Вікторія Бардаченко

Підліткова психологія

1 939

В сфері сучасної психології підліткова психологія є однією з найбільш досліджуваних галузей, адже не лише фахівцям у “Просторі Психологів” відомо, що підлітковий вік є періодом значних змін, які стосуються як фізичного, так і психологічного розвитку майбутньої дорослої особистості.

В цій статті, через призму власного досвіду надання психологічної допомоги підліткам та їх близьким, я розгляну основні аспекти підліткової психології, зокрема:

  • фізичний розвиток,
  • соціальний розвиток,
  • психічне здоров’я,
  • сексуальний розвиток,
  • проблеми, пов’язані зі стресом та депресією
  • тощо.
Фейсбук-сторінка авторки та психологині відкриється у новому вікні

ФІЗИЧНИЙ РОЗВИТОК ПІДЛІТКІВ

Загальновідомо, що підлітковий вік є періодом значних фізичних змін і нерідко в цьому віці, молодь може справляти досить незграбне враження, передовсім тому, що різко змінюється їхнє тіло.

Зокрема, за рахунок того, що в залежності від індивідуальний особливостей, але у всіх піділітків відбуваються:

  • стрімкий ріст тіла,
  • розвиток гормональної системи,
  • зміни в голосі,
  • поява первинних статевих ознак
  • тощо.

На практиці, множинність та різна інтенсивність таких змін досить часто спричиняють характерні для психології підлітків негативні наслідки, як-от нестабільність настрою, депресію, невпевненість у собі тощо

Відтак для забезпечення належного розвитку підліткової особистоті дуже важливо, щоби у процесі зазнання фізичних змін — “майже доросла дитина” отримувала ефективну підтримку, причому не лише від батьків та інших близьких людей, а й від фахового і досвідченого психолога.

ПСИХІЧНЕ ЗДОРОВʼЯ ПІДЛІТКІВ

Підлітковий вік — це також період значних змін у психічному розвитку, бо саме у цей час розвивається самооцінка, формується ідентичність, рівень домагань, сексуальна орієнтація, рольові позиції в соціумі тощо.

З іншого боку, дуже часто підлітки можуть відчувати невпевненість у собі, почуття самотності та ізоляції від оточуючих, а також можуть з’являтися певні проблеми зі сном, депресією та тривожністю.

Практика доводить, аби допомогти підлітку зберегти психічне здоров’я — важливо створювати умови для його саморозвитку та самовираження, а саме:

  • дозволяти підлітку вільно виражати свої думки та почуття,
  • підтримувати його у виборі життєвого шляху,
  • розглядати проблеми з депресією та тривожністю як серйозні проблеми, за яких потрібно звернутися по професійну допомогу
  • тощо

СЕКСУАЛЬНИЙ РОЗВИТОК ПІДЛІТКІВ

Підлітковий вік є періодом, коли підлітки досліджують свою сексуальність та формують свої статеві ідентичності, а це, нерідко, може бути важким і складним процесом не лише для майбутніх дорослих, а і для їхніх батьків, опікунів та/або близьких.

На мій погляд, батькам підлітків важливо:

  • бути здатними відверто розмовляти з підлітками про безпечну сексуальну поведінку та фізичне здоров’я в цілому,
  • дозволяти тінейджерам вільно виражати свої думки та почуття,
  • підтримувати відкритий та довірливий взаємозв’язок, який дозволить підлітку дізнатися більше про своє тіло та статеву ідентичність “не на вулиці з вуст хуліганів”.

Окрім цього, практика підтверджує, що важливо забезпечити підлітку безпечні умови для дослідження своєї сексуальності та підтримувати його рішення щодо своєї статевої ідентичності.

Водночас, якщо підліток має такі запитання щодо своєї сексуальності, на які у батьків немає ні ґрунтовних відповідей, ні часу — варто звернутися по професійну допомогу до психологів, кваліфікованих саме у царині підліткової психології, підібрати яких, до речі, можна у спеціальному розділі “Простору Психологів”.

СОЦІАЛЬНИЙ РОЗВИТОК У ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ

Підлітковий вік є періодом формування соціальних відносин та відкриття нових досвідів.

Зокрема, часто підлітки стикаються зі складнощами, пов’язаними зі зміною соціального середовища, новими вимогами до них, взаємодією зі своїми однолітками та розвитком відносин з батьками та опікунами.

Одним із головних завдань соціального розвитку підлітка є формування відносин зі своїми однолітками та іншими людьми відповідно до їхніх потреб та очікувань, тому однією з важливих складових психологічної допомоги тінейджерам є навчити підлітків спілкуватися з іншими та розвивати навички конструктивної взаємодії з оточуючими.

Також буває потрібно попрацювати над розвитком у підлітків навичок самостійного рішення проблемних ситуацій та здатності до критичного мислення, що дозволяє їм краще орієнтуватися у соцільно-побутових ситуаціях та ухвалювати відповідальні рішення у своєму житті.

РОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ ПІДЛІТКА

Позаяк підлітковий вік є періодом, коли особистість розвивається та формується, саме у цей час “майже дорослі” активно досліджують свої інтереси, цінності, орієнтації та переконання, що, звісно ж впливає на їхній світогляд та поведінку.

Тому важливо допомагати підліткам розвивати позитивну самооцінку, самоповагу та самодостатність, адже це ті якості, що дозволять їм упевнено ставитися до себе та оточуючих у майбутньому.

Для розвитку позитивної самооцінки підлітків, зазвичай, достатньо коректно роз’яснити, що їхні недоліки та помилки є нормальними та що потрібно робити з них висновки, а не шукати якісь вигадані проблеми в собі.

Інколи також доцільно навчати підлітків підтримувати позитивний внутрішній діалог та прагнути до саморозвитку особистості завдяки дослідженню нової інформації з надійних джерел та практикуванню принципів, що характеризують поведінку дорослих індивідів.

РОЗУМОВИЙ РОЗВИТОК ПІДЛІТКІВ

Підлітковий вік — це період швидкого розумового розвитку, коли “вчорашні діти” бурхливо розвивають свої когнітивні та інтелектуальні здібності (ерудицію).

У цей період, аби допомогти підліткам ефективніше вирішувати складні завдання та приймати рішення, батькам особливо важливо подбати про:

  • опанування способами критичного мислення,
  • здатність тверезо аналізувати проблемні ситуації,
  • спроможність контролювати емоції,
  • схильність розвивати вроджені здібності
  • тощо.

Власне, підлітки повинні навчитися аналізувати та оцінювати інформацію, яку вони отримують з різних джерел, в тому числі з соціальних мереж та інтернет-ресурсів саме у цей перехідний період.

Бо лише навчившись розуміти інформацію, а також розрізняти, які її складові є неправдивими чи необ’єктивними — “без п’яти хвилин дорослий” зможе стати відповідальним та свідомим громадянином.

ПРОБЛЕМИ У ПІДЛІТКОВІЙ ПСИХОЛОГІЇ

Як показує безпосередня практика психологічної допомоги, підлітковий вік може бути важким часовим відтинком, адже і вчорашнім дітям, і їхньому оточенню (батьки, опікуни, близькі) які стикаються з багатьма фізичними, емоційними та соціальними проблемами у житті підлітків може бути дуже складно його пережити не лише без втрат, а й, так би мовити, зі здобутками.

На мій погляд, варто детальніше розглянути деякі з основних психологічних проблем, що пов’язані з підлітковою психологією.

  1. Ідентичність та самооцінка

Підлітки переживають важливий етап в розвитку своєї ідентичності, що може викликати проблеми з самооцінкою та відчуття незадоволеності своїм зовнішнім виглядом, поведінкою, інтересами та здібностями, а це, у свою чергу, може призвести до стресів, депресії та низької самооцінки.

  1. Соціальна адаптація та стосунки з ровесниками

У підлітковому віці особливо важливо мати друзів та відчувати підтримку з боку ровесників. Проте, нерідко підлітки стикаються з проблемами в стосунках із ровесниками, зокрема, небувалого раніше поширення останнім часом набули такі явища як зневага, відчуження, булінг (цькування), результатами яких, врешті-решт, нерідко стають схильність тінейджерів до соціальної ізоляції, депресії та навіть суїцидальних думок.

  1. Сімейні проблеми

Сімейні проблеми, як-от розлучення батьків, сімейне насилля, недостатня підтримка з боку батьків, також можуть викликати емоційний стрес у підлітків. Це може призвести до проблем у школі, здоров’ї та поведінці.

