Вікторія Бардаченко

Термін «циклоїдний психотип», зазвичай, вживають щодо типу особистості, описаного французьким психіатром Жаном Делей і психологом П’єром Пішо в 1950-х роках.

Відповідно до їхньої теорії, циклоїдна особистість характеризується мінливістю настрою, інтенсивними емоційними переживаннями, схильністю до непередбачуваної поведінки тощо.

Циклоїдний психотип у сучасній психології вважається підтипом розладу настрою, і його іноді називають «циклотимією».

Люди з циклоїдним типом особистості можуть відчувати швидкі перепади між депресією та манією, хоча ці коливання настрою не такі екстремальні чи тривалі, як ті, які відчувають люди з біполярним афективним розладом.

Циклоїдна особистість також асоціюється з високим рівнем креативності та чутливості, і люди з цим типом особистості можуть бути особливо артистичними або інтуїтивними.

Однак вони також можуть бути схильні і до емоційної нестабільності, імпульсивності та підвищеної тривожності.

Слід зазначити, що концепція циклоїдного психотипу неоднозначна, і вона не визнається як діагностична категорія в DSM-5 чи інших сучасних системах класифікації.

Тим не менш, деякі дослідники продовжують використовувати це поняття як спосіб пояснення певних моделей настрою та поведінки.

Перед тим, як глибше схарактеризувати психологічну проблематику “циклоїдного психотипу”, зокрема для читачів, які уже осягнули потребу боротися з характерними для цього анахронічного терміну симптомами,

Інформую, що підібрати відповідних вашій симптоматиці, очікуванням, темам, запитам тощо фахівців можна у спеціальному розділі веб-платформи “Простір Психологів” скориставшись простим і ефективним алгоритмом “націлювання експертизи”.

ПРИЧИНИ ЦИКЛОЇДНОГО ПСИХОТИПУ

Причини формування циклоїдного психотипу, як і більшості інших типів особистості, складні і, ймовірно, включають комбінацію генетичних, біологічних і психо-соціальних факторів.

• Деякі дослідження показують, що люди з “циклоїдними” рисами особистості можуть мати генетичну схильність до розладів настрою, таких як депресія або біполярний розлад.

• Крім того, можуть існувати нейробіологічні фактори, такі як дисбаланс певних нейромедіаторів, які сприяють виникненню циклоїдного психотипу.

• Фактори навколишнього середовища також можуть відігравати роль у розвитку циклоїдних рис особистості:
  • Травматичні або стресові життєві події, такі як жорстоке поводження або зневага, підвищують ризик виникнення розладів настрою та емоційної нестабільності.
  • Сімейна динаміка, така як надмірна опіка або конфлікти усередині сім’ї, може сприяти розвитку циклоїдних рис особистості.

Точні причини циклоїдного психотипу недостатньо зрозумілі, і необхідні додаткові дослідження, аби глибше зрозуміти чинники, що лежать в основі формування цього типу особистості, починати які, щонайменше можна із консультації психолога.

ОЗНАКИ ЦИКЛОЇДНОГО ПСИХОТИПУ

Провідними ознаками циклоїдного психотипу вважаються різкі зміни настрою та емоційна нестабільність без об’єктивних на те причин.

Додатково можуть проявлятися і такі ознаки:

• Коливання між депресивним і маніакальним станами.
• Інтенсивні емоційні переживання, часто з почуттям смутку, гніву, тривоги та ейфорії, які можуть швидко з’явитися та зникнути.
• Імпульсивність і непередбачуваність, зі схильністю діяти емоційно та спонтанно, без попередніх роздумів або планування.
• Тривога і напруга з постійним відчуттям неспокою і нервозності.
• Творчість та інтуїція як сильна здатність мислити нестандартно та висувати нові ідеї.
• Чуйність і емпатія як глибоке усвідомлення емоцій інших і здатність емоційно спілкуватися з іншими.
• Низька толерантність до стресу та схильність відчувати перевантаження через буденні життєві вимоги.

Усі перелічені прояви можуть відрізнятися за глибиною та інтенсивністю у різних людей, а також — не всі “люди з циклоїдними рисами” особистості демонструватимуть абсолютно всі з цих проявів.

Власне їх перелік наводиться тут радше для того, щоби при надмірному їх вираженні та наявності спричиненого ними дискомфорту у повсякденному житті та діяльності — порекомендувати звернутися за професійною допомогою до психолога чи психотерапевта.

ПЛЮСИ І МІНУСИ ЦИКЛОЇДНОГО ПСИХОТИПУ

Деякі потенційні плюси циклоїдного психотипу можуть включати:

• Креативність та інновації.
• Чутливість і емпатія.
• Інтуїція та проникливість.

Однак існують також недоліки, пов’язані з циклоїдним психотипом, зокрема:

• Емоційна нестабільність.
• Імпульсивність і непередбачуваність.
• Занепокоєння та стрес.
• Легка втомлюваність і виснаження.

ЛІКУВАННЯ ЦИКЛОЇДНОГО ПСИХОТИПУ

Оскільки циклоїдний психотип не є визнаною діагностичною одиницею, для цього типу особистості не розроблено специфічних методів лікування.

Однак, оскільки симптоми циклоїдних рис особистості подібні до симптомів розладів настрою, деякі методи лікування можуть бути корисними. Зокрема, ці методи лікування можуть включати:

• Психотерапію: може допомогти особам із циклоїдними рисами особистості навчитися керувати перепадами настрою, емоційною нестабільністю та імпульсивністю.

• Ліки: антидепресанти, стабілізатори настрою тощо можуть бути корисними в керуванні перепадами настрою, тривогою та іншими симптомами, пов’язаними з циклоїдним психотипом.

• Зміни способу життя: баланс різних сфер життя, фізична активність, здорове харчування, гігієна сну, уникнення збуджуючих нервову систему чинників (куріння, алкоголь, кофеїн тощо).

• Підтримувальні стосунки з друзями, родиною або терапевтом.

ПІДБІР ФАХІВЦЯ

Щоби розпочати співпрацю з фахівцями у сфері психічного здоров’я та розробити ефективний план лікування або корекції, який відповідає вашим унікальним проблемам і цілям:

1. Звертайтеся безпосередньо до мене через профайл на сайті.
2. Підберіть фахівців відповідно до індивідуальної проблематики у спеціальному розділі веб-платформи “Простір Психологів”.

За А. П. Егідесом, гіпот або гіпотонічний психотип характеризується низьким рівнем нервово-м’язового тонусу, а також схильністю до млявості і занепаду життєвої енергії.

Особи з гіпотонічним психотипом є інтровертними, пасивними, схильними до депресії, а також легко втомлюються та відчувають відсутність внутрішньої мотивації.

