Психотерапія, як важлива складова психологічного здоров’я, здатна відігравати вирішальну роль у поліпшенні якості життя та подоланні психічних труднощів.
Ця наука має різні підходи та методи, які розроблені для надання допомоги різним особистісним та психологічним проблемам.
У цій публікації я розгляну декілька основних видів психотерапії та їхні особливості крізь призму власного фахового досвіду теоретичного та практичного застосування.
Але перед тим, для тих, кого цікавить запис на консультацію до психотерапевта, інформую, що це можна зробити звернувшись безпосередньо до мене через профайл або шляхом підбору відповідних фахівців у спеціальному розділі веб-платформи “Простір Психологів“
Основні види психотерапії
Сучасна практика психотерапевтичної діяльності передбачає використання дуже широкого спектру видів психотерапії, водночас, на мою думку, особливої уваги читачів заслуговують ті з них, які пройшли перевірку часом та вважаються найбільш застосовуваними.
На мою думку, до переліку таких відносяться:
- Психоаналітична (психоаналіз)
- Поведінкова (біхевіоризм)
- Когнітивна терапія
- Гештальт-терапія
- Психодинамічна
- Групова психотерапія
- Інтегративна психотерапія
- Трансперсональна психотерапія
- Позитивна психотерапія
- Психосинтез
Далі, трохи детальніше про кожну із них.
Психоаналітична психотерапія
Психоаналітична психотерапія є однією з найстаріших та найбільш впливових форм психотерапевтичного підходу, яка зосереджується на розкритті підсвідомих мотивів, прагнень та конфліктів.
Цей підхід був розроблений відомим австрійським лікарем та психіатром Зигмундом Фройдом на початку 20-го століття.
Однією з головних ідей психоаналізу є вплив підсвідомих думок та почуттів на поведінку та емоційний стан людини.
Фройд вважав, що багато з наших дій і реакцій виникають не зі свідомих міркувань, а з непередбачуваних і неявних факторів, що знаходяться в глибинах нашої психіки.
Психоаналітична психотерапія зазвичай проводиться в індивідуальному форматі, де пацієнт спілкується з психоаналітиком, називаючи свої думки, асоціації, сни та враження.
Психоаналітик слухає уважно та старанно аналізує ці розповіді, намагаючись виявити приховані та несвідомі мотиви, які можуть бути корінними причинами психологічних труднощів пацієнта.
Центральним поняттям психоаналізу є “розкриття підсвідомого”, відповідно психоаналітик допомагає пацієнту розкрити незрозумілі або забуті аспекти їхнього життя, які можуть мати вплив на їхні емоції, поведінку та стосунки.
Відкриття цих аспектів дозволяє пацієнтові краще зрозуміти себе, свої внутрішні конфлікти та ставлення до світу навколо.
Поведінкова терапія
Поведінкова терапія є однією з провідних форм психотерапевтичного підходу, яка спрямована на зміну шкідливих психологічних звичок та покращення якості життя.
Цей метод базується на взаємодії між зовнішніми факторами та поведінкою людини, і він виявив себе дуже ефективним для подолання різноманітних проблем, таких як фобії, залежності, анксіозні стани та інші.
Головною ідеєю поведінкової терапії є те, що негативні звички та реакції можна змінити, працюючи над конкретними аспектами поведінки та діяльності, відповідно терапевт і пацієнт спільно визначають цілі терапії та конкретні психологічні проблеми, над якими потрібно працювати.
Один із ключових принципів поведінкової терапії – це “обумовлення”. Це процес асоціювання певної поведінки з позитивними або негативними наслідками.
Якщо певна дія призводить до приємних результатів, імовірність, що ця дія повториться, зростає.
З іншого боку, якщо дія має негативний результат, імовірність повторення зменшується.
Наприклад, в лікуванні фобії застосовується метод “систематичної десенситизації”.
Пацієнт підтримує спокійний стан та поступово стикається з об’єктом або ситуацією, що викликає його фобію, починаючи з менш інтенсивних вражень та поступово переходячи до більш навантажених ситуацій.
Таким чином, пацієнт навчається контролювати свою реакцію на страх, а шкідливі звички поступово змінюються.
