Простір Психологів

84

Тінь та її особистість

10

Тінь та її особистість: що це таке?

«Людина стає просвітленою не тому, що уявляє собі фігури зі світла, а тому, що робить темряву свідомою. Однак остання процедура не з приємних і, як наслідок, непопулярна!”

Карл Густав Юнг 

Джеймс Куліс, відомий психолог дуже цікаво написав, що Тінь та її особистість починається з Конфлікту.  І для нас дуже цінно знаходити цей конфлікт та розглядати його, бо цей наш внутрішній конфлікт і є Тінь, яка може виявлятися у якихось заряджених ситуаціях, коли ми розуміємо, звідки ростуть ноги у наших емоціях.

Існує чотири способи, якими тінь та її особистість виявляються у нашому житті:

  1. Тінь залишається активною, але несвідомою. Коли ми щось дивно реагуємо, а потім не можемо собі пояснити. Ми часто в таких випадках говоримо, “На мене щось знайшло”, “У мене впало забрало”, “Мені знесло вежу і помчало”. І ось тут варто бути дуже уважним і розглянути, і дослідити, що відбувається з нами тут. Тому що, швидше за все, тут Тінь показує свої вуха. 
  2. Тінь заперечується, але проектується інших. Коли вас критикують. Наприклад, і у вас є відчуття, що це взагалі не про вас, але вас це зачіпає. І це теж гарна нагода з цією ситуацією розібратися. Можливо, там є якесь там дзеркало, щось там про вас. Та коли ви критикуєте когось. Це також може бути проекцією, тому що все, що ми не визнаємо собі, ми проектуємо іншим. 
  3. Тінь узурпує нашу свідомість, опановуючи нами. Коли ми починаємо поводитись не так, як планували.
  4. Тінь розширює нашу свідомість через визнання, діалог, засвоєння її вмістом.  Коли ми в голові спливають обмежуючі переконання, які, виростаючи, ми пам’ятаємо.  Травмуючі нас епізоди, присутні від значних об’єктів у дитинстві.  Ми їх точно і дослівно не пам’ятаємо, але вони у нас є точно у наборі якихось тверджень. Твердження, які ми можемо легко помітити, вони виявляються в різних контекстах. І ми можемо відловити тінь через міркування про те, що ми віримо.

Клік на картинці веде на мій профайлз прямими контактами, звертайтеся!

Тінь та її ососбистість: механізми роботи

Головний механізм Тіні та її особистості- захисний. Цей захисний механізм психологи називають Проекцією.

Проекція – Це несвідомий процес. Таким чином Его захищає себе і вашу персональність, воно дає хибну ідентичність. Погодьтеся, якби це не було нашим наболілим, колись витісненим, воно б нас не дратувало. Когось бісить нахабство, когось – жадібність,

Коли ми бачимо зміст тіньового несвідомого – це проекція. Ось так, за допомогою проекції ми відбиваємо власні тіньові сторони на інших. Зливаємося на інших, обурюємося, бо не визнаємо ці якості в собі. Наприклад, ви можете дратуватися на людину, яка спілкується з вами розв’язно. Але насправді він може поважати вас, просто у його манері відкривається ваша власна розв’язність. І якби її не було у вас, вона б не турбувала вас так сильно в тій людині.

Тінь та її особистість: золота тінь 

Також,  Карл Юнг ввів таке поняття, як «Золота тінь». Це наша зона зростання та розвитку.

Наприклад, коли дитина любить малювати, і вона малює всюди: на шпалерах, на стінах, Або коли дитина досить активна і бігає по квартирі, кричить, а мама її бере і різко тримає в облозі: “Досить кричати, як недорізаний, вгамуйся”. Або “Що це ти намалював, як курка лапою, розмалюй хоч красиво це убожество”.  І його життєва енергія, необхідна у розвиток не проявляється там, де це доречно. Тому що в нього лишається в пам’яті, що це недоречно, страшно, соромно.

Золота тінь розмовляє з нами мовою захоплення. Захоплення властивостями інших людей. Коли вас щось захоплює в іншій людині, не подобається, а саме захоплює, знайте, що у вас ця якість теж є. Просто воно у вас пригнічене. Це якась ось така ваша Золота тінь. Ось таке! 

Тінь та її ососбистість: невизнані частини

То як же виявляється насправді наша Тінь та її особистість? Існують 3 яскраві переживання, які свідчать про те, що поряд з нами завжди є не визнана частина:

  1. Ненависть
  2. Безпорадність
  3. Байдужість

Ось такне ресурсні прояви людини, на перший погляд, є дуже яскравими показниками величезної кількості енергії, не визнаних людиною своїх частин. 

Карл Юнг свого часу писав дуже цікаву метафору:

“Доколи до тебе приходить депресія, депресія це дама в чорному вуалі і жалобній сукні, зроби добрий жест, запроси її за стіл і випий з нею каву або чай, гості її булочкою для того, щоб поговорити з нею і можливо ти щось дізнаєшся дуже значуще та важливе тобі».

У наш час депресія є одним із найяскравіших невротичних творчих новоутворень, які люди використовують часто-густо. І вони безпосередньо пов’язані саме з цими трьома переживаннями. 

Тінь та її субособистості

У кожної людини є свої тіньові субособистості:

Ненависть

Коли ми починаємо ненавидіти, але ми не визнаємо, що ми зараз просто ненавидимо цю людину, за те, що вона виявляє якісь якості, які ми собі не дозволяємо, ми вважаємо, що це жахливо, хоча можливо в цьому багато ресурсів, або нам соромно за те, що у нас теж бувають такі думки, бажання та ідеї. Процес індивідуації вимагає інтеграції тіні та її особистості, і це може допомогти зменшити ненависть, оскільки людина більше не потребує переносити свої внутрішні конфлікти на інших.

Ненависть також може виникати як проєкція певного архетипу, наприклад, архетипу «ворога» або «антигероя». Це може бути спробою психіки впоратися з глибокими внутрішніми страхами або конфліктами, які неможливо усвідомити безпосередньо. Тому проєкція на зовнішній об’єкт чи людину стає способом вираження цієї боротьби, але також веде до конфлікту і ненависті.

Ненависть може також проявлятися в результаті внутрішньої поляризації, коли особистість розколюється між протилежними аспектами. Наприклад, свідоме прагнення до порядку і гармонії може конфліктувати з несвідомими бажаннями або агресивними імпульсами, що викликає почуття ненависті або відрази. Це частина процесу психічного розвитку, коли свідомість намагається інтегрувати протилежності.

Також, ненависть може бути психологічною захисною реакцією на глибокий страх або вразливість.

Безпорадність/безвихідність 

Відчуття безпорадності, безнадійності, безвиході, вкрай необхідної для вирішення багатьох питань. Людина може відчувати безпорадність, коли її свідомість стикається з цими темними аспектами. Це може бути страх, відчай, почуття провини або сорому. Прийняття тіні — важлива частина психічного зростання. Безпорадність тут пов’язана з необхідністю прийняти власну вразливість і недосконалість. Коли людина вчиться приймати свою вразливість і недосконалість, а також інтегрувати тіньові аспекти особистості, то безпорадність спонукає до пошуку глибшого сенсу, досягнень внутрішньої гармонії і врешті-решт до розуміння власного справжнього Я.

Байдужість

Ця субособистість проявляється, коли людина все собі дуже довго забороняла. Забороняла входити в контакт із негідними людьми, бути з негідними чоловіками та дружинами. Забороняла спілкуватися із негідними батьками, дітьми, співробітниками. Тобто слово «негідний» тут є ключовим. 

Є такий жарт, що спочатку світ став недостойним цієї людини, а потім разом із втратою цього світу людина втрачає свої переваги. Роджер Янг дуже цікаво виділив таку думку, що одним із найсильніших джерел харчування фанатизму та залежності є Тінь. Тому що будь-який вид такої патологічної залежності нашої енергії, що харчується, погано. І неважливо, це залежність від алкоголю, наркотиків чи від ідеалізму, спрямованого чи зовні, чи всередину. 

І більше того, саме така форма залежності, коли ми свою енергію впроваджуємо у допоміжні якісь обсяги, допоміжні мрії, які тягнемо за собою, дозволяє нам втрачати контакт із собою та не розуміти, не усвідомлювати, що ж насправді відбувається у нас. всередині. І навколишній світ, який нас лякає, жахає, викликає почуття провини та сорому, насправді є величезним збільшувальним склом чи дзеркалом нашого внутрішнього світу. Тому що якщо я розумію, що я маю ці якості, і я знайшла їм застосування, тобто я знаю, що я можу брати, або я можу бути злим, або я можу бути несправедливою до когось, і знаю ці ситуації достатньо чітко, і можу їх ідентифікувати, моя небезпека для себе і оточуючих рідко знижується.

Недарма говориться, що найнебезпечніша людина – це та, яка не бачить, наскільки вона небезпечна сама.

І якщо він знає ті речіі, які можуть завдати біль та небезпеку іншій людині, він не буде прагнути довести свою правоту будь-якими шляхами. 

 Здорова людина ніколи не буде нікого мучити, і ніколи не буде сперечатися з тим, що зараз її якісь дії, не спеціальні, завдати комусь болю тому, що ці дії могли зіткнутися з прийняттям тієї чи іншої людини з її болісною частиною тіні. Він може прийняти і те, що зараз відбувалося з нього, могло завдати біль іншому. Не тому, що він цього хотів. І знайти у собі ресурси, підтримати людину, поговорити з людиною, прийняти її думку про неможливості контакту зараз з нами. 

Він стає більш плинним до процесів, які не відповідають ідеальним уявленням про себе.

Тінь та її особистість: Екзистенції

Коли ми працюємо з Тінню, у людини знижується напруга в контексті з шістьма основними екзистенційними цінностями. Тому що коли у людини дуже слабкий контакт з Тінню, то екзистенції, тобто даності, які ми не можемо змінити як людську, біологічну істоту, а саме:

Самотність

Ми всі самотні, а значить індивідуальні, і що це буде завжди, і що незалежно від того, що я можу визнавати і зливатись зі своїм партнером, зі своїми дітьми, зі своїми близькими, дуже тісно. Ми все одно різні, і це обов’язково виявлятиметься в наших відносинах. І моя готовність до різниці – це якраз моя опрацьованість у плані усвідомлення своєї тіньової сторони. 

Не завжди буде так, як хочу, і не завжди буде так, як ти хочеш. Завжди буде тільки так, як ми можемо створити це разом.

І в цьому сенсі, коли з’являється вільний час, або наш партнер хоче вільного часу, або коли у нас виникають конфліктні ситуації, що потребують цього часу, самотність не стає для нас причиною байдужості, ненависті та безвихідності. 

Кінцевість буття

А саме смерть, причому не лише в її глобальному прояві, а й у прояві миттєвому.

Наприклад, ті відносини, які були, вони не є такими. Це також смерть. Ті погляди, які я мав щодо іншої людини, вони зараз змінюються. Це також смерть. Його слова, які я не готова була почути або її, вони формують у мені це відчуття тотальної зміни. це також смерть. І коли ми досить уважні до цих змін у нашому житті, то кінцівка не буває такою, що глобально захоплює нашу психіку і розум. 

Ми стаємо готові, ми стаємо більш сповільненими, і ми менше упускаємо важливих подій для природного проживання, щоб будь-які зміни не перетворювалися на катаклізми. В епідемії. 

Свобода

Тривога завжди є провісницею, що ми дуже близько до чогось підходимо. дуже важливому для нас, з іншого боку, є наші приведення тіней, з якими нам доведеться познайомитися. Чому Люди застрягають у комфорті та всіма силами намагаються утримати його?

Тому що тут зберігається нами едемський райський сад. Але воно змушує нас щось хотіти, кудись бігти. Як говорили великі філософи: “Поки я живу, я хочу, поки дихаю я роблю бажання можливими.

Боюся втратити комфорт про своє уявлення про себе. Юнг сказав дуже важливу річ, що перший крок у роботі з Тінню починається з переговорів між моїми бажаннями моєю Персоною та всім, що викликає ці переживання (байдужість, безвихідність та ненависть). 

Персона – це те, на що ми можемо спертися, створена нами авторитетна думка, яка відповідає і нашим уявленням про себе, і нашим проявам назовні, і підтвердженням оточуючими).

