В широкому психологічному розумінні, хобі — це заняття, яке людина обирає для задоволення своїх інтересів та розвитку своїх здібностей.
Спектр хобі в сучасному світі може бути дуже великим: від активного відпочинку і риболовлі до збирання марок або читання книг та занять спортом тощо.
Як показує практика надання психологічної допомоги, хобі може бути дуже корисним для фізичного та психічного здоров’я людини.
Далі у цій статті, написаній на основі власного досвіду множинної психологічної роботи разом з клієнтами, я охарактеризую основні аспекти хобі саме з психологічного погляду.
ПСИХОЛОГІЧНА КОРИСНІСТЬ ХОБІ
Як уже згадувалося, хобі може мати дуже позитивний вплив на психічне здоров’я людини, адже може допомагати знімати стрес і тривогу, покращувати настрій та підвищувати самооцінку, наприклад:
Хобі як засіб самовираження:
дозволяє людині виразити свої інтереси та ідеї,
допомагає розвивати її творчі здібності,
особливо важливе для людей, які мають труднощі з комунікацією, оскільки хобі може бути засобом знаходження спільної мови з іншими людьми.
Хобі та розвиток особистості:
може допомогти людині розвивати свої здібності та вміння;
має позитивний вплив на її особистість та професійну кар’єру.
Наприклад, заняття музикою:
розвиває слух та моторику рук,
вдосконалює навички спілкування та співпраці з іншими людьми.
виявляє сильні та слабкі сторони особистості, що дає можливість:
розвивати свої сильні сторони,
працювати над удосконаленням слабких.
Хобі та соціальні зв’язки:
засіб знаходження нових друзів та розвитку соціальних зв’язків;
наприклад, люди, які займаються спортом разом, можуть створювати дружні команди та спільноти, що сприяє розвитку соціальних зв’язків;
дає можливість знайомитися зі світом та з іншими людьми, що може збагатити життєвий досвід та зробити його більш насиченим.
Хобі та саморозвиток:
може бути засобом саморозвитку, якщо людина використовує його для постійного вдосконалення своїх здібностей та знань;
наприклад, зайняття мовою може допомогти:
розвивати мовні навички,
підвищувати рівень знань про інші країни та культури;
стимулює до самостійного вивчення нових технік та методів, що може допомогти у професійному розвитку.
Як видно, і з указаних, і не перелічених аспектів, наявність хобі містить багато вагомих чинників психологічної корисності для особистості.
А далі, для повноти картини та з метою заощадження часу читачів/ок охарактеризуємо психологічні контури відсутності хобі у житті сучасної людини.
НАСЛІДКИ ВІДСУТНОСТІ ХОБІ
Передовсім треба наголосити, що сама по собі відсутність хобі — не означає наявності психологічного розладу, водночас, як показує практика, саме завдяки розкриттю корисності хобі багато клієнтів позбуваються значних обсягів дискомфорту у своєму житті, зокрема:
Стрес та невротичні розлади:
люди, які не мають хобі — частіше стикаються зі стресом та невротичними розладами.
тому, що вони не мають способу відпочити від повсякденних проблем та справ.
Відчуття нудьги як деструктивне відчуття того, що нічим зайнятися.
Низька самооцінка:
часто люди без хобі можуть відчувати, що вони не мають ніяких талантів або інтересів, що може призводити до низької самооцінки.
хобі може допомогти розвивати навички та здібності, що позитивно впливає на самооцінку та упевненість в собі.
Відсутність соціальних контактів як менша частота і кількість приводів для знайомства з новими людьми.
Втрата інтересу до життя:
люди, які не мають хобі, можуть відчувати втому та невдоволення життям.
може бути пов’язана з відчуттям відсутності цікавих занять та задоволення від життя.
хобі може допомогти нам знайти радість та задоволення від життя, а також допомогти у підтриманні позитивного настрою.
Погіршення фізичного здоров’я:
відсутність регулярної фізичної активності, яку можна отримати через хобі, може призвести до погіршення фізичного здоров’я.
хобі може бути джерелом фізичної активності, що може позитивно впливати на наше здоров’я та загальний стан.
Таким чином, і теорія, і практика засвідчують, що відсутність хобі може мати реальний негативний вплив на різні аспекти сучасного життя, включаючи психо-фізичний стан, самооцінку та соціальні контакти.
ПІДСУМКИ
Хобі — важлива складова життя сучасної людини, що має дуже позитивний вплив на психічне та фізичне здоров’я, допомагає розвивати творчість і самовираження, сприяє розвитку особистості та соціальних зв’язків, а також стимулює саморозвиток та професійний розвиток.
Тому, вибір хобі потрібно розглядати як важливий елемент нашого життя, який може допомогти нам бути щасливішими та задоволенішими.
Незалежно від того, яке хобі людина обирає, їй важливо зосередитися на задоволенні від процесу та, якщо таке передбачає заняття — забути про очікування результату і пов’язану з цим напругу.
Вибір хобі залежить від індивідуальних бажань, здібностей та інтересів, тому важливо не боятися спробувати щось нове та насолоджуватися процесом, а ще краще — спробувати розкрити своє хобі разом з психологом.
ПІДБІР ФАХІВЦЯ
Щоби почати діалог з фахівцем щодо розвитку особистості та подолання різних психологічних проблем завдяки розкриттю потенціалу хобі,
Звертайтеся безпосередньо до мене через профайл на сайті.
Підберіть фахівців із відповідною вашій проблематиці експертизою у спеціальному розділі веб-платформи “Простір Психологів” скориставшись просунутим і простим алгоритмом, зокрема здатним уможливлювати 100%-у взаємовідповідність уже з першої спроби.
Фейсбук-сторінка авторки та психологині відкриється у новому вікні
За визначенням, психологічна профілактика — це процес збереження та покращення психічного здоров’я людей шляхом попередження психологічних проблем та їх запобігання.
Психопрофілактика має на меті допомогти людям уникнути розвитку психічних проблем, які можуть виникнути в результаті життєвих ситуацій, невдач, стресу або тривалих психологічних навантажень.
В цілому, психологічна профілактика містить низку заходів, що допомагають підтримувати здоровий стан психіки та психологічний баланс.
Далі у цій публікації, створеній з урахуванням практичного досвіду проведення психопрофілактичних заходів спільно з клієнтами, я всебічно схарактеризую це явище, але перед тим, як продовжити, зокрема, спеціально для тих читачів/ок, які без зайвих зволікань бажають почати діалог із психологом
Інформую, що підбір фахівців відповідно до індивідуальної проблематики можна здійснити у спеціальному розділі веб-платформи “Простір психологів” скориставшись простим і водночас просунутим алгоритмом “націлювання експертизи” на запити, теми, симптоми, проблеми, підходи та ін.
Фейсбук-сторінка авторки та психологині відкриється у новому вікні
ЦІЛІ ТА РІВНІ ПСИХОПРОФІЛАКТИКИ
Для початку, кілька слів про цілі та рівні цієї багатоаспектної та комплексної психологічної роботи психолога з клієнтами:
Основними цілями психологічної профілактики є:
попередження розвитку психічних розладів;
збереження та підтримка психічного здоров’я;
зниження рівня стресу та покращення сприйнятливості до життєвих подій;
підвищення рівня самосвідомості та самореалізації;
покращення якості життя
тощо.
Психологічна профілактика може бути проведена на різних рівнях:
Індивідуальний рівень.
на персоніфікованому рівні психопрофілактики можуть бути використані різні методики та інструменти, зокрема:
індивідуальні консультації психолога,
тренінги з саморозвитку,
техніки релаксації та медитації,
підтримка духовного розвитку
тощо.
Груповий рівень.
робота спрямована на забезпечення психологічного добробуту в групі.
передбачає забезпечення можливості займатися фізичною активністю на робочому місці
тощо.
Поверхово розібравшись із цілями та рівнями, треба окреслити наступну важливу складову психологічної профілактики, а саме її чинники.
ЧИННИКИ ПСИХОПРОФІЛАКТИКИ
Власне, як показує практика, для успішного підбору та реалізації плану заходів психологічної профілактики необхідно враховувати ряд факторів:
Можливість залучення до роботи з психологічною профілактикою широкого кола фахівців з різних сфер, як-от:
психологи,
педагоги,
медики,
соціальні працівники
тощо.
Систематичність проведення заходів з психологічної профілактики.
Клієнту необхідно активно забезпечувати регулярність проведення тренінгів, консультацій та інших заходів з метою забезпечення психологічного добробуту.
Комплексність підходу до проведення заходів з психологічної профілактики.
Означає, що потрібно враховувати різні аспекти психічного здоров’я, такі як:
емоційний стан,
рівень стресу,
соціальні взаємодії
тощо.
Індивідуалізація.
Передбачає, що для досягнення ефективних результатів в психологічній профілактиці необхідно:
враховувати індивідуальні потреби кожної людини,
адаптувати підходи до конкретної ситуації та потреб користувачів.
Звісно ж, до переліку чинників також часто зараховується і постійна оцінка результатів проведених заходів з метою їх подальшого удосконалення та покращення.
І практика, і логіка переконливо свідчать, що психологічна профілактика є ключовою для забезпечення психічного здоров’я усіх тих майже 100% людей, які стикаються зі стресом, тривогою, депресією та іншими проблемами.
Системне проведення заходів з психологічної профілактики допоможе зберегти та зміцнити психічне здоров’я людей і здатне підвищувати ефективність роботи та соціальну адаптованість, що, власне, досягається за допомогою відповідних масових комунікацій чи групових тренінгів із керування емоціями, управління стресом, підвищення рівня емоційного інтелекту та інших.
Завершивши із чинниками психологічної профілактики, з огляду на потребу економити час читача для ознайомлення з повною публікацією — переходимо до методів психопрофілактики.
МЕТОДИ ПСИХОПРОФІЛАКТИКИ
На практиці і в теорії сучасної психології — існує багато методів психологічної профілактики, доступних для застосування на різних рівнях.
Перелік основних із них, на мою думку, повинен містити:
Психологічна освіта та консультування — використовуються для:
підвищення загального рівня знань про психологію,
розвитку навичок розв’язання проблем,
управління емоціями та стресом,
підвищення самооцінки та самоповаги
тощо.
Тренінги
Можуть бути спрямовані на розвиток певних навичок, таких як:
комунікація,
конфліктологія,
керування емоціями
тощо;
Застосовуються для:
індивідів,
груп,
організацій.
Релаксація
Релаксаційні вправи та техніки допомагають:
знижувати рівень стресу та тривоги,
збільшувати рівень емоційної стійкості,
покращувати настрій.
Ці вправи можуть бути виконані як індивідуально, так і в групі.
Соціальна підтримка
Це може бути:
взаємодія з друзями, родиною, колегами по роботі,
підключення до психологічних спільнот.
Соціальні контакти:
допомагають зменшити відчуття самотності,
покращують психічний добробут.
Здоровий спосіб життя.
Правильне харчування, регулярна фізична активність та достатній сон допомагає:
знизити ризик розвитку психічних проблем,
покращити загальний стан здоров’я.
Застосування одного чи одразу кількох методів психологічної профілактики є важливою складовою здоров’я та гаразду людини, адже це система заходів, спрямованих на зниження ризику розвитку психічних проблем, збереження та зміцнення психічного здоров’я та покращення якості життя.
