Ольга Мєдвєдєва

Злість – це одна з найбільш поширених та складних емоцій, яка виникає у людини у різних життєвих ситуаціях.

Ця емоція може бути корисною, або, навпаки, заважати досягненню успіху у житті.

Злість – це емоційний стан людини, який супроводжується високим рівнем напруги та енергії. Ця емоція може виникати як у відповідь на дії іншої людини, так і на власні переживання.

Наприклад, злість може виникати у зв’язку з невдалим виконанням певної справи, конфліктом з іншими людьми, неправильними діями близьких або зіткненням зі стресовими ситуаціями.

Далі у цій публікації я загально охарактеризую психологічну проблематику злості через призму сучасної теорії та з урахуванням досвіду фахової допомоги клієнтам, що звертаються з такими запитами.

Як злість впливає на людину?

Злість може мати як позитивний, так і негативний вплив на людину.

З одного боку, злість може служити джерелом мотивації, яка допоможе людині досягти поставленої мети.

Наприклад, якщо людина злиться на себе за невдалий результат у спорті, вона може використовувати цю емоцію як стимул для подальших тренувань та покращення результатів.

З іншого боку, злість може мати негативний вплив на людину, особливо якщо вона не може контролювати свої емоції.

Наприклад, надмірна злість може привести до конфлікту з оточуючими людьми, викликати шкоду для здоров’я, а також погіршити настрій та ставлення до життя.

Злість може також впливати на психічне здоров’я людини.

Постійне перебування в стані злості може спричинити тривожність, депресію та стрес, а це призвести до зниження якості життя, втрати інтересу до раніше улюблених занять, відчуття втоми та безсилля.

Крім того, негативний вплив злості може виявитися на фізичному рівні.

Надмірна злість може спричинити підвищений кров’яний тиск, прискорений серцевий ритм, біль у м’язах та головні болі.

Отже, важливо допомагати людям з контролюванням їхніх емоцій, зокрема злості.

Це можна зробити через відкриту та сприйнятливу комунікацію, надання способів вираження злості та підтримки позитивних змін у житті людини.

За умови правильної обробки злості та попередження негативних наслідків, ця емоція може стати джерелом мотивації та позитивного впливу на життя людини.

Причини виникнення злості

Існує безліч причин, які можуть призвести до виникнення злості.

Основні з них – це невдачі, стресові ситуації, конфлікти з навколишніми людьми, а також невідповідність очікувань.

Наприклад, якщо людина очікує від іншої людини певних дій або результатів, але цього не відбувається, вона може відчути злість та розчарування.

Також причиною злості може бути хронічна втома, відчуття безпорадності, почуття образи, відчуття невизнання, фрустрація тощо.

Більш серйозні причини можуть включати травматичні події, такі як насильство, злочини, втрата близьких людей або почуття беззахисності.

Окрім того, певні психічні стани, такі як депресія, тривожність та інші психологічні розлади, також можуть спричиняти злість.

Усі ці причини можуть впливати на наш емоційний добробут та загальну якість життя.

Як контролювати злість?

Контроль злості є важливим навичкою, яку можна розвивати протягом усього життя.

Основний принцип – це вміння розпізнавати свої емоції та знаходити позитивний спосіб їх вираження.

Нижче ми пропонуємо кілька способів, які допоможуть контролювати злість:

• Дихайте глибоко. Глибоке дихання допоможе знизити рівень стресу та викликати спокійнішу реакцію на негативні ситуації.

• Виберіть спосіб вираження злості. Наприклад, можна записати свої переживання у щоденнику або поділитися ними зі своїми близькими людьми.

• Займіться спортом або фізичною активністю. Фізичні вправи допоможуть знизити рівень стресу та підвищити настрій.

• Пошукайте позитивні емоції. Наприклад, слухайте музику, дивіться фільми або читайте книжки, які допоможуть вам розслабитися та зняти напругу.

• Використовуйте позитивний внутрішній діалог. Наприклад, повторюйте собі позитивні фрази, які допоможуть зняти напругу та зосередитися на позитивних аспектах

Як впливає злість на здоров’я?

Злість може мати негативний вплив на наше здоров’я, якщо ми не навчимося контролювати її.

Власне, надмірна злість може призвести до таких проблем:

• Стрес та депресія. Надмірна злість може спричинити почуття стресу та депресії, які можуть впливати на нашу психічну та фізичну стійкість.

• Проблеми зі сном. Надмірна злість може призвести до проблем зі сном, оскільки вона може збуджувати нервову систему та заважати засипанню.

• Підвищений рівень кров’яного тиску та ризик серцево-судинних захворювань. Злість може підвищувати рівень кров’яного тиску, що може призвести до серцево-судинних захворювань.

• Проблеми із травленням. Надмірна злість може призвести до проблем із травленням, оскільки вона може впливати на роботу шлунково-кишкового тракту та викликати шкоду для шлункової оболонки.  

• Конфлікти з навколишніми людьми. Надмірна злість може вести до конфліктів з навколишніми людьми, що може негативно впливати на наші взаємини та соціальну підтримку.

Тому, щоб запобігти негативним наслідкам злості, важливо навчитися контролювати свої емоції та використовувати їх як джерело мотивації, а не як засіб для виразу негативу.

Як допомогти іншим людям контролювати злість?

Якщо ви бачите, що ваші близькі люди мають проблеми з контролюванням злості, ви можете допомогти їм зрозуміти їхні емоції та знайти способи їх вираження.

Ось декілька порад, які можуть бути корисними:

• Підтримуйте відкриту та сприйнятливу комунікацію. Спілкуйтеся з людьми та допоможіть їм розібратися у своїх емоціях.

• Пропонуйте способи вираження злості. Наприклад, запропонуйте використовувати техніки дихальних вправ або фізичну активність.

• Сприяйте позитивним змінам в житті людини. Наприклад, допоможіть їй знайти нове хобі або зайняття, яке може допомогти зняти напругу та зосередитися на позитивних емоціях.

• Не критикуйте, а підтримуйте та допомагайте знаходити способи вираження емоцій. Однак, важливо навчитися контролювати злість, щоб вона не впливала негативно на наше здоров’я та взаємини з іншими людьми. Для цього можна використовувати різноманітні техніки, як-от дихальні вправи, фізичну активність, медитацію, або звернутися по допомогу до психотерапевта.

• Навчіть людину сприймати свої емоції як нормальну і природну реакцію на життєві обставини, а також розуміти, що їх контроль і управління є важливими для забезпечення психічного та фізичного здоров’я.

Якщо проблеми з контролюванням злості стають частими та суттєво впливають на життя людини, то може бути корисно звернутися по допомогу до професійного психотерапевта або кваліфікованого консультанта.

