Простір Психологів

Дихальна система — це складна мережа органів і тканин, які відповідають за одну з найважливіших функцій організму, необхідну для виживання – дихання.

Оскільки дихання контролюється головним мозком та роботою центральної нервової системи, на нього безпосередньо впливають різні психо-емоційні фактори.

Урівноважений, позитивний настрій та емоційні переживання супроводжуються гармонійним ритмом та глибиною вдиху-видиху повітря, на які у стані спокою людина не звертає увагу.

Натомість раптові душевні потрясіння, емоція страху та тривожного очікування призводять до:

1. Нерівномірного, поверхневого дихання,
2. Подекуди з його короткочасною зупинкою,
3. Відчуття неможливості вдихнути на повні груди,
4. Пришвидшення серцебиття

Лікарі, психологи та науковці давно звернули увагу на зв’язки між психосоматичними чинниками та респіраторними розладами, зокрема щодо патогенезу такого захворювання як бронхіальна астма.

Досліджувати психосоматику дихальної системи, варто зі збору анамнезу хвороби людини, урахування  можливого впливу стресу, тривоги чи депресії на її здоров’я, а також аналізу психологічного профілю особистості.

Вдаватися до розбору психосоматичних чинників виникнення та розвитку певного захворювання дихальної системи або появи окремих дифузних симптомів варто лише за умови, що медичне обстеження не виявило очевидних причин порушення.

ПСИХОСОМАТИЧНІ РЕАКЦІЇ ДИХАЛЬНОЇ СИСТЕМИ:

Психосоматичні симптоми, пов’язані з респіраторною системою, можуть проявлятися різними способами та справляти негативний вплив на якість життя людини. Загальні психосоматичні симптоми розладу в роботі дихальної системи,  пов’язані зі стресом, негативними переживаннями та конфліктами включають:

• Задишку, ядуху
• Стиснення в грудях
• Прискорене дихання
• Кашель
• Хрипи
• Втома, відчуття виснаження або браку енергії
• Безсоння

Важливо зазначити, що не усі вищезгадані симптоми можуть проявлятися водночас та однаковою мірою у різних людей.  

СТРЕС І ДИХАЛЬНА СИСТЕМА

Хронічний стрес негативно впливає на фізичне та психічне здоров’я, зокрема на органи дихання.

Стрес викликає викид гормону кортизолу, який, за умови надмірно тривалої дії, спричиняє запалення та знижує імунну функцію, що призводить до підвищеного ризику розвитку респіраторних інфекцій та загострення респіраторних захворювань, таких як астма.

Люди, що перебувають у стані хронічного стресу, як правило, дихають частіше та більш поверхнево, що може призвести до гіпервентиляції та зниження рівня кисню у крові.

Це може супроводжуватися такими симптомами, як задишка, біль у грудях і запаморочення, які є подібними до тих, що відчувають люди з діагностованими захворюваннями дихальної системи.

ТРИВОГА І ДИХАЛЬНА СИСТЕМА

Перебування у стані тривоги безпосередньо впливає на дихальну систему.

Коли людина відчуває страх або тривогу, її тіло рефлекторно вдається до системи фізіологічних реакцій за принципом  «борись або біжи», що викликає викид адреналіну та інших гормонів стресу.

Це може призвести до скорочення м’язів навколо дихальних шляхів, ускладнюючи  природний процес дихання.

Люди з тривогою можуть відчувати гіпервентиляцію, запаморочення та відчуття поколювання в руках і ногах.

Численні дослідження засвідчили зв’язок між особистісною тривожністю, нейротизмом людини та схильністю до бронхіальної астми.

Водночас пацієнти з астмою та вищим рівнем тривожності, як правило, мають складніші симптоми захворювання та нижчу якість життя, ніж ті, хто не відчуває хронічної тривоги.

Лікування тривожних станів за допомогою психотерапії та медикаментів, підібраних лікарем-психіатром, може покращити як психічне здоров’я, так і усунути або зм’якшити прояв респіраторних симптомів.

ДЕПРЕСІЯ І ДИХАЛЬНА СИСТЕМА

Депресія – це психічний стан зниженого настрою та вольового тонусу, який може впливати на дихальну систему декількома способами.

Подібно до хронічної тривоги депресія негативним чином впливає на роботу імунної системи, роблячи людей менш стійкими до респіраторних інфекцій.

Окрім того, люди з депресією схильні рідше практикувати здорову поведінку, уникають фізичних навантажень та спорту, прогулянок, які покращують здоров’я дихальної системи.

