Ірина Срібна

Психологічні розлади у дітей – це серйозна проблема, яка стає все більш актуальною у наш час.

Статистика свідчить, що кожна четверта дитина стикається з психічними проблемами.

Ці розлади можуть мати різний характер і походження, але в будь-якому випадку вони потребують уваги і лікування.

У даній статті ми розглянемо найбільш поширені психологічні розлади у дітей, їх причини, симптоми та методи лікування.

Причини дитячих психологічних розладів

Дитячі психологічні розлади можуть виникати з різних причин.

Деякі з них є генетичними, тоді як інші можуть бути пов’язані з екологічними, соціальними та культурними чинниками.

• Генетичні причини:
  • Деякі психічні розлади можуть бути спадковими.
  • Якщо один з батьків має певний розлад, то ймовірність того, що його дитина також буде страждати від цього розладу, збільшується.
  • Це може бути пов’язано з аномаліями в генах або відсутністю певних хімічних речовин у мозку.

• Екологічні причини:
  • Такі причини включають травми, які можуть впливати на розвиток мозку, такі як ураження голови, наркотичні речовини, отруєння ртуттю, свинцем та іншими токсинами.
  • Також до цієї категорії можна віднести хвороби, які можуть впливати на психіку, такі як епілепсія.

• Соціальні та культурні причини:
  • Такі причини включають неблагополучні умови в сім’ї, включаючи недостатній догляд за дітьми, насильство, або наявність розлучення батьків.
  • Також до цієї категорії можна віднести культурні фактори, які можуть впливати на розвиток дитини, такі як відсутність відповідного виховання та стимулювання розвитку.

• Інші причини:
  • До цієї категорії можна віднести такі фактори, як стійкий стрес, викликаний небезпечними умовами, або хронічні захворювання, які можуть впливати на фізичне та психічне здоров’я дитини.

Дитяча дислексія

Дислексія – це розлад, який впливає на здатність дитини читати та писати.

Діти з дислексією можуть мати проблеми з розумінням слів та звуків, що є складовими мовлення.

Причини дислексії пов’язані зі змінами у мозку, які здебільшого виникають під час розвитку дитини.

Симптоми дислексії у дітей можуть включати:

• Проблеми з читанням та написанням
• Неспроможність розуміти звуки та слова
• Повільна швидкість читання та недостатня увага до тексту
• Проблеми з розумінням математики та інших наук

Лікування дислексії може включати терапію, яка допомагає дитині розвивати навички читання та письма, а також зниження стану тривоги та стресу.

Також можуть бути призначені спеціальні технології та методи навчання, такі як мульти-сенсорна терапія та навчання з використанням аудіо та візуальних матеріалів.

Дитяча депресія

Депресія у дітей – це психічний розлад, що відображається на емоційному стані дитини та поведінці.

Діти з депресією можуть почуватися пригніченими, невпевненими у собі та мати проблеми зі здатністю до насолоди та радості.

Причини депресії можуть бути різними, включаючи генетичну схильність, емоційний стрес та травматичні події.

Симптоми депресії у дітей можуть включати:

• Пригнічений настрій та нещастя
• Втрата інтересу до звичних діяльностей та ігор
• Проблеми зі сном та їжею
• Невпевненість у собі та негативне ставлення до себе
• Проблеми з увагою та концентрацією
• Самогубство чи ідеї про нього

Лікування депресії може включати терапію, яка допомагає дитині розвивати ефективні стратегії для подолання депресії та зниження ризику рецидиву.

Також можуть бути призначені антидепресанти або інші медикаменти для усунення симптомів.

Гіперактивність зі синдромом дефіциту уваги (СДУ)

Гіперактивність зі синдромом дефіциту уваги (СДУ) – це розлад, який впливає на здатність дитини до уваги та контролю поведінки.

Діти з СДУ можуть бути гіперактивними, неспокійними та не здатними до концентрації на завданні на тривалий час.

Цей розлад може також відображатися на соціальному житті дитини, оскільки вона може мати проблеми із стосунками з однолітками та навчанням.

Симптоми СДУ можуть включати:

• Гіперактивність та нездатність до спокійної поведінки
• Проблеми зі здатністю до уваги та концентрації
• Проблеми зі здатністю до планування та організації
• Невміння до контролю своєї поведінки та імпульсивність

Лікування СДУ може включати психостимулятори, які допомагають покращити здатність до уваги та зосередженості.

Крім того, терапія може допомогти дитині розвивати стратегії для подолання проблем, пов’язаних з СДУ, та вчить контролювати свою поведінку та імпульсивність.

Розлад опозиційно-викличного типу

Розлад опозиційно-непокійного типу – це розлад, який відображається на соціальному та емоційному стані дитини.

Діти з цим розладом можуть мати проблеми з контролем своєї поведінки та емоцій, та можуть демонструвати агресію та протистояння у відносинах з дорослими та однолітками.

Симптоми розладу опозиційно-викличного типу можуть включати:

• Протистояння до вимог та правил
• Агресивна поведінка, включаючи фізичні напади та насильство щодо інших дітей
• Проблеми з увагою та концентрацією
• Проблеми з емоційною регуляцією

Лікування розладу опозиційно-викличного типу може включати психотерапію, яка надає дитині стратегії для контролю своїх емоцій та поведінки, а також сприяє розвитку навичок соціальної взаємодії.

Крім того, деякі діти можуть потребувати лікарської терапії, такої як психостимулятори або антидепресанти.

Розлад аутистичного спектра (РАС)

Розлад аутистичного спектра (РАС) − це розлад, який відображається на соціальних та комунікативних навичках дитини.

Діти з РАС можуть мати проблеми зі спілкуванням, проявом емоцій та взаємодією з оточуючими.

