Простір Психологів

Людина завжди була цікавою і загадковою істотою. Її можливості та здібності безмежні.

Однією з таких потужних сил, що притаманна людській природі, є екзальтація – стан високої емоційної й фізичної підвищеної активності, яка дозволяє нам досягати неймовірних речей та перевершувати власні очікування.

В цій статті ми розглянемо природу екзальтації, її роль у досягненні успіху та розвитку ідеї її використання в різних сферах життя.

Екзальтація – це стан, коли ми занурюємося в справу, проєкт або діяльність з такою самобутністю та запалом, що все навколо здається неіснуючим.

Це сильний струм енергії, який сприяє підвищеній продуктивності, творчості та результативності.

Характерними ознаками екзальтації є стан поглиненості, ентузіазму, високий рівень концентрації та емоційного залучення.

Роль екзальтації у досягненні успіху

Роль екзальтації у досягненні успіху неможливо недооцінити. Екзальтація допомагає нам пробудити наш потенціал, підвищити продуктивність та досягти високих результатів у різних сферах життя.

Ось деякі ключові аспекти, що пояснюють роль екзальтації у досягненні успіху:

1. Підвищена мотивація
   • Екзальтація має великий вплив на мотивацію.
   • Коли людина занурюється в справу, яка нас захоплює та викликає справжній запал, ми маємо більшу внутрішню мотивацію досягти успіху.
   • Екзальтація підсилює пристрасність та ентузіазм, що робить людей більш наполегливими та цілеспрямованими.
2. Підвищена продуктивність
   • У стані екзальтації, продуктивність значно зростає.
   • Люди стають більш зосередженими, краще зосереджуються на завданні та здатні до високоякісної роботи.
   • Енергія, яка отримується від екзальтації, дозволяє зробити більше за короткий час і досягти значних результатів.
3. Розвиток творчості
   • Екзальтація є плодотворним ґрунтом для розвитку творчості.
   • В екзальтованому стані, мозок працює на повну потужність, відкриваючи нові ідеї та рішення.
   • Екзальтація допомагає думати ширше, знаходити нетрадиційні підходи та створювати інноваційні рішення, що сприяє особистому та професійному розвитку.
4. Перевищення очікувань
   • Екзальтація дозволяє перевищувати власні очікування та обмеження.
   • У стані екзальтації, люди знаходяться в зоні комфорту, де можуть досягати високих результатів, що здається неможливим в звичайних умовах.
   • Екзальтація надає впевненість у своїх можливостях та розширює межі досягнення.
5. Радість та задоволення
   • Екзальтація приносить радість та задоволення від дій та досягнень.
   • В стані екзальтації люди відчувають справжнє щастя та задоволення від процесу.
   • Це додає значущості до досягнень та надає позитивний настрій для подальшого розвитку.

Узагалі, екзальтація є суттєвим фактором, який допомагає досягати успіху в житті.

Вона мотивує, підвищує продуктивність, розвиває творчість, перевищує очікування та приносить радість та задоволення.

Розуміння та використання екзальтації може стати ключем до досягнення великих результатів у будь-якій сфері життя.

Екзальтація в різних сферах життя

Екзальтація може застосовуватись в різних сферах життя, включаючи роботу, навчання, спорт та мистецтво.

У роботі екзальтовані працівники мають більшу продуктивність та задоволення від своєї роботи.

В навчанні екзальтація допомагає краще засвоювати матеріал та розвивати критичне мислення.

У спорті екзальтація може допомогти досягти кращих спортивних результатів та покращити фізичну підготовку.

У мистецтві екзальтація надає митцям відчуття повного занурення в творчий процес та відкриває нові горизонти для творчого вираження.

Екзальтація та її вплив на особистісний розвиток

Екзальтація має великий вплив на особистий розвиток. У стані екзальтації, люди розкривають свої потенціальні здібності та знаходять нові резерви.

Це сприяє самоактуалізації та підвищенню самооцінки. Екзальтація також розвиває вольову силу та стійкість, оскільки допомагає подолати труднощі та проблеми.

Екзальтація має прямий зв’язок із щастям. У стані екзальтації, люди відчувають щастя та задоволення від своїх дій та досягнень.

Це стан плину, коли час майже зупиняється, і можна повністю насолоджуватися моментом.

Екзальтація допомагає забути про негативні емоції та стрес, що покращує емоційне самопочуття.

Екзальтація – це сильна і потужна сила, що здатна підняти людський потенціал до небачених висот.

Підсумки

Екзальтація допомагає досягати успіху, розвивати творчість, знаходити задоволення та щастя в своїх діях.

Водночас, Фахівці у Просторі Психологів мають підстави вважати, що правильне розуміння і коректне використання екзальтації в різних сферах життя — потребує зваженого і майже ювелірного управління емоціями.

Позаяк при правильному керуванні, екзальтація може:

1. Неабияк сприяти особистісному розвитку
2. Допомагати досягненню великих результатів
3. Сприяти подоланню власних очікувань
4. Надавати відчуття поглиненості справою
5. Втілювати навіть неймовірні ідеї в реальність

Маючи власний досвід або спостерігаючи у своїх близьких “зворотній бік переповнення емоціями” — звертайтеся до фахівців і розкрийте свій потенціал якнайповніше опанувавши прояви екзальтації

Підбір фахівців

У спеціальному розділі веб-платформи можна зручно і швидко підібрати експертів як за однією основною спеціалізацією, скажімо “психолог”, так і одразу за кількома, наприклад “сімейний психолог”, “психотерапевт” і “психіатр” тощо

Універсальний і простий алгоритм “націлювання експертизи” у Просторі Психологів дозволяє, при потребі чи бажанні, додавати до параметрів відбору і такі атрибути як відчуття, скарги, ціна, спеціальність, метод, стать, мова (автоматично — українська, звісно ж), досвід, стиль, галузі тощо

Інтуїтивно зрозуміла послідовність підбору фахівця на psychology.space здатна забезпечувати 100% взаємовідповідність фахівця і клієнта буквально з першого разу, що, серед іншого:

• неабияк економить час клієнтів на безпосередній пошук потрібного рішення
• позбавляє і клієнтів, і фахівців необхідності витрачати дорогоцінні перші хвилини консультації на достеменне з’ясування взаємовідповідності

Деперсоналізація – це психічний стан, що характеризується відчуттям віддаленості або відчуженості від власного тіла, розуму та сприйняття світу.

