Ольга Доманіна

Психолог/ психотерапевт в методі позитивна психотерапія, член Всесвітньої асоціації позитивної та транскультуральної психотерапії (WAPP), членкіня УСП (Українська спілка психотерапевтів), тренер з метафоричних карт, консультант з питань працевлаштування. 10 років допомагала поєднувати крутих спеціалістів з улюбленою роботою через цінності і внутрішню мотивацію 8 років практичний психолог у Києво-Святошинському центрі соціально-психологічної реабілітації населення 6 років психолог-консультант у Національному антарктичному науковому центрі: психологічний відбір в експедицію на Українську антарктичну станцію.

Тривожності і страхи

1 314

У сучасній психології тривожність і страх розглядаються як природні реакції на загрозу або небезпеку, проте їх надмірний прояв може суттєво впливати на якість життя.

Тривожність є одним з найбільш поширених емоційних станів, і вона може бути як адаптивною, так і дисфункціональною.

Страх, як правило, є більш конкретною реакцією на реальну або уявну загрозу, тоді як тривожність — це очікування можливої небезпеки, часто без конкретного приводу.

Поєднання тривожності і страху у психології — це складне переплетення двох емоційних реакцій, які мають схожі функції, але різні особливості та причини.

Вони часто взаємодіють і підсилюють одна одну, створюючи замкнене коло емоційної напруги, що може мати суттєвий вплив на психічне та фізичне здоров’я людини.

Комбінація тривожності та страху може суттєво знижувати якість життя людини, яка внаслідок цього може стати менш активною, ізольованою, втратити мотивацію і впевненість у собі.

Це також може негативно позначитися на здоров’ї, оскільки хронічна тривожність і страх викликають виснаження нервової системи, порушують сон і травлення, підвищують рівень стресу.

Далі в цій статті я всебічно охарактеризую психологічну проблематику тривожності і страху через призму сучасної теорії та з урахуванням фахової практики надання допомоги клієнтами, які звертаються до мене з такого роду запитами.

Клікайте, щоби запрителювати у Facebook

Прояви тривожності і страху

Прояви тривожності у поєднанні зі страхом можуть бути дуже інтенсивними та різноманітними, оскільки ці емоції підсилюють одна одну, створюючи стан постійної загрози і внутрішнього напруження.

Поєднання тривожності та страху проявляється як на фізіологічному, так і на психологічному рівнях, впливаючи на поведінку і загальну якість життя, а спектр проявів можна поділити на фізіологічні, психологічні, поведінкові, емоційні та соціальні.

Фізіологічні прояви

  • Прискорене серцебиття: Людина може відчувати, як її серце б’ється сильніше і частіше, особливо під час ситуацій, що викликають страх і тривогу.
  • Підвищене потовиділення: Тривога та страх часто супроводжуються потовиділенням, особливо в долонях, на обличчі або спині.
  • Тремтіння і м’язове напруження: Напруження в м’язах є поширеним фізіологічним проявом тривожного страху. Людина може відчувати скутість або тремтіння в руках і ногах.
  • Запаморочення і нудота: Тривожність і страх можуть викликати розлади травної системи та запаморочення. Це особливо помітно під час панічних атак.
  • Прискорене дихання: Людина може відчувати задишку, поверхневе або прискорене дихання, що викликає відчуття браку повітря.

Психологічні прояви

Невідступні негативні думки. Людина часто переживає про потенційні загрози та негативні наслідки навіть тоді, коли небезпека є надуманою або перебільшеною.

Думки можуть «крутитися» у голові, створюючи замкнене коло тривоги та страху.

Катастрофізація. Людина схильна очікувати найгіршого сценарію у будь-якій ситуації.

Це може бути пов’язано з надмірним страхом перед невідомим або з тенденцією сприймати маленькі труднощі як серйозну загрозу.

Відчуття втрати контролю. Комбінація тривожності і страху може створювати відчуття, що людина не в змозі контролювати свої думки, емоції або майбутнє.

Це часто призводить до відчуття безпорадності та безвихідності.

Нав’язливі думки про небезпеку. Навіть у безпечних ситуаціях людина може не переставати думати про потенційні загрози або катастрофи, що збільшує рівень тривожності.

Поведінкові прояви

Уникання. Людина намагається уникати ситуацій, людей або місць, які можуть викликати страх і тривогу.

Це може обмежувати її соціальні контакти, професійний розвиток або повсякденні активності.

Підвищена обережність. Людина постійно «на сторожі» — шукає можливі загрози і готується до найгіршого.

Така підвищена обережність не дає їй можливості розслабитися.

Постійне бажання контролювати ситуацію. Люди з тривожним страхом часто намагаються передбачити або контролювати всі аспекти свого життя, щоб уникнути будь-якої невизначеності.

Це може проявлятися як потреба в рутині або ретельному плануванні.

Нав’язливе прагнення до безпеки. Людина може постійно перевіряти, чи все надійно і безпечно, наприклад, перевіряти замки, системи сигналізації або здоров’я рідних.

Емоційні прояви

Панічні атаки. Інтенсивний страх і тривога можуть призвести до панічних атак, які супроводжуються фізичними симптомами, такими як прискорене серцебиття, задишка, запаморочення, відчуття нереальності та страх смерті або втрати контролю.

Інтенсивне почуття страху. Людина може відчувати глибокий, нераціональний страх навіть за відсутності явної загрози.

Це почуття є настільки інтенсивним, що затьмарює все інше і заважає нормально функціонувати.

Відчуття вразливості. Людина може відчувати себе вразливою і незахищеною, що підсилює страх та тривожність і створює відчуття безпорадності перед життєвими обставинами.

Перевтома. Постійна тривога і страх виснажують емоційно, що може призвести до хронічної втоми, зниження енергії та поганого настрою.

Соціальні прояви

Ізоляція. Людина може уникати соціальних контактів або громадських місць через страх перед осудом або страх потрапити у стресову ситуацію.

Потреба в підтримці. Людина може відчувати сильну потребу в присутності близької людини, яка надає відчуття безпеки. Це може перетворитися на залежність від інших.

Конфліктність або дратівливість. Постійна тривожність і страх можуть викликати дратівливість та підвищену емоційність, що призводить до конфліктів у стосунках з іншими

Основні концепції тривожності та страху в сучасній психології

Для структурування досліджень та практичної роботи із поєднаннями тривожностей і страхів клієнтів, фахівці та дослідники використовують класифікацію, яка складається з кількох концепцій, а саме:

  1. Тривожні розлади
  2. Еволюційна функція
  3. Біологічна основа тривожності
  4. Когнітивна модель тривожності
  5. Пов’язаність зі стресом

Тривожні розлади

Включають різні типи патологічної тривожності, наприклад, генералізований тривожний розлад (ГТР), панічний розлад, соціальну фобію, посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) та інші фобії.

Ці стани можуть бути настільки інтенсивними, що призводять до соціальної ізоляції, погіршення продуктивності та негативного впливу на фізичне здоров’я.

Еволюційна функція страху та тривожності

Страх та тривожність є природними захисними механізмами, які допомагають людині уникати загрози.

Страх є реакцією на конкретну загрозу, що дозволяє швидко мобілізувати ресурси організму (так званий «бийся або біжи»).

Тривожність допомагає прогнозувати можливу небезпеку, мотивуючи людину готуватися до викликів.

Проте, коли ці реакції проявляються без видимої причини або надмірно, вони стають деструктивними.

Клікайте, щоби сконтактуватися у Linkedin

Біологічна основа тривожності

Дослідження показують, що надмірна тривожність часто пов’язана з дисбалансом в нейромедіаторах мозку, таких як серотонін, дофамін і норадреналін.

Крім того, амігдала — структура мозку, яка відповідає за обробку страху і тривоги, — є активнішою у людей з підвищеним рівнем тривожності.

Когнітивна модель тривожності

Тривожність часто пов’язана з «катастрофічним мисленням», коли людина схильна очікувати найгіршого розвитку подій.

Негативні установки, такі як надмірне узагальнення, фокусування на негативі або персоналізація, сприяють підвищенню рівня тривоги.

Пов’язаність зі стресом

Хронічний стрес часто стає основою для розвитку тривожності. Тривале перебування в стресовому стані виснажує організм, знижує рівень самоконтролю та стійкість до стресу, що призводить до підвищення чутливості до тривоги.

    Основні аспекти поєднання тривожності та страху

    Суттєво, що сучасна теорія розрізняє, а практика наочно доводить користь застосування різних аспектів поєднання тривожності і страху, серед яких, на мою думку, належить виокремити кілька основних.

    Відмінності між тривожністю і страхом

    Страх є реакцією на конкретну загрозу, що знаходиться перед людиною або здається їй реальним.

    Це відповідь на негайну небезпеку, і зазвичай цей стан викликає сильну фізіологічну реакцію: прискорене серцебиття, напруга м’язів, сплеск адреналіну — тобто реакція “бийся або біжи”.

    Тривожність, на відміну від страху, менш конкретна і часто не пов’язана з конкретним об’єктом або ситуацією.

    Це відчуття очікування небезпеки чи невизначеності, що може не мати явного джерела. Тривожність схильна тривати довше і супроводжувати людину на підсвідомому рівні.

    Поєднаність тривожності та страху

    Тривожність і страх часто співіснують, створюючи відчуття безперервної загрози.

    Наприклад, страх може викликати тривожність щодо майбутніх подій, тоді як тривожність може посилювати страх перед конкретними ситуаціями.

    Цей зв’язок може формувати замкнене коло, де одна емоція підживлює іншу.

    Наприклад, у соціальній фобії людина може відчувати страх перед конкретною ситуацією (наприклад, публічний виступ), але цей страх супроводжується тривожністю, яка триває задовго до самого виступу.

    Тривожність наростає, підсилюючи страх і роблячи людину ще більш уразливою перед цією ситуацією.

    Тривожний страх як симптом тривожних розладів

    Комбінація тривожності та страху є характерною для багатьох тривожних розладів, таких як генералізований тривожний розлад (ГТР), панічний розлад, соціальна фобія, а також обсесивно-компульсивний розлад (ОКР).

    Наприклад, при панічному розладі страх перед самою можливістю виникнення панічної атаки породжує постійну тривожність, що з часом лише посилює страх перед нападами.

    Фізіологічні аспекти поєднання тривожності і страху

    Тривожність і страх активують одні й ті ж нейромедіаторні системи в мозку, зокрема систему “боротьби або втечі”, що включає амігдалу та інші ділянки мозку, пов’язані з обробкою загроз.

    Коли обидва стани присутні одночасно, вони активують цю систему частіше і на триваліший час, що може призводити до виснаження організму.

    Психологічний вплив комбінації тривожності та страху

    Коли тривожність і страх поєднуються, це може призвести до дезадаптивної поведінки, такої як уникання, нав’язливі думки або уникнення соціальних контактів.

    Це може посилювати ізоляцію, погіршувати самооцінку і призводити до розвитку супутніх розладів, таких як депресія

      Методи подолання тривожності та страху

      Підбір та пропорції методів подолання тривожності і страху залежить від специфіки проблематики та індивідуальних особливостей клієнтів, а також — професійної підготовки фахівця, а серед найпоширеніших таких методів, на мою думку, слід відзначити:

      Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ)

      КПТ є одним з найефективніших методів лікування тривожних розладів.

      Фахівець допомагає людині змінити негативні установки, що викликають тривожність, та розробляє стратегії для раціонального осмислення тривожних ситуацій.

      Наприклад, якщо людина має соціальну тривожність, КПТ допоможе розпізнати і змінити негативні думки про власну здатність взаємодіяти з іншими.

      Експозиційна терапія

      Ця методика використовується для лікування фобій і ПТСР.

      Людину поступово, у контрольованих умовах, піддають дії об’єкта страху, допомагаючи з часом звикнути до нього і знизити тривожну реакцію.

      Це знижує силу страху, асоційованого з конкретним стимулом.

      Техніки релаксації

      Релаксація знижує фізіологічну напругу, пов’язану з тривожністю.

      Глибоке дихання, прогресивна м’язова релаксація та медитація допомагають знизити серцебиття, напругу м’язів та підвищують загальне відчуття спокою.

      Майндфулнес та усвідомленість

      Майндфулнес-терапія допомагає людині навчитися приймати свої емоції і сприймати їх без оцінки та катастрофізації.

      Це особливо корисно для людей, які схильні до нав’язливих негативних думок. Регулярна практика майндфулнес допомагає зменшити тривожність та підвищити емоційну стійкість.

      Фармакотерапія

      У випадках сильної тривожності можуть використовуватись препарати, такі як антидепресанти (селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, СІЗЗС) та анксіолітики.

      Призначення медикаментів повинно здійснюватися виключно лікарем і зазвичай комбінується з психотерапією.

      Самодопомога та зміни в способі життя

      Збалансоване харчування, регулярна фізична активність, обмеження кофеїну та алкоголю сприяють зниженню рівня тривожності.

      Ведення щоденника тривожних думок також допомагає краще розуміти свої страхи і працювати над ними.

      Клікайте, щоби підписатися на профіль в Інстаграмі

        Профілактика тривожності та страху

        Позаяк немає кращого лікування за профілактику, далі кілька рекомендації щодо чинників їх уникнення, серед яких найважливішими, на мій погляд є такі:

        Розвиток емоційної стійкості та адаптивного мислення допомагає ефективно долати труднощі, не переходячи в стан тривожності.

        Наприклад, вміння сприймати труднощі як можливості для навчання, а не як загрозу, допомагає знизити страх перед ними.

        Розвиток соціальних зв’язків та підтримки. Розмова з друзями чи сім’єю знижує рівень тривожності та покращує загальний психічний стан.

        Навчання управління стресом. Оскільки стрес є поширеною причиною тривожності, розвиток навичок управління стресом, таких як планування часу, встановлення пріоритетів і регулярні перерви для відпочинку, допомагають знизити рівень тривоги.

        Розвиток усвідомленості щодо думок. Вміння відокремлювати тривожні думки від реальності допомагає не зосереджуватися на негативних сценаріях.

        Це дозволяє уникати «катастрофізації» і розглядати ситуації об’єктивно.

        Фізична активність. Регулярні фізичні вправи, такі як йога або біг, допомагають знижувати рівень тривожності завдяки виділенню ендорфінів.

        Це природний спосіб підтримки психічного здоров’я, який знижує ризик розвитку тривожних станів.

          Підсумки

          Тривожність і страх є природними емоціями, які допомагають людині пристосовуватись до складних ситуацій.

          Однак надмірна тривожність може стати дисфункціональною і погіршувати якість життя.

          Поєднання тривожності і страху є серйозним викликом, але з правильною терапією, практикою усвідомленості та підтримкою можна зменшити їхній вплив на життя і покращити емоційний стан.

          Поєднання тривожності і страху — це потужна комбінація, яка впливає як на психологічне, так і на фізичне здоров’я людини.

          Завдяки сучасним методам психотерапії, релаксації, усвідомленості та підтримці здорового способу життя можна значно знизити рівень тривоги і страху та навчитися ефективно справлятися з ними.

          Підбір фахівця

          Щоби проконсультуватися з фахівцем щодо тривожностей і страхів у вас чи ваших близьких, звертайтеся до мене через контакти в профайлі або підберіть фахівців у спеціальному розділі Простору Психологів

          Клік на картинці веде на профайл з прямими контактами, звертайтеся!

          Автор

          • Ольга Доманіна

            Психолог/ психотерапевт в методі позитивна психотерапія, член Всесвітньої асоціації позитивної та транскультуральної психотерапії (WAPP), членкіня УСП (Українська спілка психотерапевтів), тренер з метафоричних карт, консультант з питань працевлаштування. 10 років допомагала поєднувати крутих спеціалістів з улюбленою роботою через цінності і внутрішню мотивацію 8 років практичний психолог у Києво-Святошинському центрі соціально-психологічної реабілітації населення 6 років психолог-консультант у Національному антарктичному науковому центрі: психологічний відбір в експедицію на Українську антарктичну станцію.

            Переглянути мареріали

          Нездатність керувати емоціями

          1 549

          У сучасній психології контроль емоцій та нездатність ними керувати є центральними темами дослідження і практики, оскільки вони безпосередньо впливають на психічне здоров’я, міжособистісні стосунки, продуктивність та якість життя.

          Емоційна регуляція означає здатність усвідомлено змінювати свої емоції або спосіб їхнього вираження, щоб відповідати ситуації, тоді як нездатність керувати емоціями може призводити до деструктивних реакцій, зниження стійкості до стресу та різноманітних проблем зі здоров’ям.

          Нездатність керувати своїми емоціями має численні психологічні ознаки, які відображаються в мисленні, поведінці, та емоційному стані людини.

          Подолання нездатності керувати емоціями потребує усвідомленого підходу та практики, а людям, які мають труднощі з контролем емоцій та своєчасно звертаються — часто допомагають іти цим шляхом “до переможного” навички саморегуляції, емоційного інтелекту та стресостійкості.

          Далі в цій статті, створеній з урахуванням фахового практичного досвіду та сучасної теорії, я охарактеризую психологічну проблематику коннтролю та неконтрольованих есоцій.

          Клікайте, щоби запрителювати у Facebook

          Симптоми нездатності керувати емоціями

          Нездатність керувати своїми емоціями має численні психологічні ознаки, які відображаються в мисленні, поведінці, та емоційному стані людини, а серед основних психологічних ознаки, які свідчать про неї, на мій погляд, треба звернути увагу на:

          Імпульсивна поведінка. Людина може діяти під впливом миттєвих емоцій, не враховуючи наслідків своїх дій.

          Наприклад, у момент гніву людина може різко відреагувати, сказати щось образливе або вчинити деструктивні дії.

          Перепади настрою. Часті і раптові зміни настрою — від щасливого до засмученого, роздратованого або тривожного.

          Людина може відчувати, що її емоції «кидають» з однієї крайності в іншу, без очевидної причини.

          Залежність від зовнішніх стимулів для покращення настрою. Люди, які не вміють керувати своїми емоціями, часто покладаються на зовнішні фактори (наприклад, їжа, алкоголь, покупки або гаджети) для зняття стресу або отримання задоволення.

          Практика підтверджує, що зрештою, це дуже часто призводить до розвитку залежностей.

          Висока дратівливість і нетерпимість. Нездатність стримати негативні емоції часто проявляється як дратівливість, нетерпимість, або навіть агресія по відношенню до інших, особливо в ситуаціях стресу або невдач.

          Низька стійкість до стресу. Людина з труднощами в емоційній регуляції може швидко втрачати самовладання під час стресових ситуацій, навіть якщо вони не є критичними.

          Це може призвести до розчарування, паніки або емоційних зривів.

          Складнощі у взаєминах. Емоційна нестабільність часто призводить до конфліктів у стосунках.

          Люди з проблемами контролю емоцій можуть бути непередбачуваними, часто ображатися, або неправильно розуміти наміри інших. Це ускладнює побудову здорових, стійких взаємин.

          Негативні думки і самоосуд. Нездатність контролювати емоції часто пов’язана з нав’язливими негативними думками.

          Людина може відчувати провину, сором, або самоосуд після імпульсивних дій, що призводить до зниження самооцінки.

          Перекручування реальності або катастрофічне мислення. Люди з труднощами в управлінні емоціями часто перебільшують негативні аспекти ситуацій, очікуючи найгіршого результату.

          Наприклад, незначна невдача може сприйматися як повна катастрофа, що посилює почуття тривоги або відчаю.

          Нав’язливе уникнення або самовідсторонення. Щоб уникнути емоційної нестабільності, людина може свідомо уникати певних ситуацій, людей або діяльностей, що викликають емоційний дискомфорт.

          Це може призводити до соціальної ізоляції або уникнення важливих аспектів життя, таких як кар’єрний розвиток або особисті стосунки.

          Залежність від миттєвого задоволення. Люди, які не можуть контролювати свої емоції, часто схильні до швидкого пошуку задоволення, незалежно від наслідків.

          Наприклад, замість роботи над довгостроковими цілями, вони можуть обирати діяльності, які приносять негайне полегшення чи задоволення, але в перспективі шкодять.

          Відчуття, що емоції “беруть верх”. Часте відчуття втрати контролю над своїми емоціями, коли здається, що емоції повністю поглинають людину.

          Це може проявлятися у відчутті безсилля перед гнівом, страхом, соромом або розпачем.

          Схильність до румінацій. Нездатність емоційно регулюватися може призводити до тривалих роздумів про минулі негативні події, помилки або емоційно неприємні ситуації.

          Це заважає продуктивно рухатися вперед і лише поглиблює негативний емоційний стан.

          Основні концепції контролю емоцій у сучасній психології

          Сучасні ослідники та фахівці з ментального здоров’я виокремлюють чотири основні стратегії керування емоціями: емоційна регуляція, алекситимія, модель подвійного процесу, емоційний інтелект.

