Вікторія Адаменко: спектр-презентація

«Біль горювання – така ж частина життя, як і радість кохання. Вони йдуть разом, одним пакунком» Пітер Левін

Втрата – це тема, яка неодмінно з’являється в терапевтичній роботі, незалежно від первинного запиту клієнта. Я б навіть сказала, що найбільш ймовірно, що вона з’явиться, коли запит геть не про це. Є кілька таких клієнтських кейсів.

Найчастіше, коли мова заходить про втрату, більшість асоціює її зі смертю. Але насправді тематика втрати на завжди про смерть.

Є багато життєвих подій та ситуацій, які переживаються людиною як втрата, але не усвідомлюються втратою..

Спостереження, яке свого часу спіткало мене у моїй власній терапії, а тепер час від часу приносять мої клієнти – «я вмію виживати, але я зовсім не вмію жити. До того ж, я не знаю як це взагалі – жити життя без очікування якогось триндеця щохвилини».

Ще одне спостереження, яке народжується в клієнтських роботах, частіше в темі співзалежності, звучить приблизно так – як тільки життя мого партнера/близької людини стає хоч трохи краще, потроху вирівнюється з піке, він/вона знов організує собі якусь халепу.

Або клієнт може помічати такий перебіг подій у власному житті…

«Я сама», суїцидальність, неможливість попросити допомогу, ігнорування власних базових потреб…Який тут може бути зв’язок? Мені ось такий вималювався.

Почну здалеку. Колись, років 15 тому, дуже цінний мені і коханий чоловік побачив, як я ігнорую свої мінімальні потреби, мовчу, коли потребую допомоги. Він дуже здивувася і спитав, – а якщо тебе переїде трамвай і ти без ніг будеш лежати посеред вулиці, ти теж не попросиш допомоги і справлятимешся сама?

Я образилась на його не розуміння моєї самостійності і незалежності, але одночасно, тихо і не подавши вигляду відповіла для себе на це питання – ні, не буду…буду робити вигляд, що так і треба, що все добре і я справляюсь…

Пройшли роки, я досі пам’ятаю той приклад і наводжу його своїм клієнтам, і дякую тому чоловіку в тих стосунках…

Поняття Тіні або тіньової сторони чи (тіньового боку) особистості зустрічається у такому напрямку психотерапії, як психоаналіз.

Ось так це поняття визначає Карл Густав Юнг в одній зі своїх праць “Свідомість, несвідоме і індивідуація”:

«Фігура Тіні персоніфікує собою все, що суб’єкт не визнає в собі і що все-таки — безпосередньо або ж опосередковано — знову і знову спливає в його свідомості, наприклад, нікчемні риси його характеру або інші неприйнятні тенденції».    

Саме Юнг розробив теорію …

Хоч би як ви старалися, ви будете в них повертатися так чи інакше – хтось фізично, хтось у думках, хтось уві сні, але будете. Варіант, який найчастіше зустрічається в моєму досвіді, – завершувати попередні стосунки в нових стосунках. Звичайно ж, усе це відбувається неусвідомлено.

У цьому разі ми дуже дивуємося, коли, наприклад, партнер, якому в попередніх стосунках зрадили, зрадить нас. Як таке може бути? Адже він пережив цей біль? Так, пережив і вискочив із тих стосунків у нові, а біль і бажання помститися нікуди не поділося (було витіснено в підсвідомість). І отримуємо таку невеселу історію.

Якщо ще залишилася впевненість (а найімовірніше, ілюзія), що партнер чогось не додав, був не правий і не знає про це, залишилася надія і віра в те, що ось завтра, з чистого аркуша, все буде інакше… ви залишаєтеся в цих стосунках, і немає можливості піти… І це ваше право і ваш вибір.

Найважливіше помітити…

Є багато філософських роздумів на цю тему, визначень батьківства з погляду психології, педагогіки, соціології та інших наук. Але, як на мене, жодне з них та жодна книжка з теми батьківства та виховання не підготує людину до цього захопливого та неочікуваного досвіду.