МЕТА І ЗАВДАННЯ ПСИХОПРОФІЛАКТИКИ
Таким чином, основне завдання психологічної профілактики — це попередження виникнення психічних розладів та проблем, що виникають у зв’язку зі стресом, депресією, тривогою, психосоматичними розладами та іншими психічними станами.
Основна мета психологічної профілактики — полягає в збереженні та зміцненні психічного здоров’я людини.
Відповідно, засіб досягнення мети і виконання завдання — комплексна робота з емоційно-психологічним станом людини, її мисленням, поведінкою, способами взаємодії зі світом, здатністю керувати емоціями та покращувати взаємодію з іншими людьми.
До розширеного переліку завдань психопрофілактики, на мій погляд, варто додати також:
Розвиток навичок емоційного регулювання та здатності до адаптації.
Розвиток комунікаційних навичок, що допоможуть підвищити якість взаємодії з навколишніми людьми.
Підвищення рівня самооцінки та розвиток позитивного ставлення до себе та своєї життєвої ситуації.
Розвиток навичок стресостійкості та управління власними емоціями.
Забезпечення здорового способу життя, що включає правильне харчування, достатній рівень фізичної активності та надання переваги здоровому способу життя.
Попередження насильства та інших форм соціальної дискримінації, що може викликати стрес та травмувати психіку людини.
Розвиток психологічної культури серед населення, що полягає у підвищенні розуміння власних та чужих емоцій, а також розвитку емпатії та співчуття.
Власне, для повноти загальної картини про її суть та особливості, залишилось зробити кілька узагальнень.
ПІДСУМКИ
В цілому, психологічна профілактика спрямована на створення умов, які допоможуть людям уникнути психологічних проблем, розвиватися як особистість та підвищувати свій загальний рівень психічного здоров’я.
Зокрема, це може передбачати створення сприятливих умов для навчання та роботи, забезпечення доступу до медичної допомоги та психологічної підтримки, підвищення рівня свідомості щодо психічного здоров’я та сприяння у набутті навичок саморегуляції, самопідтримки.
У світлі останніх подій, пов’язаних з пандемією COVID-19 та підлою війною росії проти України — психологічна профілактика набула особливої важливості як на індивідуальному, так і загальнонаціональному рівні.
ПІДБІР ФАХІВЦЯ
Щоби проконсультуватися щодо вашого індивідуального комплексу заходів психопрофілактики,
Звертайтеся безпосередньо до мене через профайл на сайті.
В широкому розумінні, психологічні тести — це один із методів вивчення людської психіки (психодіагностики), який має на меті отримання об’єктивної інформації про певні психічні якості і характеристики особистості.
На практиці, психологічні тести часто допомагають у пошуку шляхів подолання різних психологічних проблем, зокрема тих, які стосуються розвитку, самопізнання та самореалізації людини.
В даній статті я розгляну основні типи психологічних тестів, їх особливості, принципи побудови тестів та застосування їх в різних сферах життя крізь призму власного досвіду.
ТИПИ ПСИХОЛОГІЧНИХ ТЕСТІВ
Існує велика кількість психологічних тестів, які можна класифікувати за різними ознаками.
На мою думку, одним із найважливіших критеріїв класифікації є ціль використання тесту, відповідно, за цією ознакою всі психологічні тести можна поділити на дві основні групи:
Діагностичні тести – призначені для виявлення наявності або відсутності певних психічних порушень, рівня розвитку певних психічних функцій, а також для виявлення особистісних рис.
Тести перевірки знань – призначені для вимірювання рівня знань та розуміння певних психологічних понять.
СТРУКТУРА ТЕСТІВ
Практика засвідчує, що здатність тестів надавати достеменну та об’єктивну інформацію заснована на їх структурі та дотриманні ряду особливостей, а саме:
Розробка на підставі наукових досліджень та/або теоріях чи моделях, що мають підтвердження в психологічній науці.
Це забезпечить валідність тесту, тобто можливість вимірювання того, що справді має бути виміряно.
Стандартизація свідчить, що тест повинен мати стандартизовану форму, проходити за однакових умов та мати чітко визначені правила проведення.
Це дозволяє зробити результати тестування об’єктивними та порівнянними.
Надійність (реліабельність) тесту означає, що він дає стабільні та точні результати при повторному використанні в однакових умовах.
Це досягається шляхом використання надійних методик та алгоритмів оцінювання результатів тестування.
Нормування тесту передбачає, що результати тестування повинні бути порівняні з результатами інших людей, які проходили той же тест.
Дозволяє зробити результати об’єктивними та дати можливість порівняти результати різних людей.
Забезпечення конфіденційності та захисту персональних даних опитуваного.
Психологічні тести містять чутливу та приватну інформацію про людину, тому їх повинні зберігати в безпечному та конфіденційному місці.
Для забезпечення конфіденційності можуть використовуватися різні методи, такі як шифрування даних, захист від несанкціонованого доступу та забезпечення анонімності опитуваних.
Адекватність означає, що тест повинен бути адекватним до тих вимірювань, які мають бути здійснені.
Наприклад, якщо тестується інтелект, то тест повинен міряти саме інтелект, а не інші фактори, такі як емоційний стан чи моторика.
Загалом, структура психологічних тестів потребує складної та відповідальної підготовки, яка потребує дотримання ряду вимог та стандартів.
Від правильної структури психологічних тестів залежить їх надійність, об’єктивність та доцільність використання.
На практиці, психологічні тести можуть бути дуже корисними для визначення рівня інтелекту, особистісних рис, нахилів до певних дій та інших аспектів психіки людини, однак, при їх використанні слід завжди дотримуватися етичних принципів та забезпечувати конфіденційність даних опитуваних.
ЗАСТОСУВАННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ТЕСТІВ
При застосуванні психологічних тестів необхідно дотримуватись певних правил. Найважливішим з них є дотримання принципу добровільності тестування. Особа повинна мати можливість вільно обирати, чи брати участь у тестуванні.
Також необхідно дотримуватись принципів конфіденційності та анонімності результатів тестування. Іншим важливим моментом є якість підготовки психолога, який проводить тестування, оскільки від цього залежить якість результатів.
Практика показує, що психологічні тести можуть застосовуватись в дуже різних сферах життя, від педагогіки та медицини до бізнесу та професійного самовизначення, зокрема:
У педагогіці тести психіки можуть використовуватись для виявлення підходів до навчання та знань учнів, а також для виявлення обдарованих дітей та їх подальшого розвитку.
У медицині психічні тести можуть використовуватись для діагностики різних психічних захворювань, таких як депресія, тривожність, шизофренія тощо.
Також тести можуть допомогти в оцінці ризиків виникнення певних захворювань та у підборі оптимального методу лікування.
У бізнесі психологічні тести можуть використовуватись для оцінки кваліфікації кандидатів на посаду, їхнього потенціалу для розвитку та адаптації до нових умов роботи.
Також тести можуть використовуватись для формування команд та управління персоналом.
У професійному самовизначенні (профорієнтації) психологічні тести можуть допомогти визначити інтереси, здібності та характеристики особистості людини, що дозволить краще зорієнтуватись у виборі професії та кар’єрних шляхів розвитку кар’єри.
РИЗИКИ ТА ОБМЕЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ТЕСТІВ
Незважаючи на широке практичне застосування психологічних тестів, звісно ж, існують і потенційні ризики та обмеження їх використання.
Одним з найбільш поширених ризиків психологічних тестів, на мій погляд, є можливість зловживання результатами тестів, зокрема, використання їх у цілях, не пов’язаних з психологічною діагностикою та допомогою.
Також важливо пам’ятати, що психологічні тести не є повноцінним замінником професійної психологічної діагностики та консультації, адже результати тестів можуть бути неточними або спотвореними в залежності від багатьох факторів, таких як настрій, ставлення до тестування, фізичний стан тощо.
Не можна також забувати про культурно-світоглядні, мовні та інші індивідуальні особливості людини.
Зокрема, деякі тести можуть бути непридатними для певних культур, оскільки вони містять завдання та запитання, які не мають сенсу або мають іншу семантику у цих культурах.
Крім того індивідуальні особливості людини, такі як рівень розвитку когнітивних функцій, особистісні риси, рівень тривожності тощо, можуть впливати на результати тестів.
ПІДСУМКИ
Психологічні тести є важливим інструментом для діагностики психічного стану та характеристик особистості, що застосовуються у різних сферах, таких як педагогіка, медицина, бізнес, професійне самовизначення тощо.
Проте, крім того, що необхідно дотримуватись певних принципів застосування тестів, таких як добре знання та вміння з їхнього застосування, дотримання етичних принципів, врахування культурних та індивідуальних особливостей людини, треба зважати і на обмеження та ризики їх некоректного використання.
При виборі психологічного тесту важливо:
Керуватись метою його застосування, враховувати його валідність та реліабельність.
Проконсультуватися із фахівцем з психологічних тестів та узгодити чи змінити цей вибір.
Кваліфікований психолог перед тестуванням має попередити опитувану людину про суть, мету та правила проходження психологічного тесту, а після — проаналізувати результати та зробити висновки з урахуванням індивідуальних та культурних особливостей людини.
ПІДБІР ФАХІВЦЯ З ТЕСТІВ
Щоби почати процес дослідження свого потенціалу, самопізнання та самореалізації — своєчасно звертайтеся до фахівців, зокрема:
якщо імпонує наведена тут інформація — контактуйте безпосередньо зі мною через профайл на сайті;
Насамкінець, позаяк психологічні тести є важливим інструментом для допомоги людині у різних сферах життя — ви чи ваші близькі можете самостійно використовувати їх аби отримати об’єктивну інформацію про психічний стан та характеристики особистості.
Однак, необхідно пам’ятати що існують обмеження та ризики використання тестів, а відтак найкраще дотримуватись етичних принципів їх застосування разом з психологом.
Фейсбук-сторінка авторки та психологині відкриється у новому вікні
Психологічна допомога — це процес, у якому спеціаліст з психології надає експертну підтримку людям, які потребують допомоги у розв’язанні психологічних проблем, зокрема тривожності, депресії, стосунків, насилля, зловживання речовинами, неадекватної поведінки тощо.
На практиці, психологічна допомога є дуже важливим елементом забезпечення ментального здоров’я та добробуту суспільства, адже може допомогти людям знизити ризик розвитку психічних розладів та покращити якість життя.
Психологічна допомога може бути надана в різних формах, включаючи психологічні консультації, психотерапію, групову терапію, психіатричне лікування тощо.
Суспільно корисною психологічну допомогу робить її потрібність не тільки для тих, хто стикається з психічними проблемами, але й для тих, хто хоче підвищити свій рівень саморозвитку та самосвідомості.
Далі у цій статті, написаній на основі власного практичного досвіду, я:
охарактеризую різні типи психологічної допомоги, її специфіку, принципи та рекомендації щодо вибору психолога;
розгляну важливість ментального здоров’я та психологічної допомоги для досягнення балансу і гармонії у житті.
Фейсбук-сторінка авторки та психологині відкриється у новому вікні
ВИДИ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ
На практиці, психологічна допомога може бути надана в різних формах та варіаціях, що дозволяє підібрати оптимальний варіант для кожного окремого випадку.
Серед найпоширеніших різновидів психологічної допомоги, на мій погляд, варто відзначити:
Базова психологічна допомога:
це підтримка, що надається людям, які не потребують серйозної терапії або лікування, але можуть бути занадто напруженими або відчувати дискомфорт;
може включати спеціальні методики для зменшення стресу, релаксації та заспокоєння.
