Спектр-презентація Ганни Лівшиць

Аб’юзивні стосунки (рос., анахр., “абьюзивные отношения“) — це тип взаємовідносин, у яких одна особа зловживає силою чи контролем над іншою.

На практиці, аб’юзивність стосунків може проявлятися в різних формах: фізичному, емоційному, психологічному, сексуальному або економічному насиллі.

Жертва аб’юзу зазвичай страждає від маніпуляцій, залякувань, ізоляції та приниження. Часто такі стосунки характеризуються нерівністю, де одна сторона домінує над іншою.

Далі у цій публікації, створеній з урахуванням сучасної теорії та чималого фахового досвіду, я всесторонньо охарактеризую психологічну проблематитику аб’юзивних стосунків…

Арт-терапія є потужним інструментом для відновлення і самопізнання, оскільки вона дає можливість працювати з емоціями, переживаннями і стресом через творчі вираження.

У психології ресурс означає внутрішні або зовнішні джерела, які людина може використовувати для підтримки свого психічного здоров’я, подолання труднощів та досягнення цілей.

Тобто, ресурсом психологи називають своєрідний “резервуар” сили, енергії, знань чи підтримки, який допомагає впоратися зі стресом, вирішувати проблеми та адаптуватися до змін

У контексті відновлення після стресових ситуацій, травм або психосоматичних проблем арт-терапевтичні ресурси можуть допомогти людині знайти нові шляхи самовираження, заспокоєння і внутрішньої гармонії.

На практиці, арт-терапія може бути використана як ресурс для відновлення такими способами як: …

Робота з причинами і психосоматикою є важливим напрямком у сучасній психології, що поєднує вивчення емоцій, поведінки та фізичного здоров’я людини.

Сучасний підхід до психосоматики базується на розумінні тісного взаємозв’язку між психічним станом та фізичним здоров’ям.

Серед основних аспектів цього комплексного процесу (роботи), на мій погляд, заслуговують на особливу увагу кілька ключових аспектів:

1. Пошук і усвідомлення причин
2. Методи роботи з психосоматикою
3. Взаємозв’язок психології та медицини
4. Поширені психосоматичні розлади

Як свідчить досвіду, гештальт-підхід у роботі з психосоматичними проблемами та їхніми причинами ефективно допомає людині зрозуміти, як її емоційний та психологічний стан може впливати на фізичне здоров’я.

Далі у цій публікації, створеній з урахуванням сучасної теорії та чималого фахового досвіду, я всесторонньо охарактеризую психологічну проблематику роботи з причинами і психосоматикою…

Тривожні стани є однією з найпоширеніших психологічних проблем у сучасному світі, спектр яких включає різні прояви тривоги, від легкого почуття неспокою до серйозних порушень, які впливають на повсякденне життя.

У сучасній психології тривога розглядається як природна реакція на стрес, яка може стати патологічною, якщо її інтенсивність або тривалість перевищують адаптаційні можливості людини.

Як свідчить досвід, процес подолання тривожних станів нерідко відбувається у співробітництві з лікарями та, за потреби передбачаж медикаментозну підтримку чи терапію.

Власне, сама по собі, тривога — це емоційний стан, який супроводжується відчуттям загрози або небезпеки, навіть якщо реальної загрози немає і містить три компоненти:

• Емоційний: почуття страху, напруження, неспокою.
• Фізіологічний: прискорене серцебиття, пітливість, напруження м’язів.
• Когнітивний: думки про небезпеку, негативні сценарії.

Далі у цій публікації, створеній з урахуванням сучасної теорії та чималого фахового досвіду, я всесторонньо охарактеризую психологічну проблематитику тривожних станів конфліктів..

Сімейні конфлікти — це природна частина життя будь-якої родини. Вони виникають через різні погляди, потреби, бажання або очікування між членами сім’ї.

Хоча конфлікти можуть здаватися руйнівними, вони також є можливістю для розвитку, зміцнення взаєморозуміння та побудови здорових відносин, якщо підходити до них усвідомлено.

Сімейні конфлікти часто зумовлені психологічними чинниками, які впливають на сприйняття, комунікацію та взаємодію між членами родини.

Розуміння цих чинників може допомогти усвідомити джерело напруження та знайти способи гармонізувати стосунки.