Симптоми РАС можуть включати:

• Проблеми з соціальною взаємодією та комунікацією
• Обмежений круг інтересів та незвичайні ритуали
• Проблеми зі сприйняттям змін та адаптацією до нових ситуацій
• Сильний стереотипний, повторюваний поведінковий шаблон

Лікування РАС зазвичай включає терапію, яка сприяє розвитку соціальних та комунікативних навичок дитини, а також навичок поведінки та адаптації до нових ситуацій.

Лікарське лікування може бути корисним для лікування деяких симптомів, таких як агресивність, гіперактивність та проблеми зі сном.

Розлади депресивного спектру

Розлади депресивного спектру – це група розладів, які відображаються на настрої та емоційному стані дитини.

Діти з розладами депресивного спектру можуть мати проблеми з настроєм, енергією та інтересами.

Симптоми розладів депресивного спектру можуть включати:

• Постійний смуток, пригнічений настрій та втрату насолоди від звичних речей
• Стан втоми та зниження енергії
• Проблеми зі сном, включаючи недостатній сон та надмірну сонливість
• Проблеми зі зосередженістю та здатністю до прийняття рішень
• Відчуття безнадії, безцільності та недооціненості

Лікування розладів депресивного спектру зазвичай включає психотерапію та лікарське лікування.

Психотерапія може включати когнітивно-поведінкову терапію, яка допомагає дитині розуміти свої думки та емоції та розвивати навички стресового управління та соціальної взаємодії.

Лікарське лікування може включати антидепресанти, які можуть допомогти покращити настрій та зменшити симптоми депресії.

Розлади сприйняття

Розлади сприйняття − це група розладів, які відображаються на сприйнятті дитини зовнішнього світу.

Діти з розладами сприйняття можуть мати проблеми з розумінням та інтерпретацією звуків, запахів, текстур та інших стимулів.

• Симптоми розладів сприйняття можуть включати:
• Проблеми зі сприйняттям звуків, включаючи гучні звуки та голоси
• Проблеми зі сприйняттям запахів та інших запахів
• Проблеми зі сприйняттям текстур та інших стимулів
• Проблеми зі сприйняттям рухів та просторової орієнтації

Лікування розладів сприйняття зазвичай включають психотерапію та інші методи, що допомагають дитині навчитися краще сприймати світ навколо себе.

Конкретні методи можуть залежати від типу розладу сприйняття та його важкості.

Розлади уваги та поведінки

Розлади уваги та поведінки − це група розладів, які характеризуються проблемами з увагою, поведінкою та імпульсивністю.

Діти з розладами уваги та поведінки можуть мати проблеми зі зосередженістю та контролем поведінки.

Два найбільш поширених розлади уваги та поведінки у дітей − це розлад дефіциту уваги та гіперактивності (ADHD) та розлад опозиційно-непокірливої поведінки (ODD).

Симптоми розладу дефіциту уваги та гіперактивності можуть включати:

• Проблеми з увагою та зосередженістю
• Гіперактивність та неспокій
• Надмірну імпульсивність та необдуманість рішень

Симптоми розладу опозиційно-непокірливої поведінки можуть включати:

• Часті конфлікти з батьками, вчителями та іншими дітьми
• Високий рівень імпульсивності та неповаги до правил
• Негативне ставлення до авторитетів та інших людей

Лікування розладів уваги та поведінки може включати психотерапію та лікарське лікування.

Психотерапія може включати поведінкову терапію, яка допомагає дитині навчитися краще контролювати свою поведінку та розвивати навички соціальної взаємодії.

Лікарське лікування може включати стимулятори, які допомагають зосередженості та контролювати імпульсивність.

Підсумки

Дитячі психологічні розлади можуть виникати з різних причин, таких як генетичні фактори, соціальні фактори, травми та інші несприятливі умови.

Ці розлади можуть впливати на життя дитини, включаючи її соціальні відносини, навчання та загальний розвиток.

Важливо, щоб батьки та опікуни були уважними до можливих симптомів розладів та зверталися до фахівців для оцінки та лікування.

Також необхідно розуміти, що кожна дитина є унікальною та може потребувати індивідуального підходу до діагностики та лікування.

Методи лікування можуть включати психотерапію, лікарське лікування, родинну терапію та інші методи, що допомагають дитині навчитися краще сприймати світ навколо себе та розвиватися на всіх рівнях.

Отже, важливо не забувати про значення розуміння та лікування дитячих психологічних розладів, щоб допомогти дітям зростати здоровими та щасливими, з повноцінним розвитком та можливостями для майбутнього.

Підбір спеціалістів

У спеціальному розділі веб-платформи можна зручно і швидко підібрати експертів як за одним основним симптомом, скажімо “дитячі психологічні розлади”, так і одразу за кількома, наприклад “порушення психічного розвитку дітей”, “аутизм” і “дитячий психолог” тощо

Універсальний і простий алгоритм “націлювання експертизи“ у Просторі Психологів дозволяє, при потребі чи бажанні, додавати до параметрів відбору і такі атрибути як відчуття, скарги, ціна, спеціальність, метод, стать, мова (автоматично — українська, звісно ж), досвід, стиль, галузі тощо

Інтуїтивно зрозуміла послідовність підбору фахівця на psychology.space здатна забезпечувати 100% взаємовідповідність фахівця і клієнта буквально з першого разу, що, серед іншого:

• неабияк економить час клієнтів на безпосередній пошук потрібного рішення
• позбавляє і клієнтів, і фахівців необхідності витрачати дорогоцінні перші хвилини консультації на достеменне з’ясування взаємовідповідності

Порушення психічного розвитку дітей – це комплекс патологічних станів, які можуть виникнути у дітей у перші роки життя або пізніше, і які проявляються в порушенні розвитку різних аспектів психіки.

Це можуть бути різні захворювання, такі як дитячий аутизм, затримка психічного розвитку, атипові розвиткові порушення та інші.

