Ганна Лівшиць

Психологія стосунків

3 123

Сучасна психологія розглядає стосунки однією з найважливіших складових життя людини, адже вони важливі для психічного і фізичного здоров’я людини.

Стосунки забезпечують відчуття безпеки, емоційної підтримки, задоволення соціальних потреб і допомагають людині розвиватися.

Практикуючі фахівці з психічного здоров’я знають, що здорові стосунки можуть підвищувати самооцінку і сприяти самореалізації, тоді як токсичні стосунки можуть призводити до стресу, депресії і зниження якості життя.

У цій статті, створеній на основі теоретичної підготовки та багатолітнього практичного досвіду надання психологічної допомоги при різноманітних порушеннях та/або розладах стосунків, я поділюся своїм узагальненим баченням суті та основних складових поняття “психологія стосунків”

Для зручності сприйняття читачами, почнемо розбиратися у психології стосунків (рос., анахр., “психология отношений”) із окреслення структури публікації, а далі по-порядку, розкриємо основні аспекти кожного підрозділу цієї місткої, складної та без перебільшення, важливої теми.

  1. Визначення, ознаки і теорії стосунків
  2. Чинники стосунків
  3. Різновиди стосунків
  4. Етапи стосунків
  5. Процеси у стосунках
  6. Розлади стосунків
  7. Психодіагностика стосунків

Психологія стосунків досліджує, як люди взаємодіють один з одним, що впливає на якість їхніх відносин, та які стратегії можуть допомогти побудувати здорові і щасливі стосунки.

Клікайте, щоби ознайомитися з іншими статтями, профайлом та усім спектром експертизи

Стосунки у психології

У психології стосунки – це взаємодія між двома або більше людьми, яка включає емоційні, когнітивні та поведінкові аспекти.

Стосунки можуть бути різними за своєю природою, глибиною та тривалістю, але всі вони відображають способи, якими люди пов’язані один з одним і впливають на емоційний та психологічний стан особистості.

Вони відіграють важливу роль у формуванні ідентичності, відчуття щастя та загального благополуччя людини.

Основні ознаки стосунків у психології

  • Взаємодія

Люди в стосунках взаємодіють на різних рівнях – від вербального (спілкування) до невербального (жести, міміка, дії). Ця взаємодія може бути постійною або епізодичною, залежно від типу стосунків.

  • Емоційний зв’язок

Стосунки мають емоційну складову, яка може варіюватися від сильної прихильності (любов, дружба) до негативних емоцій (гнів, розчарування). Емоційна близькість і підтримка є ключовими для здорових стосунків.

  • Довіра і повага

Здорові стосунки базуються на взаємній довірі та повазі. Партнери або учасники стосунків поважають межі, особисті потреби та права один одного.

  • Залежність і взаємозалежність

У стосунках може виникати певний рівень залежності, коли люди потребують підтримки один одного (емоційної, фізичної чи фінансової).

Взаємозалежність — це здорова форма співіснування, де обидві сторони отримують користь від стосунків, зберігаючи при цьому свою автономію.

  • Вплив на особистісний розвиток

Стосунки часто допомагають людині розвиватися, сприяють її зростанню, збагачують досвід і допомагають зрозуміти власні потреби та цінності

В цілому, психологія стосунків досліджує, як люди взаємодіють, формують і підтримують взаємини з іншими.

Ця галузь зосереджується на різних аспектах стосунків, таких як романтичні стосунки, дружба, сімейні зв’язки, професійні відносини, і те, як ці взаємини впливають на емоційний стан і благополуччя особистості.

Психологічні теорії про стосунки

Теорія прив’язаності: Ця теорія досліджує, як ранні стосунки з батьками або опікунами формують модель прив’язаності людини до інших в дорослому житті.

Теорія обміну: У ній стверджується, що стосунки базуються на обміні ресурсами (емоційна підтримка, увага, матеріальна допомога), і люди прагнуть отримати вигоду або рівний внесок від стосунків.

Трикутна теорія любові Роберта Стернберга: Стернберг запропонував, що любов складається з трьох компонентів: близькість, пристрасть і зобов’язання. Поєднання цих елементів створює різні типи любові

Чинники стосунків

Чинники, які впливають на стосунки, є ключовими для розуміння, як розвиваються та підтримуються здорові взаємини між людьми.

Вони включають емоційні, психологічні та соціальні аспекти, які впливають на взаємодію між людьми. Ось основні чинники стосунків:

Спілкування

  • Якість спілкування: Вміння ефективно висловлювати свої думки, почуття і потреби. Відкрите, чесне та поважне спілкування є основою здорових стосунків.
  • Активне слухання: Співрозмовники повинні уважно слухати один одного, щоб зрозуміти емоції та погляди партнера, а не просто чекати своєї черги висловитися.

Довіра

  • Відкритість: Важливо бути чесним і відкритим щодо своїх намірів, бажань і емоцій.
  • Надійність: Постійність у діях і словах, яка дозволяє партнерам відчувати себе безпечно і бути впевненими один в одному.

Емоційна підтримка

  • Емпатія: Важливо вміти співпереживати партнерові, розуміти його емоційні потреби і підтримувати в складні моменти.
  • Позитивне підкріплення: Відчуття підтримки та схвалення допомагає зміцнити стосунки та робить партнера впевненим у стосунках.

Спільні цінності та цілі

  • Життєві пріоритети: Стосунки зазвичай міцніші, коли партнери мають спільні або схожі життєві цінності, переконання та цілі.
  • Спільні інтереси: Спільні захоплення або хобі сприяють створенню зв’язку між людьми.
Клікайте щоби заприятелювати та/чи сконтактуватися на Facebook

Фізична і емоційна близькість

  • Інтимність: Емоційна та фізична близькість є важливими для підтримання здорових романтичних стосунків.
  • Час разом: Важливо проводити якісний час разом, що сприяє розвитку більш глибокого емоційного зв’язку.

Рівність у стосунках

  • Баланс влади: У здорових стосунках немає домінування однієї людини над іншою. Партнери мають рівний голос і спільно приймають рішення.
  • Повага до особистих меж: Кожен з партнерів повинен поважати особисті межі іншого і не вимагати більше, ніж той готовий віддати.

Вирішення конфліктів

  • Здатність до компромісу: Уміння вирішувати конфлікти конструктивно, без образ і руйнівної критики, допомагає зберегти гармонію у стосунках.
  • Вміння прощати: Готовність прощати помилки іншого та уникати накопичення образ є важливою частиною стійких стосунків.

Особистісний ріст

  • Підтримка саморозвитку: Партнери повинні підтримувати одне одного в особистісному та професійному розвитку, не перешкоджаючи самореалізації.
  • Автономія: Збереження індивідуальності та незалежності допомагає підтримувати здорову динаміку у стосунках.

Психологічна стабільність

  • Самооцінка: Люди з високою самооцінкою краще впораються з викликами стосунків і рідше будуть залежними від партнера.
  • Емоційний баланс: Людина, яка вміє контролювати свої емоції, створює стабільність у відносинах, а не конфлікти чи драми.

Зовнішні фактори

  • Соціальні впливи: Родина, друзі, соціальне оточення можуть мати як позитивний, так і негативний вплив на стосунки.
  • Фінансова стабільність: Важливий фактор, що часто впливає на довіру і відчуття безпеки у стосунках.

Всі ці чинники взаємопов’язані і разом створюють комплексну картину того, як формуються та розвиваються стосунки.

Осягнення їх рівноваги допомагає уникати конфліктів і будувати довготривалі та здорові взаємини

Різновиди стосунків

У психології існує кілька різновидів стосунків, кожен з яких має свої особливості та динаміку. Від типу стосунків залежить характер взаємодії між людьми, їхні очікування та рівень емоційної близькості.

Ось основні різновиди стосунків:

Романтичні стосунки

  • Закоханість: Початковий етап стосунків, коли емоції найсильніші, люди відчувають сильне потягнення один до одного. Закоханість часто супроводжується ейфорією та романтичними ідеалами.
  • Партнерські стосунки: Довготривалі романтичні стосунки, де обидва партнери будують спільне життя на основі взаємної довіри, поваги, підтримки та спільних цінностей. Це можуть бути як подружні стосунки, так і тривалі цивільні союзи.
  • Відкриті стосунки: Стосунки, у яких партнери домовляються про можливість романтичних або сексуальних контактів з іншими людьми, зберігаючи основний емоційний зв’язок один з одним.

Дружні стосунки

  • Дружба: Це добровільні стосунки між людьми, засновані на спільних інтересах, довірі, підтримці та емоційній близькості. Дружні стосунки можуть бути довготривалими і сильно впливати на благополуччя людини.
  • Товариські стосунки: Відносно поверхневі дружні зв’язки, що ґрунтуються більше на спільних подіях або ситуаціях, ніж на глибоких емоційних зв’язках.

Сімейні стосунки

  • Батьки та діти: Одні з найважливіших і найглибших стосунків у житті людини. Вони включають емоційну, фінансову та фізичну підтримку батьків, а також обов’язки виховання.
  • Братні/сестринські стосунки: Стосунки між братами і сестрами можуть бути джерелом значної підтримки, але можуть включати конкуренцію та суперництво.
  • Подружні стосунки: Офіційно визнані стосунки між партнерами, які можуть бути романтичними і партнерськими. У різних культурах шлюб має різні правові, соціальні та релігійні аспекти.

Професійні стосунки

  • Колеги: Стосунки між співробітниками, які часто засновані на співпраці і можуть мати як формальний, так і неформальний характер. Професійна етика і спільні робочі цілі є основою таких взаємин.
  • Керівник-підлеглий: Стосунки між керівником та його працівниками, що передбачають певний рівень підпорядкування, але також залежать від взаємної поваги та продуктивної комунікації.
Клікайте, щоби підписатися та/чи зв’язатися через Instagram

Токсичні стосунки

  • Співзалежні стосунки: Це форма стосунків, де один партнер сильно залежить від іншого емоційно або фізично. Така динаміка може бути нездоровою, оскільки один з партнерів жертвує своїм благополуччям заради іншого.
  • Аб’юзивні стосунки: Стосунки, у яких один партнер використовує психологічний, фізичний або емоційний тиск чи насильство, щоб контролювати іншого. Ці стосунки є деструктивними і вимагають негайного втручання.

Платонічні стосунки

  • Це стосунки, в яких немає романтичної або сексуальної складової, але є емоційна близькість та підтримка. Платонічні стосунки можуть бути глибокими та довготривалими, часто на рівні дружби.

Сексуальні стосунки без зобов’язань

  • Флірт або випадкові стосунки: Короткотривалі стосунки, що мають сексуальний характер, але не передбачають емоційної залученості чи довготривалих зобов’язань.
  • “Френдс із бенефітс” (друзі з привілеями): Дружні стосунки, в яких присутня сексуальна складова, але відсутні романтичні почуття чи плани щодо майбутнього.

Соціальні та мережеві стосунки

  • Знайомства: Стосунки, засновані на спільних соціальних чи професійних зв’язках. Ці стосунки часто менш глибокі, але можуть бути важливими для соціальної підтримки та професійного розвитку.
  • Соціальні мережі: Стосунки, що існують в онлайн-просторі, можуть бути формальними (колеги, ділові партнери) або неформальними (друзі, знайомі).

Духовні стосунки

  • Вчитель-учень: Стосунки, що передбачають передачу знань, навичок або духовного досвіду. Це може бути наставництво, коучинг або духовний гід, який допомагає людині в її розвитку.
  • Релігійні стосунки: Стосунки між віруючими та духовними лідерами, що базуються на спільних переконаннях та участі у релігійній практиці.

Кожен з цих типів стосунків має свій рівень емоційної глибини, взаємодії і очікувань, і може впливати на особистісний розвиток та якість життя людини

Етапи стосунків

Стосунки, особливо романтичні, проходять через різні етапи розвитку, кожен з яких характеризується певними особливостями та динамікою.

У деяких випадках стосунки можуть проходити через фази циклічно — повертаючись до деяких з попередніх етапів через певні життєві обставини (наприклад, переїзд, поява дитини тощо).

У психології виділяють кілька основних етапів стосунків, хоча вони можуть відрізнятися залежно від типу взаємодії та індивідуальних особливостей людей.

Етап закоханості (Романтична фаза)

  • Характеристика: На цьому етапі виникає сильна емоційна і фізична привабливість між партнерами. Відчувається піднесений настрій, ейфорія, ідеалізація партнера.
  • Поведінка: Часто люди ідеалізують один одного, не помічають недоліків. Відбувається сильний викид гормонів, таких як окситоцин, дофамін і серотонін.
  • Тривалість: Цей етап зазвичай триває від кількох місяців до двох років.

Етап встановлення (Пізнання партнера)

  • Характеристика: Після того, як пройде початкова ейфорія, партнери починають бачити один одного реалістичніше, виявляються недоліки, а також сильні сторони кожного.
  • Поведінка: З’являються перші невеликі конфлікти, але також формується більш глибоке розуміння один одного. Партнери починають вивчати потреби, бажання і звички один одного.
  • Мета: Навчитися вирішувати конфлікти та приймати недоліки партнера, розуміючи його особистість глибше.

Етап боротьби за владу (Конфліктний етап)

  • Характеристика: На цьому етапі відбувається боротьба за вплив та баланс сил у стосунках. Партнери стикаються з реальністю, яка може не відповідати їхнім очікуванням.
  • Поведінка: Виникають конфлікти через розбіжності в цінностях, інтересах, звичках або стилях життя. Часто на цьому етапі відбувається перший серйозний конфлікт або розбіжності.
  • Мета: Важливо навчитися домовлятися, встановлювати особисті межі і вирішувати конфлікти конструктивно. Це критичний етап, на якому багато пар можуть або розійтися, або зміцнити стосунки.

