“A relationship is not a test, so why cheat*?”
“Стосунки – це не тест, тож навіщо зраджувати?”*Тут гра слів – to cheat (англ.) зраджувати/обманювати в стосунках.
Трикутники відносин – тема болюча та емоційно заряджена. Тема зради з’являється першою, коли мова заходить про трикутники відносин. В кожній історії є щось схоже та щось відмінне, але біль, зневіра, знецінення себе та партнера супроводжує їх всі.
Я не стала винятком в цьому випадку, мені також є, що розповісти. Але хочу тут не тільки про зраду, а також порозглядати як утворюються трикутники і які взагалі бувають.
Колись почула такий вислів – в будь-якій ситуації залучені двоє. Немає когось стовідсотково правого та іншого – тотально винного. Відповідальність за те, що відбувається у стосунках ділиться порівну.
Тоді прийшлося задуматися про свою відповідальність та що таке відбувалося до того, як у стосунках з’явився третій. То ж ми всі знаємо що таке трикутник зі шкільного курсу геометрії, навіть про деякі їх різновиди.
А що таке трикутники стосунків? Які вони бувають?
Тріада vs Тріангуляція (це не про мафію)
Розглядаючи тему трикутників відносин треба ввести ці два поняття. Бо перше, тріада – в стосунках – це динамічна взаємодія трьох осіб, яка може бути як стабілізуючою (підтримка, посередництво), так і деструктивною (конфлікти, маніпуляції).
Наприклад, в пари народжується дитина. Перший рік життя дитина формує діадні стосунки з мамою (дитина + мама). У міру того, як зростає самостійність дитини, до цих стосунків активно залучається батько і формується тріада (мати, батько, дитина).
У сімейній системній терапії Мюррей Боуен (Murray Bowen) описав тріаду як базову одиницю сімейної динаміки, що впливає на емоційний баланс у стосунках. Коли в діаді (наприклад, між партнерами) виникає напруга, вони можуть залучити третю особу (наприклад, дитину), що змінює систему стосунків.
Функціональна тріада допомагає стабілізувати емоційний стан, а дисфункційна може створювати маніпулятивні або залежні взаємини. Джерело: Bowen, M. (1978). Family Therapy in Clinical Practice.
Німецький соціолог Георг Зіммель (Georg Simmel) вперше описав соціальну тріаду як найменшу соціальну групу, в якій виникає складна динаміка влади та взаємодії. У тріаді можуть з’явитися нові моделі поведінки, яких немає в діаді (парних стосунках), зокрема:
- Коаліції (дві особи об’єднуються проти третьої).
- Посередництво (один допомагає вирішувати конфлікт між двома іншими).
- Розширення можливостей (третій учасник додає новий вимір до взаємодії).
Джерело: Simmel, G. (1908). Soziologie: Untersuchungen über die Formen der Vergesellschaftung.
Тобто, спираючись на вищенаписане можна зробити висновок, що трикутник/тріада відносин може бути, як функціональна і мати позитивний вплив на всіх учасників взаємодії або дисфункційна та мати негативний вплив на учасників процесу.
Тут зазвичай виникає поняття тріангуляції – це психологічна стратегія, яка може бути як психологічним механізмом зниження напруги у стосунках (Боуен), так і маніпулятивною тактикою у токсичних відносинах (наприклад, нарцисична тріангуляція).
Або ще, тріангуляція (triangulation) – це процес, коли у взаємодію між двома людьми залучається третя особа для посередництва (може бути позитивний вплив), маніпуляції або зміцнення позицій одного з учасників.
Простими словами, це залучення третьої людини в стосунки двох, але з (усвідомленою чи ні) метою маніпуляції або інших деструктивних впливів на одного з учасників діади (пари). Трохи нижче роздивимось можливість позитивного впливу тріангуляції третього в стосунки.
Парентифікація, як приклад дисфункційної тріади/трикутника
Розглянемо приклад, чоловік з дружиною сваряться з якоїсь причини. Один з пари йде засмучений до дитини та розказує їй про свої почуття, як її/його образив партнер, який він/вона поганий тощо.
В цьому випадку, дитина тріангулюється (втягується в парні стосунки) одним з дорослих з метою утворення коаліції проти іншого з батьків або просто використовується як контейнер для емоцій дорослого.
Якщо такі ситуації за участі батьків в сім’ї відбуваються на постійній основі, відбувається парентифікація дитини.
Іван Бузормені-Надь (Ivan Boszormenyi-Nagy, 1965) – один із перших, хто описав парентифікацію в контексті системної сімейної терапії.
Парентифікація – це процес, у якому дитина змушена виконувати батьківські функції через невиконання цих ролей дорослими. Це може включати фізичну (турбота про побут, молодших дітей) або емоційну (підтримка батьків, вирішення їхніх проблем) парентифікацію.