          Емоційна регуляція

          Емоційна регуляція означає здатність усвідомлено обирати реакцію на емоції. Це може бути або зниження інтенсивності негативної емоції, або утримання від неї, якщо вона вважається недоречною у певній ситуації.

          Здоровий контроль емоцій включає адаптивні стратегії, як-от переосмислення ситуації (когнітивне переосмислення), відволікання, дихальні практики, усвідомленість тощо.

          Когнітивне переосмислення: Це здатність бачити ситуацію з іншого боку, змінюючи власне ставлення до неї, наприклад, розглядаючи труднощі як можливості для навчання.

          Усвідомленість (майндфулнес): Цей метод допомагає бути свідомим щодо своїх емоцій без негайної реакції на них, що дозволяє прийняти їх як тимчасовий стан і не заглиблюватися в негативні думки.

          Алекситимія та емоційна нездатність

          Алекситимія — це нездатність розпізнавати та виражати власні емоції. Це може ускладнювати процес емоційної регуляції, адже людина не може ідентифікувати, що саме вона відчуває.

          Це часто призводить до того, що емоції накопичуються і зрештою проявляються через фізичні симптоми або через вибух емоцій.

          Нездатність керувати емоціями може проявлятися у вигляді імпульсивної поведінки, вибухів агресії або дратівливості, особливо коли людина відчуває сильний стрес.

          Це може призводити до погіршення стосунків та розвитку залежностей як способу «згладити» свої емоції.

          Модель подвійного процесу

          Модель подвійного процесу у регуляції емоцій розглядає два основних механізми: імпульсивний та контрольний.

          Імпульсивний механізм забезпечує швидку реакцію на емоції, тоді як контрольний механізм відповідає за свідомий контроль над емоційними реакціями.

          У людей з розвиненими навичками регуляції емоцій контрольний механізм зазвичай переважає, тоді як у випадку емоційної нездатності імпульсивний механізм домінує.

          Теорія емоційної інтелігентності

          Емоційний інтелект включає в себе здатність розпізнавати свої емоції та емоції інших людей, а також вміння використовувати ці знання для прийняття рішень та побудови відносин.

          Люди з високим емоційним інтелектом легше контролюють свої емоції та рідше стикаються з негативними наслідками через імпульсивні дії.

          Клікайте, щоби сконтактуватися у Linkedin

            Подолання нездатності керувати емоціями

            Подолання нездатності керувати своїми емоціями є важливим кроком для досягнення психічного благополуччя, розвитку стійкості до стресу та покращення якості життя.

            Це процес, який потребує часу, терпіння і систематичного підходу, а ключові, на мою думку, стратегії та методи, які допоможуть подолати труднощі з управлінням емоціями це:

            Усвідомленість та майндфулнес

            Практики усвідомленості (майндфулнес) допомагають розвинути здатність помічати та приймати свої емоції, не реагуючи на них імпульсивно.

            Це дозволяє людині бути присутньою “тут і зараз”, відчувати свої емоції, але не піддаватися їм.

            Медитація: Щоденні короткі медитації допомагають заспокоїти розум, зменшити тривожність і підвищити здатність до самоконтролю.

            Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ)

            КПТ вчить людину ідентифікувати і змінювати негативні та нав’язливі думки, які викликають сильні емоції.

            Наприклад, переосмислення ситуації або зміна думок про себе може допомогти знизити інтенсивність негативних почуттів і впоратися з ними більш конструктивно.

            Ведення щоденника емоцій

            Записування своїх емоцій і думок допомагає краще усвідомити їхні тригери. Це дозволяє з часом виявити шаблони, які сприяють емоційній нестабільності, та розробити стратегії для їх подолання.

            Щоденник допомагає об’єктивніше дивитися на емоції, а не діяти імпульсивно.

            Розвиток навичок релаксації

            Дихальні практики (глибоке дихання, техніка «4-7-8») допомагають швидко заспокоїтися та знизити рівень стресу.

            Коли людина відчуває сильні емоції, кілька глибоких вдихів можуть допомогти взяти паузу і зібратися.

            Прогресивна м’язова релаксація. Це методика, що допомагає зняти фізичну напругу, яка часто супроводжує емоційний стрес. Розслаблення тіла сприяє заспокоєнню розуму.

            Розвиток емоційного інтелекту

            Емоційний інтелект — це здатність розпізнавати свої емоції та емоції інших, розуміти їх і ефективно використовувати для прийняття рішень.

            Навчання розпізнаванню і усвідомленню власних емоцій та їхнього впливу на поведінку підвищує здатність контролювати їх.

            Когнітивне переосмислення

            Це техніка, яка допомагає змінити погляд на ситуацію, що викликає сильні емоції.

            Наприклад, замість того, щоб бачити в невдачі провал, можна розглядати її як можливість для навчання. Це допомагає зменшити інтенсивність негативних емоцій і краще ними керувати.

            Робота з психологом чи психотерапевтом

            Фахівець може допомогти людині краще зрозуміти причини своєї емоційної нестабільності, а також запропонувати індивідуальні стратегії подолання.

            Психолога або психотерапевт допомагає розробити здорові моделі реакції на емоції та працює над глибинними причинами емоційної нестабільності.

            Соціальна підтримка

            Спілкування з друзями та рідними, які можуть надати емоційну підтримку, є важливим фактором для подолання труднощів у керуванні емоціями.

            Зв’язок із близькими людьми допомагає знизити відчуття самотності та отримати корисний зворотний зв’язок у важкі моменти.

            Встановлення здорових кордонів

            Люди, які вміють ставити чіткі кордони, рідше відчувають емоційне перевантаження.

            Навчання відмовляти або дистанціюватися від ситуацій, які викликають стрес або дискомфорт, допомагає зберігати емоційний баланс.

            Фізична активність

            Регулярні фізичні вправи допомагають знижувати рівень стресу, виділяючи ендорфіни, які покращують настрій і підвищують загальний рівень енергії.

            Фізична активність може служити як здоровий спосіб справлятися з емоціями та відволікатися від негативних думок.

            Навчання терпимості до емоційного дискомфорту

            Уміння приймати свої емоції і терпляче переносити емоційний дискомфорт, не вдаючись до негайного полегшення, допомагає краще адаптуватися до складних ситуацій.

            Це означає здатність не уникати негативних емоцій, а дозволяти їм бути, розуміючи, що вони тимчасові.

            Самопіклування та здоровий спосіб життя

            Забезпечення достатнього сну, збалансованого харчування і релаксації створюють базу для стабільного емоційного фону.

            Виснажений організм більше схильний до емоційних зривів, тому турбота про фізичне здоров’я є важливим елементом регуляції емоцій.

            Практика самоспівчуття

            Самоспівчуття — це здатність підтримувати себе в моменти стресу, замість того, щоб критикувати і засуджувати.

            Це допомагає зберегти позитивний настрій і прийняти свої емоції як частину людського досвіду.

            Профілактика нездатності контролювати емоції

            Профілактика нездатності контролювати емоції важлива для підтримання емоційного благополуччя та зменшення ризику розвитку психічних та поведінкових проблем.

            Регулярна практика та розвиток емоційної стійкості можуть допомогти зберігати контроль над емоціями у стресових ситуаціях, що на практиці, означає:

            Розвиток усвідомленості (майндфулнес)

            Практика усвідомленості дозволяє бути більш уважним до своїх емоцій, думок і реакцій.

            Це допомагає краще розуміти, які ситуації викликають певні емоції, і контролювати свою реакцію на них.

            Щоденні практики майндфулнес та медитація допомагають знизити імпульсивність і навчитися приймати свої емоції без негайної реакції.

            Розвиток емоційного інтелекту

            Емоційний інтелект включає вміння розпізнавати свої емоції, усвідомлювати їхні причини та використовувати ці знання для управління ними.

            Люди з розвиненим емоційним інтелектом легше справляються зі стресом та здатні швидше відновлюватися після емоційних потрясінь.

            Робота над впевненістю у собі

            Низька самооцінка часто стає причиною емоційних зривів, адже людина може бути дуже вразливою до критики чи невдач.

            Розвиток впевненості в собі і самоприйняття допомагають зберігати спокій в стресових ситуаціях і не реагувати надмірно емоційно.

            Здоровий спосіб життя

            Збалансоване харчування, регулярний сон і фізична активність є основою стабільного емоційного стану.

            Організм, який отримує достатньо енергії та ресурсів, здатен краще справлятися зі стресом і має меншу схильність до емоційних зривів.

            Фізична активність

            Фізичні вправи сприяють виділенню ендорфінів, які покращують настрій і знижують рівень стресу.

            Регулярні тренування можуть бути відмінним способом виплеснути накопичену напругу і знизити тривожність.

            Навчання технік релаксації

            Практики дихальних технік (наприклад, глибоке дихання, техніка «4-7-8») і м’язової релаксації допомагають заспокоїтися в моменти стресу.

            Регулярне використання цих методів допомагає розвинути стійкість до емоційних зривів.

            Когнітивне переосмислення (рефреймінг)

            Це техніка, яка допомагає змінити спосіб мислення щодо ситуацій, які викликають сильні емоції.

            Наприклад, замість того, щоб бачити у відмові в кар’єрі «провал», можна розглядати її як можливість для пошуку кращої роботи. Це знижує інтенсивність негативних емоцій.

            Розвиток комунікативних навичок

            Навички активного слухання, відкритого спілкування та вміння виражати свої емоції без агресії дозволяють уникати багатьох конфліктів і недорозумінь.

            Вміння правильно спілкуватися значно зменшує кількість стресових ситуацій і ризик емоційних вибухів.

            Планування та організація часу

            Погане планування і недолік часу є частими причинами стресу.

            Вміння правильно організувати свій час і встановлювати пріоритети допомагає уникати відчуття перевантаженості та нервового напруження, що сприяє емоційній стабільності.

            Практика самоспівчуття

            Люди, які ставляться до себе з самоспівчуттям, легше справляються з негативними емоціями і не критикують себе надмірно за помилки.

            Вміння підтримувати себе в стресових ситуаціях допомагає не загострювати негативні емоції і зберігати емоційний баланс.

            Ведення щоденника емоцій

            Записування своїх почуттів допомагає краще усвідомити причини емоційних зривів і помітити тригери, що викликають негативні реакції.

            Це дає змогу вчасно коригувати поведінку і зменшувати ймовірність емоційної нестабільності.

            Підтримка соціальних зв’язків

            Спілкування з близькими людьми забезпечує емоційну підтримку та допомагає розвинути відчуття приналежності, що важливо для психологічного здоров’я.

            Соціальна підтримка допомагає пережити складні моменти і знижує ризик емоційного вигоряння.

            Розвиток терпимості до емоційного дискомфорту

            Прийняття своїх негативних емоцій як частини життя та вміння витримувати їхній тимчасовий дискомфорт допомагає уникати швидких імпульсивних рішень.

            Це підвищує стійкість до стресу і зміцнює емоційний контроль.

            Клікайте, щоби підписатися на профіль в Інстаграмі

            Робота з фахівцем

            Іноді профілактика емоційної нестабільності потребує професійної підтримки, особливо якщо людина вже мала емоційні зриви або труднощі з контролем.

            Робота з психологом допомагає вивчити ефективні техніки регуляції емоцій і краще розуміти себе.

            Встановлення меж та пріоритетів

            Уміння сказати «ні» або відмовитися від того, що приносить більше стресу, ніж користі, допомагає зберігати емоційний баланс.

            Встановлення чітких меж і розуміння своїх пріоритетів запобігають емоційному виснаженню

            Підсумки

            У сучасній психології контроль емоцій та їхня регуляція є важливим аспектом, оскільки вони допомагають зберігати психічне здоров’я, покращують стосунки та підвищують якість життя.

            Вивчення і розвиток навичок емоційної регуляції сприяють більш збалансованому, спокійному та продуктивному

            Серед причин нездатності контролювати емоції відзначають травматичні переживання, генетичні фактори, нестачу підтримки в дитинстві або невміння розпізнавати і обробляти свої емоції, що може бути пов’язано із емоційною незрілістю, що заважає людині адекватно реагувати на життєві ситуації.

            Найпоширеніші наслідки нездатності керувати емоціями це депресія, тривожні розлади, розвиток залежностей, а також до соціальної ізоляції.

            Нездатність керувати своїми емоціями — це серйозний виклик, що потребує роботи над собою та, часто, професійної допомоги. Навчання контролю емоцій підвищує стійкість до стресу та здатність будувати здорові стосунки і приймати зважені рішення.

            Подолання нездатності контролювати свої емоції потребує систематичної роботи над собою та, можливо, професійної підтримки.

            Регулярна практика наведених методів допомагає розвинути навички самоконтролю, краще розуміти себе і реагувати на життєві ситуації більш спокійно і зважено.

            Профілактика нездатності контролювати емоції — це регулярна робота над собою і розвиток навичок, які сприяють емоційному здоров’ю.

            Регулярна практика наведених методів допомагає зменшити ризик емоційної нестабільності та покращує здатність досягати балансу в житті

            Підбір фахівця

            Щоби приконсультуватися з фахівцем щодо нездатності керувати емоціями у вашому випадку чи стосовно близьких, звертайтеся до мене через контакти у профайлі або підберіть фахівців у спеціальному розділі Простору Психологів

            Автор

            • Ольга Доманіна

              Психолог/ психотерапевт в методі позитивна психотерапія, член Всесвітньої асоціації позитивної та транскультуральної психотерапії (WAPP), членкіня УСП (Українська спілка психотерапевтів), тренер з метафоричних карт, консультант з питань працевлаштування. 10 років допомагала поєднувати крутих спеціалістів з улюбленою роботою через цінності і внутрішню мотивацію 8 років практичний психолог у Києво-Святошинському центрі соціально-психологічної реабілітації населення 6 років психолог-консультант у Національному антарктичному науковому центрі: психологічний відбір в експедицію на Українську антарктичну станцію.

              Переглянути мареріали

            Подолання тяги при залежностях

            856

            Тяга або “крейвінг” при залежностях є важливим аспектом дослідження у сучасній психології та нейронауках, яка розглядається як складний процес, що включає психологічні, біохімічні та поведінкові аспекти

            Простими словами, це інтенсивне бажання вживати речовину або брати участь у звичній поведінці, яка викликає залежність.

            На практиці, подолання тяги при залежностях є принципово важливим кроком на шляху до одужання, адже тяга — це сильне і часто неконтрольоване бажання повернутися до звичної поведінки, навіть якщо людина вже розуміє негативні наслідки.

            Подолання цього стану потребує терпіння, самодисципліни та розуміння власних тригерів і рідко коли увінчується успіхом без фахової допомоги.

            Звісно, що нівелювання тяги при різних видах залежностей, таких як алкогольна, нікотинова, наркотична та ігрова, має свої специфічні особливості.

            Далі в цій публікації я всебічно охарактеризую психологічну проблематику подолання тяги при залежностях через призму сучасної теорії та з урахуванням фахової практики надання допомоги клієнтам, які звертаються з відповідними запитами.

            Клікайте, щоби запрителювати у Facebook

            Симптоми тяги при залежностях

            Симптоми тяги можуть відрізнятися залежно від виду залежності, але загалом це відчуття сильного, часом неконтрольованого бажання до вживання певної речовини або повторення поведінки.

            Серед основних симптомі тяги для різних типів залежностей фахівці та дослідники, здебільшого, виділяють

            Алкогольна залежність

            • Фізичні симптоми: Сухість у роті, підвищене потовиділення, тремор кінцівок, головний біль, відчуття нудоти, частий пульс.
            • Психологічні симптоми: Дратівливість, неспокій, тривога, зниження настрою, сильне бажання випити для зняття напруги або стресу.
            • Поведінкові симптоми: Пошук виправдань для вживання алкоголю, уникання ситуацій, де неможливо пити, зміна кола спілкування на людей, які підтримують або не заперечують проти випивки.

            Нікотинова залежність

            • Фізичні симптоми: Головний біль, запаморочення, сухість у роті, підвищене потовиділення, тремтіння рук.
            • Психологічні симптоми: Дратівливість, тривога, зниження настрою, сильне бажання закурити для зняття дискомфорту або стресу.
            • Поведінкові симптоми: Постійна потреба тримати сигарету, уникання ситуацій, де куріння неможливе, ритуальні дії, пов’язані з курінням (наприклад, перекури після їжі або під час перерв).

            Наркотична залежність (опіати, стимулятори, канабіс тощо)

            • Фізичні симптоми: Тремтіння, підвищене потовиділення, швидке серцебиття, розширені або звужені зіниці, нудота, біль у м’язах.
            • Психологічні симптоми: Параноїдальні думки (для стимуляторів), тривожність, панічні атаки, депресія, дратівливість.
            • Поведінкові симптоми: Постійний пошук можливостей для вживання, нехтування важливими зобов’язаннями, ізоляція від сім’ї та друзів, заміна здорових звичок на ритуали, пов’язані з вживанням наркотиків.

            Ігрова залежність (азартні ігри)

            • Фізичні симптоми: Сильне збудження або стрес, підвищене серцебиття перед або під час гри.
            • Психологічні симптоми: Нав’язливі думки про гру, очікування виграшу, тривога, депресія або відчуття провини після програшу.
            • Поведінкові симптоми: Постійна потреба грати, нездатність зупинитися, навіть коли є значні втрати, запозичення грошей для гри, нехтування іншими аспектами життя, втрата роботи або особистих відносин через ігрову залежність.

            Залежність від соціальних мереж та інтернету

            • Фізичні симптоми: Втома очей, головний біль, зниження фізичної активності.
            • Психологічні симптоми: Постійне бажання перевірити повідомлення, тривога, якщо доступ до мережі обмежений, зниження настрою під час відсутності реакції (наприклад, лайків).
            • Поведінкові симптоми: Часте використання гаджетів, навіть у ситуаціях, коли це недоречно, прокрастинація, заміна живого спілкування онлайн-взаємодіями, втрата інтересу до інших видів діяльності.

            Залежність від їжі (переїдання)

            • Фізичні симптоми: Занадто часте або безконтрольне харчування, дискомфорт у животі, перевантаження шлунково-кишкового тракту.
            • Психологічні симптоми: Відчуття провини або сорому після переїдання, думки про їжу навіть у ситому стані, зниження настрою після їжі.
            • Поведінкові симптоми: Спонтанне вживання їжі без відчуття голоду, приховування їжі або їди від інших, пошук їжі як способу зняття стресу або зниження тривоги

            Звісно, цей перелік симптомів тяги при різних залежностях не є вичерпним, але з огляду на загально-інформаційних характер статті, варто переходити до стратегій подолання.

            Стратегії подолання тяги при залежностях

            На практиці, залежать як від особливостей самої залежності (чи їх поєднання, що також не рідкість) так і від індивідуальної специфіки психічної проблематики у клієнтів чи їх близьких, а серед основних стратегій, на мій погляд варто відзначити:

            Усвідомлення тригерів

            • Важливо розуміти, що викликає тягу.
            • Це можуть бути певні ситуації, місця, емоційні стани чи навіть люди.
            • Складання списку тригерів допоможе уникати їх або підготуватись до їхнього подолання.

            Розвиток навичок емоційної регуляції

            • Часто тяга виникає як реакція на емоційний стрес.
            • Навчання методам емоційної регуляції, таким як дихальні вправи, медитація чи техніки усвідомленості (майндфулнес), може допомогти вчасно заспокоїти себе та контролювати емоції.

            Фізична активність

            Регулярні фізичні вправи допомагають знижувати рівень стресу та покращують настрій завдяки виділенню ендорфінів, які зменшують потребу в штучному стимулюванні.

            Пошук підтримки

            • Підтримка з боку рідних, друзів чи терапевтичних груп може бути дуже цінною.
            • Спільноти та групи підтримки пропонують можливість ділитися досвідом, отримувати розуміння і моральну підтримку.

            Заміна звички на корисну діяльність

            • У моменти тяги можна зайнятися альтернативними діями, які задовольняють емоційну потребу, наприклад, зайнятися хобі, читати або малювати.
            • Це може відвернути увагу від залежності.

            6. Робота з психологом або психотерапевтом

            Фахівець може допомогти виявити глибинні причини залежності, розробити стратегії подолання тяги, а також навчити навичок, які допоможуть краще розуміти і регулювати свій емоційний стан.

            Поступове зниження впливу залежності

            • Якщо це можливо, варто знижувати взаємодію із залежністю поступово.
            • Різке припинення може бути складним для організму та психіки, тоді як поступове зменшення допомагає адаптуватися.

            Ведення щоденника

            • Записуйте свої почуття, думки та досягнення. Це допоможе відстежувати прогрес, а також помічати тригери тяги, щоб краще з ними справлятися.

            9. Розвиток усвідомленості

            Практики майндфулнес допомагають краще розуміти свої емоції та відчуття в моменти тяги, що допомагає не піддаватися їй.