Вони допоможуть зрозуміти причини злості та розвивати навички контролювання емоцій.

Загалом, допомога людям контролювати злість потребує від нас емпатії, терпіння та підтримки.

Для багатьох людей це може бути складним завданням, але знання про те, як допомогти, може допомогти стати природнішими в цьому питанні та підтримати інших в їхньому процесі контролювання емоцій.

Підсумки

Злість – це природна емоція, яка може бути корисною, коли вона використовується для досягнення мети або захисту себе від небезпеки.

Однак, якщо злість не контролюється, вона може стати шкідливою для психічного та фізичного здоров’я.

Існують способи контролювання злості, такі як техніки дихальних вправ, фізична активність, зосередження на позитивних емоціях та сприйнятлива комунікація.

Також важливо навчитися сприймати та розуміти свої емоції, щоб мати здатність керувати ними.

Якщо проблеми з контролюванням злості стають суттєвими, можна звернутися до професійного психотерапевта або консультанта.

Допомагати іншим людям контролювати злість потребує емпатії, терпіння та підтримки.

Навчання способів вираження емоцій та сприйнятлива комунікація можуть допомогти зменшити вплив злості на життя людини і допомогти їй розвивати навички контролювання емоцій.

Підбір фахівця

Щоби проконсультуватися щодо злості у вас чи ваших близьких, звертайтеся до мене напряму через указані в профайлі контакти або підберіть фахівців відповідно до психологічної проблематики у спеціальному розділі Простору Психологів

Тривога як система виявлення загроз — основна частина давнього мозку людини та усіх живих істот, що полягає в умінні виявляти, розпізнавати та реагувати на загрози життю і здоров’ю як із навколишнього середовища, так і зсередини живого організму.

Система виявлення загроз або тривога — в організмі людини локалізується у мигдалеподібному тілі мозку та виконує звідти низку важливих функцій, зокрема виявлення, сприймання та реагування на значущі зовнішні та внутрішні сигнали.

У такій системі, до прикладу, страх — це відповідь на очевидні, здебільшого об’єктивно існуючі загрози, а тривога — на потенційні, чимало з них ніколи не стануть реальністю.

Далі у цій публікації я загально охарактеризую психологічну проблематику тривоги і тривожності через призму сучасної теорії та з урахуванням досвіду фахової допомоги клієнтам, що звертаються з такими запитами.

Що таке тривога?

У теорії та практиці сучасної психології, фахівці називають тривогою:

по-перше, природний, і за певних обставин корисний психічний стан побоювань щодо того, що може загрозливого відбутися у майбутньому;

по-друге, фізичний стан організму який зазвичай супроводжується цілою низкою неприємних відчуттів — нервозність, сильне серцебиття, тремор, розгубленість та інші;

по-третє, симптом фактичної наявності або суттєвого ризику розвитку різноманітних психологічних (психічних) розладів, що актуалізує доцільність своєчасного звернення до психолога;

по-четверте, функцію організму, суть якої полягає в тому, щоб попередити про можливість небезпеки та спонукати зробити необхідні приготування для захисту від неї або повного її уникнення.

З огляду на множинні та розмаїті тривоги воєнного часу, як практикуюча психологиня зі значним практичним досвідом роботи саме з темою тривоги, у публікації далі ділюся загальним баченням суттєвих у контексті тривоги психологічних її аспектів.

А розпочну з інтерпретації моменту перетворення тривоги на недугу.

Нам йтиметься про проміжок часу, який, як показує практика, нерідко, є водночас і моментом вимушеного звернення до психолога, і що, за умови виявлення на первинних етапах — можна було б обійтися лише консультацією, але зазвичай потребує кількох сеансів якщо не психотерапії, то психокорекції.

Коли тривога перетворюється на тривожність?

Поодинокі ситуативні напади тривоги, слід зауважити, є цілком нормальним явищем психічного здоров’я, однак іноді такі природні для живого організму хвилювання виходять із-під контролю та несуть у собі деструктив.

Тривожність може наростати та набувати ознак постійної, тим самим перевищуючи здатність мозку раціонально розглядати гіпотетичну небезпеку.

Або спонукаючи його до “патологічного застрягання” у стані підвищеної готовності, упередженості до негативної інформації, катастрофізації тощо.

На практиці, тривога стає психічним розладом, коли занепокоєння щодо можливих небезпек («Чи безпечно залишатися в Україні?») або побоювання негативних наслідків («Якщо я не піду в укриття, то загину?») виникає непомітно, без реальних об’єктивних причин, або — непропорційно сильно до подразників та отриманої людиною інформації.

Надто часте переживання тривоги призводить до формування особистісної тривожності як риси характеру та розглядання занадто широкого кола ситуацій як небезпечних.

Водночас, помірний рівень хвилювання може підвищити мотивацію та продуктивність, але порушення тонкої грані та надмірне хвилювання — заважає діяльності та продуктивності і може призводити до суттєвої втрати працездатності.

Психофізичні ознаки тривоги і тривожності

Тривога поєднує у собі як фізичні (вегетативні) так і психічні ознаки, а до переліку соматичних (фізичних або ж вегетативних), фахівці та дослідники, найчастіше, відносять:

• прискорене серцебиття,
• збите дихання,
• м’язові затиски,
• епігастральні болі,
• головні болі тощо.

Психічними ознаками тривоги, зазвичай є

• мисленнєва жуйка з повторюваних уявлень негативних сценаріїв вирішення будь-яких ситуацій,
• проблеми з пам’яттю та увагою,
• переживання емоції страху
• тощо.

Понад те, тілесні симптоми та тривожні думки підживлюють одне одного тим самим створюючи замкнене коло, через яке мислення стає важко контролювати, поведінка стає контрпродуктивною, а загальний стан організму — нестабільним.

Наслідки тривоги і тривожності

Тривожність, яку не лікують або із якою не працюють разом із психологом — може призвести до нападів паніки.

Панічні атаки, у свою чергу, спонукають скоротити продуктивну діяльність через страх перед новим нападом та змушують присвячувати усе більшу чи значну кількість часу й зусиль плануванню заходів щодо уникнення загрози та усього бентежливого, що із нею несвідомо асоціюється.

Крім того, тривожні розлади створюють ризик виникнення супутньої депресії, а багаторічна практика роботи з тривогами у клієнтів доводить, що кожних 2-х із 3-х людей із генералізованим тривожним розладом, у тій чи іншій мірі, але завше — розвивається депресія.

Ба більше, позаяк тривога подорожує організмом тими ж нейронними шляхами, що й біль, і зазвичай виникає разом із ним — вона загострює сприйняття болю та підвищує ризик інвалідності.

