Ключові слова: співзалежність, співзалежні стосунки, контрзалежність, прив’язаність, близькість, залежність, емоційна незрілість
Співзалежність: що це?
Співзалежність – стосунки деструктивного типу, у яких особистість відчуває сильну потребу в близькості, втрачаючи почуття власної незалежності, ідентичності.
Співзалежна особистість часто вважає, що їй неодмінно потрібно опікуватись кимось (чоловіком, жінкою, матір’ю, сестрою, братом, колегою, друзями) чи ж навпаки, що без цієї людини і її піклування, вона точно не зможе.
Тобто це залежність від стосунків, у яких кожен грає свою роль (наприклад, жертви й агресора).
Спочатку співзалежністю називали лише взаємини з кимось, хто має алкогольну чи наркотичну адикцію.
Звідси пішов і термін: «спів-» і «залежний» (“codependent”), тобто людина, на яку вплинуло життя з таким партнером.
Пізніше ж значення значно розширилось: тепер мова не лише про життя з тими, хто зловживає хімічними речовинами, а й про певну емоційну незрілість; бажання наділити партнера значущістю і себе знецінити; чи ж навпаки – стати самому «володарем стосунків» й іншу людину зменшити до малесеньких масштабів.
Співзалежні стосунки можуть мати різні форми, але їх об’єднує спільна риса: втрата індивідуальності та особистої свободи. Це може виражатися в потребі постійно контролювати партнера або, навпаки, підкорятися його волі, щоб уникнути конфліктів і забезпечити собі хоч якусь стабільність.
У таких стосунках особа може відчувати себе відповідальною за емоційний стан і поведінку іншого, що часто призводить до почуття виснаження і втрати власного “я”.
Однією з тих особливих рис, без якої неможливі співзалежні стосунки є емоційна залежність від партнера. Співзалежні люди часто вважають, що їхня цінність визначається тим, наскільки вони потрібні іншому.
Вони можуть жертвувати своїми потребами і бажаннями, аби тільки підтримувати стосунки, навіть якщо вони є шкідливими і токсичними. Також співзалежні люди часто мають низьку самооцінку і страх бути залишеними, що змушує їх триматися за стосунки будь-якою ціною.
Ознаки співзалежної особистості
1. Нав’язливе бажання близькості
Співзалежна людина ніби потребує злиття зі своїм партнером, стати з ним немов одним цілим (пор. популярні фрази «моя половинка»), наприклад із життя:
- жінка постійно телефонує своєму чоловікові, навіть коли він на роботі, ніби випрошуючи увагу.
- вона відчуває тривогу, самотність, недовершеність, якщо вони не проводять разом увесь вільний час.
2. Прагнення змінити партнера
«Я думала він зміниться». Наприклад із життя:
- Дівчина вступала у стосунки з юнаком, знаючи, що він має проблеми з алкоголем.
- Вона переконувала себе, що з її допомогою він зможе подолати цю залежність, хоча хлопець не виявляв ні на початку стосунків, ні протягом їхнього перебігу жодного бажання змінюватися.
3. Низька самооцінка
Приклад з життя:
- Чоловік повсякчас має сумніви щодо своїх якостей та значущості.
- Він не впевнений, що вартий любові своєї партнерки, тому часто терпить образи і приниження, аби тільки не бути покинутим.
4. Відчуття безпорадності
Приклад з життя:
- Жінка років 40 відчуває себе абсолютно безпорадною без свого партнера-співмешканця.
- Вона не може приймати навіть прості рішення, не отримавши його пораду чи схвалення, що часто викликає в неї почуття безвиході, адже він опиняється поруч не 24/7.
5. Постійне бажання схвалення, орієнтація у оцінці себе на інших
«Якщо мене високо оцінять, то я чогось вартий», наприклад із життя:
- Молодий хлопець, що не так давно розпочав роботу після університету, завжди прагне отримати схвалення від свого начальника та колег.
- Він працює понаднормово, бере на себе додаткові завдання, щоб отримати похвалу, вважаючи, що це зробить його важливим і цінним.
6. Заперечення власних проблем
«Проблеми не у мене, проблеми у чоловіка», наприклад із життя:
- Жінка постійно скаржиться на проблеми свого чоловіка, але не бачить і не визнає, що її власна поведінка (бажання контролювати) сприяє проблемним ситуаціям у їхніх стосунках.
- Вона переконана, що якщо чоловік зміниться і буде виконувати всі її вимоги, то їхнє життя покращиться.
7. Інші відчуваються, як більш значущі
«Напевно вони знають краще», наприклад із життя:
- Хлопець-студент завжди прислухається до думок своїх друзів та родичів, вважаючи їх більш компетентними.
- Він рідко робить власні вибори, постійно сумніваючись у своїх рішеннях
8. Ігнорування своїх потреб
Людина без кінця допомагає усім, при цьому не зважає на свої проблеми, потреби і бажання, наприклад із життя:
- Мама-одиначка виховує дитину і ще й постійно допомагає своїм друзям і родичам, віддаючи їм увесь свій час і енергію.
