Простір Психологів

247

Межовий розлад особистості

367

Межовий розлад особистості, скорочено (МРО) – це складний психічний розлад, що характеризується нестабільністю емоцій, самосприйняття та відносин з оточуючими.

Люди з МРО часто відчувають:

  • Надмірну емоційну чутливість
  • Страх бути покинутими
  • Імпульсивна поведінка
  • Чергування ідеалізації та знецінення інших
  • Складнощі з формуванням стабільної ідентичності

Межові особи живуть у постійному внутрішньому конфлікті, розриваючись між бажанням близькості та страхом бути відкинутими.

ALT: Межовийрозлад особистості

Як формується особа людини, яка має межовий розлад особистості?

Моя основна гіпотеза така: межовий розлад особистості — це адаптаційна (захисна) стратегія, яка допомогла дитині вижити в емоційно-небезпечному середовищі.

Коли маленька дитина стикається з емоційною нестабільністю, насильством, непослідовною поведінкою батьків або почуттям покинутості, вона інстинктивно розробляє захисні механізми:

  • Розщеплення (поділ людей на «хороших» та «поганих»)
  • Дисоціація (відключення свідомості від травмуючого досвіду)
  • Заперечення (ігнорування реальності, щоб зберегти надію)

Ці механізми, корисні у дитинстві, стають перешкодою у дорослому житті, заважаючи людині формувати стабільні відносини та відчувати власну цінність

Основні симптоми людини, яка має межовий розлад особистості

1. Проблеми з ідентичністю

Люди з МРО не мають чіткого уявлення про те, хто вони такі. Їхня особистість може змінюватися залежно від оточення, настрою та поточних відносин.

2. Емоційна нестабільність

Різкі перепади настрою можуть тривати від кількох хвилин до кількох годин. Людина може відчувати ейфорію, а потім раптово впасти у відчай чи гнів.

3. Страх занедбаності

Навіть незначні події (затримка відповіді повідомлення, зміна тону співрозмовника) можуть викликати в людини страх бути відкинутим чи покинутим.

4. Імпульсивна та саморуйнівна поведінка

Люди з МРО часто

  • Здійснюють імпульсивні вчинки (азартні ігри, переїдання, безрозсудне водіння, незахищений секс)
  • Схильні до самоушкоджень та суїцидальним думкам
  • Випробовують почуття внутрішньої порожнечі

5. Деструктивні відносини

Відносини людей з МРО часто нагадують емоційна гойдалка — від ідеалізації партнера до повного знецінення.

Типи межових осіб

Залежний тип

  • Страх самотності та розлуки
  • Постійний пошук опори у партнері
  • Почуття провини за власні бажання
  • Проблеми з прийняттям самостійних рішень

Приклад: дитина боялася розлучатися з матір’ю і відчувала провину за бажання бути незалежною Пізніше вона вступила у залежні відносини, щоб не відчувати самотності.

Уникаючий тип

  • Страх близькості
  • Придушення емоцій
  • Відчуття відчуження та ізоляції
  • Розрив відносин при найменшому натяку на вразливість

Приклад: дитина була позбавлена материнської турботи і вирішила, що кохання можна «заслужити».

Дилема межової особистості: кохання проти самозбереження

Сутність проблеми в тому, що люди з межовою особистістю прагнуть любові, але водночас бояться її.

У дитинстві вони засвоїли, що близькість небезпечна, а кохання може обернутися поглинанням чи зрадою. У дорослому житті вони несвідомо відтворюють дитячі травми вибираючи токсичні відносини або уникаючи емоційної прихильності.

Лікування межового розладу особистості

На даний момент МРО невиліковний, проте, при правильній терапії можна значно покращити якість життя.

1. Психотерапія

Діалектична поведінкова терапія (DBT)

  • Розвиток емоційного регулювання
  • Навчання навичкам усвідомленості
  • Управління деструктивною поведінкою

Схемотерапія

  • Виявлення глибинних травм
  • Переробка деструктивних установок
  • Формування здорового сприйняття себе

Когнітивно-поведінкова терапія (CBT)

  • Зміна негативних переконань
  • Управління тривогою та депресією
  • Формування нових стратегій поведінки

2. Медикаментозне лікування

Немає специфічних препаратів для лікування МРО, але лікарі можуть призначати:

  • Антидепресанти – для стабілізації настрою
  • Антипсихотики – при вираженій дисоціації
  • Стабілізатори настрою – при імпульсивності

3. Самодопомога при мережовий розлад особистості

  • Розвиток свідомості (медитації, ведення щоденника)
  • Фізична активність (спорт допомагає регулювати емоції)
  • Спілкування з підтримуючими людьми
  • Вивчення техніки саморегуляції (глибоке дихання, заземлення)

Історія межової особи: як формується межовий розлад особистості?

Розуміння межового розладу особистості (МРО) неможливо без вивчення ранніх стадій розвитку. Згідно з дослідженнями Маргарет Малер (Mahler, Pine & Bergman, 1975), дитяча психіка проходить кілька важливих етапів, які формують здатність до самостійності, стабільного самосприйняття та здорових відносин з оточуючими.

Однак, якщо на цих етапах виникають порушення, дитина може сформувати межову особу – не як патологію, а як адаптаційний механізм до складних умов виховання.

Нормальні стадії розвитку немовля

  1. З моменту народження немовля не усвідомлює себе як окрему особистість, симбіотичний зв’язок з матір’ю повністю залежить від неї. Поступово її психіка проходить кілька ключових етапів:
  2. Фаза симбіозу (0-5 місяців) – дитина відчуває себе єдиним цілим із матір’ю, довіряючи їй у задоволенні своїх потреб.
  3. Фаза диференціації (5-9 місяців) – дитина починає усвідомлювати, що мати – окрема людина, але все ще сприймає її як джерело безпеки.
  4. Фаза практики (9-15 місяців) – дитина вчиться рухатися та досліджувати світ, відчуваючи підтримку матері.
  5. Криза воз’єднання (15–24 місяці) – важливий етап, коли дитина усвідомлює свою окремість і водночас боїться втратити контакт із матір’ю.
  6. Фаза індивідуалізації (2-4 роки) – дитина вчиться сприймати себе як окрему особу, здатну на незалежність, але зберігає емоційний зв’язок із батьками.

Якщо все йде правильно, дитина набуває базову довіру до світу, стабільне почуття «Я» та здатність до автономії.

Якщо виникають проблеми, формується прикордонна особистість, не здатна до стійкого самосприйняття та здорових уподобань.

Рання історія межових осіб

Дослідження показують, що дитячі травми, порушення прихильності та дефіцит батьківського кохання призводять до формування межового мислення.

Три типові сценарії дитинства при межовий розлад особистості

1. Розлука з матір’ю до 3 років

Дитина відчуває гостре почуття покинутості. Це може статися через:

  • Переміщення до дитячого будинку або прийомної сім’ї
  • Довгої розлуки з матір’ю (наприклад, через хворобу або відрядження)
  • Пасивностість чи відсутностість мами (як фізична, так і емоційна)

Наслідки у дорослому віці

  • Страх занедбаності
  • Підвищена чутливість до найменшого відкидання
  • Постійний пошук схвалення та підтримки

Приклад: дитина відчувала себе покинутою, тому у дорослому віці боялася будувати близькі стосунки, щоб не відчути повторної зради

2. Холодна, емоційно недоступна мати

Мати виконувала батьківські обов’язки, але була емоційно відстороненою. Батько часто був алкоголіком, трудоголіком чи просто пасивним

 Наслідки у дорослому віці

  • Страх бути проігнорованим
  • Почуття невидимості та непотрібності
  • Невпевненість у тому, що хтось може любити безумовно

Приклад: клієнти цього типу часто поводяться так, ніби хочуть, щоб їх не помічали. Вони можуть носити непомітний одяг, говорити тихо та уникати уваги. При цьому глибоко всередині вони прагнуть турботи та прийняття.

3. Гіперопіка та мати, що перешкоджає дорослішанню

Мати контролювала дитину, пригнічувала її самостійність і вимагала, щоб він залишався маленьким поруч з нею.

 Наслідки у дорослому віці

  • Страх бути поглиненим у відносинах
  • Відчуття задушеної свободи
  • Труднощі з прийняттям рішень та відокремленням від батьківської фігури

Приклад: дитина не могла віддалитися від матері, навіть будучи дорослою Вона відчувала провину, коли намагалася збудувати своє життя.

Як ці сценарії формують межовий розлад особистості?

  1. Клієнти з першою історією бояться бути покинутими і стають надмірно залежними у стосунках
    Клієнти з другою історією бояться бути прогнозованими. Але несвідомо провокують таку реакцію
    Клієнти з третьою історією бояться втрати ідентичності, уникаючи близькості

Кожен із цих патернів закладає основу для формування прикордонних механізмів захисту, таких як:

  • Розщеплення – чорно-біле мислення (люди або ідеальні, або жахливі)
  • Емоційна нестабільність – різкі перепади настрою
  • Страх прихильності – одночасне бажання близькості та уникнення її

Межові особи та нарцисизм

Деякі люди з межовий розлад особистості розвивають нарцисичні риси, якщо в дитинстві їх справжні емоції ігнорувалися.

Коли батьки не реагували на потреби дитини, вона могла виробити стратегію:

  • Грати роль ідеального, щоб заслужити увагу
  • Демонструвати перевагу, приховуючи внутрішню вразливість
  • Розвинути залежність від зовнішнього схвалення

Таким чином, нарцисизм у прикордонних осіб – це не стільки грандіозність, скільки захист від болю.

Чому важливо розуміти дитяче коріння МРО?

  • Усвідомлення причин допомагає клієнтам перестати звинувачувати себе
  • Розуміння структури дитячих травм допомагає терапевту підібрати ефективну стратегію лікування
  • Робота з ранніми сценаріями дозволяє змінити негативні переконання про себе та оточуючих.

Прикордонний розлад особистості – це не дефект особистості, а адаптивний механізм, який можна трансформувати

Проблеми в лікуванні межової особи

Гештальт-терапія та МРО: чому стандартні методи не працюють?

Гештальт-терапія та інші традиційні терапевтичні модальності спочатку розроблялися для клієнтів з невротичними конфліктами, а не для людей із межовим розладом особистості (МРО).

Ключова проблема полягає в тому, що прикордонні клієнти

  • Не володіють стабільними внутрішніми ресурсами
  • Схильні до фрагментації психіки
  • Зазнають сильних емоцій, але не можуть їх контролювати
  • Схильні до деперсоналізації та дисоціації

Тому техніки, які працюють з невротиками (інтенсифікація емоційного досвіду, конфронтація захисту), можуть призвести до розпаду особистості у межового клієнта

Що може йти не так?

  • Посилення деперсоналізації та дисоціації
  • Ризик транзиторного психозу
  • Виникнення суїцидальних думок

МРО вимагає зовсім іншої терапевтичної стратегії – більш обережною, терплячою та спрямованою на стабілізацію

Проблеми у терапевтичному процесі

1. Клієнт зацікавлений у відносинах, а не в терапії

Межові клієнти не приходять на терапію заради терапії. Вони приходять за інтенсивними взаємовідносинами і задоволенням своїх незадоволених дитячих потреб.

Типові прояви

  • Нав’язливі розмови про поточні відносини («Чому він мене не любить?»)
  • Вимоги безумовної підтримки («Чому я не можу дзвонити вам будь-коли?»)
  • Опір обговоренню особистої відповідальності

 Помилка терапевта: спроба «перефокусувати» клієнта на терапевтичні завдання

Рішення

Прийняти законність пріоритетів клієнта

  • Підтримувати чіткі межі
  • Поступово перекладати клієнта від залежності до саморегуляції

2. Бажання клієнта «відтворити дитячу ситуацію»

Люди з МРО інтуїтивно прагнуть відновлювальних відносин, які повторюють їхню дитячу травму.

Як це виявляється?

  • Вони обирають партнерів, які нагадують батьків
  • Вони занурюються в інтенсивні, але деструктивні відносини
  • Вони відчувають гостре відчуття залежності

Помилка терапевта: вважати цей пошук патологічним.

 Рішення

  • Визнати, що це раціональна спроба лікування
  • Допомогти усвідомити деструктивні патерни
  • Поступово перенаправити клієнта на здорові стратегії уподобання

3. Контрперенос терапевта

Робота з межовими клієнтами може викликати сильні емоції у терапевта.

Типові реакції:

  • Роздратування та гнів («Знову ці вимоги!»)
  • Відчуття емоційного виснаження
  • Страх поглинання клієнтом

Помилка терапевта: неусвідомлено відтворювати батьківський сценарій клієнта (бути занадто холодним або, навпаки, надмірно увімкненим).

Рішення

  • Розвивати свідомість своїх емоцій
  • Проробляти контрперенесення в супервізії
  • Підтримувати чіткі межі у терапії

Лікування межового розладу особистості

МРО– це не просто розлад, а комплекс незадоволених базових потреб.

Клієнти з МРО

приходять із чотирма ключовими запитами:

  1. Інтенсивні взаємини (Бути унікальними та цінними)
  2. Дозвіл на відділення та індивідуацію
  3. Безпечний простір для експериментів з поведінкою
  4. Допомога у розплутуванні захисних механізмів

Успіх терапії залежить від того, наскільки ці потреби будуть задоволені у безпечному та контрольованому контексті.

Посібник для терапевта

Створення безпечного оточення

 Довіра формується поступово
Клієнту потрібно дозвіл на залежність, перш ніж він зможе відокремитися
Жодної жорсткої конфронтації – краще м’яка інтервенція

Гнучкість підходу. Клієнту потрібен простір для вибору

  • Де сидіти
  • Як звертатися до терапевта
  • Наскільки особисті межі мають бути міцними

Приклад: якщо клієнт вибирає формальний стиль спілкування, це означає, що близькість поки лякає його.

Облік індивідуальної історії клієнта

Тип 1 (страх занедбаності) – особливо вразливі до будь-яких «розривів» (відпустка терапевта, зміна часу сесій).
Тип 2 (страх ігнорування) – на свої потреби підтримка та залученість.
Тип 3 (страх поглинання) – важливо уникати надмірного тиску на зближення.

 Індивідуальний підхід знижує опір і робить терапію ефективнішою

Робота з гнівом

 Межові клієнти бояться висловлювати гнів, бо

  • Вони думають, що це зруйнує відносини
  • Вони бояться бути покараними
  • Вони перенаправляють гнів на себе (самопошкодження)

Завдання терапевту – показати, що гнів не руйнує контакт.

Методи роботи

  • Розбір самоушкоджуючої поведінки 
  • Підготовка до «складних» періодів (наприклад, від’їзд терапевта)
  • Використання перехідних об’єктів (Книга, лист, символічна річ)

Робота з регресією

Що робити, якщо клієнт різко відкотився назад?

  • Не лякатися і не знецінювати його прогрес
  • Підтримувати стабільність та передбачуваність
  • Допомагати йому пережити емоції, не руйнуючи контакт

Регресія – це не провал, а частина процесу.