  1. Проблеми залежності

Загальновідомо, що саме у перехідному віці, особливо під час вступу до старшої школи у підлітків можуть з’являтися проблеми залежності, зокрема:

  • Наркотики і алкоголь:

Багато підлітків починають експериментувати з наркотиками і алкоголем в цьому віці, а це нерідко, призводить до ризикованої чи безвідповідальної поведінки, наприклад водіння під впливом алкоголю чи блукання вулицями напідпитку, кожне з яких може призвести до аварій, травмувань та, на жаль, навіть катастфрофічних наслідків.

  • Геймінг та інтернет-залежність:

Підлітки проводять багато часу граючись в комп’ютерні ігри або переглядаючи відео в Інтернеті, а це — цілком здатне призвести до відчуття у них відсутності контролю та/або соціальної ізоляції тощо.

  • Їжа і забруднення їжі:

У підлітковому віці часто з’являється орієнтація на швидку їжу та снеки, які містять велику кількість цукру, солі та насичених жирів тощо, а це, своєю чергою, може призвести до надмірної ваги, проблем зі здоров’ям та розвитку шкідливих звичок.

  • Тютюнопаління:

Підлітки можуть почати курити (палити), що може призвести до проблем зі здоров’ям, таких як рак легенів, а також до соціальної відчуженості.

  • Азартні ігри:

Деякі підлітки можуть розвивати залежність від азартних ігор, таких як покер або слот-машини, що може призвести до фінансових проблем та тієї ж, уже неодноразово згадуваної соціальної відчуженості.

Як показує практика, щоби дієво допомогти підліткам уникнути будь-яких “проблем залежності”, батькам чи близьким важливо не лише забезпечити підліткам належну підтримку, а й сприяти розвитку здорового способу життя, виховувати відповідальність і самоконтроль тощо.

ЗДОРОВʼЯ ТА ХВОРОБА У ПІДЛІТКОВІЙ ПСИХІАТРІЇ

Підлітковий вік, багато в чому, є критичним періодом у розвитку людини, коли можуть виникати різноманітні проблеми, пов’язані з психічним здоров’ям.

З одного боку, підлітковий вік може бути періодом здоров’я та розвитку, а з іншого – періодом ризиків та проблем.

Розглянемо детальніше “континуум здоров’я та хвороби” у підлітковій психіатрії.

По-перше, здоровий розвиток у підлітковому віці передбачає:

  • наявність позитивного самовизначення,
  • задоволення своїми ролями та відносинами,
  • взаємодію з батьками та ровесниками,
  • здоровий спосіб життя,
  • підтримку та розуміння від своїх батьків та ровесників,
  • спроможність розвивати соціальні навички та уміння
  • тощо.

По-друге, субклінічна патологія:

  • означає відсутність серйозних психічних проблем, але може виявлятися у вигляді менших емоційних розладів, наприклад, тривоги, депресії, стану напруження.
  • може виникати у зв’язку зі стресом, конфліктами з ровесниками або батьками, проблемами у школі та іншими факторами.

Психічні розлади

Психічні розлади у підлітковому віці можуть бути серйозними та вимагати професійної медичної допомоги. Це можуть бути різні психічні розлади, такі як депресія, тривожні розлади, розлади поведінки, екзистенційні кризи та інші.

Депресія

Депресія є одним з найбільш поширених психічних розладів серед підлітків.

  • Симптоми депресії у підлітків можуть бути відмінними від симптомів дорослих.
  • Підлітки з депресією можуть виявляти більшу летаргію та ізоляцію від суспільства, а також більшу тривогу та страх перед розділенням своїх почуттів з іншими.

Тривожні розлади

Тривожні розлади також можуть виникати у підлітковому віці і виявлятися у вигляді панічних атак, загальної тривоги, фобій та інших симптомів, які можуть бути важкими для управління без допомоги фахівців.

Розлади поведінки підлітків

  • такі як поведінкові проблеми, агресивність та проблеми з контролем, можуть також виникати у перехідному віці.
  • поведінкові порушення можуть бути пов’язані з емоційними розладами, проблемами у взаєминах з батьками та ровесниками, нездоровим способом життя та інше.

Екзистенційні кризи

Екзистенційні кризи можуть виникати у підлітковому віці, коли підлітки починають задавати собі питання про своє місце в світі та сенс свого існування, викликати тривогу і депресію, але також — стати поштовхом для розвитку та самореалізації.

ПІДСУМКИ

Підліткова психологія є важливою галуззю психології загалом та “Простору Психологів” зокрема, адже досліджує розвиток підлітків та допомагає їм виростати у здорові та щасливі особистості.

Підлітковий вік є періодом багатьох змін, викликів, швидкого розумового розвитку та можливостей для саморозвитку і самовдосконалення.

Для підтримки здорового розвитку підлітків важливо:

  • створити сприятливе середовище, в якому вони могли б відчувати підтримку та безпеку,
  • навчити ефективно спілкуватися, вирішувати конфлікти та підтримувати здорові взаємини з оточуючими.

На практиці, підліткова психологія корисна тим, що не лише вивчає особливості розвитку різних аспектів підліткової особистості, таких як емоційний розвиток, соціальна адаптація та інші, а й допомагає набувати знання про ці аспекти батькам, вчителям та іншим дорослим.

Зрештою, кожен підліток є унікальною особистістю з власними потребами, інтересами та проблемами.

Тому для підтримки здорового розвитку підлітків інколи необхідно враховувати їхні індивідуальні особливості уже в процесі надання фахової психологічної допомоги, адже саме цей шлях виявляється таким, що допомагає їм розвиватися в тому напрямку, який є для них найбільш важливим та значущим.

ПІДБІР ФАХІВЦЯ

Щоби отримати кваліфіковану допомогу підліткового психолога звертайтеся до мене або підбирайте фахівців з відповідною експертизою на спеціальній сторінці веб-платформи “Простір Психологів”.

Автор

Самотність

669

В сучасній психології самотність інтерпретується як стан, коли людина відчуває відсутність близьких відносин з іншими людьми і відчуває психологічний дискомфорт від цього стану.

Як свідчить практика надання психологічної допомоги самотнім клієнтам, цей стан може актуалізуватися через різні причини: втрата близьких людей, переїзд в нове місце, розрив стосунків чи навіть відчуття незрозумілості та відокремлення від інших людей, тощо.

Для фахівців у “Просторі Психологів” не секрет, що навіть у світі, де стільки людей мають змогу контактувати за допомогою соціальних мереж та месенджерів — самотність є доволі поширеним явищем, негативні наслідки якого можуть бути як просто відчутними, так і чинити визначальний вплив на психічне та фізичне здоров’я людини.

У цій статті я узагальнено розгляну не лише причини та наслідки самотності, а й методи, що можуть допомогти з нею боротися через призму власного практичного досвіду надання психологічної допомоги клієнтам.

Фейсбук-сторінка авторки та психологині відкриється у новому вікні

ПРИЧИНИ САМОТНОСТІ

Один з основних факторів виникнення та розвитку самотності — втрата близьких людей. Смерть батьків, дітей, чоловіка або дружини може стати дуже важким переживанням, що залишає людину з відчуттям втрати та порожнечі.

Розрив стосунків — також може бути складним, особливо якщо вони були близькими та тривалими, а приводом до їх руйнування стала подружня зрада, обман, віроломство тощо.

Переїзд в нове місце або перехід на нову роботу сприяє виникненню відчуття самотності передовсім тому, що відчуття незнайомості з оточенням та відсутність звичного оточення — можуть залишити людину з відчуттям відокремленості від інших.

Теорія та практика сучасної психології свідчить, що самотність може бути також викликана низкою таких факторів як:

  • соціальна ізоляція,
  • страх соціальної взаємодії,
  • низька самооцінка
  • тощо.

Соціальна ізоляція, як правило актуалізується через відсутність цікавих зв’язків з оточенням, нездатність знайти спільну мову з іншими людьми або недостатнє бажання налагоджувати стосунки з іншими.

Крім того, соціальна ізоляція може стати результатом природного процесу старіння, інвалідності або хронічних захворювань, які обмежують повноту можливостей взаємодії з іншими людьми.

Страх соціальної взаємодії є ще однією поширеною причиною самотності, який виникає тому, що інколи замкнуті люди можуть боятися спілкування з іншими через недостатню впевненість в собі, страх оцінки, образи або негативний досвід в минулому.

Врешті-решт саме страх соціальної взаємодії часто призводить до того, що людина відмовляється від спілкування та взаємодії з іншими людьми, а це — формує сильне почуття відокремленості та самотності.

Низька самооцінка. Клієнти з низькою самооцінкою часто відчувають, що буцімто зовсім не варті любові та поваги інших людей, а це — ускладнює їх здатність налагоджувати стосунки та спілкуватися з іншими людьми.