Психологічні консультації:
це процес, у якому людина отримує розуміння своїх емоцій та поведінки, що допомагає зробити кращі висновки та ухвалити рішення;
можуть відбуватися особисто, по телефону, відеозв’язку або навіть у VR-середовищі.
Психоемоційна підтримка:
вид допомоги, що надається людям, які переживають труднощі, але не вимагають терапії, потребуючи тільки підтримки і розуміння;
цей тип допомоги може включати просто спілкування з психологом, який може надати підтримку, поради та пояснення.
Психотерапія:
комплексний процес, включаючи психологічні методики, що допомагають людині розкрити та вирішити свої проблеми;
може передбачати когнітивно-поведінкову терапію (КПТ), психодинамічну, гештальт, психоаналіз, інтерактивну тощо.
Групова терапія та терапія для сімей:
процес, у якому психолог працює з групою людей або з сім’єю, щоб допомогти їм зрозуміти та вирішити психологічні проблеми;
корисна для людей, які переживають подібні проблеми, оскільки вони можуть отримати підтримку одне від одного та почути думки інших;
допомагає покращити розуміння та комунікацію між членами родини та вирішити конфлікти.
Психіатрія — медичний підхід до лікування психічних розладів, де лікар може призначити ліки та інші медичні процедури, щоб зменшити симптоми.
Психокорекція — метод, за яким психолог може допомогти людині змінити свою поведінку та думки, що може покращити її життя.
Онлайн-терапія та онлайн-допомога:
процес, у якому психолог може надавати допомогу людині через Інтернет;
може бути корисним для тих, хто має обмежений доступ до психологічної допомоги або комусь, хто перебуває в іншому місці або країні;
Онлайн-терапія може включати відеозв’язок, чат, телефон, електронну пошту або VR-середовище.
Практично, вибір типу допомоги залежить від конкретного випадку, проблеми, яку потрібно вирішити та особистих потреб людини.
Відтак, щоби вибрати оптимальний варіант психологічної допомоги — своєчасно звертайтеся до фахівців, зокрема безпосередньо до мене чи підібравши відповідного спеціаліста шляхом “націлювання експертизи” відповідно до ваших запитів, проблем, симптомів тощо у спеціальному розділі веб-платформи “Простір Психологів“.
СПЕЦИФІКА ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ
Природно, що психологічна допомога має свої власні принципи та закономірності, які ґрунтуються на знаннях і розумінні людської психіки та поведінки.
На мій погляд, серед основних принципів, що є важливими для надання ефективної психологічної допомоги, треба виокремити:
Взаємна довіра. Мабуть найбільш важливий принцип, який дозволяє створити довірливе середовище, де людина може відкрито говорити про свої проблеми та емоції.
Спокійний стиль спілкування. Передбачає, що психолог дотримується спокійного та нейтрального стилю спілкування, аби допомогти людині розмовляти вільно та без перешкод.
Стимулювання розвитку індивідуальних ресурсів. Означає, що психолог повинен допомогти людині знайти внутрішні ресурси, які вона може використовувати для подолання проблем.
Індивідуальний підхід. Значить, що кожна людина унікальна і психолог повинен дотримуватися персоналізованого підходу до кожного клієнта.
Звісно, що специфіка психологічної допомоги може бути різною для різних категорій населення, оскільки кожна група має свої особливості та потреби.
Наприклад, психологічна допомога для дітей може бути орієнтована на гру та творчість, тоді як для літніх людей вона може бути спрямована на збереження когнітивних функцій та підтримку соціальної активності тощо.
В цілому, усі види психологічної допомоги дозволяють людям покращити свій психічний та емоційний добробут, знизити рівень стресу та тривоги, подолати депресію і травми та багато іншого.
ЕФЕКТИВНІСТЬ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ
Різноманітні види психологічної допомоги, як-от базова допомога, консультування, психотерапія та психіатрія, допомагають знайти ефективні шляхи для подолання проблем та покращення якості життя.
Результативність психологічної допомоги доведена масою досліджень, а її ефективність залежить від багатьох факторів, зокрема:
взаємодії між клієнтом та психологом;
психологічної підтримки та навичок, які людина отримує від свого психолога;
своєчасності звернення.
Тому, важливо розуміти, що звернення до психолога — це не лише абсолютно нормальна річ, а й нерідко необхідна, причому як для заощадження часу, зусиль та коштів, так і для ґрунтовності результату.
Психологічна допомога, як правило, може включати не лише звернення до кваліфікованого професіонала, а й пошук підтримки від родини та друзів, збереження відкритості та довіри до свого психолога, а також зосередження на своєму самопізнанні та розвитку власної психологічної стійкості.
Насамкінець, додам, що у світі, де зростає кількість стресових ситуацій та погіршується екологічна ситуація загалом, а особливо в Україні, яка зазнає підлої агресії супостата — психологічна допомога є надзвичайно важливим інструментом для збереження ментального здоров’я суспільства в цілому.
Завдяки своєчасному зверненню до кваліфікованих професіоналів, збереженню відкритості та готовності до змін, що супроводжують процес психологічної допомоги — не лише індивід, а й соціум можуть досягати бажаних результатів і покращувати якість життя.
Психотерапія, як важлива складова психологічного здоров’я, здатна відігравати вирішальну роль у поліпшенні якості життя та подоланні психічних труднощів.
Ця наука має різні підходи та методи, які розроблені для надання допомоги різним особистісним та психологічним проблемам.
У цій публікації я розгляну декілька основних видів психотерапії та їхні особливості крізь призму власного фахового досвіду теоретичного та практичного застосування.
Сучасна практика психотерапевтичної діяльності передбачає використання дуже широкого спектру видів психотерапії, водночас, на мою думку, особливої уваги читачів заслуговують ті з них, які пройшли перевірку часом та вважаються найбільш застосовуваними.
На мою думку, до переліку таких відносяться:
Психоаналітична (психоаналіз)
Поведінкова (біхевіоризм)
Когнітивна терапія
Гештальт-терапія
Психодинамічна
Групова психотерапія
Інтегративна психотерапія
Далі, трохи детальніше про кожну із них.
Психоаналітична психотерапія
Психоаналітична психотерапія є однією з найстаріших та найбільш впливових форм психотерапевтичного підходу, яка зосереджується на розкритті підсвідомих мотивів, прагнень та конфліктів.
Цей підхід був розроблений відомим австрійським лікарем та психіатром Зигмундом Фройдом на початку 20-го століття.
Однією з головних ідей психоаналізу є вплив підсвідомих думок та почуттів на поведінку та емоційний стан людини.
Фройд вважав, що багато з наших дій і реакцій виникають не зі свідомих міркувань, а з непередбачуваних і неявних факторів, що знаходяться в глибинах нашої психіки.
Психоаналітична психотерапія зазвичай проводиться в індивідуальному форматі, де пацієнт спілкується з психоаналітиком, називаючи свої думки, асоціації, сни та враження.
Психоаналітик слухає уважно та старанно аналізує ці розповіді, намагаючись виявити приховані та несвідомі мотиви, які можуть бути корінними причинами психологічних труднощів пацієнта.
Центральним поняттям психоаналізу є “розкриття підсвідомого”, відповідно психоаналітик допомагає пацієнту розкрити незрозумілі або забуті аспекти їхнього життя, які можуть мати вплив на їхні емоції, поведінку та стосунки.
Відкриття цих аспектів дозволяє пацієнтові краще зрозуміти себе, свої внутрішні конфлікти та ставлення до світу навколо.
Поведінкова терапія
Поведінкова терапія є однією з провідних форм психотерапевтичного підходу, яка спрямована на зміну шкідливих психологічних звичок та покращення якості життя.
Цей метод базується на взаємодії між зовнішніми факторами та поведінкою людини, і він виявив себе дуже ефективним для подолання різноманітних проблем, таких як фобії, залежності, анксіозні стани та інші.
Головною ідеєю поведінкової терапії є те, що негативні звички та реакції можна змінити, працюючи над конкретними аспектами поведінки та діяльності, відповідно терапевт і пацієнт спільно визначають цілі терапії та конкретні психологічні проблеми, над якими потрібно працювати.
Один із ключових принципів поведінкової терапії – це “обумовлення”. Це процес асоціювання певної поведінки з позитивними або негативними наслідками.
Якщо певна дія призводить до приємних результатів, імовірність, що ця дія повториться, зростає.
З іншого боку, якщо дія має негативний результат, імовірність повторення зменшується.
Наприклад, в лікуванні фобії застосовується метод “систематичної десенситизації”.
Пацієнт підтримує спокійний стан та поступово стикається з об’єктом або ситуацією, що викликає його фобію, починаючи з менш інтенсивних вражень та поступово переходячи до більш навантажених ситуацій.
Таким чином, пацієнт навчається контролювати свою реакцію на страх, а шкідливі звички поступово змінюються.
Когнітивна терапія
Когнітивна терапія є сучасним та ефективним психотерапевтичним підходом, спрямованим на перепрограмування негативних та шкідливих мислених патернів.
Розроблена в 1960-70-х роках Аароном Беком та Альбертом Еллісом, ця терапія визнає, що спосіб, яким ми сприймаємо світ, впливає на наші емоції та поведінку.
Основною ідеєю когнітивної терапії є те, що наші переконання, інтерпретації подій та спосіб мислення можуть викликати негативні емоції та поведінку.
Когнітивний психотерапевт спільно з пацієнтом аналізує його думки та переконання, ідентифікує “каогенеративні” думки – тобто ті, що породжують дискомфорт та стрес, – та працює над їх зміною.
Цей підхід показав свою ефективність у лікуванні різних психологічних проблем, включаючи депресію, тривожні стани, панічні атаки, посттравматичний стресовий розлад та багато інших.
Він сприяє зміні негативних мислених патернів, збільшенню самосвідомості та покращенню якості психологічного благополуччя.
Когнітивна терапія може бути корисною для всіх, хто прагне зрозуміти та змінити свої психологічні реакції на життєві виклики та покращити загальний стан емоційного та психологічного здоров’я.
Гештальт-терапія
Виникла і розвинулася на початку 20 століття як наслідок розвитку М.Вертгаймером у сфері психології філософського концепту “gestalt”, який у перекладі з німецької означає “форма або конфігурація”
На сьогодні, це також один з популярних видів психотерапії, застосування якого передбачає дотримання фахівцем кількох основоположних принципів, серед яких, насамперед, важливі такі як:
Близькість
Схожість
Цілісність
Замкнутість
Співпраця клієнта і терапевта
“Тут і зараз”
тощо
Більше про гештальт-терапію — читайте на окремій сторінці Психоенциклопедії, я ж лише додам, що сформулюваний свого часу в середині минулого століття “закон гарного гештальту” формулюється приблизно так:
“Свідомість людини має схильність сприймати із усього різноманніття зовнішних подразників найбільш прості, єдині, замкнені, симетричні та завершені одиниці”
Психодинамічна терапія
Заснована на понятті “психодинаміка”, яке, в широкому розумінні, означає, що свідомість або психіка людини скаладається з кількох частин, які взаємодіють між собою та здатні створювати емоційно-мотиваційні імпульси, загальна сукупність котрих, в свою чергу — визначає психічний стан, поведінку, світогляд тощо
На практиці, застосування психодинамічної терапії передбачає роботу фахівцями з психічною енергією окремої особистості, а саме здатністю психіки до перетворення емоцій та мотивації у певні стани.