Даність 

Це те, що життя відбувається у матеріальному тілі, яке підтримує нашу сексуальність. У сучасному світі відбувається насильство про матеріальне тіло та сексуальність, які, з одного боку, створюють опір розвитку, і, з іншого боку, обмежують потенціал можливості. Тобто робота з Тінню, що ми не хлопчики чи не дівчатка, що з нашою заздрістю до хлопчиків чи дівчаток, або до певних дівчаток своєї статі чи хлопчиків своєї статі, ось цією частиною, яка викликає ненависть, байдужість, і безпорадність, у плані сексуального контакту, завжди породжує деструктивну жорстку конкуренцію, що призводить до ізоляції та руйнування соціальних значущих зв’язків.

Недосконалість

І це теж бич нашого життя. Тому що нас з дитинства привчають до того, що ми повинні бути опорою, такими, і не повинні бути такими, і не повинні бути сякими, повинні відповідати чи не відповідати, і цих боргів накопичується за життя так багато, що жоден банк не існує може покрити це жодним кредитом. Тому що ми стаємо, повинні повернути собі право жити. А то таке повернути право жити? Це повернути собі право на недосконалість наших тіньових сторін, які можуть бути вкрай необхідні для вирішення моїх багатьох питань, у зв’язку з моїми бажаннями, цілями і моїм шляхом. Юнг каже дуже цікаву думку, що 

Найчесніша людина є людина, яка усвідомлює межі брехні, яку він говорить. 

Тінь та її особистість, як Недосконалість

Коли ми працюємо з недосконалістю, ми стаємо мужніми і осягаємо ті сторони, кинуті собою де нам необхідні креативність і творчість для проживання цієї недосконалості.  І недосконалість завжди є частиною спроможності знаходження людей, свого світу. Ми не можемо завжди належати до світу рівноцінно рівнозначно. Хтось нам дорогий, хтось не дуже, когось ми хочемо бачити постійно, а когось ми уникаємо за всяку ціну. Не всі частини тіні та її особистості приймаються так близько. 

  • коли ми говоримо, що наша недосконалість є частиною нашої цілісної особистістю, ніби ми спираємося на гірську стіну;
  • коли Тінь та її особистість стають найменшими та непомітними? Коли ми знаходимося практично з нею впритул. Тому що, коли людина спирається на стінку, його тінь не покриває його. 

Підлітки всі недосконалі і перебувають у стані формування своєї цілісності та своєї персони та у фазі найбільш свого активного знайомства зі своєю Тінню. При цьому не лише самостійно, але ще й з батьками, які на цей момент точно не можуть уникнути своєї Тіні. Тому підліткова криза іноді допомагає вивести батькам набагато більше своїх дітей. 

Сенс життя та неможливість його знаходження пов’язаний з Тінню. Ми часто втрачаємо себе у процесі певних приватних завдань. Зміна зупинки, Народжуються діти, ми розлучаємося зі своїми партнерами або виходимо заміж, багато кризових моментів вибивають нас із зони комфорту і, відповідно, ми втрачаємо колишній сенс. І якщо у нас дуже великий опір опрацюванню наших тіньових сторін, то ми часто намагаємося сховатися в депресію, у боротьбу за справедливість і відбудовуємо їхню ізоляцію, щоб по-дитячому перечекати момент кризи. Секрет у тому, що перечекати життя не виходить. Це якраз моя опрацьованість у плані усвідомлення своєї тіньової сторони. 

Вправи з опрацювання Тіні

Нижче я хочу привести 2 потужні вправи, які вам точно допоможуть дослідити та пропрацювати ваші тіньові особистості:

Тінь та її особистість. Вправа “Недооцінена Тінь”

Ця вправа добре підійде тим, хто схильний недооцінювати себе та свої можливості. 

Для виконання вам знадобляться лише листок та ручка. Сядьте зручніше, розслабтеся, і на мить задумайтеся.

 КРОК 1. Якби ви могли вибрати собі в друзі п’ять знаменитих людей (не важливо, що нині живуть або вже померли, чоловіків чи жінок), кого б ви обрали? Це можуть бути актори, співаки, вчені, політики – будь-хто. Ті, ким ви по-справжньому захоплюєтеся та кого цінуєте. З ким вам хотілося б ближче поспілкуватися, сходити разом у кафе, обговорити якісь важливі для вас теми. Запишіть імена п’яти людей. 

КРОК 2. Отже, у вас є п’ять нових друзів. Вони, безперечно, справжні друзі. Люблять вас та цінують. Їх напевно приваблюють якісь ваші якості. Подумайте, яку вашу позитивну якість міг би відзначити кожен із них? Запишіть ці позитивні риси.

 КРОК 3. Адже це справжні друзі, а значить вони повинні бути з вами чесними. І тому кожен з них може відзначити якийсь ваш недолік. “Знаєш, …, – кажуть вони. – Ти, звичайно, такий(а) чудовий(а), як ми сказали раніше. Але все ж таки у тебе є певні мінуси. І ось які… Запишіть ці негативні якості. 

КРОК 4. Цей крок, як правило, дається людям найпростіше. Тут вам потрібно пояснити, чому ви обрали саме цих людей? Навпроти їхніх імен вам необхідно виписати ті риси їх характеру (саме риси характеру, а не досягнення у сфері науки і творчості), якими ви по-справжньому захоплюєтеся, якими хотілося б мати, які вас надихають. 

КРОК 2 вказує на вашу самооцінку. Чи важко вам було описувати свої позитивні сторони чи слова приходили легко? Чи багато якість вдалося пригадати, чи список досить мізерний? Ці якості – ваша опора, те, що допомагає вам рухатися вперед. Цінуйте та бережіть у собі ці якості. 

КРОК 3 також допомагає вам краще вивчити оцінку себе. Ці якості було виписувати простіше, ніж у кроці 2? Чи багато їх вийшло чи мало? Подумайте, що ви хотіли б і можете виправити? Чи це справді об’єктивна картина “себе”, чи це те, що було вам колись нав’язано іншими? 

І, нарешті, головний крок – КРОК 4. 

Це і є ваша золота тінь. Як ви вважаєте, що це? Напевно ви відповісте, що це ті якості, якіторими вам хотілося б мати. АЛЕ – НІ. Справа в тому, що ми здатні побачити лише те, що є у нас самих. Ті якості, які захоплюють вас у вибраних вами знаменитостях – це ті якості, які маєте особисто ВИ! Адже ви не знайомі ні з ким із перелічених вами людей, і різні люди в тій самій людині можуть побачити зовсім різне. І завжди – тільки своє. 

Але ці якості у зв’язку з якимись життєвими обставинами заперечуються вами, ви їх у собі не визнаєте. Можливо, ця вправа вас навіть шокувала і ви подумали “Зовсім ні, це абсолютно не схоже на мене”. Але якщо ви замислитеся, то напевно згадайте, що колись у житті були ситуації, коли вам необхідно було застосувати саме цю якість своєї особистості, і у вас це чудово виходило. 

Тінь та її особистість. Вправа “Метод Кена Уїлбера»

 Крок 1. Виберіть, з ким хочете працювати. Найлегше почати з людини, з якою у вас проблемні стосунки (наприклад, партнером, родичем, начальником). Ця людина може дратувати, турбувати чи засмучувати вас. Або, можливо, ви відчуваєте потяг, одержимість, власність щодо нього. Виберіть того, з ким у вас є сильний емоційний заряд, чи то позитивний, чи негативний, того, до кого ви небайдужі.

 Крок 2. Тепер уявіть цю людину. Опишіть ті якості, які вас найбільше засмучують, або характеристики, які вас найбільше приваблюють, використовуючи мову від третьої особи (він вона, вона). Розкажіть про них вголос або запишіть у щоденник. Висловлюйте свої почуття. Не заглиблюючись в аналіз, говоріть чесно та щиро. Немає потреби бути милим чи комусь подобатися у цей момент. Людина, яку ви описуєте, ніколи не побачить, що ви сказали і написали.

 Крок 3. Поговоріть із цією людиною: почніть діалог із нею у своїй уяві. Говоріть від 2-ї особи (використовуючи звернення ти чи ви). Звертайтеся до цієї людини, якби вона була поруч. Розкажіть йому, що вас турбує. Задайте йому такі запитання: чому ти так зі мною чиниш? що ти хочеш від мене? що ти намагаєшся мені довести? чого ти мене вчиш? Уявіть його відповідь на ці питання. Вимовте цю уявну відповідь вголос. Якщо хочете, запишіть розмову до свого щоденника. Кен Вілбер

 Крок 4. Стати цією людиною у своїй уяві. Знайдіть якості, які або дратують, або зачаровують вас. Здійсніть риси характеру, описані в кроці 2. Використовуйте мову від першої особи (я, моя). Це буде незвично та складно. Риси, які ви набуваєте на цьому кроці – це саме ті риси, які ви в собі заперечували. Використовуйте такі твердження: я злий; я ревную; я сяю. 

Випишіть усі якості, з якими ви працюєте: “Я ___________________”.

Крок 5. Проаналізуйте ці заперечені якості у собі. Випробуйте ту частину себе, яка є цією якістю. 

Не робіть процес абстрактним: просто БУДЬТЕ таким, як ви написали. Побудьте у цьому стані деякий час. Тепер ви можете володіти цією якістю та інтегрувати в себе Тінь та її особистість!

Автор

  • Марія Сибірська

    Фахова психологіня. психотерапевтка, юнгіанка -психоаналітикіня, групова терапевтка, травма терапевтка, спеціаліст з підліткової психотерапіі, дитячо-батьеівські стосунки. з грунтовним 6-ти річним клінічним досвідом роботи. За рік буду сертифікована сімейним психотерапевтом. Співзасновниця в Простір психологів. Являюся волонтером руху психологічної допомоги по підлітковим травмам під час війни.

    Переглянути мареріали

Тест комплексу відмінниці/ка

521

ВІДМІННИЦЬКЕ МИСЛЕННЯ

Люди мають різні підходи до самооцінки та сприйняття своїх досягнень. Однак іноді може виникнути ситуація, коли особа відчуває підвищений тиск на досягнення і ставить перед собою вкрай високі стандарти. Цей тест призначений для рефлексії та розуміння ймовірності відмінницького мислення.

Відмінницьке мислення, хоча й може бути важливим для досягнення успіху, але в той же час може викликати внутрішній стрес і неспокій. Цей тест допоможе вам розглянути ваші уявлення про ідеальність та ставлення до власних досягнень.

Нехай цей тест буде для вас інструментом для глибшого розуміння власної психології та ставлення до себе. Пам’ятайте, що результати – це всього лише інструмент для самопізнання, і немає жодного правильного і неправильного відповіді. 

Готові розпочати?

ТЕСТ НА ВІДМІННИКА

  • Не визнає і неадекватно оцінює свої дії:
    • А) Практично завжди
    • Б) Час від часу
    • В) Рідко або ніколи
  • Звичка, яка бере верх над людяністю:
    • А) Так, це мені часто властиво
    • Б) Іноді
    • В) Ні, я завжди старався бути людяною
  • Старається побачити себе чужими очима, отримати похвалу чи високу оцінку своїм досягненням:
    • А) Завжди
    • Б) Іноді
    • В) Мені це не цікаво
  • Постійно прагне досягти ідеалу:
    • А) Так, це моя основна мета
    • Б) В певних ситуаціях
    • В) Ні, я приймаю себе таким, який є
  • Висока чутливість критиці за помилки:
    • А) Так, це мені властиво
    • Б) Залежно від ситуації
    • В) Ні, я можу взяти критику конструктивно
  • Нестерпне почуття сорому та провини:
    • А) Часто відчуваю
    • Б) Іноді
    • В) Рідко або ніколи
  • Катастрофізація любої невдачі:
    • А) Так, це часто відбувається
    • Б) Іноді
    • В) Ні, я дивлюся на невдачі реалістично
  • Хворобливе бажання похвали:
    • А) Так, я часто шукаю визнання
    • Б) Іноді
    • В) Ні, я задовольняються власними досягненнями
  • Постійний пошук того, хто буде підтверджувати значимість:
    • А) Так, я постійно шукаю підтримку
    • Б) Іноді
    • В) Ні, я можу бути незалежним у власних переконаннях

КЛЮЧІ ДО ТЕСТУ

Оцініть кожну відповідь від 1 до 3 балів, де 1 – це “А”, 2 – “Б”, 3 – “В”. Підрахуйте загальну суму балів та використайте нижче наведені діапазони для аналізу результатів:

  • Від 9 до 18 позитивних відповідей: Велика ймовірність відмінницького мислення. Ви ставите перед собою високі стандарти та завжди прагнете до вдосконалення. Важливо зберігати баланс між самовдосконаленням і прийняттям себе таким, який ви є.
  • Від 19 до 27 позитивних відповідей: Середня ймовірність відмінницького мислення.  Це може вказувати на середню ймовірність відмінницького мислення. Ви, можливо, маєте деякі риси, характерні для відмінниць, але можливо, вас також властиве здатність приймати свої досягнення та помилки з об’єктивністю..
  • Від 27 до 36 позитивних відповідей: Низька ймовірність відмінницького мислення. Це може вказувати на низьку ймовірність відмінницького мислення. Важливо звернути увагу на свою внутрішню самооцінку та навчитися бачити свої досягнення без перебільшень чи недооцінювання.