Зокрема, тривога активізує гормональну реакцію на стрес, через що гормони стресу неодноразово і повторно діють на тіло та мозок, що, в свою чергу, призводить до проблем із пам’яттю через токсичну дію на гіпокамп.

Суттєвим також є уплив тривоги і на сон, адже через хронічні розлади сну, зокрема безсоння, дестабілізується система обміну речовин та підвищується ризик виникнення цукрового діабету.

Окрім того, наслідком постійної тривоги та недосипу, нерідко стають збої у роботі імунної системи, а також хронічне підвищення артеріального тиску.

Вплив тривоги і тривожності на якість життя

Тривога спонукає людей уникати ситуацій і переживань, які викликають у неї неприємні фізичні симптоми, а також — підсилює уявне відчуття небезпеки, навіть якщо людина максимально ізолюється від потенційних небезпек.

Такими небезпеками, які суттєво знижують якість життя і через що часто у клієнтів супутньо виникає депресія — часто стають будь-які поїздки у нові місця чи за новим маршрутом, нові знайомства чи нова робота тощо.

Додам, що часто у підлітків та дорослих саме тривога є поширеною причиною вживання психоактивних речовин та практикування іншої адиктивної поведінки, наприклад, ігроманії, наркоманії чи шопоголізму.

Відомі й іншим фахівцям у “Просторі Психологів” дослідження показують, що чверть усіх людей, які страждають на тривожний розлад — не знають, що у них уже формується розлад психіки, адже алкоголь або інші речовини, нерідко, маскують неприємні симптоми.

Відтак, із часом тривога впливає як на психічне, так і на фізичне здоров’я, погіршуючи функціонування людини до рівня, еквівалентного стражданню від хронічного соматичного захворювання, такого як, скажімо застійна серцева недостатність.

Подолання тривоги і тривожності

Один із парадоксів тривоги полягає у тому, що хоча цей стан завжди викликає дискомфортні тілесні симптоми — чимало людей не звертаються по психологічну допомогу або лікування до психологів.

Також чимало тих, хто шукає лікування своїх тілесних симптомів тривоги — мандрують від лікаря до лікаря у пошуках відгадки таємничого діагнозу, який, на їхню думку, мабуть, є ознакою якоїсь страшної хвороби на кшталт раку чи інсульту.

Натомість моя практика свідчить, що усі вегетативні симптоми тривожності можна вилікувати за допомогою якщо не психокорекції чи психотерапії, то психіатрії в поєднанні із медикаментами (антидепресанти, транквілізатори і т. д.).

Психотерапія у сучасних реаліях небезпідставно вважається повноцінним і самодостатнім способом лікування тривоги, адже дослідження показують, що вона може бути такою ж ефективною, як і ліки.

Через те, що багато людей все ще не можуть зосередитися на терапії без симптоматичного полегшення (заспокоєння вегетативної нервової системи), яке забезпечують ліки — психотерапія найчастіше застосовується у поєднанні із медикаментами.

Основна цінність психотерапії, зазвичай, полягає в тому, що вона допомагає людям ідентифікувати тригери тривоги, а це — стає важливим першим кроком у засвоєнні навичок керування нею впродовж життя.

З іншого боку — ліки це засіб, що приносить полегшення миттєво, але лише до тих пір, поки їх приймають.

Підбір фахівця

Щоби проконсультуватися щодо тривоги та тривожності, наслідки якої ви відчуваєте у себе чи спостерігаєте в оточуючих — звертайтеся до мене або підберіть фахівців із відповідною експертизою в спеціальному розділі веб-платформи “Простір Психологів”.

Безсоння (інсомнія) в сучасній психології визначається як порушення сну, що характеризується труднощами із засинанням, підтриманням сну або раннім пробудженням та супроводжується погіршенням функціонування протягом дня.

Безсоння є поширеним станом, який відомий багатьом людям. Це стан, коли людина не може заснути або засинає і прокидається кілька разів протягом ночі.

Безсоння може бути спричинене різними факторами, такими як стрес, депресія, тривога, фізичні хвороби або нездорові звички, такі як вживання алкоголю чи куріння.

Далі у цій статті я загально охарактеризую ознаки і причини безсоння, наслідки відсутності якісного сну, а також стратегії, які можуть допомогти полегшити цей стан через призму сучасної теорії та з урахуванням фахового досвіду.

Крім того, будуть і особливості гештальт-підходу в роботі з безсонням.

Ознаки безсоння

Серед розмаїття симптомів безсоння, на мій погляд, виділяються основні п’ять, а саме: труднощі зі засинанням, нічні пробудження, раннє пробудження, незадоволеність якістю сну, денні прояви та тривалість проблеми.

Труднощі із засинанням. Людина не може заснути протягом 30 хвилин і більше, навіть за наявності сприятливих умов для сну.

Часті нічні пробудження. Сон переривається кілька разів за ніч, що ускладнює повернення до сну.

Раннє пробудження. Людина прокидається раніше, ніж планувала, і більше не може заснути.

Незадоволеність якістю сну. Навіть за достатньої тривалості сну, людина почувається невідпочилою.

Супутні денні симптоми. Втома, дратівливість, знижена концентрація, погіршення пам’яті, сонливість протягом дня.

Тривалість проблеми. Безсоння вважається хронічним, якщо триває більше трьох ночей на тиждень протягом трьох місяців.

Різновиди безсоння

З усіх класифікацій різновидів безсоння, на мою думку, основними є ті, що розрізняють їх за тривалістю, етіологією, характером порушення, поведінковими чинниками і специфікою, а саме:

За тривалістю безсоння буває

Гостре безсоння (короткотривале). Триває кілька днів або тижнів, зазвичай пов’язане зі стресом, подіями чи змінами в житті.

Хронічне безсоння. Спостерігається щонайменше тричі на тиждень протягом трьох місяців. Зазвичай має складніші причини: емоційний стрес, тривожні розлади, медичні проблеми.

За етіологією (причинами) безсоння буває

Первинне безсоння

• Виникає як самостійний розлад, без очевидного зв’язку з іншими фізичними чи психологічними станами.
• Причини: хронічний стрес, емоційне перенапруження, гіперактивність нервової системи.

Вторинне безсоння (є наслідком інших станів)

• Психічні розлади: депресія, тривога, посттравматичний стресовий розлад (ПТСР).
• Соматичні захворювання: біль, астма, апное сну.
• Вживання речовин: кофеїн, алкоголь, наркотики, ліки.

За характером порушення безсоння буває

Ініціальне безсоння (проблеми із засинанням). Людина довго не може заснути через тривожність, румінації (пережовування думок) або гіперактивність мозку.

