Сучасна діагностика аутизму (розладів аутистичного спектра, РАС) базується на комплексному підході, який враховує поведінкові ознаки, розвиток, комунікативні навички та соціальну взаємодію.
Діагностика аутизму або розладів аутистичного спектру — це вже не про шаблонні оцінки чи стигми.
Сучасний підхід базується на повазі до нейровідмінностей, наукових критеріях і міждисциплінарному співробітництві.
Що таке аутизм за сучасними критеріями?
У міжнародних класифікаціях (DSM-5, МКХ-11) аутизм — це спектр порушень, пов’язаних із:
труднощами у соціальній взаємодії та комунікації,
повторюваною, ригідною поведінкою,
сенсорною чутливістю.
Важливо: симптоми зазвичай з’являються в ранньому віці, але іноді стають помітними лише в підлітковому або дорослому.
Які бувають розлади аутистичного спектру
Аутичний спектр (розлади аутистичного спектра, РАС) — це узагальнена назва для широкого діапазону станів, які мають спільні риси, зокрема труднощі в соціальній взаємодії, спілкуванні, повторювану поведінку та сенсорну чутливість.
У сучасній діагностиці (зокрема за DSM-5) всі підтипи аутизму об’єднано в один спектр, але історично існували різні діагнози, які нині розглядаються як варіанти прояву РАС:
1. Аутизм класичний (ранній дитячий аутизм, синдром Каннера)
Це важкі труднощі в комунікації, соціальній взаємодії, сильні ригідні інтереси та нерідко затримка мовлення й когнітивні труднощі
2. Синдром Аспергера
Інтелект і мовлення збережені, але є виражені труднощі в соціальній взаємодії, ригідність мислення, вузькі інтереси.
Нині вважається формою аутизму з високим функціонуванням.
3. Атиповий аутизм
Симптоми не повністю відповідають критеріям класичного аутизму (наприклад, пізніший початок або не всі симптоми наявні) і часто зустрічається в поєднанні з іншими діагнозами.
4. Дезінтегративний розлад у дитинстві (розлад Геллера)
Рідкісний стан, коли після нормального розвитку у віці 2–4 років настає раптовий регрес у мовленні, соціальних навичках, ігровій поведінці.
5. Порушення соціального (прагматичного) розвитку мовлення
Труднощі у використанні мови для соціальної взаємодії, але без повторюваної поведінки, тому не завжди вважається РАС, але межує з ним.
Сьогодні всі ці варіанти об’єднують під діагнозом розлади аутистичного спектра (РАС), а важкість і потреба в підтримці варіюються індивідуально — від легких форм до глибокої підтримки.
У віці від 16 до 30 місяців педіатри можуть рекомендувати M-CHAT-R/F — короткий тест, який допомагає виявити ризик РАС. Це ще не діагноз, але сигнал, що варто звернутись до спеціалістів.
M-CHAT-R/F або Modified Checklist for Autism in Toddlers, Revised with Follow-Up тест – є одним із перших кроків до розуміння того, чи може дитина бути в спектрі аутизму.
Тест складається з 20 коротких запитань до батьків, наприклад:
Чи озирається дитина, коли ви вказуєте на щось?
Чи грається у рольові ігри?
Чи реагує на своє ім’я?
Відповіді «так» або «ні» оцінюють поведінкові маркери, які можуть вказувати на ризик розладів аутистичного спектра.
Що означає результат?
Низький ризик — усе добре, повторне обстеження за рік, середній ризик — проводиться фоллоу-ап інтерв’ю (додаткові уточнення).
Високий ризик — рекомендовано звернутись до спеціаліста для повної діагностики (психіатр, психолог, невролог).
Важливо: M-CHAT-R/F не ставить діагноз — це орієнтир, який допомагає не проґавити важливі сигнали розвитку.
Чому це важливо?
Раннє виявлення аутизму дає змогу своєчасно почати підтримку, розвивати мовлення, соціальні навички, допомагати дитині адаптуватися до середовища тощо
Онлайн-версії тесту доступні безкоштовно українською, англійською та іншими мовами.
Багато педіатрів використовують M-CHAT-R/F під час профілактичних візитів.
Але навіть якщо результат показав ризик — це не вирок, а можливість краще зрозуміти потреби своєї дитини й отримати підтримку вчасно.
Клінічна оцінка: команда фахівців
Над точною діагностикою зазвичай працюють:
дитячий психіатр або невролог,
клінічний психолог,
логопед або дефектолог.
Вони проводять спостереження, інтерв’ю з батьками, тестування дитини, аналізують розвиток і поведінку.
ADOS-2 — спостереження в ігровій або соціальній взаємодії, що дозволяє помітити характерні для аутизму ознаки.
ADI-R — докладне інтерв’ю з батьками, яке охоплює розвиток дитини від раннього віку.
Ці методики вважаються «золотим стандартом» у діагностиці РАС.
ADOS-2
Є одним із найбільш точних інструментів у світі та розшифровується як Autism Diagnostic Observation Schedule, Second Edition.
Це не просто тест — це структурована діагностична сесія, яка дозволяє виявити ключові особливості аутичного спектра.
ADOS-2 — це інструмент спостереження, який використовує спеціаліст (психолог, психіатр або терапевт), щоб оцінити:
соціальні навички (контакт очима, ініціація взаємодії, відповідь на ім’я),
комунікацію (мова, жести, інтонація),
гру та поведінку (рольові ігри, інтереси, повторювані дії).
Як проходить обстеження?
Тривалість: 40–60 хвилин.
Формат: ігрові або соціальні ситуації, діалоги, завдання.
Спеціаліст створює сприятливу атмосферу, щоб викликати типові реакції дитини або дорослого.
ADOS-2 має 5 модулів, які обираються залежно від віку та рівня мовлення (від немовленнєвих малюків до дорослих).
Це науково обґрунтований метод, який використовується в клініках по всьому світу і допомагає об’єктивно оцінити симптоми аутизму в теперішньому моменті.
Часто використовується разом з ADI-R (інтерв’ю з батьками) для більшої точності.
ADI-R
У сучасній діагностиці дитячого аутизму важливо не лише спостерігати за дитиною «тут і зараз», а й дізнатися про її розвиток у минулому.
Для цього фахівці використовують ADI-R (Autism Diagnostic Interview – Revised) — структуроване інтерв’ю з батьками або опікунами.
ADI-R — це клінічне інтерв’ю, яке проводить психолог або психіатр. Воно охоплює:
розвиток мовлення, перші слова, фрази,
соціальну взаємодію (реакція на інших людей, контакт очима, інтерес до спілкування),
ігрову поведінку (рольові ігри, уява),
обмежені та повторювані дії,
сенсорну чутливість і незвичні інтереси.
Як проходить інтерв’ю?
Тривалість: від 1,5 до 2,5 годин.
Батьки/опікуни відповідають на стандартизовані запитання про поведінку дитини у віці 4–5 років (або в період, коли симптоми стали помітні).
Відповіді кодуються за спеціальною шкалою, яку аналізує спеціаліст.
Навіщо потрібне це інтерв’ю?
Деякі аутичні ознаки не завжди видно під час короткого спостереження, а ADI-R дозволяє побачити патерни поведінки в часі, зокрема ранні сигнали.
Це допомагає відрізнити аутизм від інших станів (мовленнєві розлади, емоційні порушення тощо).
Кому підходить ADI-R?
Дітям віком від 2 років і старше (особливо, якщо вже є базовий розвиток мовлення).
Підліткам і дорослим — якщо батьки можуть надати докладну інформацію про ранній розвиток, як частина комплексної діагностики разом з ADOS-2 та спостереженням.
ADI-R — це не просто опитувальник, а інструмент глибокого слухання, який дозволяє побачити дитину в усьому її розвитку — з раннього віку до теперішнього моменту.
Роздратування – це стан, коли людина легко дратується, стає нервовою, агресивною і негативно реагує на будь-які подразники.
Це може бути спричинене різними факторами, такими як стрес, недостатній сон, нездоровий спосіб життя, хвороби, несприятливі умови проживання, низька самооцінка або конфлікти з іншими людьми.
Як проявляється роздратування?
Дратівливість проявляється через негативні емоції та реакції на зовнішні подразники або внутрішні переживання.
Основними ознаками роздратування є:
Дратівливість. Людина постійно злиться і стає агресивною або образливою під час спілкування з іншими.
Нетерплячість. Дратівлива людина виявляє нетерплячість і незадоволення, якщо її очікування не виконуються.
Імпульсивність. Людина, яка страждає від дратівливості, імпульсивно реагує на подразники без достатньої обдуманості своїх дій.
Стрес. Дратівлива людина може бути чутливою до стресу та важко переносити велику кількість роботи або занепокоєнь.
Нервозність. Людина з хистом до дратівливості може бути нервозною, тремтіти, дратуватися через незначні речі.
Складнощі зі сном. Дратівливі люди зазвичай мають складнощі зі сном та прокидаються вночі.
В цілому, дратівливість проявляється як негативна реакція на зовнішні подразники, що викликає емоційний дискомфорт у людини та може негативно впливати на її стосунки з іншими.
Причини виникнення роздратування
Існує багато причин, які можуть призвести до виникнення роздратування у людей. Деякі з найбільш поширених причин включають:
Підвищений рівень стресу може призвести до збільшення рівня дратівливості. Наприклад, люди, які переживають велику кількість роботи або неприємних життєвих подій, можуть стати більш дратівливими.
Брак відпочинку та недостатність сну сприяють виникненню дратівливості.
Навколишнє середовище, рівень шуму, температура, або погода можуть також призвести до збільшення рівня дратівливості.
Постійні думки про негативні речі сприяють виникненню дратівливості. Наприклад, постійні думки про проблеми на роботі, в сім’ї або в особистому житті погіршують настрій та сприяють виникненню дратівливості.
Деякі харчі можуть впливати на настрій і рівень дратівливості. Наприклад, вживання великої кількості цукру та швидких вуглеводів призводить до коливань рівня цукру в крові та впливати на настрій. Також важливо вживати достатню кількість вітамінів та мінералів, оскільки їх дефіцит може також впливати на настрій та поведінку людини.
Існує багато причин виникнення роздратування. Деякі з них можуть бути пов’язані з фізичними факторами, такими як біль, голод, втома або хвороба.
