Сучасна психологія тлумачить фроттеристичний розлад (фроттеризм) як різновид сексуальної парафілії, що характеризується інтенсивним і постійним потягом до отримання сексуального задоволення від доторкання або тертя об людей без їхньої згоди (зазвичай у громадських місцях, таких як переповнені потяги, метро, тісні черги чи автобуси тощо).
Фроттеристичний розлад вважається різновидом психо-сексуального розладу, оскільки спричиняє значний дистрес у жертв фроттеристів (подекуди і в самого фроттериста) або погіршення соціальної, професійної чи інших сфер функціонування людини з цим діагнозом.
Окрім того, фроттеристична поведінка може призвести і до негативних правових наслідків, оскільки участь у фроттеризмі є формою сексуального насильства чи домагань щодо інших людей.
Перед тим, як продовжити загальну характеристику фроттеристичного розладу через призму досвіду надання психологічної допомоги, зокрема для тих читачів, які бажають одразу перейти до безпосередньої взаємодії із фахівцем чи кількома,
Інформую, що ви можете звертатися до мене чи здійснити підбір у спеціальному розділі “Простору Психологів” шляхом “націлювання експертизи” на актуальні у цьому контексті для вас чи ваших близьких запити, теми, скарги, проблеми, відчуття, методи, спеціальності тощо.
ПРИЧИНИ ФРОТТЕРИЗМУ
На практиці, точні причини фроттеристичного розладу ще до кінця не з’ясовані, але вважається, що до фроттеризму може призвести поєднання біологічних, психологічних та екологічних факторів.
Зокрема, ось кілька можливих чинників, які, на мою думку, найчастіше можуть сприяти розвитку фроттеристичного розладу:
Психотравматичний досвід у дитинстві: особи, які в дитинстві зазнали жорстокого поводження або нехтування, можуть мати вищий ризик розвитку фроттеризму.
Гормональний дисбаланс (зокрема, рівня тестостерону), що підвищує сексуальний потяг і може сприяти нав’язливій сексуальній поведінці.
Нейрофактори, наприклад, аномалії у системі винагороди в головному мозкові, можуть сприяти розвитку фроттеристичного розладу.
Психологічні фактори, можуть призвести до почуття самотності чи ізоляції, що може спонукати людей шукати сексуального задоволення без згоди:
- тривога,
- депресія,
- низька самооцінка,
- замкнутість.
Соціальні фактори:
- вплив порнографії,
- відсутність соціальної підтримки,
- можуть сприяти формуванню спотворених переконань й ставлення людини до сексу та стосунків.
Психічні захворювання, розлади особистості.
Треба зазначити, що ці фактори не обов’язково спричиняють фроттеристичний розлад, але вони можуть сприяти його розвитку.
Для психодіагностики фроттеризму, звісно ж, необхідні додаткові дослідження, які сформують індивідуальне та коректне розуміння причин цього розладу у кожному конкретному випадку.
СИМПТОМИ ФРОТТЕРИЗМУ
Як уже згадувалося, основним симптомом фроттеризму є сексуальне збудження від дотиків або тертя об людей, які не дали на це згоди.
Тому, симптоми, які можуть бути присутніми в осіб із фроттеристичний розладом, зокрема, включають:
- Постійні фантазії або бажання брати участь у статевих актах без згоди.
- Повторювані акти фроттеризму, які можуть відбуватися в людних громадських місцях.
- Труднощі з контролем або припиненням фроттеристичної поведінки, незважаючи на негативні наслідки або соціальну стигму.
- Значний дистрес або порушення в соціальній, професійній чи інших сферах діяльності.
- Почуття провини, сорому або збентеження з приводу поведінки.
- Використання фроттеризму як механізму подолання інших емоційних або психологічних проблем, таких як тривога, депресія або самотність.
- тощо.
Важливо зазначити, що не всі люди, які експериментують із фроттеризмом, мають розлад.
Розладом це стає тоді, коли поведінка почне викликати значний дистрес або порушення функціонування та забезпечить відповідність діагностичним критеріям розладу.
Крім того, важливо розрізняти фроттеризм і сексуальну поведінку за згодою (сексуальні ігри), оскільки лише акти фроттеризму без згоди — є незаконними та можуть призвести до правових наслідків.