Це неприємний інтроспективний досвід, який може суттєво впливати на якість життя та добробут людини.

У цій статті розглянемо основні аспекти деперсоналізації, її причини та можливі наслідки на психічне здоров’я людини.

Що таке деперсоналізація?

Деперсоналізація – це стан, при якому людина відчуває віддаленість від свого тіла, розуму та емоційного досвіду.

Це може виявлятися у відчутті нереальності або відсутності емоційної реакції на події навколо. Основні симптоми деперсоналізації включають:

1. Відчуття незв’язності з власним тілом.
   • Людина може сприймати своє тіло як чуже або неправильне, відчувати поколювання, запомороченість або затримання власних рухів.
     
2. Відчуття нереальності навколишнього світу.
   • Здавалося б, звичні об’єкти і оточення можуть сприйматися як незрозумілі, нереальні або віддалені.
     
3. Зниження емоційного відгуку.
   • Людина може відчувати відсутність емоційної реакції на події або переживання емоційного пригнічення.

Що спричиняє деперсоналізацію?

Дослідники та фахівці в галузі психіатрії та психології виявили деякі фактори, які можуть сприяти розвитку деперсоналізації.

Важливо зауважити, що вони можуть варіюватися в кожної людини і їх вплив може бути індивідуальним.

1. Стрес і тривожність.
   • Екстремальний стрес, тривожність, постійний психологічний тиск можуть мати вплив на розвиток деперсоналізації.
   • Люди, які переживають тривогу, можуть стати особливо вразливими до цього стану.
     
2. Травматичні події.
   • Деякі люди пов’язують появу деперсоналізації зі стресовими або травматичними подіями у своєму житті.
   • Наприклад, аварії, фізичне насильство, сексуальне знущання, негативний досвід дитинства або втрата близької людини можуть викликати такий стан.
     
3. Психічні розлади.
   • Деперсоналізація може бути симптомом різних психічних розладів, таких як тривожні розлади, депресія, посттравматичний стресовий розлад, розлади особистості та інші.
   • В деяких випадках, деперсоналізація може бути оборонним механізмом психіки, що допомагає людині захиститися від надмірного емоційного чи психологічного навантаження.
     
4. Вживання наркотиків і психоактивних речовин.
   • Деякі наркотики, зокрема марихуана, галюциногени та розповсюджені наркотики, можуть впливати на сприйняття та спричиняти відчуття деперсоналізації.
     
5. Фізичні та нейрологічні причини.
   • Деякі фізичні та нейрологічні проблеми, такі як епілепсія, мігрень, травматичні ушкодження мозку або неврологічні захворювання, можуть впливати на розвиток деперсоналізації.

Варто підкреслити, що це лише деякі з можливих факторів, які можуть сприяти деперсоналізації. В кожного індивіда можуть бути власні особливості та контекст, які впливають на розвиток цього стану.

Наслідки деперсоналізації

Деперсоналізація може суттєво впливати на життя людини і має різноманітні наслідки для її психічного здоров’я та функціонування.

Основні наслідки деперсоналізації включають:

1. Емоційне виснаження.
   • Одним з характерних симптомів деперсоналізації є відсутність емоційного відгуку або відчуття емоційної віддаленості.
   • Людина може відчувати, що вона втратила зв’язок зі своїми емоціями і починає важко відчувати радість, смуток або емоційну зв’язаність з оточуючими людьми.
     
2. Соціальна відділеність.
   • Деперсоналізація може впливати на здатність людини встановлювати та підтримувати міжособисті відносини.
   • Вона може відчувати віддаленість від інших людей і зазнавати труднощів у спілкуванні та розумінні емоцій інших людей.
     
3. Зниження робочої продуктивності.
   • Деперсоналізація може впливати на робочу продуктивність і здатність виконувати повсякденні завдання.
   • Відчуття віддаленості від себе та навколишнього світу може призвести до зниження концентрації, утруднення прийняття рішень та виконання завдань.
     
4. Збільшена тривожність.
   • Деперсоналізація може викликати почуття тривоги та страху.
   • Людина може переживати тривожні думки про свою ідентичність, реальність свого існування та спостерігати за собою, сприймаючи це як щось незвичайне та загрозливе.
     
5. Вплив на якість життя.
   • Деперсоналізація може суттєво впливати на загальну якість життя людини.
   • Вона може відчувати втрату сенсу, нудьгу та відсутність задоволення від різних аспектів життя.

Варто зазначити, що наслідки деперсоналізації можуть бути індивідуальними і залежати від контексту та інших факторів, що впливають на життя конкретної людини.

Важливо шукати підтримку та професійну допомогу для кращого розуміння та керування цим станом.

Як допомогти людині з деперсоналізацією?

Деперсоналізація – це стан, який потребує професійної підтримки та лікування.

Основні підходи до допомоги людині з деперсоналізацією включають:

1. Психотерапія. Психолог або психотерапевт може надати підтримку, допомогу у розумінні причин деперсоналізації та розвитку стратегій копінгу з нею.
   
2. Медикація. Деякі ліки, такі як анксіолітики або антидепресанти, можуть бути призначені для зменшення симптомів деперсоналізації.
   
3. Самодопомога. Важливо вести здоровий спосіб життя, займатися фізичною активністю, практикувати стрес-релаксацію та використовувати техніки медитації або міндфулнесу.

Підсумки

Деперсоналізація – це стан, який може суттєво впливати на психічне здоров’я та якість життя людини.

Розуміння причин деперсоналізації та пошук допомоги є важливими кроками у покращенні стану.

Психотерапія, медикація та самодопомога можуть бути ефективними методами для зменшення симптомів та поліпшення самопочуття.

Експерти у Просторі Психологів наголошують, що деперсоналізація – це психічний стан, яким можна керувати та лікувати за відповідною підтримкою та професійною допомогою.

