Провина вцілілого

Часто люди, які пережили травматичні події, стикаються з важливим питанням: чи є їхнє відчуття провини вцілілого раціональним чи ірраціональним, чи можливо воно є комбінацією обох?

Зазвичай, найбільш актуальним є випадок, коли провина вцілілого є змішаною.

ІРРАЦІОНАЛЬНА ТА РАЦІОНАЛЬНА ПРОВИНА ВЦІЛІЛОГО

Ірраціональна провина виникає, коли сторонній спостерігач не може виявити шкоди, завданої іншим. Клієнт, який не зробив нічого поганого, але прагне покарання, явно страждає від ірраціонального почуття провини.

Раціональна провина виникає, коли може бути необхідною для того, щоб допомогти людині прийняти та підтримувати рішення не завдавати шкоди певній особі чи дотримуватися відповідального способу життя.

Психотерапевт має активно обговорювати цю різницю, адже підхід до раціональної та ірраціональної провини суттєво відрізняється. Раціональна провина, що випливає з об’єктивної реальності, є цінним ресурсом. Вона необхідна для життя в суспільстві. Мета терапії – використати раціональне почуття провини на користь клієнта.

Також важливо розглянути питання раціональної провини перед тим, як занурюватися в ірраціональну.

Терапевт, який наполягає на тому, що клієнт не зробив нічого поганого або що провина є “непотрібною” емоцією, може не бути сприйнятий клієнтом всерйоз, якщо той знає, що вчинив погано.

Звісно, раціональну провину треба швидко опрацьовувати, якщо існує ризик завдання шкоди собі чи іншим. 

Особливу увагу в цій статті я хочу приділити увагу Травмі вцілілого. Тому самому почуттю провини, яке отримало назву Синдром провини ще  під час Великої Вітчизнянохї війни.

ЩО ТАКЕ СИНДРОМ ПРОВИНА ВЦІЛІЛОГО?

Іноді трапляється, що чудом врятований починає страждати через почуття провини. За те, що він цілий та неушкоджений або постраждав не сильно, а іншим пощастило набагато менше. За ідеєю, він також мав бути разом з ними – але доля розпорядилася інакше.

Так проявляється синдром вцілілого, провини вцілілого – одна з форм ПТСР (посттравматичного стресового розладу).

Найперше назва цього захворювання – синдром концентраційного табору. Вперше про нього почали говорити саме після Другої світової війни.

Термін ввів голландський психіатр Едді де Вінд, який сам пройшов через жахи Освенції, вижив там, і коли повернувся до роботи, почав помічати схожі симптоми у своїх пацієнтів, які також були в’язнями концтаборів.

Більш знайома нам назва «синдром провини вцілілого» сформувалося у 1960-х.

Дослідження, які проводилися в Університеті Суррея у 2018 році, показали, що розлад зустрічається у 30-40% ветеранів воєнних конфліктів. А в мирний час ще частіше – приблизно 36-61% вцілілогоих у страшних аваріях, природних катаклізмах або техногенних катастрофах відчувають подібне.

В ЧОМУ ВІДЧУВАЮТЬ СИНДРОМ ПРОВИНА ВЦІЛІЛОГО ТІ, КОМУ ВДАЛОСЯ ВРЯТУВАТИСЯ?

Коли психолог Стівен Джозеф працював з потерпілими після краху теплоходу Herald of Free Enterprise, то виявив, що близько 60% вцілілих пасажирів відчували почуття провини.

Але природа цього почуття була різною. Нижче я приведу приклади провини по групам:

1. Перша група винила себе в тому, що вони залишилися живими, а інші загинули. Особливо тоді, коли саме уцілілий мав загинути або отримати травми, але пересів на інше місце, або здав квиток, бо захворів.
2. Друга група переживала через те, що вони могли зробити набагато більше, щоб врятувати інших. Такі пасажири раз за разом перегортали в голові трагічні спогади та думали про те, як повернутися на місце події.
3. Люди з третьої групи винили себе за те, що рятували себе за рахунок інших, як їм здавалося. Наприклад, «лізли по головах» або «штовхали оточуючих». На відміну від другої групи, ці пасажири не хотіли згадувати про катастрофу. Вони наполягали, щоб їм, по можливості, навіть не нагадували про те, що сталося.

ПОРУЧ ЗІ МНОЮ НІХТО НЕ ЗАГИНУВ, АЛЕ Я ВІДЧУВАЮ ТЕ САМЕ. ЧОМУ В МЕНЕ ВИНИКАЄ ЦЕ ПОЧУТТЯ ПРОВИНИ ВЦІЛІЛОГО?