Психолог Егідес вважав, що гіпот-психотип пов’язаний зі зниженим рівнем мозкової активності та зниженням метаболізму, поєднання чого і призводить до млявості та уповільнення темпу життя.

Однак важливо зазначити, що концепція психотипів не є широко прийнятою в сучасній психології, а наукові докази на підтримку теорій Егідеса практично відсутні.

Крім того, хоча гіпотонія та низька енергія можуть бути пов’язані з певними захворюваннями або психічними розладами, замість того, щоби покладатися виключно на класифікацію психотипу, краще звернутися за:

1. Консультацією до психолога, якого можна підібрати у спеціальному розділі “Простору Психологів”.
2. Пройти належну діагностику і лікування у лікаря-психіатра, підібрати яких можна також на цьому сайті.

ЩО ВИКЛИКАЄ ГІПОТОНІЧНИЙ ТИП ОСОБИСТОСТІ?

Сучасна психологія вважає, що гіпотонічний психотип (гіпот) обумовлений поєднанням конституційних та середовищних факторів.

• Конституційні включають вроджений темперамент та сформовані у процесі соціалізації особистісні риси людини, котрі, як вважає А.Едігес, значною мірою визначаються генетичними факторами.
• Фактори навколишнього середовища стосуються зовнішніх умов, вплив яких відчуває на собі індивід, наприклад, виховання та життєвий досвід.

Вважалося, що особи з гіпотонічним психотипом мають конституційну схильність до низького нервово-м’язового тонусу викликану генетичними факторами.

Едігес також припускав, що фактори навколишнього середовища, як-от недостатня фізична активність, погане харчування та хронічний стрес, можуть посилювати симптоми гіпотонії та сприяти розвитку гіпотонічного психотипу.

Прикметно, що у теорії психотипів Егідеса саме гіпотонічний психотип, пов’язаний зі зниженим рівнем мозкової активності та уповільненням метаболізму призводить до зниження рівня загальної енергії та мотивації.

СИМПТОМИ ГІПОТОНІЇ ПСИХОТИПУ

Згідно припущень А.Едігеса, в осіб з гіпотонічною особистістю можуть виявлятися такі симптоми:

• Низька енергія та фізична активність:
  • втомлюються швидше за інших.
  • дотримуються повільнішого темпу життя,
  • низька фізична активність.
• Млявість і відсутність мотивації:
  • знижений рівень мотивації та загальна відсутність інтересу до життя,
  • апатичність до діяльності, яка іншим людям приносить задоволення.
• Інтроверсія та ізоляція:
  • віддають перевагу проведенню часу наодинці, а не спілкуванню з іншими,
  • їм важко налагодити близькі стосунки або просто спілкуватися з іншими.
• Депресія та тривога:
  • більш схильні до депресії та тривоги,
  • часто відчувають смуток, почуття безнадії та занепокоєння.
• Погана концентрація уваги та пам’ять
• тощо.

Важливо відзначити, що на практиці такі симптоми не є унікальними для гіпотонічного психотипу і можуть вказувати на інші психічні чи соматичні порушення, тому констатуючи щось схоже у себе чи своїх оточуючих — краще без зайвих зволікань проконсультуйтеся з психологом.

ЛІКУВАННЯ ГІПОТОНІЧНОГО ТИПУ

Метою лікування гіпотонії, на думку А.Едігеса, є підвищення загального рівня енергії та покращення здатності людини функціонувати у повсякденному житті.

Зокрема, фізичні втручання з цією метою можуть включати:

• Вправи та фізична активність:
  • особам із гіпотонічним психотипом буде корисно практикувати регулярні вправи, прогулянки та спорт для підвищення м’язового тонусу та загального рівня енергії.
• Дієта і харчування: здорова дієта, що включає достатню кількість білка та поживних речовин, може допомогти покращити рівень енергії, м’язову силу і витривалість, загальний стан здоров’я.
• Гігієна сну: регулярний режим сну та достатня тривалість сну.

А психологічні втручання передбачали:

• Консультування або терапія можуть бути корисними для:
  • вирішення емоційних і психологічних проблем, пов’язаних з гіпотонічним психотипом,
  • покращення настрою, мотивації та загального функціонування.

Варто також додати, що соціальна підтримка та зв’язок з іншими можуть бути корисними для людей, як свого часу вважалося, з гіпотонічним психотипом, зокрема групи підтримки або інші форми залучення громади для покращення настрою та мотивації.

ПІДБІР ПСИХОЛОГА

Щоби проконсультуватися з психологом щодо схожої індивідуальної проблематики, прояви якої ви відчуваєте на собі або спостерігаєте у своїх близьких:

1. Звертайтеся безпосередньо до мене через профайл на сайті.
2. Скористайтеся простим і ефективним алгоритмом “націлювання психологічної експертизи” на запити, проблеми, симптоми, методи тощо у спеціальному розділі веб-платформи “Простір Психологів”.

 «Епілептоїдний тип особистості» — це термін, який використовувався раніше для опису особливого типу особистості, який, як вважалося, був пов’язаний з епілепсією.

Цей термін більше не використовується широко, і в DSM-5 не визнається як офіційний діагноз сучасними психіатричними класифікаторами.

Концепція епілептоїдного типу особистості базується на ідеї, що люди з епілепсією мають певні загальні риси особистості, такі як емоційна нестійкість, імпульсивність і дратівливість.

Важливо зазначити, що використання таких термінів, як «епілептоїд», для опису типів особистості може викликати стигматизацію та сприяти створенню шкідливих стереотипів.

Сучасні підходи до розуміння особистості зосереджені на більш тонких та індивідуалізованих описах, а не на спробах класифікувати людей на широкі та потенційно оманливі категорії.

ПРОЯВИ ЕПІЛЕПТОЇДНОГО ТИПУ ОСОБИСТОСТІ

Епілепсія як неврологічне захворювання справді може призводити до певних змін в особистості хворого, вираженість яких залежатиме від тривалості та тяжкості перебігу захворювання.

Такі зміни, як правило, є наслідком сповільнення та в’язкості усіх психічних процесів, у першу чергу мислення та емоцій, і проявляються як:

• Емоційна в’язкість (застрягання на певній емоції чи переживанні)
• Імпульсивність
• Образливість
• Дратівливість та сильні спалахи гніву
• Злопамʼятність та мстивість
• Егоцентризм
• Іпохондричність
• Педантизм
• Улесливість та манірне вживання зменшувально-пестливих слів
• Повільність
• Соціальна ізоляція (як труднощі у формуванні та підтримці стосунків з іншими)
• тощо

Важливо зазначити, що окремі з цих якостей не є специфічними для епілептоїдного типу особистості, а багато інших факторів, включаючи інші психічні захворювання, можуть також спричинити ці симптоми.

