Розлади особистості

Розлади особистості стоять на межі між психічною нормою та патологією. Це крайній вираз особливості характеру і поведінки, який призводить до стійкого порушення життєвої адаптації  і утруднює комунікацію з оточуючими.

Причиною виникнення розладів особистості є ранні дитячі травми, порушення формування прив’язаності, батьківське занедбання і фізичне та сексуальне насильство.

В побудові стосунків зі світом люди з розладом особистості використовують примітивні психічні захисти як заперечення і  проективна ідентифікація, знецінення.

Вони достатньо добре тестують реальність і можуть адаптовуватися, але під час конфліктів і душевних потрясінь можуть поводити себе як психотичні пацієнти.

В такому стані вони можуть погано відчувати свої і чужі межі, не бути здатними розуміти емоційні реакції інших на власну поведінку, вести конструктивний діалог.

Зазвичай це потік слабо контрольованої агресії з безпідставними звинуваченнями і знеціненням опонента.

Такі люди погано розуміють свій внутрішній світ і внутрішній світ інших, їм важко відповісти собі на запитання «хто я», описати себе, проявити щирі почуття. Їхня любов і прихильність мінлива, соціальні зв’язки слабкі і нестійкі.

Ненсі Мак-Вільямс в своїй праці «Психоаналітична діагностика» влучно описала таких пацієнтів фразою, що «вони надто нормальні, щоб бути божевільними і надто божевільні, щоб бути нормальними».

Тобто, їхня поведінка і світ переживань доволі суттєво відрізняється від умовної загальноприйнятої  норми.

Розлади особистості вписані в усі міжнародні класифікації розладів психіки і поведінки і вважаються клінічним діагнозом, попри те, що сам розлад особистості не лікується медикаментозно.

Кожен з розладів особистості  має яскраві притаманні йому характерологічні особливості, тому їх класифікували по найтиповіших ознаках, хоча трапляється, що одна людина може мати риси не лише одного розладу.

Параноїдний розлад особистості

Люди з параноїчним розладом особистості надмірно  підозрілі до оточуючих і їм дуже складно комусь довіритися. Вони завжди мають побоювання, що вся інформація, якою вони поділяться, може бути використана проти них.

Вони намагаються завжди все перепровірити, чеки, рахунки, інформацію, через страх і підозру бути обманутими.

Навіть добре чи нейтральне ставлення оточуючих в своїй уяві вони можуть трактувати, як вороже, вигадуючи в своїй уяві неіснуючі факти і пояснення, щоб підтвердити свою ідею.

Переконати в протилежному їх неможливо, вони свято вірять в свою правоту, часто вперті і відштовхуючі будь-яку спробу наблизитися. Вони злопам»ятні іякщо стався якийсь конфлікт, то опонент ворог назавжди.

Люди з параноїчним розладом схильні вірити в теорії змов у всіх аспектах, яких вони торкаються.

Шизоїдний розлад особистості

Особи з шизоїдним розладом особистості дещо аутизовані,  зазвичай,  замкнені і обмежені в соціальних контактах. Вони важко встановлюють міжособистісні стосунки, боячись наблизитись і надають перевагу триманню людей на такій відстані, на якій ім самим комфортно.

Не говіркі, мало емоційні, не зацікавлені в зближенні. Мають одиничні контакти і декількох друзів по інтересах, або не мають зовсім.

Шизоїдні особистості надають перевагу роботі, де контакти з колегами не надто інтенсивні, наприклад, в комп’ютерній  сфері. Їм байдужий їхній зовнішній вигляд і тому виглядати вони можуть дещо дивакувато.

Часом мають спецінтереси, про які можуть довго розмовляти , не надто зважаючи на реакцію оточуючих.

Але попри зовнішню відстороненість, люди з шизоїдним розладом часто і з насолодою поринають в світ бурхливих фантазій, де переживають інтенсивні емоції.

Їм мало цікава зовнішня оцінка і часом вони мають знижений статевий потяг, тому можуть залишатися без пари.

Схильність до фантазування виявляє потужний творчий потенціал, тому люди з шизоїд ним розладом можуть мати яскравий вияв в образотворчому мистецтві чи інших видах різноманітної творчості де проявляються епатажно і незвично.

Антисоціальний розлад поведінки

Зазвичай, особи з антисоціальним розладом мають проблеми з законом з раннього віку. Такі люди не приймають соціальних норм і обмежень. Часто є членами кримінальних угрупувань чи маргінальних соціальних груп.

Здорові соціальні рамки сприймають, як особисті обмеження. Вони брехливі, маніпулятивні, зазвичай не схильні до побудови особистої прив’язаності.

Часто в антисоціальний розлад переростає дитячий опозиційно-викличний розлад поведінки. В дитинстві і в дорослому віці ці люди схильні до агресії, фізичного насильства, приниження і цькування інших.

