Наші думки про зовнішній світ не завжди відповідають дійсності, адже часто формуються на основі суб’єктивного досвіду, переконань і тверджень, які ми засвоїли ще в дитинстві.
Проблема в тому, що ці ранні установки можуть бути неточними чи навіть хибними, але ми, не усвідомлюючи цього, приймаємо їх за правду.
Так, наприклад, якщо дитина не отримує емоційної підтримки від батьків, вона може зробити висновок, що «виражати емоції – це погано» або «мої потреби неважливі».
З часом такі переконання перетворюються на автоматичні думки, що впливають на самосприйняття та стосунки з навколишнім світом.
Далі я охарактеризую психологічну проблематику контакту з собою з урахуванням сучасної теорії та багатолітньої практики надання допомоги клієнтам.
Здорове немовля, навпаки, має природну здатність перебувати в контакті зі своїми відчуттями, тілом, емоціями, проявляти допитливість та використовувати свій інтелект для дослідження навколишнього середовища.
Однак у дорослому віці ці природні зв’язки можуть ослабнути або навіть повністю зникнути.
Якщо в дитинстві людина не отримала підтримки та розуміння з боку батьків, вона поступово втрачає здатність бути в контакті зі своїми справжніми відчуттями та емоціями.
Це може призводити до внутрішньої розгубленості, сумнівів, нездатності приймати рішення, відчуття віддаленості від власного тіла та емоцій.
Наше завдання — виявити, які саме зв’язки були втрачені, і допомогти їх відновити. Це допоможе повернути собі здатність до справжньої емоційної експресії, зануритися в свої відчуття, відчути повноцінний контакт з тілом, розвинути допитливість та інтелект.
Наші думки та ставлення до зовнішнього світу не завжди відповідають дійсності. Вони можуть бути хибними, адже часто будуються на установках, які ми отримали ще в дитинстві, коли не завжди отримували підтримку в прояві своїх емоцій і почуттів.
Наприклад, деякі з нас виросли з переконанням, що показувати свої переживання — це виявляти слабкість, а слабких не цінують і не люблять.
Така установка формує потребу завжди бути «сильними», що врешті може віддаляти нас від власних справжніх емоцій та навіть послаблювати відчуття свого автентичного «я» (self).
Цей процес можна порівняти зі сприйняттям їжі, що є гарним прикладом повного, усвідомленого досвіду.
Щоби бути в контакті з їжею, ми задіюємо всі сенси: бачимо, що їмо, відчуваємо запах, смак, текстуру, чуємо звук, коли жуємо.
Важливо виділяти час на кожен етап, ретельно пережовувати і лише потім ковтати, адже від цього залежить і подальше засвоєння їжі організмом. Коли ми споживаємо їжу усвідомлено, вона краще засвоюється, не обтяжує організм і приносить більше користі.
Натомість, якщо ми швидко “закидаємо” в себе перший-ліпший продукт, не звертаючи уваги на смак і текстуру, організм змушений витрачати більше енергії на перетравлення, і така їжа приносить значно менше користі.
Те ж саме відбувається з “їжею для розуму” — інформацією. Якщо ми поспіхом, не задумуючись, “проковтуємо” великий обсяг інформації, наш розум не встигає її осмислити й засвоїти.
Така інформація швидко забувається або створює поверхневі знання, які не приносять глибокої користі. Натомість, коли ми обираємо інформацію свідомо, звертаємо увагу на кожен аспект, вникаємо в суть, ми глибше інтегруємо її в наш внутрішній світ.
Інформація, яка засвоюється таким чином, стає для нас дійсно цінною, збагачує нас і допомагає краще розуміти світ.
Аналогічно і з нашим життєвим досвідом. Кожен момент, кожен досвід — це можливість для зростання, але тільки якщо ми переживаємо його свідомо і зосереджено.
Якщо ми намагаємося жити занадто швидко, уникаючи неприємних відчуттів, не звертаючи уваги на те, що саме відбувається всередині нас, наш досвід стає поверхневим.
Невідрефлексовані події накопичуються, створюють внутрішнє напруження, позбавляють нас гнучкості і знижують стійкість до стресу. Такий досвід, як і швидко проковтнута їжа, обтяжує нас, а не збагачує.
Отже, для того, щоб життєвий досвід, знання й емоції приносили нам справжню користь, важливо бути в контакті з ними.
Приділяти увагу кожному моменту, дозволяти собі усвідомлювати почуття, звертати увагу на деталі й рефлексувати над тим, що ми відчуваємо і чому.
Це допомагає зробити досвід частиною нашого внутрішнього світу, зміцнити відчуття свого “я” і збагачувати життя глибиною та справжністю.
Хибні переконання починають формуватися ще в ранньому дитинстві, коли дитина тільки навчається орієнтуватися у світі й реагувати на свої почуття та досвід.