Етап стабільності (Співпраця і прийняття)

  • Характеристика: Якщо пара пройшла через конфлікти і змогла знайти компроміси, вони переходять до етапу стабільності, де виникає прийняття партнера з його сильними і слабкими сторонами.
  • Поведінка: Партнери починають більше довіряти один одному, цінувати унікальність і різноманітність своїх поглядів. Конфлікти зменшуються або стають менш гострими, оскільки обоє вчаться справлятися з труднощами разом.
  • Мета: Створення міцної основи для довготривалих і гармонійних стосунків.

Етап глибокої прив’язаності (Зрілі стосунки)

  • Характеристика: Це етап, коли стосунки досягають найвищої точки зрілості та емоційної близькості. Партнери відчувають глибоку довіру і любов один до одного, спільно переживають життєві труднощі і підтримують один одного.
  • Поведінка: Емоційна та фізична близькість стають глибшими. Партнери можуть співіснувати без постійної потреби у романтичній ейфорії, насолоджуючись стабільністю та довірою.
  • Мета: Збереження цієї глибокої емоційної зв’язку і підтримка один одного в особистісному зростанні.

Етап трансформації або завершення

  • Характеристика: Стосунки можуть або досягти трансформації, коли партнери продовжують рости і змінюватися разом, або завершитися, якщо розвиток зупиняється або виникають непереборні труднощі.
  • Поведінка: У разі трансформації партнери можуть змінювати свої цілі, підтримуючи один одного у нових життєвих етапах (наприклад, виховання дітей, кар’єрні зміни). Якщо стосунки не проходять цей етап, можливий їх розрив або значна зміна їхньої динаміки.
  • Мета: Успішна трансформація допомагає підтримувати довготривалі і змістовні стосунки.

В цілому, як показує практика, коректне розуміння цих етапів допомагає людям краще розуміти свої стосунки і більш усвідомлено долати труднощі, з якими вони можуть зіткнутися на різних етапах розвитку взаємин

Процеси у стосунках

Процеси у стосунках — це динамічні зміни та взаємодії, що відбуваються між людьми протягом їхнього зв’язку.

Вони включають психологічні, емоційні та поведінкові механізми, які допомагають підтримувати або розвивати стосунки, а також долати труднощі.

Розуміння цих процесів допомагає краще орієнтуватися в стосунках і забезпечувати їх стабільність.

Комунікація

  • Вербальна комунікація: Це обмін словами та висловлюваннями, який є основним способом передавання думок, емоцій і намірів між партнерами. Чесне, відкрито побудоване спілкування сприяє розвитку взаєморозуміння.
  • Невербальна комунікація: Жести, міміка, тон голосу і мова тіла також відіграють важливу роль у взаємодії. Часто невербальні сигнали можуть бути навіть більш значущими, ніж сказані слова.
  • Активне слухання: Це вміння не просто чути слова партнера, а й розуміти їх значення, емоції та потреби. Це включає підтвердження, емпатію і віддзеркалення почуттів іншого.

Довіра та надійність

  • Взаємна довіра: Це процес побудови віри в те, що партнер буде вірним, надійним і відкритим. Довіра виникає поступово через виконання обіцянок, щирість і відповідальність.
  • Забезпечення надійності: Стабільна поведінка і послідовність дій допомагають партнерам почуватися безпечно і впевнено в стосунках.

Конфлікт і його вирішення

  • Конфлікт: Це природний процес у стосунках, коли різні погляди або потреби стикаються між собою. Конфлікти можуть виникати через розбіжності у цінностях, стилях спілкування, фінансових питаннях, ролях у родині тощо.
  • Вирішення конфліктів: Успішне вирішення конфліктів передбачає конструктивну дискусію, пошук компромісів і розуміння точок зору іншого партнера. Це включає вміння висловлювати свої почуття без звинувачень і спільно шукати рішення.

Емоційна регуляція

  • Управління емоціями: Партнери вчаться регулювати свої емоції, особливо під час конфліктів або стресових ситуацій, щоб уникнути необдуманих рішень і руйнівної поведінки.
  • Емпатія: Важливий процес, який включає здатність відчувати емоційний стан іншої людини і вміти реагувати відповідно до її потреб і переживань.

Підтримка та турбота

  • Емоційна підтримка: Це процес, в якому партнери надають одне одному емоційну допомогу в часи стресу, розчарувань або труднощів. Це може бути просто слухання, співчуття або надання порад.
  • Фізична турбота: Вона включає в себе дії, що забезпечують комфорт і безпеку партнера, як-то допомога в побутових справах або фізична підтримка у складні моменти.

Прихильність та інтимність

  • Емоційна близькість: Це процес поступового відкриття своїх внутрішніх думок, почуттів і вразливостей перед партнером, що створює глибокий емоційний зв’язок.
  • Фізична інтимність: Стосунки часто включають фізичні прояви любові та прихильності, як-от обійми, поцілунки або сексуальні стосунки, які зміцнюють почуття близькості.

Компроміс і співпраця

  • Компроміс: Партнери постійно знаходяться в процесі пошуку компромісів, що дозволяє уникати конфліктів або вирішувати їх у спосіб, що задовольняє обидві сторони. Важливо, щоб обидва партнери йшли на поступки без почуття жертви.
  • Співпраця: Робота над спільними цілями, побудова спільного життя, вирішення побутових і фінансових питань – це частина співпраці у стосунках, де кожен робить свій внесок.

Психологічні межі (особисті кордони)

  • Повага до меж: У здорових стосунках партнери вміють поважати особисті кордони один одного. Це включає повагу до часу, простору, індивідуальних інтересів і потреб кожного.
  • Встановлення меж: Процес, у якому кожен партнер чітко визначає свої потреби та очікування, що допомагає уникати конфліктів і зберігати здорову динаміку стосунків.

Особистий і спільний розвиток

  • Особистий ріст: У стосунках важливо, щоб кожен з партнерів підтримував і стимулював розвиток один одного, не заважаючи особистим інтересам і цілям.
  • Спільний ріст: Це процес, коли пара розвиває свої стосунки, працює над їх зміцненням і досягає спільних життєвих цілей.

Відданість і зобов’язання

  • Зобов’язання: Це процес, в якому партнери приймають рішення бути разом на тривалу перспективу, роблячи внесок у стосунки і підтримуючи один одного.
  • Відданість: Це більше емоційний процес, пов’язаний з бажанням бути з конкретною людиною, незважаючи на труднощі та виклики.

Практика надання фахової допомоги засвідчує, що ці процеси є фундаментальними для розвитку та підтримки здорових стосунків.

Вілтак, важливо розуміти, що вони постійно змінюються, і обидва партнери повинні бути залучені до роботи над стосунками, щоб забезпечити їх гармонію та стабільність

Розлади стосунків

Розлади стосунків — це порушення або дисфункції у взаємодії між людьми, які можуть призводити до серйозних емоційних, психологічних або поведінкових проблем.

Вони можуть виникати у романтичних, сімейних, дружніх або професійних стосунках та як підтверджує практика, часто впливають на якість життя, самооцінку та загальне психологічне благополуччя.

Основні види розладів стосунків:

Співзалежність (Ко-залежність)

  • Суть: Це тип відносин, в яких одна людина надмірно залежить від іншої в емоційному або психологічному плані. У таких стосунках зазвичай одна особа жертвує власними потребами і почуттями, щоб догодити партнеру.
  • Ознаки: Постійне бажання догодити партнеру, відмова від власних інтересів, труднощі з самостійним прийняттям рішень, страх бути залишеним.
  • Наслідки: Емоційне виснаження, втрата власної ідентичності, низька самооцінка, постійна тривога.

Токсичні стосунки

  • Суть: Це стосунки, в яких один або обидва партнери створюють емоційно або фізично небезпечне середовище через маніпуляції, критику, насильство чи контроль.
  • Ознаки: Постійні суперечки, звинувачення, контроль, насильство (емоційне, фізичне або фінансове), маніпуляції, низька повага.
  • Наслідки: Депресія, тривога, емоційне виснаження, розвиток психосоматичних захворювань, почуття безвиході.

Конфліктні стосунки

  • Суть: Відносини, де постійно виникають конфлікти, які не вирішуються, а накопичуються, посилюючи стрес і незадоволення між партнерами.
  • Ознаки: Часті сварки, відсутність компромісів, недовіра, критика, звинувачення без бажання шукати вирішення проблем.
  • Наслідки: Хронічний стрес, незадоволеність стосунками, зниження емоційної близькості, розрив стосунків.

Розлади через відсутність емоційної близькості

  • Суть: Стосунки, в яких партнери перестають відчувати емоційну близькість і підтримку один одного. Це може статися через відчуженість, байдужість або втрату інтересу до спілкування.
  • Ознаки: Відсутність спілкування, холодність, уникання розмов про почуття, емоційна ізоляція.
  • Наслідки: Відчуття самотності навіть у стосунках, зниження самооцінки, депресія, погіршення загального психологічного стану.

Розлади через контроль та домінування

  • Суть: Стосунки, в яких один партнер контролює або маніпулює іншим, обмежуючи його свободу, впливаючи на прийняття рішень і життєвий вибір.
  • Ознаки: Ревнощі, обмеження в спілкуванні з іншими людьми, контроль над фінансами або особистими ресурсами, критика та приниження.
  • Наслідки: Втрата автономії, страх перед партнером, емоційне виснаження, депресія.

Розлади стосунків на ґрунті зради

  • Суть: Зрада (емоційна або фізична) може сильно порушити довіру в стосунках і призвести до психологічних та емоційних травм.
  • Ознаки: Втрата довіри, ревнощі, відчуття зради, постійні звинувачення, емоційна дистанція.
  • Наслідки: Розпад стосунків, депресія, постійне почуття тривоги, зниження самооцінки.

Розлади через різницю в очікуваннях

  • Суть: Коли партнери мають різні очікування від стосунків, це може призвести до постійних розбіжностей та невдоволення.
  • Ознаки: Невідповідність між тим, що один партнер очікує, і тим, що інший може або готовий дати. Це можуть бути різні погляди на майбутнє, ролі у стосунках, рівень інтимності або пріоритети.
  • Наслідки: Непорозуміння, емоційне віддалення, розчарування, відчуття незадоволеності.

Розлади через нездатність вирішувати конфлікти

  • Суть: Якщо партнери не можуть ефективно вирішувати конфлікти, це може призвести до їх накопичення і ескалації проблем у стосунках.
  • Ознаки: Уникання конфліктів або, навпаки, агресивна поведінка під час сварок, небажання йти на компроміси, звинувачення замість конструктивного обговорення.
  • Наслідки: Постійна напруга, погіршення емоційного зв’язку, зростання недовіри, руйнування стосунків.

Посттравматичний розлад стосунків

  • Суть: Розлад стосунків, що виникає через сильну емоційну або фізичну травму, яку пережив один або обидва партнери. Це може бути наслідок насильства, втрати або іншого значущого потрясіння.
  • Ознаки: Страх, тривожність, емоційна замкнутість, депресія, труднощі з відновленням довіри.
  • Наслідки: Нездатність будувати здорові стосунки, повторювані конфлікти, емоційне дистанціювання

Звісно, бувають і додаткові різновиди розладів стосунків, але навіть переліку основних цілком достатньо, щоби осягнути їх розповсюдженість, а відтак і неохідність їх залагодження самостійно чи із допомогою психолога чи психотерапевта.

Психодіагностика стосунків

Психодіагностика стосунків — це галузь психології, яка займається вивченням та оцінкою стану міжособистісних стосунків через використання різних методів та інструментів.

Мета психодіагностики стосунків полягає у виявленні сильних і слабких сторін взаємин, конфліктних зон, рівня емоційної близькості, комунікативних навичок та загального благополуччя пари або групи людей.

Анкетування та опитування

Анкети та опитувальники використовуються для збору інформації про переживання, емоції, погляди і задоволеність стосунками.

  • Шкала задоволеності шлюбом: Один із популярних інструментів для оцінки рівня задоволеності партнерів у шлюбі.
  • Інвентаризація проблем у стосунках: Допомагає виявити основні джерела конфліктів і труднощів у парі.

Тести особистості

Особистісні тести використовуються для діагностики характерних рис, які можуть впливати на стосунки.

  • Тест на прив’язаність: Оцінює тип прив’язаності (безпечний, тривожний або уникливий), що дозволяє передбачити поведінкові патерни у стосунках.
  • Міннесотський багатопрофільний особистісний інвентар (MMPI): Може використовуватися для вивчення емоційних і поведінкових рис, що впливають на динаміку стосунків.

Проективні методики

Проективні методи дозволяють отримати неусвідомлену інформацію про стосунки через інтерпретацію малюнків, картинок або асоціацій.

  • Тест Роршаха: Аналізує внутрішні конфлікти, що можуть впливати на стосунки.
  • Тематичний апперцепційний тест (TAT): Оцінює внутрішні установки, мотиви і очікування щодо взаємин на основі історій, які людина створює на основі зображень.

Методи спостереження

Це техніка, при якій психолог спостерігає за взаємодією партнерів або групи в реальних ситуаціях, щоб аналізувати їхні комунікативні стилі, емоційну реакцію і динаміку конфліктів.

  • Аналіз невербальної поведінки: Досліджує жести, міміку, тон голосу та інші невербальні сигнали під час взаємодії між партнерами.

