Вікторія Бардаченко

Душа

2 043

Вивчення душі – це одна з ключових тем психології. Із давніх-давен люди намагаються зрозуміти, що скривається під цим поняттям і як вона впливає на наше життя та поведінку. В цій статті я розгляну душу з різних перспектив та поділюся своїми роздумами про її сутність.

Душа – це поняття, що дуже часто використовується в різних контекстах та знаходиться під впливом культурних, релігійних та філософських переконань.

В психології душа також є важливим поняттям, але її розуміння та використання в наукових дослідженнях може відрізнятися від традиційних концепцій.

З точки зору психології, душа може розумітися як внутрішній світ людини, що складається з її емоцій, думок, переживань, цінностей та вірувань. Цей внутрішній світ є унікальним для кожної людини та може бути відображеним у її поведінці та діях.

Душа в релігії

У багатьох релігіях душа сприймається як дещо божественне, що відокремлює людину від тваринного світу та надає їй надприродні здібності.

У християнстві, наприклад, душа вважається безсмертною та здатною до вічного життя після смерті тіла. У буддизмі душа розглядається як складова частина існування, яка пов’язана зі зміною форм та відносин.

У інших релігіях, таких як іслам та юдаїзм, також існує вчення про душу. У ісламі душа називається “рух”, а в юдаїзмі – “нефеш”. Обидві релігії вважають, що душа не вмирає після смерті тіла, а продовжує існувати в іншому світі.

У будь-якій релігії вчення про душу часто пов’язане з етикою та моральними принципами. Наприклад, у християнстві душа є тим, що надає людині силу бути доброю та відданою Богу. У буддизмі душа є тим, що надає людині можливість досягти просвітлення та виходу з кола перероджень.

Віра в існування душі може мати великий вплив на спосіб життя та поведінку людини. Вона може надати людині віру в свою безсмертність та важливість у Всесвіті. У той же час, віра в душу може надихати людину до допомоги іншим, бо вона вірить, що вся людська душа є частиною Божої іскри та заслуговує на повагу та гідне поводження.

Душа та психологія

У психології душа розглядається як психічне ядро людини, що відображає її особистість та індивідуальність. Так, наприклад, Карл Юнг вважав, що душа містить колективну свідомість, яка формується з індивідуального досвіду та знань, що передаються з покоління в покоління.

Фройд же вважав, що душа складається з несвідомих процесів, які впливають на нашу поведінку та емоції.

Психологи також використовують термін “душевність” для опису внутрішньої свободи, глибинності та розуміння, які можуть бути присутні в людині. Це може бути пов’язано зі здатністю до самовираження, розуміння своїх емоцій та взаємодії з іншими людьми.

Існують також різні підходи до трактування поняття душі в психології. Деякі психологи вважають, що душа не є конкретним об’єктом, який можна виміряти або вивчити, а є складною системою взаємодії різних аспектів людської психіки. Інші дослідники підходять до душі як до певної сутності, яка може бути виявлена через релігійні або духовні практики.

Однак, незалежно від того, як розуміється поняття душі в психології, воно є важливим для розуміння та дослідження людської психіки та поведінки. Душа може використовуватись для опису внутрішньої мотивації та пошуку значення у житті, що є важливими аспектами людської психіки.

Фейсбук-сторінка авторки та психологині відкриється у новому вікні

Душа та психічне здоров’я

Душа важлива для психічного здоров’я людини. За висловом Фройда, «немає нічого піднебесного, що було більш важливим, ніж здорова душа». Коли душа відчуває розлад, це може викликати різноманітні психічні проблеми, такі як депресія, тривога, розлади адаптації, фобії та інші.

Зараз на високій хвилі популярності рух самопізнання та саморозвитку. Багато людей шукають способи для покращення свого психічного здоров’я та душевного благополуччя. У цьому допомагає медитація, йога, психотерапія та інші практики, які допомагають поглибити розуміння своєї душі та її потреб.

Душа та міжособистісні відносини

Душа також впливає на наші міжособистісні відносини. Коли ми розуміємо себе та свою душу, ми можемо краще розуміти інших та спілкуватися з ними. Відкритість, співчуття та емпатія можуть допомогти нам побудувати міцні та здорові відносини з людьми навколо нас.

Крім того, віра в душу може допомогти нам побачити в інших людях більше, ніж тільки зовнішні риси та поведінку. Ми можемо бачити в них щось більше, що не можна виміряти або описати словами. Це допомагає нам бути більш терплячими та поважати інші думки та переконання.

А також, віра в душу може надихнути нас до того, щоб бути більш відкритими та ввічливими в міжособистісних відносинах. Ми можемо розуміти, що кожна людина має свою власну індивідуальність та історію, які впливають на її поведінку та дії.

Це може допомогти нам бути більш терплячими та розуміючими, коли виникають конфлікти або непорозуміння.

Віра в поняття душі може надихнути нас бути більш дбайливими та піклуватися про добробут інших. Ми можемо розуміти, що кожна людина має свої власні потреби та бажання, та допомагати її відчувати себе цінною та шанованою.

Душа та особистісний розвиток

Для багатьох людей душа є невід’ємною складовою особистісного розвитку. Вони шукають способи для поглиблення розуміння своєї душі, щоб знайти своє місце у світі та відчути сенс життя. Це може бути важливим для досягнення особистісних цілей та задоволення від життя.

Особистісний розвиток – це процес, який дозволяє нам зростати та розвиватися як особистості, вдосконалювати свої навички та здібності, розширювати свій світогляд та відчувати більшу глибину і зміст у своєму житті.

Розуміння своєї душі та її потреб може допомогти нам зростати та розвиватися як особистість, а також знайти своє місце у світі.

Існує безліч способів, які можуть допомогти нам займатися особистісним розвитком та збагачувати своє життя. Для багатьох людей, медитація є корисним способом для поглиблення розуміння своєї душі та внутрішнього світу.

Медитація допомагає знижувати рівень стресу, покращує концентрацію та підвищує рівень емоційної стійкості.

Також, психотерапія може бути корисним інструментом для особистісного розвитку та допомогти нам займатися самовдосконаленням. Психотерапевти допомагають людям розкривати свої потреби та бажання, розуміти свої емоції та поведінку та знаходити способи для здійснення змін у своєму житті.

Йога та інші форми фізичної активності також можуть допомогти нам займатися особистісним розвитком та забезпечити нам здоров’я та фізичну форму. Вони допомагають нам зосередитися на нашому тілі та внутрішньому стані, що може бути корисним для розуміння своєї душі та потреб.

Душа в сучасній психотерапії

У сучасній психотерапії поняття душі не має єдиного чіткого визначення — воно варіюється залежно від підходу, культурного контексту та філософської традиції.

Проте душа як метафора або внутрішній вимір особистості залишається важливою темою, особливо в гуманістичних, екзистенційних і трансперсональних підходах.

Далі кілька слів про те, як поняття душі використовується в різних напрямках психотерапії — з прикладами роботи психолога

Екзистенційна психотерапія

Душа тут — це символ глибинного «Я», здатного страждати, шукати сенс, сумніватися.

Приклад: Клієнт переживає кризу після втрати близької людини. Він питає: «Навіщо все це?». Терапевт не дає відповіді, а разом із ним досліджує його досвід втрати, унікальність зв’язку та зміни у світосприйнятті.

Душевний біль — це запрошення до переосмислення.

Трансперсональна психотерапія

Душа — це духовна суть людини, яка виходить за межі особистості. Тут використовуються медитації, дихальні практики, робота з символами.

Приклад: Клієнт із відчуттям «втрати себе» проходить холотропне дихання. У досвіді він бачить себе дитиною, загубленою в темному лісі. Робота йде через образ — «знайти дорогу додому до душі».

Душа — як глибинна цілісність, яку можна віднайти.

Психоаналіз

Фройд не використовував поняття душі напряму, але несвідоме, лібідо, структура «Я» часто інтерпретуються як функціональні аспекти душі.

Приклад: Клієнт відчуває внутрішній конфлікт між бажанням близькості та страхом бути відкинутим. Аналіз снів і фантазій відкриває глибинні переживання дитинства.

Несвідоме — як прихована частина душі, що говорить через симптоми.

Юнгіанський підхід

Юнг розрізняв аніму / анімус, тінь, самість — як частини душевної структури. Душа — це міст між особистим і колективним несвідомим.

Приклад: Клієнтка часто мріє про «внутрішнього мудрого старця». У терапії це виявляється образом її власної анімусної частини — внутрішнього керівника.

Пошук душі — це пошук внутрішньої гармонії через архетипи.

Гуманістична терапія (Роджерс, Перлз)

Душа — як автентичне, живе ядро особистості. Терапевт не веде, а підтримує процес «пробудження» душі.

Приклад: Людина живе «як треба», але не відчуває радості. У терапії вона вперше пробує відчути себе — що її справді живить, чого вона хоче.

Душа — як голос справжнього себе, що проситься до вираження.

Психосинтез (Роберто Ассаджіолі)

Душа — це вища інстанція, що поєднує особистість із її духовним шляхом. Є ідея “вищого Я”, яке можна усвідомлювати через практики.

Приклад: Клієнт працює з відчуттям порожнечі попри успіх. Через техніку «центрування» він входить у контакт із глибинним образом, який дає відчуття сенсу.

Душа — як точка внутрішнього керування та єдності

ПідхідЯк розуміється «душа»
Гуманістична психологіяДуша — це глибинне ядро особистості, поклик до цілісності та автентичності
Екзистенційна терапіяДуша — як потреба в сенсі, буттєвий вимір, внутрішній світ «Я»
Трансперсональна психологіяДуша — як частина вищої свідомості, пов’язана з духовним досвідом
ПсихоаналізДуша не є окремою категорією, але її функції — у несвідомому, лібідо, Я
Психосинтез (Ассаджіолі)Душа — вища інстанція особистості, що керує духовною еволюцією
Юнгіанська аналітикаДуша (anima/animus) — архетипічна складова, що впливає на глибинну структуру психіки

Практичне застосування поняття душі:

  • У терапії глибоких криз (втрата, горе, екзистенційна криза) «душевний біль» — не просто емоція, а запит на переосмислення життя.
  • У роботі з творчістю, снами, символами — терапевти часто використовують поняття душі як внутрішнього простору переживань.
  • У роботі з духовними практиками, вірою, цінностями — душа може бути точкою входу для діалогу про глибокі смисли.

Підсумки

Душа – це складна та загадкова концепція, яка відіграє важливу роль у нашому психічному здоров’ї, міжособистісних відносинах та особистісному розвитку. Це термін, який може мати різні значення для різних людей, але загалом він описує те, що є глибинним та невидимим в нашій людській природі.

Розуміння своєї душі та її потреб може допомогти нам стати більш збалансованими та здоровими людьми. Це можна досягти за допомогою різноманітних практик та методів, таких як медитація, психотерапія, йога та інші.

Навчитися слухати свою душу – це процес, який може зайняти час та зусилля, але це важливо для нашого душевного благополуччя та особистісного розвитку.

Не бійтеся досліджувати свої почуття та емоції, адже саме вони можуть надати вам найбільше інформації про вашу душу та те, що є важливим для вас у житті.

На шляху до пізнання своєї душі, важливо пам’ятати, що кожна людина унікальна та має свою власну історію та життєвий досвід. Тому, не порівнюйте себе з іншими та навчитесь приймати себе такими, які ви є. Це ключ до здорового та щасливого життя.

Підбір психотерапевта

Для початку взаємодії з фахівцем у сфері психології із метою дослідження проблематики душі для вас особисто чи небайдужих вам людей — звертайтеся до мене безпосередньо.

Або завітайте у спеціальний розділ веб-платформи, де можна зручно і швидко підібрати експертів як за однією основною спеціалізацією, скажімо “психічні типи особистості”, так і одразу за кількома, наприклад “психодіагностика”, “архетипи” і “консультація психолога” тощо

ПІДБІР ФАХІВЦІВ

У спеціальному розділі веб-платформи можна зручно і швидко підібрати експертів як за однією основною спеціалізацією, скажімо “психолог”, так і одразу за кількома, наприклад “сімейний психолог”, “психотерапевт” і “психіатр” тощо

Універсальний і простий алгоритм “націлювання експертизи” у Просторі Психологів дозволяє, при потребі чи бажанні, додавати до параметрів відбору і такі атрибути як відчуття, скарги, ціна, спеціальність, метод, стать, мова (автоматично — українська, звісно ж), досвід, стиль, галузі тощо

Інтуїтивно зрозуміла послідовність підбору фахівця на psychology.space здатна забезпечувати 100% взаємовідповідність фахівця і клієнта буквально з першого разу, що, серед іншого:

  • неабияк економить час клієнтів на безпосередній пошук потрібного рішення
  • позбавляє і клієнтів, і фахівців необхідності витрачати дорогоцінні перші хвилини консультації на достеменне з’ясування взаємовідповідності

Автор

Хобі

1 310

В широкому психологічному розумінні, хобі — це заняття, яке людина обирає для задоволення своїх інтересів та розвитку своїх здібностей.

Спектр хобі в сучасному світі може бути дуже великим: від активного відпочинку і риболовлі до збирання марок або читання книг та занять спортом тощо.

Як показує практика надання психологічної допомоги, хобі може бути дуже корисним для фізичного та психічного здоров’я людини.

Далі у цій статті, написаній на основі власного досвіду множинної психологічної роботи разом з клієнтами, я охарактеризую основні аспекти хобі саме з психологічного погляду.

ХОБІ ТА ПСИХОПРОФІЛАКТИКА

Хобі та психопрофілактика — це ефективне поєднання, яке допомагає не лише підтримувати психічне здоров’я, а й попереджувати розвиток психологічних розладів.

Захоплення можуть виконувати функцію захисного ресурсу, який знижує ризики емоційного вигорання, тривожності, депресії та міжособистісних конфліктів.

Профілактика стресових розладів

  • Хобі знижує вплив хронічного стресу завдяки переключенню уваги, емоційному розвантаженню та фізичній активності.
  • Дає людині простір для самовираження і відновлення енергії.

Підтримка емоційного балансу

  • Регулярні заняття улюбленою справою допомагають стабілізувати настрій і зменшити коливання емоцій.
  • Сприяють формуванню звичок турботи про себе.

Попередження депресивних і тривожних станів

  • Захоплення сприяють виробленню «гормонів задоволення» (дофаміну, серотоніну).
  • Хобі часто пов’язані з почуттям досягнення, що підтримує самооцінку.

Профілактика соціальної ізоляції

  • Групові або комунікативні хобі (танці, театральні гуртки, спорт, волонтерство) сприяють розвитку соціальних зв’язків.
  • Це важливо для запобігання самотності та дезадаптації.

Формування адаптивних стратегій поведінки

  • Через хобі розвиваються навички саморегуляції, усвідомлення потреб, терпіння, креативності — це чинники психологічної стійкості.
  • Такі активності можуть стати альтернативою деструктивним способам зняття напруги (алкоголь, компульсивна поведінка тощо).

ПСИХОЛОГІЧНА КОРИСНІСТЬ ХОБІ

Як уже згадувалося, хобі може мати дуже позитивний вплив на психічне здоров’я людини, адже може допомагати знімати стрес і тривогу, покращувати настрій та підвищувати самооцінку, наприклад:

Хобі як засіб самовираження

  • дозволяє людині виразити свої інтереси та ідеї,
  • допомагає розвивати її творчі здібності,
  • особливо важливе для людей, які мають труднощі з комунікацією, оскільки хобі може бути засобом знаходження спільної мови з іншими людьми.

Хобі та розвиток особистості:

Може допомогти людині розвивати свої здібності та вміння і має позитивний вплив на її особистість та професійну кар’єру.

Наприклад, заняття музикою розвиває слух та моторику рук, а також вдосконалює навички спілкування та співпраці з іншими людьми.

Виявляє сильні та слабкі сторони особистості, що дає можливість розвивати свої сильні сторони та працювати над удосконаленням слабких.

Хобі та соціальні зв’язки

  • засіб знаходження нових друзів та розвитку соціальних зв’язків;
  • наприклад, люди, які займаються спортом разом, можуть створювати дружні команди та спільноти, що сприяє розвитку соціальних зв’язків;
  • дає можливість знайомитися зі світом та з іншими людьми, що може збагатити життєвий досвід та зробити його більш насиченим.

Хобі та саморозвиток

Може бути засобом саморозвитку, якщо людина використовує його для постійного вдосконалення своїх здібностей та знань, наприклад, зайняття мовою може допомогти розвивати мовні навички та підвищувати рівень знань про інші країни та культури

Стимулює до самостійного вивчення нових технік та методів, що може допомогти у професійному розвитку.

Як видно, і з указаних, і не перелічених аспектів, наявність хобі містить багато вагомих чинників психологічної корисності для особистості.

А далі, для повноти картини та з метою заощадження часу читачів/ок охарактеризуємо психологічні контури відсутності хобі у житті сучасної людини.

НАСЛІДКИ ВІДСУТНОСТІ ХОБІ

Передовсім треба наголосити, що сама по собі відсутність хобі — не означає наявності психологічного розладу, водночас, як показує практика, саме завдяки розкриттю корисності хобі багато клієнтів позбуваються значних обсягів дискомфорту у своєму житті, зокрема:

Стрес та невротичні розлади

  • люди, які не мають хобі — частіше стикаються зі стресом та невротичними розладами.
  • тому, що вони не мають способу відпочити від повсякденних проблем та справ.
  • хобі допомагає зняти напругу та розслабитися.

Недосяжність цілей

Відчуття нудьги

Як деструктивне відчуття того, що нічим зайнятися.

Низька самооцінка

  • часто люди без хобі можуть відчувати, що вони не мають ніяких талантів або інтересів, що може призводити до низької самооцінки.
  • хобі може допомогти розвивати навички та здібності, що позитивно впливає на самооцінку та упевненість в собі.

Відсутність соціальних контактів

Як менша частота і кількість приводів для знайомства з новими людьми.

Втрата інтересу до життя

  • люди, які не мають хобі, можуть відчувати втому та невдоволення життям.
  • може бути пов’язана з відчуттям відсутності цікавих занять та задоволення від життя.
  • хобі може допомогти нам знайти радість та задоволення від життя, а також допомогти у підтриманні позитивного настрою.

Погіршення фізичного здоров’я

  • відсутність регулярної фізичної активності, яку можна отримати через хобі, може призвести до погіршення фізичного здоров’я.
  • хобі може бути джерелом фізичної активності, що може позитивно впливати на наше здоров’я та загальний стан.

Таким чином, і теорія, і практика засвідчують, що відсутність хобі може мати реальний негативний вплив на різні аспекти сучасного життя, включаючи психо-фізичний стан, самооцінку та соціальні контакти.

НАЙПОШИРЕНІШІ ХОБІ ЧОЛОВІКІВ ТА ЇХ ЕФЕКТИ

ХобіПсихологічний ефект
Спорт (футбол, баскетбол, біг, фітнес)Знижує стрес, покращує настрій через викид ендорфінів, підвищує самооцінку, розвиває дисципліну, сприяє соціалізації.
РиболовляСприяє релаксації, медитативному стану, розвитку терпіння, покращує зв’язок із природою і внутрішній спокій.
ВідеоігриРозвивають реакцію, стратегічне мислення, покращують концентрацію, але можуть викликати залежність при надмірному вживанні.
КолекціонуванняЗадовольняє потребу у впорядкуванні, контролі, підтримує концентрацію і дає відчуття досягнення.
Автомобілі, мотоциклиДає відчуття свободи і контролю, підсилює самоідентифікацію, знімає напругу, розвиває відповідальність.
Музика (гра на інструментах, слухання)Покращує емоційний стан, сприяє самовираженню, розвиває креативність і знижує тривожність.
Подорожі, активний відпочинокРозширюють світогляд, знижують рівень стресу, розвивають адаптивність і сприйнятливість до нового.
Рукоділля, майструванняСприяє концентрації, творчості, відчуттю контролю, допомагає зняти стрес і відволіктися від проблем.