            Клікайте, щоби сконтактуватися у Linkedin

            Основні підходи до розуміння тяги при залежностях

            В сучасній психології існують різні підходи до розуміння тяги при залежностях, серед яких, на мій погляд, треба зазначити:

            Когнітивно-поведінковий підхід

            • З точки зору когнітивно-поведінкової терапії (КПТ), тяга виникає через певні думки та уявлення про бажану речовину або поведінку.
            • Наприклад, людина може думати: «Якщо я вип’ю, мені стане краще» або «Цигарка допоможе мені розслабитися».
            • КПТ спрямована на зміну таких автоматичних думок і розвиток нових навичок подолання.

            Нейробіологічний підхід

            • Сучасна нейронаука підкреслює роль нейрохімічних процесів у формуванні тяги.
            • Залежність пов’язана зі змінами в мозковій системі винагороди, особливо у виробленні дофаміну, що відповідає за відчуття задоволення.
            • При тривалому вживанні речовини мозок починає асоціювати її з відчуттям винагороди, формуючи стійку тягу.

            Емоційна регуляція

            • Багато залежностей кореняться в труднощах з емоційною регуляцією.
            • Люди часто вдаються до вживання речовин або повторюваних дій, щоб уникнути або послабити негативні емоції.
            • У цьому випадку тяга може виникати як спроба впоратися з такими емоціями, як тривога, стрес або депресія.

            Модель подвійного процесу

            • Ця модель розглядає тягу як результат взаємодії імпульсивних та контрольних механізмів у мозку.
            • Імпульсивна система спонукає до негайної дії (наприклад, вживання алкоголю), тоді як контрольна система відповідає за саморегуляцію та довготривалі цілі.
            • У людей із залежностями імпульсивна система часто домінує над контрольними механізмами, що посилює тягу.

            Психодинамічний підхід

            • З психодинамічної точки зору тяга може бути вираженням внутрішніх конфліктів, травм або незадоволених потреб.
            • Дослідники, що працюють в цьому напрямку, часто наголошують на важливості раннього досвіду, який може створити схильність до залежностей і тяги до «забороненого» задоволення.

              Методи подолання тяги в сучасній психології

              Власне, як і підходи — бувають різними і застосовуються залежно від конкректної ситуації в якій опинився клієнт чи небайдужі йому/їй люди, а серед основних, на мою думку, належеть згадати:

              Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ)

              • КПТ допомагає пацієнтам розпізнавати і змінювати автоматичні думки, пов’язані з тягою, і розвивати стратегії подолання.
              • Це може включати роботу з тригерами, розвиток нових поведінкових стратегій, а також навчання навичок релаксації та емоційної регуляції.

              Мотиваційне інтерв’ю

              • Мотиваційне інтерв’ю спрямоване на розвиток внутрішньої мотивації пацієнта для змін.
              • Фахівець допомагає людині осмислити свої цінності та пріоритети, щоб змінити негативну поведінку і подолати тягу.

              Методи усвідомленості (майндфулнес)

              • Практики майндфулнес дозволяють краще зрозуміти свої бажання і почуття, навчитися приймати їх без поспіху задовольняти.
              • Дослідження показують, що усвідомленість допомагає знизити імпульсивність і підвищити рівень самоконтролю.

              Нейротерапія та фармакологічна підтримка

              У випадках сильних залежностей використовують медикаментозну терапію, що знижує тягу, а також методи нейротерапії, які допомагають відновити баланс в системі винагород мозку.

              Групова терапія

              • Підтримка інших, хто переживає подібні труднощі, допомагає впоратися з тягом.
              • Групова терапія, включно з анонімними спільнотами, дозволяє обмінюватися досвідом, знаходити підтримку і натхнення в спільноті.

                Психологічні інструменти подолання тяги при залежностях

                Як показує практика, їх лише кілька, хоча перелік можна й розширювати, деталізувати й продовжувати, а саме:

                Відстеження прогресу (наприклад, ведення щоденника тяг або використання мобільних додатків для контролю)

                Заміна звички новими, більш здоровими поведінковими стратегіями.

                Техніки відволікання, які допомагають відвести увагу від тяги.

                Розробка «плану екстрених дій» для кризових моментів, коли тяга стає надто сильною

                  Особливості подолання тяги при різних залежностях

                  Звісно, що процес і специфіка подолання тяги при різних залежностях має свою специфіу, але в загальних рисах, так чи інакше, як правило, відбуваються згідно з такими принципами:

                  1. Індивідуальний підхід: Кожен випадок залежності має свої особливості, тому важливо знайти підхід, який найкраще підходить для конкретної людини.
                  2. Поступове зниження: Для деяких залежностей поступове скорочення взаємодії з об’єктом залежності є ефективнішим, ніж різке припинення.
                  3. Розвиток нових навичок: Вміння справлятися з емоційним стресом, відволіканням і заміщенням допомагають створити новий спосіб життя без залежності.
                  4. Психологічна та соціальна підтримка: Робота з психологом, участь у групах підтримки чи сімейна підтримка значно підвищують шанси на успіх.

                  Подолання тяги при алкогольній залежності

                  Особливості тяги. Алкогольна залежність впливає на центральну нервову систему, викликаючи зміни у дофаміновій системі мозку.

                  Люди часто відчувають тягу до алкоголю як спосіб подолання стресу, тривоги або депресії.

                  Методи подолання:

                  • Фармакологічна підтримка: Можуть бути призначені препарати, що знижують тягу до алкоголю (наприклад, налтрексон або дисульфірам).
                  • Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ): Робота з автоматичними думками про алкоголь і формування нових стратегій подолання.
                  • Групова терапія: Групи підтримки, як-от Анонімні Алкоголіки, надають емоційну підтримку та допомагають не піддаватися тягу.

                  Подолання тяги при нікотиновій залежності

                  Особливості тяги. Нікотин викликає сильну фізичну та психологічну залежність.

                  Вживання нікотину змінює роботу нейротрансмітерів, таких як ацетилхолін і дофамін, що підсилює відчуття винагороди.

                  Тяга до куріння може бути тісно пов’язана з певними ситуаціями або емоційними станами.

                  Методи подолання:

                  • Замісна нікотинова терапія (НЗТ): Використання нікотинових пластирів, жуйок або таблеток допомагає поступово знижувати фізичну залежність.
                  • Медикаментозна терапія: Препарати, такі як вареніклін або бупропіон, допомагають знизити тягу до нікотину.
                  • Техніки усвідомленості: Практики майндфулнес можуть допомогти краще контролювати бажання курити.

                  Подолання тяги при наркотичній залежності

                  Особливості тяги. Наркоманія є однією з найсильніших залежностей через глибокий вплив на мозкову систему винагород.

                  Наркотичні речовини, такі як опіати, стимулюють швидке та потужне вивільнення дофаміну, формуючи міцну фізичну та психологічну залежність.

                  Тяга може супроводжуватися сильними абстинентними симптомами.

                  Методи подолання:

                  • Фармакологічне лікування: Препарати, такі як метадон або бупренорфін, можуть використовуватись для зниження тяги і пом’якшення абстиненції.
                  • Детоксикаційна терапія: Медичний нагляд і допомога під час абстинентного синдрому є критичними для подолання фізичних проявів тяги.
                  • Психологічна підтримка і КПТ: Робота з фахівцем допомагає впоратися з психологічними аспектами залежності і розвивати здорові стратегії подолання.
                  • Соціальна підтримка: Групи підтримки, як-от програми «12 кроків», допомагають забезпечити середовище, де можна отримати допомогу і мотивацію.

                  Ігрова залежність

                  Особливості тяги. Ігрова залежність (лудоманія) не пов’язана із вживанням речовин, але все ж активує систему винагород у мозку.

                  Тяга до азартних ігор часто виникає як спосіб уникнення стресу або отримання швидкого задоволення.

                  Люди з ігровою залежністю можуть відчувати збудження і ейфорію від ризику та виграшу.

                  Методи подолання:

                  • Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ): Фахівець допомагає змінювати думки, пов’язані з азартними іграми, і формувати альтернативні поведінкові моделі.
                  • Мотиваційне інтерв’ю: Це може допомогти людині усвідомити особисті цінності та цілі, щоб зменшити привабливість гри.
                  • Групова терапія: Спільноти, як-от Анонімні Гравці, забезпечують підтримку від людей із подібними проблемами.
                  • Розвиток нових інтересів: Заміна азартних ігор на інші хобі чи діяльності допомагає задовольнити потребу в емоційних переживаннях і відволікає від гри.

                  Залежність від соціальних мереж та інтернету

                  Особливості тяги. Цей вид залежності пов’язаний з потребою в соціальній взаємодії, схваленні і швидкому задоволенні.

                  Соціальні мережі активують ту ж систему винагород, як і інші види залежностей. Люди можуть відчувати тягу до перевірки повідомлень, лайків або новин.

                  Методи подолання:

                  • Цифровий детокс: Обмеження часу, проведеного в інтернеті, або встановлення правил користування гаджетами допомагає знизити залежність.
                  • Методи усвідомленості: Навички усвідомленості та майндфулнес допомагають краще контролювати свої імпульси і не піддаватися тязі.
                  • Техніки відволікання: Заміна часу, проведеного в інтернеті, на інші види діяльності — спорт, навчання, читання.
                  Клікайте, щоби підписатися на профіль в Інстаграмі

                  Підсумки

                  Подолання тяги потребує часу і зусиль, але з розвитком нових навичок та усвідомленістю своїх емоційних станів людина може поступово звільнитися від залежності.

                  Загальні симптоми тяги, характерні для всіх видів залежностей:

                  1. Емоційна нестабільність: Відчуття тривоги, дратівливості або депресії, коли немає доступу до об’єкта залежності.
                  2. Нав’язливі думки: Постійне думання про речовину або поведінку, пов’язану із залежністю.
                  3. Втрата самоконтролю: Нездатність зупинитися, незважаючи на свідомість про шкідливі наслідки.
                  4. Фізичний дискомфорт: Симптоми абстиненції, включаючи головний біль, нудоту, тремтіння, швидке серцебиття.
                  5. Зниження якості життя: Нехтування іншими аспектами життя, роботою, навчанням або стосунками через потребу задовольнити тягу.

                  Кожен тип залежності має свої унікальні симптоми тяги, але загальні психологічні й фізичні прояви часто збігаються.

                  Подолання тяги зазвичай потребує комплексного підходу, включаючи професійну терапію, підтримку близьких та розвиток навичок саморегуляції

                  У сучасній психології подолання тяги розглядається як складний і тривалий процес, а поєднання психологічних, нейробіологічних і поведінкових підходів допомагає забезпечити комплексну підтримку людині в боротьбі з залежністю.

                  Залежно від типу залежності, можна комбінувати різні методи та техніки її подолання, щоби ефективно справитися з тягою та розвивати новий, здоровий спосіб життя.

                  Підбір фахівця

                  Щоби проконсультуватися з фахівцем щодо подолання тяги при залежності(ях) у вашому випадку чи стосовно небайдужих вам людей, звертайтеся через контакти у профайлі або підберіть спеціалістів у відповідному розділі Простору Психологів

                  Клік на картинці веде на профайл із контактами, звертайтесь!

                  Автор

                  • Ольга Доманіна

                    Психолог/ психотерапевт в методі позитивна психотерапія, член Всесвітньої асоціації позитивної та транскультуральної психотерапії (WAPP), членкіня УСП (Українська спілка психотерапевтів), тренер з метафоричних карт, консультант з питань працевлаштування. 10 років допомагала поєднувати крутих спеціалістів з улюбленою роботою через цінності і внутрішню мотивацію 8 років практичний психолог у Києво-Святошинському центрі соціально-психологічної реабілітації населення 6 років психолог-консультант у Національному антарктичному науковому центрі: психологічний відбір в експедицію на Українську антарктичну станцію.

                    Переглянути мареріали

                  Сімейні відносини

                  1 418

                  Сучасна психологія розглядає сімейні відносини як складну та динамічну систему, де кожен член родини впливає на інших та формує емоційний і психологічний клімат усієї родини.

                  Вона аналізує як окремих людей у родині, так і родинну систему загалом, враховуючи культурні, соціальні та економічні фактори, що впливають на стосунки.

                  Практика доводить, що сімейні відносини мають великий вплив на психологічний розвиток і благополуччя кожного члена родини.

                  Психологічні аспекти цих відносин охоплюють емоційний зв’язок, рольові очікування, спілкування, конфліктні ситуації підтримку тощо.

                  Далі у цій публікації створеній на основі сучасної теорії та з урахуванням фахового практичного досвіду налагодження сімейних відносин, я всебічно охарактеризую їх психологічну проблематику, зокрема крім клювих аспектів, також підходи, розлади та роль сімейного психолога.

                  Клікайте, щоби запрителювати у Facebook

                  Ключові психологічні аспекти сімейних відносин

                  Серед ключових аспектів сімейних відносин сучасні психологи та науковці, найчастіше, зазначають

                  1. Емоційний зв’язок
                  2. Відкритість
                  3. Ролі
                  4. Конфлікти
                  5. Підтримка
                  6. Самооцінка
                  7. Вплив на дітей

                  Далі кілька слів про кожен ключовий аспект детальніше, адже це важливо не лише для загального розуміння, а й коректного сприйняття підходів, про які йдеться у наступному розділі.

                  Емоційний зв’язок та безпека

                  Родина є першим джерелом емоційної підтримки, надійності та безпеки для людини.

                  Діти, які відчувають теплоту і турботу від батьків, виростають з більшою здатністю до самоповаги та впевненості.

                  Емоційний зв’язок із сім’єю допомагає дорослим краще долати стрес і зберігати психологічне благополуччя.

                  Спілкування та емоційна відкритість

                  Якість спілкування в родині впливає на здатність висловлювати емоції, ділитися думками та обговорювати проблеми.

                  Відкрите та чесне спілкування допомагає уникати непорозумінь, підвищує довіру та підтримує взаєморозуміння.

                  Водночас, відсутність спілкування може призводити до накопичення невдоволення та емоційної дистанції.

                  Ролі та очікування

                  У кожній сім’ї є свої рольові очікування, що стосуються поведінки, обов’язків та взаємодії між членами родини.

                  Якщо очікування відносно ролей надто жорсткі або несправедливі, це може створювати напругу і викликати конфлікти.

                  Здоровий підхід до ролей і обов’язків дозволяє членам родини гнучко розподіляти обов’язки та підтримувати одне одного.

                  Конфлікти та їх розв’язання

                  Конфлікти є природною частиною сімейного життя, і важливо, як вони вирішуються.

                  Здатність слухати один одного, розуміти причини конфліктів та вирішувати їх конструктивно допомагає зміцнювати сімейні відносини.

                  Нерозв’язані конфлікти можуть призводити до накопичення негативних емоцій і впливати на психологічне здоров’я кожного члена сім’ї.

                  Підтримка та емпатія

                  Вміння надавати підтримку одне одному є основою міцних сімейних відносин.

                  Емпатія — це здатність розуміти та співпереживати почуттям іншого, що допомагає родині залишатися разом у важкі моменти.

                  Підтримка родини може бути емоційною, матеріальною та психологічною.

                  Формування самооцінки та впевненості в собі

                  Підтримка та позитивна увага з боку родини сприяють розвитку здорової самооцінки та впевненості в собі.

                  Відчуття цінності та прийняття у родині допомагає дітям і дорослим краще адаптуватися до суспільства, долати труднощі та реалізовувати свій потенціал.

                  Вплив на психологічний розвиток дітей

                  Діти вчаться емоційній регуляції, стилям поведінки та навичкам комунікації, спостерігаючи за стосунками батьків та інших членів родини.

                  Сімейні моделі поведінки і стосунків мають довготривалий вплив, формуючи уявлення про здорові відносини та спосіб взаємодії з іншими в дорослому житті.

                    Підходи сучасної психології до сімейних відносин

                    Арсенал підходів сучасної психології до роботи з сімейними відносинами уже доволі широкий та постійно розширюється завдяки інноваціям і дослідженням, а серед основних, на мій погляд, належить окремо описати:

                    1. Системний
                    2. Комунікативний
                    3. Рольовий
                    4. Індивідуально-автономний
                    5. Психотерапевтичний
                    6. Соціокультурний
                    7. Стійкісно-адаптивний

                    Далі стисло про кожен з підходів сучасної психології до сімейних відносин через призму теорії та фахової практики їх застосування у процесі надання допомоги клієнтам, які звертаються з відповідного змісту запитами.

                    Системний підхід

                    Розглядає родину як систему, де зміна в поведінці одного члена впливає на всіх інших.

                    Наприклад, якщо одна людина стикається з проблемами або змінами, це може викликати реакцію в усій родині.

                    Такий підхід допомагає розглядати проблеми в ширшому контексті, шукаючи взаємозв’язки і взаємозалежності.

                    Аспекти емоційної прив’язаності

                    На основі теорії прив’язаності розглядається, як ранні взаємодії між дитиною і батьками впливають на формування довіри, емоційної стабільності і здатності до створення міцних стосунків у дорослому житті.

                    Здорова прив’язаність формує базис для самовпевненості і стійкості в стосунках, тоді як проблемна прив’язаність може викликати труднощі в особистих і сімейних взаєминах.

                    Комунікативний підхід

                    Сучасна психологія вивчає стилі спілкування в родині, звертаючи увагу на те, як передаються емоції, як члени родини виражають свої почуття і як вони вирішують конфлікти.

                    Важливим аспектом є розвиток навичок активного слухання, емпатії та конструктивного обговорення проблем, що сприяє здоровим і позитивним стосункам.

                    Клікайте, щоби сконтактуватися у Linkedin

                    Рольові очікування та рольова гнучкість

                    Сучасна психологія визнає, що традиційні сімейні ролі змінюються, особливо під впливом культурних і соціальних змін.

                    Важливо, щоб родина була гнучкою у своїх рольових очікуваннях, підтримувала розподіл обов’язків і дозволяла кожному члену проявляти свої індивідуальні якості.

                    Індивідуальність та автономія

                    Попри важливість зв’язків, сучасна психологія визнає потребу в особистій автономії.

                    Члени родини мають право на особисті інтереси, розвиток та час для себе, що допомагає зберегти здоровий баланс між родинним життям та індивідуальними потребами.

                    Це сприяє збереженню внутрішньої гармонії та задоволенню потреб кожного.

                    Психологічна підтримка та терапія

                    Поширення сімейної терапії та психологічної підтримки для подолання труднощів у стосунках стало важливою частиною сучасної психології.

                    Сімейна терапія дозволяє членам родини краще зрозуміти один одного, усвідомити свої потреби і знайти способи конструктивного розв’язання конфліктів.

                    Соціокультурний вплив та різноманіття

                    Сучасна психологія розглядає сім’ю не лише як автономну одиницю, але і як частину суспільства, під впливом культурних норм, економічних обставин та суспільних змін.

                    Психологи враховують різноманіття сімейних моделей, розуміючи, що існує безліч шляхів до здорових відносин, і кожна сім’я має свій унікальний спосіб взаємодії.

                    Стійкість та адаптивність

                    Сучасна психологія зосереджена на розвитку стійкості сімейних відносин, щоб родина могла адаптуватися до кризових ситуацій, таких як втрата, розлучення, економічні труднощі або міграція.

                    Вміння адаптуватися до змін і підтримувати одне одного є важливим аспектом для збереження міцних і здорових стосунків.

                      Розлади сімейних відносин

                      Розлади сімейних відносин можуть суттєво вплинути на психологічне благополуччя всіх членів родини, створюючи емоційний дискомфорт і конфлікти.

                      Існує кілька типів розладів, які часто зустрічаються в сімейних стосунках, а їх розуміння допомагає розробити стратегії для подолання та покращення взаємодії.

                      Зокрема, серед основних видів розладів сімейних відносин, найчастіше, відзначають:

                      1. Проблеми комунікації
                      2. Конфлікти ролей
                      3. Проблеми з особистими кордонами
                      4. Емоційна відчуженість
                      5. Залежність та співзалежність
                      6. Фінансові конфлікти
                      7. Вплив стресу
                      8. Токсична поведінка
                      9. Проблеми минулого
                      10. Виховні проблеми

                      Далі про кожен різновид сімейних відносин детальніше через призму досвіду надання допомоги клієнтам у якості сімейного психолога.

                      Проблеми комунікації

                      Недостатня або неефективна комунікація є основою багатьох сімейних розладів.

                      Це може включати уникання важливих розмов, використання критики замість конструктивного зворотного зв’язку, емоційну закритість або постійну сварливість.

                      Через відсутність відкритого спілкування накопичуються негативні емоції, що може призвести до відчуження або конфліктів.

                      Конфлікти ролей та очікувань

                      Нерідко члени родини мають різні очікування щодо своїх ролей, що може спричинити непорозуміння і напругу.

                      Наприклад, батьки можуть мати суворі очікування до дітей, або подружжя може розходитися у поглядах на розподіл обов’язків.

                      Невідповідність між очікуваннями та реальністю призводить до стресу і конфліктів.

                      Проблеми з кордонами та особистим простором

                      Відсутність чітких меж може призвести до порушення особистого простору, особливо коли члени сім’ї не поважають потреби одне одного в автономії.