Ці порушення можуть мати серйозні наслідки для дитини, її родини та суспільства в цілому, і потребують діагностики та лікування.

У цій статті ми розглянемо найбільш поширені порушення психічного розвитку дітей, їх причини, симптоми та методи лікування.

Дитячий аутизм

Дитячий аутизм – це розлад розвитку, який зазвичай проявляється до того, як дитині виповниться 3 роки.

Основними симптомами є порушення соціальної взаємодії, порушення мовлення та обмежений інтерес до предметів та дійсності.

Діти з аутизмом можуть не сприймати інших людей як осіб, з якими можна взаємодіяти, та не бажати спілкуватися з ними.

Причини дитячого аутизму не повністю зрозумілі, але вірогідно, що це генетичний розлад, який поєднується з іншими факторами середовища.

Лікування дитячого аутизму передбачає психотерапію, навчання спілкуванню та соціальним навичкам, а також ліки, які поліпшують симптоми.

Затримка психічного розвитку

Затримка психічного розвитку – це порушення розвитку, яке характеризується відставанням у розвитку моторики, мовлення, пізнавальних та соціальних навичок в порівнянні зі стандартним розвитком для вікової групи дитини.

Причинами затримки психічного розвитку можуть бути генетичні чинники, недоношеність, ураження головного мозку, інфекції та інші фактори.

Симптоми затримки психічного розвитку включають відсутність мовлення від 12 місяців до 2 років, неспроможність контролювати сечові та калові виділення до віку 4-5 років, труднощі зі сприйняттям та засвоєнням інформації, а також затримку в розвитку моторики.

Лікування затримки психічного розвитку полягає в індивідуальному підході та складається з психотерапії, фізіотерапії, занять з мовлення, пізнавальним розвитком та соціальним тренінгом.

У більш серйозних випадках можуть бути призначені ліки, які підтримують функціонування нервової системи.

Атипові розвиткові порушення

Атипові розвиткові порушення – це група порушень, яка об’єднує такі стани, як дислексія, дисграфія, дискалькулія та інші.

Ці порушення впливають на розвиток мовлення, письма, розуміння та обробку числової інформації.

Причинами атипових розвиткових порушень можуть бути генетичні та середовищні чинники, такі як недоношеність, травми головного мозку, інфекції, недостатній розвиток мозку та інші фактори.

Симптоми атипових розвиткових порушень містять труднощі зі збереженням уваги, затримку мовлення, засвоєння письма та чисел, труднощі зі сприйняттям та засвоєнням інформації, проблеми зі спілкуванням та соціальною адаптацією.

Лікування атипових розвиткових порушень полягає в комплексному підході та зазвичай включає фізіотерапію, психотерапію, заняття з мовлення, письма та математики, а також інші види терапії залежно від симптомів та потреб дитини.

Дефіцит уваги з гіперактивністю

Дефіцит уваги з гіперактивністю (ДУГ) – це порушення, яке характеризується труднощами зі збереженням уваги, гіперактивністю та імпульсивністю.

Симптоми ДУГ містять труднощі з увагою та концентрацією, забування, розсіяність, підвищену активність та імпульсивність.

Причини ДУГ не повністю зрозумілі, але вірогідно, що це генетичні та середовищні фактори.

Лікування ДУГ включають психотерапію, зміни стилю життя та навчання, а також ліки, які поліпшують функціонування нервової системи та знижують симптоми.

Депресія

Депресія – це психічний розлад, який виникає в результаті довготривалого стану пригнічення та втрати інтересу до життя.

Діти можуть отримати депресію внаслідок сімейних проблем, стресових ситуацій, втрати близької людини або інших факторів.

Симптоми депресії включають порушення настрою, які проявляються у вигляді сумнівності, почуття вини, безнадії та незацікавленості в житті.

Інші симптоми можуть містити втрату апетиту, зміни сну, втрату інтересу до раніше улюблених занять та інших симптомів.

Лікування депресії в дітей містить психотерапію, зміни стилю життя, медикаментозну терапію та підтримуючі групи.

Лікування депресії у дітей повинно бути індивідуальним та враховувати особливості кожної дитини.

Розлад спектра аутизму

Розлад спектра аутизму (РСА) – це група психічних розладів, які проявляються в порушеннях спілкування та соціальної взаємодії, поведінці та інтересах.

Симптоми РСА містять порушення мовлення та спілкування, обмежений інтерес до предметів та дійсності, повторювану поведінку та інші симптоми.

Причини РСА не повністю зрозумілі, але вірогідно, що це генетичні та середовищні чинники.

Лікування РСА полягає в психотерапії, заняттях зі спілкування та соціальним навчанням, фізіотерапії, а також лікарських засобах, які поліпшують функціонування нервової системи та знижують симптоми.

Підсумки

Порушення психічного розвитку дітей є серйозними станами, які можуть виникнути в результаті різних чинників.

Відсутність діагностики та лікування спричиняє серйозні наслідки для дитини, її родини та суспільства в цілому.

Для попередження та лікування цих станів важливо звертати увагу на поведінку та розвиток дітей від народження та звертатися до фахівців при виявленні ознак порушень розвитку.

Фахівці у Просторі Психологів наголошують, що для більш ефективного попередження та лікування порушень психічного розвитку дітей, важливо взаємодіяти з родиною та забезпечувати доступ до необхідних послуг.