НАЙПОШИРЕНІШІ ХОБІ ЖІНОК ТА ЇХ ПСИХОЛОГІЧНІ ЕФЕКТИ

ХобіПсихологічний ефект
Рукоділля (в’язання, вишивання, шиття)Заспокоює нервову систему, розвиває концентрацію, підтримує креативність і дає відчуття досягнення.
Читання книгРозширює світогляд, покращує емпатію, стимулює уяву і мислення, допомагає розслабитися.
Йога, медитація, фітнесЗнижує рівень стресу, покращує фізичне здоров’я, формує усвідомленість, сприяє емоційному балансу.
КулінаріяРозвиває творчість, дарує задоволення від процесу і результату, зміцнює зв’язок із сім’єю.
СадівництвоДопомагає відновити психоемоційний стан, стимулює терпіння, формує зв’язок із природою.
ТанціПокращують настрій, підвищують самооцінку, розвивають координацію і тілесну свідомість, допомагають емоційному розвантаженню.
Малювання, творчістьСприяє самовираженню, зниженню тривожності, розвитку креативності і концентрації.
ПодорожіРозширюють кругозір, сприяють емоційному оновленню, допомагають вийти за межі рутини і стресу.

ХОБІ І ПСИХОТЕРАПІЯ

Хобі і психотерапія дуже тісно пов’язані, оскільки захоплення можуть стати потужним інструментом для підтримки психічного здоров’я, розвитку особистості та подолання психологічних труднощів.

Хобі як ресурс для емоційної регуляції

  • Заняття улюбленою справою допомагають знизити рівень тривоги, стресу, депресивних симптомів.
  • Хобі створює можливість для релаксації, відволікання від негативних думок.

Розвиток самосвідомості та самовираження

  • Через творчі та інтелектуальні захоплення клієнти можуть краще зрозуміти свої почуття, потреби та бажання.
  • Хобі дають можливість безпечного вираження емоцій і внутрішніх переживань.

Формування позитивної самооцінки

  • Досягнення у хобі (нові навички, проекти, успіхи) зміцнюють віру в себе та свої сили.
  • Процес навчання і вдосконалення розвиває почуття компетентності.

Соціальна підтримка та інтеграція

  • Спільні хобі можуть створювати нові соціальні зв’язки, допомагають уникнути ізоляції.
  • У груповій психотерапії часто використовують арт-терапію, музикотерапію чи інші колективні активності.

Підвищення мотивації і життєвої енергії

  • Хобі дають відчуття задоволення, радості, мети, що стимулює активність і бажання жити повноцінно.
  • Вони можуть бути частиною плану самодопомоги або психотерапевтичної роботи.

Приклади інтеграції хобі в психотерапію

Тип хобіЯк використовують у психотерапії
Арт-терапія (малювання, ліплення)Допомагає опрацьовувати травми, виражати несвідомі емоції
МузикотерапіяЗаспокоює, покращує настрій, розвиває емоційну чутливість
Танці та рухова терапіяДопомагають відновити контакт із тілом, знизити напругу, підвищити енергію
Письмо (терапевтичне письмо)Сприяє самоаналізу, організації думок і почуттів
Спортивні заняттяЗнижують стрес, підвищують самооцінку і фізичний тонус

ХОБІ ТА ПСИХОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ

Тип проблемиРекомендовані хобіПояснення ефекту
Тривога і стресЙога, медитація, малювання, музикотерапія, прогулянкиЗаспокоюють нервову систему, знижують рівень кортизолу, допомагають розслабитися
Депресія і пригнічений настрійАрт-терапія, танці, письмо, заняття спортом, рукоділляПокращують настрій через творчість, фізичну активність і самовираження
Проблеми з самооцінкоюКолекціонування, спорт, навчання нових навичок, театрДопомагають відчути успіх, розвинути відчуття компетентності і впевненості
Проблеми з комунікацією і соціалізацієюКомандні види спорту, танці, театральні гуртки, волонтерствоРозвивають соціальні навички, вчать працювати в групі, формують відчуття приналежності
Травма і ПТСРМузикотерапія, арт-терапія, рухова терапія, кінезіотерапіяДопомагають безпечно виражати і проживати емоції, відновлюють зв’язок із тілом
Перфекціонізм і надмірна самокритикаТворчі заняття (малювання, письмо), медитація, садівництвоСприяють прийняттю себе, допомагають знизити внутрішній тиск і розвивати співчуття до себе
Втома і вигоранняПрогулянки на природі, хобі, пов’язане з творчістю, рукоділляВідновлюють енергію, дають емоційне розвантаження і можливість відновлення

РОБОТА З ХОБІ В РІЗНИХ ПІДХОДАХ

Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ)

Фокус: Вивчення думок і поведінки, що впливають на емоції.

Робота з хобі:

  • Використовують хобі як спосіб заміни негативних поведінкових патернів (наприклад, уникнення).
  • Планують активності для підвищення мотивації і настрою.
  • Аналізують, які думки заважають займатися хобі, і коригують їх.

Гештальт-терапія

Фокус: Усвідомлення теперішнього моменту і почуттів.

Робота з хобі:

  • Заохочують клієнта повністю занурюватися в хобі, відчуваючи свої емоції і тілесні відчуття.
  • Використовують хобі як спосіб вираження незавершених потреб і конфліктів.

Психодинамічна терапія

Фокус: Опрацювання несвідомих конфліктів і травм.

Робота з хобі:

  • Аналізують символічне значення захоплень, що можуть відображати внутрішні конфлікти або архетипи.
  • Заохочують використання творчих хобі (малювання, письмо) для вираження несвідомого.

Арт-терапія

Фокус: Використання мистецтва для психоемоційного вираження і зцілення.

Робота з хобі:

  • Хобі стає терапевтичним інструментом для опрацювання травми, стресу, внутрішніх конфліктів.
  • Клієнт створює художні роботи, що відображають його внутрішній світ.

Терапія прийняття і зобов’язань (ACT)

Фокус: Прийняття власних думок і почуттів, рух у напрямку цінностей.

Робота з хобі:

  • Хобі розглядається як спосіб реалізації життєвих цінностей і цілей.
  • Заохочується активність попри негативні емоції або думки.

Екзистенціальна терапія

Фокус: Пошук сенсу і автентичності.

Робота з хобі:

  • Використання хобі для пошуку і вираження особистісного сенсу і життєвих пріоритетів.
  • Заохочення творчої діяльності як способу самовираження.

Тілесно-орієнтована терапія

Фокус: Робота з тілом для зняття напруг і відновлення зв’язку з собою.

Робота з хобі. Рухливі хобі (танці, йога, спорт) використовують для усвідомлення і вираження емоцій через тіло.

ПІДСУМКИ

Хобі — важлива складова життя сучасної людини, що має дуже позитивний вплив на психічне та фізичне здоров’я, допомагає розвивати творчість і самовираження, сприяє розвитку особистості та соціальних зв’язків, а також стимулює саморозвиток та професійний розвиток.

Тому, вибір хобі потрібно розглядати як важливий елемент нашого життя, який може допомогти нам бути щасливішими та задоволенішими.

Незалежно від того, яке хобі людина обирає, їй важливо зосередитися на задоволенні від процесу та, якщо таке передбачає заняття — забути про очікування результату і пов’язану з цим напругу.

Вибір хобі залежить від індивідуальних бажань, здібностей та інтересів, тому важливо не боятися спробувати щось нове та насолоджуватися процесом, а ще краще — спробувати розкрити своє хобі разом з психологом.

ПІДБІР ПСИХОЛОГА

Щоби почати діалог з фахівцем щодо розвитку особистості та подолання різних психологічних проблем завдяки розкриттю потенціалу хобі, звертайтеся безпосередньо до мене або підберіть фахівців із відповідною вашій проблематиці експертизою у спеціальному розділі веб-платформи “Простір Психологів” скориставшись просунутим і простим алгоритмом

    Фейсбук-сторінка авторки та психологині відкриється у новому вікні

    Автор

    Психологічна профілактика

    2 982

    За визначенням, психологічна профілактика — це процес збереження та покращення психічного здоров’я людей шляхом попередження психологічних проблем та їх запобігання.

    Психопрофілактика має на меті допомогти людям уникнути розвитку психічних проблем, які можуть виникнути в результаті життєвих ситуацій, невдач, стресу або тривалих психологічних навантажень.

    В цілому, психологічна профілактика містить низку заходів, що допомагають підтримувати здоровий стан психіки та психологічний баланс.

    Далі у цій публікації, створеній з урахуванням практичного досвіду проведення психопрофілактичних заходів спільно з клієнтами, я всебічно схарактеризую це явище, але перед тим, як продовжити, зокрема, спеціально для тих читачів/ок, які без зайвих зволікань бажають почати діалог із психологом

    Фейсбук-сторінка авторки та психологині відкриється у новому вікні

    ЦІЛІ ТА РІВНІ ПСИХОПРОФІЛАКТИКИ

    Для початку, кілька слів про цілі та рівні цієї багатоаспектної та комплексної психологічної роботи психолога з клієнтами:

    Основними цілями психологічної профілактики є:

    • попередження розвитку психічних розладів;
    • збереження та підтримка психічного здоров’я;
    • зниження рівня стресу та покращення сприйнятливості до життєвих подій;
    • підвищення рівня самосвідомості та самореалізації;
    • покращення якості життя
    • тощо.

    Психологічна профілактика може бути проведена на різних рівнях:

    Індивідуальний рівень. На персоніфікованому рівні психопрофілактики можуть бути використані різні методики та інструменти, зокрема:

    • індивідуальні консультації психолога,
    • тренінги з саморозвитку,
    • техніки релаксації та медитації,
    • підтримка духовного розвитку
    • тощо.

    Груповий рівень: робота спрямована на забезпечення психологічного добробуту в групі, а підхід може включати:

    Організаційний рівень — психологічна профілактика на цьому рівні спрямована на забезпечення психологічного добробуту в колективі, і це може бути досягнуто через проведення тренінгів для персоналу з:

    Поверхово розібравшись із цілями та рівнями, треба окреслити наступну важливу складову психологічної профілактики, а саме її чинники.

    ЧИННИКИ ПСИХОПРОФІЛАКТИКИ

    Власне, як показує практика, для успішного підбору та реалізації плану заходів психологічної профілактики необхідно враховувати ряд факторів:

    Можливість залучення до роботи з психологічною профілактикою широкого кола фахівців з різних сфер, як-от:

    • психологи,
    • педагоги,
    • медики,
    • соціальні працівники
    • тощо.

    Систематичність проведення заходів з психологічної профілактики.

    Клієнту необхідно активно забезпечувати регулярність проведення тренінгів, консультацій та інших заходів з метою забезпечення психологічного добробуту.

    Комплексність підходу до проведення заходів з психологічної профілактики.

    Означає, що потрібно враховувати різні аспекти психічного здоров’я, такі як:

    • емоційний стан,
    • рівень стресу,
    • соціальні взаємодії
    • тощо.

    Індивідуалізація.

    Передбачає, що для досягнення ефективних результатів в психологічній профілактиці необхідно:

    • враховувати індивідуальні потреби кожної людини,
    • адаптувати підходи до конкретної ситуації та потреб користувачів.

    Звісно ж, до переліку чинників також часто зараховується і постійна оцінка результатів проведених заходів з метою їх подальшого удосконалення та покращення.

    І практика, і логіка переконливо свідчать, що психологічна профілактика є ключовою для забезпечення психічного здоров’я усіх тих майже 100% людей, які стикаються зі стресом, тривогою, депресією та іншими проблемами.

    Системне проведення заходів з психологічної профілактики допоможе зберегти та зміцнити психічне здоров’я людей і здатне підвищувати ефективність роботи та соціальну адаптованість, що, власне, досягається за допомогою відповідних масових комунікацій чи групових тренінгів із керування емоціями, управління стресом, підвищення рівня емоційного інтелекту та інших.

    Завершивши із чинниками психологічної профілактики, з огляду на потребу економити час читача для ознайомлення з повною публікацією — переходимо до методів психопрофілактики.

    МЕТОДИ ПСИХОПРОФІЛАКТИКИ

    На практиці і в теорії сучасної психології — існує багато методів психологічної профілактики, доступних для застосування на різних рівнях.

    Перелік основних із них, на мою думку, повинен містити:

    Психологічна освіта та консультування — використовуються для:

    • підвищення загального рівня знань про психологію,
    • розвитку навичок розв’язання проблем,
    • управління емоціями та стресом,
    • підвищення самооцінки та самоповаги
    • тощо.

    Тренінги. Можуть бути спрямовані на розвиток певних навичок, таких як:

    • комунікація,
    • конфліктологія,
    • керування емоціями
    • тощо

    А застосовуються для індивідів, груп та організацій

    Релаксація. Релаксаційні вправи та техніки допомагають:

    • знижувати рівень стресу та тривоги,
    • збільшувати рівень емоційної стійкості,
    • покращувати настрій.

    Вправи можуть бути виконані як індивідуально, так і в групі.

    Соціальна підтримка

    • взаємодія з друзями, родиною, колегами по роботі,
    • підключення до психологічних спільнот.
    • соціальні контакти, які допомагають зменшити відчуття самотності та покращують психічний добробут.

    Здоровий спосіб життя. Правильне харчування, регулярна фізична активність та достатній сон допомагає:

    • знизити ризик розвитку психічних проблем,
    • покращити загальний стан здоров’я.

    Застосування одного чи одразу кількох методів психологічної профілактики є важливою складовою здоров’я та гаразду людини, адже це система заходів, спрямованих на зниження ризику розвитку психічних проблем, збереження та зміцнення психічного здоров’я та покращення якості життя.

    МЕТА І ЗАВДАННЯ ПСИХОПРОФІЛАКТИКИ

    Таким чином, основне завдання психологічної профілактики — це попередження виникнення психічних розладів та проблем, що виникають у зв’язку зі стресом, депресією, тривогою, психосоматичними розладами та іншими психічними станами.

    Основна мета психологічної профілактики — полягає в збереженні та зміцненні психічного здоров’я людини.

    Відповідно, засіб досягнення мети і виконання завдання — комплексна робота з емоційно-психологічним станом людини, її мисленням, поведінкою, способами взаємодії зі світом, здатністю керувати емоціями та покращувати взаємодію з іншими людьми.

    До розширеного переліку завдань психопрофілактики, на мій погляд, варто додати також:

    1. Розвиток навичок емоційного регулювання та здатності до адаптації.
    2. Розвиток комунікаційних навичок, що допоможуть підвищити якість взаємодії з навколишніми людьми.
    3. Підвищення рівня самооцінки та розвиток позитивного ставлення до себе та своєї життєвої ситуації.
    4. Розвиток навичок стресостійкості та управління власними емоціями.
    5. Забезпечення здорового способу життя, що включає правильне харчування, достатній рівень фізичної активності та надання переваги здоровому способу життя.
    6. Попередження насильства та інших форм соціальної дискримінації, що може викликати стрес та травмувати психіку людини.
    7. Розвиток психологічної культури серед населення, що полягає у підвищенні розуміння власних та чужих емоцій, а також розвитку емпатії та співчуття.
    8. Організація психологічних програм та психологічного консультування з метою допомоги людям, які потребують психологічної підтримки.
    9. тощо.

    Власне, для повноти загальної картини про її суть та особливості, залишилось зробити кілька узагальнень.

    Психопрофілактика у різних підходах

    ПідхідПсихопрофілактичні акцентиПриклади застосування
    Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ)Профілактика через корекцію викривлень мислення та навчання навичкамТренінги стресостійкості, роботи з негативними установками
    Психоаналіз / психодинамікаУникнення симптомів через усвідомлення витісненого матеріалуРобота з батьківськими фігурами, інтерпретація переносу
    Гештальт-терапіяПрофілактика через усвідомлення себе в моменті, відновлення контактуГрупові вправи, фокус на потребах і межах
    Позитивна психотерапіяПрофілактика через баланс сфер життя, розвиток ресурсів особистостіРобота з п’ятьма базовими цінностями, «багатовекторне мислення»
    Тілесно-орієнтована терапіяВивільнення напруги і стресу через тілесну роботуДихальні практики, біоенергетичні вправи
    Транзактний аналізПрофілактика через розпізнавання і зміну неадаптивних сценаріїв життяАналіз ігор, трансакцій, рольових патернів
    ПсихосинтезПрофілактика через інтеграцію особистості, усвідомлення внутрішніх ролейПрактики ідентифікації, карта «субособистостей»
    Системна сімейна терапіяПрофілактика через гармонізацію сімейної системи та ролейРобота з трикутниками, коаліціями, родовими сценаріями
    Клієнт-центрована терапія (Роджерс)Профілактика через створення безпечного середовища прийняттяГрупи підтримки, слухання без оцінки
    Наративна терапіяПрофілактика через переосмислення особистої історіїРобота з метафорами, «переписування» сценаріїв

    Що це дає практикові?

    • Можливість підібрати відповідні інструменти під клієнта і ситуацію.
    • Ширше бачення профілактики — не лише уникнення хвороби, а й розвиток.
    • Створення комплексних програм (наприклад, на базі школи, організації, громади)

    Психопрофілактика у роботі психолога

    Психопрофілактика — це система заходів, спрямованих на попередження психологічних порушень, збереження психічного здоров’я та підвищення стресостійкості.

    Вона охоплює всі етапи: від первинного інформування до роботи з групами ризику та попередження рецидивів.