Сімейні конфлікти можуть мати як короткострокові, так і довгострокові наслідки, які впливають на емоційний, психологічний і фізичний стан членів родини, а відтак їх розуміння допомагає оцінити важливість вирішення та профілактики.

Вирішення сімейних конфліктів потребує уваги, терпіння та ефективних стратегій, які дозволяють знайти баланс між потребами всіх членів родини.

Далі у цій публікації, створеній з урахуванням сучасної теорії та чималого фахового досвіду, я всесторонньо охарактеризую психологічну проблематитику сімейних конфліктів…

У сучасній психології симптом розглядається як своєрідна творча адаптація організму до складних умов середовища або внутрішніх конфліктів.

Це підхід, притаманний, зокрема, гештальт-терапії та іншим гуманістичним школам психології, які підкреслюють цінність і функціональність кожного прояву людської психіки.

Творча адаптація — це спосіб, у який людина пристосовується до змін або викликів у житті, залучаючи свої фізичні, психологічні та емоційні ресурси.

Симптом у цьому контексті не є простою патологією, а може бути спробою організму зберегти баланс або виразити щось важливе, чого індивід не може зробити іншим чином, наприклад:

• Тривожність може вказувати на незадоволені потреби чи внутрішні конфлікти.
• Соматичні симптоми (біль, напруга в тілі) часто відображають пригнічені емоції або непропрацьовані ситуації.
• Депресія може слугувати сигналом для зупинки, перегляду своїх цілей та орієнтирів у житті
• тощо

Далі у цій публікації, створеній з урахуванням сучасної теорії та чималого фахового досвіду, я всесторонньо охарактеризую психологічну проблематитику симптому як творчої адаптації організму…

Супервізія у психології — це професійний процес, у якому психолог або психотерапевт (супервізант) отримує підтримку, зворотний зв’язок і рекомендації від досвідченого фахівця (супервізора).

Цей процес спрямований на підвищення ефективності роботи психолога, розв’язання складних випадків, особистісний розвиток фахівця і забезпечення етичності та професійності у роботі.

Супервізія має велике значення для психологів як інструмент професійного та особистісного розвитку, а серед її аспектів, особливо у воєнні часи, на мою думку є достатні підстави вважати чотири, котрим присвячені окремі публікації, а саме:

1. Підтримка
2. Обмін досвідом
3. Розвиток
4. Приналежність

На практиці, сучасна супервізія не лише підтримує ефективність роботи психолога, але й допомагає забезпечувати високу якість терапевтичних послуг.

Тим більше у професії, яка у воєнні часи часто буває пов’язана з дуже великими емоційними навантаженням та суперскладними морально-етичними питаннями.

Далі в цій статті я всебічно охарактеризую основні складові супервізії через призму сучасної теорії та з урахуванням місткого практичного досвіду її фахового проведення..

Серед широкого розмаїття аспектів сучасної теорії супервізії, а особливо на практиці в умовах тривог воєнного часу, на мій погляд, найважливішими аспектами ефективності супервізійного процесу можна вважати підтримку, приналежність, обмін досвідом (див. також окремі відповідні статті) та, власне розвиток.

Супервізія як розвиток є ключовим процесом для професійного зростання психологів і психотерапевтів.

Це не лише інструмент для аналізу складних випадків, але й простір для навчання, рефлексії, удосконалення навичок та розширення професійної ідентичності.

Завдяки супервізії фахівці мають змогу постійно вдосконалювати свою практику, адаптуватися до нових викликів і розвивати впевненість у своїх професійних здібностях.

Далі в цій статті я загально охарактеризую основні складові супервізії як розвитку через призму сучасної теорії та з урахуванням місткого практичного досвіду її проведення..

Відповідно до сучасної теорії та практичного досвіду проведення супервізії, особливо в умовах воєнного часу, на мою думку, засадничими компонентами її дієвості є підтримка, приналежність, розвиток (див. також окремі відповідні статті) та, власне, обмін досвідом.

Супервізія як обмін досвідом є важливим інструментом професійного розвитку психологів і психотерапевтів, адже:

• Підтримує безперервне професійне навчання.
• Допомагає долати професійні кризи та знижує ризик вигорання.
• Стимулює креативність і пошук нових підходів до роботи.
• Забезпечує взаємну підтримку та співпрацю між колегами.

