Якщо ви фахівець/фахівчиня з психологічного здоров’я, і не лише відчуваєте бажання, а й маєте час розкрити цю тематику відповідно до вимог та надати її у розпорядження Простору Психологів до моменту бета-старту веб-платформи —
Це може надати вам змогу здійснити пайовий внесок у мінімальному еквіваленті від 7500 грн, в результаті чого:
Та багато-багато інших унікальних можливостей, повна інформація про які — у стратегії розвитку
ВІДСУТНІ У ПСИХОЕНЦИКЛОПЕДІЇ ТЕМИ
Крім “уже запланованих, але ще ненаписаних публікацій” у Психоенциклопедії є ще безліч можливостей для “написання незапланованих, але релевантних публікацій”
Іншими словами, щоби додати до переліку уже існуючих публікацій PSY-педії — авторську інтерпретацію відсутньої у семантичному контент-плані психологічної тематики, достатньо:
Пересвідчитися, що обрана вами тематика відсутня у структурі Психоенциклопедії
Обрати в структурі категорію та розділ, у який буде інтегрована ваша публікація
Сповістити про таке бажання зв’язавшись зручним для вас способом
Якщо ви фахівець/фахівчиня з психологічного здоров’я, і не лише відчуваєте бажання, а й маєте час розкрити цю тематику відповідно до вимог та надати її у розпорядження Простору Психологів до моменту бета-старту веб-платформи —
Це може надати вам змогу здійснити пайовий внесок у мінімальному еквіваленті від 7500 грн, в результаті чого:
Та багато-багато інших унікальних можливостей, повна інформація про які — у стратегії розвитку
ВІДСУТНІ У ПСИХОЕНЦИКЛОПЕДІЇ ТЕМИ
Крім “уже запланованих, але ще ненаписаних публікацій” у Психоенциклопедії є ще безліч можливостей для “написання незапланованих, але релевантних публікацій”
Іншими словами, щоби додати до переліку уже існуючих публікацій PSY-педії — авторську інтерпретацію відсутньої у семантичному контент-плані психологічної тематики, достатньо:
Пересвідчитися, що обрана вами тематика відсутня у структурі Психоенциклопедії
Обрати в структурі категорію та розділ, у який буде інтегрована ваша публікація
Сповістити про таке бажання зв’язавшись зручним для вас способом
Якщо ви фахівець/фахівчиня з психологічного здоров’я, і не лише відчуваєте бажання, а й маєте час розкрити цю тематику відповідно до вимог та надати її у розпорядження Простору Психологів до моменту бета-старту веб-платформи —
Це може надати вам змогу здійснити пайовий внесок у мінімальному еквіваленті від 7500 грн, в результаті чого:
Та багато-багато інших унікальних можливостей, повна інформація про які — у стратегії розвитку
ВІДСУТНІ У ПСИХОЕНЦИКЛОПЕДІЇ ТЕМИ
Крім “уже запланованих, але ще ненаписаних публікацій” у Психоенциклопедії є ще безліч можливостей для “написання незапланованих, але релевантних публікацій”
Іншими словами, щоби додати до переліку уже існуючих публікацій PSY-педії — авторську інтерпретацію відсутньої у семантичному контент-плані психологічної тематики, достатньо:
Пересвідчитися, що обрана вами тематика відсутня у структурі Психоенциклопедії
Обрати в структурі категорію та розділ, у який буде інтегрована ваша публікація
Сповістити про таке бажання зв’язавшись зручним для вас способом
Психічна рівновага є важливим концептом у сучасній психології, який стосується стану гармонії між внутрішнім світом людини та її зовнішнім середовищем.
Це означає здатність підтримувати стабільність емоцій, думок і поведінки навіть у складних або стресових обставинах.
Прикметно, що у контексті психічної рівноваги нерідко вживається також термін ментальний баланс.
Ментальний баланс — це стан гармонії між думками, емоціями та поведінкою, що дозволяє людині зберігати ясність мислення, внутрішній спокій і ефективність у повсякденному житті.
У сучасному світі, з його високим рівнем стресу, інформаційного навантаження та швидким темпом змін, ментальний баланс стає ключовим фактором для психічного здоров’я та щастя.
Психолог відіграє ключову роль у підтриманні та відновленні психічної рівноваги людини, надаючи професійну допомогу, спрямовану на розуміння, регуляцію та розвиток внутрішніх ресурсів.
Війна — це надзвичайно складний період, який приносить страх, втрати, нестабільність і постійний стрес.
У таких умовах психічна рівновага стає не лише питанням емоційного благополуччя, а й критичним фактором виживання та здатності діяти ефективно.
Сучасна психологія пропонує низку підходів і стратегій, які допомагають зберігати внутрішній баланс навіть у найважчих умовах.
Далі я охарактеризую психологічну проблематику психічної рівноваги та ментального балансу через призму сучасної теорії та з урахуванням фахової практики.
Основні аспекти психічної рівноваги
Емоційна регуляція. Людина здатна усвідомлювати, контролювати та висловлювати свої емоції адекватно. Це включає вміння не лише справлятися з негативними емоціями, а й підтримувати позитивний емоційний фон.
Самосвідомість. Знання своїх потреб, цінностей і цілей допомагає зберігати баланс у різних життєвих ситуаціях. Самосвідомість дає змогу краще розуміти власні межі та шляхи їх підтримання.
Ресурси стресостійкості. Сучасна психологія підкреслює роль розвитку внутрішніх ресурсів, таких як впевненість у собі, гнучкість мислення та соціальна підтримка, які сприяють збереженню психічної рівноваги під час труднощів.
Баланс між різними сферами життя. Здатність знаходити гармонію між роботою, відпочинком, стосунками та особистими інтересами сприяє підтриманню рівноваги. Цей аспект також відомий як “життєвий баланс”.
Когнітивний контроль. Людина має здатність свідомо управляти своїми думками, зосереджуватись на позитивних аспектах і уникати надмірного “пережовування” негативного.
Фізичне здоров’я. Регулярна фізична активність, здорове харчування, якісний сон і практики релаксації, такі як медитація або йога, є важливими компонентами психічної рівноваги.
Баланс робота-життяу процесі психічної рівноваги
Баланс між роботою та життям є ключовим аспектом підтримання психічної рівноваги. Коли робочі обов’язки переважають над особистим життям або навпаки, це може призвести до стресу, вигоряння, проблем у стосунках та зниження загального рівня щастя.
Уміння гармонійно поєднувати професійні й особисті аспекти життя допомагає зберігати здоров’я, ефективність та внутрішній спокій.
Чому баланс роботи і життя важливий для психічної рівноваги?
Попередження вигоряння. Надмірне занурення у роботу без часу на відпочинок виснажує емоційні та фізичні ресурси.
Покращення якості стосунків. Час, проведений із родиною чи друзями, зміцнює соціальні зв’язки, які є важливим джерелом підтримки.
Розвиток хобі та особистих інтересів. Заняття, які приносять задоволення, допомагають відновити сили та знизити рівень стресу.
Зміцнення фізичного та психічного здоров’я. Збалансоване життя дозволяє приділяти більше уваги фізичній активності, сну та емоційному благополуччю.
Збільшення продуктивності. Психічно врівноважена людина краще виконує свої обов’язки, адже має чіткий розподіл ресурсів.
Ознаки порушення балансу між роботою та життям
Постійна перевтома і відчуття, що “часу ні на що не вистачає”.
Нестача енергії для спілкування з родиною чи друзями.
Відсутність інтересу до хобі або інших позаробочих активностей.
Часті проблеми зі здоров’ям: безсоння, хронічна втома, головний біль.
Відчуття незадоволення як у роботі, так і в особистому житті.
Роль роботодавців у підтримці балансу
Роботодавці можуть значно вплинути на підтримку балансу між роботою та життям співробітників. Це включає:
Гнучкий графік роботи.
Можливість дистанційної роботи.
Забезпечення програм підтримки психічного здоров’я.
Справедливий розподіл навантаження.
Заохочення до використання відпусток.
Як досягти психічної рівноваги:
Розвиток емоційного інтелекту. Уміння розуміти свої емоції та емоції інших людей.
Практика майндфулнес. Зосередження на теперішньому моменті допомагає зменшити стрес і підвищити усвідомленість.
Встановлення меж. Вміння казати “ні” і захищати свої інтереси.
Підтримка стосунків. Соціальні зв’язки та підтримка є потужним ресурсом.
Звернення до фахівців. У разі труднощів із підтриманням психічної рівноваги, терапія може стати важливим інструментом.
Психічна рівновага як процес
У сучасній психології психічна рівновага розглядається не як постійний стан, а як процес, що вимагає адаптації та гнучкості.
Це динамічний баланс, який змінюється залежно від життєвих обставин.
Увага до психічної рівноваги допомагає не лише краще справлятися зі стресом, але й досягати більш високої якості життя.