ТЕРАПІЯ ЕПІЛЕПТОЇДНОГО ТИПУ ОСОБИСТОСТІ

Лікування характерологічних змін унаслідок захворювання не є можливим, тому зусилля фахівців скеровуються на лікування основного захворювання, що їх спричиняє, у даному випадку – епілепсії.

Психологічна допомога людям з епілепсією передбачає поліпшення психологічного самопочуття, подолання депресії, навчання навичкам керування власними психоемоційними станами задля профілактики нападів.

Окрім того, корисною є психоедукація хворої людини щодо зв’язків між епілепсією та психічними процесами і поведінкою для кращого розуміння себе та адаптації до захворювання.

На практиці, люди, які відчувають симптоми, подібні до тих, що пов’язані з епілептоїдним типом особистості, можуть отримати користь від різних форм терапії, зокрема:

• Психотерапія:
  • Розмовна терапія може допомогти людям:
    • визначити та зрозуміти свої думки, почуття та поведінку,
    • вивчити стратегії керування ними.
  • Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) може допомогти:
    • визначити негативні моделі мислення,
    • розвинути нові, більш позитивні способи мислення та поведінки.
  • Діалектична поведінкова терапія (DBT): допомагає людям навчитися керувати своїми емоціями та покращити стосунки з іншими.

• Медикаменти: такі ліки, як антидепресанти або стабілізатори настрою, можна використовувати, щоби:
  • допомогти впоратися з такими симптомами, як перепади настрою, дратівливість або імпульсивність,
  • подолати страхи та депресію.

Важливо зазначити, що лікування буде відрізнятися залежно від конкретних симптомів і потреб людини, тому для розробки відповідного плану лікування рекомендується пройти комплексну оцінку у лікаря-психіатра або клінічного психолога.

ПІДБІР ФАХІВЦЯ

Щоби проконсультуватися з фахівцем щодо шляхів подолання характерних проявів чи пройти первинну психодіагностику,

1. Звертайтеся безпосередньо до мене через профайл на сайті.
2. Підберіть відповідних індивідуальній структурі психологічної проблематики фахівців у спеціальному розділі веб-платформи “Простір Психологів“.

Термін «істероїдний психотип особистості» не є офіційно визнаним діагнозом у поточному виданні Діагностичного та статистичного посібника з психічних розладів (DSM-5).

Однак раніше він використовувався у психоаналітичній літературі для опису осіб, які демонструють модель поведінки, що характеризується емоційною нестабільністю, схильністю перебільшувати та драматизувати.

Також варто додати, що у совєтські (радянські) часи психіатром А.Личко був запропонований термін «істероїдний тип акцентуації характеру» для опису одного з крайніх варіантів норми вияву характеру.

Натомість у міжнародному класифікаторі хвороб (МКХ-10) в окрему нозологічну одиницю винесений діагноз «істеричний розлад особистості».

Люди з істеричним розладом особистості:

• можуть здаватися надмірно манірними або театральними,
• спраглі до уваги та схвалення з боку інших,
• схильні до навіюваності та легко піддаються впливу інших.

Важливо зазначити, що концепція «істероїдного типу особистості» не актуальна в сучасній психології та психіатрії, оскільки вважається, що вона базується на застарілих і гендерно-упереджених уявленнях про особистість і поведінку.

Сьогодні спеціалісти з питань психічного здоров’я зазвичай використовують інші діагностичні критерії та оцінки для діагностики та лікування психічних захворювань.

Проте деякі попередні психоаналітичні теорії припускали, що розвиток істероїдної особистості може бути пов’язаний з досвідом дитинства та несвідомими конфліктами:

• психоаналітична теорія припускає, що ранній досвід і стосунки людини з опікунами можуть сформувати її особистість і поведінку в подальшому житті,
• а деякі теоретики припускають, що істероїдний тип особистості може розвинутися:
  • як механізм подолання у відповідь на ранній досвід нехтування чи покинутості,
  • в результаті потреби в увазі та схваленні, які не були задоволені в дитинстві.

Варто додати, що існує обмежена кількість наукових доказів, які лише частково підтверджують ці теорії, а у випадку потреби звернутися по допомогу до фахівців без зайвих зволікань — скористайтеся спеціальним розділом веб-платформи “Простір Психологів”.

ПРОЯВИ ІСТЕРОЇДНОГО ТИПУ ОСОБИСТОСТІ

Для повноти картини, треба зазначити, що у психоаналітичній літературі із цим типом особистості асоціювалися такі симптоми:

• Надмірна емоційність і схильність до спонтанних сліз або сміху.
• Бажання уваги та схвалення з боку інших, схильність шукати ситуації, де вони можуть бути в центрі уваги.
• Схильність перебільшувати або драматизувати події в їхньому житті, часто таким чином, щоб вони виглядати героїчно або жертовно.
• Тенденція бути навіюваним і легко піддаватися впливу інших, що призводить до відсутності незалежності або особистої автономії.
• Схильність до неглибоких, поверхневих стосунків, які часто ґрунтуються на здатності іншої людини надати увагу чи емоційну підтримку.

ПОДОЛАННЯ ІСТЕРИЧНИХ РИС ОСОБИСТОСТІ

На практиці психологічної допомоги особам, у яких спостерігаються деякі риси, пов’язані з цією моделлю поведінки або істеричним розладом особистості (наприклад, емоційна нестабільність), на мій погляд, найбільш ефективними засобами можуть бути пропрацьовані спільно з психологом:

• Самоусвідомлення:
  • шляхом звернення уваги на думки, почуття та поведінку і визначення моделі, які можуть сприяти емоційній нестабільності або поведінці, яка потребує уваги.
  • аналізуючи та контролюючи внутрішні імпульси.
• Розробка здорових стратегій подолання:
  • через визначення здорових способів упоратися зі стресом і регулювати емоції, такі як:
    • фізичні вправи,
    • уважність,
    • розмова з другом чи членом родини, яким ви довіряєте.
• Побудова стосунків, що базуються на взаємопідтримці:
  • завдяки оточенню людьми, які підтримують, розуміють і можуть допомогти керувати складними емоціями та ситуаціями.
• Позбуття від дезадаптивних думок та способів емоційного реагування:
  • виявивши та кинувши виклик негативним моделям мислення чи когнітивним викривленням, які можуть сприяти емоційній нестабільності чи поведінці, що потребують уваги.
• тощо.