Середнє безсоння (часті пробудження). Характеризується неможливістю зберегти безперервний сон, що може бути наслідком стресу чи фізичних проблем (наприклад, нічного болю).

Фінальне безсоння (раннє пробудження). Людина прокидається надто рано, що часто пов’язано з депресивними станами.

За поведінковими факторами безсоння буває

• Психофізіологічне безсоння: розвивається внаслідок тривоги, пов’язаної зі сном (страх не заснути).
• Ідіопатичне безсоння: виникає в дитячому віці без зрозумілих причин і триває все життя.
• Неправильний гігієнічний сон: спричинений звичками, що заважають здоровому сну (гаджети, кофеїн, нерегулярний режим).

Специфічні види безсоння

• Парадоксальне безсоння: людина вважає, що майже не спала, хоча об’єктивно її сон є тривалим.
• Розлад циркадного ритму: збій біологічного годинника через зміни часових поясів або нічну роботу.
• Сон із тривожними снами: коли сон переривається через яскраві або неприємні сни.

Причини безсоння

На практиці з’ясовується, що причини безсоння можуть бути різноманітними і залежать як від внутрішнього так і зовнішнього середовищ клієнтів, зокрема:

Стрес або тривога. Стан підвищеної тривожності може заважати заснути або впливати на якість сну.

Депресія. Люди, які страждають на депресію, можуть мати проблеми зі сном, включаючи проблеми зі засинанням і збудженням.

Нездоровий спосіб життя. Неправильне харчування, недостатня фізична активність або вживання алкоголю і наркотиків може впливати на якість сну.

Захворювання. Деякі недуги, такі як артрит, астма, синдром неспокійних ніг і хронічний біль, можуть заважати заснути і приводити до пробудження вночі.

Середовище. шум, світло або незручні ліжка можуть перешкоджати засинанню.

Медичні препарати. деякі ліки можуть впливати на якість сну, зокрема антидепресанти, стимулятори і ліки для зниження артеріального тиску.

Порушення циркадного ритму. робота нічних змін, подорожі через часові пояси або зміна розкладу можуть порушувати циркадний ритм і призводити до проблем зі сном.

Наслідки безсоння

Безсоння може мати серйозні наслідки для здоров’я і добробуту людини.

Ось кілька можливих наслідків безсоння:

1. Зниження рівня концентрації: люди, які не відпочивають належним чином, можуть мати проблеми з концентрацією і здатністю до уваги.
2. Загальна втрата енергії: безсоння може призводити до почуття втоми та виснаженості, що може впливати на виконання повсякденних робіт та функціонування.
3. Збільшення ризику здоров’я: безсоння може збільшувати ризик розвитку певних хвороб, таких як діабет, серцево-судинні захворювання, артеріальна гіпертензія та депресія.
4. Зниження імунної функції: безсоння може знизити функцію імунної системи, що може збільшити ризик захворювання на інфекції.
5. Погіршення настрою та психічного здоров’я: безсоння може погіршувати настрій та здоров’я психіки, сприяючи розвитку тривожності та депресії.
6. Зниження продуктивності: безсоння може впливати на продуктивність на роботі та у навчанні, оскільки воно може призводити до зниження рівня ефективності та підвищення кількості помилок.
7. Збільшення ризику дорожньо-транспортних пригод: люди, які страждають від безсоння, можуть бути менш бджоли та менш зосередженими на дорозі, що може призвести до більш високого ризику дорожньо-транспортних пригод.

Стратегії боротьби з безсонням

Щоб зменшити симптоми безсоння та поліпшити якість сну, можна спробувати наступні стратегії:

• Створіть регулярний графік сну: Спробуйте лягати і прокидатися в один і той же час кожного дня, щоб ваш організм звик до регулярного графіка сну.

• Створіть комфортну атмосферу для сну: Забезпечте собі комфортну температуру, темноту та тишу для спокійного сну. Вам може знадобитися спробувати різні методи розслаблення, такі як медитація, глибоке дихання або йога, щоб заспокоїти свій розум та тіло перед сном.

• Обмежте вживання стимулюючих речовин: Уникайте вживання кави, чаю, алкоголю та нікотину, особливо ввечері, оскільки ці речовини можуть затримувати засипання.

• Відволікайте свій розум від проблем: Якщо ви не можете заснути через тривожні думки або проблеми, спробуйте записати їх на папері, щоб звільнити свій розум від них перед сном. Також можна спробувати читати книгу, слухати музику або дивитися розслаблююче відео перед сном, щоб відволіктися від проблем та заснути легше.

• Розгляньте можливість зміни дієти та фізичної активності: Їжте легкі страви перед сном та уникайте важкої їжі, щоб забезпечити своєму організму достатню кількість часу на травлення. Також варто розглянути можливість займатися фізичною активністю протягом дня, оскільки це може допомогти виснажити ваше тіло та сприяти легшому засипанню ввечері.

• Зверніться до фахівця, якщо проблеми з безсонням тривають: Якщо ви страждаєте від безсоння протягом тривалого періоду, варто звернутися до свого лікаря або психолога. Вони можуть допомогти визначити причину безсоння та розробити індивідуальний план лікування, який може включати зміни у стиль життя, ліки або психологічну підтримку.

Лікування безсоння

Лікування безсоння може включати як медикаментозні, так і немедикаментозні методи, а саме:

1. Зміна стилю життя: можна спробувати змінити свій стиль життя, щоб покращити якість сну. Це може включати регулярну фізичну активність, обмеження споживання кофеїну та алкоголю, регулярний графік сну і т.д.

2. Техніки релаксації: можна спробувати різні техніки релаксації, такі як медитація, йога, глибоке дихання або прогресивна м’язова релаксація, щоб заспокоїти розум і тіло перед сном.

3. Психотерапія: психотерапія може допомогти знайти причину безсоння та вивчити стратегії управління стресом та тривогами, які можуть сприяти заспокоєнню.

4. Медикаментозне лікування: медикаментозне лікування може включати заспокійливі та снодійні препарати, але вони повинні призначатися тільки після консультації з лікарем, оскільки можуть бути побічні ефекти.

5. Гіпнотерапія: це спеціальна техніка, яка використовується для лікування безсоння. Вона включає в себе певні інструкції, які спрямовані на заспокоєння і покращення якості сну.

6. Лікування супутніх захворювань: у деяких випадках безсоння може бути наслідком супутніх захворювань, таких як апное во сні, хронічний біль, тощо. У таких випадках, лікування основного захворювання може допомогти покращити якість сну.

Гештальт-підхід у роботі з безсонням

Гештальт-підхід у роботі з безсонням ґрунтується на ідеї усвідомлення, інтеграції емоцій та фізичного досвіду, а також розпізнавання патернів, які перешкоджають здоровому сну.