Основні складові ментального балансу:
Емоційна стабільність. Це здатність людини розпізнавати, регулювати та переживати емоції таким чином, щоб вони не домінували над її рішеннями чи діями.
Фокус і концентрація. Здатність концентрувати увагу на важливих завданнях, не розсіюючись на другорядні подразники. Це допомагає уникати перевантаження інформацією.
Гнучкість мислення. Ментальний баланс включає здатність адаптувати свої погляди, приймати нову інформацію та змінювати стратегії в залежності від ситуації.
Самосвідомість і самоконтроль. Людина розуміє свої сильні та слабкі сторони, вміє управляти своїми емоціями, думками і поведінкою.
Відчуття мети та життєвих цінностей. Усвідомлення того, що важливо в житті, допомагає уникати хаотичності та розчарування.
Фізичне та емоційне відновлення. Важливу роль у підтримці ментального балансу відіграє відпочинок, якісний сон, фізична активність та здоровий спосіб життя.
Чому ментальний баланс важливий?
Зменшення стресу. Балансоване ментальне здоров’я допомагає легше справлятися з труднощами, уникаючи надмірного напруження.
Підвищення продуктивності. Коли думки впорядковані, легше приймати рішення та ефективно виконувати завдання.
Покращення стосунків. Вміння контролювати свої емоції сприяє гармонійній комунікації з іншими людьми.
Профілактика вигорання. Ментальний баланс допомагає зберігати енергію та запобігає емоційному виснаженню.
Як досягти ментального балансу:
Практика майндфулнес (усвідомленості). Регулярна практика зосередження на теперішньому моменті знижує рівень тривоги та стресу.
Створення здорових звичок. Регулярний сон і харчування, фізичні вправи, перерви у роботі для відпочинку.
Контроль над думками. Замість того, щоб зосереджуватись на негативному, важливо навчитися мислити конструктивно та знаходити позитив навіть у складних ситуаціях.
Розстановка пріоритетів. Виконання найважливіших завдань у першу чергу допомагає уникати хаосу і стресу.
Підтримка соціальних зв’язків. Спілкування з друзями, родиною чи однодумцями забезпечує емоційну підтримку та знижує почуття ізоляції.
Час для себе. Виділення часу на заняття, які приносять задоволення (хобі, читання, прогулянки), важливе для відновлення внутрішньої рівноваги.
Звернення до фахівців. Якщо зберігати баланс стає складно, консультація психолога чи психотерапевта може бути надзвичайно корисною.
Роль психолога у процесі психічної рівноваги
У сучасному суспільстві, де рівень стресу, тривоги та емоційного навантаження постійно зростає, допомога психолога стає все більш актуальною:
Діагностика психічного стану. Психолог проводить оцінку емоційного, когнітивного та поведінкового стану клієнта. Це допомагає визначити, що саме впливає на психічну рівновагу, і визначити стратегії для її відновлення.
Підтримка в управлінні емоціями. Багато людей стикаються з труднощами у вираженні та регуляції емоцій. Психолог допомагає навчитися розпізнавати емоції, правильно їх виражати та контролювати.
Розвиток стресостійкості. Психолог працює з клієнтом над розвитком стійкості до стресових ситуацій, використовуючи такі техніки, як когнітивно-поведінкова терапія (КПТ), майндфулнес чи релаксаційні методи.
Навчання навичкам саморегуляції. Психолог навчає технік, які допомагають зберігати рівновагу в емоційно складних обставинах, наприклад: дихальні вправи, практики усвідомленості та методи управління негативними думками.
Робота з когнітивними переконаннями. Негативні чи нереалістичні переконання можуть порушувати баланс і сприяти розвитку стресу чи тривоги. Психолог допомагає клієнту змінити деструктивні установки на більш адаптивні.
Підтримка в кризових ситуаціях. У складні періоди життя (втрата, розлучення, професійні труднощі) психолог надає емоційну підтримку та допомагає знайти способи справитися з кризою.
Формування ресурсного підходу. Психолог допомагає людині усвідомити власні сильні сторони та знайти внутрішні ресурси, які сприяють психічній рівновазі.
Підтримка у формуванні здорових звичок. Психолог допомагає впровадити зміни, які позитивно впливають на психічне здоров’я, наприклад збалансований режим роботи і відпочинку, якісний сон та соціальна активність.
Інструменти та методи, які використовує психолог:
Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ): Робота з думками, переконаннями та поведінкою.
Майндфулнес та медитація: Навчання усвідомленості для зниження тривоги та стресу.
Емоційно-фокусована терапія: Допомагає клієнтам краще розуміти і висловлювати свої емоції.
Психоаналіз чи психодинамічна терапія: Дослідження внутрішніх конфліктів та підсвідомих процесів.
Гештальт-підхід: Робота з теперішнім моментом і особистою відповідальністю.
Психолог як партнер у досягненні психічної рівноваги
Психолог не дає готових відповідей чи рішень, а допомагає клієнту знайти власний шлях до психічної рівноваги.
Взаємодія з психологом — це партнерський процес, у якому клієнт здобуває нові знання про себе, вчиться справлятися з труднощами та розвиває здатність до самопідтримки.
Виклики для психічної рівноваги під час війни
Хронічний стрес. Постійне відчуття небезпеки може виснажувати ресурси організму та призводити до емоційного вигорання.
Тривога та страх. Невизначеність щодо майбутнього, страх за своє життя та життя близьких стають головними причинами порушення рівноваги.
Втрати та горе. Втрата близьких, дому чи роботи може викликати сильний емоційний біль.
Ізоляція та розрив зв’язків. Умови війни часто розривають соціальні зв’язки, позбавляючи людину підтримки з боку сім’ї, друзів чи громади.
Постійна зміна обставин. Неможливість контролювати чи передбачати події посилює почуття безпорадності.
Як підтримати психічну рівновагу під час війни:
Зосередження на базових потребах
Подбайте про базові аспекти виживання: їжа, вода, сон, безпека.
Залучайтеся до повсякденних рутин, навіть у складних умовах, щоб створити відчуття стабільності.
Фокус на теперішньому моменті
Зменшуйте тривогу за допомогою технік майндфулнес: зосередьтеся на тому, що відбувається тут і зараз, не зациклюючись на майбутньому.
Використовуйте дихальні практики, щоб заспокоїти нервову систему.
Пошук підтримки
Спілкуйтеся з людьми, яким довіряєте: це можуть бути друзі, родина чи сусіди.
Долучайтеся до волонтерських ініціатив або громадських груп — це дає відчуття причетності та сенсу.
Обмеження інформаційного потоку
Встановіть чіткі межі споживання новин: занадто багато негативної інформації може посилювати тривогу.
Робіть інформаційні «перерви» протягом дня.
Ресурси самодопомоги
Використовуйте техніки релаксації, такі як медитація, йога чи прогулянки на свіжому повітрі, якщо це безпечно.
Малювання, писання чи інші творчі заняття можуть допомогти висловити емоції.
Фокус на тому, що ви можете контролювати
Складіть план дій на день, навіть якщо він дуже простий.
Зосередьте увагу на невеликих, але досяжних завданнях.
Допомога іншим
Волонтерство чи підтримка інших людей можуть допомогти зменшити відчуття безпорадності та підвищити впевненість у собі.
Роль професійної допомоги у психічній рівновазі
Кризова психологія. Психологи та кризові консультанти надають допомогу у гострих емоційних станах, допомагаючи стабілізувати психічний стан.
Терапія посттравматичного стресового розладу (ПТСР). Після переживання травматичних подій психологи допомагають працювати з симптомами ПТСР, такими як флешбеки, тривожні сни чи емоційна оніміння.
Групи підтримки. Зустрічі з людьми, які переживають подібні ситуації, допомагають не відчувати себе ізольованим.
Неврівноваженість як симптом психологічних розладів
Неврівноваженість — це стан, коли людина втрачає внутрішній контроль над своїми емоціями, думками чи поведінкою.
Вона може проявлятися через часті перепади настрою, надмірну дратівливість, тривожність чи імпульсивність.
У багатьох випадках цей стан може бути симптомом психологічних розладів або психічного виснаження.
Імпульсивна поведінка: необдумані дії, різкі рішення або надмірна реакція на незначні події.
Порушення концентрації: труднощі зосередитися, забування або постійна розгубленість.
Труднощі у стосунках: конфлікти з близькими, відчуття нерозуміння чи ізоляція.
Фізичні прояви: головний біль, безсоння, підвищене серцебиття, втома.
Як визначити, що це симптом психологічного розладу?
Неврівноваженість триває протягом тривалого часу (кілька тижнів або місяців).
Симптоми впливають на якість життя, знижують працездатність або викликають складнощі у стосунках.
Людина відчуває, що не може контролювати свої емоції або поведінку.
Симптоми супроводжуються іншими проявами, такими як тривога, депресія, нав’язливі думки.
Наслідки неврівноваженості:
Погіршення стосунків: конфлікти, відчуття ізоляції чи втрати підтримки.