ЛІКУВАННЯ

Якщо ви спостерігаєте у себе ознаки, які відповідають істеричному розладу особистості, або будь-якому іншому психічному розладу, а також відчуваєте їхній негативний вплив на життя, зверніться за професійною допомогою.

Фахівець із психічного здоров’я може допомогти вам зрозуміти ваші думки, почуття та поведінку, дослідити основні причини вашої емоційної нестабільності та театральної поведінки, розробити стратегії для ефективного управління ними.

У деяких випадках можуть бути призначені ліки, щоб допомогти впоратися з симптомами емоційної нестабільності, такими як перепади настрою або тривога.

Корисною буде участь у груповій терапії з іншими людьми, які борються з подібними проблемами.

Також зміни здорового способу життя, такі як регулярні фізичні вправи, збалансоване харчування та достатній сон, можуть допомогти покращити загальне самопочуття та зменшити симптоми емоційної нестабільності.

ПІДБІР ПСИХОЛОГА

Щоби почати взаємодію з психологом для пошуку рішень пов’язаних із сукупністю явищ, які раніше узагальнювалися терміном “істероїдний психотип”,

1. Звертайтеся безпосередньо до мене через профайл на сайті.
2. Підберіть фахівців із відповідними вашій індивідуальній проблематиці кваліфікаціями у спеціальному розділі “Простору психологів” скориставшись простим і ефективним алгоритмом “націлювання експертизи” на теми, запити, симптоми, проблеми, методи, стилі тощо.

Конформний тип особистості є одним з найбільш вивчених в психології і характеризується тим, що людина ретельно дотримується встановлених норм і правил, а також прагне до згоди зі своїм оточенням у будь-яких питаннях.

Далі у цій статті, створеній з урахуванням практичного досвіду психологічної роботи із відповідними клієнтами, я розгляну особливості конформного психотипу особистості, його відмінності від інших типів і дослідження, які проводилися в цій сфері.

Але перед тим, зокрема для тих читачів, які опинилися тут уже маючи сформовану потребу проконсультуватися з фахівцем щодо подолання різних побутових наслідків конформного психотипу особистості,

Інформую, що у спеціальному розділі веб-платформи “Простір Психологів” ви можете підібрати фахівців відповідно до індивідуальної проблематики шляхом використання простого і ефективного алгоритму “націлювання експертизи” на запити, проблеми, теми, симптоми, методи, розлади тощо.

ХАРАКТЕРИСТИКИ КОНФОРМНОГО ПСИХОТИПУ

Люди з конформним типом особистості мають часто нераціональне прагнення до дотримання правил і норм, встановлених в їх оточенні.

Вони зазвичай бояться конфліктів і усіма силами намагаються уникати їх, прагнучи до згоди зі своїм оточенням.

Такі люди, на практиці, можуть бути віддані своїм ідеалам, віруванням і поглядам, але зазвичай ці ідеали і погляди — є загальними і для їх оточення.

Особистості з конформним психотипом можуть бути боязкими, невпевненими і мають потребу у підтримці та допомозі.

Вони можуть відчувати тиск зі сторони оточення і діяти відповідно до цього тиску, часто навіть не зважаючи на шкоду для себе.

Крім того, конформний психотип провокує тенденцію до підлабузництва, тобто приховування своїх відчуттів та поглядів, аби уникнути конфлікту чи забезпечити підтримку своєї групи.

ОСОБЛИВОСТІ КОНФОРМНОГО ПСИХОТИПУ

Конформний тип особистості має свої особливості які можна умовно поділити на переваги та недоліки.

Серед переваг, на мою думку, слід згадати:

• Ефективність у роботі в команді.
  • Конформні особистості зазвичай добре працюють у команді та співпрацюють з іншими людьми.
  • Вони налаштовані на співпрацю та співробітництво, тому можуть бути корисними у командній роботі, де потрібно спільно працювати для досягнення спільної мети.

• Добре пристосовані до вимог соціального середовища.
  • Люди з конформним психотипом особистості зазвичай добре пристосовуються до вимог соціального середовища.
  • Вони ставляться до соціальних норм та очікувань позитивно, тому їм легше відповідати на вимоги соціального середовища і досягати успіху у ньому.

• Бажання досягнення успіху та самореалізації.
  • Конформні особистості часто мають бажання досягнути успіху та визнання в соціальному середовищі.
  • Вони налаштовані на досягнення цілей та можуть працювати наполегливо, щоб досягнути успіху.

• Здатність пристосування до змін — їм відносно легко адаптуватися до нових обставин та ситуацій, тому можуть успішно працювати у різних умовах.

Розкриваючи недоліки конформного психотипу особистості, на мою думку, належить зазначити:

• Схильність до підкорення.
  • навіть сліпого наслідування авторитетів.
  • не висловлювати своїх думок та поглядів, якщо це суперечить думці авторитету, що може призводити до втрати свободи вибору та індивідуальності.

• Схильність до стереотипного мислення.
  • може призводити до недостатньої креативності та обмеження вибору.
  • прагнення дотримуватися загальноприйнятих норм та стандартів — обмежує їх у здійсненні своїх індивідуальних бажань та мрій.

• Надмірне прагнення до прийняття.
  • Конформні особистості можуть мати надмірне прагнення до прийняття та бути схильними до компліментів та позитивної оцінки.
  • Це може призводити до того, що вони можуть прагнути до компромісу та зниження вимог, щоб забезпечити прийняття оточенням.

• Недостатня самостійність.
  • Конформні особистості можуть мати недостатню самостійність та схильність до підкорення авторитетам та груповому мисленню.
  • Це може призводити до обмеження їх власного розвитку та до недостатньої самостійності в ухваленні рішень.

• Схильність до конфлікто-уникаючого стилю.
  • стараються уникнути будь-яких неприємностей чи конфліктів,
  • не будуть виступати за себе та за свої інтереси,
  • може призвести до упущення можливостей та незадоволеності в майбутньому.

ВІДМІННОСТІ КОНФОРМНОГО ПСИХОТИПУ

Конформний тип особистості відрізняється від інших психотипів особистості, таких як домінантний, агресивний або авторитарний.

Наприклад, люди з домінантним типом особистості зазвичай є впевненими в собі і готові брати на себе відповідальність за ухвалені рішення.

Вони можуть бути більш конкурентоспроможними і не боятися конфліктів, які вони можуть використовувати, щоб досягти своїх цілей.

Агресивні особистості можуть бути більш нахабними і недостатньо уважними до потреб інших людей.

Вони можуть бути схильні до руйнівних поведінок і конфліктів, а також до згубної критики.

Нарешті, авторитарний тип особистості може бути більш схильним до нав’язування своїх відчуттів та поглядів і домінування над іншими.