ДОПОМОГА СПЕЦІАЛІСТІВ

Цей тест – лише інструмент для рефлексії, і будь-які результати можуть бути індивідуальними. Ймовірність відмінницького мислення не визначає вашу цінність чи потенціал, а лише вказує на певні тенденції у вашому ставленні до себе та своїх досягнень. 

Тому, якщо вас турбує Оцінна залежність, краще вибрати саме для себе психолога в нашому Просторі Психологів та пропрацювати це з ним.

Бажаю вам ментального здоров’я та гарного настрою, незважаючи ні на що!

Клік на картинці веде на мій профайл з прямими контактами, звертайтеся!

Автор

  • Марія Сибірська

    Фахова психологіня. психотерапевтка, юнгіанка -психоаналітикіня, групова терапевтка, травма терапевтка, спеціаліст з підліткової психотерапіі, дитячо-батьеівські стосунки. з грунтовним 6-ти річним клінічним досвідом роботи. За рік буду сертифікована сімейним психотерапевтом. Співзасновниця в Простір психологів. Являюся волонтером руху психологічної допомоги по підлітковим травмам під час війни.

    Переглянути мареріали

Тест синдрому самозванця

202

ФЕНОМЕН СИНДРОМУ САМОЗВАНЦЯ

У світі, де кожен крок може бути відзначений успіхом та визнанням, ми часто впадаємо у пастку невпевненості та внутрішньої критики.

Синдром самозванця – це феномен, який може ховатися в тіні успіхів, признань та високих досягнень. Чи відчуваєте ви часом, що ваші успіхи – це лише випадковість, і ви не заслуговуєте на них?

Синдром самозванця – психологічний аспект, що стоїть за недооцінкою власних здібностей, невпевненістю та постійним стресом. І для того, щоб краще зрозуміти, чи доторкнувся вас цей феномен, ми підготували спеціальний тест на синдром самозванця.

Перед вами не просто тест. Це можливість розглянути свої думки, відчуття та підходи до досягнень у вашому житті. Готові розпочати подорож у світ рефлексії та пізнання власної психології? Давайте разом зазирнемо у глибини себе та розкриємо таємниці синдрому самозванця.

ТЕСТ НА СИНДРОМ САМОЗВАНЦЯ

Питання 1: Як часто ви критикуєте себе за свої дії чи рішення?

a) Завжди
b) Часто
c) Іноді
d) Рідко
e) Ніколи

Питання 2: Як ви оцінюєте свої професійні досягнення?

a) Завжди вважаю, що могло бути краще
b) Часто сумніваюся у своїй компетентності
c) Іноді відчуваю гордість
d) Рідко, але можу похвалити себе
e) Завжди горжусь своїми успіхами

Питання 3: Як ви пояснюєте свої успіхи чи невдачі?

a) Завжди вважаю, що це випадковість
b) Часто спираюсь на удачу
c) Іноді вважаю це результатом професіоналізму
d) Рідко, але признаю власний внесок
e) Завжди вважаю свої успіхи результатом власної праці

Питання 4: Як ви реагуєте на компліменти?

a) Відразу відкидаю їх
b) Часто відчуваю незручність
c) Іноді вдячний, але відразу згладжую
d) Рідко, але приймаю із задоволенням
e) Завжди вдячний і приймаю з задоволенням

Питання 5: Як ви ставитеся до своїх помилок?

a) Завжди вважаю їх катастрофічними
b) Часто переймаюся помилками
c) Іноді можу знайти позитив у помилках
d) Рідко переймаюся, шукаю можливості для вдосконалення
e) Завжди вважаю, що помилки – це нормальна частина навчання

Питання 6: Як ви оцінюєте своє професійне вміння?

a) Завжди вважаю, що мені далеко до ідеалу
b) Часто маю сумління у своїх здібностях
c) Іноді вважаю, що я непоганий професіонал
d) Рідко сумніваюся у собі
e) Завжди вважаю себе висококваліфікованим фахівцем

Питання 7: Як ви оцінюєте свою особисту цінність?

a) Завжди вважаю, що мене не варто цінити
b) Часто відчуваю себе непотрібним
c) Іноді вважаю, що я маю свою цінність
d) Рідко сумніваюся у своїй цінності
e) Завжди вважаю, що я цінний і унікальний

ОЦІНКА

  • За кожну відповідь “a” – 1 бал
  • За кожну відповідь “b” – 2 бали
  • За кожну відповідь “c” – 3 бали
  • За кожну відповідь “d” – 4 бали
  • За кожну відповідь “e” – 5 балів

КЛЮЧІ ДО ТЕСТУ САМОЗВАНЦЯ

7-14 балів: Низький рівень синдрому самозванця

Ваш результат свідчить про те, що ви зазвичай добре оцінюєте свої здібності та досягнення. Ймовірно, вам легше приймати компліменти та ділитися своїми успіхами. Проте, завжди важливо слідкувати за своєю самооцінкою і не дозволяти сумнівам в своїх можливостях заважати вам досягати нових висот.

15-21 бал: Помірний рівень синдрому самозванця

Ваш результат свідчить про те, що іноді ви можливо схильні до самокритики та сумнівів у власних здібностях. Можливо, вам важко приймати компліменти чи гордитися своїми успіхами. Звертайте увагу на позитивні аспекти своєї роботи та не забувайте вірити у власний професійний потенціал.

22-28 бали: Високий рівень синдрому самозванця

Ваш результат вказує на можливий високий рівень синдрому самозванця. Можливо, ви схильні перебільшувати свої невдачі, знижувати власні досягнення та відчувати себе неспокійно в професійному контексті.

Важливо розуміти, що ви є компетентним фахівцем і мати реалістичну самооцінку.

ДОПОМОГА СПЕЦІАЛІСТІВ

Цей тест – лише інструмент для рефлексії, і будь-які результати можуть бути індивідуальними. Розмова з професійним психологом в нашому Просторі Психологів може бути корисною для вас, щоб розібратися у цьому питанні та розвинути здоровий підхід до свого професійного росту.

Бажаю вам ментального здоров’я та гарного настрою, незважаючи ні на що!

Клік на картинці веде на мій профайл з прямими контактами, звертайтеся!

Автор

  • Марія Сибірська

    Фахова психологіня. психотерапевтка, юнгіанка -психоаналітикіня, групова терапевтка, травма терапевтка, спеціаліст з підліткової психотерапіі, дитячо-батьеівські стосунки. з грунтовним 6-ти річним клінічним досвідом роботи. За рік буду сертифікована сімейним психотерапевтом. Співзасновниця в Простір психологів. Являюся волонтером руху психологічної допомоги по підлітковим травмам під час війни.

    Переглянути мареріали

Синдром самозванця

186

ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ

Синдром самозванця, відомий також як “Impostor syndrome”, представляє собою унікальний психологічний феномен, що супроводжується постійною невпевненістю у власних здібностях та успіхах.

Навіть при наявності очевидних підтверджень власної компетентності, особа із синдромом самозванця вірить, що її успіх – це лише випадковість чи результат навколишніх обставин.

Історія терміна “феномен самозванця” має свій початок у 1978 році, коли Полін Р. Кленс та Сюзанна А. Аймс вперше використали його в статті “Феномен самозванця у жінок, які досягли високих успіхів: Динаміка та терапевтичне втручання”.

Дослідження проводилося на жінках, які досягали високих успіхів у професійних галузях, і підкреслювало “внутрішній досвід інтелектуальної фальші”.

ЕФЕКТ МЕТЬЮ

Невпевненість у власних досягненнях, типова для синдрому самозванця, може виявлятися через “ефект Метью” – явище, коли особа вважає, що підробила свій успіх та не заслуговує його.

Люди із цим синдромом нерідко пояснюють свої досягнення везінням, збігом обставин або переоцінкою своїх здібностей навколишніми.

Учасниці дослідження, хоч і отримували зовнішнє визнання за їхні досягнення, відчували внутрішню відсутність визнання.

Синдром самозванця, згідно з Кленс та Аймс, формується під впливом гендерних стереотипів, сімейних проблем, культурних норм та стилю атрибуції.

ДІАГНОСТИКА ЦИКЛУ СИНДРОМУ САМОЗВАНЦЯ

Для діагностики синдрому самозванця були розроблені різні методи, включаючи критерії Холмса, Кертеєма, Адамсона, Голланда і Кленс. 

Існує також шкала професорки Кленс. Він був запропонований нею у 1985 році. Ця шкала дозволяє визначити наявність синдрому. Незважаючи на те, що цей синдром не є патологією, його зв’язок із соціальною тривожністю та депресією підтверджений дослідженнями:

  1. Коли особі випадає виконувати значуще завдання, тривожність невідворотно зростає – важко не заспокоїтися, враховуючи його важливість!
  2. Під впливом важливості завдання людина знаходиться на роздоріжжі, обираючи між зусиллями, які не завжди відповідають необхідним, або відкладанням у довгий ящик – уникненням виконання.
  3. Після завершення завдання може наступити невелике полегшення, але успіх часто приписується випадковості чи надмірним зусиллям, не дозволяючи внутрішньо усвідомити власні досягнення.
  4. Цей процес включає період страху відкриття власної некомпетентності та утримання від нових викликів. Страх невдачі позбавляє можливості використовувати тривогу як мотивацію, а також обмежує задоволення від складних завдань. І так цей цикл закривається.

Такий цикл може викликати явище самосаботажу у “самозванців”, спровоковане страхом невдачі. Віра в випадковість результатів, відмова від власної ролі та приписування все на користь випадку можуть створювати сумніви в здатності до досягнення нових успіхів. Страх провалу є ще однією характеристикою самозванців, поряд із бажанням виявитися особливим, ефектом супержінки чи знеціненням похвали.

ПСИХОТЕРАПІЯ СИНДРОМУ САМОЗВАНЦЯ

Для подолання синдрому самозванця, ефективною терапією визнано когнітивно-поведінковий підхід. Він спрямований на аналіз та подолання негативних думок, що заважають внутрішньому визнанню успіхів.

Інші методи, такі як письмова терапія, також можуть виявитися корисними у процесі організації думок та візуалізації досягнень.

Не дивлячись на ефективність терапії, концепцію синдрому самозванця критикують за те, що вона занадто зосереджена на відповідальності особи, виключаючи аналіз середовища чи структурних проблем, що спричиняють цей синдром.

Зрозуміти синдром самозванця – це крок до самопізнання та подолання внутрішнього конфлікту.

Подолавши цей феномен, людина може розкрити свій справжній потенціал та насолоджуватися заслуженим успіхом.

Також, пропонуємо на нашому просторі пройти тест на виявлення у вас чи у ваших друзів “Синдрому Самозванця”.

Клік на картинці веде на мій профайл з прямими контактами, звертайтеся!

Автор

  • Марія Сибірська

    Фахова психологіня. психотерапевтка, юнгіанка -психоаналітикіня, групова терапевтка, травма терапевтка, спеціаліст з підліткової психотерапіі, дитячо-батьеівські стосунки. з грунтовним 6-ти річним клінічним досвідом роботи. За рік буду сертифікована сімейним психотерапевтом. Співзасновниця в Простір психологів. Являюся волонтером руху психологічної допомоги по підлітковим травмам під час війни.

    Переглянути мареріали

Втрата близької людини

501

В психотерапії горю та переживанню втрати близької людини надається значна увага. Ці процеси є фундаментом для розуміння та лікування травм. Усі наші втрати, навіть ті, які ми не пам’ятаємо або вважаємо незначними, стають поживним грунтом для формування травматичних досвідів.

Непрожиті, невисловлені емоції та відчуття можуть створити умови для тривалого психологічного дискомфорту.

ALT: ВТРАТА БЛИЗЬКОЇ ЛЮДИНИ. БІЛЬ, ЯК МАРКЕР

Картинку брала звідси

ВТРАТА БЛИЗЬКОЇ ЛЮДИНИ. БІЛЬ, ЯК МАРКЕР

Біль – це завжди такий пам’ятник переживання втрати, де присутня сама людина і присутні й інші оточуючі її люди, тому що під час втрати близьких людей втрачається сама людина. 