Зниження продуктивності: труднощі з виконанням роботи чи навчання.
Ризик психосоматичних захворювань: головний біль, проблеми з серцем чи шлунком.
Ризик самопошкодження: у важких випадках неврівноваженість може призводити до імпульсивних небезпечних дій.
Підсумки
Психічна рівновага під час війни — це не про відсутність тривоги чи стресу, а про здатність справлятися з ними.
Збереження внутрішньої стійкості допомагає не лише пережити важкі часи, а й бути опорою для інших.
Ментальний баланс — це не постійний стан, а динамічний процес, який вимагає постійної уваги до себе, своїх потреб і реакцій.
Його досягнення можливе через усвідомлену роботу над собою, підтримку здорових звичок і вміння адаптуватися до змін.
Роль психолога — не лише у вирішенні проблем, а й у розвитку потенціалу особистості. Завдяки цій підтримці людина стає більш впевненою у своїх силах та здатною зберігати баланс у житті.
Неврівноваженість може бути сигналом серйозних психологічних розладів, але своєчасна діагностика та професійна допомога допомагають відновити рівновагу і покращити якість життя.
Баланс робота-життя є не лише практичною потребою, а й умовою для збереження психічної рівноваги.
Уміння правильно розподіляти час і ресурси між різними аспектами життя допомагає запобігти вигорянню, підвищує якість життя та сприяє розвитку гармонійної особистості.
Підбір психолога
Щоби проконсультуватися з психологом, звертайтеся до мене або підберіть фахівців у відповідному розділі веб-платформи Простір Психологів
Прийняття себе є однією з найважливіших складових психологічного добробуту. Коли людина приймає себе, вона відчуває глибоке задоволення і спокій.
Вона розуміє свої сильні та слабкі сторони, перебуває у гармонії зі своїм внутрішнім світом і розвиває впевненість в собі.
Однак, для багатьох людей прийняття себе може бути викликом.
Далі у цій статті я розгляну, що означає прийняти себе і як досягти цього стану через призму сучасної теорії та з урахуванням фахової практики надання психологічної допомоги.
Розуміння себе
Першим кроком до прийняття себе є розуміння себе. Це означає звернення уваги на свої почуття, думки і поведінку.
Нерідко ми можемо відчувати незадоволення або стрес через те, що не розуміємо, чому ми відчуваємо певні емоції або чому ми робимо певні речі.
Розуміння себе допомагає проникнути в глибинні причини нашої поведінки та емоцій і збагатити наше самопізнання.
Один зі способів розуміння себе − це самоспостереження. Воно передбачає активну увагу до своїх думок, емоцій і реакцій у різних ситуаціях.
Наприклад, якщо ви відчуваєте стрес на роботі, запитайте себе: “Чому саме ця ситуація мене хвилює? Як я реагую на цей стрес?”
Це допоможе вам отримати глибше розуміння ваших потреб і реакцій.
Також корисно проводити рефлексію на свою поведінку і вчинки. Пригадайте ситуації, коли ви відчували себе незадоволеними або розчарованими своєю поведінкою.
Запитайте себе: “Чому я вчинив таким чином? Що могло спонукати мене до цих дій?”
Спробуйте зрозуміти власні мотиви і потреби, які лежать в основі вашої поведінки. Це дозволить вам отримати глибше розуміння себе і знайти шляхи для особистого росту.
Для розуміння себе важливо також звернути увагу на свої цінності і переконання.
Цінності – це те, що для нас справді важливо в житті. Вони визначають наші пріоритети і вибори. Пригадайте, які цінності для вас є найважливішими.
Чи дієте ви відповідно до цих цінностей? Розуміння власних цінностей допоможе вам усвідомити, які рішення і дії відповідають вашим істинним потребам і сприяють вашому самовираженню.
Прийняття своїх сильних і слабких сторін
Ще одним аспектом прийняття себе є прийняття своїх сильних і слабких сторін. Кожна людина має як позитивні, так і негативні риси.
Важливо розуміти, що немає такої речі, як ідеальна людина. Кожен з нас має свої унікальні якості і недоліки, і саме це робить нас особливими.
Прийняття своїх сильних сторін означає визнання і вдячність за свої успіхи, досягнення і таланти. Це можуть бути ваші професійні навички, творчі здібності, міжособистісні вміння або будь-які інші позитивні аспекти вашої особистості.
Приймаючи свої сильні сторони, ви розвиваєте впевненість в собі та здатність досягати успіху у різних сферах життя.
Але також важливо прийняти свої слабкі сторони. Визнання і прийняття своїх недоліків є кроком до особистого зростання і самовдосконалення.
Намагаючись приховати або заперечувати свої слабкі сторони, ми можемо лише заплутати себе і перешкоджати своєму розвитку.
Розуміння своїх обмежень дозволяє нам зосередитись на розвитку і поліпшенні цих аспектів нашої особистості.
Один зі способів прийняття своїх сильних і слабких сторін − це практика самосприйняття і самоприйняття. Ви можете вести щоденник, в якому записуєте свої досягнення, успіхи і виклики, з якими ви стикаєтесь.
Дайте собі час, щоб оцінити свої дії і вчинки об’єктивно без осуду і критики. Замість цього, намагайтеся побачити свої дії як можливості для розвитку і вдосконалення.
Зняття ідеалізації і самокритики
Часто люди стикаються з двома протилежними проблемами − ідеалізацією себе і самокритикою.
Ідеалізація себе полягає в створенні нереальних очікувань до себе, встановленні надмірних стандартів і потребі в постійному підтвердженні своєї бездоганності.
Це може призвести до почуття невдачі і низької самооцінки, коли ми не відповідаємо цим високим стандартам.
Самокритика, з іншого боку, полягає в постійному самозвинуваченні, судженні і критиці власних дій і рішень.
Замість цього, навчіться бачити себе реалістично. Розумійте, що ви людина зі своїми сильними і слабкими сторонами, з успіхами і невдачами.
Дозвольте собі помилки і недосконалості, але одночасно визнавайте свої досягнення і розвиток.
Пам’ятайте, що прийняття себе не означає бездіяльності або відмови від самоусунення, але це початок здорового розвитку та самовдосконалення.
Розвиток самосприйняття і любові до себе
Одним з найважливіших аспектів прийняття себе є розвиток самосприйняття і любові себе.
Самосприйняття полягає в тому, щоб бути свідомим своїх потреб, бажань, цінностей і ідентифікувати себе як унікальну особистість.
Це охоплює розуміння своїх мрій, бажань і цілей у житті. Розмірковуйте про те, що вам дійсно важливо і що допомагає вам почуватися щасливими і задоволеними.
Розвивайте свої інтереси, пошукуючи нові заняття і хобі, що сприяють вашому самовираженню та саморозвитку.
Любов до себе. Важливо навчитися ставитися до себе з турботою, як до найближчої людини.
Виражайте самомилування, ставтеся до своїх помилок і недосконалостей з розумінням і любов’ю, які ви б виявили до своїх найкращих друзів чи рідних.
Займайтеся самоопікою, дбайте про своє фізичне та емоційне благополуччя. Розвивайте практику медитації, позитивного спілкування з собою, вдячності та позитивних афірмацій.
Самоприйняття відносно зовнішнього впливу
Прийняття себе також передбачає здатність зберігати свою індивідуальність і незалежність від зовнішніх впливів. Наше суспільство і медіа часто намагаються накласти на нас ідеали, стандарти і очікування, які можуть суперечити нашій природі і потребам.
Важливо розуміти, що ви маєте право бути собою і жити по-своєму. Не потрібно порівнювати себе з іншими людьми або відповідати стандартам, які не збігаються з вашими сутністю і цінностями.
Визначте свої власні стандарти і пріоритети, і дотримуйтесь їх, незалежно від того, що кажуть інші або які норми намагаються нав’язати.
Пам’ятайте, що ваше щастя і задоволення в житті залежить від вас, а не від того, як вас сприймає навколишнє середовище.
Дозвольте собі бути унікальними і відкритими, виявляти свою індивідуальність. Практикуйте самовираження через творчість, музику, танці, письмо або будь-яку іншу форму виразу, що вас надихає.
Знайте, що ви маєте право на свої власні думки, переконання і вибори, і не потрібно виправдовуватися перед іншими за свої вибори і рішення.
Підтримка і практика прийняття себе
Щоб досягти прийняття себе, важливо оточувати себе підтримкою і розумінням. Знайти людей, які підтримують вас, вірять у вас і приймають вас такими, які ви є.
Це можуть бути близькі друзі, сім’я або професійний психолог, з яким ви можете проводити розмови і отримувати підтримку.
Важливо також відмовитися від оточення негативних і критичних людей, які завдають шкоди вашому самоприйняттю.
Практикуйте прийняття себе щодня. Використовуйте афірмації, щоб підкріплювати позитивне сприйняття себе. Виражайте вдячність за свої досягнення і навички.