Підбір фахівців

У спеціальному розділі веб-платформи можна зручно і швидко підібрати експертів як за одним основним симптомом, скажімо “порушення розвитку дітей”, так і одразу за кількома, наприклад “дитячі розлади”, “дитячі психологічні симптоми” і “дитячий психолог” тощо

Універсальний і простий алгоритм “націлювання експертизи“ у Просторі Психологів дозволяє, при потребі чи бажанні, додавати до параметрів відбору і такі атрибути як симптоми, відчуття, скарги, ціна, спеціальність, метод, стать, мова (автоматично — українська, звісно ж), досвід, стиль, галузі тощо

Інтуїтивно зрозуміла послідовність підбору фахівця на psychology.space здатна забезпечувати 100% взаємовідповідність фахівця і клієнта буквально з першого разу, що, серед іншого:

• неабияк економить час клієнтів на безпосередній пошук потрібного рішення
• позбавляє і клієнтів, і фахівців необхідності витрачати дорогоцінні перші хвилини консультації на достеменне з’ясування взаємовідповідності

Мутизм – це порушення комунікативних навичок, що характеризується відсутністю мовлення або його обмеженістю.

Мутизм може бути елективним або селективним, залежно від того, які види комунікації порушені.

У цій статті ми детальніше розглянемо обидва типи мутизму та їх причини та наслідки.

Елективний мутизм

Елективний мутизм – це порушення, при якому дитина не бажає говорити або спілкуватися з іншими людьми.

Це може статися з раннього дитинства або під час шкільного віку.

Діти, які страждають від елективного мутизму, можуть мати бажання спілкуватися з близькими людьми, але з іншими людьми вони замкнуті та зніяковілі.

Причини елективного мутизму не досліджені належним чином, але відомо, що це порушення пов’язане зі стресом та тривожністю.

Діти, які страждають від елективного мутизму, зазвичай дуже чутливі до нових ситуацій або соціальних ситуацій, які вимагають від них спілкування.

Такі діти мають страх перед соціальними контактами, оскільки вони не знають, як правильно поводитись у подібних ситуаціях.

Елективний мутизм може бути пов’язаний зі зниженою самооцінкою.

Це може призвести до ще більшої тривожності дитини та погіршення її психологічного стану.

На думку деяких дослідників, елективний мутизм може бути спричинений генетичними чинниками, такими як аутизм та синдром Дауна.

Хоча дослідження щодо цього питання не є вичерпними, вони показують можливий зв’язок між цими порушеннями та елективним мутизмом.

Селективний мутизм

Селективний мутизм – це порушення, при якому дитина може говорити в певних ситуаціях, але не може говорити в інших.

Наприклад, дитина розмовляє з батьками вдома, але не може спілкуватися зі своїми однолітками в школі.

Це порушення може проявитися у дорослому віці, коли людина відмовляється від спілкування в певних соціальних ситуаціях, таких як робота або громадські виступи.

Причини селективного мутизму також пов’язані зі стресом та тривожністю.

Однак, на відміну від елективного мутизму, діти, які страждають від селективного мутизму, можуть мати бажання спілкуватися з іншими людьми в певних ситуаціях, але вони не можуть здійснити цього.

Це пов’язано з низькою самооцінкою, страхом критики та страхом неприйняття соціальної групи.

Селективний мутизм також може бути пов’язаний з деякими фізичними чи психологічними проблемами, такими як порушення слуху, аутизм, синдром Туретта та синдром Дауна.

Діти з цими порушеннями мають проблеми зі сприйняттям та використанням мови, що викликає у них тривогу та страх перед спілкуванням.

Наслідки мутизму

Мутизм спричиняє серйозні наслідки для соціального та емоційного благополуччя дитини.

Діти, які страждають від мутизму, відчувають соціальну ізольованість та неприйняття соціальної групи.

Вони також стикаються з проблемою зниженої самооцінки, тривожністю та депресією. Це впливає на їх успішність у школі та на їх здатність до розвитку соціальних відносин.

Мутизм також впливає на розвиток мовлення та мовних навичок.

Діти, які страждають від мутизму, володіють обмеженим словниковим запасом та складністю використання правильних фраз та граматичних структур.

Це часто призводить до суттєвих проблем з розвитком мовлення та мовних навичок в майбутньому.

Лікування мутизму

Лікування мутизму повинно бути індивідуальним та орієнтованим на певну ситуацію.

Для дітей з елективним мутизмом терапія містить техніки зниження тривожності (глибоке дихання, релаксація та медитація).

Також використовуються методи підтримки соціальної взаємодії та комунікації, такі як групові заняття та тренування зі спілкування.

Лікування селективного мутизму складається з індивідуальної терапії, яка містить психотерапію та поведінкову терапію.

Використовуються методи експозиційної та групової терапії, що допоможуть дитині змінити свої негативні установки та поведінку.

Крім того, для дітей з обома типами мутизму будуть корисними заняття з логопедом.

Логопед-реабілітолог допомагає дитині розвивати мовлення та мовні навички, що сприяє спілкуванню з більшою впевненістю та ефективністю.

У важких випадках може знадобитися медична допомога, така як призначення ліків для зниження тривожності та стресу.

Однак, важливо враховувати, що ліки не є панацеєю для лікування мутизму, тому мають бути використані лише за рекомендацією лікаря.

Мутизм – це серйозне порушення, яке впливає на соціальний та емоційний добробут дитини.

Елективний мутизм та селективний мутизм – це два типи порушення, які мають різні причини та симптоми.

Експерти у Просторі Психологів наполягають, що лікування мутизму повинно бути індивідуальним та орієнтованим на конкретну ситуацію.

Зважаючи на важкість цього порушення, родини та педагоги повинні підтримувати дітей та надавати їм допомогу у розвитку соціальної взаємодії та мовлення.

