Субсиндромальна депресія – це стан, при якому особа виявляє деякі симптоми депресії, але не відповідає повному критерію для діагнозу клінічної депресії. Інтерес до субсиндромальної депресії зріс в контексті розуміння широкого спектру депресивних розладів та їх відносин із клінічною депресією. Деякі дослідження вказують на те, що симптоми, які раніше можуть бути менш важливими або недостатньо вираженими для діагнозу клінічної депресії, також можуть мати значущі наслідки для психічного здоров’я та якості життя пацієнтів.
Основні риси субсиндромальної депресії включають:
- Періодичне відчуття суму чи пригніченості.
- Зміни в настрої, такі як знижений інтерес або задоволення від звичних діяльностей.
- Зниження енергії та втома.
- Проблеми із сном (проблеми з засинанням чи просинанням вночі).
- Зниження концентрації та уваги.
- Порушення апетиту.
Хоча симптоми субсиндромальної депресії можуть бути менш вираженими, ніж у клінічної депресії, вони все ж можуть сильно впливати на якість життя людини. Цей стан може бути тимчасовим або повторюваним.
Люди з субсиндромальною депресією можуть відчувати, що їхні симптоми заважають повсякденним справам і відносинам, і може виникати бажання звертатися до фахівця для отримання підтримки або лікування.
У рамках дослідження субсиндрольмальної депресії актуальним є розгляд понять “маски”, яка в контексті субсиндромальної депресії може вказувати на те, що симптоми депресії можуть бути «масковані» або приховані за іншими проявами чи фізичними симптомами. Це може робити діагноз менш очевидним або ускладнювати визначення справжнього стану.
Можливі “маски” субсиндромальної депресії включають, але не обмежуються:
- Фізичні симптоми:
- Біль у різних частинах тіла, головні болі, проблеми зі шлунком, безсоння – це можуть бути фізичні прояви, за якими приховуються симптоми депресії.
- Психосоматичні симптоми:
- Фізичні прояви, які мають психічну природу, такі як серцебиття, тремори чи поколювання, але які можуть бути пов’язані з емоційними станами.
- Захоплення роботою чи іншими видами діяльності:
- Відданість роботі чи іншим заняттям може бути спробою відволіктися від емоційного стану.
- Підвищені витрати часу на соціальні мережі чи інтернет:
- Занурення у віртуальний світ може слугувати «ширмою» від реальності та приховувати справжній емоційний стан.
- Висока активність:
- Занадто велика активність, гіперактивність може бути спробою змусити себе не зупинятися та уникнути внутрішніх емоцій.
- Ізоляція чи відсутність комунікації про емоційний стан:
- Уникання розмов чи висловлення емоцій, приховування справжнього стану.
Важливо відзначити, що ці “маски” можуть бути індивідуальними і варіювати в кожного. Діагноз і лікування субсиндромальної депресії найкраще проводити за участю кваліфікованого фахівця, який може ретельно вивчати симптоми та допомагати в управлінні емоційним станом.
Профілактика та лікування:
- Психосоціальна підтримка:
- Розмови з друзями, сім’єю або професійними консультантами можуть допомагати у подоланні стресу та підтримувати психічне здоров’я.
- Зміни в способі життя:
- Регулярна фізична активність, збалансована харчова дієта та достатній сон можуть позитивно впливати на настрій.
- Психотерапія:
- Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ), інтерперсональна терапія (ІПТ) та інші форми психотерапії можуть бути корисні для управління симптомами субсиндромальної депресії.
- Фармакотерапія:
- У деяких випадках може бути розглянута фармакотерапія, така як антидепресанти, особливо якщо симптоми субсиндромальної депресії важкі чи тривають довгий час.
Психотерапія, зміни в способі життя і, в окремих випадках, фармакотерапія можуть бути використані для управління субсиндромальною депресією.