Навчіться відпускати минулі помилки і помилки поточні, давайте собі дозвіл на перехід на новий рівень і розвиток своєї особистості.
Будьте терплячими і лагідними з собою, коли зустрічаєте труднощі і виклики. Розумійте, що кожен день − це новий початок і можливість стати кращою версією себе.
Звертайте увагу на своє фізичне і емоційне благополуччя.
Займайтесь регулярною фізичною активністю, харчуйтеся здоровою їжею і забезпечуйте собі достатньо часу для відпочинку і релаксації.
Розвивайте свої навички саморегуляції, такі як медитація, глибоке дихання і позитивне мислення. Навчіться ставити межі і відмовлятися від надмірних вимог до себе.
Важливо також визначити свої цілі і працювати на їх досягнення. Маючи ясне уявлення про те, чого ви хочете досягти, ви будете відчувати більшу впевненість і наполегливість.
Розробіть план дій і зосередьтеся на поступовому прогресі. Пам’ятайте, що самоприйняття не означає стагнацію, але спонукає до особистого зростання і розвитку.
Неприйняття себе як симптом психологічних розладів
Неприйняття себе — це стан, при якому людина не може прийняти свої особистісні якості, зовнішність, емоції або вчинки.
Це може бути як наслідком, так і симптомом низки психічних розладів, адже такий стан часто супроводжується низькою самооцінкою, самокритикою і почуттям провини.
Депресія
Людина фокусується на своїх недоліках, відчуває себе “недостатньо доброю”, а також підсилюється критика щодо своїх вчинків, досягнень або зовнішності.
Симптоми: постійне почуття провини, відчуття безнадійності, соціальна ізоляція.
Тривожні розлади
Постійний страх, що люди засудять чи не приймуть особистість клієнта, людина боїться проявляти себе через відчуття недосконалості.
Симптоми: надмірне самокопання, невпевненість у соціальних ситуаціях і перфекціонізм.
Розлади харчової поведінки
Пов’язане з неприйняттям зовнішності, ідеалізацією “ідеального тіла”.
Симптоми:
Анорексія: екстремальне зниження ваги для відповідності нереалістичним стандартам.
Булімія: переїдання з подальшим очищенням через почуття провини.
Розлади особистості
Нарцисичний розлад особистості. Зовнішня впевненість може приховувати внутрішнє неприйняття, а людина шукає зовнішнього підтвердження власної цінності.
Прикордонний розлад особистості (БПР). Глибоке відчуття “пустоти” всередині. Неприйняття себе може змінюватися періодами самозахоплення.
Симптоми: нестабільність самооцінки, емоційні перепади і самоушкоджувальна поведінка.
Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР)
Людина може відчувати сором або провину через травматичний досвід, а також може звинувачувати себе в тому, що сталося, навіть якщо це об’єктивно не так.
Симптоми: емоційне оніміння, флешбеки травматичних подій та уникнення ситуацій, пов’язаних із травмою.
Обсесивно-компульсивний розлад (ОКР)
Неприйняття себе проявляється через страхи “бути недостатньо хорошим” або зробити помилку.
Симптоми: нав’язливі думки про власну недосконалість і/або виконання ритуалів для зменшення тривоги.
Дисморфофобія
Людина постійно незадоволена своїм зовнішнім виглядом, навіть якщо оточуючі не помічають недоліків.
Симптоми: надмірна фокусованість на певних частинах тіла та/чи уникнення соціальних ситуацій через сором.
Психологічні наслідки неприйняття себе
Соціальна ізоляція: Людина уникає спілкування через страх бути засудженою.
Саморуйнівна поведінка: У тому числі самоушкодження чи залежності (алкоголь, наркотики).
Перфекціонізм: Постійне бажання “бути ідеальним” виснажує емоційно й фізично.
Зниження якості життя: Людина відчуває, що не заслуговує на щастя, успіх чи підтримку.
Як допомогти собі або близькій людині?
Пошук підтримки: звернення до психолога чи психотерапевта для роботи над самоприйняттям через терапевтичні методи (гештальт-терапія, когнітивно-поведінкова терапія).
Розвиток усвідомленості шляхом зосередження на сильних сторонах та досягненнях і/або ведення щоденника вдячності чи позитивних думок.
Робота з тілесністю. Йога, тілесна терапія або інші практики, що допомагають повернутися до контакту з тілом.
Підтримка оточення. Соціальна взаємодія може допомогти відчути підтримку та прийняття.
Підсумки
Узагальнюючи, прийняття себе − це процес, що вимагає часу, саморефлексії і практики. Воно передбачає розуміння і прийняття своїх емоцій, своєї унікальності, своїх сильних і слабких сторін.
Це процес розвитку самосприйняття, самолюбові і незалежності від зовнішніх стандартів. Практикуйте прийняття себе щодня, даруйте собі любов, турботу і підтримку.
Зверніть увагу на своє фізичне та емоційне благополуччя, розвивайте свої навички індивідуальності і працюйте над досягненням своїх цілей.
Пам’ятайте, що ви є унікальною особистістю зі своїми власними цінностями, переконаннями і потенціалом.
Прийняття себе не є легким завданням, особливо у суспільстві, де зустрічається тиск на відповідність стандартам і очікуванням.
Однак, це можливо і варто працювати над цим, тобто віддайте собі час і простір для рефлексії, самопізнання і самовираження.
Зверніться до психолога або терапевта, якщо ви потребуєте підтримки і додаткових інструментів для розвитку прийняття себе.
Нарешті, будьте терплячими і дбайливими до себе під час цього процесу.
Не очікуйте миттєвих змін і не критикуйте себе за невдачі або відхилення.
Приймайте себе з любов’ю і розумінням, як постійний рух до самопізнання і особистого розвитку.
Неприйняття себе — це серйозна проблема, яка може бути як симптомом, так і причиною багатьох психічних розладів, тому важливо звертатися за професійною допомогою, щоб знайти способи покращити якість життя, розвинути самоприйняття та емоційну стійкість.
Прийняття себе − це дар, який ви можете подарувати собі, адже воно відкриває двері до особистого щастя, внутрішнього спокою і розкриття вашого повного потенціалу.
Розпочніть свій шлях до прийняття себе сьогодні і дозвольте собі бути самим собою − унікальним, прекрасним і цінним.
Підбір фахівця
Щоби проконсультуватися з фахівцем щодо неприйняття себе звертайтеся до мене або підберіть фахівців у спеціальному розділі веб-платформи Простір Психологів
Консультація гештальт-терапевта — це індивідуальний, парний або груповий процес, у якому терапевт допомагає клієнту усвідомити свої почуття, поведінку і внутрішні конфлікти, щоб знайти способи покращення якості життя.
Гештальт-терапія фокусується на моменті “тут і зараз”, даючи клієнту змогу глибше зрозуміти свої емоції, потреби та способи взаємодії зі світом.
Професійна підготовка гештальт-терапевта — це багаторівневий процес, який охоплює теоретичне навчання, практичну підготовку, розвиток особистих і професійних компетенцій, необхідних для роботи в сфері гештальт-терапії.
Основні принципи гештальт-консультації
Усвідомлення “тут і зараз”:
Терапевт допомагає клієнту зосередитися на тому, що відбувається у цей момент: думки, емоції, тілесні відчуття.
Минуле чи майбутнє розглядається тільки в контексті їх впливу на теперішнє.
Інтеграція емоцій, тіла та розуму. Гештальт-терапія вивчає взаємозв’язок між думками, почуттями і тілесними реакціями.
Фокус на відповідальності. Клієнт навчається усвідомлювати свій вплив на ситуації та брати відповідальність за свої дії.
Прийняття власної автентичності. Терапія допомагає клієнту усвідомити свої справжні потреби, цінності та бажання, звільняючись від нав’язаних суспільством чи іншими людьми установок.
Робота з “незавершеними ситуаціями”. Конфлікти, травми чи емоції, які залишилися невирішеними, часто стають фокусом роботи.
Кому підходить консультація гештальт-терапевта?
Людям з емоційними труднощами
Тривожність і страхи. Гештальт-терапія допомагає дослідити джерело тривоги, навчитися проживати та відпускати страхи.
Депресія .Фокус на емоційному вираженні та розумінні глибинних причин пригнічення.
Гнів та роздратування. Навчання здоровому вираженню та управлінню складними емоціями.
Тим, хто має труднощі у стосунках
Проблеми у сім’ї. Допомагає краще розуміти потреби партнерів, дітей чи батьків.
Конфлікти в роботі чи соціальному середовищі. Робота над встановленням здорових меж та пошуком шляхів вирішення конфліктів.
Самотність. Виявлення бар’єрів у встановленні контактів та пошук шляхів до побудови близьких стосунків.
Людям, які переживають кризові ситуації
Втрата. Допомога у проживанні горя та відновленні після втрати близької людини, роботи чи інших важливих змін.
Розлучення чи розрив стосунків. Робота над відновленням емоційної рівноваги та прийняттям нового життєвого етапу.