Зокрема, на практиці цей підхід застосовується через:

Усвідомлення тіла та емоцій

• Робота з тілом. Безсоння часто супроводжується фізичним напруженням. У гештальт-підході використовуються техніки сканування тіла, щоб клієнт міг усвідомити та розслабити напружені ділянки.
• Емоції. Безсоння може бути пов’язане з непропрацьованими емоціями, такими як тривога, страх чи гнів. Терапевт допомагає клієнту розпізнати та прийняти ці почуття.

Робота з перерваними процесами

• Гештальт-підхід досліджує “незавершені справи”, які можуть тривожити клієнта на підсвідомому рівні. Це можуть бути конфлікти, невисловлені почуття чи невирішені проблеми.
• Завершення таких процесів через усвідомлення та програвання сцен може знизити внутрішню напругу.

Дослідження режиму дня та звичок

• У гештальт-підході клієнта спонукають дослідити, як їхній спосіб життя впливає на сон. Наприклад, чи є звички, які погіршують стан (наприклад, використання гаджетів перед сном).
• Терапевт допомагає знайти нові способи створення «ритуалу відходу до сну», які відповідають унікальним потребам клієнта.

Робота з тривожними думками

• Під час безсоння думки часто стають неконтрольованими. У гештальт-підході клієнт навчається усвідомлювати свій “внутрішній діалог”, змінювати тривожні патерни мислення та замінювати їх більш здоровими альтернативами.
• Також можна використовувати методи “експерименту” для зміни ставлення до цих думок.

Фокус на тут-і-зараз

• Гештальт підхід допомагає клієнту перенести увагу з минулих чи майбутніх тривог на момент “тут-і-зараз”.
• Це зменшує тривогу, яка часто перешкоджає засинанню, і допомагає відновити контакт із власним тілом та потребами.

Робота зі снами

• Якщо клієнт все ж має уривчастий сон зі снами, гештальт-підхід пропонує дослідження снів як частини терапії. Сни розглядаються як прояви підсвідомих переживань і допомагають краще зрозуміти глибинні причини безсоння.

Приклад техніки:

• Гештальт-експеримент. Якщо клієнт постійно переживає про щось, що заважає заснути, терапевт може запропонувати уявити себе в цій ситуації, проговорити свої відчуття або навіть “поговорити” з цим переживанням, як із окремим персонажем.

Профілактика безсоння

Дотримуйтесь гігієни сну

• Регулярний режим: Лягайте спати та прокидайтеся в один і той самий час, навіть у вихідні.
• Створіть комфортні умови: Температура, освітлення і тиша в спальні мають сприяти розслабленню. Використовуйте темні штори, беруші чи маску для сну, якщо потрібно.
• Комфортний матрац і подушка: Підберіть їх відповідно до своїх фізичних потреб.

Уникайте стимуляторів

• Кофеїн і нікотин: Не вживайте напої з кофеїном (кава, чай, енергетики) за 6–8 годин до сну.
• Алкоголь: Хоча алкоголь може викликати сонливість, він порушує глибокі стадії сну.
• Важка їжа: Уникайте рясного прийому їжі перед сном, особливо жирної чи гострої їжі.

Розвивайте вечірні ритуали

• Релаксація: Медитація, глибоке дихання, йога чи тепла ванна перед сном можуть допомогти розслабитися.
• Заспокійливі заняття: Читання книги чи слухання спокійної музики замість гаджетів.
• Світло: Уникайте яскравого світла за 1–2 години до сну. Використовуйте лампи з теплим світлом.

Обмежте використання гаджетів

• Екрани: Відкладіть телефон, комп’ютер та телевізор принаймні за годину до сну, адже синє світло від екранів пригнічує вироблення мелатоніну — гормону сну.
• Режим нічного освітлення: Якщо все ж використовуєте гаджети ввечері, вмикайте нічний режим із теплими тонами екрану.

Фізична активність

• Регулярні тренування: Помірні фізичні навантаження вдень сприяють кращому сну. Але уникайте інтенсивного спорту за 2–3 години до сну.
• Прогулянка на свіжому повітрі: Ввечері легка прогулянка допоможе зняти напругу.

Управління стресом

• Ведіть щоденник: Записуйте свої думки чи плани, щоб очистити розум перед сном.
• Робота з емоціями: Практикуйте техніки усвідомленості (mindfulness) або зверніться до психотерапевта для опрацювання стресу.
• Дихальні вправи: Практикуйте глибоке дихання або техніку 4-7-8 (вдих на 4 секунди, затримка на 7 секунд, видих на 8 секунд).

Уникайте денного сну

• Якщо важко заснути вночі, уникайте тривалого денного сну. Якщо необхідно, обмежте денний відпочинок до 20–30 хвилин.

Природне освітлення

• Сонячне світло: Перебувайте під сонцем протягом дня, щоб підтримувати здоровий циркадний ритм.
• Темрява вночі: Створіть умови максимальної темряви під час сну.

Контролюйте рівень тривожності щодо сну

• Не лягайте в ліжко, якщо не відчуваєте сонливості. Якщо не можете заснути протягом 20 хвилин, встаньте, займіться спокійною діяльністю, поки не відчуєте втому.
• Відпустіть страх “не виспатися”. Переживання з цього приводу лише посилює проблему.

Звертайте увагу на сигнали організму

• Слухайте своє тіло: Лягайте спати, коли відчуваєте втому.
• Регулярні перевірки здоров’я: Безсоння може бути симптомом медичних чи психологічних проблем. У разі постійного порушення сну зверніться до лікаря.

Підсумки

Безсоння є поширеною проблемою, яка може мати серйозні наслідки для здоров’я та добробуту людини.

Недостатній або неналежний сон може призвести до погіршення настрою, емоційного стану, когнітивних функцій, фізичного здоров’я та роботи.

Існує кілька факторів, які можуть призвести до безсоння, таких як стрес, погані звички щодо сну, медичні стани та ліки.

Сучасний підхід до діагностики та лікування безсоння враховує усій його різновиди, а також звертає увагу на комплексний підхід до лікування, що включає когнітивно-поведінкову (та/чи гештальт) терапію, зміни способу життя, фармакотерапію (за потреби) та психотерапію.

Для полегшення безсоння можна спробувати наступні стратегії: створення регулярного графіка сну, створення комфортної атмосфери для сну, здоровий спосіб життя, включаючи регулярну фізичну активність та здорове харчування, а також зменшення стресу та практика релаксаційних технік.

Гештальт-підхід допомагає клієнту краще зрозуміти свої переживання, відновити баланс між тілом і розумом та створити умови для більш спокійного сну.

