Тривожні стани

Тривожні стани

Тривожні стани є однією з найпоширеніших психологічних проблем у сучасному світі, спектр яких включає різні прояви тривоги, від легкого почуття неспокою до серйозних порушень, які впливають на повсякденне життя.

У сучасній психології тривога розглядається як природна реакція на стрес, яка може стати патологічною, якщо її інтенсивність або тривалість перевищують адаптаційні можливості людини.

Як свідчить досвід, процес подолання тривожних станів нерідко відбувається у співробітництві з лікарями та, за потреби передбачаж медикаментозну підтримку чи терапію.

Власне, сама по собі, тривога — це емоційний стан, який супроводжується відчуттям загрози або небезпеки, навіть якщо реальної загрози немає і містить три компоненти:

  • Емоційний: почуття страху, напруження, неспокою.
  • Фізіологічний: прискорене серцебиття, пітливість, напруження м’язів.
  • Когнітивний: думки про небезпеку, негативні сценарії.

Далі у цій публікації, створеній з урахуванням сучасної теорії та чималого фахового досвіду, я всесторонньо охарактеризую психологічну проблематитику тривожних станів конфліктів.

Клікайте, щоби ознайомитися з іншими статтями, профайлом та усім спектром експертизи

Основні різновиди тривожних розладів

Згідно з класифікаціями DSM-5 та ICD-11, тривожні стани включають:

  1. Генералізований тривожний розлад (ГТР)
  2. Панічний розлад
  3. Фобії
  4. Соціальний тривожний розлад (соціофобія)
  5. Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР)
  6. Обсесивно-компульсивний розлад (ОКР)

Далі кілька слів про кожен з них на основі сучасної теорії та практичного досвіду допомоги клієнтам у процесі їх подолання.

Генералізований тривожний розлад (ГТР)

Генералізований тривожний розлад (ГТР) — це один із найбільш поширених тривожних розладів, який характеризується надмірним, неконтрольованим хвилюванням і занепокоєнням з приводу різних аспектів життя.

Швидкий темп життя, постійний інформаційний потік і високі соціальні очікування сприяють зростанню кількості випадків ГТР, і в сучасній психології цей розлад розглядається як хронічний стан, який потребує комплексного підходу в діагностиці та лікуванні.

Відповідно сучасні спеціалісти з ментального здоров’я підкреслюють важливість вчасного звернення до фахівців, адже раннє втручання дозволяє значно покращити якість життя людини.

Основні характеристики ГТР

Хронічне занепокоєння: Люди з ГТР часто турбуються про події чи ситуації, які інші можуть вважати незначними або контрольованими.

Соматичні симптоми: ГТР супроводжується фізичними проявами, такими як м’язова напруга, головний біль, порушення сну, проблеми з травленням, підвищена втомлюваність.

Труднощі з концентрацією: Постійне хвилювання заважає фокусуватися на завданнях, призводить до забудькуватості.

Тривалість симптомів: Для діагностики ГТР симптоми повинні спостерігатися щонайменше 6 місяців.

Причини розвитку ГТР

Сучасна психологія вказує на багатофакторну природу виникнення і розвитку цього розладу, зокрема:

  • Генетична схильність: Наявність тривожних розладів у сімейній історії.
  • Нейробіологічні фактори: Дисбаланс нейромедіаторів, таких як серотонін і дофамін.
  • Соціальні та психологічні чинники: Тривалі стресові ситуації, травми, несприятливе середовище.

Психотерапія у процесі подолання ГТР

  • Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ): Золота стандарта для роботи з тривожними розладами. Вона допомагає змінити автоматичні негативні думки та навчитися керувати хвилюванням.
  • Гештальт-терапія: Зосереджена на усвідомленні тривоги, роботи з емоціями і міжособистісними відносинами.
  • Майндфулнес і медитація: Допомагають зменшити рівень стресу та підвищити контроль над думками.

Медикаментозна терапія ГТР

Призначають антидепресанти (наприклад, СІЗЗС) або анксіолітики. Однак, медикаментозне лікування зазвичай комбінується з психотерапією.

Профілактика і самодопомога

  • Регулярна фізична активність.
  • Практики релаксації (йога, дихальні вправи).
  • Розвиток навичок емоційної регуляції.
  • Підтримка здорового способу життя (сон, збалансоване харчування).

Панічний розлад

Панічний розлад — це психічний стан, який належить до тривожних розладів і характеризується раптовими, повторюваними панічними атаками, що супроводжуються інтенсивним страхом або дискомфортом.

Зростання рівня стресу в сучасному світі сприяє збільшенню кількості людей, які стикаються з панічними розладами.