Життєві зміни. Переїзд, зміна роботи чи інші події, що викликають стрес.
Тим, хто має труднощі з самооцінкою
Низька впевненість у собі. Усвідомлення власної цінності та розвиток почуття впевненості.
Синдром самозванця. Допомога в подоланні самокритики та прийнятті власних досягнень.
Почуття провини чи сорому. Вивчення джерел цих емоцій та пошук способів їх подолання.
Людям, які прагнуть особистісного розвитку
Пошук сенсу життя. Гештальт-терапія підтримує в дослідженні внутрішніх цінностей і бажань.
Розкриття потенціалу. Робота над досягненням гармонії між різними аспектами життя.
Творчий розвиток. Допомога в усвідомленні та використанні творчих здібностей.
Людям з психосоматичними проблемами
Хронічні болі чи захворювання. Дослідження зв’язку між емоційним станом та фізичним здоров’ям.
Розлади сну. Робота з тривогами чи стресами, що заважають повноцінному відпочинку.
Перевтома та вигорання. Відновлення емоційного та фізичного балансу.
Тим, хто хоче покращити саморозуміння
Робота над усвідомленням. Вивчення власних емоцій, потреб, поведінкових патернів.
Інтеграція особистості. Прийняття різних аспектів себе, які можуть бути пригнічені чи ігноровані.
Розуміння міжособистісної взаємодії. Аналіз того, як минулий досвід впливає на теперішні стосунки.
Коли гештальт-терапія може бути менш ефективною?
У випадках гострих психіатричних станів (психози, важкі депресивні епізоди, гострі суїцидальні наміри) необхідно спершу звернутися до психіатра.
Якщо клієнт не готовий до роботи над собою, наприклад, уникає усвідомлення своїх емоцій чи проблем.
Як проходить консультація гештальт-терапевта
Підготовчий етап
Перша зустріч: Терапевт та клієнт обговорюють проблеми, які потрібно вирішити, і ставлять цілі роботи.
Укладання контракту: Узгоджуються тривалість, частота сесій, методи роботи.
Основний етап
Усвідомлення: Терапевт запитує клієнта про його відчуття, думки та поведінку в моменті “тут і зараз”.
Експерименти: Використовуються різні вправи (наприклад, рольові ігри, робота з порожнім стільцем, творчі техніки), щоб клієнт міг експериментувати з новими способами реагування.
Рефлексія: Обговорення досвіду та усвідомлення внутрішніх процесів.
Завершення
Оцінка досягнутих результатів.
Розробка плану самостійної роботи для подальшого розвитку.
Методи, які використовуються в гештальт-консультації
Методи гештальт-консультації базуються на принципах усвідомлення, роботи “тут і зараз”, інтеграції емоцій, думок і тілесних відчуттів, а спрямовані вони на поглиблення саморозуміння, завершення “незавершених гештальтів” та розвиток автентичності клієнта.
Техніка “порожнього стільця”
Суть: Клієнт уявляє, що на порожньому стільці сидить людина, з якою він має емоційний або конфліктний зв’язок, або частина власної особистості.
Мета: Виразити невисловлені емоції (гнів, біль, образу), завершити незавершені ситуації і поглибити розуміння своїх потреб та емоцій.
Як працює: Клієнт “розмовляє” з уявною особою чи своєю частиною, висловлюючи все, що відчуває.
Робота з тілесними відчуттями
Суть: Усвідомлення тілесних відчуттів як способу зрозуміти пригнічені емоції.
Мета: Розкрити внутрішню напругу або пригнічені емоції і пов’язати фізичні відчуття з психологічними переживаннями.
Як працює: Терапевт ставить питання, наприклад: “Що ти відчуваєш у тілі зараз?”, “Де саме ти це відчуваєш?”, “Як це впливає на тебе?”
Експерименти
Суть: Терапевт пропонує клієнту спробувати нові способи поведінки, взаємодії або вираження емоцій.
Мета: Поглибити усвідомлення поведінкових шаблонів і випробувати нові стратегії реагування.
Як працює: Наприклад, терапевт може запропонувати клієнту змінити інтонацію голосу під час розмови або уявити іншу реакцію в певній ситуації.
Рефлексивні запитання
Суть: Використання запитань, що стимулюють глибше усвідомлення.
Мета: Допомогти клієнту усвідомити свої почуття, думки, поведінкові патерни і створити зв’язок між теперішніми емоціями та минулим досвідом.
Приклади запитань: “Що ти відчуваєш зараз?”, “Що для тебе означає ця ситуація?”, “Які почуття ти хотів би висловити, але не зміг?”
Робота з полярностями
Суть: Дослідження протилежних частин особистості, які перебувають у внутрішньому конфлікті.
Мета: Інтеграція різних аспектів особистості та розв’язання внутрішніх суперечностей.
Як працює: Наприклад, клієнт досліджує, як у ньому взаємодіють частини “хочу” і “треба”.
Метафори та творчі техніки
Суть: Використання малюнків, метафор, творчих образів для виявлення підсвідомих емоцій і думок.
Мета: Стимулювати вираження емоцій, які важко сформулювати словами та поглибити розуміння внутрішнього стану.
Як працює: Клієнт може намалювати свої емоції або уявити образ, який відповідає його стану.
Вправа на усвідомлення “тут і зараз”
Суть: Зосередження на тому, що відбувається у цей момент: думки, емоції, тілесні відчуття.
Мета: Зниження тривожності та усвідомлення власних реакцій і потреб.
Як працює: Терапевт може запитати: “Що ти зараз відчуваєш?”, “Що відбувається в твоєму тілі?”, “Які думки проходять через голову?”
Цикл контакту
Суть: Аналіз циклу контакту клієнта із зовнішнім середовищем (усвідомлення, дія, завершення).
Мета: Виявити етапи, на яких клієнт “застряє” і навчитися завершувати гештальти.
Як працює: Терапевт допомагає клієнту усвідомити, як він контактує з іншими людьми чи вирішує задачі.
Робота з незавершеними ситуаціями
Суть: Опрацювання подій чи стосунків, які залишили емоційний слід.
Мета: Звільнитися від старих переживань, які впливають на теперішнє.
Як працює: Терапевт допомагає клієнту виразити емоції або змінити ставлення до ситуації.
Групова робота
Суть: Взаємодія клієнта з іншими учасниками групи в безпечному середовищі.
Мета: Розвиток навичок комунікації та зрозуміти, як клієнт будує стосунки і який вплив справляє на інших.
Як працює: Учасники обмінюються думками, почуттями, отримують підтримку.
Переваги консультації гештальт-терапевта
Гнучкість і адаптивність. Методи гештальт-терапії адаптуються до потреб кожного клієнта.
Комплексний підхід. Розглядаються всі аспекти особистості: емоційний, когнітивний, поведінковий і фізичний.
Робота в безпечному середовищі. Клієнт отримує простір для вираження своїх емоцій без страху осуду.
Зосередженість на діях. Клієнт не лише обговорює свої проблеми, але й практикує нові стратегії їх вирішення.
Консультація гештальт-терапевта в умовах війни
Є надзвичайно важливим інструментом для підтримки людей, які переживають психологічні наслідки військових дій, а рекомендується проконсультуватися з гештальт-терапевтом:
Людям, які пережили травматичні події.
Біженцям або внутрішньо переміщеним особам.
Військовим та їхнім сім’ям.
Людям, які відчувають вигорання через допомогу іншим (волонтерам, лікарям).
Тим, хто втратив зв’язок зі своїм емоційним станом через хронічний стрес.
Гештальт-терапія допомагає клієнтам опрацьовувати травми, тривогу, втрати, а також адаптуватися до нових умов життя.
Особливості гештальт-консультації в умовах війни
Фокус на “тут і зараз”:
Під час війни люди часто застряють у минулих травмах або страхах за майбутнє.
Гештальт-терапія допомагає клієнту зосередитися на поточних відчуттях, емоціях і потребах, створюючи відчуття контролю над ситуацією.
Робота з тілесними реакціями:
Війна може викликати фізіологічні прояви стресу: напруження, болі, безсоння.
Через усвідомлення тілесних сигналів клієнт навчається знижувати напруження.
Підтримка емоційної стабільності:
Гештальт-терапевт створює безпечний простір, де клієнт може виразити емоції (гнів, страх, біль, розпач) без осуду.
Відновлення відчуття зв’язку:
Війна часто руйнує стосунки або ізолює людей.
Терапія допомагає клієнту усвідомити значення соціальних контактів і знайти ресурси для побудови нових стосунків.
Робота з травматичним досвідом:
Опрацювання пережитих травм через техніки гештальт-терапії (наприклад, техніка “порожнього стільця” для завершення незавершених ситуацій).
Основні теми консультації гештальт-терапевта у воєнний час
Тривога та страхи. Страх за життя близьких, тривога щодо майбутнього і панічні атаки.