Цей аспект сучасної супервізії дозволяє учасникам ділитися знаннями, техніками, емоційними переживаннями, обговорювати складні випадки та знаходити нові підходи до вирішення проблем.

На практиці, багато в чому, саме обмін досвідом створює простір для колективного навчання, підтримки та розвитку фахівців з ментального здоров’я.

Далі в цій статті я загально охарактеризую основні складові супервізії як обміну досвідом через призму сучасної теорії та з урахуванням місткого практичного досвіду її проведення…

У теорії та практиці сучасної супервізії, зокрема в умовах війни, на мій погляд, найважливішими аспектами ефективності є підтримка, розвиток, обмін досвідом (котрим присвячені мої окремі статті доступні по інтегрованих посиланнях) та, власне, приналежність.

Супервізія як приналежність розкриває важливий аспект професійної підтримки та співпраці у психології.

Вона створює атмосферу спільності, довіри та професійного єднання, що особливо цінно для фахівців, які працюють з людськими переживаннями та емоціями.

Відчуття приналежності до спільноти колег допомагає психологам знаходити ресурси, зміцнювати професійну ідентичність і долати ізоляцію.

Далі в цій статті я загально охарактеризую основні складові супервізії як приналежності через призму сучасної теорії та з урахуванням місткого практичного досвіду її проведення..

На практиці сучасної супервізії, особливо в умовах воєнного часу та згідно з теорією, на мій погляд, найважливішими її аспектами є чотири, а саме: приналежність, обмін досвідом, розвиток (див. також відповідні статті окремо) та, власне, підтримка

Супервізія як підтримка відіграє ключову роль у професійному житті психологів і психотерапевтів як через надання необхідної інформації, так і завдяки безпосередній взаємодії супервізанта зі супервізором.

Це не лише інструмент для аналізу практичних випадків чи розвитку навичок, але й важливе джерело емоційної підтримки, допомоги у вирішенні складних ситуацій і збереження професійної стійкості.

Власне, підтримка як така у сучасній психології — це ключовий аспект взаємодії, спрямований на допомогу в подоланні труднощів, збереженні емоційної рівноваги, розвитку ресурсів і зміцненні психічного здоров’я.

Далі в цій статті я загально охарактеризую основні складові супервізії як підтримки через призму сучасної теорії та з урахуванням місткого практичного досвіду її проведення…

Групова терапія є ефективним методом психологічної підтримки, що допомагає учасникам не лише долати труднощі, але й активно розвиватися.

Завдяки унікальній груповій динаміці, цей підхід дозволяє людям зцілювати емоційні травми, покращувати навички взаємодії та розвивати особистісні ресурси.

Розвиток особистості — це процес постійного вдосконалення, який включає усвідомлення своїх сильних і слабких сторін, розвиток навичок, цінностей та потенціалу.

Зцілення в груповій терапії — це багатошаровий процес, який охоплює як емоційний, так і міжособистісний виміри.

На практиці, завдяки підтримці, розумінню та взаємодії з іншими учасниками, люди отримують можливість звільнитися від внутрішніх блоків, знайти нові способи адаптації та відновити свою цілісність.

У сучасній психології акцент робиться на використанні різноманітних ресурсів, що сприяють гармонійному зростанню особистості, зокрема і групової терапії.

Далі в цій статті я охарактеризую основні складові психологічної проблематики групової терапії як ресурсу розвитку і зцілення через призму сучасної теорії та з урахуванням місткого практичного досвіду..

Групова терапія — це метод психологічного лікування, у якому люди працюють над вирішенням своїх психологічних труднощів разом з іншими учасниками під керівництвом професійного терапевта.

Цей підхід активно використовується у сучасній психології завдяки його ефективності у створенні підтримки, розуміння та спільного зцілення.

Гештальт-підхід у груповій терапії базується на ідеї усвідомлення, цілісності та взаємодії в “тут і зараз”.

Група стає простором для спільного дослідження особистісних переживань кожного учасника, а також їхніх взаємодій з іншими людьми.

Мета — допомогти учасникам глибше усвідомити свої почуття, думки і поведінку, а також покращити навички взаємин.