Інші можуть бути пов’язані з психологічними чинниками, такими як стрес, тривога, депресія, недостатність сну або незадоволеність з життям.
Також роздратування може бути пов’язане з соціальними чинниками, такими як конфлікти з іншими людьми, невдоволеність роботою або школою, нездатність досягти мети або бажання, відчуття самотності або відчуженості від оточення.
Важливо звернути увагу на причини свого роздратування та знайти способи їх подолання.
Деякі з методів можуть включати зміну харчування та режиму дня, використання технік релаксації, практикування медитації або заняття фізичними вправами, а також звернення за допомогою до спеціалістів, таких як психолог або лікар.
Що таке роздратування з точки зору психології?
Дослідження психологічних аспектів дратівливості відіграє важливу роль у розумінні її механізмів та пошуку ефективних способів її контролю.
Одним з найважливіших факторів, що впливають на дратівливість, є стрес.
Люди, які переживають високий рівень стресу, мають більшу ймовірність стати роздратованими.
Іншим важливим фактором є наслідки роздоратування.
Наприклад, люди, які часто виявляють ознаки дратівливості, можуть мати проблеми зі здоров’ям, стосунками та роботою.
Тому важливо вчасно розпізнати симптоми дратівливості та знайти ефективні способи її контролю.
До ефективних способів контролю дратівливості можна віднести медитацію, глибоке дихання, фізичну активність, психотерапію та інші методи релаксації.
Також важливо пам’ятати про позитивне мислення та практику емоційної грамотності для кращого розуміння та керування своїми емоціями.
Подолання роздратування за допомогою психології
Роздратування може бути неприємним інтерферальним фактором в житті, і може призводити до конфліктів з іншими людьми, а також до стресу і погіршення здоров’я.
Але є деякі психологічні методи, які можуть допомогти змінити поведінку і зменшити його рівень.
Встановлення здорового життєвого ритму. Дратівливість може бути наслідком втоми, стресу і недосипу. Важливо створювати здоровий життєвий ритм, включаючи в розклад достатню кількість сну, корисну їжу та фізичні вправи.
Визначення причин. Для того, щоб позбутися дратівливості, важливо з’ясувати її причини. Розуміння причин може допомогти знайти спосіб покращити ситуацію.
Вправи на розслаблення. Розслаблення є ефективним способом зниження рівня стресу і дратівливості. Різні вправи на розслаблення, такі як йога, медитація або глибоке дихання, можуть допомогти змінити настрій і покращити емоційний стан.
Відпочинок. Важливо забезпечити собі достатньо часу для відпочинку. Це може бути читання, прогулянки на природі або інші заняття, які допомагають зняти стрес і підвищити настрій.
Позитивний підхід. Для зменшення дратівливості важливо зосередитися на позитивних аспектах життя. Це може містити планування розваг, творчих проєктів або занять, які принесуть радість та задоволення. Позитивний підхід може допомогти змінити сприйняття життя і покращити настрій.
Важливо знайти той метод, який найбільше підходить для вас, та зосередитися на його виконанні, щоб побачити результати.
Якщо проблема з роздратуванням не зникає або погіршується, спеціалісти у Просторі Психологів рекомендують звернутися до фахівця, який допоможе знайти індивідуальний підхід до подолання цієї проблеми.
Дефіцит уваги є порушенням уваги, яке виявляється в труднощах зосередження, невідповідній поведінці та гіперактивності.
Це порушення може виникати у дітей та дорослих, і частіше діагностується у дітей.
Дефіцит уваги може мати різноманітні причини, такі як генетичні фактори, проблеми в розвитку мозку та зовнішні фактори, такі як стрес або недостатній сон.
Лікування дефіциту уваги включає ліки, психотерапію та зміни в стилі життя, такі як здорове харчування та фізична активність.
Симптоми дефіциту уваги
Основні симптоми дефіциту уваги включають:
Труднощі зі зосередженням на одній задачі. Люди з дефіцитом уваги мають труднощі зі збереженням уваги на одній задачі, особливо якщо це вимагає тривалого часу.
Забування про рутинні речі. Люди з дефіцитом уваги забувають про рутинні речі, такі як замовлення продуктів, візит до банку, платіжні рахунки тощо.
Дії без розмірковування про наслідки. Люди з дефіцитом уваги виконують необдумані та небезпечні дії без розмірковування про їх наслідки. Наприклад, вони можуть швидко їхати на авто, не звертаючи уваги на дорожні знаки та правила.
Швидка набридливість. Люди з дефіцитом уваги можуть стати невгамовними, знудьгованими та незадоволеними дуже швидко. Вони демонструють неспокій та ознаки гіперактивності.
Люди з дефіцитом уваги нездатні до спокійного сидіння та часто безпорадно рухаються. Вони відчувають потребу постійно щось шукати або робити, відчуваючи важливість і нетерплячість.
Ці симптоми можуть відрізнятися у різних людей, і їх можна спостерігати в різних ситуаціях.
Однак, якщо вони перешкоджають вашому життю або життю вашої дитини, важливо поговорити з лікарем або психологом, дефіцит уваги може значно впливати на життя людини та на її взаємодію з іншими людьми, роботу та навчання.
Тому важливо отримати діагноз та лікування, щоб зменшити негативні наслідки цього порушення.
Причини виникнення дефіциту уваги
Існує багато факторів, які можуть спричинити виникнення дефіциту уваги. Ось деякі з них:
Генетичні фактори. Дефіцит уваги може бути у спадковому факторі, оскільки він передається з покоління в покоління. Дослідження показали, що у дітей, чиї родичі мають дефіцит уваги, ризик розвитку цього порушення підвищується.
Проблеми в розвитку мозку. Іноді дефіцит уваги пов’язаний з певними проблемами в розвитку мозку, такими як порушення розвитку нейронів, недостатнє живлення мозку, ураження мозку через травму або інші медичні стани.
Зовнішні фактори. Деякі зовнішні фактори, такі як недостатній сон, стрес, погане харчування, недостатність фізичної активності та зловживання наркотиками або алкоголем, можуть також призвести до дефіциту уваги.
Інші медичні стани, такі як депресія, тривога, епілепсія, інсульт або недостатність вітамінів, таких як залізо та магній, можуть також призвести до дефіциту уваги.
Соціокультурні фактори. Дефіцит уваги може бути пов’язаний з соціальними та культурними факторами, такими як стиль виховання, шкільне середовище, культурні стереотипи та рольові очікування.
Хоча точні причини дефіциту уваги невідомі, розуміння цих факторів може допомогти обрати правильне лікування та стратегії для зменшення симптомів.
Методи подолання дефіциту уваги
Існує кілька методів, які можуть допомогти подолати дефіцит уваги. Ось деякі з них:
Ліки, такі як стимулятори, зменшують симптоми дефіциту уваги. Однак, вони мають побічні ефекти, тому важливо приймати ліки тільки за рекомендацією лікаря.
Психотерапія, яка допомагає людям з дефіцитом уваги керувати своїми симптомами шляхом розвитку навичок уваги, зменшення стресу та тривожності, а також збільшення рівня самоконтролю.
Деякі зміни в стилі життя можуть зменшити симптоми дефіциту уваги. Наприклад, здорове харчування, регулярна фізична активність, зменшення стресу, належний сон і виключення алкоголю та наркотиків.
Структурування оточуючого середовища допомагає зберегти увагу на одній задачі. Наприклад, створення розкладу для виконання задач, використання таймера для керування часом, збереження робочого столу чистим та організованим.
Робота з психологом або коучем допоможе зрозуміти причини дефіциту уваги та розвинути навички управління ним. Це містить роботу над розвитком навичок планування, збереження уваги на одній задачі, збільшення мотивації та самодисципліни.
Ці методи допомагають подолати дефіцит уваги, але їх ефективність залежить від конкретної ситуації та потреби кожної людини.
Підсумки
Дефіцит уваги є порушенням уваги, яке може проявлятися в труднощах зосередження, невідповідній поведінці та гіперактивності.
Це порушення може виникати у дітей та дорослих, і частіше діагностується у дітей.
Основні причини дефіциту уваги включають генетичні фактори, проблеми в розвитку мозку, зовнішні фактори, інші медичні стани та соціокультурні фактори.
Дефіцит уваги має значний вплив на життя людини та на її взаємодію з іншими людьми, роботу, навчання та самореалізацію в цілому.
Тому фахівці у Просторі Психологів наголошують на важливості консультацій і сеансів терапії з кваліфікованими фахівцями
Сон – важлива складова здорового життя, яка відіграє ключову роль в регуляції фізичного та психічного стану людини.
Відпочинок, відновлення сил і енергії, зміцнення імунної системи – усе це залежить від якості і тривалості сну.
Однак, для багатьох людей розлади сну стають справжньою проблемою. У цій статті ми розглянемо різні типи розладів сну, їх причини, симптоми та методи лікування.
Безсоння
Безсоння є одним з найпоширеніших симптомів, пов’язаних з різними психічними та фізичними станами.
Це стан, коли людина має проблеми з засипанням, підтриманням сну або зазнає недостатнього, непокійного сну, який не дозволяє відновити енергію і відпочити.
Безсоння може бути обумовлене різними причинами, такими як:
Стрес та емоційні проблеми.
Неврологічні розлади.
Фізичні проблеми, такі як:
хронічний біль,
розлад шлунку,
симптоми менопаузи,
пульсуючий синдром ніг
обструктивне апное сну
тощо
Стиль життя та звички.
Лікарські препарати та медичні стани.
Лікування безсоння зазвичай залежить від причини, що його викликала.
Для деяких людей можуть бути корисні прості зміни в стилі життя та санітарно-гігієнічні заходи, такі як регулярний графік сну, релаксаційні техніки та уникання стимулюючих речовин.
В інших випадках може знадобитися консультація лікаря або психолога для визначення причини безсоння та розроблення індивідуального плану лікування, який може включати:
Психотерапію,
Фармакотерапію
Інші методи.
Апное сну
Апное сну є станом, при якому під час сну спостерігаються повторні перерви у диханні або неповноцінні дихальні рухи.
Це порушення сну, яке може мати серйозний вплив на здоров’я та якість життя людини.