Когнітивна терапія
Когнітивна терапія є сучасним та ефективним психотерапевтичним підходом, спрямованим на перепрограмування негативних та шкідливих мислених патернів.
Розроблена в 1960-70-х роках Аароном Беком та Альбертом Еллісом, ця терапія визнає, що спосіб, яким ми сприймаємо світ, впливає на наші емоції та поведінку.
Основною ідеєю когнітивної терапії є те, що наші переконання, інтерпретації подій та спосіб мислення можуть викликати негативні емоції та поведінку.
Когнітивний психотерапевт спільно з пацієнтом аналізує його думки та переконання, ідентифікує “каогенеративні” думки – тобто ті, що породжують дискомфорт та стрес, – та працює над їх зміною.
Цей підхід показав свою ефективність у лікуванні різних психологічних проблем, включаючи депресію, тривожні стани, панічні атаки, посттравматичний стресовий розлад та багато інших.
Він сприяє зміні негативних мислених патернів, збільшенню самосвідомості та покращенню якості психологічного благополуччя.
Когнітивна терапія може бути корисною для всіх, хто прагне зрозуміти та змінити свої психологічні реакції на життєві виклики та покращити загальний стан емоційного та психологічного здоров’я.
Гештальт-терапія
Виникла і розвинулася на початку 20 століття як наслідок розвитку М.Вертгаймером у сфері психології філософського концепту “gestalt”, який у перекладі з німецької означає “форма або конфігурація”
На сьогодні, це також один з популярних видів психотерапії, застосування якого передбачає дотримання фахівцем кількох основоположних принципів, серед яких, насамперед, важливі такі як:
- Близькість
- Схожість
- Цілісність
- Замкнутість
- Співпраця клієнта і терапевта
- “Тут і зараз”
- тощо
Більше про гештальт-терапію — читайте на окремій сторінці Психоенциклопедії, я ж лише додам, що сформулюваний свого часу в середині минулого століття “закон гарного гештальту” формулюється приблизно так:
“Свідомість людини має схильність сприймати із усього різноманніття зовнішних подразників найбільш прості, єдині, замкнені, симетричні та завершені одиниці”
Психодинамічна терапія
Заснована на понятті “психодинаміка”, яке, в широкому розумінні, означає, що свідомість або психіка людини скаладається з кількох частин, які взаємодіють між собою та здатні створювати емоційно-мотиваційні імпульси, загальна сукупність котрих, в свою чергу — визначає психічний стан, поведінку, світогляд тощо
На практиці, застосування психодинамічної терапії передбачає роботу фахівцями з психічною енергією окремої особистості, а саме здатністю психіки до перетворення емоцій та мотивації у певні стани.
Більше про психодинамічну терапію можна почерпнути в окремій статті Психоенциклопедії, я ж лише додам, що згадана вище “психічна енергія”, згідно цього виду психотерапії циркулює між трьома рівнями свідомості “воно, я та над-я”, або як сформулювано в оригіналі “ід, его та супер-его”
Групова психотерапія
Групова психотерапія є цінним та ефективним психологічним підходом, який базується на терапевтичній роботі з групою людей, що мають схожі психологічні проблеми чи цілі.
Цей метод підтримує ідею, що під час роботи у групі пацієнти можуть взаємодіяти, навчатися один від одного та знаходити спільні шляхи до здоров’я та змін.
Однією з ключових переваг групової психотерапії є можливість побачити себе через призму інших учасників. Це дозволяє пацієнтам розуміти, що їхні проблеми не є унікальними, і спільнота інших людей може служити джерелом підтримки та спільного досвіду.
Групова психотерапія може бути особливо корисною для тих, хто шукає підтримку спільноти, відчуває позитивний вплив взаємодії з іншими та бажає навчитися новим способам подолання труднощів.
Вона може забезпечити учасникам платформу для розвитку особистості та створення позитивних змін у житті через колективну підтримку та взаємодію.
Інтегративна психотерапія
Інтегративна психотерапія є відмінним підходом до лікування психологічних проблем, який поєднує та використовує різні методи та техніки з різних шкіл психотерапії.