Більше про психодинамічну терапію можна почерпнути в окремій статті Психоенциклопедії, я ж лише додам, що згадана вище “психічна енергія”, згідно цього виду психотерапії циркулює між трьома рівнями свідомості “воно, я та над-я”, або як сформулювано в оригіналі “ід, его та супер-его”
Групова психотерапія
Групова психотерапія є цінним та ефективним психологічним підходом, який базується на терапевтичній роботі з групою людей, що мають схожі психологічні проблеми чи цілі.
Цей метод підтримує ідею, що під час роботи у групі пацієнти можуть взаємодіяти, навчатися один від одного та знаходити спільні шляхи до здоров’я та змін.
Однією з ключових переваг групової психотерапії є можливість побачити себе через призму інших учасників. Це дозволяє пацієнтам розуміти, що їхні проблеми не є унікальними, і спільнота інших людей може служити джерелом підтримки та спільного досвіду.
Групова психотерапія може бути особливо корисною для тих, хто шукає підтримку спільноти, відчуває позитивний вплив взаємодії з іншими та бажає навчитися новим способам подолання труднощів.
Вона може забезпечити учасникам платформу для розвитку особистості та створення позитивних змін у житті через колективну підтримку та взаємодію.
Інтегративна психотерапія
Інтегративна психотерапія є відмінним підходом до лікування психологічних проблем, який поєднує та використовує різні методи та техніки з різних шкіл психотерапії.
Цей підхід визнає, що кожна людина є унікальною, і для досягнення кращого результату може бути необхідно використовувати елементи з різних психотерапевтичних підходів.
Основна ідея інтегративної психотерапії полягає в тому, що не існує універсального методу, який підходив би для всіх пацієнтів і проблем.
Тому психотерапевт, який працює за інтегративним підходом, може вибирати підходи та методи в залежності від індивідуальних потреб конкретного пацієнта.
Цей підхід дозволяє створити більш індивідуалізований план лікування для кожного пацієнта та враховує його особливості та потреби.
Інтегративна психотерапія є гнучким і творчим підходом, який може підтримати ефективний процес змін та розвитку в психологічній сфері.
Підсумки
Крім вищевказаних видів психотерапії існують також значна кількість інших, тому цю публікацію слід сприймати лише початковою точкою на шляху панорамного осмислення розмаїття видів психотерапії.
Додам, що важливо розуміти, що вибір конкретного підходу залежить від індивідуальних потреб та характеру психічних труднощів у кожному випадку.
Відтак, при виборі психотерапевта та методу варто звертатися до професіоналів, які мають теоретичні знання та практичний досвід, причому, не лише у відповідній галузі в цілому, а й щодо конкретизованої певними відчуттями, скаргами чи станами психологічної проблематики
Фейсбук-сторінка авторки та психологині відкриється у новому вікні
Підбір фахівців
Щоби розпочати спілкування з психотерапевтом та у процесі визначити які види застосуватимуться для ефективного вирішення вашої проблематики чи розладів у близьких вам людей — звертайтеся безпосередньо до мене через профайл на сайті
Або переходьте у спеціальний розділ веб-платформи, де можна зручно і швидко підібрати експертів як за однією основною спеціалізацією, скажімо “психотерапія”, так і одразу за кількома, наприклад “гештальт-терапія”, “психодинамічна терапія” і “когнітивно-поведінкова терапія” тощо
Універсальний і простий алгоритм “націлювання експертизи“ у Просторі Психологів дозволяє, при потребі чи бажанні, додавати до параметрів відбору і такі атрибути як відчуття, скарги, ціна, спеціальність, метод, стать, мова (автоматично — українська, звісно ж), досвід, стиль, галузі тощо
Інтуїтивно зрозуміла послідовність підбору фахівця на psychology.space здатна забезпечувати 100% взаємовідповідність фахівця і клієнта буквально з першого разу, що, серед іншого:
неабияк економить час клієнтів на безпосередній пошук потрібного рішення
позбавляє і клієнтів, і фахівців необхідності витрачати дорогоцінні перші хвилини консультації на достеменне з’ясування взаємовідповідності
В широкому розумінні, психотерапія — це наука і мистецтво допомоги людям, які страждають від різних психічних, емоційних, поведінкових, міжособистісних проблем тощо.
На практиці ж, нерідко, психотерапія це також і шлях розвитку особистості, робота із покращення самопочуття, зусилля щодо розкриття потенціалу тощо.
З метою поліпшити психічне здоров’я, добробут, якість життя та саморозвиток клієнтів — сучасна психотерапія використовує різні методи, техніки, теорії та підходи, які базуються на наукових дослідженнях, клінічному досвіді та етичних принципах.
До речі, у нас є окрема стаття на тему “сучасна психотерапія” авторства Ірини Саченко:
У процесі сучасної психотерапії — клієнт видозмінює свої думки, почуття та/чи поведінку.
Сучасна психотерапія — доказовий та ефективний метод, який застосовується не лише при загальних симптомах, а й для ..
Психотерапія — динамічна та розмаїта галузь психології, яка постійно вдосконалює свої методи та адаптується до змін суспільства, культури, технологій та потреб людей.
Водночас, сміливо стверджувати, що “уже невдовзі психотерапію зможе проводити ШІ”, я особисто, не візьмуся.
Психотерапевтична практика, нерідко, передбачає інтеграцію різних шкіл, напрямів і підходів психотерапії, які можуть гармонійно доповнювати один одного, зміцнювати ефект для клієнтів та збагачувати практику психотерапевтів.
Треба також наголосити, що сучасна психотерапія тісно взаємодіє з такими галузями науки як, медицина, освіта, управління, комунікації, спорт, політика тощо, щоби створювати комплексні та індивідуальні програми допомоги для клієнтів
Класифікації психотерапії
Науковці та фахівці класифікують психотерапію за різними критеріями, серед яких, на мій погляд, варо звернути увагу на напрям, форму, специфіку та тривалість
Варто додати, що найпопулярнішим методом у Європі вважається когнітивно-поведінкова терапія (КПТ), яка відносно найчастіше застосовується для терапії розмаїтих психічних розладів, зокрема тривоги, депресій, фобій, обсесивно-компульсивного розладу та ін.
Серед факторів, які сприяли і продовжують сприяти попиту на КПТ у Європі відзначають:
Доказову базу: КПТ одна з найвивченіших і найдосліджених методик, дієвість котрої верифікована чималою кількістю клінічних досліджень.
Державна підтримка зі сторони охорони здоров’я: КПТ рекомендується значною кількістю європейських державних систем охорони здоров’я, зокрема Національний інститут охорони здоров’я та догляду (NICE) у Великобританії рекомендує метод для депресій, тривожних розладів тощо.
Гнучкість застосування: когнітивно-поведінкова терапія застосовується в індивідуальній та/чи груповій терапії, не містить вікових обмежень та здатна робити різницю при подоланні різних психологічних проблем — від незначного струсу до хронічних розладів психіки.
Інші методи, такі як, гештальт-терапія, психодинамічна терапія та гуманістична терапія, теж розповсюджені у країнах Європи, але треба сказати, що їх популярність відносно менша.
Види психотерапії залежно від форми проведення сеансів:
Найпоширеніша, слід сказати індивідуальна терапія, проте останнім часом зростає затребуваність її онлайн-форми, а також парної, сімейної та групової, які в більшості проходять очно (офлайн).
Щодо корисної для читачів інформації про вибір між індивідуальною і або парною/сімейною терапією, вважаю слід наголосити, що це по-перше, необов’язково має бути “або, або”, адже усі форми можуть поєднуватися виходячи зі ситуативної та глибинної проблематики.
По-друге, окреслю кілька основних критерії, що здатні допомогти усвідомлено визначитися із найдоречнішою формою психотерапії у більшості випадків:
Індивідуальна терапія потрібна вам якщо причина вашого збентеження/звернення це переживання, особисті труднощі, пошук себе, саморозвиток, життєві кризи, переживання травматичних подій та, в цілому, усе не стосуються напряму ваших особистих чи сімейних стосунків
Парні та/чи сімейній психотерапії слід надавати перевагу тоді, коли вашим стосунках притаманна конфліктність, постійні проблеми зі спілкуванням, відчувається небажаний вплив особистих справ партнера/ки на ваші з ним/нею стосунки, родинні стосунки переживають кризу в ширшому сенсі тощо
Іншими словами, якщо індивідуальна форма психотерапії уможливлює глибоке пропрацювання особистих питань, пошук опор та розвиток внутрішних ресурсів, то парна/сімейна орієнтована на взаємодію з найближчими (партнером/кою та чи чоловіком/жінкою).
Різновиди терапії за специфікою чи спеціалізацією :
Глибше роз’яснення (осягнення) відмінностей (і схожостей) між різними за специфікою (спеціалізацією) видами психотерапії може надати приклад порівняння сцецифіки терапії стресових і, скажімо, тривожних розладів.
В цілому, лікування розладів психіки стресогенного походження зосереджується на переробці конкретних травматичних подій і зменшенні їх впливу на психіку, у той час як терапія розладів тривожного характеру концентрується на взятті під ефективний контроль хронічної тривоги та її тригерів.
Щодо особливо корисної для клієнтів інформації про симптоматичні схожості і відмінності специфіки цих розладів, треба додати, що симптоми:
тривожних — здебільшого пов’язуються з нав’язливими думками, фізичними перенапруженнями, пришвидшеним серцебиттям, безсонням та деструктивною схильністю людей уникати потенційно тривожних ситуацій
стресових — можуть містити повторні переживання потрясінь (флешбеки), перезбудження, нічні жахіття, емоційне відчуження, а також схильність за будь-яку ціну уникати найменших нагадувань про травмуючий досвід
Для глибшого розуміння читачами чинників, що визначають тривалість терапії, продовжу приклад стресово-тривожного порівняння.
Тривожна терапія буває, в середньому, тривалішою за стресову, позаяк найрозповсюдженішою формою тривожності є хронічна тривога і клієнту для повного опанування власних тривожних реакцій можуть знадобитися місяці та роки пеіродичних зустрічей з фахівцями.
Характеризуючи терапію стресових розладів у порівнянні з тривожними, можна стверджувати, що в середньому, вона коротша,, але має значновищу інтенсивність, що спричинено цілком певними травматичними потрясіннями і спрямоване на їх належну переобробку.
Звісно ж, існують та застосовуються й інші критерії класифікації психотерапії, але замість намагатися означити їх усіх, краще скажу кілька слів про те, чим є психотерапія в очах клієнтів.
Психотерапія з точки зору клієнта
Перш за все, наголошу, що в широкому розуміння для психотерапії очима клієнтів часто вживається спеціальний термін — “клієнт-центрована психотерапія“, яка підкреслює значення особистого досвіду та перспективи клієнта в процесі терапії, але тим не менше, будь-який різновид психотерапії так чи інакше апріорі центрується на клієнті.
По-друге, далі буде ще кілька слів про психотерапію як двосторонній суб’єкт-суб’єктний процес, максимальна ефективність якого — потребує своєчасного звернення самого клієнта або близьких, яким небайдужа його поведінка та/чи стан, а також, звісно ж, проактивної співпраці психотерапевта з клієнтом і навпаки.
По-третє, заключний підрозділ цього розділу присвячений лаконічній, але різнобічній характеристиці поширених міфів про психотерапію.