Підбір фахівців

У спеціальному розділі веб-платформи можна зручно і швидко підібрати експертів як за однією основною спеціалізацією, скажімо “деперсоналізація”, так і одразу за кількома, наприклад “психолог”, “психотерапевт” і “психіатр” тощо

Універсальний і простий алгоритм “націлювання експертизи” у Просторі Психологів дозволяє, при потребі чи бажанні, додавати до параметрів відбору і такі атрибути як відчуття, скарги, ціна, спеціальність, метод, стать, мова (автоматично — українська, звісно ж), досвід, стиль, галузі тощо

Інтуїтивно зрозуміла послідовність підбору фахівця на psychology.space здатна забезпечувати 100% взаємовідповідність фахівця і клієнта буквально з першого разу, що, серед іншого:

• неабияк економить час клієнтів на безпосередній пошук потрібного рішення
• позбавляє і клієнтів, і фахівців необхідності витрачати дорогоцінні перші хвилини консультації на достеменне з’ясування взаємовідповідності

Стокгольмський синдром – це психологічне явище, що характеризується співчутливістю та симпатією з боку заручників щодо своїх викрадачів або поневолювачів.

Це незвичайне явище викликає багато запитань і цікавинок, оскільки суперечить здоровому глузду та очікуванням людей.

Історія та походження

Історія назви цього синдрому пов’язана з подією, що відбулася в Стокгольмі (Швеція) в 1973 році.

Під час пограбування банку заручниками стали чотири особи, які були змушені перебувати у полоні понад шість днів.

В результаті цієї події з’явилися відмінні ознаки, що складали стокгольмський синдром.

Заручникам здається, що вони почувають симпатію та прив’язаність до їхніх викрадачів, незважаючи на насилля та погрози, які вони отримують.

Причини стокгольмського синдрому

Один з ключових факторів, що відіграє роль у виникненні стокгольмського синдрому, – це психологічна оборона, відома як ідентифікація з агресором.

Цей механізм захисту передбачає, що людина, яка перебуває в небезпеці або неволі, намагається ідентифікуватися з агресором, зокрема шляхом сприйняття його цінностей та поглядів.

Це може створювати відчуття близькості та спільності з тим, хто вчиняє насильство або поневолює.

Психологічні аспекти стокгольмського синдрому

Стокгольмський синдром включає ряд психологічних аспектів, які можуть бути важливими для розуміння цього явища.

Одним з них є травматична ситуація та розлад стресу після переживання небезпеки або насильства.

Це може призвести до розробки внутрішньої потреби знайти спосіб вижити та знизити загрозу.

Основні психологічні аспекти, що відображаються у Стокгольмському синдромі, включають:

1. Симпатія та співчуття
   • Заручники можуть почувати симпатію і співчуття до злочинців, навіть попри те, що вони стали жертвами.
   • Це може виникнути через розуміння негативних обставин, з якими стикаються злочинці, або спроби знайти спосіб спілкування та зв’язку з ними.
     
2. Ідентифікація з агрессором
   • Заручники можуть розвинути почуття ідентифікації з агресором і сприймати його як захисника або навіть сильнішу особу.
   • Це може бути спробою зменшити загрозу та знайти спосіб вижити у складних умовах.
     
3. Виживання та пристосування.
   • Стокгольмський синдром може бути способом пристосування до загрозливої ситуації.
   • Заручники можуть намагатися знизити ризик шкоди, шляхом співпраці зі своїми утискувачами, або шляхом сприйняття їхніх вимог і захоплення.
     
4. Відмова від допомоги.
   • Заручники можуть відмовлятися від допомоги від поліції або інших осіб, які можуть намагатися допомогти їм.
   • Це може випливати з почуття винуватості, страху відплати від агресора, або переконання, що вони знають, як найкраще поводитися в ситуації.

Важливо зауважити, що Стокгольмський синдром – це рідкісне явище і не виникає у всіх випадках заручницьких криз.

Його присутність залежить від багатьох факторів, включаючи тривалість перебування під контролем, ступінь загрози для життя, індивідуальні риси особистості та попередні досвіди з владою та насильством.

Стокгольмський синдром досліджується психологами та кримінальними науками з метою кращого розуміння механізмів, що лежать в його основі, і розвитку стратегій допомоги людям, які пережили подібні ситуації.

Вплив соціальних чинників на стокгольмський синдром

Соціальні чинники грають важливу роль у формуванні та розвитку Стокгольмського синдрому.

Ось кілька способів, якими соціальні чинники можуть впливати на цей синдром:

1. Перевага влади
   • У ситуації, в якій заручник знаходиться під контролем агресора, агресор має перевагу влади та контролю.
   • Це може створити нерівновагу в силах та призвести до психологічної залежності заручника від агресора.
     
2. Створення спільності
   • Заручники можуть почати сприймати агресора як частину своєї “спільноти”.
   • Це може відбуватися через спільний досвід небезпеки, обмеженість простору або тривале перебування разом.
   • Спільність може створювати почуття прив’язаності і навіть співчуття до агресора.
     
3. Конфузія ролей
   • Заручники можуть втратити чітке розмежування між “добрими” і “поганими” ролями.
   • Наприклад, агресор може виявляти моменти доброзичливості або дотримання правил, що може сприйматися заручником як сигнал того, що агресор не такий страшний, як він здається.
   • Це може призвести до сплутування ролей і навіть почуття захисту агресора.
     
4. Вплив медіа та громадської думки
   • Громадськість, а також засоби масової інформації, можуть мати значний вплив на сприйняття події та учасників.
   • Наприклад, якщо засоби масової інформації презентують злочинця як жертву обставин або як “романтичну” фігуру, це може впливати на сприйняття заручниками та сприяти розвитку Стокгольмського синдрому.

Важливо відзначити, що соціальні чинники можуть впливати на формування Стокгольмського синдрому, але не є єдиними визначальними факторами.

Індивідуальні особливості заручника, досвід та контекст ситуації також грають важливу роль у розвитку цього синдрому.

Діагностика та лікування

Діагностика стокгольмського синдрому є складною задачею, оскільки його симптоми можуть спостерігатися у багатьох інших психологічних станах.

Однак, професійні психологи та психіатри використовують певні критерії для встановлення діагнозу.

Щодо лікування, підхід може включати терапію, яка спрямована на розуміння і працювання з емоціями, встановлення границь та підтримку жертви.

Стокгольмський синдром є складним психологічним явищем, яке може виникнути під час неволі та загрози для життя.

Він демонструє, наскільки складною і заплутаною може бути людська психологія, а також роль, яку соціальні та психологічні чинники можуть відігравати в таких ситуаціях.