Коли ми втрачаємо близьких людей, коли відбуваються якісь навколишні катастрофи – це все одно пов’язано з важливими для нас образами. Ми можемо любити цих людей, це можуть бути навіть наші вороги.

Даже вони  сприймаються як втрати. Саме тому психологи розуміють, що правильне переживання цього непростого процесу -це важливий досвід. 

ВТРАТА БЛИЗЬКОЇ ЛЮДИНИ. ВІДЧУТТЯ ДІТЕЙ

Тому що якщо перервати збудження дитини на піку, то на цьому місці фіксується травма. Людина може проживати її все життя, це не може її дати спокій. Для того щоб навчитися переживати це, у будь-якої людини існує можливість насправді у вигляді страждань. 

Страждання складають ядро будь-якого будь-якого процесу горювання. Акт процесу страждання психологи називають феноменом болю. А саме страждання – це трохи більше ніж просто біль.

ALT: Для того щоб навчитися переживати це, у будь-якої людини існує можливість насправді у вигляді страждань. 

Картинку брала звідси

ВТРАТА БЛИЗЬКОЇ ЛЮДИНИ. ПРОЦЕСИ ПЕРЕЖИВАННЯ ГОРЮВАННЯ

Коли в нас настільки сильні переживання, ми не готові терпіти й відчуваємо їх, як біль. Проте у той же час, по-перше, йде посилання у навколишній світ, що людині погано. І ці процеси спонукають вжити заходів, спрямованих на полегшення цього болю та, відповідно, страждань.

По-друге, спонукають вжити заходів, спрямованих на полегшення цього болю й відповідно, страждань, йде дуже серйозна функція – коли світ згуртовується довкола людини, яка зазнає цього болю. 

І тоді в нас виникають страждання. Іноді цей біль і страждання захоплюють тіло повністю, і тут важливо розуміти, здорове страждання в людини чи ні. 

Так, це дуже короткий період, вони не можуть тривати довго, тому що якщо у нас немає іншого сенсу, якщо ми його не знаходимо після втрати, то ми перестаємо жити. І щойно в нас відбувається щось живе, ми переходимо в страждання.

Якщо вього цього в нас немає, якщо ми не виявляємо в собі цього сенсу, якщо ми його не знаходимо одразу ж,  тоді ця біль взагалі переростає у хронічний захист. І проживається, як  найважливіший сенс у нашому житті.

Ось чому працювати з травою дуже важко. Людина починає захищати, те, яке залишилося в неі майже як  єдиний сенс, в якому вона проживає ізабрати у людини цей сенс майже неможливо. 

ВТРАТА БЛИЗЬКОЇ ЛЮДИНИ. ПРОЦЕСИ ПЕРЕЖИВАННЯ ГОРЮВАННЯ ПОВИНІ БУТИ ПОРУЧ ІЗ БЛИЗЬКИМИ

Картинку брала звідси

ВТРАТА БЛИЗЬКОЇ ЛЮДИНИ. ФАЗИ ПРОЖИВАННЯ ГОРЯ

Для переживання горя необхідно підготуватися до п’яти фаз:

  1. Фізичне відчуття болю: розрив між тим, що ми думаємо, і тим, що відбувається. Це стає настільки несподівано, що людині перестає вистачати повітря, виникає токсичне переживання та фізична напруга.
  2. Поглинання втраченим образом: людина починає бути поглинутою втраченим образом.
  3. Самозвинувачення: людина відчуває, що робить щось не так, шукає причини, чому все так сталося.
  4. Фізичне нездатність терпіти: виникають ворожі реакції на спроби підтримки.
  5. Ізоляція: людина ізолюється, переживши марні спроби зберегти образ втраченої особи, виникає відчуття фіаско.

ВТРАТА БЛИЗЬКОЇ ЛЮДИНИ. НАСЛІДКИ НЕ ПРОЖИВАННЯ ТРАВМИ ВТРАТИ

 У кожної людини свої нюанси індивідуально. Деякі пролітають перші три фази, і взагалі нічого не відчувають.  взагалі вони не помічають. А потім  проживають десь там вже далеко.

Людина починає повертатися і в цьому плані дуже важливо розуміти навіть що за термінами це нормально вважається до 9 місяців.  Все залежить Наскільки людина вкладає сенс у те, що чи кого втрачає.

Найважчі втрати – дитини. І в роботі, і в проживанні. Якщо людина проскакує момент горювання, то буде проживати як травму. І якщо не проживе, закапсулює, побудує захист і це надовго. 

Є зворотна реакція, коли людина йде в звинувачення себе та інших, і це теж довго. Ранні травматичні переживання і людина втрачає суть того, що було суттю її переживань. Наприклад того родича, який був травматичним об’єктом. І вина може не проходити роками.

Насправді формується ще одна стадія. Тідентифікація себе з травматичним переживанням. І це якраз тоді, дуже важка частина психртерапії. Капсультоване переживання горя. Втрата дітей до цього відноситься.

Діти є сенсом життя, є травматичним переживанням. розтягнутим у часі. Свого роду розтягнутий суїцид.

Картину брала звідси

ВТРАТА БЛИЗЬКОЇ ЛЮДИНИ. ВАЖЛИВІ АСПЕКТИ ПРИ ПРОЖИВАННІ ГОРЮВАННЯ

Важливим аспектом є те, що горе та втрати мають бути прожиті. Це означає, що необхідно не лише визнати свій біль, але й дозволити собі відчути його повністю, дати собі час на те, щоб пережити всі етапи горювання.

І на жаль, в нашому суспільстві поки що немє культури  проживання горя та втрати.  Але для психічного здоров’я важливо дозволити собі бути слабким і відчувати горе.

Прийняття не означає повне зникнення болю або забуття втрати, але вказує на здатність жити далі, знаходячи нові сенси та радість у житті. Психотерапія допомагає розібратися з кожним з цих етапів, забезпечуючи безпечне середовище для вираження емоцій та пошуку шляхів до відновлення.

ДИТЯЧЕ ГОРЕ

Окрему увагу варто приділити дитячому горю. Діти переживають втрату по-різному, залежно від віку, розвитку та індивідуальних особливостей. Важливо створити умови, за яких дитина може висловити свої почуття та думки.

Дорослі повинні бути готові відповісти на питання дитини про смерть та втрату, використовуючи просту, але чесну мову.

Література, казки та мистецтво можуть стати потужними інструментами для допомоги дітям та дорослим у процесі горювання. Через творчість можна висловити емоції, які важко артикулювати словами.

Живопис, ліплення, письмо або музика дозволяють зовнішньо виразити внутрішній світ, сприяючи процесу самолікування та самопізнання.

Дорослі повинні бути готові відповісти на питання дитини про смерть та втрату

Картинку брала звідси

ВТРАТА БЛИЗЬКОЇ ЛЮДИНИ. ВПЛИВ НА ФІЗИЧНИЙ СТАН

Переживання втрати та горе можуть суттєво вплинути на фізичне здоров’я людини. Стрес, пов’язаний з глибоким емоційним болем, може призвести до зниження імунної відповіді, збільшення ризику розвитку депресії, анксіозності та інших психосоматичних розладів. Тому підхід до лікування горя повинен бути комплексним, з увагою не лише до психологічного, але й до фізичного здоров’я.

Залучення до фізичних вправ, таких як йога, медитація або просто регулярні прогулянки на свіжому повітрі, може допомогти знизити рівень стресу та покращити загальний емоційний стан. Також важливо звертати увагу на харчування, сон та соціальну підтримку як елементи, що сприяють відновленню.

Крім того, важливо розуміти, що горе може виявитися в різних формах та масках. Деякі люди можуть вдаватися до роботи або інших видів активності як способу відволіктися від болю.

Хоча такі стратегії можуть бути корисними на короткострокову перспективу, вони не замінюють необхідності проживання та обробки горя.

В процесі відновлення після втрати можуть виникнути нові перспективи на життя та нові цінності. Люди часто знаходять новий сенс у допомозі іншим, хто переживає подібні втрати, або вкладають свою енергію в соціальні проєкти або творчість.

Це демонструє, що навіть у глибокому горі та втраті може зародитися нове життя та надія.

ВИСНОВКИ

Горе та переживання втрати є універсальними досвідами, що торкаються кожної людини на певному етапі життя. Психотерапія надає важливі інструменти для розуміння, проживання та адаптації до цих глибоко особистісних викликів.

Важливо підкреслити, що кожен процес горювання є індивідуальним, і немає єдиного “правильного” способу переживати втрату.

Процес горювання може відкрити двері до нового саморозуміння та особистісного зростання. Через прийняття та працю з власними емоціями людина може знайти новий сенс життя, зміцнити відносини з оточуючими та навіть розвинути нові якості, такі як співчуття та емпатія.

Підтримка — ключ до успішного проходження через процес горювання. Це може бути підтримка близьких, друзів, груп підтримки, або професійна допомога психотерапевта. Важливо знати, що допомога доступна і що немає сорому у пошуку підтримки.

Завершуючи, важливо пам’ятати, що горе та втрата — це не тільки про біль та страждання, але й про можливість зростання, зміни та знаходження нових шляхів. Процес горювання вимагає часу, терпіння та самоспівчуття, але з правильною підтримкою та ресурсами, відновлення та адаптація є цілком можливими.

ПІДБІР ФАХІВЦІВ

Звертайтеся, будь ласка до спеціалістів Психологічного простору! Я та мої колеги завжди будемо раді вам допомогти

Клік на картинці веде на мій профайл з прямими контактами, звертайтеся!

Автор

  • Марія Сибірська

    Фахова психологіня. психотерапевтка, юнгіанка -психоаналітикіня, групова терапевтка, травма терапевтка, спеціаліст з підліткової психотерапіі, дитячо-батьеівські стосунки. з грунтовним 6-ти річним клінічним досвідом роботи. За рік буду сертифікована сімейним психотерапевтом. Співзасновниця в Простір психологів. Являюся волонтером руху психологічної допомоги по підлітковим травмам під час війни.

    Переглянути мареріали

Стиль, орієнтований на теперішнє

270

Стиль, орієнтований на теперішнє у сучасному динамічному світі, де культура постійної зайнятості та планування на майбутнє часто залишає мало місця для “тут і зараз“, набуває особливої актуальності. Стиль орієнтований на теперішнє може допомогти вам зосередитися на теперішньому моменті та відпустити минуле, впливаючи на спосіб, яким ми сприймаємо себе, оточуючих та світ загалом.

ЯК СТИЛЬ, ОРІЄНТОВАНИЙ НА ТЕПЕРІШНЄ ВПЛИВАЄ НА ПСИХОЛОГІЧНЕ БЛАГОПОЛУЧЧЯ

Орієнтація на стиль, орієнтований на теперішнє сприяє розвитку позитивних емоційних станів, покращує концентрацію уваги та підвищує загальне задоволення життям. Люди, які живуть “тут і зараз”, частіше відчувають вдячність, радість та щастя від простих речей, а також краще справляються з викликами та стресом.

Практичне застосування В СТИЛІ, ОРІЄНТОВАНОМУ НА ТЕПЕРІШНЄ

У психотерапевтичній практиці стиль, орієнтований на теперішнє використовується для допомоги клієнтам у досягненні емоційної рівноваги та самопізнанні. Техніки усвідомленості, дихальні вправи, медитація та рефлексія є лише деякими з інструментів, які сприяють зосередженню на теперішньому моменті.

Роль усвідомленості у сучасній психології сфокусованій на теперішньому

Техніка усвідомленності (Майндфулнес) є одним з основних компонентів стилю, орієнтованого та теперішнє. Вона передбачає уважне та безсудне спостереження за своїми думками, емоціями та відчуттями у поточний момент. Усвідомленість допомагає людині стати більш присутньою у своєму житті, зменшити вплив автоматичних негативних думок та емоційних реакцій.