Втрати. Переживання втрати близьких, домівки чи звичного життя та відновлення емоційної рівноваги після втрат.
Відчуття провини за те, що вижив, коли інші загинули, а також провина перед рідними, які залишилися у зоні бойових дій.
Гнів та безсилля. Емоційна напруга через несправедливість або неможливість вплинути на події, а також робота з конструктивним вираженням цих почуттів.
Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР). Гострі реакції на тригери (звуки вибухів, сирени) та робота з нав’язливими спогадами або нічними кошмарами.
Адаптація до нових умов. Життя в евакуації, інтеграція в нові громади та відновлення почуття безпеки та стабільності.
Цілі гештальт-консультації в умовах війни
Зниження рівня тривоги та напруги.
Допомога в адаптації до нових реалій.
Опрацювання травматичних переживань.
Відновлення психологічної стійкості.
Розвиток усвідомлення власних потреб і способів їх задоволення.
Професійна підготовка гештальт-терапевта
Основна мета — підготувати фахівця, здатного працювати з клієнтами у форматі індивідуальної, групової або сімейної консультації чи терапії.
Базова психологічна освіта
Для початку навчання в гештальт-підході бажано мати базову освіту в психології, психіатрії, соціальній роботі або суміжних галузях.
Знання основ психології, психотерапії та психопатології є необхідними для розуміння основних принципів роботи.
Теоретичний блокнавчання гештальт-терапії
Вивчення основних концепцій гештальт-підходу:
Принцип “тут і зараз”.
Поле взаємодії.
Цикл контакту.
Незавершені гештальти.
Ознайомлення з основними техніками (порожній стілець, експерименти, робота з тілом).
Практичний блокнавчання гештальт-терапії
Тренінги з розвитку навичок ведення терапевтичних сесій.
Виконання практичних завдань: робота з реальними кейсами, моделювання терапевтичного процесу.
Відвідування супервізійних груп.
Особистісна терапія
Майбутній терапевт повинен пройти власну терапію у гештальт-підході, щоб:
Усвідомити свої емоції, поведінкові патерни.
Позбутися “незавершених гештальтів”.
Розвинути емпатію та здатність працювати з клієнтами.
Супервізія
Під час роботи з клієнтами терапевт-стажер обговорює свої випадки з досвідченим супервізором.
Це забезпечує розвиток професійних навичок та допомагає уникати помилок.
Дослідницька робота
Поглиблене вивчення специфічних тем гештальт-підходу (наприклад, робота з травмою, емоціями, стосунками).
Захист курсових або дипломних проєктів.
Тривалість навчання
Стандартний курс гештальт-терапії триває від 3 до 5 років, залежно від програми.
Навчання включає теорію, практику, супервізії та особистісну терапію.
Атестація
По завершенню програми навчання терапевт проходить сертифікацію.
Захист практичних кейсів перед комісією.
Отримання сертифіката, що підтверджує право на практику в гештальт-терапії.
Ключові компетенції гештальт-терапевта
Теоретичні знання
Розуміння гештальт-принципів (цикл контакту, принцип цілісності, фокус на “тут і зараз”).
Знання основ психології, психопатології та етики.
Практичні навички
Вміння створювати безпечне середовище для клієнта.
Використання гештальт-технік (порожній стілець, експерименти, робота з тілесними відчуттями).
Навички роботи з емоціями клієнта та розвиток усвідомлення.
Емпатія та рефлексія
Здатність активно слухати та проявляти емпатію.
Усвідомлення власних емоцій і реакцій у терапевтичному процесі.
Етична відповідальність
Дотримання принципів конфіденційності.
Чітке встановлення меж у роботі з клієнтами.
Підсумки
Гештальт-консультація — це ефективний метод для досягнення емоційної гармонії, вирішення внутрішніх конфліктів та розвитку автентичності.
Гештальт-терапія підходить тим, хто готовий активно досліджувати свої емоції, мислення та поведінку.
Вона створює простір для глибокого саморозуміння, допомагаючи відновити гармонію в житті, стосунках і внутрішньому світі.
Методи, що застосовуються на консультації гештальт-терапета є гнучкими та адаптуються до індивідуальних потреб клієнта. Вони дають змогу розкрити глибинні переживання, відновити внутрішню гармонію та покращити якість життя.
Гештальт-консультація та терапія в умовах війни надає людям можливість відновити внутрішню рівновагу, повернути контакт із собою та знайти ресурси для подолання життєвих труднощів.
Це безпечний простір, де клієнт може отримати підтримку, висловити свої емоції та знову відчути контроль над своїм життям.
Професійна підготовка гештальт-терапевта — це шлях, який вимагає глибокого особистісного занурення, саморозвитку і постійної практики.
Завдяки цьому підходу фахівці отримують змогу надавати якісну психологічну допомогу та сприяти гармонізації життя своїх клієнтів.
Підбір фахівця
Щоби проконсультуватися з гештальт-терапевтом, звертайтеся до мене напряму через указані в профайлі контакти або підберіть фахівців відповідно до психологічної проблематики у спеціальному розділі Простору Психологів
1.Загальні засади професійної етики. Нормативні документи
2.Етичний кодекс УСП. Порівняння Кодексів чотирьох асоціацій.
2.1.Спільні пункти для всіх
2.2.Відмінності в Етичних кодексах різних асоціацій.
3.Допустимі та недопустимі порушення
4.Відповідальність психолога в разі порушення Кодексу. На що може розраховувати клієнт?
Вступ
На перший погляд може здатися, що професія психолога доволі безтурботна: отримав диплом і йди собі спілкуйся з людьми та заробляй гроші. Хто там знає, що відбувається за закритими дверима психотерапевта? Далекі від психології люди можуть вважати, що психолог – сам собі хазяїн і його діяльність ніхто не контролює, але це зовсім не так.
Робота психолога регулюється чітко визначеними правилами, нормами та обмеженнями. Власне, це і визначає ключову відмінність професійного психолога від інших спеціалістів допомагаючих професій. Наприклад, психолог не може нав’язувати клієнту своє суб’єктивне бачення чи переконувати у власних релігійних чи політичних поглядах. Вся психотерапевтична робота вибудовується таким чином, щоб клієнту було максимально комфортно проходити свій унікальний шлях змін. Фактично, психолог здійснює певні маніпуляції на благо клієнта. І тут не варто боятися слова «маніпуляція», оскільки всі дії психолога спрямовані лише на допомогу людині. Однак іноді клієнта доводиться виводити зі звичного застиглого стану і зробити це психологічним «погладжуванням» не завжди можливо. Тоді в хід вступають такі прийоми як відкриті та приховані техніки, конфронтація, робота з опором – простіше кажучи, «погладжування проти шерсті». Але щоб ці «погладжування» були в міру і не нашкодили клієнту, було створено Етичний кодекс.
Крім того, психолог працює в першу чергу не техніками, а своєю особистістю. Терапевтичні стосунки передбачають душевну близькість двох людей, і це чи не найглибший рівень людських стосунків. За рахунок того, що клієнт і терапевт попередньо не знайомі, – немає тих обмежень, які є в побутовому чи робочому спілкуванні. Немає упереджень, бо клієнт і терапевт не зростали в одному середовищі. Немає звичних для родинних зв’язків очікувань та відповідальності. Терапевт створює для клієнта благотворне поле для зростання, а клієнт в свою чергу може бути самим собою. Для деяких людей терапія – це місце, де вони вперше можуть відчути себе справжніми, без упереджень і оцінок зі сторони. І так як психолог – це теж жива людина з власним сприйняттям, відчуттями та емоціями, повинна бути єдина норма того, що в роботі є прийнятним, а що за межею.
Створити для людини простір для зростання та змін, вільний від власного досвіду та спокуси дати пораду – це надзвичайно складно. Тому для того, щоб цю складну роботу психологу виконувати було легше, було створено документи, які регулюють морально-етичні аспекти психотерапії.
Почнімо із законів. На жаль, в Україні діяльність психологів та психотерапевтів не регульована як слід. По-перше, в Україні немає ліцензування, і це означає, що держава не має правових механізмів для втручання в діяльність психологів. Простіше кажучи, якщо для вчителів чи медичних працівників є певні професійні квоти (визначена кількість годин підвищення кваліфікації на рік, налагоджена перевірка діяльності та передбачені механізми санкцій у випадку порушень), то у психологів таких критерій немає, або вони надто слабкі, щоб працювати на практиці.
Фактично, в нашій державі психологом може вважатися людина з закінченою вищою освітою психолога на рівні бакалавра. Інша справа – це власні відчуття психолога-початківця, які частіше за все супроводжуються невпевненістю, бо 4-5 років навчання в університеті не можуть дати тих знань і навичок, які необхідні для повноцінної практичної роботи. Тож далі в українського психолога починаються скитання, де би можна було довчитися, набратися досвіду і т.д. І держава цьому і не сприяє, і не заважає.