                      Це може бути контролююча поведінка одного з членів, втручання у справи один одного або відсутність поваги до приватності.

                      Емоційна відчуженість

                      Коли члени родини віддаляються емоційно, це створює відчуття самотності навіть у присутності близьких.

                      Емоційна відчуженість часто виникає через невирішені конфлікти, нерозуміння чи накопичені образи.

                      Люди можуть почуватися емоційно ізольованими, що може призвести до депресії та тривоги.

                      Залежність та співзалежність

                      Деякі сімейні стосунки формуються на основі залежності або співзалежності, коли один з членів родини потребує постійної підтримки іншого або надмірно контролює його життя.

                      Це може створювати психологічний тиск, обмежувати особистий розвиток і призводити до нездорових залежних відносин.

                      Фінансові конфлікти

                      Гроші часто стають причиною розладів, коли члени родини мають різні погляди на розподіл фінансів, пріоритети витрат або обов’язки щодо заробітку.

                      Нерозв’язані фінансові питання можуть призвести до сварок, відчуження та навіть розриву стосунків.

                      Вплив стресу та зовнішніх факторів

                      Економічні труднощі, стрес на роботі, хвороби чи інші кризи можуть підвищувати напруженість у сімейних відносинах.

                      Під впливом стресу люди можуть проявляти роздратованість, агресію чи замкнутість, що негативно впливає на загальну атмосферу в родині.

                      Насильство та токсична поведінка

                      Фізичне, емоційне або психологічне насильство є важким розладом у сімейних відносинах.

                      Це може включати контроль, погрози, приниження або маніпуляції. Насильство руйнує довіру, створює страх і залишає глибокі психологічні травми.

                      Токсична поведінка, така як маніпуляції чи знецінення, також призводить до відчуження і депресії.

                      Нерозв’язані проблеми минулого

                      Події, що мали місце в минулому, наприклад, зради, конфлікти чи травматичні ситуації, можуть залишатися невирішеними і перешкоджати розвитку здорових відносин у теперішньому.

                      Якщо сім’я не працює над зціленням цих ран, це може спричинити хронічні конфлікти та відчуженість.

                      Проблеми у вихованні дітей

                      Різні погляди на виховання дітей можуть призводити до розладів у сімейних відносинах.

                      Наприклад, батьки можуть мати різні підходи до дисципліни, що викликає сварки і непорозуміння.

                      Це також може створити невизначеність для дітей і знижувати їхню довіру до батьків

                        Сімейний психолог і відносини у сім’ї

                        Сімейний психолог відіграє важливу роль у підтримці здорових відносин у родині, допомагаючи членам родини краще розуміти одне одного, вирішувати конфлікти та знаходити способи для зміцнення зв’язків.

                        Сімейний психолог працює з різними аспектами взаємодії в родині, зокрема з емоційними, поведінковими та комунікаційними питаннями, що можуть впливати на психологічний стан як окремих людей, так і родини загалом.

                        Як свідчить теорія та доводить практика, основні завдання сімейного психолога в роботі з сімейними відносинами включають і/або передбачають

                        Вирішення сімейних конфліктів

                        Конфлікти є природною частиною будь-яких стосунків, але важливо, як вони вирішуються.

                        Сімейний психолог допомагає членам родини зрозуміти причини конфліктів, навчитися висловлювати свої почуття та емоції конструктивно, а також знаходити рішення, які задовольнять усіх.

                        Розвиток комунікативних навичок у сім’ї

                        У багатьох сім’ях проблеми виникають через недостатнє або неправильне спілкування.

                        Психолог допомагає сім’ї розвивати навички ефективного спілкування, зокрема активного слухання, емпатії та відкритого вираження думок і почуттів.

                        Це сприяє зниженню напруженості та поліпшенню взаєморозуміння.

                        Зміцнення емоційної прив’язаності у сім’ї

                        Особливо важливою є робота з дітьми та батьками, щоб створити теплі та підтримуючі відносини, засновані на довірі.

                        Сімейний психолог може допомогти батькам зрозуміти потреби дитини та знайти способи підтримки її емоційного розвитку, що зміцнює емоційну прив’язаність і безпеку.

                        Розподіл ролей та обов’язків у сім’ї

                        Важливий аспект сімейних стосунків – це розподіл ролей та обов’язків.

                        Психолог допомагає зрозуміти, чи є рольові очікування справедливими, та підтримує баланс у стосунках, щоб кожен член сім’ї відчував свою значущість і рівноцінну участь.

                        Подолання кризових ситуацій у сімейних відносинах

                        Кризи, такі як розлучення, втрата близьких, хвороба або економічні труднощі, можуть суттєво вплинути на сімейні відносини.

                        Психолог підтримує родину в адаптації до змін, допомагає зрозуміти та виразити свої почуття, а також працює над подоланням стресу та відновленням стабільності.

                        Індивідуальний підхід та підтримка кожного члена сім’ї

                        Іноді певні проблеми чи стреси можуть стосуватися окремого члена родини, але при цьому впливати на всю сім’ю.

                        Сімейний психолог допомагає кожному індивідуально, щоб зберегти гармонію у стосунках і підтримувати родинну єдність.

                        Клікайте, щоби підписатися на профіль в Інстаграмі

                        Підтримка при змінах у сім’ї

                        Народження дитини, підлітковий вік дітей, одруження, переїзд чи старіння батьків — усі ці зміни можуть спричинити напругу або потребу в адаптації.

                        Психолог допомагає сім’ї пройти через такі періоди, щоб уникнути конфліктів та зберегти зв’язки.

                        Здорові межі у відносинах

                        Баланс між близькістю та особистою автономією є важливим для здорових сімейних стосунків.

                        Психолог підтримує встановлення меж у взаємодії між членами сім’ї, щоб кожен мав простір для особистого розвитку та зберігав зв’язок з іншими.

                          Підсумки

                          Сімейні відносини є важливим чинником, що впливає на психологічне здоров’я, емоційний розвиток і стійкість людини.

                          Здорова родина здатна підтримувати своїх членів, сприяти їхньому зростанню та допомагати долати труднощі.

                          Загалом, сучасна психологія підкреслює важливість індивідуальності, гнучкості та взаємоповаги в сімейних відносинах.

                          Вона акцентує увагу на розвиток емоційної зрілості, комунікаційних навичок та розуміння особистих потреб, що є основою для побудови гармонійного сімейного життя.

                          Розлади у сімейних відносинах є складною, але не нездоланною проблемою, а зусилля кожного члена родини, готовність до змін та звернення за допомогою при потребі можуть сприяти відновленню здорових стосунків і збереженню емоційного благополуччя всієї родини

                          Сімейний психолог може допомогти подолати труднощі, зменшити стрес і зробити стосунки більш гармонійними та задовольняючими.

                          Фахівець чи психилогиня не лише допомагає вирішити проблеми, а й сприяє розвитку позитивних навичок взаємодії та зміцненню емоційної стабільності в родині.

                          Підбір сімейного психолога

                          Щоби проконсультуватися з психологом щодо сімейних відносин та/або їх розладів, звертайтеся до мене через контакти у профайлі або підберіть фахівців у спеціальному розділі “Простору Психологів”

                          Клік на картинці веде на профайл з контактами, звертайтесь!

                          Автор

                          • Ольга Доманіна

                            Психолог/ психотерапевт в методі позитивна психотерапія, член Всесвітньої асоціації позитивної та транскультуральної психотерапії (WAPP), членкіня УСП (Українська спілка психотерапевтів), тренер з метафоричних карт, консультант з питань працевлаштування. 10 років допомагала поєднувати крутих спеціалістів з улюбленою роботою через цінності і внутрішню мотивацію 8 років практичний психолог у Києво-Святошинському центрі соціально-психологічної реабілітації населення 6 років психолог-консультант у Національному антарктичному науковому центрі: психологічний відбір в експедицію на Українську антарктичну станцію.

                            Переглянути мареріали

                          Психологія війни

                          1 163

                          Психологія війни, а також, психологія на війні — це два різні, але тісно пов’язані аспекти психологічних досліджень і практик, що мають справу з наслідками військових дій для людей та суспільства.

                          Обидва види психології доповнюють та уточнюють аспекти воєнної (військової) психології та охоплюють глибокі психологічні процеси, що відбуваються як на рівні індивіда, так і на рівні групи.

                          Воєнна психологія в Україні набула особливого значення з початком військових дій, особливо після подій 2014 року та повномасштабного вторгнення росії у 2022 році, а охоплює вона як дослідження психологічних аспектів війни, так і практичну психологічну допомогу військовим, ветеранам, їхнім сім’ям та цивільному населенню, яке зазнало впливу війни.

                          Воєнна психологія чи психологія війни (в Україні) має на меті забезпечити підтримку психічного здоров’я та адаптацію до екстремальних умов, а також підвищити рівень стресостійкості і психологічної готовності до умов бойових дій.

                          Далі в цій статті я всебічно охарактеризую проблематику психології війни та суміжних галузей через призму сучасної теорії і з урахуванням досвіду безпосередньої фахової участі у воєнно-психологічних процесах/заходах/проектах/громадських ініціатив.

                          Клікайте, щоби запрителювати у Facebook

                          Психологія війни

                          Психологія війни — це дослідження, яке фокусується на психологічних аспектах, що лежать в основі причин, процесів та наслідків війни. Цей напрямок досліджує, як війна впливає на суспільство, культурні та соціальні норми, а також як психологічні фактори можуть призводити до конфліктів. Основні аспекти психології війни:

                          Довгострокові наслідки: Війна залишає глибокий слід у психіці людей, навіть якщо вони не брали участь у бойових діях. Досліджуються психологічні наслідки, такі як депресія, тривожність, посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), які можуть передаватися між поколіннями

                          Причини війни: Психологія війни досліджує, чому виникають війни. Вивчаються такі поняття, як агресія, націоналізм, етнічна ворожнеча, прагнення до влади, ідеологічні розбіжності, колективна ідентичність та інші фактори, що можуть сприяти виникненню конфліктів.

                          Мотивація до участі в бойових діях: Важливий аспект — вивчення мотивів, які змушують людей добровільно йти на війну. Це можуть бути патріотизм, бажання захистити родину і близьких, соціальний тиск, бажання помсти або прагнення самореалізації через військову службу.

                          Вплив на соціальні норми: Війна може значно змінювати культурні та соціальні норми суспільства, посилюючи толерантність до насильства або створюючи нові цінності, такі як героїзм, мужність або готовність до самопожертви.

                          Психологічні механізми під час війни: Психологія війни вивчає, як люди виправдовують насильство, як формується образ ворога, та чому війна стає прийнятною у певних обставинах. Це включає дослідження деіндивідуалізації, впливу пропаганди та формування колективних переконань.

                          Психологія на війні

                          Психологія на війні має більш практичний характер і стосується роботи психологів з військовими, цивільними, які постраждали від війни, а також людьми, що живуть у зоні бойових дій.

                          Цей напрямок зосереджується на наданні психологічної допомоги і підтримки в умовах війни, а основні її аспекти передбачають:

                          Допомога військовим

                          Психологи, які працюють з військовими, допомагають їм справлятися з бойовим стресом, страхом, адаптуватися до умов бойових дій, зберігати психічне здоров’я і підтримувати бойовий дух.

                          Це може включати як індивідуальне консультування, так і групові заняття з підтримки та мотивації.

                          Психологічна реабілітація та робота з ПТСР

                          Один з основних напрямків психології на війні — робота з ветеранами і постраждалими від війни, які мають посттравматичний стресовий розлад (ПТСР).

                          Спеціалісти допомагають їм адаптуватися до мирного життя, справлятися з флешбеками, депресією, тривожними станами.

                          Робота з цивільним населенням

                          В умовах війни психологічна допомога потрібна не тільки військовим, а й цивільним, які часто переживають страх, втрату, розлуку з близькими та руйнування власного життя.

                          Психологи допомагають людям подолати ці виклики і зберегти психічну рівновагу, особливо тим, хто живе в зоні конфлікту або тимчасово переміщеним особам.

                          Адаптація до війни

                          Людям, які постійно перебувають у зоні бойових дій, психологи допомагають адаптуватися до нових умов життя, навчитися управляти страхом, зберігати спокій у кризових ситуаціях та відновлювати ресурси психічного здоров’я.

                          Підтримка сімей військових

                          Важливою частиною роботи психологів є підтримка сімей військових. Члени родин також переживають тривогу, стрес і часто потребують допомоги для збереження стійкості та психологічного здоров’я.

                          Робота з втратою

                          Психологи на війні часто працюють з людьми, які пережили втрату близьких. Це складний аспект психологічної допомоги, який включає підтримку в процесі горювання, зниження почуття провини, а також допомогу у відновленні сенсу життя

                            Аспекти психології війни

                            Психологія війни охоплює різні аспекти, які стосуються не лише агресії, але й окупації, опору та визволення, але далі я зупинюся лише на характеристиці цих чотирьох основних.

                            Агресія

                            Це насамперед поведінка, спрямована на захоплення або підкорення іншої держави чи народу.

                            Агресія у війні, як правило, мотивується політичними, економічними або ідеологічними цілями.

                            Психологічно агресори можуть відчувати виправданість своїх дій, зазвичай через пропаганду, яка виправдовує їхній напад.

                            Учасники агресії можуть відчувати колективний ентузіазм, що базується на ідеях націоналізму або уявної загрози з боку «ворога».

                            Клікайте, щоби сконтактуватися у Linkedin

                            Окупація

                            Окупація створює глибокі психологічні травми для місцевого населення. Психологічні реакції можуть включати страх, відчуття безпорадності, а також гнів та бажання помсти.

                            Під час окупації люди можуть втратити відчуття контролю над своїм життям, що може призвести до тривоги, депресії та навіть посттравматичного стресового розладу (ПТСР).

                            Водночас відбувається адаптація: люди намагаються знайти способи виживання та збереження внутрішнього балансу.

                            Опір

                            Психологічно опір є проявом внутрішньої сили, національної ідентичності та волі до свободи.

                            Опір, який може мати форму як збройної боротьби, так і мирного протесту, підтримує психологічну стійкість населення.

                            Він є способом відновлення почуття власної гідності, дає надію і об’єднує громаду.

                            Опір може бути надзвичайно важливим для виживання, оскільки допомагає зберегти дух і здатність протистояти агресії.

                            Визволення

                            Визволення від окупації приносить полегшення, радість і надію на відновлення нормального життя.

                            Проте, воно також несе свої психологічні виклики. Після тривалого періоду насильства та окупації багато хто переживає труднощі з адаптацією до миру.

                            Це може включати потребу у відбудові інфраструктури та суспільства, подолання психологічних наслідків, таких як травма, відновлення довіри до оточення та робота з ПТСР.

                              Ці чотири аспекти війни мають величезний психологічний вплив як на окремих людей, так і на суспільство загалом.

                              Розуміння цих факторів є ключовим для підтримки населення в умовах війни, а також для процесу відновлення після завершення конфлікту.

                              Психологія гібридної війни

                              Психологія гібридної війни — це комплексне явище, що охоплює різні форми впливу на свідомість і поведінку населення з метою досягнення політичних, військових та економічних цілей без прямого воєнного вторгнення.

                              У гібридній війні використовуються елементи дезінформації, кібернапади, економічний тиск, дипломатичні маніпуляції та локальні конфлікти.

                              На мою думку, основні психологічні аспекти гібридної війни включають:

                              Дезінформація та пропаганда

                              Один із ключових елементів гібридної війни — поширення хибної інформації для дестабілізації суспільства, створення паніки та втрати довіри до уряду й офіційних інституцій.

                              Пропаганда спрямована на формування певного світогляду, викривлення фактів, підсилення страхів та емоційного навантаження.

                              Це призводить до когнітивного дисонансу, зниження критичного мислення, посилення страху та почуття невизначеності серед населення.

                              Розкол суспільства

                              Важливим психологічним аспектом гібридної війни є розділення суспільства за допомогою маніпуляцій і поляризації.

                              Інформаційні атаки можуть сприяти загостренню внутрішніх конфліктів, соціальної нерівності та розколу на політичні, культурні чи етнічні групи.

                              Така стратегія спрямована на ослаблення внутрішньої єдності, що робить суспільство більш вразливим до зовнішніх впливів.

                              Психологічний вплив через кібернапади

                              Кібернапади впливають на психологічний стан як окремих громадян, так і організацій, викликаючи почуття небезпеки, порушення особистої та національної безпеки.

                              Постійний вплив кіберзагроз сприяє розвитку стресу, тривожності та недовіри до технологій, а також загострює страх перед можливою втратою контролю над критично важливими системами.

                              Деморалізація та підрив довіри

                              Мета гібридної війни — підірвати віру населення у власну державу, знизити моральний дух і надію на майбутнє.

                              Це досягається шляхом масованих інформаційних атак, поширення фейкових новин про кризові ситуації, надання негативних характеристик владі чи країні в цілому.

                              Деморалізація спрямована на створення відчуття безвиході, апатії, і навіть розпачу серед людей, що послаблює їхню готовність протистояти зовнішній агресії.

                              Підтримка внутрішніх агентів впливу

                              Важливим інструментом гібридної війни є використання внутрішніх «агентів впливу» — людей або організацій, що свідомо або несвідомо діють в інтересах агресора.

                              Це може викликати додаткову напругу і недовіру в суспільстві, а також сприяти підриву єдності населення та загального психологічного стану.

                              Маніпуляція національною ідентичністю та цінностями

                              Атакуючи національну ідентичність, ворог намагається знизити патріотизм і посіяти сумніви щодо цінностей суспільства.

                              Це призводить до послаблення суспільного зв’язку та виникнення розгубленості й неясності щодо власної ідентичності, що впливає на здатність протистояти зовнішнім загрозам.

                                ІПСО

                                Інформаційно-психологічні спеціальні операції (ІПСО) — це комплекс дій, спрямованих на вплив на свідомість, емоції, поведінку та настрої людей з метою досягнення певних стратегічних і тактичних цілей.

                                ІПСО можуть включати пропаганду, дезінформацію, маніпуляції, психологічний тиск, а також інші методи інформаційного впливу, які використовуються під час війни, конфліктів чи кризових ситуацій.

                                Основні особливості та принципи ІПСО:

                                Дезінформація

                                Один із ключових елементів ІПСО — створення та поширення хибної або викривленої інформації для дестабілізації супротивника, створення паніки серед населення чи зниження довіри до уряду або інших інституцій.

                                Дезінформація може включати фейкові новини, підроблені документи, маніпулятивні звіти тощо. Її метою є формування певного світогляду, поширення паніки, зниження критичного мислення та підрив суспільної стабільності.

                                Використання фейкових акаунтів та інтернет-тролів

                                У соціальних мережах використовуються підроблені акаунти для поширення пропаганди, розпалювання конфліктів, дискредитації лідерів і впливу на думки громадян. Інтернет-тролі та боти можуть брати участь у формуванні та посиленні певних наративів, створюючи ілюзію підтримки або поширення конкретних ідей.

                                Розпалювання внутрішніх конфліктів

                                ІПСО часто спрямовані на загострення внутрішніх суперечностей у суспільстві.

                                За допомогою маніпулятивних повідомлень можна сприяти соціальній, етнічній, політичній або релігійній поляризації, тим самим послаблюючи суспільство зсередини.

                                Це робить країну більш вразливою до зовнішніх загроз та знижує її здатність об’єднатися перед агресором.

                                Психологічний тиск та залякування

                                Поширення загроз, панічних повідомлень або відео, що мають залякувати населення, є ще одним елементом ІПСО.

                                Мета таких дій — викликати страх, паніку та деморалізацію серед населення, знизити моральний дух та зменшити здатність до опору.

                                Це особливо ефективно в умовах, коли громадяни вже перебувають під психологічним навантаженням через кризову ситуацію.

                                Маніпуляція громадською думкою через ЗМІ

                                Пропаганда через традиційні та цифрові ЗМІ спрямована на формування суспільної думки на користь агресора або на створення невдоволення владою.

                                Висвітлення новин може відбуватися упереджено, з маніпулятивним акцентом, що змінює сприйняття подій та впливає на рішення та поведінку населення.

                                Підрив довіри до ключових лідерів та інституцій

                                Через ІПСО можуть бути дискредитовані державні діячі, військові командири, медіа, громадські організації та інші інституції.

                                Ця стратегія має на меті посіяти сумніви в їхній компетентності, чесності або здатності захищати національні інтереси, що сприяє ослабленню суспільної єдності.

                                Маніпуляція через культурні та релігійні символи

                                ІПСО часто використовують символи, культурні або релігійні цінності, що викликають емоційний відгук, для досягнення бажаних реакцій.

                                Наприклад, поширення ідей про «захист» традиційних цінностей може використовуватися для виправдання агресивних дій або для підсилення ворожого ставлення до певних груп.