Допомагайте клієнтові передбачати наслідки

Межові клієнти часто не усвідомлюють наслідків своїх імпульсивних вчинків, і важливо допомогти їм зрозуміти, як їхні дії можуть вплинути на їхнє майбутнє. Це може бути зроблено через постановку питань та аналіз ситуації, які впливають на їх життя (особисте та професійне). Коли пропрацьовується поведінка, стиль спілкування та наслідки.

Заохочуйте вербальне вираження почуттів, а не відігравання

Багато межових осіб схильні до відігравання ситуацій чи емоцій, не усвідомлюючи цього. Допомога в усвідомленні та вираженні почуттів словами є важливою частиною терапії. Це може вимагати від терапевта зусиль щодо розуміння того, що клієнт намагається висловити через свої дії, а не через слова.

Заохочення відділення та індивідуації

Межові особистості часто мають труднощі з самовизначенням, оскільки в дитинстві їм доводилося придушувати свою індивідуальність, щоб відповідати вимогам батьків. Це придушення може бути пов’язане з насильством чи емоційним ігноруванням. У терапії важливо допомагати клієнту зрозуміти, що він чи вона може бути окремою особистістю, не пов’язаною з бажаннями та очікуваннями батьків. Також важливо працювати з глибокими страхами, пов’язаними із самовизначенням та самовираженням, оскільки вони можуть бути пов’язані з травматичним досвідом у дитинстві.

Робота над страхом знищення свого “істинного Я”

Багато клієнтів з межовим розладом особистості бояться, що їхнє справжнє “я” буде зруйноване, особливо у світлі жорстокого ставлення з боку батьків у минулому. Цей страх може виявлятися у вигляді сновидінь чи емоцій, які можуть бути пов’язані з насильством чи занедбаністю у дитинстві. Важливо допомогти клієнтам усвідомити цей страх і навчитися працювати з ним, щоб подолати свої внутрішні обмеження та досягти здорової самореалізації.

Цей підхід вимагає уваги до глибинних внутрішніх страхів та почуттів клієнта, а також дбайливої ​​та послідовної роботи з ними.

Робота із заохоченням відділення та індивідуації 

Клієнти можуть бути надто пасивними та невпевненими у своїх вподобаннях. Терапевт може почати з малих кроків, щоб допомогти клієнту виявляти свою самостійність, наприклад, через вибір зручного положення в кабінеті або регулювання освітлення. Це дозволяє клієнту відчути себе впевненіше у своїх рішеннях.

Допомога у відновленні “ні”

Багато прикордонних клієнтів бояться сказати “ні” через придушення цієї здатності в дитинстві. Приклад: якщо клієнти були позбавлені права встановлювати власні межі, що залишило їх із порушеними навичками самовираження та здатністю протистояти вимогам. У терапії важливо допомогти їм знайти здатність говорити «ні», щоб встановити свої межі та навчитися захищати свої потреби.

Відновлення втрачених бажань

У деяких клієнтів, які звикли підкорятися бажанням інших, відсутні чіткі переваги. Це виявляється у відмові від висловлювання своїх бажань. Психотерапевт допомагає клієнту знову відкрити для себе свої бажання та вчитися ставити їх на перший план.

Робота з самооцінкою

Клієнти з межовими розладами особистості часто приходять на терапію з низькою самооцінкою. Це може бути пов’язане з неадекватним вихованням та принизливими коментарями з боку батьків. Терапевт допомагає зміцнити самооцінку, підкреслюючи позитивні риси клієнта, звертаючи їхню увагу на речі, які їм подобаються в собі, та на їх успіхи в терапії.

Використання рефреймінгу

Це метод зміни сприйняття подій або ситуацій. Наприклад, негативні події можна як можливості для зростання чи змін. Рефреймінг дозволяє клієнтам змінити свою точку зору та побачити позитивний аспект у тому, що вони раніше сприймали як негативне.

Робота з інтроектами та надкараючим Супер-его

  1. Терапевти можуть допомогти клієнтам змінити їх надкритичні внутрішні установки, що пов’язане із принципом «боргування». Це допомагає створювати більш здорову та продуктивну самооцінку.
  2. Йдеться про те, щоб тимчасово запропонувати більш конструктивні стандарти (наприклад, вчити клієнтів хвалити себе за успіхи), а потім стимулювати їхню внутрішню роботу над етичними та моральними установками.
  3. При цьому важливо, щоб терапевт не сприймався як зовнішнє джерело вказівок, а як помічник у процесі самосвідомості клієнта.

Зміна патернів деструктивної поведінки

  1. Прикордонні клієнти часто використовують деструктивні механізми, такі як крайня самокритика чи несвідоме повторення травматичних ситуацій. Терапевт має бути готовий допомогти клієнту поглянути на ситуацію об’єктивно та розібратися у руйнівних патернах.
  2. Це також включає використання конфронтацій, коли клієнт виправдовує або заперечує біль або руйнівні дії у відносинах. Важливо, щоб ці конфронтації були спрямовані на створення усвідомлення, а чи не на обвинувачення.

Тренування соціальних навичок

  • Ключовим моментом є допомога у розвитку соціальних навичок, що дає прикордонному клієнту можливість налагодити стабільніші та конструктивні стосунки з іншими людьми.
  • Це важливо, тому що багато таких клієнтів мають дефіцит в цій галузі, що призводить до ізоляції або проблем у відносинах.

Автор

  • Марія Сибірська

    Фахова психологіня. психотерапевтка, юнгіанка -психоаналітикіня, групова терапевтка, травма терапевтка, спеціаліст з підліткової психотерапіі, дитячо-батьеівські стосунки. з грунтовним 6-ти річним клінічним досвідом роботи. За рік буду сертифікована сімейним психотерапевтом. Співзасновниця в Простір психологів. Являюся волонтером руху психологічної допомоги по підлітковим травмам під час війни.

    Переглянути мареріали

Біполярний афективний розлад

168

Біполярний афективний розлад, (часто скорочують до БАР, застаріле – маніакально-депресивний психоз) – це хронічне психічне захворювання, що характеризується рецидивуючими епізодами змін настрою, які коливаються між двома полярними станами: манією та депресією.

Манія проявляється аномально підвищеним або дратівливим настроєм, що супроводжується надмірною активністю, порушенням функціонування та психотичними симптомами, які тривають щонайменше 7 днів. Гіпоманія, в свою чергу, характеризується менш вираженими симптомами, які не спричиняють значного функціонального розладу, але тривають не менше 4 днів. Періоди депресії включають стани пригніченого настрою, втраченого інтересу до життя, когнітивного виснаження та суїцидальних думок.

Цей біполярний афективний розлад є серйозним викликом для молодих людей, оскільки він здатен спричиняти когнітивні порушення, знижувати якість життя і збільшувати ризик суїциду. БАР також часто супроводжується іншими психічними захворюваннями, такими як тривожні розлади, залежність від речовин, розлади особистості та синдром дефіциту уваги з гіперактивністю (СДУГ).

Поширеність та складність діагностики при БАР

Біполярний афективний розлад I типу (що включає маніакальні та депресивні епізоди) зустрічається приблизно у 1% дорослого населення, а біполярний афективний розлад II типу (гіпоманія і депресія) — у 0,4%. Середній вік початку захворювання — до 30 років. Рівень захворюваності однаковий серед чоловіків та жінок.

Діагностика БАР є складною через те, що ранні прояви можуть бути неспецифічними — наприклад, лабільність настрою або депресивні епізоди, які нагадують уніполярну депресію. Часто пацієнти та їхні близькі не усвідомлюють значущість симптомів, особливо тих, що пов’язані з гіпоманією чи манією.

Основні критерії діагностики біполярний афективний розлад

Системи класифікації захворювань, такі як МКХ-10 і DSM-5, встановлюють різні критерії для біполярного розладу. Згідно з МКХ-10, діагноз потребує принаймні двох окремих епізодів зміни настрою, з яких хоча б один має бути маніакальним чи гіпоманіакальним. У DSM-5 достатньо одного маніакального епізоду для діагностування біполярний депресивний розлад I типу, навіть без депресивного епізоду.

Етіологія: причини та фактори при біполярний афективний розлад

Причини розвитку біполярного розладу включають:

  1. Генетичний фактор — схильність до захворювання часто передається спадково.
  2. Нейрогуморальний фактор — порушення в роботі гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової та гіпоталамо-гіпофізарно-тиреоїдної систем.
  3. Психосоціальні стреси — травматичні події, життєві труднощі.
  4. Нейробіологічні зміни — анатомічні та функціональні зміни в мозку, такі як збільшення бічних шлуночків або підвищена активність у лімбічній зоні.
Модель гіперчутливості фронто-стріальної винагороди при біполярному розладі
Модель гіперчутливості фронто-стріальної винагороди при біполярний афектиний розлад

Модель гіперчутливості фронто-стріальної винагороди при біполярний афективний розлад ілюструє анатомічні та функціональні зміни у мозку. Зображення функціональної магнітно-резонансної томографії (fMRI) демонструє підвищену активацію лобно-стріальних зон, включаючи ліву та праву орбітофронтальну кору (OFC) і вентральний стріатум. Ці зони відповідають за обробку винагороди, і їх гіперактивність у пацієнтів із біполярним розладом I типу, які перебувають у фазі еутимії, пов’язана з надмірною чутливістю до очікування винагороди. У дослідженні (адаптовано Nusslock et al., 2012) ці дані порівняно з контрольними групами здорових учасників.

Біполярний спектр при біполярний афективний розлад

Сучасний підхід до БАР розглядає його як спектр станів — від яскраво виражених порушень до більш м’яких змін настрою. Згідно з DSM-5, виділяють кілька форм біполярних розладів:

  1. Біполярний розлад I типу: епізоди манії, часто у поєднанні з депресією.
  2. Біполярний розлад II типу: епізоди гіпоманії та депресії.
  3. Циклотимія: періоди гіпоманії та субклінічної депресії, які не відповідають повним критеріям.

Симптоми різних епізодів біполярний афективний розлад

  1. Маніакальний епізод: підвищений настрій, завищена самооцінка, безсоння, підвищена соціальна активність, ризикована поведінка. Симптоми тривають не менше 7 днів.
  2. Гіпоманія: схожі прояви, але менш інтенсивні; епізоди тривають щонайменше 4 дні.
  3. Депресивний епізод: постійний пригнічений настрій, втрата інтересу, порушення сну, зниження енергії, суїцидальні думки.
  4. Змішані епізоди: одночасна наявність симптомів манії або гіпоманії та депресії.

Виявлення тригерів манії 

1. Найбільш поширені фактори, що сприяють розвитку або погіршенню манії, це недотримання лікування, недосипання, надмірна психостимуляція, вживання алкоголю та наркотиків, швидка зміна планів, або початок нової діяльності та залучення в діяльність, яка також передбачає багато збудження, наприклад, спілкування, шопінг чи швидка їзда.

 2. Багато людей з біполярний афективний ролад віддають перевагу активності у вечірній час. Потім після закінчення своїх справ пізно вночі не можуть швидко сповільнитись і перестати думати про справи, отже, сон затримується. 

Якщо людина має прокинутися рано, щоб прийти на роботу, школу або робити сімейні обов’язки, вона може отримати лише обмежену кількість сну. Надалі це призводить до втрати сну та посилення манії. 

Важливо інформувати клієнтів про те, що їхні дії можуть знизити ризик рецидиву манії, особливо якщо вони знатимуть про всі фактори, що сприятимуть розвитку манії. 

Якщо клієнти готові діяти, вони можуть створити списки потенційно проблемних ситуацій, таких як втрата сну через нічні активності, які можуть спровокувати погіршення чи виникнення манії. 

Використання режиму сну

Нам відомо, що сон є важливим біологічним ритмом і його підтримка є важливою частиною стабільного, ефективного функціонування нашого організму, особливо нервової системи. Встановлено, що втрата сну дестабілізує кожну людину, тому її покращення є ключем до нашої стабільності. 

Порушення сну є ключовим симптомом як депресії, і манії. Його порушення має сигналізувати про необхідність терміново отримати консультації лікаря та, можливо, скоригувати чи розпочати фармакотерапію. 

Є кілька профілактичних заходів, яких можна дотримуватися, щоб покращити нічний сон при біполярний афективний розлад:

 1. Будьте послідовні. Спробуйте лягти спати і прокидатися приблизно в той же час щодня, навіть у вихідні.

 2. Уникайте спати вдень і лягати пізно вночі. Якщо ваш цикл сну вже порушено, сплануйте разом із вашим лікарем нормальний режим вашого сну. 

3. Ліжко це місце для сну. Візьміть за звичку не дивитися телевізор, їсти, читати чи працювати за комп’ютером у ліжку. Робіть це в іншій кімнаті, за столом чи на дивані. Привчайте ваше тіло зв’язувати ложку в ліжко зі сном і засинанням. 

4. Влаштовуйтесь зручно. Зробіть свою зону сну комфортною, підібравши подушки, ковдру та одяг, який змушує вас почуватися добре. У кімнаті має бути темно, не дуже спекотно і не дуже холодно

5. Почніть готуватися до сну заздалегідь, не менше години, заберіть гучні звуки та заспокойте свій розум. 

6. Уникайте стимуляторів, які можуть не давати вам спати. Гаряча чашка какао або кава, кілька сигарет або десерт можуть бути доречні в нічний час, щоб не спати, але для тих, хто чутливий до кофеїну, нікотину або цукру, їм буде важче заснути.

 7. Уникайте пізнього прийому їжі. Тим більше, якщо у вас є проблеми з травною системою. Пізні вечері чи гостра їжа можуть турбувати ваш шлунок і не давати спати. 

8. Уникайте пізніх фізичних навантажень, занять спортом. 

Клінічний та практичний психолог
Клікайте, щоби заприятелювати та/чи сконтакуватися через фейсбук

Гіперстимуляція під час манії 

Одним із симптомів манії при БАР є підвищена швидкість думок, які можуть змусити людину сприймати все, що відбувається навколо повільним або нудним. Таким чином, клієнт змушений шукати більше стимуляції. Проблема в тому, що надто велика рухова активність, порушення сну, напливи ідей та думок заохочують ризиковану поведінку.

Профілактика або контроль манії при біполярний афективний розлад повинні включати самоконтроль потреби у стимуляції та поведінки, яка шукає стимуляції, а також розуміти почуття, пов’язані з надмірною стимуляцією, таких як тривога та дратівливість. Деякі з цих стимулів є симптомами манії, деякі є наслідками розумової активності при манії. Симптоми манії можуть змусити людину шукати деякі зовнішні стимулятори, і вони можуть почуватися добре, коли симптоми відносно не виражені. 