Апное сну може мати різноманітні наслідки для здоров’я, включаючи:
сонливість протягом дня;
втома та енергетичний дефіцит;
порушення концентрації та пам’яті;
роздратованість та зміни настрою;
проблеми зі здоров’ям серця, включаючи підвищений ризик серцевих приступів та гіпертонії;
знижений імунітет та проблеми зі здоров’ям загалом.
Лікування апное сну залежить від важкості та типу стана. Включаються такі методи:
Позитивний тиск повітря (ППП).
Це найефективніший метод лікування обструктивного апное сну.
Пацієнту надається спеціальний пристрій, який постачає струмінь повітря під тиском через ніс або рот, щоб підтримувати відкриті дихальні шляхи під час сну.
Модифікації стилю життя.
Регулярна фізична активність,
Здорова дієта,
Уникання алкоголю та снодійних препаратів,
Контроль ваги
Позбавлення від шкідливих звичок, таких як куріння
Хірургічні втручання.
Деяким пацієнтам рекомендовані хірургічні процедури, які спрямовані на виправлення анатомічних причин блокування дихальних шляхів.
Важливо звернутися до медичного фахівця для діагностики та планування лікування апное сну, оскільки неконтрольований стан може мати серйозні наслідки для здоров’я.
Нарколепсія
Нарколепсія є неврологічним розладом сну, який характеризується непереборними приступами сонливості протягом дня.
Це стан, коли людина відчуває нездолану потребу в сні, навіть після належного тривалого нічного сну.
У деяких випадках нарколепсія може також супроводжуватися втратою м’язевого тонусу, спричинюючи катаплексію – раптове відчуття слабості або повного втрати контролю над м’язами.
Головні ознаки нарколепсії включають:
сонливість протягом дня;
катаплексія – раптова втрата м’язевого тонусу;
сонний параліч – стан, коли людина не може рухатися або говорити при засинанні або пробудженні;
гіпнагогічні та гіпнопомпічні галюцинації – це живі візуальні або звукові галюцинації, які виникають під час засинання (гіпнагогічні) або пробудження (гіпнопомпічні);
порушення нічного сну.
Причини нарколепсії не повністю зрозумілі, проте дослідження показують, що нарколепсія може мати генетичну основу.
Порушення роботи головного мозку, що відповідає за регуляцію сну та бодрствування, також можуть бути причиною нарколепсії.
Нарколепсія може суттєво впливати на якість життя та повсякденну функціональність людини.
Лікування нарколепсії зазвичай включає комбінацію фармакотерапії та психосоціальних стратегій.
Це можуть бути стимулянти, антидепресанти, препарати для підтримки сну та інші методи, які спрямовані на полегшення симптомів та покращення якості сну.
Методи лікування розладів сну
Лікування розладів сну залежить від їх типу та важкості.
Для безсоння можуть бути рекомендовані зміни в способі життя, такі як:
регулярна фізична активність,
встановлення режиму сну,
релаксаційні техніки
уникання стимулюючих речовин перед сном
психотерапія
Для апное сну можуть бути рекомендовані:
спеціальні пристрої для дихання
хірургічні втручання
Нарколепсія може лікуватися шляхом:
призначення стимуляторів сну та препаратів, які покращують контроль над сном
психотерапії
Підсумки
Фахівці у Просторі Психологів наголошують, що розлади сну можуть серйозно підірвати якість життя людини і вплинути на її загальний стан здоров’я.
Тому, дуже важливо виявити причину розладу сну і своєчасно звернутися до відповідно фахівця для точної діагностики та комплексного лікування.
Зміни в способі життя, фармакологічні препарати, терапія та інші методи можуть бути застосовані для поліпшення якості сну та зниження симптомів розладів сну.
Здоровий сон – ключ до здоров’я та добробуту, тому варто приділяти увагу своєму сну і дбати про його якість і тривалість.
Толерантність є одним з найважливіших аспектів сучасного суспільства.
Це поняття включає в себе повагу, розуміння і прийняття різноманітності, незалежно від релігії, раси, етнічного походження, статі, сексуальної орієнтації, соціального статусу і багатьох інших аспектів, що визначають індивіда.
В цій статті ми розглянемо поняття толерантності, її важливість та переваги, а також шляхи розвитку толерантного мислення в суспільстві.
Толерантність визначається як готовність приймати та поважати інших людей, які відрізняються від нас за різними ознаками.
Це не означає, що ми повинні погоджуватися з усіма думками та переконаннями інших людей, але це означає, що ми повинні проявляти повагу до їх права на відмінність.
Толерантність сприяє розумінню та мирному співіснуванню у суспільстві, допомагає зменшити конфлікти і сприяє розвитку гармонійних стосунків між людьми.
Важливість толерантності
Толерантність має велике значення в сучасному суспільстві з кількох причин. По-перше, вона сприяє будівництву міжкультурного діалогу і взаєморозуміння.
У світі, де люди різних культур, релігій і традицій зустрічаються і взаємодіють, толерантність допомагає зменшити стереотипи, упередження та дискримінацію.
В суспільстві, де присутня різноманітність, толерантність є ключовим фактором для забезпечення гармонії і співіснування.
Вона сприяє побудові відкритого і інклюзивного суспільства, де кожен має можливість бути самим собою без страху перед відкиданням чи осудом.
По-друге, толерантність впливає на психологічний стан людей. Коли люди почуваються прийнятими та поважними, вони відчувають більшу самооцінку і задоволення життям.
Навпаки, недостача толерантності може призводити до почуття відчуженості, стигми та соціальної відмежованості.
Толерантність створює сприятливе середовище для розвитку кожної особистості, сприяє її самореалізації і позитивному самовизначенню.
По-третє, толерантність є основою для побудови миру і врегулювання конфліктів. Конфлікти між індивідами, групами або націями виникають через непорозуміння, страхи та недостатню толерантність до різниці.
Толерантне ставлення допомагає злагоджувати і розв’язувати конфлікти шляхом діалогу, пошуку компромісу та співробітництва.
Крім того, толерантність є основою для розвитку інновацій та прогресу. Різноманітність думок, ідей і підходів спонукає до творчості та пошуку нових рішень.
У толерантному середовищі люди відчувають свободу висловлювати свої думки, навіть якщо вони відрізняються від загальноприйнятих.
Це стимулює інноваційний розвиток у різних галузях, включаючи науку, мистецтво, технології та соціальні зміни.
Окрім перелічених переваг, толерантність сприяє побудові стабільних і довготривалих взаємовідносин між людьми та групами.
Вона спонукає до співпраці, взаємодопомоги та підтримки. Толерантне ставлення формує відкритий менталітет, здатність сприймати інші точки зору та бути готовими до змін.
Переваги толерантності
Толерантність має багато переваг, як для індивіда, так і для суспільства в цілому. Ось декілька ключових переваг:
Розширення світогляду:
Толерантність допомагає нам бачити світ з інших перспектив і розуміти різноманітність інших людей.
Це сприяє більш глибокому розумінню різних культур, традицій та поглядів.
Зменшення конфліктів:
Толерантне ставлення сприяє зниженню конфліктів і сприяє побудові мирного та злагодженого суспільства.
Замість ворожих взаємин, ми знаходимо способи діалогу, компромісу та співпраці.
Розвиток емпатії:
Толерантність навчає нас відкрито сприймати інші почуття, переживання та потреби людей. Вона розвиває нашу емпатію і співчуття, що допомагає нам стати більш чуйними та співчутливими.
Стимулювання інновацій:
Толерантне суспільство сприяє вільному обміну ідеями та інновацій. Різноманітність думок та підходів стимулює творчість, сприяє знаходженню нових рішень і прогресу у різних сферах життя.
Переборювання стереотипів та упереджень:
Толерантність допомагає нам перебороти стереотипи та упередження, які можуть існувати у нашому суспільстві.
Вона дозволяє нам побачити людей в їхній повноті та індивідуальності, а не просто оцінювати їх за зовнішніми ознаками чи загальними уявленнями.
Розвиток толерантності
Толерантність − це навичка, яку можна розвивати і вдосконалювати. Ось декілька шляхів, які можуть сприяти розвитку толерантного мислення:
Освіта і свідомість: Освіченість та розуміння різноманітності є основою для розвитку толерантного суспільства.
Освіта повинна сприяти вихованню у людей розуміння, поваги та зацікавленості до різних культур, поглядів і традицій.
Комунікація та діалог:Активне слухання, відкритість до думок інших людей, а також здатність до конструктивного діалогу є важливими елементами розвитку толерантності.
Важливо вислуховувати інших без осуду, сприймати їхні думки та переконання серйозно, і шукати спільні погляди та рішення, що задовольняють всіх.
Знайомство з іншими культурами і спілкування з людьми:Чим більше ми взаємодіємо з людьми різних культур, релігій, традицій, тим більше ми розуміємо і приймаємо різноманітність.
Подорожі, участь у міжкультурних заходах, волонтерство або просто розмови з людьми з різних середовищ можуть допомогти нам збагатити свій світогляд.
Визнання своїх упереджень і праця над ними: Важливо бути відкритим до визнання власних упереджень і стереотипів. Іноді наші переконання і уявлення можуть бути обмеженими або неточними.
Проявляючи самокритику і працюючи над собою, ми можемо змінити свої стереотипи та упередження і розвивати більш толерантне ставлення.
Виховання толерантності в дітей:Раннє виховання є ключовим моментом у формуванні толерантного мислення.
Батьки, вчителі і всі дорослі повинні передавати дітям цінність поваги до різних людей, підтримувати їх у розумінні і прийнятті різниці і сприяти розвитку їхньої емпатії та толерантності.
Підсумки
Толерантність є необхідною складовою сучасного суспільства. Вона сприяє будівництву гармонійних стосунків, зменшенню конфліктів та стереотипів, розвитку інновацій та спільного прогресу.
Розвиток толерантного мислення вимагає свідомих зусиль, освіти, комунікації та зустрічей з різноманітністю.
Кожен з нас може зробити свій внесок у розвиток толерантного суспільства, починаючи зі своєї особистості і людей, що нас оточують.
Завдяки толерантності ми можемо створити справедливішу, рівноправну і гармонійну спільноту, де кожна людина відчуває себе поважною та прийнятою
Це вимагає від нас відкритості до різноманітності, готовності слухати інших, бути емпатичними та прагнути до взаєморозуміння.
Толерантність − це процес, який триває протягом усього життя. Важливо практикувати її у своєму повсякденному житті і сприяти її поширенню у суспільстві.