- Вона часто залишається без сил та часу для себе, не звертаючи уваги деколи навіть на просто базові потреби.
9. Пригнічення власних почуттів
Співзалежні рідко розуміють навіть чи їм зараз добре, чи погано. Вони звикли «заморожувати» почуття (особливо гнів, сором тощо), щоб не відчувати себе неприємно, наприклад зі життя:
- Молода вчителька завжди має спокійний та невразливий вигляд, навіть коли переживає сильний стрес чи образу.
- Вона не дозволяє собі відчувати ні гнів, ні сором, адже вважає ці почуття неприйнятними.
10. Бажання бути потрібним, необхідним партнерові
Приклад з життя:
- Чоловік постійно намагається робити все, щоб його вибаглива партнерка була задоволена.
- Він виконує всі її прохання і потреби, часто жертвуючи своїми інтересами, щоб відчувати себе важливим і потрібним.
Негативні наслідки співзалежності
Співзалежність заважає повноційному й гармонійному життю особистості, побудові здорових стосунків, втіленню амбіцій.
Ось деякі з її найрозповюдженіших наслідків:
- Зниження самооцінки
- Емоційне виснаження
- Втрата ідентичності
- Погіршення здоров’я
- Комунікативні порушення
- Проблеми у стосунках
- Обмеження розвитку
- Депресія і тривоги
Власне, кілька слів через призму сучасної теорії та практики про особливості кожного з таких наслідків
Заниження самооцінки
Співзалежні можуть відчувати, що їхнє існування і цінність залежить від того, наскільки добре вони задовольняють потреби інших. Але неможливо зробити всіх задоволеними, тож це неминуче впливає на ставлення людини до себе.
З часом таке мислення призводить до постійного відчуття невдоволення і розчарування, що ще більше знижує самооцінку.
Щоби змінити цю ситуацію, важливо усвідомити власні потреби та навчитися цінувати себе незалежно від думок і схвалення інших людей.
Емоційне виснаження
Співзалежність може викликати емоційне виснаження через постійне зосередження на потребах та емоціях іншої людини, ігнорування власних потреб та емоцій.
Це призводить до хронічного стресу, втоми, і навіть депресії, адже співзалежна особистість постійно відчуває себе відповідальною за благополуччя інших, забуваючи про себе.
Втрата особистої ідентичності
Співзалежність може призводити до втрати власної ідентичності та самостійності, оскільки особа постійно орієнтується на інших.
Що далі, то гріше – адже все це веде до почуття порожнечі та внутрішнього конфлікту, коли людина не може зрозуміти, хто вона є насправді.
Відсутність власних пріоритетів та інтересів робить співзалежну особистість уразливою до маніпуляцій та емоційного насильства.
Здоров’я та стрес
Співзалежність може призводити до фізичного та емоційного стресу, що може впливати на загальний стан здоров’я.
Серед поширених проблем психогенного походження:
- головний біль,
- проблеми зі шлунково-кишковим трактом, такі як синдром подразненого кишечника,
- серцево-судинні захворювання, як-от підвищений артеріальний тиск;
- загальне зниження імунітету, а з ним і більша вразливість до інфекційних захворювань.
- також нерідко з емоційною сферою в тісній залежності знаходяться безсоння, депресія, тривожні розлади
- тощо
Співзалежні особи часто ігнорують власні потреби, що може призводити до недостатньої уваги до власного здоров’я, неправильного харчування та недостатньої фізичної активності, що додатково погіршує фізичний стан.
Важливо вчасно розпізнавати ці проблеми і звертатися за допомогою до фахівців для зниження рівня стресу та поліпшення загального здоров’я.
Неспроможність встановлювати та дотримуватися кордонів
Співзалежні особи часто мають труднощі з визначенням та дотриманням особистих меж.
Співзалежні часто переживають почуття провини або страху бути відкинутими, якщо вони встановлять чіткі межі, тому для них так важко говорити «Ні!».
Вони можуть підсвідомо вважати, що їхня цінність залежить від того, наскільки вони корисні іншим.
Це може призводити до ситуацій, коли вони стають жертвами маніпуляцій або навіть насильства, не маючи сили чи сміливості протистояти цьому.
Проблеми в міжособистих стосунках
Співзалежність може призводити до непродуктивних та дисфункціональних відносин, оскільки одна сторона стає занадто залежною від іншої.
Це також може призводити до формування нереалістичних очікувань до партнера чи іншої особи, що перешкоджає взаємному розвитку та самореалізації.
Люди, що страждають від співзалежності, можуть уникати конфліктів і неприємностей, щоб зберегти відносини, навіть якщо це йде в розрив з їхніми власними потребами і цінностями.