                                Клікайте, щоби підписатися на профіль в Інстаграмі

                                Використання візуальних матеріалів для впливу на емоції

                                ІПСО активно застосовує фото, відео, графіку, щоб викликати емоційні реакції та посилити вплив на свідомість людей.

                                Це можуть бути зображення руйнувань, поранених або інші сцени, які викликають шок та співчуття або, навпаки, страх і ненависть.

                                  Підсумки

                                  Психологія війни вивчає причини і наслідки військових конфліктів для людської психіки, особистості та суспільства загалом.

                                  Психологія на війні, навпаки, спрямована на практичну допомогу — роботу з військовими, постраждалими цивільними і всіма, кого торкнулися події війни.

                                  Ці два аспекти тісно пов’язані між собою, адже розуміння психологічних причин війни може допомогти у розробці ефективних методів підтримки і реабілітації людей, які опинилися в умовах військових дій.

                                  Воєнна психологія в Україні відіграє вирішальну роль у підтримці психічного здоров’я людей, які опинилися в умовах війни.

                                  Цей напрямок спрямований на допомогу військовим, ветеранам, цивільним і їхнім родинам, з акцентом на реабілітацію, розвиток стресостійкості та подолання наслідків травм.

                                  У гібридній війні психологічний аспект має першочергове значення, оскільки ворог прагне послабити суспільство зсередини, не вдаючись до прямого застосування сили.

                                  Важливим інструментом захисту є розвиток медіаграмотності, критичного мислення, соціальної єдності та довіри до власних інституцій, що дозволяє суспільству ефективніше протистояти гібридній агресії.

                                  ІПСО — це потужний інструмент, який часто використовується агресорами для послаблення супротивника, маніпуляції суспільною думкою та створення умов для військової, політичної чи економічної переваги.

                                  Ефективна протидія ІПСО вимагає розвитку медіаграмотності, критичного мислення, довіри до достовірних джерел інформації та забезпечення суспільного діалогу для уникнення внутрішніх конфліктів і поляризації

                                  Психологи працюють над відновленням психічної рівноваги, адаптацією до мирного життя та забезпеченням підтримки для дітей і сімей, що є надзвичайно важливим для зміцнення українського суспільства в цей важкий період.

                                  Підбір психолога

                                  Щоби проконсульватися щодо того, як різні аспекти психології війни торкнулися вас чи вашиз близьких, звертайтеся до мене через контакти у профайлі або підберіть фахівців у спеціальному розділі Простору Психологів

                                  Клік на картинці веде на профайл з контактами, звертайтеся!

                                  Автор

                                  • Ольга Доманіна

                                    Психолог/ психотерапевт в методі позитивна психотерапія, член Всесвітньої асоціації позитивної та транскультуральної психотерапії (WAPP), членкіня УСП (Українська спілка психотерапевтів), тренер з метафоричних карт, консультант з питань працевлаштування. 10 років допомагала поєднувати крутих спеціалістів з улюбленою роботою через цінності і внутрішню мотивацію 8 років практичний психолог у Києво-Святошинському центрі соціально-психологічної реабілітації населення 6 років психолог-консультант у Національному антарктичному науковому центрі: психологічний відбір в експедицію на Українську антарктичну станцію.

                                    Переглянути мареріали

                                  Консультант з працевлаштування

                                  369

                                  Консультант з працевлаштування – це спеціаліст, який допомагає людям знайти роботу, що відповідає їхнім навичкам, досвіду та кар’єрним цілям.

                                  Він/вона працює з кандидатами на роботу та роботодавцями, підтримуючи процес підбору персоналу, допомагаючи людям ефективно позиціонувати себе на ринку праці й успішно проходити співбесіди.

                                  Психологічні аспекти роботи консультанта з працевлаштування відіграють важливу роль у підтримці клієнтів, які проходять складний та емоційно напружений процес пошуку роботи або зміни кар’єрного шляху.

                                  Консультант має не тільки допомогти клієнту визначити кар’єрні цілі, але й підтримати його психологічно, допомагаючи подолати стрес, тривогу та невпевненість.

                                  Далі у цій статті я всебічно охарактеризую психологічну проблематику роботи консультанта з працевлаштування через призму сучасної теорії та з урахуванням фахового практичного досвіду надання такого роду консультацій.

                                  Клікайте, щоби запрителювати у Facebook

                                  Коли звертаються до консультанта з працевлаштування?

                                  На практиці, до консультанта з працевлаштування звертаються в різних ситуаціях, від моментів, коли людина потребує підтримки у виборі кар’єрного шляху чи розвитку професійних навичок до вирішення інших труднощів, пов’язаних з роботою.

                                  Основні випадки, коли консультації з працевлаштування є особливо корисними, на мою думку, такі:

                                  Вибір першого робочого місця

                                  Молоді спеціалісти та випускники часто не мають достатнього досвіду на ринку праці та не знають, яка професія чи галузь їм підійде.

                                  Консультант допомагає визначити сильні сторони, кар’єрні інтереси та пропонує можливі варіанти для побудови професійної кар’єри.

                                  Пошук роботи після тривалої перерви

                                  Повернення до роботи після декретної відпустки, хвороби або інших тривалих перерв може бути складним.

                                  Консультант допомагає оцінити актуальні навички, адаптувати резюме, надати психологічну підтримку для подолання страхів і зневіри, які можуть виникати під час повернення на роботу.

                                  Зміна професії або галузі

                                  Люди, які хочуть змінити сферу діяльності або професію, часто відчувають невпевненість і страх перед новими викликами.

                                  Консультант допомагає зрозуміти, які навички та знання необхідно розвинути, підготуватися до нової ролі, а також розробити план дій для успішної зміни кар’єри.

                                  Просування по службі та професійний розвиток

                                  Якщо працівник прагне просування по кар’єрних сходах або хоче розвинути певні навички, щоб претендувати на вищу посаду.

                                  Консультант допоможе розробити план професійного розвитку, вдосконалити навички управління, комунікації чи інші компетенції, необхідні для кар’єрного зростання.

                                  Подолання професійного вигорання

                                  У випадках, коли працівник відчуває вигорання або незадоволення роботою, консультант з працевлаштування може допомогти розібратися з причинами цього стану, знайти способи для відновлення балансу між роботою та особистим життям.

                                  Або ж обрати новий кар’єрний шлях, який би відповідав його особистим потребам.

                                  Проблеми з адаптацією на новому робочому місці

                                  Якщо у людини виникають труднощі з адаптацією до нової роботи, консультант допоможе розібратися з емоційними і професійними проблемами, розвинути навички комунікації, ефективної взаємодії з колегами та побудови довірливих стосунків на робочому місці.

                                  Невдачі в пошуку роботи

                                  Якщо кандидат постійно отримує відмови або не може знайти роботу, це може впливати на його самооцінку і мотивацію.

                                  Консультант допоможе провести аналіз резюме, підготуватися до співбесід, відкоригувати стратегію пошуку роботи і надати підтримку для подолання стресу та розчарувань.

                                  Бажання знайти роботу, яка відповідає особистим цінностям

                                  Деякі люди прагнуть знайти роботу, яка була б не лише джерелом доходу, а й відповідала їхнім життєвим цінностям і приносила задоволення.

                                  Консультант може допомогти визначити, які аспекти роботи є для клієнта найважливішими, і знайти професію, яка б задовольняла ці потреби.

                                  Труднощі з прийняттям кар’єрних рішень

                                  Якщо людина стоїть перед вибором між кількома можливостями або не може визначитися з наступним кар’єрним кроком, консультант допомагає оцінити всі можливі варіанти, враховуючи індивідуальні цілі, сильні сторони, потреби та обставини.

                                  Клікайте, щоби сконтактуватися у Linkedin

                                  Підвищення ефективності самопрезентації

                                  Консультант допомагає розвивати навички самопрезентації для ефективного подання своїх досягнень, як на співбесідах, так і у професійних мережах (наприклад, LinkedIn).

                                  Це важливо для тих, хто хоче вдосконалити комунікативні навички і краще представити свої здібності.

                                  Основні функції консультанта з працевлаштування

                                  Серед основних функцій консультанта з працевлаштування, на мій погляд, треба виокремити декілька, а саме:

                                  1. Аналіз та оцінка професійних навичок клієнта
                                  2. Консультування з питань кар’єри
                                  3. Розробка резюме та підготовка до співбесід
                                  4. Інформація про ринок праці та вакансії
                                  5. Розвиток навичок самопрезентації
                                  6. Допомога у пошуку роботи
                                  7. Психологічна підтримка

                                  Далі кілька слів про кожну із вищеперелічених функцій консультатнта з працевлаштування.

                                  Аналіз та оцінка професійних навичок клієнта

                                  Консультант проводить оцінку навичок, досвіду, кваліфікацій та кар’єрних інтересів клієнта, що допомагає визначити найбільш підходящі вакансії.

                                  Це включає аналіз резюме та рекомендації щодо покращення профілю.

                                  Консультування з питань кар’єри

                                  Консультант допомагає клієнтам визначити їхні кар’єрні цілі, обговорює можливі кар’єрні шляхи, які відповідають їхнім інтересам, та допомагає скласти план дій для досягнення цих цілей.

                                  Він також підтримує клієнтів у періоди професійних змін чи розвитку.

                                  Розробка резюме та підготовка до співбесід

                                  Один із важливих етапів роботи консультанта – допомога в написанні професійного резюме та створенні ефективного супровідного листа.

                                  Консультант також проводить тренінги з підготовки до співбесід, вчить правильно відповідати на запитання й уникати типових помилок.

                                  Інформація про ринок праці та вакансії

                                  Консультант надає актуальну інформацію про ринок праці, зокрема про попит на певні професії, рівень заробітної плати, вимоги роботодавців та перспективи зростання у певних галузях.

                                  Розвиток навичок самопрезентації

                                  Консультант допомагає клієнтам підвищити впевненість у собі та розвинути навички самопрезентації.

                                  Це включає навчання, як ефективно демонструвати свої сильні сторони, досягнення та унікальні компетенції.

                                  Допомога у пошуку роботи

                                  Консультант працює з клієнтами над стратегією пошуку роботи, зокрема через мережу контактів, онлайн-платформи для пошуку вакансій та прямі звернення до роботодавців.

                                  Він може порадити, як використовувати соціальні мережі, як-от LinkedIn, для пошуку роботи.

                                  Психологічна підтримка

                                  У процесі пошуку роботи можуть виникати стресові ситуації, тривога чи невпевненість у своїх силах.

                                  Консультант надає психологічну підтримку, допомагає подолати стрес і зберегти позитивне ставлення до процесу.

                                    Психологічні аспекти роботи консультанта з працевлаштування

                                    Крім пов’язаних зі ринком праці знань та розуміння його динаміки, у роботі консультанта з працевлаштування дуже важливо роль відіграють психологічні аспекти, серед великого розмаїїття котрих, на мою думку, треба відзначити:

                                    1. Емоційну підтримку
                                    2. Розвиток упевненості в собі
                                    3. Подолання страху змін
                                    4. Мотивація
                                    5. Емоційна стійкість
                                    6. Виявлення інтересів та схильностей
                                    7. Підтримку під час змін
                                    8. Профілактику вигорання

                                    Власне, далі стисло охарактеризую кожен із цих аспектів окремо.

                                    Емоційна підтримка. Пошук роботи або зміна професії часто є стресовим періодом. Консультант має створити для клієнта безпечне середовище, де він може вільно виражати свої страхи, переживання та надії.

                                    Це допомагає знизити рівень тривожності та стресу, пов’язаного з процесом змін.

                                    Клікайте, щоби перейти на сайт із повною інформацією

                                    Розвиток впевненості у собі. Багато клієнтів відчувають невпевненість у власних силах, особливо якщо раніше вони стикалися з відмовами або мають обмежений досвід.

                                    Консультант допомагає клієнту знайти і підкреслити свої сильні сторони, досягнення та навички, що сприяє підвищенню самооцінки і впевненості у своїй цінності для роботодавців.

                                    Подолання страху перед змінами. Зміна кар’єрного шляху або перехід на нову роботу може викликати страх перед невідомістю.

                                    Консультант підтримує клієнта у подоланні цього страху, допомагаючи побачити зміни як можливість для зростання, а не загрозу. Він також навчає клієнта технік управління тривогою.

                                    Мотивація і підтримка у досягненні цілей. Процес пошуку роботи часто вимагає витривалості, оскільки він може бути довготривалим і напруженим.

                                    Консультант допомагає клієнту не втратити мотивацію, підтримує його в досягненні короткострокових цілей (створення резюме, пошук вакансій, проходження співбесід), що сприяє просуванню до великої кар’єрної мети.

                                    Розвиток навичок емоційної стійкості. Пошук роботи може призвести до емоційних «гойдалок», коли клієнт стикається з успіхами і невдачами.

                                    Консультант допомагає клієнту розвивати навички емоційної стійкості, вчить, як реагувати на відмови і сприймати їх як досвід для зростання, а не особисту поразку.

                                    Виявлення професійних інтересів і цінностей. Часто клієнти можуть бути не до кінця впевнені в тому, яка робота підходить їм найбільше.

                                    Консультант допомагає їм зрозуміти свої професійні інтереси, цінності та схильності, що сприяє прийняттю більш усвідомлених рішень щодо кар’єрного шляху.

                                    Підтримка під час змін у кар’єрі. Коли клієнт переживає зміну професійної сфери або зміну місця роботи, йому важливо мати надійну підтримку.

                                    Консультант допомагає адаптуватися до нових умов і подолати можливі емоційні труднощі, пов’язані з такими змінами.

                                    Профілактика професійного вигорання. Особливо актуально для тих, хто повертається до роботи після періоду вигорання або хоче уникнути цього стану на новій посаді.

                                    Консультант може допомогти клієнту навчитися визначати свої обмеження, правильно організовувати робочий процес і підтримувати баланс між роботою та особистим життям.

                                      Психологічні методи роботи консультанта з працевлаштування

                                      У роботі консультанта з працевлаштування психологічні методи і підходи допомагають не лише вирішувати кар’єрні питання, а й сприяти особистісному зростанню клієнта, розвитку впевненості в собі та подоланню емоційних бар’єрів.

                                      Ось декілька прикладів психологічних методів, які сучасні консультанти можуть використовувати в процесі роботи:

                                      Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ)

                                      Як використовується. КПТ допомагає клієнтам змінити негативні переконання та установки щодо себе та своїх можливостей.

                                      Наприклад, клієнт може мати думку, що «мене точно не візьмуть на цю роботу» або «я недостатньо компетентний».

                                      Консультант працює з цими установками, допомагаючи клієнту замінити їх на позитивні й реалістичні твердження, такі як «я маю потрібні навички та буду активно навчатися на новій посаді».

                                      Результат. Підвищується впевненість клієнта, він легше долає страх перед співбесідами та процесом пошуку роботи.

                                      Арт-терапія

                                      Як використовується. Арт-терапевтичні техніки, такі як малювання, створення колажів або використання метафоричних асоціативних карток, допомагають клієнтам краще зрозуміти свої внутрішні бажання, цінності та приховані страхи.

                                      Наприклад, створення малюнка «ідеальної роботи» може показати клієнту, що для нього насправді важливо.

                                      Результат. Клієнт усвідомлює свої пріоритети і стає більш готовим до вибору професійного шляху, який відповідає його цінностям.

                                      Метод візуалізації

                                      Як використовується. Консультант пропонує клієнту уявити себе на бажаній посаді та деталізувати, як він себе почуває, що робить, з ким працює.

                                      Ця техніка допомагає клієнту налаштуватися на досягнення мети, подолати сумніви та уявити позитивний результат.

                                      Результат. Клієнт отримує мотивацію, зміцнює свою впевненість і готується до дій, необхідних для досягнення кар’єрної цілі.

                                      Техніки релаксації та управління стресом

                                      Як використовується. Консультант навчає клієнта дихальним вправам, прогресивному м’язовому розслабленню або методам медитації для зниження рівня тривожності перед співбесідами або в процесі пошуку роботи.

                                      Результат. Клієнт стає більш спокійним та зосередженим, що допомагає йому краще контролювати емоції та знизити стрес під час важливих кар’єрних етапів.

                                      Методи коучингу та постановки цілей (SMART)

                                      Як використовується. Консультант допомагає клієнту визначити конкретні, вимірювані, досяжні, реалістичні та обмежені в часі (SMART) цілі.

                                      Наприклад, замість загальної мети «знайти роботу», клієнт формулює конкретну мету: «Протягом наступного місяця я розішлю 20 резюме та підготуюсь до 3 співбесід».

                                      Результат. Клієнт отримує чіткий план дій, знижує рівень тривожності та почувається впевненіше, адже кожен крок наближає його до мети.

                                      Розвиток навичок самопрезентації (рольові ігри)

                                      Як використовується. Консультант проводить з клієнтом рольові ігри, імітуючи співбесіди та різні ситуації, в яких клієнт може зіткнутися на новій посаді.

                                      Це дозволяє клієнту відпрацювати відповіді на питання, навчитись управляти емоціями та краще контролювати свої реакції.

                                      Результат. Клієнт стає більш підготовленим і впевненим під час співбесід, знає, як краще презентувати себе та розкрити свої професійні якості.

                                      Техніка «Колесо балансу» для визначення кар’єрних пріоритетів

                                      Як використовується. Консультант пропонує клієнту оцінити різні аспекти своєї роботи та життя, такі як особистий розвиток, фінансова стабільність, відпочинок, стосунки з колегами, щоб побачити, як виглядає баланс у цих сферах.

                                      Результат. Клієнт краще розуміє, в яких сферах йому потрібно більше уваги або змін.

                                      Це допомагає знайти роботу, яка буде відповідати його цінностям і забезпечить гармонійний баланс між роботою та особистим життям.

                                      Клікайте, щоби підписатися на профіль в Інстаграмі

                                      Складання «Професійного портрета» клієнта

                                      Як використовується. Консультант разом із клієнтом визначає ключові навички, досягнення та особисті якості, які можуть бути цікавими для роботодавців.

                                      Це допомагає клієнту краще зрозуміти свої сильні сторони і підготуватися до співбесід.

                                      Результат. Клієнт отримує чітке уявлення про свої професійні компетенції, що допомагає йому ефективніше презентувати себе та визначити, які вакансії відповідають його потенціалу.

                                      Розбір «провальних» ситуацій на співбесідах

                                      Як використовується. Якщо клієнт отримував багато відмов після співбесід, консультант разом із ним аналізує можливі причини.

                                      Це може включати програвання ситуацій і визначення, що можна було б зробити інакше.

                                      Результат. Клієнт стає більш обізнаним щодо своїх типових помилок та працює над їх усуненням, що підвищує шанси на успіх під час наступних співбесід.

                                        Підсумки

                                        Консультант з працевлаштування – це цінний партнер для тих, хто хоче знайти своє місце на ринку праці.

                                        Завдяки професійним порадам та індивідуальному підходу, консультант допомагає клієнтам не лише знайти роботу, але й визначити свої кар’єрні пріоритети, розвинути навички та впевнено рухатися до своїх цілей.

                                        Психологічні аспекти роботи консультанта з працевлаштування мають ключове значення для підтримки клієнтів у періоди змін, сприяючи розвитку впевненості, мотивації та емоційної стійкості.

                                        Вони допомагають не тільки знайти роботу, а й адаптуватися до нових професійних умов, побудувати здорові стосунки з працею і запобігти вигоранню.

                                        Завдяки такій комплексній підтримці клієнти можуть з більшою легкістю досягати кар’єрних цілей і почуватися впевнено на своєму шляху.

                                        Застосування психологічних підходів у роботі консультанта з працевлаштування сприяє не лише професійному, а й особистісному розвитку клієнта.

                                        Це допомагає йому впевнено рухатися кар’єрним шляхом, подолати психологічні бар’єри та приймати обґрунтовані рішення, що відповідають його цінностям і цілям.

                                        Використання таких методів забезпечує комплексний підхід до підтримки клієнта, який включає і розвиток професійних навичок, і зміцнення емоційної стійкості

                                        Консультації з працевлаштування корисні в багатьох життєвих ситуаціях, коли людина стикається з професійними викликами, потребує змін або підтримки.

                                        Професійний консультант допомагає впоратися зі стресом, знайти відповіді на кар’єрні питання, визначити власні сильні сторони та реалізувати потенціал, забезпечуючи комплексну підтримку на шляху до успішної кар’єри.

                                        Підбір консультанта з працевлаштування

                                        Щоби організувати зустріч із консультантом зі працевлаштування, звертайтеся до мене через контакти, що вказані у профайлі або підберіть фахівців у спеціальному розділі Простору Психологів

                                        Клік на картинці веде на профайл з прямими контактами, звертайтесь!

                                        Автор

                                        • Ольга Доманіна

                                          Психолог/ психотерапевт в методі позитивна психотерапія, член Всесвітньої асоціації позитивної та транскультуральної психотерапії (WAPP), членкіня УСП (Українська спілка психотерапевтів), тренер з метафоричних карт, консультант з питань працевлаштування. 10 років допомагала поєднувати крутих спеціалістів з улюбленою роботою через цінності і внутрішню мотивацію 8 років практичний психолог у Києво-Святошинському центрі соціально-психологічної реабілітації населення 6 років психолог-консультант у Національному антарктичному науковому центрі: психологічний відбір в експедицію на Українську антарктичну станцію.