ДОСЛІДЖЕННЯ КОНФОРМНОГО ПСИХОТИПУ

У дослідженнях конформного типу особистості було виявлено кілька цікавих відкриттів.

Наприклад, виявлено, що люди з конформним типом можуть бути більш успішними у роботі, якщо вони відповідають встановленим стандартам та нормам, але, водночас, можуть мати суттєві проблеми з адаптацією до змін.

У дослідженнях було також виявлено, що конформний тип особистості може бути пов’язаний з недостатньою самооцінкою та зниженою самоповагою.

Ці люди, зазвичай, можуть відчувати нестачу упевненості в собі і вважати, що їхні дії і думки не мають жодного значення, якщо вони не відповідають встановленим нормам.

Дослідження також вказують на те, що конформний тип особистості може мати негативний вплив на психічне здоров’я.

Люди з цим типом особистості можуть ставити надто високі вимоги до себе і інших, а це може призвести до стресу та викликати тривожність і депресію.

Також можуть бути проблеми з адаптацією до нових ситуацій, адже конформні люди можуть бути більш чутливими до критики та можуть мати сильний страх змін.

Окрім того, конформний психотип особистості може впливати і на взаємини з іншими людьми, позаяк вони схильні прислухання до думок інших, навіть якщо це суперечить їхнім власним переконанням.

А це може призвести до того, що вони не виражають своїх справжніх ідей та думок, а відтак — може викликати негативні наслідки у стосунках з іншими людьми.

ВЗАЄМОДІЯ З КОНФОРМНИМ ПСИХОТИПОМ

Якщо ви працюєте з людьми з конформним типом особистості, важливо розуміти їхні мотивації та потреби.

• Ці люди можуть бути більш схильними до виконання інструкцій та порад інших, тому важливо встановити чіткі інструкції та пояснення про те, що ви очікуєте від них.
• Вони можуть потребувати більше підтримки та похвали, тому щоби підвищити їхню самооцінку — треба краще стимулювати їх до виконання завдань.
• Важливо дозволяти їм висловлювати свої думки та ідеї і підтримувати їхні інтереси, адже якщо вони відчувають, що їх думки та ідеї неважливі — втрачають мотивацію.
• Ці люди можуть бути схильні до відкладення ухвалювання рішень та паніки в неочікуваних ситуаціях.
• Необхідно надавати їм можливість зосередитися на меті та розв’язанні проблеми, а не на ризиках та невдачах.

Для ефективної роботи з конформним типом особистості важливо також допомагати їм розвивати навички ухвалювання рішень та розв’язання проблем.

Крім того, можна заохочувати їх до розвитку навичок критичного мислення та самостійності, що може допомогти розвивати власне бачення світу та дистанціюватись від нав’язаних думок та ідеалів.

ПІДСУМКИ

Конформний психотип особистості може мати як позитивні, так і негативні наслідки, адже люди з цим типом особистості можуть:

1. Бути схильними прислухатися до думок та порад інших, що може бути корисним в професійній та особистій взаємодії.
2. Мати проблеми з недостатньою самостійністю та нездатністю до ухвалення рішень.

Для того, щоб ефективно працювати з людьми з конформним типом особистості, важливо розуміти їх мотивації та потреби.

Не менш важливо забезпечувати їм засоби для розвитку навичок ухвалення рішень та розв’язання проблем, щоб допомогти їм бути більш самостійними та впевненими у власних здібностях.

Зрештою, робота з конформними особистостями може бути викликом, але це також може бути нагородою, якщо ви зможете допомогти їм розвиватися та досягати своїх цілей.

ПІДБІР ПСИХОЛОГА

Щоби проконсультуватися з психологом щодо небажаних проявів конформного психотипу які ви спостерігаєте у себе чи своїх близьких,

1. Звертайтеся безпосередньо до мене через профайл на сайті.
2. Підберіть відповідних індивідуальній проблематиці фахівців у відповідному розділі веб-платформи “Простір Психологів”.

Параноїдний психотип особистості — передклінічна форма психічного розладу особистості, для якої характерна недовірливість, схильність до утворення надцінних ідей, ригідність та спрощеність емоційних переживань.

Людина з параноїдним психотипом зазвичай демонструє підозрілість у широкому спектрі соціальних контактів та ситуацій, схильна ірраціонально інтерпретувати дії інших як зловмисні чи загрозливі, навіть якщо це стосується її близького оточення.

Часто емоції у таких осіб беруть гору над логікою. Інколи вони гіперпильні та украй образливі.

На практиці, дюди з параноїдним психотипом особистості, зазвичай:

• мають надто завищену самооцінку,
• характеризуються загостреним почуттям власної гідності,
• володіють обмеженим колом інтересів,
• мають звужений світогляд,
• схильні до надмірної прямолінійності суджень,
• часто наївні, вперті та категоричні
• тощо.

Крім того, для них характерні войовничо-педантичні реакції на нехтування їхніми правами у тих ситуаціях, коли це не відповідає дійсності.

Далі у цій статті, заснованій на даних фахового досвіду роботи з такою категорією клієнтів, я загально охарактеризую основні психологічні аспекти параноїдального психотипу та розладу особистості.

Але перед тим, зокрема для тих читачів, які уже стикнувшись з тими чи іншими проявами особисто або в поведінці оточуючих — мають потребу почати спілкуватися зі спеціалістами,

Інформую, що у спеціальному розділі веб-платформи “Простір Психологів” ви можете підібрати фахівців відповідно до індивідуальних особливостей шляхом використання простого і ефективного алгоритму максимально точного “націлювання експертизи” на запити, теми, симптоми, методи, проблеми тощо.

ПРИЧИНИ ПАРАНОЇДАЛЬНОГО ПСИХОТИПУ

Причини параноїдального психотипу особистості до кінця ще не вивчені, але, ймовірно, що значну роль у їх формуванні відіграє поєднання генетичних, екологічних і психологічних факторів.

Зокрема, перелік можливих причин, на мій погляд, може бути таким:

• Спадковість: люди з сімейним анамнезом психічних захворювань або розладів особистості можуть частіше розвинути параноїдний тип особистості.
• Біологічні фактори: набутий дефект ЦНС унаслідок патології вагітності, асфіксії плоду, деяких інфекцій та травм мозку у ранньому дитинстві.
• Досвід дитинства: травматичний або важкий досвід у дитинстві, такий як жорстоке поводження, нехтування чи відсутність довіри з боку опікунів.
• Когнітивні фактори, як-от:
  • схильність зосереджуватися на негативній інформації, надмірно узагальнювати негативний досвід і тлумачити неоднозначні ситуації як загрозливі;
  • низький рівень освіченості.
• Культурні та суспільні фактори. У деяких культурах або спільнотах може існувати підвищене почуття недовіри або підозрілості до інших, що може підсилити параноїдальні тенденції.
• Зловживання психоактивними речовинами.
• Релігійний ексклюзивізм загострює прояви параноїдного розладу.