Експерти у Просторі Психологів мають підстави вважати, що розуміння стокгольмського синдрому може допомогти вдосконалити підхід до вивчення та лікування психологічних станів, пов’язаних з неволею та різними видами похідних психотравм.

Підбір фахівців

У спеціальному розділі веб-платформи можна зручно і швидко підібрати експертів як за однією основною спеціалізацією, скажімо “психолог”, так і одразу за кількома, наприклад “сімейний психолог”, “психотерапевт” і “психіатр” тощо

Універсальний і простий алгоритм “націлювання експертизи“ у Просторі Психологів дозволяє, при потребі чи бажанні, додавати до параметрів відбору і такі атрибути як відчуття, скарги, ціна, спеціальність, метод, стать, мова (автоматично — українська, звісно ж), досвід, стиль, галузі тощо

Інтуїтивно зрозуміла послідовність підбору фахівця на psychology.space здатна забезпечувати 100% взаємовідповідність фахівця і клієнта буквально з першого разу, що, серед іншого:

• неабияк економить час клієнтів на безпосередній пошук потрібного рішення
• позбавляє і клієнтів, і фахівців необхідності витрачати дорогоцінні перші хвилини консультації на достеменне з’ясування взаємовідповідності

Синдром порушення активності та уваги (СДУГ), також відомий як дефіцит уваги з гіперактивністю (ДУГ), є одним з найпоширеніших неврологічних розладів у дітей та дорослих.

Цей синдром впливає на функціонування людей у різних аспектах їхнього життя, включаючи навчання, роботу, взаємодію з оточуючими та загальну якість життя.

Проблеми, пов’язані зі СДУГ

Синдром порушення активності та уваги може викликати різні проблеми у людей, які стикаються з цим розладом.

Одна з основних проблем – це труднощі зі зосередженістю та увагою.

Люди з СДУГ мають труднощі зі збереженням уваги на завданнях, вони швидко відволікаються і можуть легко забувати виконати важливі справи.

Гіперактивність є істотною складовою СДУГ. Люди з цим синдромом часто виявляють надмірну рухливість, постійно ворушаться, не можуть сидіти на місці.

Вони можуть постійно знаходитись у русі, навіть у тих моментах, коли це необов’язково.

Імпульсивність також є однією з характеристик СДУГ. Люди з цим синдромом мають труднощі з контролем своїх імпульсів та поведінки.

Вони можуть робити різні речі без попереднього обдумування наслідків, що може призводити до проблем у соціальних відносинах та виконанні обов’язків.

Симптоми СДУГ

Симптоми синдрому порушення активності та уваги (СДУГ) можуть проявлятися по-різному у різних людей, але основні ознаки включають:

1. Труднощі з увагою
   • Люди з СДУГ часто мають проблеми зі збереженням уваги на завданнях.
   • Вони можуть швидко відволікатися і втрачати інтерес до рутинних або складних справ.
   • Це може призводити до незавершених завдань, недостатньої участі у навчанні або роботі, а також забування важливих деталей.
2. Гіперактивність
   • Люди з СДУГ часто мають надмірну рухливість.
   • Вони можуть постійно ворушитися, нездатні сидіти на місці, мають потребу в постійному русі.
   • Це може проявлятися у підскакуванні на місці, обертанні на стільці, рухах рук або ніг під час сидіння.
   • У дітей це може бути помітно під час гри або участі в спортивних заняттях.
3. Імпульсивність.
   • Люди зі СДУГ можуть мати труднощі з контролем своїх імпульсів та поведінки.
   • Вони роблять різні речі без попереднього обдумування наслідків.
   • Це може проявлятися у гучних висловлюваннях, незатримуванні своїх думок, необдуманих діях або проблемах у виконанні інструкцій.
4. Труднощі з організацією та плануванням.
   • Люди зі СДУГ можуть мати труднощі зі структуруванням своїх дій, розподілом часу або встановленням пріоритетів.
   • Це може призводити до запізнень, незавершених завдань або загальної незорганізованості.
5. Емоційна лабільність.
   • Люди зі СДУГ можуть бути схильні до емоційних вибухів, злості, роздратування або розпачу.
   • Це може створювати труднощі в міжособистих відносинах та взаємодії з оточуючими.

Важливо зазначити, що симптоми СДУГ можуть проявлятися на певних рівнях із будь-якою інтенсивністю у різних людей.

Конкретні симптоми і їх вплив можуть варіювати залежно від віку, статі та інших індивідуальних чинників.

Для діагностики СДУГ слід звернутися до психіатра або невролога, який проведе відповідні оцінки та тестування.

Рішення та підходи до лікування

Доброю новиною є те, що існують різні рішення та підходи, які можуть допомогти у керуванні симптомами СДУГ та поліпшенні якості життя людей, які стикаються з цим розладом.

До них належать:

1. Психоосвіта
   • Навчання осіб з СДУГ навичкам керування увагою, організації часу, плануванню та стратегіям для здолання труднощів може бути дуже корисним.
   • Такі психоосвітні програми допомагають зміцнити навички, які допомагають управляти симптомами СДУГ.
2. Психологічна підтримка
   • Психотерапія, така як психоаналітична, гештальт, когнітивно-поведінкова або інша, може бути корисною для розвитку стратегій копінгу та зниження впливу симптомів СДУГ на психологічний стан осіб з цим розладом.
3. Медикаментозна терапія
   • Деякі ліки, такі як стимулятори та некласичні стимулятори, можуть бути призначені для зменшення симптомів СДУГ.
   • Вони допомагають збільшити увагу, знизити гіперактивність та покращити самоконтроль.
4. Зміни стилю життя.
   • Регулярна фізична активність, збалансоване харчування, достатній сон та управління стресом можуть також сприяти зниженню симптомів СДУГ.

Підсумки

Синдром порушення активності та уваги (СДУГ) є серйозним розладом, який впливає на багато аспектів життя людей.

Однак, із правильним підходом до лікування та підтримки, люди зі СДУГ можуть знаходити шляхи для керування симптомами та досягнення успіху у різних сферах життя.

Фахівці у Просторі Психологів нагадують, що наведена стаття дає лише загальний огляд синдрому порушення активності та уваги (СДУГ).