Методика Готтмана

Це спеціалізована діагностика, розроблена Джоном Готтманом, яка зосереджується на прогнозуванні майбутнього стосунків на основі спостереження за поведінкою партнерів під час конфліктних ситуацій.

  • Чотири вершники Апокаліпсису: Готтман визначив чотири основні поведінкові патерни (критика, презирство, захист, відсторонення), які є предикторами руйнування стосунків.

Аналіз комунікативних патернів

Дослідження того, як люди спілкуються у стосунках, може допомогти діагностувати проблеми з комунікацією, які є джерелом конфліктів або відчуженості.

  • Методика активного слухання: Оцінює рівень здатності партнерів до слухання і розуміння один одного.
  • Аналіз стилів конфліктної поведінки: Допомагає визначити, як партнери справляються з конфліктами (наприклад, ухиляються від конфлікту, йдуть на компроміс або демонструють агресію).

Тест “Я і Ми”

Ця методика використовується для оцінки рівня інтеграції особистості в стосунки та співвідношення особистісних і спільних цінностей і цілей у парі. Вона досліджує, наскільки партнери здатні гармонійно поєднувати власні інтереси із спільними інтересами у стосунках.

Соціометрія

Це метод, який використовується для оцінки міжособистісних стосунків у групах, таких як сім’ї або робочі колективи. Соціометричний аналіз дозволяє зрозуміти, які люди є центральними у стосунках, які мають більше впливу або залишаються на периферії взаємодій.

Когнітивно-поведінковий аналіз

Цей підхід спрямований на вивчення того, як когнітивні переконання та установки впливають на поведінку партнерів у стосунках.

  • Дослідження деструктивних установок: Оцінює, як негативні переконання про себе чи партнера можуть впливати на спілкування і поведінку у стосунках.

Експрес-методики діагностики

Існують швидкі методики, які допомагають швидко оцінити загальний стан стосунків:

  • Шкала задоволеності стосунками: Використовується для оцінки того, наскільки партнери задоволені своїми взаєминами.
  • Інвентаризація конфліктних зон: Оцінює основні джерела конфліктів і недоліки в комунікації.
Клікайте, щоби перейти на сторінку на сайті НАГТУ

Діагностика сексуальних стосунків

Для оцінки сексуального аспекту стосунків використовують спеціалізовані методики, які допомагають визначити, наскільки партнери задоволені своїм сексуальним життям, і чи існують проблеми в інтимній сфері, що впливають на загальний стан стосунків.

В цілому, практика підтверджує, що психодіагностика стосунків допомагає вчасно виявити потенційні проблеми, що можуть призвести до розриву або емоційного виснаження.

Використання цих методик дозволяє глибше зрозуміти динаміку стосунків і знайти шляхи для їх покращення.

Психодіагностика також є корисною під час терапії пар або сімей, оскільки вона надає інформацію про те, над чим потрібно працювати, щоб зміцнити взаємодію між партнерами

Підсумки

Розлади стосунків — це серйозні психологічні проблеми, які можуть суттєво вплинути на якість життя, але з ними можна працювати через терапію, розвиток комунікативних навичок, особистісне зростання, тощо

Зокрема, моя терапевтична практика підвтерджує, що в залежності від даних психодіагностики стосунків та з’ясованим особливостям розладів стосунків, дієвими засобами можуть бути:

  • Терапія стосунків: Психолог або сімейний терапевт може допомогти партнерам зрозуміти корінь проблем і навчити їх конструктивних способів вирішення конфліктів та покращення спілкування.
  • Методики спілкування: Відкрите та чесне спілкування між партнерами є одним із ключових способів подолання багатьох розладів.
  • Всебічна робота з самооцінкою: Іноді проблеми у стосунках пов’язані з особистими проблемами, тому індивідуальна терапія може бути корисною для зміцнення самооцінки та подолання емоційних труднощів.
  • З’ясування та дотримання особистих кордонів: Встановлення чітких меж і повага до них є основою здорових стосунків.
  • тощо

Підбір фахівця

Щоби проконсультуватися щодо ваших стосунків із досвідченим психотерапевтом, контактуйте зі мною через профайл або підберіть фахівців відповідно індивідуальній проблематиці у спеціальному розділі веб-платформи “Простір Психологів”

Клік на картинці відкриває профайл з контактами у новій вкладці, звертайтесь!

Використані джерела

  1. https://www.psychologytoday.com/intl/basics/relationships
  2. https://www.psych.on.ca/Public/Blog/2023/the-psychology-of-relationships
  3. https://www.studysmarter.co.uk/explanations/psychology/relationships/

Автор

Сімейні стосунки

2 052

Сімейні стосунки (рос., анахр., “семейные отношения”) — це взаємозв’язки між членами сім’ї, що ґрунтуються на емоційній близькості, підтримці, взаємній довірі та повазі.

Ці стосунки включають не лише шлюбні та партнерські відносини, але й зв’язки між батьками та дітьми, братами і сестрами, а також із більш розширеними членами сім’ї, як-от дідусі, бабусі тощо.

Здорові сімейні стосунки відіграють важливу роль у розвитку особистості, емоційній стабільності та благополуччі кожного члена сім’ї.

Далі в цій публікації я охарактеризую психологічну проблематику сімейних стосунків через призму сучасної теорії та фахового практичного досвіду надання необхідної допомоги в процесі їх налагодження.

Клікайте, щоби ознайомитися з іншими статтями, профайлом та усім спектром експертизи

Основні аспекти сімейних стосунків

Комунікація є основою сімейних стосунків. Відкрите і чесне спілкування допомагає членам сім’ї висловлювати свої почуття, потреби та очікування.

Важливо також вміти слухати і розуміти один одного, щоб уникати конфліктів і непорозумінь.

Емоційна підтримка та довіра означає, що члени сім’ї повинні відчувати підтримку і довіру один до одного. Іншими словами, кожен має бути впевнений, що його почуття і думки важливі для інших членів сім’ї. Довіра та підтримка створюють відчуття захищеності і приналежності.

Взаємна повага. Важливо поважати права, потреби та особистий простір кожного члена сім’ї. Шанобливе ставлення допомагає зміцнювати відносини і створювати гармонійну атмосферу.

Розподіл ролей та обов’язків. Сімейні стосунки потребують чіткого розподілу ролей і обов’язків між членами сім’ї. Це допомагає уникати конфліктів і забезпечує ефективну взаємодію в побутових питаннях.

Спільні цінності та традиції. Спільні цінності та традиції об’єднують сім’ю, допомагають створити спільне уявлення про те, що є важливим, та формують відчуття ідентичності. Традиції можуть включати свята, сімейні ритуали або звичаї.

Гнучкість та готовність до змін. Життєві обставини постійно змінюються, тому важливо, щоб сім’я могла гнучко адаптуватися до нових умов. Це включає прийняття змін у ролях, прийняття нових життєвих етапів та підтримку один одного у складні періоди.

Типи сімейних стосунків

Партнерські (подружні) стосунки. Це взаємини між чоловіком і дружиною або між партнерами, які ґрунтуються на любові, повазі, взаємній підтримці та довірі. Сімейний союз є основою стабільної сім’ї.

Батьківсько-дитячі стосунки. Взаємини між батьками та дітьми відіграють важливу роль у формуванні особистості та розвитку дитини. Батьки мають забезпечувати підтримку, любов і дисципліну, водночас сприяючи розвитку самостійності та відповідальності у дітей.

Братсько-сестринські стосунки характеризуються взаємною підтримкою, конкуренцією, але також і близькістю. Брати і сестри можуть бути важливими союзниками один для одного та джерелом емоційної підтримки.

Стосунки з іншими родичами. Сюди належать взаємини з дідусем, бабусею, дядьками, тітками та іншими родичами. Ці зв’язки часто базуються на культурних традиціях та сімейних цінностях, і вони можуть сприяти зміцненню сімейних зв’язків та емоційної підтримки.

Чинники сімейних стосунків

Стрес та життєві кризи

  • Кризові ситуації (як-от втрата роботи, хвороба, смерть члена сім’ї) можуть негативно впливати на сімейні стосунки, підвищуючи рівень стресу та конфліктів.
  • Важливо, щоб сім’я була здатна підтримувати один одного в таких ситуаціях.

Фінансові труднощі

  • Фінансові проблеми часто є джерелом конфліктів і напруги в сім’ї.
  • Важливо відкрито обговорювати фінансові питання і спільно приймати рішення щодо розподілу фінансів.

Зміни у складі сім’ї

  • Народження дітей, шлюб, розлучення або втрата члена сім’ї впливають на динаміку сімейних стосунків.
  • Ці події вимагають адаптації та підтримки з боку всіх членів сім’ї.

Рольові конфлікти

  • Нерозподілені або невизначені ролі в сім’ї можуть призводити до напруги та конфліктів. Важливо обговорювати розподіл обов’язків і забезпечувати чітке визначення ролей.

Як зміцнити сімейні стосунки

Відкрите спілкування. Постійне спілкування допомагає зменшити непорозуміння, а також ділитися своїми почуттями та думками. Важливо вміти слухати один одного і давати можливість висловлюватися.

Підтримка емоційного зв’язку. Проводьте час разом, займайтеся спільними справами, підтримуйте інтереси один одного. Це допоможе зміцнити зв’язки та створити відчуття єдності.

Розв’язання конфліктів. Замість того, щоб уникати конфліктів, працюйте над їх вирішенням конструктивно. Важливо знаходити компроміси, поважати думку іншого та не зберігати образу.

Визнання та повага до відмінностей. Кожен член сім’ї має свої особливості, інтереси та потреби. Важливо визнавати ці відмінності і ставитися до них з повагою.

Підтримка у важкі часи. В періоди криз або стресу важливо підтримувати один одного, демонструвати емпатію та турботу.

Розлади сімейних стосунків

Розлади сімейних стосунків — це порушення взаємодії та взаємин між членами сім’ї, що можуть призводити до конфліктів, емоційного віддалення та дестабілізації сімейної системи.

Ці розлади можуть мати різні причини та проявлятися у різних формах, від проблем комунікації до серйозних конфліктів і криз.

Психологи вважають, що розлади сімейних стосунків можуть негативно впливати на психічне та емоційне здоров’я як дорослих, так і дітей.

Різновиди розладів сімейних стосунків

Конфліктні стосунки

  • Постійні або часті конфлікти між членами сім’ї через різні точки зору, очікування або поведінку.
  • Такі стосунки характеризуються високим рівнем напруги та відсутністю ефективної комунікації.
  • Конфлікти можуть бути результатом різних факторів, таких як різні цінності, різні підходи до виховання дітей, фінансові труднощі тощо.

Емоційне відчуження

  • Емоційне віддалення, коли члени сім’ї перестають ділитися почуттями та думками, з’являється байдужість один до одного.
  • Це може бути викликано тривалими конфліктами, нерозумінням або емоційною зрадою, коли члени сім’ї перестають шукати підтримки та близькості один у одного.

Порушення комунікації

  • Недостатня або неефективна комунікація, коли члени сім’ї не можуть відкрито висловлювати свої почуття, потреби чи очікування.
  • Це може включати агресивну комунікацію, уникнення важливих тем або використання маніпулятивних методів.

Порушення розподілу ролей та обов’язків

  • Нечіткий або несправедливий розподіл ролей і обов’язків у сім’ї може призводити до напруги та конфліктів.
  • Це включає перевантаження одного члена сім’ї роботою чи обов’язками, що викликає незадоволення та відчуття нерівності.
Клікайте щоби заприятелювати та/чи сконтактуватися на Facebook

Проблеми у вихованні дітей:

  • Розбіжності між подружжям щодо методів виховання дітей можуть призводити до конфліктів і напруженості.
  • Батьки можуть мати різні погляди на дисципліну, освіту або дозвілля, що викликає суперечки та емоційне напруження.

Проблеми у подружніх стосунках:

  • Розлади, що виникають між партнерами, можуть включати відсутність емоційної підтримки, сексуальні проблеми, фінансові розбіжності або невірність.
  • Вони можуть призводити до втрати довіри, емоційної дистанції та конфліктів.

Фінансові проблеми

  • Фінансові труднощі або розбіжності щодо розподілу фінансів можуть створювати значну напругу у сім’ї.
  • Це може викликати відчуття невпевненості, страху та образи між членами сім’ї.

Насилля у сім’ї

  • Фізичне, емоційне або психологічне насильство є серйозною формою розладу сімейних стосунків.
  • Це може включати контроль, маніпуляції, образи або фізичні дії проти членів сім’ї.
  • Насильство може завдати значної шкоди як фізичному, так і психічному здоров’ю.

Причини розладів сімейних стосунків

Відсутність ефективної комунікації. Якщо члени сім’ї не можуть відкрито висловлювати свої почуття та потреби, це призводить до нерозуміння та накопичення негативних емоцій.

Фінансові труднощі можуть спричиняти відчуття безпорадності та конфлікти з приводу витрат, боргів або кар’єрних амбіцій.

Вплив зовнішніх факторів. Тиск з боку родичів, колег, друзів або соціального оточення може спричиняти розлади у стосунках.

Стресові ситуації та життєві кризи. Втрата роботи, хвороба, народження дитини або інші важливі події можуть впливати на емоційний стан членів сім’ї, викликаючи стрес і конфлікти.

Розбіжності в цінностях і переконаннях. Якщо члени сім’ї мають різні погляди на важливі аспекти життя (наприклад, релігія, освіта, виховання дітей), це може спричиняти конфлікти та розбіжності.