СИМПТОМИ ПАРАНОЇДАЛЬНОГО РОЗЛАДУ ОСОБИСТОСТІ

Параноїдний тип особистості характеризується тотальною підозрілістю та недовірою до інших.

На практиці, серед інших загальних симптомів параноїдального розладу, на мою думку, треба виділити:

• Постійна підозра щодо мотивів інших: шукають ознак того, що інші намагаються завдати їм шкоди, обдурити їх або скористатися ними.
• Гіпернастороженість: постійно сканують своє оточення на предмет ознак небезпеки, підступу чи загрози.
• Відсутність довіри: мають принципову відсутність довіри до інших, хоча можуть демонструвати показову доброзичливість до інших.
• Захисна поведінка: стають образливими, агресивними, мстивими у відповідь на уявну образу чи критику.
• Небажання прощати: відмовляються “заплющувати очі” і забувати навіть найменші проступки у свій бік.
• Проекція: можуть проектувати власні мотиви на інших, припускаючи, що інші такі ж недовірливі та підозрілі, як і вони.
• Труднощі в роботі з іншими людьми: часто сприймають колег або начальство як загрозливих.

Важливо зазначити, що наявність деяких із цих симптомів не обов’язково означає, що хтось має клінічний діагноз параноїдного психотипу чи розладу особистості.

А постановка діагнозу вимагає професійної оцінки лікарем-психіатром у відповідності до діагностичних клінічних критеріїв. 

ДІАГНОСТИЧНІ КРИТЕРІЇ ПАРАНОЇДНОГО РОЗЛАДУ

Діагностичний і статистичний посібник із психічних розладів (DSM-5) містить клінічні критерії параноїдального розладу особистості. Відповідно до них для постановки діагнозу особистість людини має відповідати наступному переліку:

• A. Повсюдна недовіра та підозрілість до інших, так що чужі мотиви тлумачаться як зловмисні, які проявляються, починаючи з раннього дорослого віку, та присутні в різних контекстах, на що вказують чотири (або більше) з наступного:

• B. Не виникає виключно під час перебігу шизофренії, біполярного або депресивного розладу з психотичними ознаками, або іншого психотичного розладу, і не пов’язане з фізіологічним впливом іншого захворювання або речовини.

• C. Підозрілість і недовіру не можливо пояснити іншим розладом особистості, вживанням психоактивних речовин або іншим психічним розладом.

Важливо зазначити, що діагноз параноїдного розладу особистості вимагає професійної оцінки психіатра, і не всі люди, у яких є деякі з цих симптомів, відповідатимуть критеріям розладу, що, як правило, з’ясовується у процесі консультування з психологом.

ЛІКУВАННЯ ПАРАНОЇДНОГО РОЗЛАДУ ОСОБИСТОСТІ

Терапія параноїдального розладу особистості може бути ускладненою тим, що люди з цим розладом неохоче довіряють іншим, зокрема лікарям та психотерапевтам.

Зокрема, вони можуть остерігатися того, що їх отруять чи обдурять абощо.

Водночас, практика доводить, що психотерапія може бути корисною у роботі з основними деструктивними переконаннями і моделями мислення за умови належного рівня розвитку когнітивної сфери та освіченості.

Терапевт може допомогти людині навчитися справлятися зі своїми симптомами, кинути виклик своїм негативним переконанням щодо інших і розробити більш позитивні та реалістичні способи взаємодії з іншими.

Важливим у контексті лікування є і створення мережі підтримки з довірених друзів та членів сім’ї.

Щодо ліків, переважно, вони можуть бути корисними для лікування таких симптомів, як тривога або підозрілість.

ПІДБІР ПСИХОЛОГА

Щоби проконсультуватися з психологом щодо симптомів чи ознак параноїдального психотипу,

1. Звертайтеся до мене безпосередньо через профайл на сайті.
2. Підберіть фахівців відповідно індивідуальній проблематиці у спеціальному розділі “Простору Психологів”.

Шизоїдний психотип особистості — передклінічна форма психічного розладу особистості, що характеризується відсутністю інтересу до соціальних стосунків, емоційною відстороненістю, замкнутістю, ригідністю психічних процесів та дивакуватими уподобаннями.

Люди з цим психотипом часто справляють враження апатичних ексцентриків, відірваних від справ буденності.

На практиці “шизоїди” мають незвичайні односторонні інтереси, їх міміка та мова тіла збіднена, зовнішній вигляд недбалий, неохайний або надміру екстравагантний.

Людям з шизоїдним психотипом особистості може бути корисною психокорекція чи психотерапія певних рис та поведінкових проявів задля покращення соціальної адаптації та зменшення напруги у стосунках з членами сімʼї та колегами.

Перед тим як, спираючись на досвід роботи з відповідними клієнтами, всебічно схарактеризувати загальні риси шизоїдного психотипу, зокрема для тих читачів, які уже стикнувшись із проблематикою — потребують фахової психологічної допомоги,

Інформую, що підібрати спеціалістів кваліфікованих у цих та інших аспектах індивідуальної потреби можна у спеціальному розділі “Простору Психологів” скориставшись простим та ефективним алгоритмом максимально точного “націлювання експертизи” на теми, запити, розлади, методи, симптоми тощо.

ПРИЧИНИ ФОРМУВАННЯ ШИЗОЇДНОГО ПСИХОТИПУ

Патологічний склад особистості шизоїдного психотипу є наслідком поєднання низки біологічних та психологічних факторів:

• Спадковість: не зважаючи на те, що конкретні гени, які відповідали би за розвиток психотипу чи розладу не виявлені, тенденція успадкування у сім’ях збережена.
• Набута неповноцінність ЦНС: через патологію вагітності чи ускладнених пологів або перенесені у ранньому віці інфекційні захворювання чи травми.
• Досвід раннього дитинства: нехтування, емоційне чи фізичне насильство, виховання у дисгармонійній з численними конфліктами сім’ї або різновиди адиктивної поведінки батьків.
• Особливості мозку. Деякі дослідження показують, що можуть існувати відмінності в тому, як мозок людей із шизоїдним психотипом обробляє емоційні стимули.
• Фактори навколишнього середовища: хронічний стрес або вплив токсинів.
• тощо.

Важливо відзначити, що не у всіх людей з травмою або іншими факторами ризику в анамнезі розвинеться шизоїдний психотип та, врешті, такий же розлад особистості, адже подекуди встановити причини украй складно і розлад розвивається без видимих на те причин.