Тому, наведу цитату з серіалу, що подивилася нещодавно. Мені вона дуже відгукнулася, бо саме з цим дуже часто стикаються батьки (і я, як мати двох синів), що приходять до мене на консультацію або на батьківську зустріч,  коли приводять свою дитину в терапію.

Ось так сформулював свої переживання один з персонажів серіалу, батько-одинак, який виховує доньку-підлітка:

«Бути батьком, це ніби тобі дали в руки свічку та почався ураган..

Працюючи з дітьми та підлітками звертаю увагу на проблему, з якою найчастіше останнім часом звертаються мами дітей, що виїхали у вимушену імміграцію в умовах війни та їхні діти навчаються у двох школах одночасно – у місцевій та в українській онлайн.

Здається, що проблеми їхніх дітей, з якими вони стикаються, жодним чином не пов’язані з переїздом – агресія, тривожні стани, панічні атаки, булінг у школі, протестна поведінка, втрата інтересу до життя, апатія та багато чого іншого, включно з різного роду тілесними захворюваннями.

Як Гештальт терапевт і системний сімейний терапевт розглядаю ситуацію, що склалася, з багатьох сторін.

Насамперед розглянемо, як проживає дитина вимушене рішення про переїзд і потрапляння в нове середовище, зокрема й мовне..

Знаючи свої темні сторони, легше виходити на світло…

Така думка у мене з’явилася після роботи з одним із клієнтів з залежної сімейної системи. Багато хто з нас виріс у так званих дисфункціональних сім’ях.

Дисфу́нкція (походить від лат., префікс dys — поганий, утруднений + functio — дія, здійснення) – тобто, це порушення функції або неправильне функціонування когось або чогось.

Тоді дисфункціональна сімейна система або сім’я – це сім’я, де немає одного з батьків з тієї чи іншої причини або один із членів сім’ї має хімічну або алкогольну залежність, і не в змозі виконувати адекватно свої батьківські обов’язки.

Життя в такій сімейній системі, само по собі, – досить складне випробування.

Дітей, які виросли в сім’ях, де один з батьків страждає на алкогольну залежність…

У контексті терміну “співзалежність” часто мається на увазі трохи ширше поняття “психологія співзалежної поведінки”, тлумаченню основних психологічних аспектів котрої і присвячена ця заснована на практичному досвіді публікація.

Що ж таке співзалежність?

Співзалежність – це термін, який використовували в контексті психотерапії хімічно залежних клієнтів (алкоголіки, наркомани) у 1970-х роках у США, в лікувальних центрах штату Міннесота.

Він з’явився в результаті вивчення природи хімічних залежностей, їхнього впливу на людину і впливу, який чинить захворювання хімічно залежного на його оточення. І в цій ситуації співзалежними називали членів сім’ї залежного.

У багатьох випадках термін співзалежність використовують, щоби…

Конфлікт і прояви агресії у стосунках

Досить часта тема клієнтських запитів у терапії – це, так звана, “робота з агресією”, або неконтрольована агресія, або що робити, щоб конфлікти у стосунках припинилися.

Визначення

Отже, саме слово “конфлікт” з латинської перекладається як “зіткнення”. Наука трактує поняття конфлікту різними формулюваннями, але загалом усе зводиться до одного – це протиріччя, вирішення якого набуло гострої форми.

Через що так відбувається?  І чому його треба зупинити? І чи треба? Тут на арену виходить агресія, як найчастіший спосіб поведінки однієї або обох сторін конфлікту…

Якщо узагальнити, то найчастіша причина звернень батьків підлітків має приблизно такий вигляд – був слухняний хлопчик/дівчинка, а тепер як підмінили.

Що тепер із ним робити? Батьки і підліток у розгубленості, оскільки звичні моделі взаємодії більше не працюють.

Методи батьківського впливу, що були ефективні раніше, перестали працювати, а можливо, стали викликати абсолютно зворотну реакцію – агресію, відкриту конфронтацію з боку підлітка, протестну поведінку аж до втечі з дому в крайніх випадках…

Щоби залишити запит на наступну плд, переходьте на сторінку:

Подія минула, але щоби записатися на наступну, контактуйте з Вікторією (через профайл) чи Простором Психологів через запит