Недовіра та невірність. Невірність або зрада можуть призвести до руйнування довіри і створити сильне емоційне напруження між партнерами.

Як подолати розлади сімейних стосунків

Відкрите спілкування. Головний крок до подолання розладів — це відкрито говорити про свої почуття, потреби та очікування. Важливо вміти слухати та приймати думку іншого.

Пошук компромісів. Сімейні стосунки вимагають готовності до компромісів. Якщо виникають розбіжності, важливо шукати спільні рішення, які задовольняють обидві сторони.

Підтримка один одного. Під час стресових ситуацій або життєвих криз важливо підтримувати один одного емоційно та фізично. Це допомагає зменшити рівень стресу та зміцнити стосунки.

Робота з сімейним психологом. Якщо розлади серйозні, звернення до сімейного психолога може бути ефективним рішенням. Психолог допомагає виявити основні проблеми, покращити комунікацію та знайти шляхи вирішення конфліктів.

Розробка спільних правил. Встановлення чітких правил та меж може допомогти уникнути конфліктів. Це може включати домовленості щодо ролей, фінансів, виховання дітей та інших важливих аспектів.

Саморозвиток та робота над особистими проблемами. Якщо розлади стосунків пов’язані з особистими проблемами (наприклад, стрес, депресія, агресія), важливо працювати над власним психологічним станом. Це може бути консультація психолога, участь у тренінгах або самоосвіта.

Гештальт-підхід та сімейні стосунки

Гештальт-підхід у контексті сімейних стосунків — це метод, який спрямований на розуміння та покращення взаємодії між членами сім’ї через усвідомлення власних почуттів, потреб, ролей та меж.

Цей підхід базується на принципах гештальт-терапії, які наголошують на важливості усвідомлення “тут і зараз”, відповідальності за власні емоції та розвиток автентичної комунікації між членами сім’ї.

Основні принципи гештальт-підходу у роботі з сімейними стосунками

Цілісність та взаємозв’язок

  • Сім’я розглядається як цілісна система, де кожен член взаємопов’язаний з іншими.
  • Проблеми одного члена сім’ї або його внутрішні конфлікти впливають на всю систему, тому важливо працювати над поліпшенням взаємодії та розуміння між усіма членами сім’ї.

Усвідомлення “тут і зараз”

  • Гештальт-підхід акцентує увагу на проживанні моменту “тут і зараз”.
  • Це означає, що терапевт працює з поточними емоціями, реакціями та відчуттями членів сім’ї під час сесії.
  • Це допомагає кожному з членів сім’ї усвідомити, як їхні емоції та поведінка впливають на інших і сприяють конфліктам.

Відповідальність кожного члена сім’ї

  • У гештальт-терапії кожен член сім’ї бере відповідальність за свої почуття, дії та реакції.
  • Терапевт допомагає кожному усвідомити, що звинувачення інших у проблемах не сприяє вирішенню конфліктів.
  • Замість цього, кожен вчиться приймати відповідальність за свої емоції та поведінку.

Важливість автентичної комунікації

  • Гештальт-терапія у сімейному контексті підкреслює важливість автентичної комунікації між членами сім’ї.
  • Це означає, що кожен має можливість відкрито висловлювати свої почуття та думки без страху бути осудженим або відкинутим.
  • Терапевт навчає членів сім’ї слухати один одного і висловлювати свої потреби.

Робота з незавершеними процесами

  • Гештальт-підхід передбачає виявлення та завершення незакритих гештальтів — ситуацій чи почуттів, які залишилися невирішеними або невисловленими.
  • Це може бути старий конфлікт, давні образи або невисловлені очікування.
  • Завершення таких ситуацій допомагає знизити емоційну напругу в сім’ї.

Як гештальт-підхід допомагає покращити сімейні стосунки

Усвідомлення почуттів і потреб

  • Члени сім’ї вчаться усвідомлювати та розпізнавати свої справжні почуття, потреби та очікування.
  • Це допомагає уникати неправильних інтерпретацій та непорозумінь, а також розвивати глибше розуміння себе та інших.

Покращення взаємодії між членами сім’ї

  • Терапія зосереджується на тому, щоб допомогти кожному члену сім’ї зрозуміти, як його поведінка та реакції впливають на інших.
  • Це сприяє створенню більш гармонійних взаємин і зменшенню конфліктів.

Розв’язання конфліктів і емоційної напруги

  • Гештальт-терапія допомагає членам сім’ї виявляти та проговорювати свої почуття, які спричиняють конфлікти.
  • Це дозволяє завершити незакриті гештальти та знизити рівень емоційної напруги.

Зміцнення емоційного зв’язку:

  • Відкрита комунікація та спільне проживання емоційних переживань допомагають зміцнити емоційний зв’язок між членами сім’ї.
  • Це створює атмосферу довіри та підтримки.
Клікайте, щоби підписатися та/чи зв’язатися через Instagram

Розвиток нових способів взаємодії

  • Гештальт-підхід допомагає членам сім’ї навчитися нових способів взаємодії, які є більш ефективними та конструктивними.
  • Це включає розвиток навичок активного слухання, емоційної відкритості та поваги до почуттів іншого.

Приклади застосування гештальту в роботі з сімейними стосунками

Конфлікти між партнерами

  • Якщо подружжя переживає конфлікти через нерозуміння або невдоволеність, терапевт допомагає кожному партнеру усвідомити свої почуття та висловити їх іншому.
  • Це сприяє розвитку автентичної комунікації та пошуку спільних рішень.

Проблеми у вихованні дітей

  • Якщо між батьками та дітьми виникають труднощі, терапевт допомагає батькам усвідомити свої очікування та страхи, а дітям — висловити свої почуття та потреби.
  • Це сприяє зменшенню конфліктів і розвитку здорових стосунків між батьками та дітьми.

Емоційне віддалення між членами сім’ї

Гештальт-підхід допомагає членам сім’ї усвідомити причини емоційного віддалення та відновити емоційний зв’язок через відкриті розмови та проговорювання незакритих ситуацій.

Робота з минулими травмами або образами:

Якщо у членів сім’ї є давні образи або травми, терапевт допомагає прожити ці почуття і завершити їх, щоб зменшити емоційну напругу та створити новий старт для взаємин.

Клікайте, щоби перейти на сторінку на сайті НАГТУ

Підсумки

Сімейні стосунки — це основа щасливого життя, яка вимагає постійного розвитку, уваги та зусиль з боку кожного члена сім’ї.

Відкрите спілкування, взаємна підтримка, повага та готовність працювати над вирішенням конфліктів є ключовими аспектами міцних і здорових сімейних відносин.

Коли сім’я зосереджується на створенні гармонійної атмосфери, це позитивно впливає на кожного члена і сприяє загальному благополуччю

Розлади сімейних стосунків можуть суттєво впливати на емоційне та психологічне благополуччя всіх членів сім’ї.

Проблеми можуть виникати через брак комунікації, конфлікти, фінансові труднощі, життєві кризи або навіть насильство.

Важливо вчасно розпізнавати розлади і звертатися за допомогою до професіоналів, щоб підтримувати гармонійні стосунки та створювати здорову атмосферу в сім’ї

Гештальт-підхід у роботі з сімейними стосунками спрямований на усвідомлення власних почуттів, покращення комунікації та завершення незакритих процесів.

Це допомагає створити атмосферу довіри, розуміння та підтримки, зміцнюючи емоційний зв’язок між членами сім’ї.

Основними інструментами цього підходу є відкритість, відповідальність кожного члена сім’ї та робота з поточними емоціями “тут і зараз”

Підбір фахівця

Щоби проконсультуватися щодо сімейних стосунків з досвідченим терапевтом, звертайтеся до мене через контакти у профайлі або підберіть фахівців у спеціальному розділі веб-платформи Простір Психологів

Клік на картинці відкриває профайл з контактами у новій вкладці, звертайтесь!

Використані джерела

  1. https://www.sciencedirect.com/topics/social-sciences/family-relationship
  2. https://www.twinkl.com/teaching-wiki/familial-relationship
  3. https://raisingchildren.net.au/grown-ups/family-life/routines-rituals-relationships/good-family-relationships

Автор

Арт-терапія в роботі з травматичним досвідом

2 620

Арт-терапія − це форма терапії, яка використовує творчість та художні матеріали для вираження емоцій, почуттів та думок.

Цей підхід до лікування може допомогти людям, які стикаються з різними проблемами, включаючи травматичний досвід, депресію, тривогу, хронічні захворювання тощо.

Арт-терапія має свій початок в кінці XIX століття, коли медичні працівники стали використовувати малювання та інші форми творчості для допомоги пацієнтам з психічними розладами.

Протягом наступного століття, арт-терапія стала популярнішою, особливо серед психіатрів та психологів. У 1940-х роках, Британська асоціація арт-терапії була створена як організація для підтримки та розвитку цієї форми терапії.

У наш час, арт-терапія є популярною формою терапії, яку використовують у медичних закладах, школах та інших установах.

Далі в цій статті я розгляну, що таке арт-терапія, як вона допомагає людям з травматичним досвідом, її історію та різновиди, а також зокрема, про гештальт-підхід її застосування на практиці надання психологічної допомоги.

Клікайте, щоби ознайомитися з іншими статтями, профайлом та усім спектром експертизи

Основні аспекти травматичного досвіду війни

Війна створює екстремальні умови, які впливають на психіку людей, викликаючи глибокі травматичні переживання.

Травматичний досвід під час війни включає широкий спектр емоційних, когнітивних і фізичних реакцій, які можуть мати короткострокові й довгострокові наслідки.

Що таке травматичний досвід війни?

Травматичний досвід під час війни – це реакція на події, що загрожують життю або благополуччю особи. До них належать:

  • Бойові дії.
  • Втрата близьких.
  • Переживання бомбардувань і обстрілів.
  • Евакуація та вимушене переселення.
  • Стан хронічного страху, нестабільності та втрати контролю.

Травма може виникати як внаслідок одномоментної події (гостра травма), так і через тривалий вплив негативних факторів (хронічна травма).

  • Гостра травма. Це переживання, пов’язані з раптовими і шокуючими подіями: бойові дії, втрати, евакуація.
  • Хронічна травма. Довготривалі переживання нестабільності, страху за життя, розлуки з близькими.
  • Колективна травма. Спільні переживання втрат і трагедій, які впливають на цілі громади.

Як арт-терапія допомагає людям з травматичним досвідом?

Арт-терапія може допомогти людям з різними проблемами, включаючи:

Психічні травми або травматичний досвід

  • Арт-терапія може допомогти людям, які стикаються з травмою, включаючи військових, жертв насильства, наркоманів та інших.
  • Малювання та інші форми творчості можуть допомогти виразити емоції та почуття, які є складними для словесного опису.

Депресію та тривогу

  • Творчість може бути відчуттям заспокоєння та релаксації для багатьох людей.
  • Малювання, розфарбовування та інші форми творчості можуть допомогти зняти напругу та стрес.

Хронічні захворювання

  • Арт-терапія може допомогти людям, які стикаються з хронічними захворюваннями, включаючи рак, СНІД та інші захворювання.
  • Малювання та інші форми творчості можуть допомогти відволіктися від болю та стресу, пов’язаного з захворюванням.
Клікайте щоби заприятелювати та/чи сконтактуватися на Facebook

Розвиток дитини

  • Арт-терапія може допомогти дітям розвивати свої емоційні та соціальні навички.
  • Вона може допомогти дітям виразити свої почуття та емоції, а також покращити їх спілкування та самопочуття.

Залучення до соціальної діяльності

  • Арт-терапія може допомогти людям з різними обмеженнями у залученні до соціальної діяльності та спілкування з іншими людьми.
  • Вона може допомогти людям виразити свої почуття та думки, а також знайти спільні інтереси з іншими людьми.

Види арт-терапії

Існує кілька видів арт-терапії, які можуть використовуватися для допомоги людям:

  • Малювання та живопис. Цей вид арт-терапії включає в себе малювання та живопис, які можуть допомогти виразити емоції та почуття.
  • Скульптура. Скульптура може бути використана для створення зовнішніх форм, які відображають емоції та почуття.
  • Танцювальна терапія. Цей вид арт-терапії включає в себе рух та танці, які можуть допомогти виразити емоції та почуття, а також покращити рухові навички та самопочуття.
  • Музична терапія. Музична терапія може бути використана для допомоги людям виразити свої емоції та почуття за допомогою музики та звуків.
  • Відеотерапія. Відеотерапія може використовуватися для допомоги людям з травмами, щоб допомогти їм обробити свої емоції та почуття.
  • Письмова терапія. Письмова терапія може використовуватися для допомоги людям виразити свої емоції та почуття через письмо.
  • Драма-терапія. Цей вид арт-терапії включає в себе акторську майстерність та імпровізацію, які можуть допомогти людям виразити свої емоції та почуття через драматичні сцени.

Користь арт-терапії

Арт-терапія може мати такі корисні властивості для людей, які з нею працюють:

  • Покращення психічного здоров’я. Арт-терапія може допомогти людям знизити рівень стресу, тривоги та депресії, а також покращити загальне самопочуття та психічне здоров’я.
  • Виразність. Арт-терапія може допомогти людям виразити свої почуття та емоції, які можуть бути складними для словесного опису.
  • Розвиток соціальних навичок. Арт-терапія може допомогти людям покращити свої соціальні навички та комунікацію з іншими, особливо в груповій формі арт-терапії.
  • Зниження фізичного болю. Арт-терапія може допомогти людям зменшити рівень фізичного болю, особливо при хронічних захворюваннях.
  • Розвиток творчих навичок. Арт-терапія може допомогти людям розвивати творчі навички та здібності, що може підвищити їхню самооцінку та самоповагу.
  • Збільшення самосвідомості. Арт-терапія може допомогти людям зрозуміти свої емоції та почуття, а також пізнати себе краще.
  • Підтримка змін. Арт-терапія може допомогти людям змінити свої негативні переконання та патерни поведінки, що дозволить їм рухатися до більш здорового та позитивного життя.
Клікайте, щоби підписатися та/чи зв’язатися через Instagram

Арт-терапія та ментальне здоров’я

Арт-терапія може бути корисною для людей з різними психічними захворюваннями, включаючи депресію, тривогу, посттравматичний стресовий розлад тощо.