НАСЛІДКИ ФРОТТЕРИСТИЧНОГО РОЗЛАДУ
Практика переконливо свідчить, що фроттеристичний розлад може мати серйозні наслідки як для людини з розладом, так і для людей навколо неї.
Правові наслідки: участь у статевих актах без згоди, як-от фроттеризм, є кримінальним злочином у більшості країн.
Соціальна стигма:
- Фроттеризм вважається формою сексуального насильства або домагань і сприймається суспільством негативно.
- Люди з фроттеристичним розладом можуть зіткнутися з соціальним осудом, остракізмом або агресією, що може призвести до почуття сорому, провини та ізоляції.
Труднощі у стосунках: люди з фроттеристичним розладом можуть мати проблеми з інтимністю та довірою.
Емоційний дистрес, професійні труднощі, ризик заподіяння шкоди собі чи іншим тощо.
Щоби уникнути цих негативних наслідків, людям із фроттеристичним розладом важливо своєчасно звернутися по професійну допомогу.
ЛІКУВАННЯ ФРОТТЕРИЗМУ
На практиці, лікування фроттеристичного розладу зазвичай включає поєднання психотерапії та медикаментозної терапії.
Мета лікування полягає в тому, аби допомогти людям впоратися зі своїми симптомами, зменшити ризик рецидиву та покращити загальну якість життя.
Серед ключових методів лікування фроттеристичного розладу, на мій погляд, варто наголосити:
Індивідуальна психотерапія або психокорекція, зосереджена на зміні негативних моделей мислення та поведінки.
Психофармакологія: може допомогти зменшити сексуальний потяг і примус.
Групова терапія:
- надасть підтримку та відчуття спільності;
- сесії групової психотерапії можуть бути зосереджені на розробці стратегій подолання, розвитку соціальних та комунікативних навичок, вирішенні емоційних і психологічних проблем.
Сімейна терапія:
Групи самодопомоги: такі як Анонімні секс-залежні (SAA) або Анонімні сексоголіки (SA), можуть надати людям із розладом підтримку з боку однолітків та додаткові інструменти для одужання.
МЕТОДИ ПСИХОТЕРАПІЇ ФРОТТЕРИСТИЧНОГО РОЗЛАДУ
🔹 Цілі психотерапії при фроттеристичному розладі
- Зменшення частоти й інтенсивності імпульсів.
- Формування самоконтролю.
- Розуміння джерел девіантної поведінки.
- Розвиток здорових сексуальних стратегій.
- Зменшення ризику рецидиву.
Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ)
Найбільш поширений метод, серед технік якого можна виокремити:
- Реконструкція мислення: виявлення і корекція викривлень (наприклад, “це не шкодить, якщо ніхто не помічає”).
- Зупинка думки та контроль імпульсів.
- Тренінги навичок соціальної взаємодії.
- Ідентифікація тригерів (ситуації, які провокують) і розробка альтернативної поведінки.
- Тренування запобігання рецидиву.
Ціль – навчити клієнта відслідковувати думки, поведінку та змінювати її на безпечнішу і соціально прийнятну.
Функціональний аналіз поведінки
Застосовується в поведінковій терапії:
- Аналіз ситуацій, що передують поведінці (A → B → C: Antecedent → Behavior → Consequence).
- Пошук вторинної вигоди.
- Побудова позитивного підкріплення для альтернативної поведінки.
Психоаналітична терапія
Менш поширена, але використовується в довготривалій роботі, а її мета:
- Розкрити несвідомі конфлікти, пов’язані із сексуальністю, соромом, владою, страхом відкидання.
- Опрацювання психосексуального розвитку (наприклад, фіксації).
- Усвідомлення заміщень або компенсацій, які лежать в основі девіації.
Групова терапія
- Забезпечує соціальне дзеркало, знижує ізоляцію.
- Сприяє розвитку емпатії до жертв.
- Працює через підтримку, контроль та конфронтацію у безпечному середовищі.
Мотиваційне інтерв’ювання
- Актуалізація внутрішньої мотивації до змін.
- Робота з амбівалентністю (“Хочу змінитись, але імпульси сильні”).
- Встановлення реалістичних цілей поведінки.