                                          Переглянути мареріали

                                        Групова терапія за допомогою МАК

                                        612

                                        Метафоричні асоціативні карти (МАК) у сучасній психології стали одним із популярних інструментів, що допомагають працювати з емоціями, внутрішніми конфліктами та самопізнанням.

                                        Вони використовуються для розвитку особистості в індивідуальній терапії, коучингу, тренінгах та під час групової терапії.

                                        Групова терапія з використанням метафоричних асоціативних карт (МАК) є потужним інструментом для особистісного розвитку, роботи з емоціями та вирішення внутрішніх конфліктів.

                                        Цей метод дозволяє учасникам глибше досліджувати свої почуття та погляди через метафори й асоціації, які вони самостійно обирають у картках.

                                        Далі в цій статті я через призму сучасної теорії та з урахуванням фахового практичного досвіду охарактеризую як групова терапія з МАК може бути корисною.

                                        Клікайте, щоби запрителювати у Facebook

                                        Користь групової терапії з використанням МАК

                                        Теорія стверджує, а фахова практика підтверджує, що існує цілий ряд аспектів корисності групової терапії з використанням метафоричних асоціативних карт, серед яких, на мою думку, належить виокремити:

                                        1. Відкриття різних перспектив
                                        2. Поглиблення самоідентифікації
                                        3. Розвиток соціальних навичок
                                        4. Підтримка та зворотній зв’язок
                                        5. Зняття тривоги і саморегуляція
                                        6. Творчий підхід до вирішення проблем

                                        Далі кілька слів про кожен аспект користі групової терапії з використанням метафоричних асоціативних карт у окремих розділах.

                                        Відкриття різних перспектив

                                        Відкриття різних перспектив є однією з головних переваг групової терапії з використанням метафоричних асоціативних карт (МАК).

                                        У групі, де учасники спільно досліджують свої переживання через візуальні образи на картках, кожен має змогу подивитися на ситуацію з нового, незвичного ракурсу.

                                        Це особливо важливо для розвитку емпатії, розуміння себе та інших, а також для знаходження нових рішень у складних ситуаціях.

                                        Відкриття різних перспектив під час групової терапії з МАК передбачає кілька компонентів, зокрема:

                                        Інтерпретація образів. Кожен учасник обирає картки, які викликають у нього певні емоції або асоціації, і ділиться своїми думками з групою.

                                        Інші учасники мають можливість почути різні погляди на одні й ті самі образи, що розширює їхній власний світогляд.

                                        Обговорення та підтримка. У процесі обговорення кожен учасник може знайти щось нове у власній інтерпретації, отримати зворотний зв’язок і, можливо, побачити ситуацію в іншому світлі.

                                        Це допомагає розкрити нові шляхи вирішення проблем та знайти внутрішню підтримку в різноманітності думок групи.

                                        Подолання упереджень. Групова терапія з МАК дозволяє кожному усвідомити власні упередження та поглянути на світ очима інших.

                                        Через взаємодію з учасниками з різним життєвим досвідом люди починають розуміти, що існує безліч способів інтерпретувати одну й ту саму ситуацію.

                                        Розвиток емпатії. Спостерігаючи, як інші інтерпретують картки та діляться своїм досвідом, учасники вчаться розуміти емоції та думки один одного.

                                        Це сприяє розвитку емпатії і сприяє побудові довірливих стосунків у групі.

                                        Творчий підхід до власних труднощів. Спільна робота з МАК допомагає подивитися на проблеми більш творчо.

                                        Учасники можуть знаходити натхнення в образах інших, відкриваючи для себе нові можливості та шляхи виходу з непростих ситуацій.

                                        Поглиблена самоідентифікація

                                        Поглиблена самоідентифікація — один із найважливіших аспектів, який можна досягти у процесі групової терапії з використанням метафоричних асоціативних карт (МАК).

                                        Карти дають можливість учасникам розкрити свої внутрішні відчуття, бажання та страхи, досліджуючи власну ідентичність через образи та асоціації.

                                        Групове середовище створює додаткову підтримку, де кожен може поділитися своїми відкриттями і отримати нові інсайти.

                                        МАК допомагають у процесі самоідентифікації завдяки кільком складовим, а саме:

                                        Проекція внутрішнього світу. Карти допомагають виявити ті почуття, які часто залишаються прихованими чи неусвідомленими.

                                        Обираючи картку, учасник проектує на неї свої думки та емоції, що дозволяє глибше зрозуміти, що саме він відчуває у певній ситуації.

                                        Розкриття глибинних цінностей і бажань. У процесі обговорення образів на картках люди часто відкривають для себе свої справжні цінності та пріоритети.

                                        Це дозволяє краще усвідомити, що є важливим для них у житті, які цілі та мрії вони мають, і чому саме ці аспекти визначають їхню ідентичність.

                                        Подолання внутрішніх конфліктів. МАК можуть виявити приховані конфлікти всередині особистості, адже після вибору картки учасник може виявити, що образ, який його приваблює, викликає суперечливі емоції.

                                        Обговорення таких емоцій і думок у групі допомагає краще зрозуміти причини внутрішнього конфлікту і знайти способи його вирішення.

                                        Отримання зворотного зв’язку. Групова терапія дозволяє учасникам отримати зворотний зв’язок від інших людей. Це важливо, оскільки часто те, як ми бачимо себе, може відрізнятися від того, як нас бачать інші.

                                        Завдяки підтримці групи можна отримати цінні інсайти про себе і своє сприйняття.

                                        Відкритість до змін та розвитку. МАК у груповій терапії допомагають учасникам побачити себе з іншої сторони і бути більш відкритими до змін.

                                        Коли людина бачить відображення своїх думок і почуттів у картках, вона може прийти до розуміння, що здатна змінюватися і розвиватися, ставати кращою версією себе.

                                        Клікайте, щоби перейти на сайт із повною інформацією

                                        Розвиток соціальних і комунікативних навичок

                                        Розвиток соціальних і комунікативних навичок є важливою складовою групової терапії з використанням метафоричних асоціативних карт (МАК).

                                        У груповій терапії учасники вчаться слухати один одного, висловлювати свої почуття та думки, обмінюватися досвідом і підтримувати один одного.

                                        МАК стають ефективним інструментом для розвитку цих навичок, допомагаючи кожному знайти свій голос і побудувати довірливі стосунки з іншими учасниками.

                                        Як саме МАК сприяють розвитку соціальних і комунікативних навичок?

                                        Відкрите обговорення. Кожен учасник обирає картку, яка відображає його думки, почуття або переживання, і розповідає про свої асоціації з нею.

                                        Це дає можливість не тільки висловити себе, а й почути реакцію інших учасників, що сприяє розвитку вміння відкрито ділитися своїм внутрішнім світом.

                                        Активне слухання. Під час групового обговорення кожен учасник має змогу не лише говорити, а й уважно слухати інших.

                                        Це вчить емпатії та поваги до почуттів і думок інших людей, а також дозволяє краще зрозуміти досвід інших.

                                        Взаємна підтримка. МАК допомагають створити атмосферу довіри та прийняття. Учасники можуть підтримувати один одного, висловлюючи розуміння та співчуття.

                                        Це створює міцні емоційні зв’язки між членами групи, які базуються на щирій взаємопідтримці.

                                        Висловлення почуттів. МАК надають учасникам можливість висловлювати свої почуття через символічні образи.

                                        У процесі обговорення вони вчаться краще розуміти і формулювати свої емоції, що є важливою навичкою для будь-яких комунікацій.

                                        Управління конфліктами. У процесі групової терапії можуть виникати різні точки зору та суперечки. МАК допомагають учасникам навчитися конструктивно вирішувати конфлікти, знаходити компроміси і зберігати повагу до чужих поглядів.

                                        Формування впевненості у собі. Коли учасники відчувають, що їхні слова та думки важливі для інших, це сприяє зростанню їхньої впевненості у собі.

                                        Вони бачать, що їхні думки цінуються, що позитивно впливає на розвиток самоповаги і здатність висловлювати себе.

                                        Підтримка та позитивний зворотний зв’язок

                                        Підтримка та позитивний зворотний зв’язок є важливими елементами групової терапії з використанням метафоричних асоціативних карт (МАК).

                                        Завдяки безпечному середовищу, яке створює групова терапія, учасники можуть вільно ділитися своїм досвідом, отримуючи підтримку та розуміння від інших.

                                        МАК допомагають учасникам висловлювати свої почуття й переживання через візуальні образи, що робить обговорення більш природним і доступним, що передбачає такі складові як:

                                        Сприяння емпатії через образи. Кожен учасник обирає картку, що відображає його стан або емоції, і ділиться своїми асоціаціями.

                                        Інші учасники мають можливість побачити ситуацію з його точки зору, що сприяє розвитку емпатії та розуміння. Це підсилює відчуття підтримки й співчуття у групі.

                                        Позитивний зворотний зв’язок як інструмент зміцнення самооцінки. Коли учасники діляться своїми інтерпретаціями, вони отримують позитивний зворотний зв’язок від інших.

                                        Це допомагає людині відчути, що її думки та почуття важливі, що значно зміцнює впевненість у собі.

                                        Підтримка в складні моменти. У процесі групової терапії можуть виникати моменти, коли учасники стикаються з глибокими, можливо, болючими емоціями.

                                        Завдяки позитивному зворотному зв’язку група підтримує учасника в цих непростих моментах, допомагаючи йому подолати страх і тривогу, пов’язані з відкриттям своїх почуттів.

                                        Об’єднання групи навколо спільних переживань. МАК дозволяють учасникам знайти спільні теми та почуття, що об’єднує групу.

                                        Коли учасники бачать, що інші мають подібні переживання, це створює почуття єдності та підтримки, зміцнюючи довіру між ними.

                                        Взаємодія з різними поглядами. Кожен учасник має свій унікальний досвід і перспективу.

                                        Позитивний зворотний зв’язок дозволяє їм краще зрозуміти, як їхні слова і дії сприймаються іншими, допомагаючи розширити світогляд і знайти нові способи подолання труднощів.

                                        Стимулювання самоприйняття. Коли учасники отримують позитивний зворотний зв’язок щодо своїх думок і почуттів, це сприяє розвитку самоприйняття.

                                        МАК допомагають побачити себе у позитивному світлі, відчувши, що їхні емоції й переживання є нормальними й природними.

                                        Клікайте, щоби сконтактуватися у Linkedin

                                        Зняття емоційної напруги та розвиток емоційної регуляції

                                        Зняття емоційної напруги та розвиток емоційної регуляції є одними з головних переваг групової терапії з використанням метафоричних асоціативних карт (МАК).

                                        Цей процес допомагає учасникам виразити накопичені емоції, знизити стрес і вчитися краще розуміти свої почуття.

                                        Використання МАК у груповій терапії створює безпечне середовище, де кожен може без страху поділитися своїми переживаннями.

                                        Як МАК сприяють зняттю емоційної напруги?

                                        Вираження емоцій через образи. МАК надають можливість виразити емоції за допомогою символічних зображень.

                                        Це полегшує процес, оскільки учасники можуть висловити свої почуття безпосередньо через обрані образи, не використовуючи складних слів, а відтак знижує внутрішнє напруження та допомагає краще зрозуміти свої емоції.

                                        Безпечне середовище для емоційного вивільнення. Групова терапія з МАК забезпечує учасникам підтримку та відчуття безпеки.

                                        Коли люди бачать, що інші підтримують їх і не засуджують, це допомагає їм вільніше ділитися своїми емоціями, навіть якщо вони є інтенсивними або непростими.

                                        Пошук внутрішніх ресурсів для зняття стресу. МАК допомагають учасникам знаходити образи, які символізують спокій, силу чи підтримку.

                                        Це дозволяє їм «повертатися» до цих ресурсів у складні моменти, нагадуючи собі про свої внутрішні сили та здатність заспокоїтися.

                                        Зниження почуття самотності. Коли учасники діляться своїми емоціями, вони бачать, що інші також переживають схожі почуття.

                                        Це допомагає знизити почуття самотності і зрозуміти, що їхні емоції є природними, навіть якщо вони складні.

                                        Як МАК допомагають у розвитку емоційної регуляції?

                                        Усвідомлення емоцій. Використання МАК допомагає учасникам більш усвідомлено підходити до своїх емоцій.

                                        Вибираючи картки, які відображають їхній поточний стан, вони починають краще розуміти, що саме відчувають, і як це впливає на них. Це є першим кроком до ефективного управління емоціями.

                                        Аналіз тригерів та реакцій. У процесі обговорення учасники можуть ідентифікувати причини своїх емоцій і зрозуміти, що саме викликає стрес або тривогу.

                                        Це дозволяє більш усвідомлено підходити до ситуацій, які можуть провокувати негативні емоції, і вчитися реагувати на них з меншою емоційною інтенсивністю.

                                        Розвиток навичок заспокоєння. Картки, що символізують спокій або рівновагу, допомагають учасникам «моделювати» ці відчуття, практикуючи навички заспокоєння.

                                        Це дозволяє їм швидше заспокоюватися у стресових ситуаціях.

                                        Робота з власними реакціями. Групова терапія з МАК надає можливість не лише зрозуміти свої реакції, але й спостерігати, як інші справляються зі своїми емоціями.

                                        Це допомагає учасникам навчатися нових стратегій регуляції, які вони можуть використовувати у власному житті.

                                        Відчуття підтримки. У груповій терапії учасники можуть отримати підтримку та зворотний зв’язок від інших.

                                        Це зміцнює їхню здатність регулювати свої емоції, адже вони бачать, що можуть покладатися на інших у складні моменти.

                                        Творчий підхід до вирішення проблем

                                        Творчий підхід до вирішення проблем є одним з основних аспектів групової терапії з використанням метафоричних асоціативних карт (МАК).

                                        Завдяки символічним образам та асоціаціям, які викликають МАК, учасники можуть подивитися на свої проблеми з нового, креативного ракурсу.

                                        Це дозволяє знайти нестандартні рішення, побачити приховані ресурси та побудувати нове ставлення до ситуацій, що викликають труднощі.

                                        Як МАК допомагають у творчому підході до вирішення проблем?

                                        Активація уяви. Карти з метафоричними зображеннями стимулюють уяву і дозволяють учасникам вільно асоціювати побачене з власними життєвими ситуаціями.

                                        Це допомагає відкрити нові можливості для вирішення проблем, адже учасники можуть інтерпретувати зображення таким чином, який раніше їм не приходив до голови.

                                        Переформулювання проблеми. Використовуючи МАК, учасники можуть побачити свою проблему з іншого боку.

                                        Картки дають змогу переформулювати суть проблеми, сприймаючи її як виклик чи можливість для розвитку, а не як перепону. Це змінює їхній погляд на ситуацію і допомагає знайти нові шляхи для її вирішення.

                                        Вивільнення емоційного навантаження. Часто емоції, такі як тривога, страх або злість, блокують здатність мислити креативно.

                                        МАК допомагають виразити ці емоції, що сприяє емоційному розвантаженню. Це дозволяє учасникам підходити до проблеми з «чистого листа», не обтяженими негативними емоціями.

                                        Асоціативний підхід. МАК стимулюють асоціативне мислення, яке відкриває нові перспективи для вирішення проблеми.

                                        Образи на картках можуть викликати несподівані асоціації, які допомагають знайти рішення, раніше недоступні для раціонального аналізу.

                                        Групова взаємодія та обмін ідеями. Учасники діляться своїми асоціаціями та ідеями, що виникають під час роботи з картками.

                                        Це створює синергію, коли ідеї однієї людини можуть надихнути інших і допомогти знайти спільне рішення.

                                        Групова взаємодія сприяє виникненню нових ідей, які навряд чи виникли б в індивідуальній терапії.

                                        Розширення світогляду. Завдяки роботі з МАК учасники починають бачити світ більш багатогранно.

                                        Це розвиває гнучкість мислення та відкритість до нових підходів, що є важливими для вирішення складних ситуацій у житті.

                                        Клікайте, щоби підписатися на профіль в Інстаграмі

                                        Підсумки

                                        Групова терапія з МАК — це потужний і м’який метод, який допомагає людям досліджувати та розуміти себе, підтримувати один одного та розвиватися в безпечному середовищі.

                                        Користь групової терапії з використанням МАК має широкий спектр складових, починаючи від відкриття різних перспектив, до творчого підходу до вирішення проблем.

                                        Відкриття різних перспектив у процесі групової терапії з МАК допомагає учасникам краще розуміти себе та оточуючих, розширювати світогляд і знаходити нові способи подолання труднощів.

                                        Це створює сприятливі умови для особистісного зростання, зміцнення зв’язків та розвитку навичок емпатії, адже МАК не лише допомагають знайти нові відповіді на важливі запитання, а й створюють відчуття єдності й підтримки в групі

                                        Поглиблена самоідентифікація у груповій терапії з використанням МАК допомагає учасникам зрозуміти, хто вони є насправді, що їм важливо і які шляхи розвитку вони можуть обрати.

                                        МАК створюють візуальне поле для самовираження, що дозволяє зробити цей процес більш насиченим та емоційно наповненим, а у поєднанні з підтримкою групи це дозволяє досягти значного прогресу в особистісному розвитку та глибшому розумінні своєї ідентичності.

                                        Групова терапія з використанням МАК сприяє не лише особистісному зростанню, а й розвитку соціальних і комунікативних навичок, а взаємодія з іншими, підтримка і обговорення емоцій та досвіду допомагають кожному учаснику стати більш відкритим, впевненим у собі та емпатійним.

                                        Підтримка та позитивний зворотний зв’язок у процесі групової терапії з використанням МАК відіграють ключову роль у створенні атмосфери прийняття, розуміння та взаємної допомоги, що дає можливість кожному учаснику відчути, що його досвід важливий, що його емоції є нормальними, і що він має силу змінюватися та рости.

                                        Зняття емоційної напруги та розвиток емоційної регуляції у груповій терапії з МАК дає учасникам можливість краще розуміти та керувати своїми почуттями, а завдяки цьому підходу вони можуть ефективно знижувати стрес, розуміти свої реакції та вдосконалювати навички емоційного управління.

                                        Творчий підхід до вирішення проблем у процесі групової терапії з використанням МАК допомагає учасникам знаходити нестандартні рішення і розширювати межі свого мислення.

                                        МАК стимулюють уяву, активізують емоції та допомагають подолати внутрішні бар’єри, які можуть заважати вирішенню проблем

                                        Це чудова можливість відчути силу групової підтримки й особистісного розвитку через метафоричні образи та асоціації.

                                        Підбір фахівців

                                        Щоби проконсультуватися щодо участі у груповій терапії з використанням метафоричних асоціативних карт, звертайтеся до мене через контакти у профайлі або підберіть фахівців у спеціальному розділі Простору Психологів

                                        Клік на картинці веде на профайл з контактами, звертайтесь!

                                        Автор

                                        • Ольга Доманіна

                                          Психолог/ психотерапевт в методі позитивна психотерапія, член Всесвітньої асоціації позитивної та транскультуральної психотерапії (WAPP), членкіня УСП (Українська спілка психотерапевтів), тренер з метафоричних карт, консультант з питань працевлаштування. 10 років допомагала поєднувати крутих спеціалістів з улюбленою роботою через цінності і внутрішню мотивацію 8 років практичний психолог у Києво-Святошинському центрі соціально-психологічної реабілітації населення 6 років психолог-консультант у Національному антарктичному науковому центрі: психологічний відбір в експедицію на Українську антарктичну станцію.

                                          Переглянути мареріали

                                        Психосоматичні розлади

                                        1 406

                                        Тіло і розум впливають одне на одного і працюють як єдине ціле, відтак більшість захворювань кваліфікуються психосоматичними – такими, що охоплюють як розум, так і тіло.

                                        Фахівці у “Просторі Психологів” знають, що всі фізичні хвороби мають певний аспект психічної складової і те, як людина реагує на недуги, значно відрізняється (внутрішня картина хвороби).

                                        Психосоматичні розлади (захворювання) – це різної глибини та тривалості порушення чи збої у роботі органів або систем організму, що виникають під впливом негативних емоційних переживань, психологічного стресу та травматичного досвіду.

                                        Симптоматика таких розладів може варіюватися залежно від особистості, стресових обставин, особливостей психіки та фізіології.

                                        Серед основних чинників, що підвищують ризик розвитку психосоматичних розладів, сучасна психологія виокремлює:

                                        • Суб’єктивно нестерпний психологічний стрес;
                                        • Надшвидкий темп життя, брак відпочинку;
                                        • Несприятливі умови виконання професійних обов’язків;
                                        • Успадкована схильність до певного виду захворювань;
                                        • Індивідуально-психологічні особливості дезадаптивної особистості;
                                        • Гіподинамія;
                                        • Шкідливі звички, адиктивна поведінка
                                        • тощо

                                        Далі в цій публікації я всебічно охарактеризую множинну проблематику психосоматичних розладів через призму сучасної теорії та з урахування практики надання допомоги клієнтам, які звертаються з такого роду симптоматикою.

