Парафілія (сексуальна девіація, збочення) — термін, що використовується у психології, сексології та психіатрії для опису сексуальних фантазій, практик чи побажань, які вважаються незвичайними або неприйнятними в соціальному контексті.
Сексуальні парафілії включають:
- сексуальну зацікавленість у зовнішніх об’єктах, предметах, які не пов’язані зі статевими органами та непризначені для сексу (фетишизм);
- неприйнятні уявлення про неприродну сексуальну поведінку:
- завдання фізичного болю під час статевого акту (садизм, гіпоксифілія),
- статевого акту з неживими (некрофілія),
- сексуальних зносин з тваринами (зоофілія)
- тощо.
Суттєво, що для частини людей з сексуальними розладами способу досягнення задоволення та об’єкта сексуального потягу — їхні фантазії та практики є егосинтонними (такими, що не сприймаються як відхилення) та стійкими.
В той час як для інших — парафілічні думки чи епізоди, можуть бути причиною страждання та соціального дискомфорту.
Теорія та практика свідчать, що у більшості випадків парафілії є шкідливими для тих, хто в тій чи іншій мірі із ними стикається, і є окремим ризиком або навіть загрозою для партнерів чи інших людей, що зазнають небезпеки стати жертвами таких практик.
Перед тим як продовжити глибшу загальну характеристику цього психо-сексуального комплексу фактів, процесів і станів психіки через призму практичного досвіду надання психологічної допомоги,
Особливо для тих читачів, хто уже відчувши навіть найменші прояви будь-якого з аспектів проблематики парафілічних розладів — уже готовий починати всебічне обговорення разом з психологом,
Інформую, що у спеціальному вимірі “Простору Психологів” ви можете здійснити такий підбір шляхом “націлювання експертизи” відповідно до актуальних для вас чи небайдужих вам людей запитів, відчуттів, скарг, симптомів, тем тощо,
А при бажанні, навіть звузити перелік спеціалістів за допомогою методів, спеціальностей, підходів, стилів тощо.
ПАРАФІЛІЧНІ РОЗЛАДИ: ТЕОРІЇ
На перетині сучасної психології, сексопатології та психіатрії існує низка теорій щодо походження парафілічних розладів, серед яких, на мій погляд, вирізняються в якості вартих уваги чотири наступні:
- Психоаналітична (Зигмунд Фройд) — згідно якої, парафілічні розлади походять з конфлікту між несвідомими інстинктивними бажаннями та потребами, які викликають тривогу та страх з одного боку — і механізмами психологічного захисту особистості, які санкціонують певну поведінку з іншого.
- Когнітивна теорія (Аарон Бек) — за цією теорією, парафілічні розлади виникають внаслідок настільки спотвореного сприйняття світу, сексу та інших людей, яке може призвести аж до формування девіантної поведінки, зокрема у сексуальному просторі.
- Біологічна теорія (Юджин Блум) — припускає, що ця група розладів походить від змін у мозку та центральній нервовій системі, власне, таких як зниження рівня допаміну та інших біохімічних реакцій, що відповідають за взаємодію між мозком та тілом.
- Соціальна теорія (Томас Шіб) — її автор вважає, що такі розлади з’являються з екстернальних факторів, таких як дискримінація, соціальна нерівність, насильство, позаяк вони викликають дистрес і порушення соціальної адаптації, а наслідки чого — проявляються у девіантній сексуальній поведінці.
ПАРАФІЛІЧНІ РОЗЛАДИ: РІЗНОВИДИ
В загальній теорієї та на безпосередній практиці, окрім згаданих вище сексуальних розладів, існує багато менш поширених парафілій. Ось, наприклад, лише кілька із них:
- Андрогінія: коли особа відчуває сексуальний потяг від того, щоб бути якомога більш чоловікоподібною чи жіночоподібною.
- Автоеротичний суїцид: характеризується відчуттям сексуального збудження у процесі повішення себе, але без наміру скоїти самогубство.
- Сциатизм: сильне сексуальне збудження, зумовлене спостеріганням за людьми, що страждають від болю чи нещастя.
- Альголагнія (садизм або мазохізм): сексуальна девіація, що проявляється у досягненні сильного сексуального збудження при завдаванні фізичного чи психологічного болю іншій людині або у бажанні відчути цей біль на собі.
- тощо.
СПОСОБИ ЛІКУВАННЯ ПАРАФІЛІЧНИХ РОЗЛАДІВ
На практиці, лікування парафілічних психо-сексуальних розладів залежить від їх типу та інтенсивності перебігу.
До основних методів боротьби із сексуальними девіаціями, зокрема, належать:
- Психотерапія, особливо якщо розлад пов’язаний зі стресом, депресією, тривогою або проблемами у стосунках.
- Фармакотерапія за призначенням лікаря: антидепресанти, анксіолітики, антипсихотики тощо.
- Лікування основних психічних захворювань.
- Підтримка та консультування: від спеціалістів або груп підтримки, які сприяють здоровому стилю життя та допомагають долати негативну симптоматику розладів.
- Інші методи: йога, медитація та активності з використанням музики або мистецтва, можуть допомогти знизити стрес, покращити самопочуття та знизити імпульси до сексуальних девіацій.
ПІДБІР ФАХІВЦЯ
Щоби розпочати процес первинної психодіагностики, і зрештою, при потребі, за участі сексопатолога, психотерапевта чи психіатра — подальшого лікування сексуального розладу відповідно до індивідуальної стратегії, яка враховуватиме конкретні досвід, причини, історію хвороби та симптоми:
- Звертайтеся безпосередньо до мене через профайл.
- Підберіть фахівців у спеціальному вимірі “Простору Психологів” скориставшись універсальним “націлюванням експертизи” на актуальні для вас чи небайдужих вам людей запити, теми, симптоми, відчуття, проблеми тощо, а при бажанні, визначте і побажання щодо методів, спеціальностей, підходів, стилів роботи та ін.