    Основні рівні психопрофілактики:

    РівеньМетаПриклади заходів
    ПервиннаЗапобігти виникненню проблемПсихопросвіта, тренінги емоційного інтелекту
    ВториннаВиявити й втрутитися на ранніх стадіяхПсиходіагностика, консультації у кризових станах
    ТретиннаНе допустити загострення або рецидивуСупровід після терапії, групи підтримки

    Основні напрямки психопрофілактичної роботи

    Психопросвіта

    • Теми: стрес, тривога, емоційне вигорання, саморегуляція
    • Формати: лекції, вебінари, соціальні кампанії

    Тренінги особистісного розвитку

    • Навички: емоційна регуляція, спілкування, вирішення конфліктів
    • Аудиторія: студенти, працівники, батьки, підлітки

    Кризова інтервенція

    • Робота в надзвичайних ситуаціях, під час втрат, травм
    • Формати: гарячі лінії, психологічна перша допомога

    Скринінг та діагностика. Виявлення ранніх ознак психоемоційного виснаження, порушень адаптації

    Формування культури звернення по допомогу

    • Усунення стигми щодо психотерапії
    • Популяризація психологічної грамотності

    Роль психолога у психопрофілактиці

    • Виступає фасилітатором змін у системах (освітніх, корпоративних, медичних)
    • Забезпечує індивідуальний супровід для попередження глибших порушень
    • Розробляє інструменти профілактики під конкретну цільову групу (діти, військові, вчителі, підлітки тощо)

    Психологічна профілактика як процес

    ЕтапЗмістПриклади інтервенцій
    1. ДіагностичнийВизначення рівня ризику, вразливості, стрес-факторівТестування, опитування, скринінги
    2. Інформаційно-просвітницькийНадання знань про психіку, емоції, стрес, механізми самодопомогиЛекції, тренінги, інфографіка
    3. Формування навичокРозвиток психоемоційної грамотності, саморегуляціїПсихотренінги, вправи з КПТ, тілесні техніки
    4. Корекційно-профілактичнийРобота з уже виявленими схильностями до порушеньІндивідуальні чи групові консультації
    5. Рефлексивно-оцінювальнийАналіз ефективності профілактичних заходівЗворотний зв’язок, адаптація програм

    Принципи профілактичної роботи

    • Регулярність і системність
    • Доступність і зрозумілість для цільової аудиторії
    • Добровільність і повага до особистості
    • Націленість не лише на ризики, а й на розвиток ресурсів

    Психологічна профілактика для дітей та підлітків

    Мета: розвиток емоційного інтелекту, зниження тривожності, профілактика булінгу

    НапрямПриклад заходу
    Емоційна грамотністьГра “Щоденник емоцій”, вивчення назв емоцій, обговорення ситуацій
    Антибулінгова профілактикаІнтерактивні заняття про кордони, емпатію, асертивність
    Стрес-менеджментДихальні вправи, малювання емоцій, тілесна розрядка

    Психологічна профілактика для батьків

    Мета: підтримка батьківських компетенцій, профілактика вигорання, конфліктів з дітьми

    НапрямПриклад заходу
    ПсихопросвітаСемінар “Емоційні потреби дитини”, “Поведінка — це повідомлення”
    Профілактика емоційного вигоранняМайстер-клас “Тайм-менеджмент батька/матері”, практика “5 хвилин на себе”
    Комунікативні навичкиТренінг ненасильницького спілкування

    Психологічна профілактика для педагогів та освітян

    Мета: запобігання професійному вигоранню, зниження тривожності, покращення командної взаємодії

    НапрямПриклад заходу
    Профілактика вигоранняПсихотренінг “Зона ресурсності”, робота з тілесними зажимами
    Управління емоціямиПрактикум “Емоційна гігієна на робочому місці”
    Робота в командіГрупові вправи на довіру, відкритий діалог

    Психологічна профілактика для медичних працівників

    Мета: зниження емоційного виснаження, профілактика ПТСР, підтримка команд

    НапрямПриклад заходу
    Стрес-менеджментНавчання методам короткострокової саморегуляції під час зміни
    ВідновленняГрупи підтримки, техніки швидкої релаксації, тілесно-орієнтовані вправи
    Комунікація з пацієнтамиТренінг “Складні розмови”, розвиток навичок емпатичного слухання

    Психологічна профілактика у корпоративному середовищі

    Мета: профілактика хронічного стресу, поліпшення клімату в колективі, розвиток м’яких навичок

    НапрямПриклад заходу
    Емоційна саморегуляціяОнлайн-марафон “Мікропауза протягом дня”, практики дихання
    Профілактика вигоранняТренінг “Перевантаження та межі”, коучинг ресурсів
    Корпоративна культураКомандні сесії зі зворотного зв’язку, фасилітація цінностей

    Психологічна профілактика у літньому віці

    Мета: профілактика депресії, ізоляції, підтримка самоцінності

    НапрямПриклад заходу
    Підтримка психічного здоров’яЗустрічі в клубах, ігрові й мистецькі активності
    Підвищення життєвого тонусуПрогулянки з психологом, музикотерапія
    Соціальна активністьВолонтерські ініціативи, наставництво для молоді

    ПІДСУМКИ

    В цілому, психологічна профілактика спрямована на створення умов, які допоможуть людям уникнути психологічних проблем, розвиватися як особистість та підвищувати свій загальний рівень психічного здоров’я.

    Зокрема, це може передбачати створення сприятливих умов для навчання та роботи, забезпечення доступу до медичної допомоги та психологічної підтримки, підвищення рівня свідомості щодо психічного здоров’я та сприяння у набутті навичок саморегуляції, самопідтримки.

    У світлі останніх подій, пов’язаних з пандемією COVID-19 та підлою війною росії проти України — психологічна профілактика набула особливої важливості як на індивідуальному, так і загальнонаціональному рівні.

    Психологічна профілактика — це систематичний процес, спрямований на попередження психоемоційних порушень, збереження психічного здоров’я, формування адаптивної поведінки та розвиток ресурсності особистості.

    ПІДБІР ПИХОЛОГА

    Щоби проконсультуватися щодо вашого індивідуального комплексу заходів психопрофілактики, звертайтеся безпосередньо до мене або підберіть відповідних фахівців у спеціальному розділі веб-платформи “Простір Психологів“.

      Автор

      Психологічні тести

      3 073

      В широкому розумінні, психологічні тести — це один із методів вивчення людської психіки (психодіагностики), який має на меті отримання об’єктивної інформації про певні психічні якості і характеристики особистості.

      В сучасній психології тести використовуються для дослідження великої кількості факторів, від оцінки інтелектуальних здібностей до визначення особистісних рис.

      На практиці, психологічні тести часто допомагають у пошуку шляхів подолання різних психологічних проблем, зокрема тих, які стосуються розвитку, самопізнання та самореалізації людини.

      В даній статті я розгляну основні типи психологічних тестів, їх особливості, принципи побудови тестів та застосування їх в різних сферах життя крізь призму власного досвіду.

      ТИПИ ПСИХОЛОГІЧНИХ ТЕСТІВ

      Існує велика кількість психологічних тестів, які можна класифікувати за різними ознаками.

      На мою думку, одним із найважливіших критеріїв класифікації є ціль використання тесту, відповідно, за цією ознакою всі психологічні тести можна поділити на дві основні групи:

      1. Діагностичні тести – призначені для виявлення наявності або відсутності певних психічних порушень, рівня розвитку певних психічних функцій, а також для виявлення особистісних рис.
      2. Тести перевірки знань – призначені для вимірювання рівня знань та розуміння певних психологічних понять.

      СТРУКТУРА ТЕСТІВ

      Практика засвідчує, що здатність тестів надавати достеменну та об’єктивну інформацію заснована на їх структурі та дотриманні ряду особливостей, а саме:

      Розробка на підставі наукових досліджень та/або теоріях чи моделях, що мають підтвердження в психологічній науці.

      • Це забезпечить валідність тесту, тобто можливість вимірювання того, що справді має бути виміряно.

      Стандартизація свідчить, що тест повинен мати стандартизовану форму, проходити за однакових умов та мати чітко визначені правила проведення.

      • Це дозволяє зробити результати тестування об’єктивними та порівнянними.

      Надійність (реліабельність) тесту означає, що він дає стабільні та точні результати при повторному використанні в однакових умовах.

      • Це досягається шляхом використання надійних методик та алгоритмів оцінювання результатів тестування.

      Нормування тесту передбачає, що результати тестування повинні бути порівняні з результатами інших людей, які проходили той же тест.

      • Дозволяє зробити результати об’єктивними та дати можливість порівняти результати різних людей.

      Забезпечення конфіденційності та захисту персональних даних опитуваного.

      • Психологічні тести містять чутливу та приватну інформацію про людину, тому їх повинні зберігати в безпечному та конфіденційному місці.
      • Для забезпечення конфіденційності можуть використовуватися різні методи, такі як шифрування даних, захист від несанкціонованого доступу та забезпечення анонімності опитуваних.

      Адекватність означає, що тест повинен бути адекватним до тих вимірювань, які мають бути здійснені.

      • Наприклад, якщо тестується інтелект, то тест повинен міряти саме інтелект, а не інші фактори, такі як емоційний стан чи моторика.

      Загалом, структура психологічних тестів потребує складної та відповідальної підготовки, яка потребує дотримання ряду вимог та стандартів.

      Від правильної структури психологічних тестів залежить їх надійність, об’єктивність та доцільність використання.

      На практиці, психологічні тести можуть бути дуже корисними для визначення рівня інтелекту, особистісних рис, нахилів до певних дій та інших аспектів психіки людини, однак, при їх використанні слід завжди дотримуватися етичних принципів та забезпечувати конфіденційність даних опитуваних.

      ЗАСТОСУВАННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ТЕСТІВ

      При застосуванні психологічних тестів необхідно дотримуватись певних правил. Найважливішим з них є дотримання принципу добровільності тестування. Особа повинна мати можливість вільно обирати, чи брати участь у тестуванні.

      Також необхідно дотримуватись принципів конфіденційності та анонімності результатів тестування. Іншим важливим моментом є якість підготовки психолога, який проводить тестування, оскільки від цього залежить якість результатів.

      Практика показує, що психологічні тести можуть застосовуватись в дуже різних сферах життя, від педагогіки та медицини до бізнесу та професійного самовизначення, зокрема:

      У педагогіці тести психіки можуть використовуватись для виявлення підходів до навчання та знань учнів, а також для виявлення обдарованих дітей та їх подальшого розвитку.

      У медицині психічні тести можуть використовуватись для діагностики різних психічних захворювань, таких як депресія, тривожність, шизофренія тощо.

      • Також тести можуть допомогти в оцінці ризиків виникнення певних захворювань та у підборі оптимального методу лікування.

      У бізнесі психологічні тести можуть використовуватись для оцінки кваліфікації кандидатів на посаду, їхнього потенціалу для розвитку та адаптації до нових умов роботи.

      • Також тести можуть використовуватись для формування команд та управління персоналом.

      У професійному самовизначенні (профорієнтації) психологічні тести можуть допомогти визначити інтереси, здібності та характеристики особистості людини, що дозволить краще зорієнтуватись у виборі професії та кар’єрних шляхів розвитку кар’єри.

      РИЗИКИ ТА ОБМЕЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ТЕСТІВ

      Незважаючи на широке практичне застосування психологічних тестів, звісно ж, існують і потенційні ризики та обмеження їх використання.

      Одним з найбільш поширених ризиків психологічних тестів, на мій погляд, є можливість зловживання результатами тестів, зокрема, використання їх у цілях, не пов’язаних з психологічною діагностикою та допомогою.

      Також важливо пам’ятати, що психологічні тести не є повноцінним замінником професійної психологічної діагностики та консультації, адже результати тестів можуть бути неточними або спотвореними в залежності від багатьох факторів, таких як настрій, ставлення до тестування, фізичний стан тощо.

      Не можна також забувати про культурно-світоглядні, мовні та інші індивідуальні особливості людини.

      Зокрема, деякі тести можуть бути непридатними для певних культур, оскільки вони містять завдання та запитання, які не мають сенсу або мають іншу семантику у цих культурах.

      Крім того індивідуальні особливості людини, такі як рівень розвитку когнітивних функцій, особистісні риси, рівень тривожності тощо, можуть впливати на результати тестів.

      НАЙПОШИРЕНІШІ СУЧАСНІ ПСИХОЛОГІЧНІ ТЕСТИ

      Тести діагностики особистості

      Назва тестуКороткий опис
      MMPI-2 (Міннесотський багатофакторний)Широкий клінічний тест особистості. Виявляє психопатології, тривожність, депресію
      16 PF (Раймонд Кеттелл)Оцінка 16 факторів особистості. Використовується в профвідборі та коучингу
      NEO-PI-R / NEO-FFIВимірювання “Великої п’ятірки” (Big Five): відкритість, доброзичливість тощо
      MBTI (Майєрс-Бріґґс)Визначення 16 типів особистості за Юнґом. Популярний у HR, коучингу
      SHL OPQ32Корпоративний тест для оцінки поведінкових рис у професійному середовищі

      Тести інтелекту

      Назва тестуКороткий опис
      WISC-V / WAIS-IVТест Векслера (дитячий / дорослий) — діагностика IQ
      Raven’s Progressive MatricesНевербальний тест на логічне мислення та абстракцію
      Stanford-Binet TestОдин з найстаріших IQ тестів. Використовується і сьогодні

      Тести для профорієнтації та кар’єрного консультування

      Назва тестуКороткий опис
      Strong Interest InventoryВиявлення професійних інтересів
      Holland Code (RIASEC)Типологія професійних інтересів: Реаліст, Дослідник, Артист тощо
      Motivational MapВизначення ключових мотиваторів людини

      Тести для діагностики тривоги, депресії, стресу

      Назва тестуКороткий опис
      Beck Depression Inventory (BDI-II)Стандартизована шкала для вимірювання симптомів депресії
      Beck Anxiety Inventory (BAI)Шкала тривожності від Аарона Бека
      DASS-21Оцінка депресії, тривоги, стресу одночасно
      HADS (Hospital Anxiety and Depression Scale)Використовується в соматичних і клінічних умовах

      Проективні тести

      Назва тестуКороткий опис
      Тест РоршахаІнтерпретація чорнильних плям — для глибинної діагностики
      Тематичний аперцептивний тест (TAT)Інтерпретація зображень, що розкриває внутрішні конфлікти
      Тест «Дім-Дерево-Людина» (HTP)Малюнковий проективний тест — особливо в дитячій практиці

      Тести саморефлексії та самопізнання

      НазваСфера
      Тест ЛюшераКолірна діагностика емоційного стану
      Gallup CliftonStrengthsВизначення сильних сторін і талантів
      Тест Айзенка (EPI)Оцінка екстраверсії, нейротизму, психотизму
      Big Five (Open-Source)Безкоштовні онлайн версії великої п’ятірки

      ПСИХОЛОГІЧНІ ТЕСТИ І ТЕРАПІЯ

      Психологічні тести відіграють важливу роль у терапевтичному процесі: вони допомагають психологу краще зрозуміти клієнта, уточнити діагноз, оцінити динаміку змін і сформувати більш точну стратегію втручання.

      Нижче — огляд взаємозв’язку між тестуванням і психотерапією в різних напрямках.

      Тести допомагають:

      • зібрати об’єктивну інформацію на додаток до суб’єктивної розповіді клієнта;
      • виявити психологічні особливості, які не завжди усвідомлюються клієнтом;
      • сформулювати попередній запит.

      Приклади:

      • BDI-II (шкала депресії Бека) — корисна в когнітивній терапії для виявлення рівня депресивності.
      • 16 PF — допомагає у формуванні цілісного портрету клієнта в коучинговій практиці.
      • MMPI-2 — використовується для клінічної діагностики при складних запитах.

      Динамічне спостереження та оцінка змін

      Тести застосовуються повторно протягом терапії, щоби:

      • відстежувати прогрес;
      • коригувати цілі терапії;
      • перевіряти, як змінюється самосприйняття та емоційний стан клієнта.

      Наприклад:

      • DASS-21 — на початку і після кількох сесій КПТ.
      • Скалярні анкети самооцінки (напр. шкала суб’єктивного благополуччя).

      Вибір підходу і стилю терапії

      Тестування допомагає підібрати методику, яка:

      • відповідає типу особистості клієнта (наприклад, інтровертам — глибші інсайт-орієнтовані підходи);
      • враховує когнітивні стилі (наприклад, у когнітивній терапії важлива структура мислення);
      • визначає рівень психологічної захищеності (наскільки клієнт готовий до інтенсивної роботи).

      Проективні методики — інструменти глибинної терапії

      Проективні тести не просто діагностують, а й:

      • запускають процес саморефлексії;
      • дають терапевтові можливість спостерігати несвідомі теми;
      • стають психотерапевтичним інструментом (наприклад, інтерпретація образів у ТАТ).

      Застосування в різних підходах

      ПідхідВикористання тестів
      КПТСтандартизовані опитувальники: BDI, BAI, DASS
      ГештальтРідше використовує тести, але можливе застосування самооцінних шкал
      ПсихоаналітичнийЧастіше проективні методики — ТАТ, Роршах
      Позитивна психотерапіяШкали ресурсів, мотивації, цінностей
      КоучингТипологічні (MBTI, Big Five), мотиваційні карти

      Тлумачення результатів психологічних тестів

      Тлумачення результатів психологічних тестів — це аналітичний і етичний процес, який поєднує стандартизовані дані з клінічним мисленням психолога.

      Нижче про ключові принципи, етапи та приклади, які допоможуть краще зрозуміти, як працювати з результатами тестів у психологічній практиці.

      Принципи тлумачення

      • Цілісність: результати тесту не трактуються ізольовано, а завжди в контексті запиту клієнта, його особистої історії та невербальних проявів.
      • Порівняння з нормами: оцінюється, наскільки показники відрізняються від норми (за віком, статтю, культурним середовищем).
      • Інтеграція даних: поєднання кількох тестів, спостережень і бесід створює більш повну картину.
      • Не судити, а розуміти: тести показують тенденції, а не визначають особистість повністю.

      Етапи тлумачення

      Первинна оцінка: Чи відповідав клієнт усвідомлено та чесно? Чи є аномальні відповіді або ознаки симуляції/аггравації?

      Кількісний аналіз: перевірка балів за шкалами, зіставлення з нормативними таблицями та визначення, які шкали вийшли за межі норми.

      Якісний аналіз: аналіз структури відповідей (напр., тривожність + песимізм + високий контроль), визначення домінантних тенденцій особистості та висновки щодо можливих внутрішніх конфліктів.

      Психологічна інтерпретація:

      • Переклад результатів на мову клієнта: «Цей результат говорить, що вам властиво…», «Це може впливати на те, як ви…».
      • Включення результатів у терапевтичний діалог.
      • Уточнення запиту або корекція терапевтичної стратегії.

      Типові помилки тлумачення

      • Надмірна залежність від тесту без урахування контексту.
      • Формулювання «у вас депресія» замість «у ваших відповідях простежуються ознаки пригнічення».
      • Переоцінка однієї шкали без аналізу комбінацій шкал.

      Тлумачення в діалозі з клієнтом

      • Говорити доступною, емпатичною мовою.
      • Давати приклади із повсякденного життя.
      • Запитати: «Що з цього вам відгукується?», щоб підключити клієнта до рефлексії.
      • Пояснити, що це — інструмент для кращого самопізнання, а не «ярлик».

      ПІДСУМКИ

      Психологічні тести є важливим інструментом для діагностики психічного стану та характеристик особистості, що застосовуються у різних сферах, таких як педагогіка, медицина, бізнес, професійне самовизначення тощо.

      Проте, крім того, що необхідно дотримуватись певних принципів застосування тестів, таких як добре знання та вміння з їхнього застосування, дотримання етичних принципів, врахування культурних та індивідуальних особливостей людини, треба зважати і на обмеження та ризики їх некоректного використання.

      При виборі психологічного тесту важливо:

      1. Керуватись метою його застосування, враховувати його валідність та реліабельність.
      2. Проконсультуватися із фахівцем з психологічних тестів та узгодити чи змінити цей вибір.

      Кваліфікований психолог перед тестуванням має попередити опитувану людину про суть, мету та правила проходження психологічного тесту, а після — проаналізувати результати та зробити висновки з урахуванням індивідуальних та культурних особливостей людини.

      ПІДБІР ПСИХОЛОГА

      Щоби почати процес дослідження свого потенціалу, самопізнання та самореалізації — своєчасно контактуйте безпосередньо зі мною або підберіть фахівців у проведенні психологічних тестів на спеціальній сторінці веб-платформи “Простір Психологів”.

      Насамкінець, позаяк психологічні тести є важливим інструментом для допомоги людині у різних сферах життя — ви чи ваші близькі можете самостійно використовувати їх аби отримати об’єктивну інформацію про психічний стан та характеристики особистості.