У деяких випадках, арт-терапія може бути використана як додатковий метод лікування психічних захворювань, наряду з медикаментозною терапією та психотерапією.

Дослідження показали, що арт-терапія може допомогти людям з депресією знизити рівень симптомів та покращити настрій.

Арт-терапія також може бути корисною для людей з тривожними розладами, допомагаючи їм знизити рівень тривоги та страху.

Арт-терапія та діти

Арт-терапія може бути особливо корисною для дітей, оскільки вони можуть мати складнощі в описі своїх емоцій та почуттів.

Арт-терапія допомагає дітям виражати свої емоції через мистецтво та гру, що може покращити їхнє самопочуття та зменшити рівень тривоги.

Арт-терапія також може допомогти дітям з розвитковими порушеннями, такими як аутизм, дислексія та дисграфія.

Вона може сприяти розвитку моторики, сприйняття та координації рухів, а також покращити навички спілкування та соціальні навички.

Як працює арт-терапія?

Арт-терапія може бути проведена як індивідуально, так і в груповій формі.

Сеанси арт-терапії можуть проходити в різних форматах, включаючи малювання, скульптуру, колажі, театр та інші мистецькі форми.

Арт-терапевти зазвичай працюють з клієнтами, щоб допомогти їм виразити свої емоції та почуття через мистецтво.

Терапевти можуть запропонувати конкретну мистецьку техніку або просто дати клієнту вільну руку для творчості.

Арт-терапевти також можуть спілкуватися з клієнтами про їхню роботу та допомогти їм зрозуміти, що вони виразили через свої творчість.

Це може допомогти клієнтам зрозуміти свої емоції та почуття, а також знайти шлях до здорового розвитку.

Клікайте, щоби перейти на сторінку на сайті НАГТУ

Гештальт-підхід і застосування арт-терапії

Гештальт-підхід у поєднанні з арт-терапією створює потужний інструмент для роботи з травматичними переживаннями, спричиненими війною.

Військові події глибоко впливають на емоційний, фізичний та соціальний стан людей, викликаючи потребу у м’яких і чутливих методах психотерапії, які дозволяють досліджувати, інтегрувати та трансформувати цей досвід.

Чому гештальт-підхід і арт-терапія ефективні у роботі з травмою?

Безпека та підтримка. Арт-терапія створює безпечний простір для вираження складних переживань без необхідності проговорювати їх одразу.

Робота з тілесною пам’яттю. У гештальт-терапії велика увага приділяється тілу, яке часто є носієм травматичного досвіду.

Відновлення цілісності особистості. Гештальт підхід допомагає інтегрувати розділені частини особистості, які могли виникнути через травму.

Можливість невербального вираження. Арт-терапія дозволяє працювати з емоціями, що важко сформулювати словами.

Фокус на “тут і зараз”. Це допомагає клієнту відчути контроль над своїм життям, зменшуючи вплив травматичного минулого.

Етапи роботи з травмою за гештальт-підходом

1. Створення безпечного простору. Арт-терапія використовується як інструмент для створення атмосфери довіри. Вправи: малювання образу безпечного місця, робота з кольорами, що викликають спокій.

2. Усвідомлення тілесних реакцій. Робота з тілом: фокусування на відчуттях, які виникають під час розмови про травматичний досвід. Вправи: малювання “тілесної карти”, де клієнт позначає зони напруги, болю чи тривоги.

3. Вираження емоцій через творчість. Малювання, ліплення, колажі використовуються для дослідження емоцій, що залишаються заблокованими. Вправа: створення образу травми та його трансформація в образ відновлення.

4. Інтеграція травматичного досвіду. Техніка “порожнього стільця” для діалогу з частинами себе, які були травмовані. Символічне завершення травматичного досвіду через творчі практики (наприклад, зображення дороги до відновлення).

5. Пошук ресурсів. Робота з тим, що надає сили і підтримку: малювання ресурсних образів, створення “карти надії”. Вправи: уявлення майбутнього через позитивні символи (світло, квіти, природа).

Техніки арт-терапії у роботі з травмою

  • Малювання емоцій. Клієнт обирає кольори, що відповідають його почуттям, і малює, не задумуючись про результат.
  • Створення колажу. Клієнт вирізає з журналів чи малює образи, які символізують його внутрішній стан.
  • Метафоричні карти. Клієнт вибирає карту, яка найкраще передає його стан, і пояснює її значення.
  • Робота з глиною або пластиліномВикористовується для роботи з тілесними відчуттями та емоціями.
  • Символічне завершення. Клієнт створює образ, який символізує кінець травматичного досвіду і початок нового етапу.

Результати застосування гештальт-підходу та арт-терапії у роботі з травмою

  • Зниження рівня тривоги та страху. Клієнт вчиться розпізнавати й контролювати свої емоційні реакції.
  • Інтеграція травматичного досвіду. Переживання стають частиною особистісного досвіду, а не блокують життя.
  • Відновлення почуття безпеки. Створюється внутрішній опорний ресурс, який допомагає протистояти майбутнім труднощам.
  • Зміцнення внутрішньої стійкості. Клієнт знаходить нові способи справлятися зі стресом і будувати позитивне майбутнє.

Підсумки

Війна в Україні створила новий вимір колективної травми. До викликів, із якими стикаються українці, належать і переживання розлуки з домом та близькими, і втрата рідних, і постійний страх за майбутнє тощо

Особливістю українського контексту є глибока потреба в об’єднанні громади для спільного відновлення, адже колективна підтримка стає одним із найпотужніших ресурсів у подоланні травми.

Робота з травматичним досвідом війни потребує делікатності, професіоналізму та багаторівневого підходу, який враховує унікальний досвід кожної людини.

Арт-терапія є корисним методом лікування, який може бути використаний для різних цілей, включаючи поліпшення фізичного та психічного здоров’я, розвитку креативності та самовираження, а також зниження рівня тривоги та депресії.

Арт-терапія може бути ефективною для різних груп населення, включаючи дорослих, дітей, ветеранів, людей з розвитковими порушеннями та інших.

Хоча арт-терапія не є заміною традиційним методам лікування, вона може бути доповненням до них та допомогти пацієнтам знайти нові способи вираження своїх емоцій та почуттів.

Вона може бути особливо корисною для людей, які мають труднощі у говорі про свої емоції, а також для тих, хто шукає нетрадиційні методи лікування.

Існує багато форм та методів арт-терапії, і кожен арт-терапевт може вибрати той, який найкраще відповідає потребам своїх клієнтів.

Якщо ви зацікавлені у проведенні арт-терапії, зверніться до ліцензованого арт-терапевта для отримання більш детальної інформації про цей метод лікування та його використання в конкретних ситуаціях.

У цілому, арт-терапія − це чудовий метод лікування, який може допомогти пацієнтам знайти нові способи вираження своїх емоцій та почуттів, покращити фізичне та психічне здоров’я та знизити рівень стресу та тривоги.

Вона є одним з числа нетрадиційних методів лікування, які можуть бути доповненням до традиційних методів та допомогти пацієнтам знайти свій шлях до здорового життя.

Гештальт-підхід у поєднанні з арт-терапією є ефективним методом роботи з травматичним досвідом, допомагаючи людям, які пережили війну, знайти нові ресурси для відновлення, відчути себе цілісними та готовими до життя.

Підбір арт-терапевта

Щоби проконсультуватися щодо застосування арт-терапії для подолання вашого травматичного длсвіду (чи психотравм ваших близьких) — звертайтеся до мене через контакти у профайлі, або підберіть фахівців-психологів із відповідною експертизою у спеціальному розділі веб-середовища

Клік на картинці відкриває профайл з контактами у новій вкладці, звертайтесь!

Автор

Психотерапія і консультування для пар

863

Психологічне консультування і терапія для пар (рос.анахр. “психологическое консультирование и терапия для пар”)— це форма психологічної допомоги, спрямована на покращення взаємин між партнерами, вирішення конфліктів, відновлення емоційної близькості та розвитку навичок ефективної комунікації.

На практиці, така терапія допомагає парам долати труднощі у стосунках, зміцнювати емоційний зв’язок і краще розуміти один одного.

Психологічне консультування, слід наголосити, може бути корисним як для романтичних пар, так і для подружжя, незалежно від стадії стосунків.

Далі у цій публікації я всебічно охарактеризую психологічне консультування і терапію для пар крізь призму сучасної теорії та місткої фахової практики.

Клікайте, щоби ознайомитися з іншими статтями, профайлом та усім спектром експертизи

Завдання психологічного консультування і терапії для пар

Покращення комунікації: Одна з основних цілей терапії — навчити партнерів спілкуватися ефективно, відкрито обговорювати свої почуття, потреби та очікування без звинувачень або осуду. Це включає розвиток навичок активного слухання, емпатії та конструктивної критики.

Розв’язання конфліктів: Психотерапія допомагає партнерам зрозуміти причини конфліктів і навчитися вирішувати їх конструктивно, не переходячи до агресії або уникання проблем. Це передбачає пошук компромісів і розвиток стратегій вирішення складних ситуацій.

Відновлення емоційної близькості: У стосунках часто виникає емоційна дистанція, коли партнери почуваються відчуженими один від одного. Психотерапія допомагає відновити емоційну близькість через відкриті розмови про почуття, потреби і страхи, а також розвиток взаємної підтримки.

Подолання залежних або токсичних моделей поведінки: У деяких парах можуть бути присутні залежні, маніпулятивні або контрольні моделі поведінки. Терапія допомагає виявити ці проблеми і розробити стратегії їх подолання, зосереджуючись на відновленні автономії та рівноправності в стосунках.

Зміцнення довіри: Якщо у стосунках виникла недовіра (наприклад, через зраду), терапія спрямована на відновлення довіри та впевненості в партнерові. Це включає вивчення того, як партнери можуть бути чесними та відкритими один перед одним, зберігаючи повагу до почуттів іншої сторони.

Консультування для пар

Консультування для пар — це спеціалізована форма психологічної допомоги, яка допомагає партнерам покращити взаємодію, розв’язувати конфлікти та зміцнювати емоційний зв’язок.

Як показує практика, консультування може допомогти парам зрозуміти один одного краще, покращити комунікацію та знайти шляхи для вирішення різноманітних проблем, що виникають у стосунках.

Коли звертатися за консультуванням для пар

  1. Часті конфлікти: Якщо суперечки між партнерами стають звичним явищем і не вирішуються, консультування допоможе вийти з цієї замкнутої ситуації.
  2. Зниження емоційної близькості: Коли партнери відчувають емоційну відстороненість, втрачають цікавість один до одного або не можуть ділитися своїми почуттями.
  3. Зрада або недовіра: Якщо у стосунках виникла зрада або обман, консультації можуть допомогти працювати над відновленням довіри і подоланням емоційних травм.
  4. Проблеми в інтимній сфері: Якщо пара стикається з проблемами в сексуальних відносинах, це також може бути приводом звернутися до консультанта для вирішення цих питань.
  5. Життєві зміни: Важливі події, такі як одруження, народження дітей або переїзд, можуть створювати стрес у стосунках. Консультування допоможе партнерам адаптуватися до нових умов і зберегти гармонію

Важливість консультування для пар

  • Запобігання розриву стосунків: Консультування може допомогти парам уникнути розлучення або розриву, якщо проблеми вирішуються на ранніх етапах.
  • Поглиблення емоційного зв’язку: Консультації допомагають парам розвивати емоційну близькість і глибше розуміння один одного.
  • Покращення якості життя: Здорові стосунки впливають на загальне благополуччя людей. Консультування сприяє покращенню якості життя обох партнерів

Як підготуватися до консультації для пар

  1. Визначте проблеми: Важливо подумати про основні проблеми у стосунках, які ви хочете обговорити під час консультації.
  2. Будьте відкритими до змін: Партнери повинні бути готовими до того, що для покращення стосунків можуть знадобитися зміни в поведінці або сприйнятті.
  3. Слухайте партнера: Консультування вимагає відкритого слухання та взаємоповаги. Будьте готові слухати і приймати те, що скаже ваш партнер

Методи терапії для пар

Практика засвідчує, що методи терапії для пар підбираються відповідно до специфіки психологічної проблематики, а серед найчастіше застосовуваних, на мій погляд, варто відзначити:

  1. Гештальт-терапія
  2. Когнітивно-поведінкова терапія
  3. Емоційно-фокусована терапія
  4. Психоаналітична терапія
  5. Системна терапія
  6. Методика Готтмана

Гештальт-терапія

Гештальт-терапія для пар — це підхід до психологічної допомоги, який допомагає партнерам розвивати усвідомлення своїх почуттів, потреб, реакцій та динаміки стосунків.

Основна ідея гештальт-терапії полягає в тому, що кожна людина має бути відповідальною за власні емоції та переживання, а взаємини — це місце для зростання і особистого розвитку обох партнерів.