                                        Клікайте, щоби запрителювати у Facebook

                                        Психосоматична симптоматика

                                        Як стверджує теорія та свідчить практика, є доволі широкий спектр поширених симптомів, що можуть свідчити про психосоматичні розлади, а саме:

                                        Головний біль часто пов’язаний із тривалим стресом, перевтомою або тривожними станами.

                                        Розлади травної системи, до яких відносяться гастрит, виразка шлунку, синдром подразненого кишечника. Стрес і тривога можуть викликати або посилювати ці захворювання.

                                        Болі в спині та м’язах. М’язові болі, напруження в спині можуть свідчити про накопичення емоційного стресу або пригніченої тривоги.

                                        Кардіоваскулярні проблеми. Підвищений тиск, прискорене серцебиття, болі в серці можуть виникати через стрес або постійне нервове напруження.

                                        Шкірні захворювання. Дерматити, висипання, псоріаз часто загострюються через емоційний дискомфорт та стресові ситуації.

                                        Проблеми з диханням. Відчуття браку повітря, задишка або поверхневе дихання можуть бути викликані тривогою, панічними атаками або іншими психологічними станами.

                                        Порушення сну. Безсоння, кошмари, часті пробудження можуть бути спричинені постійними думками про тривожні ситуації або стресові події.

                                        Порушення імунної системи. Часті простудні захворювання або інші інфекції можуть свідчити про знижений імунітет, що виникає на тлі психоемоційного виснаження.

                                        Хронічна втома. Постійна втома, яка не зникає після відпочинку, часто є наслідком емоційного вигорання або депресивних станів.

                                        Порушення апетиту може проявлятися як переїдання, так і відсутність апетиту, часто пов’язані з емоційними розладами.

                                        Симптоми психосоматичних розладів можуть бути індивідуальними і потребують комплексного підходу, що включає медичну діагностику та психологічну допомогу

                                        Види психосоматичних розладів

                                        Психосоматичні розлади мають різний характер і їх прояви можна розділити на такі основні групи:

                                        Конверсійні симптоми: це вторинна соматична відповідь і робота над невротичним конфліктом.

                                        • Симптоми мають символічний характер і можуть сприйматися як спроба вирішити конфлікт.
                                        • Симптоми конверсії зазвичай стосуються довільно-рухових органів і органів чуття.
                                        • Наприклад, істеричний параліч, парестезія, психогенна сліпота і глухота, блювота, різні больові відчуття.

                                        Функціональні синдроми: ця сфера містить основну масу психосоматичних пацієнтів, які звертаються до лікаря зі змінним, часто дифузним (розмиті, непов’язані між собою симптоми), спектром скарг.

                                        • Це може стосуватися: серцево-судинної системи, шлунково-кишкового тракту, опорно-рухового апарату, органів дихання або сечостатевої системи.
                                        • Пацієнт скаржиться на неприємні, болісні відчуття, котрі не знаходять свого об’єктивного клінічного підтвердження, не складаються у цілісну картину конкретного захворювання (як-от застарілий діагноз «вегето-судинна дистонія»).

                                        Психосоматичні розлади у вузькому сенсі (психосоматози): в основі цих розладів лежить первинна гостра тілесна реакція на конфліктну ситуацію або стрес, що хроніфікується.

                                        • Така реакція супроводжується морфологічно вираженими ураженнями тканин, об’єктивними органічними змінами.
                                        • Ця група включає класичні психосоматичні розлади (holy 7 – свята сімка): бронхіальна астма, ревматоїдний артрит, виразковий коліт, гіпертонічна хвороба, нейродерміт, виразкова хвороба дванадцятипалої кишки, тиреотоксикоз.
                                        • Проте до психосоматозів на сьогоднішній день зараховують розлогий спектр й інших захворювань, як-от ожиріння або ішемічна хвороба серця.

                                        Реакція організму на стрес

                                        Життя існує завдяки підтримці гомеостазу, якому постійно протистоять внутрішні та зовнішні сили, іншими словами стресори.

                                        Сприятливі умови — прискорюють ріст, розвиток і виживання виду, в той час як активація стресової реакції може призвести до дисфорії (хворобливо зниженого настрою), тривоги, напруги та, зрештою, до соматичного захворювання.

                                        Реакція на стрес активує вегетативну нервову систему, головним чином симпатичну, яка регулює виділення гормонів стресу та відповідні тілесні реакції.

                                        Якщо ж стрес перетворюється в хронічний, це може викликати розлади сну і передчасну втому протягом дня, адже порядок утворення та вивільнення гормонів відхиляється від нормального.

                                        Наслідками таких порушень може стати поява психосоматичних розладів.

                                        Клікайте, щоби сконтактуватися у Linkedin

                                        Психотерапія та медицина

                                        Фахівці знають, що для ефективного лікування психосоматичних розладів — багатьом пацієнтам рекомендовано комбінований підхід, коли у поєднанні з психотерапією чи психокорекцією застосовується:

                                        • фармакотерапія,
                                        • фізіотерапія,
                                        • налагодження режиму сну,
                                        • нормалізації харчування,
                                        • відпочинку
                                        • тощо

                                        Проконсультувавшись із фахівцями, які мають відповідну підготовку, клієнти можуть бути певними, що у процесі лікування психосоматичних розладів — психолог/психотерапевт та лікар(і) злагоджено співпрацюватимуть кожен у межах своєї компетенції.

                                        А метою результат-орієнтованого процесу буде — якщо не вилікувати захворювання повністю, то перевести його до стану ремісії без посиленої терапії, аби уникнути втручання з боку психіатра.

                                        Саме тому, рекомендуємо при виявленні у себе чи своїх близьких навіть найменших, первинних ознак розвитку психосоматичних розладів — без зволікань проконсультуватися з експертом із психосоматики, а ще краще двома-трьома та запобігти необхідності лікувати хронічну недугу витрачаючи зайвий час, нервові клітини і кошти.

                                        Адже звернення до фахівців з психосоматичних розладів — це перший крок до одужання, але навіть якщо ви розумієте, що недуга уже задавнена, пам’ятайте, що навіть шлях у тисячу миль починається з першого кроку, а дорогу осилює лише той, хто йде!

                                        Діагностика психосоматичних розладів

                                        Діагностика психосоматичних розладів є складним процесом, оскільки ці захворювання мають фізичні прояви, але причини можуть бути емоційними або психологічними.

                                        Комплексна діагностика передбачає участь кількох фахівців і включає як медичні, так і психологічні методи, а основні її етапи класифікуються на:

                                        Збір анамнезу та первинне обстеження

                                        • Лікар розпитує пацієнта про його симптоми, тривалість їх прояву, а також про наявність стресових подій чи емоційних проблем.
                                        • Особлива увага приділяється минулим захворюванням, стану нервової системи, історії хвороб сім’ї.

                                        Фізичне обстеження

                                        • Медичний огляд проводиться для виключення органічних захворювань, які можуть бути причиною симптомів.
                                        • Використовуються такі методи, як аналіз крові, ультразвукове дослідження, ЕКГ та інші обстеження, щоб підтвердити або спростувати наявність фізичних захворювань.

                                        Психологічна оцінка

                                        • Психолог проводить інтерв’ю або тестування, щоб оцінити рівень стресу, тривоги, депресії та інші емоційні стани пацієнта.
                                        • Використовуються психодіагностичні методи, як-от опитувальники для оцінки рівня тривоги (наприклад, шкала Бека), тест на депресію або інші стандартизовані анкети.

                                        Оцінка психосоціальних факторів

                                        • Фахівці звертають увагу на ситуацію в сім’ї, робоче середовище, наявність соціальної підтримки та інші важливі фактори, які можуть впливати на психічний стан людини.
                                        • Інколи залучаються соціальні працівники або психотерапевти для проведення соціальної оцінки.

                                        Психосоматичне консультування та спостереження

                                        • Після первинного обстеження пацієнта може бути спрямовано до психотерапевта для подальшої роботи над виявленням можливих психосоматичних тригерів.
                                        • Лікар може рекомендувати ведення щоденника симптомів, щоб прослідкувати, чи є зв’язок між емоційними станами і фізичними проявами.

                                        Тести на рівень гормонів і нейромедіаторів

                                        Іноді проводяться спеціальні аналізи для визначення рівня гормонів стресу (наприклад, кортизолу) або нейромедіаторів, таких як серотонін, дофамін, щоб виявити, чи є хімічні зміни в організмі.

                                        Діагностика методом виключення

                                        • Психосоматичний розлад часто діагностується методом виключення, тобто після того, як фізичні причини симптомів виключені іншими фахівцями (кардіологами, гастроентерологами, неврологами тощо).
                                        • Коли жодна фізична причина не підтверджується, розглядається психосоматичний характер симптомів.

                                        Комплексний підхід у діагностиці

                                        Важливо залучити мультидисциплінарну команду лікарів для співпраці над діагностикою і лікуванням психосоматичних розладів. Це дозволяє отримати більш повну картину стану пацієнта.

                                        Регулярний моніторинг та повторна діагностика

                                        Після встановлення попереднього діагнозу проводяться регулярні консультації та спостереження, щоб оцінити зміни стану пацієнта та коригувати лікування.

                                        Найпоширеніші психосоматичні розлади

                                        Психосоматичні розлади охоплюють ряд захворювань, де психологічні фактори відіграють значну роль у виникненні або загостренні симптомів, а найбільш поширені з них:

                                        Гастроентерологічні розлади

                                        • Синдром подразненого кишечника (СПК): проявляється болем у животі, здуттям, порушенням травлення, які часто посилюються на тлі стресу або тривожних станів.
                                        • Виразкова хвороба шлунку і дванадцятипалої кишки: стрес та емоційні проблеми можуть викликати загострення виразки.

                                        Серцево-судинні розлади

                                        • Артеріальна гіпертензія: підвищення артеріального тиску може бути пов’язане зі стресом і постійною тривогою.
                                        • Ішемічна хвороба серця: підвищена емоційна напруга та часті стресові ситуації можуть призвести до спазмів судин та погіршення кровопостачання серця.

                                        Дихальні розлади

                                        • Бронхіальна астма: емоційні фактори, такі як страх і тривога, можуть викликати загострення симптомів астми.
                                        • Гіпервентиляційний синдром: відчуття браку повітря, прискорене дихання, яке часто супроводжує тривожні та панічні атаки.

                                        Шкірні захворювання

                                        • Псоріаз: емоційний стрес і сильні переживання часто викликають загострення псоріазу.
                                        • Атопічний дерматит та екзема: ці розлади можуть бути пов’язані зі стресом та емоційними переживаннями.
                                        • Акне: посилення висипань може бути пов’язане з підвищеним стресом або гормональними змінами, які спровоковані емоційним станом.

                                        М’язово-скелетні розлади

                                        • Фіброміалгія: хронічний біль у м’язах та суглобах, часто поєднаний із тривожними та депресивними розладами.
                                        • Болі в спині, шиї та плечах: виникають через хронічний стрес і напруження, часто пов’язані з сидячим способом життя та емоційними навантаженнями.

                                        Головний біль та мігрень

                                        Головний біль напруги і мігрень можуть виникати через стрес, тривожність, перевтому та недостатній сон.

                                        Порушення сну

                                        • Безсоння: труднощі з засинанням або пробудження серед ночі часто є наслідком емоційного напруження, тривоги або депресії.
                                        • Синдром апное уві сні: може посилюватися через високий рівень стресу, хоча і має фізіологічні причини.

                                        Ендокринні розлади

                                        • Гіпертиреоз (підвищена активність щитоподібної залози): часто посилюється стресом, що призводить до тривожності, дратівливості і втрати ваги.
                                        • Синдром хронічної втоми: постійне відчуття виснаження, яке не зникає після відпочинку, також може бути психосоматичним розладом.

                                        Розлади апетиту

                                        • Анорексія і булімія: ці розлади харчової поведінки мають як психологічні, так і фізіологічні наслідки.
                                        • Переїдання під впливом стресу: виникає, коли емоційний стрес компенсується їжею, що часто призводить до ожиріння.

                                        10. Панічні атаки та тривожні розлади з фізичними симптомами

                                        Панічні атаки супроводжуються прискореним серцебиттям, потовиділенням, задишкою, що часто призводить до відчуття страху за здоров’я.

                                        Профілактика психосоматичних розладів

                                        Профілактика психосоматичних розладів передбачає комплексний підхід, спрямований на зміцнення психологічного та фізичного здоров’я, а також управління стресом.

                                        Ось кілька важливих способі, які допомагають знизити ризик психосоматичних розладів:

                                        Управління стресом

                                        • Практикуйте техніки релаксації, такі як медитація, дихальні вправи, йога. Це допомагає знижувати рівень стресу та тривожності.
                                        • Важливо навчитися розпізнавати стресові фактори та своєчасно відновлювати емоційний баланс.

                                        Розвиток емоційної стійкості

                                        • Підтримуйте здорові емоційні межі, вчіться приймати власні емоції та ефективно їх висловлювати.
                                        • Робота з психологом або психотерапевтом може допомогти розвинути навички емоційного регулювання.

                                        Фізична активність

                                        • Регулярна фізична активність сприяє зниженню рівня стресу, покращує настрій та загальне самопочуття.
                                        • Навіть помірні фізичні вправи, такі як прогулянки на свіжому повітрі, можуть мати позитивний вплив.

                                        Збалансоване харчування

                                        • Повноцінне харчування допомагає підтримувати фізичне та психологічне здоров’я. Деякі продукти сприяють виробленню серотоніну, гормону щастя, який підтримує настрій.
                                        • Уникайте переїдання чи надмірного вживання стимулюючих речовин, таких як кофеїн і цукор.

                                        Режим сну

                                        • Якісний сон є важливим для відновлення організму та нормалізації емоційного стану.
                                        • Розвивайте регулярний режим сну, лягайте спати та прокидайтесь в один і той же час, щоб уникнути хронічного недосипання.
                                        Клікайте, щоби підписатися на профіль в Інстаграмі

                                        Підтримка соціальних зв’язків

                                        • Спілкування з друзями та рідними допомагає зменшити емоційне напруження і дає можливість отримати підтримку.
                                        • Участь у групових заняттях, хобі та інших соціальних заходах покращує самопочуття.

                                        Навчання навичок тайм-менеджменту

                                        • Ефективне планування часу допомагає уникати надмірної перевтоми та вигорання.
                                        • Встановлюйте пріоритети, розподіляйте завдання та уникайте перевантаження.

                                        Саморефлексія та розвиток усвідомленості

                                        • Практика усвідомленості, саморефлексія та ведення щоденника допомагають краще розуміти свої емоції та потреби.
                                        • Це допомагає знизити ризик виникнення психосоматичних симптомів, адже сприяє вчасному виявленню накопиченого стресу.

                                        Підтримка здорового робочого середовища

                                        Сприяйте створенню умов, які зменшують рівень стресу на роботі: обговорюйте обсяг завдань, підтримуйте баланс між роботою та особистим життям.

                                        Звернення до фахівців

                                        • Якщо ви відчуваєте тривалі симптоми стресу, важливо звернутися за допомогою до психолога або психотерапевта.
                                        • Спеціаліст допоможе розробити індивідуальні стратегії для зниження рівня стресу.

                                        Реалізація цих методів допоможе підтримувати фізичне та психічне здоров’я, знижуючи ризик психосоматичних розладів.

                                        Підсумки

                                        Комплексна діагностика психосоматичних розладів допомагає виявити їхній зв’язок із психологічними проблемами і дає змогу правильно підібрати методи лікування, що включатимуть як медикаментозну підтримку, так і психотерапію.

                                        Психосоматичні розлади потребують комплексного підходу до лікування, який включає медикаментозну терапію та психологічну підтримку для полегшення симптомів і роботи з емоційними проблемами

                                        Підбір фахівців

                                        У спеціальному розділі веб-платформи можна зручно і швидко підібрати експертів як за однією основною спеціалізацією, скажімо “експерт з психосоматики“, так і одразу за кількома, наприклад “сімейний психолог”, “психотерапевт” і “психіатр” тощо

                                        Клік на картинці веде на профайл з прямими контактами, звертайтесь!

                                        Автор

                                        • Ольга Доманіна

                                          Психолог/ психотерапевт в методі позитивна психотерапія, член Всесвітньої асоціації позитивної та транскультуральної психотерапії (WAPP), членкіня УСП (Українська спілка психотерапевтів), тренер з метафоричних карт, консультант з питань працевлаштування. 10 років допомагала поєднувати крутих спеціалістів з улюбленою роботою через цінності і внутрішню мотивацію 8 років практичний психолог у Києво-Святошинському центрі соціально-психологічної реабілітації населення 6 років психолог-консультант у Національному антарктичному науковому центрі: психологічний відбір в експедицію на Українську антарктичну станцію.

                                          Переглянути мареріали

                                        Причини психосоматики

                                        388

                                        Кваліфіковані фахівці-психологи знають, що зв’язок між тілом і розумом (психікою) не варто недооцінювати, адже усе, що відбувається у свідомості, суттєво впливає на те, наскільки добре ми почуваємось на тілесному рівні.

                                        Тобто, соматичне (тілесне) здоров’я пов’язане із нашим психологічним добробутом набагато більше, ніж можна собі подумати, а психологічні труднощі — здатні породжувати соматичні розлади, захворювання та/або навпаки.

                                        Психосоматичний розлад — це захворювання тіла, яке має одну психологічну причину або ж їх сукупність та може обумовлюватися стресом, вигоранням, панічними атаками, перманентною тривогою у повсякденному житті тощо.

                                        Перед тим, як продовжити поверхове заглиблення у загальну проблематику причин психосоматичних розладів через призму практичного досвіду надання фахової допомоги у таких випадках;

                                        Зокрема, для тих читачів, які уже готові починати співпрацю з психологом щодо предметного з’ясування цих причин у себе чи близьких та подальшого подолання її негативних наслідків;

                                        Інформую, що ви можете звертатися до мене або підібрати фахівців з відповідними кваліфікаціями можна у спеціальному розділі (вимірі) “Простору Психологів” шляхом “націлювання експертизи” на характерні для вас чи близьких симптоми, теми, запити, проблеми, відчуття, методи, спеціальності тощо.

                                        ПРИЧИНИ ПСИХОСОМАТИЧНИХ РОЗЛАДІВ

                                        Не зважаючи на факт, що точні причини психосоматичних захворювань сучасна наука ще вивчає, лікарі, психологи та дослідники відповідних напрямків — мають достатньо підстав пов’язувати такі захворювання з факторами, які на мою думку, передовсім, включають:

                                        • стрес (як основну причину),
                                        • психотравмуючий досвід,
                                        • генетичну схильність,
                                        • порушення режиму сну, харчування, релаксації,
                                        • шкідливі звички, адикції,
                                        • алекситимію,
                                        • депресію,
                                        • страх і тривогу,
                                        • тощо.

                                        Практикуючі психологи, зокрема експерти з психосоматики зауважують, що існують прямі зв’язки між вектором емоцій, які виникають в людини у стресових ситуаціях та різновидом захворювань, до яких вона схильна.

                                        До прикладу, люди з розладами травневої системи такими як виразка шлунка чи синдромом подразненого кишківника зазвичай відчувають тривогу, безпорадність та надмірну напругу у недостатньо контрольованих для них ситуаціях.

                                        В той час як, скажімо, гіпертоніки — більшою мірою схильні до гнівних реакцій та ворожості в умовах стресу і життєвих труднощів тощо.

                                        СТРЕС — ЗАВЖДИ ШКІДЛИВИЙ?

                                        Експерти з психосоматики та інші досвідчені спеціалісти “Простору Психологів” наголошують, що стрес буває як позитивного, так і негативного типу.

                                        • Позитивний стрес — призводить до емоцій і реакцій, які включають мотивацію, хвилювання, а згодом, і задоволення;
                                        • Негативний стрес — може призвести до цілої палітри негативних емоційних реакцій та станів (тривоги, відчаю, депресії, паніки тощо).

                                        Встановлено, що тіло виділяє широкий спектр гормонів як реакцію на стрес, найбільш значущими з яких є адреналін, норадреналін і кортизол.

                                        Ці гормони сприяють пильності, пригнічують голод, підвищують рівень цукру в крові, пригнічують функції імунної системи та сприяють толерантності до болю.

                                        Водночас, попри те, що ці хімічні речовини організму дозволяють людині впоратися зі зовнішніми стресовими факторами на короткій дистанції — постійний стресовий стан може призвести до відчутних негативних наслідків.

                                        На практиці, психосоматичні розлади виникають, коли організму уже не вдається самостійно повернутися до нормального стану після періоду дії стресу.