Детальніша інформація про синдром, його причини, діагностику та лікування може бути отримана від лікаря або спеціаліста в галузі неврології чи психіатрії.

Додатковою підтримкою можуть бути різні терапевтичні підходи, які допоможуть покращити якість життя осіб з СДУГ і зменшити вплив симптомів на повсякденне функціонування.

Підбір фахівців

У спеціальному розділі веб-платформи можна зручно і швидко підібрати експертів як за однією основною спеціалізацією, скажімо “синдром порушення активності та уваги”, так і одразу за кількома, наприклад “дитячий психолог”, “увага” і “гіперактивність” тощо

Універсальний і простий алгоритм “націлювання експертизи” у Просторі Психологів дозволяє, при потребі чи бажанні, додавати до параметрів відбору і такі атрибути як відчуття, скарги, ціна, спеціальність, метод, стать, мова (автоматично — українська, звісно ж), досвід, стиль, галузі тощо

Інтуїтивно зрозуміла послідовність підбору фахівця на psychology.space здатна забезпечувати 100% взаємовідповідність фахівця і клієнта буквально з першого разу, що, серед іншого:

• неабияк економить час клієнтів на безпосередній пошук потрібного рішення
• позбавляє і клієнтів, і фахівців необхідності витрачати дорогоцінні перші хвилини консультації на достеменне з’ясування взаємовідповідності

Дереалізація є психологічним станом, коли людина відчуває, що світ навколо неї втрачає свою реальність і стає якимось нереальним, віддаленим, мрійним або незрозумілим.

Це становище може суттєво впливати на якість життя і потребує більшої уваги та дослідження.

Дереалізація – це відчуття віддалення або відчуження від реальності.

Люди, що страждають від цього стану, можуть мати почуття відсутності емоцій, втрати інтересу до довколишнього світу, а також відчуття, ніби все навколо стає незрозумілим, відчуженим або нереальним.

Вони можуть мати проблеми з концентрацією і втрачати контроль над своєю реальністю.

Симптоми дереалізації

Симптоми дереалізації можуть варіюватися в залежності від особистості та індивідуальних особливостей кожної людини.

Проте, існують загальні ознаки, які можуть вказувати на наявність цього стану. Ось деякі з них:

1. Почуття віддаленості від довкілля.
   • Людина може відчувати себе відокремленою від того, що довкола неї, немовби спостерігаючи все з-за скла або у мрійному стані.
   • Вона може відчувати, що своє тіло або навколишній світ стали нереальними
     
2. Відчуття нереальності світу.
   • Людина може описувати світ навколо себе як нереальний, віддалений, витягнутий чи мрійний.
   • Іноді це може бути супроводжується відчуттям, що об’єкти або люди виглядають дивно або незвично.
     
3. Змінене сприйняття часу і простору.
   • Людина може відчувати, що час йде повільніше або швидше, або що простір навколо неї змінюється.
   • Вона може мати враження, ніби все знаходиться у нечіткій або далекій перспективі.
     
4. Емоційна відстороненість.
   • Людина може відчувати, що втрачає зв’язок зі своїми емоціями або відчуває їх дещо віддалено.
   • Вона може описувати відсутність емоційного відгуку на події або відчувати, що її емоції не пов’язані з реальністю.
     
5. Проблеми з концентрацією.
   • Людина може мати труднощі зі зосередженням на завданнях або збереженням уваги в повсякденному житті.
   • Вона може відчувати розсіяність та затуманеність свідомості.
     
6. Вплив на фізичний стан.
   • Дереалізація може супроводжуватися фізичними симптомами, такими як головний біль, запаморочення, втрата апетиту або сонливість.

Важливо пам’ятати, що дереалізація може бути симптомом психічного розладу, такого як тривожний розлад, депресія чи посттравматичний стресовий розлад.

Якщо ви помічаєте симптоми дереалізації, важливо звернутися до кваліфікованого фахівця з психічного здоров’я для діагностики та лікування.

Можливі причини дереалізації

Можливі причини дереалізації можуть бути різноманітними. Дослідники та фахівці з психічного здоров’я ідентифікували деякі чинники, які можуть сприяти розвитку цього стану.

Однак, варто зазначити, що дереалізація може мати індивідуальну природу і кожна людина може мати власні унікальні причини.

Ось деякі з можливих причин дереалізації:

1. Емоційний стрес та тривога.
   • Високий рівень тривоги, стресу, переживання емоційних травм або надмірний психологічний тиск можуть сприяти виникненню дереалізації.
   • Наприклад, люди, що страждають від посттравматичного стресового розладу (ПТСР), можуть відчувати епізоди дереалізації як реакцію на психотравматичний досвід.
     
2. Депресія та інші психічні розлади.
   • Деякі психічні розлади, зокрема депресія, можуть викликати симптоми дереалізації.
   • Втрата інтересу до світу, знижений настрій та переживання відчуття віддаленості можуть бути частинами депресивного стану і впливати на сприйняття реальності.
     
3. Травматичні події.
   • Досвід травматичних подій, таких як аварії, фізичне насильство, сексуальне насильство або втрата близької людини, може викликати дереалізацію як захисний механізм.
   • Організм може реагувати на травматичні події шляхом відключення від реальності, щоб зменшити психічний стрес.
     
4. Вживання наркотиків або алкоголю.
   • Вживання психоактивних речовин, таких як наркотики або алкоголь, може викликати дереалізацію.
   • Це може бути прямим результатом впливу речовин на мозкову діяльність та сприйняття реальності.
     
5. Фізичне та психічне перевантаження.
   • Довготривалий фізичний або психічний стрес, недосипання, перевтомленість або емоційне виснаження можуть сприяти виникненню дереалізації.
   • Організм може відреагувати на ці навантаження шляхом зміни сприйняття реальності.

Важливо зазначити, що це лише деякі з можливих причин дереалізації і кожна ситуація може бути унікальною.

Для точної діагностики та встановлення причин дереалізації рекомендується звернутися до кваліфікованого психіатра або психолога.

Вплив дереалізації на якість життя

Дереалізація може мати серйозний вплив на якість життя.

Люди, які страждають від цього стану, можуть відчувати втрату контролю над реальністю, що може призводити до погіршення якості їхнього життя.

Вони можуть відчувати себе відокремленими від оточуючих із-за відчуття нереальності світу.