СИМПТОМИ ШИЗОЇДНОГО ПСИХОТИПУ

На практиці, симптоми шизоїдного психотипу особистості можуть відрізнятися за яскравістю проявів у різних людей, а найпоширенішими з них, на мій погляд, є:

• Відсутність або знижений інтерес до соціальних стосунків:
  • мала зацікавленість у формуванні близьких стосунків з іншими людьми, включаючи членів сім’ї, друзів і романтичних партнерів.
  • якщо і формуються такі стосунки, то з дуже обмеженим колом осіб, які поділяють їх дивакуваті інтереси.
• Емоційна відстороненість та холод, спричинена важкістю вираження власних емоції та обмеженою здатністю розуміти емоції інших.
• Віддають перевагу усамітненим заняттям та діяльності, яка не потребує залучення інших людей.
• Обмежений діапазон вираження емоцій: через що люди з шизоїдним психотипом можуть здаватися безвідповідальними або просто байдужими, у тому числі і до похвали чи критики.
• Труднощі з інтимністю: можуть уникати фізичного контакту, навіть із близькими членами родини.
• Відсутність задоволення від діяльності, яку інші люди вважають приємною.
• Схильність до надмірного фантазування. Можуть проводити багато часу у власних думках і фантазіях та здаватися відстороненими або незаангажованими нічим “земним”.

Для повноти картини про шизоїдний психотип особистості, додам також кілька фактів, які варто знати про нього:

• Шизоїдний психотип та відповідний розлад особистості є відносно рідкісним станом, яким, за оцінками, страждає близько 1% населення в цілому.
• Частіше шизоїдний психотип і розлад діагностується у чоловіків, ніж у жінок.
• Шизоїдний психотип особистості часто плутають з іншими, зокрема тривожно-уникаючим психотипом особистості.
• Люди з шизоїдним психотипом особистості часто не звертаються за лікуванням самостійно, тому що не вважають свої симптоми проблемними.
• Немає відомих ліків від шизоїдного розладу особистості, але психотерапія та індивідуально підібрані ліки можуть допомогти впоратися з симптомами та покращити якість життя.
• Люди з шизоїдним психотипом особистості мають підвищений ризик розвитку інших психічних захворювань, таких як депресія або тривога.

ЛІКУВАННЯ ШИЗОЇДНОГО ТИПУ ОСОБИСТОСТІ

Шизоїдний психотип особистості не потребує лікування як такого, однак якщо говорити про надмірну вираженість симптомів, та розвиток розладу — звернення по допомогу до фахівців необхідне.

Як уже зазначалося, специфічних ліків для лікування шизоїдного психотипу і розладу особистості не існує.

Водночас, доведено, що психотерапія є ефективними методом допомоги при шизоїдному розладі особистості та може допомогти людям опанувати базові соціальні та комунікативні навички.

Незважаючи на відсутність специфічних медикаментів від шизоїдного розладу особистості, індивідуально підібрані ліки можуть бути призначені для лікування симптомів супутніх психічних розладів, таких як депресія або тривога.

Корисними також будуть відвідування груп підтримки для осіб з аналогічним розладом та їх сімей.

Будь-яке лікування в таких випадках строго індивідуальне, а відтак те, що працює для однієї людини, може виявитись неефективним чи навіть шкідливим для іншої.

ПІДБІР СПЕЦІАЛІСТА

Саме тому, для отримання достеменної інформації — доцільно співпрацювати зі спеціалістами у сфері психічного здоров’я, а щоби почати цей процес,

1. Звертайтеся безпосередньо до мене через профайл на сайті.
2. Підберіть відповідних фахівців у спеціальному розділі веб-платформи “Простір Психологів”.

В широкому розумінні, слово “сензитивний” зазвичай асоціюється з людьми, які мають підвищену чутливість до оточуючого світу.

У сучасній психології — ця риса характеру, нерідко, означає більше, ніж просто реакцію на звуки, запахи і враження.

Психологія особистості розглядає сензитивність як поглиблену сприйнятливість до емоцій, атмосфери, стосунків та навіть внутрішніх переживань.

Більш того, ця якісна риса особистості може настільки суттєво впливати на багато сфер життя, що інколи її виділяють у спеціальний “сензитивний психотип”

Перед тим як розкрити проблематику “сензитивного психотипу” детальніше через призму власного практичного досвіду надання психологічної допомоги клієнтам, яких тією чи іншої мірою можна співвіднести з цим психотипом;

Зокрема для тих “надмірно чутливих” читачів, які прагнуть без зволікань розпочати взаємодію із фахівцем, інформую, що ви можете:

1. Звертатитися безпосередньо до мене через профайл у “Просторі Психологів” просто зараз
2. Підібрати фахівців у спеціальному розділі веб-платформи шляхом націлювання експертизи на симптоми, скарги, відчуття, теми, запити, розлади, методи, стилі, ціни, досвід, мови тощо

Чутливість до емоцій

В теорії та на практиці, чутливість до емоцій або сензитивність є складним та важливим аспектом людської психології.

Зокрема, ця риса допомагає нам розуміти та взаємодіяти з власними почуттями та почуттями інших людей.

Чутливість до емоцій передбачає не лише сприйняття емоцій, а й здатність адекватно відгукуватися на них, розуміти їхні причини та впливи на поведінку.

Люди з високим рівнем чутливості до емоцій зазвичай відчувають їх дужче та інтенсивніше.

Сензитивні особистості можуть відчувати радість, сум, злість чи страх глибше, ніж інші і це означає, що вони мають більше можливостей для глибокого розуміння власних внутрішніх переживань.

Власне, люди з сензитивним психотипом мають природну здатність краще співпереживати іншим людям.

Вони можуть легше відчувати та розуміти стан інших, їхні радості та турботи.

Загалом, ця здатність є фундаментальною для створення підтримуючих міжособистісних відносин та розвитку емоційної інтелігенції.

Чутливість до емоцій або сензитивність – це цінний аспект нашої особистості, який впливає на стосунки, погляди на світ та спосіб взаємодії із навколишнім середовищем.

Сензитивність допомагає нам підвищити рівень емоційної свідомості, збагатити наше життя глибшим розумінням та зв’язками з іншими людьми.

Творчість та глибоке мислення

Творчість та глибоке мислення є двома аспектами людської природи, які взаємодіють між собою, розкриваючи нескінченний світ можливостей, ідей та емоцій.

Ці аспекти дають можливість сензитивним особистостям краще бачити красу в деталях, знаходити натхнення у повсякденному, а також глибше розуміти себе та оточуючий світ.