      Однак, необхідно пам’ятати що існують обмеження та ризики використання тестів, а відтак найкраще дотримуватись етичних принципів їх застосування разом з психологом.

      Фейсбук-сторінка авторки та психологині відкриється у новому вікні

      Автор

      Психологічна допомога

      2 536

      Психологічна допомога — це процес, у якому спеціаліст з психології надає експертну підтримку людям, які потребують допомоги у розв’язанні психологічних проблем, зокрема тривожності, депресії, стосунків, насилля, зловживання речовинами, неадекватної поведінки тощо.

      На практиці, психологічна допомога є дуже важливим елементом забезпечення ментального здоров’я та добробуту суспільства, адже може допомогти людям знизити ризик розвитку психічних розладів та покращити якість життя.

      Психологічна допомога може бути надана в різних формах, включаючи психологічні консультації, психотерапію, групову терапію, психіатричне лікування тощо.

      Далі у цій статті, написаній на основі сучасної теорії та власного практичного досвіду, я охарактеризую різні типи психологічної допомоги та різнобічно розгляну її важливість для ментального здоров’я і досягнення балансу в житті.

      Фейсбук-сторінка авторки та психологині відкриється у новому вікні

      ОЗНАКИ ПОТРЕБИ У ПСИХОЛОГІЧНІЙ ДОПОМОЗІ

      На практиці, симптоми та ознаки, що свідчать про потребу у психологічній допомозі, можуть бути як явними, так і прихованими.

      Вони стосуються емоційної, когнітивної, поведінкової та фізіологічної сфер і вказують, що людині варто звернутися до психолога або психотерапевта.

      Емоційні симптоми потреби у психологічній допомозі

      • Відчуття постійного смутку, пригніченості або емоційного спустошення
      • Часті перепади настрою, безконтрольні сльози, дратівливість
      • Почуття безнадії, внутрішньої порожнечі, втрати сенсу
      • Тривожність, постійне очікування небезпеки
      • Нездатність радіти навіть позитивним подіям (ангедонія)

      Поведінкові симптоми потреби у психологічній допомозі

      • Соціальна ізоляція, уникнення контактів
      • Порушення сну (безсоння або надмірна сонливість)
      • Зловживання алкоголем, ліками, їжею або іншими речовинами
      • Зниження працездатності, втеча у прокрастинацію
      • Надмірна агресія, імпульсивні вчинки

      Когнітивні симптоми потреби у психологічній допомозі

      • Негативні думки про себе, почуття провини чи непотрібності
      • Труднощі з концентрацією, запам’ятовуванням, прийняттям рішень
      • Нав’язливі думки, румінації (постійне прокручування одних і тих самих переживань)
      • Страх втратити контроль над своїми думками або поведінкою

      Фізичні (психосоматичні) симптоми потреби у психологічній допомозі

      • Хронічна втома, навіть після відпочинку
      • Головні болі, біль у шлунку, напруга в м’язах без медичних причин
      • Серцебиття, тремтіння, пітливість, проблеми з диханням (особливо при тривозі)
      • Порушення апетиту (втрата або переїдання)

      Кризові сигнали потреби у психологічній допомозі

      • Суїцидальні думки, наміри або спроби
      • Відчуття, що життя “не має сенсу”
      • Гостра реакція на втрату, насильство, травму
      • Флешбеки, нічні кошмари, симптоми ПТСР після травматичних подій

      Звернення по психологічну допомогу — не прояв слабкості, а крок до зрілості, турботи про себе і своє майбутнє.

      ВИДИ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ

      На практиці, психологічна допомога може бути надана в різних формах та варіаціях, що дозволяє підібрати оптимальний варіант для кожного окремого випадку.

      Серед найпоширеніших різновидів психологічної допомоги, на мій погляд, варто відзначити:

      Базова психологічна допомога

      • це підтримка, що надається людям, які не потребують серйозної терапії або лікування, але можуть бути занадто напруженими або відчувати дискомфорт;
      • може включати спеціальні методики для зменшення стресу, релаксації та заспокоєння.

      Психологічні консультації:

      • це процес, у якому людина отримує розуміння своїх емоцій та поведінки, що допомагає зробити кращі висновки та ухвалити рішення;
      • можуть відбуватися особисто, по телефону, відеозв’язку або навіть у VR-середовищі.

      Психоемоційна підтримка

      • вид допомоги, що надається людям, які переживають труднощі, але не вимагають терапії, потребуючи тільки підтримки і розуміння;
      • цей тип допомоги може включати просто спілкування з психологом, який може надати підтримку, поради та пояснення.

      Психотерапія

      • комплексний процес, включаючи психологічні методики, що допомагають людині розкрити та вирішити свої проблеми;
      • може передбачати когнітивно-поведінкову терапію (КПТ), психодинамічну, гештальт, психоаналіз, інтерактивну тощо.

      Групова та сімейна терапія

      • процес, у якому психолог працює з групою людей або з сім’єю, щоб допомогти їм зрозуміти та вирішити психологічні проблеми;
      • корисна для людей, які переживають подібні проблеми, оскільки вони можуть отримати підтримку одне від одного та почути думки інших;
      • допомагає покращити розуміння та комунікацію між членами родини та вирішити конфлікти.

      Психіатрія

      Медичний підхід до лікування психічних розладів, де лікар може призначити ліки та інші медичні процедури, щоб зменшити симптоми.

      Психокорекція

      Метод, за яким психолог може допомогти людині змінити свою поведінку та думки, що може покращити її життя.

      Онлайн-терапія та онлайн-допомога

      • процес, у якому психолог може надавати допомогу людині через Інтернет;
      • може бути корисним для тих, хто має обмежений доступ до психологічної допомоги або комусь, хто перебуває в іншому місці або країні;
      • Онлайн-терапія може включати відеозв’язок, чат, телефон, електронну пошту або VR-середовище.

      Практично, вибір типу допомоги залежить від конкретного випадку, проблеми, яку потрібно вирішити та особистих потреб людини.

      Відтак, щоби вибрати оптимальний варіант психологічної допомоги — своєчасно звертайтеся до фахівців, зокрема безпосередньо до мене чи підібравши відповідного спеціаліста у спеціальному розділі веб-середовища “Простір Психологів“.

      СПЕЦИФІКА ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ

      Природно, що психологічна допомога має свої власні принципи та закономірності, які ґрунтуються на знаннях і розумінні людської психіки та поведінки.

      На мій погляд, серед основних принципів, що є важливими для надання ефективної психологічної допомоги, треба виокремити:

      • Взаємна довіра. Мабуть найбільш важливий принцип, який дозволяє створити довірливе середовище, де людина може відкрито говорити про свої проблеми та емоції.
      • Спокійний стиль спілкування. Передбачає, що психолог дотримується спокійного та нейтрального стилю спілкування, аби допомогти людині розмовляти вільно та без перешкод.
      • Стимулювання розвитку індивідуальних ресурсів. Означає, що психолог повинен допомогти людині знайти внутрішні ресурси, які вона може використовувати для подолання проблем.
      • Індивідуальний підхід. Значить, що кожна людина унікальна і психолог повинен дотримуватися персоналізованого підходу до кожного клієнта.

      Звісно, що специфіка психологічної допомоги може бути різною для різних категорій населення, оскільки кожна група має свої особливості та потреби.

      Наприклад, психологічна допомога для дітей може бути орієнтована на гру та творчість, тоді як для літніх людей вона може бути спрямована на збереження когнітивних функцій та підтримку соціальної активності тощо.

      В цілому, усі види психологічної допомоги дозволяють людям покращити свій психічний та емоційний добробут, знизити рівень стресу та тривоги, подолати депресію і травми та багато іншого.

      ЕФЕКТИВНІСТЬ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ

      Різноманітні види психологічної допомоги, як-от базова допомога, консультування, психотерапія та психіатрія, допомагають знайти ефективні шляхи для подолання проблем та покращення якості життя.

      Результативність психологічної допомоги доведена масою досліджень, а її ефективність залежить від багатьох факторів, зокрема:

      • взаємодії між клієнтом та психологом;
      • психологічної підтримки та навичок, які людина отримує від свого психолога;
      • своєчасності звернення.

      Тому, важливо розуміти, що звернення до психолога — це не лише абсолютно нормальна річ, а й нерідко необхідна, причому як для заощадження часу, зусиль та коштів, так і для ґрунтовності результату.

      Психологічна допомога, як правило, може включати не лише звернення до кваліфікованого професіонала, а й пошук підтримки від родини та друзів, збереження відкритості та довіри до свого психолога, а також зосередження на своєму самопізнанні та розвитку власної психологічної стійкості.

      Насамкінець, додам, що у світі, де зростає кількість стресових ситуацій та погіршується екологічна ситуація загалом, а особливо в Україні, яка зазнає підлої агресії супостата — психологічна допомога є надзвичайно важливим інструментом для збереження ментального здоров’я суспільства в цілому.

      Завдяки своєчасному зверненню до кваліфікованих професіоналів, збереженню відкритості та готовності до змін, що супроводжують процес психологічної допомоги — не лише індивід, а й соціум можуть досягати бажаних результатів і покращувати якість життя.

      Психологічна допомога у різних підходах

      Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ)

      Фокус: Зв’язок між думками, емоціями та поведінкою.
      Мета: Змінити деструктивні переконання та формувати адаптивні стратегії поведінки.
      Методи:

      • Когнітивна реструктуризація
      • Поведінкові експерименти
      • Ведення щоденників думок
        Типові запити: тривожні розлади, депресія, ОКР, фобії

      Гештальт-терапія

      Фокус: Усвідомлення власного досвіду в «тут-і-зараз».
      Мета: Здійснення контакту із собою та середовищем, завершення «незавершених гештальтів».
      Методи:

      • Техніка порожнього стільця
      • Робота з тілесними відчуттями
      • Зосередженість на теперішньому моменті
        Типові запити: конфлікти у стосунках, самооцінка, кризи

      Психоаналіз / психодинамічна терапія

      Фокус: Несвідомі конфлікти та внутрішні мотиви.
      Мета: Усвідомити приховані причини симптомів, трансформувати внутрішні конфлікти.
      Методи:

      • Аналіз сновидінь
      • Інтерпретація опору й переносу
      • Вільні асоціації
        Типові запити: повторювані життєві сценарії, глибока тривога, ідентичність

      Позитивна психотерапія (Н. Пезешкіан)

      Фокус: Ресурси та здатність до самозцілення.
      Мета: Баланс між базовими потребами людини (тіло, контакт, досягнення, фантазія).
      Методи:

      • Аналіз конфліктів через притчі
      • Ресурсно-орієнтовані вправи
      • Створення “балансної моделі життя”
        Типові запити: особистісний ріст, стрес, проблеми адаптації

      Екзистенційна терапія

      Фокус: Сенс життя, свобода, відповідальність, ізоляція, смерть.
      Мета: Допомогти людині прийняти свою скінченність і знаходити особистий сенс.
      Методи:

      • Діалогічна розмова
      • Поглиблене дослідження цінностей
      • Питання “що робить життя вартим проживання?”
        Типові запити: екзистенційні кризи, пошук сенсу, втрата

      Тілесно-орієнтована терапія

      Фокус: Тіло як джерело інформації про психіку.
      Мета: Вивільнення заблокованих емоцій через тілесні реакції.
      Методи:

      • Дихальні практики
      • Робота з м’язовим панцирем
      • Тілесна саморегуляція
        Типові запити: психосоматика, тривога, ПТСР, сексуальні труднощі

      Терапія прийняття і зобов’язань (ACT)

      Фокус: Прийняття внутрішніх станів і діяння відповідно до цінностей.
      Мета: Підвищення психологічної гнучкості.
      Методи:

      • Практики усвідомленості
      • Робота з метафорами
      • Визначення особистих цінностей і дій
        Типові запити: тривога, прокрастинація, внутрішній конфлікт

      8. Арт-терапія / символдрама

      Фокус: Вираження несвідомого через образ.
      Мета: Дослідження внутрішніх процесів через творчість.
      Методи:

      • Малювання, ліплення, колаж
      • Робота з символічними образами та фантазіями
      • Візуалізація внутрішніх конфліктів
        Типові запити: дитячі травми, емоційна замкнутість, труднощі самовираження

      Психологічна допомога онлайн

      Психологічна допомога онлайн — це повноцінна форма психотерапевтичної взаємодії, яка відбувається через відеозв’язок, аудіо або текст.

      З розвитком цифрових технологій та соціальних змін (зокрема, пандемії) онлайн-психотерапія стала поширеною, ефективною і доступною.

      Переваги психологічної допомоги онлайн

      Доступність:

      • Можливість отримати допомогу незалежно від місця проживання.
      • Особливо важливо для людей у селах, за кордоном або з обмеженнями мобільності.

      Комфорт і безпека:

      • Спілкування з власного дому — у знайомому середовищі.
      • Менше тривоги при першому зверненні.

      Гнучкість:

      • Зручний графік, можливість коротших або частіших сесій.
      • Економія часу на дорогу.

      Безбар’єрність:

      • Часто легше почати ділитися особистим в онлайн-форматі.
      • Знижується сором’язливість чи страх осуду.

      Обмеження та виклики

      Зменшений невербальний контакт:

      • Міміка, поза, мікрожести — можуть бути частково втрачені.
      • Обмеження тілесного зчитування емоцій.

      Вразливість технічної сторони:

      • Поганий інтернет-зв’язок, збої в аудіо/відео.
      • Необхідність технічної грамотності.

      Труднощі у створенні “контейнера”:

      • Клієнт може перебувати у шумному чи небезпечному середовищі.
      • Важливо подбати про конфіденційність і безпеку простору.

      Технічна деперсоналізація

      Психологічне явище, яке може виникати в онлайн-психотерапії або дистанційному спілкуванні, коли через посередництво екрану чи технологій клієнт і терапевт (або інші учасники взаємодії) починають відчувати знижену емоційну присутність одне одного, ніби вони менш «реальні» або менш залучені.

      Умови ефективної онлайн-терапії

      • Надійне та конфіденційне середовище (без сторонніх осіб)
      • Якісний звук, стабільний інтернет
      • Використання захищених платформ (GoogleMeet, Zoom тощо)
      • Чіткі правила: тривалість сесій, оплата, скасування, надзвичайні ситуації
      • Психотерапевт допомагає клієнту створити внутрішній та зовнішній “контейнер”: ритуали початку/завершення, стабілізація, емоційне заземлення

      Формати онлайн-допомоги

      • Відеосесії — найефективніші для терапевтичного контакту
      • Чат-терапія — для інтровертів або в кризових станах
      • Аудіосесії — при відсутності відеозв’язку або під час прогулянок
      • Email-консультування — як додатковий формат саморефлексії

      Кому підходить онлайн-терапія?

      • Людям з обмеженим доступом до очної терапії
      • Тим, хто почувається комфортніше у знайомому просторі
      • При тривожних, депресивних, стресових станах
      • Для підтримки під час подорожей, еміграції або війни

      Підсумки

      Психологічна допомога може виглядати дуже по-різному — від структурованої роботи над думками до занурення у символічні образи або досвід тіла.

      Вибір підходу залежить від запиту, типу особистості, життєвих обставин і готовності клієнта до глибини роботи.

      Онлайн-психотерапія — це не замінник, а рівноцінна альтернатива очній роботі. Вона має свої особливості, але при дотриманні умов може бути не менш глибокою та ефективною.

      Підбір психолога

      Своєчасно звертайтеся до фахівців, зокрема безпосередньо до мене чи підберьть відповідного спеціаліста у спеціальному розділі веб-платформи “Простір Психологів“

      Автор

      Види психотерапії

      3 118

      Психотерапія, як важлива складова психологічного здоров’я, здатна відігравати вирішальну роль у поліпшенні якості життя та подоланні психічних труднощів.

      Ця наука має різні підходи та методи, які розроблені для надання допомоги різним особистісним та психологічним проблемам.

      У цій публікації я розгляну декілька основних видів психотерапії та їхні особливості крізь призму власного фахового досвіду теоретичного та практичного застосування.

      Але перед тим, для тих, кого цікавить запис на консультацію до психотерапевта, інформую, що це можна зробити звернувшись безпосередньо до мене через профайл або шляхом підбору відповідних фахівців у спеціальному розділі веб-платформи “Простір Психологів“

      Основні види психотерапії

      Сучасна практика психотерапевтичної діяльності передбачає використання дуже широкого спектру видів психотерапії, водночас, на мою думку, особливої уваги читачів заслуговують ті з них, які пройшли перевірку часом та вважаються найбільш застосовуваними.

      На мою думку, до переліку таких відносяться:

      1. Психоаналітична (психоаналіз)
      2. Поведінкова (біхевіоризм)
      3. Когнітивна терапія
      4. Гештальт-терапія
      5. Психодинамічна
      6. Групова психотерапія
      7. Інтегративна психотерапія
      8. Трансперсональна психотерапія
      9. Позитивна психотерапія
      10. Психосинтез

      Далі, трохи детальніше про кожну із них.

      Психоаналітична психотерапія

      Психоаналітична психотерапія є однією з найстаріших та найбільш впливових форм психотерапевтичного підходу, яка зосереджується на розкритті підсвідомих мотивів, прагнень та конфліктів.

      Цей підхід був розроблений відомим австрійським лікарем та психіатром Зигмундом Фройдом на початку 20-го століття.

      Однією з головних ідей психоаналізу є вплив підсвідомих думок та почуттів на поведінку та емоційний стан людини.

      Фройд вважав, що багато з наших дій і реакцій виникають не зі свідомих міркувань, а з непередбачуваних і неявних факторів, що знаходяться в глибинах нашої психіки.

      Психоаналітична психотерапія зазвичай проводиться в індивідуальному форматі, де пацієнт спілкується з психоаналітиком, називаючи свої думки, асоціації, сни та враження.

      Психоаналітик слухає уважно та старанно аналізує ці розповіді, намагаючись виявити приховані та несвідомі мотиви, які можуть бути корінними причинами психологічних труднощів пацієнта.

      Центральним поняттям психоаналізу є “розкриття підсвідомого”, відповідно психоаналітик допомагає пацієнту розкрити незрозумілі або забуті аспекти їхнього життя, які можуть мати вплив на їхні емоції, поведінку та стосунки.

      Відкриття цих аспектів дозволяє пацієнтові краще зрозуміти себе, свої внутрішні конфлікти та ставлення до світу навколо.

      Поведінкова терапія

      Поведінкова терапія є однією з провідних форм психотерапевтичного підходу, яка спрямована на зміну шкідливих психологічних звичок та покращення якості життя.

      Цей метод базується на взаємодії між зовнішніми факторами та поведінкою людини, і він виявив себе дуже ефективним для подолання різноманітних проблем, таких як фобії, залежності, анксіозні стани та інші.

      Головною ідеєю поведінкової терапії є те, що негативні звички та реакції можна змінити, працюючи над конкретними аспектами поведінки та діяльності, відповідно терапевт і пацієнт спільно визначають цілі терапії та конкретні психологічні проблеми, над якими потрібно працювати.

      Один із ключових принципів поведінкової терапії – це “обумовлення”. Це процес асоціювання певної поведінки з позитивними або негативними наслідками.

      Якщо певна дія призводить до приємних результатів, імовірність, що ця дія повториться, зростає.

      З іншого боку, якщо дія має негативний результат, імовірність повторення зменшується.

      Наприклад, в лікуванні фобії застосовується метод “систематичної десенситизації”.