Практичні вправи на розвиток усвідомленості

  1. Дихальні техніки. Прості дихальні вправи можуть допомогти зосередитися на теперішньому моменті та заспокоїти розум.
  2. Медитація. Регулярна медитація сприяє глибшому розумінню внутрішнього світу та розвитку здатності залишатися усвідомленим навіть у стресових ситуаціях.
  3. Усвідомлене харчування. Практика, що передбачає повільне та уважне споживання їжі, зосередження на смаку, запаху та текстурі продуктів.
  4. Ходьба усвідомленістю. Прогулянки, під час яких увага зосереджена на відчуттях у тілі, звуках навколишнього середовища та власних думках без оцінювання.
Переваги орієнтації на теперішнє Виклики на шляху до орієнтації на теперішнє
Зниження рівня стресу та тривожності

Збільшення емоційної регуляції та стійкості		Можуть перешкоджати автоматичні негативні думки, зовнішніми факторами, наприклад, постійними відволікаyнями у сучасному світі, або ж відсутністю практики та навичок усвідомленості
Поглиблення відчуття щастя та вдоволення від життя
Покращення концентрації уваги та пам’яті
Порівняльна таблиця переваг та викликів

Глибше розуміння усвідомленості в стилі, сфокусованому на теперішнє

Усвідомленість не просто дозволяє людині залишатися в теперішньому моменті, але й сприяє глибшому самопізнанню. Практикуючи усвідомленість, люди вчаться спостерігати за своїми думками та емоціями без оцінки чи критики. Це сприяє розвитку більш співчутливого ставлення до себе та інших, а також допомагає розпізнавати власні потреби та бажання.

стиль, орієнтований на теперішнє, як Вплив на фізичне здоров’я

Дослідження показують, що орієнтація на теперішнє може мати позитивний вплив не лише на психологічне, але й на фізичне здоров’я. Регулярна практика усвідомленості була пов’язана зі зниженням артеріального тиску, покращенням сну, зменшенням симптомів хронічного болю та покращенням імунної системи.

Орієнтація в стилі, орієнтваному на теперішнє в роботі та навчанні

У професійному житті та під час навчання зосередження на теперішньому моменті може покращити продуктивність та ефективність. Це допомагає зменшити рівень відволікань, покращити увагу та концентрацію, а також сприяє кращому запам’ятовуванню інформації. Практика усвідомленості може допомогти працівникам та студентам краще справлятися зі стресом та зберігати емоційну стійкість.

стиль, орієнтований на теперішнє, як стратегія для інтеграції усвідомленості у повсякденне життя

  1. Почніть з невеликих кроків. Встановіть короткі періоди для практики усвідомленості протягом дня, наприклад, 5-10 хвилин щоранку.
  2. Використовуйте техніки. Застосунки для медитації та усвідомленості можуть бути корисними для початківців та допомогти у відстеженні прогресу.
  3. Інтегруйте усвідомленість у звичні діяльності. Практикуйте усвідомлене харчування, ходьбу або навіть усвідомлене слухання музики чи розмови з близькими.
  4. Запишіть свої думки та відчуття. Ведення щоденника усвідомленості може допомогти відстежити ваші думки та емоції та спостерігати за змінами у вашому ставленні до життя.


Історія № 1

Клієнт, молода людина, 23 роки. Працював у великій IT-компанії, де терміни та вимоги до проєктів часто призводили до високого рівня стресу. Він почав помічати, що це негативно впливає на його здоров’я та взаємини з колегами. Шукаючи способи зменшення стресу, Олексій звернувся до практики міндфулнес.

Він почав з простих дихальних вправ, які виконував щоранку перед роботою та в моменти, коли відчував напругу протягом дня. Згодом Олексій інтегрував медитації у свій щоденний розклад, виділяючи 15 хвилин на усвідомленість ввечері. Ці зміни допомогли йому не лише зменшити рівень стресу, але й покращити концентрацію та продуктивність на роботі.

Олексій розповідав, що колеги помітили, що він став спокійнішим і більш врівноваженим. А він сам відчув, що став краще управляти своїми емоціями та реакціями. Практика міндфулнес допомогла Олексію не лише впоратися з професійними викликами, але й знайти більше радості та задоволення у повсякденному житті.

Історія № 2

Дівчинка-підліток, 16-років, учениця середньої школи, стикалася з тиском через академічні вимоги та соціальні очікування. Вона часто відчувала тривогу перед важливими іспитами та була самокритичною щодо свого соціального статусу серед однолітків.

Після відвідування семінару з міндфулнес у школі Софія вирішила спробувати ці техніки, щоб знайти спокій та покращити своє самопочуття.

Вона почала з коротких медитацій по 5-10 хвилин щодня, зосереджуючись на своєму диханні та відчуттях у тілі. З часом Софія додала практику усвідомленої прогулянки, слухаючи звуки природи та відчуваючи навколишнє середовище без відволікань на гаджети.

Ці зміни допомогли їй не лише зменшити тривогу, але й покращити якість сну та відносини з друзями. Софія знайшла в усвідомленості інструмент, який допомагає їй залишатися спокійною та зосередженою, навіть у стресових ситуаціях.

Обидві історії демонструють, як практика міндфулнес може позитивно вплинути на життя людей різного віку та з різними викликами, допомагаючи їм знайти внутрішній спокій та покращити якість життя.

висновок

Орієнтація на теперішні події є важливим аспектом психологічного здоров’я та благополуччя. Розвиток усвідомленості та навичок присутності у поточному моменті може значно покращити якість життя, сприяти емоційній рівновазі та допомогти людині відчути більше радості та задоволення від кожного дня. Регулярна практика та відданість процесу є ключовими факторами на шляху до досягнення цих цілей.

Якщо ви шукаєте спосіб покращити своє життя, стиль орієнтований на теперішнє може бути для вас.

Знайти спеціаліста, який допоможе вам в цьому можна на нашому Просторі Психологів.

Автор

  • Марія Сибірська

    Фахова психологіня. психотерапевтка, юнгіанка -психоаналітикіня, групова терапевтка, травма терапевтка, спеціаліст з підліткової психотерапіі, дитячо-батьеівські стосунки. з грунтовним 6-ти річним клінічним досвідом роботи. За рік буду сертифікована сімейним психотерапевтом. Співзасновниця в Простір психологів. Являюся волонтером руху психологічної допомоги по підлітковим травмам під час війни.

    Переглянути мареріали

Підтримуючий стиль психотерапії

251

Підтримуючий стиль психотерапії спрямований на створення безпечного, довірливого та емпатійного середовища для клієнта.

Основною метою є допомога клієнту в усвідомленні своїх почуттів, зміцненні самооцінки та знаходженні ресурсів для вирішення проблем.

Цей підхід особливо корисний для клієнтів, які переживають стрес, тривогу, депресію або інші емоційні труднощі.

Підтримуючий стиль психотерапії. Основні характеристики

В підтримуючому стилі психотерапії використовуються наступні методики:

  1. Емпатія. Терапевт активно слухає клієнта, намагаючись зрозуміти його почуття і переживання з його точки зору. Висловлювання емпатії допомагає клієнту відчути, що його розуміють і приймають.
  2. Безоціночність. Терапевт утримується від суджень або критики, створюючи таким чином безпечне середовище для клієнта. Це сприяє розвитку довіри між клієнтом і терапевтом.
  3. Підтримка і заохочення.Терапевт підкреслює сильні сторони клієнта і заохочує його до використання своїх ресурсів для подолання труднощів. Позитивна підкріплення допомагає клієнту відчути власну компетентність і здатність до змін.
  4. Активне слухання. Терапевт уважно слухає клієнта, використовуючи техніки рефлексії, перефразування і уточнення, щоб продемонструвати своє розуміння і підтримку. Це дозволяє клієнту глибше усвідомити свої почуття і думки.
  5. Турбота і прийняття. Терапевт демонструє щиру турботу про благополуччя клієнта, приймаючи його таким, яким він є. Це допомагає клієнту відчути себе цінним і важливим.

Як використовують підтримуючий стиль психотерапії?

Використовуючи підтримуючий стиль в психотерапії ми працюємо за наступним сценарієм:

  1. Створення безпечного простору. Важливо, щоб клієнт почувався в безпеці та комфортно на кожній сесії. Це включає фізичний комфорт (зручне місце, приємне оточення) та емоційну безпеку (конфіденційність, повага).
  2. Підтримка під час кризових ситуацій. Підтримуючий стиль особливо ефективний під час криз або стресових ситуацій, коли клієнту потрібна емоційна підтримка і стабільність. Терапевт допомагає клієнту заспокоїтися, стабілізувати емоції і знайти шляхи виходу з кризи.
  3. Робота з самооцінкою. Терапевт допомагає клієнту виявити і змінити негативні переконання про себе, підкріплюючи позитивні якості і досягнення. Це сприяє підвищенню самооцінки і впевненості в собі.
  4. Зміцнення внутрішніх ресурсів. Терапевт допомагає клієнту виявити його внутрішні ресурси і можливості, які можуть бути використані для подолання труднощів. Це може включати роботу з минулим досвідом успіхів і досягнень.
  5. Забезпечення емоційної підтримки. Терапевт присутній для клієнта, коли той переживає складні емоції, підтримуючи його в процесі їх усвідомлення і вираження. Це допомагає клієнту не відчувати себе самотнім у своїх переживаннях.

Переваги підтримуючого стилю

Перевагами підтримуючого стилю в психотерапії можуть бути наступні дії:

  • Підвищення самооцінки. Позитивна підтримка допомагає клієнту відчути себе більш впевненим і цінним.
  • Зміцнення довіри. Безоціночне і емпатійне ставлення сприяє розвитку довіри між терапевтом і клієнтом.
  • Зменшення тривоги і стресу. Підтримуючий стиль допомагає клієнту почуватися менш тривожним і більш спокійним у важких ситуаціях.
  • Розвиток емоційної стабільності. Підтримка з боку терапевта допомагає клієнту краще справлятися з емоційними коливаннями і стабілізувати свій емоційний стан.

Недоліки підтримуючого стилю

Недоліками підтримуючого стилю в психотерапії можуть бути наступні дії:

  • Можлива залежність. Існує ризик, що клієнт може стати надто залежним від підтримки терапевта і не розвинути власні навички саморегуляції.
  • Повільний прогрес. Підтримуючий підхід може бути менш ефективним у випадках, коли потрібні більш активні інтервенції для швидкого досягнення змін.
  • Недостатня конфронтація. Якщо терапевт завжди обирає підтримуючий стиль, це може перешкоджати виявленню і подоланню деструктивних патернів поведінки.

Висновок

Підтримуючий стиль психотерапії є цінним підходом, який сприяє створенню довірливих стосунків між терапевтом і клієнтом, допомагає клієнту почуватися безпечно і підтримано.

Він особливо корисний для клієнтів, які потребують емоційної підтримки і зміцнення самооцінки.

Водночас важливо, щоб терапевт знаходив баланс між підтримкою і необхідною конфронтацією для досягнення позитивних змін у житті клієнта.

Особливо для мене важливо мати в психотерапевтичному альянсі баланс підтримки та фрустрації.

Щоби клієнт пройшов начебто стадію і 6езоговорочної любові від матері, проте й мав змогу не уходити у фантазії з псизотерапевтом а мати змогу залишатися у реальності з присвоєнням собі відповідальності за своє особисте життя і можливістю створити своїх внутрішніх підтримуючих батьків.

Підбір фахівців

В нашому просторі ви завжди маєте змогу звернутися до любого спеціаліста по допомогу та особисто до мене.

Клік на картинці веде на мій профайл з прямими контактами, звертайтеся!

Автор

  • Марія Сибірська

    Фахова психологіня. психотерапевтка, юнгіанка -психоаналітикіня, групова терапевтка, травма терапевтка, спеціаліст з підліткової психотерапіі, дитячо-батьеівські стосунки. з грунтовним 6-ти річним клінічним досвідом роботи. За рік буду сертифікована сімейним психотерапевтом. Співзасновниця в Простір психологів. Являюся волонтером руху психологічної допомоги по підлітковим травмам під час війни.

    Переглянути мареріали

Вільнопротікаючий стиль психотерапії

401

Вільнопротікаючий стиль психотерапії є унікальним підходом, який відрізняється від традиційних структурованих методів.

Він виходить за межі конкретних технік та методологій, надаючи клієнту свободу виражати себе в безпечному терапевтичному просторі.

Такий підхід сприяє глибокому самопізнанню та емоційному зціленню, враховуючи унікальність кожної людини.

ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ Вільнопротікаючого стилю терапії

Основні принципи вільнопротікаючого стилю психотерапії бувають наступними:

  1. Директивність. Терапевт надає клієнту можливість самостійно визначати напрямок сесій, спираючись на власні потреби та відчуття.
  2. Гнучкість. Відсутність жорсткої структури або попередньо визначеного плану дозволяє адаптувати процес до поточного емоційного стану та потреб клієнта.
  3. Емпатія та прийняття. Створення атмосфери безумовного прийняття, де клієнт може відчувати себе почутим і зрозумілим без страху осуду.
  4. Використання невербальних засобів. Залучення мистецтва, музики, руху та інших невербальних форм вираження для сприяння самовираженню та емоційному звільненню.