Гештальт-терапія фокусується на тому, що відбувається “тут і зараз” у стосунках, дозволяючи партнерам краще розуміти свої емоційні реакції та знаходити способи для більш здорової взаємодії

Приклад: Якщо під час сеансу один з партнерів демонструє гнів або відчуження, терапевт може запитати: «Що ви зараз відчуваєте? Що викликає ці емоції?». Це допомагає розібратися в тому, що лежить за поведінкою та почуттями в конкретний момент.

Когнітивно-поведінкова терапія для пар (КПТ)

Когнітивно-поведінкова терапія допомагає парам визначити негативні когнітивні переконання та поведінкові патерни, які впливають на їх стосунки.

Психолог допомагає партнерам навчитися змінювати деструктивні мислення та поведінку, фокусуючись на покращенні взаємодії.

Приклад: Якщо один із партнерів постійно звинувачує іншого в конфліктах, терапевт допомагає їм змінити спосіб сприйняття ситуацій і вчить конструктивним методам обговорення проблем.

Емоційно-фокусована терапія для пар (EFT)

Емоційно-фокусована терапія зосереджена на емоційному зв’язку між партнерами. Вона допомагає їм розпізнати та виразити свої глибинні емоції, страхи та потреби, що сприяє розвитку більшої емоційної близькості та підтримки.

Приклад: Якщо один із партнерів почувається емоційно відчуженим, терапія допомагає розкрити ці почуття і знайти способи відновити емоційну близькість.

Психоаналітична терапія

Психоаналітична терапія зосереджується на підсвідомих конфліктах, які можуть впливати на стосунки. Вона допомагає партнерам зрозуміти, як їхній дитячий досвід або попередні стосунки впливають на їхню взаємодію в поточних стосунках.

Приклад: Якщо один із партнерів має страх перед інтимністю, терапевт допомагає йому розібратися з минулими травмами, які можуть перешкоджати розвитку стосунків.

Клікайте щоби заприятелювати та/чи сконтактуватися на Facebook

Системна терапія

Системний підхід розглядає пару як частину ширшої системи, включаючи сімейні, соціальні та культурні контексти. Психотерапія допомагає зрозуміти, як ці зовнішні фактори впливають на стосунки, і як вони можуть бути використані для їхнього зміцнення.

Приклад: Якщо проблеми у стосунках виникають через вплив родини або культурних відмінностей, терапевт працює з парою над тим, як ці фактори можуть бути враховані і інтегровані у стосунки.

Методика Готтмана

Метод Джона Готтмана — це науково-обґрунтований підхід, який базується на дослідженнях динаміки стосунків.

Він допомагає парам розвивати емоційну грамотність, вирішувати конфлікти та зміцнювати емоційну підтримку у стосунках.

Одним із ключових аспектів цієї методики є подолання “чотирьох вершників Апокаліпсису” — критики, презирства, захисту і відсторонення — які, на думку Готтмана, руйнують стосунки.

Приклад: Якщо пара постійно свариться через незначні питання, терапевт допомагає їм навчитися уникати руйнівних патернів поведінки і замінити їх конструктивними методами.

Симптоми звернення по терапію для пари

Постійні конфлікти: Якщо пара постійно свариться, не знаходить спільної мови або вирішує ті самі проблеми знову і знову, це може бути ознакою того, що потрібна допомога.

Емоційна відчуженість: Коли партнери відчувають себе віддаленими один від одного, втрачають емоційну близькість або не можуть говорити про свої почуття.

Зрада або втрата довіри: Якщо один із партнерів вчинив зраду або стосунки стали вразливими через обман, терапія може допомогти відновити довіру.

Стрес через життєві зміни: Наприклад, народження дитини, переїзд або втрати, що створюють стрес у стосунках і впливають на їхню динаміку.

Залежність або насильство: Якщо у стосунках присутні проблеми з залежностями або ознаки емоційного чи фізичного насильства, терапія може допомогти зрозуміти шляхи виходу з цих ситуацій або зміцнення стосунків.

Тривалість консультування і терапії для пар

Тривалість консультування і терапії для пар залежить від багатьох факторів, таких як характер проблем у стосунках, цілі, які ставлять перед собою партнери, і обраний підхід до терапії.

Кожна пара унікальна, тому тривалість терапії може варіюватися від кількох сеансів до кількох місяців або навіть років залежно від глибини і складності ситуації, а серед чинників, які впливають на тривалість терапії, на мій погляд, треба зазначити:

  1. Тип проблеми
  2. Мотивація партнерів
  3. Тип психотерапевтичного підходу
  4. Частота зустрічей з психологом
  5. Індивідуальні особливості

Далі кілька слів про кожен з цих аспектів окремо, адже нерідко саме через буцімто непосильно довгу тривалість — пари відкладають звернення по психологічну допомогу допоки не стає запізно для самих стосунків.

Тип проблеми

  • Локальні конфлікти або непорозуміння: Якщо пара звертається за допомогою через конкретну проблему або конфлікт (наприклад, часті сварки через побутові питання або проблеми в комунікації), це може бути вирішено за кілька сеансів, зазвичай від 5 до 10 зустрічей.
  • Глибші проблеми: У випадках, коли стосунки ускладнені серйозними емоційними травмами (зрада, знищена довіра, емоційна дистанція), терапія може тривати від 6 місяців до року або більше. Тут потрібен час для опрацювання негативних емоцій та відновлення стосунків.
Клікайте, щоби підписатися та/чи зв’язатися через Instagram

Мотивація партнерів

  • Якщо обидва партнери зацікавлені в покращенні стосунків і готові працювати над собою, це може значно скоротити час терапії. Відкритість до змін та готовність до співпраці — важливі фактори у швидкому прогресі.
  • Якщо один із партнерів не зацікавлений або менш мотивований, терапія може тривати довше через труднощі у досягненні компромісів та необхідність поступового включення обох у процес.

Тип терапевтичного підходу

  • Короткострокові підходи: Деякі методи терапії (наприклад, когнітивно-поведінкова терапія) часто спрямовані на вирішення конкретних проблем і можуть тривати від 8 до 20 сеансів. Вони фокусуються на зміні поведінки і мислення у стосунках.
  • Довгострокові підходи: Психоаналітичні або глибокі емоційні підходи (як, наприклад, психоаналіз або гештальт-терапія) можуть тривати довше, оскільки вони спрямовані на вивчення підсвідомих проблем, роботу з минулим досвідом і глибинними емоціями. Така терапія може тривати кілька місяців або навіть років.

Частота зустрічей

  • Більшість терапій для пар передбачають зустрічі один раз на тиждень. Однак у деяких випадках (особливо при інтенсивних кризах у стосунках) терапевт може рекомендувати проводити дві або більше сесій на тиждень, що пришвидшить процес терапії.

Особистісні та зовнішні фактори

  • Партнери, які мають високий рівень особистісної зрілості і здатні самостійно вирішувати конфлікти після кількох консультацій, можуть завершити терапію швидше.
  • Зовнішні фактори, такі як стреси, робота, родина чи зміни у житті, можуть уповільнити прогрес і вимагати додаткового часу на адаптацію до нових умов.

Орієнтовні терміни для різних типів терапії

  • Короткострокове консультування (3-10 сесій):

Використовується для вирішення конкретних питань, таких як комунікація або конфлікти. Метою таких сесій є надання інструментів для швидкого покращення взаємодії.

  • Середньострокове консультування (10-20 сесій):

Використовується для роботи з більш складними проблемами, такими як недовіра, емоційна віддаленість, ревнощі або сексуальні проблеми.

  • Довгострокова терапія (6 місяців – 1 рік і більше):

Потрібна для пар, які стикаються з глибокими емоційними травмами, серйозними конфліктами або системними проблемами у стосунках. Тривала терапія допомагає вирішити фундаментальні питання і зміцнити стосунки на тривалий період.

Як визначити, коли терапія завершена

  • Поліпшення комунікації: Партнери відкрито і конструктивно обговорюють свої проблеми, виявляючи менше агресії або напруженості.
  • Відновлення довіри: Якщо проблеми з довірою (наприклад, через зраду) поступово вирішуються, і партнери знову починають довіряти один одному.
  • Зменшення кількості конфліктів: Якщо партнери менше сваряться, а їхні конфлікти вирішуються ефективніше.
  • Відновлення емоційної близькості: Партнери почуваються емоційно близькими, підтримують один одного і мають відчуття гармонії у стосунках.

Тривалість консультування і терапії для пар варіюється залежно від характеру проблем, готовності партнерів працювати над стосунками та вибраного підходу.

Деякі питання можна вирішити за кілька сесій, тоді як глибокі або довготривалі проблеми потребують більше часу.

Важливо бути готовими до того, що процес вирішення конфліктів і відновлення довіри потребує часу, але результати можуть зміцнити стосунки на тривалий період

Клікайте, щоби перейти на сторінку на сайті НАГТУ

Підсумки

Психологічне консультування і терапія для пар сприяють покращенню взаємодії, відновленню емоційної близькості та вирішенню конфліктів.

Різноманітні методи терапії допомагають парам працювати над конкретними проблемами і створюють умови для побудови здорових, стабільних і гармонійних стосунків.

Психотерапія є важливим інструментом для підтримки та розвитку стосунків, і може стати шляхом до більш глибокого розуміння себе та партнера

Підбір фахівців

Щоби проконсультуватися і провести терапію для пари у якій ви в ролі партнера чи партнерки, звертайтеся до мене через контакти у профайлі або підберіть фахівців у спеціальному розділі веб-платформи “Простір Психологів”

Клік на картинці відкриває профайл з контактами у новій вкладці, звертайтесь!

Використані джерела

  1. https://www.verywellhealth.com/couples-counseling-5205837
  2. https://www.bacp.co.uk/about-therapy/what-therapy-can-help-with/relationships/couples-counselling/
  3. https://www.psychologytoday.com/intl/basics/therapy/how-does-couples-therapy-work

Автор

Сімейний психолог

1 732

Сімейний психолог (рос., анахр., “семейный психолог”) – це фахівець, який допомагає родинам зрозуміти та подолати різні проблеми, які можуть виникати в їхній повсякденній життєдіяльності.

Робота сімейного психолога включає діагностування проблем, розробку плану лікування та розвитку родинних відносин.

Сімейний психолог допомагає родинам управляти емоціями, встановлювати комунікацію, вирішувати конфлікти, зберігати рівновагу в стосунках та покращувати якість життя кожного члена родини.

В цій статті я розгляну через призму фахової практики та сучасної теорії особливості роботи сімейного психолога та те, як відповідний фахівець може допомогти родинам зрозуміти та подолати різні проблеми, які виникають в їхньому житті.

Клікайте, щоби ознайомитися з іншими статтями, профайлом та усім спектром експертизи

Проблеми, які допомагає вирішити сімейний психолог

Сімейний психолог може допомогти родині вирішувати такі проблеми, як:

  1. Консфлкти між членами сім’ї
  2. Проблемі зі здоров’ям в родині
  3. Поведінкові порушення у дітей
  4. Проблеми зі стосунками
  5. Проблеми пов’язані зі ставленням до фінансів
  6. Адаптація дітей до розлучення батьків
  7. Дитячі та дорослі залежності

Трохе детальніше про кожен з аспектів психологічної проблематики, яку допомагає розв’язувати сімейний психолог, далі в цьому розділі.

Конфлікти між членами родини

  • Які виникають з різних причин, наприклад, через різні погляди на виховання дітей, розбіжності в грошових питаннях, невідповідність очікувань тощо.
  • Сімейний психолог допомагає родині знайти способи розв’язання конфліктів та зменшити їх вплив на взаємини між членами родини.

Проблеми зі здоров’ям одного чи більше членів родини

  • Які впливають на всю родину.
  • Сімейний психолог допомагає родині знайти способи підтримки один одного та розв’язання проблем, пов’язаних зі здоров’ям.

Проблеми з поведінкою дітей

  • Такі як агресія, злочинність, злодійство тощо.
  • Сімейний психолог допомагає родині зрозуміти, що викликає цю поведінку та як краще впоратися з нею.

Проблеми зі стосунками

  • Між батьками та дітьми, між подружжям тощо.
  • Сімейний психолог допомагає родині знайти способи розв’язання конфліктів та покращити стосунки між членами родини.

Фінансові проблеми

  • Які часто стають джерелом конфліктів та напруги в родині.
  • Сімейний психолог допомагає родині керувати грошима та зменшити напругу, пов’язану з фінансовими проблемами.

Розлучення батьків

  • Може бути дуже складним для дітей та всієї родини.
  • Сімейний психолог допомагає підтримати дітей та розвивати стосунки з розлученими батьками.

Залежність

  • Від алкоголю, наркотиків, грошей, інтернету тощо впливає на всю родину.
  • Сімейний психолог допомагає родині впоратися з наслідками залежності.

Сімейний психолог – це фахівець, який допомагає родинам зрозуміти та подолати різні проблеми, що виникають в повсякденному житті й для цього він/вона використовує різні методи та інструменти, передовсім психодіагностичні.

Психодіагностика у сімейного психолога

Першим кроком у процесі роботи сімейного психолога є діагностування проблем або процес оцінки психологічного стану, взаємодії та функціонування членів сім’ї за допомогою різних методів і технік.

Вона дозволяє психологу краще розуміти структуру сім’ї, взаємини між її членами, а також виявляти конфлікти, проблеми комунікації та інші труднощі.

Психодіагностика є важливим етапом, оскільки вона допомагає встановити основні проблеми та визначити напрямок подальшої терапії.