Профілактика безсоння включає заходи, спрямовані на покращення якості сну, зменшення стресу та підтримку здорового режиму життя.

Якщо безсоння стає на заваді вашому здоров’ю та добробуту, важливо звернутися до лікаря, який може допомогти знайти причину безсоння та підібрати ефективний метод лікування.

Підбір фахівця

Щоби проконсультуватися з психологом щодо безсоння у вас чи ваших близьких, звертайтеся до мене напряму через указані в профайлі контакти або підберіть фахівців відповідно до психологічної проблематики у спеціальному розділі Простору Психологів

Гнів у сучасній психології розглядається як одна з базових емоцій, яка виникає у відповідь на перешкоди, несправедливість, загрозу чи порушення особистих меж.

Гнів має як адаптивний, так і деструктивний потенціал, залежно від того, як він усвідомлюється, виражається та регулюється.

Ввімкненням гніву реагує наш організм на стимул або ситуацію, яку вважаємо загрозливою або образливою.

Гнів є нормальною людською емоцією, яка може виникати в різних ситуаціях і бути корисною або шкідливою в залежності від того, як вона виражена та яким чином ми реагуємо на неї.

Далі у цій публікації я загально охарактеризую психологічну проблематику гніву через призму сучасної теорії та з урахуванням досвіду фахової допомоги клієнтам, що звертаються з таким запитом.

Що таке гнів?

Гнів – це емоція, яка виникає в реакції на загрозу або образу.

Це одна з найбільш потужних інстинктивних реакцій організму, яка викликає фізіологічні та психологічні зміни в людині. Уявлення про гнів змінилося з часом.

У середньовіччі гнів вважали пороком, а в ренесансі – вищою мірою акту творення.

В реакції на стимул, що викликає гнів, людина може відчувати підвищену тривогу, серцебиття, пітливість, напругу м’язів та інші фізіологічні зміни.

Ці зміни сприяють підготовці організму до дії в умовах загрози.

Людина може відчувати гнів на себе або на інших людей, а також на конкретну ситуацію.

Гнів може бути корисним, якщо він допомагає захистити себе або інших від загрози, викликаної іншою людиною або ситуацією.

Але гнів може бути шкідливим, якщо він призводить до конфлікту або насильства.

Різновиди гніву

Активний гнів. Виражений через відкриту агресію або вербальну реакцію.

Пасивний гнів. Виражається через уникнення, сарказм, пасивно-агресивну поведінку.

Хронічний гнів. Постійне відчуття роздратування чи злості, яке може бути проявом внутрішніх конфліктів.

Пригнічений гнів. Людина не виражає гнів через страх, сором чи переконання, що це “погано”.

Фізіологія гніву

Фізіологічно гнів спричиняє активацію симпатичної нервової системи, яка відповідає за мобілізацію організму для дії в небезпечних або стресових ситуаціях.

Під час гніву відбувається ряд фізіологічних змін, які можуть бути помітними як для самої людини, так і для інших навколо.

Одна з головних фізіологічних реакцій, що виникає при гніві – це збільшення кровотоку і підвищення кров’яного тиску.

Це відбувається через стиснення кровоносних судин та збільшення функції серця.

Також відбувається збільшення продукції адреналіну та норадреналіну, що може призвести до збільшення рівня цих гормонів у крові.

Крім того, гнів може призвести до збільшення викиду глюкози в кров, що може бути корисним для мобілізації енергії для дії.

Але довготривалість такої реакції може призвести до зниження рівня глюкози та виснаження організму.

До інших фізіологічних реакцій, що відбуваються під час гніву, належать підвищення частоти дихання та пітливості, збільшення напруженості м’язів, підвищення рівня готовності до дії та погіршення зосередженості та розумових функцій.

Загалом, фізіологічна реакція на гнів – це природний захисний механізм організму, який допомагає реагувати на небезпечні або стресові ситуації.

Довготривала експозиція до гніву може мати шкідливі наслідки для здоров’я, включаючи серцеві захворювання, проблеми зі сном та погіршення імунної системи.

Тому важливо вміти ефективно керувати своїм гнівом, щоб запобігти негативним наслідкам.

Шкідливість гніву

Якщо гнів не має конструктивного виходу, він може призвести до різних проблем здоров’я.

Наприклад, постійний гнів може призвести до високого кров’яного тиску, ішемічної хвороби серця та інших серцево-судинних захворювань.

Крім того, гнів може призвести до депресії та тривоги, а також до зниження імунної системи та збільшення вразливості до захворювань.

Шкідливість гніву може проявлятися і в міжособистісних відносинах.

Наприклад, постійний гнів може викликати конфлікти з рідними, друзями, колегами та іншими людьми в житті.

Крім того, люди, які постійно перебувають в стані гніву, можуть мати складнощі у збереженні дружніх стосунків та навіть залученні до себе людей.

Також гнів може мати наслідки для психічного здоров’я людини.

Постійний гнів може призвести до зниження настрою, почуття безнадійності та втрати інтересу до життя.

Він також може призвести до тривоги, посилення страхів та неспокою, а також до розвитку різних психічних розладів, таких як депресія, посттравматичний стресовий розлад та інші.

Контроль гніву

Контроль гніву – це навичка, яку можна навчитися. Існує кілька підходів до контролю гніву, які можуть допомогти вам знизити рівень гніву та зберегти ваше здоров’я.

• Визнайте свій гнів

Перш ніж ви зможете контролювати свій гнів, вам потрібно визнати, що ви його відчуваєте.

Помічайте фізіологічні зміни, які відбуваються у вашому тілі, такі як збільшення серцевого ритму, зміна дихання та пітливість.

Також визнайте, що викликає ваш гнів, які обставини або події викликають вас до такої реакції.

• Зупиніться і подумайте

Перш ніж ви відповісте на свій гнів, зупиніться та подумайте про те, що ви хочете сказати або зробити.

Дайте собі кілька хвилин, щоб оцінити ситуацію, визначити, що саме викликає ваш гнів та знайти спосіб відповісти без агресії.

• Користуйтесь “Я-повідомленнями”

Замість того, щоб кидати виклик іншій людині або винести на нього свій гнів, спробуйте користуватися “Я-повідомленнями”.

Це означає, що ви описуєте свої відчуття та думки, а не винуватите іншу людину в тому, що викликає ваш гнів.

Наприклад, замість того, щоб сказати: “Ти завжди так робиш, що мені хочеться вибити тобі зуби”, скажіть: “Я відчуваю гнів, коли ти робиш це, і хотів би знати, чи можна знайти іншу спосіб вирішити цю проблему?”.

• Використовуйте глибоке дихання та релаксаційні техніки

Глибоке дихання та релаксаційні техніки можуть допомогти знизити рівень гніву та стресу.