Тільки шляхом побудови толерантного суспільства ми можемо досягти миру, рівності та справедливості для всіх його членів.
Таким чином, розвиток толерантності є необхідною умовою для побудови гармонійного та успішного суспільства, де кожна людина має можливість бути собою та жити у повноті своєї індивідуальності.
Жертовний тип особистості має категорія людей, які схильні до відданості та самопожертви в ім’я інших людей або спільної справи.
Цей тип особистості зазвичай орієнтований на інших людей, їх потреби та бажання, і віддає перевагу колективним цінностям.
У цій статті ми розглянемо деякі риси жертовного типу особистості, а також дізнаємося, як це може впливати на життя людини.
Риси жертовного типу особистості
Жертовний тип особистості є чутливим, дбайливим та довірливим. Ці люди зазвичай зосереджені на потребах та добробуті інших людей, а не на власних потребах.
Вони можуть відчувати емоції та потреби інших людей з легкістю, що дає їм змогу створювати довіру та повагу від оточуючих.
Жертовний тип особистості має сильний емоційний інтелект. Це дає змогу створювати гармонійні взаємини з іншими людьми та бути успішними у будь-яких взаєминах.
Здатність до співчуття та емпатії є ще однією рисою жертовного типу особистості. Це дозволяє людині з такою особистістю відчувати емоції та потреби інших людей.
Однією з особливостей жертовного типу особистості є їхнє бажання допомагати іншим.
Ці люди часто працюють у сферах, які дозволяють їм допомагати іншим, таких як медичні працівники, соціальні працівники, вчителі та інші.
Іншою особливістю жертовного типу особистості є їхня здатність до самовідданості та відданості ідеї або людині.
Це виявляється у відносинах з рідними, друзями або в роботі. Люди з жертовним типом особистості зазвичай не шукають винагороди за свою допомогу, а роблять це з мотиву допомогти іншим.
Недоліки жертовного типу особистості
Жертовний тип особистості може бути недоліком у деяких ситуаціях.
Наприклад, така людина забуває про власні потреби та бажання, що призводить до виснаження та відчуття, що ніхто не дбає про них.
Це також приводить до того, що жертовний тип особистості дозволяє іншим людям використовувати їх доброту та використовувати їх як інструмент для досягнення власних цілей.
Люди з жертовним типом особистості мають труднощі в управлінні власними емоціями, коли вони допомагають іншим людям.
Це може призвести до виникнення депресії та тривожності, оскільки представники жертовного типу особистості відчувають відповідальність за здоров’я та щастя інших людей.
Також, це може призвести до виснаження та перевантаження, оскільки вони не мають часу для відновлення власних ресурсів.
Виснаження та відчуття недооціненості
Жертовний тип особистості може стикатися з виснаженням, коли вони допомагають іншим людям без достатнього відпочинку та відновлення своїх ресурсів.
Виснаження призводить до відчуття недооціненості та безсилля, що може підірвати самооцінку та здатність до допомоги іншим.
Оскільки жертовний тип особистості схильний до відданості та допомоги іншим, важливо зберігати баланс між власними потребами та потребами інших.
Це може включати в себе відведення часу для відпочинку та відновлення, здорового харчування, фізичної активності та соціального життя.
“Жертовні” особистості повинні усвідомлювати власні потреби та бажання, щоб зберегти фізичне та психічне здоров’я.
Жертовний тип особистості у відносинах, на роботі та в суспільстві
Жертовний тип особистості сильно впливає на міжособисті відносини.
Ці люди можуть бути дуже цінними друзями та партнерами, оскільки вони готові допомогти та підтримати у складних ситуаціях.
Однак, вони зазвичай занадто добрі та прихильні, що може призвести до того, що інші люди можуть почувати себе зобов’язаними їм.
Жертовний тип особистості може бути цінним на роботі, оскільки такі люди віддані та відповідальні співробітники.
Вони бувають віддані робочим обов’язкам та здатні до співпраці з колегами.
Однак, жертовний тип особистості має тенденцію дозволяти іншим людям використовувати їх доброту та працювати занадто багато, що спричиняє виснаження та погіршення робочої ефективності.
Підсумки
Жертовний тип особистості схиляє людей до відданості та самопожертви в ім’я інших людей або спільної справи.
Цей тип особистості дуже приємний для спілкування та допомоги іншим, але також може мати свої недоліки, такі як виснаження, відчуття недооціненості та перевантаження.
Якщо ви відчуваєте, що жертовний тип особистості негативно впливає на ваше життя, важливо зберігати баланс між власними потребами та потребами інших, розвивати свої здібності та інтереси, а також знаходити баланс у своїх відносинах з іншими людьми.
Жертовний тип особистості має багато позитивних рис, таких як здатність до співчуття, емпатії та допомоги іншим.
Але існують недоліки, такі як надмірна довірливість та можливість бути використаним, а також розвиток виснаження внаслідок надмірної самовідданості.
Важливо збалансувати здатність допомагати іншим з потребою відпочинку та відновлення власних сил.
Фахівці у Просторі Психологів мають підстави вважати, що жертовний тип особистості може бути корисним, оскільки людина з таким типом особистості може бути великим мотиватором для оточуючих і створити гармонійні взаємини з іншими людьми.
Тому, якщо ви визначили у собі риси жертовного типу особистості, не забувайте про власні потреби та встановлюйте межі, щоб зберегти енергію та ресурси
Це початкове окреслення змістів і обсягів поняття в рамках брейншторму, участь в якому доступна для всіх, а результати котрого — сформують первинно-завершене тлумачення терміну та лінійку гостроактуальних в умовах семантичної війни продуктів (послуг).
З початком повномасшатабної війни, термін “україноментальність” вживається усе частіше, зокрема в в комунікаціях “Простору Психологів“, але позаяк загальноприйнятого визначення ще немає — не буде зайвим спробувати спільними зусиллями визначити розмаїття його сучасних змістів та обсягів, зокрема через призму психології.
Почати можна з того, що в широкому розумінні і на практиці, “україноментальність” може виявлятися у великому розмаїтті ідей, явищ, процесів, станів, фактів, поглядів, цінностей, знань тощо
Мова, духовність, кухня, одяг, фольклор, історія, література, музика, кіно та інших форм культурно-мистецької спадщини, а також економіки, збройні сили, громадська діяльність, IT, ЗМІ, політика, урядування, державотворення, міжнародні відносини і т.д.
Водночас, зважаючи на екзистенційну загрозу з боку агресора, є необхідні підстави вважати, що україноментальність через призму психології — може бути також цінним практичним ресурсом, опорою, способом, шляхом та водночас запорукою успішного результату “семантично-інформаційної війни, яка точиться в умах людей”.
Про аспекти україноментальності як засобу та продукту (послуги), читайте окремо, а далі в порядку триваючого брейншторму — зосередимося на первинному окресленні класично-традиційних її аспектів:
Мова. Засаднича ознака української ідентичності та культури.
Історія. Розуміння історії України, подій, людей та важливих моментів.
Політика або державотворення: Об’єктивне уявлення про політичні процеси та події, розвиток демократичних цінностей, закріплення прав людини та громадянське суспільство.
Економіка. Образ економічного розвитку України та взаємозв’язку її економіки з європейськими та світовими ринками.
Культура. Фольклор, народні звичаї, традиції виробництва, святкування та інші аспекти культурного життя.
Мистецтво. Українська поезія та проза, живопис, скульптура, архітектура, музики тощо.
Символіка. Тризуб, вишиванка, орнамент тощо
Кухня. Класична кухня і страви різних регіонів.
Цінності. Усе, що визначає спосіб мислення та поведінку українців.
Духовність. Міфи, релігія, обряди, ритуали, які впливають на соціокультурне життя.
Графіка пілотного і, на жаль, єдиного зі запланованих спільно з Мінкультури України у 2019-му циклів проекту “МовАрт – мистецтво мовоствердження“
УКРАЇНОМЕНТАЛЬНІСТЬ І МОВА
Мова в контексті україноментальності є одним з найважливіших елементів, що визначає ідентичність українського народу та культури.
Вона є не лише засобом комунікації, але й відображає багатство культурного та історичного спадку, а також визначає спосіб мислення та уявлення про світ українців.
Українська літературна мова. Є основною культурних та літературних творів українських письменників і поетів, а відтак і символом національної свідомості та самоідентифікації.
Мовний менталітет. Відзеркалює цінності, традиції та спосіб мислення, а також — визначає індивідуальні і колективну свідомість та сприйняття світу в цілому.
Мовна самосвідомість. Україноментальність підкреслює важливість збереження та використання рідної мови як ключового елементу національної ідентичності.
Культурний продукт. Виражає ідентичність та цінності через мову та комунікації.
Україноментальність як явище переплітається з мовою як засадничою складовою культурної та національної спадщини України, яка відображається в різноманітних сферах суспільного життя та діяльності народу.
УКРАЇНОМЕНТАЛЬНІСТЬ ТА ІСТОРІЯ
Тематика історії в контексті україноментальності має значення як з точки зору збереження та вивчення власної історії, так і з точки зору спільної історичної спадщини з європейськими країнами.
Історична спадщина: Україна має багату історичну спадщину, яка охоплює періоди від кам’яної доби до давньоруських часів і сучасності та містить не лише внутрішню проблематику, а й зовнішній взаємозв’язок із європейськими країнами через політичні, культурні та економічні аспекти.
Вплив культурних та цивілізаційних потоків. Через територію України проходили потоки взаємодій із греками, римлянами, візантійцями, татарами, поляками, турками, литовцями, французами, австрійцями, угорцями, словаками, німцями, євреями, вірменами та іншими народами.
Відсутність об’єктивного розуміння історії може сприяти, і вже було не раз, на превеликий жаль, політиці знищення, яка загрожує культурному розвитку та самовизначенню народів, зокрема українців.
Україноментальність в історії сприяє розвитку об’єктивного історичного уявлення про світ, збереженню і вивченню власної історії та формуванню сильної колективної свідомості.
Розуміння взаємних історичних зв’язків та спільної культурної спадщини має ключове значення у збереженні цілісності та неподільності України, а також вихованні інституту свідомого громадянства, що в свою чергу, допомагає зменшити ризики самоідентифікації деяких українців, які перебувають у російськомовному інформаційному полі.