НАСЛІДКИ САМОТНОСТІ

Практика переконливо доводить, що самотність може мати серйозні наслідки для психічного та фізичного здоров’я людини.

Наприклад, довготривала самотність сприяє розвитку депресії, тривоги та інших психічних розладів, а люди, які відчувають самотність — стають пасивнішими та менш мотивованими щодо досягнення цілей, адже відчувають втому, безнадію та відчуття неповноцінності.

Суто фізичні (психосоматичні) наслідки самотності теж можуть бути серйозними, позаяк, наприклад, довготривала самотність майже завжди призводить до зниження імунної системи, дисфункції лібідо, збільшення ризику розвитку серцево-судинних захворювань тощо.

На практиці, клієнти, які відчувають самотність — мають більшу схильність і до розвитку шкідливих звичок, зокрема паління, вживання алкоголю та/або наркотичних речовин тощо.

Крім того, самотність може вплинути на соціальну та професійну інтеграцію людини.

Люди, які відчувають самотність, мають менш розвинені навички спілкування та взаємодії з іншими, що ускладнює їхнє ставлення до роботи та відносини з колегами.

Більш того, самотні клієнти можуть відчувати відсутність підтримки та взаємодії з оточенням, що також може погіршувати їхнє самопочуття, якість життя, здоров’я та добробут.

Іншими словами, самотність може мати серйозні наслідки для психічного та фізичного здоров’я людини, а також для її соціальної та професійної інтеграції.

Тому особливо важливо звернути увагу на це відчуття своєчасно і якомога швидше знайти шляхи подолання самотності одним з найвірніших із яких є звернення по психологічну допомогу до кваліфікованих у цій сфері фахівців.

МЕТОДИ БОРОТЬБИ З САМОТНІСТЮ

У своїй практиці, залежно від індивідуальної ситуації кожного клієнта, я не застосовую один, а поєдную кілька методів боротьби зі самотністю, зокрема:

Знаходження нових способів взаємодії з людьми. Наприклад, можна приєднатися до спільноти за інтересами, відвідувати місця з багатим соціальним життям, як-от культурні події, спортивні змагання та інші події.

Також можна навчитися нових навичок, наприклад, мови чи гри на музичному інструменті, щоб знайти спільну мову з новими людьми.

Іншим методом є поглиблення існуючих стосунків. Коли результату досягається через збільшення обсягів та якості спілкування зі своїми близькими людьми, розмови про свої почуття та інтереси, а також виконання спільних дій, таких як спільна спортивна гра, приготування їжі або інші розваги.

В цілому, саме психотерапія та консультування допомагають клієнтам вчасно зрозуміти причини своєї самотності, осягнути можливі негативні наслідки та, врешті-решт, поступово розвинути навички успішної соціальної взаємодії, які здатні поліпшити якість життя.

Навчання самодостатності та самозахисту у процесі надання психологічної допомоги — може також допомогти людині зрозуміти, що вона може бути незалежною від інших людей і водночас, несамотньою.

Що, своєю чергою, досягається завдяки правильному розвитку своїх інтересів та хобі, пошуку нових можливостей для саморозвитку та самореалізації, а також вивчення методів релаксації та медитації.

ПІДСУМКИ

Самотність є поширеним відчуттям, яке може мати серйозні негативні наслідки для психічного та фізичного здоров’я людини.

Проте, своєчасне звернення до кваліфікованого психолога — це запорука належного реагування на цю загрозу і передумова індивідуального застосування сучасних методів, що допомагають боротися з самотністю та поліпшувати якість життя.

ПІДБІР ФАХІВЦЯ

Саме з допомогою відповідного фахівця, підібрати перелік яких можна в окремому розділі “Простору Психологів”, як правило, клієнти можуть доволі швидко подолати самотність знайшовши нові способи взаємодії з людьми, поглибивши існуючі стосунки, отримавши допомогу в навчанні самодостатності та самозахисту тощо.

Автор

Провина

3 087

Провина є складним і багатогранним поняттям, яке глибоко впливає на поведінку, взаємини з оточуючими та самопочуття людини. Вона може виникати внаслідок помилок, неправильних вчинків чи нездатності виконати свої обов’язки.

Відчуття провини може бути перетвореною силою, яка веде нас до самопізнання, осмислення дій та зміни своєї поведінки.

Провина необхідна для розвитку моральності та відповідальності. Вона спонукає ас переглянути свої вчинки, зрозуміти наслідки та взяти на себе відповідальність за них. Провина має важливе значення не лише на особистому рівні, але і для взаємин з іншими людьми та суспільством в цілому.

У цій статті я розгляну сутність провини та її важливість у житті, а також різні аспекти провини, її вплив на емоції, міжособистісні взаємини та соціальну динаміку.

Крім того, далі проаналізуємо і наслідки провини та способи подолання цього відчуття, щоб забезпечити особистісний розвиток та гармонію відносин з навколишнім світом.

Фейсбук-сторінка авторки та психологині відкриється у новому вікні

Розуміння провини

Провина – це свідоме відчуття відповідальності за власні дії або бездіяльність, що призвела до негативних наслідків.

Вона пов’язана з усвідомленням, що ми зробили щось неправильне або несправедливе, порушили встановлені моральні або етичні норми.

Основні характеристики провини включають:

  1. Суб’єктивний аспект: провина є особистим внутрішнім відчуттям, пов’язаним з усвідомленням своїх дій або бездіяльності, які спричинили негативні наслідки.
  2. Відповідальність: провина передбачає прийняття особистої відповідальності за вчинки і їхні наслідки.
  3. Емоційний аспект: провина може викликати негативні емоції, такі як вина, сором, жаль або сумління.
  4. Правовий аспект: провина може мати юридичні наслідки, особливо у випадках, коли порушуються закони або правила.

Важливо розрізняти між фактичною провиною і відчуттям провини. Фактична провина відноситься до об’єктивних дій або бездіяльності, які мають негативні наслідки. Відчуття провини є суб’єктивним емоційним відгуком на ці дії або бездіяльність.

Іноді люди можуть відчувати провину навіть тоді, коли фактичної провини немає і це може бути наслідком внутрішніх критичних міркувань або високих очікувань до себе.

Розрізнення між фактичною провиною та відчуттям провини допомагає розуміти, що провина – це складне емоційне переживання, яке підлягає об’єктивному аналізу.

Сприйняття провини може бути спровоковане соціокультурним контекстом, в якому ми функціонуємо. Культурні норми, релігійні переконання, моральні цінності та соціальні очікування можуть впливати на те, як ми сприймаємо свої дії та відчуття провини.

Наприклад, в деяких культурах і релігійних традиціях провина може бути сильно стигматизована і викликати суворі наслідки. У інших культурах провина може бути сприйнята як можливість для саморефлексії, особистісного зростання та виправлення помилок.

Соціокультурний контекст має значний вплив на те, як люди розуміють та сприймають провину, тому важливо враховувати цей аспект при дослідженні та розгляді провини.

Наслідки провини

Провина може мати значний вплив на психологічний стан особи, адже відчуття провини зазвичай супроводжується емоціями вини, сорому та жалю.

Особа, яка відчуває провину, може самокритично ставитися до себе, почувати сором перед іншими та звинувачувати себе за здійснені помилки або негативні вчинки.

Крім того, провина може призвести до низької самооцінки, позаяк особа може вважати себе неспроможною або недостойною через вчинену провину.

А це, відповідно, може створювати внутрішню конфліктність та заважати здоровому самовизначенню та розвитку.

Негативна провина може сильно позначитися на міжособистісних стосунках. А на практиці, вона часто призводить до руйнування довіри між людьми.

Якщо особа вчинила щось, що спричинило негативні наслідки для інших, вона може втратити довіру та повагу своїх близьких, друзів або колег.

Відчуття провини може викликати негативні емоції, які можуть затягувати міжособистісні взаємини. Особа, яка відчуває провину, може бути схильною до виникнення образ, конфліктів або відчуження від інших.

Провина може мати суспільні наслідки. Особа, яка вчинила щось негативне, може стикнутися зі стигматизацією та осудом соціуму. Суспільство може ставитися до неї негативно, позначати її ярликами або відчужувати.

Крім того, провина призводить до ізоляції особи. Внаслідок відчуття провини, людина може відмовлятися від соціальних контактів, уникати спілкування з іншими та відчувати себе відокремленою від суспільства.

Подолання провини

Перший крок у подоланні провини – це взяття на себе повної відповідальності за дії та їхні наслідки. Прийняття відповідальності допомагає зосередитися на тому, що ми можемо зробити, щоб виправити помилку та запобігти подібним ситуаціям у майбутньому.

