Вікторія Адаменко: спектр-презентація

Були часи, коли ніхто і слів таких не знав. «Ну роблять собі підлітки якусь фігню, то й хай, потім само пройде».

Пам’ятаю, коли вже в універі, якось бачила в компанії, як хлопці (типу по приколу) різали лезом або палили собі руку цигаркою «на слабо», або утримували руку над палаючою свічкою – хто довше протримається.

Мене це тоді дуже лякало і було незрозуміло навіщо. Потім якось побачила такі опіки на руці у подруги, вона тоді переживала важкий період в стосунках с хлопцем. Зараз стикаюся з такими історіями в своїй практиці, як психолог.

Зазвичай це підлітки. Налякані, розгублені, тихі, які намагаються злитися з фоном, з простором кімнати. Такими я їх бачу.

А за дверима кабінету батьки – розгублені, налякані, не взмозі зрозуміти, як це могло статися з їх дитиною.

На момент, коли дитина потрапляє в терапію, стосунки з обох боків вже достатньо напружені і там багато обурення, образ та інших складних почуттів.

Кожен випадок унікальний, тому якогось єдиного рішення або унікальної стратегії нема і бути не може. 

То ж пропоную розібратися з поняттями та подосліджувати причини самоушкоджуючої поведінки.

Останнім часом якось дивно склалося, що я дивилася кілька поспіль стрічок і всі вони так чи інакше торкалися теми аб’юзивних стосунків, а саме – домашнього насилля.

Ця тема доволі табуйована в суспільстві, про неї не заведено говорити назагал, як про щось соромне та не дуже реальне, або притаманне тільки так званим «неблагополучним» родинам.  Тому вирішила трохи поговорити про це.

Пам’ятаю, років 8 тому, побачила свою подругу з синцем. Ми знаємо одна одну з народження, дружили наші батьки. Я була дуже здивована почути, що це зробив її чоловік, бо вони посварилися і, з її слів, – вона його довела.

Я була шокована, бо знаю подругу як впевнену в собі, енергійну жінку, яка точно може за себе постояти і я це неодноразово бачила. Те, що сталося, не вкладалося в мою голову. Але вона не чула нічого з того, що я їй казала.

На щастя, це був поодинокий випадок і згодом цей шлюб закінчився розлученням. Але я дуже довго ходила приголомшена тою подією, бо стан, в якому я побачила свою подругу, ніяк не був їй притаманний, я вперше її такою побачила.

….

– Дай йому спокій, хай він робить свої помилки, він вже дорослий…”

Знайомо?

А в голові: “Будуть свої діти, тоді будеш казати, що мені зі своїми робить!” або “Звичайно, в тебе їх двоє/троє, запасні є якщо що” або щось накшталт.

Це моя історія років 10 тому. Обурення, сором, провина, розпач, злість на “добрих радників” та інші почуття переповнювали мене. Бо в них же нормальні діти, а в мене – ні. Вони можуть дати дітям раду, а я – ні. Я погана мати, а ще й мала нахабство вибрати себе та розлучитися, а дитина страждає через це.

Мені ніколи не було так боляче та безсило, ніж коли я спостерігала, як мій підліток страждає через нерозділене кохання, через хибний вибір або інше. Найболючіше, коли твоїй дитині боляче і ти не можеш нічого зробити.

Я могла тільки спостерігати, пропонувати свою допомогу, переживати його відмову, агресію та утримувати своє бажання «все порішати», бо мені нестерпно в цьому.  Виходило не завжди…

Перш ніж рятувати когось, впевніться, що не треба рятувати вас. Роль рятівника/рятівниці, благородного лицаря  у стосунках оспівана в книгах, фільмах, мультфільмах, піснях…

Хто дивився японський аніме-мультфільм «Русалонька – принцеса підводного царства»? Він доволі старий і там немає хепіенду (як в Діснея), там Русалонька віддала свій голос за ноги й можливість бути поруч із принцом, за умови, що він її впізнає і полюбить, інакше смерть… такий собі обмін, але вона пішла на це, заради того, щоб бути з ним. 

А попередньо вона врятувала його в штормі, ризикуючи власним життям. Ще, як одна з демонстрацій цього феномену, є чудовий текст пісні Sade “No ordinary love” (за кліпом припускаю, що тематика теж Русалоньки)

…

…

Трикутники відносин – тема болюча та емоційно заряджена. Тема зради з’являється першою, коли мова заходить про трикутники відносин. В кожній історії є щось схоже та щось відмінне, але біль, зневіра, знецінення себе та партнера супроводжує їх всі.