Люди у стані депресії частіше мають респіраторні розлади, такі як астма, хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ) і апное уві сні.

ЛІКУВАННЯ ПСИХОСОМАТИКИ ДИХАЛЬНОЇ СИСТЕМИ

Лікування психосоматичних симптомів, пов’язаних з респіраторною системою, зазвичай включає усунення основних психологічних факторів, які провокують виникнення симптомів.

Рекомендовано поєднання психотерапії, ліків і зміни способу життя, оволодіння техніками релаксації.

Важливо зазначити, що конкретний підхід до лікування буде відрізнятися залежно від індивідуальних симптомів, супровідних захворювань та інших факторів.

Необхідно проконсультуватися з лікарем (сімейний лікар, пуль монолог, психотерапевт) для визначення оптимального курсу лікування у вашому випадку.

Після з’ясування відсутності органічних причин захворювань дихальної системи — можна записатися до психолога-експерта з психосоматики

ПІДБІР ФАХІВЦІВ

У спеціальному розділі веб-платформи можна зручно і швидко підібрати експертів як за однією основною спеціалізацією, скажімо “фахівець з психосоматики”, так і одразу за кількома, наприклад “сімейний психолог”, “психотерапевт” і “психіатр” тощо

Психосоматика репродуктивної або статевої системи стосується взаємодії між психологічними факторами та фізичними симптомами, пов’язаними з репродуктивними органами та статевою функцією.

На практиці, поширені приклади психосоматичних симптомів у репродуктивній системі включають:

• еректильна дисфункція,
• передчасна еякуляція,
• відсутність сексуального бажання,
• безпліддя,
• виражений передменструальний синдром,
• порушення менструального циклу,
• тощо.

Важливо відзначити, що психосоматичні симптоми статевої системи зокрема та усього організму в цілому, не означають, що скарги людини є надуманими, та симптоми існують лише «у вашій голові».

Скоріше, вони відбивають складну взаємодію між психікою і тілом та вплив, який психологічні фактори можуть мати на фізичне здоров’я.

Перед тим як продовжити загальну характеристику цієї проблематики крізь призму практичного досвіду надання психологічної допомоги, зокрема, для читачів, які уже готові до діалогу з психологом, психосексологом чи експертом зі психосоматики;

Інформую, що у спеціальному розділі “Простору Психологів” можна підібрати фахівців шляхом “націлювання експертизи” на запити, відчуття, теми, симптоми, проблеми, розлади характерні для вас чи ваших близьких, а також, при бажанні звузити вибір спеціалістів шляхом вибору методів, спеціальностей, підходів, стилів тощо.

ПРОЯВИ ПСИХОСОМАТИЧНИХ РОЗЛАДІВ СТАТЕВОЇ СИСТЕМИ

В теорії, психосоматичні симптоми та захворювання, пов’язані з репродуктивною системою, можуть проявлятися різними способами та мати значний вплив на якість життя людини.

На практиці, зазвичай, симптоми з’являються або загострюються під дією стресу, тривоги, депресії, внутрішніх конфліктів або труднощів у спілкуванні з іншими.

До функціональних сексуальних розладів, що мають психосоматичну природу, належать:

• проблеми з досягненням або підтриманням ерекції,
• нездатність попри бажання отримати сексуальне задоволення,
• біль під час статевого акту,
• зниження/підвищення лібідо (гіпо/гіперсексуальність)
• хронічні запальні захворювання сечо-статевих органів
• неврози вагітності та пологів.

Стрес і негативні емоційні переживання, особливо тривалої дії, можуть порушити природний гормональний баланс, який регулює менструальний цикл, адже нервова та ендокринна система є тісно взаємопов’язаними.

Внаслідок такого дисбалансу можливе скорочення циклу, нерегулярні менструації або їх затримки, аменорея.

Психогенно зумовлене безпліддя пов`язують з тим, що стрес і хвилювання порушують гормональні фізіологічні процеси, пов’язані з овуляцією, заплідненням та здатністю до виношування плоду.

Хелене Дойч в своїй роботі описує, що жінки з психогенним безпліддям мають такі дві крайні психологічні особливості:

1. Схильність до змагання і домінування, маскулінність, незадоволене прагнення незалежності;
2. Фізична або психічна незрілість, схильність займати залежну позицію, інфантильна прив’язаність до матері.