Фармакотерапія (як допоміжний засіб)
Інгібітори зворотного захоплення серотоніну (SSRIs), наприклад, флуоксетин або сертралін —знижують сексуальну імпульсивність і тривожність.
Антиандрогени (у тяжких випадках під наглядом лікаря), наприклад, медроксипрогестерон ацетат (зменшення лібідо).
Інші важливі напрямки в терапії:
- Робота із соромом, провиною та самооцінкою.
- Навчання соціальним і сексуальним навичкам.
- Моніторинг рецидивів або ризикованої поведінки.
- Робота з особистісними розладами, якщо вони є супутніми.
КПТ-програма подолання фроттеризму
Приклад структурованої когнітивно-поведінкової програми (КПТ) для подолання фроттеристичного розладу.
Вона охоплює 12–16 тижнів індивідуальної терапії, з можливістю продовження, якщо є супутні проблеми (наприклад, тривожні чи особистісні розлади).
Етап 1. Психоедукація та мотивація (1–2 сесії)
Завдання:
- Пояснення природи фроттеризму як парафілічного розладу.
- Обговорення впливу на жертв, соціальні та юридичні наслідки.
- Формування мотивації до змін, робота з амбівалентністю (мотиваційне інтерв’ювання).
- Встановлення цілей терапії.
Інструменти:
- Психоосвітній матеріал
- Письмова угода про зміну
- Шкала мотивації (0–10)
Етап 2. Ідентифікація тригерів та поведінкового ланцюга (2–3 сесії)
Завдання:
- Виявлення ситуацій, думок, емоцій, які передують фроттеристичній поведінці.
- Аналіз поведінкового ланцюга: A → B → C (подразник → поведінка → наслідок).
- Ведення щоденника тригерів і імпульсів.
Інструменти:
- Поведінковий аналіз
- Щоденник “Ситуація – Думка – Дія – Наслідок”
Етап 3. Зміна мислення (3–5 сесії)
Завдання:
- Ідентифікація когнітивних викривлень: “Я маю право на це”, “Я контролюю ситуацію”, “Це нешкідливо”.
- Заміна їх на реалістичні, відповідальні переконання.
- Формування внутрішнього спостерігача (метапозиція).
Інструменти:
- Робота з автоматичними думками
- Техніка “Картка переконань”
- Техніка “Суд над думкою”
🔹 Етап 4. Тренінг навичок самоконтролю (4–6 сесій)
Освоєння технік зниження імпульсивності та саморегуляції:
- “Стоп-імпульс”
- “Відкладене рішення”
- Релаксація (дихання, Джекобсон)
- Перенаправлення уваги
Встановлення позитивної альтернативної поведінки в ситуаціях ризику.
Інструменти:
- Практика зворотного зв’язку “після імпульсу”
- Поведінкові сценарії на заміну
- Нагородження за самоконтроль
Етап 5. Профілактика рецидивів (2–3 сесії)
Завдання:
- Складання карти рецидиву (що сприяє зриву).
- Опрацювання вразливих ситуацій (стрес, алкоголь, самотність).
- Створення плану екстреного втручання.
- Формування підтримуючих звичок (спілкування, спорт, здорове сексуальне життя).
Інструменти:
- План “Як діяти, якщо знову з’явиться імпульс”
- Контракт відповідальності
- “Антирецидивний щоденник”
ДОДАТКОВІ ІНСТРУМЕНТИ ПРОГРАМИ:
- Домашні завдання: щотижневі вправи з контролю поведінки.
- Відеомоделювання (за можливості): аналіз соціальних сценаріїв.
- Аудіо-інструкції для релаксації.
- Індивідуальні моменти: створення “якорів” позитивної поведінки.
Ця КПТ-програма має бути:
- Індивідуалізована – залежно від рівня ризику, мотивації, типу мислення.
- Безпечна – з урахуванням ризику для інших людей.
- Комплексна – за потреби доповнена медикаментами та груповою терапією.
Техніки самоконтролю при фроттеристичному розладі
Нижче добірка технік самоконтролю, які на практиці використовуються при роботі з фроттеристичним розладом у рамках когнітивно-поведінкової терапії та поведінкового модифікування.