Підбір психологів

У спеціальному розділі веб-платформи можна зручно і швидко підібрати експертів як за одним основним симптомом, скажімо “дитячий мутизм”, так і одразу за кількома, наприклад “дитячі психологічні симптоми”, “психіка дитини” і “дитячі розлади” тощо

Універсальний і простий алгоритм “націлювання експертизи” у Просторі Психологів дозволяє, при потребі чи бажанні, додавати до параметрів відбору і такі атрибути як відчуття, скарги, ціна, спеціальність, метод, стать, мова (автоматично — українська, звісно ж), досвід, стиль, галузі тощо

Інтуїтивно зрозуміла послідовність підбору фахівця на psychology.space здатна забезпечувати 100% взаємовідповідність фахівця і клієнта буквально з першого разу, що, серед іншого:

• неабияк економить час клієнтів на безпосередній пошук потрібного рішення
• позбавляє і клієнтів, і фахівців необхідності витрачати дорогоцінні перші хвилини консультації на достеменне з’ясування взаємовідповідності

Олігофренія – це порушення розумових функцій, яке характеризується низьким рівнем інтелектуального розвитку.

Олігофренія може виникати як в результаті генетичних вад, так і внаслідок отриманих ушкоджень мозку.

Це становить значні проблеми для людей, що страждають від цього порушення, а також для їхніх батьків та опікунів. У цій статті ми розглянемо причини, симптоми та лікування олігофренії.

Причини олігофренії

Олігофренія може виникати з різних причин. Найбільш поширеними є генетичні вади, такі як синдром Дауна, фенілкетонурія, туберозний склероз та інші.

Такі порушення зазвичай з’являються з народження, на жаль, їх неможливо вилікувати повністю.

Олігофренія виникає в результаті ушкоджень мозку, що можуть бути спричинені внаслідок травми, інфекцій, отруєння або інших факторів.

Ці ушкодження можуть впливати на різні частини мозку, що призводить до різних ступенів порушення розумових функцій.

Симптоми олігофренії

Олігофренія виявляється в різних симптомах, що залежать від ступеня порушення розумових функцій.

Найбільш загальним симптомом є низький рівень інтелектуального розвитку.

Люди з олігофренією зазвичай мають значно менший IQ, ніж люди без цього порушення.

Окрім того, вони зазвичай мають проблеми з мовою, розумінням та запам’ятовуванням інформації.

У деяких випадках олігофренія призводить до поведінкових проблем, таких як агресія, гіперактивність, неврівноваженість та інші.

Ці проблеми ставлять під загрозу безпеку самої людини з олігофренією та інших людей, з якими вона стикається.

Лікування олігофренії

На жаль, олігофренію неможливо цілковито вилікувати, але деякі симптоми можуть бути поліпшені або контрольовані.

Лікування олігофренії зазвичай залежить від причини порушення розумових функцій та віку людини.

У випадку генетичних порушень, таких як синдром Дауна, фенілкетонурія та інші, застосовуються спеціальні дієти та медикаменти, що допомагають контролювати симптоми.

У випадку ушкоджень мозку, рекомендується фізіотерапія, логопедія, психологічна підтримка та інші методи лікування.

Важливо також враховувати потреби людей з олігофренією та забезпечувати їм належну підтримку та догляд.

Це може включати спеціальну освіту, професійну реабілітацію та інші соціальні послуги.

Опікунство та догляд за людьми з олігофренією можуть бути складними та вимагати багато зусиль, але вони є важливими для того, щоб забезпечити їхнє благополуччя та життєві можливості.

Подальші дослідження

Олігофренія – це складне та багатогранне порушення, яке потребує детального вивчення та розвитку нових методів лікування.

Важливо продовжувати дослідження у цій сфері, щоб краще зрозуміти причини та механізми розвитку олігофренії, а також розробити ефективніші методи лікування.

Одним з напрямків досліджень є генетичні дослідження, що дозволяють з’ясувати роль конкретних генів у розвитку олігофренії та розробити нові методи лікування.

Дослідження мозку також можуть допомогти виявити механізми розвитку порушень розумових функцій та знайти нові методи лікування.

Окрім того, важливо забезпечувати соціальну підтримку та допомогу людям з олігофренією та їхнім сім’ям.

Це може включати розвиток спеціальних програм та послуг, які допоможуть забезпечити належну освіту, реабілітацію та інші види підтримки.

Лікування олігофренії зазвичай залежить від причини порушення розумових функцій та віку людини.

Важливо забезпечувати належну підтримку та догляд за людьми з олігофренією, щоб забезпечити їхнє благополуччя та життєві можливості.

Подальші дослідження в сфері олігофренії можуть допомогти краще зрозуміти причини та механізми розвитку порушення, а також розробити ефективніші методи лікування.

Важливо забезпечувати соціальну підтримку та допомогу людям з олігофренією та їхнім сім’ям, щоб вони могли отримувати необхідну допомогу та підтримку на всіх етапах життя.

Зміна уявлень про людей з олігофренією та розвиток соціальної підтримки для них може допомогти зменшити соціальну відчуженість та покращити їхнє життя.

Крім того, подальші дослідження у сфері олігофренії можуть допомогти знайти нові методи лікування та підтримки, що забезпечать кращі результати для людей з цим порушенням.

У світі, де все більше людей стикається з різними формами порушень розумових функцій, з точки зору фахівців у Просторі Психологів — важливо забезпечувати належне ставлення до цих людей та їхніх прав.

Розвиток науки та соціальної підтримки може допомогти зменшити соціальну відчуженість та покращити життя людей з олігофренією та їхніх сімей.

Узагалі, олігофренія є складним та багатогранним порушенням, яке вимагає уваги та належного підходу до лікування та підтримки.

Найважливіше – це забезпечити людям з олігофренією належне ставлення, підтримку та допомогу, щоб вони могли отримувати належну медичну допомогу, освіту, розвиток та можливість жити повноцінним життям на рівні з іншими людьми.