Емоційно нестійкий розлад особистості має два підтипи

• імпульсивний
• межовий

Імпульсивний це коли коливання настрою і емоційні вибухи, які важко контролювати ,попри негативні наступні наслідки, стійко порушують соціальне пристосування і руйнують міжособистісні стосунки.

Межовий підтип, мабуть, найбільш відомий з усіх розладів і один з найбільш дезадаптивних.

Брак відчуття прив’язаності, страх покину тості,  відчуття внутрішньої порожнечі , неможливість побудувати стійкий міжособистісний стосунок через коливання ставлення до партнера-то найкращий, то найгірший призводить до повної життєвої розгубленості.

Через це люди з межовим розладом вкрай схильні до зловживання алкоголем і психоактивними речовинами, часто здійснюють спроби самогубства.

Цей розлад практично завжди суміжний з депресивним чи тривожним розладами, БАР чи циклотимією, потребує фармакологічної підтримки комор бідних станів і тривалої психотерапії для укріплення і формування ідентичності.

Істеричний розлад особистості

Істеричний розлад особистості характеризується демонстративною поведінкою, часто з відтінком сексуального фльору, потребою постійно бути в центрі уваги,  ексцентричним виглядом.

Їх неможливо не помітити, вони можуть демонструвати різний спектр почуттів і емоцій, проте внутрішньо поверхневі і егоїстичні і нездатні будувати глибокі стосунки.

Щоб почувати себе добре, люди з істеричним розладом потребують сцен, де захоплення чи увага оточуючих може підкріпити порушену самооцінку.

Нарцистичний розлад особистості

Нарцистичний розлад особистості також є один з найбільш відомих. В осіб з таким розладом самовідчуття   коливається від ідеї власної грандіозності до повного самознецінення і нікчемності.

Нарциси потребують постійного позитивного підкріплення і похвали і для цього готові на все.

Вони дуже часто стають лідерами, тому що добре оволодівають мистецтвом маніпуляцій і емоційного підкупу, проте абсолютно байдужі до оточуючих людей і їхніх почуттів.

Лідерство їм вдається багато в чому і завдяки недостатності сумління, тому що задля досягнення мети вони легко йдуть по головах, позбавляються конкурентів.

Їхня внутрішня порожнеча і глибинне відчуття меншовартості настільки непереносиме, що для компенсації і відчуття грандіозності вони готові буквально на все.

Нарциси нездатні до побудови теплих, щирих стосунків, хоча на перших порах вміють бути просто чарівними. Люди для них не суб’єкти, а об’єкти, яких вони використовують задля власних цілей.

В терапію люди з нарцистичним розладом приходять з запитанням не «що зі мною не так», а «що з іншими не так», тому, щоб налагодити довірливий терапевтичний  стосунок зменшити коливання маятника нарцистичної гойдалки потрібно багато часу і терпіння.

Уникаючий розлад особистості

Уникаючий розлад особистості характеризується надмірною соціальною тривожністю, відчуттям самознецінення, страхом будувати стосунки.

Часто такі особи мали ранній дитячий досвід цькування і відкидання, тому надзвичайно бояться гіпотетичних принижень і образ.

Цей розлад дуже ускладнює побудову кар’єри чи особистих стосунків

Залежний розлад особистості

Залежний розлад особистості характеризується підпорядкування іншим в прийнятті життєво важливих рішень, патологічний страх брати відповідальність за своє життя і вчинки, страх самостійного невиживання і схильність до побудови залежних симбіотичних стосунків.

Обсесивний розлад особистості

Обсесивний розлад особистості характеризується схильністю до ритуалізованої поведінки, впертістю і прагненням до перфекціонізму. Часто такі люди схильні до просто ідеального порядку,кожна річ має мати своє місце.

Вони приділяють надмірну увагу деталям, надзвичайно бояться змін. Їх важко в чомусь переконати, вони ригідні в своїх судженнях.

Контроль за деталями дає їм можливість впоратись своєю невпевненістю.

Вони схильні до розмірковувань і розумової жвачки, проте їхні нав’язливості і ритуали ніколи не досягають клінічного вияву.

Психологічна допомога при розладах особистості

Всі розлади особистості потребують тривалої психодинамічної психотерапії, яка є надзвичайно складною і напруженою для психотерапевта і пацієнта.

Часто такі пацієнти покидають терапію, неодноразово повертаються і так може тривати багато разів, поки не напрацюється ниточка прив’язаності і довіри і терапевт не стане стабільним позитивним об’єктом. 

Проте це єдиний спосіб напрацювати свою ідентичність і зрозуміти свої сталі патологічні поведінкові патерни і для пацієнта з розладом особистості змінити своє життя.

Ірина Григораш, психотерапевт, лікар-психіатр дорослий та дитячий, член УСП.