      Пацієнт підтримує спокійний стан та поступово стикається з об’єктом або ситуацією, що викликає його фобію, починаючи з менш інтенсивних вражень та поступово переходячи до більш навантажених ситуацій.

      Таким чином, пацієнт навчається контролювати свою реакцію на страх, а шкідливі звички поступово змінюються.

      Когнітивна терапія

      Когнітивна терапія є сучасним та ефективним психотерапевтичним підходом, спрямованим на перепрограмування негативних та шкідливих мислених патернів.

      Розроблена в 1960-70-х роках Аароном Беком та Альбертом Еллісом, ця терапія визнає, що спосіб, яким ми сприймаємо світ, впливає на наші емоції та поведінку.

      Основною ідеєю когнітивної терапії є те, що наші переконання, інтерпретації подій та спосіб мислення можуть викликати негативні емоції та поведінку.

      Когнітивний психотерапевт спільно з пацієнтом аналізує його думки та переконання, ідентифікує “каогенеративні” думки – тобто ті, що породжують дискомфорт та стрес, – та працює над їх зміною.

      Цей підхід показав свою ефективність у лікуванні різних психологічних проблем, включаючи депресію, тривожні стани, панічні атаки, посттравматичний стресовий розлад та багато інших.

      Він сприяє зміні негативних мислених патернів, збільшенню самосвідомості та покращенню якості психологічного благополуччя.

      Когнітивна терапія може бути корисною для всіх, хто прагне зрозуміти та змінити свої психологічні реакції на життєві виклики та покращити загальний стан емоційного та психологічного здоров’я.

      Гештальт-терапія

      Виникла і розвинулася на початку 20 століття як наслідок розвитку М.Вертгаймером у сфері психології філософського концепту “gestalt”, який у перекладі з німецької означає “форма або конфігурація”

      На сьогодні, це також один з популярних видів психотерапії, застосування якого передбачає дотримання фахівцем кількох основоположних принципів, серед яких, насамперед, важливі такі як:

      1. Близькість
      2. Схожість
      3. Цілісність
      4. Замкнутість
      5. Співпраця клієнта і терапевта
      6. “Тут і зараз”
      7. тощо

      Більше про гештальт-терапію — читайте на окремій сторінці Психоенциклопедії, я ж лише додам, що сформулюваний свого часу в середині минулого століття “закон гарного гештальту” формулюється приблизно так:

      “Свідомість людини має схильність сприймати із усього різноманніття зовнішних подразників найбільш прості, єдині, замкнені, симетричні та завершені одиниці”

      Психодинамічна терапія

      Заснована на понятті “психодинаміка”, яке, в широкому розумінні, означає, що свідомість або психіка людини скаладається з кількох частин, які взаємодіють між собою та здатні створювати емоційно-мотиваційні імпульси, загальна сукупність котрих, в свою чергу — визначає психічний стан, поведінку, світогляд тощо

      На практиці, застосування психодинамічної терапії передбачає роботу фахівцями з психічною енергією окремої особистості, а саме здатністю психіки до перетворення емоцій та мотивації у певні стани.

      Більше про психодинамічну терапію можна почерпнути в окремій статті Психоенциклопедії, я ж лише додам, що згадана вище “психічна енергія”, згідно цього виду психотерапії циркулює між трьома рівнями свідомості “воно, я та над-я”, або як сформулювано в оригіналі “ід, его та супер-его”

      Групова психотерапія

      Групова психотерапія є цінним та ефективним психологічним підходом, який базується на терапевтичній роботі з групою людей, що мають схожі психологічні проблеми чи цілі.

      Цей метод підтримує ідею, що під час роботи у групі пацієнти можуть взаємодіяти, навчатися один від одного та знаходити спільні шляхи до здоров’я та змін.

      Однією з ключових переваг групової психотерапії є можливість побачити себе через призму інших учасників. Це дозволяє пацієнтам розуміти, що їхні проблеми не є унікальними, і спільнота інших людей може служити джерелом підтримки та спільного досвіду.

      Групова психотерапія може бути особливо корисною для тих, хто шукає підтримку спільноти, відчуває позитивний вплив взаємодії з іншими та бажає навчитися новим способам подолання труднощів.

      Вона може забезпечити учасникам платформу для розвитку особистості та створення позитивних змін у житті через колективну підтримку та взаємодію.

      Інтегративна психотерапія

      Інтегративна психотерапія є відмінним підходом до лікування психологічних проблем, який поєднує та використовує різні методи та техніки з різних шкіл психотерапії.

      Цей підхід визнає, що кожна людина є унікальною, і для досягнення кращого результату може бути необхідно використовувати елементи з різних психотерапевтичних підходів.

      Основна ідея інтегративної психотерапії полягає в тому, що не існує універсального методу, який підходив би для всіх пацієнтів і проблем.

      Тому психотерапевт, який працює за інтегративним підходом, може вибирати підходи та методи в залежності від індивідуальних потреб конкретного пацієнта.

      Цей підхід дозволяє створити більш індивідуалізований план лікування для кожного пацієнта та враховує його особливості та потреби.

      Інтегративна психотерапія є гнучким і творчим підходом, який може підтримати ефективний процес змін та розвитку в психологічній сфері.

      Трансперсональна психотерапія

      Трансперсональна психотерапія — це напрям у психотерапії, який фокусується на дослідженні досвіду, що виходить за межі особистого «я» (транс-персонального), включаючи духовні, містичні та екзистенційні переживання.

      На практиці, вона поєднує елементи традиційної психології, філософії, релігії, медитації, шаманських практик і психоделічного досвіду.

      Основні характеристики трансперсональної психотерапії:

      • Розширене розуміння особистості: Людина розглядається не лише як біопсихосоціальна істота, а як духовна істота з потенціалом до розвитку, самопізнання і трансценденції.
      • Включення духовного досвіду: Трансперсональні терапевти приділяють увагу таким переживанням, як єдність із Всесвітом, медитативні стани, досвід «виходу з тіла», досвід «смерті-народження» тощо.
      • Інтеграція змінених станів свідомості: В практиці можуть використовуватися методи, які сприяють зміненим станам свідомості — дихальні практики (наприклад, холотропне дихання), глибока медитація, творчість, тілесні практики.
      • Цілісне бачення людини: Психіка людини розглядається як така, що включає не лише особистісні, але й колективні та космічні рівні свідомості (за аналогією з ідеями Карла Юнга та східною філософією).

      Основні постаті в трансперсональній психотерапії:

      • Станіслав Ґроф — один із засновників напрямку, розробник методу холотропного дихання, автор концепції перинатальних матриць.
      • Абрагам Маслоу — ввів поняття “трансперсональне” і розширив гуманістичну психологію до “четвертої сили”.
      • Кен Вілбер — інтегративний філософ, автор теорії спектру свідомості.

      Основні техніки трансперсональної терапії:

      • Медитація та майндфулнес
      • Холотропне дихання
      • Робота з символами, міфами, архетипами
      • Візуалізації, мандали, арт-терапія
      • Психоделічна терапія (у деяких країнах — в рамках наукових або клінічних досліджень)

      Коли застосовується трансперсональна психотерапія:

      • Кризи сенсу життя
      • Духовний пошук, духовні кризи
      • Екзистенційні переживання (смерть, самотність, свобода)
      • Переживання, що не можуть бути пояснені традиційною психологією (спонтанні містичні стани, «пікові переживання»)
      • Розвиток цілісної особистості та інтеграція глибоких пластів свідомості

      Позитивна психотерапія

      Позитивна психотерапія — це напрям психотерапії, який фокусується не лише на подоланні труднощів, а й на розвитку внутрішніх ресурсів, позитивного мислення, життєвих сил і потенціалу людини.

      Вона допомагає людині знайти сенс, гармонію й особистісне зростання навіть через страждання.

      Основні характеристики позитивної психотерапії:

      Ресурсний підхід: Проблеми розглядаються як сигнали до розвитку, а не як патології. У центрі уваги — сильні сторони клієнта.

      Культурно-антропологічна перспектива: Людина розглядається в контексті її культури, цінностей, традицій та уявлень про світ.

      Баланс життєвих сфер: Увага приділяється гармонізації чотирьох сфер життя — тіло (фізичне), досягнення (робота, цілі), контакт (соціальні зв’язки), майбутнє/сенс (духовність).

      Символічне мислення: Символи, метафори, притчі активно використовуються для кращого розуміння внутрішнього світу людини.

      Двоетапна модель терапії:

      • Фаза спостереження й прийняття (усвідомлення проблеми, прийняття себе).
      • Фаза аналізу й розвитку (активація ресурсів, розвиток нових навичок, пошук сенсу).

      Засновник:

      Носсрат Пезешкіан — німецький психіатр і психотерапевт іранського походження, який у 1960-х роках заснував позитивну психотерапію. Він вважав, що західна психіатрія надто зосереджена на патологіях і запропонував гуманістично-орієнтований і культурально чутливий підхід.

      Ключові поняття:

      • Базові здібності людини (любов, терпіння, надія, віра, довіра тощо) розглядаються як універсальні, і їх розвиток є основою терапії.
      • Позитивна переінтерпретація: Навіть негативний досвід можна осмислити як джерело цінного життєвого уроку.
      • Конфлікти — не лише проблема, а точка росту.

      Техніки позитивної психотерапії:

      • Метафоричні історії та притчі
      • Ведення щоденника сильних сторін
      • Вивчення моделей поведінки у різних життєвих сферах
      • Робота з внутрішніми цінностями й конфліктами
      • Використання культурних порівнянь

      Для чого підходить позитивна психотерапія:

      • Подолання стресу, тривоги, депресивних станів
      • Пошук сенсу життя
      • Робота з конфліктами у стосунках
      • Розвиток самооцінки і впевненості
      • Гармонізація особистості
      • Психотерапія в мультикультурному середовищі

      Психосинтез

      Психосинтез — це гуманістичний і трансперсональний напрям психотерапії, який розглядає людину як цілісну істоту з тілесною, емоційною, розумовою та духовною складовими. Його мета — інтеграція різних частин особистості в єдине «Я» та розвиток вищого потенціалу людини.

      Основні ідеї психосинтезу:

      • Особистість як мозаїка частин: Людина складається з багатьох субособистостей (наприклад: внутрішня дитина, критик, бунтар, піклувальник). Психосинтез допомагає усвідомити ці частини й узгодити їх між собою.
      • Центральне Я: У кожної людини є внутрішній центр — справжнє «Я», яке здатне спостерігати, обирати й інтегрувати всі інші частини.
      • Вища воля й духовний розвиток: Психосинтез акцентує увагу на розвитку волі, внутрішньої свободи та духовних цінностей. Духовність не обов’язково релігійна — це пошук сенсу, призначення, глибинної єдності.
      • Цілісність і гармонія: Мета психотерапії — не просто подолати симптоми, а створити внутрішню злагоду, реалізувати особистісний і духовний потенціал.

      Засновник:

      Роберто Ассаджіолі — італійський психіатр, який у 1920-х роках розробив психосинтез як відповідь на обмеження психоаналізу. Його підхід поєднує психологію, філософію, медитацію й духовні практики.

      Практичні техніки психосинтезу:

      • Розпізнавання та інтеграція субособистостей
      • Візуалізація і робота з символами (наприклад, “внутрішнє світло”)
      • Медитації на розвиток волі, любові, інтуїції
      • Робота з внутрішнім «спостерігачем»
      • Щоденник внутрішнього діалогу

      Для чого застосовується психосинтез:

      • Внутрішні конфлікти, втрата сенсу, емоційна нестабільність
      • Періоди змін, кризи ідентичності
      • Розвиток особистісної цілісності
      • Духовний пошук
      • Професійне вигорання, пошук покликання

        Підсумки

        Крім вищевказаних видів психотерапії існують також значна кількість інших, тому цю публікацію слід сприймати лише початковою точкою на шляху панорамного осмислення розмаїття видів психотерапії.

        Додам, що важливо розуміти, що вибір конкретного підходу залежить від індивідуальних потреб та характеру психічних труднощів у кожному випадку.

        Відтак, при виборі психотерапевта та методу варто звертатися до професіоналів, які мають теоретичні знання та практичний досвід, причому, не лише у відповідній галузі в цілому, а й щодо конкретизованої певними відчуттями, скаргами чи станами психологічної проблематики

        Підбір психотерапевта

        Щоби розпочати спілкування з психотерапевтом та у процесі визначити які види застосуватимуться для ефективного вирішення вашої проблематики чи розладів у близьких вам людей — звертайтеся безпосередньо до мене через профайл на сайті

        Або переходьте у спеціальний розділ веб-платформи, де можна зручно і швидко підібрати експертів як за однією основною спеціалізацією, скажімо “психотерапія”, так і одразу за кількома, наприклад “гештальт-терапія”, “психодинамічна терапія” і “когнітивно-поведінкова терапія” тощо\

        Фейсбук-сторінка авторки та психологині відкриється у новому вікні

        Автор

        Тренер-психолог

        938

        На практиці, тренер-психолог — фахівець у сфері психології, який/а допомагає людям досягати своїх цілей, розвиватися і поліпшувати якість свого життя, використовуючи відповідні психологічні методики, підходи та техніки.

        Важливо, що професія тренера-психолога або як її інколи називають — коуча, стає дедалі популярнішою, позаяк усе більше людей та все частіше звертаються до цих фахівців по психологічну допомогу, мета якої — змінити своє життя на краще.

        Коуч чи тренер-психолог не лікує психічні розлади — це про розвиток, цілі, вибір і відповідальність.

        Далі у цій статті я спробую крізь призму власного досвіду та сучасної теорії дати відповіді на запитання:

        • коли доцільно звертатися до коуча
        • хто такий тренер-психолог,
        • які переваги роботи тренера-психолога,
        • які методи та техніки використовують тренери-психологи,
        • як саме тренери-психологи допомагають клієнтам досягати своїх цілей
        • тощо.
        Фейсбук-сторінка авторки та психологині відкриється у новому вікні

        КОЛИ ЗВЕРТАТИСЯ ДО ТРЕНЕРА-ПСИХОЛОГА

        Основні ознаки, коли людині може бути корисно звернутися до тренера-психолога або коуча не завжди про глибоку психотерапію — радше про пошук напрямку, ресурсів, рішень, зростання.

        1. Втрата орієнтирів у житті чи професії

        • «Не знаю, чого хочу»
        • «Відчуваю, що застряг»
        • «Начебто все добре, але немає задоволення»

        2. Прокрастинація, відкладання важливого

        • Знаю, що треба щось змінити — але не можу почати
        • Багато планів, але мало реалізації
        • Постійне зниження мотивації

        3. Внутрішні бар’єри та самосаботаж

        • Низька віра в себе, синдром самозванця
        • Боюсь виходити з зони комфорту
        • Часте питання «А раптом не вийде?»

        4. Потреба в досягненні конкретної мети

        • Кар’єрний ріст
        • Зміна професії / самозайнятість
        • Побудова бренду, запуск проєкту
        • Покращення комунікації або лідерських навичок

        5. Повторення одних і тих самих помилок

        • Постійно опиняєшся в однакових складних ситуаціях
        • Зіштовхуєшся з подібними труднощами у стосунках чи роботі

        6. Пошук балансу між різними сферами життя

        • Вигорання
        • Відсутність гармонії між роботою, особистим життям і відпочинком
        • Постійне відчуття поспіху та напруження

        7. Готовність до особистісного росту

        • Хочеться більше — внутрішньої ясності, свободи, сили
        • Бажання переосмислити цінності, змінити стиль життя
        • Хочеться «апгрейду» мислення, поведінки, звичок

        Якщо людина має глибоку тривогу, депресію, ПТСР чи інші психіатричні симптоми, краще звертатися до психотерапевта або клінічного психолога.

        ХТО ТАКИЙ ТРЕНЕР-ПСИХОЛОГ?

        За визначенням, тренер-психолог — фахівець, який поєднує знання та навички тренера зі знаннями і практичним досвідом у сфері психології, майстерна діяльність якого допомагає клієнтам змінити своє життя на краще, досягти поставлених цілей, розвинути навички, поліпшити якість життя тощо.

        Тренер-психолог може працювати з різними категоріями клієнтів: підлітками, дорослими, парами, сім’ями, організаціями, спільнотами тощо.

        Властиво, що найефективніше така співпраця відбувається з клієнтами, які направду хочуть поліпшити свої стосунки, знайти роботу своєї мрії, стати ефективнішими лідерами, підвищити свою самооцінку абощо.

        Зазвичай, тренер-психолог може пропонувати свої послуги клієнтам і як самостійний фахівець, і як органічна частина команди, що працює над різними проектами на стику психології та інших галузей чи наукових дисциплін, зокрема освіта, бізнес, соціальна робота, спорт та інші.

        Для повноти картини додам, що головна мета тренера-психолога — допомогти клієнтам розкрити свій потенціал, забезпечивши необхідну мотиваційну підтримку і правильно спрямувавши на шляху до успіху.

        Практика показує, що майстерні тренери-психологи перебувають поруч зі своїми клієнтами чи не на кожному важливому етапі життєвого шляху, усебічно допомагаючи побудувати плани, знаходити рішення та/або продуктивно діяти у напрямку досягнення своїх цілей.

        ПЕРЕВАГИ СПІВПРАЦІ З ТРЕНЕРОМ-ПСИХОЛОГОМ

        Суб’єкт-суб’єктна взаємодія клієнта із тренером-психологом має багато практичних переваг, серед найважливіших із яких, мабуть, варто відзначити наступні:

        Розвиток особистості: взаємодія з тренером-психологом допомагає клієнтам розвиватися та розкривати свій потенціал, а це може поліпшити самооцінку, розширити знання та навички, збільшити впевненість в собі та здійснити свої мрії.

        Підвищення ефективності роботи: тренер-психолог здатен допомогти підвищити ефективність роботи, особливо у сфері бізнесу та управління. Зокрема, розробляє стратегії та плани дій, які дозволяють досягати ефективніших результатів та вдосконалювати робочі процеси в організаціях.

        Поліпшення взаємин: робота з тренером-психологом допомагає поліпшити взаємини з іншими людьми, що може бути корисно як у роботі, так і в особистому житті передовсім завдяки методичному розвитку навичок спілкування, емоційного інтелекту тощо.

        Розвиток лідерських якостей: тренер-психолог допомагає розвивати лідерські якості, зокрема вміння ухвалювати рішення, комунікувати, керувати людьми тощо.

        Поліпшення здоров’я та добробуту: співпраця з тренером-психологом допомагає поліпшити психічне та фізичне здоров’я, а також загальний добробут. Коуч допомагає зменшити стрес, розвивати емоційну стійкість, збільшити самооцінку, знайти здоровіші способи взаємодії зі світом, керувати болем, поліпшити сон та знизити ризик розвитку депресій, тривожностей тощо.

        Досягнення мети: допомога тренера-психолога сприяє досягненю клієнтами своїх цілей та планів, навіть якщо попервах вони здаються недосяжними.

        Стимулювання розвитку та зростання: робота з тренером-психологом може допомогти в стимулюванні професійного зростання шляхом пошуку нових ідей та перспектив, розширення кругозору, унезалежнення в своїй професії тощо.

        В цілому, коуч може суттєво посприяти особистісній зрілості, вдосконаленню навичок управління часом, комунікації, роботи в команді та інших важливих навичок для успішної кар’єри.

        ЯКІ МЕТОДИ ЗАСТОСОВУЄ ТРЕНЕР-ПСИХОЛОГ?