Підбір спеціалістів

У спеціальному розділі веб-платформи можна зручно і швидко підібрати експертів як за одним основним симптомом, скажімо “олігофренія”, так і одразу за кількома, наприклад “дитячі психічні розлади”, “аутизм” і “порушення дитячого психічного розвитку” тощо

Універсальний і простий алгоритм “націлювання експертизи” у Просторі Психологів дозволяє, при потребі чи бажанні, додавати до параметрів відбору і такі атрибути як відчуття, скарги, ціна, спеціальність, метод, стать, мова (автоматично — українська, звісно ж), досвід, стиль, галузі тощо

Інтуїтивно зрозуміла послідовність підбору фахівця на psychology.space здатна забезпечувати 100% взаємовідповідність фахівця і клієнта буквально з першого разу, що, серед іншого:

• неабияк економить час клієнтів на безпосередній пошук потрібного рішення
• позбавляє і клієнтів, і фахівців необхідності витрачати дорогоцінні перші хвилини консультації на достеменне з’ясування взаємовідповідності

Аутизм у дітей – це розлад розвитку мозку, який впливає на сприйняття світу і соціальні взаємодії.

Цей стан може проявлятися у дитинстві та супроводжувати людину протягом усього життя.

У цій статті ми розглянемо причини, симптоми та методи лікування аутизму.

Недавні дослідження показують, що сприяння включенню дітей з аутизмом в різні аспекти життя та створення більш дружнього середовища може покращити якість їхнього життя.

Ініціативи, такі як програми підтримки спільнот, привітальні місця та доступ до навчання та роботи, можуть допомогти людям з аутизмом у подоланні перешкод та розвитку.

Причини дитячого аутизму

Причини аутизму залишаються невідомими, але науковці вважають, що це може бути спричинене поєднанням генетичних та середовищних факторів.

Наприклад, деякі гени, що відповідають за розвиток мозку, можуть бути змінені або пошкоджені, що призводить до аутизму.

Середовищні фактори, які впливають на розвиток аутизму, включають інфекції, токсичні речовини та стрес під час вагітності.

Науковці також вивчають можливі зв’язки між аутизмом та іншими факторами, такими як вакцинація, але дослідження не підтверджують наявність зв’язку між аутизмом та вакцинацією.

Симптоми аутизму

Симптоми аутизму можуть варіюватися в залежності від ступеня тяжкості стану та містять проблеми зі сприйняттям соціальних сигналів, мовленням, стійкістю до рутини, інтенсивністю зацікавленості та сенсорні проблеми.

Основні симптоми аутизму включають:

1. Соціальні взаємодії.
   • Діти з аутизмом мають проблеми зі сприйняттям соціальних сигналів, таких як жести, міміка та інтонація.
   • Це призводить до проблем у встановленні соціальних контактів та взаємодії з іншими людьми.
2. Комунікація.
   • Діти з аутизмом можуть мати проблеми з мовленням, сприйняттям мовлення та невербальними проявами комунікації, що може зробити процес спілкування важким та неефективним.
3. Стійкість до рутини.
   • Діти з аутизмом бувають надто прикріплені до рутинних занять та уникають змін.
4. Інтенсивна зацікавленість.
   • Люди з аутизмом можуть мати інтенсивну зацікавленість в певних областях, таких як наука, мистецтво, музика тощо.
5. Сенсорні проблеми.
   • Люди з аутизмом зазвичай мають проблеми зі сприйняттям сенсорної інформації, такої як звук, запах, дотик тощо.

Для діагностики аутизму лікарі використовують різні методи, включаючи анкети для батьків, спостереження та оцінку розвитку.

Лікування аутизму

На жаль, не існує жодної однієї “чарівної пігулки” для лікування аутизму.

Лікування аутизму зазвичай включає комбінацію різних методів, таких як медикаментозна та психологічна терапія, а також терапія мовлення.

Медикаментозна терапія призначена для лікування супутніх захворювань, таких як тривожність, депресія та гіперактивність.

Проте, важливо зазначити, що медикаментозна терапія не може вилікувати сам аутизм.

Психологічна терапія може допомогти людям з аутизмом розуміти та керувати своїми емоціями, вдосконалювати соціальні навички та управляти стресом.

Це може включати індивідуальну терапію з психологом або групову терапію з іншими людьми з аутизмом.

Терапія мовлення допомагає дітям з аутизмом вдосконалювати комунікативні навички.

Це може включати індивідуальну терапію з логопедом або групову терапію зі співрозмовниками.

Окрім того, можуть використовуватись інші методи лікування, такі як терапія мистецтвом, музична та фізична терапія.

Ці методи допомагають вдосконалювати координацію рухів та емоційний стан.

Основною метою лікування аутизму є поліпшення якості життя дитини з аутизмом.

Це може включати покращення соціальної взаємодії, комунікації та психічного здоров’я.

Розуміння аутизму та підтримка інклюзивних програм та тренінгів можуть допомогти людям з аутизмом розвиватися та покращувати якість життя.

Також, користуючись альтернативними методами комунікації, такими як жестова мова, піктограми та інші технології допомоги, можна поліпшити комунікацію з людьми з аутизмом.

Люди з аутизмом можуть мати незвичайні інтереси та поведінку, але це не повинно бути причиною для стигматизації чи дискримінації. Натомість слід зосередитись на знаннях та розумінні різноманітності та прийнятті людей з аутизмом як частини нашого різноманітного суспільства.

Одним з головних викликів при лікуванні аутизму є те, що кожна людина з аутизмом є унікальною та має свої потреби.

Тому, індивідуальний підхід до лікування є дуже важливим для успішного лікування.

Більшість людей з аутизмом можуть прожити повноцінне життя з підтримкою рідних, друзів, фахівців і громади.

Аутизм є складним станом, який впливає на сприйняття світу та соціальні взаємодії.

Експерти у Просторі Психологів рекомендують для лікування аутизму комбінацію різних методів, таких як медикаментозна терапія, терапія мовлення та психологічна терапія, з метою поліпшення якості життя дитини із аутизмом.