Ці техніки спрямовані на розпізнавання, контроль імпульсів, уникнення ризикованих ситуацій і розвиток альтернативної поведінки.
Ведення щоденника тригерів і ситуацій
Мета: усвідомлення моментів, які викликають збудження або імпульси.
Записування допомагає побачити закономірності та створити план уникнення чи контролю:
- Дата, час.
- Де перебуваю (місце).
- Що передувало імпульсу (подразник, думки).
- Рівень напруги / бажання (0–10).
- Що зробив замість дії.
- Наслідок.
Метод “Стоп!” (переривання думки)
Мета — створити павловський рефлекс: імпульс → зупинка → переключення.
У момент появи нав’язливого імпульсу — сказати подумки (або вголос): “Стоп!” і одразу переключити увагу на іншу думку або дію:
- рахування предметів,
- вивчення навколишнього середовища,
- глибоке дихання або коротка вправа.
- тощо
Перенаправлення поведінки (субституція)
Завчасне планування дій у ситуаціях ризику знижує імовірність дій під впливом імпульсу.
Приклад: Якщо з’являється імпульс доторкнутись до когось у транспорті — заздалегідь мати “заміщення”: тримати руки в кишенях, зосередитись на прослуховуванні подкасту, вийти з транспорту й пройтися тощо
Техніка “відстрочення” імпульсу
Суть: дати собі дозвіл не виконати дію зараз, а відкласти її на 15–30 хвилин, повторюючи: “Я не мушу діяти. Я почекаю. Я контролюю свою поведінку” і часто сама така затримка руйнує напругу.
М’язова релаксація / дихальні техніки
Прогресивна м’язова релаксація (за Джекобсоном): Почергове напруження і розслаблення м’язів для зняття тілесного збудження.
Дихальні вправи: Вдих на 4 рахунки, затримка 4, видих на 6–8 допомагає знизити фізіологічне збудження, яке супроводжує імпульс.
Метод “негативного образу” (aversive imagery)
При появі фантазії чи імпульсу уявити соціальне засудження, відчуття провини/сором, втрату довіри оточення, юридичні наслідки тощо
Така асоціація з негативними наслідками поступово знижує привабливість імпульсу.
Самонагородження за контроль
- визначити, що отримаєш, якщо впораєшся в певній ситуації (наприклад, солодке, похід у кіно, прогулянка);
- чітко дотримуватись цього
- мотивація через позитивну альтернативу — зміцнює нову поведінку.
Контракт на самоконтроль
Письмова угода між клієнтом і терапевтом (або з собою): “Я зобов’язуюсь уникати ситуацій, де є ризик прояву небажаної поведінки. У разі виникнення імпульсу – використовую техніку “Стоп!” та повідомляю терапевта на найближчій сесії.”
Поєднання цих технік, як засвідчує практика терапії, значно підвищує ефективність контролю, а психотерапевт допомагає підбирати і тренувати техніки, фокусуючись на ситуаціях, які спричиняють найбільшу загрозу.
При цьому, звісно ж, важливо підтримувати регулярну практику — самоконтроль вимагає тренування, як м’яз.
Підсумки
Фроттеристичний розлад (від англ. frotteurism) — це парафілічний розлад, який проявляється у повторюваних сексуально збуджувальних фантазіях, імпульсах або діях, що пов’язані з дотиком або тертям об сторонню людину без її згоди, зазвичай у публічних місцях.
Згідно з DSM-5, діагноз ставиться, якщо ці дії викликають значний дистрес або порушують функціонування чи реалізуються щодо інших осіб.
Фроттеристичний розлад піддається корекції, якщо:
- Клієнт мотивований на зміни;
- Психотерапевт використовує структуровану програму (найчастіше КПТ);
- У разі потреби залучена медикаментозна підтримка.
ПІДБІР ПСИХОТЕРАПЕВТА
Щоби контролювати симптоми та уникнути негативних наслідків, людям із фроттеризмом украй важливо звернутися по професійну допомогу та отримувати підтримку від сім’ї та близьких.
Щби розпочати таку співпрацю звертайтеся безпосередньо до мене або підберіть фахівців відповідно до актуальної проблематики та контексту у спеціальному розділі “Простору Психологів”