Придушення емоцій

Придушення емоцій, відчуттів, бажань як причина психологічних проблем

ЯК ПРОЯВ ЕМОЦІЙ ВПЛИВАЄ ПРИ СТРЕСІ?

Ви – плачете?

Знаєте, що я кажу клієнту, коли дізнаюся, що людина може плакати – і плаче? «Ви – щасливчик».

Та ми ж уже наче всі знаємо, що плакати не стидно?

Чи, може, таки не всі?

Чи може, на сльози – блок з дитинства:

«що ти нюні розпустила», «припини скиглити!» і оте хрестоматійне «хлопчики не плачуть»?

Так от.

Сльози – найкращі природні ліки нашого організму. Вони – перша допомога при знятті стресу.

Що таке стрес?

Це – активація однієї з двох частин нашої вегетативної нервової системи (вона відповідає за все, що робиться у нашому організмі)

Та частина називається симпатична нервової системи, і «симпатична» – це не про її, тої системи, красу))

Це – адреналіновий стан напруження, готовності до відсічі.

Сльози його відключають, перемикаючи тіло у режим розслаблення, коли потреба в отій готовності пройшла.

Вмикається інша частина – парасимпатична нервова система. Система заспокоєння.

А чого б ви думали, діти плачуть? Звісно, щоб привернути увагу батьків (маленькі діти, та і не зовсім маленькі) – але от не тільки.

Щоб заспокоїтися, зняти напругу. Так-то.

І хлопчикам, що «не повинні плакати», штучно блокують отой вроджений механізм регуляції. Нам усім – тим шеймленням за плач.

Тим «припини нюні!»

ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ, КОЛИ ЕМОЦІЇ ПРИДУШУВАТИ, А ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД СТРЕСУ НАСИЛЬНО БЛОКУВАТИ?

Стрес затримується в тілі. Адреналін робить свою, на цей момент вже непотрібну, ба навіть шкідливу роботу.

Скажу, сильно не зупиняючись на нейрофізіології: тому чоловіки, в яких плач табуйований – в рази частіші жертви інфарктів.

Сльози вивільняють у кров окситоцин – гормон любові, той, котрий про обнімашки, про почуття до коханої людини, гормон материнства, і ендорфіни – природні опіати, гормони щастя.

Плач – це первинне звільнення для тіла.

Це – оброблення емоцій та випускання фізичної напруги в тілі після травматичної події або стресу.

Ви ж знаєте – після значного напруження, коли прийшла радість – ми теж плачемо!

Отой «ком у горлі» – це намагання нашого тіла відновити баланс.

Після плачу ми почуваємося спокійніше, розслабленіше, полегшено та часом навіть наче сонно.

Наша культура вважає плач мало не ганебним, чимось таким, що ми повинні придушувати і приховувати.

Що найперше говорить людина тому, хто поруч, коли починає плакати? «Вибач…»

Чому?

Та бо а що говорить інший, коли хтось плаче в його присутності? «Ну, ну, досить вже, не плач».

Або ще – «та нема за чим плакати!»

Іншим – дискомфортно бути з тим, хто плаче.

А той, хто плаче, немов наперед вибачається за вчинений дискомфорт.

Щасливчики, яким повезло! Дозвольте собі плакати!

А всі інші, слухайте сюди.

Якщо хтось плаче перед вами, нічого не кажіть. І особливо – ну перестань.

Ну заспокойся.

Ці слова ще нікому не помагали заспокоїтися. Вони – так, можуть штучно перервати той стан, який необхідний людині, щоб організм звільнився від напруги, і це не є ані добре, ані здорово. Людина насильно може зменшити ВАШ дискомфорт. Вам лише того і треба?

Чи ви таки хочете допомогти, розділити з людиною її біль?

Просто побудьте поруч.

Взагалі оте «просто побути поруч» – найуніверсальніша порада, як допомогти комусь, хто в стресі, в горі, в будь-яких тяжких станах.

Не треба нічого казати.

Ані – перестань, ані – ну що ти переживаєш, ані – це пройде, ані – а зате, ані – а подивися як в когось.

Нічого!!!!

Крім чарівних слів для кожного з нас.

Я тут. Я з тобою. Зробити тобі чайочку?..

Оце БУТИ ПОРУЧ – неймовірний дар однієї людини для іншої…

Гарне було б закінчення, але я от ще про одне.

Ті залізні леді та «стійкі олов‘яні солдатики» (не з власного вибору, дорогі мої дівчата…), часто плачуть при перегляді сентиментальних сцен у фільмах. Тут наче ті наші сльози легалізовані. Тут дозволяється.

Наше бідне, зістресоване, сковане мільйонами «не можна» і «ти повинна» установок, тіло шукає собі легальні шляхи втечі від усіх тих наказів в голові, легальний дозвіл собі на видих, заспокоєння.

Парадоксально – від тих сліз ми отримуємо радість: оті гормони-природні опіати, гормони радості і любові.

Ви також плачете, коли дивитеся фільми? Ви взагалі – плачете?

ПС. І ще є в мене «дозвіл» для сліз – часом, коли слухаю клієнтів. Це так.

Автор