Це може призводити до соціальної ізоляції, проблем у стосунках з іншими людьми та зниження роботи і навчання.

Крім того, дереалізація може спричинити погіршення фізичного та психічного здоров’я.

Діагностика та лікування дереалізації

Діагностика дереалізації передбачає виявлення симптомів та оцінку їхнього впливу на психічне здоров’я та якість життя людини.

Лікування дереалізації може включати психологічні методи, такі як психотерапія та когнітивно-поведінкова терапія.

Ці підходи допомагають людині розуміти причини свого стану, знижувати тривогу та розвивати стратегії для зняття симптомів дереалізації.

Деяким людям може бути корисна також фармакотерапія, але це залежить від конкретної ситуації та індивідуальних потреб кожної людини.

Підсумки

Фахівці у Просторі Психологів мають підстави вважати, що дереалізація є серйозною проблемою, яка може суттєво впливати на психічне здоров’я та якість життя людини.

Важливо розуміти, що це реальний стан, який потребує адекватного діагностування та лікування.

Звернення до кваліфікованих фахівців і підтримка соціального оточення можуть допомогти людині, яка стикається з дереалізацією, знайти шлях до одужання та повернення до повноцінного життя.

Підбір фахівців

У спеціальному розділі веб-платформи можна зручно і швидко підібрати експертів як за однією основною спеціалізацією, скажімо “дереалізація”, так і одразу за кількома, наприклад “психолог”, “психотерапевт” і “психіатр” тощо

Універсальний і простий алгоритм “націлювання експертизи” у Просторі Психологів дозволяє, при потребі чи бажанні, додавати до параметрів відбору і такі атрибути як відчуття, скарги, ціна, спеціальність, метод, стать, мова (автоматично — українська, звісно ж), досвід, стиль, галузі тощо

Інтуїтивно зрозуміла послідовність підбору фахівця на psychology.space здатна забезпечувати 100% взаємовідповідність фахівця і клієнта буквально з першого разу, що, серед іншого:

• неабияк економить час клієнтів на безпосередній пошук потрібного рішення
• позбавляє і клієнтів, і фахівців необхідності витрачати дорогоцінні перші хвилини консультації на достеменне з’ясування взаємовідповідності

Сучасна психологія трактує емоційне вигорання як форму виснаження, що викликана надмірним та тривалим емоційним, фізичним та розумовим напруженням.

У багатьох випадках емоційне вигорання пов’язане з роботою, але також може з’являтися і в інших сферах життя, таких як виховання дітей, догляд за немічним родичем або у міжособистісних стосунках.

Вигорання емоцій виникає, коли людина перевантажена, емоційно виснажена та не в змозі впоратися з безперервними життєвими викликами через брак часу для відновлюваності психологічних ресурсів.

Емоційне вигорання не є психіатричним чи соматичним діагнозом, а радше станом психологічної знесиленості людини, що має зворотний характер.

Водночас воно безпосередньо впливає на фізичне та психічне здоров’я та потребує відповідного психологічного втручання.

Емоційне вигорання заважає бути продуктивним, зменшує рівень енергії, змушуючи людину відчувати безнадійність, дратівливість, розчарування, цинізм і образу.

Далі в статті, я розкрию основні аспекти цього небезпечного стану через призму практичного досвіду надання психологічної допомоги, але перед тим, для читачів, які уже готові починати співпрацю з психологом для психокорекції емоційного вигорання,

Інформую, що у спеціальному розділі “Простору Психологів” можна підібрати фахівців із відповідними кваліфікаціями шляхом “універсального націлювання” експертизи на запити, симптоми, теми, проблеми, методи, спеціальності тощо.

ОСНОВНІ ПРИЧИНИ ВИГОРАННЯ

Емоційне вигорання є не просто результатом тривалої роботи чи виконання надто великої кількості завдань, хоча обидва чинники відіграють значущу роль.

Цинізм, депресія та млявість, характерні для синдрому вигорання, найчастіше виникають, коли:

1. Людина недостатньо або надмірно контролює як виконується робота чи обов’язки вдома.
2. Вас просять виконати завдання, що суперечать самосвідомості, цінностям та принципам.

Практика свідчить, що коли людина тривалий час виконуватиме роботу, що суперечить справжнім, не нав’язаним ззовні, мотиваційним цілям — вона рано чи пізно потерпатиме від емоційного вигорання.

Разом із тим, навіть зусилля, докладені для реалізації чогось важливого для конкретної людини або колективу, у якому вона виконує свою діяльність, можуть без належної соціальної підтримки та відпочинку призвести до емоційного вигорання.

РІЗНОВИДИ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ

Дослідниками визначено три різновиди вигорання, кожен з яких має власну причину і що підтверджується безпосередньою практикою надання психологічної допомоги:

• Вигорання від перенавантаження
  • трапляється, коли людина працює все наполегливіше й наполегливіше у гонитві за успіхом;
  • зазвичай така особа готова ризикувати своїм здоров’ям і особистим життям задля відчуття успіху у своїй діяльності.

• Вигорання через знецінення
  • відбувається, коли людину недооцінюють і/або їй нудно на роботі;
  • часто робота не дає можливостей для навчання чи професійного розвитку;
  • працівник відчуває недостатність викликів та перспектив, через що може:
    • дистанціюватися від роботи,
    • стати цинічним,
    • уникати виконання обов’язків належним чином
    • тощо.

• Вигорання від нехтування
  • стається тоді, коли людина відчуває безпорадність на роботі;
  • якщо справи йдуть не так, вона можете вважати, що некомпетентна або не в змозі виконувати свої обов’язки;
  • таке вигорання тісно пов’язане із синдромом самозванця, психологічним шаблоном, за якого людина сумніваєтеся у своїх навичках, талантах або досягненнях.

Хоча наведені описи, сформовані з позиції практичної оцінки роботи або діяльності, варто пам’ятати, що вигоріти можна не лише там:

1. Учень чи студент, який прагне завжди мати найкращі бали та бути першим у рейтингу, до випускного курсу може вигоріти через перенавантаження і втратити інтерес до навчання.
2. Жінка, яка не працює, а доглядає дітей, готує та прибирає, може вигоріти через постійне знецінення її зусиль чоловіком чи оточуючими.
3. Дитина, котрій мама регулярно каже, що краще сама помиє посуд, бо так він точно буде чистим, одного дня вигорить через нехтування, бо вирішить, що вона безпорадна навіть у такій простій справі.
4. тощо.