Для подолання провини необхідно вивчити та розуміти причини помилок або небажаних ситуацій, які призвели до провини.

Це може включати самоаналіз, дослідження своїх дій та встановлення зв’язків між ними та їхніми наслідками. Розуміння причин допомагає нам уникнути повторення помилок і розвиватися особистісно.

Для подолання провини важливо використовувати механізми саморозгортання, які допомагають розслабитися, пережити емоції та зрости особистісно.

Прощення себе та інших є важливим кроком у відпусканні провини та розвитку емоційного здоров’я.

Саморефлексія дозволяє нам поглиблювати усвідомлення про себе, вивчати свої мотиви та цінності, що сприяє особистісному росту.

Взаємодія з оточуючими людьми важлива для подолання провини.

Вибачення – це процес, який дозволяє нам висловити жаль та каяття перед тими, кого ми скривдили або кому нашкодили своїми діями.

Відновлення довіри вимагає часу, спільних зусиль та постійного зобов’язання до зміни поведінки.

Реабілітація означає активні кроки у напрямку покращення, виправлення помилок та відновлення позитивного впливу на оточуюче середовище.

Підсумки

Важливо розуміти, що провина є частиною нашого життя, і ми не можемо уникнути помилок чи невдач.

Проте, шляхом усвідомлення, прийняття відповідальності та застосування конструктивних заходів, ми можемо перетворити негативні наслідки провини на позитивний особистісний розвиток.

Важливо бути терплячими та шанувати процес самопізнання та росту, а також взаємодіяти з оточуючими відкрито й чесно.

Вкладення зусиль у розуміння, прийняття та подолання провини допомагає нам стати більш емоційно стійкими, морально сильними та етично свідомими індивідами.

Нехай ця стаття надихне вас на подальше дослідження та вдосконалення своєї особистості, допоможе зробити кроки у напрямку відновлення гармонії та розвитку позитивних взаємин зі світом навколо нас

Автор

Дисфункція лібідо

941

Ні для кого не секрет, що лібідо або статевий потяг, є невід’ємною частиною людської життєдіяльності.

Це поняття використовується для опису сексуальних потреб та бажання не лише у психології, а й повсякденному житті.

З практики надання психологічної допомоги за темою “дисфункція лібідо”, у нормі, статевий потяг допомагає не лише зберігати репродуктивну функцію та підтримувати відчуття близькості з партнером, а й підвищує загальний рівень задоволеності життям.

Проте, у стрімкому та супернасиченому розмаїтими подразниками сучасному житті дисфункція лібідо або ж зменшення чи пак повне зникнення статевого потягу — не така уже й рідкість.

Позаяк дисфункція лібідо може мати негативний вплив на психологічний і емоційний добробут та взаємини з партнером, далі у цій статті ми розглянемо причини, симптоми та лікування порушень статевого потягу через призму фахового досвіду.

Фейсбук-сторінка авторки та психологині відкриється у новому вікні

ПРИЧИНИ ДИСФУНКЦІЇ ЛІБІДО

Практика свідчить, що дисфункція лібідо може мати різні причини, що їх можна умовно поділити на фізичні та психологічні.

Фізичні прицини дисфункції лібідо:

Гормональні зміни.

  • Різні гормони відповідають за регулювання статевого потягу.
  • Зменшення рівня гормонів, таких як тестостерон, може призвести до зниження лібідо.
  • Це може статися при підвищенні віку, а також при певних захворюваннях, таких як діабет, ожиріння, артеріальна гіпертензія та інші.

Лікарські засоби. Деякі ліки, такі як антидепресанти, антигістаміни, засоби для зниження артеріального тиску, можуть мати побічний ефект у вигляді зниження лібідо.

Хронічні захворювання та травми.

  • Хронічні захворювання, такі як серцево-судинні захворювання, хвороба Паркінсона та інші, можуть призвести до зниження лібідо.
  • Також травми, особливо ті, які впливають на репродуктивну систему, можуть мати побічний ефект у вигляді зниження статевого потягу.

Неправильне харчування та недостатність фізичної активності. Погане харчування та недостатня фізична активність можуть мати негативний вплив на рівень гормонів та загальний стан здоров’я, що може призвести до зниження лібідо.

Психологічні причини дисфункції лібідо

Серед психологічних причин, передовсім, слід виокремити:

  1. Стрес та тривожність. Стрес та тривожність можуть впливати на рівень гормонів та загальний стан здоров’я, що може призвести до зниження лібідо.
  1. Депресія. Депресія може мати вплив на рівень гормонів та загальний стан здоров’я, що може призвести до зниження лібідо.
  1. Психічні травми. Психічні травми, такі як сексуальне насильство або зґвалтування, можуть мати побічний ефект у вигляді зниження лібідо.
  1. Неправильна сексуальна поведінка. Наприклад, незадоволення від статевих відносин або примус до сексу, можуть мати негативний вплив на лібідо.

СИМПТОМИ ДИСФУНКЦІЇ ЛІБІДО

На практиці, симптоми дисфункції лібідо можуть бути різними залежно від причини та індивідуальних особливостей кожної людини.

Однак, можна виділити деякі з найбільш поширених симптомів дисфункціональності статевого потягу:

  • відчуття втоми та безсилля,
  • недостатність енергії та поганий настрій,
  • спонтанні ерекції та еякуляція,
  • проблеми з ерекцією або досягненням оргазму,
  • зменшення сексуального задоволення та задоволення від статевих відносин,
  • зниження самооцінки та почуття власної привабливості
  • тощо.

ДІАГНОСТИКА ДИСФУНКЦІЇ ЛІБІДО

Діагностика дисфункції лібідо може включати детальний медичний огляд та дискусію про можливі причини зниження статевої потреби або звернення до психолога перед відвідуванням уролога-андролога чи гінеколога-сексолога.

Зокрема, уролог чи гінеколог може виконати фізичний огляд та попросити здати кров для перевірки рівня статевих гормонів, зокрема тестостерону.

Також можуть бути призначені інші дослідження, такі як тестування на захворювання, які можуть мати вплив на статеву потребу, наприклад, на хворобу Паркінсона або діабет тощо.

Крім того, лікарі можуть:

  • самі провести детальний психологічний аналіз для визначення можливих психологічних причин дисфункції лібідо, таких як депресія, тривожність або страх тощо;
  • скерувити пацієнта до психотерапевта для подальшої діагностики та лікування.

Крім медичного та психологічного аналізу, лікарі можуть провести детальний аналіз історії пацієнта, включаючи його розвиток статевої функції та історію статевого життя запитуючи про його/її відчуття, впевненість, відносини з партнером та стиль життя.

Така розмова може допомогти лікарям зрозуміти можливі психологічні чинники, які можуть впливати на статеву потребу та допоможуть знайти підходящий метод лікування.

Якщо ж клієнт звертається до психолога-сексолога перед візитом до уролога чи гінеколога, то дослідження психофізичних передумов дисфункційності лібідо може координуватися саме психосексологом, а роль уролога чи гінеколога буде зводитися до допоміжної.

Оскільки, як свідчить практика, найпоширенішими причинами дисфункції лібідо виявляються саме психогенні фактори, звернення до сексолога-психолога, інколи, може навіть позбавити необхідності навідувати уролога чи гінеколога.

Понад те, діагностика дисфункції лібідо може бути складною через відсутність чітких критеріїв для визначення індивідуального статевої потреби, адже індивідуальні відчуття та потреби можуть значно відрізнятися у різних людей.

Тому й важливо звертатися до кваліфікованого сексолога, який допоможе визначити і зрозуміти, які ж зміни у конкретному випадку є нормальними, а які можуть вказувати на патологічні проблеми зі статевою функцією.

ТЕРАПІЯ ДИСФУНКЦІЇ ЛІБІДО

Практика надання психологічної допомоги при дисфункції статевого потягу свідчить, що терапія порушень лібідо залежить від причини зниження статевої потреби і може включати як медико-психологічні методи, так і інші. Зокрема:

Психотерапія:

  • Для деяких людей зниження статевої потреби може бути пов’язано з психологічними проблемами, такими як стрес, депресія або тривога.
  • Психолог або психотерапевт може пропонувати різні форми психотерапії, як-от когнітивно-поведінкова терапія.
  • Психотерапія допомагає змінити негативні думки та практики, що можуть впливати на статеву потребу.

Медичне лікування:

  • Лікар може призначити ліки для підвищення рівня гормонів, таких як тестостерон, які можуть допомогти покращити статеву потребу.
  • Інші медичні методи лікування можуть включати призначення ліків для лікування хронічних захворювань, що можуть мати побічний ефект на статевий потяг.