Отримати синдром провина вцілілого можна не тільки під час війни. Більше того, не обов’язково потрібно бути поруч з небезпекою. Нижче наведу декілька прикладів такого почуття провини:

• наприклад, людина виросла в дуже бідній родині, його батьки голодували. Їх син багато чого досягнув, може купувати собі дорогі речі. Відчуття провини буде йти через те, що син не встиг зробити життя мами та тата кращим, поділитися з ними своїм успіхом;
• на початку пандемії Covid-2019 багато хто відчував провину за те, що вони здорові, а їхні знайомі ні. Відчуття провини буде йти через те, що в них є робота, а інших скоротили;
• самий важкий випадок, коли батьки переживають своїх дітей. Відчуття провини батьків йде через те, щ овони продовжують жити у той самтий час, коли її дитина померла. Також є багато провини у матерів, які зробили аборт. І неважливо, зробили вони це добровільно, чи на тому настоювали їх партнери чи батьки. Відчуття провини від цього відчуватиметься не менш гостро!
• провина вцілілого може відчуватися і у тих з нас, хто хоче допомогти, але знаходиться в сотнях або тисячах кілометрів від трагедії. Відчуття провини може йти через те, що могли приїхати і спробувати врятувати близьку людину, відмовити від поїздки в небезпечне місце, активніше шукати друга або родича, який зник безвісти;
• лікарі та рятувальники також регулярно потрапляють в ситуації, які можуть спровокувати виникнення синдрому провина вцілілого. Відчуття провини буде в ситуаціях на кшталт «якби ми приїхали на дві хвилини раніше», «якби я одразу здогадався, що завал потрібно розбирати саме тут», «як я міг не почути заклик про допомогу» і так далі.

ПРОВИНА ВЦІЛІЛОГО. ПРИКЛАДИ ІЗ ПРАКТИКИ

Приклад із практики № 1

В машині іхали два друга. Один хлопець попросив сісти за кермо, і через 15 хвилин сталася аварія. Загинув той друг, який просився за кермо. 

Тут важливо зрозуміти, у чому почуває себе винним той друг, який вижив: він винен у смерті свого друга, тому що дав сісти за кермо другу, який не особо поки вмів водити машину чи в тому, що вижив? Перше почуття провини має раціональні корні. Друге – це Ірраціональна токсична провина.

Приклад із практики№ 2

Батько двох дітей, дівчинки 5-ти років та хлопчика 2-х років вбив їх маму, свою жінку. 

Дівчинку батько сховав, щоб вона нічого не бачила. А хлопчик бачив все і став хімічно залежним коли виріс. Ірраціональна токсична провина поїдає сестру через її думки, що було б справедливіше, якщо б і вона бачила та теж відчувала б те саме, що і брат. 

І тут важливо зрозуміти, що сестра насправді підміняє почуття провини на істинне почуття злості на брата, що вона раз за разом почуває себе провиною у тому, що начебто вона вина у його залежності. А пред’явити йому прямо це не може, поки він страждає. Проте й полюбити його по справжньому вона не може, поки не переживете увесь спектр своїх емоцій. 

СОРОМ І ПОЧУТТЯ ПРОВИНИ ВЦІЛІЛОГО

До речі, синдром вцілілого може проявлятися не тільки в почутті провини. Якщо говорити саме про почуття, то до переживань часто приєднується сором.

Коли уцілілі бачать горе родичів загиблих, їм буває соромно за своє чудове спасіння. А діти небагатих батьків, найчастіше соромляться купувати дорогий автомобіль або інші предмети розкоші: «Мої батьки так не жили, чому я маю на це право?»

А є ще й інші руйнівні процеси, які несвідомо можуть нав’язати родичі та друзі “вцілілих”. Наприклад, почуття сорому, кажучи матері, що вони на ії місці при сметрі дитини не вижили б.

Начебто, тут вони і хочуть допомогти матері, сказавши, що вона молодець, що так стійко тримається, но виходить ефект ще більшого та сильішого ірраціонального токчисного почуття провини. 

ЧИМ НЕБЕЗПЕЧНИЙ СИНДРОМ ПРОВИНА ВЦІЛІЛОГО?

У самому почутті провини, м’яко кажучи, мало приємного. Але є й додаткові проблеми, з якими пов’язано розлад. Нижче перелічені деякі з них:

1. Панічний жах від моментів, які нагадують травмуючі події.
2. Нав’язливе відчуття, що подібна біда трапиться в майбутньому. Наприклад, знову станеться серйозна аварія або знову почнуться бойові дії.
3. Проблеми зі сном: постійні пробудження та неспокійний сон, нічні кошмари.
4. Флешбеки – поява перед очима «картинок» з того дня. Причому тригером може стати абсолютно безневинна річ, наприклад, чайник – якщо перед бомбардуванням людина сиділа на кухні і пила чай.
5. Залежність від гострих емоцій та адреналіну. Починаючи від стрибків з парашутом і закінчуючи регулярною їздою на великій швидкості, щоб відволіктися від своїх емоцій. Але тут може бути й інший небезпечний мотив, про нього трохи нижче.
6. Прив’язаність до алкоголю, цигарок та наркотиків, щоб заглушити душевний біль.
7. Замкнутість та ухилення від суспільства, розрив соціальних зв’язків.
8. Робота до повного виснаження – щоб відволіктися або забуватися.