Легкі симптомиПомірні симптомиВажкі симптоми
Все здається як проблема, нетерпіння, тривожністьЛегке роздратуванняДратівливість
Щасливіше за звичайнеПосилений сміх та жартівливістьЕйфоричний настрій
Більш балакуча, гумористичнішаНастрій для спілкування та балакучість Мова легка, або не пов’язана між собою
більше думок, прискорені думки, зниження уваги Дезорганізоване мислення, низька концентраціяСтрибки ідей
Більш впевнена в собі, менш песимістичнаПочуття власної розумності, відсутня страх щось пробувати, надмірно оптимістичнаГрандіозність, марення Величності
Творчі ідеї нові інтересиПлани внесення змін, неорганізованість у діях, бажання більше пити чи куритиНеорганізована діяльність починається більше речей, ніж завершується
Вибаглива нервова поведінкаНеспокійна, волієш рух надсидної діяльностіПсихосоматичне збудження, не можеш сидіти на місці
Не настільки ефективна на роботі, проблема з утриманням уваги на завданніНевиконання завдань, затримки у роботі, подразнення іншихНеможливість закінчити звичайні активності
Дискомфорт у присутності іншихПідозрілістьПараноїдні ідеї
Більше сексуальний інтересСексуальні мрії, пошук сексуальної стимуляціїПідвищена сексуальна активність, розгальмованість
Звертання уваги на звуки та чутливість на людейШум здається голоснішим, кольори здаються яскравішими, розум легко блукає. Потрібно тихіше середовище, щоб зосередитись на думкахВідволікання уваги потрібно вперто працювати, щоб зосередитись на думках, або не можеш зосередитися на думках взагалі
Таб 1. Пам’ятка для клієнта ступені манії

Проте небажані джерела стимулювання можуть викликати роздратування чи злість. Для управління способом життя та запобігання рецидивам необхідно обмежити зайву стимуляцію, особливо коли людина вразлива до рецидивів гіпоманії чи манії. 

Спілкування з іншими може бути надмірно стимулюючим і може заважати нормальному сну. 

Сюди входить розмова про сімейні проблеми вночі після того, як усі лягли спати або тривала приємна розмова по телефону/в інтернеті з друзями, що тривають до ранку. Сексуальна активність може бути надмірно стимулюючою. 

Суперечки наприкінці дня, безумовно, матимуть надто стимулюючий ефект, і їх треба уникати, коли це можливо.

 Нові ідеї вважатимуться джерелом надмірного стимулювання. До того, як когнітивні процеси стають дезорганізованими, часто існує період, коли думки особливо чіткі та творчі. Пацієнти встановлюють нові зв’язки між ідеями, мають намір вирішувати проблеми новими та ефективними способами або вигадують унікальні та геніальні плани. 

Хоча це все дуже позитивний досвід, дії, включаючи планування та виконання нових проектів, можуть бути самі надмірно стимулюючими. 

Це особливо вірно, якщо вони трапляються пізно вночі, тим самим заважають сну або призводять до ризикованої поведінки. 

Терапевт не може знецінювати ідеї пацієнта, щоб не заохотити творчі здібності та розуміння. Але увага та контроль потрібні пацієнту. Нові ідеї на манії супроводжуються іншими симптомами манії. Потрібно допомагати пацієнтові добре використати свої творчі думки, не ризикуючи. 

Якщо клієнт не знає, які допоміжні заходи вжити, потрібно нагадати йому про правила гігієни сну, послідовність дотримання ліків і важливість запобіжних заходів від надмірного стимулювання. Це може бути делікатна область обговорення, оскільки деякі пацієнти сприйматимуть це як знецінення своїх чудових ідей, з іншого боку надмірна стигматизація їхньої творчості чи критика, яку можуть виражати інші значущі люди у їхньому житті. 

 У той час, коли активність може надмірно стимулювати клєнта, може бути корисним, якщо клієнт вестиме графік настрою. Не кожен день пацієнти можуть стежити за настроєм або такими помітними симптомами як порушення концентрації, режиму сну або рівня активності. Коли вони бачать негативні коливання, їм слід вказати можливу причину цього та внести корективи у поведінку за необхідності.

Нижче наведено внутрішні та зовнішні фактори гіперстимуляції. 

Внутрішні фактори стимуляціїЗовнішні фактори стимуляції
Стрибки думокШум 
Нові ідеї  Безладдя 
Нові планиОзадаченість 
Креативність Велика кількість людей 
Початок нових проектів Тягучки на дорозі 
Розмова про ваші проблеми Гучний сміх 
Згадка минулого Гучна музика
Телефонні дзвінки
Розваги дітей 
Групова терапія
Таблиця 3. Внутрішні та зовнішні фактори гіперстимуляції

Виявлення тригерів депресії 

1. Одна категорія тригерів пов’язана з уникненням та відсутністю позитивних підкріплень, таких як контакт із турботливими людьми або участь у приємних заходах. 

Позитивне підкріплення покращує та відволікає від проблем і дає більш збалансований погляд на реальність, що включає як позитиви, так і негативи. 

2. Інша категорія факторів, яку слід враховувати під час пошуку тригерів, які можуть посилити депресію – це тропність до негативних стресових факторів. 

Негативні чи стресові переживання посилюють депресію при біполярний афективний розлад, особливо коли людині тимчасово не вистачає здатності вирішувати проблеми чи організовувати їх досить добре, щоб подолати життєві перешкоди. 

Тригерами можуть бути конфлікти з іншими, телевізійні новини, що підкреслюють катастрофічне бачення світу, сумна музика чи фільми, інші депресивні люди, скарги інших, неорганізоване чи безладне середовище, фінансові негаразди.

 Крім того, зіткнувшись із проблемами (тригеруючими факторами) пацієнти почуваються безнадійнішими щодо майбутнього, безпорадними, щоб подолати суперечки, а себе, у свою чергу, бачать нікчемними. 

3. Третя категорія факторів, які можуть посилити депресію – це поведінка уникнення. 

Коли люди пригнічені та стикаються з проблемами, вони часто уникають стресу, а не справляються з ним. 

Оскільки уникнення працює над зменшенням стресу, згідно з теорією навчання, уникаюча поведінка погіршується негативно. Стрес знижується лише тимчасово. Тому закріплюється поведінка, що уникає, і пацієнт не вміє долати перешкоди надалі. 

Отже, важливо спитати улієнта, що погіршує його стан. 

Легкі симптомиПомірні симптомиВажкі симптоми
Сумний пригнічений чи нейтральний настрійЛегше плакатиВиражений сум
Немає настрою для спілкуванняНайменше спілкування з іншимиЗниження зацікавленості у повсякденних діях
Звичайні активності не такі цікаві як ранішеЗадоволення закінчується закінченням активності Надмірне та недоречне почуття провини
Звинувачуєш себе легше, ніж завжди, коли справа не так, частіше фокус на провалиСамокритикаЗвинувачення себе у всьому без будь-якої наявності критики
Не так голодна, може пропускати їжуЇжа приносить менше задоволення Відсутність апетиту, їжа не має смаку
Одяг став вільнішим, втрата ваги наприклад на 1,3 кг.Помірна втрата вагиЗначна втрата ваги 
Сон здається менш спокійним, румінація перед сном, засинання вимагає більше часуЗасипання вдається складніше, пробудження серед ночіБезсоння, дуже важко заснути пробудження серед ночі з неможливістю більше заснути
Втрата інтересу до таких справ як читання, розлад при необхідності виконувати якісь завдання, що вимагають більш тривалого часуПотрібно прочитати текст знову, дуже складно сфокусуватися на думціПорушення концентрації уваги
Бажання, щоб щось перестало хворіти, загальний пригнічений станДумки що життя не варто, щоб жити, безнадійність, немає розуміння як жили ранішеЗнижене, відсутнє задоволення
Невпевненість у собі, певна самокритичність, почуття себе невдахоюНе подобаюсь собі у дзеркаліНизька самооцінка, ворожість до зовнішнього виглядуБачу себе в дзеркалі, як незнайомого, незнайомуПочуття нікчемностіВигляд у дзеркалі викликає огиду
Таб 2. Пам’ятка для клієнта ступені виразності депресії

Що робити з підвищенням інтересів, збільшенням ідей та активності при біполярний афективний розлад? 

Мабуть, одним із найприємніших аспектів манії для пацієнтів є грандіозність. 

У маніакальному стані деякі пацієнти з біполярним розладом вважають, що можуть зробити чи подолати все, що завгодно. Поширення нових ідей та проектів у поєднанні з надмірною самовпевненістю, натхненною манією створює цикл діяльності, який може сам по собі продовжувати та нарощувати манію.

Не всі пацієнти з біполярним розладом мають цей симптом манії. Необхідно переглянути кожну історію пацієнта, щоб визначити, чи включали минулі епізоди манії посилення ідей чи активності.

 Оскільки зазвичай це починається повільно і наростає протягом епізоду, підвищена активність, пов’язана з манією, може бути маркером настання манії. Можна використовувати графік настрою пацієнта, відстежувати прогресування збільшених ідей у ​​підвищену активність та надмірну стимуляцію.

 1 крок – допомогти пацієнтові встановити зв’язок між змінами в інтересах, активності та змінами в настрої. 

2 крок – клініцист та пацієнт можуть разом переглянути чи існує зв’язок між настроєм та інтересом та зміною активності. Мета втручання на даному етапі – допомогти пацієнтам страждаючим манією, вибрати обмежену кількість видів діяльності з безлічі ідей, які мають його, що мають найбільшу ймовірність успіху і найменшу ймовірність негативних наслідків.

06.12Під час депресіїПід час гіпоманіїКоли все «нормально»
НастрійСумний пригнічений чи нейтральний настрійЄ якась загальмована реакція, провалювання (1 хвилина) у часі
СамооцінкаУ нормі допустимого
ВпевненістьПрояви невпевненості у собі. Але в останніх сесіях виникло бажання себе відстояти
АктивністьПотрібно прочитати текст знову, дуже складно сфокусуватися на думці Звичайні активності не такі цікаві як ранішеЦікаво в’язати, читати книги, відновлювати знання з математики з бажанням знайти хорошу роботу та бути незалежною
СонГарнийЗберігається гарний за винятком прокидання
ЇжаВідсутність апетиту, їжа не має смаку
Інші симптомиОдяг став вільнішим, втрата ваги наприклад на 1,3 кг.
Тригеріт синій колір та гостра реакція на запахи
Таб 4. Приклад відслідковування стану клієнтки під час депресії
ALT: Відслідковування станів клієнта
Графік відслідковування станів клієнтки

Методи лікування біполярний афективний розлад

Основними підходами до лікування біполярного розладу є:

  1. Фармакотерапія:
    • Для лікування маніакальних епізодів використовують атипові антипсихотики (кветіапін, оланзапін, аріпіпразол) або стабілізатори настрою (вальпроати, літій).
    • Депресивні епізоди лікують антидепресантами, такими як селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), а також стабілізаторами настрою (ламотриджин).
  2. Психотерапія:
    • Психоосвіта: навчання пацієнтів і їхніх близьких виявляти ранні ознаки рецидивів.
    • Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ): допомагає управляти симптомами та адаптувати поведінку.
    • Сімейна терапія: залучення родичів для створення підтримуючого середовища.

Як впоратись зі змістом депресивних/маніакальних думок коли біполярний афективний розлад?

Депресивні або маніакальні думки можуть мати значний вплив на наш емоційний стан і поведінку. Ось кілька кроків, які допоможуть вам зрозуміти і впоратись з цими спотвореними думками:

1. Виявити характер дисфункційних думок

Перший крок у боротьбі при біполярний афективний розлад з депресивними чи маніакальними думками полягає у їх виявленні. Ці думки часто є автоматичними і виникають без свідомого контролю. Вони можуть з’являтись дуже швидко, особливо в моменти стресу, тривоги або емоційного виснаження. Для того щоб впоратись з ними, необхідно спочатку усвідомити їх наявність.

Автоматичні думки часто проявляються у вигляді негативних суджень, наприклад: «Я ніколи не досягну успіху» або «Я не гідний любові». Часто ці думки приходять одна за одною і, здається, керують нашими почуттями та поведінкою. Терапевт може допомогти вам звернути увагу на ці думки, пропонуючи зрозуміти, як вони виникають під час поганого настрою чи стресових ситуацій.

2. Тестувати дисфункційні думки

Другий етап полягає у тестуванні цих дисфункційних думок. Чи є вони насправді такими ж реальними, як нам здається? Існують ефективні когнітивні техніки, які допомагають об’єктивно оцінити думки і їхній вплив на наші вибори та дії. Це важливо, оскільки часто ми не помічаємо, як ці думки ведуть нас до деструктивної поведінки чи емоційних переживань.

Для цього можна використовувати методи запитань, наприклад: «Що я можу зробити, щоб перевірити, чи це правда?» або «Чи є інші можливі варіанти, як я можу це побачити?». Таким чином, пацієнт навчиться не піддаватися автоматичним думкам, а знаходити більш здорові альтернативи.

3. Реструктуризувати когнітивні спотворення

Нарешті, важливо працювати над реструктуризацією когнітивних спотворень, тобто змінювати те, як ми інтерпретуємо ситуації. Замість того щоб бачити все в чорно-білих категоріях, можна шукати більш реалістичні і збалансовані способи сприйняття ситуації.

Це допомагає не лише змінювати думки, але й формувати більш здорові емоційні реакції та зменшувати рівень стресу чи тривоги.

Виявлення дисфункційних думок

Щоб почати змінювати ці спотворені думки, потрібно спершу їх виявити. Це може бути складно, оскільки багато з цих думок виникають автоматично і не завжди легко усвідомлюються. Терапевт може допомогти вам виявити ці думки через обговорення нещодавніх стресових подій, які могли спровокувати зміни в настрої.

Ведення щоденника негативних автоматичних думок

Один із корисних методів для моніторингу негативних думок – це ведення щоденника автоматичних думок. Це допомагає зв’язати негативні думки з конкретними подіями, що їх викликають, та відслідковувати, як ці думки впливають на настрій і поведінку. Щоденник може містити інформацію про думки, емоції та дії, що відбуваються в момент стресу. Важливо регулярно аналізувати цей журнал і шукати шаблони, щоб краще зрозуміти, які думки спотворюють ваше сприйняття реальності.

З часом ви навчитеся розпізнавати автоматичні думки, контролювати їх вплив на ваше самопочуття та змінювати їх на більш конструктивні, що дозволить вам управляти своїм настроєм і поведінкою більш ефективно.

Як пригальмувати швидкість мислення коли біполярний афективний розлад?

Швидкість мислення може бути корисною, але коли вона стає занадто прискореною, це може призвести до стресу, тривоги та важкості у прийнятті рішень. Ось кілька стратегій, які допоможуть уповільнити мислення та відновити контроль:

1. Уповільнитись. Заспокоїти розум і тіло

Щоб пригальмувати швидкість мислення, перше, що потрібно зробити — це заспокоїти своє тіло і розум. Це дозволить зменшити емоційну напругу та дати можливість мозку працювати більш осмислено.

  • Використовувати релаксаційні техніки: Дихальні вправи, медитація або йога допоможуть вам знизити рівень стресу та направити увагу на зараз.
  • Зменшити стимуляцію (зовнішню та внутрішню): Спробуйте відключити зайві джерела стимуляції, такі як гаджети, шум чи перевантаження інформацією. Дайте собі час на спокій.