ПЕРЕВАГИ ВІЛЬНОПРОТІКАЮЧОГО СТИЛЮ ПСИХОТЕРАПІЇ

  • Підвищення самосвідомості. Клієнти дізнаються більше про себе, свої емоції, думки та поведінку через вільний вираз та рефлексію.
  • Емоційне зцілення. Вільний простір для вираження пригнічених або неусвідомлених емоцій може сприяти глибокому емоційному зціленню.
  • Розвиток креативності. Невербальні методи дозволяють клієнтам використовувати та розвивати свою креативність як засіб самовираження та самопізнання.
  • Гнучкість у вирішенні проблем. Вільний потік думок та ідей може вести до нових перспектив та рішень особистих проблем.

НЕДОЛІКИ ВІЛЬНОПРОТІКАЮЧОГО СТИЛЮ ПСИХОТЕРАПІЇ

  • Відсутність структури. Для деяких клієнтів відсутність чіткої структури та напрямку може створювати почуття збентеження або невпевненості. Вони можуть відчувати себе втраченими без конкретних вказівок або мети.
  • Ризик відволікань. Без чіткої структури сесії можуть стати надмірно розосередженими або відхилятися від ключових проблем, що потребують адресації.
  • Можливість перевантаження. Відкритий вираз глибоких або придушених емоцій може спричинити тимчасове емоційне перевантаження.
  • Потреба в наставництві. Клієнти можуть потребувати додаткової підтримки для обробки та інтеграції цих емоцій після сесій.
  • Потенційна відсутність конкретних рішеннь. Підхід може бути більше орієнтованим на процес, ніж на досягнення конкретних, вимірних цілей або рішень проблем.
  • Труднощі з прогресом. Для деяких клієнтів відсутність конкретного плану дій або чітких цілей може ускладнити відчуття прогресу.

ТЕРАПЕВТИЧНІ ТЕХНІКИ У ВІЛЬНОПРОТІКАЮЧОМУ СТИЛІ ПСИХОТЕРАПІЇ

Вільнопротікаюча психотерапія використовує ряд технік, які допомагають клієнту відкривати та досліджувати свої внутрішні досвіди, почуття та думки. Ось деякі з них:

  • Мистецтво терапія. Використання малювання, ліплення з глини, роботи з папером чи інших творчих засобів. Це дозволяє клієнтам виразити свої емоції та переживання через творчий процес.
  • Тілесно-орієнтовані методи. Проживання через самовираження в танці та заспокоєння через йогу. Це допомагає клієнтам зв’язатися зі своїми фізичними відчуттями та емоціями на тілесному рівні.
  • Музикотерапія. Слухання або створення музики може допомогти виразити емоції, з якими може бути важко впоратися на словесному рівні.
  • Робота зі сновидіннями: Аналіз сновидінь може надати глибокий внесок у розуміння внутрішнього світу клієнта та його неусвідомлених конфліктів або бажань.

ВЗАЄМОДІЯ З ТЕРАПЕВТОМ

У вільнопротікаючому стилі психотерапії відносини між терапевтом та клієнтом є ключовим елементом лікувального процесу. Терапевт виступає як супутник та підтримка для клієнта, пропонуючи емпатію, сприйняття та розуміння без висунення суджень. Ця динаміка сприяє створенню безпечного середовища, де клієнти можуть відчувати себе вільними ділитися своїми найглибшими думками та емоціями.

ВІЛЬНОПРОТІКАЮЧИЙ СТИЛЬ ПСИХОТЕРАПІЇ. САМОРЕФЛЕКСІЯ ТА ІНТРОСПЕКЦІЯ

Вільнопротікаючий стиль психотерапії заохочує глибоку саморефлексію та інтроспекцію. А також, дозволяє клієнтам замислитися над своїм внутрішнім світом та його впливом на їхнє життя. Через такий самоаналіз клієнти часто досягають значних прозрінь щодо своїх поведінкових патернів. Емоційні реакції та міжособистісні відносини теж є важливим кроком на шляху до змін та особистісного зростання.

ВІЛЬНОПРОТІКАЮЧИЙ СТИЛЬ ПСИХОТЕРАПІЇ. ПЕРСОНАЛІЗОВАНИЙ ПІДХІД

Вільнопротікаючий стиль психотерапії вирізняється високим ступенем персоналізації, адаптується під унікальні потреби, цілі та обставини кожного клієнта.

Такий індивідуалізований підхід дозволяє клієнтам відчувати, що їхній особистий досвід важливий і цінний. А процес терапії відповідає їхньому власному шляху самовдосконалення.

Розглянемо кілька кейсів, які ілюструють застосування вільно-протікаючого стилю психотерапії у роботі з клієнтами.

ПРИКЛАД № 1: РОБОТА З ТРИВОГОЮ ЧЕРЕЗ САМОВИРАЖЕННЯ

Проблематика клієнта: Анна, 30-річна, звернулася за допомогою через загальну тривогу та відчуття пригніченості у соціальних ситуаціях. Вона часто відчувала себе “заблокованою” і нездатною виразити свої думки та почуття.

Підхід: Терапевт застосував вільно-протікаючий стиль, надаючи Анні простір для вільного вираження своїх думок та емоцій без страху судження.

Результат: Анна відчула значне зменшення тривожності та покращення у вираженні себе. Вона навчилася краще розуміти свої емоційні реакції та знайшла засоби для їх регулювання.

ПРИКЛАД №2: ГЛИБОКЕ САМОРОЗУМІННЯ ЧЕРЕЗ МРІЙЛИВІСТЬ

Проблематика клієнта: Михайло, 42 роки, зазнавав постійного внутрішнього конфлікту та незадоволення своїм життєвим шляхом. Він відчував, що не живе “своїм” життям.

Підхід: В рамках вільно-протікаючої терапії, терапевт заохочував Михайла до глибокої інтроспекції та мрійливості.

Результат: Михайло досяг значного прогресу у розумінні себе та своїх внутрішніх конфліктів. Він зміг знайти нові напрямки у своїй кар’єрі та особистому житті, що відповідали його справжнім бажанням.

ПРИКЛАД № 3: ПЕРЕОСМИСЛЕННЯ ТРАВМИ ЧЕРЕЗ ВІЛЬНЕ АСОЦІЮВАННЯ

Проблематика клієнта: Ірина, 28 років, страждала від наслідків дитячої травми. Вона мала труднощі з довірою до інших і відчувала глибоку самотність.

Підхід: Використовуючи техніку вільного асоціювання, терапевт допоміг Ірині дослідити її спогади та емоції, пов’язані з травмою. Цей процес дозволив Ірині виразити болючі почуття, які вона довго придушувала, та почати процес зцілення.

Результат: Ірина відчула значне полегшення після того, як змогла відкрито висловити та працювати над своїми травматичними спогадами. Вона навчилася краще розуміти вплив свого минулого на сьогодення та розробила стратегії для побудови здорових відносин.

ВИСНОВКИ

Вільнопротікаючий стиль психотерапії пропонує унікальний та гнучкий підхід до самопізнання та самовираження, але він може не підходити кожному. Важливо, щоб терапевти враховували індивідуальні потреби, стиль спілкування та емоційну готовність клієнта при виборі та адаптації психотерапевтичних методик.

Якщо вам більше імпонує данне направлення при роботі з психотерапевтом, ви можете вибрати собі потрібного спеціаліста з Простору Психологів чи звернутися до мене.

Клік на картинці веде на мій профайл з прямими контактами

Автор

  • Марія Сибірська

    Фахова психологіня. психотерапевтка, юнгіанка -психоаналітикіня, групова терапевтка, травма терапевтка, спеціаліст з підліткової психотерапіі, дитячо-батьеівські стосунки. з грунтовним 6-ти річним клінічним досвідом роботи. За рік буду сертифікована сімейним психотерапевтом. Співзасновниця в Простір психологів. Являюся волонтером руху психологічної допомоги по підлітковим травмам під час війни.

    Переглянути мареріали

Заздрість

280

Публікації психоенциклопедії, що розкривають тему заздрість (рос, анахр. — “зависть“) через призму теоретичних знань та практичного досвіду двох авторок-психологинь: Марії Зарінової та Марії Сибірської — у відповідних вкладках нижче.

Важливо, що ці та інші публікації у “Просторі психологів” не претендують на статус “істини в останній інстанції” та, за згодою авторок, можуть доповнюватися у процесі конструктивного обговорення у коментарях.

  • МАРІЯ ЗАРІНОВА
  • МАРІЯ СИБІРСЬКА

“Заздрість – ворог щасливих”

Епіктет

ЩО ТАКЕ ЗАЗДРІСТЬ?

Заздрість, або заздрощі, – емоція, яка виникає коли людині бракує будь-чого, що має інша особа.

Заздрити можуть щодо абсолютно різних речей. Такими об’єктами з легкістю можуть стати, скажімо:

  • рис зовнішності;
  • розуму;
  • таланту;
  • соціального статусу;
  • досягнень;
  • стосунків;
  • майна абощо.

Слово «заздрість» пов’язане із давнім «здріти» («бачити»), його походження розповідає нам, що в давні часи ця емоція також отримувала погану славу і асоціацію з «лихим оком».

Декого з нас і нині часто лякає перспектива, що решта буде їм заздрити.

Заздрощі до колеги, сусіда чи навіть друга, партнера – це прикрість до їхніх успіхів, бажання мати те, що мають вони: чи це краще місце біля вікна на роботі, чи новіша машина, ідеальні знання англійської мови, а чи й вища зарплата.

Ми маємо пам’ятати, що заздрість – це така емоція, яка виникає при відчутті дефіциту чогось. І підсвічує нам ці дефіцити інша людина.

ФАКТИ ПРО ЗАЗДРІСТЬ, ЯКИХ ВИ НЕ ЗНАЛИ

  • Універсальність

Заздрість є універсальною емоцією, яка відчувається в усіх культурах і на всіх рівнях суспільства.

  • Корені в біології

Заздрість має біологічні основи і не виключено, що вона має зв’язок з еволюційними механізмами. Дослідження показують, що тварини також можуть відчувати заздрість. Наприклад, примати демонструють ознаки заздрості, коли одна з них отримує більше винагороди за ту ж саму роботу.

  • Рання здатність

Заздрість виникає у дітей на ранньому етапі розвитку. Вона може з’явитися у віці приблизно двох років, коли діти починають усвідомлювати, що інші мають щось, чого немає у них самих. Це може бути пов’язано з іграшками, увагою батьків або досягненнями.

  • Заздрість vs щастя

Дослідження показують, що високий рівень заздрості часто корелює з низьким рівнем щастя та задоволеності життям. Люди, які схильні до частих порівнянь з іншими, частіше відчувають незадоволення і розчарування.

ЧОМУ ЗАЗДРІСТЬ ЦЕ ПРОБЛЕМА?

Заздрість, відзначають фахівці, є негативним станом психіки, який здатний викликати деструктивні дії, вчинки та емоції. Заздрість є глибоко укоріненою емоцією, яка може мати серйозні наслідки для психічного здоров’я і соціальної взаємодії.

Коли людина довгий час заздрить іншій особі це викликає відчуття неповноцінності, зниження самооцінки, а також емоційний біль: «у тебе є, а мені ніколи цього не мати».

Людина постійно знаходиться у стані емоційного напруження, що виснажує її психіку і робить більш вразливою до стресових ситуацій. Вона може відчувати себе невпевненою у соціальних взаємодіях, уникаючи контактів з тими, кому заздрить, що ще більше ізолює її від суспільства.

Важливим моментом є також те, що зазвичай у заздрощах не визнають свої реальні обмеження, жадоба ніби сліпить людину. Це може призвести до актів агресії, спрямованих на об’єкт, якому заздрять, тобто великі чи маленькі вчинки, які їй або йому шкодитимуть. Вони можуть бути символічними: забрати перед носом знайомої, яка відмінно готує рибну страву, останню рибину в супермаркеті (це либонь скидається на дрібничку, однак такі вчинки є проявом прихованої агресії і ворожості). А можуть бути і цілком собі реальними помстами. Це може бути підрив репутації, поширення чуток, саботаж або навіть відкритий конфлікт. Такі дії не тільки руйнують стосунки, але й підсилюють негативні емоції у самій людині.

Окрім того агресія виливається не тільки на когось іншого, поширеною ситуацією є також автоагресія, або самоїдство. Кожен заздрісник може почати звинувачувати себе у всіх невдачах, що призводить до самодеструкції. Це може проявлятися у формі самокритики, самообмеження, відмови від можливостей і навіть шкідливих звичок, які руйнують здоров’я та життя.