Зміна стилю життя:

  • Зміна стилю життя може допомогти покращити статеву потребу.
  • Це може включати здорову дієту, зменшення споживання алкоголю та нікотину, збільшення фізичної активності та вправ для зменшення стресу.

Застосування афродизіаків:

  • Афродизіаки – речовини або продукти харчування, що призначені для збільшення статевої потреби – можуть допомогти в деяких випадках.
  • Однак важливо пам’ятати, що більшість афродизіаків не мають наукової підтримки, і їх ефективність може бути обмеженою.

Використання стимулюючих препаратів:

  • У деяких випадках фахівці можуть призначити стимуляційні препарати, такі як силденафіл або тадалафіл чи інші.
  • Препарати допомагають збільшити кровообіг до статевих органів та підвищити статевий потяг.

Релаксаційні техніки: Використання релаксаційних технік, таких як йога або медитація, може допомогти знизити рівень стресу та покращити лібідо.

Парна терапія:

  • Парна терапія або секс-терапія можуть бути корисними для деяких людей з дисфункцією лібідо.
  • Терапевт чи сексолог може допомогти парам спілкуватися про свої потреби та побажання, вирішувати конфлікти та навчати ефективним комунікаційним технікам.

Ліки:

  • У деяких випадках лікар чи сексолог може призначити ліки для лікування дисфункції лібідо, залежно від причини цього стану.
  • Наприклад, ліки проти депресії, такі як селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (SSRI) — можуть допомогти збільшити статеву потребу, але при умові, що саме депресія є причиною дисфункції лібідо.

Тощо

ЯК ЗМЕНШИТИ РИЗИК ДИСФУНКЦІЇ ЛІБІДО?

Багатолітня практика надання психологічної допомоги підказує, що хоча деякі причини дисфункції лібідо неуникненні, існують кілька способів, які можуть допомогти зменшити ризик її розвитку, а саме:

Збереження здорового способу життя:

  • Здоровий спосіб життя допомагає зменшити ризик розвитку дисфункції лібідо.
  • Здорова дієта, зменшення споживання алкоголю та нікотину, фізична активність та вправи для зменшення стресу.

Регулярний секс:

  • Регулярний секс зберігає статеву потребу та функцію.
  • Навіть якщо немає партнера, мастурбація також може бути корисною для збереження статевого потягу.

Здорове статеве життя. Як захист від статевих інфекцій та регулярні візити до лікаря на профілактичні огляди та скринінги.

Комунікація з партнером/кою:

  • Відкрита та конструктивна комунікація з партнером чи партнеркою допомагає зменшити ризик конфліктів та невідповідних потреб.
  • Регулярні розмови про сексуальні побажання та потреби можуть допомогти зберегти здоровий інтимний зв’язок.

Знання про фізіологію статевої функції допомагає вчасно виявити ознаки дисфункції лібідо та звернутися до лікаря для лікування.

Стрес-менеджмент:

  • Стрес може бути однією з причин дисфункції лібідо.
  • Зменшення рівня стресу може допомогти зберегти статеву потребу та функцію.
  • Вправи на зменшення стресу, такі як йога та медитація або психотерапія.

Зменшення використання ліків та алкоголю:

  • Певні ліки та алкоголь можуть пригнічувати лібідо.
  • Зменшення або повна відмова від їх вживання може допомогти відновити статевий потяг.

ПІДСУМКИ

Практика надання психологічної допомоги підтверджує, що дисфункція лібідо є серйозним станом, який може вплинути на якість життя людини та її стосунків.

Цей стан може бути спричинений різними факторами, такими як статеві інфекції, хронічні захворювання, депресія, стрес та вживання деяких ліків.

Лікування дисфункції лібідо залежить від причини цього стану і:

  • може координуватися як лікарями-сексологами (уролог, гінеколог), так і психологами з відповідною експертизою;
  • може передбачати різні методи лікування, такі як фармакологічні препарати, психотерапія, зміни стилю життя та інші методи;
  • повинно враховувати профілактичні заходи для запобігання розвитку дисфункції лібідо.

Фахівці у “Просторі Психологів” підтвердять, що у більшості випадків — збереження здорового способу життя, включаючи регулярну фізичну активність, здорове харчування та відмову від шкідливих звичок суттєво допомагають знизити ризик розвитку дисфункції лібідо.

Крім того, ефективна взаємодія з партнером чи партнеркою, причому найкраще за участі психолога-сексолога, а також знання про фізіологію статевої функції разом із заходами зі зменшення рівня стресу — можуть уберегти здоровий інтимний зв’язок у парі.

Соціальна обізнаність про дисфункції лібідо та здоров’я статевої функції може допомогти знизити стигму, пов’язану з цим станом, а також — сприяти вчасному виявленню ознак дисфункції лібідо у більшої кількості людей.

ПІДБІР ФАХІВЦЯ

Щоби зберегти здоровий статевий потяг — своєчасно звертайтеся до фахівців-сексологів, зокрема, контактуйте зручним способом зі мною або скористайтеся підбором фахівця із відповідною експертизою у спеціальному розділі веб-платформи “Простір Психологів“.

Допомога, підтримка, а при необхідності і психотерапія дисфункції лібідо — важливі засоби збереження загального фізичного та психологічного здоров’я.

Автор

Смуток

1 204

Смуток або сум (рос.анахр., — “грусть, тоска”) у психології — це емоційний стан, який супроводжується відчуттями глибокої туги, жалю та втрати й може виникати в різних життєвих ситуаціях: розлучення, смерть близької людини, несприятлива подія, травма або кар’єрна невдача.

Вивчення смутку є важливим з точки зору психології та психотерапії, оскільки цей емоційний стан може впливати на наше фізичне та психічне здоров’я.

Досвідчені практикуючі фахівці у “Просторі Психологів” знають, що багато людей, які переживають смуток, врешті-решт стикаються зі стресом, тривогою, депресією та іншими психічними розладами.

Мета цієї статті — допомогти вам зрозуміти, що таке смуток, які його причини, симптоми та етапи, та як його можна подолати опираючись на власну багаторічну практику роботи з цією темою.

Далі будуть розглянуті різні аспекти смутку, як-от:

  • психологічні підходи до роботи зі смутком,
  • вплив смутку на здоров’я,
  • соціальні наслідки смутку,
  • різноманітні методи лікування та підтримки.

В цілому, стаття пропонує енциклопедичний огляд теми смутку в контексті психології та психотерапії: що означає термін, які ситуації можуть викликати цей стан, які можуть бути наслідки та які є шляхи його подолання.

Фейсбук-сторінка авторки та психологині відкриється у новому вікні

ПРИЧИНИ СМУТКУ

Як свідчить моя багаторічна практика, смуток може викликатись різними причинами фізіологічного та психологічного характеру, найпоширенішими серед яких є:

  • Фізіологічні причини
    • смуток може бути викликаний фізіологічними проблемами, такими як хвороби, травми або смерть близької людини.
      • скажімо, втрата коханої людини, серйозна хвороба або діагноз можуть викликати глибокий смуток та жаль.
  • Психологічні причини
    • смуток може бути пов’язаний зі стресом, тривожністю, депресією або іншими психологічними проблемами.
      • до прикладу, невдачі в особистому або професійному житті, конфлікти з близькими, негативні події в житті, такі як розлучення або переїзд, також можуть викликати смуток.
  • Ситуативні причини
    • смуток може бути викликаний різними ситуаціями, які можуть бути як позитивними, так і негативними.
      • наприклад, переходити до нового місця проживання або нової роботи, народження дитини або виходу на пенсію.
  • Управлінські причини
    • смуток у теорії рішень стверджує, що цей стан може виникати тоді, коли людина не може розв’язати проблему або ухвалити важливе рішення.
      • наприклад, коли людина стикається зі складним вибором або коли немає чіткої дороги до досягнення поставленої мети.
  • Теорія неприйняття смутку
    • стверджує, що деякі люди можуть уникати переживання смутку через страх перед емоційним болем та неприємними почуттями.
    • це може призвести до того, що людина уникає будь-яких емоційних проявів та втрачає здатність до емоційної реакції на події, що можуть викликати смуток.

Неодноразово підтверджено практикою, що смуток може бути викликаний неоднозначними ситуаціями, коли людина не може однозначно визначити причину своїх емоцій.

Наприклад, після втрати роботи людина може переживати смуток через втрату стабільності та відчуття безпеки, але також може відчувати розчарування через нереалізований потенціал та можливості.

Загалом, смуток — складний емоційний стан, який може бути викликаний різними факторами, від фізіологічних та психологічних до ситуативних, які можуть викликати емоції.

Однак, розуміння причин смутку та виявлення його симптомів може суттєво допомогти у подоланні цього стану та поліпшенні психологічного добробуту.