Клієнт-центрована психотерапія
Основна ідея розробленої К.Роджерсом концепції клієнт-центрованої психотерапії полягає у тому, що кожна людина має внутрішній потенціал для росту та самоактуалізації, і основне завдання психотерапевта – допомогти клієнту цей потенціал реалізувати.
Кілька, на мій погляд, найважливіших ознак клієнт-центрованої психотерапії:
Позитивне ставлення. На практиці означає, що психолог акцептує клієнта таким, яким він є, і на 100% вірить у достатність його/її можливостей
Емпатія. Передбачає намагання спеціалістами всебічно осягнути внутрішній світ клієнта і відображати усі суперечності чи неоднозначності переживань без жодного осуду
Недирективність. Відображається у ненав’язливості психотерапевтами своїх поглядів і ненаданні прямих порад, натомість, усі зусилля концентруються на допомозі клієнту знайти власні відповіді
Аутентичність: терапевт завжди залишається справжнім у своїх почуттях та відкритим у спілкуванні
Двосторонність процесу психотерапії
Як неодноразово підтверджувала практика, в очах деяких клієнтів, нерідко, уявлення про психотерапію буває на рівні чарівної палички, де результат “буцімто автоматично гарантується” високою вартістю чи регаліями/досвідом спеціалістів, а відтак і нічого особливо не вимагає від клієнта.
До речі, у Просторі Психологів є окрема стаття на тему “Як проходить психотерапія” авторства Вікторії Бардаченко
… психотерапія є комплексним процесом, усі складові якого спрямовані на відчутне поліпшення психічного стану людей різного віку та допомогу у вирішенні типових чи специфічних психологічних проблем, які виникають у різних сферах життя.
Насправді ж, як і будь-якого суб’єкт-суб’єктного процесу, ефективість психотерапії значною мірою залежить і від бажання Клієнта позбутися розладів, страхів чи дискомфортів, подолати кризи, психотравми чи залежності тощо
Не менш важливим чинником успішності звернення клієнта до психотерапевта, треба сказати, є своєчасність звернення, адже саме рання виявлення психологічної проблематики дає можливість прогнозувати її 100% подолання.
Іншими словами, якщо ви бажаєте, щоби психотерапія допомогла вам (чи вашим близьким) швидко і без зайвих витрат подолати певну проблему, налаштовуйтеся “боротися до перемоги” і не відкладайте перше звернення по психологічну допомогу чи консультацію психотерапевта
Міфи про психотерапію
На мою думку, найзначнішою мірою в силу пост-комуністичної спадщини, але безумовно, також багато в чому через об’єктивні передумови розвитку суспільства у глобальному масштабі, —
Психотерапія надто часто стає зручною мішенню для народної (і не дуже) міфотворчості, що врешті-решт примножує кількість та розмаїття умосяжних бар’єрів, які по-перше, заважають окремим людям отримувати необхідну психологічну допомогу своєчасно, а по-друге, не дозволяють суспільству, особливо травмованому війною, в цілому бути психічно здоровішим.
Власне, далі коротко про 6 найпоширеніших міфів щодо психотерапії, чи як її часто скорочують “терапїі”, причому одразу зі стислими тлумаченнями, які їх повністю спростовують.
Міф №1. Психотерапія – для “слабаків”. Насправді ж, своєчасне звернення до фахову допомогу не лише засвідчує сильну особистість та фіксує такі її якості як відповідальність, цілеспрямованість і дорослість, а й реально дозволяє уникнути розвитку патологічних та/чи деструктивних симптомів із їх подальшим перетворенням на хвороби/розлади.
Міф №2. “Терапію можна замінити дружньою бесідою“. Сучасна психологія і психотерапія це не лише квінтесенція колосальної за обсягом інтелектуально-досвідної наукової спадщини, а й доволі строго структурований і результат-орієнтований процес,
В якому терапевт/ка, який/а володіє спеціалізованими знаннями, методами, прийомами і/або техніками, застосування котрих дозволяє, по-перше, не лише вислухати, а й проактивно і водночас екологічно (без додаткової шкоди для психіки) допомагати людині розв’язати її проблеми, а по-друге, окрім емоційної підтримки також сформувати в клієнтів навички самостійного вирішення різних проблемних ситуацій в житті
Міф №3: “Психотерапія – це довго і дорого”. Вище уже було кілька слів про чинники, що визначають тривалість, коротко, усе визначається індивідуальними потребами і рівнем складності психологічних проблем.
Стосовно “дороговизни”, на мою думку слід артикулювати, по-перше, що краще отримати безкоштовну психологічну допомогу, ніж ніякої, а по-друге, що своєчасне звернення на те і своєчасне, що уможливлює максимальний ефект при мінімальних зусиллях/ресурсах з обох сторін.
Міф №4:“Звернення до психолога означає визнання “психічної хвороби”. Сучасна психотерапія як дієвий інструмент покращення якості життя, уже давно перестала бути корисною лише для осіб з діагностованими психічними захворюваннями. Навпаки, із року в рік все більше людей використовують психотерапію для подолання стресів, тривог, депресивних станів, проблем у стосунках, прагненням особистісного розвитку тощо.
Міф №5:“Я самостійно можу взяти себе в руки, терапевт тут зайвий”. Сучасна психотерапія не заперечує, що деякі люди здатні долати психологічні труднощі без фахової допомоги, проте оскільки нерідко суттєві розлади психіки починаються саме зі зволікань із зверненням до психолога або некоректної/аматорської самодіагностики і самотерапії, ми не рекомендуємо практикуватися у ролі “сам собі терапевта”, особливо фіксуючи гострі або патологічні симптоми психологічних проблем.
Міф №6:“Психотерапевти буквально читають думки“. За цим міфом ховається архаїчне уявлення про чудодійність психотерапії та надзвичайність здібностей фахівців з ментального здоров’я.
Насправді ж, майстерні психотерапевти розуміють кліжнтів “з півслова” тому, що використовують наукові підходи психодіагностики та уміють спостерігати і аналізувати мову тіла, а не тому, що буцімто мають здатність до телепатії.
Покази до психотерапії
Умовно кажучи, покази до психотерапії включають широкий спектр психічних, емоційних та поведінкових проблем, з якими люди звертаються за допомогою.
З огляду на власний досвід психотерапевтичної практики, як найбільш популярні ознаки доцільності звернення за фаховою допомогою можу назвати: емоційні, психосоматичні, поведінкові, розумові та сімейні розлади/порушення тощо
Емоційні розлади
Зокрема, депресивні стани, перепади настрою та будь-які стійкі відчуття, що супроводжуються сумом, пригніченістю, напруженістю, соромом, провиною, дратівливістю, незадоволенням дітьми чи собою тощо
Психосоматичні порушення
Зустрічаються у вигляді порушень апетиту, розладів сну, збоїв у роботі кишківника, зниження лібідо та загального дефіциту життєвої енергії
Поведінкові симптоми
До таких належать, зазвичай, уникаюча поведінка, пасивність, десоціалізація, відмова від звичного трибу життя, зловживання психоактивними речовинами (алкоголь, наркотичні засоби) тощо.
Інтелектуальні проблеми
Мається на увазі розконцентрація, порушення координації, збої в роботі пам’яті та, в цілому, нав’язливість помислів деструктивного характеру
Сімейні труднощі
Як правило, пов’язані з конфліктами у стосунках, розлученням, охолодженням відносин, проблем із дітьми/батьками тощо
Звісно ж, перелік показів до психотерапії не вичерпується вищевказанами ознаками, адже допомога психотерапевта може бути корисною рішуче для всіх, хто фіксує дискомфорт і складнощі, які чинять негативний вплив на нормальну життєдіяльність.
Важливо наголосити, що психотерапія ефективна не лише як засіб лікування розладів, але і як інструмент профілактики психічного здоров’я та шлях особистісного розвитку.
ПІДСУМКИ
Практика засвідчує, що користь психотерапії для клієнтів завжди індивідуальна та може мати розмаїтий спектр проявів, але водночас, можна виокремити й деякі загальні аспекти, якими зазвичай, мої Клієнти діляться вже після кількох сеансів, зокрема:
Подолання специфічних психологічних проблем на кшталт маній, залежностей, фобій, комплексів, психотравм тощо.
Щоби випробувати ефективність психотерапії у вашому (чи актуальному для вас) випадку, не зволікаючи записуйтеся на консультацію до мене через контакти, що безпосередньо зазначені у профайлі на веб-платформі
На практиці, тренер-психолог — фахівець у сфері психології, який/а допомагає людям досягати своїх цілей, розвиватися і поліпшувати якість свого життя, використовуючи відповідні психологічні методики, підходи та техніки.
Важливо, що професія тренера-психолога або як її інколи називають у “Просторі Психологів” — коуча, стає дедалі популярнішою, позаяк усе більше людей та все частіше звертаються до цих фахівців по психологічну допомогу, мета якої — змінити своє життя на краще.
Далі у цій статті я спробую крізь призму власного досвіду дати відповіді на запитання:
хто такий тренер-психолог,
які переваги роботи тренера-психолога,
які методи та техніки використовують тренери-психологи,
як саме тренери-психологи допомагають клієнтам досягати своїх цілей
тощо.
Фейсбук-сторінка авторки та психологині відкриється у новому вікні
ХТО ТАКИЙ ТРЕНЕР-ПСИХОЛОГ?
За визначенням, тренер-психолог — фахівець, який поєднує знання та навички тренера зі знаннями і практичним досвідом у сфері психології, майстерна діяльність якого допомагає клієнтам змінити своє життя на краще, досягти поставлених цілей, розвинути навички, поліпшити якість життя тощо.
Тренер-психолог може працювати з різними категоріями клієнтів: підлітками, дорослими, парами, сім’ями, організаціями, спільнотами тощо.
Властиво, що найефективніше така співпраця відбувається з клієнтами, які направду хочуть поліпшити свої стосунки, знайти роботу своєї мрії, стати ефективнішими лідерами, підвищити свою самооцінку абощо.
Зазвичай, тренер-психолог може пропонувати свої послуги клієнтам і як самостійний фахівець, і як органічна частина команди, що працює над різними проектами на стику психології та інших галузей чи наукових дисциплін, зокрема освіта, бізнес, соціальна робота, спорт та інші.
Для повноти картини додам, що головна мета тренера-психолога — допомогти клієнтам розкрити свій потенціал, забезпечивши необхідну мотиваційну підтримку і правильно спрямувавши на шляху до успіху.
Практика показує, що майстерні тренери-психологи перебувають поруч зі своїми клієнтами чи не на кожному важливому етапі життєвого шляху, усебічно допомагаючи побудувати плани, знаходити рішення та/або продуктивно діяти у напрямку досягнення своїх цілей.
ПЕРЕВАГИ СПІВПРАЦІ З ТРЕНЕРОМ-ПСИХОЛОГОМ
Суб’єкт-суб’єктна взаємодія клієнта із тренером-психологом має багато практичних переваг, серед найважливіших із яких, мабуть, варто відзначити наступні:
Розвиток особистості: взаємодія з тренером-психологом допомагає клієнтам розвиватися та розкривати свій потенціал, а це може поліпшити самооцінку, розширити знання та навички, збільшити впевненість в собі та здійснити свої мрії.