Індивідуальний підхід до лікування є дуже важливим для успішного лікування, а сприяння включенню людей з аутизмом в різні аспекти життя може покращити їхню якість життя та допомогти їм у подоланні перешкод.

Підбір фахівців

У спеціальному розділі веб-платформи можна зручно і швидко підібрати експертів як за одним основним симптомом, скажімо “дитячий аутизм”, так і одразу за кількома, наприклад “дитячі розлади”, “дитячі психологічні симптоми” і “мала психіатрія” тощо

Універсальний і простий алгоритм “націлювання експертизи“ у Просторі Психологів дозволяє, при потребі чи бажанні, додавати до параметрів відбору і такі атрибути як відчуття, скарги, ціна, спеціальність, метод, стать, мова (автоматично — українська, звісно ж), досвід, стиль, галузі тощо

Інтуїтивно зрозуміла послідовність підбору фахівця на psychology.space здатна забезпечувати 100% взаємовідповідність фахівця і клієнта буквально з першого разу, що, серед іншого:

• неабияк економить час клієнтів на безпосередній пошук потрібного рішення
• позбавляє і клієнтів, і фахівців необхідності витрачати дорогоцінні перші хвилини консультації на достеменне з’ясування взаємовідповідності

Заїкання — це розлад мовлення, який характеризується повторенням звуків, складів або слів; подовження звуків; перериванням мовлення.

Людина, яка заїкається точно знає, що хотіла б сказати, але має проблеми з нормальною промовою.

Ці порушення мовлення можуть супроводжуватися такими фізичними проявами як швидке кліпання очей або тремор губ.

Заїкання може ускладнювати спілкування з іншими людьми і часто впливає на якість життя людини та її міжособистісні відносини.

Заїкання також може негативно вплинути на ефективність роботи, щоденної комунікації.

Симптоми заїкання можуть істотно змінюватися протягом дня.

Загалом, виступ на публіці чи розмова по телефону може посилити заїкання людини, тоді як спів, читання або розмова в унісон можуть тимчасово зменшити заїкання.

Заїкання іноді ще називають неплавним мовленням.

Хто заїкається?

Заїкання вражає людей будь-якого віку.

Найчастіше це трапляється у дітей у віці від 2 до 6 років, коли вони розвивають свої мовні навички.

Приблизно від 5 до 10 відсотків усіх дітей заїкаються протягом певного періоду свого життя, що триває від кількох тижнів до кількох років.

Хлопчики в 2-3 рази частіше заїкаються ніж дівчата і в міру дорослішання ця статева різниця збільшується.

Хлопчиків, які продовжують заїкатися, в три-чотири рази більше ніж дівчаток.

Більшість дітей переростають заїкання.

Приблизно 75 відсотків дітей одужують від заїкання. У решти дітей заїкання може зберігатися як розлад спілкування протягом усього життя.

Як твориться мовлення?

Ми вимовляємо звуки мови за допомогою серії точно скоординованих м’язових рухів, що включають дихання, фонацію (вироблення голосу) і артикуляцію (рухи горла, піднебіння, язика та губ). Рухи м’язів контролюються мозком і нашими органами слуху та дотику.

Які причини і види заїкання?

Точні механізми, які викликають заїкання досі не зрозумілі. Зазвичай заїкання поділяють на два типи: розвинуте і нейрогенне.

Заїкання в розвитку

Заїкання в розвитку виникає у маленьких дітей, коли вони ще освоюють мовні та мовні навички. Це найпоширеніша форма заїкання.

Декотрі вчені та клініцисти схиляються до того, що заїкання в розвитку виникає коли дитячі мовні та мовні здібності не в змозі задовольнити словесні потреби дитини.

Більшість же вчених вважає, що таке заїкання виникає внаслідок складної взаємодії багатьох факторів.

Недавні дослідження зображень мозку показали стійкі відмінності в тих, хто заїкається порівняно з однолітками, які не заїкаються. Починаючи з 2010 р.

Дослідники з Національного інституту глухоти та інших комунікаційних розладів (NIDCD) ідентифікували чотири різні гени, в яких мутації пов’язані із заїканням.

Нейрогенне заїкання

Нейрогенне заїкання може виникнути після інсульту, черепно-мозкової травми або іншого виду травми мозку.

При нейрогенному заїканні мозок відчуває труднощі з координацією різних відділів мозку, які беруть участь у мовленні, що призводить до проблем із чітким, плавним мовленням.

Колись вважалося, що все заїкання є психогенним, спричиненим емоційною травмою, але сьогодні ми знаємо, що психогенне заїкання зустрічається рідко.

Діагностика заїкання

Зазвичай заїкання діагностує логопед – лікар, який навчений тестувати та лікувати людей із розладами голосу, мови та мовлення.

Лікар-дефектолог розгляне низку факторів, у тому числі історію хвороби дитини (наприклад, коли заїкання було помічено вперше та за яких обставин), аналіз заїкаючої поведінки дитини та оцінку мовних і мовленнєвих здібностей дитини, а також вплив заїкання на її життя.

Оцінюючи маленьку дитину на предмет заїкання, логопед намагатиметься визначити чи ймовірно, що дитина продовжить свою поведінку заїкання чи переросте її.

Щоб визначити цю різницю, логопед враховує такі фактори, як історія заїкання в сім’ї, чи тривало заїкання дитини 6 місяців або довше, і чи є у дитини інші проблеми з мовленням або мовою.

Як лікується заїкання?

Хоча на даний момент немає ліків від заїкання, проте існують різні методи лікування.

Характер лікування буде різним залежно від віку людини, цілей спілкування та інших факторів.

Якщо ви або ваша дитина заїкається, важливо попрацювати з логопедом, щоб визначити найкращі варіанти лікування.

Терапія для дітей

Для дуже маленьких дітей раннє лікування може запобігти тому, щоб заїкання не стало проблемою на все життя.