Щоби визначити причину вашого емоційного вигорання чи вигорання емоцій у ваших близьких, передовсім необхідно встановити які саме його ознаки мають місце.

ОЗНАКИ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ

Емоційне вигорання не відбувається раптово.

Як правило, це поступовий процес, що час від часу підсилюється стресовими факторами будь-якої діяльності.

Практика підтверджує, що ознаки та симптоми емоційного вигорання спочатку можуть бути незначними.

Але чим довше вони залишаються без уваги, та чим менш своєчасним буде звернення до психолога, тим важче і дорожче буде подолати цей стан.

Багато симптомів емоційного вигорання, в цілому, схожі на симптоми стресу, але як показує практика, провідними симптомами, на мій погляд, є:

• Почуття постійної втоми.
• Психічне виснаження.
• Відсутність ентузіазму.
• Почуття негативу щодо виконуваної раніше діяльності.
• Зниження ефективності.
• Нездатність виконувати завдання.
• тощо.

Звісно, що це далеко не усі ознаки, що можуть допомогти виявити емоційне вигорання у первинних стадіях, і саме тому, якщо ви чи ваші близькі відчуваєте щось схоже — не відкладайте звернення по допомогу до психолога.

БОРОТЬБА З ЕМОЦІЙНИМ ВИГОРАННЯМ

Як із метою профілактики, так і для подолання стану емоційного вигорання, теорія та практика рекомендує:

• Віднайти баланс між роботою, саморозвитком, сімейними обов’язками та іншими сферами життя, що дозволить зменшити “середню вагу емоційного навантаження”.

• Дотримуватися інформаційної гігієни задля протидії потраплянню у внутрішнє середовище сильних емоційних подразників.

• Унормувати режим сну та харчування для покращення загальної опірності організму.

• Зберігати рухову активність на високому рівні, щоби уникнути млявості та кисневого голодування.

• Регулювати та за потреби змінювати коло спілкування або інтенсивність комунікації щоби освіжити чи скоригувати важливі чинники індивідуального інформаційного поля.

• Співпрацювати зі своїм психологом чи психотерапевтом з метою з’ясування причин емоційного вигорання та розробки плану дій щодо його подолання.

ПІДБІР ФАХІВЦЯ

Практика переконливо засвідчує, що клієнти, які розпочинають співпрацю з психологом чи психотерапевтом на ранніх стадіях емоційного вигорання, мають високі шанси успішно і відносно швидко подолати цей стан.

Щоби своєчасно розпочати такий діалог з фахівцем, який має досвід роботи з емоційним вигоранням,

1. Звертайтеся безпосередньо до мене через профайл.
2. Підберіть фахівців відповідно до актуальної для вас психологічної проблематики у спеціальному розділі “Простору Психологів” скориставшись універсальним засобом “націлювання експертизи” на запити, теми, проблеми, скарги, симптоми, відчуття, методи, спеціальності тощо.

Передменструальний синдром (ПМС) – це сукупність симптомів, які з’являються перед менструацією.

Симптоми ПМС бувають:

1. Фізичними (здуття живота, втома тощо),
2. Емоційними (дратівливість, смуток тощо)
3. Поєднанням обох.

У будь-якому разі симптоми ПМС впливають на якість життя, а зміна способу життя та безрецептурні ліки — можуть полегшити симптоматику

Що таке передменструальний синдром (ПМС)?

Передменструальний синдром, скорочено ПМС, описує симптоми, які з’являються перед менструацією.

Вони можуть ґрунтуватися на таких емоціях, як дратівливість або плаксивість. Можуть бути такі фізичні симптоми, як біль у грудях або здуття живота.

Ці симптоми зазвичай виникають за один-два тижні до початку менструації та повертаються щомісяця в один і той же час.

Яка різниця між ПМС і ПМДР?

Передменструальний дисфоричний розлад (ПМДР) є важкою та потенційно виснажливою формою ПМС. Близько 2% жінок, що мають менструацію страждають від ПМДР.

З цим розладом жінка відчуває симптоми передменструального синдрому, але з більшою інтенсивністю, особливо коли мова йде про емоційні реакції та настрій.

Частіше відчувається гнів, депресія і занепокоєння з ПМДР, ніж з ПМС.

Які ознаки та симптоми передменструального синдрому?

Під час ПМС часто виникають різноманітні симптоми, які негативно впливають на ваше тіло та емоційний стан.

Симптоми, пов’язані з ПМС, не завжди передбачувані. Симптоми, що ви помічаєте у свої 20 років, можуть відрізнятися від тих, які можуть бути в 30 і 40 років.

Що можна передбачити, так це час. Біль або відчуття дратівливості, які регулярно передують місячним, а потім проходять є ознакою ПМС.

Фізичні симптоми ПМС

Найпоширенішими фізичними ознаками ПМС є відчуття переповненості живота (здуття) і втома. Інші симптоми включають:

• Спазми
• Головні болі
• Чутливість грудей
• Загострення акне
• тощо

Психічні симптоми ПМС

Найчастіше, це почуття загальної дратівливості та перепади настрою, а інші поширені симптоми включають:

• Зміни статевого потягу (зниження лібідо)
• Відчуття «туману в голові» або проблеми з концентрацією
• Почуття тривоги, смутку або депресії
• Підвищений/знижений апетит
• Часте дрімання або проблеми зі сном (безсоння)
• Знижений інтерес до праці
• тощо

Емоційний вплив ПМС може спричинити відсторонення від друзів і родини. Це може ще більше посилити негативні почуття.

Який зв’язок між ПМС і передменструальним загостренням (ПМЕ)?

ПМС має спільні симптоми з багатьма іншими захворюваннями. Ці спільні симптоми часто загострюються приблизно перед менструацією:

• Депресія і тривога
  • Перепади настрою, почуття смутку, дратівливості та ізоляції можуть стати більш інтенсивними під час менструації.
    
• Синдром подразненого кишечника
  • Такі симптоми, як здуття живота, гази та спазми, можуть посилюватися разом із ПМС.
    