2. Концентруватись лише одночасно на одній думці/ідеї/дії

Ми часто намагаємось одночасно вирішити безліч питань, але це лише збільшує навантаження на мозок. Щоб уповільнити швидкість мислення, важливо зосередитись на одній задачі.

  • Визначити пріоритетні задачі: Зрозумійте, які завдання є найбільш важливими, і зосередьтесь на їх вирішенні.
  • Скласти лист задач «А»/ «В»: Розподіліть завдання на категорії за пріоритетом. Завдання категорії «А» — це найважливіші та термінові, категорія «В» — менш критичні, але також важливі.

3. Дотримуватись структури

При роботі з біполярний афективний розлад, маючи чітку структуру, ви зможете зменшити потік хаотичних думок і підвищити ефективність у прийнятті рішень.

  • Зменшити потік думок: Встановіть конкретні часи для розв’язання певних задач, не дозволяйте думкам безконтрольно линути.
  • Приймати рішення: Потрібно чітко вирішити, що для вас важливо на цей момент, і зосередитись на прийнятті рішень без зайвих вагань.
  • Вирішувати проблеми: Підходьте до кожної проблеми з чітким планом дій. Розділіть проблему на менші частини, щоб не відчувати перенавантаження.
  • Знаходити «За» і «Проти»: Використовуйте список «за» і «проти», щоб об’єктивно оцінити ситуацію та прийняти збалансоване рішення.
  • Фідбек від інших: Обговорення своїх думок та рішень з іншими може допомогти заспокоїти розум і отримати нові перспективи.
  • Правило 24 годин: Якщо це не надзвичайно термінова ситуація, дайте собі час на роздуми – 24 години можуть допомогти уникнути поспішних рішень і погіршення ситуації.

Ці кроки допоможуть вам уповільнити мислення, знизити рівень стресу та знайти більш ясне рішення для кожної ситуації.

Висновки

Біполярний афективний розлад (БАР) є складним і хронічним захворюванням, яке потребує не лише точного діагнозу, але й правильного супроводу та лікування. Навіть найбільш комплаєнтні пацієнти часто втомлюються від постійного прийому ліків, що знижує ефективність терапії в довгостроковій перспективі.

Враховуючи це все, хочемо порадити не нехтувати першими симптомами при БАР і звертатися до спеціалісту. Тим паче, коли є симптоми манії, при яких зазвичай клієнти якраз і не люблять звертатися по допомогу, бо їм на той час все здається легким та дієвим. Но це і є вже початок манії чи ніпоманії, де клієнти можеть робити досить неочікуванні дії даже від себе. І це може бути потім непоправимо. накшталт, як продаи дім, купити літак і полетіти у відпустку, витрати всі гроші у казино.

Буду рада, якщо трохи більше пролила свіло на це дуже поширене захворювання у сучасному віці. І пам’ятайте, вчасне звернення до спеціаліста дає набагато більше шансів з цим справитися, аніж коли в вас вже є повторюючий рецидив.

ALT: Психотерапевт з кінічного та пракичного психоаналізу. Еоційно-фокусована терапія
Клік на картинці веде на профайл з прямими контактами, звертайтеся!

Автор

  • Марія Сибірська

    Фахова психологіня. психотерапевтка, юнгіанка -психоаналітикіня, групова терапевтка, травма терапевтка, спеціаліст з підліткової психотерапіі, дитячо-батьеівські стосунки. з грунтовним 6-ти річним клінічним досвідом роботи. За рік буду сертифікована сімейним психотерапевтом. Співзасновниця в Простір психологів. Являюся волонтером руху психологічної допомоги по підлітковим травмам під час війни.

    Переглянути мареріали

Тінь та її особистість

869

Тінь та її особистість: що це таке?

«Людина стає просвітленою не тому, що уявляє собі фігури зі світла, а тому, що робить темряву свідомою. Однак остання процедура не з приємних і, як наслідок, непопулярна!”

Карл Густав Юнг 

Теорію про Тінь та її особистість придумав відомий психоаналітик Карл Густа Юнг. Ця теорія є настільки неоднозначним, наскільки і складною для розуміння та роботи. Карл Густав Юнг вважав, що усвідомити свою тінь і навчитися управлятися з нею, це доля всіх людей. 

Тінь  – це сукупність рис, якостей, особистості, які ми витісняємо, які ми в собі не приймаємо, які нам здаються, можливо, поганими, можливо, соціально несхвалюваними.

Тобто наша тінь – це ті якості, які ми взагалі не вважаємо своїми, але вони в нас присутні. Джеймс Голліс пише, що тінь – це те, що змушує відчувати в нас дискомфорт від самих себе.  Це така наша частина, яка може нам не подобатися, може лякати, може викликати відторгнення, і яку ми можемо помічати тільки в інших людях. Але вона від цього не перестає бути нашою частиною. 

Чому ми не можемо усвідомити Тінь та її особистість?

Джеймс Куліс, відомий психолог дуже цікаво написав, що Тінь та її особистість починається з Конфлікту.  І для нас дуже цінно знаходити цей конфлікт та розглядати його, бо цей наш внутрішній конфлікт і є Тінь, яка може виявлятися у якихось заряджених ситуаціях, коли ми розуміємо, звідки ростуть ноги у наших емоціях.

Існує чотири способи, якими тінь та її особистість виявляються у нашому житті:

  1. Тінь залишається активною, але несвідомою. Коли ми щось дивно реагуємо, а потім не можемо собі пояснити. Ми часто в таких випадках говоримо, “На мене щось найшло”, “У мене впало забрало”, “Мені знесло вежу і почалося”. І ось тут варто бути дуже уважним і розглянути, і дослідити, що відбувається з нами тут. Тому що, швидше за все, тут Тінь показує свої вуха. 
  2. Тінь заперечується, але проектується на інших. Коли вас критикують. Наприклад, і у вас є відчуття, що це взагалі не про вас, але вас це зачіпає. І це теж гарна нагода з цією ситуацією розібратися. Можливо, там є якесь там дзеркало, щось там про вас. Та коли ви критикуєте когось. Це також може бути проекцією, тому що все, що ми не визнаємо собі, ми проектуємо на інших. 
  3. Тінь узурпує нашу свідомість, опановуючи нами. Коли ми починаємо поводитись не так, як планували.
  4. Тінь розширює нашу свідомість через визнання, діалог, засвоєння її вмістом.  Коли в голові спливають обмежуючі переконання, які, виростаючи, ми пам’ятаємо вже, як свої.  Травмуючі нас епізоди, присутні від значних об’єктів у дитинстві.  Ми їх точно і дослівно не пам’ятаємо, але вони у нас є точно у наборі якихось тверджень. Твердження, які ми можемо легко помітити, вони виявляються в різних контекстах. І ми можемо відловити тінь через міркування про те, в що ми віримо.

Клік на картинці веде на мій профайлз прямими контактами, звертайтеся!

Тінь та її ососбистість: механізми роботи

Головний механізм Тіні та її особистості- захисний. Цей захисний механізм психологи називають Проекцією.

Проекція – це несвідомий процес. Таким чином Его захищає себе і вашу персональність, воно дає хибну ідентичність. Погодьтеся, якби це не було нашим наболілим, колись витісненим, воно б нас не дратувало. Когось бісить нахабство, когось – жадібність.

Коли ми бачимо зміст тіньового несвідомого – це проекція. Ось так, за допомогою проекції ми відбиваємо власні тіньові сторони на інших. Зливаємося на інших, обурюємося, бо не визнаємо ці якості в собі. Наприклад, ви можете дратуватися на людину, яка спілкується з вами розв’язно. Але насправді він може поважати вас, просто у його манері відкривається ваша власна розв’язність. І якби її не було у вас, вона б не турбувала вас так сильно в тій людині.

Тінь та її особистість: золота тінь 

Також,  Карл Юнг ввів таке поняття, як «Золота тінь». Це наша зона зростання та розвитку.

Наприклад, коли дитина любить малювати, і вона малює всюди: на шпалерах, на стінах, Або коли дитина досить активна і бігає по квартирі, кричить, а мама її бере і різко тримає в облозі: “Досить кричати, як недорізаний, вгамуйся”. Або “Що це ти намалював, як курка лапою, розмалюй хоч красиво це убожество”.  І його життєва енергія, необхідна у розвиток не проявляється там, де це доречно. Тому що в нього лишається в пам’яті, що це недоречно, страшно, соромно.

Золота тінь розмовляє з нами мовою захоплення. Захоплення властивостями інших людей. Коли вас щось захоплює в іншій людині, не подобається, а саме захоплює, знайте, що у вас ця якість теж є. Просто воно у вас пригнічене. Це якась ось така ваша Золота тінь. Ось таке! 

Тінь та її ососбистість: невизнані частини

То як же виявляється насправді наша Тінь та її особистість? Існують 3 яскраві переживання, які свідчать про те, що поряд з нами завжди є не визнана частина:

  1. Ненависть
  2. Безпорадність
  3. Байдужість

Ось такне ресурсні прояви людини, на перший погляд, є дуже яскравими показниками величезної кількості енергії, не визнаних людиною своїх частин. 

Карл Юнг свого часу писав дуже цікаву метафору:

“Доколи до тебе приходить депресія, дама в чорному вуалі і жалобній сукні, зроби добрий жест, запроси її за стіл і випий з нею каву або чай, гості її булочкою для того, щоб поговорити з нею і можливо ти щось дізнаєшся дуже значуще та важливе тобі».

У наш час депресія є одним із найяскравіших невротичних творчих новоутворень, які люди використовують часто-густо. І вони безпосередньо пов’язані саме з цими трьома переживаннями. 

Тінь та її субособистості

У кожної людини є свої тіньові субособистості:

Ненависть

Коли ми починаємо ненавидіти, але ми не визнаємо, що ми зараз просто ненавидимо цю людину, за те, що вона виявляє якісь якості, які ми собі не дозволяємо, ми вважаємо, що це жахливо, хоча можливо в цьому багато ресурсів, або нам соромно за те, що у нас теж бувають такі думки, бажання та ідеї. Процес індивідуації вимагає інтеграції тіні та її особистості, і це може допомогти зменшити ненависть, оскільки людина більше не потребує переносити свої внутрішні конфлікти на інших.

Ненависть також може виникати як проєкція певного архетипу, наприклад, архетипу «ворога» або «антигероя». Це може бути спробою психіки впоратися з глибокими внутрішніми страхами або конфліктами, які неможливо усвідомити безпосередньо. Тому проєкція на зовнішній об’єкт чи людину стає способом вираження цієї боротьби, але також веде до конфлікту і ненависті.

Ненависть може також проявлятися в результаті внутрішньої поляризації, коли особистість розколюється між протилежними аспектами. Наприклад, свідоме прагнення до порядку і гармонії може конфліктувати з несвідомими бажаннями або агресивними імпульсами, що викликає почуття ненависті або відрази. Це частина процесу психічного розвитку, коли свідомість намагається інтегрувати протилежності.

Також, ненависть може бути психологічною захисною реакцією на глибокий страх або вразливість.

Безпорадність/безвихідність 

Відчуття безпорадності, безнадійності, безвиході, вкрай необхідної для вирішення багатьох питань. Людина може відчувати безпорадність, коли її свідомість стикається з цими темними аспектами. Це може бути страх, відчай, почуття провини або сорому. Прийняття тіні — важлива частина психічного зростання. Безпорадність тут пов’язана з необхідністю прийняти власну вразливість і недосконалість. Коли людина вчиться приймати свою вразливість і недосконалість, а також інтегрувати тіньові аспекти особистості, то безпорадність спонукає до пошуку глибшого сенсу, досягнень внутрішньої гармонії і врешті-решт до розуміння власного справжнього Я.

Байдужість

Ця субособистість проявляється, коли людина все собі дуже довго забороняла. Забороняла входити в контакт із негідними людьми, бути з негідними чоловіками та дружинами. Забороняла спілкуватися із негідними батьками, дітьми, співробітниками. Тобто слово «негідний» тут є ключовим. 

Є такий жарт, що спочатку світ став недостойним цієї людини, а потім разом із втратою цього світу людина втрачає свої переваги. Роджер Янг дуже цікаво виділив таку думку, що одним із найсильніших джерел харчування фанатизму та залежності є Тінь. Тому що будь-який вид такої патологічної залежності нашої енергії, що харчується, погано. І неважливо, це залежність від алкоголю, наркотиків чи від ідеалізму, спрямованого чи зовні, чи всередину. 

І більше того, саме така форма залежності, коли ми свою енергію впроваджуємо у допоміжні якісь обсяги, допоміжні мрії, які тягнемо за собою, дозволяє нам втрачати контакт із собою та не розуміти, не усвідомлювати, що ж насправді відбувається у нас. всередині. І навколишній світ, який нас лякає, жахає, викликає почуття провини та сорому, насправді є величезним збільшувальним склом чи дзеркалом нашого внутрішнього світу. Тому що якщо я розумію, що я маю ці якості, і я знайшла їм застосування, тобто я знаю, що я можу брати, або я можу бути злим, або я можу бути несправедливою до когось, і знаю ці ситуації достатньо чітко, і можу їх ідентифікувати, моя небезпека для себе і оточуючих рідко знижується.

Недарма говориться, що найнебезпечніша людина – це та, яка не бачить, наскільки вона небезпечна сама.

І якщо він знає ті речіі, які можуть завдати біль та небезпеку іншій людині, він не буде прагнути довести свою правоту будь-якими шляхами. 

 Здорова людина ніколи не буде нікого мучити, і ніколи не буде сперечатися з тим, що зараз її якісь дії, не спеціальні, завдати комусь болю тому, що ці дії могли зіткнутися з прийняттям тієї чи іншої людини з її болісною частиною тіні. Він може прийняти і те, що зараз відбувалося з нього, могло завдати біль іншому. Не тому, що він цього хотів. І знайти у собі ресурси, підтримати людину, поговорити з людиною, прийняти її думку про неможливості контакту зараз з нами. 

Він стає більш плинним до процесів, які не відповідають ідеальним уявленням про себе.

Тінь та її особистість: екзистенції

Коли ми працюємо з Тінню, у людини знижується напруга в контексті з шістьма основними екзистенційними цінностями. Тому що коли у людини дуже слабкий контакт з Тінню, то екзистенції, тобто даності, які ми не можемо змінити як людську, біологічну істоту, а саме:

Самотність

Ми всі самотні, а значить індивідуальні, і що це буде завжди, і що незалежно від того, що я можу визнавати і зливатись зі своїм партнером, зі своїми дітьми, зі своїми близькими, дуже тісно. Ми все одно різні, і це обов’язково виявлятиметься в наших відносинах. І моя готовність до різниці – це якраз моя опрацьованість у плані усвідомлення своєї тіньової сторони. 

Не завжди буде так, як хочу, і не завжди буде так, як ти хочеш. Завжди буде тільки так, як ми можемо створити це разом.

І в цьому сенсі, коли з’являється вільний час, або наш партнер хоче вільного часу, або коли у нас виникають конфліктні ситуації, що потребують цього часу, самотність не стає для нас причиною байдужості, ненависті та безвихідності. 