Для кращого розуміння природи розладів особистості варто спершу окреслити поняття «особистість».

Особистість – це соціальна характеристика людини, якої вона набуває у певному соціокультурному середовищі внаслідок спілкування та взаємодії з іншими.

Якщо індивідом, біологічною особиною, людина народжується, то особистістю вона стає.

Окрім того, особистість – це багатовимірна система психічних властивостей та індивідуальних психологічних якостей, що:

1. Обумовлюють своєрідність окремої людини як носія свідомості
2. Визначають типові для неї шаблони поведінки

Природа розладів особистості

Розлад особистості — давнє поняття, пов’язане із такими стигматизуючими ярликами, як холерик, меланхолік, істеричка, невротик, лібідозні типи, невротичні стилі, психопатії та багато інших.

Сучасна міжнародна система класифікації формальних розладів (МКХ-11) лише підвищила інтерес до розладів особистості.

Згідно міжнародних класифікаторів захворювань МКХ та DSM розлади особистості – це значущі порушення у конституції характеру (сукупності характерологічних рис) та поведінкових проявах індивіда, що:

1. Не є безпосередніми наслідками:
   • соматичного захворювання,
   • травми головного мозку
   • інших психічних розладів,
2. Охоплюють основні сфери діяльності психіки,
3. Супроводжуються особистісною та соціальною дезінтеграцією.

Переважно виникають розлади особистості та стають помітними ще у дитячо-підлітковому віці та не зникають у періоді дорослості.

Таким людям притаманна дисгармонія емоційно-вольових якостей особистості при збереженому інтелекті.

Вважається, що патологічна конституція особистості виникає через:

1. Вроджену або рано набуту неповноцінність нервової системи (спадковість, асфіксія плоду, перенесені інфекції та травми тощо),
2. Несприятливий вплив соціального середовища (виховання у неповній чи дисгармонійній сім’ї, алкоголізм батьків, дитячі психотравми різної етіології тощо).

Основні види розладів особистості (за МКХ-10):

1. Параноїдний
2. Шизоїдний
3. Дисоціальний
4. Межовий
5. Істеричний
6. Обсесивно-компульсивний
7. Тривожний
8. Залежний

Параноїдний розлад особистості

Такі люди схильні до генерування та застрягання у надцінних ідеях, мають односторонні, сплощені, але стійкі емоційні переживання, які витісняють раціональну складову з мисленнєвої та поведінкової активності.

Їх можна охарактеризувати як недовірливих, необґрунтовано підозріливих, із завищеною самооцінкою та почуттям власної гідності.

Світогляд та коло інтересів в параноїдних осіб звужені, негнучкі, судження та умовиводи  категоричні і водночас наївно-фантасмагоричні.

Шизоїдний розлад особистості

Характеризується замкнутістю, некомунікабельністю, ригідністю, контакти таких людей з іншими формалізовані, без прив’язаності, проявів емпатії чи просоціальності.

Коло спілкування таких осіб надзвичайно вузьке та формується згідно інтересів та потреб людини з цим розладом і потрапити туди не легко.

Показовою є парадоксальність, недбалість зовнішнього вигляду особи з шизоїдним розладом, що проявляється:

1. У стилі одягу, виборі зачіски
2. Неприродності, роботизованості або незграбності — рухів, міміки, проксеміки

“Шизоїди” справляють враження диваків, ексцентриків не лише через свій зовнішній вигляд, а й відірваність від буденних справ членів своєї сімї, колег чи однокласників.

Часто мають специфічні музичні, творчі чи наукові вподобання.

Дисоціальний розлад особистості (антисоціальний розлад, соціопатія)

Поведінка таких осіб заперечує та порушує загальноприйняті соціальні правила, норми та цінності, оскільки вони не здатні до:

1. Співпереживання,
2. Ідентифікації себе з іншою людиною,
3. Докорів сумління
4. Розкаяння.

Моральний розвиток соціопатів знаходиться на передконвенційному рівні.

Вони запальні, егоцентричні та жорстокі, несхильні до саморефлексії, критичної оцінки своїх вчинків, натомість знаходять виправдання своїх неправомірних дій у поведінці чи словах інших людей.

Емоційно-нестійкий розлад особистості (межовий розлад особистості)

Має такі характерні ознаки:

1. Виражена мінливість настрою («від любові до ненависті»),
2. Непослідовність у самоусвідомленні, міжособистісних стосунках та виконанні навчальних або професійних обов’язків;
3. Імпульсивність та дратівливість,
4. Повторюване почуття нудьги, розчарування або спустошеності.

Помітними також є труднощі у самоменеджменті, плануванні та досягненні довгострокових цілей.

Інколи простежується тенденція або до самоушкоджуючої поведінки, або до різних форм агресії щодо інших людей.