СИМПТОМИ ТА ПРОЯВИ СМУТКУ

Смуток може мати дуже різноманітні фізичні та емоційні симптоми, які, природно, можуть суттєво відрізнятися у залежності від причини виникнення цього стану. А на практиці, найпоширенішими симптомами та/або проявами смутку є:

  • Фізичні симптоми смутку можуть включати:
    • Частіше: недоїдання, втрату апетиту, безсоння, втому та недостатню енергію.
    • Інколи: головний біль, біль в грудях, м’язову напругу та біль у животі.
  • Емоційні симптоми:
    • Часто: туга, журба, самотність та розчарування.
    • Інколи: почуття гніву, роздратування, образи та надмірну чутливість.
  • Розлади настрою:
    • депресія,
    • тривожність,
    • почуття відчуження.
  • Розлади особистості:
    • зниження самооцінки,
    • відчуття невдачі,
    • втрата інтересу до звичних занять,
    • відчуття безнадії,
    • надмірна чутливість до критики.

Констатуючи у себе чи своїх близьких наявність бодай одного чи одразу кількох таких симптомів — важливо звертатися по професійну допомогу до психолога, адже зволікання може завдати чималого дискомфорту як тій людині, яка перебуває в цьому стані, так і її оточенню.

СМУТОК У РІЗНИХ ВІКОВИХ ГРУПАХ

Природно, що смуток є емоційним станом, який може впливати на будь-яку людину, незалежно від віку, водночас, як свідчить досвід багаторічної практики, реакція на смуток може бути різною в залежності від вікової групи, до якої належить людина.

Основними особливостями смутку у різних вікових групах, на мій погляд, є такі:

Смуток у дітей:

  • діти можуть переживати смуток з різних причин, як-от розлучення з батьками, втрата домашніх улюбленців або розлучення з друзями;
  • незначний життєвий досвід у дитячому віці визначає, що “маленькі дорослі” можуть просто не розуміти, що відбувається, і не знати, як ефективно висловити свої емоції;
  • дуже важливо допомагати дітям зрозуміти свої почуття та шукати способи, як змінити ситуацію на краще.

Смуток у підлітків:

  • підлітки можуть переживати смуток з більш складних причин, таких як цькування, відхід від дому, розрив відносин з друзями або втрата коханої людини;
  • юнаки та юнки можуть ставати агресивними, байдужими або відчувати безнадію;
  • у процесі допомоги підліткам важливо зрозуміти їхні почуття та навчити їх знаходити позитивні способи висловлювати їх.

Смуток у дорослих:

  • дорослі можуть переживати смуток з різних причин, таких як втрата роботи, розлучення з партнером або смерть близької людини;
  • саме дорослим притаманно гостріше відчувати вину, зневагу до себе або відчуття самотності;
  • ефективна допомога дорослим полягає у:
    • формуванні розуміння природності реакції у формі смутку на важкі події в житті;
    • готовності надати собі більше часу для проходження через цей емоційний стан;
    • умінні шукати і знаходити необхідну допомогу та підтримку від родини та друзів.

Соціальні наслідки смутку — це, передовсім, зниження продуктивності на роботі, відчуття відчуження від соціального оточення та відчуття відсторонення від сім’ї та друзів.

Загалом, у кожній віковій групі смуток може мати свої особливості та вимагати індивідуального підходу, а для успішного подолання смутку важливо:

  • звертати увагу на свої почуття та ділитися ними з оточуючими,
  • шукати допомогу професіоналів, які допоможуть зрозуміти ситуацію та знайти оптимальні шляхи подолання цього стану.

ПСИХОЛОГІЯ ПОДОЛАННЯ СМУТКУ

Для подолання смутку важливо не тільки розуміти причину його виникнення, а й правильно використовувати способи виходу із цього емоційного стану.

Практика доводить, що одним з найважливіших аспектів в подоланні смутку є мотивація, адже саме вона є фактором, який стимулює нас до дій.

Відтак, щоби успішно та безболісно подолати смуток — передовсім необхідно мати/знайти/набути мотивацію та зосередитися на позитивних аспектах життя.

Звісно, що стрес може бути фактором, який погіршує смуток, адже під час стресових ситуацій смуток може цілком поглинути людину, а це, у свою чергу, може призвести до відчуття безнадії та відчуженості.

Тому важливо зосереджуватися на стресозахисних механізмах, таких як медитація та йога, позаяк вони можуть допомогти знизити рівень стресу.

Терапія смутку та психотерапія — це сучасні дієві методи, що можуть допомогти в подоланні деструктивного стану шляхом індивідуального застосування різних психологічних підходів (когнітивно-поведінкова, терапія розгорнутої свідомості та/чи терапія прийняття і зобов’язаності тощо) і які зазвичай надають усі необхідні відомості для розробки та впровадження поетапної корекції.

Підтримка під час смутку — також важливий аспект програми подолання його негативних наслідків, адже люди, які переживають смуток, можуть відчувати відчуження та відсторонення від оточуючих.

Тому часто дуже важливо надавати їм підтримку та просто вислуховувати їхні почуття.

Але як свідчить практика, насправді допомогти подолати смуток можуть лише професійні психологи та психотерапевти підібрати яких можна на спеціальній сторінці у “Просторі Психологів” чи деінде.

Індивідуальний підхід до кожної людини та врахування особливостей ситуації також корисні в процесі осягнення і подолання смутку, адже щоби допомогти людині, яка переживає смуток, різні методи та підходи можуть діяти по-різному, і перевага досвідчених фахівців у тому, що ми можемо швидко знайти той, який буде найефективнішим у конкретній ситуації.

Звісно, що подолання смутку може бути складним процесом, але із правильними інструментами та підходами сучасної психології — можна завжди допомогти клієнтам зрозуміти та подолати цей емоційний стан.

ВТРАТА І СМУТОК

Втрата належить до найбільш складних ситуацій, які можуть викликати смуток, і хоча не кожна втрата може бути пов’язана зі смертю близької людини, нерідко важко переживаються також і розрив відносин (втрата коханої людини) або втрата роботи чи бізнесу тощо.

Смуток, що виникає після втрати, може бути дуже інтенсивним та тривалим, але це цілком нормальна реакція на таку ситуацію.

Однією з найскладніших втрат є смерть близької людини, адже Смуток, що виникає внаслідок цього, як правило — дуже інтенсивний, глибокий та тривалий.

Людина може відчувати різні емоції, такі як вина, біль, сум, втому, безпорадність, відчай, зневіру тощо.

Практика доводить, що ефективно допомогти людині, яка переживає смуток після втрати близької людини, може бути складною справою, адже потрібно водночас надати їй можливість відчути свої емоції та почуття, а також — забезпечити підтримку та розуміння.

Саме тому професійна психологічна підтримка у процесі подолання смутку після втрати близької людини — одна з найбільш “ювелірних”, адже потребує від психологів неабияких тонкощів застосування методик в поєднанні зі здатністю до справжньої емпатії тощо.

У деяких випадках, людина може відчувати смуток, пов’язаний із втратою, ще дуже довго після самої події і це може призвести до того, що смуток стає хронічним та перешкоджає повноцінному функціонуванню людини в різних аспектах життя.

Щоб подолати тривалий смуток, пов’язаний із втратою, можуть використовуватися різні психотерапевтичні та психокорекційні методики, такі як групова терапія, індивідуальна терапія або терапія за допомогою творчості.

Крім того, важливо дотримуватися здорового способу життя, такого як правильне харчування, достатній відпочинок та фізична активність.

Загалом, важливо розуміти, що смуток після втрати, це нормальна реакція на важку подію, а фахова допомога людині, яка переживає смуток після втрати — може містити:

  1. Професійну психологічну підтримку.
  2. Підтримку від родини та друзів.
  3. Застосування різних методик індивідуальної та групової терапії.

ПСИХОЛОГІЯ ТА ТЕРАПІЯ СМУТКУ

На практиці, смуток може бути складним емоційним станом, і його прояви у різних людей бувають дуже різними.

Саме тому розуміння психології смутку може допомогти людям краще зрозуміти свої відчуття (чи відчуття своїх близьких) та розпочати процес успішного його подолання.

Зокрема, теорія неприйняття смутку описує, що деякі люди можуть уникати або відкидати свої емоції смутку, оскільки вони вважають їх неприйнятними або небажаними.

Проте, побічним ефектом такої “життєвої позиції” може стати перетворення нормального смутку у тривалий або хронічний.

Смуток і депресія часто пов’язані між собою, адже депресія може бути одним з етапів смутку або ж окремим емоційним станом, що супроводжує смуток.