Кінцевість буття

Кінцевість буття ту вживається в сенсі розуміння саме, як смерть, причому не лише в її глобальному прояві, а й у прояві миттєвому.

Наприклад, ті відносини, які були, вони не є такими. Це також смерть. Ті погляди, які я мав щодо іншої людини, вони зараз змінюються. Це також смерть. Його слова, які я не готова була почути або її, вони формують у мені це відчуття тотальної зміни. це також смерть. І коли ми досить уважні до цих змін у нашому житті, то кінцівка не буває такою, що глобально захоплює нашу психіку і розум. 

Ми стаємо готові, ми стаємо більш сповільненими, і ми менше упускаємо важливих подій для природного проживання, щоб будь-які зміни не перетворювалися на катаклізми. В епідемії. 

Свобода

Ми всі хочемо свободи, обирати цю свободу, но ми всі в дитинстві привчаємось до того, що в нас є а) борги; б) б) неможливості; с) відповідалність за що ми хочемо і за те, що нам приходиться терпіти, що цього не хочуть інші, і знаходити якісь адаптивні дії. 

Я маю свободу зробити любий вибір за який я готова нести відповідальність і зіштовхуватися з незадоволенням людей, не втрачаючи до них поваги. 

Тривога

Тривога завжди є провісницею, що ми дуже близько до чогось підходимо. дуже важливому для нас, з іншого боку, є наші привиди тіней, з якими нам доведеться познайомитися. Чому Люди застрягають у комфорті та всіма силами намагаються утримати його?

Тому що тут зберігається нами едемський райський сад. Я боюся втратити комфорт про своє уявлення про себе. Але життя змушує нас щось хотіти, кудись бігти. Як говорили великі філософи: “Поки я живу, я хочу, поки дихаю я роблю бажання можливими.

Юнг сказав дуже важливу річ, що перший крок у роботі з Тінню починається з переговорів між моїми бажаннями моєю Персоною та всім, що викликає ці переживання (байдужість, безвихідність та ненависть). 

Персона – це те, на що ми можемо спертися, створена нами авторитетна думка, яка відповідає і нашим уявленням про себе, і нашим проявам назовні, і підтвердженням оточуючими).

Даність 

Це те, що життя відбувається у матеріальному тілі, яке підтримує нашу сексуальність. У сучасному світі відбувається насильство про матеріальне тіло та сексуальність, які, з одного боку, створюють опір розвитку, і, з іншого боку, обмежують потенціал можливості. Тобто робота з Тінню, що ми не хлопчики чи не дівчатка, що з нашою заздрістю до хлопчиків чи дівчаток, або до певних дівчаток своєї статі чи хлопчиків своєї статі, ось цією частиною, яка викликає ненависть, байдужість, і безпорадність, у плані сексуального контакту, завжди породжує деструктивну жорстку конкуренцію, що призводить до ізоляції та руйнування соціальних значущих зв’язків.

Недосконалість

І це теж бич нашого життя. Тому що нас з дитинства привчають до того, що ми повинні бути опорою, такими, і не повинні бути такими, і не повинні бути сякими, повинні відповідати чи не відповідати, і цих боргів накопичується за життя так багато, що жоден банк не існує може покрити це жодним кредитом. Тому що ми стаємо, повинні повернути собі право жити. А то таке повернути право жити? Це повернути собі право на недосконалість наших тіньових сторін, які можуть бути вкрай необхідні для вирішення моїх багатьох питань, у зв’язку з моїми бажаннями, цілями і моїм шляхом. Юнг каже дуже цікаву думку, що 

Найчесніша людина є людина, яка усвідомлює межі брехні, яку він говорить. 

Тінь та її особистість, як недосконалість

Коли ми працюємо з недосконалістю, ми стаємо мужніми і осягаємо ті сторони, кинуті собою де нам необхідні креативність і творчість для проживання цієї недосконалості.  І недосконалість завжди є частиною спроможності знаходження людей, свого світу. Ми не можемо завжди належати до світу рівноцінно рівнозначно. Хтось нам дорогий, хтось не дуже, когось ми хочемо бачити постійно, а когось ми уникаємо за всяку ціну. Не всі частини тіні та її особистості приймаються так близько. 

  • коли ми говоримо, що наша недосконалість є частиною нашої цілісної особистістю, ніби ми спираємося на гірську стіну;
  • коли Тінь та її особистість стають найменшими та непомітними? Коли ми знаходимося практично з нею впритул. Тому що, коли людина спирається на стінку, його тінь не покриває його. 

Підлітки всі недосконалі і перебувають у стані формування своєї цілісності та своєї персони та у фазі найбільш свого активного знайомства зі своєю Тінню. При цьому не лише самостійно, але ще й з батьками, які на цей момент точно не можуть уникнути своєї Тіні. Тому підліткова криза іноді допомагає вивести батькам набагато більше своїх дітей. 

Сенс життя та неможливість його знаходження пов’язаний з Тінню. Ми часто втрачаємо себе у процесі певних приватних завдань. Зміна зупинки, Народжуються діти, ми розлучаємося зі своїми партнерами або виходимо заміж, багато кризових моментів вибивають нас із зони комфорту і, відповідно, ми втрачаємо колишній сенс. І якщо у нас дуже великий опір опрацюванню наших тіньових сторін, то ми часто намагаємося сховатися в депресію, у боротьбу за справедливість і відбудовуємо їхню ізоляцію, щоб по-дитячому перечекати момент кризи. Секрет у тому, що перечекати життя не виходить. Це якраз моя опрацьованість у плані усвідомлення своєї тіньової сторони. 

Вправи з опрацювання Тіні

Нижче я хочу привести 2 потужні вправи, які вам точно допоможуть дослідити та пропрацювати ваші тіньові особистості:

Тінь та її особистість. Вправа “Недооцінена Тінь”

Ця вправа добре підійде тим, хто схильний недооцінювати себе та свої можливості. 

Для виконання вам знадобляться лише листок та ручка. Сядьте зручніше, розслабтеся, і на мить задумайтеся.

 КРОК 1. Якби ви могли вибрати собі в друзі п’ять знаменитих людей (не важливо, що нині живуть або вже померли, чоловіків чи жінок), кого б ви обрали? Це можуть бути актори, співаки, вчені, політики – будь-хто. Ті, ким ви по-справжньому захоплюєтеся та кого цінуєте. З ким вам хотілося б ближче поспілкуватися, сходити разом у кафе, обговорити якісь важливі для вас теми. Запишіть імена п’яти людей. 

КРОК 2. Отже, у вас є п’ять нових друзів. Вони, безперечно, справжні друзі. Люблять вас та цінують. Їх напевно приваблюють якісь ваші якості. Подумайте, яку вашу позитивну якість міг би відзначити кожен із них? Запишіть ці позитивні риси.

 КРОК 3. Адже це справжні друзі, а значить вони повинні бути з вами чесними. І тому кожен з них може відзначити якийсь ваш недолік. “Знаєш, …, – кажуть вони. – Ти, звичайно, такий(а) чудовий(а), як ми сказали раніше. Але все ж таки у тебе є певні мінуси. І ось які… Запишіть ці негативні якості. 

КРОК 4. Цей крок, як правило, дається людям найпростіше. Тут вам потрібно пояснити, чому ви обрали саме цих людей? Навпроти їхніх імен вам необхідно виписати ті риси їх характеру (саме риси характеру, а не досягнення у сфері науки і творчості), якими ви по-справжньому захоплюєтеся, якими хотілося б мати, які вас надихають. 

КРОК 2 вказує на вашу самооцінку. Чи важко вам було описувати свої позитивні сторони чи слова приходили легко? Чи багато якість вдалося пригадати, чи список досить мізерний? Ці якості – ваша опора, те, що допомагає вам рухатися вперед. Цінуйте та бережіть у собі ці якості. 

КРОК 3 також допомагає вам краще вивчити оцінку себе. Ці якості було виписувати простіше, ніж у кроці 2? Чи багато їх вийшло чи мало? Подумайте, що ви хотіли б і можете виправити? Чи це справді об’єктивна картина “себе”, чи це те, що було вам колись нав’язано іншими? 

І, нарешті, головний крок – КРОК 4. 

Це і є ваша золота тінь. Як ви вважаєте, що це? Напевно ви відповісте, що це ті якості, якіторими вам хотілося б мати. АЛЕ – НІ. Справа в тому, що ми здатні побачити лише те, що є у нас самих. Ті якості, які захоплюють вас у вибраних вами знаменитостях – це ті якості, які маєте особисто ВИ! Адже ви не знайомі ні з ким із перелічених вами людей, і різні люди в тій самій людині можуть побачити зовсім різне. І завжди – тільки своє. 

Але ці якості у зв’язку з якимись життєвими обставинами заперечуються вами, ви їх у собі не визнаєте. Можливо, ця вправа вас навіть шокувала і ви подумали “Зовсім ні, це абсолютно не схоже на мене”. Але якщо ви замислитеся, то напевно згадайте, що колись у житті були ситуації, коли вам необхідно було застосувати саме цю якість своєї особистості, і у вас це чудово виходило. 

Тінь та її особистість. Вправа “Метод Кена Уїлбера»

 Крок 1. Виберіть, з ким хочете працювати. Найлегше почати з людини, з якою у вас проблемні стосунки (наприклад, партнером, родичем, начальником). Ця людина може дратувати, турбувати чи засмучувати вас. Або, можливо, ви відчуваєте потяг, одержимість, власність щодо нього. Виберіть того, з ким у вас є сильний емоційний заряд, чи то позитивний, чи негативний, того, до кого ви небайдужі.

 Крок 2. Тепер уявіть цю людину. Опишіть ті якості, які вас найбільше засмучують, або характеристики, які вас найбільше приваблюють, використовуючи мову від третьої особи (він вона, вона). Розкажіть про них вголос або запишіть у щоденник. Висловлюйте свої почуття. Не заглиблюючись в аналіз, говоріть чесно та щиро. Немає потреби бути милим чи комусь подобатися у цей момент. Людина, яку ви описуєте, ніколи не побачить, що ви сказали і написали.

 Крок 3. Поговоріть із цією людиною: почніть діалог із нею у своїй уяві. Говоріть від 2-ї особи (використовуючи звернення ти чи ви). Звертайтеся до цієї людини, якби вона була поруч. Розкажіть йому, що вас турбує. Задайте йому такі запитання: чому ти так зі мною чиниш? що ти хочеш від мене? що ти намагаєшся мені довести? чого ти мене вчиш? Уявіть його відповідь на ці питання. Вимовте цю уявну відповідь вголос. Якщо хочете, запишіть розмову до свого щоденника. Кен Вілбер

 Крок 4. Стати цією людиною у своїй уяві. Знайдіть якості, які або дратують, або зачаровують вас. Здійсніть риси характеру, описані в кроці 2. Використовуйте мову від першої особи (я, моя). Це буде незвично та складно. Риси, які ви набуваєте на цьому кроці – це саме ті риси, які ви в собі заперечували. Використовуйте такі твердження: я злий; я ревную; я сяю. 

Випишіть усі якості, з якими ви працюєте: “Я ___________________”.

Крок 5. Проаналізуйте ці заперечені якості у собі. Випробуйте ту частину себе, яка є цією якістю. 

Не робіть процес абстрактним: просто БУДЬТЕ таким, як ви написали. Побудьте у цьому стані деякий час. Тепер ви можете володіти цією якістю та інтегрувати в себе Тінь та її особистість!

Автор

  • Марія Сибірська

    Фахова психологіня. психотерапевтка, юнгіанка -психоаналітикіня, групова терапевтка, травма терапевтка, спеціаліст з підліткової психотерапіі, дитячо-батьеівські стосунки. з грунтовним 6-ти річним клінічним досвідом роботи. За рік буду сертифікована сімейним психотерапевтом. Співзасновниця в Простір психологів. Являюся волонтером руху психологічної допомоги по підлітковим травмам під час війни.

    Переглянути мареріали

Тест комплексу відмінниці/ка

737

ВІДМІННИЦЬКЕ МИСЛЕННЯ

Люди мають різні підходи до самооцінки та сприйняття своїх досягнень. Однак іноді може виникнути ситуація, коли особа відчуває підвищений тиск на досягнення і ставить перед собою вкрай високі стандарти. Цей тест призначений для рефлексії та розуміння ймовірності відмінницького мислення.

Відмінницьке мислення, хоча й може бути важливим для досягнення успіху, але в той же час може викликати внутрішній стрес і неспокій. Цей тест допоможе вам розглянути ваші уявлення про ідеальність та ставлення до власних досягнень.

Нехай цей тест буде для вас інструментом для глибшого розуміння власної психології та ставлення до себе. Пам’ятайте, що результати – це всього лише інструмент для самопізнання, і немає жодного правильного і неправильного відповіді. 

Готові розпочати?

ТЕСТ НА ВІДМІННИКА

  • Не визнає і неадекватно оцінює свої дії:
    • А) Практично завжди
    • Б) Час від часу
    • В) Рідко або ніколи
  • Звичка, яка бере верх над людяністю:
    • А) Так, це мені часто властиво
    • Б) Іноді
    • В) Ні, я завжди старався бути людяною
  • Старається побачити себе чужими очима, отримати похвалу чи високу оцінку своїм досягненням:
    • А) Завжди
    • Б) Іноді
    • В) Мені це не цікаво
  • Постійно прагне досягти ідеалу:
    • А) Так, це моя основна мета
    • Б) В певних ситуаціях
    • В) Ні, я приймаю себе таким, який є
  • Висока чутливість критиці за помилки:
    • А) Так, це мені властиво
    • Б) Залежно від ситуації
    • В) Ні, я можу взяти критику конструктивно
  • Нестерпне почуття сорому та провини:
    • А) Часто відчуваю
    • Б) Іноді
    • В) Рідко або ніколи
  • Катастрофізація любої невдачі:
    • А) Так, це часто відбувається
    • Б) Іноді
    • В) Ні, я дивлюся на невдачі реалістично
  • Хворобливе бажання похвали:
    • А) Так, я часто шукаю визнання
    • Б) Іноді
    • В) Ні, я задовольняються власними досягненнями
  • Постійний пошук того, хто буде підтверджувати значимість:
    • А) Так, я постійно шукаю підтримку
    • Б) Іноді
    • В) Ні, я можу бути незалежним у власних переконаннях

КЛЮЧІ ДО ТЕСТУ

Оцініть кожну відповідь від 1 до 3 балів, де 1 – це “А”, 2 – “Б”, 3 – “В”. Підрахуйте загальну суму балів та використайте нижче наведені діапазони для аналізу результатів:

  • Від 9 до 18 позитивних відповідей: Велика ймовірність відмінницького мислення. Ви ставите перед собою високі стандарти та завжди прагнете до вдосконалення. Важливо зберігати баланс між самовдосконаленням і прийняттям себе таким, який ви є.
  • Від 19 до 27 позитивних відповідей: Середня ймовірність відмінницького мислення.  Це може вказувати на середню ймовірність відмінницького мислення. Ви, можливо, маєте деякі риси, характерні для відмінниць, але можливо, вас також властиве здатність приймати свої досягнення та помилки з об’єктивністю..
  • Від 27 до 36 позитивних відповідей: Низька ймовірність відмінницького мислення. Це може вказувати на низьку ймовірність відмінницького мислення. Важливо звернути увагу на свою внутрішню самооцінку та навчитися бачити свої досягнення без перебільшень чи недооцінювання.