Психологічні негаразди можуть викликати тілесні блоки, надмірний біль у тазу, низу живота під час менструації або статевого акту, що може призводити до травматизації статевих органів та подальшого страху перед сексуальною взаємодією.

Прикметно, що до психосоматичних розладів сечової системи також відносять пов’язані з підвищеною тривожністю, обсесивно-компульсивним розладом та уникаючою поведінкою:

1. Необґрунтовані позиви до сечовипускання.
2. Часте сечовипускання.
3. Нетримання сечі.
4. Хронічний цистит та ін.

ПРИЧИНИ ПСИХОСОМАТИЧНИХ ПОРУШЕНЬ

Причини психосоматики репродуктивної системи можуть бути різними і містити поєднання психологічних і фізичних факторів.

Ось кілька найпоширеніших причин психосоматики статевої системи:

Стрес і занепокоєння

Негаразди у міжособистісних стосунках:

• проблеми спілкування,
• емоційна дистанція,
• конфлікти з друзями, колегами, членами сімʼї, партнером.

“Психосоматичний профіль” особистості:

• наявність хронічних неприємних переживань,
• алекситимія,
• систематичне придушення емоцій та тримання їх у тілі,
• невротичне суперництво з іншими,
• схильність до заниженої або нестійкої самооцінки.

Психотравматичний досвід:

• сексуальне насильство,
• домагання (навіть якщо людина була очевидцем, а не жертвою).

Психічні розлади різної етіології.

Фактори способу життя:

• куріння,
• надмірне вживання алкоголю,
• неправильне харчування,
• гіподинамія,
• нестача відпочинку та сну.

Іншими словами, психосоматичні порушення у роботі репродуктивної системи можуть мати кілька причин, тому для встановлення точного діагнозу, зазвичай, необхідне ретельне медичне обстеження, психотерапевтичний супровід та робота з сексологом для комплексного виявлення характеру патогенезу та призначення відповідного лікування.

ЛІКУВАННЯ

На практиці, лікування психосоматичних розладів репродуктивної системи передбачає виявлення та усунення основних психогенних факторів, які сприяють появі симптомів.

Важливим також є підвищення рівня стресостійкості та емоційного інтелекту, покращення комунікативних навичок, розвиток особистості.

Серед засобів, що мають терапевтичний вплив і вирізняються особливою ефективністю, на мою, думку, важливо вказати:

Психотерапія:

• розмовна терапія може допомогти людям визначити та усунути психологічні фактори, що сприяють виникненню психосоматичних симптомів;
• арт-терапія, кататимно-імагінативна та тілесно-орієнтована терапія допоможуть: відреагувати витіснені негативні переживання і позбутися скутості, зокрема м’язових затисків.

Техніки управління стресом: медитація, йога, глибокі дихальні вправи тощо.

Психофармакологія: відповідно до призначення лікаря.

Терапія для пар:

• якщо саме проблеми у діадних стосунках сприяють сексуальній дисфункції або безпліддю,
• може бути корисною для покращення спілкування та вирішення конфліктів.

Унормування способу життя:

• позбування шкідливих звичок,
• унормування сну, харчування, відпочинку,
• спорт чи фізкультура
• тощо.

Можливо повторюся, проте лікування повинно бути спрямоване на відновлення функцій усіх систем організму, а не тільки репродуктивної. Тому часто доцільно звертатися до таких спеціалістів, як ендокринолог, невролог іноді гастроентеролог.

Звісно, що схема лікування залежатиме від конкретних симптомів і основних причин захворювання, тобто має бути адаптованою до індивідуального випадку пацієнта.

ПІДБІР ФАХІВЦЯ

Перед або після звернення до фахівця у сфері ментального здоров’я (психолог, сексолог, психотерапевт) доречно проконсультуватися з медичним працівником (терапевт, гінеколог, уролог), що може допомогти виключити будь-які інші захворювання, які можуть сприяти появі психосоматичних розладів статевої системи.

Зв’язок між психікою і тілом давно визнаний у медицині.

Психосоматичні розлади будь-якої системи чи органу є результатом складної взаємодії психологічних і фізичних факторів.

Однією з найпоширеніших сфер психосоматичних розладів є травна система, функціонування якої безпосередньо пов’язане з роботою нервової системи та психіки людини.

ЗВ’ЯЗОК КИШКІВНИКА І МОЗКУ

Вісь кишківник-мозок є складною комунікаційною мережею між травною системою та центральною нервовою системою, яка включає не лише мозок, кишківник та його мікробіом.