Основні цілі психодіагностики у сімейній психології

Оцінка взаємодії між членами сім’ї. Вивчення того, як члени сім’ї спілкуються між собою, вирішують конфлікти, розподіляють ролі та підтримують емоційні зв’язки.

Визначення структурних особливостей сім’ї. Аналіз структури сім’ї, включаючи ролі, лідерство, підпорядкованість та правила, які існують у сімейній системі.

Виявлення емоційних і психологічних проблем. Психолог може оцінити емоційний стан кожного члена сім’ї, його рівень тривожності, депресії або стресу, а також виявити індивідуальні психологічні проблеми, які впливають на всю сімейну систему.

Аналіз сімейних конфліктів. Виявлення конфліктних ситуацій, їх причин і динаміки розвитку, а також способів їх вирішення.

Визначення потреб і очікувань кожного члена сім’ї. Оцінка того, які потреби кожного члена сім’ї не задовольняються і як це впливає на взаємини.

Клікайте щоби заприятелювати та/чи сконтактуватися на Facebook

Методи психодіагностики сімейого психолога

Спостереження за поведінкою членів сім’ї під час консультацій або спеціально створених ситуацій. Психолог звертає увагу на невербальні прояви (жести, міміку), поведінкові реакції та комунікативні моделі.

Інтерв’ю. Психолог проводить інтерв’ю з кожним членом сім’ї окремо або разом. Це може бути структуроване інтерв’ю з конкретними питаннями або вільне обговорення, під час якого психолог збирає інформацію про взаємини, очікування та проблеми.

Психодіагностичні тести та опитувальники. Використання різних психометричних тестів для оцінки емоційного стану, індивідуальних особливостей і міжособистісних відносин. Наприклад:

  • Шкала оцінки стресу (для визначення рівня стресу).
  • Шкала депресії Бека (для оцінки депресивних станів).
  • Методика “Психологічний портрет сім’ї” (для аналізу структури сімейних відносин).

Проективні методики. Використання методик, які дозволяють виявити несвідомі установки і конфлікти, такі як:

  • Малюнок сім’ї: члени сім’ї малюють свою сім’ю, а психолог аналізує малюнки на основі розміщення, розмірів, деталей тощо.
  • Тест руки: члени сім’ї малюють руки або інші частини тіла, які символізують зв’язки та ролі в сім’ї.
  • Методика “незавершених речень”: дозволяє виявити ставлення до інших членів сім’ї та особисті очікування.

Соціометрія. Метод для оцінки міжособистісних відносин і динаміки взаємин у групі (сім’ї). Цей метод дозволяє оцінити, як кожен член сім’ї сприймає інших, з ким він відчуває близькість або дистанцію.

Методи системного аналізу сім’ї використовуються для оцінки структури сім’ї, таких як:

  • Генограма: створення графічного зображення сім’ї, яке включає три покоління. Генограма допомагає виявити патерни взаємин, передані конфлікти або важливі події.
  • Еко-карта: метод для аналізу зовнішніх соціальних зв’язків сім’ї та оцінки того, як зовнішні фактори впливають на внутрішню динаміку.

Рольові ігри. Використання рольових ігор для відтворення сімейних ситуацій. Це допомагає членам сім’ї відчути себе на місці іншого і краще розуміти його позицію та почуття

Психодіагностика в роботі сімейного психолога — важливий етап, що дозволяє зрозуміти структуру, динаміку та проблеми сім’ї.

Використання різних методик, таких як інтерв’ю, спостереження, тестування, проективні методики та рольові ігри, допомагає психологу глибше зрозуміти взаємини між членами сім’ї, виявити джерела конфліктів та сформувати ефективний план терапії.

Це сприяє покращенню сімейних стосунків, підтримці емоційного зв’язку та створенню гармонійної атмосфери в сім’ї.

Допомога сімейного психолога

Після діагностування проблем, сімейний психолог розробляє план допомги в процесі реалізації якого сім’я може подолати проблеми та покращити родинні відносини.

План сімейного психолога може передбачати різні елементи, такі як індивідуальна терапія, групова сесія, сімейна терапія або системно-сімейна терапія, тренінги з комунікації та інші методи.

Індивідуальні консультації сімейного психолога

Сімейний психолог проводить індивідуальні консультації з кожним членом родини окремо.

Це допомагає психологу зрозуміти більше про особистість та потреби кожної людини в родині, а також допомагає зрозуміти свої власні проблеми та як їх подолати.

Групові сесії сімейного психолога

Групові сесії допомагають родині збільшити рівень співпраці та розуміння між членами родини.

Сімейний психолог проводить групові сесії, які допомагають родині навчитися ефективно спілкуватися один з одним та вирішувати конфлікти.

Сімейна терапія

Сімейна терапія є одним з головних методів роботи сімейного психолога.

Це процес, під час якого родина збирається разом для роботи над певними проблемами.

Сімейний психолог допомагає родині зрозуміти, як вони можуть покращити свої стосунки та досягти бажаних результатів.

Тренінги з комунікації сімейного психолога

Тренінги з комунікації є ще одним ефективним методом роботи сімейного психолога.

Ці тренінги допомагають родині навчитися ефективно спілкуватися один з одним та розвивати навички вислуховування та висловлювання своїх думок.

Гештальт-підхід у сімейній психології

Гештальт-підхід у сімейній психології — це підхід, що базується на принципах гештальт-терапії і використовується для розуміння та вирішення проблем, які виникають у сімейних стосунках.

Гештальт-підхід фокусується на цілісності досвіду, важливості взаємовідносин та проживання моменту “тут і зараз”.

Основна ідея цього підходу полягає в тому, що сім’я є динамічною системою, і зміна в одній її частині впливає на всю структуру.

Основні принципи гештальт-підходу у сімейній психології:

Принцип цілісності

  • Сім’я розглядається як цілісна система, де всі члени впливають один на одного.
  • Проблеми чи конфлікти не розглядаються окремо від загальної динаміки сім’ї.
  • У гештальт-підході акцент робиться на усвідомленні взаємозв’язків між членами сім’ї та на тому, як вони створюють загальну структуру.

Усвідомлення “тут і зараз”

  • Важливим аспектом гештальт-підходу є робота з тим, що відбувається в сім’ї на поточний момент.
  • Сімейний психолог допомагає членам сім’ї бути уважними до своїх почуттів, реакцій та поведінки в реальному часі.
  • Це дозволяє краще розуміти емоційні потреби та джерела конфліктів.

Відповідальність кожного члена сім’ї

  • Гештальт-підхід передбачає прийняття відповідальності за свої почуття, думки та дії.
  • Кожен член сім’ї має усвідомлювати, що він/вона робить для підтримки або поглиблення сімейних проблем.
  • Це сприяє розвитку усвідомленої комунікації між членами сім’ї.

Важливість емоційного контакту та спілкування

  • Гештальт-терапія в сімейному контексті наголошує на важливості емоційного контакту та автентичного спілкування.
  • Терапевт заохочує відкриті розмови, допомагає членам сім’ї висловлювати свої почуття та розуміти один одного.
Клікайте, щоби підписатися та/чи зв’язатися через Instagram

Робота з незавершеними ситуаціями (незакритими гештальтами)

  • Незавершені ситуації, такі як невисловлені почуття, давні конфлікти або образи, можуть негативно впливати на відносини в сім’ї.
  • Гештальт-підхід допомагає членам сім’ї усвідомити та завершити ці процеси, що сприяє зниженню напруги та конфліктів.

Як гештальт-підхід використовується у сімейній психології

Фокус на взаєминах

  • Сімейний психолог у гештальт-підході допомагає кожному члену сім’ї зрозуміти свою роль у взаєминах.
  • Кожен член сім’ї має можливість досліджувати, як його дії, слова або реакції впливають на інших. Це сприяє усвідомленню моделей поведінки та допомагає змінити їх.

Проживання емоцій і почуттів

  • У гештальт-терапії велике значення надається проживанню і висловленню почуттів.
  • Терапевт заохочує членів сім’ї до чесних розмов про свої переживання, допомагаючи звільнитися від давніх образ або прихованих емоцій.

Використання творчих експериментів

Терапевти гештальт-підходу часто використовують творчі техніки, такі як рольові ігри, пустий стілець, малювання або створення скульптур для того, щоб члени сім’ї краще розуміли свої почуття і взаємодію між собою.

Усвідомлення патернів поведінки

  • Терапія допомагає сім’ї усвідомити повторювані патерни, які можуть призводити до конфліктів або нерозуміння.
  • Працюючи з патернами, терапевт сприяє розвитку більш здорових способів взаємодії.

Завершення незавершених гештальтів:

  • Якщо у сім’ї існують давні конфлікти або образи, терапевт допомагає членам сім’ї завершити ці процеси.
  • Це може включати проговорювання минулих подій, вираження вибачень або прийняття рішень, які дозволять закрити давні питання.

Приклади застосування гештальт-підходу у сімейній терапії

Робота з конфліктами

  • Якщо в сім’ї є часті конфлікти, терапевт допомагає кожному члену сім’ї зрозуміти свої емоції та реакції на конфліктні ситуації.
  • Гештальт-терапія дозволяє виявити справжні причини конфліктів та знайти шляхи їх розв’язання.

Проблеми з комунікацією

  • Якщо члени сім’ї не можуть відкрито говорити про свої почуття, гештальт-підхід допомагає створити безпечне середовище для спілкування.
  • Сімейний психолог може використовувати техніки активного слухання, щоб кожен член сім’ї відчував себе почутим.

Робота з незавершеними почуттями

  • Якщо в сім’ї є давні образи або нерозв’язані конфлікти, терапія спрямована на завершення цих незакритих гештальтів.
  • Це може включати вираження почуттів, які раніше не могли бути висловлені.

Подолання криз у сімейних стосунках

  • Гештальт-підхід ефективний для роботи з сім’ями, які переживають кризові періоди (народження дитини, розлучення, втрата близьких тощо).
  • Терапевт допомагає усвідомити емоційні реакції та потреби кожного з членів сім’ї в цей період.
Клікайте, щоби перейти на сторінку на сайті НАГТУ

Підсумки

Сімейний психолог відіграє важливу роль у збереженні та зміцненні сімейних стосунків, допомагаючи сім’ям долати кризи, конфлікти та труднощі у взаєминах.

Його основне завдання полягає в тому, щоб сприяти поліпшенню взаєморозуміння, комунікації та емоційного зв’язку між членами сім’ї.

Важливість сімейного психолога полягає у його здатності надавати професійну підтримку та допомагати створювати здорове сімейне середовище.

Гештальт-підхід у сімейній психології зосереджується на усвідомленні, автентичній комунікації та роботі з емоціями у сімейному контексті.

Основними інструментами є відкритість, відповідальність кожного члена сім’ї та завершення незавершених процесів.

Цей підхід дозволяє створити більш глибокий емоційний зв’язок між членами сім’ї, поліпшити комунікацію та вирішити конфлікти, що в результаті зміцнює сімейні стосунки

Підбір сімейного психолога

Щоби проконсультуватися з досвідченим сімейним психологом, звертайтеся до мене через контакти у профайлі або підберіть фахівців у спеціальному розділі веб-платформи Простір Психологів

Клік на картинці відкриває профайл з контактами у новій вкладці, звертайтесь!

Використані джерела:

  1. https://www.verywellmind.com/family-therapy-definition-types-techniques-and-efficacy-5190233
  2. https://www.camh.ca/en/health-info/mental-illness-and-addiction-index/family-therapy
  3. https://www.medicalnewstoday.com/articles/family-counseling

Автор

Панічні атаки

498

Багаторічна практика психологічної допомоги клієнтам підтверджує, що панічні атаки (рос., анахр. “панические атаки”) — це різкі спалахи гострої тривоги, що здаються дуже небезпечними для життя, але насправді, не є такими.

Напади паніки, образно кажучи переростають у “крещендо страху” майже миттєво і тривають, зазвичай, буквально кілька хвилин, але те, чого їм не вистачає в тривалості, вони компенсують у стражданні.

Тілесні відчуття тривоги стають надзвичайно інтенсивними — серцебиття, прискорений пульс, загальна слабкість, можливі оніміння певних частин тіла, відчуття, що вам важко вдихнути достатньо повітря.

Такого роду вегетативні симптоми, за свідченнями багатьох клієнтів, супроводжуються страхітливими думками про можливе наближення смерті, інсульту або інших катастрофічних для здоров’я і життя наслідків.

Гостре тлумачення свого психофізичного стану під час панічних атак, завжди є помилковим, але тим не менше — саме воно викликає ще більше страху та посилює паніку.

Інколи навіть буває, що панічні атаки можуть виникнути раптово навіть під час сну, а, скажімо відчуття втрати контролю — суттєво підсилює жах.

На практиці, один пережитий напад панічної атаки часто породжує занепокоєння щодо потенційного іншого, що часто змушує людей змінювати свою повсякденну поведінку, уникати будь-яких місць, де вони можуть відчувати себе «в небезпеці» або з яких важко втекти.

Люди, що пережили панічну атаку можуть боятися залишатися вдома самі або знаходитися далеко від лікарні, де їх могли би урятувати у разі чого.

Водночас, якими би жахливими та приголомшливими не здавалися панічні атаки — за відповідної підготовки клієнтів у процесі взаємодії з психологом, ці напади паніки можна контролювати і навіть зупиняти на самісінькому початку їх напливу.

У процесі подолання причин та наслідків панічних атак, важливо підкреслити можливість та/чи необхідність співробітництва психологів із лікарями та, зрештою медикаментозної підтримки.