Будь-який із цих сценаріїв призводить до деградації особистості. Людина, яка заздрить, втрачає здатність радіти своїм досягненням та успіхам, концентруючись лише на тому, чого їй бракує. Це створює замкнене коло негативу, з якого важко вийти без усвідомлених зусиль і підтримки.

Як іржа з’їдає залізо, так і заздрість – душу

Природу заздрості завжди намагалися осмислити і пояснити. З найдавніших часів заздрість отримувала лише негативні оцінки. Навіть у грецькій міфології богиня Афіна заздрить вправній майстерності Арахні через що розриває шедевральну тканину, яку та вишила. І з розпуки Арахна – вкоротила собі віку.

Перспектива стати об’єктом заздрощів лякає. Багато хто заклякає і не робить нічого, не прагне жодних здобутків, побоюючись того, що прийде разом із успіхом – «мені заздритимуть». Це явище називають “синдромом краба в відрі”, коли кожен, хто намагається вибратися і досягти успіху, стикається з протидією тих, хто залишився позаду.

Уявімо молоду жінку, нехай на ім’я Олена, яка працює в офісі. Вона дуже здібна і має чудові ідеї, які могли б покращити робочі процеси та підвищити ефективність компанії. Проте, Олена помічає, що її колеги негативно реагують на чужий успіх. Одного разу, коли її колега Ірина отримала підвищення, інші співробітники почали її ігнорувати та пліткувати за спиною. Це викликало у Олени страх, що, якщо вона проявить свої здібності та отримає визнання, з нею може статися те саме.

Важливо зрозуміти, що заздрість сама по собі є природною людською емоцією, і ключ до її трансформації полягає в тому, як ми реагуємо на це почуття. Попри всю свою небезпеку, заздрість може бути також і потужним мотиватором, рушієм до змін, якщо правильно до неї поставитись і вміти з нею ладнати. Перетворити негативну емоцію на інструмент може також допомогти психолог.

МЕХАНІЗМ ЗАЗДРОСТІ

  1. Бажане (стимул для заздрощів)
  2. Фантазії про володіння цим предметом
  3. Виникнення передчуття задоволення
  4. Думки про неможливість отримати задоволення тут і зараз
  5. Пошук перешкоди
  6. Уособлення перешкоди в людині, що має бажане
  7. Негативні емоції, спрямовані на цю особу

1. Бажане (стимул для заздрощів)

Заздрість починається з того, що ми бачимо або дізнаємось про щось, що ми бажаємо, але не маємо. Це може бути матеріальна річ, як-от нова машина, або нематеріальний аспект, як успіх чи популярність.

2. Фантазії про володіння цим предметом:

Наступним кроком є фантазії про те, як би ми почувалися, маючи це бажане. Ми уявляємо, як би наше життя змінилося на краще, як би ми раділи та насолоджувалися цим предметом або станом.

3. Виникнення передчуття задоволення:

Фантазії призводять до передчуття задоволення, яке ми могли б відчути, якщо б володіли бажаним. Це може бути почуття радості, гордості, впевненості в собі або визнання з боку інших.

4. Думки про неможливість отримати задоволення тут і зараз:

Однак реальність часто не збігається з нашими фантазіями. Ми починаємо розуміти, що отримання бажаного не таке легке або взагалі неможливе тут і зараз. Це призводить до розчарування і почуття невдоволеності.

5. Пошук перешкоди:

Наступним етапом є пошук причини, чому ми не можемо отримати бажане. Ми починаємо шукати перешкоди або виправдання, які заважають нам досягти мети. Часто ці перешкоди зовнішні, а не внутрішні.

6. Уособлення перешкоди в людині, що має бажане:

Ми починаємо уособлювати цю перешкоду в людині, яка вже має те, що ми бажаємо. Ми сприймаємо цю людину як причину нашої невдачі, навіть якщо вона не має до цього жодного стосунку.

7. Негативні емоції, спрямовані на цю особу:

Це веде до виникнення негативних емоцій, спрямованих на об’єкт заздрості. Ми можемо відчувати злість, образу, роздратування або навіть ненависть до цієї людини.

Наприклад, одна дівчина бачить в Instagram, що її подруга вирушила у подорож до екзотичної країни. І сама починає фантазувати, як би вона почувалася на місці своєї подруги, уявляючи собі пляжі, нові місця і відчуття свободи. Вона має в цей момент передчуття задоволення, але швидко усвідомлює, що наразі не може собі дозволити таку подорож через фінансові труднощі. Дівчина починає шукати перешкоди і знаходить ті, які їй самій буде легше прийняти – свою подругу. У неї складається ілюзія, що все через неї, що та постійно хвалиться своїм життям і т.п. Однак в реальності її подруга просто ділиться своїми враженнями. Результат –  дівчина починає відчувати заздрість і неприязнь до власної подруги, навіть якщо вони раніше були доволі близькими.

ВИДИ ЗАЗДРОСТІ

За рівнем усвідомлення заздрість найчастіше поділяють на усвідомлену та неусвідмлену.

Усвідомлена заздрість

Цей вид заздрості передбачає, що особа відчуває і розуміє, що вона зараз заздрить, а також для неї є очевидним кому вона заздрить і з якої причини.

Неусвідомлена заздрість

Це – витіснена емоція, людині може здаватися, що вона нічого такого не відчуває, а все негативне списувати на, скажімо, поганий настрій.

Заздрісність може ховатися під дратівливістю, депресією, відчуттям невдоволення від життя.

Неусвідомлені емоції – особливо небезпечні, а тому потрібно бути уважним до себе і за найменших підозр звертатися до фахівця.

ПРИЧИНИ ЗАЗДРОСТІ

Заздрісність може виявлятися у доволі ранньому віці. Дорослі заздрять, хоч мають більш розвинений емоційний інтелект, краще вміють ладнати з емоціями, діти ж ще не отримують достатньо досвіду для цього, а тому вони ще вразливіші.

Тут може працювати і ціла низка факторів: емоційно незріле середовище, тиск очікувань дорослих, постійні порівняння і знецінення, нестійка самооцінка. Деякі діти можуть відчувати, що їхні досягнення менш цінуються, ніж досягнення інших, що сприяє виникненню й украпленню заздрості. Вплив рідних, друзів або оточення, де заздрість розглядається як нормальна реакція на успіх інших або як спосіб стимуляції досягнень теж доволі розповсюджена причина її появи.

Велику роль у формуванні заздрісності відіграє механізм порівняння з іншими:

  • «Подивись, як гарно написала диктант Оленка, а ти ж що?»;
  • «От інші чоловіки своїм дружинам квіти дарують, а ти мені за 10 років – нічого».

Якщо ж ще і самооцінка дитини / дорослої людини є вразливою, то це запустить заздрість.  

НАСЛІДКИ ЗАЗДРОСТІ

Заздрість, як негативна емоція, справді може суттєво позначитися на міжособистісних стосунках і особистісному самовідчутті. Вона викликає не лише психологічний дискомфорт, а й може мати далекосяжні наслідки для загального емоційного стану та поведінки людини.

Одним з основних аспектів впливу заздрості на міжособистісні стосунки є зниження рівня близькості та взаєморозуміння між людьми.

Заздрість веде до формування бар’єрів у комунікації, оскільки особа, яка заздрить, може відчувати ворожість або недовіру до того, на кого спрямована ця емоція.

Це може призвести до відчуття відчуження та відстані між близькими людьми, що зі свого боку може поглибити почуття самотності та невпевненості.

Самосприйняття також страждає під впливом заздрості. Людина, яка регулярно відчуває цю емоцію, часто бачить себе менш цінною або успішною порівняно з іншими.

Це може призводити до зниження самоповаги та самооцінки, адже заздрість нав’язує уявлення про себе як про неповноцінну особистість. Таке спотворене самовідчуття може ускладнювати розвиток особистості та досягнення особистих цілей.

Подібно до інших негативних емоцій, наприклад гніву чи обурення, заздрість може бути складною для самостійного урегулювання.

Людина може втратити контроль над своїми діями та реакціями, коли заздрість стає домінуючою емоцією. Це часто призводить до конфліктних ситуацій, невдоволеності життям або навіть до ізоляції від соціального оточення.

Для ефективної саморегуляції у ситуації із заздрістю важливо розвивати свідомість своїх емоцій, вміти аналізувати власні думки і переконання, які сприяють виникненню цієї емоції, а також шукати позитивні способи взаємодії з нею.

Психологічна підтримка може бути корисною у навчанні ефективних стратегій управління заздрістю, сприяючи збереженню психічного здоров’я та покращенню якості міжособистісних відносин.

УМОВИ ПОДОЛАННЯ ЗАЗДРОСТІ

Подолання стану заздрісності схоже із процесом подолання гніву. Потрібно працювати зі своїми думками та емоціями, використовувати копінг-стратегії.

Визначають, що для цього більш ефективним буде алгоритм зі спрямованістю на стимул, ніж фокусування на собі.

Допоможуть у процесі: відзначення своїх позитивних рис, робота над почуттям повноцінності, припинення порівняння себе з іншими.

Якщо ж ви відчуваєте, що не можете впоратися із цим станом, то зверніться до психолога.

ПІДСУМКИ

Заздрість є загальною універсальною емоцією, яка може серйозно впливати на самосприйняття, міжособистісні відносини та загальний емоційний стан людини.

Вона може служити як мотиватор для досягнень, але також потребує управління для попередження негативних наслідків, таких як стрес, конфлікти і зниження самооцінки.

Важливо розвивати самосвідомість і вміння працювати з емоціями, а в разі потреби шукати підтримку від психолога для ефективного управління заздрістю і підтримки психічного здоров’я.

Марія Зарінова, психолог
Клік на картинці веде на мій профайл з прямими контактами, звертайтеся!

Заздрість та ревність: переплетіння емоцій та їхнє походження

Як ви ставитеся до теми ревнощів і заздрощів? Які у вас виникають переживання з цього приводу? В цій статті я хочу дослідити тему емоції.

Заздрість разом із емоцією Ревність, так як вважаю, що ці дві емоції, глибоко вкорінені в нашій свідомості, починають формуватися з самого дитинства.

ALT: Ревність та заздрість: завжди ідуть рука об руку

Заздрість: формування заздрості починається з 0 до 3 мсяців

Психоаналітикиня Мелані Кляйн, припускала, що ключ до розуміння цих почуттів полягає в ранньому дитинстві, особливо у стосунках із матір’ю в перший рік життя дитини. У цей час закладаються перші зразки поведінки та емоційні реакції на зовнішній світ і значущі особистості, особливо на матір. Кляйн стверджувала, що в цьому віці дитина здатна тільки на “приймання”, без можливості “віддачі”, створюючи в такий спосіб підґрунтя для розвитку заздрощів, якщо ці процеси були прожиті неправильно.

Заздрість: витіснення емоцій

Залежність цих почуттів від початкового досвіду з материнськими грудьми не можна недооцінювати. На примітивних рівнях, якщо немовля отримує груди і задоволення, це створює можливість для формування позитивного внутрішнього (довірчого) об’єкта і бажання зберігати його, даючи змогу вбудовувати інші хороші об’єкти (яким воно буде довіряти) у свій внутрішній світ.

Однак, якщо в немовляти виникає заздрість, наприклад, через те, що молоко тече надто швидко чи повільно, або якщо мати годує не за потребою дитини, а за графіком, важливою стає вроджена здатність любити й почуватися коханим.

Якщо дитина може і вміє прощати матір за недовгу відсутність, повертається рівновага, довіра і любов. Але якщо заздрість надмірна, це може призвести до недовіри до людей і нездатності вибудовувати позитивні стосунки у своєму внутрішньому світі в майбутньому.

ALT: Заздрість - цк витіснені емоції

Ревність: формування ревності починається у едипальний період

Ревнощі та заздрість тісно пов’язані й часто переходять одне в інше. У перший рік життя в дитини формується базове почуття заздрості, яке в едипальному комплексі може трансформуватися в ревнощі з елементами ненависті. Це відбувається, коли дитина починає ділити любов батьків однієї статі з батьками протилежної статі, або з сіблінгами (братами, сестрами) і відчуває загрозу втрати любові.

І ці ревнощі, що виникають у період едипального комплексу, можуть призвести до розвитку або регресу, залежно від засвоєних патернів поведінки. Цей процес може запускати деструктивну енергію, що виявляється в надмірному контролі та саморуйнуванні, що часто буває при ревнощах. Особливо це помітно вже в дорослому віці й особливо у стосунках. І неважливо, чи це сексуальний партнер, чи партнер по бізнес-стосунках. 