Певні стратегії можуть допомогти дітям навчитися покращувати плавність мовлення, одночасно розвиваючи позитивне ставлення до спілкування.

Фахівці з охорони здоров’я зазвичай рекомендують обстежити дитину, якщо вона заїкається протягом 3-6 місяців, проявляє поведінку пов’язану із заїканням або має сімейну історію заїкання чи пов’язаних з ним розладів спілкування.

Деякі дослідники рекомендують оглядати дитину кожні 3 місяці щоб визначити, посилюється чи зменшується заїкання.

Лікування часто передбачає навчання батьків способам підтримки вільного мовлення їхньої дитини.

Батькам рекомендується:

• Забезпечте спокійну домашню обстановку, яка дає дитині багато можливостей говорити. Сюди входить виділення часу для розмови один з одним, особливо коли дитина схвильована і хоче багато чого сказати.

• Уважно слухайте коли дитина говорить і зосередьтеся на змісті повідомлення, не робіть зауважень, не перебивайте дитину.

• Говоріть трохи повільно та розслаблено. Це може допомогти зменшити тиск рамок часу, який може відчувати дитина.

• Відверто й чесно поговоріть із дитиною про заїкання якщо вона підніме цю тему. Дайте дитині зрозуміти, що це нормально якщо стаються певні заминки в мові.

Багато сучасних методів лікування підлітків і дорослих, котрі заїкаються спрямовані на те, щоб допомогти їм навчитися мінімізувати заїкання під час розмови, наприклад, говорити повільніше, регулювати дихання або поступово переходити від односкладових відповідей до довших слів і складніших речень.

Більшість із цих методів лікування також допомагають усунути тривогу яку людина може відчувати в певних розмовних ситуаціях.

Медикаментозна терапія заїкання

Поки що не існує спеціальних медикаментів для лікування заїкання.

Однак, деякі препарати, схвалені для лікування інших проблем зі здоров’ям, таких як епілепсія, тривожність або депресія використовувалися для лікування заїкання.

Ці препарати часто мають побічні ефекти, через які їх важко використовувати протягом тривалого періоду часу.

Електронні пристрої

Декотрі люди, що заїкаються використовують електронні пристрої для контролю плавності мовлення.

Наприклад, один тип пристрою вставляється у слуховий прохід, подібно до слухового апарату, і цифровим способом відтворює у вусі дещо змінену версію голосу користувача, щоб звучало так ніби він або вона говорить в унісон з іншою людиною.

У певних випадках такі електронні пристрої можуть допомогти покращити вільне мовлення за відносно короткий період часу.

Необхідні додаткові дослідження щоб визначити як довго можуть тривати такі ефекти та чи можуть люди легко використовувати ці пристрої і отримувати від них користь у реальних ситуаціях.

З цих причин дослідники продовжують вивчати довгострокову ефективність цих пристроїв.

Які дослідження проводяться щодо заїкання?

Дослідники в усьому світі шукають шляхи покращення раннього виявлення та лікування заїкання і визначення його причин.

Наприклад, вчені працювали над виявленням можливих генів відповідальних за заїкання, які, як правило, є сімейними.

Наразі вчені NIDCD ідентифікували варіанти чотирьох таких генів, які пояснюють деякі випадки заїкання у всьому світі, включаючи Сполучені Штати та Європу.

Усі ці гени кодують білки, які спрямовують рух всередині клітини, забезпечуючи те, щоб різні клітинні компоненти потрапляли в належне місце всередині клітини.

Такі дефіцити клітинного обміну є нещодавно визнаною причиною багатьох неврологічних розладів.

Зараз дослідники вивчають як цей дефект у клітинному обміні призводить до певного дефіциту вільного мовлення.

Дослідники також працюють над тим, щоб допомогти логопедам визначити які діти, швидше за все, переростуть своє заїкання, а які діти ризикують продовжувати заїкатися у дорослому віці.

Крім того дослідники вивчають способи виявлення груп осіб, які демонструють подібні моделі заїкання та поведінку, які можуть бути пов’язані зі спільною причиною.

Вчені використовують інструменти візуалізації мозку, такі як ПЕТ (позитронно-емісійна томографія) і функціональна МРТ (магнітно-резонансна томографія), щоб досліджувати мозкову діяльність людей, які заїкаються.

Також використовують візуалізацію мозку для вивчення структури мозку та функціональних змін, які відбуваються в дитинстві, що відрізняє дітей які продовжують заїкатися від тих, хто одужує від заїкання.

Візуалізація мозку може використовуватися в майбутньому як спосіб лікування людей, які заїкаються.

Дослідники вивчають, чи можуть пацієнти-добровольці навчитися розпізнавати за допомогою комп’ютерної програми певні моделі мовлення, які пов’язані із заїканням та уникати використання цих моделей під час розмови.

Підбір спеціалістів

У спеціальному розділі веб-платформи можна зручно і швидко підібрати експертів як за одним основним симптомом, скажімо “заїкання”, так і одразу за кількома, наприклад “порушення мовлення”, “логопед” і “дитячі психологічні симптоми” тощо

Універсальний і простий алгоритм “націлювання експертизи” у Просторі Психологів дозволяє, при потребі чи бажанні, додавати до параметрів відбору і такі атрибути як відчуття, скарги, ціна, спеціальність, метод, стать, мова (автоматично — українська, звісно ж), досвід, стиль, галузі тощо

Інтуїтивно зрозуміла послідовність підбору фахівця на psychology.space здатна забезпечувати 100% взаємовідповідність фахівця і клієнта буквально з першого разу, що, серед іншого:

• неабияк економить час клієнтів на безпосередній пошук потрібного рішення
• позбавляє і клієнтів, і фахівців необхідності витрачати дорогоцінні перші хвилини консультації на достеменне з’ясування взаємовідповідності