Джерело: Boszormenyi-Nagy, I., & Spark, G. M. (1973). Invisible Loyalties: Reciprocity in Intergenerational Family Therapy.
Негативні наслідки, які має парентифікація (при надмірному навантаженні дитини):
- Втрата дитинства, хронічна втома, депресія.
- Труднощі у побудові здорових стосунків у дорослому віці (наприклад, схильність до співзалежності).
- Високий рівень тривожності, емоційне вигорання.
В цьому процесі тріангуляції можуть бути залучені також інші учасники сімейної системи. Наприклад, старші родичі (бабусі, дідусі), які втручаються у фунціонування сімейної системи своїх дітей, маючі різні наміри.
Мюррей Боуен (Murray Bowen), засновник сімейної системної терапії, описав тріангуляцію як спосіб зменшення напруги у стосунках між двома людьми шляхом залучення третьої сторони. Наприклад, якщо між чоловіком і дружиною виникає конфлікт, один із них може почати приділяти більше уваги дитині або залучати когось іншого (наприклад, родичів) у конфлікт, щоб знизити напругу. (Джерело: Bowen, M. (1978). Family Therapy in Clinical Practice. New York: Jason Aronson).
Інші види тріангуляції
Тріангуляція у нарцисичних стосунках (маніпуляція у відносинах)
Тріангуляція також використовується в маніпулятивних стосунках, особливо нарцисами. Це тактика, коли нарцисичний партнер залучає третю особу, щоб:
- викликати ревнощі у своєї жертви,
- зберегти контроль над нею,
- змусити жертву сумніватися в собі.
Наприклад, партнер може фліртувати з іншими, щоб зробити свою другу половину невпевненою і змусити її змагатися за увагу.
Джерело: Brown, N. W. (2009). Children of the Self-Absorbed: A Grown-Up’s Guide to Getting Over Narcissistic Parents. Наприкінці статті є кілька стрічок на подивитись, одна з них дуже яскраво демонструє саме такі відносини.
Тріангуляція у психоаналізі (Жак Лакан, Зигмунд Фройд)
У психоаналітичному підході тріангуляція розглядається як частина Едипового комплексу, коли дитина відчуває суперництво з одним із батьків за увагу іншого.
(Джерело: Lacan, J. (1977). Écrits: A Selection. London: Routledge).
Едипів комплекс – це психоаналітична концепція, яка описує раннє емоційне тяжіння до батька протилежної статі та суперництво з батьком тієї ж статі.
Хоча наразі задється, що сучасна психологія більше орієнтується на теорію прив’язаності (Боулбі, Ейнсворт) замість Фройдової сексуалізованої теорії.
Приклади трикутників відносин, де третій – це обєкт
Не коханка, не коханець! Хіба таке може бути? Звісно, так. І таких історій багато. Як вже згадувалось вище, третій з’являється у стосунках двох, коли напруга між ними стає нестерпною.
Або коли між парою (не обов’язково чоловік та жінка) є такі переживання, почуття, які з певних причин не можуть бути донесені партнеру прямо.
Наприклад, є страх бути не прийнятим або відкинутим партнером, бути «поганим» в його/її очах та багато інших варіантів. Допоки ці почуття залишаються невираженими, неусвідомленими, напруга залишається і її дуже важко витримувати.
Тоді, або свідомо, або частіше несвідомо, один чи обидва учасники відносин починають шукати спосіб позбутися цієї напруги.
Варіантів безліч. Від умовно конструктивних способів уникнути спілкування до деструктивних (алкоголь, наркотичні речовини, небезпечні види дозвілля та інше, що потенційно може загрожувати життю людини).
Умовно конструктивний «третій» в стосунках, наприклад, – гараж або рибалка, про які є тонна анекдотів і частка правди в них.
Важливо зазначити, що зараз мова йде про ситуацію, коли весь вільний час партнер проводить поза стосунками, зайнятий іншою справою (умовним третім).
Тобто, це може бути такий, соціально схвалюваний, спосіб уникання спілкування – «Але ж не п’є, коханки не має, то нема на що скаржитись».
Або це можуть бути затримки на роботі до пізньої години, і людина там дійсно працює і водночас уникає спілкування з партнером (ховається в роботі). Впевнена, що ви можете додати свої приклади.
Помічаю останнім часом пари, компанії в кафе або на прогулянці, де кожен дивиться в свій телефон замість спілкування. Це теж воно?
Можливо так, а може й ні. Бо інфозалежність це тенденція сьогодення і тут треба досліджувати кожний кейс окремо. Але то точно тривожний дзвіночок, на який треба звернути увагу.