Далі в цій статті я всебічно охарактеризую основні складові психологічної проблематики групової терапії через призму сучасної теорії та з урахуванням місткого практичного досвіду…

Особисті кордони — це усвідомлені межі, які визначають, як інші люди можуть поводитися з нами, включаючи фізичну, емоційну, психологічну та соціальну сфери.

У сімейних стосунках розуміння і повага до особистих кордонів є основою для гармонійної взаємодії, уникнення конфліктів і підтримання здорових стосунків, серед переваг котрої відзначають:

1. Емоційний комфорт. Кожен член сім’ї почувається важливим і поваженим.
2. Гармонійна атмосфера. Менше конфліктів, більше розуміння.
3. Особистісний розвиток. Члени сім’ї мають простір для реалізації власних цілей і бажань.
4. Зміцнення зв’язків. Здорова дистанція сприяє більшій довірі та емоційній близькості.

Особисті кордони у сім’ї змінюються разом із віковими і соціальними етапами розвитку дитини та змін у сімейних стосунках.

Цей процес включає розвиток автономії, емоційної зрілості та навичок ефективної комунікації.

У сучасній психології ці зміни розглядаються як природний етап формування гармонійних і здорових стосунків у сім’ї.

Далі в цій статті я всебічно охарактеризую основні складові психологічної проблематики особистих кордонів у сім’ї та динаміки їх вікових змін через призму сучасної теорії та з урахуванням місткого практичного досвіду.

Любов у сім’ї — це основа гармонійних стосунків між її членами, джерело підтримки, безпеки та емоційного розвитку.

У сучасній психології сімейна любов розглядається як багатовимірне поняття, що включає різні види взаємодії, потреби і способи вираження почуттів.

На практиці, любов у сім’ї — це свого роду фундамент, який підтримує гармонійні стосунки між її членами.

Водночас, вираження любові у сім’ї може відрізнятися залежно від індивідуальних особливостей кожної людини.

В цьому контексті особливо цікава концепція п’яти мов любові, запропонована Гері Чепменом, яка на мою думку є універсальним інструментом для розуміння того, як люди відчувають і виражають любов взагалі і у сім’ї зокрема.

Далі в цій статті я всебічно охарактеризую основні складові психологічної проблематики любові у сім’ї через призму сучасної теорії та з урахуванням місткого практичного досвіду…

Цикл розвитку сім’ї (рос., анахр., “цикл развития семьи“) — це модель, яка описує різні етапи, через які проходить сім’я в процесі свого існування.

На кожному з етапів виникають характерні завдання, виклики та труднощі, з якими стикаються члени сім’ї.

У міру проходження цих етапів сім’я може переживати кризи — періоди напруженості та змін, які, якщо їх не вирішити, можуть негативно вплинути на відносини і функціонування сім’ї.

Далі в цій статті я через призму власного фахового досвіду і сучасної теорії охарактеризую основні компоненти психологічної проблематики сімейних циклів та криз..

Криза адаптації (рос., анахр., “адаптационный кризис”) — це стан, у якому людина стикається з труднощами при спробах пристосуватися до нових або змінених умов життя.

Цей процес може бути пов’язаний зі змінами в особистому, професійному чи соціальному житті, а також з кризовими подіями, такими як переїзд, втрата близької людини, розлучення, зміна роботи або навіть зміни, що виникають через війни, стихійні лиха або глобальні катастрофи.

Криза адаптації виникає, коли звичні стратегії поведінки та психологічні механізми, які допомагали людині справлятися з життєвими викликами, виявляються недостатніми в нових обставинах.

У результаті, це може спричиняти емоційний стрес, тривожність, депресію або почуття безпорадності.

Далі у цій статті я всебічно наскільки це можливо в такому форматі охарактеризую психологічну проблематику кризи адаптації через призму сучасної теорії та місткого практичного досвіду фахової допомоги клієнтам…

Ресурси та опори особистості (poc., анахр “ресурсы и опоры личности”) — це внутрішні та зовнішні фактори, які допомагають людині справлятися зі стресовими або кризовими ситуаціями, адаптуватися до змін та підтримувати психологічну стійкість.