Ці переконання часто виникають у ситуаціях, коли дитина отримує змішані чи негативні сигнали від дорослих, особливо в емоційно насичені моменти, коли їй потрібна підтримка.
Наприклад, уявімо маленьку дівчинку, яка радісно гралася на дитячому майданчику. В один момент вона впала й розбила коліно. Відчувши біль і побачивши кров, вона злякалася, її серце забилося швидше, з’явилися сльози.
Вона починає шукати дорослих, які могли б її заспокоїти, допомогти, підбігає плачучи до когось із дорослих.
І тут чує у відповідь: “Та чого ти туди полізла? Знатимеш тепер, що нічого бігати і радіти! Сиди тихо і не рухайся!”
У цій ситуації дитина не отримує підтримки для того, щоб вільно виразити свій страх, біль і потребу в безпеці. Замість розуміння вона зустрічається з осудом і критикою.
Що відбувається далі? Дівчинка вчиться подавляти свої почуття, бо отримує сигнал, що страх чи біль — це щось небажане, а радість і рухливість можуть призвести до негативних наслідків.
У неї може сформуватися хибне переконання: “Радіти і бути активною небезпечно”, “Показувати свої емоції — це погано”, “Біль і страх потрібно приховувати”.
Тепер, щоб краще зрозуміти, як це впливає на нашу особистість у дорослому віці, уявімо, що ви прийшли до улюбленого ресторану, де подають страву з унікальним поєднанням смаків — солодощів, кислинки, гостроти та солі.
Вам дозволили зазирнути на кухню й подивитися, як саме готується це блюдо. Ви заходите на кухню й бачите чотири крани, підписані: «Радість», «Сум», «Злість», «Страх».
Кожен із цих кранів відповідає за певну «спецію» в емоційному житті, за те, як наш внутрішній світ відчуває різні ситуації та реагує на них.
Але уявіть собі, що один чи кілька цих кранів зламалися й більше не можуть подавати відповідні «інгредієнти» в блюдо.
Що відбудеться? Страва вийде зовсім не такою, якою вона задумувалася, і навіть якщо інші інгредієнти будуть, смак буде неповним, можливо навіть неприємним.
Так само і в житті: коли ми пригнічуємо одне чи кілька своїх почуттів, ми втрачаємо здатність повноцінно відчувати, переживати й реагувати на події.
Практика контакту з собою
Щоб краще зрозуміти та вивчити свої емоції, пропоную коротку вправу. Уявіть чотири крани, кожен із яких відповідає за одне з базових почуттів: радість, сум, злість, страх.
Намалюйте ці крани, підпишіть їх відповідними назвами й під кожним запишіть слова, які допоможуть описати ці емоції. Це дозволить вам краще розпізнавати, що саме ви відчуваєте в тій чи іншій ситуації.
Вправа “Де живуть мої емоції в тілі” з малюнком
Щоб краще усвідомити свої емоції та їхні тілесні прояви, додамо до вправи завдання створити малюнок, який допоможе візуалізувати ваші відчуття.
Опис вправи:
1. Розслабтесь: Сядьте зручно, закрийте очі, зробіть кілька глибоких вдихів і видихів. Спробуйте відчути своє тіло.
2. Сфокусуйтесь на емоціях: По черзі подумайте про кожну емоцію: радість, сум, злість, страх. Дозвольте собі відчути їх якнайглибше.
3. Визначте місце в тілі: Спробуйте помітити, де саме в тілі проявляється кожна емоція. Можливо, радість — це легкість у грудях, сум — тяжкість у плечах, злість — напруження в щелепі, страх — холод у животі. Запам’ятайте свої відчуття для кожної емоції.
4. Замалюйте відчуття на схемі тіла: Намалюйте контур людини або скористайтесь підготовленою схемою. Позначте місця, де ви відчули кожну емоцію, і використайте різні кольори або символи для кожної з них.
Наприклад:
- Радість — жовтий або помаранчевий колір.
- Сум — синій або фіолетовий.
- Злість — червоний або темно-червоний.
- Страх — сірий або чорний.
5. Створіть власний малюнок емоцій: Використовуючи ваші кольори, лінії та символи, намалюйте картину, яка відображає, як і де ви відчуваєте кожну емоцію в тілі. Додайте деталі або форми, які, на ваш погляд, підходять кожній емоції, як ви її відчуваєте.
Розбір вправи:
Після завершення вправи подивіться на ваш малюнок і подумайте:
Чи помітили ви, що певні емоції завжди зосереджені в одних і тих же місцях?
Які кольори й форми ви вибрали для кожної емоції? Як вони передають ваші відчуття?
Чи допомагає вам малюнок краще зрозуміти, як емоції впливають на ваше тіло?
Малюнок дозволяє візуалізувати емоційні переживання і підвищити усвідомленість тіла. Коли ми бачимо, як і де живуть наші емоції, стає легше зрозуміти, які переживання потребують нашої уваги та які механізми саморегуляції можуть нам допомогти.