Творчість – це необхідний механізм для здатності індивіда висловлювати себе та свої ідеї унікальним способом.

У носіїв сензитивного психотипу — вона може виявлятися у різних формах: в мистецтві, літературі, музиці, дизайні, науці та багатьох інших сферах.

Загалом, творчість допомагає сензитивним людям легше дивитися на відому річ з нового кута зору, краще знаходити нестандартні рішення та чіткіше виражати свої внутрішні почуття та думки.

Глибоке мислення, само по собі, означає поглиблене розуміння та аналіз ідей, понять та ситуацій.

Для особистостей сензитивного психотипу, зазвичай, цей процес, в якому людина намагається проникнути понад поверхневість і зрозуміти основи, що лежать в основі явищ — дозволяє досягати кращих результатів.

Глибоке мислення сензитивної особистості, в середньому, частіше може привести до нових інсайтів, відкрити складні взаємозв’язки та допомогти різносторонніше розвивати критичне мислення.

Творчість та глибоке мислення є скарбами, які кожна людина може розкрити у собі, але носії сензитивного психотипу, в середньому, можуть це робити швидше, краще і різнобічніше.

Ці аспекти сприяють розширенню світогляду, підвищують рівень самореалізації та глибшого розуміння себе та інших.

Вони допомагають сензитивним особистостям глибше зрозуміти, що кожен момент може бути джерелом натхнення, а глибокий розум — інструментом для розв’язання найскладніших завдань.

Міцні міжособистісні зв’язки

Міжособистісні зв’язки, розвивати які належним чином, в середньому, також дається сензитивним особистоям легше — є невід’ємною частиною людського життя, адже вони безпосередньо впливають на відчуття щастя, психологічний стан, особистісний розвиток та самореалізацію.

Як правило, міцні взаємини відіграють важливу роль у підтримці, зростанні та збагаченні життя носіїв сензитивного психотипу.

Це відбувається передовсім тому, що міцні міжособистісні зв’язки ґрунтуються на співчутті, тобто здатності співчувати та відчувати емоції інших, а також — що розуміння стану та потреб іншої людини краще допомагає створювати глибоке спілкування та розвивати взаємну довіру.

Суттєво, що однією з ключових складових побудови сензитивними людьми міцних міжособистісних зв’язків є здатність активно слухати.

Це означає не лише здатність чітко і містко висловлювати свої думки, а й також по-справжньому намагатися розуміти погляди та почуття іншої сторони.

Власне, істинне та відверте спілкування, зазвичай, відбувається тоді і лише тоді, коли обидві сторони відчуваються важливими та зрозумілими.

Крім того, здатність носіїв сензитивного психотипу будувати міцні міжособистісні зв’язки ґрунтується і на взаємній підтримці.

Під час труднощів та радості друзі та близькі стають опорою, надаючи підтримку, відчуття безпеки та розуміння.

Стосунки з сензитивними людьми

Важливо, що у спілкуванні та будь-якій іншій взаємодії з сензитивними особистостями, неодбхідно дотримувати взаємної поваги та розуміти особисті кордони.

Сензитивні люди переконані, що кожна людина має свої індивідуальні потреби та обмеження, а відтак, дуже важливо це враховувати для підтримки здорових стосунків.

На практиці, позитивна взаємодія з носіями сензитивного психотипу, така як співпраця чи реалізація спільних інтересів, може суттєво збагачувати міжособистісні зв’язки, адже щира вдячність та синергія, яку як правило виявляють сензитивні колеги чи однодумці — відчутно підсилює позитивні емоції та зміцнює взаємодію.

Звісно, що міцні міжособистісні зв’язки вимагають від носіїв сензитивного психотипу більше часу, емоційних зусиль, уваги та психічної енергії в цілому.

Інвестування в стосунки означає для сензитивних осіб регулярне спілкування, повну відкритість та повсякчасну готовність виявляти інтерес до життя та думок іншої людини.

Як правило, саме міцні міжособистісні стосунки мають найбільше значення для емоційного благополуччя носіїв сензитивного психотипу, адже допомагають розкривати себе, розуміти інших та підтримувати одне одного в усіх аспектах існування.

Підсумки

У підсумку, сензитивність – це непересічний аспект людської природи, який приносить до нашого життя багатство глибоких переживань, тонкої сприйнятливості та виразного емоційного спектра.

Бути сензитивним означає бачити світ з особливою насиченістю, відчувати ритм і пульс нашого життя з надзвичайною інтенсивністю.

Водночас, готовність сензитивних особистостей витрачати, в середньому, більше психічної енергії і на діяльність, і на емоції, і на стосунки тощо — несе і суттєві ризики розчарувань, помилок та формування психологічних розладів.

Відтак, не зважаючи на те, що є всі необхідні підстави вважати сензитивність своєрідним даром природи, треба наголосити, що сензитивний психотип може бути як могутньою силою, так і ризиковим викликом, залежно від того, як ми вміємо його використовувати.

Найчастіше, сензитивний психотип відкриває перед особистостями можливість бачити світ яскравіше, відчувати глибше і знаходити гармонію у різноманітності нашого існування.

Але якщо ви чи ваші близькі, у зв’язку з підвищеною чутливістю, все частіше відчуваєте можливі її негативні наслідки, зокрема такі як емоційне виснаження, пригнічення, безсилля тощо — рекомендую без зайвих зволікань проконсультуватися з психологом чи психотерапевтом.

Підбір фахівців

Щоби розпочати процес взаємодії з фахівцем, який/яка допоможе правильно спрямувати і повністю розкрити потенціал сензитивного психотипу, як уже згадувалося вище, ви можете звертатися безпосередньо до мене через профайл

Або, відвідати спеціальний розділ веб-платформи, де можна зручно і швидко підібрати експертів як за однією основною спеціалізацією, скажімо “сензитивний психотип”, так і одразу за кількома, наприклад “перезбудження”, “відсутність сил” і “емоційне виснаження” тощо

Універсальний і простий алгоритм “націлювання експертизи“ у Просторі Психологів дозволяє, при потребі чи бажанні, додавати до параметрів відбору і такі атрибути як відчуття, скарги, ціна, спеціальність, метод, стать, мова (автоматично — українська, звісно ж), досвід, стиль, галузі тощо

Інтуїтивно зрозуміла послідовність підбору фахівця на psychology.space здатна забезпечувати 100% взаємовідповідність фахівця і клієнта буквально з першого разу, що, серед іншого:

• неабияк економить час клієнтів на безпосередній пошук потрібного рішення
• позбавляє і клієнтів, і фахівців необхідності витрачати дорогоцінні перші хвилини консультації на достеменне з’ясування взаємовідповідності