У складних обставинах, таких як травми, війна, втрати чи великі життєві виклики, індивідуальні ресурси та опори стають ключовими для відновлення та зростання.

Пошук індивідуальних ресурсів та опор — це важливий процес, який допомагає людині зрозуміти власні внутрішні сили, стратегії та можливості для подолання труднощів, стресових ситуацій та криз.

Особливо в складних життєвих обставинах, таких як війна, втрата або травма, цей пошук стає основою для адаптації, зцілення та подальшого розвитку.

Далі у цій статті я всебічно охарактеризую психологічну проблематику індивідуальних ресурсів та опор через призму сучасної теорії та місткого досвіду їх пошуку та успішного застосування в процесі консультування, психокорекції та/чи терапії…

Війна є однією з найбільш травматичних подій, які може пережити людина і яка впливає не тільки на фізичне здоров’я, але й залишає глибокі емоційні та психологічні рани.

Військові дії, насильство, втрата близьких, руйнування домівок і нормального життя можуть призвести до серйозних травм, як фізичних, так і психічних.

Ресурси та посттравматичне зростання — це концепція, яка описує позитивні зміни в житті людини після пережиття серйозної травматичної події.

Іншими словами, хоча травми, такі як війна, катастрофи, насилля або серйозні втрати, можуть бути руйнівними, багато людей знайшовши разом з психологом внутрішні ресурси — починають демонструвати посттравматичне зростання.

Це, звісно, не означає, що біль чи страждання зникають назавше, але людина виявляється здатною знайти новий сенс у житті та розвинути нові якості, які допомагають їй стати сильнішою.

Далі в цій статті я охарактеризую псхологічну проблематику травматизму війни, пошуку ресурсів та постравматичного зростання через призму сучасної теорії та місткого практичного досвіду надання фахової допомоги…

Психологічне та фізичне насильство (рос., анахр., “психологическое и физическое насилие”) є двома формами зловживання, які негативно впливають на психічне та фізичне здоров’я людини.

Обидві ці форми насильства можуть траплятися в різних контекстах, таких як родина, робота, навчання або романтичні стосунки, і призводять до довготривалих негативних наслідків для жертви.

Психологічне насилля, також відоме як емоційне або вербальне насильство, включає дії, які підривають почуття власної гідності, впливають на емоційний стан та самооцінку людини.

Це може бути складно виявити, оскільки такі дії не залишають фізичних слідів, але їхній вплив на психіку може бути дуже серйозним.

Фізичне насилля включає навмисні дії, спрямовані на заподіяння фізичної шкоди іншій людині. Це може бути не лише тілесне ушкодження, але й погрози фізичного насильства, яке викликає у людини постійний страх за свою безпеку.

Далі у цій публікації я охарактеризую ці два різновиди насилля через призму місткого досвіду надання психологічної допомоги та з урахуванням сучасної теорії…

Комплексний посттравматичний стресовий розлад (рос., анахр., “комплексное посттравматическое стрессовое расстройство”) виникає внаслідок тривалого впливу хронічних травматичних ситуацій, що зазвичай тривають роками.

Натомість ПТСР, зазвичай розвивається внаслідок одиничних травматичних подій, таких як аварії, війни чи насильство.

Як підтверджує, зокрема і мій досвід надання психологічної допомоги при КПТСР, такими чинниками можуть бути:

• довготривале фізичне або психологічне насилля
• емоційне або сексуальне насильство в дитинстві
• перебування в зоні військових дій
• тортури або полон
• тощо

Далі і цій статті я всебічно охарактеризую КПТСР та ПТСР через призму місткого практичного досвіду та з урахуванням сучасної теорії…

Дитячий травматерапевт (рос., анахр., “детский травматерапевт”) — це фахівець, який надає психологічну допомогу дітям, що пережили психологічні або фізичні травми.

Цей фахівець допомагає дитині впоратися з наслідками таких подій, як нещасні випадки, фізичне або емоційне насильство, смерть близької людини, розлучення батьків або інші складні життєві обставини

Дитячі травматерапевти працюють як з індивідуальними дітьми, так і з групами, надаючи підтримку в безпечному середовищі, де дитина може почуватися захищеною

Далі в цій статті я охарактеризую все основне, що допоможе читачам сформувати загальне уявлення про дитячого травматерпевта через призму сучасної теорії та враховуючи місткий фаховий досвід проведення травматерапії для дітей…

Ранні дитячі травми (рос., анахр., “ранние детские травмы”) є психологічними і емоційними травмами, які виникають у дитинстві внаслідок негативних подій або досвіду.