Спробуйте зосередитися на своєму диханні, замість того, щоб увесь час думати про те, що викликає ваш гнів.

Ви можете спробувати медитацію, йогу, м’язову релаксацію або інші релаксаційні техніки, які допоможуть знизити напругу в тілі та розслабитися.

• Визначте свої межі та потреби

Гнів може виникнути, коли інша людина порушує наші межі та потреби.

Тому важливо визначити свої межі та потреби та вміти їх захищати.

Якщо ви відчуваєте, що хтось порушує ваші межі або потреби, спробуйте спокійно та відкрито висловити свої почуття та вимоги.

• Використовуйте позитивний підхід

Замість того, щоб фокусуватися на негативних емоціях та використовувати агресивні підходи, спробуйте використовувати позитивний підхід.

Наприклад, замість того, щоб критикувати іншу людину за її помилки, допоможіть їй вирішити проблему та запропонуйте свою допомогу.

• Займіться фізичною активністю

Фізична активність може допомогти знизити рівень гніву та стресу.

Ви можете займатися спортом, йогою, прогулятися або просто зробити декілька вправ на розтяжку.

Фізична активність може допомогти зняти напругу з тіла та розслабитися.

• Зверніться по допомогу

Якщо ви відчуваєте, що ваш гнів переростає в проблему, зверніться по допомогу.

Психолог або терапевт можуть допомогти вам зрозуміти причини вашого гніву та навчити вас ефективні способи контролювати свої емоції.

Гнів у різних психологічних підходах

Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ). Гнів часто викликаний когнітивними викривленнями такими як надмірні очікування, поляризоване мислення (“все або нічого”) та інтерпретація намірів інших як ворожих.

Техніки КПТ: усвідомлення думок, що викликають гнів та замінювання негативних переконань на конструктивні.

Екзистенційна психологія. Гнів розглядається як реакція на конфлікти буття, наприклад, зіткнення зі смертністю, ізоляцією чи втратами.

Психоаналіз. Гнів може бути симптомом внутрішніх конфліктів (наприклад, між ід, его і суперего) або непропрацьованих дитячих травм.

Гештальт-підхід у роботі з гнівом

Гештальт-підхід у роботі з гнівом спрямований на глибоке усвідомлення та інтеграцію цієї емоції, щоб навчитися конструктивно її проживати та виражати.

Цілі роботи з гнівом у гештальт-терапії

• Усвідомити тригери гніву
• Визнати право на гнів як природну емоцію
• Навчитися конструктивно виражати гнів
• Знайти баланс між емоціями та діями

На практиці, гнів розглядається як природна реакція на ситуації, коли порушуються особисті межі, потреби залишаються незадоволеними, або виникає почуття безсилля.

Основні принципи гештальт-підходу у роботі з гнівом

Прийняття гніву як частини себе

• Гнів — це енергія, яка може бути спрямована на зміну ситуації або захист своїх кордонів.
• Важливо не пригнічувати гнів, а дослідити його причини та навчитися використовувати його адаптивно.

Фокус на усвідомленні “тут і зараз”

• Терапія зосереджується на поточних переживаннях клієнта.
• Гнів досліджується через його прояви у моменті: тілесні відчуття, думки, емоції та поведінку.

Контакт із власними потребами

• Гнів часто сигналізує про незадоволені потреби або порушення важливих цінностей.
• Терапевт допомагає клієнту усвідомити, що саме викликало гнів і які потреби залишилися незадоволеними.

Вивчення “незавершених ситуацій”

• Гнів може бути пов’язаний із минулим досвідом, наприклад, травмою чи образами, які не були пропрацьовані.
• Гештальт-терапія допомагає клієнту завершити ці ситуації через усвідомлення та вираження накопичених емоцій.

Методи та техніки гештальт-терапії у роботі з гнівом

Робота з тілесними відчуттями

• Сканування тіла: Терапевт допомагає клієнту звернути увагу на те, де в тілі відчувається гнів (наприклад, напруження в грудях, щелепі, плечах).
• Розрядка емоції: Використовуються техніки фізичного вираження гніву — удари подушки, стукіт по поверхні чи крик у безпечному середовищі.

Дослідження тригерів гніву

• Аналізуються конкретні ситуації, які викликають гнів.
• Терапевт задає питання: “Що саме викликало твій гнів?”, “Що ти відчуваєш зараз?”.

Діалог із гнівом

• Гештальт-терапія пропонує уявити гнів як окрему частину себе та вступити з нею в діалог.
• Клієнт може “поговорити” зі своїм гнівом, щоб зрозуміти його послання та причину виникнення.

Техніка “порожнього стільця”

• Клієнт уявляє на стільці людину чи ситуацію, яка викликає гнів.
• Він висловлює все, що відчуває, проговорює свої почуття, щоб звільнитися від накопичених емоцій.

Усвідомлення вторинних емоцій

• Гнів може “маскувати” інші емоції, такі як страх, сором чи безпорадність.
• Терапевт допомагає клієнту дійти до цих глибинних переживань.

Перенаправлення енергії гніву

Терапевт допомагає клієнту знайти здорові способи використання енергії гніву для досягнення своїх цілей чи захисту меж (наприклад, конструктивне спілкування, асертивна поведінка).

Приклад практичного використання гештальт-підходу у роботі з гнівом

Ситуація: Клієнт відчуває гнів на колегу, який порушив його робочі межі.

Робота з емоцією:

• Усвідомити: “Де в тілі я відчуваю цей гнів?”.
• Виразити через техніку порожнього стільця: “Я злюсь, тому що ти не врахував мою думку”.

Результат:

• Клієнт усвідомлює свою потребу у визнанні.
• Навчається чітко і без агресії комунікувати свої межі.

Гештальт-підхід допомагає клієнту зрозуміти, що гнів не є проблемою сам по собі, а сигналом про важливі внутрішні потреби.

Підсумки

Гнів – це нормальна емоція, яка може бути корисною в деяких ситуаціях.

Однак, якщо ви не вмієте контролювати свій гнів, він може перетворитися в проблему та негативно вплинути на ваше фізичне та психологічне здоров’я.

Важливо навчитися розпізнавати свої почуття гніву та використовувати ефективні стратегії для його контролювання.

Основні способи контролювання гніву включають усвідомлення своїх почуттів, відведення часу на роздуми, глибоке дихання та медитацію, визначення своїх меж та потреб та їх захист, використання позитивного підходу, фізичну активність та звернення за допомогою.

Важливо також пам’ятати, що гнів не завжди є відповіддю на справжню проблему. Іноді це може бути виявом глибшої проблеми, яку потрібно вирішити.