ДОПОМОГА СПЕЦІАЛІСТІВ

Цей тест – лише інструмент для рефлексії, і будь-які результати можуть бути індивідуальними. Ймовірність відмінницького мислення не визначає вашу цінність чи потенціал, а лише вказує на певні тенденції у вашому ставленні до себе та своїх досягнень. 

Тому, якщо вас турбує Оцінна залежність, краще вибрати саме для себе психолога в нашому Просторі Психологів та пропрацювати це з ним.

Бажаю вам ментального здоров’я та гарного настрою, незважаючи ні на що!

Клік на картинці веде на мій профайл з прямими контактами, звертайтеся!

Автор

  • Марія Сибірська

    Фахова психологіня. психотерапевтка, юнгіанка -психоаналітикіня, групова терапевтка, травма терапевтка, спеціаліст з підліткової психотерапіі, дитячо-батьеівські стосунки. з грунтовним 6-ти річним клінічним досвідом роботи. За рік буду сертифікована сімейним психотерапевтом. Співзасновниця в Простір психологів. Являюся волонтером руху психологічної допомоги по підлітковим травмам під час війни.

    Переглянути мареріали

Тест синдрому самозванця

847

ФЕНОМЕН СИНДРОМУ САМОЗВАНЦЯ

У світі, де кожен крок може бути відзначений успіхом та визнанням, ми часто впадаємо у пастку невпевненості та внутрішньої критики.

Синдром самозванця – це феномен, який може ховатися в тіні успіхів, признань та високих досягнень. Чи відчуваєте ви часом, що ваші успіхи – це лише випадковість, і ви не заслуговуєте на них?

Синдром самозванця – психологічний аспект, що стоїть за недооцінкою власних здібностей, невпевненістю та постійним стресом. І для того, щоб краще зрозуміти, чи доторкнувся вас цей феномен, ми підготували спеціальний тест на синдром самозванця.

Перед вами не просто тест. Це можливість розглянути свої думки, відчуття та підходи до досягнень у вашому житті. Готові розпочати подорож у світ рефлексії та пізнання власної психології? Давайте разом зазирнемо у глибини себе та розкриємо таємниці синдрому самозванця.

ТЕСТ НА СИНДРОМ САМОЗВАНЦЯ

Питання 1: Як часто ви критикуєте себе за свої дії чи рішення?

a) Завжди
b) Часто
c) Іноді
d) Рідко
e) Ніколи

Питання 2: Як ви оцінюєте свої професійні досягнення?

a) Завжди вважаю, що могло бути краще
b) Часто сумніваюся у своїй компетентності
c) Іноді відчуваю гордість
d) Рідко, але можу похвалити себе
e) Завжди горжусь своїми успіхами

Питання 3: Як ви пояснюєте свої успіхи чи невдачі?

a) Завжди вважаю, що це випадковість
b) Часто спираюсь на удачу
c) Іноді вважаю це результатом професіоналізму
d) Рідко, але признаю власний внесок
e) Завжди вважаю свої успіхи результатом власної праці

Питання 4: Як ви реагуєте на компліменти?

a) Відразу відкидаю їх
b) Часто відчуваю незручність
c) Іноді вдячний, але відразу згладжую
d) Рідко, але приймаю із задоволенням
e) Завжди вдячний і приймаю з задоволенням

Питання 5: Як ви ставитеся до своїх помилок?

a) Завжди вважаю їх катастрофічними
b) Часто переймаюся помилками
c) Іноді можу знайти позитив у помилках
d) Рідко переймаюся, шукаю можливості для вдосконалення
e) Завжди вважаю, що помилки – це нормальна частина навчання

Питання 6: Як ви оцінюєте своє професійне вміння?

a) Завжди вважаю, що мені далеко до ідеалу
b) Часто маю сумління у своїх здібностях
c) Іноді вважаю, що я непоганий професіонал
d) Рідко сумніваюся у собі
e) Завжди вважаю себе висококваліфікованим фахівцем

Питання 7: Як ви оцінюєте свою особисту цінність?

a) Завжди вважаю, що мене не варто цінити
b) Часто відчуваю себе непотрібним
c) Іноді вважаю, що я маю свою цінність
d) Рідко сумніваюся у своїй цінності
e) Завжди вважаю, що я цінний і унікальний

ОЦІНКА

  • За кожну відповідь “a” – 1 бал
  • За кожну відповідь “b” – 2 бали
  • За кожну відповідь “c” – 3 бали
  • За кожну відповідь “d” – 4 бали
  • За кожну відповідь “e” – 5 балів

КЛЮЧІ ДО ТЕСТУ САМОЗВАНЦЯ

7-14 балів: Низький рівень синдрому самозванця

Ваш результат свідчить про те, що ви зазвичай добре оцінюєте свої здібності та досягнення. Ймовірно, вам легше приймати компліменти та ділитися своїми успіхами. Проте, завжди важливо слідкувати за своєю самооцінкою і не дозволяти сумнівам в своїх можливостях заважати вам досягати нових висот.

15-21 бал: Помірний рівень синдрому самозванця

Ваш результат свідчить про те, що іноді ви можливо схильні до самокритики та сумнівів у власних здібностях. Можливо, вам важко приймати компліменти чи гордитися своїми успіхами. Звертайте увагу на позитивні аспекти своєї роботи та не забувайте вірити у власний професійний потенціал.

22-28 бали: Високий рівень синдрому самозванця

Ваш результат вказує на можливий високий рівень синдрому самозванця. Можливо, ви схильні перебільшувати свої невдачі, знижувати власні досягнення та відчувати себе неспокійно в професійному контексті.

Важливо розуміти, що ви є компетентним фахівцем і мати реалістичну самооцінку.

ДОПОМОГА СПЕЦІАЛІСТІВ

Цей тест – лише інструмент для рефлексії, і будь-які результати можуть бути індивідуальними. Розмова з професійним психологом в нашому Просторі Психологів може бути корисною для вас, щоб розібратися у цьому питанні та розвинути здоровий підхід до свого професійного росту.

Бажаю вам ментального здоров’я та гарного настрою, незважаючи ні на що!

Клік на картинці веде на мій профайл з прямими контактами, звертайтеся!

Автор

  • Марія Сибірська

    Фахова психологіня. психотерапевтка, юнгіанка -психоаналітикіня, групова терапевтка, травма терапевтка, спеціаліст з підліткової психотерапіі, дитячо-батьеівські стосунки. з грунтовним 6-ти річним клінічним досвідом роботи. За рік буду сертифікована сімейним психотерапевтом. Співзасновниця в Простір психологів. Являюся волонтером руху психологічної допомоги по підлітковим травмам під час війни.

    Переглянути мареріали

Синдром самозванця

472

ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ

Синдром самозванця, відомий також як “Impostor syndrome”, представляє собою унікальний психологічний феномен, що супроводжується постійною невпевненістю у власних здібностях та успіхах.

Навіть при наявності очевидних підтверджень власної компетентності, особа із синдромом самозванця вірить, що її успіх – це лише випадковість чи результат навколишніх обставин.

Історія терміна “феномен самозванця” має свій початок у 1978 році, коли Полін Р. Кленс та Сюзанна А. Аймс вперше використали його в статті “Феномен самозванця у жінок, які досягли високих успіхів: Динаміка та терапевтичне втручання”.

Дослідження проводилося на жінках, які досягали високих успіхів у професійних галузях, і підкреслювало “внутрішній досвід інтелектуальної фальші”.

ЕФЕКТ МЕТЬЮ

Невпевненість у власних досягненнях, типова для синдрому самозванця, може виявлятися через “ефект Метью” – явище, коли особа вважає, що підробила свій успіх та не заслуговує його.

Люди із цим синдромом нерідко пояснюють свої досягнення везінням, збігом обставин або переоцінкою своїх здібностей навколишніми.

Учасниці дослідження, хоч і отримували зовнішнє визнання за їхні досягнення, відчували внутрішню відсутність визнання.

Синдром самозванця, згідно з Кленс та Аймс, формується під впливом гендерних стереотипів, сімейних проблем, культурних норм та стилю атрибуції.

ДІАГНОСТИКА ЦИКЛУ СИНДРОМУ САМОЗВАНЦЯ

Для діагностики синдрому самозванця були розроблені різні методи, включаючи критерії Холмса, Кертеєма, Адамсона, Голланда і Кленс. 

Існує також шкала професорки Кленс. Він був запропонований нею у 1985 році. Ця шкала дозволяє визначити наявність синдрому. Незважаючи на те, що цей синдром не є патологією, його зв’язок із соціальною тривожністю та депресією підтверджений дослідженнями:

  1. Коли особі випадає виконувати значуще завдання, тривожність невідворотно зростає – важко не заспокоїтися, враховуючи його важливість!
  2. Під впливом важливості завдання людина знаходиться на роздоріжжі, обираючи між зусиллями, які не завжди відповідають необхідним, або відкладанням у довгий ящик – уникненням виконання.
  3. Після завершення завдання може наступити невелике полегшення, але успіх часто приписується випадковості чи надмірним зусиллям, не дозволяючи внутрішньо усвідомити власні досягнення.
  4. Цей процес включає період страху відкриття власної некомпетентності та утримання від нових викликів. Страх невдачі позбавляє можливості використовувати тривогу як мотивацію, а також обмежує задоволення від складних завдань. І так цей цикл закривається.

Такий цикл може викликати явище самосаботажу у “самозванців”, спровоковане страхом невдачі. Віра в випадковість результатів, відмова від власної ролі та приписування все на користь випадку можуть створювати сумніви в здатності до досягнення нових успіхів. Страх провалу є ще однією характеристикою самозванців, поряд із бажанням виявитися особливим, ефектом супержінки чи знеціненням похвали.

ПСИХОТЕРАПІЯ СИНДРОМУ САМОЗВАНЦЯ

Для подолання синдрому самозванця, ефективною терапією визнано когнітивно-поведінковий підхід. Він спрямований на аналіз та подолання негативних думок, що заважають внутрішньому визнанню успіхів.

Інші методи, такі як письмова терапія, також можуть виявитися корисними у процесі організації думок та візуалізації досягнень.

Не дивлячись на ефективність терапії, концепцію синдрому самозванця критикують за те, що вона занадто зосереджена на відповідальності особи, виключаючи аналіз середовища чи структурних проблем, що спричиняють цей синдром.

Зрозуміти синдром самозванця – це крок до самопізнання та подолання внутрішнього конфлікту.

Подолавши цей феномен, людина може розкрити свій справжній потенціал та насолоджуватися заслуженим успіхом.

Також, пропонуємо на нашому просторі пройти тест на виявлення у вас чи у ваших друзів “Синдрому Самозванця”.

Клік на картинці веде на мій профайл з прямими контактами, звертайтеся!

Автор

  • Марія Сибірська

    Фахова психологіня. психотерапевтка, юнгіанка -психоаналітикіня, групова терапевтка, травма терапевтка, спеціаліст з підліткової психотерапіі, дитячо-батьеівські стосунки. з грунтовним 6-ти річним клінічним досвідом роботи. За рік буду сертифікована сімейним психотерапевтом. Співзасновниця в Простір психологів. Являюся волонтером руху психологічної допомоги по підлітковим травмам під час війни.

    Переглянути мареріали

Втрата близької людини

1 971

В психотерапії горю та переживанню втрати близької людини надається значна увага. Ці процеси є фундаментом для розуміння та лікування травм. Усі наші втрати, навіть ті, які ми не пам’ятаємо або вважаємо незначними, стають поживним грунтом для формування травматичних досвідів.

Непрожиті, невисловлені емоції та відчуття можуть створити умови для тривалого психологічного дискомфорту.

ALT: ВТРАТА БЛИЗЬКОЇ ЛЮДИНИ. БІЛЬ, ЯК МАРКЕР

Картинку брала звідси

ВТРАТА БЛИЗЬКОЇ ЛЮДИНИ. БІЛЬ, ЯК МАРКЕР

Біль – це завжди такий пам’ятник переживання втрати, де присутня сама людина і присутні й інші оточуючі її люди, тому що під час втрати близьких людей втрачається сама людина. 

Коли ми втрачаємо близьких людей, коли відбуваються якісь навколишні катастрофи – це все одно пов’язано з важливими для нас образами. Ми можемо любити цих людей, це можуть бути навіть наші вороги.

Даже вони  сприймаються як втрати. Саме тому психологи розуміють, що правильне переживання цього непростого процесу -це важливий досвід. 

ВТРАТА БЛИЗЬКОЇ ЛЮДИНИ. ВІДЧУТТЯ ДІТЕЙ

Тому що якщо перервати збудження дитини на піку, то на цьому місці фіксується травма. Людина може проживати її все життя, це не може її дати спокій. Для того щоб навчитися переживати це, у будь-якої людини існує можливість насправді у вигляді страждань. 

Страждання складають ядро будь-якого будь-якого процесу горювання. Акт процесу страждання психологи називають феноменом болю. А саме страждання – це трохи більше ніж просто біль.

ALT: Для того щоб навчитися переживати це, у будь-якої людини існує можливість насправді у вигляді страждань. 

Картинку брала звідси

ВТРАТА БЛИЗЬКОЇ ЛЮДИНИ. ПРОЦЕСИ ПЕРЕЖИВАННЯ ГОРЮВАННЯ

Коли в нас настільки сильні переживання, ми не готові терпіти й відчуваємо їх, як біль. Проте у той же час, по-перше, йде посилання у навколишній світ, що людині погано. І ці процеси спонукають вжити заходів, спрямованих на полегшення цього болю та, відповідно, страждань.

По-друге, спонукають вжити заходів, спрямованих на полегшення цього болю й відповідно, страждань, йде дуже серйозна функція – коли світ згуртовується довкола людини, яка зазнає цього болю. 

І тоді в нас виникають страждання. Іноді цей біль і страждання захоплюють тіло повністю, і тут важливо розуміти, здорове страждання в людини чи ні. 

Так, це дуже короткий період, вони не можуть тривати довго, тому що якщо у нас немає іншого сенсу, якщо ми його не знаходимо після втрати, то ми перестаємо жити. І щойно в нас відбувається щось живе, ми переходимо в страждання.

Якщо вього цього в нас немає, якщо ми не виявляємо в собі цього сенсу, якщо ми його не знаходимо одразу ж,  тоді ця біль взагалі переростає у хронічний захист. І проживається, як  найважливіший сенс у нашому житті.

Ось чому працювати з травою дуже важко. Людина починає захищати, те, яке залишилося в неі майже як  єдиний сенс, в якому вона проживає ізабрати у людини цей сенс майже неможливо. 