Такі травми, як переконливо засвідчує мій досвід надання психологічної допомоги дорослим, можуть глибоко впливати на особистість і психіку людини протягом усього її життя.

Ранні дитячі травми можуть виникати через різні фактори, такі як фізичне, емоційне чи сексуальне насильство, зневажливе ставлення, емоційне нехтування, втрата батьків або близьких людей, нестабільна домашня атмосфера або інші стресові події.

Далі в цій статті я всебічно (наскільки це можливо у такій статті) охарактеризую основні складові психологічної проблематики впливу ранніх дитячих травм на подальше життя через призму сучасної теорії та з урахуванням місткого практичного досвіду…

Залежні стосунки (рос. анахр, “зависимые отношения”) — це тип взаємодії між людьми, в яких один або обидва партнери занадто сильно залежать один від одного емоційно, психологічно або навіть фізично.

Як свідчить, зокрема, моя практика сімейної терапії, у залежних стосунках баланс сил часто порушений, і один з партнерів може відчувати себе відповідальним за емоційний стан або благополуччя іншого.

Власне, практично завжди залежні стосунки призводять до втрати особистих кордонів, автономії та самореалізації, а відтак і означає високу ймовірніть руйнування стосунків.

Далі в цій статті я всебічно охарактеризую сучасну теорію залежних стосунків через призму місткого фахового досвіду надання психологічної допомоги парам та/чи сім’ям, які швидше чи пізніше, але майже завжди успішно долали негативні наслідки цієї, слід сказати, дуже розповсюдженої психологічної проблеми…

Сучасне суспільство з його високими темпами життя, соціальними мережами та стресом створює сприятливе середовище для розвитку депресивних розладів або депресій.

За оцінками ВООЗ, депресія є однією з провідних причин інвалідності в світі, втім завдяки науковим досягненням існує безліч ефективних методів допомоги людям із депресією.

Депресіями називають психічні розлади, що характеризується стійким почуттям смутку, втрати інтересу до життя, зниженням енергії та іншими психологічними, когнітивними і фізичними симптомами.

У сучасній психології депресії розглядаються як багатофакторні стани, що мають біологічні, психологічні та соціальні причини, а поява перших симптомів депресій вказує, що слід невідкладно звертатися до фахівців з психічного здоров’я.

Практичний досвід надання допомоги клієнтам з депресіями свідчить, що у процесі психодіагностики і подолання депресивних станів нерідко необхідно залучати лікарів та передбачати медикаментозну компоненту.

Далі у цій публікації, створеній з урахуванням сучасної теорії та чималого фахового досвіду, я всесторонньо охарактеризую психологічну проблематику депресій..

Сучасна психологія розглядає стосунки однією з найважливіших складових життя людини, адже вони важливі для психічного і фізичного здоров’я людини.

Стосунки забезпечують відчуття безпеки, емоційної підтримки, задоволення соціальних потреб і допомагають людині розвиватися.

Практикуючі фахівці з психічного здоров’я знають, що здорові стосунки можуть підвищувати самооцінку і сприяти самореалізації, тоді як токсичні стосунки можуть призводити до стресу, депресії і зниження якості життя.

У цій статті, створеній на основі теоретичної підготовки та багатолітнього практичного досвіду надання психологічної допомоги при різноманітних порушеннях та/або розладах стосунків, я поділюся своїм узагальненим баченням суті та основних складових поняття “психологія стосунків”…

Арт-терапія − це форма терапії, яка використовує творчість та художні матеріали для вираження емоцій, почуттів та думок.

Цей підхід до лікування може допомогти людям, які стикаються з різними проблемами, включаючи травматичний досвід, депресію, тривогу, хронічні захворювання тощо.

Арт-терапія має свій початок в кінці XIX століття, коли медичні працівники стали використовувати малювання та інші форми творчості для допомоги пацієнтам з психічними розладами.