        На практиці, тренер-психолог використовує дуже різні методи та техніки, основна мета вибору чи поєднання яких — допомогти клієнтам досягнути своїх цілей.

        Власне, основні з них включають:

        • Коучинг — процес, у якому тренер-психолог допомагає клієнту знайти власні відповіді на питання, що стоять перед ним, та розвивати стратегії, які допоможуть досягти своїх цілей.
        • Позитивна психологія — наука про те, що робить людей щасливими та задоволеними, відтак тренер-психолог використовує методи позитивної психології, аби допомогти клієнту знайти радість у житті та у процесі досягнення своєї мети.
        • Гіпнотерапія — метод, у якому тренер-психолог використовує гіпноз, щоб допомогти клієнту змінити ті свої переконання та шаблони поведінки, які перешкоджають досягненню мети.
        • Майндфулнес — коли тренер-психолог допомагає клієнту зосередитися на теперішньому моменті та практикувати уважність, що своєю чергою, знижує рівень стресу і тривоги, поліпшує зосередженість на меті та уможливлює більшу ефективність.
        • Психотерапія — тренер-психолог допомагає клієнту зрозуміти та подолати психлологічні проблеми, які стоять на перешкоді досягненню мети, що може передбачати роботу з емоціями, поведінкою, думками, мотивацією тощо.

        МЕТОДИКИ І ПРИЙОМИ РОБОТИ ТРЕНЕРА-ПСИХОЛОГА

        Методики і прийоми роботи тренера-психолога (коуча) залежать від його/її підходу, запиту клієнта та цілей співпраці.

        У центрі — розвиток особистості, підвищення усвідомленості, досягнення цілей і розкриття потенціалу, адже робота коуча не орієнтована на лікування травм, а на підсилення функціонального, сильного боку особистості.

        1. SMART-формулювання цілей

        • Розбивання глобальних цілей на конкретні, вимірювані, досяжні, релевантні й обмежені в часі.
        • Приклад: «Стати більш упевненим» → «Проводити щотижня хоча б одну ініціативу на роботі протягом місяця».

        2. Колесо балансу

        • Візуальний інструмент для оцінки рівня задоволеності у різних сферах (кар’єра, здоров’я, відпочинок, стосунки тощо).
        • Дозволяє побачити, що «кульгає» і де потрібні зміни.

        3. Питання високого рівня (powerful questions)

        Вони не дають відповіді — а відкривають процес думання і творчості:

        • Що саме тебе зупиняє?
        • У чому вигода залишатися в цій ситуації?
        • Що стане можливим, якщо ти це зробиш?

        4. Моделі мислення (GROW, SCORE, Dilts Pyramid тощо)

        • GROW-модель (Goal — ціль, Reality — поточна ситуація, Options — варіанти, Will / Way forward — кроки вперед)
        • Логічні рівні Ділтса (Dilts Logical Levels): Навички. Поведінка. Переконання. Ідентичність. Місія. Дозволяє зрозуміти, на якому рівні відбувається проблема або зміна.

        5. Рефреймінг (зміна рамки сприйняття)

        • Допомога клієнту подивитися на ситуацію з іншого боку.
        • Приклад: «Я зазнав поразки» → «Я отримав цінний досвід і урок».

        6. Візуалізації та техніки уяви

        • Уявлення майбутнього результату або ідеального «я» (future self).
        • Побудова «карти бажань», техніка «зустріч із собою через 5 років».

        7. Коучингові щоденники / трекери

        • Ведення записів прогресу, рефлексій, запитань.
        • Самоусвідомлення як звичка.

        8. Рольові техніки

        • Програвання ситуацій (наприклад, складної розмови на роботі).
        • Допомагає готуватися до викликів і зміцнювати впевненість.

        9. Техніки емоційної регуляції (експрес-версії)

        • Дихальні вправи, заземлення, швидке переключення уваги.
        • Використовуються для стабілізації перед важливими діями (наприклад, публічним виступом).

        Коучі з психологічною освітою можуть інтегрувати:

        • Елементи когнітивно-поведінкової терапії (КПТ)
        • Елементи транзактного аналізу
        • Позитивну психологію (Martin Seligman, Carol Dweck)
        • Майндфулнес-підходи

        Коучинг — це не поради, а структура мислення, яка допомагає людині віднайти свої власні відповіді.

        Методики коуча — це інструменти, а головна робота ведеться через активне слухання, присутність, постановку глибоких питань і підтримку відповідальності за дії.

        РЕФРЕЙМІНГ У РОБОТІ ТРЕНЕРА-ПСИХОЛОГА

        Рефреймінг (зміна рамки сприйняття) під час коучингу — це один із ключових прийомів, що допомагає клієнту побачити ситуацію інакше, змінити ставлення до неї, і — як наслідок — знайти нові ресурси, варіанти дій та внутрішню опору.

        Рефреймінг (від англ. reframing — «зміна рамки») — це процес зміни контексту, значення або інтерпретації події, переконання чи емоційного стану з метою посилення гнучкості мислення клієнта.

        Мета рефреймінгу: не змінити факти, а інакше їх зрозуміти, знайти користь, сенс, можливості там, де раніше була лише проблема.

        Приклади рефреймінгу в коучингу

        🚫 Стара рамка✅ Нова рамка
        «Я постійно змінюю роботу, значить, я нестабільний»«Я шукаю те, що справді резонує з моїми цінностями»
        «Я надто емоційний, це мінус»«Я емпатичний і тонко відчуваю інших — це сила у спілкуванні»
        «Я боюсь виступати, бо можу помилитися»«Кожен виступ — це мій шанс практики і зростання»
        «У мене невдача»«Це зворотний зв’язок — що ще варто врахувати?»

        Види рефреймінгу в коучингу

        Зміна контексту.
        → «Можливо, ця поведінка доречна в іншій ситуації?»
        Приклад: «Я занадто прямолінійний» → «У переговорах це може бути перевагою».

        Зміна значення
        → «Що ще може означати ця ситуація?»
        Приклад: «Клієнт відмовився» → «Можливо, це звільняє місце для більш відповідного клієнта».

        Ресурсний рефреймінг
        → «Що в цій ситуації показує твої сили?»
        Приклад: «Я знову все взяв на себе» → «Я вмію брати відповідальність і лідерство».

        Як коуч застосовує рефреймінг?

        Через питання:

        • А якби подивитися на це як на можливість?
        • Що ти можеш побачити, якщо вийдеш за рамки звичної оцінки?
        • Чого тебе вчить ця ситуація?

        Через узагальнення:

        • Біль — це часто ознака росту. Що в тобі зараз змінюється?
        • Опір — не ворог, а сигнал про те, що важливо зберегти.

        Коли застосовується рефреймінг у коучингу

        • При внутрішніх конфліктах
        • У випадках зниження самооцінки
        • При емоційному глухому куті
        • Для пошуку прихованих ресурсів
        • Для м’якого розширення уявлення про себе та світ

        Рефреймінг — це мистецтво ставити під сумнів автоматичні інтерпретації та розкривати нові горизонти мислення.

        Це один із найпотужніших інструментів коуча для того, щоб клієнт відчув більше свободи і сили діяти.

        ЯК СТАТИ ТРЕНЕРОМ-ПСИХОЛОГОМ?

        Якщо ви предметно розглядаєте професію тренера-психолога, то перш за все, вам потрібно вирішити, які навички та знання необхідні для досягнення успіху в цій сфері.

        Власне, існує кілька шляхів, що можуть допомогти стати тренером-психологом.

        • Отримання вищої освіти в сфері психології

        Важливе тому, що дозволить зрозуміти базові принципи, підходи та методи психології без чого неможливо зрозуміти клієнта і його потреби.

        Зокрема, ви можете отримати бакалаврський чи магістерський ступінь з психології у багатьох університетах, що пропонують відповідні спеціалізації в галузі та дозволяють студентам отримати основні й додаткові знання, вміння і навички.

        • Проходження професійної підготовки в сфері тренерства

        Аби стати успішним тренером-психологом потрібно засвоїти спеціальні курси, семінари, воркшопи, сертифікатні програми або тренерські практики.

        • Набуття досвіду

        Для успішної кар’єри тренера-психолога необхідно мати місткий досвід успішної роботи з клієнтами, який, зазвичай, набувається у великих компаніях чи тренерських центрах, де потрібні тренери для підвищення кваліфікації працівників і надається психологічна підтримка та навчання.

        • Створення власної практики або приєднання до вже існуючої

        Один з найбільш ефективних способів знайти своїх клієнтів — це заснувати власну практику тренера-психолога або ж приєднатися до когорти коучів у “Просторі Психологів”.

        ПІДСУМКИ

        Тренер-психолог — це комбінація психологічної та тренерської експертизи, яка допомагає людям досягати своїх цілей та поліпшувати якість свого життя.

        Професія тренера-психолога може бути дуже цікавою передовсім для тих психологів, хто хоче допомагати людям підвищувати ефективність роботи, знижувати рівень стресу, ставати далеко успішнішими та задоволенішими життям.

        ПІДБІР ТРЕНЕРА-ПСИХОЛОГА (КОУЧА)

        Аби проконсультуватися з кваліфікованим тренером-психологом — звертайтеся безпосередньо до мене або підберіть фахівців з відповідною експертизою, скориставшись підбором на спеціальній сторінці веб-середовища “Простір Психологів”

        Автор

        Психологія розвитку

        1 699

        Досвідчені фахівці та дослідники мають достатньо підстав стверджувати, що психологія розвитку — одна з найважливіших галузей сучасної психології, адже вона не лише досліджує процеси зміни та розвитку людини упродовж її життя, а й вивчає різні аспекти самого процесу психічного розвитку, зокрема когнітивні, емоційні, соціальні, моторні тощо.

        Предметом психології розвитку є процеси змін, що відбуваються в психіці людини, вивчення вікових характеристик розвитку, а також змін, які відбуваються на різних етапах життя людини.

        Основною метою психології розвитку є осягнення та наукове пояснення процесів, що відбуваються в психіці людини на різних етапах життя, а також дослідження факторів, які впливають на розвиток особистості.

        Завдання психології розвитку полягає у створенні сприятливих умов для оптимального розвитку психіки людини та підтриманні процесів розвитку особистості впродовж усього життя.

        Однією з основних функцій психології розвитку є передбачення можливих труднощів та проблем, з якими можуть зіткнутися люди на різних етапах свого життя, а також розробка способів їх подолання.

        Також психологія розвитку використовується для вивчення та вдосконалення педагогічних методів та психотерапевтичної практики.

        Історія становлення психології розвитку налічує багато етапів, починаючи з перших досліджень, пов’язаних з вивченням розвитку дітей, та закінчуючи сучасними технологіями, які дозволяють вивчати процеси розвитку людини на глибшому рівні.

        • Перший етап пов’язаний з іменами відомих педагогів та філософів, таких як Жан-Жак Русо, Йоганн Гербарт та Йоганн Пешель, котрі вивчали розвиток дітей та розробляли педагогічні методики.
        • Другий етап настав у другій половині 19 століття, коли почали з’являтися перші лабораторії з психології, а вчені почали застосовувати наукові методи для дослідження розвитку людини. Серед відомих дослідників цього періоду можна згадати Гранвіля Стенлі Голла та Геселла.
        • Третій етап пов’язаний з розвитком теорії психоаналізу та внеском в неї Зиґмунда Фройда, який зосередився на вивченні внутрішнього світу людини та його впливу на розвиток особистості.
        • Четвертий етап настав у другій половині 20 століття, коли психологія розвитку стала розглядати не тільки дитинство, а й розвиток підлітків та дорослих. Дослідники почали звертати увагу на взаємодію між людиною та навколишнім середовищем, а також на роль культурного контексту у розвитку людини.
        • Сьогоднішній етап характеризується застосуванням сучасних технологій, таких як нейроімеджинг (neuroimaging) та генетичні дослідження, для дослідження розвитку людини на молекулярному та нейрофізіологічному рівнях.

        Загалом, історія розвитку галузі є багатошаровою та містить внесок багатьох відомих вчених і дослідників із різних галузей, а сама “психологія розвитку” постійно змінювалася й розвивалася віддзеркалюючи не лише розвиток самої психології, але й зміни у суспільстві та наукових технологіях.

        Внесок різних дослідників та теорій у психологію розвитку допоміг сформувати вчення про розвиток людини як комплексний та динамічний процес, що залежить від багатьох факторів. Наприклад;

        • дослідження Жана Піаже допомогли визначити основні етапи когнітивного розвитку дитини;
        • Зиґмунд Фройд зосередив увагу на психосексуальному розвитку та внутрішніх конфліктах
        • тощо.

        Сьогодні психологія розвитку є важливою галуззю не лише для наукового дослідження, але й для розвитку педагогічної та клінічної практики, адже допомагає розуміти і розробляти ефективні методи навчання, психотерапії та розвитку особистості.

        У світі, де швидко змінюються технології та соціальні реалії, розуміння процесів розвитку людини є важливим засобом забезпечення оптимального розвитку особистості, пристосування до змін та психічного здоров’я упродовж усього життя.

        Фейсбук-сторінка авторки та психологині відкриється у новому вікні

        ОСНОВНІ ПІДХОДИ ДО ВИВЧЕННЯ РОЗВИТКУ ПСИХІКИ

        Одне з головних завдань психології розвитку полягає у вивченні процесів, які відбуваються у психіці людини на різних етапах життя і для цього використовують різні підходи та теорії, що дозволяють описати/пояснити основні закономірності розвитку психіки людини.

        Вікові зміни у психічному розвитку

        Один з основних підходів до вивчення розвитку психіки людини полягає у дослідженні вікових змін, який передбачає розгляд психічного розвитку людини як послідовність етапів, кожен з яких характеризується своїми особливостями та завданнями.

        На сьогодні визначено декілька основних вікових періодів, кожен з яких характеризується своїми особливостями та завданнями. До них відносять:

        • раннє дитинство (від народження до 2-3 років);
        • дошкільний вік (від 3 до 7 років);
        • молодший шкільний вік (від 7 до 11 років);
        • середній шкільний вік (від 11 до 15 років);
        • старший шкільний вік (від 15 до 18 років);
        • юнацтво (від 18 до 25 років);
        • дорослий вік (від 25 до 60 років);
        • похилий вік (від 60 років і старше).

        Кожен з цих вікових періодів характеризується своїми особливостями, здатностями та завданнями, що відбивається в психічному розвитку.

        Теорії розвитку та їхні характеристики

        Серед багатьох теорій, які описують та пояснюють процес розвитку психіки людини, на мій погляд, слід уважніше розглянути деякі:

        Теорія Жана Піаже:

        • Базується на ідеї, що дитина активно взаємодіє з навколишнім світом, що дозволяє їй розвиватися та збагачувати свій світогляд.
        • Піаже розробив теорію когнітивного розвитку, яка передбачає, що психічний розвиток відбувається за певними ступенями, кожен з яких характеризується своїми особливостями та завданнями.

        Теорія Лева Виготського:

        Передбачає, що психічний розвиток відбувається завдяки взаємодії дитини з навколишніми людьми.

        Виготський виділяв дві зони розвитку:

        • зону актуального розвитку (рівень здібностей, що ними дитина володіє в даний момент),
        • зону потенційного розвитку (рівень здібностей, що їх дитина може розвинути з допомогою дорослих).

        Теорія Е. Еріксона:

        • Базується на ідеї, що людина перейшовши через ряд етапів психосоціального розвитку, набуває різних навичок та якостей, що дозволяють їй пристосуватися до соціального середовища та реалізувати свій потенціал.
        • Етапи розвитку, запропоновані Еріксоном, охоплюють весь життєвий шлях людини.

        Теорія А. Маслоу:

        Описує ієрархію потреб людини та передбачає, що розвиток психіки залежить від того, на якому рівні ієрархії потреб перебуває людина.

        Згідно з теорією Маслоу, потреби людини можна розмістити на п’яти рівнях ієрархії, які підвищуються в порядку їх важливості та задоволення:

        • Фізіологічні потреби — в їжі, воді, повітрі, сні та інших життєво важливих речовинах.
        • Потреба у безпеці — відчутті безпеки та захищеності.
        • Потреба в приналежності — відчувати себе частиною групи, належати до певної соціальної структури, мати близьких людей.
        • Потреба в повазі — пошані, признанні, самооцінці, самоповазі та інших формах соціального визнання.
        • Потреба в самореалізації — в розвитку своїх здібностей, здійсненні своїх мрій та цілей, досягненні власного потенціалу.

        Теорія Маслоу дозволяє розуміти, що для досягнення оптимального розвитку психіки людини необхідно задовольняти потреби на кожному рівні ієрархії і якщо потреби на нижчих рівнях не задоволені, то це може перешкоджати розвитку вищих рівнів потреб.

        Поняття зростання, розвиток та змагання

        У практиці застосування психології розвитку використовуються такі поняття, як зростання, розвиток та змагання:

        Зростання — процес фізичного збільшення розмірів та маси організму, що відбувається у дитинстві та юності і визначає закономірності формування органів та систем органів.

        Розвиток — більш широке поняття, яке описує процес зміни, розширення та поглиблення функцій організму та психіки людини упродовж її життя і містить не тільки фізичні зміни, а й розвиток інтелекту, емоцій та соціальної поведінки.

        Змагання — процес конкуренції за отримання певного ресурсу, який є обмеженим, таким як місце в університеті, робоче місце, відзнаки, статуси тощо.

        • Змагання може бути корисним для розвитку людини, оскільки спонукає до покращення своїх здібностей та зусиль,
        • Однак воно також може викликати негативні наслідки, такі як стрес та нервове напруження.

        Для коректного застосування психології розвитку на практиці дуже важливо розуміти, як ці поняття взаємопов’язані, адже зростання може бути однією з передумов розвитку, а змагання може стимулювати розвиток певних здібностей та навичок.

        Водночас, позаяк змагання може також заважати розвитку, якщо воно перетворюється на негативний стимул для людини — важливо:

        1. Забезпечувати позитивне середовище для розвитку на кожному життєвому етапі дитини чи дорослого.
        2. Враховувати індивідуальні особливості і потреби кожної людини на кожному етапі становлення особистості.

        РОЗВИТОК ПСИХІКИ НА РІЗНИХ ЕТАПАХ ВІКУ

        Психічний розвиток людини відбувається на різних етапах віку та характеризується особливостями розвитку різних аспектів психіки.

        Далі пропоную детальніше розглянути основні етапи розвитку психіки людини:

        Немовля (від народження до року)

        • На цьому етапі розвитку психіки дитина розвиває свої зорові, слухові та тактильні відчуття, набуває перших знань про навколишній світ та навчається рухатися.
        • Немовля виявляє багато емоцій, але не може виразити їх у словах.

        Ранній вік (від 1 до 3 років)

        • У цей період дитина активно вивчає світ навколо себе та навчається говорити.
        • Вона розуміє прості команди та може спілкуватися з іншими людьми.
        • Дитина на цьому етапі розвитку продовжує виявляти багато емоцій та ставитися до світу довкола себе досить егоцентрично.

        Дошкільний вік (від 3 до 7 років)

        • На цьому етапі розвитку психіки дитина набуває великої кількості знань та навичок, навчається грати та спілкуватися з ровесниками, а також починає розвивати мислення.
        • Дитина у цей час продовжує ставитися до світу досить егоцентрично, але поступово починає розуміти точку зору інших людей.