Позитивний аналог тріангуляції
Якщо тріангуляція зазвичай має негативний відтінок (маніпуляція, уникнення конфлікту, зміщення фокусу уваги), то її позитивний аналог – це конструктивне залучення третьої сторони для зміцнення стосунків.
Альянс підтримки (Supportive Alliance)
Джон Готтман, дослідник стосунків, описав концепцію «системи підтримки» у шлюбі, коли третя сторона (наприклад, друг, сімейний терапевт або наставник) допомагає вирішувати конфлікти або додає позитивний вплив у стосунки.
Наприклад, пара звертається до сімейного терапевта або має спільного друга/наставника, який допомагає зрозуміти проблеми у відносинах без маніпуляцій і токсичних стратегій. (Джерело: Gottman, J. M., & Silver, N. (1999). The Seven Principles for Making Marriage Work.).
Медіація та фасилітація у стосунках (Couple Mediation)
Методемоційно-фокусованої терапії (Emotionally Focused Therapy, EFT), розроблений Сью Джонсон, наголошує на тому, що залучення третьої сторони (наприклад, терапевта або мудрої людини) може допомогти поглибити емоційну прив’язаність у парі, а не розділяти партнерів.
Наприклад: коли конфлікт загострюється, пара використовує фасилітатора (терапевта, коуча, наставника) для підтримки діалогу, замість того щоб шукати когось для гри в “жертву, рятівника і переслідувача” (як у тріангуляції Карпмана).
Джерело: Johnson, S. M. (2008). Hold Me Tight: Seven Conversations for a Lifetime of Love.
Третій як об’єднуючий фактор (The Third as a Unifying Factor)
Психоаналітик Дональд Віннікотт писав про роль “третього”, який не руйнує зв’язок між двома людьми, а робить його міцнішим. Це може бути спільна мета, дитина, творчий проєкт або духовна практика, які допомагають парі стати ближчими.
Наприклад: Народження дитини або створення сімейного бізнесу зміцнює відносини, оскільки додає новий рівень єдності.
Джерело: Winnicott, D. W. (1971). Playing and Reality. Але тут можлива, як позитивна тріангуляція, так і деструктивна, коли, наприклад, дитина стає способом втекти від проблем в стосунках. То ж кожна історія особлива.
Що почитати про трикутники відносин?
«Як вирватись з трикутника драми та позбутися стану жертви» Беррі та Дженей Вайнхолд. У книзі розглядаються історичні та соціальні корені цього феномену, витоки його розвитку, а також даються прості та ефективні способи звільнення від даної динаміки, що провокує конфлікти. Вона легко читається та не перевантажена теорією.
«Життя, вільне від ігор» Стівен Б. Карпман. Доктор медицини Стівен Б. Карпман, учень Еріка Берна, є найбільшим теоретиком і практиком Транзактного аналізу.
Відкритий ним «Драматичний трикутник» з його ролями «Переслідувача», «Рятувальника» і «Жертви» широко відомий в усьому світі і використовується фахівцями в різних галузях уже протягом багатьох років.
За цю роботу він удостоївся 1972 року Пам’ятної наукової нагороди Еріка Берна — Eric Berne Memorial Scientific Award. Книга, як на мене, трохи складніша для прочитання у порівнянні з першою, але точно варта уваги.
«Для стосунків потрібні двоє», Володимир Станчишин. Книга українського психолога, де автор не пропонує готових рішень, а натомість ділиться своїм досвідом і відштовхується від реальних ситуацій, з якими стикаються його клієнти.
Це дозволяє читачам краще розуміти та аналізувати власні стосунки й подолати важливі етапи у житті, будуючи здорові взаємини.
Що подивитись?
Серіал «Погані сестри»/Bad sisters (2022). Огляд з моїми враженнями є на моїй фейсбук сторінці. Сюжетних ліній та аспектів стосунків доволі багато, але все це розгортається навколо аб’юзивних маніпулятивних стосунків в парі, в які з різних причин залучаються треті особи.
Фільм «Сезон зрад»/ The Delinquent Season (2018). Огляд також є на моїй сторінці. Як на мене, ця стрічка є також демонстрацією того, що відбувалося в стосунках до того, як в них зявився третій.
Які потреби партнерів в парі не були задоволені, про які потреби вони з якоїсь причини не казали партнеру або не були почуті. Багато тем для роздумів, як на мене.
І чудова гра Кіліана Мерфі, як окремий бонус.«Куди ти поділася, Бернадет?»/Where’d you go, Bernadette? (2019).
Про стосунки у тривалому шлюбі, втому, втрату близкості та розуміння між партнерами, як все це проживати поруч з дочкою-підлітком та багато іншого.
Про втечу від партнера, як єдиний спосіб знову віднайти себе. Дуже цікавий та змістовний монолог дочки на початку стрічки.