Контакт із собою в гештальт-підході
У гештальт-підході контакт із собою є фундаментальним поняттям, що описує усвідомлення людиною своїх внутрішніх переживань, потреб, почуттів та тілесних відчуттів у теперішній момент. \
Це не просто інтроспекція, а активна, динамічна взаємодія зі своїм внутрішнім світом, що відбувається на кордоні контакту (між “Я” та оточенням).
Що означає контакт із собою в гештальт-психології?
- Усвідомлення: Ключовим елементом є повне усвідомлення того, що відбувається всередині: які емоції я відчуваю зараз (радість, смуток, злість, страх), які потреби є актуальними (відпочинок, спілкування, безпека), які думки проносяться в голові, які тілесні відчуття присутні (напруга, розслаблення, тепло, холод).
- Присутність у теперішньому моменті: Контакт із собою завжди відбувається тут і зараз. Це означає не занурення в минулі спогади чи майбутні плани, а зосередження на поточному досвіді.
- Відповідальність: Усвідомлюючи себе, людина бере на себе відповідальність за свої реакції, вибори та дії. Це не про звинувачення, а про визнання свого впливу на власне життя.
- Цілісність: Контакт із собою сприяє інтеграції різних аспектів особистості – емоційного, раціонального, тілесного. Людина починає сприймати себе як цілісну істоту, а не як набір розрізнених частин.
- Відмінність від інших: Через контакт із собою людина краще розуміє свої межі, відрізняє себе від інших людей, усвідомлює свої унікальні особливості та індивідуальність.
Чому контакт із собою важливий в гештальт-підході?
Здоров’я та добробут: Ефективний контакт із собою дозволяє вчасно розпізнавати сигнали тіла та психіки, що свідчать про потреби або проблеми. Це сприяє саморегуляції, запобігає емоційному вигоранню та сприяє загальному психологічному добробуту.
Емоційний інтелект: Розвивається здатність розпізнавати, розуміти та керувати своїми емоціями, а також емоціями інших.
Ефективні взаємодії: Коли людина перебуває в контакті із собою, вона може більш автентично взаємодіяти з іншими. Вона краще розуміє свої бажання і межі, що робить комунікацію більш чесною та продуктивною.
Особистісне зростання: Усвідомлення своїх патернів поведінки, потреб та обмежень є першим кроком до змін та особистісного розвитку. Це дозволяє приймати усвідомлені рішення та діяти відповідно до своїх цінностей.
Самопідтримка: Людина, яка перебуває в контакті із собою, здатна краще підтримувати себе в складних ситуаціях, шукати необхідні ресурси та адаптуватися до змін.
Як розвивається контакт із собою в гештальт-терапії?
У гештальт-терапії робота з контактом із собою відбувається через:
Фокусування на “тут і зараз”: Терапевт постійно повертає увагу клієнта до поточного моменту, до його безпосередніх відчуттів та переживань.
Експерименти: Заохочуються різні вправи та експерименти, що допомагають клієнту краще усвідомити свої патерни поведінки, емоції та потреби (наприклад, робота зі стільцями, усвідомлення тіла).
Діалог: Через терапевтичний діалог клієнт вчиться виражати свої почуття та думки, отримуючи зворотний зв’язок і підтримку.
Увага до тіла: Велике значення надається усвідомленню тілесних відчуттів як важливого джерела інформації про внутрішній стан.
Робота з перериванням контакту: Вивчаються способи, якими людина уникає контакту із собою та з оточенням (інтроекція, проекція, ретрофлексія, дефлексія, конфлюенція), і знаходяться здоровіші способи взаємодії.
Підсумки
Непрожиті емоції залишають нас у стані внутрішнього конфлікту, заважають адекватно сприймати себе і навколишній світ. І це стає тим самим «зламаним краном», через який ми вже не можемо отримати «повний смак» життя.
Завданням дорослої людини є усвідомити ці внутрішні переконання, які часто обмежують її емоційний світ, і поступово вчитися відкривати «заблоковані крани», дозволяти собі переживати всі емоції.
Адже всі наші почуття важливі, кожне з них додає свій унікальний смак до «блюда» нашого життя, роблячи його багатогранним і наповненим.
Ще одним з важливих завдань у роботі з собою є вміння бути в контакті із ситуацією, щоб правильно на неї відреагувати.
Для цього необхідно навчитись розпізнавати свої почуття та емоції. Без розуміння власних емоцій ми втрачаємо можливість адекватно реагувати на події і залишаємося у полоні автоматичних реакцій, які часто нас обмежують або травмують.
Контакт із собою в гештальт-підході — це не мета сама по собі, а безперервний процес, що веде до більшої повноти життя, самоусвідомлення та здатності до саморегуляції.
Підбір психолога
Щоби проконсультуватися з фахівцем щодо саморегуляції стресу у вас чи ваших близьких, звертайтеся до мене або підберіть психолога у спеціальному розділі веб-середовища