Краще розуміння своєї історії та культурних зв’язків з іншими народами, в тому числі з росією, сприяє глибшому уявленню про власну культурну та історичну спадщину, а також підвищує обізнаність щодо потенційних загроз з боку інших держав, зокрема росії.
Отже, україноментальність в контексті історї це важливий інструмент національної безпеки та громадянської свідомості, який сприяє збереженню загальнонаціональної історичної пам’яті, вихованню відповідальних громадян та кращому розумінню викликів і загроз.
УКРАЇНОМЕНТАЛЬНІСТЬ І ПОЛІТИКА(ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ)
Просування у владу україноментальних політиків. Інформування про україноментальні штрихи психологічних потретів кандидадтів та заклики надання переваги кандидатам з максимально можливими характеристиками україноментальності на усіх рівнях.
Забезпечення демократичного устрою. Пройшовши складний шлях боротьби за права, свободи та ідентичність — сучасні покоління повинні забезпечити збереження питомо притаманної українцям демократичності державного устрою
Репрезентація і національні інтереси. Україноментальність репрезентує інтереси переважної більшості населення та сприяє розвитку дружніх відносин з іншими країнами та міжнародними організаціями на основі взаємоповаги до національних інтрересів та співробітництва.
Сувернітет, незалеженість та безпека. Україноментальність грає вирішальну роль у гарантуванні політичної безпеки України через виховання громадянської свідомості, протидії впливу дезінформації, розвиток національної свідомості та патріотизму тощо
Назагал, у контексті україноментальності і політики державовторення треба наголосити, що росія, котра як політичне утворення впродовж історії називалася різними назвами, разом зі своєю згубною політикою завжди намагалася підірвати демократичні процеси в Україні, зокрема шляхом окупації, поневолення, фізичного знищення, втручання у внутрішні справи, дестабілізації та пропаганди авторитарних ідей.
У підсумку такі антигуманні методи і підходи, що провадилися за допомогою усього доступного спектру каральних, профілактичних і заохочувальних інструментів мали на меті досягти постання нової людини тоді – «homo sovieticus» (що чатково вдалося)
І, продовжуючи ці ж самі варварські практики, накидають чергову утопію тепер – «русскій мір», знищуючи й нівелюючи значення усіх фундаментальних прав і свобод людини, знецінюючі людське життя, як таке.
Україноментальність у цьому контексті є повною протилежністю і до «homo sovieticus», і до «русского міра» (бо суть одна й та сама) та трактує геноцидальну політику одвічного ворога не інакше, як екзистенційну загрозу, що призводить до постійної боротьби українського народу за збереження своїх демократичних цінностей, людського життя, свобод та незалежності.
Україноментальність, яка базується на історичній пам’яті, політичній тяглості демократичних цінностей, правах людини та свободи, відіграє ключову роль у формуванні політичної свідомості українців та зміцненні державності.
Вона здатна підтримувати історичну та культурну спадщину, сприяти розвитку демократичних інститутів та, взаємодіючи з європейськими досвідами й демократичними політичними процесами, опирається пропаганді авторитарних ідей та чинить опір тотально-диструктивному впливу російської політики.
УКРАЇНОМЕНТАЛЬНІСТЬ І ЕКОНОМІКА
Україноментальність впливає на економіку через різноманітні аспекти, що враховують культурні та мовні особливості нації, а також завдяки вже традиційно-об’єднувальному і економічно виправданому, випробуваному не раз принципу “Свій до свого по своє”.
Мовна та культурна спадщина як конкурентна перевага: Україноментальність сприяє збереженню та розвитку української мови та культурної спадщини і створює унікальний образ України на світовій арені, що збагачує туристичний потенціал та приваблює інвестиції.
Підтримка місцевих виробників та товарів: Принцип “Свій до свого по своє” підтримує місцеві товари та виробників, що сприяє розвитку внутрішнього ринку та стимулює економічний зріст. Це сприяє зменшенню залежності від імпорту та збільшенню експортного потенціалу та виходу на міжнародний ринок, успішно конкуруючи на ньому.
Розвиток культурно-креативних індустрій: Україноментальність підтримує розвиток культурно-креативних індустрій, які стають важливою рушійною силою для економічного зростання. Це включає літературу, мистецтво, дизайн, музику та інші галузі, які створюють нові робочі місця та приносять істотний дохід, що при належній увазі та за сприятливих політичних, економічних й безпекових умов становитиме істотну частку ВВП України.
Інновації та технологічний розвиток: Україноментальність стимулює інноваційний потенціал країни, підтримуючи розвиток національних технологічних стартапів та дослідницьких проектів. Це сприяє створенню конкурентоспроможних товарів та послуг на світовому ринку.
Переваги мовного бар’єру: Україноментальність передбачає використання української мови та відданість культурним цінностям країни. Природно, що це може створювати складнощі для іноземних компаній у рекламуванні своїх товарів та послуг серед українського населення.
Культурні відмінності: Відмінності в культурних уподобаннях та споживчих звичках можуть створювати перешкоди для успішного входу на ринок іноземних товарів та послуг. Компанії повинні враховувати ці відмінності при розробці маркетингових стратегій та адаптації своїх продуктів до місцевих умов.
Конкуренція з місцевими виробниками: Часто місцеві виробники мають перевагу на власному ринку через своє розуміння місцевого споживача та глибше укорінення у місцевому економічному середовищі. Це може ускладнювати входження іноземних компаній на ринок.
Лояльність споживачів: Глибокі зв’язки з культурою та мовою можуть створювати високу лояльність споживачів до місцевих брендів та товарів. Це може зробити важким завоювання ринкової частки для іноземних компаній.
Отже, природний економічний бар’єр, що виникає внаслідок повноцінної усвідомленої україноментальності в переважної більшості громадян України, включаючи мовну і культурну особливість, може бути свого роду природним фільтром для іноземних товарів та послуг на українському ринку, що вимагає від компаній уважного аналізу місцевого контексту, адаптації стратегій та продуктів до місцевих умов і врахування культурних та мовних особливостей.
А це завше додаткові статті витрат і частково надходження до бюджету нашої країни також, все разом це створює додаткові преференції власному, українському, бізнесу, забезпечуючи розвиток економіки та примножуючи саме український капітал, завдяки чому зростатиме і частка ВВП на душу населення.
У цілому, україноментальність впливає на формування стійкого та конкурентоспроможного економічного середовища, що сприяє політичній стабільності та розвитку України, а також збільшує економічну цінність і вагу нашої країни на економічній мапі світу.
УКРАЇНОМЕНТАЛЬНІСТЬ І КУЛЬТУРА
Україноментальність сприяє збереженню та вивченню української культурної спадщини, включаючи народні традиції, а також відзначає спільність української культури з європейською, взаємний вплив.
Спільність українських культурних проявів з європейськими проявляється через історичні, культурні, архітектурні та мовні зв’язки, які дозволяють розуміти історію та культуру України у широкому європейському контексті.
Натомість привласнення російською політикою культурних цінностей і традицій інших народів, зокрема українців, є загрозою для їхньої культурної спадщини та самовизначення.
Україноментальність важлива для захисту культурної самосвідомості та національної ідентичності, а також сприяє збереженню культурної різноманітності України.
Україноментальний культурний продукт
В широкому розумінні, здатний відображати та розкривати українську культуру, традиції, цінності та ідентичність через мову, що є рідною для українського народу, а такою, зокрема:
Зближує із аудиторією. Доступніть та зрозумілість україноментальній аудиторії, оскільки мова є ключем до розуміння та ідентифікації з культурним контекстом.
Просуває культурну спадщину. Включно з відомими класиками, а також сучасними авторами та митцями, які продовжують традиції.
Сприяє культурній самосвідомості. Підвищує культурну самосвідомість серед українців та спонукає до глибшого розуміння і цінування власної культурної спадщини.
Увиразнюєавтентичність. Дозволяє автентично відтворити атмосферу та естетику української культури, зберігати та передавати літературну та мистецьку спадщину в її автентичній формі.
Розкриття традицій і доробку. Через широкий спектр засобів української літератури, мистецтва, театру, кіно, музики та інших аспектів культурного життя.
Сприяння творчому розвитку. Стимулює творчий розвиток молодих представників креативниз індустрій, надаючи можливість виявити свій талант та виразити себе через .
В цілому, україномовні культурні продукти відрізняються від іншомовних своєю спроможністю краще відображати україноментальність як культуру, традиції, цінності та ідентичність передовсім через використання рідної мови українського народу.
УКРАЇНОМЕНТАЛЬНІСТЬ І МИСТЕЦТВО
Українська література та мистецтво завжди були взаємопов’язаними з європейською культурою через обмін ідеями, творчими зв’язками та взаємним впливом.
Це відображається у величезному внеску українських письменників, поетів, художників у світову літературу та мистецтво, котрі ми знову для себе перевідкриваємо, вивчаємо і нам належить проробити ще дуже велику роботу по виявленню та донесенню інформації до наших громадян і світового культурного співтовариства про культурний доробок саме українських митців.
Суттєво, що російська політика привласнення культурних цінностей і творів українського народу призвела до часткової втрати культурної самосвідомості та самоідентифікації населенням, а також спотворення історичної, культурної і мистецької правди.
Україноментальність у цьому контексті відіграє важливу роль у збереженні та відновленні культурної спадщини і творчого доробку українських митців, а також сприяє формуванню національної свідомості і є ключовим для самоідентифікації українського народу.
УКРАЇНОМЕНТАЛЬНІСТЬ І СИМВОЛІКА
Україноментальність відіграє важливу роль у формуванні національного бренду в світі, надто тепер, коли українська культура, мова, національний одяг та символи, а також державна символіка є не лише елементами культурного спадку, а й частиною національного бренду України на світовій арені.
Просування і захист національних символів: Україноментальність підтримує використання національних символів та орнаментики у візуальному мистецтві, дизайні одягу та аксесуарів. Це допомагає підкреслити національну ідентичність та привернути увагу до української культури.
Просування національного бренду: Україноментальність допомагає створити унікальний образ України на світовій арені через використання національного одягу та символіки у міжнародних подіях, виставках та інших культурних заходах. Що сприяє підвищенню впізнаваності та привабливості національного бренду і зацікавлює інші країни та іноземних громадян стимулюючи культурні та інші зв’язки.
