Конфлікт і прояви агресії у стосунках
Досить часта тема клієнтських запитів у терапії – це, так звана, “робота з агресією”, або неконтрольована агресія, або що робити, щоб конфлікти у стосунках припинилися.
Визначення
Отже, саме слово “конфлікт” з латинської перекладається як “зіткнення”. Наука трактує поняття конфлікту різними формулюваннями, але загалом усе зводиться до одного – це протиріччя, вирішення якого набуло гострої форми.
Через що так відбувається? І чому його треба зупинити? І чи треба? Тут на арену виходить агресія, як найчастіший спосіб поведінки однієї або обох сторін конфлікту.
Агресія чи агресивність, (від лат. Аgressio) означає – напад, наступ, наближення! Емоції, якими вона може проявлятися в контакті, це найчастіше злість (гнів, лють).
Установки соціуму
А як це – бути злим і агресивним? Звичайно, ж – погано. А як інакше? Адже саме так нас часто вчили в дитинстві. “Фу, який ти злий! Ти поганий! Не можна таким бути!” або ще краще “Ти ж дівчинка! Хороші дівчатка не зляться!” Я думаю, кожен може тут дописати свій варіант.
Але ж той маленький хлопчик чи дівчинка хоче бути хорошим, коханим і прийнятим батьками, і він/вона не злиться (а точніше перестає ідентифікувати і проявляти злість, анастезується – втрачає чутливість до цього переживання).
У ранньому віці в дитини страх бути відкинутим значущим дорослим/батьком дуже великий, для неї це рівносильно смерті. А дитині чітко дали зрозуміти, що коли вона злиться, вона не хороша і не прийнята дорослим у цьому прояві.
Або інший варіант – дитина росте в сімейній системі, де часті скандали і з’ясування стосунків на підвищених тонах, вона день за днем бачить спотворені гнівом обличчя батьків, коли вони кричать один на одного.
Дитина, яка виросла, вирішує ніколи так не робити і що в її родині ніколи не буде скандалів (здрастуй, контрсценарій – тільки не так, як у батьків).
Ідея хороша, але навряд чи здійсненна. Цей дорослий буде дуже старатися і не буде ні з ким сваритися, він буде мовчати і злитися, терпіти дискомфорт у стосунках і не тільки, але конфліктувати (читай, прояснювати стосунки) він не буде, тому що у нього є свій страшний дитячий досвід. Він не хоче бути схожим на батьків, наприклад.
На жаль, при слові конфлікт, злість або агресія, як правило, на думку спадають картини жахливих і некрасивих ситуацій крику, насильства, образ тощо. І коли я кажу в сесіях, що злість – це енергія наближення, зустрічаю здивовані очі клієнтів. Як таке взагалі може бути?
Злість – енергія наближення та життя
Цікавий факт, – новонароджений проявляє по відношенню до матері, так звану, дентальну агресію – він смокче її груди, щоб отримати молоко і насититися.
Якщо немовля не буде інстинктивно цього робити, воно просто помре від голоду. Тобто йому, щоб жити, потрібно проявити агресію по відношенню до матері!
Дитина підростає і дає знати про свої потреби криком (поки інші засоби контакту їй не доступні) – це агресивний прояв.
Малюки старшого віку (наприклад, у пісочниці), як правило, активно намагаються відібрати один в одного іграшку без зайвих слів – не вміючи інакше.
І ось тут, в ідеальному світі, має діяти дорослий і вчити підбирати форму цієї енергії – вчить як підійти до іншого, як попросити іграшку і замість агресивного конфлікту отримати діалог. Однак, початковий посил все одно є енергійний і агресивний за своєю природою.
Далі, наприклад, злість (як прояв агресії) сигналізує про те, що особистісні кордони людини порушено — і потрібно на це відреагувати.
Ця емоція повідомляє про загрозу і вимагає мобілізації всіх ресурсів на оборону кордонів. Тобто, у стосунках злість виконує сигнальну функцію.
Що відбувається, якщо не злитися?
Будь-яка емоція важлива і потрібна – емоції сигналізують про те, що відбувається в нас або навколо нас, і спонукають реагувати. А людина зі свого дитячого досвіду або установок суспільства знає, що злитися не можна, злитися погано.
І вона мовчить, терпить, збирає цю злість, бо розвернути й спрямувати її на іншого неможливо й неправильно, не схвалюється соціумом. Адже її таку, яка так злиться, відкинуть і не приймуть близькі.