Підвищення ефективності роботи: тренер-психолог здатен допомогти підвищити ефективність роботи, особливо у сфері бізнесу та управління. Зокрема, розробляє стратегії та плани дій, які дозволяють досягати ефективніших результатів та вдосконалювати робочі процеси в організаціях.
Поліпшення взаємин: робота з тренером-психологом допомагає поліпшити взаємини з іншими людьми, що може бути корисно як у роботі, так і в особистому житті передовсім завдяки методичному розвитку навичок спілкування, емоційного інтелекту тощо.
Розвиток лідерських якостей: тренер-психолог допомагає розвивати лідерські якості, зокрема вміння ухвалювати рішення, комунікувати, керувати людьми тощо.
Поліпшення здоров’я та добробуту: співпраця з тренером-психологом допомагає поліпшити психічне та фізичне здоров’я, а також загальний добробут. Коуч допомагає зменшити стрес, розвивати емоційну стійкість, збільшити самооцінку, знайти здоровіші способи взаємодії зі світом, керувати болем, поліпшити сон та знизити ризик розвитку депресій, тривожностей тощо.
Досягнення мети: допомога тренера-психолога сприяє досягненю клієнтами своїх цілей та планів, навіть якщо попервах вони здаються недосяжними.
Стимулювання розвитку та зростання: робота з тренером-психологом може допомогти в стимулюванні професійного зростання шляхом пошуку нових ідей та перспектив, розширення кругозору, унезалежнення в своїй професії тощо.
В цілому, коуч може суттєво посприяти особистісній зрілості, вдосконаленню навичок управління часом, комунікації, роботи в команді та інших важливих навичок для успішної кар’єри.
ЯКІ МЕТОДИ ЗАСТОСОВУЄ ТРЕНЕР-ПСИХОЛОГ?
На практиці, тренер-психолог використовує дуже різні методи та техніки, основна мета вибору чи поєднання яких — допомогти клієнтам досягнути своїх цілей.
Власне, основні з них включають:
Коучинг — процес, у якому тренер-психолог допомагає клієнту знайти власні відповіді на питання, що стоять перед ним, та розвивати стратегії, які допоможуть досягти своїх цілей.
Позитивна психологія — наука про те, що робить людей щасливими та задоволеними, відтак тренер-психолог використовує методи позитивної психології, аби допомогти клієнту знайти радість у житті та у процесі досягнення своєї мети.
Гіпнотерапія — метод, у якому тренер-психолог використовує гіпноз, щоб допомогти клієнту змінити ті свої переконання та шаблони поведінки, які перешкоджають досягненню мети.
Майндфулнес — коли тренер-психолог допомагає клієнту зосередитися на теперішньому моменті та практикувати уважність, що своєю чергою, знижує рівень стресу і тривоги, поліпшує зосередженість на меті та уможливлює більшу ефективність.
Психотерапія — тренер-психолог допомагає клієнту зрозуміти та подолати психлологічні проблеми, які стоять на перешкоді досягненню мети, що може передбачати роботу з емоціями, поведінкою, думками, мотивацією тощо.
ЯК СТАТИ ТРЕНЕРОМ-ПСИХОЛОГОМ?
Якщо ви предметно розглядаєте професію тренера-психолога, то перш за все, вам потрібно вирішити, які навички та знання необхідні для досягнення успіху в цій сфері.
Власне, існує кілька шляхів, що можуть допомогти стати тренером-психологом.
Отримання вищої освіти в сфері психології
Важливе тому, що дозволить зрозуміти базові принципи, підходи та методи психології без чого неможливо зрозуміти клієнта і його потреби.
Зокрема, ви можете отримати бакалаврський чи магістерський ступінь з психології у багатьох університетах, що пропонують відповідні спеціалізації в галузі та дозволяють студентам отримати основні й додаткові знання, вміння і навички.
Проходження професійної підготовки в сфері тренерства
Аби стати успішним тренером-психологом потрібно засвоїти спеціальні курси, семінари, воркшопи, сертифікатні програми або тренерські практики.
Набуття досвіду
Для успішної кар’єри тренера-психолога необхідно мати місткий досвід успішної роботи з клієнтами, який, зазвичай, набувається у великих компаніях чи тренерських центрах, де потрібні тренери для підвищення кваліфікації працівників і надається психологічна підтримка та навчання.
Створення власної практики або приєднання до вже існуючої
Один з найбільш ефективних способів знайти своїх клієнтів — це заснувати власну практику тренера-психолога або ж приєднатися до когорти коучів у “Просторі Психологів”.
ПІДСУМКИ
Тренер-психолог — це комбінація психологічної та тренерської експертизи, яка допомагає людям досягати своїх цілей та поліпшувати якість свого життя.
Професія тренера-психолога може бути дуже цікавою передовсім для тих психологів, хто хоче допомагати людям підвищувати ефективність роботи, знижувати рівень стресу, ставати далеко успішнішими та задоволенішими життям.
Аби проконсультуватися з кваліфікованим тренером-психологом — звертайтеся безпосередньо до мене або підберіть фахівців з відповідною експертизою, скориставшись просунутим алгоритмом підбору на спеціальній сторінці веб-платформи “Простір Психологів”.
Досвідчені фахівці та дослідники мають достатньо підстав стверджувати, що психологія розвитку — одна з найважливіших галузей сучасної психології, адже вона не лише досліджує процеси зміни та розвитку людини упродовж її життя, а й вивчає різні аспекти самого процесу психічного розвитку, зокрема когнітивні, емоційні, соціальні, моторні тощо.
Предметом психології розвитку є процеси змін, що відбуваються в психіці людини, вивчення вікових характеристик розвитку, а також змін, які відбуваються на різних етапах життя людини.
Основною метою психології розвитку є осягнення та наукове пояснення процесів, що відбуваються в психіці людини на різних етапах життя, а також дослідження факторів, які впливають на розвиток особистості.
Завдання психології розвитку полягає у створенні сприятливих умов для оптимального розвитку психіки людини та підтриманні процесів розвитку особистості впродовж усього життя.
Однією з основних функцій психології розвитку є передбачення можливих труднощів та проблем, з якими можуть зіткнутися люди на різних етапах свого життя, а також розробка способів їх подолання.
Також психологія розвитку використовується для вивчення та вдосконалення педагогічних методів та психотерапевтичної практики.
Історія становлення психології розвитку налічує багато етапів, починаючи з перших досліджень, пов’язаних з вивченням розвитку дітей, та закінчуючи сучасними технологіями, які дозволяють вивчати процеси розвитку людини на глибшому рівні.
Перший етап пов’язаний з іменами відомих педагогів та філософів, таких як Жан-Жак Русо, Йоганн Гербарт та Йоганн Пешель, котрі вивчали розвиток дітей та розробляли педагогічні методики.
Другий етап настав у другій половині 19 століття, коли почали з’являтися перші лабораторії з психології, а вчені почали застосовувати наукові методи для дослідження розвитку людини. Серед відомих дослідників цього періоду можна згадати Гранвіля Стенлі Голла та Геселла.
Третій етап пов’язаний з розвитком теорії психоаналізу та внеском в неї Зиґмунда Фройда, який зосередився на вивченні внутрішнього світу людини та його впливу на розвиток особистості.
Четвертий етап настав у другій половині 20 століття, коли психологія розвитку стала розглядати не тільки дитинство, а й розвиток підлітків та дорослих. Дослідники почали звертати увагу на взаємодію між людиною та навколишнім середовищем, а також на роль культурного контексту у розвитку людини.
Сьогоднішній етап характеризується застосуванням сучасних технологій, таких як нейроімеджинг (neuroimaging) та генетичні дослідження, для дослідження розвитку людини на молекулярному та нейрофізіологічному рівнях.
Загалом, історія розвитку галузі є багатошаровою та містить внесок багатьох відомих вчених і дослідників із різних галузей, а сама “психологія розвитку” постійно змінювалася й розвивалася віддзеркалюючи не лише розвиток самої психології, але й зміни у суспільстві та наукових технологіях.
Внесок різних дослідників та теорій у психологію розвитку допоміг сформувати вчення про розвиток людини як комплексний та динамічний процес, що залежить від багатьох факторів. Наприклад;
дослідження Жана Піаже допомогли визначити основні етапи когнітивного розвитку дитини;
Зиґмунд Фройд зосередив увагу на психосексуальному розвитку та внутрішніх конфліктах
тощо.
Сьогодні психологія розвитку є важливою галуззю не лише для наукового дослідження, але й для розвитку педагогічної та клінічної практики, адже допомагає розуміти і розробляти ефективні методи навчання, психотерапії та розвитку особистості.
На думку фахівців у галузі психології розвитку у “Просторі Психологів” — у світі, де швидко змінюються технології та соціальні реалії, розуміння процесів розвитку людини є важливим засобом забезпечення оптимального розвитку особистості, пристосування до змін та психічного здоров’я упродовж усього життя.
Фейсбук-сторінка авторки та психологині відкриється у новому вікні
ОСНОВНІ ПІДХОДИ ДО ВИВЧЕННЯ РОЗВИТКУ ПСИХІКИ
Одне з головних завдань психології розвитку полягає у вивченні процесів, які відбуваються у психіці людини на різних етапах життя і для цього використовують різні підходи та теорії, що дозволяють описати/пояснити основні закономірності розвитку психіки людини.
Вікові зміни у психічному розвитку
Один з основних підходів до вивчення розвитку психіки людини полягає у дослідженні вікових змін, який передбачає розгляд психічного розвитку людини як послідовність етапів, кожен з яких характеризується своїми особливостями та завданнями.
На сьогодні визначено декілька основних вікових періодів, кожен з яких характеризується своїми особливостями та завданнями. До них відносять:
раннє дитинство (від народження до 2-3 років);
дошкільний вік (від 3 до 7 років);
молодший шкільний вік (від 7 до 11 років);
середній шкільний вік (від 11 до 15 років);
старший шкільний вік (від 15 до 18 років);
юнацтво (від 18 до 25 років);
дорослий вік (від 25 до 60 років);
похилий вік (від 60 років і старше).
Кожен з цих вікових періодів характеризується своїми особливостями, здатностями та завданнями, що відбивається в психічному розвитку.
Теорії розвитку та їхні характеристики
Серед багатьох теорій, які описують та пояснюють процес розвитку психіки людини, на мій погляд, слід уважніше розглянути деякі:
Теорія Жана Піаже:
Базується на ідеї, що дитина активно взаємодіє з навколишнім світом, що дозволяє їй розвиватися та збагачувати свій світогляд.
Піаже розробив теорію когнітивного розвитку, яка передбачає, що психічний розвиток відбувається за певними ступенями, кожен з яких характеризується своїми особливостями та завданнями.
Теорія Лева Виготського:
Передбачає, що психічний розвиток відбувається завдяки взаємодії дитини з навколишніми людьми.
Виготський виділяв дві зони розвитку:
зону актуального розвитку (рівень здібностей, що ними дитина володіє в даний момент),
зону потенційного розвитку (рівень здібностей, що їх дитина може розвинути з допомогою дорослих).
Теорія Е. Еріксона:
Базується на ідеї, що людина перейшовши через ряд етапів психосоціального розвитку, набуває різних навичок та якостей, що дозволяють їй пристосуватися до соціального середовища та реалізувати свій потенціал.
Етапи розвитку, запропоновані Еріксоном, охоплюють весь життєвий шлях людини.