Цей підхід визнає, що кожна людина є унікальною, і для досягнення кращого результату може бути необхідно використовувати елементи з різних психотерапевтичних підходів.
Основна ідея інтегративної психотерапії полягає в тому, що не існує універсального методу, який підходив би для всіх пацієнтів і проблем.
Тому психотерапевт, який працює за інтегративним підходом, може вибирати підходи та методи в залежності від індивідуальних потреб конкретного пацієнта.
Цей підхід дозволяє створити більш індивідуалізований план лікування для кожного пацієнта та враховує його особливості та потреби.
Інтегративна психотерапія є гнучким і творчим підходом, який може підтримати ефективний процес змін та розвитку в психологічній сфері.
Трансперсональна психотерапія
Трансперсональна психотерапія — це напрям у психотерапії, який фокусується на дослідженні досвіду, що виходить за межі особистого «я» (транс-персонального), включаючи духовні, містичні та екзистенційні переживання.
На практиці, вона поєднує елементи традиційної психології, філософії, релігії, медитації, шаманських практик і психоделічного досвіду.
Основні характеристики трансперсональної психотерапії:
- Розширене розуміння особистості: Людина розглядається не лише як біопсихосоціальна істота, а як духовна істота з потенціалом до розвитку, самопізнання і трансценденції.
- Включення духовного досвіду: Трансперсональні терапевти приділяють увагу таким переживанням, як єдність із Всесвітом, медитативні стани, досвід «виходу з тіла», досвід «смерті-народження» тощо.
- Інтеграція змінених станів свідомості: В практиці можуть використовуватися методи, які сприяють зміненим станам свідомості — дихальні практики (наприклад, холотропне дихання), глибока медитація, творчість, тілесні практики.
- Цілісне бачення людини: Психіка людини розглядається як така, що включає не лише особистісні, але й колективні та космічні рівні свідомості (за аналогією з ідеями Карла Юнга та східною філософією).
Основні постаті в трансперсональній психотерапії:
- Станіслав Ґроф — один із засновників напрямку, розробник методу холотропного дихання, автор концепції перинатальних матриць.
- Абрагам Маслоу — ввів поняття “трансперсональне” і розширив гуманістичну психологію до “четвертої сили”.
- Кен Вілбер — інтегративний філософ, автор теорії спектру свідомості.
Основні техніки трансперсональної терапії:
- Медитація та майндфулнес
- Холотропне дихання
- Робота з символами, міфами, архетипами
- Візуалізації, мандали, арт-терапія
- Психоделічна терапія (у деяких країнах — в рамках наукових або клінічних досліджень)
Коли застосовується трансперсональна психотерапія:
- Кризи сенсу життя
- Духовний пошук, духовні кризи
- Екзистенційні переживання (смерть, самотність, свобода)
- Переживання, що не можуть бути пояснені традиційною психологією (спонтанні містичні стани, «пікові переживання»)
- Розвиток цілісної особистості та інтеграція глибоких пластів свідомості
Позитивна психотерапія
Позитивна психотерапія — це напрям психотерапії, який фокусується не лише на подоланні труднощів, а й на розвитку внутрішніх ресурсів, позитивного мислення, життєвих сил і потенціалу людини.
Вона допомагає людині знайти сенс, гармонію й особистісне зростання навіть через страждання.
Основні характеристики позитивної психотерапії:
Ресурсний підхід: Проблеми розглядаються як сигнали до розвитку, а не як патології. У центрі уваги — сильні сторони клієнта.
Культурно-антропологічна перспектива: Людина розглядається в контексті її культури, цінностей, традицій та уявлень про світ.
Баланс життєвих сфер: Увага приділяється гармонізації чотирьох сфер життя — тіло (фізичне), досягнення (робота, цілі), контакт (соціальні зв’язки), майбутнє/сенс (духовність).
Символічне мислення: Символи, метафори, притчі активно використовуються для кращого розуміння внутрішнього світу людини.
Двоетапна модель терапії:
- Фаза спостереження й прийняття (усвідомлення проблеми, прийняття себе).
- Фаза аналізу й розвитку (активація ресурсів, розвиток нових навичок, пошук сенсу).