Далі у цій публікації, створеній з урахуванням сучасної теорії та чималого фахового досвіду, я всесторонньо охарактеризую психологічну проблематику панічних атак та, зокрема рокрию особливості гаештальт-підходу при роботі з нападами паніки.

ЯКІ СИМПТОМИ ПАНІЧНОЇ АТАКИ?

Сучасній психології відомо, що відчуття занепокоєння пов’язане з тими ж частинами мозку, що й відчуття страху, а одна з функцій страху полягає в тому, аби гарантувати, що організм вдасться до невідкладних захисних дій.

Система реакції на стрес активується, готуючи ваше тіло до боротьби або втечі і ця реакція відбувається до того, як ви навіть маєте можливість подумати про це.

Клікайте, щоби ознайомитися з іншими статтями, профайлом та усім спектром експертизи

Крім того, при панічних атаках абсолютно неважливо, що це помилкова і безпідставна тривога — усі системи організму активуються з метою швидше доставити кисень до м’язів у достатній кількості, аби втікати чи боротись (серцебиття, дихання, метаболізм прискорюються).

Також під час нападів паніки може збільшуватись потовиділення та виникати відчуття тремтіння.

Як свідчить практика, люди суттєво різняться за ступенем усвідомлення внутрішньої роботи свого тіла (інтероцепція), і є докази того, що ті, хто піддається нападам паніки, в середньому, краще відчувають своє тіло.  

Також суттєво, що нерідко люди, охоплені панічним нападом, відчувають відчуженість від себе (деперсоналізація) та навколишнього світу (дереалізація), що підвищує ймовірність виникнення таких симптомів панічної атаки як запаморочення та нудота.

Узагальнюючи можна сказати, що панічні атаки небезпечні у першу чергу тим, що викликають абсолютно ірраціональні думки, і людям здається, що вони якщо не помирають то божеволіють.

Відтак — щоби уникнути багатьох пов’язаних із нападами паніки негараздів для психічного та фізичного здоров’я вас чи ваших близьких, слід не гаючи зайвого часу звертатися по психологічну допомогу.

ЧОМУ ВИНИКАЮТЬ ПАНІЧНІ АТАКИ?

Панічна атака — це раптова інтенсивна реакція на відчуття неминучої і значної небезпеки, при якій організм докладає всіх зусиль, щоб захистити вас від того, що ваш мозок помилково інтерпретував як страшну загрозу.

Реакція тіла, раптова й перебільшена, сама по собі викликає в людини страх, але панічні атаки — це лише помилкові тривоги з сильною вегетативною реакцією, а значить ніякої загрози ні зсередини, ні ззовні — насправді не існує.

Згідно зі закономірностями сучасної психології, панічні атаки трапляються тому, що мозок людини схильний сприймати неприємності навіть там, де їх не існує — як своєрідний поліс страхування вашого життя.

На нейрофізичному рівні це віддзеркалюється як збій у мозкових ланцюгах нормального перехресного зв’язку між центром емоційного виведення мигдалеподібного тіла та центром когнітивної обробки та регуляції префронтальної кори.

В результаті такого збою — пригнічена префронтальна кора не усвідомлює, що загроза нереальна, а організм реагує так, наче вона реальна навіть трохи більш, ніж повністю.

Як свідчить практика, щоби дослідити і налагодити психічні процеси виявлення та розпізнавання міри загрозливості тих чи інших індивідуальних ситуацій — необхідно, як мінімум, проконсультуватися з психологом, а як максимум — провести кілька сеансів психотерапії чи психокорекції.

Клікайте щоби заприятелювати та/чи сконтактуватися на Facebook

КОЛИ ПАНІЧНІ АТАКИ НАЙБІЛЬШ ЙМОВІРНІ?

У панічних атак немає фіксованого розкладу чи графіку, вони можуть виникнути будь-коли, зокрема навіть пробудити людину від сну.

А відомі фахівцям дослідження показують, що приблизно чверть населення може відчути ізольований панічний напад у певний момент життя.

Однак саме непередбачуваність нападів паніки дає їм велику силу формувати подальшу уникаючу поведінку, адже атаки паніки настільки тривожні, що люди готові навіть радикально обмежити свою діяльність лише, щоб уникнути можливості повторного нападу.

Наприклад, можуть перестати виходити з дому чи ходити на роботу.

Коли страх перед подальшими панічними атаками керує поведінкою (зміна способу життя з метою уникнути велелюдних місць, закритих приміщень і т. д.), психологи говорять уже про панічний розлад.

Варто додати, що:

  • середній вік панічних нападів становить 24 роки, а у людей старших за 60 років трапляються дуже рідко;
  • жінки, в середньому, удвічі частіше страждають від панічних атак, ніж чоловіки;
  • панічні атаки поширені при багатьох психічних розладах, окрім пов’язаних із тривогами.

Іншими словами, панічні атаки — це небажаний, але інколи неуникненний атрибут активного вікового періоду в житті людини, тобто, стикнувшись із бодай одною панічною атакою, безпечніше для збереження психічного та фізичного здоров’я спеціально підготуватися разом із фахівцем до ефективного опору усім можливим повторенням.

ЧИ Є СПОСІБ ЗУПИНИТИ НАПАД ПАНІКИ, КОЛИ ВІН ПОЧАВСЯ?

Практика засвідчує, що природною реакцією на панічні атаки найчастіше є або боротьба з ними або втеча від них, причому результатом втечі, зазвичай, буває лише їх подовження.

Щодо способів відновлення відчуття контролю над своїм тілом та ситуацією посеред панічної атаки, слід відзначити:

  • заземлення себе через свідомий вплив на основні рецептори тіла (наприклад, почати жмакати у руці папір, зосереджуючись на відчуттях у пальцях у цей момент);
  • розмова з самим собою з нагадуваннями, що ця реакція тіла не загрожує життю і її можна спинити.

Хоча панічні атаки викликають інстинкт втечі, більш корисною реакцією є підійти до страху з почуттям цікавості, і один з перевірених практикою способів — стати об’єктивним спостерігачем власного досвіду.

Таке самоспостереження під час панічної атаки — може “утримати вас наче якорем”. Тут і зараз:

  • Спробуйте торкнутися предметів навколо вас, назвати їх або описати.
  • Потім спостерігайте та опишіть, що з вами відбувається під час нападу тривоги.
  • Далі спробуйте спостерігати за тим, що ви відчуваєте.
  • Не потрібно піддаватися почуттю — просто опишіть його.
  • Мета полягає не в тому, щоб зменшити страх, а в тому, щоб звільнитися від фізичної влади, яку він має над вами.
Клікайте, щоби підписатися та/чи зв’язатися через Instagram

ЕФЕКТИВНІ МЕТОДИ БОРОТЬБИ З ПАНІЧНИМИ АТАКАМИ

Поступове збільшення інтенсивності страху (крещендо страху), яке є типовим для нападу паніки, на практиці, є частковим результатом неправильного тлумачення відчуттів тіла, у моменти, коли ці відчуття виникають.

Фахівці у “Просторі Психологів” знають, що попереднє усвідомлене розуміння людиною, що її панічні атаки є нічим іншим як помилковими тривогами — само по собі може суттєво зменшити інтенсивність страху під час нападу паніки.

Усвідомлення, що панічні атаки, по суті, це хибні тривоги, які намагаються змусити вас повірити в реальну небезпеку, якої насправді не існує — може мати значну силу та суттєво підвищити опірність вашого організму “за умовчанням”.

Водночас, психокорекція або психотерапія, особливо когнітивна та поведінкова — є ефективними засобами як безпосереднього подолання панічних атак, так і роботи з тривогами в цілому, та вважаються у сучасній психології засобами лікування “першої лінії”.

Психологічна допомога у формі корекції та/або терапії панічних атак — усуває не лише фізичні симптоми, а і неправильне мислення, яке виникає під час панічних атак, а також — коригує уникаючу поведінку, до якої спонукають помилкові сигнали тривоги.

Позаяк панічні атаки зазвичай є одним із виявів невротичних розладів тривожного спектру, для їх лікування використовують ті ж препарати, що й для основного захворювання (антидепресанти, транквілізатори тощо).

Гештальт-підхід у роботі з панічними атаками

Гештальт-підхід пропонує унікальні способи роботи з панічними атаками, спрямовані на дослідження внутрішнього досвіду, усвідомлення поточних переживань та інтеграцію особистісних частин, що можуть провокувати панічні епізоди.

На практиці, основний акцент робиться на встановленні зв’язку з тілом, емоціями та потребами клієнта.

Що таке панічна атака у контексті гештальт-підходу?

У гештальт-терапії панічна атака розглядається як сигнал про порушення рівноваги у системі «тіло-емоції-розум». Вона може свідчити про:

  1. Непрожиті емоції.
  2. Внутрішні конфлікти.
  3. Відсутність контакту з власними потребами.
  4. Спроби уникнути важливих переживань або ситуацій.

Основні цілі гештальт-терапії при панічних атаках

Усвідомлення та прийняття почуттів. Панічна атака часто супроводжується страхом перед самою панікою. Робота з цим страхом є важливим кроком.

Розпізнавання тригерів. Важливо ідентифікувати ситуації, думки або спогади, які провокують напади.

Зв’язок із тілом. Через фокусування на тілесних відчуттях клієнт вчиться приймати сигнали тіла як ресурси, а не загрозу.

Інтеграція частин себе. Панічна атака може бути наслідком конфлікту між бажаннями, переконаннями або внутрішніми образами.

Клікайте, щоби перейти на сторінку на сайті НАГТУ

Етапи роботи з панічними атаками в гештальт-терапії

  • Усвідомлення “тут і зараз”

Мета: навчити клієнта фокусуватися на поточному моменті.

Практики: Вправи на усвідомлення дихання; фокусування на тілесних відчуттях: «Що ти зараз відчуваєш у своєму тілі?»; спостереження за думками без їх оцінки тощо.

  • Вивчення панічної атаки як процесу

Мета. зрозуміти механізм виникнення паніки.

Практики. Клієнт детально описує, як починається панічна атака (відчуття, думки, емоції); аналізуються тригери: внутрішні (думки, спогади) та зовнішні (ситуації, люди); малювання або моделювання паніки, щоб надати їй форму і зробити зрозумілою тощо

  • Робота з емоціями

Мета: знайти непрожиті або пригнічені емоції.

Практики і вправи: “порожній стілець” — клієнт уявляє перед собою страх або іншу емоцію і вступає з нею в діалог; вираження емоцій через творчість: малювання, ліплення, створення символічних образів; фізичні техніки: крик у подушку, ритмічні рухи для звільнення енергії тощо

  • Розпізнавання потреб

Мета: зрозуміти, які потреби клієнта не були задоволені.

Практики: Діалог із самим собою: «чого мені зараз бракує?», робота з метафорами: наприклад, уявлення себе як рослини, що потребує догляду та створення “карти потреб”: малюнок із зонами, які відповідають різним аспектам життя.

  • Інтеграція і робота з внутрішнім конфліктом

Мета: об’єднання конфліктуючих частин особистості.

Практики: техніка “Дві частини”, в якій клієнт уявляє дві сторони конфлікту і веде між ними діалог, а також перенос образів у творчість: малювання двох частин і пошук гармонії між ними.

  • Ресурсування і профілактика

Мета: навчити клієнта знаходити і використовувати власні ресурси.

Практики: створення “скриньки ресурсів”, в якій клієнт записує або зображає те, що приносить йому спокій; фізичні практики заземлення: масаж долонь, контакт із природою, дихальні техніки; техніки візуалізації: уявлення безпечного місця тощо

Техніки гештальт-терапії для роботи з панічними атаками

Техніка “Заземлення”. Клієнт вчиться помічати 5 речей навколо себе, 4 звуки, 3 відчуття в тілі. Це допомагає повернутися до реальності.

“Контейнер для страху”. Малювання або ліплення образу страху. Потім цей образ поміщається у контейнер (метафоричний або справжній).

Робота з тілесною пам’яттю. Фокусування на тому, як тіло переживає паніку, і пошук способів “заспокоїти” його.

Результати гештальт-підходу у роботі з панічними атаками

  • По-перше, усвідомлення процесу панічної атаки. Клієнт розуміє, як і чому виникають напади, що дозволяє краще їх контролювати.
  • По-друге, зменшення частоти і інтенсивності атак через роботу з тригерами та непрожитими емоціями.
  • По-третє, формування контактності. Людина навчається залишатися у зв’язку з собою навіть під час сильних емоцій.
  • По-четверте, зміцнення ресурсного стану. Клієнт знаходить опори, які допомагають справлятися зі стресом і панікою.

Підсумки

У процесі подолання причин та наслідків панічних атак, важливо підкреслити можливість та/чи необхідність співробітництва психологів із лікарями та, зрештою медикаментозної підтримки.

На практиці, якими би жахливими та приголомшливими не здавалися панічні атаки — за відповідної підготовки клієнтів у процесі взаємодії з психологом “напади паніки” можна контролювати і навіть зупиняти на самісінькому початку їх напливу.

Гештальт-підхід дозволяє не тільки полегшити симптоми панічних атак, але й допомагає клієнту розвинути внутрішню стійкість, розуміння себе і гармонію з власним тілом та емоціями.

Підбір фахівця

Щоби встановити міру загрозливості панічних атак для вас чи ваших близьких особисто — звертайтеся по консультацію до мене через контакти у профайлі, або підберіть фахівців-психологів із відповідною експертизою у спеціальному розділі веб-середовища

Клік на картинці відкриває профайл з контактами у новій вкладці, звертайтесь!

Автор