Мікробіом — сукупність мікроорганізмів, які живуть у кишківнику та відіграють вирішальну роль у підтримці процесів травлення та благополуччя імунної системи.

Стрес та інші психологічні фактори можуть мати значний вплив на здоров’я травної системи.

Коли людина переживає стрес, організм виробляє гормон кортизол, який негативно впливає на мікробіом кишківника та може викликати запальні процеси.

У свою чергу, проблеми з травленням також можуть вплинути на психічне здоров’я, зокрема почуття впевненості, викликати підвищену дратівливість або депресію.  

ПСИХОСОМАТИЧНІ РОЗЛАДИ ТРАВНОЇ СИСТЕМИ

Психосоматичні розлади травної системи – це стани, які викликані або посилюються психогенними (несприятливими психологічними) факторами. Ці стани можуть включати:

Функціональну диспепсію

• стан, який викликає біль або дискомфорт у верхній частині живота,
• часто супроводжується здуттям, нудотою та раннім відчуттям насичення

Гастроезофагеальну рефлюксну хворобу (ГЕРХ)

• стан, при якому кислота зі шлунку повертається назад у стравохід,
• викликаючи печію та інші симптоми

Синдром подразненого кишківника стан, який викликає біль у животі, здуття живота, закреп і діарею

Хронічні закрепи або діарея пов’язані з:

• неусвідомлюваною скутістю, упертістю,
• небажанням віддати що-небудь та прийняти нове
• неусвідомлюване прагнення позбутися чогось, утекти).

До шлунково-кишкових захворювань, що нерідко пов’язані з індивідуально-психологічними особливостями людини та стресом, належать:

• гастрити,
• гастродуоденіт,
• виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки,
• дискінезія жовчевих шляхів,
• неспецифічний виразковий коліт
• тощо

До психосоматичних розладів травної системи можна віднести порушення харчової поведінки (РХП) як от компульсивне переїдання, анорексія та булімія.

РОЛЬ СТРЕСУ

Стрес є одним із найважливіших факторів, які можуть сприяти розвитку психосоматичних розладів травної системи.

Різні види стресу призводять до змін у мікробіомі кишківника, викликають запальні процеси у шлунку, жовчевому міхурові, жовчевих протоках, інших ланках шлунково-кишкового тракту.

Часто дистрес, особливо хронічний може ще більше загострити проблеми з травленням:

• стає причиною змін у харчовій поведінці (переїдання, недоїдання, перехід на їжу швидкого приготування)
• порушує звичний ритм життя (виникають труднощі зі сном, фізичною активністю) .

Люди у стані стресу, частіше схильні вдаватися до нездорової поведінки (зокрема зловживання алкоголем, ПАР), що погіршує перебіг фізіологічних процесів травлення.

Окрім того, стрес, тривалі негативні переживання можуть вплинути на те, як мозок обробляє сигнали болю.

Коли людина перебуває в стані стресу, мозок та нервова система стають вразливішими, чутливішими до больових відчуттів.

Нерідко, аби абстрагуватися від негативних обставин та подразників із зовнішнього світу, уникнути прийняття певних рішень, психіка обирає так званий шлях «втечі у хворобу».

Наприклад, перед відповідальним виступом або іспитом людина раптово захворіває – загостюються наявні хронічні захворювання, вона відчуває болі в епігастрії або її починає нудити.

Це може створити замкнене коло, у якому стрес викликає симптоми розладів травлення, що, у свою чергу, викликає в людини тривогу, неспокій чи роздратування.

ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ ПСИХОСОМАТИКИ ТРАВНОЇ СИСТЕМИ

Лікування психосоматичних розладів травної системи передбачає багатогранний підхід, який стосується аналізу як фізичних, так і психологічних факторів, що сприяють певному стану.

Поширені методи лікування психосоматичних розладів травної системи:

Психотерапія:

• допомагає людям змінити негативні моделі мислення та поведінку, які можуть сприяти появі їхніх симптомів,
• навчає людей керувати стресом і тривогою.

Медикаментозна терапія:

• інгібітори протонної помпи (ІПП),
• антациди,
• спазмолітики,
• седативні препарати,
• антидепресанти і т.д

Зміна системи харчування:

• зменшення споживання кофеїну та алкоголю (які збуджують вегетативну нервову систему, а відповідно і травну),
• уникання або лімітування споживання гострої або кислої їжі,
• збільшення споживання клітковини;
• контроль за кількістю спожитої їжі

Зміна способу життя:

• фізичні вправи, методи релаксації та покращення звичок сну, також можуть бути корисними для лікування психосоматичних розладів травної системи.
• регулярні фізичні вправи допомагають подолати стрес, покращити настрій, апетит і полегшити процес травлення.
• Методи релаксації, такі як глибоке дихання та медитація, розвивають навички емоційної саморегуляції та контролю за тілесним напруженням.