Я не стала винятком в цьому випадку, мені також є, що розповісти. Але хочу тут не тільки про зраду, а також порозглядати як утворюються трикутники і які взагалі бувають.

Колись почула такий вислів – в будь-якій ситуації залучені двоє. Немає когось стовідсотково правого та іншого – тотально винного. Відповідальність за те, що відбувається у стосунках ділиться порівну.

Тоді прийшлося задуматися про свою відповідальність та що таке відбувалося до того, як у стосунках з’явився третій. То ж ми всі знаємо що таке трикутник зі шкільного курсу геометрії, навіть про деякі їх різновиди.

А що таке трикутники стосунків? Які вони бувають?

…

«Біль горювання – така ж частина життя, як і радість кохання. Вони йдуть разом, одним пакунком» Пітер Левін

Втрата – це тема, яка неодмінно з’являється в терапевтичній роботі, незалежно від первинного запиту клієнта. Я б навіть сказала, що найбільш ймовірно, що вона з’явиться, коли запит геть не про це. Є кілька таких клієнтських кейсів.

Найчастіше, коли мова заходить про втрату, більшість асоціює її зі смертю. Але насправді тематика втрати на завжди про смерть.

Є багато життєвих подій та ситуацій, які переживаються людиною як втрата, але не усвідомлюються втратою..

Спостереження, яке свого часу спіткало мене у моїй власній терапії, а тепер час від часу приносять мої клієнти – «я вмію виживати, але я зовсім не вмію жити. До того ж, я не знаю як це взагалі – жити життя без очікування якогось триндеця щохвилини».

Ще одне спостереження, яке народжується в клієнтських роботах, частіше в темі співзалежності, звучить приблизно так – як тільки життя мого партнера/близької людини стає хоч трохи краще, потроху вирівнюється з піке, він/вона знов організує собі якусь халепу.

Або клієнт може помічати такий перебіг подій у власному житті…

«Я сама», суїцидальність, неможливість попросити допомогу, ігнорування власних базових потреб…Який тут може бути зв’язок? Мені ось такий вималювався.

Почну здалеку. Колись, років 15 тому, дуже цінний мені і коханий чоловік побачив, як я ігнорую свої мінімальні потреби, мовчу, коли потребую допомоги. Він дуже здивувася і спитав, – а якщо тебе переїде трамвай і ти без ніг будеш лежати посеред вулиці, ти теж не попросиш допомоги і справлятимешся сама?

Я образилась на його не розуміння моєї самостійності і незалежності, але одночасно, тихо і не подавши вигляду відповіла для себе на це питання – ні, не буду…буду робити вигляд, що так і треба, що все добре і я справляюсь…

Пройшли роки, я досі пам’ятаю той приклад і наводжу його своїм клієнтам, і дякую тому чоловіку в тих стосунках…

Поняття Тіні або тіньової сторони чи (тіньового боку) особистості зустрічається у такому напрямку психотерапії, як психоаналіз.

Ось так це поняття визначає Карл Густав Юнг в одній зі своїх праць “Свідомість, несвідоме і індивідуація”:

«Фігура Тіні персоніфікує собою все, що суб’єкт не визнає в собі і що все-таки — безпосередньо або ж опосередковано — знову і знову спливає в його свідомості, наприклад, нікчемні риси його характеру або інші неприйнятні тенденції».    

Саме Юнг розробив теорію …

Хоч би як ви старалися, ви будете в них повертатися так чи інакше – хтось фізично, хтось у думках, хтось уві сні, але будете. Варіант, який найчастіше зустрічається в моєму досвіді, – завершувати попередні стосунки в нових стосунках. Звичайно ж, усе це відбувається неусвідомлено.

У цьому разі ми дуже дивуємося, коли, наприклад, партнер, якому в попередніх стосунках зрадили, зрадить нас. Як таке може бути? Адже він пережив цей біль? Так, пережив і вискочив із тих стосунків у нові, а біль і бажання помститися нікуди не поділося (було витіснено в підсвідомість). І отримуємо таку невеселу історію.

Якщо ще залишилася впевненість (а найімовірніше, ілюзія), що партнер чогось не додав, був не правий і не знає про це, залишилася надія і віра в те, що ось завтра, з чистого аркуша, все буде інакше… ви залишаєтеся в цих стосунках, і немає можливості піти… І це ваше право і ваш вибір.