Обмеження особистого розвитку
Вона також часто перешкоджає особистісному розвитку та досягненню власних цілей, оскільки особа вкладає багато часу та енергії в допомогу іншим.
Крім того, співзалежність може ускладнювати процес самоідентифікації і самопізнання, оскільки особа ставить себе у ролі “допоміжної” фігури без власної цінності та ідентичності.
Це може призвести до втрати здатності відчувати себе самостійною і усвідомленою особою, що потребує самореалізації та внутрішньої гармонії.
Психологічна депресія та тривога
Співзалежність часто пов’язується з тривожністю та депресією через постійний стрес та невпевненість у власних силах.
Негативні емоції, такі як постійний страх втратити контроль над ситуацією чи не відповісти на очікування інших, можуть призводити до розвитку тривожних розладів.
Постійний внутрішній конфлікт між бажанням допомагати іншим і відчуттям власної недостатності може призводити до втрати енергії та інтересу до життя, що є типовими симптомами депресивних розладів.
Причини виникнення співзалежності
Чому ж люди перетворюються на співзалежних? Якими ж є ті містичні причини її виникнення, – можете спитати ви.
І відповідь на це, здавалося б, просте питання не буде такою вже простою.
Адже співзалежність може виникнути з низки різних причин, і часто це складна комбінація факторів, які працюють у комплексі.
Зазвичай цей вінегрет назбирується вже в дитинстві. Такими складовими зазвичай бувають:
- Сімейний «спадок»
- Низька самооцінка
- Страх втрати любові
- Гендерні ролі
- Травматичні події і пошук «прихистку»
- Моделювання поведінки
Погляньмо на те, як впливають на життя особистості в аспекті формування співзалежності кожен із цих інгредієнтів.
Сімейний «спадок» як причина співзалежності
Досвід, отриманий у сім’ї під час дитинства, може суттєво впливати на розвиток співзалежності.
Наприклад, дитина, яка виростає в дисфункційній сім’ї, де часто виникають конфлікти, де є насильство чи зловживання (алкогольне, наркотичне тощо), перебуваючи в цих умовах може розвивати співзалежну поведінку як спосіб виживання.
Ще ведмежу послугу неодмінно наробить надмірна опіка з гіперконтролем. Батьки, які надмірно контролюють або ж опікуються своїми дітьми, можуть сприяти тому, що діти виростають, не вміючи чути свої бажання і потреби, самостійно приймати рішення, залежать від чужого схвалення.
Низька самооцінка та невпевненість як причина співзалежності
Люди з низькою самооцінкою та невпевненістю можуть шукати підтримки та визнання в інших, намагаючись знайти свою власну цінність через відносини з іншими.
Страх втрати любові та визнання як причина співзалежності
Страх втратити любов може призвести до того, що людина почне жертвувати своїми інтересами, потребами та бажаннями заради іншої особи.
Співзалежний може відмовлятися від власного щастя і благополуччя, аби тільки зберегти стосунки і уникнути самотності.
Гендерні ролі як причина співзалежності
Суспільство та культура є тими факторами, що також впливають на сприйняття відносин і створення норми, які сприяють співзалежності або, навпаки, дискредитують незалежність.
У різних культурах існують свої уявлення про те, якими мають бути стосунки, які можуть заохочувати або навіть вимагати співзалежну поведінку.
Скажімо, такими є традиційні гендерні ролі. У багатьох культурах транслюються чіткі картинки про те, якими мають бути ролі чоловіка і жінки у стосунках.
Наприклад, жінки часто заохочуються бути більш підпорядкованими, опікуватися сім’єю і ставити потреби чоловіка та дітей вище власних.
Ще не відчуваєте вітерець співзалежності?
Водночас, чоловіки можуть відчувати тиск бути «сильними» і незалежними, що може перешкоджати розвитку емоційної близькості і здорових меж у стосунках, що теж є паливом для формування дисбалансу в стосунках.
Травматичні події і пошук «прихистку» як причина співзалежності
Деякі травматичні настільки можуть впливати на особистість, що у неї з’являються спроби уникнення болю чи створення відчуття контролю через відносини з іншими.
Щоби уникнути болю від минулих травм, людина може спробувати знайти безпеку та стабільність через залежність від іншої особи.
Це може виявлятися у вигляді надмірної прив’язаності або прагнення контролювати партнера, щоб відчути себе менш вразливою і більш захищеною.
Моделювання поведінки як причина співзалежності
Люди можуть моделювати поведінку, яку вони бачили в інших або яка їм була запропонована як “нормальна”.
Якщо вони бачили співзалежні відносини у сім’ї чи серед близьких, це може вплинути на їх власний стиль міжособистісних відносин.
Підсумки
Важливо визнати, що співзалежність – це динамічний процес, і може бути багатофакторним.
Працюючи над своєю свідомістю та розвитком здорових міжособистісних навичок, люди можуть подолати співзалежність та створити більш здорові та взаємовигідні відносини.