Розвиток молодіжної моди: Україноментальність стимулює розвиток сучасної молодіжної моди на основі традиційних елементів українського одягу. Це допомагає залучити молоде покоління до збереження та популяризації культурних цінностей.
Збереження традиційних зразків одягу: Україноментальність сприяє збереженню традиційних зразків українського одягу, таких як вишиті сорочки, хустки та інше національне вбрання, ужиткові речі тощо. Це важливо для підтримки і передачі майстерності та краси української народної культури.
Отже, україноментальність відіграє ключову роль у створенні, збереженні та популяризації національного одягу та символіки, що стає не лише важливим елементом культурної спадщини, а й частиною світового образу та бренду України, сприяючи виникненню нових культурних та економічних зв’язків, та за сприятливих політико-безпекових умов, туристичної привабливості.
УКРАЇНОМЕНТАЛЬНІСТЬ І КУХНЯ
Україноментальність відіграє ключову роль у формуванні, дослідженні, збереженні та популяризації національної кухні, що є не лише важливим аспектом культурного надбання, а й вже частиною національного бренду України у світі.
Збереження традиційних рецептів: Україноментальність сприяє збереженню та передачі традиційних рецептів української кухні з покоління в покоління. Це важливо для збереження унікального смаку та харчових традицій.
Популяризація українських страв: Україноментальність сприяє популяризації українських страв як символу національної культури. За допомогою кулінарних фестивалів, гастрономічних подій та інших ініціатив, українська кухня привертає увагу як місцевих, так і міжнародних гурманів.
Роль у формуванні іміджу країни: Україноментальність допомагає створити позитивний імідж України як країни з багатою кулінарною традицією та смачними стравами. Це сприяє підвищенню привабливості країни для туристів та іноземних інвесторів.
Міжнародне визнання і захист: Україноментальність сприяє отриманню міжнародного визнання для національних страв української кухні та їх захисту. Внесення українського борщу до списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО є чітким прикладом визнання унікальності та цінності українських кулінарних традицій та необхідності його захищати.
Немає сумнівів, що україноментальність відіграє важливу роль у творенні, збереженні та популяризації національної кухні, а також є природним захисником в питаннях обстоювання.
УКРАЇНОМЕНТАЛЬНІСТЬ І ДУХОВНІСТЬ
Україноментальність у контексті міфології та релігії відображає сприйняття різноманітності віросповідання в Україні, яку віддзеркалюють історичні, культурні та соціальні аспекти українського суспільства.
Україна є країною з великим різноманіттям релігійних спільнот, адже має давню історію, багату міфологією та релігійним розмаїттям.
Дохристиянська міфологія. Унікальна роль україноментальності полягає в збереженні, вивченні та популяризації давніх українських міфів, легенд та переказів, які відображають уявлення українського народу про походження світу, природні явища, пантеон дохристиянських богів та героїв тощо
Християнство: Християнство є найпоширенішою релігією в Україні, з глибоким історичним корінням та значною культурною спадщиною. Українське християнство має свої традиції, обряди, свята та їх дотримання, які впливають на культурне життя та ідентичність українців.
Іслам, буддизм, юдаїзм, індуїзм тощо: Україна також має мусульманську, буддійську, єврейську та індуїстську громади, які вносять свій внесок у релігійне та культурне різноманіття країни.
Толерантність та взаємоповага: Важливим аспектом української релігійної культури є толерантність та взаємоповага між різними релігійними спільнотами.
Україноментальність підтримує ідею свободи віросповідання та сприяння взаєморозумінню між різними релігійними та культурними групами.
В цілому, релігія в контексті україноментальності становить важливу складову культурної спадщини України, яка формує та впливає на життя та ідентичність українського народу.
УКРАЇНОМЕНТАЛЬНІСТЬ І ЦІННОСТІ
Україноментальність відіграє важливу роль у формуванні менталітету та цінностей українців, які визначають їхні погляди на життя, міжособистісні стосунки та спосіб поведінки в суспільстві.
Ось кілька ключових аспектів унікальної ролі україноментальності у цьому питанні:
Повага до сімейних традицій: Україноментальність відзначається великою повагою до сімейних цінностей та традицій. Сім’я вважається основою суспільства, а родинні зв’язки та звичаї займають важливе місце у житті українців.
Гостинність та теплота: Україноментальність відома своєю гостинністю та теплотою до гостей. Ґречність вважається важливою цінністю, а гостей приймають як родичів, смачно частуючи та забезпечуючи добрий гумор і затишок.
Повага до природи та традиційних цінностей: Україноментальність передбачає глибоку повагу до природи та традиційних цінностей, які передаються з покоління в покоління. Збереження природи та збереження традицій є важливими аспектами українського менталітету і саме втрата цієї природної і притаманної риси деякими індивідами суспільства свідчить про втрату україноментальності або заміну її на іншу.
Патріотизм та національна гідність: Україноментальність включає в себе високий рівень патріотизму та національної гідності. Українці пишаються своєю країною, її історією та культурою, і свідомо готові захищати свої права та інтереси.
Духовність та віра: Духовність та віра є важливими складовими українського менталітету. Велика частина українців відчуває зв’язок зі своїми релігійними традиціями та вірує в силу духовних цінностей.
Таким чином, україноментальність глибоко впливає на формування менталітету та цінностей українців, визначаючи їхні погляди на світ та спосіб взаємодії у суспільстві. Ці цінності відображають багатогранність та унікальність української культури та ідентичності.
Унікальна роль україноментальності полягає в збереженні, вивченні та популяризації давніх українських міфів, легенд та переказів, які відображають уявлення українського народу про походження світу, природні явища, богів та героїв. Ось деякі аспекти цієї ролі:
Отже, україноментальність забезпечує збереження, вивчення, популяризацію та творення нових, вже сучасних міфів, що відображають унікальну спадщину, ідентичність та унікальний характер українського народу.
УКРАЇНОМЕНТАЛЬНІСТЬ І ПСИХОЛОГІЯ
На основі проведеного аналізу можна сказати, що україноментальність є системою поглядів та явищем, яке увібрало в себе усталені риси українців і пов’язанане з мовою, політикою, культурою, економікою, політикою, символізмом, цінностями тощо.
В контексті психології, є достатні підстави стверджувати, що україноментальність є засадничою рисою характеру, мотивацією, світоглядом і водночас, свого роду, ресурсом та опорою екзистенційної незламності та самобутності як в індидивідуальному вимірі, так і стосовно суспільної свідомості.
Україноментальність це також засіб, шлях і спектр послуг, про що детальніше тут.
Щоби взяти участь у брейнштормі щодо визначення змістів та обсягів терміну “україноментальність” — коментуйте під цим дописом і доречна думка неодмінно буде врахована
У невичерпній спадщині геніального співця українського народу, поета, художника й громадянина-патріота Тараса Шевченка важливе місце посідають погляди на психологію людини.
Питання людської психіки, як справедливо зазначає класик української психології Г. Костюк, постійно цікавили Тараса Григоровича.
Знання людської психіки, проникливе розуміння людських вчинків і переживань, вважав він, потрібні як поетові й письменникові, так і художникові.
У щоденнику (запис від 12 липня 1857 р.) Т. Шевченко пише, що К. Брюллов та інші великі художники змогли дати нам твори, сповнені краси й життя, бо вони – полум’яні поети і глибокі мудреці – були серцезнавцями.
Особливо важливим є знання людської душі для письменника.
Лише тоді він зможе перейти в зображенні людей від зовнішності до суті, «написати так, щоб була видна правда, але правда опоетизована»
Цю думку Тарас Григорович переконливо мотивує в одному з листів до В. Рєпніної, де порівнює Ежена Сю з М. Гоголем.
На його думку, Сю «подібний на живописця, який, не вивчивши ґрунтовно анатомії, взявся малювати людське тіло… дбаючи лише про зовнішній ефект… Не таким є наш Гоголь – справжній знавець серця людського!»
Тонким знавцем людини, її серця був і сам Шевченко. Його погляди на психічне життя людини знайшли свій вияв як у художніх творах, так і в окремих висловлюваннях на психологічні теми.
Шевченко спеціально цікавився психологічними проблемами і не раз їх обговорював з деякими знайомими.
У його щоденнику (запис від 21 квітня 1858 р.) читаємо: «З театру зайшов до Білозерського і застав у нього К.Д.Кавеліна.
Від розмови про минуле і майбутню долю слов’ян ми перейшли до психології та філософії. І просиділи до трьох годин ранку… Школярство. Але чудове школярство!»
Тарас Григорович прекрасно усвідомлював усю складність психічного життя людини, безкрайність і різноманітність його проявів.
«Як небо блакитне – нема його краю, Так душі почину і краю немає», – говорить він у пролозі до «Гайдамаків»
Шевченко не раз у поетичній формі ставив питання про сутність людського життя, його смисл, труднощі, осягнення життєвого призначення.
Підкреслюючи складність та суперечливість психіки людини, поет вказував на нерозгадані таємниці і підкреслював провідну роль знань, думки та розуму в оволодінні власним життям.
Наявність думки надає цьому життю належної цілеспрямованості, робить його свідомим, осмисленим.
Зв’язок слова і думки
Для нього слово є носієм думки й ідейного змісту. У цьому знаходить воно і силу впливу на людей, стає здатним «людське серце пробивати», запалювати людей, кликати їх на боротьбу і великі подвиги.
Ну що б, здавалося, слова…
Слова та голос – більш нічого,
А серце б’ється, ожива.
Як їх почує!
Поет постійно підкреслював, що слово є і повинно бути засобом впливу на людей.
Водночас Т. Шевченко розумів складність зв’язку між словами і думками, наявність розходжень між ними чи суперечностей, які особливо яскраво виявляються там, де слово у ворожих, хитрих, лукавих вустах стає засобом приховування справжніх думок, знаряддям затьмарення свідомості народу.
Критикуючи «космополітів-мудреців», які зневажають свій народ, його сучасне й минуле, Т. Шевченко розкриває справжній зміст їхніх «великих слів»:
А розумне ваше слово Брехнею підбите
Поет глибоко цінує не всякеє слово:
«Не ветхеє, не древлє слово,/ а слово нове».
Саме воно є носієм істинної думки та невмирущої правди. Через таке слово, каже він, стає невмирущою і душа його автора – душа поетова.