        Молодший шкільний вік (від 7 до 12 років)

        • Цей етап розвитку психіки дитини характеризується набуванням додаткових знань та навичок, стартом розвитку логічного мислення і пам’яті.
        • У відповідний період дитина поступово стає більш самостійною та впевненою у собі, а також починає формувати свою ідентичність.
        • На цьому етапі особливо важливо забезпечити дитині відповідне навчання та створити позитивне середовище для її розвитку.

        Підлітковий вік (від 12 до 18 років)

        Час, коли дитина перетворюється на підлітка, який починає формувати свої соціальні та емоційні навички.

        • Підліток навчається адаптуватися до змін в своєму житті та ставитися до них конструктивно.
        • На цьому етапі розвитку дитина також починає формувати свої цінності та бачення своєї майбутньої професії та життєвого шляху.

        Розвиток психіки на кожному етапі є визначально важливим для формування особистості людини та її майбутньої ролі у суспільстві.

        Відповідно, кожен з етапів має і свої особливості, які важливо передбачати, забезпечуючи дитині підтримку та створюючи позитивне середовище для її розвитку.

        ФАКТОРИ ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ

        Психічний розвиток людини залежить від багатьох факторів, таких як виховання, соціалізація, пізнавальний процес, психічні здібності, емоційний розвиток, психосоціальний розвиток, соціальна адаптація, індивідуальні різниці в розвитку, фізичний саморозвиток, особистісний саморозвиток та духовний саморозвиток.

        Оскільки це важливий пласт теорії і практики психології розвитку, розглянемо їх усіх трохи детальніше:

        Виховання та соціалізація

        • Важливі детермінанти психічного розвитку людини.
        • Сімейне оточення, дитячий садок, школа та інші інституції виховання — мають значний вплив на формування особистості дитини та її соціальну адаптацію.

        Пізнавальний процес містить сприйняття, увагу, пам’ять, мислення та інші психічні процеси, що впливають на здатність людини до навчання та розвитку.

        Психічні здібності та інтелектуальний розвиток визначають здатність людини до розуміння, аналізу та розв’язання проблем, а також до набуття нових знань та навичок.

        Емоційний розвиток містить виявлення та регулювання емоцій, розуміння емоцій інших людей та формування емоційного інтелекту.

        Психосоціальний розвиток:

        • Описує взаємодію між індивідом та соціальним оточенням та включає у себе процеси соціалізації та індивідуалізації.
        • Цей фактор впливає на формування особистості, її цінностей, поглядів, поведінки та сприйняття світу.

        Соціальна адаптація:

        • Про здатність людини адаптуватися до соціального середовища, включаючи сім’ю, школу, робоче місце та інші соціальні контексти.
        • Цей чинник впливає на розвиток самооцінки, міжособистісних відносин та сприйняття себе та інших людей.

        Індивідуальні відмінності в розвитку:

        • Визначаються різноманітними факторами, такими як генетичні особливості, середовище, в якому зростає індивід, та інші фактори.
        • Впливає на швидкість та напрямок розвитку, а також на рівень досягнень у різних сферах життя.

        Фізичний саморозвиток:

        • Розвиток моторики, координації та спортивних навичок.
        • Здійснює вплив на здоров’я та фізичну форму людини.

        Особистісний саморозвиток:

        • Містить розвиток особистісних якостей, таких як самооцінка, самоконтроль та самовдосконалення.
        • Чинник, що впливає на розвиток особистості та її відносин зі світом.

        Духовний саморозвиток:

        • Про розвій духовної та релігійної сфери життя, що може впливати на світосприйняття людини та її життєві погляди.
        • Фактор, що впливає на здатність людини до саморозвитку, самовдосконалення та формування світогляду.
        • Практики та методи, спрямовані на розвиток внутрішньої гармонії, зосередженість та медитацію.
        • Можлива участь у релігійних обрядах та практиках, які допомагають розвивати духовну сферу життя людини.
        • Здатен впливати на психічний стан людини та її емоційний розвиток, а також на формування особистісних цінностей та поглядів на світ.
        • Для багатьох людей духовність є важливою складовою їхнього життя, яка допомагає знайти глибинний зміст і сенс у своїй діяльності та взаєминах з іншими людьми.

        ПІДСУМКИ

        Психологія розвитку є особливо важливою для виховання та соціалізації молодого покоління, а також для розвитку пізнавальних та творчих здібностей у людей різного віку.

        Вивчення розвитку психіки людини базується на різних теоріях та підходах, що допомагають зрозуміти процеси розвитку психіки та фактори, що на них впливають (Е. Еріксона, А. Маслоу тощо).

        Фізичний, особистісний та духовний саморозвиток є важливими факторами, які впливають на психічний розвиток людини.

        Огляд головних теорій та методик вивчення розвитку психіки людини дозволяє мені й колегам-психологам отримувати повнішу картину процесів розвитку, а також використовувати їх для розробки практичних рекомендацій та методик для розвитку людей на різних етапах віку.

        Один з напрямків, який може бути перспективним для досліджень у галузі психології розвитку — є вивчення впливу цифрових технологій на психіку людини.

        З розвитком цифрових технологій, особливо віртуальної та доповненої реальності (VR) з’являться нові форми спілкування, навчання та розваг, що може впливати на психіку людини на різних етапах віку.

        Загалом, психологія розвитку є важливою наукою, яка допомагає зрозуміти процеси розвитку психіки людини на різних етапах віку, а розуміння цих процесів, у своє чергу — важливе для підтримки здорового розвитку людей та розробки ефективних програм для підтримки їх розвитку на різних етапах життя

        Підбір психолога з розвитку

        Звертайтеся до мене або підберіть фахівців у спеціальному розділі веб-середовища Простір Психологів

        Автор

        Парафілічні розлади

        9 601

        Парафілія (сексуальна девіація, збочення) — термін, що використовується у психології, сексології та психіатрії для опису сексуальних фантазій, практик чи побажань, які вважаються незвичайними або неприйнятними в соціальному контексті.

        Парафілія ≠ злочин, а розлад починається там, де є небажаність, нав’язливість, відсутність контролю або порушення прав інших (наприклад, у випадку педофілії чи вуайєризму)

        Садомазохізм і фетишизм у контексті згоди і без шкоди для інших — не вважаються патологією, якщо не викликають дистресу

        Сексуальні парафілії включають сексуальну зацікавленість у зовнішніх об’єктах, предметах, які не пов’язані зі статевими органами та непризначені для сексу (фетишизм) та неприйнятні уявлення про неприродну сексуальну поведінку:

        • завдання фізичного болю під час статевого акту (садизм, гіпоксифілія),
        • статевого акту з неживими (некрофілія),
        • сексуальних зносин з тваринами (зоофілія)
        • тощо.

        Суттєво, що для частини людей з сексуальними розладами способу досягнення задоволення та об’єкта сексуального потягу — їхні фантазії та практики є егосинтонними (такими, що не сприймаються як відхилення) та стійкими (див.нижче)

        В той час як для інших — парафілічні думки чи епізоди, можуть бути причиною страждання та соціального дискомфорту.

        Теорія та практика свідчать, що у більшості випадків парафілії є шкідливими для тих, хто в тій чи іншій мірі із ними стикається, і є окремим ризиком або навіть загрозою для партнерів чи інших людей, що зазнають небезпеки стати жертвами таких практик.

        Але перед тим як продовжити глибшу загальну характеристику цього психо-сексуального комплексу фактів, процесів і станів психіки через призму практичного досвіду надання психологічної допомоги,

        Особливо для тих читачів, хто уже відчувши навіть найменші прояви будь-якого з аспектів проблематики парафілічних розладів — уже готовий починати всебічне обговорення разом з психологом,

        Інформую, що ви можете здійснити такий підбір шляхом “націлювання експертизи” відповідно до актуальних для вас чи небайдужих вам людей запитів, відчуттів, скарг, симптомів, тем тощо у спеціальному розділі веб-середовища або звернутися до мене

        Фейсбук-сторінка авторки та психологині відкриється у новому вікні

        ЕГОСИНТОННІСТЬ ФАНТАЗІЙ ТА ПЕРЕГЛЯД ПОРНО

        Згадана вище егосинтонність фантазій у контексті перегляду порно — це складна і делікатна тема, що стосується сексуальності, самосприйняття та психологічної інтеграції уявних бажань.

        На практиці, її часто розглядають у контексті клінічної психології, сексуального здоров’я та психотерапії.

        Егосинтонність — це відповідність думок, почуттів, фантазій або поведінки власному Я, цінностям і уявленню про себе.

        Тобто людина сприймає свої фантазії як “нормальні”, прийнятні і частину себе, навіть якщо вони є нестандартними.

        Протилежне — его-дистонність, коли фантазії/поведінка викликають сором, внутрішній конфлікт, відторгнення.

        Коли перегляд порно є егосинтонним:

        • Людина вільно приймає свої бажання як частину себе
        • Вона не відчуває сильного сорому або огиди до власних сексуальних уподобань
        • Фантазії не суперечать основним цінностям, або щонайменше — викликають внутрішнє прийняття
        • Порно використовується як форма розрядки, фантазії або дослідження, а не як спосіб уникнення емоційної реальності

        Коли виникає его-дистонність:

        • Перегляд порно супроводжується відчуттям провини, сорому, відрази до себе
        • Фантазії здаються “чужими”, “неприйнятними”, лякають людину
        • Людина продовжує перегляд, хоча не хоче або страждає від цього
        • Є внутрішній конфлікт між реальним “Я” і сексуальними імпульсами

        Психотерапевтичні аспекти

        Фантазії ≠ поведінка. У психотерапії часто наголошується: сексуальна фантазія не є прямим закликом до дії. Вона може слугувати:

        • Формою зняття напруги
        • Безпечним способом дослідити заборонені теми
        • Мовою несвідомого (психоаналітичний підхід)

        Питання інтеграції. Важливо: чи може людина інтегрувати ці фантазії у свою ідентичність, чи вони залишаються відщепленими, “брудними”, небажаними?

        Робота з когнітивним дисонансом. Наприклад: «Я вважаю себе моральною людиною, а фантазую про домінування/приниження», тут коуч/психотерапевт допомагає:

        • Дослідити, звідки ці фантазії
        • Визначити: вони ресурс чи симптом
        • Розділити фантазії як переживання vs як реальні дії

        Потенційні запити в роботі з клієнтом:

        • «Я не розумію, чому мене це збуджує — це нормально?»
        • «Я фантазую про речі, які мене лякають. Що зі мною не так?»
        • «Я дивлюсь порно, якого соромлюсь, але не можу зупинитися»
        • «Моя сексуальність не відповідає моїм моральним установкам»

        Терапевтичні підходи

        ПідхідФокус
        🔹 ПсихоаналізФантазії як прояв несвідомого. Аналіз конфлікту між “Я” і “Воно”
        🔹 КПТРобота з переконаннями, емоційним дискомфортом, поведінковими патернами
        🔹 ГештальтУсвідомлення своїх частин, інтеграція «тіньових» аспектів себе
        🔹 Позитивна психотерапіяПереведення фантазій у мову потреб і символів. Прийняття багатовимірності особистості

        Егосинтонність сексуальних фантазій та перегляду порно — це ознака внутрішньої згоди з власною сексуальністю.

        Проблеми починаються там, де з’являється сильна дистонність, сором, відчуття себе “неправильним”.

        ТЕОРІЇ ПАРАФІЛІЧНИХ РОЗЛАДІВ

        На перетині сучасної психології, сексопатології та психіатрії існує низка теорій щодо походження парафілічних розладів, серед яких, на мій погляд, вирізняються в якості вартих уваги чотири наступні:

        Психоаналітична теорія парафілічних розладів (Зигмунд Фройд)

        Згідно якої, парафілічні розлади походять з  конфлікту між несвідомими інстинктивними бажаннями та потребами, які викликають тривогу та страх з одного боку — і механізмами психологічного захисту особистості, які санкціонують певну поведінку з іншого.

        Психоаналітична теорія парафілічних розладів пояснює парафілії як наслідок нерозв’язаних конфліктів дитячого розвитку, порушень у формуванні сексуальності, а також фіксацій і регресій на ранніх психосексуальних стадіях.

        Несвідома природа сексуальних імпульсів

        Парафілії вважаються захисними механізмами, які допомагають утримати небажані імпульси поза свідомістю, трансформуючи їх у символічні форми.

        Роль інфантильних стадій розвитку

        За Фройдом, сексуальність розвивається через кілька стадій: Оральна (0–1 рік), Анальна (1–3 роки), Фалічна / едіпова (3–6 років), Латентна, Генітальна

        Парафілії виникають через фіксацію або регресію на певній стадії, наприклад:

        • Фіксація на анальній стадії може виявлятися у копрофілії, мазохізмі
        • Нерозв’язаний едіпів комплекс — у фетишизмі, вуайєризмі, трансвестизмі
        • тощо

        Психоаналітичне тлумачення окремих парафілій:

        Вид розладуПсихоаналітичне пояснення
        ФетишизмЗамісник фалоса матері, об’єкт, що приховує тривогу кастрації
        ЕкзибіціонізмНесвідоме бажання отримати фалічне визнання / символічна демонстрація сили
        ВотеризмПасивна спроба задоволення едіпового бажання — спостереження замість дії
        СадизмАгресія, що походить з ід і захищає “Я” від уразливості
        МазохізмНесвідоме прагнення покарання за табуйоване бажання, частина нарцисичної регресії
        ПедофіліяРегресія до дитячої позиції, фіксація на власній інфантильній сексуальності
        Зоофілія / некрофіліяРозрядка імпульсів без страху перед відповіддю, контроль над пасивним об’єктом

        Когнітивна теорія парафілічних розладів (Аарон Бек)

        За цією теорією, парафілічні розлади виникають внаслідок настільки спотвореного сприйняття світу, сексу та інших людей, яке може призвести аж до формування девіантної поведінки, зокрема у сексуальному просторі.

        Парафілії як результат спотворених когнітивних схем і переконань про себе, інших людей та сексуальність.

        Дезадаптивні переконання і установки формуються в ранньому досвіді (сім’я, соціальне оточення, травми), які впливають на сексуальну мотивацію і поведінку.

        Особа з парафілічним розладом може мати такі когнітивні спотворення, як:

        • Ідеалізація або деформація образу об’єкта потягу (наприклад, сприйняття неживих предметів або дітей як допустимих сексуальних партнерів).
        • Раціоналізація власної девіантної поведінки як прийнятної або навіть обов’язкової.
        • Негативне уявлення про власну сексуальність, що веде до заміщення традиційних сексуальних практик.

        Автоматичні думки, які підтримують парафілічну поведінку, включають:

        • «Цей об’єкт — єдина можливість для задоволення»
        • «Якщо я не зроблю це, зі мною щось не так»
        • «Мої бажання не шкідливі для інших»
        • «Мене ніхто не розуміє, крім цього»

        Відсутність або порушення розвитку адекватних соціальних і міжособистісних навичок, що ускладнює встановлення традиційних сексуальних і емоційних стосунків.

        Когнітивно-поведінкова модель (Beck і співавт.)

        • Подразники (ситуації, думки, емоції) активують дезадаптивні когніції.
        • Внаслідок цього виникає емоційне напруження або бажання зняти тривогу.
        • Парафілічна поведінка сприймається як спосіб зняття напруження і отримання задоволення.
        • Позитивне підкріплення (задоволення) закріплює цей цикл.

        Терапевтичні підходи

        • Ідентифікація та корекція дезадаптивних переконань і автоматичних думок
        • Навчання соціальним і міжособистісним навичкам
        • Робота з контрольованим викривленням уваги і зміною сексуальних уявлень
        • Використання експозицій і поведінкових експериментів для розірвання асоціацій
        • Підвищення усвідомленості своїх почуттів і думок

        Біологічна теорія парафілічних розладів (Юджин Блум)

        Припускає, що ця група розладів походить від змін у мозку та центральній нервовій системі, власне, таких як зниження рівня допаміну та інших біохімічних реакцій, що відповідають за взаємодію між мозком та тілом.

        Парафілічні розлади пов’язані з нейробіологічними дисфункціями, які впливають на регуляцію сексуального потягу і контролю поведінки.

        За Блумом, в основі парафілій лежать порушення у функціонуванні мозкових структур, зокрема:

        • Лімбічної системи (яка відповідає за емоції та мотивацію)
        • Префронтальної кори (відповідає за самоконтроль, прийняття рішень, соціальні норми)

        Виявлені біологічні аномалії включають:

        • Порушення в регуляції нейротрансмітерів (серотонін, дофамін)
        • Аномалії в гормональному балансі (зокрема підвищений рівень тестостерону)
        • Можливі структурні зміни в мозку (наприклад, у гіпокампі або мигдалині)

        Генетичні фактори можуть підвищувати схильність до парафілічної поведінки через вплив на нейрохімічні процеси.

        Біологічна база розладів пояснює інтенсивність імпульсів і складність контролю за ними.

          Підтвердження теорії:

          • Дослідження із застосуванням МРТ і ПЕТ показують зміни активності мозку у пацієнтів з парафіліями.
          • Ефективність медикаментозного лікування (СІЗЗС, антиандрогени) підтверджує роль біохімічних механізмів.
          • Вивчення гормонального статусу пов’язує високий рівень андрогенів із підвищеною імпульсивністю і сексуальною девіацією.

          Терапевтичні наслідки:

          • Комбінування медикаментозної терапії для корекції нейрохімії з психотерапією
          • Орієнтація на контроль імпульсів через біологічні втручання
          • Розробка нових фармакологічних засобів для регуляції специфічних нейротрансмітерних систем

          Юджин Блум підкреслює важливість біологічної складової у виникненні та підтримці парафілічних розладів, акцентуючи увагу на порушеннях мозкової регуляції і хімії, що ускладнює контроль сексуальних імпульсів.

          Соціальна теорія парафілічних розладів (Томас Шіб)

          Її автор вважає, що такі розлади з’являються з екстернальних факторів, таких як дискримінація, соціальна нерівність, насильство, позаяк вони викликають дистрес і порушення соціальної адаптації, а наслідки чого — проявляються у девіантній сексуальній поведінці.  

          Парафілія — це форма девіантної поведінки, яка виникає не лише через індивідуальні проблеми, а внаслідок взаємодії особистості з соціальним контекстом.

          Соціальна девіація може формуватися і закріплюватися через ярлики (labeling), які навішує суспільство:

          • Особу з нетиповою сексуальністю стигматизують
          • Індивід починає себе ототожнювати з девіантною роллю
          • Поведінка закріплюється через очікування соціуму й самоідентифікацію

          Соціальне навчання: парафілічні схильності можуть засвоюватися через:

          • Набуті моделі (через ЗМІ, порно, інтернет)
          • Неспецифічний досвід у дитинстві (відсутність належного сексуального навчання, насильство, емоційна ізоляція)
          • Невдалі перші сексуальні контакти, які створюють викривлене уявлення про сексуальність

          Фрустрація соціальних потреб (визнання, любов, прийняття) призводить до звернення до символічних об’єктів або нестандартних форм задоволення.

          Парафілії можуть слугувати засобом вираження протесту або уникнення соціального болю, тобто мають компенсаторну або протестну функцію.