Ще в дитинстві, в едипальний період у дитини формується стійке розуміння про щось, що в неї хочуть відібрати. Я ревную тому що базово ненавиджу. Я себе ненавиджу, бо я не можу заздрість реалізувати в правильному напрямі, і дати сам собі бажання і увагу до себе. У такому разі заздрість уже перейшла в активну фазу ревнощів: “Я хочу володіти кимось чи чимось, що я не можу це втримати або притягнути”.

У дорослому віці це виглядатиме так: “У мене недостатньо сил, я в щось вкладаю, щоб почуватися впевнено. І мене це бісить. Я не можу укладати достатньо сил, щоб обрати партнера. А тому партнер обирає мене”.

Я не можу укладати сили в усвідомленість, як я себе веду. Я не розумію, чи подобається мені як я виглядаю? Як я взаємодію з людьми?

Ревнощі це завжди розвиток стосунків, а заздрість це завжди заявка на зростання.

Розуміння ревнощів у цьому контексті важливе під час формування нарцисичного его. 

Саме в цей період, ревнощі можуть стати мотивацією для зусиль, спрямованих на підтримання або на залучення об’єкта любові, особливо коли відчувається брак сил для впевненості в собі, або мати руйнівний характер, як ззовні, так і назовні.

ALT: Ревність формується в едипальному періоді

Заздрість: що не дає людині можливості вийти за межі дитячих заздрощів і ревнощів?

Мюрріел Шиффман пише у своїй книзі, що заздрість породжують два типи дитячо-батьківських стосунків:

1. Батьки, незадоволені своєю дитиною, чекають, коли вона стане красивішою, розумнішою, талановитішою тощо. Дитина переконується на все життя, що не може досягти нічого цього.
2. Батьки, які мають ірраціональне, екстравагантне уявлення про свою дитину, перебільшують її обдарування. Але ніякі амбіції і ніяка найстаранніша праця не допоможуть їй довести всьому світу, що вона здатна на передбачені батьками досягнення. Він ніколи не зможе досягти настільки завищених цілей.

Якщо скласти картинку, то вийти за картинку дитячих переживань заздрощів і ревнощів наче б то не дає змоги побачити себе неуспішним, що батьки можуть бути або мають рацію, або не мають рації. Але в будь-якому разі, якщо вийти за межі цього страху, то доведеться мати справу вже не з непрямим звинуваченням через батьків чи партнера, а через себе. Людина боїться зустрітися із собою неуспішною. І одна з причин цього страху вона дійсно лежить глибоко. 

І тоді в неї є шанс зустрітися з собою, у якого цих обдарувань може не бути. І розчарувати своїх батьків. І тоді діти виростають із хронічним почуттям невдоволення. 

І якщо запитати чим же вони незадоволені, то скоріш за все й відповіді не буде Бо вони й не знають, задоволені вони чи ні, подобається їм, що вони роблять, чи не подобається, бо їхня основна частина, що оживає під час зустрічі з людьми та світом, – це вони мусять робити те, що за що хвалять когось. Я не зможу прийняти захоплення собою адекватно. Я його приймаю, як пігулку, яка втихомирює просто тривогу, але не вирішує проблему. 

ALT: Заздрість - частина нарцисичної травми

Є тільки 2 види придушення цих неприємних почуттів:

  1. Я не зможу адекватно сприймати себе і світ, без того, що я почну захоплюватися собою і це отримує підтвердження в зовнішньому світі. Що буде також до вподоби тому, хто мені найцікавіший в усьому світі (це знайомство з кимось, похід у кіно чи бесіда), з тим, хто буде інтроекціювати і мені ж транслюватиме мене хорошого, бо поки що я не можу собі дозволити робити це сам. 
  2. Це визнання своїх справжніх почуттів.

Ми можемо захоплюватися талантами інших людей, але ми не будемо цього хотіти. А заздрість це саме коли ми хочемо, але цього немає в нас. І 3 я повинен хотіти тотальної уваги (в дитинстві це мама або значуща фігура) або чоловіка, дружини в дорослому віці. Коли мої амбіції не були підтримані й розвинені. 

Заздрість: Приклад із практики  

Одна моя пацієнтка, молода дівчина, звернулася із запитом, що, провчившись у художній школі 5 років, вона раптом зрозуміла, що не може більше малювати. Вранці прямо на фізичному рівні йшов опір. Під час терапії дівчина зізналася, що в неї є подруга, яка ніколи не вчилася малювати професійно, а навчалася техніці малювання самостійно, через перегляди відео на Ютуб каналі. 

Після довгих, іноді неприємних процесів визнання своїх істинних почуттів, а саме ревнощів і заздрості до цієї подруги, і того, що вона витратила набагато менше сил на вивчення мистецтва живопису.

Пацієнтка не могла це морально пережити і визнати в собі це почуття. І почала так само за роликами туба вчитися малювати в стилі живопису Абстракціонізм, як і її подруга. Тут і виявилося, що вона вже не може ні так малювати, ні у своєму улюбленому стилі малювання натури.

ALT: Заздрість до чужих талантів

Заздрість та ревність: причини, через які нам складно це приймати

Усе дуже просто. Будь-яка культура суспільства засуджує заздрість. З точки зору соціуму, релігії, а також виховання, батьки також можуть за це карати. Тобто дитина розуміє, що в цьому світі це почуття бути поганим. “Заздрити і ревнувати – це погано”, і дитина з цим відчуттям залишається сам на сам.

Ба більше, заздрячи кому б то не було, людина немає іншої форми себе почувати без відчуття неповноцінності. 

Невпевненості в собі, нездатності. Тому що тут є можливість повернути це почуття тільки через заздрість і ревнощі. Заздрість це більше частина нарцисичної травми, а ревнощі – невротичної. Тому що ревнощі завжди визнають другом своїм господарем. А заздрість завжди потребує захисту через презирство.  Я не хочу малювати абстракціонізм, я хочу малювати натуру, але я не буду малювати ні те, ні інше.

Людина тоді і заздрить, і з іншого боку дії прийти до результату не хоче. Дуже важливо усвідомлюючи свою реакцію на чуже, прояв мати бажання прожити ці процеси. І в будь-якому разі це процес непростий. Бо потрапляючи в дитячу заздрість і ревнощі, ми зустрічаємося частіше з такими проявами своїх моделей поведінки, які колись у нас були заведені кимось і вже давно стали нами ж привласненими собі. Хочемо ми цього чи ні, але в нас з’являється страх зустрітися із самим собою реальним. І через це ж ми швидше в травмі й опиняємося. Через страх контакту з цими почуттями самі ж і робимо себе поганими.

ALT: Ревність – частина невротичної травми

Ревність дуже кладно проживається людино.

Заздрість та ревність: як навчитися самозціленню?

Дуже добре описала 4 кроки до зцілення образи, яка тісно пов’язана із заздрістю ревнощами, психологиня Мюррей Шиффман. 

  1. Усвідомити, що моя реакція на людину чи на подію – неадекватна.
  2. Відчути емоцію, яка мене змушує відтворювати цю неадекватну реакцію. “Я зараз поводжуся як колись, коли я відчувала заздрість чи ревнощі, і дозволити собі трохи сповільнитися, відчути здивування. Це було тоді, але я зараз це відчуваю
  3. Подумати: Що ж я тоді відчувала? Що я зараз відчуваю як тоді? І замислитися: чому я не маю права зараз, будучи дорослою/дорослою, зробити інакше, ніж тоді, або мені хтось сказав, що не можна? Чому я досі в це вірю?
  4. Відчуваючи цей процес, сказати собі: “Про що конкретно я зараз я переживаю? Про яку потребу чи переживання?”
  5. Дати собі допомогу: Що я можу зараз зробити для себе? Чим я, вже будучи дорослою, можу тут собі допомогти?

І тоді ми не будемо зупиняти себе в процесі реалізації своїх бажань своїми внутрішніми критиками або внутрішніми батьками.

Заздрість ховає від людини, що її бажання не зовсім збігаються з життєвими досвідами. А впевненість, що в мене не вийде вже давно сформована. 

Усе це відбувається і я роблю, бо в мене немає навичок і я або вирішую, що я буду їх відстоювати. Чи трансформуючи свої бажання в можливі. 

Заздрість: Приклад із практики

Пацієнтка звернулася до мене із запитом про те, що вона боїться здачі НМТ, тому, незважаючи на те, що залишилося півроку до вступу, пацієнтка не могла приступити до підготовки.

Працюючи в напрямі розуміння власних емоцій, які не давали змоги розпочати підготовку, пацієнтка згадала епізод зі своєю подругою. Вона до неї мала змішане почуття поваги та заздрощів.

Подруга своєю завзятістю та працею змогла вступити, куди хотіла на відміну від самої пацієнтки.

Ми почали вивчати це почуття заздрості й зрозуміли, що за ним стояв страх, заведений у неї подругою фразою: “якщо ти пропускаєш хоча б одну тему з математики впродовж навчального року, то потім буде дуже важко розуміти наступні теми, які йшли за нею”.

А надалі й узагалі неможливо наздогнати пропущений матеріал. Таким чином, думка подруги про проект вивчення матеріалу була впроваджена несвідомо пацієнткою у свій життєвий досвід.

Це практично звело нанівець її старання готуватися до іспитів. І тільки розуміння, що ця думка не її, і що, насправді, вона після цього опустила руки, дало їй дозвіл усе ж таки спробувати прожити свій власний досвід.

Висновки

Наше суспільство зараз переживає тотальну кризу заниженої самооцінки і тотальних страхів, які не дають людству вирости:

  • страх, що буде не так, як хотів
  • страх, а якщо хтось скаже, що не так;
  • страх, що я хочу іншого, а можливість зараз тільки така.

Заздрість і ревнощі можуть виражатися через невизнання власних бажань та амбіцій, призводячи до придушення їх або, навпаки, до їхньої проєкції на інших. Соціальні та культурні норми часто засуджують заздрість, що посилює внутрішній конфлікт і страх бути “поганим”.

Важливо розуміти, що ці почуття є частиною нормального психологічного розвитку і що визнання та робота над ними сприяють особистісному зростанню та розвитку зрілих міжособистісних стосунків.

Підбір фахівців

Щоби проконсультуватися з підлітковим психотерапевтом щодо вирішення дитячо-батьківських стосунків шляхів подолання актуальної для вас чи ваших близьких проблематики, особливо, якщо вищевказана інформація видалася вам зрозумілою — звертайтеся безпосередньо до мене через контакти в профайлі на веб-платформі

Клік на картинці веде на мій профайл з прямими контактами, звертайтеся просто зараз!

ПІДБІР ФАХІВЦІВ

У спеціальному розділі веб-платформи можна зручно і швидко підібрати експертів як за однією основною спеціалізацією, скажімо “провина”, так і одразу за кількома, наприклад “втрата”, “сором” і “консультація психолога” тощо

Універсальний і простий алгоритм “націлювання експертизи“ у Просторі Психологів дозволяє, при потребі чи бажанні, додавати до параметрів відбору і такі атрибути як відчуття, скарги, ціна, спеціальність, метод, стать, мова (автоматично — українська, звісно ж), досвід, стиль, галузі тощо

Інтуїтивно зрозуміла послідовність підбору фахівця на psychology.space здатна забезпечувати 100% взаємовідповідність фахівця і клієнта буквально з першого разу, що, серед іншого:

  • неабияк економить час клієнтів на безпосередній пошук потрібного рішення
  • позбавляє і клієнтів, і фахівців необхідності витрачати дорогоцінні перші хвилини консультації на достеменне з’ясування взаємовідповідності

СПІВ(АВТОРСТВО) ПСИХОЕНЦИКЛОПЕДІЇ

Існує можливість для фахівців, профайли яких розміщені на веб-платформі — додати на окрему вкладку цієї (як і будь-якої іншої) сторінки “Психоенциклопедії” унікальну авторську інтерпретацію даної чи будь-якої іншої з існуючих чи додаткових тем.

Якщо ви — дипломований/а психолог/иня і вам це цікаво:

Authors

  • Марія Сибірська

    Фахова психологіня. психотерапевтка, юнгіанка -психоаналітикіня, групова терапевтка, травма терапевтка, спеціаліст з підліткової психотерапіі, дитячо-батьеівські стосунки. з грунтовним 6-ти річним клінічним досвідом роботи. За рік буду сертифікована сімейним психотерапевтом. Співзасновниця в Простір психологів. Являюся волонтером руху психологічної допомоги по підлітковим травмам під час війни.

    Переглянути мареріали
  • Марія Зарінова

    Переглянути мареріали