Якщо нічого не робити зі своїми почуттями, то стан може стати патологічним. Кожна позитивна або радісна подія затьмарюється спогадами про горе.

Людина починає думати, що у неї немає права відчувати себе добре, коли інших більше немає.

ГОЛОВНА НЕБЕЗПЕКА СИНДРОМУ ПРОВИНА ВЦІЛІЛОГО – ТЯГА ДО САМОРУЙНУВАННЯ

Людина може трансформувати провину в агресію і спрямувати її на себе. Це несвідома спроба «покарати» себе:

• наприклад, успішний син бідних батьків починає несвідомо руйнувати свій бізнес або заганяти себе до нервового зриву;
• пари, які пережили аборт або викидиш, поступово можуть руйнувати свій шлюб, просто не дозволяючи собі жити щасливо;
• водій, який вижив у страшній аварії, тому що за 5 хвилин до зіткнення поступився своєму місцем за кермом другу, починає чудити на дорозі і створювати аварійні ситуації.

У підсумку, є ризик суїцидальних нахилів, коли переживання стають невитриманими, а подальше життя видається безрадісним та безглуздим.

Особлива підступність «провини вцілілого» в тому, що багато хто просто не розповідає про свої почуття, намагаються їх приховувати. Зі сторони дуже важко зрозуміти, що відбувається у людини на душі.

Це особливо притаманне чоловікам, і зокрема – військовим. Причини замовчування різні. Наприклад, впевненість у тому, що «цивільні не зрозуміють». Крім того, негативно працюють і гендерні стереотипи – чоловікові не личить плакати і скаржитися.

ЯК ВПОРАТИСЯ З ПОЧУТТЯМ ПРОВИНА ВЦІЛОГО?

Потрібно постаратися зрозуміти, що відчувати почуття провини – нормально та природно. Це один з етапів переживання втрати. Зазвичай після втрати ми відчуваємо безпорадність, а провина ніби дозволяє повернути ілюзорний контроль над ситуацією та своїм життям.

Коли трапляється непоправне нещастя, у нашій психіці спрацьовують захисні механізми. Спочатку настає шок. Потім заперечення: здається, що так не могло статися, все це сон. А коли прокинемося – життя піде по-старому.

Згодом приходить гнів. На лікарів, які занадто довго їхали, на бога або навіть самого загиблого. Так психіка хоче перекласти відповідальність на інших.

Вже після, а іноді паралельно з гнівом, настає етап самозвинувачень, самобичувань. Часто за ними стоїть міф про наше всемогутнє – здатність запобігти неминучому: «Будь я там, зловив би товариша в останню мить, ухилився б від зіткнення, умовив би залишитися вдома» або щось подібне.

ЧИ МОЖНА «ВИКУПИТИ» ПРОВИНУ І ПЕРЕЖИТИ ЦЕ ПОЧУТТЯ?

Агресія, спрямована на себе, і фрази: «Краще б я, а не він», – саме вони можуть призвести до найсумніших наслідків. Що ж робити? Придушити або подолати провину не вдасться. Її потрібно символічно викупити.

Але як це зробити, якщо іншим уже неможливо допомогти? У запущеній формі синдром провини вцілілого може призвести до того, що ми самі руйнуємо своє життя, заважаємо собі бути щасливими.

Тут є кілька варіантів конструктивних дій, які допоможуть відчути себе краще, повернути життю сенс. Універсальних рецептів немає, але є кілька рекомендацій, які допоможуть пройти через те, що сталося, і уберегти психіку від патологічного почуття провини.

ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ САМОДОПОМОГИ ПРИ ПОЧУТТІ ПРОВИНИ ВЦІЛІЛОГО

ВИСНОВКИ

Якщо у вас є важкі почуття провини чи провини вцілілого через втрату близьких людей, будь ласка, звертайтеся по допомогу до мене .

Моя експертиза по даній темі підтверджена навчанням у відомих експертів та власним досвідом. чи можете обрати собі спеціаліста з Простору Психологів за вашими потребами.

У спеціаліста є багато методів – від найпростіших вправ до сильних та ефективних лікарських препаратів. А ще психолог незамінний, коли не з ким поділитися своїми переживаннями або ви не можете відкритися близьким.

Разом ви проробите травму, складні спогади, думки, емоції. І прийдете до стратегій, які допоможуть жити далі.

І пам’ятайте, що близькі люди вдячні вам і долі за ваше спасіння.