          Соціальні фактори ризику:

          ФакторМожливий вплив
          Соціальна ізоляціяВідсутність здорової статевої ідентифікації
          Сексуальне табуФормування забороненої цікавості
          Насильство в дитинствіВипереджальне або викривлене сексуальне навчання
          СтигматизаціяСамоідентифікація з “девіантною” роллю
          Відсутність позитивних моделей поведінкиІмітація агресивних або нетипових сценаріїв

          Терапевтичні наслідки:

          • Робота з ідентичністю клієнта, відновлення гідності і здорової сексуальності
          • Деконструкція “ярликів”, нав’язаних суспільством
          • Формування здороваї соціальної взаємодії і сексуальних навичок
          • Психоосвіта: навчання нових форм сексуального вираження
          • Аналіз впливу ЗМІ та соціального контексту на сексуальні уявлення

          Томас Шіб підходить до парафілій як до соціального явища, що формується внаслідок стигматизації, виключення, викривленого соціального досвіду та браку підтримки.

          Ключове завдання — повернути клієнта в соціум через нову, прийнятну роль і реконструкцію сексуальної ідентичності.

          РІЗНОВИДИ ПАРАФІЛІЧНИХ РОЗЛАДІВ

          Основні види парафілічних розладів (за DSM-5-TR)

          НазваОпис
          ЕкзибіціонізмСексуальне збудження від демонстрації своїх геніталій незнайомцям
          Вотеризм (вуаєризм)Спостереження за оголеними або сексуально активними особами без їх згоди
          ФроттеризмСексуальне збудження від тертя або дотику до незнайомої людини у громадських місцях
          ПедофіліяСексуальний потяг до дітей, які ще не досягли статевого дозрівання
          Садизм сексуальнийЗбудження від спричинення болю, приниження або страждання іншій людині
          Мазохізм сексуальнийЗбудження від того, що самому завдається біль або приниження
          ФетишизмСексуальний потяг до неживих предметів (одяг, взуття, тканини тощо)
          Трансвестичний розладСексуальне збудження при носінні одягу протилежної статі (не плутати з гендерною дисфорією)

          В загальній теорієї та на безпосередній практиці, окрім згаданих вище сексуальних розладів, існує багато менш поширених парафілій. Ось, наприклад, лише кілька із них:

          • Андрогінія: коли особа відчуває сексуальний потяг від того, щоб бути якомога більш чоловікоподібною чи жіночоподібною.
          • Автоеротичний суїцид: характеризується відчуттям сексуального збудження у процесі повішення себе, але без наміру скоїти самогубство.
          • Сциатизм: сильне сексуальне збудження, зумовлене спостеріганням за людьми, що страждають від болю чи нещастя. 
          • Альголагнія (садизм або мазохізм): сексуальна девіація, що проявляється у досягненні сильного сексуального збудження при завдаванні фізичного чи психологічного болю іншій людині або у бажанні відчути цей біль на собі.
          • Некрофілія — сексуальний потяг до мертвих тіл
          • Зоофілія — сексуальний потяг до тварин
          • Копролалія / копрофілія — збудження, пов’язане з фекаліями
          • Урофілія — збудження від сечовипускання або контакту з сечею
          • Клізмофілія — сексуальне збудження від клізм
          • Телефонний / кіберсексуальний вуайєризм — отримання збудження через нав’язливі еротичні розмови або спостереження онлайн без згоди
          • Аутоасфіксія — сексуальне збудження через обмеження доступу до кисню під час мастурбації
          • тощо.

          СПОСОБИ ЛІКУВАННЯ ПАРАФІЛІЧНИХ РОЗЛАДІВ

          На практиці, лікування парафілічних психо-сексуальних розладів залежить від їх типу та інтенсивності перебігу.

          До основних методів боротьби із сексуальними девіаціями, зокрема, належать:

          • Психотерапія, особливо якщо розлад пов’язаний зі стресом, депресією, тривогою або проблемами у стосунках.
          • Фармакотерапія за призначенням лікаря: антидепресанти, анксіолітики, антипсихотики тощо.
          • Лікування основних психічних захворювань.
          • Підтримка та консультування: від спеціалістів або груп підтримки, які сприяють здоровому стилю життя та допомагають долати негативну симптоматику розладів.
          • Інші методи: йога, медитація та активності з використанням музики або мистецтва, можуть допомогти знизити стрес, покращити самопочуття та знизити імпульси до сексуальних девіацій.

          ПІДБІР ПСИХОТЕРАПЕВТА

          Щоби розпочати процес первинної психодіагностики, і зрештою, при потребі, за участі сексопатолога, психотерапевта чи психіатра — подальшого лікування сексуального розладу відповідно до індивідуальної стратегії, яка враховуватиме конкретні досвід, причини, історію хвороби та симптоми:

          Звертайтеся безпосередньо до мене через чи підберіть фахівців у спеціальному вимірі “Простору Психологів“

            Автор

            Садомазохізм

            993

            Садомазохізм це сексуальна девіація, що характеризується спотвореним способом досягнення сексуального задоволення через акти самоприниження або насилля над іншими.

            Терміни «садизм» і «мазохізм» були уведені психіатром ХІХ ст. Річардом фон Крафт-Ебінгом, який говорив про основні, природні схильності до садизму у чоловіків і мазохізму у жінок.

            Недавні опитування свідчать про те, що садистські фантазії так само поширені серед жінок, як і чоловіків, хоча це правда, що чоловіки з садистськими потягами мають тенденцію розвивати їх у більш ранньому віці.

            Садизм належить до бажання заподіяти біль або приниження іншій людині, тоді як мазохізм належить до бажання отримати біль або стати об’єктом приниження.

            Перед глибшим зануренням у проблематику, зокрема для тих читачів, які шукають фахівця, з яким уже можна починати всебічне її обговорення у проекції на індивідуальні особливості зіткнення зі схожими проявами тією чи іншою мірою,

            Інформую, що ви можете звертатися до мене чи підібрати фахівців у спеціальному розділі веб-середовища.

            Фейсбук-сторінка авторки та психологині відкриється у новому вікні

            БДСМ І ПСИХОЛОГІЯ

            Психологічні, емоційні та міжособистісні аспекти поведінки, пов’язаної з домінуванням, підкоренням, болем і контролем у сексуальному чи еротичному контексті та чому люди залучаються до таких практик, що саме вони отримують психологічно, і як це впливає на особистість та стосунки.

            БДСМ — це абревіатура для:

            • B/D – Бондаж/Дисципліна (обмеження рухів, встановлення правил),
            • D/S – Домінування/Підкорення (рольова ієрархія),
            • S/M – Садизм/Мазохізм (задоволення від болю чи його спричинення — за згодою).

            Головна відмінність від психопатології — усвідомлена, добровільна участь, чіткі межі, безпека та згода.

            Безпечне дослідження влади, контролю і вразливості

            • Люди можуть експериментувати з почуттям сили чи слабкості в контрольованому, узгодженому середовищі.
            • Дає можливість пережити досвід, що зазвичай пов’язаний із травмою — але без травми.

            Регуляція емоцій і стресу

            • БДСМ може викликати стани катарсису, викид ендорфінів, релаксацію після стресу.
            • Підкорення чи контроль можуть давати відчуття структури, безпеки, меж.

            Зміцнення довіри

            Пара, яка практикує БДСМ з дотриманням правил, часто має глибоку комунікацію, рівень довіри та поваги.

            4. Емоційне збудження через «заборонене»

            Ігри з болем, страхом або приниженням активують ті самі механізми, що і збудження — на перетині ризику, збудження та контролю.

            Типові психологічні мотивації

            МотиваціяПояснення
            Контроль через підкоренняЛюдина відпускає відповідальність, розслабляється
            Ідентичність і рольПрийняття частини «себе», яка не проявляється у звичайному житті
            Емоційна глибина і близькістьГлибокий рівень зв’язку через спільний досвід
            Катарсис і зціленняПереживання контролюваного болю може давати полегшення від емоційних ран

            Основні принципи психологічного БДСМ

            1. SSC — Safe, Sane, Consensual (Безпечно, при здоровому глузді, за згодою)
            2. RACK — Risk Aware Consensual Kink (Усвідомлений ризик, згода на нетипову сексуальність)
            3. Aftercare — підтримка після сесії (психоемоційна, тілесна, турботлива).

            Чи є БДСМ патологією?

            Ні, якщо:

            • це добровільно і безпечно;
            • не викликає страждання у себе чи партнера;
            • не замінює всі інші форми інтимності;
            • не є єдиним способом досягнення сексуального збудження.

            У DSM-5 та МКХ-11 садизм і мазохізм вважаються розладом лише тоді, коли викликають дистрес або шкоду.

            БДСМ і психотерапія

            БДСМ-практикуючі клієнти можуть звертатися до психотерапевтів:

            • з неприйняттям себе;
            • через стигму або внутрішній конфлікт (наприклад, через релігію);
            • із запитом на краще розуміння своїх потреб;
            • через травми, які переплітаються з БДСМ.

            Важливо, щоб терапевт був неосудливим і обізнаним.

            Хибні уявлення про БДСМ (міфи)

            МіфРеальність
            БДСМ — це насильствоНасильство — це дія без згоди. БДСМ — взаємна домовленість
            Люди з БДСМ — травмованіНе обов’язково. Багато з них — здорові, інтегровані особистості
            Підкорені — це слабкі людиЧасто в житті вони є лідерами. БДСМ — простір для балансу
            Це завжди про сексНе завжди — іноді лише про ролі, ритуали чи емоційний досвід

            ОЗНАКИ СХИЛЬНОСТІ ДО САДОМАЗОХІЗМУ

            Садомазохізм як психосексуальний розлад (відповідно до МКХ-10 / DSM-5) — це не просто схильність до БДСМ, а стан, коли садистські чи мазохістські дії викликають страждання у самої особи або в партнера.

            Або мають компульсивний, неконтрольований характер чи повністю заміщають усі інші форми сексуального задоволення:

            • Сексуальне збудження від приниження, страждання, болю, страху жертви (емоційного чи фізичного).
            • Фантазії або дії, пов’язані з фізичним насильством (удари, знерухомлення, шкідливі дії) або приниженням (словесне знущання, деградація).
            • Нездатність до збудження без елементів агресії. Складність в емпатії, іноді — емоційна холодність або жорстокість.
            • Часто — історія насильства або домінування в дитинстві.

            Мазохізм — основні ознаки:

            Сексуальне збудження від отримання болю, приниження, обмеження.

            Фантазії або дії, пов’язані з покаранням, фізичним болем, утриманням, психологічним приниженням або підкоренням.

            Бажання втрати контролю, підпорядкування, символічної «покари».

            Порушення самооцінки, схильність до самозвинувачення, іноді — історія травм чи жорстокості з боку батьків.

            В окремих випадках — ризик для життя або здоров’я через самопошкодження або небезпечні практики.

              Спільні симптоми при патологічному садомазохізмі:

              • Компульсивність: потреба повторювати поведінку без можливості зупинитися.
              • Порушення соціального/професійного функціонування.
              • Інтенсивний сором або ізоляція, приховування поведінки.
              • Неможливість підтримувати близькі стосунки без елементів насильства або болю.
              • У випадку розладу — повна заміна традиційного сексу мазохістськими/садистськими діями.

              РАННІ ТЕОРІЇ САДОМАЗОХІЗМУ

              Зигмунд Фройд вважав, що схильність завдавати та отримувати біль під час статевого акту є «найпоширенішим з усіх збочень» і приписував її (як і багато іншого) зупиненому або невпорядкованому психосексуальному розвитку.

              Він мало звертав уваги на садомазохізм у жінок, або тому, що вважалося, що садизм зустрічається переважно у чоловіків, або тому, що мазохізм вважався нормальною та природною схильністю жінок.

              На сьогодні фройдівскі припущення вважаються науковою спільнотою такими, що не знаходять достатнього підтвердження.

              Лікар Йоганн Генріх Мейбом представив першу теорію мазохізму у своєму «Трактаті про використання бичування в медицині та венерії» [De usu flagorum, 1639].

              За словами Мейбома, бичування по спині чоловіка розігріває сперму в нирках, що призводить до сексуального збудження, коли розігріта сперма стікає в яєчка.

              Інші теорії мазохізму зосереджувалися навколо зігрівання крові або використання сексуального збудження для послаблення фізичного болю.

              У «Дослідженнях психології сексу» (1895) лікар Гейвлок Елліс стверджував, що немає чіткого розмежування між аспектами садизму та мазохізму.

              Крім того, він обмежив садомазохізм сферою еротики, тим самим розірвавши історичний зв’язок із насильством і жорстокістю.

              Філософ Жиль Дельоз не погоджувався з Фройдом і Гевлоком Еллісом. У своєму есе «Холодність і жорстокість» (1967) він стверджував, що садомазохізм є штучним терміном, і що садизм та мазохізм насправді є окремими та відмінними явищами.

              ПРИЧИНИ САДИЗМУ ТА МАЗОХІЗМУ

              На сьогодні, точні причини садомазохізму як комплексного явища, що поєднує обидва терміни, до кінця не вивчені і можуть суттєвого відрізнятися у різних людей.

              Однак існує кілька вартих уваги теорій, які намагаються розгорнуто пояснити, чому деякі люди можуть бути залученими до цього і як на це слід реагувати.

              Так, існує припущення, про вплив досвіду дитинства, особливо пов’язаного з динамікою влади або травмою насилля.

              Наприклад, у людини, яка зазнала фізичного чи емоційного насильства, може виникнути бажання відновити відчуття влади та контролю у своєму житті, компенсувати свій біль.

              Інша теорія припускає зв’язок з такими рисами особистості, як прагнення до сенсацій, відкритість до нового досвіду та готовність йти на ризик.

              Схильність до садизму, мазохізму або їх поєднання, є одним із проявів гіпермаскулінності або гіперфемінності.

              Важливо відзначити, що хоча різні теорії намагаються пояснити причини виникнення цього явища, вони не є остаточними і не стосуються однаковою мірою усіх, хто бере участь в цій діяльності.

              Зрештою, причини, за якими когось може потягнути до садомазохізму, є складними і залежать від різноманітних факторів, зокрема особистого досвіду, цінностей, переконань та бажань.

              МОЖЛИВІ НАСЛІДКИ

              Статистично встановлено, і що, до речі, значною мірою підтверджує практика надання психологічної допомоги, що садомазохізм є характерним для значної кількості статевих відносин та проявляється дуже різною мірою.

              Водночас, в контексті потенційно негативних наслідків, на мою думку, треба згадати й такі:

              • Фізичні пошкодження або травми, такі як синці, порізи, розриви або зламані кістки.
              • Емоційна шкода, наприклад почуття сорому або провини.
              • Шкода стосункам або репутації, якщо про це дізнаються або неправильно зрозуміють інші.
              • Вплив інфекцій, що передаються статевим шляхом, або інші ризики для здоров’я, якщо не дотримуються належних протоколів безпеки.
              • Залежність або компульсивна поведінка, якщо садомазохізм стає єдиним способом отримати сексуальне задоволення.
              • Ризик вчинення протиправних дій щодо незгодних на такі дії осіб.
              • тощо.

              ЛІКУВАННЯ САДИЗМУ ЧИ МАЗОХІЗМУ

              В сучасності, скажімо, американська психіатрична асоціація не вважає садомазохізм розладом, а думки українських фахівців із цього приводу розходяться.

              Однак, зазвичай, розлад потребує гармонійного поєднання медичного та/чи психотерапевтичного втручання у випадках, якщо:

              • сексуальне життя та сексуальна розрядка стають неможливими без його практикування,
              • хтось із партнерів зазнає негативних наслідків, таких як фізична травма чи емоційний стрес.

              Власне, додати до цього можна, що інколи вистачає і психотерапії та групи психокорекційної підтримки, де учасники можуть допомогти опрацювати досвід, дослідити свої почуття та бажання, розвинути здорові механізми подолання стресу та заохотити до вивчення альтернативних безпечніших сексуальних практик.

              Психологічна допомога при садомазохізмі

              Психологічна допомога при садомазохізмі залежить від того, чи йдеться про:

              • нормативну варіацію сексуальності в рамках добровільних БДСМ-практик (не потребує лікування),
                чи
              • парафілічний розлад (садомазохізм як психосексуальне порушення, що викликає страждання, є компульсивним, небезпечним або порушує функціонування особи).

              Цілі психологічної допомоги

              1. Усвідомлення природи поведінки (задоволення чи деструктивна компенсація?)
              2. Зниження компульсивності й контроль імпульсів.
              3. Розвиток безпечної, взаємно задовільної сексуальності.
              4. Робота з глибинними психічними травмами, соромом, самооцінкою.
              5. Покращення міжособистісних і сексуальних стосунків.

              Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ)

              • Ідентифікація і модифікація дисфункціональних думок і переконань (наприклад, “я заслуговую болю” або “біль = любов”).
              • Формування нових моделей сексуальної поведінки.
              • Експозиція + зниження чутливості до тригерів.
              • Розвиток навичок самоконтролю, переключення уваги.

              Психодинамічна терапія / психоаналіз

              • Дослідження несвідомих конфліктів, пов’язаних з агресією, провиною, покаранням, потребою у домінуванні/покорі.
              • Робота з дитячими травмами, авторитарними батьками, покаранням, насильством.
              • Інтерпретація повторюваних сценаріїв у стосунках.

              Гештальт-терапія

              • Робота з тілесними імпульсами, емоціями, межами.
              • Усвідомлення власних потреб, бажань і можливості їх реалізації в безпечний спосіб.
              • Вивчення “фігур-фону” у стосунках: що змушує шукати болю чи приниження?

              Схемотерапія

              • Ідентифікація ранніх деструктивних схем (наприклад: «Я недостойний любові», «Любов = контроль/насильство»).
              • Побудова нових поведінкових стратегій і самообразу.

              Тілесно-орієнтована терапія / травмафокус

              • Вивільнення тілесної напруги, яка асоціюється з болем чи покорою.
              • Робота зі спогадами про тілесне насильство, дисоціацію.

              Психотерапевтичні акценти

              ЗонаПриклад роботи
              Сором і винаРозпізнавання нав’язаних уявлень про “гріховність” чи “покарання”
              Контроль і безпекаНавчання навичкам саморегуляції, вибудова меж
              Потреби та бажанняУсвідомлення справжніх емоційних і сексуальних потреб
              ТравмаРобота з досвідом насильства, приниження чи відкидання
              Сценарії стосунківРеконструкція моделей близькості без болю

              Додаткові інструменти:

              • Психоосвіта щодо здорової сексуальності.
              • Підключення сексолога або психіатра (якщо є медикаментозні показання — наприклад, при компульсивності).
              • Групова терапія (за умови безпеки).
              • Робота з партнером (у разі згоди на спільну терапію).

              Коли обов’язкова терапія:

              • Якщо є ризик для себе або інших (жорстоке поводження, насильство).
              • Якщо поведінка втрачає контроль і заміщує інші сфери життя.
              • Якщо супроводжується дисоціацією, самопошкодженням, глибоким соромом чи депресією.

              Підсумки

              Психологічна допомога при садомазохізмі — це не “вилікувати сексуальність”, а допомогти людині жити без примусу, болю та внутрішнього розладу, будуючи стосунки, засновані на повазі, свободі й прийнятті.

              ПІДБІР ПСИХОТЕРАПЕВТА

              Щоби розпочати діалог із психологом для з’ясування міри необхідної для збереження психічного здоров’я реакції на різні похідні від терміну та явища “садомазохізму” у вашому житті — звертайтеся безпосередньо до мене або підберіть фахівців з відповідними кваліфікаціями у спеціальному розділі “Простору Психологів”

                Автор