Найважливіше помітити…

Є багато філософських роздумів на цю тему, визначень батьківства з погляду психології, педагогіки, соціології та інших наук. Але, як на мене, жодне з них та жодна книжка з теми батьківства та виховання не підготує людину до цього захопливого та неочікуваного досвіду.

Тому, наведу цитату з серіалу, що подивилася нещодавно. Мені вона дуже відгукнулася, бо саме з цим дуже часто стикаються батьки (і я, як мати двох синів), що приходять до мене на консультацію або на батьківську зустріч,  коли приводять свою дитину в терапію.

Ось так сформулював свої переживання один з персонажів серіалу, батько-одинак, який виховує доньку-підлітка:

«Бути батьком, це ніби тобі дали в руки свічку та почався ураган..

Працюючи з дітьми та підлітками звертаю увагу на проблему, з якою найчастіше останнім часом звертаються мами дітей, що виїхали у вимушену імміграцію в умовах війни та їхні діти навчаються у двох школах одночасно – у місцевій та в українській онлайн.

Здається, що проблеми їхніх дітей, з якими вони стикаються, жодним чином не пов’язані з переїздом – агресія, тривожні стани, панічні атаки, булінг у школі, протестна поведінка, втрата інтересу до життя, апатія та багато чого іншого, включно з різного роду тілесними захворюваннями.

Як Гештальт терапевт і системний сімейний терапевт розглядаю ситуацію, що склалася, з багатьох сторін.

Насамперед розглянемо, як проживає дитина вимушене рішення про переїзд і потрапляння в нове середовище, зокрема й мовне..

Знаючи свої темні сторони, легше виходити на світло…

Така думка у мене з’явилася після роботи з одним із клієнтів з залежної сімейної системи. Багато хто з нас виріс у так званих дисфункціональних сім’ях.

Дисфу́нкція (походить від лат., префікс dys — поганий, утруднений + functio — дія, здійснення) – тобто, це порушення функції або неправильне функціонування когось або чогось.

Тоді дисфункціональна сімейна система або сім’я – це сім’я, де немає одного з батьків з тієї чи іншої причини або один із членів сім’ї має хімічну або алкогольну залежність, і не в змозі виконувати адекватно свої батьківські обов’язки.

Життя в такій сімейній системі, само по собі, – досить складне випробування.

Дітей, які виросли в сім’ях, де один з батьків страждає на алкогольну залежність…

У контексті терміну “співзалежність” часто мається на увазі трохи ширше поняття “психологія співзалежної поведінки”, тлумаченню основних психологічних аспектів котрої і присвячена ця заснована на практичному досвіді публікація.

Що ж таке співзалежність?

Співзалежність – це термін, який використовували в контексті психотерапії хімічно залежних клієнтів (алкоголіки, наркомани) у 1970-х роках у США, в лікувальних центрах штату Міннесота.

Він з’явився в результаті вивчення природи хімічних залежностей, їхнього впливу на людину і впливу, який чинить захворювання хімічно залежного на його оточення. І в цій ситуації співзалежними називали членів сім’ї залежного.

У багатьох випадках термін співзалежність використовують, щоби…

Конфлікт і прояви агресії у стосунках

Досить часта тема клієнтських запитів у терапії – це, так звана, “робота з агресією”, або неконтрольована агресія, або що робити, щоб конфлікти у стосунках припинилися.

Визначення

Отже, саме слово “конфлікт” з латинської перекладається як “зіткнення”. Наука трактує поняття конфлікту різними формулюваннями, але загалом усе зводиться до одного – це протиріччя, вирішення якого набуло гострої форми.

Через що так відбувається?  І чому його треба зупинити? І чи треба? Тут на арену виходить агресія, як найчастіший спосіб поведінки однієї або обох сторін конфлікту…

Якщо узагальнити, то найчастіша причина звернень батьків підлітків має приблизно такий вигляд – був слухняний хлопчик/дівчинка, а тепер як підмінили.

Що тепер із ним робити? Батьки і підліток у розгубленості, оскільки звичні моделі взаємодії більше не працюють.

Методи батьківського впливу, що були ефективні раніше, перестали працювати, а можливо, стали викликати абсолютно зворотну реакцію – агресію, відкриту конфронтацію з боку підлітка, протестну поведінку аж до втечі з дому в крайніх випадках…

Щоби залишити запит на наступну плд, переходьте на сторінку:

Подія минула, але щоби записатися на наступну, контактуйте з Вікторією (через профайл) чи Простором Психологів через запит