо

Універсальний і простий алгоритм “націлювання експертизи“ у Просторі Психологів дозволяє, при потребі чи бажанні, додавати до параметрів відбору і такі атрибути як відчуття, скарги, ціна, спеціальність, метод, стать, мова (автоматично — українська, звісно ж), досвід, стиль, галузі тощо

Інтуїтивно зрозуміла послідовність підбору фахівця на psychology.space здатна забезпечувати 100% взаємовідповідність фахівця і клієнта буквально з першого разу, що, серед іншого:

  • неабияк економить час клієнтів на безпосередній пошук потрібного рішення
  • позбавляє і клієнтів, і фахівців необхідності витрачати дорогоцінні перші хвилини консультації на достеменне з’ясування взаємовідповідності

Автор

Душа

1 519

Вивчення душі – це одна з ключових тем психології. Із давніх-давен люди намагаються зрозуміти, що скривається під цим поняттям і як вона впливає на наше життя та поведінку. В цій статті я розгляну душу з різних перспектив та поділюся своїми роздумами про її сутність.

Душа – це поняття, що дуже часто використовується в різних контекстах та знаходиться під впливом культурних, релігійних та філософських переконань. В психології душа також є важливим поняттям, але її розуміння та використання в наукових дослідженнях може відрізнятися від традиційних концепцій.

З точки зору психології, душа може розумітися як внутрішній світ людини, що складається з її емоцій, думок, переживань, цінностей та вірувань. Цей внутрішній світ є унікальним для кожної людини та може бути відображеним у її поведінці та діях.

Душа в релігії

У багатьох релігіях душа сприймається як дещо божественне, що відокремлює людину від тваринного світу та надає їй надприродні здібності.

У християнстві, наприклад, душа вважається безсмертною та здатною до вічного життя після смерті тіла. У буддизмі душа розглядається як складова частина існування, яка пов’язана зі зміною форм та відносин.

У інших релігіях, таких як іслам та юдаїзм, також існує вчення про душу. У ісламі душа називається “рух”, а в юдаїзмі – “нефеш”. Обидві релігії вважають, що душа не вмирає після смерті тіла, а продовжує існувати в іншому світі.

У будь-якій релігії вчення про душу часто пов’язане з етикою та моральними принципами. Наприклад, у християнстві душа є тим, що надає людині силу бути доброю та відданою Богу. У буддизмі душа є тим, що надає людині можливість досягти просвітлення та виходу з кола перероджень.

Віра в існування душі може мати великий вплив на спосіб життя та поведінку людини. Вона може надати людині віру в свою безсмертність та важливість у Всесвіті. У той же час, віра в душу може надихати людину до допомоги іншим, бо вона вірить, що вся людська душа є частиною Божої іскри та заслуговує на повагу та гідне поводження.

Душа та психологія

У психології душа розглядається як психічне ядро людини, що відображає її особистість та індивідуальність. Так, наприклад, Карл Юнг вважав, що душа містить колективну свідомість, яка формується з індивідуального досвіду та знань, що передаються з покоління в покоління.

Фройд же вважав, що душа складається з несвідомих процесів, які впливають на нашу поведінку та емоції.

Психологи також використовують термін “душевність” для опису внутрішньої свободи, глибинності та розуміння, які можуть бути присутні в людині. Це може бути пов’язано зі здатністю до самовираження, розуміння своїх емоцій та взаємодії з іншими людьми.

Існують також різні підходи до трактування поняття душі в психології. Деякі психологи вважають, що душа не є конкретним об’єктом, який можна виміряти або вивчити, а є складною системою взаємодії різних аспектів людської психіки. Інші дослідники підходять до душі як до певної сутності, яка може бути виявлена через релігійні або духовні практики.

Однак, незалежно від того, як розуміється поняття душі в психології, воно є важливим для розуміння та дослідження людської психіки та поведінки. Душа може використовуватись для опису внутрішньої мотивації та пошуку значення у житті, що є важливими аспектами людської психіки.

Душа та психічне здоров’я

Душа важлива для психічного здоров’я людини. За висловом Фройда, «немає нічого піднебесного, що було більш важливим, ніж здорова душа». Коли душа відчуває розлад, це може викликати різноманітні психічні проблеми, такі як депресія, тривога, розлади адаптації, фобії та інші.

Зараз на високій хвилі популярності рух самопізнання та саморозвитку. Багато людей шукають способи для покращення свого психічного здоров’я та душевного благополуччя. У цьому допомагає медитація, йога, психотерапія та інші практики, які допомагають поглибити розуміння своєї душі та її потреб.