ПІДСУМКИ

Якщо ви уже тривалий час терпите характерні для психосоматики травної системи прояви або спостерігаєте таку боротьбу серед свої близьких, фахівці у Просторі Психологів рекомендують:

1. Проконсультуватися з лікарем-гастроентерологом чи лікарем-терапевтом
2. Записатися до психолога-експерта з психосоматики чи психотерапевта

Своєчасне звернення по медичну і психологічну допомогу — запорука якомога ефективнішого, швидшого та доступнішого подолання вищеозначеної проблематики

ПІДБІР ФАХІВЦІВ

У спеціальному розділі веб-платформи можна зручно і швидко підібрати експертів як за однією основною спеціалізацією, скажімо “фахівець з психосоматики”, так і одразу за кількома, наприклад “психолог”, “психотерапевт” і “психіатр” тощо

Серцево-судинні захворювання (ССЗ) — група захворювань, пов’язаних з відхиленнями у роботі серця або кровоносних судин в організмі людини.

Найбільшого поширення у популяції набули такі різновиди ССЗ, що сягають корінням психологічного неблагополуччя та мають психосоматичне походження:

• артеріальна гіпертензія
• ішемічна хвороба серця, зокрема інфаркт міокарда
• аритмія серця

Захворювання серцево-судинної системи тримають пальму першості у переліку основних причин передчасної смерті людей, особливо серед населення економічно розвинених країн.

Водночас доведеним фактом є те, що більшості випадків патогенезу захворювань ССЗ можна уникнути за допомогою ведення здорового способу життя, однією з важливих складових якого є турбота про власне психологічне благополуччя.

СЕРЦЕ – ЦЕНТР БОЛЮ ТА ЛЮБОВІ?

Відчуття в області серця віддавна асоціюються з різними почуттями, про що рясно засвідчує наша мова.

Наприклад, особистості описуються як гарячі, з добрим, люблячим або кам’яним серцем, а люди, які переживають смуток від втрати говорять про своє «розбите серце».

Серце — це орган-двигун, без якого біологічне життя людини не є можливим.

Поруч із цим воно є надзвичайно чутливим, енергійно реагуючим на всі фізичні та більшість емоційних подразників, а також на стреси, що впливають на розум і тіло.

Хоча зміни у роботі серця виявляються і при позитивних, і при негативних емоційних переживаннях, патологічні порушення виникають лише у зв’язку зі страхом, тривогою, гнівом, тугою та іншими емоціями негативної полярності.

Відтак тривога і страх пов’язані з прискореним серцебиттям і пульсуючими відчуттями в грудях, іноді – з передсерцевим болем.

Ці природні симптоми, які  визначаються як реакція розуму і тіла на стресові, небезпечні або незнайомі ситуації часто приймають за серцевий напад.

Правда ж полягає у тому, що емоційне хвилювання викликає викид гормонів стресу, які діють на ті ділянки мозку, які регулюють серцево-судинні функції, наприклад частоту серцевих скорочень і артеріальний тиск.

ПСИХОСОМАТИКА АРТЕРІАЛЬНОГО ТИСКУ

Артеріальна гіпертензія входить до переліку класичних психосоматичних захворювань, тобто таких, що мають своєю першопричиною психологічну дисгармонію.

Відчутне дисфункціональне підвищення тиску спостерігається під час переживання людиною негативних емоцій (гніву, злості, страху, тривоги). 

Перебування у стані хронічного напруження призводить не лише до психологічного дискомфорту, а й соматичних змін, порушення гомеостазу та розвитку серцево-судинних захворювань через:

1. Внутрішні або міжособистісні конфлікти,
2. Тривалі переживання страху або цейтноту,
3. Перманентні тривожні очікування без можливості емоційної розрядки .

Для людей зі схильністю до або уже набутою гіпертензією типовим є застрягання у стані постійної боротьби з кимось або чимось.

Зазвичай вони відчувають труднощі у самоствердженні, прагнуть схвалення оточуючих, вважають себе недооціненими, задля чого у ситуаціях соціальної взаємодії намагаються приховувати свої агресивно-ворожі настрої та емоції (не обов’язково вдало).

