ЯК ПРОЯВ ЕМОЦІЙ ВПЛИВАЄ ПРИ СТРЕСІ?
Ви – плачете?
Знаєте, що я кажу клієнту, коли дізнаюся, що людина може плакати – і плаче? «Ви – щасливчик».
Та ми ж уже наче всі знаємо, що плакати не стидно?
Чи, може, таки не всі?
Чи може, на сльози – блок з дитинства:
«що ти нюні розпустила», «припини скиглити!» і оте хрестоматійне «хлопчики не плачуть»?
Так от.
Сльози – найкращі природні ліки нашого організму. Вони – перша допомога при знятті стресу.
Що таке стрес?
Це – активація однієї з двох частин нашої вегетативної нервової системи (вона відповідає за все, що робиться у нашому організмі)
Та частина називається симпатична нервової системи, і «симпатична» – це не про її, тої системи, красу))
Це – адреналіновий стан напруження, готовності до відсічі.
Сльози його відключають, перемикаючи тіло у режим розслаблення, коли потреба в отій готовності пройшла.
Вмикається інша частина – парасимпатична нервова система. Система заспокоєння.
А чого б ви думали, діти плачуть? Звісно, щоб привернути увагу батьків (маленькі діти, та і не зовсім маленькі) – але от не тільки.
Щоб заспокоїтися, зняти напругу. Так-то.
І хлопчикам, що «не повинні плакати», штучно блокують отой вроджений механізм регуляції. Нам усім – тим шеймленням за плач.
Тим «припини нюні!»
ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ, КОЛИ ЕМОЦІЇ ПРИДУШУВАТИ, А ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД СТРЕСУ НАСИЛЬНО БЛОКУВАТИ?
Стрес затримується в тілі. Адреналін робить свою, на цей момент вже непотрібну, ба навіть шкідливу роботу.
Скажу, сильно не зупиняючись на нейрофізіології: тому чоловіки, в яких плач табуйований – в рази частіші жертви інфарктів.
Сльози вивільняють у кров окситоцин – гормон любові, той, котрий про обнімашки, про почуття до коханої людини, гормон материнства, і ендорфіни – природні опіати, гормони щастя.
Плач – це первинне звільнення для тіла.
Це – оброблення емоцій та випускання фізичної напруги в тілі після травматичної події або стресу.
Ви ж знаєте – після значного напруження, коли прийшла радість – ми теж плачемо!
Отой «ком у горлі» – це намагання нашого тіла відновити баланс.
Після плачу ми почуваємося спокійніше, розслабленіше, полегшено та часом навіть наче сонно.
Наша культура вважає плач мало не ганебним, чимось таким, що ми повинні придушувати і приховувати.
Що найперше говорить людина тому, хто поруч, коли починає плакати? «Вибач…»
Чому?
Та бо а що говорить інший, коли хтось плаче в його присутності? «Ну, ну, досить вже, не плач».
Або ще – «та нема за чим плакати!»
Іншим – дискомфортно бути з тим, хто плаче.
А той, хто плаче, немов наперед вибачається за вчинений дискомфорт.
Щасливчики, яким повезло! Дозвольте собі плакати!
А всі інші, слухайте сюди.
Якщо хтось плаче перед вами, нічого не кажіть. І особливо – ну перестань.
Ну заспокойся.
Ці слова ще нікому не помагали заспокоїтися. Вони – так, можуть штучно перервати той стан, який необхідний людині, щоб організм звільнився від напруги, і це не є ані добре, ані здорово. Людина насильно може зменшити ВАШ дискомфорт. Вам лише того і треба?
Чи ви таки хочете допомогти, розділити з людиною її біль?
Просто побудьте поруч.
Взагалі оте «просто побути поруч» – найуніверсальніша порада, як допомогти комусь, хто в стресі, в горі, в будь-яких тяжких станах.
Не треба нічого казати.
Ані – перестань, ані – ну що ти переживаєш, ані – це пройде, ані – а зате, ані – а подивися як в когось.
Нічого!!!!
Крім чарівних слів для кожного з нас.
Я тут. Я з тобою. Зробити тобі чайочку?..
Оце БУТИ ПОРУЧ – неймовірний дар однієї людини для іншої…
Гарне було б закінчення, але я от ще про одне.
Ті залізні леді та «стійкі олов‘яні солдатики» (не з власного вибору, дорогі мої дівчата…), часто плачуть при перегляді сентиментальних сцен у фільмах. Тут наче ті наші сльози легалізовані. Тут дозволяється.
Наше бідне, зістресоване, сковане мільйонами «не можна» і «ти повинна» установок, тіло шукає собі легальні шляхи втечі від усіх тих наказів в голові, легальний дозвіл собі на видих, заспокоєння.
Парадоксально – від тих сліз ми отримуємо радість: оті гормони-природні опіати, гормони радості і любові.
Ви також плачете, коли дивитеся фільми? Ви взагалі – плачете?
ПС. І ще є в мене «дозвіл» для сліз – часом, коли слухаю клієнтів. Це так.