Для порівняння і виділення контрасту можемо взяти США, де запроваджена практика ліцензування: психологом чи психотерапевтом може працювати науковець зі ступенем не нижче доктора філософії (PhD) або доктора психології (PsyD). Але після отримання наукового ступеня, майбутній спеціаліст повинен пропрацювати не менше року асистентом професора, здати іспит для отримання ліцензії і лише тоді під наглядом супервізора він може проводити власну практику.
Щодо поширеного питання – чому американські психологи можуть призначати ліки – тут все доволі прозаїчно: після отримання докторського ступеня, психолог може додатково пройти навчання по психофармакології, здати іспит та отримати ще одну ліцензію (дозвіл на призначення ліків) і після двох років роботи під керівництвом психіатра, може самостійно призначати фармакологічну терапію.
Загалом, щоб стати психологом у США, потрібно приблизно 8-10 років – це визначено державою. Додатковий плюс ліцензування полягає в тому, що клієнту не лише простіше вибрати собі спеціаліста (без ризику нарватись на шарлатана з двомісячними курсами), але й є можливість оплатити його послуги за рахунок медичної страховки.
Щодо правової регуляції діяльності психологів в Україні, – деякі позитивні зміни в цьому напрямку все ж є. Зокрема, наказ МОН №2118 від 13.12.2023 «Про організацію надання психосоціальної допомоги населенню», в якому визначені: 1) Порядок надання психосоціальної допомоги та психосоціальних послуг щодо питань психічного здоров’я, у тому числі щодо запобігання суїциду і психосоціального компоненту реабілітації ветеранів війни та інших груп населення;
2) Перелік психосоціальних послуг з надання психосоціальної допомоги;
3) Перелік валідних методів психологічної діагностики, які можуть використовуватися для проведення психологічної діагностики та оцінки якості психологічної допомоги;
4) Перелік методів психотерапії з доведеною ефективністю.
Важливо також згадати Закон України «Про психіатричну допомогу» та ЗУ «Про соціальні послуги», оскільки ці послуги та професії вважаються суміжними до професії психолога і мають схожі етичні компоненти, зокрема конфіденційність, дотримання прав клієнта та надання йому об’єктивної і правдивої інформації.
Однак, норм, визначених в цих документах, не достатньо для повноцінного регулювання практичної діяльності психолога та вирішення спірних питань. Тому зусиллями самих психологів, які зацікавлені у розвитку своєї професії і наданні якісних послуг, створюється професійне поле для росту і розвитку молодих фахівців. Майже в кожного методу психотерапії є своя асоціація, яка затверджує власний Етичний кодекс відповідно до цінностей та принципів методу. Об’єднує більшість з цих методів Українська спілка психотерапевтів, яка має загальний для всіх (в тому числі й студентів психологічних факультетів) Етичний кодекс.
2.Етичний кодекс Української Спілки Психотерапевтів. Порівняння Кодексів чотирьох асоціацій.
Варто зазначити, що станом на зараз не існує одного конкретного кодексу, який би був однаковим для всіх психологів усіх країн. Так, існує кодекс Європейської асоціації психотерапії та Страсбурзька Декларація з психотерапії, однак вони є більше загальними рекомендаціями і основою для подальших доопрацювань асоціаціями. Основним документом регуляції діяльності психологів в Україні є Етичний кодекс Української спілки психотерапевтів. Однак кожен метод психотерапії має свої нюанси роботи, які є прописані в кодексі тієї асоціації, яка представляє певний метод. Чим саме відрізняються кодекси асоціацій різних методів та що мають спільного – пропонуємо порівняти.
Прикладні дослідження, викладацька діяльність, публікації
Етика навчання
Документація
Стосунки з колишніми клієнтами
Внесок в охорону здоров’я
Переривання процесу терапії
Професійна ефективність терапевта
Регулювання діяльності терапевта
Професійні стосунки з колегами
Відносини між терапевтами
Поведінка терапевта за межами кабінету
Інтервізія, супервізія
Оплата
Як бачимо, вісім пунктів є спільними для всіх, вони є незмінними і визначальними в роботі терапевта. Це, так би мовити, міцний фундамент діяльності психотерапевта, на який можна опиратися як терапевту, так і клієнту. Варто детальніше пояснити кожен пункт.
2.1.Спільні пункти для всіх.
1.Конфіденційність. Перше і, мабуть, найважливіше правило – нерозголошення особистої інформації. Це стосується як персональних даних, які можуть бути озвучені клієнтом в ході терапії, так і особистої інформації, таємниць, почуттів і т.д. Єдиний виняток з цього правила, який має бути озвучений на першій зустрічі – це інформація від клієнта про порушення закону чи намір вчинити таке порушення, злочинні дії, погрози, шантаж тощо. Тобто, якщо клієнт має намір вчинити злочин (або вже його вчинив) або ж є загроза його життю чи здоров’ю, психолог зобов’язаний повідомити правоохоронні органи.
2.Психотерапевтичний контракт. Це надважливий пункт в Кодексі, оскільки кожна людина і кожен випадок унікальні, і застосовувати один підхід до всіх клієнтів практично неможливо. Тому, залежно від обставин, з кожним клієнтом окремо укладається терапевтичний контракт – так званий договір, в якому зазначаються всі аспекти роботи. Він може бути як письмовий і юридично завірений, так і усний з можливістю вносити зміни. Зазвичай, контракт укладається на першій-другій сесіях і клієнт узгоджує з терапевтом кількість сеансів на тиждень, день і час для зустрічі, як буде відбуватися комунікація між сесіями (текстом чи дзвінками), терміни оплати (до консультації чи після, окремо за кожну зустріч чи пакетом наперед тощо). Важливе уточнення для терапевтів – оплата повинна бути однаковою для всіх клієнтів, не може бути такого, що один клієнт платить менше, бо в нього фінансові труднощі, а інший платить більше, бо має хороший дохід. Це, як мінімум, некоректно. Якщо клієнт не має змоги оплачувати сесії, він не відвідує терапевта. Цей момент важливий як для терапевта, так і для самого клієнта. Якщо терапевт працює за мінімальну оплату чи взагалі безкоштовно – це сприяє його професійному вигоранню, а якщо клієнт відвідує безкоштовні сесії, він може знецінювати роботу терапевта і самому не надто старатися.
Звісно, бувають ситуації, коли людині дійсно потрібна психологічна допомога, а оплачувати справді немає можливості – тут на допомогу прийдуть волонтерські проекти та благодійні організації. Це чудовий компроміс, адже клієнт отримує потрібну йому допомогу, а психолог – оплату, яку надає організація.
Контракт важливий і цінний тим, що дозволяє уникнути спірних питань, а якщо вони й виникають, то завжди є можливість все вирішити, опираючись на контракт.
3.Стосунки між клієнтом і терапевтом. Пункт, який хвилює багатьох клієнтів, особливо тих, які проходять довгострокову терапію. Як було сказано на початку статті, терапевт створює для клієнта комфортний і безпечний простір для зростання, тож цілком логічно, що клієнт захоче повертатися в середовище, де його приймають безумовно. І цілком логічно, що в клієнта можуть виникнути теплі почуття до свого терапевта. Але якщо в декого це лише почуття вдячності, то в інших це може виглядати як «симптоми» закоханості. Особливо, якщо клієнт і терапевт не однієї статі. З’являється відчуття емоційної єдності, виникає потреба в близькості, години на тиждень стає замало, хочеться зустрітися зі своїм терапевтом за чашечкою кави десь за межами кабінету, в клієнта може виникнути почуття провини через те, що він говорить лише про себе, хочеться взаємно поспівчувати терапевту, запитати як пройшов його тиждень. В кожного це відбувається по-різному, але варто пам’ятати, що це абсолютно нормально. Клієнт в терапії стає емоційно вразливим, тож тут на плечі терапевта лягає подвійна відповідальність – і за себе, і за клієнта. Терапевт зобов’язаний пояснити клієнту причини таких його почуттів та нагадати про терапевтичні межі. Сам психотерапевт теж може мати теплі почуття до клієнта, але він не може цього озвучити, щоб не завдати йому емоційної шкоди. Але якщо ці почуття з теплих і людяних переростають в щось більше, слід негайно припинити терапію.
Межа психотерапевтичних стосунків полягає в дотриманні ролей клієнт-терапевт, тож якщо ви зі своїм терапевтом перейдете цю межу і опинитеся в ролях друзів чи сексуальних партнерів, подальша терапія не матиме сенсу. Більше того, вся пройдена робота може зійти нанівець.
Те саме стосується родинних чи будь-яких інших зв’язків: терапевт і клієнт мають бути попередньо не знайомі, тому не можна консультувати родичів, колег, студентів чи просто знайомих. Навіть відгуки можуть негативно вплинути на перше враження про терапевта («мені казали, що ви класний, а я прийшов і розчарувався, бо очікував чогось іншого»).