Адаптація до смутку може бути важкою, але важливо пам’ятати, що це процес, який вимагає часу та терпіння і саме в цей момент людина потребує допомоги професіоналів, які допоможуть пройти через цей процес якомога швидше та менш болісно.

Смуток може сприяти самопізнанню та саморозвитку, адже людина у цьому стані може зрозуміти більше про себе та свої цінності та зробити перші кроки в процесі подолання смутку.

В цілому, розуміння психології та терапії смутку допомагає людям краще зрозуміти свої відчуття та емоції, що допомагає долати смуток та вертатися до нормального життя.

Психотерапевти, які надають емоційну підтримку та допомагають людям розвивати ефективні стратегії подолання смутку будують процес на:

  • розмовах про емоції та сприйняття реальності;
  • розвитку позитивних думок та настанов;
  • використанні технік релаксації та медитації;
  • включенні елементів підтримки від родини, друзів та співробітників;
  • вислуховуванні та співчутті;
  • спільних заходах та обговоренні спогадів про втрачену людину.

Працюючи з клієнтами які переживають втрату уже не один рік, на мою думку, найважливіше пам’ятати, що смуток є природною реакцією на важкі життєві обставини, і що дозволити собі відчути його — це нормально.

І навіть якщо відчуття смутку триває довше, ніж зазвичай, допомога буває ефективною навіть уже на первинній консультації.

Тому закликаю усіх, хто відчуває забагато проявів смутку або бачить як він “буквально огортає” близьких — звертайтеся до психотерапевтів або інших фахівців з психічного здоров’я та уникніть негативного впливу смутку на здоров’я фізіологічне.

ВПЛИВ СМУТКУ НА ЗДОРОВʼЯ

Фахівці у “Просторі Психологів” знають, що смуток може мати значний вплив на здоров’я людини, причому як на фізичне, так і на психічне.

Наприклад, довготривала емоційна напруга, яка супроводжує смуток, може призвести до зниження імунітету і зростання ризику розвитку різних інфекційних чи хронічних захворювань, а саме:

Серед фізичних симптомів смутку вплив на організм чинять:

  • втома,
  • безсоння,
  • головні болі,
  • шлунково-кишкові розлади,
  • зниження апетиту.

Психологічні симптоми:

  • відчуття вини,
  • безнадія,
  • відсутність насолоди від життя,
  • зневіра
  • тощо.

Щоби зрозуміти в якій мірі та які саме психофізіологічні чинники впливу на здоров’я в кожному індивідуальному випадку спричиняє смуток — психологи і психотерапевти використовують спеціальні психодіагностичні методики і підходи.

На основі даних яких, як правило і розробляються програми ефективної психотерапії чи психокорекції.

Зменшити вплив смутку на здоров’я можуть допомогти також заняття спортом, здорове харчування, відмова від шкідливих звичок, практикування йоги та/чи медитації тощо.

ПІДСУМКИ

Ми розглянули тему смутку, його причини, симптоми та прояви, вплив на здоров’я та методи подолання крізь призму психологічної практики авторки статті і з’ясували, що:

По-перше, смуток може виникати у зв’язку з різними ситуаціями, такими як втрата роботи, розлучення з партнером або смерть близької людини, та може супроводжуватися фізичними та психологічними симптомами.

По-друге, існують різні методики подолання смутку, такі як психотерапія, підтримка та мотивація і в процесі вибору оптимального варіанту — важливо звернути увагу на те, що робота зі смутком є ювелірним та персоналізованим процесом пошуку підходу, який відповідатиме особливостям саме конкретної людини.

По-третє, вплив смутку на психічне та фізичне здоров’я може бути значним, і тому важливо забезпечувати людям в цьому стані належну підтримку та допомогу, що може включати здорове харчування, фізичну активність, розмови з психотерапевтом та підтримку від родини та друзів.

Автор

Стрес і резильєнтність

3 664

Резильєнтність (стійкість до стресу) — це природна вроджена здатність організму відновлюватися після реакції страху чи тривоги перед небезпекою, які є невід’ємною частиною життя усього живого.

Практика консультування і терапії засвідчує, що стійкість до стресу є, по суті, такою ж природною, як і фізіологічна реакція на стрес.

Важливо знати, що мобілізуюча реакція на загрожуючі зовнішні подразники за назвою «бийся або біжи» (the fight-or-flight response) полягає в активації симпатичної нервової системи, за якої тіло готується або відбити потенційно небезпечну атаку, або втекти від загрози.

Однак ще важливіше дізнатися і пам’ятати, що відбувається після того, як загроза минула, і тіло має повернутися до свого нормального стану, а також навчитися повертатися до стану спокою та відновлення (активація парасимпатичної нервової системи) швидше та частіше.

Фейсбук-сторінка авторки та психологині відкриється у новому вікні

РЕАКЦІЯ НА СТРЕС У ДИКІЙ ПРИРОДІ

Для осягнення суті пропоную розглянути класичний приклад лева, який женеться за антилопою по африканській рівнині:

  • Коли антилопа перебуває у режимі втечі — її симпатична нервова система повністю активована та викидає адреналін.
  • Якщо лев її спіймає, то її життя на цьому закінчиться. Але якщо вона втече, опинившись поза межами небезпеки, стрес минає майже відразу.
  • Парасимпатична нервова система, відповідальна за «відпочинок і травлення», перейме на себе ініціативу від симпатичної нервової системи, внаслідок чого тварина розслабиться і повернеться мирно пастися на сонці.
  • Стан «боротьби або втечі» висуває величезні вимоги до фізіології, але щойно він дезактивується, організм може зосередитися на відновленні своїх повних сил.
  • Таким чином, за кілька хвилин нервова система антилопи заспокоїться, дозволивши їй відновити оптимальний стан, у якому вона може відновитися.

Чому ж людина не може бути як антилопа?

РЕАКЦІЯ ЛЮДИНИ НА СТРЕС

Пізнавальні психічні процеси людини значно складніші, аніж у тварин, головно через здатність міркувати, уявляти, планувати, згадувати минуле та хвилюватися навіть в умовах відсутності небезпечного подразника.

На відміну від більшості тварин, у людей особливо добре розвинений неокортекс, який дає здатність «мати розум».

Неокортекс — це дар, який дозволяє людині бути проникливою, розвивати мовлення, читати книги та передавати думки, ідеї, почуття тощо.

На жаль, він також дає здатність:

  • хвилюватися,
  • впадати у відчай,
  • перебільшувати,
  • персеверувати (perseverate) вдаватися до мисленнєвої жуйки та відповідно до неї говорити та рухатися,
  • уявляти найгірше,
  • драматизувати та створювати хибні сценарії чи інтерпретації.

Власне, як доводять численні випадки з практики надання психологічних послуг, неокортекс — одна з основних причин життя у постійному стані стресу або страху для багатьох моїх (і не лише моїх) клієнтів.

Якби антилопа мала неокортекс, як у людини, вона, можливо, НЕ заспокоїлася б так швидко після стресового епізоду з левом.

Замість цього антилопа прокручувала би сценарій у своїй пам’яті знову і знову, хвилювалася і планувала як втекти, якщо лев повернеться, страждала від безсоння, була одержима ідеєю, що лев може повернутися і потенційно завдати шкоди її дитині, і так далі.

ЧИ МОЖЛИВО ЗМУСИТИ СЕБЕ НЕ СТРЕСУВАТИ?

Дослідження показали, а фахова практика підтвердила, що багато речей, які люди роблять для зменшення стресу та розвитку стресостійкості, насправді неефективні або, що ще гірше, контрпродуктивні.

Слід прийняти факт, що не можливо відмовитися від стресу взагалі.

Спробуйте вмовити себе заснути, коли ви хвилюєтесь у ніч перед важливою співбесідою, іспитом чи виступом.

А ще краще, подумайте про те, наскільки корисно, коли друг або менеджер каже вам «просто розслабитися», перш ніж вам доведеться мати справу зі складним клієнтом.

Це не тільки марно, це часто викликає роздратування та посилює симптоми тривожності.

Зрештою, ніколи в “історії заспокоєння” ніхто не заспокоювався, коли йому казали заспокоїтися.

ЗВОРОТНИЙ ЕФЕКТ

Даніель Вегнер, професор психології з Гарвардського університету, показав у кількох дослідженнях, що намір контролювати певну думку часто руйнується під час стресу чи психічного перевантаження і фактично закінчується тим, що навпаки викликає небажану думку, підриваючи наші найкращі наміри.

Вегнер описує це як «іронічний процес».