Тому Т. Шевченко постійно відстоював право українського народу на розвиток своєї мови.
Він часто порушував проблему зв’язку думок і почуттів, підкреслюючи роль думок у виникненні останніх.
Коли засинають думки, то й «серце спить».
А змістовий розвиток думок, їх змісту збагачує почуття людини.
Це яскраво виявляється в процесі навчання, причому «освіта повинна збагачувати, а не обкрадати серце людське», – пише поет, говорячи про величезний вплив освіти на емоційне життя людини.
Ідейні джерела почуттів людини, за Т. Шевченком, найбільш яскраво виявляються у моральних переживаннях.
Серед цих почуттів особливо великого значення надає поет любові до свого народу, до своєї Батьківщини.
Про це заявляє в одному зі своїх творів російською мовою, підкреслюючи животворну силу любові до Батьківщини
Жебрак, нещасний серцем той, хто краю рідного не любить!
Поет часто повертається до питання про роль цього почуття в житті людини, аналізуючи мотиви дій персонажів і говорячи про джерела цієї сили, яка дала йому змогу витерпіти роки тяжкої неволі і зберегти бадьорість духу.
Ідейні й моральні прагнення людей, як зауважує поет, проливають світло на суперечності емоційного життя людини.
Емоційне життя людини
Це поєднання любові і ненависті, жорстокості і ніжності, щирості і холодності, чудове зображення яких ми знаходимо в «Гайдамаках» та в інших творах Кобзаря.
Народний месник Галайда – одна і та ж людина: і ніжна, і щира, і холодна – і все це прояви єдиної душі, її ставлення до різних фактів дійсності.
З’ясовуючи природу людських почуттів, Т. Шевченко виходив із визнання їх суспільної обумовленості.
У почуттях, як і в словах та думках, виявляється зв’язок особистості з іншими людьми.
Переживаючи, наприклад, почуття радості, людина шукає, з ким би ним поділитися. Особливо відчувається потреба в цьому у години горя і страждань.
“Як би людина не страждала, – пише Шевченко у повісті «Художник», – які б випробування не терпіла, але якщо вона почує одне привітне слово, слово щирого співчуття від далекого вірного друга, вона забуває гнітючість від горя, хоча і ненадовго, хоч би на годину; на хвилину”.
Вона абсолютно щаслива. А хвилина повного щастя, кажуть, заміняє безкінечні роки найтяжчих випробувань»
Разом із тим, поет зазначав, що бувають такі емоційні стани, коли найщиріші співчуття не тільки не полегшують переживань особистості, а навпаки, ще більше загострюють їх.
Описуючи один з таких станів у повісті «Капітанша», він розв’язує актуальну психологічну проблему:
«А якби справді запитати у психологів, – пише він, – як діє на душу найщиріша участь в найтяжчому критичному стані, в якому перебувала тепер душа мого бідного Тумана.
Я про себе скажу: в півбіді на мене мала вплив навіть не щира, а так собі, дружня участь.
А в час найбільшого горя, коли душа наша ховається в найтемніший куточок, куди і власна думка наша не сміє дійти, о, тоді всяка, найніжніша, найщиріша участь стає найгіркішою отрутою»
Почуття та діяльність
Говорячи про вплив почуттів на діяльність людини, Шевченко висловлює ряд думок.
Зокрема, дуже важливими є його міркування про надію та її роль у психічному, моральному житті.
Надія та безнадія
В одному з листів до Залеського (запис від 6 червня 1854 р.) він пише:
«Найгіркіша отрута нашого морального буття – це безнадія».
Найгіршим для людини є, на думку поета, такий стан, коли «Холодним вітром од надії/ Уже повіяло»; коли надія дурить, висміює людину, «Морозом очі окує/ А думи гордії розвіє/ Як ту сніжину по степу]»
У таких випадках особливо важливо, щоб людина вміла знайти в собі силу перебороти почуття безнадійності.
А знайде їх вона швидше тоді, коли велика її моральна сила й віра у правоту і неминучу перемогу тієї справи, якою вона живе і за яку бореться.
Естетичні почуття
Багато уваги Т. Шевченко відводив естетичним почуттям, породженим явищами природи, людьми і результатами їхньої праці.
Серед явищ природи найбагатшим джерелом естетичних переживань є сама людина.
«Багато, незбагненно багато прекрасного, – говорить він, – у божественній, безсмертній природі, але торжество і вінець безсмертної красоти – оживлене щастям обличчя людини.
Більш піднесеного і прекрасного в природі я нічого не знаю»
Шевченко підкреслював значення естетичних почуттів у житті людини.
Він вказував на величезну роль любові до краси у його особистому житті, в найстрашніші роки неволі.
Любов до краси, як і палка любов до Батьківщини, допомогла йому зберегти самого себе, свою душу й власну людську гідність.
І це не тільки автобіографічний момент, а й вказівка на величезну роль естетичних почуттів, породжених ідейним змістом, у формуванні морального обличчя людини.
Вольові якості
Ідейним прагненням надає Т.Шевченко провідного значення і в характеристиці вольових якостей особистості.
Закликаючи боротися за правду і волю, «громадою обух сталить», «добре вигострить сокиру» – та й заходиться будить волю, яку приспав цар Ніколай, Т. Шевченко високо цінував якості волі і характеру людей, що виявляються в цій боротьбі і є необхідною умовою успіху.
Зауважимо, що розуміння поетом психічного життя не споглядальне, а дієве.
Найгіршим, на його думку; є такий стан, коли людина, маючи можливість діяти, не використовує цієї можливості, коли вона не живе, а животіє, «спить на волі».
Немає нічого гіршого, як « спати ходячому», як
В багні колодою гнилою
Валятись, старітися, гнить,
Умерти й сліду не покинуть
На обікраденій землі.
Людина повинна Жити,
серцем жити і людей любити.
А коли ні… то проклинать
І світ запалити! [З, 303].
Т. Шевченко виступає за дієві почуття і прагнення. Для нього «жити серцем» – це не елегії творити там, де «люди плачуть живучи», а діяти, боротися за праве діло, за щастя народу.
Пафосом боротьби за волю пройнята уся творча діяльність поета.
«Борітеся – поборете» – це гасло Шевченка, що проходить через усі твори і знайшло свій вияв у його психологічних поглядах, зокрема на вольові якості і риси характеру людини.
Спрямованість та характер
Багато уваги поет відводить індивідуальним особливостям людської психіки, що виявляються у спрямованості й характері.
Зокрема, він говорить проте, що є люди в моральному відношенні щирі, сердечні, і є люди черстві, байдужі, непевні і невиразні.
Про останніх поет пише: «А є й такі дуже нещасні люди, з якими з семи печей хліба з’їси, а все таки не дізнаєшся, що то за людина чи амфібія»
Шевченко часто ставив питання про причини індивідуальних відмінностей, і навіть спеціально трактував їх у одній із повістей підкреслюючи важливу роль виховання у формуванні психіки людини.
Особливо слід наголосити на тому, що погляди Т. Шевченка на людську психіку є глибоко оптимістичними, пройнятими непохитною вірою в майбутнє щастя людей та переконанням, що люди не народжуються злими, а стають такими під впливом життєвих умов.
Доля, на яку нарікають дійові особи у творах Т.Шевченка, це наслідок жорстокої дійсності, яка поневолює людину і часто калічить її життя.
Скаржачись на долю, поет разом із тим, закликає людей кувати своє щастя у праці та боротьбі.
Особливу увагу він звертає на психологію творчої праці поета, художника, письменника, характеризуючи суспільну мету, покликання, потребу у творчості, любов до своєї справи як творчі мотиви.
У листі до В. Рєпніної (запис від 24 жовтня 1847 р)., описуючи свої страждання в неволі, заборону писати й малювати, Т. Шевченко зазначав:
«А дивитися і не малювати – це така мука, яку зрозуміє лише справжній художник»
Величезну роль у творчості художника й поета відіграє почуття любові до своєї праці, яка, вимагає вивчення людей і багатого життєвого досвіду, щоденного вправляння.
Завдання поезії і мистецтва, за Т. Шевченком, полягає у служінні інтересам свого народу.
Поет творить лише тоді, коли пов’язаний із власним народом, відбиває у своїй творчості його ду мки і прагнення, його національно-психологічні особливості.
Кожна нація без самобутніх рис була б «схожа на кисіль і на найнесмачніший кисіль»
Риси українців
Великий патріот виділяє окремі характерні риси українського народу.
Особливо високо він цінує волелюбність, хоробрість, відвагу; благородність, ліризм, гумор, естетичність, працьовитість, любов до Батьківщини.
Поет захоплюється і прекрасними рисами інших слов’янських народів.
На думку Т. Шевченка, кращі риси українського народу виявились як в історичних подіях, так і в художній творчості, зокрема у народних піснях.
Схиляючись перед українською народною піснею, поет вбачає у ній вплив багатющих духовних скарбів народу.
У пісні, яка «не вмре, не загине», відбилася душа волелюбного народу України.
З великою любов’ю поет змальовує моральність і доброту простих людей з народу – Катерини і матері-наймички, сліпого Перебенді, який людям «тугу розганяє, хоч сам світом нудить», народних месників-гайдамаків, поневолених трудівників і борців за визволення народу.
Разом із тим, він гостро картає земляків, які зневажають своє добро й ідуть на «чужину шукати доброго добра», принижуючи національну гідність.
Він таврує зрадників, які за «шмат гнилої ковбаси» готові продати матір – Батьківщину.
Шевченківські психологічні студії Володимира Яніва
Володимир Янів, один з провідних етнопсиходогів XX століття, історик та громадський діяч, майже двадцять років досліджував психологію української людини, шукаючи кращої долі для свого народу.
На матеріалі Шевченкових поезій він написав 7 етнопсихологічних студій:
«Шевченків «Кобзар»,
«Соціопсихологічна аналіза «Москалевої криниці»,
«Альтруїзм у Шевченковій ліриці»,
«До проблеми інстинкту’ боротьби у творчості Шевченка»,
«Сліди в’язничих переживань у Шевченковій поезії»,
«Українська родина у поетичній творчості Шевченка»),
«Українська духовність у поетичній візії Шевченка» (1962)
За його словами, «українець – інтровертивна людина з сильним відчуттям свого і бажанням самовияву назовні».