Ви пробували не дихати? Протриматися можна хвилину-дві, більше можуть тільки професійні пірнальники. Потім ви судорожно хапаєте ротом повітря. Так само відбувається і з будь-якою заблокованою/затриманою емоцієюю.
Рано чи пізно вона “прориває” греблю заборон, і вже накопиченим афектом людина вивалює всі емоції на іншого в контакті.
Афект
Афект (лат. affectus – пристрасть, душевне хвилювання) – емоційний процес вибухового характеру, що характеризується короткочасністю і високою інтенсивністю, часто супроводжується різко вираженими руховими проявами і змінами в роботі внутрішніх органів.
І ось тут можна спостерігати той самий конфлікт із криками, образами і навіть рукоприкладством.
Почуття, які зазвичай йдуть поруч з переживанням злості це сором, страх покарання або страх бути відкинутим важливою людиною та провина.
Соромно бути такою невихованою, агресивною, неадекватною людиною (кожен клієнт тут додає багато зі своєї історії).
Страшно бути таким голосним та великим (особливо, коли клієнт дійсно є, наприклад, високим чоловіком з гучним голосом, але з дитинства йому казали, що треба поводитися тихіше та спокійніше, бо такий ти не підходиш у садочку та школі, на тебе скаржаться батькам, а вони тебе сварять).
І коли нарешті вдається помітити власну агресивність, усвідомити її наявність, а може трохи поагресувати, накатує почуття тотальної провини за це. Який я поганий. Нащо я образив хорошу людину? Чи важко було потерпіти? Не так то й важливо було. Та багато інших думок в цьому напрямку. Почуття провини блокує людину, ізолює від інших.
Що відбувається з тілом?
Якщо злість, агресія не були розгорнуті в контакті, тобто розгорнуті в напрямку того, до кого вони виникли, ці почуття залишаються в тілі не відреаговані і набувають вигляду, наприклад, мишечних блоків або різного роду захворювань (соматизації). Цей механізм працює з будь-якими негативними переживаннями. І наразі такі прояви звуть психосоматичними.
Психосоматичні розлади
Психосоматика (з давньогрецької ψυχή — душа и σῶμα — тіло), психосоматична медицина – це напрямок медичної психології, що вивчає вплив психологічних чинників на виникнення та плин тілесних (соматичних) захворювань.
Тобто захворювань, які мають психогенний характер.
Соматизація
Соматизація – це один з захисних механізмів психіки людини. Це поняття було запропоноване Вільгельмом Штекелем у 1943 році при описі хворих, що мають велику кількість різних симптомів, різного роду біль, шлунково-кишкові та псевдоневрологічні скарги та істеричні прояви.
Соматизація в психології це прояв емоційного болю або психологічного дистресу у вигляді фізичних, тілесних (соматичних) симптомів.
Які є соматичні прояви заблокованої агресії?
Ця симптоматика дуже індивідуальна у кожному випадку. В моєму досвіді, такі клієнти мають різного типу тривожні стани (або навіть панічні атаки), головний біль та мігрені, підвищений артеріальний тиск, тілесні блоки в шийно-комірцевому відділі.
Але агресія це тільки верхівка айсберга, бо це емоція відреагування інших почуттів, яку дуже складно ігнорувати.
Злості зазвичай передують ще якісь почуття, які клієнту важко або боляче усвідомити та відреагувати.
Психотерапія в цьому випадку направлена на усвідомлення цих переживань та пошук того, що блокує агресію в досвіді клієнта.
Коли клієнт звертається до психолога зі скаргами на тілесні симптоми, він обов’язково скеровує його до відповідного лікаря (терапевта, психіатра, невропатолога або ін.), бо якщо є порушення на тілесному рівні, буде потрібна відповідна медикаментозна підтримка.
Що почитати про агресію?
- Книга «Тіло веде лік. Як лишити психотравми в минулому» автор Бессер Ван Дер Колк.
Вона продемонструє вище згадані явища і те, як в тіло вкарбовується негативний досвід дитинства, як він проявляється на тілесному рівні та які має наслідки.
Також в книзі досліджені сучасні підходи до роботи з травматичним досвідом та їх ефективність у кожному окремому випадку. Автор навіть наводить у якості прикладу історію свого сина та як він з нею впорався.
Бессер Ван Дер Колк є американським психіатром, педагогом та письменником, він має 50-річний досвід дослідження впливу травматичних подій на людину.