                                        Що, власне і призводить до потерпання тіла від неприродно високого рівня стресових гормонів упродовж тривалого часу та зміни внаслідок цього біохімічних показників життєдіяльності, яка й провокує фізіологічні (соматичні) порушення.

                                        РЕАКЦІЯ ТІЛА НА СТРЕС

                                        Щоби уявити як це працює — порівняйте своє тіло, скажімо, зі скороваркою:

                                        • Якщо їй дозволити випускати пару, вона працюватиме справно та ефективно.
                                        • Якщо ж немає можливості випустити пару, тиск продовжує зростати, доки кришка не здувається.
                                        • А тепер уявіть, що кришка вже перебуває під тиском, і ви докладаєте ззовні ще більше тиску аби її утримати.
                                        • Врешті-решт, коли ємність і кришка більше не зможуть витримувати увесь тиск — скороварка лусне чи зламається іншим чином у найслабшому місці.

                                        Аналогічно і захворювання, пов’язані зі стресом, найімовірніше розвиватимуться там, де тіло людини уже ослаблене.

                                        Особа, котра перебуває у стані стресу або не може (не вміє) відреагувати свої емоції, зрештою досягне точки емоційного зламу, що зазвичай, і призводить до соматичних симптомів чи провокує депресивні стани, панічні атаки тощо.

                                        Відтак, для уникнення різного роду нервових зривів чи патологічного розвитку хронічних психосоматичних захворювань — треба своєчасно консультуватися з фахівцями, зокрема експертами з психосоматики, яких можна зручно підібрати на відповідній сторінці “Простору Психологів”.

                                        ЕМОЦІЙНИЙ СТРЕС

                                        Практика надання психологічної допомоги доводить, що у деяких людей фізичні симптоми виникають саме тоді, коли вони мають емоційну проблему, яку не вдалося вирішити за допомогою консультацій або терапії.

                                        Наприклад, якщо ви відчуєте, що вас, скажімо, відштовхує кохана людина — ваше тіло може відреагувати виробленням гормонів стресу, таких як кортизол і адреналін у обсязі, що значно перевищує норму.

                                        А це, у свою чергу, може призвести до високого кров’яного тиску, незважаючи на відсутність соматичних захворювань.

                                        Сучасні кваліфіковані фахівці у сфері психології та, зокрема, психосоматики, визнають, що не існує єдиної причини психосоматичного розладу, натомість вважається, що такі недуги спричиняються унікальними поєднаннями психологічних і соматичних (тілесних) факторів.

                                        Наприклад, особа, в анамнезі якої були випадки затяжної тривоги або депресії, зазвичай, буде більш схильною до розвитку психосоматичних реакцій чи захворювань.

                                        А такі стресові життєві події як смерть близької людини чи втрата засобів до існування, особливо в час воєнної агресії росії проти України, нерідко перетворюються у повноцінні психосоматичні порушення.

                                        ПСИХОТЕРАПІЯ ПСИХОСОМАТИЧНИХ ПОРУШЕНЬ

                                        Численні випадки із практики фахівців у “Просторі Психологів” доводять, що саме індивідуальна та/чи групова/сімейна психологічна допомога у поєднанні зі застосуванням методів доказової медицини — дозволяє значною мірою або й навіть повністю позбутися психосоматичних розладів та їх причин.

                                        Зазвичай психотерапевтична допомога скеровується у таких випадках на роботу із витісненими (належним чином не відреагованими) негативними емоціями, когнітивними похибками у трактуванні подій, ситуацій, людей та подолання тілесної скутості, але не лише.

                                        ПІДБІР ФАХІВЦЯ

                                        Щоби розпочати процес первинної психодіагностики причин та різновидів психосоматичних розладів або захворювань у вас чи небайдужих вам людей:

                                        1. Звертайтеся безпосередньо до мене через профайл.
                                        2. Підберіть фахівців з відповідними кваліфікаціями у спеціальному розділі (вимірі) “Простору Психологів” шляхом зручного та ефективного “націлювання експертизи” на актуальні для вас чи ваших близьких запити, симптоми, проблеми, відчуття, теми, скарги тощо (із можливістю також визначити бажані методи, спеціальності, підходи, стилі та інше)
                                        Клік на картинці веде на мій профайл з прямими контактами, звертайтеся!

                                        Автор

                                        • Ольга Доманіна

                                          Психолог/ психотерапевт в методі позитивна психотерапія, член Всесвітньої асоціації позитивної та транскультуральної психотерапії (WAPP), членкіня УСП (Українська спілка психотерапевтів), тренер з метафоричних карт, консультант з питань працевлаштування. 10 років допомагала поєднувати крутих спеціалістів з улюбленою роботою через цінності і внутрішню мотивацію 8 років практичний психолог у Києво-Святошинському центрі соціально-психологічної реабілітації населення 6 років психолог-консультант у Національному антарктичному науковому центрі: психологічний відбір в експедицію на Українську антарктичну станцію.

                                          Переглянути мареріали

                                        Клінічна психологія

                                        3 886

                                        Клінічна психологія − це галузь психології, що вивчає та лікує психічні розлади та проблеми, з якими люди зіштовхуються у повсякденному житті.

                                        Клінічні психологи займаються оцінкою, діагностикою, та лікуванням різних психічних розладів, таких як депресія, тривожність, шизофренія, аутизм, та ряд інших.

                                        Ця галузь психології є важливою для забезпечення нашого психічного та фізичного здоров’я.

                                        Клінічна психологія також допомагає людям зі збільшенням рівня самопізнання, ефективності у повсякденному житті та розв’язання проблем міжособистісного спілкування.

                                        У цій статті я детальніше розгляну основні принципи та методи, які використовуються у клінічній психології через призму сучасної теорії та з урахуванням фахової практики.

                                        Клікайте, щоби запрителювати у Facebook

                                        Історія клінічної психології

                                        Історія клінічної психології починається в 19 столітті, коли лікар Філіпе Пінель ввів поняття “морального лікування” для психіатричних пацієнтів.

                                        Він відкинув ідею того, що пацієнти повинні бути закриті у мандрівних лікарнях і регулярно піддаватись фізичному покаранню.

                                        Замість цього, Пінель прагнув забезпечити людям індивідуальну та гуманну терапію.

                                        У 1896 році, австрійський лікар Зігмунд Фройд заснував психоаналітичну школу, яка спрямовувалась на вивчення та лікування психічних розладів, зокрема неврозів та фобій.

                                        Фройд висунув гіпотезу, що симптоми цих розладів виникають з підсвідомих прагнень та бажань, і що з’ясування цих прагнень може допомогти у лікуванні пацієнтів.

                                        Це стало основою для розвитку психоаналізу та психодинамічної психотерапії.

                                        У 20 столітті, клінічна психологія продовжила розвиватися, з’явились нові технології, методи та підходи до лікування різних психічних розладів.

                                        Серед них психоаналітичний, когнітивно-поведінковий та екзистенційний підходи до психотерапії.

                                        Сьогодні, клінічна психологія включає багато різних методів та підходів, що базуються на емпіричних дослідженнях та теоріях психіки та поведінки.

                                        Професійна підготовка клінічного психолога

                                        Професійна підготовка клінічного психолога є складним і багатоступеневим процесом, що включає отримання фундаментальних знань з психології, розвиток практичних навичок роботи з клієнтами, а також глибоке розуміння психічних розладів і методів їх діагностики та лікування.

                                        Ось ключові аспекти, що входять до професійної підготовки клінічного психолога:

                                        Фундаментальна освіта

                                        Першим етапом є здобуття базової освіти з психології, що зазвичай включає бакалаврат (4 роки) та магістратуру (2 роки).

                                        У цьому процесі студенти вивчають основи психології, психопатології, методи дослідження, психологічне консультування та інші дисципліни, які надають загальні знання про психічне здоров’я та поведінкові процеси.

                                        Спеціалізація в клінічній психології

                                        Після завершення базової освіти, студенти обирають спеціалізацію в клінічній психології. Ця програма зазвичай включає більш поглиблене вивчення психічних розладів, психотерапії, методів діагностики і лікування.

                                        У спеціалізованих програмах увага приділяється різним психотерапевтичним підходам, як-от когнітивно-поведінкова терапія, психоаналіз, гештальт-терапія, сімейна терапія тощо.

                                        Практична підготовка

                                        Однією з важливих складових професійної підготовки клінічного психолога є практика. Студенти проходять стажування у клініках, психіатричних лікарнях або психологічних центрах під наглядом досвідчених фахівців.

                                        Ця практика включає проведення діагностичних інтерв’ю, використання психометричних тестів, спостереження за роботою психологів та, у деяких випадках, самостійне консультування під наглядом.

                                        Вивчення методів діагностики

                                        Клінічний психолог повинен вміти правильно діагностувати психічні розлади, використовуючи як інтерв’ю, так і стандартизовані психометричні тести.

                                        Підготовка включає навчання проведенню тестування, такому як MMPI (Мінесотський багатоаспектний особистісний опитувальник), Rorschach (тест Роршаха), різні когнітивні та нейропсихологічні тести.

                                        Це дозволяє виявляти особливості особистості, наявність психічних розладів, рівень стресу тощо.

                                        Навчання психотерапевтичним методам

                                        Клінічний психолог має знати різні методи психотерапії, адже вони є ключовими інструментами його роботи.

                                        Програма навчання включає теоретичне вивчення підходів (як-от когнітивно-поведінкова терапія, психоаналітична терапія, гештальт-терапія) та практичну підготовку в роботі з цими методами.

                                        Майбутні фахівці відпрацьовують психотерапевтичні техніки під наглядом наставників, що дозволяє здобути необхідні навички для самостійної роботи.

                                        Розвиток навичок комунікації та емпатії

                                        Робота клінічного психолога вимагає вміння слухати клієнта, підтримувати його та створювати атмосферу довіри.

                                        Тому у процесі підготовки психологів особлива увага приділяється розвитку комунікативних навичок, навичок активного слухання та емпатії.

                                        Це допомагає психологу ефективніше взаємодіяти з клієнтами і створювати комфортні умови для психотерапевтичної роботи.

                                        Супервізія та особистісна терапія

                                        У багатьох країнах проходження супервізії є обов’язковим етапом підготовки клінічного психолога.

                                        Під час супервізії психологи працюють з наставником, аналізуючи свою роботу з клієнтами, розвиваючи професійні навички та отримуючи підтримку.

                                        Особистісна терапія, де психолог виступає клієнтом, також є корисною, оскільки допомагає краще розуміти процес терапії та опрацьовувати власні переживання.

                                        Безперервна професійна освіта

                                        Навчання не закінчується після отримання диплома. Клінічні психологи зобов’язані постійно підвищувати свою кваліфікацію, відвідувати тренінги, семінари та конференції, читати нову літературу та дослідження.

                                        Це дозволяє їм залишатися в курсі нових методів і підходів у психотерапії та покращувати свою практику.

                                        Дотримання етичних стандартів

                                        Клінічні психологи мають розуміти і дотримуватися етичних стандартів у роботі, що включає конфіденційність, повагу до клієнтів, захист їхніх прав та професійну відповідальність.

                                        В процесі підготовки майбутні психологи вивчають основи етики, які дозволяють їм забезпечувати безпечну і професійну роботу з клієнтами

                                        Клікайте, щоби сконтактуватися у Linkedin

                                        Діагностика та оцінка у клінічній психології

                                        Для того, щоб зрозуміти, який розлад має пацієнт та як його лікувати, клінічний психолог використовує різні методи та інструменти для діагностики та оцінки стану пацієнта.

                                        Один з найпоширеніших методів − це клінічне інтерв’ю. Під час інтерв’ю, психолог розмовляє з пацієнтом, питає його про його стан, симптоми, життєву історію та інші фактори, що можуть впливати на його психічне здоров’я.

                                        Крім того, існують різні тести та опитувальники, які можуть допомогти психологу з’ясувати стан пацієнта та діагностувати психічний розлад.

                                        Наприклад, тест на депресію Бека, тест на тривогу Гамільтона, тест Роршаха та інші.

                                        Також, клінічний психолог може використовувати нейропсихологічні тести та оцінки, що допомагають вивчити функціонування мозку та виявити можливі проблеми у його роботі.

                                        Ці тести дозволяють оцінити пам’ять, увагу, концентрацію, мовлення та інші психічні функції.

                                        У діагностиці та оцінці клінічний психолог може користуватись також медичними дослідженнями, які допомагають виявити можливі органічні причини психічних розладів.

                                        Наприклад, можуть проводитись обстеження мозку, тестування гормонів та інші дослідження.

                                        Після діагностики психічного розладу, клінічний психолог оцінює ступінь та серйозність розладу, його вплив на життя пацієнта та визначає план лікування.

                                        Лікування та психотерапія у клінічній психології

                                        Клінічна психологія включає різні методи та підходи до лікування психічних розладів, а одним із найпоширеніших методів є психотерапія.

                                        Психотерапія є однією з основних складових клінічної психології і спрямована на покращення психічного здоров’я, допомогу у подоланні психічних розладів і психологічних проблем.

                                        Психотерапія включає використання різноманітних методів і підходів, які базуються на наукових дослідженнях і мають підтверджену ефективність

                                        Найпоширеніші типи психотерапії у клінічній психології

                                        Психоаналітична психотерапія − це тип психотерапії, що базується на теоріях Зигмунда Фройда та інших психоаналітиків.

                                        Вона зосереджується на вивченні підсвідомих процесів та дослідженні дитинства пацієнта, щоб зрозуміти корені їхніх психічних проблем.

                                        У психоаналітичній терапії, пацієнт розмовляє з терапевтом про свої думки, емоції та досвід, а терапевт допомагає їм зрозуміти та інтерпретувати ці процеси, щоб змінити негативні паттерни мислення та поведінки.

                                        Поведінкова терапія − це підхід, який зосереджується на зміні негативних поведінок та засвоєнні нових навичок.

                                        Поведінкова терапія може включати такі методи як позитивне підкріплення, погашення, систематичну десенсибілізацію, експозиційну терапію та інші.

                                        Цей підхід може бути особливо корисним при лікуванні фобій, панічних атак, компульсивно-ритуальних розладів та інших поведінкових проблем.

                                        Когнітивна терапія − це підхід, який зосереджується на зміні негативних думок та переконань, які можуть викликати або підтримувати психічний розлад.

                                        Когнітивна терапія використовується при лікуванні депресії, тривожних розладів, посттравматичного стресового розладу та інших психічних проблем.

                                        Інтерперсональна терапія − це підхід, який зосереджується на взаєминах між людьми та як ці взаємини можуть впливати на психічне здоров’я.

                                        Цей підхід може бути корисним при лікуванні депресії, тривожних розладів та інших проблем, які пов’язані зі стосунками.

                                        Гештальт-терапія є одним із ключових підходів у клінічній психології, що допомагає клієнтам краще розуміти свої емоції, потреби та внутрішні конфлікти.

                                        Основна ідея гештальт-підходу полягає в тому, що людина може досягти психологічного здоров’я, якщо вона навчиться приймати та усвідомлювати свої почуття і потреби, а також навчиться жити «тут і зараз».

                                        Цей підхід був розроблений Фріцем Перлзом та його колегами і знайшов широке застосування у клінічній практиці

                                        Клієнт-центрована терапія (гуманістична). Заснована Карлом Роджерсом, цей підхід передбачає, що клієнт сам має внутрішні ресурси для вирішення своїх проблем.

                                        Роль терапевта полягає в створенні підтримуючого, неосудливого середовища, яке сприяє розвитку саморозуміння і самоприйняття клієнта.

                                        Діалектична поведінкова терапія (ДПТ). Розроблена для лікування прикордонного розладу особистості, ДПТ зосереджується на поєднанні протилежних концепцій (діалектика), а також на розвитку навичок регулювання емоцій і стресостійкості.

                                        Терапія прийняття і відповідальності (ТПВ). Це відносно новий підхід, який допомагає клієнтам приймати свої емоції та думки, не намагаючись їх змінити, а розвиваючи здатність діяти відповідно до своїх цінностей, навіть якщо це викликає дискомфорт

                                          Інші типи психотерапії включають групову терапію, сімейну терапію, екзистенційну терапію тощо.

                                          Кожен тип терапії має свої унікальні підходи та методи, які можуть бути ефективними в залежності від конкретних потреб та проблем пацієнта.

                                          Важливо, щоб терапевт вибрав підхід, що найбільше підходить до потреб пацієнта, щоб забезпечити максимальну ефективність терапії.

                                          Крім психотерапії, лікування психічних розладів може включати призначення лікарських препаратів, які можуть допомогти контролювати симптоми розладу та покращити стан пацієнта.

                                          Лікарські препарати можуть використовуватись при лікуванні депресії, тривожних розладів, біполярного розладу, шизофренії та інших психічних розладів.

                                          Професійні можливості в клінічній психології

                                          Клінічна психологія є широкою галуззю, яка відкриває багато професійних можливостей.

                                          Ось декілька з них:

                                          Клінічний психолог: основна роль полягає у наданні психологічної допомоги та підтримки пацієнтам, які стикаються з психічними проблемами.

                                          Дослідник: дослідники клінічної психології вивчають психічні стани та розробляють нові методи лікування різних психічних порушень.

                                          Викладач: клінічні психологи можуть працювати в університетах та навчальних закладах, де вони навчають майбутніх психологів та забезпечують їх практичні знання та навички.

                                          Консультант: клінічні психологи можуть працювати як консультанти в організаціях, щоб допомогти людям розуміти та вирішувати психологічні проблеми на роботі та в особистому житті.

                                          Соціальний працівник: клінічні психологи можуть працювати як соціальні працівники в установах, таких як лікарні, дитячі будинки та інші місця, де потрібна допомога людям з психічними проблемами.

                                          Психотерапевт: це спеціаліст, який проводить психотерапію для людей з психічними проблемами. Психотерапевти можуть працювати в клініках, приватній практиці або в установах здоров’я.

                                          Клікайте, щоби підписатися на профіль в Інстаграмі

                                          Підсумки

                                          Клінічна психологія − це важлива галузь психології, яка досліджує та лікує психічні розлади.

                                          Клінічні психологи використовують різні методи діагностики та лікування, включаючи психотерапію, лікарську терапію та інші методи.

                                          Професійна підготовка клінічного психолога вимагає комплексного підходу, який поєднує вивчення теорії, практичний досвід, розвиток особистих навичок і етичних стандартів.

                                          Підготовка такого фахівця є довготривалим процесом, але завдяки цьому клінічний психолог здатен надавати кваліфіковану допомогу своїм клієнтам, сприяти їхньому психічному здоров’ю та благополуччю

                                          Клінічна психологія допомагає пацієнтам з різними психічними проблемами, включаючи депресію, тривожні розлади, шизофренію та інші.

                                          Крім того, клінічні психологи мають широкі професійні можливості, включаючи працю в різних сферах, таких як медицина, наука, освіта та інші.

                                          Щоб стати клінічним психологом, потрібно мати вищу освіту з психології, включаючи спеціальну підготовку в галузі клінічної психології, яка включає теоретичні та практичні заняття.

                                          Також потрібно мати ліцензію на практикування клінічної психології, яку можна отримати через національну асоціацію психологів.

                                          Клінічна психологія є важливою галуззю психології, яка має велике значення для здоров’я та добробуту людей.

                                          Клінічні психологи забезпечують необхідну діагностику та лікування для пацієнтів з різними психічними розладами, допомагають їм розвиватися та жити повноцінним життям.

                                          У світі клінічна психологія займає важливе місце в наукових дослідженнях та застосуваннях, що сприяє подальшому розвитку цієї галузі.

                                          Також, зростає розуміння важливості психічного здоров’я в цілому, що дозволяє більш ефективно вирішувати психічні проблеми та поліпшувати якість життя людей.

                                          Отже, клінічна психологія є невід’ємною частиною сучасного світу, яка забезпечує необхідну допомогу та підтримку людям з різними психічними проблемами, а також забезпечує науковий розвиток галузі психології.

                                          Підбір клінічного психолога

                                          Щоби проконсультуватися з клінічним психологом, звертайтеся до мене через контакти у профайлі або підберіть фахівців в окремому розділі веб-платформи “Простір Психологів”

                                          Клік на картинці веде на мій профайл з контактами, звертайтесь!

                                          Автор

                                          • Ольга Доманіна

                                            Психолог/ психотерапевт в методі позитивна психотерапія, член Всесвітньої асоціації позитивної та транскультуральної психотерапії (WAPP), членкіня УСП (Українська спілка психотерапевтів), тренер з метафоричних карт, консультант з питань працевлаштування. 10 років допомагала поєднувати крутих спеціалістів з улюбленою роботою через цінності і внутрішню мотивацію 8 років практичний психолог у Києво-Святошинському центрі соціально-психологічної реабілітації населення 6 років психолог-консультант у Національному антарктичному науковому центрі: психологічний відбір в експедицію на Українську антарктичну станцію.

                                            Переглянути мареріали