Протягом наступного століття, арт-терапія стала популярнішою, особливо серед психіатрів та психологів. У 1940-х роках, Британська асоціація арт-терапії була створена як організація для підтримки та розвитку цієї форми терапії.

У наш час, арт-терапія є популярною формою терапії, яку використовують у медичних закладах, школах та інших установах.

Далі в цій статті я розгляну, що таке арт-терапія, як вона допомагає людям з травматичним досвідом, її історію та різновиди, а також зокрема, про гештальт-підхід її застосування на практиці надання психологічної допомоги…

Психологічне консультування і терапія для пар (рос.анахр. “психологическое консультирование и терапия для пар”)— це форма психологічної допомоги, спрямована на покращення взаємин між партнерами, вирішення конфліктів, відновлення емоційної близькості та розвитку навичок ефективної комунікації.

На практиці, така терапія допомагає парам долати труднощі у стосунках, зміцнювати емоційний зв’язок і краще розуміти один одного.

Психологічне консультування, слід наголосити, може бути корисним як для романтичних пар, так і для подружжя, незалежно від стадії стосунків.

Далі у цій публікації я всебічно охарактеризую психологічне консультування і терапію для пар крізь призму сучасної теорії та місткої фахової практики…

Сімейний психолог (рос., анахр., “семейный психолог”) – це фахівець, який допомагає родинам зрозуміти та подолати різні проблеми, які можуть виникати в їхній повсякденній життєдіяльності.

Робота сімейного психолога включає діагностування проблем, розробку плану лікування та розвитку родинних відносин.

Сімейний психолог допомагає родинам управляти емоціями, встановлювати комунікацію, вирішувати конфлікти, зберігати рівновагу в стосунках та покращувати якість життя кожного члена родини.

В цій статті я розгляну через призму фахової практики та сучасної теорії особливості роботи сімейного психолога та те, як відповідний фахівець може допомогти родинам зрозуміти та подолати різні проблеми, які виникають в їхньому житті..

Багаторічна практика психологічної допомоги клієнтам підтверджує, що панічні атаки (рос., анахр. “панические атаки”) — це різкі спалахи гострої тривоги, що здаються дуже небезпечними для життя, але насправді, не є такими.

Напади паніки, образно кажучи переростають у “крещендо страху” майже миттєво і тривають, зазвичай, буквально кілька хвилин, але те, чого їм не вистачає в тривалості, вони компенсують у стражданні.

Тілесні відчуття тривоги стають надзвичайно інтенсивними — серцебиття, прискорений пульс, загальна слабкість, можливі оніміння певних частин тіла, відчуття, що вам важко вдихнути достатньо повітря.

Такого роду вегетативні симптоми, за свідченнями багатьох клієнтів, супроводжуються страхітливими думками про можливе наближення смерті, інсульту або інших катастрофічних для здоров’я і життя наслідків.

Гостре тлумачення свого психофізичного стану під час панічних атак, завжди є помилковим, але тим не менше — саме воно викликає ще більше страху та посилює паніку.

Інколи навіть буває, що панічні атаки можуть виникнути раптово навіть під час сну, а, скажімо відчуття втрати контролю — суттєво підсилює жах.

На практиці, один пережитий напад панічної атаки часто породжує занепокоєння щодо потенційного іншого, що часто змушує людей змінювати свою повсякденну поведінку, уникати будь-яких місць, де вони можуть відчувати себе «в небезпеці» або з яких важко втекти.

Люди, що пережили панічну атаку можуть боятися залишатися вдома самі або знаходитися далеко від лікарні, де їх могли би урятувати у разі чого.

Водночас, якими би жахливими та приголомшливими не здавалися панічні атаки — за відповідної підготовки клієнтів у процесі взаємодії з психологом, ці напади паніки можна контролювати і навіть зупиняти на самісінькому початку їх напливу.

У процесі подолання причин та наслідків панічних атак, важливо підкреслити можливість та/чи необхідність співробітництва психологів із лікарями та, зрештою медикаментозної підтримки.

Далі у цій публікації, створеній з урахуванням сучасної теорії та чималого фахового досвіду, я всесторонньо охарактеризую психологічну проблематику панічних атак та, зокрема рокрию особливості гаештальт-підходу при роботі з нападами паніки…