ВТРАТА БЛИЗЬКОЇ ЛЮДИНИ. ПРОЦЕСИ ПЕРЕЖИВАННЯ ГОРЮВАННЯ ПОВИНІ БУТИ ПОРУЧ ІЗ БЛИЗЬКИМИ

Картинку брала звідси

ВТРАТА БЛИЗЬКОЇ ЛЮДИНИ. ФАЗИ ПРОЖИВАННЯ ГОРЯ

Для переживання горя необхідно підготуватися до п’яти фаз:

  1. Фізичне відчуття болю: розрив між тим, що ми думаємо, і тим, що відбувається. Це стає настільки несподівано, що людині перестає вистачати повітря, виникає токсичне переживання та фізична напруга.
  2. Поглинання втраченим образом: людина починає бути поглинутою втраченим образом.
  3. Самозвинувачення: людина відчуває, що робить щось не так, шукає причини, чому все так сталося.
  4. Фізичне нездатність терпіти: виникають ворожі реакції на спроби підтримки.
  5. Ізоляція: людина ізолюється, переживши марні спроби зберегти образ втраченої особи, виникає відчуття фіаско.

ВТРАТА БЛИЗЬКОЇ ЛЮДИНИ. НАСЛІДКИ НЕ ПРОЖИВАННЯ ТРАВМИ ВТРАТИ

 У кожної людини свої нюанси індивідуально. Деякі пролітають перші три фази, і взагалі нічого не відчувають.  взагалі вони не помічають. А потім  проживають десь там вже далеко.

Людина починає повертатися і в цьому плані дуже важливо розуміти навіть що за термінами це нормально вважається до 9 місяців.  Все залежить Наскільки людина вкладає сенс у те, що чи кого втрачає.

Найважчі втрати – дитини. І в роботі, і в проживанні. Якщо людина проскакує момент горювання, то буде проживати як травму. І якщо не проживе, закапсулює, побудує захист і це надовго. 

Є зворотна реакція, коли людина йде в звинувачення себе та інших, і це теж довго. Ранні травматичні переживання і людина втрачає суть того, що було суттю її переживань. Наприклад того родича, який був травматичним об’єктом. І вина може не проходити роками.

Насправді формується ще одна стадія. Тідентифікація себе з травматичним переживанням. І це якраз тоді, дуже важка частина психртерапії. Капсультоване переживання горя. Втрата дітей до цього відноситься.

Діти є сенсом життя, є травматичним переживанням. розтягнутим у часі. Свого роду розтягнутий суїцид.

Картину брала звідси

ВТРАТА БЛИЗЬКОЇ ЛЮДИНИ. ВАЖЛИВІ АСПЕКТИ ПРИ ПРОЖИВАННІ ГОРЮВАННЯ

Важливим аспектом є те, що горе та втрати мають бути прожиті. Це означає, що необхідно не лише визнати свій біль, але й дозволити собі відчути його повністю, дати собі час на те, щоб пережити всі етапи горювання.

І на жаль, в нашому суспільстві поки що немє культури  проживання горя та втрати.  Але для психічного здоров’я важливо дозволити собі бути слабким і відчувати горе.

Прийняття не означає повне зникнення болю або забуття втрати, але вказує на здатність жити далі, знаходячи нові сенси та радість у житті. Психотерапія допомагає розібратися з кожним з цих етапів, забезпечуючи безпечне середовище для вираження емоцій та пошуку шляхів до відновлення.

ДИТЯЧЕ ГОРЕ

Окрему увагу варто приділити дитячому горю. Діти переживають втрату по-різному, залежно від віку, розвитку та індивідуальних особливостей. Важливо створити умови, за яких дитина може висловити свої почуття та думки.

Дорослі повинні бути готові відповісти на питання дитини про смерть та втрату, використовуючи просту, але чесну мову.

Література, казки та мистецтво можуть стати потужними інструментами для допомоги дітям та дорослим у процесі горювання. Через творчість можна висловити емоції, які важко артикулювати словами.

Живопис, ліплення, письмо або музика дозволяють зовнішньо виразити внутрішній світ, сприяючи процесу самолікування та самопізнання.

Дорослі повинні бути готові відповісти на питання дитини про смерть та втрату

Картинку брала звідси

ВТРАТА БЛИЗЬКОЇ ЛЮДИНИ. ВПЛИВ НА ФІЗИЧНИЙ СТАН

Переживання втрати та горе можуть суттєво вплинути на фізичне здоров’я людини. Стрес, пов’язаний з глибоким емоційним болем, може призвести до зниження імунної відповіді, збільшення ризику розвитку депресії, анксіозності та інших психосоматичних розладів. Тому підхід до лікування горя повинен бути комплексним, з увагою не лише до психологічного, але й до фізичного здоров’я.

Залучення до фізичних вправ, таких як йога, медитація або просто регулярні прогулянки на свіжому повітрі, може допомогти знизити рівень стресу та покращити загальний емоційний стан. Також важливо звертати увагу на харчування, сон та соціальну підтримку як елементи, що сприяють відновленню.

Крім того, важливо розуміти, що горе може виявитися в різних формах та масках. Деякі люди можуть вдаватися до роботи або інших видів активності як способу відволіктися від болю.

Хоча такі стратегії можуть бути корисними на короткострокову перспективу, вони не замінюють необхідності проживання та обробки горя.

В процесі відновлення після втрати можуть виникнути нові перспективи на життя та нові цінності. Люди часто знаходять новий сенс у допомозі іншим, хто переживає подібні втрати, або вкладають свою енергію в соціальні проєкти або творчість.

Це демонструє, що навіть у глибокому горі та втраті може зародитися нове життя та надія.

ВИСНОВКИ

Горе та переживання втрати є універсальними досвідами, що торкаються кожної людини на певному етапі життя. Психотерапія надає важливі інструменти для розуміння, проживання та адаптації до цих глибоко особистісних викликів.

Важливо підкреслити, що кожен процес горювання є індивідуальним, і немає єдиного “правильного” способу переживати втрату.

Процес горювання може відкрити двері до нового саморозуміння та особистісного зростання. Через прийняття та працю з власними емоціями людина може знайти новий сенс життя, зміцнити відносини з оточуючими та навіть розвинути нові якості, такі як співчуття та емпатія.

Підтримка — ключ до успішного проходження через процес горювання. Це може бути підтримка близьких, друзів, груп підтримки, або професійна допомога психотерапевта. Важливо знати, що допомога доступна і що немає сорому у пошуку підтримки.

Завершуючи, важливо пам’ятати, що горе та втрата — це не тільки про біль та страждання, але й про можливість зростання, зміни та знаходження нових шляхів. Процес горювання вимагає часу, терпіння та самоспівчуття, але з правильною підтримкою та ресурсами, відновлення та адаптація є цілком можливими.

ПІДБІР ФАХІВЦІВ

Звертайтеся, будь ласка до спеціалістів Психологічного простору! Я та мої колеги завжди будемо раді вам допомогти

Клік на картинці веде на мій профайл з прямими контактами, звертайтеся!

Автор

  • Марія Сибірська

    Фахова психологіня. психотерапевтка, юнгіанка -психоаналітикіня, групова терапевтка, травма терапевтка, спеціаліст з підліткової психотерапіі, дитячо-батьеівські стосунки. з грунтовним 6-ти річним клінічним досвідом роботи. За рік буду сертифікована сімейним психотерапевтом. Співзасновниця в Простір психологів. Являюся волонтером руху психологічної допомоги по підлітковим травмам під час війни.

    Переглянути мареріали

Стиль, орієнтований на теперішнє

726

Стиль, орієнтований на теперішнє у сучасному динамічному світі, де культура постійної зайнятості та планування на майбутнє часто залишає мало місця для “тут і зараз“, набуває особливої актуальності. Стиль орієнтований на теперішнє може допомогти вам зосередитися на теперішньому моменті та відпустити минуле, впливаючи на спосіб, яким ми сприймаємо себе, оточуючих та світ загалом.

ЯК СТИЛЬ, ОРІЄНТОВАНИЙ НА ТЕПЕРІШНЄ ВПЛИВАЄ НА ПСИХОЛОГІЧНЕ БЛАГОПОЛУЧЧЯ

Орієнтація на стиль, орієнтований на теперішнє сприяє розвитку позитивних емоційних станів, покращує концентрацію уваги та підвищує загальне задоволення життям. Люди, які живуть “тут і зараз”, частіше відчувають вдячність, радість та щастя від простих речей, а також краще справляються з викликами та стресом.

Практичне застосування В СТИЛІ, ОРІЄНТОВАНОМУ НА ТЕПЕРІШНЄ

У психотерапевтичній практиці стиль, орієнтований на теперішнє використовується для допомоги клієнтам у досягненні емоційної рівноваги та самопізнанні. Техніки усвідомленості, дихальні вправи, медитація та рефлексія є лише деякими з інструментів, які сприяють зосередженню на теперішньому моменті.

Роль усвідомленості у сучасній психології сфокусованій на теперішньому

Техніка усвідомленності (Майндфулнес) є одним з основних компонентів стилю, орієнтованого та теперішнє. Вона передбачає уважне та безсудне спостереження за своїми думками, емоціями та відчуттями у поточний момент. Усвідомленість допомагає людині стати більш присутньою у своєму житті, зменшити вплив автоматичних негативних думок та емоційних реакцій.

Практичні вправи на розвиток усвідомленості

  1. Дихальні техніки. Прості дихальні вправи можуть допомогти зосередитися на теперішньому моменті та заспокоїти розум.
  2. Медитація. Регулярна медитація сприяє глибшому розумінню внутрішнього світу та розвитку здатності залишатися усвідомленим навіть у стресових ситуаціях.
  3. Усвідомлене харчування. Практика, що передбачає повільне та уважне споживання їжі, зосередження на смаку, запаху та текстурі продуктів.
  4. Ходьба усвідомленістю. Прогулянки, під час яких увага зосереджена на відчуттях у тілі, звуках навколишнього середовища та власних думках без оцінювання.
Переваги орієнтації на теперішнє Виклики на шляху до орієнтації на теперішнє
Зниження рівня стресу та тривожності

Збільшення емоційної регуляції та стійкості		Можуть перешкоджати автоматичні негативні думки, зовнішніми факторами, наприклад, постійними відволікаyнями у сучасному світі, або ж відсутністю практики та навичок усвідомленості
Поглиблення відчуття щастя та вдоволення від життя
Покращення концентрації уваги та пам’яті
Порівняльна таблиця переваг та викликів

Глибше розуміння усвідомленості в стилі, сфокусованому на теперішнє

Усвідомленість не просто дозволяє людині залишатися в теперішньому моменті, але й сприяє глибшому самопізнанню. Практикуючи усвідомленість, люди вчаться спостерігати за своїми думками та емоціями без оцінки чи критики. Це сприяє розвитку більш співчутливого ставлення до себе та інших, а також допомагає розпізнавати власні потреби та бажання.

стиль, орієнтований на теперішнє, як Вплив на фізичне здоров’я

Дослідження показують, що орієнтація на теперішнє може мати позитивний вплив не лише на психологічне, але й на фізичне здоров’я. Регулярна практика усвідомленості була пов’язана зі зниженням артеріального тиску, покращенням сну, зменшенням симптомів хронічного болю та покращенням імунної системи.

Орієнтація в стилі, орієнтваному на теперішнє в роботі та навчанні

У професійному житті та під час навчання зосередження на теперішньому моменті може покращити продуктивність та ефективність. Це допомагає зменшити рівень відволікань, покращити увагу та концентрацію, а також сприяє кращому запам’ятовуванню інформації. Практика усвідомленості може допомогти працівникам та студентам краще справлятися зі стресом та зберігати емоційну стійкість.

стиль, орієнтований на теперішнє, як стратегія для інтеграції усвідомленості у повсякденне життя

  1. Почніть з невеликих кроків. Встановіть короткі періоди для практики усвідомленості протягом дня, наприклад, 5-10 хвилин щоранку.
  2. Використовуйте техніки. Застосунки для медитації та усвідомленості можуть бути корисними для початківців та допомогти у відстеженні прогресу.
  3. Інтегруйте усвідомленість у звичні діяльності. Практикуйте усвідомлене харчування, ходьбу або навіть усвідомлене слухання музики чи розмови з близькими.
  4. Запишіть свої думки та відчуття. Ведення щоденника усвідомленості може допомогти відстежити ваші думки та емоції та спостерігати за змінами у вашому ставленні до життя.


Історія № 1

Клієнт, молода людина, 23 роки. Працював у великій IT-компанії, де терміни та вимоги до проєктів часто призводили до високого рівня стресу. Він почав помічати, що це негативно впливає на його здоров’я та взаємини з колегами. Шукаючи способи зменшення стресу, Олексій звернувся до практики міндфулнес.

Він почав з простих дихальних вправ, які виконував щоранку перед роботою та в моменти, коли відчував напругу протягом дня. Згодом Олексій інтегрував медитації у свій щоденний розклад, виділяючи 15 хвилин на усвідомленість ввечері. Ці зміни допомогли йому не лише зменшити рівень стресу, але й покращити концентрацію та продуктивність на роботі.

Олексій розповідав, що колеги помітили, що він став спокійнішим і більш врівноваженим. А він сам відчув, що став краще управляти своїми емоціями та реакціями. Практика міндфулнес допомогла Олексію не лише впоратися з професійними викликами, але й знайти більше радості та задоволення у повсякденному житті.

Історія № 2

Дівчинка-підліток, 16-років, учениця середньої школи, стикалася з тиском через академічні вимоги та соціальні очікування. Вона часто відчувала тривогу перед важливими іспитами та була самокритичною щодо свого соціального статусу серед однолітків.

Після відвідування семінару з міндфулнес у школі Софія вирішила спробувати ці техніки, щоб знайти спокій та покращити своє самопочуття.

Вона почала з коротких медитацій по 5-10 хвилин щодня, зосереджуючись на своєму диханні та відчуттях у тілі. З часом Софія додала практику усвідомленої прогулянки, слухаючи звуки природи та відчуваючи навколишнє середовище без відволікань на гаджети.

Ці зміни допомогли їй не лише зменшити тривогу, але й покращити якість сну та відносини з друзями. Софія знайшла в усвідомленості інструмент, який допомагає їй залишатися спокійною та зосередженою, навіть у стресових ситуаціях.

Обидві історії демонструють, як практика міндфулнес може позитивно вплинути на життя людей різного віку та з різними викликами, допомагаючи їм знайти внутрішній спокій та покращити якість життя.

висновок

Орієнтація на теперішні події є важливим аспектом психологічного здоров’я та благополуччя. Розвиток усвідомленості та навичок присутності у поточному моменті може значно покращити якість життя, сприяти емоційній рівновазі та допомогти людині відчути більше радості та задоволення від кожного дня. Регулярна практика та відданість процесу є ключовими факторами на шляху до досягнення цих цілей.

Якщо ви шукаєте спосіб покращити своє життя, стиль орієнтований на теперішнє може бути для вас.

Знайти спеціаліста, який допоможе вам в цьому можна на нашому Просторі Психологів.

