Агресивність особистості

Узагальнена з урахуванням фахового практичного досвіду інформація про агресивність як одну із якостей особистості

Конфлікт і прояви агресії у стосунках

Досить часта тема клієнтських запитів у терапії – це, так звана, “робота з агресією”, або неконтрольована агресія, або що робити, щоб конфлікти у стосунках припинилися.

Визначення

Отже, саме слово “конфлікт” з латинської перекладається як “зіткнення”. Наука трактує поняття конфлікту різними формулюваннями, але загалом усе зводиться до одного – це протиріччя, вирішення якого набуло гострої форми.

Через що так відбувається?  І чому його треба зупинити? І чи треба? Тут на арену виходить агресія, як найчастіший спосіб поведінки однієї або обох сторін конфлікту.

Агресія чи агресивність, (від лат. Аgressio) означає – напад, наступ, наближення! Емоції, якими вона може проявлятися в контакті, це найчастіше злість (гнів, лють).

Установки соціуму

А як це – бути злим і агресивним? Звичайно, ж – погано. А як інакше? Адже саме так нас часто вчили в дитинстві. “Фу, який ти злий! Ти поганий! Не можна таким бути!” або ще краще “Ти ж дівчинка! Хороші дівчатка не зляться!” Я думаю, кожен може тут дописати свій варіант.

Але ж той маленький хлопчик чи дівчинка хоче бути хорошим, коханим і прийнятим батьками, і він/вона не злиться (а точніше перестає ідентифікувати і проявляти злість, анастезується – втрачає чутливість до цього переживання).

У ранньому віці в дитини страх бути відкинутим значущим дорослим/батьком дуже великий, для неї це рівносильно смерті. А дитині чітко дали зрозуміти, що коли вона злиться, вона не хороша і не прийнята дорослим у цьому прояві.

Або інший варіант – дитина росте в сімейній системі, де часті скандали і з’ясування стосунків на підвищених тонах, вона день за днем бачить спотворені гнівом обличчя батьків, коли вони кричать один на одного.

Дитина, яка виросла, вирішує ніколи так не робити і що в її родині ніколи не буде скандалів (здрастуй, контрсценарій – тільки не так, як у батьків).

Ідея хороша, але навряд чи здійсненна. Цей дорослий буде дуже старатися і не буде ні з ким сваритися, він буде мовчати і злитися, терпіти дискомфорт у стосунках і не тільки, але конфліктувати (читай, прояснювати стосунки) він не буде, тому що у нього є свій страшний дитячий досвід. Він не хоче бути схожим на батьків, наприклад.

На жаль, при слові конфлікт, злість або агресія, як правило, на думку спадають картини жахливих і некрасивих ситуацій крику, насильства, образ тощо. І коли я кажу в сесіях, що злість – це енергія наближення, зустрічаю здивовані очі клієнтів. Як таке взагалі може бути?

Злість – енергія наближення та життя

Цікавий факт, – новонароджений проявляє по відношенню до матері, так звану, дентальну агресію – він смокче її груди, щоб отримати молоко і насититися.

Якщо немовля не буде інстинктивно цього робити, воно просто помре від голоду. Тобто йому, щоб жити, потрібно проявити агресію по відношенню до матері!

Дитина підростає і дає знати про свої потреби криком (поки інші засоби контакту їй не доступні) – це агресивний прояв.

Малюки старшого віку (наприклад, у пісочниці), як правило, активно намагаються відібрати один в одного іграшку без зайвих слів – не вміючи інакше.

І ось тут, в ідеальному світі, має діяти дорослий і вчити підбирати форму цієї енергії – вчить як підійти до іншого, як попросити іграшку і замість агресивного конфлікту отримати діалог. Однак, початковий посил все одно є енергійний і агресивний за своєю природою.

Далі, наприклад, злість (як прояв агресії) сигналізує про те, що особистісні кордони людини порушено — і потрібно на це відреагувати.

Ця емоція повідомляє про загрозу і вимагає мобілізації всіх ресурсів на оборону кордонів. Тобто, у стосунках злість виконує сигнальну функцію.

Що відбувається, якщо не злитися?

Будь-яка емоція важлива і потрібна – емоції сигналізують про те, що відбувається в нас або навколо нас, і спонукають реагувати. А людина зі свого дитячого досвіду або установок суспільства знає, що злитися не можна, злитися погано.

І вона мовчить, терпить, збирає цю злість, бо розвернути й спрямувати її на іншого неможливо й неправильно, не схвалюється соціумом. Адже її таку, яка так злиться, відкинуть і не приймуть близькі.

Ви пробували не дихати? Протриматися можна хвилину-дві, більше можуть тільки професійні пірнальники. Потім ви судорожно хапаєте ротом повітря. Так само відбувається і з будь-якою заблокованою/затриманою емоцієюю.

Рано чи пізно вона “прориває” греблю заборон, і вже накопиченим афектом людина вивалює всі емоції на іншого в контакті.

Афект (лат. affectus – пристрасть, душевне хвилювання) – емоційний процес вибухового характеру, що характеризується короткочасністю і високою інтенсивністю, часто супроводжується різко вираженими руховими проявами і змінами в роботі внутрішніх органів.

І ось тут можна спостерігати той самий конфлікт із криками, образами і навіть рукоприкладством.

Висновок

Конфлікт це не завжди про відторгнення, а про пошук контакту. Злість не завжди про знищення іншого, а про можливість проговорити своє невдоволення ситуацією і знайти той спосіб і вид відносин, який влаштує всіх учасників.

В ідеальному світі, це спосіб активного наближення до іншого з метою прояснення кордонів – кому і як добре, і як погано.

Коли людина в афекті, вона не бачить іншого поруч, її поглинають власні накопичені почуття. Діалог тут неможливий.

І тоді, доти, доки у стосунках є злість, конфлікти, – у цих стосунків є шанс, адже хтось із партнерів все ще намагається достукатися до іншого.

Тут стає зрозумілою фраза, що почуття протилежне любові, це не ненависть (агресія), а байдужість (коли агресії більше нема, як і бажання наблизитись)

Автор