• Міалгічний енцефаломієліт/синдром хронічної втоми.
  • Втома та біль у суглобах і м’язах можуть посилюватися протягом кількох днів і тижнів, що передують менструації.
  • З ME/CFS існує більша ймовірність рясної кровотечі і ранньої менопаузи.

Під час діагностики важливо виключити захворювання, які мають спільні симптоми з ПМС.

Ваш лікар допоможе визначити, чи є ваші симптоми лише ознаками передменструального синдрому, чи є наявною також якась гінекологічна паталогія

Що викликає передменструальний синдром?

Причини ПМС невідомі. Цілком можливо, що гормональні зміни пов’язані з менструальним циклом викликають у деяких людей симптоми ПМС.

Симптоми зазвичай проявляються після овуляціяї, коли яйники випускають яйцеклітину.

Рівень гормонів естрогену та прогестерону приблизно в цей час знижується. Симптоми часто зникають через кілька днів після менструації, коли рівень гормонів знову починає підвищуватися.

Ці гормональні коливання можуть бути причиною ПМС.

Як діагностується передменструальний синдром?

Лікар запитає вас про те, які у вас симптоми, коли вони виникають і як вони впливають на ваше життя.

Часто перед менструацією виникають один-два неприємні симптоми, але це не те саме, що ПМС.

Для діагностики ПМС вспеціаліст повинен прояснити чи у вас є принаймні один симптом, пов’язаний із ПМС, який виникає протягом п’яти днів до менструального циклу та зникає протягом чотирьох днів після закінчення менструації.

Ці симптоми повинні повторюватися щонайменше протягом трьох менструальних циклів для офіційного діагнозу.

Лікарем можуть задаватись питання типу:

• Скільки днів проходить між місячними?
• Скільки днів у вас кровотеча?
• Які у вас симптоми?
• Скільки днів легкі, середні чи важкі виділення?
• Коли симптоми з’являються/зникають?
• Чи можете ви сказати, симптоми мають початися?
• Коли симптоми слабші/інтенсивніші?
• Ваші симптоми заважають нормальному функціонуванню? Як саме?

Гінеколог також може запитати про вашу історію хвороби та ліки, які ви приймаєте, щоб виключити інші фактори, окрім ПМС, які можуть спричиняти ваші симптоми.

Вони також можуть запитати вас про історію хвороби вашої родини, оскільки багато захворювань є сімейними.

Лікар повинен буде виключити такі причини:

• Тривога
• Синдром хронічної втоми
• Депресія
• Перименопауза (перехідний період перед менопаузаою)
• Розлади щитовидної залози

Чи є ліки від передменструального синдрому?

Ні. Але симптоми згодом зникнуть, коли ви перейдете в менопаузу і припиниться менструація.

До того часу ви можете багато чого зробити, щоб впоратися зі ПМС, щоб вони не впливали на ваше життя.

Слідкуйте за тим, коли ви схильні помічати симптоми, і звертайте увагу на лікування, яке їх полегшує. Використовуйте їх щомісяця, коли зазвичай починаються симптоми.

Зазвичай ви можете впоратися з легкими симптомами за допомогою зміни способу життя та безрецептурних ліків. Для більш серйозних випадків може знадобитися рецепт.

• Зміна способу життя. Ви можете скоригувати свій стил життя для полегшення болю і боротьби з пов’язаними з настроєм симптомами ПМС.
• Регулярні фізичні вправи.
  • Помірні кардіо вправи (біг, швидка ходьба, їзда на велосипеді або плавання) протягом 30 хвилин на день можуть зняти стрес і підняти настрій.
• Багато сну.
  • Сон не менше восьми годин може зменшити почуття дратівливості.
  • Прокидаючись і лягаючи спати в один і той самий час щодня, ви синхронізуєте ваш внутрішній годинник, і знижуєте ймовірність відчуття роздратування протягом дня.
• Здорова дієта.
  • Вживання більшої кількості одних продуктів і менше інших може боротися з симптомами ПМС.
  • Їжте менше солоної, жирної та солодкої їжі, а також пийте менше кофеїновмісних та алкогольних напоїв за два тижні до місячних.
  • Під час менструації їжте шість невеликих прийомів їжі на день замість трьох великих.
  • Або їжте тричі невеликими порціями і тричі невеликими закусками.
  • Здорове харчування корисне для вашого настрою та кишківника.
• Вправи на розслаблення.
  • Йога, медитація та дихальні вправи знімають стрес і борються з дратівливістю та сумом, які часто супроводжують ПМС.

Вітаміни, мінерали та рослинні препарати

Вітаміни, мінерали та трав’яні добавки не регулюються так, як безрецептурні препарати та ліки, що відпускаються за рецептом, тому радимо проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати їх.

Тим не менш, є деякі докази того, що вони можуть допомогти при ПМС.

• Магній
• Кальційґ
• мега-3 і Омега-6.
• Вітамін B6

Підсумки

ПМС досить поширене явище, тому багато жінок відчувають незручності у «ці дні», з якими їм доводиться жити.

Але вам не потрібно терпіти симптоми, які впливають негативно ваше життя.

Часто можливо впоратися із ПМС за допомогою ліків та зміни способу життя.

Але якщо нічого з цього не дає достатнього ефекту, тодо просто необхідно звернутись до лікаря, щоб отримати належне лікування

Підбір фахівців

У спеціальному розділі веб-платформи можна зручно і швидко підібрати експертів як за однією основною спеціалізацією, скажімо “психолог”, так і одразу за кількома, наприклад “сімейний психолог”, “психотерапевт” і “психіатр” тощо

Універсальний і простий алгоритм “націлювання експертизи” у Просторі Психологів дозволяє, при потребі чи бажанні, додавати до параметрів відбору і такі атрибути як відчуття, скарги, ціна, спеціальність, метод, стать, мова (автоматично — українська, звісно ж), досвід, стиль, галузі тощо

Інтуїтивно зрозуміла послідовність підбору фахівця на psychology.space здатна забезпечувати 100% взаємовідповідність фахівця і клієнта буквально з першого разу, що, серед іншого:

• неабияк економить час клієнтів на безпосередній пошук потрібного рішення
• позбавляє і клієнтів, і фахівців необхідності витрачати дорогоцінні перші хвилини консультації на достеменне з’ясування взаємовідповідності