Коли ми намагаємося протистояти певній думці чи дії — надто сильно намагаємося не їсти шкідливу їжу, коли сидимо на дієті, або намагаємося не думати про когось, з ким ми щойно розлучилися — під час стресу наші зусилля можуть легко мати зворотний результат.

Тому, передовсім, не пручайтесь, а прийміть свої переживання, дайте їм відреагуватися, а тоді рухайтеся далі.

Водночас, теорія і практика психології свідчать, що не варто вдаватися до стратегії «просто витримати це».

Наприклад, дослідження Стенфордського психолога Джеймса Гросса показує, що придушення емоцій (наприклад, не показувати емоції на обличчі або не говорити про них) насправді призводить до протилежності того, чого ми хочемо.

Намагаючись приховати емоції, ми насправді переживаємо їх ще сильніше фізіологічно, наприклад, від гніву або стресу серцебиття прискорюється, а долоні пітніють.

Придушення негативних емоцій насправді лише посилить їхній фізіологічний вплив.

Показово, що це впливає також на фізіологію того, з ким ви розмовляєте, перебуваючи у стані стресу, пришвидшуючи серцебиття співрозмовника теж.

Регулярне придушення негативних емоцій насправді змушує людей відчувати ще більше негативних емоцій, менше позитивних, а також прокладає шлях для розвитку психосоматичних захворювань.

МЕТОДИ ФОРМУВАННЯ СТРЕСОСТІЙКОСТІ

Якщо ви вмієте приносити розслаблення та відчуття легкості у своє тіло, ваш розум (психіка), природно, буде у продуктивному стані та зможе швидко відновитися після стресу й переходити до вирішення нових життєвих завдань.

Ефективний спосіб це зробити — свідоме глибоке та ритмічне дихання.

Також будь-яка діяльність, яка уповільнює думки, повертає нас у «тут і зараз» і приносить легкість тілу та свідомості.

Наприклад, дослідження і практика показали, що прогулянка на природі значно знижує тривожність, відновлює позитивний настрій і навіть покращує пам’ять.

Крім того, природа може викликати почуття святобливості перед своїми краєвидами та процесами, за якими ми можемо спостерігати у ній, перемикаючи увагу з негативних думок і переживань (наприклад, за білочкою, що стрибає по гілках з горіхом).

Незалежно від того, чи ви обираєте дихальні заняття чи інші заспокійливі дії, як от музикотерапія, товариські зустрічі, фітнес чи прогулянки, ці практики не впроваджуються у життя автономно від ваших зусиль та способу життя.

Подібно, як для відвідування тренажерного залу, потрібні повторення та щоденні зобов’язання, аби почати помічати позитивні зміни у роботі своєї нервової системи. Ключовим є те, що дії, які формують стійкість, зосереджені на підтримці організму та його природної здатності відновлюватися після стресу, а не на спробах позбутися або придушити стрес, коли він виникає.

Якщо виникають труднощі в самостійному регулюванні стресу, варто звернутись по допомогу до психолога чи психотерапевта. Особливо необхідним це є за наявності супутніх проблем та розладів (наприклад депресія, тривожність, порушення настрою, розлади сну тощо)

Автор

Психологічний експеримент

3 243

Психологічний експеримент — це емпіричний, активний метод дослідження психологічних явищ (станів, процесів, властивостей та закономірностей), за якого дослідник сам викликає необхідні явища за допомогою різних подразників та здійснює вплив на умови їх перебігу.

Саме з розвитком експериментальної психології у першій половині ХІХ ст. пов’язане визнання психології як фундаментальної науки.

НАВІЩО В ПСИХОЛОГІЇ ЕКСПЕРИМЕНТИ?

Експерименти можуть використовуватися у психології для вивчення емоційних реакцій, пізнавальних психічних процесів, різних аспектів поведінки окремої особи чи групи будь-якого віку.

Цей психологічний метод дослідження застосовується фахівцями для поглибленого розуміння соціальної поведінки людей, шляхів подолання психічних розладів різної етіології тощо.

Результати психологічних експериментів використовують для практичного застосування в багатьох галузях, зокрема в освіті, бізнесі, маркетингу, медицині, роботі правоохоронних органів тощо.

Психологічний експеримент рекомендується застосовувати поруч з іншими методами обстеження суб’єкта чи суб’єктів: спостереження, вимірювання, опитування, клінічне інтерв’ю тощо.

Фейсбук-сторінка авторки та психологині відкриється у новому вікні

ВИДИ ПСИХОЛОГІЧНОГО ЕКСПЕРИМЕНТУ

Залежно від місця та провідної мети психологічний експеримент може бути виконаний у формі лабораторного або природного дослідження.

У лабораторному експерименті дослідник штучно створює спеціальні умови, що дозволяють контролювати окремі фактори, які можуть впливати на поведінку чи сприйняття людини, а також може сам безпосередньо впливати на досліджуваного.

Для такого експерименту можуть використовувати спеціальну вимірювальну апаратуру.

Природний експеримент проводять у реальних умовах життєдіяльності досліджуваних, наприклад, у школі, на робочому місці, в магазині чи в інших повсякденних ситуаціях.

Дані отримані завдяки природним експериментам — фіксують за допомогою спостереження без втручання до спостережуваного явища.

ХТО МОЖЕ БРАТИ УЧАСТЬ У ПСИХОЛОГІЧНОМУ ЕКСПЕРИМЕНТІ?

У цілому учасниками психологічного експерименту можуть бути люди різного віку, статі, національності, рівня освіти, професійної та релігійної приналежності тощо.

Однак, залежно від цілей конкретного експерименту, встановлюються диференційні критерії, за якими дослідники відбирають учасників.

Наприклад, дослідник може встановити обмеження щодо:

  • віку,
  • стану здоров’я,
  • рівня освіти,
  • інших факторів, які можуть вплинути на результати та спотворити об’єктивність висновків.

Також можуть бути встановлені критерії щодо виключення участі у дослідженні, як-от відсутність згоди на участь, наявність певних психічних чи соматичних захворювань, вживання деяких лікарських препаратів, які можуть впливати на результати експерименту.

Не допускається участь у психологічному експериментуванні дітей без згоди батьків.

Зазвичай перед початком експерименту дослідник зобов’язаний поінформувати учасників про умови експерименту, їхні права та обов’язки, а також про можливі ризики та користь від участі в експерименті.

Досліджувані мають право відмовитися від участі в будь-який момент навіть після початку експерименту без будь-яких наслідків для них.

ОСНОВНІ ЕТИЧНІ ПРАВИЛА ПРОВЕДЕННЯ ЕКСПЕРИМЕНТІВ

Експериментатор повинен дотримуватись етичних правил, які мають на меті захистити права та добробут учасників дослідження.

Серед них:

  1. Згода: Учасники повинні давати згоду на свою участь у дослідженні лише після отримання необхідної інформації щодо характеру дослідження та своїх прав, зокрема про можливість відмовитися від участі у будь-який момент та без будь-яких наслідків.
  2. Конфіденційність: Інформація, отримана в процесі дослідження, повинна залишатися конфіденційною і не розголошуватись третім особам без дозволу учасників.
  3. Захист від шкідливих наслідків: Дослідження не повинно заподіяти шкоду фізичному або психологічному стану учасників, чи викликати інші шкідливі наслідки (наприклад, для фінансового чи репутаційного становища).
  4. Перевірка етики: Запланований експеримент має пройти процедуру перевірки етичності уповноваженою комісією перед початком його активної фази, для того, аби переконатися, що всі етичні принципи дотримуються.

ЧИ ПРОВОДЯТЬ ЕКСПЕРИМЕНТИ ПСИХОЛОГИ ПІД ЧАС СЕСІЙ?

За необхідності та винятково за безпосередньою згодою клієнта — психолог або психотерапевт може вдаватися до експериментального психологічного дослідження, що може передбачати:

  • здійснення експериментального впливу (наприклад, за допомогою слів, жестів, наочного чи аудіо-матеріалу),
  • проведення психологічного тестування або застосування інших методів вимірювання,
  • інтерпретацію результатів,
  • оформлення висновків та рекомендацій для клієнта.

ЕКСПЕРИМЕНТИ У ПРОСТОРІ ПСИХОЛОГІВ

Простір психологів — сам по собі є водночас і лабораторним, і природним експериментом, метою якого є створення найсприятливіших в уанеті умов для:

  1. Підбору україномовних психологів, психотерапевтів, психіатрів (у нас усі володіють державною) клієнтами.
  2. Доступу україномовних психологів до аудиторії клієнтів.
  3. Отримання фахової допомоги клієнтами.
  4. Пошук релевантної унікальної інформації.
  5. тощо

І якщо про якийсь експеримент можна сказати, що він однозначно успішний це про нас!

Автор