4.Компетентність психотерапевта. Важливий пункт, що стосується професійних можливостей терапевта, усвідомлення ним власних обмежень та готовність перенаправити до іншого спеціаліста. Цей пункт включає також безперервне навчання психолога та покращення його консультативних навичок.
5.Реклама і публічні заяви. Психолог не обмежений в правах щодо поведінки за межами кабінету, але все ж має пам’ятати, що несе відповідальність за сказане в публічному просторі, адже це може зашкодити його репутації чи безпеці клієнтів. Щодо реклами власних послуг – вона теж підлягає дотриманню етичних норм: не повинна принижувати людську гідність чи знецінювати значимість інших методів психотерапії. Важливий момент – терапевт не може використовувати відгуки клієнтів без їх свідомої згоди.
6.Інтереси клієнта, його благополуччя, відповідальність.Це доволі обширний пункт в кожному з Кодексів, в якому йдеться про те, що терапевт зобов’язаний дбати та підтримувати психологічне благополуччя клієнта. Терапевт в жоден спосіб не може використовувати клієнта – ні фінансово, ні емоційно, ні в жоден інший спосіб. Терапевт цілком і повністю приймає сторону клієнта, якщо це сприяє його благополуччю і навіть якщо це суперечить поглядам самого терапевта. Наприклад, якщо клієнт – віруюча людина, а терапевт – атеїст, він повинен з повагою ставитися до світогляду клієнта і підтримувати його, жодним чином не оцінюючи чи знецінюючи.
Також терапевт повинен усвідомлювати: якщо його світогляд впливає на клієнта чи перешкоджає терапії – в такому випадку він зобов’язується пройти супервізію чи особисту терапію.
7.Подача скарг. Якщо все ж між клієнтом і терапевтом виникли суперечності без можливості їх вирішити локально, то в кожному із Кодексів прописана процедура подання скарги. Після отримання скарги, відбувається засідання Етичної комісії та розгляд випадку за участю обох сторін.
8.Дослідження і публікації.Кожен метод має власний ряд вимог щодо досліджень та їх публікацій, але основними є конфіденційність та академічна доброчесність. При описі досліджень, написанні статей чи публікації описів практичних кейсів в наукових журналах, психолог повинен пам’ятати про власну відповідальність у випадку поширення неправдивої чи конфіденційної інформації.
2.2.Відмінності в Етичних кодексах різних асоціацій.
Такі пункти Кодексу УСП як рамки психотерапевтичної освіти, етичні положення в освіті, внесок в охорону здоров’я, інтервізії та супервізії, професійні стосунки з колегами та регулювання діяльності терапевта – це більше позиції для самого терапевта та його професійного зростання. Пропонуємо розглянути детальніше ті пункти, які можуть бути цікавими потенційним клієнтам.
Відведення клієнту активної ролі. Пункт із Етичного кодексу позитивної психотерапії, який якнайкраще характеризує суть методу – клієнт в терапії сприймається не як «пацієнт», якого треба «лікувати», а як повноцінна, самодостатня людина, в якої є все, що їй потрібно, щоб вирішити свій запит. Терапевту варто лише трохи допомогти. Звісно, таке трактування є більш метафоричним, оскільки кожен метод психотерапії сприймає людину як цілісну і повноцінну, а не як жертву обставин. Однак, цікавим є той факт, що це винесено окремим пунктом в Кодексі.
Переривання процесу терапії. Завершеною терапія вважається тоді, коли досягнуто цілі. Власне, для цього терапевт і з’ясовує запит на початку терапії – щоб в обох сторін було розуміння напрямку, в якому рухатись. Але нерідко буває таке, що клієнт з різних причин бажає перервати терапію. В такому випадку терапевт не має права наполягати на продовженні, але зобов’язаний повідомити клієнта про можливі наслідки – погіршення емоційного стану, повернення до звичних паттернів поведінки тощо. Можливий варіант короткої перерви в терапії – вона може бути зініційована як клієнтом, так і терапевтом, але допускається лише за згоди обох сторін.
Оплата. Цей пункт говорить про те, що терапевт не використовує фінансово своїх клієнтів, тобто не отримує винагороду за перенаправлення до інших спеціалістів, не маніпулює, щоб отримати більшу оплату (наприклад, навмисно затримує консультацію, щоб отримати більшу винагороду). І також – що важливо – не проводить консультації за бартером («я тобі консультацію, а ти мені манікюр»).
Оплата має бути чітка, доступна і обговорена наперед. Якщо клієнт не дотримується домовленостей про оплату, терапевт має право припинити надавати послуги, попередивши при цьому клієнта.
Діагностика і терапія. Умовно названий пункт із Етичного кодексу КПТ, в якому йдеться про те, що рівень діагностики і терапії повинен відповідати високим стандартам практики КПТ. Терапевт повинен бути готовим захистити результати діагностики чи терапії привселюдно, якщо виникне така потреба. Слід розуміти, що когнітивно-поведінкова терапія – це метод, який за своєю структурою близький до клінічного лікування, тобто застосовує використання стандартизованих протоколів при психологічних інтервенціях. Тому діагностика в даному методі є дуже важливим аспектом роботи терапевта.
Документація. Також умовно названий пункт етики КПТ, в якому йде мова про проведення та зберігання робочих записів під час терапії. Облік документів є невід’ємною частиною терапії в методі КПТ.
Виняткові обставини. Доволі цікавий пункт Етичного кодексу гештальт-терапевтів, в якому йдеться здебільшого про можливі варіанти порушення принципу конфіденційності у виняткових обставинах. Про це вже згадувалось вище.
Стосунки з колишніми клієнтами. Дуже цінний пункт Кодексу, яким необхідно доповнити кодекси інших асоціацій. Дослівно він звучить так: «Гештальт-терапевт несе відповідальність за стосунки з колишніми клієнтами та студентами». Це доповнення до пункту про подвійні стосунки і спростування думки, що після закінчення терапії можна вступати з терапевтом в інші стосунки. Насправді це не так і колишніх клієнтів не буває. Навіть якщо клієнт був на одній сесії і це було 10 років тому, він все одно залишається клієнтом і будь-які інші стосунки з ним недопустимі. А от де саме можна проявити гнучкість, поговоримо далі.
3.Допустимі та недопустимі порушення.
Підсумовуючи проаналізоване, можна сказати, що деякі з цих правил є непорушними. Їхнє недотримання може мати непередбачувані, а іноді катастрофічні наслідки для клієнта та репутаційні втрати для терапевта. Проте дійсно однозначно недопустимих пунктів є не так вже й багато.
Недопустимими є:
-втручання в особистий простір клієнта без його згоди (наприклад, терапевт не може телефонувати до клієнта чи шукати зустрічі з ним самостійно);
-подвійні стосунки між клієнтом і терапевтом;
-порушення принципу конфіденційності.
Інші пункти обговорюються в індивідуальному порядку. Скажімо, тривалість сесії. В нормі її тривалість становить 50-60 хв і переліміти небажані. Однак, трапляється таке, що клієнт «ловить інсайт» чи несподівано розкриває свій найбільший біль наприкінці сесії. В такому випадку перебити людину на півслові чи дати серветку зі словами «припиніть плакати, бо в нас закінчився час» – це було би більш неетично, ніж вийти за звичні часові рамки сесії. Пам’ятаємо, що емоційний комфорт клієнта на першому місці.
Бувають клієнти, яким недостатньо однієї години чи однієї консультації в тиждень. В такому випадку ці деталі обговорюються перед початком терапії і укладається контракт – усно чи письмово – щодо часових рамок, оплати чи комунікації за межами кабінету.
Тому фактично, основним регулюючим документом під час терапії є психотерапевтичний контракт.
4.Відповідальність психолога в разі порушення Кодексу. На що може розраховувати клієнт?
Це доволі складне питання в наших реаліях, адже оскільки, як згадувалось на початку, в Україні немає ліцензування для психологів, то й позбавити права на практику неможливо. Але все ж деякі важелі впливу існують.
Зокрема, клієнт може звернутися до Етичної комісії тієї асоціації, до якої належить психолог/психотерапевт для вирішення спірних питань. Якщо Етична комісія вирішить справу на користь клієнта, то психологу можуть винести офіційну письмову догану (з оприлюдненням її на офіційному сайті) або позбавити членства в асоціації.
Якщо порушення терапевта стосується Закону України (наприклад, поширення конфіденційної інформації, передача її третім особам, розповсюдження неправдивої інформації про клієнта, сексуальні домагання, фізичне насилля тощо) клієнт може звернутися безпосередньо до правоохоронних органів.
Підсумовуючи, можна сказати, що приналежність психолога до професійних спільнот може бути «зеленим прапорцем» при виборі спеціаліста, окрім, звісно, його освіти та досвіду. Адже здобути диплом – це одна справа, а щоб стати членом певної асоціації потрібно виконати цілий ряд вимог. Психолог, який роками вчився та розвивався, професійно зростав, навряд чи буде ризикувати власною репутацією заради «лайків» в соцмережах.