Душа та міжособистісні відносини

Душа також впливає на наші міжособистісні відносини. Коли ми розуміємо себе та свою душу, ми можемо краще розуміти інших та спілкуватися з ними. Відкритість, співчуття та емпатія можуть допомогти нам побудувати міцні та здорові відносини з людьми навколо нас.

Крім того, віра в душу може допомогти нам побачити в інших людях більше, ніж тільки зовнішні риси та поведінку. Ми можемо бачити в них щось більше, що не можна виміряти або описати словами. Це допомагає нам бути більш терплячими та поважати інші думки та переконання.

А також, віра в душу може надихнути нас до того, щоб бути більш відкритими та ввічливими в міжособистісних відносинах. Ми можемо розуміти, що кожна людина має свою власну індивідуальність та історію, які впливають на її поведінку та дії. Це може допомогти нам бути більш терплячими та розуміючими, коли виникають конфлікти або непорозуміння.

Віра в поняття душі може надихнути нас бути більш дбайливими та піклуватися про добробут інших. Ми можемо розуміти, що кожна людина має свої власні потреби та бажання, та допомагати її відчувати себе цінною та шанованою.

Душа та особистісний розвиток

Для багатьох людей душа є невід’ємною складовою особистісного розвитку. Вони шукають способи для поглиблення розуміння своєї душі, щоб знайти своє місце у світі та відчути сенс життя. Це може бути важливим для досягнення особистісних цілей та задоволення від життя.

Особистісний розвиток – це процес, який дозволяє нам зростати та розвиватися як особистості, вдосконалювати свої навички та здібності, розширювати свій світогляд та відчувати більшу глибину і зміст у своєму житті.

Розуміння своєї душі та її потреб може допомогти нам зростати та розвиватися як особистість, а також знайти своє місце у світі.

Існує безліч способів, які можуть допомогти нам займатися особистісним розвитком та збагачувати своє життя. Для багатьох людей, медитація є корисним способом для поглиблення розуміння своєї душі та внутрішнього світу. Медитація допомагає знижувати рівень стресу, покращує концентрацію та підвищує рівень емоційної стійкості.

Також, психотерапія може бути корисним інструментом для особистісного розвитку та допомогти нам займатися самовдосконаленням. Психотерапевти допомагають людям розкривати свої потреби та бажання, розуміти свої емоції та поведінку та знаходити способи для здійснення змін у своєму житті.

Йога та інші форми фізичної активності також можуть допомогти нам займатися особистісним розвитком та забезпечити нам здоров’я та фізичну форму. Вони допомагають нам зосередитися на нашому тілі та внутрішньому стані, що може бути корисним для розуміння своєї душі та потреб.

Підсумки

Душа – це складна та загадкова концепція, яка відіграє важливу роль у нашому психічному здоров’ї, міжособистісних відносинах та особистісному розвитку. Це термін, який може мати різні значення для різних людей, але загалом він описує те, що є глибинним та невидимим в нашій людській природі.

Розуміння своєї душі та її потреб може допомогти нам стати більш збалансованими та здоровими людьми. Це можна досягти за допомогою різноманітних практик та методів, таких як медитація, психотерапія, йога та інші.

Навчитися слухати свою душу – це процес, який може зайняти час та зусилля, але це важливо для нашого душевного благополуччя та особистісного розвитку. Не бійтеся досліджувати свої почуття та емоції, адже саме вони можуть надати вам найбільше інформації про вашу душу та те, що є важливим для вас у житті.

На шляху до пізнання своєї душі, важливо пам’ятати, що кожна людина унікальна та має свою власну історію та життєвий досвід. Тому, не порівнюйте себе з іншими та навчитесь приймати себе такими, які ви є. Це ключ до здорового та щасливого життя.

ПІДБІР ФАХІВЦІВ

У спеціальному розділі веб-платформи можна зручно і швидко підібрати експертів як за однією основною спеціалізацією, скажімо “психолог”, так і одразу за кількома, наприклад “сімейний психолог”, “психотерапевт” і “психіатр” тощо

Універсальний і простий алгоритм “націлювання експертизи” у Просторі Психологів дозволяє, при потребі чи бажанні, додавати до параметрів відбору і такі атрибути як відчуття, скарги, ціна, спеціальність, метод, стать, мова (автоматично — українська, звісно ж), досвід, стиль, галузі тощо

Інтуїтивно зрозуміла послідовність підбору фахівця на psychology.space здатна забезпечувати 100% взаємовідповідність фахівця і клієнта буквально з першого разу, що, серед іншого:

  • неабияк економить час клієнтів на безпосередній пошук потрібного рішення
  • позбавляє і клієнтів, і фахівців необхідності витрачати дорогоцінні перші хвилини консультації на достеменне з’ясування взаємовідповідності

Автор