Теорія А. Маслоу:
Описує ієрархію потреб людини та передбачає, що розвиток психіки залежить від того, на якому рівні ієрархії потреб перебуває людина.
Згідно з теорією Маслоу, потреби людини можна розмістити на п’яти рівнях ієрархії, які підвищуються в порядку їх важливості та задоволення:
Фізіологічні потреби — в їжі, воді, повітрі, сні та інших життєво важливих речовинах.
Потреба у безпеці — відчутті безпеки та захищеності.
Потреба в приналежності — відчувати себе частиною групи, належати до певної соціальної структури, мати близьких людей.
Потреба в повазі — пошані, признанні, самооцінці, самоповазі та інших формах соціального визнання.
Потреба в самореалізації — в розвитку своїх здібностей, здійсненні своїх мрій та цілей, досягненні власного потенціалу.
Теорія Маслоу дозволяє розуміти, що для досягнення оптимального розвитку психіки людини необхідно задовольняти потреби на кожному рівні ієрархії і якщо потреби на нижчих рівнях не задоволені, то це може перешкоджати розвитку вищих рівнів потреб.
Поняття зростання, розвиток та змагання
У практиці застосування психології розвитку використовуються такі поняття, як зростання, розвиток та змагання:
Зростання — процес фізичного збільшення розмірів та маси організму, що відбувається у дитинстві та юності і визначає закономірності формування органів та систем органів.
Розвиток — більш широке поняття, яке описує процес зміни, розширення та поглиблення функцій організму та психіки людини упродовж її життя і містить не тільки фізичні зміни, а й розвиток інтелекту, емоцій та соціальної поведінки.
Змагання — процес конкуренції за отримання певного ресурсу, який є обмеженим, таким як місце в університеті, робоче місце, відзнаки, статуси тощо.
Змагання може бути корисним для розвитку людини, оскільки спонукає до покращення своїх здібностей та зусиль,
Однак воно також може викликати негативні наслідки, такі як стрес та нервове напруження.
Для коректного застосування психології розвитку на практиці дуже важливо розуміти, як ці поняття взаємопов’язані, адже зростання може бути однією з передумов розвитку, а змагання може стимулювати розвиток певних здібностей та навичок.
Водночас, позаяк змагання може також заважати розвитку, якщо воно перетворюється на негативний стимул для людини — важливо:
Забезпечувати позитивне середовище для розвитку на кожному життєвому етапі дитини чи дорослого.
Враховувати індивідуальні особливості і потреби кожної людини на кожному етапі становлення особистості.
РОЗВИТОК ПСИХІКИ НА РІЗНИХ ЕТАПАХ ВІКУ
Психічний розвиток людини відбувається на різних етапах віку та характеризується особливостями розвитку різних аспектів психіки.
Далі пропоную детальніше розглянути основні етапи розвитку психіки людини:
Немовля (від народження до року)
На цьому етапі розвитку психіки дитина розвиває свої зорові, слухові та тактильні відчуття, набуває перших знань про навколишній світ та навчається рухатися.
Немовля виявляє багато емоцій, але не може виразити їх у словах.
Ранній вік (від 1 до 3 років)
У цей період дитина активно вивчає світ навколо себе та навчається говорити.
Вона розуміє прості команди та може спілкуватися з іншими людьми.
Дитина на цьому етапі розвитку продовжує виявляти багато емоцій та ставитися до світу довкола себе досить егоцентрично.
Дошкільний вік (від 3 до 7 років)
На цьому етапі розвитку психіки дитина набуває великої кількості знань та навичок, навчається грати та спілкуватися з ровесниками, а також починає розвивати мислення.
Дитина у цей час продовжує ставитися до світу досить егоцентрично, але поступово починає розуміти точку зору інших людей.
Молодший шкільний вік (від 7 до 12 років)
Цей етап розвитку психіки дитини характеризується набуванням додаткових знань та навичок, стартом розвитку логічного мислення і пам’яті.
У відповідний період дитина поступово стає більш самостійною та впевненою у собі, а також починає формувати свою ідентичність.
На цьому етапі особливо важливо забезпечити дитині відповідне навчання та створити позитивне середовище для її розвитку.
Підлітковий вік (від 12 до 18 років)
Час, коли дитина перетворюється на підлітка, який починає формувати свої соціальні та емоційні навички.
Підліток навчається адаптуватися до змін в своєму житті та ставитися до них конструктивно.
На цьому етапі розвитку дитина також починає формувати свої цінності та бачення своєї майбутньої професії та життєвого шляху.
Розвиток психіки на кожному етапі є визначально важливим для формування особистості людини та її майбутньої ролі у суспільстві.
Відповідно, кожен з етапів має і свої особливості, які важливо передбачати, забезпечуючи дитині підтримку та створюючи позитивне середовище для її розвитку.
ФАКТОРИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ПСИХІЧНИЙ РОЗВИТОК ЛЮДИНИ
Психічний розвиток людини залежить від багатьох факторів, таких як виховання, соціалізація, пізнавальний процес, психічні здібності, емоційний розвиток, психосоціальний розвиток, соціальна адаптація, індивідуальні різниці в розвитку, фізичний саморозвиток, особистісний саморозвиток та духовний саморозвиток.
Оскільки це важливий пласт теорії і практики психології розвитку, розглянемо їх усіх трохи детальніше:
Виховання та соціалізація:
Виховання та соціалізація є важливими детермінантами психічного розвитку людини.
Сімейне оточення, дитячий садок, школа та інші інституції виховання — мають значний вплив на формування особистості дитини та її соціальну адаптацію.
Пізнавальний процес:
Пізнавальний процес містить сприйняття, увагу, пам’ять, мислення та інші психічні процеси, що впливають на здатність людини до навчання та розвитку.
Психічні здібності та інтелектуальний розвиток:
Психічні здібності та інтелектуальний розвиток визначають здатність людини до розуміння, аналізу та розв’язання проблем, а також до набуття нових знань та навичок.
Емоційний розвиток:
Емоційний розвиток містить виявлення та регулювання емоцій, розуміння емоцій інших людей та формування емоційного інтелекту.
Психосоціальний розвиток:
Психосоціальний розвиток описує взаємодію між індивідом та соціальним оточенням та включає у себе процеси соціалізації та індивідуалізації.
Цей фактор впливає на формування особистості, її цінностей, поглядів, поведінки та сприйняття світу.
Соціальна адаптація:
Соціальна адаптація описує здатність людини адаптуватися до соціального середовища, включаючи сім’ю, школу, робоче місце та інші соціальні контексти.
Цей чинник впливає на розвиток самооцінки, міжособистісних відносин та сприйняття себе та інших людей.
Індивідуальні відмінності в розвитку:
Індивідуальні відмінності в розвитку визначаються різноманітними факторами, такими як генетичні особливості, середовище, в якому зростає індивід, та інші фактори.
Впливає на швидкість та напрямок розвитку, а також на рівень досягнень у різних сферах життя.
Фізичний саморозвиток:
Фізичний саморозвиток містить розвиток моторики, координації та спортивних навичок.
Здійснює вплив на здоров’я та фізичну форму людини.
Особистісний саморозвиток:
Особистісний саморозвиток містить розвиток особистісних якостей, таких як самооцінка, самоконтроль та самовдосконалення.
Чинник, що впливає на розвиток особистості та її відносин зі світом.
Духовний саморозвиток:
Духовний саморозвиток містить розвиток духовної та релігійної сфери життя, що може впливати на світосприйняття людини та її життєві погляди.
Фактор, що впливає на здатність людини до саморозвитку, самовдосконалення та формування світогляду.
Духовний саморозвиток може містити практики та методи, спрямовані на розвиток внутрішньої гармонії, зосередженість та медитацію.
Також він може містити участь у релігійних обрядах та практиках, які допомагають розвивати духовну сферу життя людини.
Духовний саморозвиток може мати важливий вплив на психічний стан людини та її емоційний розвиток, а також на формування особистісних цінностей та поглядів на світ.
Для багатьох людей духовність є важливою складовою їхнього життя, яка допомагає знайти глибинний зміст і сенс у своїй діяльності та взаєминах з іншими людьми.
ПІДСУМКИ
Психологія розвитку є особливо важливою для виховання та соціалізації молодого покоління, а також для розвитку пізнавальних та творчих здібностей у людей різного віку.
Вивчення розвитку психіки людини базується на різних теоріях та підходах, що допомагають зрозуміти процеси розвитку психіки та фактори, що на них впливають (Е. Еріксона, А. Маслоу тощо).
Фізичний, особистісний та духовний саморозвиток є важливими факторами, які впливають на психічний розвиток людини.
Огляд головних теорій та методик вивчення розвитку психіки людини дозволяє мені й колегам-психологам отримувати повнішу картину процесів розвитку, а також використовувати їх для розробки практичних рекомендацій та методик для розвитку людей на різних етапах віку.
Один з напрямків, який може бути перспективним для досліджень у галузі психології розвитку — є вивчення впливу цифрових технологій на психіку людини, і цей напрям у “Просторі Психологів” буде розкриватися уже невдовзі після старту через елементи “МetaПростору”.
Загалом, психологія розвитку є важливою наукою, яка допомагає зрозуміти процеси розвитку психіки людини на різних етапах віку, а розуміння цих процесів, у своє чергу — важливе для підтримки здорового розвитку людей та розробки ефективних програм для підтримки їх розвитку на різних етапах життя
ПІДБІР ФАХІВЦІВ
У спеціальному розділі веб-платформи можна зручно і швидко підібрати експертів як за однією основною спеціалізацією, скажімо “психолог”, так і одразу за кількома, наприклад “сімейний психолог”, “психотерапевт” і “психіатр” тощо
Універсальний і простий алгоритм “націлювання експертизи” у Просторі Психологів дозволяє, при потребі чи бажанні, додавати до параметрів відбору і такі атрибути як відчуття, скарги, ціна, спеціальність, метод, стать, мова (автоматично — українська, звісно ж), досвід, стиль, галузі тощо
Інтуїтивно зрозуміла послідовність підбору фахівця на psychology.space здатна забезпечувати 100% взаємовідповідність фахівця і клієнта буквально з першого разу, що, серед іншого:
неабияк економить час клієнтів на безпосередній пошук потрібного рішення
позбавляє і клієнтів, і фахівців необхідності витрачати дорогоцінні перші хвилини консультації на достеменне з’ясування взаємовідповідності
Парафілія (сексуальна девіація, збочення) — термін, що використовується у психології, сексології та психіатрії для опису сексуальних фантазій, практик чи побажань, які вважаються незвичайними або неприйнятними в соціальному контексті.
Сексуальні парафілії включають:
сексуальну зацікавленість у зовнішніх об’єктах, предметах, які не пов’язані зі статевими органами та непризначені для сексу (фетишизм);
неприйнятні уявлення про неприродну сексуальну поведінку:
завдання фізичного болю під час статевого акту (садизм, гіпоксифілія),
статевого акту з неживими (некрофілія),
сексуальних зносин з тваринами (зоофілія)
тощо.
Суттєво, що для частини людей з сексуальними розладами способу досягнення задоволення та об’єкта сексуального потягу — їхні фантазії та практики є егосинтонними (такими, що не сприймаються як відхилення) та стійкими.
В той час як для інших — парафілічні думки чи епізоди, можуть бути причиною страждання та соціального дискомфорту.