Ця книга допомагає зрозуміти, який негативний досвід та як впливає на фізичне та психічне здоров’я людини.
Можна скільки завгодно стверджувати – я нічого не відчуваю, зі мною все добре, але не можна обдурити власне тіло, бо воно пам’ятає все. До речі книга вже є в українському перекладі.
- «Сценарії життя людей. Школа Еріка Берна» автор Клод Штайнер (є в українському перекладі) або відома книга самого Еріка Берна «Ігри в які грають люди, та люди, які грають в ігри».
Перша більш суто психологічна, друга читається легко і не потребує спеціальних знань.
Обидві вони демонструють наскільки великий вплив на людину має сценарій її сімейної системи або гра, в яку в ній заведено грати, і як важко цьому протистояти. Навіть помітити важко без сторонньої допомоги.
Як це пов’язано з темою агресії? Швидкий приклад – уявіть, що чийсь дідусь був виключений з компартії за те, що боровся за справедливість, не мовчав і не терпів, казав неприємну правду в обличчя кривднику та міг себе захистити, коли треба.
Результат отримав такий собі, бо в ті часи виключення з партії це був жах, людина ставала ізгоєм.
Тепер, хоч майже сто років пройшло, сімейна система буде намагатися задавлювати агресію у будь-якому вигляді, бо в її досвіді це небезпечно і було жорстоко покаране суспільством.
Сімейна система, як і тіло, пам’ятає все.
Що подивитися про агресивність?
- Щиро раджу подивитись яскраву комедійну стрічку “Управління гнівом” / “Anger Management” з Адамом Сендлером та Джеком Ніколсоном в головних ролях.
Тут доволі саркастично та гротескно змальоване життя «хорошого» хлопця, який ніколи не злиться, пробачає, ставиться до інших з розумінням, але якось таке життя йому не дуже подобається та не складається.
Цей фільм – чудова демонстрація описаного вище, коли злитися це погано, і треба бути хорошим.
І такий мій висновок в цій темі «бути гарним» – те, що ви хороша людина, ніяк не гарантує, гарного до вас відношення, або що з вами будуть відбуватися тільки хороші події. Але ця ілюзія переслідує нас з дитинства.
- Стрічку “As good as it gets” з Джеком Ніколсоном можна подивитися як приклад проявлення агресії людини, стан якої обумовлює особливий стан психіки.
Цікавий з погляду опанування цієї агресії, підбору форми та пошуку шляхів адаптації в суспільстві.
- І наостанок чудова романтична стрічка «The story of us» з Брюсом Віллісом та Мішель Пфайфер у головних ролях.
Історії сім’ї яка дійшла до крапки розлучення. Тут ми побачимо конфлікти в парі, що викликані образами, невдоволенням партнером, яке накопичилось за роки шлюбу.
І наче виходу нема, наче не можна докричатися до партнера та бути почутим.
Але, як не дивно, саме після запеклих конфліктів та сварок подружжя віднаходить цінність один одного та своїх стосунків.
Висновок
Конфлікт це не завжди про відторгнення, а в більшості випадків – про пошук контакту.
Злість, агресування не завжди про (умовно) знищення іншого, а про можливість проговорити своє невдоволення ситуацією і знайти той спосіб і вид відносин, який влаштує всіх учасників.
В ідеальному світі, це спосіб активного наближення до іншого з метою прояснення кордонів – кому і як добре, і як погано.
Коли людина в афекті, вона не бачить іншого поруч, її поглинають власні накопичені почуття. Діалог тут неможливий.
В процесі розгорнення агресії найважливіше підібрати доречну форму, це є найголовніше.
Тобто, як ви скажете іншому про своє невдоволення поточним станом речей, від цього залежить як далі буде відбуватися діалог.
Для багатьох агресувати дорівнює кричати на когось, або навіть битися (бо це вже афект). Але це не так.
В такому діалозі є можливість помітити себе та іншого поруч, ваші відмінності та схожості, це й буде, так звана, межа контакту (згідно Гештальт підходу) і саме тут можливий контакт, можливо бути почутим і побаченим іншим.
І тоді, доти, доки у стосунках є злість, конфлікти, – у цих стосунків є шанс, адже хтось із партнерів все ще намагається достукатися до іншого.
Тут стає зрозумілою фраза, що почуття протилежне любові, це не ненависть (агресія), а байдужість (коли агресії більше нема, як і бажання наблизитись)