Такі психосоматичні хворі беруть на себе надмірну кількість обов’язків, можуть ігнорувати свої потреби, втому, аби допомогти комусь.

Невідреаговані негативні переживання накопичуються з часом у тілі, призводячи до порушень в роботі організму, зокрема серцево-судинної системи. 

ІШЕМІЧНА ХВОРОБА СЕРЦЯ: ПСИХОСОМАТИКА

Для виникнення цього типу захворювання визначено три основні варіанти зв’язків між психічними та соматичними чинниками:

1. Негативні емоції та стреси шкідливо впливають на коронарний кровообіг та проникність ендотелію.
2. Спершу виникає артеріальна гіпертензія, порушення обміну жирів і  атеросклероз, які ускладнюються ІХС.
3. Психосоматичні хворі схильні до зловживання алкоголем, куріння, розладів харчової поведінки, що призводять до ожиріння, створюючи плацдарм для маніфестації ІХС.

Окрім повторюваних емоцій агресивного спектру (як до інших, так і аутоагресія), до розвитку ішемічної хвороби серця, а також інфаркту міокарду, можуть призводити важкі депресивні стани.  

КАРДІОФОБІЧНИЙ НЕВРОЗ

Невроз серця або кардіофобія (кардіоневроз, серцева фобія) є одним із тривожних розладів, при якому пацієнти відчувають трактують як ознаки наближення серцевого нападу або зупинки серця:

• поколювання в серці,
• пришвидшене серцебиття,
• тахікардію,
• задишку,
• загальний неспокій,
• слабкість
• тощо

Зазвичай такі очікування є об’єктивно безпідставними, але можуть з’явитися і в періоді одужання після гострого серцевого нападу.

Таким чином, описані фізіологічні симптоми спричиняє страх перед захворюваннями серця, а не саме серце пацієнта.

Чим більше людина звертає на це увагу, дослухається, тим більше відчуває загрозу та переживає лякаючі емоції, які, безумовно, спричиняють підвищення тиску та інші характерні вегетативні зміни.

Лікарями та психологами помічено сильні позитивні кореляції між депресією, агорафобією і кардіофобічним неврозом.

В осіб з кардіофобією часто спостерігається конфлікт між здатністю до самозахисту та гнітючою залежністю, страхом самотності.

Так, кардіоневроз може проявитися як наслідок смерті, хвороби чи від’їзду близької людини.

Нерідко кардіофобічні особистості виховувались у симбіотичних стосунках з матір’ю, так і не сепарувавшись від неї.

МОЖЛИВІ РЕАКЦІЇ ЛЮДИНИ НА ССЗ

Реакція пацієнта на серцевий розлад варіюється залежно від загального життєвого досвіду індивіда, але зазвичай розпадається на дві великі категорії.

Людина може повністю піддатися хворобі і стати безпорадним інвалідом, навіть якщо ураження серця є мінімальним.

З іншого боку, особа може відповісти повним запереченням, відмовляючись будь-яким чином змінювати свою звичну життєдіяльність, тим самим змушуючи занепокоюватись друзів і родичів.

Нарцисична зосередженість на своєму тілі як ефективній машині, що допомагає підтримувати ілюзію самодостатності, не допускає можливості будь-якої недосконалості.

Тож в таких особистостей відповідь на ураження коронарного характеру, серцеву недостатність може проявитися не лише у запереченні хвороби, а й у навмисному збільшенні фізичної активності.

Таким чином пацієнт демонструє, що для нього краще померти, аніж прийняти факт, що в тілі є хворий орган.

ПІДСУМКИ

Якщо ви фіксуєте у себе чи спостерігаєте у свої близьких одну чи одразу кілька подібностей з вищевказаними аспектами психосоматики серцево-судинної системи фахівці у Просторі Психологів наполегливо рекомендують,

1. Передовсім, проконсультуватися з лікарем-терапевтом чи лікарем-кардіологом
2. Звернутися до психолога-фахівця з психосоматики або психотерапевта

Своєчасне звернення по фахову медичну і психологічну допомогу — запорука максимально ефективного, швидкого та доступного подолання психосоматики серцево-судинної системи організму

ПІДБІР ФАХІВЦІВ

У спеціальному розділі веб-платформи можна зручно і швидко підібрати експертів як за однією основною спеціалізацією, скажімо “фахівець з психосоматики”, так і одразу за кількома, наприклад “психолог”, “психотерапевт” і “психіатр” тощо