Засновник:
Носсрат Пезешкіан — німецький психіатр і психотерапевт іранського походження, який у 1960-х роках заснував позитивну психотерапію. Він вважав, що західна психіатрія надто зосереджена на патологіях і запропонував гуманістично-орієнтований і культурально чутливий підхід.
Ключові поняття:
- Базові здібності людини (любов, терпіння, надія, віра, довіра тощо) розглядаються як універсальні, і їх розвиток є основою терапії.
- Позитивна переінтерпретація: Навіть негативний досвід можна осмислити як джерело цінного життєвого уроку.
- Конфлікти — не лише проблема, а точка росту.
Техніки позитивної психотерапії:
- Метафоричні історії та притчі
- Ведення щоденника сильних сторін
- Вивчення моделей поведінки у різних життєвих сферах
- Робота з внутрішніми цінностями й конфліктами
- Використання культурних порівнянь
Для чого підходить позитивна психотерапія:
- Подолання стресу, тривоги, депресивних станів
- Пошук сенсу життя
- Робота з конфліктами у стосунках
- Розвиток самооцінки і впевненості
- Гармонізація особистості
- Психотерапія в мультикультурному середовищі
Психосинтез
Психосинтез — це гуманістичний і трансперсональний напрям психотерапії, який розглядає людину як цілісну істоту з тілесною, емоційною, розумовою та духовною складовими. Його мета — інтеграція різних частин особистості в єдине «Я» та розвиток вищого потенціалу людини.
Основні ідеї психосинтезу:
- Особистість як мозаїка частин: Людина складається з багатьох субособистостей (наприклад: внутрішня дитина, критик, бунтар, піклувальник). Психосинтез допомагає усвідомити ці частини й узгодити їх між собою.
- Центральне Я: У кожної людини є внутрішній центр — справжнє «Я», яке здатне спостерігати, обирати й інтегрувати всі інші частини.
- Вища воля й духовний розвиток: Психосинтез акцентує увагу на розвитку волі, внутрішньої свободи та духовних цінностей. Духовність не обов’язково релігійна — це пошук сенсу, призначення, глибинної єдності.
- Цілісність і гармонія: Мета психотерапії — не просто подолати симптоми, а створити внутрішню злагоду, реалізувати особистісний і духовний потенціал.
Засновник:
Роберто Ассаджіолі — італійський психіатр, який у 1920-х роках розробив психосинтез як відповідь на обмеження психоаналізу. Його підхід поєднує психологію, філософію, медитацію й духовні практики.
Практичні техніки психосинтезу:
- Розпізнавання та інтеграція субособистостей
- Візуалізація і робота з символами (наприклад, “внутрішнє світло”)
- Медитації на розвиток волі, любові, інтуїції
- Робота з внутрішнім «спостерігачем»
- Щоденник внутрішнього діалогу
Для чого застосовується психосинтез:
- Внутрішні конфлікти, втрата сенсу, емоційна нестабільність
- Періоди змін, кризи ідентичності
- Розвиток особистісної цілісності
- Духовний пошук
- Професійне вигорання, пошук покликання
Підсумки
Крім вищевказаних видів психотерапії існують також значна кількість інших, тому цю публікацію слід сприймати лише початковою точкою на шляху панорамного осмислення розмаїття видів психотерапії.
Додам, що важливо розуміти, що вибір конкретного підходу залежить від індивідуальних потреб та характеру психічних труднощів у кожному випадку.
Відтак, при виборі психотерапевта та методу варто звертатися до професіоналів, які мають теоретичні знання та практичний досвід, причому, не лише у відповідній галузі в цілому, а й щодо конкретизованої певними відчуттями, скаргами чи станами психологічної проблематики
Підбір психотерапевта
Щоби розпочати спілкування з психотерапевтом та у процесі визначити які види застосуватимуться для ефективного вирішення вашої проблематики чи розладів у близьких вам людей — звертайтеся безпосередньо до мене через профайл на сайті
Або переходьте у спеціальний розділ веб-платформи, де можна зручно і швидко підібрати експертів як за однією основною спеціалізацією, скажімо “психотерапія”, так і одразу за кількома, наприклад “гештальт-терапія”, “психодинамічна терапія” і “когнітивно-поведінкова терапія” тощо\