Тому, якщо ви відчуваєте, що не можете самостійно контролювати свій гнів, не соромтеся звернутися по допомогу до професіоналів.

У кінці кінців, важливо навчитися бути спокійним та контролювати свої емоції в будь-якій ситуації. Це допоможе вам зберегти взаємини з іншими людьми та досягти успіху в різних аспектах життя.

Підбір фахівця

Щоби проконсультуватися з психологом щодо гніву у вас чи ваших близьких, звертайтеся до мене напряму через указані в профайлі контакти або підберіть фахівців відповідно до психологічної проблематики у спеціальному розділі Простору Психологів

Головний біль є одним з найпоширеніших симптомів, який може виникати з різних причин.

Одним з типів головного болю є психогенний головний біль, який виникає в результаті психологічного чинника, такого як стрес, тривога або депресія.

Цей тип головного болю може бути дуже неприємним і заважати звичайному життю людини.

Далі у цій публікації я загально охарактеризую причини, симптоми і методи лікування психогенного головного болю через призму сучасної теорії та з урахуванням досвіду фахової допомоги клієнтам, що звертаються з таким запитом.

Причини психогенного головного болю

Психогенний головний біль виникає в результаті психологічного чинника, який впливає на стан нервової системи людини. Найпоширенішими причинами цього типу головного болю є:

Стрес є однією з найбільш поширених причин психогенного головного болю. Стресові ситуації можуть виникати з різних причин, включаючи роботу, особисте життя, фізичні хвороби та інші фактори.

Тривога є ще однією поширеною причиною психогенного головного болю. Тривожність може виникати з різних причин, включаючи страх, незахищеність, невпевненість у собі тощо.

Депресія. Депресія може також спричиняти психогенний головний біль. Це стан, при якому людина відчуває постійний пригнічений настрій, втрату інтересу до життя та інші симптоми.

Інші психологічні фактори. Інші фактори, такі як тривале використання комп’ютера або інших електронних пристроїв, можуть також викликати психогенний головний біль.

У людей, які працюють за комп’ютером або проводять багато часу на мобільних пристроях, може розвиватись напруга в шиї та спині, що може призвести до головного болю.

Неправильний спосіб життя, погані звички, такі як куріння та вживання алкоголю, та нездорове харчування можуть також впливати на ризик розвитку головного болю.

Симптоми психогенного головного болю

Симптоми психогенного головного болю можуть бути різними для кожної людини, але деякі з найпоширеніших симптомів включають:

Біль або дискомфорт в голові. Біль може бути різного типу і інтенсивності, від легкого дискомфорту до гострого болю.

Часті головні болі. Психогенний головний біль може бути хронічним, з повторюваними епізодами болю.

Біль у різних частинах голови. Біль може виникати в будь-якій частині голови, включаючи тім’я, лоб, потилицю, очі та інші частини.

Погіршення болю при стресі або психологічних факторах. Психогенний головний біль може погіршуватися при стресі, тривозі або депресії.

Інші симптоми. Деякі люди можуть відчувати супутні симптоми, такі як запаморочення, нудота, слабкість або блювота.

Методи лікування психогенного головного болю

Лікування психогенного головного болю може включати різні методи, залежно від причини та симптомів. Деякі методи лікування включають:

Зниження стресу

Зниження рівня стресу може допомогти зменшити частоту та інтенсивність головного болю. Це може включати методи, такі як йога, медитація, релаксація та інші техніки зниження стресу.

Психотерапія

Психотерапія може бути корисною для лікування психогенного головного болю.

Терапевт може допомогти виявити причини головного болю та надати інструменти для керування стресом, тривогою або депресією, які можуть спричиняти головний біль.

Для лікування психогенного головного болю застосовуються такі методи психотерапії, як когнітивно-поведінкова терапія, психодинамічна терапія та інші.

Фізична активність

Фізична активність може допомогти знизити рівень стресу та тривоги, що може покращити симптоми психогенного головного болю.

Це може включати регулярні заняття спортом, прогулянки на свіжому повітрі або інші види фізичної активності.

Ліки

Можуть допомогти зменшити біль та інші симптоми психогенного головного болю. Наприклад, ліки проти болю, такі як парацетамол або ібупрофен, можуть допомогти зменшити інтенсивність болю.

Антидепресанти або анксіолітики можуть бути призначені для лікування тривоги та депресії, що може сприяти зменшенню симптомів психогенного головного болю.

Зміна способу життя

Зміна способу життя може допомогти зменшити ризик виникнення психогенного головного болю або покращити симптоми.

Наприклад, здорова дієта, достатній сон та здоровий спосіб життя можуть покращити загальний стан здоров’я та зменшити ризик виникнення головного болю.

Лікування фізичних причин

Якщо психогенний головний біль пов’язаний з фізичними причинами, такими як мігрень, артеріальна гіпертензія або інші медичні стани, то лікування цих причин може допомогти зменшити симптоми головного болю.

Підсумки

Психогенний головний біль є станом, коли головний біль виникає внаслідок психологічних факторів, таких як стрес, тривога, депресія.

Хоча симптоми можуть бути дуже різними для кожної людини, деякі з найпоширеніших симтомів включають біль у вигляді тиску або пульсації в окремих ділянках голови, супроводжуючу сенсорну чутливість та емоційні зміни.

Для лікування психогенного головного болю використовуються різні методи, включаючи психотерапію, релаксаційні техніки, фізичну активність та ліки.

Важливо звернути увагу на психологічні фактори, які можуть сприяти виникненню психогенного головного болю, такі як стрес, тривога та депресія, і виявити способи їх керування.

Якщо ви стикаєтесь з психогенним головним болем, важливо звернутися до лікаря та отримати професійну допомогу.

Лікар може допомогти вам зрозуміти причини болю та вибрати ефективний план лікування.

Також важливо дотримуватися здорового способу життя, який включає здорову дієту, достатній сон та регулярну фізичну активність.

Отже, психогенний головний біль є серйозним станом, який може суттєво погіршити якість життя та здатність до праці.

Однак з правильним підходом до діагностики та лікування, біль можна контролювати та покращити якість життя.

Якщо у вас є симптоми психогенного головного болю, зверніться до лікаря та розпочніть лікування, щоб отримати допомогу та підтримку.

Це може включати консультації з психологом або психіатром, психотерапію, медикаментозне лікування та інші методи. Найважливіше – не ігнорувати проблему вчасно звернутись по професійну допомогу.

Підбір фахівця

Щоби проконсультуватися щодо психогенного головного болю, звертайтеся до мене напряму через указані в профайлі контакти або підберіть фахівців відповідно до психологічної проблематики у спеціальному розділі Простору Психологів.