Заглиблений у себе, він з почуттям власної гідності прямує до повалення всяких обмежень особистої Свободи, в тому чисті до нівеляції соціальних перешкод.
Небажання коритися волі іншого йде так далеко, що нахил підпорядкування в українців від природи слабо розвинутий.
Ця остання властивість характеру ще більше поглибилася за століття неволі.
Бажання самовияву, не маючи змоги здійснитися, скріплює у висліді незаспокоєну вже з природи дуже сильну почуттєвість, яка є поруч із прямуванням до самовияву другою основною властивістю нашої духовності
Бачення шевченківської психологічної проблематики Івана Франка
Іван Франко, який продовжував традиції Т. Шевченка в літературі, естетиці і психології, писав про великого поета-мислителя:
«Він був кріпак і став великою силою в громаді людських культур. Він був простак і відкрив професорам і вченим новіші і свободніші степені.
Він терпів 10 літ від російської воєнщини, а зробив більше для свободи народів імперії, ніж 10 побідних армій.
Та найкращий, найцінніший дар доля дала йому аж по смерті – невмирущу славу і вічно нову насолоду, яку дають його твори мільйонам людських сердець»
Підсумки
Тарас Григорович палко любив свій народ. Він уболівав за його майбутнє і водночас глибоко вірив у творчі сили і можливості.
Психологічні ідеї Шевченка і сьогодні зберігають свою цінність.
Вони служать побудові того суспільства, про яке мріяв і за яке боровся великий геній Української держави.
Навіщо ми публікуємо оптичні ілюзії, стереокартинки, візуальні головоломки тощо.
Нейробіка – це розумова гімнастика, спрямована на поліпшення розумової діяльності. Нейробіка – це тренування нейронів, спрямоване на гармонізацію правої та лівої півкуль головного мозку. Сама назва складається зі слів «нейрон» і «аеробіка».
Галерея
Нейробіка корисна всім: дітям, щоб вчитися зосереджуватися і засвоювати нові матеріали, дорослим, щоб підтримувати свій мозок в тонусі.
Особливість нейробіки на відміну від інших методик по зміцненню мозку, вправи з нейробіки задіють усі п’ять почуттів людини: зір, слух, нюх, смак, дотик.
Тому такі тренування активізують різні ділянки головного мозку, які починають працювати швидше і більш злагоджено.
Кількість інформації, яку необхідно обробити людині щодня, надзвичайно велика. Педагогам та психологам, хочеться, щоб діти знали все, що до них доноситься.
Як же допомогти мозку в обробці такої кількості даних? В одній із своїх книжок («Збережіть свій мозок живим») професор, нейробіолог, Лоуренс Катц, описує незвичайну методику стимуляції мозкової діяльності, яка полягає в тому, щоб робити звичайні справи оригінальним способом, дивувати мозок, створювати нові асоціації.
Звернемося до історії
Методика ґрунтується на відкритті американських вчених, що було розроблене у 1998 році. Дослідники заявили, що нервові клітини все ж такі відновлюються, причому не тільки у дітей, але й у людей старшого віку.
Справа в тому, що причиною погіршення мозкової діяльності в ході старіння організму є не відмирання нервових клітин, а виснаження дендритів – відростків нейрона, за якими, власне, сигнали від різних органів і передаються в органи вищої регуляції ЦНС.
Виявляється, вони поводять себе подібно до м’язів: відсутність тренувань провокує атрофію. У результаті нервові імпульси не передаються, а реакції сповільнюються.
І якщо раніше вважалося, що здатність вирощувати нові дендрити – прерогатива виключно дитячого організму, то після 1998 року цей міф розвінчаний. Спираючись на це твердження, Катц і розробив основні принципи нейробіки – «аеробіки для мозку».
Сутність нейробіки
Поєднуйте роботу двох і більше органів чуттів та кцентуйте увагу на тому, щоб у звичній ситуації органи чуття діяли по-новому у незвичному для себе амплуа.
Під час виконання вправ використовуйте різні види уваги (довільну/мимовільну) і різний ступінь концентрації (чергуйте повну зосередженість і відносне розслаблення).
Зраджуйте звичному і надавайте перевагу новому.
Нюх – єдине відчуття, яке має безпосередній зв’язок з мозком. Тому спогади пов’язані із запахами є найбільш стійкими. Пам’ятайте про це!
Для нейробіки не знадобиться виділяти окремий час і місце – досить трохи змінити свої звички і приділяти 5-10 хвилин на день простим вправам. Вправи за цією методикою можна робити де завгодно, а секрет успіху лише в регулярності.
Вправи з нейробіки
Така зарядка легко вписується у повсякденний графік і поєднується з різними буденними справами.
При бажанні надовго зберегти хорошу пам’ять і гнучкий розум ви завжди знайдете масу способів нейробікі. Головне — поставити мету і не лінуватися.
Отже, ми публікуємо оптичні ілюзії та стереокартинки у якості розумової розминки, які задіюють зоровий елемент з-поміж інших вправ нейробіки, щоб підтримувати свій мозок в тонусі.
Стереокартинки для тренування очей – це специфічні зображення, які створені з одночасних поєднань різних текстур і всіляких точок.
Перед створенням такої картинки формується попередня 3D-модель об’єкта, після чого вибирається 2D-шаблон (фон), які на фінальній стадії з’єднуються в одне зображення.
Завдяки таким принципам побудови стереокартинок, в процесі їх перегляду виникає повноцінне об’ємне зображення.
Кому саме будуть корисними стереокартинки? Тренування зору за допомогою стереокартинок підійде тим людям, які:
досить багато часу проводять за комп’ютером чи планшетом;
працюють та навчають в умовах значних очних навантажень (інтенсивне читання та письмо).
А як стереокартинки впливають на організм людини? До позитивних моментів стереокартинок слід віднести наступне:
вони сприяють повноцінному розслабленню очей і знімають зорову втому на тривалий час;
покращують рухову активність очних м’язів, і це в свою чергу сприяє до кращого кровопостачання, надходження кисню та поживних речовин до ока.
крім, того стереокартнинки чудово підійдуть дітям, адже це хороша вправа для розвитку уяви та фантазії.
Рекомендації “Як побачити”
Оскільки не всім до снаги побачити такі стереозображення з першого разу, пропонуємо наші рекомендації:
Найпростіший спосіб:
Наблизити зображення впритул до носа (чи самому наблизитися, якщо це монітор) і зберігаючи розмитий фокус зору, який при цьому утвориться, почати поволі віддаляти зображення на таку відстань, доки не проявиться приховане зображення в об’ємі (3D-ефект).
Може вийти одразу, а може треба буде ще потренуватися. Якщо нема діагностованих проблем із зором, має все вдатися.
Про інші способи і користь для очних м’язів ми вже писали тут, якщо цікаво
Втім починати легше з простіших зображень – де зміст очевидний, треба лише спромогтися побачити в об’ємі і ахнути від побаченої магії
Така картинка наприклад пасувала б для новачків якнайліпше:
В сучасному світі людське життя складається з різних етапів та випробувань, які впливають на наш розвиток і самовизначення.
Одним з невід’ємних аспектів цього процесу є вікові кризи – періоди, коли ми стикаємося зі складнощами, сумнівами і змінами, які викликають певний рівень нестабільності та невпевненості.
Вікові кризи можуть сприйматися як виклики, але також вони можуть бути потужними можливостями для особистісного росту та розвитку.
Зрозуміти природу вікових криз, їх причини та ефективні способи подолання є важливим завданням для кожної людини.
У даній статті ми детальніше розглянемо різні типи вікових криз, визначимо їх фізіологічні та психологічні аспекти, а також запропонуємо практичні підходи та стратегії для ефективного подолання цих випробувань.
Наша мета – допомогти зрозуміти та використовувати вікові кризи як можливості для особистого зростання та досягнення нових рівнів самореалізації.
Огляд різних типів вікових криз
Розуміння вікових криз є важливим кроком до того, щоб зрозуміти себе і інших людей, які переживають ці етапи.
Дізнавшись більше, ми зможемо знайти способи ефективного подолання та здатність використовувати їх як можливості для особистісного зростання та досягнення нових рівнів самореалізації.
Криза підліткового віку
Підлітковий вік є періодом інтенсивних змін у фізичному, емоційному та соціальному розвитку.
Підліткова криза включає пошук самоідентичності, встановлення особистих цінностей та відносин з ровесниками.
Молоді люди можуть стикатися з конфліктами з батьками, переживати нестабільність настрою та шукати своє місце в суспільстві.
Криза середнього віку
Криза середнього віку зазвичай відбувається у період від 35 до 50 років і пов’язана з переоцінкою життєвих пріоритетів та досягнень.
Люди можуть почувати стагнацію, незадоволення своєю кар’єрою або особистим життям.
Криза середнього віку може спонукати до пошуку нових сфер самореалізації та задоволення новими цілями та пасіями.
Криза пізнього віку
Криза пізнього віку відбувається після 65 років і пов’язана зі старінням, втратою близьких людей, змінами фізичного здоров’я та переосмисленням сенсу життя.
Важливо встановлювати мети, розробляти плани і крок за кроком працювати над їх досягненням.
Це допоможе відчувати контроль над своїм життям і створювати нові перспективи, навіть під час вікових криз.
Варто пам’ятати, що вікові кризи є природними і нормальними етапами життя.
Вони можуть бути викликом, але також відкривають можливості для особистого зростання та розвитку.
Використовуючи ці стратегії, ви можете зробити з вікових криз час позитивних змін і нових досягнень.
Підсумки
Кожен тип вікової кризи має свої особливості і потребує уваги.
Важливо розвивати самосвідомість, шукати підтримку від близьких людей і фахівців, розвивати нові навички і інтереси, бути гнучкими і готовими до змін, підтримувати здоровий спосіб життя та створювати план для майбутнього.
Вікові кризи можуть бути викликом, але вони також відкривають можливості для самопізнання, росту та самореалізації.
Експерти у Просторі Психологів мають підстави стверджувати, що подолання вікових криз спільно з психологом — допомагає зрозуміти себе краще, знайти нові шляхи розвитку і зробити життя більш насиченим і задоволеним.
Розуміння і підходи до вікових криз допоможуть вам знайти сенс і радість у кожному етапі вашого життя