Теорія та практика свідчать, що у більшості випадків парафілії є шкідливими для тих, хто в тій чи іншій мірі із ними стикається, і є окремим ризиком або навіть загрозою для партнерів чи інших людей, що зазнають небезпеки стати жертвами таких практик.
Перед тим як продовжити глибшу загальну характеристику цього психо-сексуального комплексу фактів, процесів і станів психіки через призму практичного досвіду надання психологічної допомоги,
Особливо для тих читачів, хто уже відчувши навіть найменші прояви будь-якого з аспектів проблематики парафілічних розладів — уже готовий починати всебічне обговорення разом з психологом,
Інформую, що у спеціальному вимірі “Простору Психологів” ви можете здійснити такий підбір шляхом “націлювання експертизи” відповідно до актуальних для вас чи небайдужих вам людей запитів, відчуттів, скарг, симптомів, тем тощо,
А при бажанні, навіть звузити перелік спеціалістів за допомогою методів, спеціальностей, підходів, стилів тощо.
Фейсбук-сторінка авторки та психологині відкриється у новому вікні
ПАРАФІЛІЧНІ РОЗЛАДИ: ТЕОРІЇ
На перетині сучасної психології, сексопатології та психіатрії існує низка теорій щодо походження парафілічних розладів, серед яких, на мій погляд, вирізняються в якості вартих уваги чотири наступні:
Психоаналітична (Зигмунд Фройд) — згідно якої, парафілічні розлади походять з конфлікту між несвідомими інстинктивними бажаннями та потребами, які викликають тривогу та страх з одного боку — і механізмами психологічного захисту особистості, які санкціонують певну поведінку з іншого.
Когнітивна теорія (Аарон Бек) — за цією теорією, парафілічні розлади виникають внаслідок настільки спотвореного сприйняття світу, сексу та інших людей, яке може призвести аж до формування девіантної поведінки, зокрема у сексуальному просторі.
Біологічна теорія (Юджин Блум) — припускає, що ця група розладів походить від змін у мозку та центральній нервовій системі, власне, таких як зниження рівня допаміну та інших біохімічних реакцій, що відповідають за взаємодію між мозком та тілом.
Соціальна теорія (Томас Шіб) — її автор вважає, що такі розлади з’являються з екстернальних факторів, таких як дискримінація, соціальна нерівність, насильство, позаяк вони викликають дистрес і порушення соціальної адаптації, а наслідки чого — проявляються у девіантній сексуальній поведінці.
ПАРАФІЛІЧНІ РОЗЛАДИ: РІЗНОВИДИ
В загальній теорієї та на безпосередній практиці, окрім згаданих вище сексуальних розладів, існує багато менш поширених парафілій. Ось, наприклад, лише кілька із них:
Андрогінія: коли особа відчуває сексуальний потяг від того, щоб бути якомога більш чоловікоподібною чи жіночоподібною.
Автоеротичний суїцид: характеризується відчуттям сексуального збудження у процесі повішення себе, але без наміру скоїти самогубство.
Сциатизм: сильне сексуальне збудження, зумовлене спостеріганням за людьми, що страждають від болю чи нещастя.
Альголагнія (садизм або мазохізм): сексуальна девіація, що проявляється у досягненні сильного сексуального збудження при завдаванні фізичного чи психологічного болю іншій людині або у бажанні відчути цей біль на собі.
тощо.
СПОСОБИ ЛІКУВАННЯ ПАРАФІЛІЧНИХ РОЗЛАДІВ
На практиці, лікування парафілічних психо-сексуальних розладів залежить від їх типу та інтенсивності перебігу.
До основних методів боротьби із сексуальними девіаціями, зокрема, належать:
Психотерапія, особливо якщо розлад пов’язаний зі стресом, депресією, тривогою або проблемами у стосунках.
Фармакотерапія за призначенням лікаря: антидепресанти, анксіолітики, антипсихотики тощо.
Лікування основних психічних захворювань.
Підтримка та консультування: від спеціалістів або груп підтримки, які сприяють здоровому стилю життя та допомагають долати негативну симптоматику розладів.
Інші методи: йога, медитація та активності з використанням музики або мистецтва, можуть допомогти знизити стрес, покращити самопочуття та знизити імпульси до сексуальних девіацій.
ПІДБІР ФАХІВЦЯ
Щоби розпочати процес первинної психодіагностики, і зрештою, при потребі, за участі сексопатолога, психотерапевта чи психіатра — подальшого лікування сексуального розладу відповідно до індивідуальної стратегії, яка враховуватиме конкретні досвід, причини, історію хвороби та симптоми:
Звертайтеся безпосередньо до мене через профайл.
Підберіть фахівців у спеціальному вимірі “Простору Психологів” скориставшись універсальним “націлюванням експертизи” на актуальні для вас чи небайдужих вам людей запити, теми, симптоми, відчуття, проблеми тощо, а при бажанні, визначте і побажання щодо методів, спеціальностей, підходів, стилів роботи та ін.
Садомазохізм це сексуальна девіація, що характеризується спотвореним способом досягнення сексуального задоволення через акти самоприниження або насилля над іншими.
Терміни «садизм» і «мазохізм» були уведені психіатром ХІХ ст. Річардом фон Крафт-Ебінгом, який говорив про основні, природні схильності до садизму у чоловіків і мазохізму у жінок.
Недавні опитування свідчать про те, що садистські фантазії так само поширені серед жінок, як і чоловіків, хоча це правда, що чоловіки з садистськими потягами мають тенденцію розвивати їх у більш ранньому віці.
Садизм належить до бажання заподіяти біль або приниження іншій людині, тоді як мазохізм належить до бажання отримати біль або стати об’єктом приниження.
Перед глибшим зануренням у проблематику, зокрема для тих читачів, які шукають фахівця, з яким уже можна починати всебічне її обговорення у проекції на індивідуальні особливості зіткнення зі схожими проявами тією чи іншою мірою,
Інформую, що перейшовши до спеціального розділу веб-платформи “Простір Психологів” ви зможене підібрати фахівців шляхом максимально точного в Україні “націлювання психологічної експертизи” на актуальні для вас чи ваших близьких запити, симптоми, проблеми, відчуття, теми, методи, спеціальності тощо.
Фейсбук-сторінка авторки та психологині відкриється у новому вікні
РАННІ ТЕОРІЇ
Зигмунд Фройд вважав, що схильність завдавати та отримувати біль під час статевого акту є «найпоширенішим з усіх збочень» і приписував її (як і багато іншого) зупиненому або невпорядкованому психосексуальному розвитку.
Він мало звертав уваги на садомазохізм у жінок, або тому, що вважалося, що садизм зустрічається переважно у чоловіків, або тому, що мазохізм вважався нормальною та природною схильністю жінок.
На сьогодні фройдівскі припущення вважаються науковою спільнотою такими, що не знаходять достатнього підтвердження.
Лікар Йоганн Генріх Мейбом представив першу теорію мазохізму у своєму «Трактаті про використання бичування в медицині та венерії» [De usu flagorum, 1639].
За словами Мейбома, бичування по спині чоловіка розігріває сперму в нирках, що призводить до сексуального збудження, коли розігріта сперма стікає в яєчка.
Інші теорії мазохізму зосереджувалися навколо зігрівання крові або використання сексуального збудження для послаблення фізичного болю.
У «Дослідженнях психології сексу» (1895) лікар Гейвлок Елліс стверджував, що немає чіткого розмежування між аспектами садизму та мазохізму.
Крім того, він обмежив садомазохізм сферою еротики, тим самим розірвавши історичний зв’язок із насильством і жорстокістю.
Філософ Жиль Дельоз не погоджувався з Фройдом і Гевлоком Еллісом. У своєму есе «Холодність і жорстокість» (1967) він стверджував, що садомазохізм є штучним терміном, і що садизм та мазохізм насправді є окремими та відмінними явищами.
ПРИЧИНИСАДИЗМУ ТА МАЗОХІЗМУ
На сьогодні, точні причини садомазохізму як комплексного явища, що поєднує обидва терміни, до кінця не вивчені і можуть суттєвого відрізнятися у різних людей.
Однак існує кілька вартих уваги теорій, які намагаються розгорнуто пояснити, чому деякі люди можуть бути залученими до цього і як на це слід реагувати.
Так, існує припущення, про вплив досвіду дитинства, особливо пов’язаного з динамікою влади або травмою насилля.
Наприклад, у людини, яка зазнала фізичного чи емоційного насильства, може виникнути бажання відновити відчуття влади та контролю у своєму житті, компенсувати свій біль.
Інша теорія припускає зв’язок з такими рисами особистості, як прагнення до сенсацій, відкритість до нового досвіду та готовність йти на ризик.
Схильність до садизму, мазохізму або їх поєднання, є одним із проявів гіпермаскулінності або гіперфемінності.
Важливо відзначити, що хоча різні теорії намагаються пояснити причини виникнення цього явища, вони не є остаточними і не стосуються однаковою мірою усіх, хто бере участь в цій діяльності.
Зрештою, причини, за якими когось може потягнути до садомазохізму, є складними і залежать від різноманітних факторів, зокрема особистого досвіду, цінностей, переконань та бажань.
МОЖЛИВІ НАСЛІДКИ
Статистично встановлено, і що, до речі, значною мірою підтверджує практика надання психологічної допомоги, що садомазохізм є характерним для значної кількості статевих відносин та проявляється дуже різною мірою.
Водночас, в контексті потенційно негативних наслідків, на мою думку, треба згадати й такі:
Фізичні пошкодження або травми, такі як синці, порізи, розриви або зламані кістки.
Емоційна шкода, наприклад почуття сорому або провини.
Шкода стосункам або репутації, якщо про це дізнаються або неправильно зрозуміють інші.
Вплив інфекцій, що передаються статевим шляхом, або інші ризики для здоров’я, якщо не дотримуються належних протоколів безпеки.
Залежність або компульсивна поведінка, якщо садомазохізм стає єдиним способом отримати сексуальне задоволення.
Ризик вчинення протиправних дій щодо незгодних на такі дії осіб.
тощо.
ЛІКУВАННЯ САДИЗМУ ЧИ МАЗОХІЗМУ
В сучасності, скажімо, американська психіатрична асоціація не вважає садомазохізм розладом, а думки українських фахівців із цього приводу розходяться.
Однак, зазвичай, розлад потребує гармонійного поєднання медичного та/чи психотерапевтичного втручання у випадках, якщо:
сексуальне життя та сексуальна розрядка стають неможливими без його практикування,
хтось із партнерів зазнає негативних наслідків, таких як фізична травма чи емоційний стрес.
Власне, додати до цього можна, що інколи вистачає і психотерапії та групи психокорекційної підтримки, де учасники можуть допомогти опрацювати досвід, дослідити свої почуття та бажання, розвинути здорові механізми подолання стресу та заохотити до вивчення альтернативних безпечніших сексуальних практик.
ПІДБІР ФАХІВЦЯ
Щоби розпочати діалог із психологом для з’ясування міри необхідної для збереження психічного здоров’я реакції на різні похідні від терміну та явища “садомазохізму” у вашому житті,
Звертаєтеся безпосередньо до мене через профайл.
Підберіть фахівців з відповідними кваліфікаціями у спеціальному розділі “Простору Психологів” скориставшись універсальним “націлюванням експертизи” (expertargeting`ом) на актуальні для вас чи близьких вам людей запити, симптоми, відчуття, скарги тощо (і з можливістю визначити переваги щодо методів, спеціальностей, підходів тощо).