Автор

  • Марія Сибірська

    Фахова психологіня. психотерапевтка, юнгіанка -психоаналітикіня, групова терапевтка, травма терапевтка, спеціаліст з підліткової психотерапіі, дитячо-батьеівські стосунки. з грунтовним 6-ти річним клінічним досвідом роботи. За рік буду сертифікована сімейним психотерапевтом. Співзасновниця в Простір психологів. Являюся волонтером руху психологічної допомоги по підлітковим травмам під час війни.

    Переглянути мареріали

Підтримуючий стиль психотерапії

775

Підтримуючий стиль психотерапії спрямований на створення безпечного, довірливого та емпатійного середовища для клієнта.

Основною метою є допомога клієнту в усвідомленні своїх почуттів, зміцненні самооцінки та знаходженні ресурсів для вирішення проблем.

Цей підхід особливо корисний для клієнтів, які переживають стрес, тривогу, депресію або інші емоційні труднощі.

Підтримуючий стиль психотерапії. Основні характеристики

В підтримуючому стилі психотерапії використовуються наступні методики:

  1. Емпатія. Терапевт активно слухає клієнта, намагаючись зрозуміти його почуття і переживання з його точки зору. Висловлювання емпатії допомагає клієнту відчути, що його розуміють і приймають.
  2. Безоціночність. Терапевт утримується від суджень або критики, створюючи таким чином безпечне середовище для клієнта. Це сприяє розвитку довіри між клієнтом і терапевтом.
  3. Підтримка і заохочення.Терапевт підкреслює сильні сторони клієнта і заохочує його до використання своїх ресурсів для подолання труднощів. Позитивна підкріплення допомагає клієнту відчути власну компетентність і здатність до змін.
  4. Активне слухання. Терапевт уважно слухає клієнта, використовуючи техніки рефлексії, перефразування і уточнення, щоб продемонструвати своє розуміння і підтримку. Це дозволяє клієнту глибше усвідомити свої почуття і думки.
  5. Турбота і прийняття. Терапевт демонструє щиру турботу про благополуччя клієнта, приймаючи його таким, яким він є. Це допомагає клієнту відчути себе цінним і важливим.

Як використовують підтримуючий стиль психотерапії?

Використовуючи підтримуючий стиль в психотерапії ми працюємо за наступним сценарієм:

  1. Створення безпечного простору. Важливо, щоб клієнт почувався в безпеці та комфортно на кожній сесії. Це включає фізичний комфорт (зручне місце, приємне оточення) та емоційну безпеку (конфіденційність, повага).
  2. Підтримка під час кризових ситуацій. Підтримуючий стиль особливо ефективний під час криз або стресових ситуацій, коли клієнту потрібна емоційна підтримка і стабільність. Терапевт допомагає клієнту заспокоїтися, стабілізувати емоції і знайти шляхи виходу з кризи.
  3. Робота з самооцінкою. Терапевт допомагає клієнту виявити і змінити негативні переконання про себе, підкріплюючи позитивні якості і досягнення. Це сприяє підвищенню самооцінки і впевненості в собі.
  4. Зміцнення внутрішніх ресурсів. Терапевт допомагає клієнту виявити його внутрішні ресурси і можливості, які можуть бути використані для подолання труднощів. Це може включати роботу з минулим досвідом успіхів і досягнень.
  5. Забезпечення емоційної підтримки. Терапевт присутній для клієнта, коли той переживає складні емоції, підтримуючи його в процесі їх усвідомлення і вираження. Це допомагає клієнту не відчувати себе самотнім у своїх переживаннях.

Переваги підтримуючого стилю

Перевагами підтримуючого стилю в психотерапії можуть бути наступні дії:

  • Підвищення самооцінки. Позитивна підтримка допомагає клієнту відчути себе більш впевненим і цінним.
  • Зміцнення довіри. Безоціночне і емпатійне ставлення сприяє розвитку довіри між терапевтом і клієнтом.
  • Зменшення тривоги і стресу. Підтримуючий стиль допомагає клієнту почуватися менш тривожним і більш спокійним у важких ситуаціях.
  • Розвиток емоційної стабільності. Підтримка з боку терапевта допомагає клієнту краще справлятися з емоційними коливаннями і стабілізувати свій емоційний стан.

Недоліки підтримуючого стилю

Недоліками підтримуючого стилю в психотерапії можуть бути наступні дії:

  • Можлива залежність. Існує ризик, що клієнт може стати надто залежним від підтримки терапевта і не розвинути власні навички саморегуляції.
  • Повільний прогрес. Підтримуючий підхід може бути менш ефективним у випадках, коли потрібні більш активні інтервенції для швидкого досягнення змін.
  • Недостатня конфронтація. Якщо терапевт завжди обирає підтримуючий стиль, це може перешкоджати виявленню і подоланню деструктивних патернів поведінки.

Висновок

Підтримуючий стиль психотерапії є цінним підходом, який сприяє створенню довірливих стосунків між терапевтом і клієнтом, допомагає клієнту почуватися безпечно і підтримано.

Він особливо корисний для клієнтів, які потребують емоційної підтримки і зміцнення самооцінки.

Водночас важливо, щоб терапевт знаходив баланс між підтримкою і необхідною конфронтацією для досягнення позитивних змін у житті клієнта.

Особливо для мене важливо мати в психотерапевтичному альянсі баланс підтримки та фрустрації.

Щоби клієнт пройшов начебто стадію і 6езоговорочної любові від матері, проте й мав змогу не уходити у фантазії з псизотерапевтом а мати змогу залишатися у реальності з присвоєнням собі відповідальності за своє особисте життя і можливістю створити своїх внутрішніх підтримуючих батьків.

Підбір фахівців

В нашому просторі ви завжди маєте змогу звернутися до любого спеціаліста по допомогу та особисто до мене.

Клік на картинці веде на мій профайл з прямими контактами, звертайтеся!

Автор

  • Марія Сибірська

    Фахова психологіня. психотерапевтка, юнгіанка -психоаналітикіня, групова терапевтка, травма терапевтка, спеціаліст з підліткової психотерапіі, дитячо-батьеівські стосунки. з грунтовним 6-ти річним клінічним досвідом роботи. За рік буду сертифікована сімейним психотерапевтом. Співзасновниця в Простір психологів. Являюся волонтером руху психологічної допомоги по підлітковим травмам під час війни.

    Переглянути мареріали

Вільнопротікаючий стиль психотерапії

1 072

Вільнопротікаючий стиль психотерапії є унікальним підходом, який відрізняється від традиційних структурованих методів.

Він виходить за межі конкретних технік та методологій, надаючи клієнту свободу виражати себе в безпечному терапевтичному просторі.

Такий підхід сприяє глибокому самопізнанню та емоційному зціленню, враховуючи унікальність кожної людини.

ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ Вільнопротікаючого стилю терапії

Основні принципи вільнопротікаючого стилю психотерапії бувають наступними:

  1. Директивність. Терапевт надає клієнту можливість самостійно визначати напрямок сесій, спираючись на власні потреби та відчуття.
  2. Гнучкість. Відсутність жорсткої структури або попередньо визначеного плану дозволяє адаптувати процес до поточного емоційного стану та потреб клієнта.
  3. Емпатія та прийняття. Створення атмосфери безумовного прийняття, де клієнт може відчувати себе почутим і зрозумілим без страху осуду.
  4. Використання невербальних засобів. Залучення мистецтва, музики, руху та інших невербальних форм вираження для сприяння самовираженню та емоційному звільненню.

ПЕРЕВАГИ ВІЛЬНОПРОТІКАЮЧОГО СТИЛЮ ПСИХОТЕРАПІЇ

  • Підвищення самосвідомості. Клієнти дізнаються більше про себе, свої емоції, думки та поведінку через вільний вираз та рефлексію.
  • Емоційне зцілення. Вільний простір для вираження пригнічених або неусвідомлених емоцій може сприяти глибокому емоційному зціленню.
  • Розвиток креативності. Невербальні методи дозволяють клієнтам використовувати та розвивати свою креативність як засіб самовираження та самопізнання.
  • Гнучкість у вирішенні проблем. Вільний потік думок та ідей може вести до нових перспектив та рішень особистих проблем.

НЕДОЛІКИ ВІЛЬНОПРОТІКАЮЧОГО СТИЛЮ ПСИХОТЕРАПІЇ

  • Відсутність структури. Для деяких клієнтів відсутність чіткої структури та напрямку може створювати почуття збентеження або невпевненості. Вони можуть відчувати себе втраченими без конкретних вказівок або мети.
  • Ризик відволікань. Без чіткої структури сесії можуть стати надмірно розосередженими або відхилятися від ключових проблем, що потребують адресації.
  • Можливість перевантаження. Відкритий вираз глибоких або придушених емоцій може спричинити тимчасове емоційне перевантаження.
  • Потреба в наставництві. Клієнти можуть потребувати додаткової підтримки для обробки та інтеграції цих емоцій після сесій.
  • Потенційна відсутність конкретних рішеннь. Підхід може бути більше орієнтованим на процес, ніж на досягнення конкретних, вимірних цілей або рішень проблем.
  • Труднощі з прогресом. Для деяких клієнтів відсутність конкретного плану дій або чітких цілей може ускладнити відчуття прогресу.

ТЕРАПЕВТИЧНІ ТЕХНІКИ У ВІЛЬНОПРОТІКАЮЧОМУ СТИЛІ ПСИХОТЕРАПІЇ

Вільнопротікаюча психотерапія використовує ряд технік, які допомагають клієнту відкривати та досліджувати свої внутрішні досвіди, почуття та думки. Ось деякі з них:

  • Мистецтво терапія. Використання малювання, ліплення з глини, роботи з папером чи інших творчих засобів. Це дозволяє клієнтам виразити свої емоції та переживання через творчий процес.
  • Тілесно-орієнтовані методи. Проживання через самовираження в танці та заспокоєння через йогу. Це допомагає клієнтам зв’язатися зі своїми фізичними відчуттями та емоціями на тілесному рівні.
  • Музикотерапія. Слухання або створення музики може допомогти виразити емоції, з якими може бути важко впоратися на словесному рівні.
  • Робота зі сновидіннями: Аналіз сновидінь може надати глибокий внесок у розуміння внутрішнього світу клієнта та його неусвідомлених конфліктів або бажань.

ВЗАЄМОДІЯ З ТЕРАПЕВТОМ

У вільнопротікаючому стилі психотерапії відносини між терапевтом та клієнтом є ключовим елементом лікувального процесу. Терапевт виступає як супутник та підтримка для клієнта, пропонуючи емпатію, сприйняття та розуміння без висунення суджень. Ця динаміка сприяє створенню безпечного середовища, де клієнти можуть відчувати себе вільними ділитися своїми найглибшими думками та емоціями.

ВІЛЬНОПРОТІКАЮЧИЙ СТИЛЬ ПСИХОТЕРАПІЇ. САМОРЕФЛЕКСІЯ ТА ІНТРОСПЕКЦІЯ

Вільнопротікаючий стиль психотерапії заохочує глибоку саморефлексію та інтроспекцію. А також, дозволяє клієнтам замислитися над своїм внутрішнім світом та його впливом на їхнє життя. Через такий самоаналіз клієнти часто досягають значних прозрінь щодо своїх поведінкових патернів. Емоційні реакції та міжособистісні відносини теж є важливим кроком на шляху до змін та особистісного зростання.

ВІЛЬНОПРОТІКАЮЧИЙ СТИЛЬ ПСИХОТЕРАПІЇ. ПЕРСОНАЛІЗОВАНИЙ ПІДХІД

Вільнопротікаючий стиль психотерапії вирізняється високим ступенем персоналізації, адаптується під унікальні потреби, цілі та обставини кожного клієнта.

Такий індивідуалізований підхід дозволяє клієнтам відчувати, що їхній особистий досвід важливий і цінний. А процес терапії відповідає їхньому власному шляху самовдосконалення.

Розглянемо кілька кейсів, які ілюструють застосування вільно-протікаючого стилю психотерапії у роботі з клієнтами.

ПРИКЛАД № 1: РОБОТА З ТРИВОГОЮ ЧЕРЕЗ САМОВИРАЖЕННЯ

Проблематика клієнта: Анна, 30-річна, звернулася за допомогою через загальну тривогу та відчуття пригніченості у соціальних ситуаціях. Вона часто відчувала себе “заблокованою” і нездатною виразити свої думки та почуття.

Підхід: Терапевт застосував вільно-протікаючий стиль, надаючи Анні простір для вільного вираження своїх думок та емоцій без страху судження.

Результат: Анна відчула значне зменшення тривожності та покращення у вираженні себе. Вона навчилася краще розуміти свої емоційні реакції та знайшла засоби для їх регулювання.

ПРИКЛАД №2: ГЛИБОКЕ САМОРОЗУМІННЯ ЧЕРЕЗ МРІЙЛИВІСТЬ

Проблематика клієнта: Михайло, 42 роки, зазнавав постійного внутрішнього конфлікту та незадоволення своїм життєвим шляхом. Він відчував, що не живе “своїм” життям.

Підхід: В рамках вільно-протікаючої терапії, терапевт заохочував Михайла до глибокої інтроспекції та мрійливості.

Результат: Михайло досяг значного прогресу у розумінні себе та своїх внутрішніх конфліктів. Він зміг знайти нові напрямки у своїй кар’єрі та особистому житті, що відповідали його справжнім бажанням.

ПРИКЛАД № 3: ПЕРЕОСМИСЛЕННЯ ТРАВМИ ЧЕРЕЗ ВІЛЬНЕ АСОЦІЮВАННЯ

Проблематика клієнта: Ірина, 28 років, страждала від наслідків дитячої травми. Вона мала труднощі з довірою до інших і відчувала глибоку самотність.

Підхід: Використовуючи техніку вільного асоціювання, терапевт допоміг Ірині дослідити її спогади та емоції, пов’язані з травмою. Цей процес дозволив Ірині виразити болючі почуття, які вона довго придушувала, та почати процес зцілення.

Результат: Ірина відчула значне полегшення після того, як змогла відкрито висловити та працювати над своїми травматичними спогадами. Вона навчилася краще розуміти вплив свого минулого на сьогодення та розробила стратегії для побудови здорових відносин.

ВИСНОВКИ

Вільнопротікаючий стиль психотерапії пропонує унікальний та гнучкий підхід до самопізнання та самовираження, але він може не підходити кожному. Важливо, щоб терапевти враховували індивідуальні потреби, стиль спілкування та емоційну готовність клієнта при виборі та адаптації психотерапевтичних методик.

Якщо вам більше імпонує данне направлення при роботі з психотерапевтом, ви можете вибрати собі потрібного спеціаліста з Простору Психологів чи звернутися до мене.

Клік на картинці веде на мій профайл з прямими контактами

Автор

  • Марія Сибірська

    Фахова психологіня. психотерапевтка, юнгіанка -психоаналітикіня, групова терапевтка, травма терапевтка, спеціаліст з підліткової психотерапіі, дитячо-батьеівські стосунки. з грунтовним 6-ти річним клінічним досвідом роботи. За рік буду сертифікована сімейним психотерапевтом. Співзасновниця в Простір психологів. Являюся волонтером руху психологічної допомоги по підлітковим травмам під час війни.

    Переглянути мареріали