Істеричний (гістріонний) розлад особистості

Поведінка таких осіб розрахована на справляння враження та привертання уваги, театралізована, нерідко сексуалізована.

Вони полюбляють яскравий, незвичайний зовнішній вигляд, що вирізнятиме їх із «сірого натовпу».

Схильні до самопіару, фантазування, перебільшення своїх емоцій, значення власних вчинків та досягнень.

• Патологічно прагнуть визнання та емоційної підтримки зі сторони інших людей
• Не здатні до систематичного виконання роботи (особливо монотонної) чи переживання глибоких почуттів,
• Неуважні до психологічних та інших потреб оточуючих

Обсесивно-компульсивний (ананкастний) розлад особистості

Проявляється у:

1. Невиправданому перфекціонізмі,
2. Тривожності і схильності до сумнівів,
3. Занепокоєнні правилами, деталями та порядком
4. Педантичності та обережності,
5. Зосередженості на результатах своєї діяльності без здатності отримувати задоволення від самого її процесу,
6. Підвищеним контролем за собою та іншими

Зазвичай, люди з ОКР мислять поляризованими категоріями «чорне-біле», що часто призводить до непорозумінь у міжособистісних стосунках.

Часто вони є песимістами, хоча можуть вважати себе «реалістами», тому схильні до депресій та самогубств.

Тривожний розлад особистості

Характеризується:

1. Схильністю до тривожних передчуттів,
2. Катастрофізації незначних подій чи ситуацій, 
3. Незмінному знаходженні причини для власного занепокоєння.

Такі особи схильні до панічних атак, завжди обдумують найгірші сценарії розвитку подій у їхньому житті чи житті значущих для них людей.

Інколи, мають сильність ухилятися від нових знайомств, місць, виконання нових для себе професійних обов’язків, публічних виступів через страх критики, насмішки або ігнору.

Залежний розлад особистості

Люди, що потерпають від цього розладу оцінюють себе як безпомічних, неповноцінних без допомоги інших, не є життєстійкими.

Вони не здатні до автономності та самостійності у поглядах, здійсненні важливих виборів, прийнятті рішень та виконанні різного роду завдань.

Тому такі особи патологічно шукають схвалення і підтримки від інших, є конформістами, які прагнуть перекласти відповідальність на інших за прийняття важливих рішень та зміни у своєму житті.

Поширеність розладів особистості

Довгий час у клініцистів складалося враження, що розлади особистості є поширеними серед клінічних груп населення, які шукають вирішення психологічних проблем.

Це було підтверджено в дослідженні пацієнтів, яких лікували амбулаторно: більше 80% з них мали розлад особистості.

Пацієнти зазвичай шукали лікування від депресії та тривоги, але структуровані клінічні інтерв’ю показали, що вони майже завжди разом із тим, мали розлад особистості.

Більшість досліджень поширеності розладів особистості серед звичайного населення далеко не репрезентативні.

Майже всі вони були проведені в США. Незважаючи на це, дослідження показали однакову поширеність будь-якого розладу особистості: від 7,3% до 15,7%, із середнім рівнем 10,3%.

Таким чином, точкова (в одному часовому моменті) поширеність розладів особистості становить 10%, проте виявлено, що впродовж життя близько 30–40% населення демонструють ознаки якогось із розладів особистості.

Генетичні чинники визначають 40–50% варіацій у розвитку розладів особистості.

Розлад особистості – на все життя?

Донедавна вважалося, що розлади особистості починаються рано і є хронічними, такими, що тривають протягом усього життя, однак останні опубліковані дослідження ставлять це припущення під сумнів.

Відтак, дослідження Ферро, Кляйна, Шварца, Каша та Лідера та ін. і неопубліковані дані з Норвегії показують, що розлади особистості можуть минати із часом.

Було виявлено, що через 2 роки після діагностування лише 50% осіб із початковим розладом особистості все ще мають це розлад.

Відсоток становить 35–40% після 4 років, 25% після 6 років, 15% після 10 років і 10% після 25 років.

Попри це без психотерапії люди з виявленим розладом особистості зазвичай важче даватимуть собі раду зі стресами та життєвими викликами, аніж середній представник суспільства.

Тенденція протягом життя щодо набуття імпульсивних розладів (антисоціальних, театральних, межових) у середньому знижується, тоді як тенденція до замкнутого, контрольованого афектом розладу (шизоїдний, параноїчний, обсесивно-компульсивний)  – зростає.

Психологічна допомога

Психологічна робота із особами з розладами особистості спершу вимагає ретельної психодіагностики для класифікування його форми, від чого у подальшому залежатиме зміст та методи психотерапевтичної інтервенції.

Індивідуальна психотерапія здатна позитивно вплинути на якість життя тих, хто потерпає від розладів, а також їхнього оточення.