Важливість ранньої діагностики та лікування підкреслюється психологами, адже без відповідної допомоги це захворювання може призвести до соціальної ізоляції, депресії або залежностей.

Сучасна психологія розглядає цей розлад як окрему патологію, яка значно впливає на якість життя людини, обмежуючи її активність і соціальну взаємодію.

Основні симптоми панічного розладу

Панічні атаки: Раптові епізоди інтенсивного страху, які зазвичай тривають від кількох хвилин до пів години.

Фізичні прояви:

  • Прискорене серцебиття.
  • Пітливість.
  • Тремтіння або відчуття задухи.
  • Біль у грудях.
  • Запаморочення або відчуття втрати контролю.

Поведінкові зміни: Уникання місць або ситуацій, які людина асоціює з панічними атаками. Це може призвести до розвитку агорафобії — страху відкритих просторів або публічних місць.

Психологічні особливості: Постійне занепокоєння через можливість нових панічних атак.

Причини розвитку панічного розладу

Сучасна психологія артикулює багатофакторну природу більшості тривожних станів, у тому числі і панічного розладу, а серед основних чинників, на мою думку, належить зазначити:

Біологічні чинники

  • Генетична схильність.
  • Дисбаланс нейромедіаторів (серотонін, норадреналін).
  • Порушення роботи мозкових структур, що відповідають за реакцію на стрес.

Психологічні причини

  • Хронічний стрес або травматичний досвід.
  • Надмірна чутливість до фізіологічних змін у тілі.
  • Дисфункціональні когнітивні схеми (наприклад, катастрофізація).

Соціальні фактори

  • Непідтримуюче середовище.
  • Високий рівень вимог або очікувань.

Психотерапія панічного розладу

Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ): Найефективніший підхід для роботи з панічними розладами. Допомагає людині зрозуміти, як її думки впливають на поведінку, і навчитися управляти панічними атаками.

Експозиційна терапія: Поступове зіткнення з тригерами панічних атак для зменшення страху перед ними.

Гештальт-терапія: Дослідження та інтеграція емоцій, що спричиняють панічні реакції.

Медикаментозна терапія панічного розладу

Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС): Використовуються для довготривалої стабілізації настрою.

Бензодіазепіни: Призначаються короткостроково для швидкого зняття симптомів.

3. Самодопомога і профілактика панічного розладу

  • Практика дихальних вправ (наприклад, діафрагмальне дихання) для зменшення фізіологічних симптомів.
  • Регулярна фізична активність.
  • Техніки майндфулнес і релаксації для роботи зі стресом.
  • Ведення щоденника для відстеження тригерів і динаміки стану.

Фобії

У сучасній психології фобії розглядаються як різновиди тривожних розладів, які часто виникають на основі взаємодії біологічних, психологічних і соціальних чинників.

Фобії — це інтенсивні, ірраціональні страхи, пов’язані з конкретними об’єктами, ситуаціями або діяльністю, які значно перевищують реальну загрозу і впливають на повсякденне життя.

У сучасному світі фобії можуть загострюватися через високий рівень стресу та соціальні очікування. Наприклад, зростання онлайн-взаємодій може впливати на розвиток соціальної фобії, а пандемічні обмеження посилили випадки агорафобії.

Рання діагностика і доступ до психотерапії є ключовими для подолання фобій, тому важливо звернутися до фахівця, якщо страхи починають обмежувати ваше життя, множити тривоги і/або створювати значний дискомфорт.

Клікайте щоби заприятелювати та/чи сконтактуватися на Facebook

Соціальний тривожний розлад (соціофобія)

Швидкий розвиток технологій і активне використання соціальних мереж створили нові виклики для людей із соціофобією, адже онлайн-взаємодії можуть одночасно сприяти ізоляції та посилювати страх отримувати негативні оцінки.

Соціальний тривожний розлад (СТР), також відомий як соціофобія, — це психічний стан, що характеризується інтенсивним страхом соціальних ситуацій, у яких можливе оцінювання з боку інших людей.

У сучасній психології цей розлад розглядається як один із найбільш поширених тривожних станів, який суттєво обмежує особисте і професійне життя.

Основні характеристики соціофобії

Страх соціальних ситуацій:

  • Страх виступати перед аудиторією.
  • Боязнь спілкування з незнайомими людьми.
  • Тривога через імовірність бути осміяним або критикованим.

Фізіологічні симптоми:

  • Прискорене серцебиття, пітливість, тремтіння.
  • Запаморочення або відчуття задухи.
  • Почервоніння шкіри.

Когнітивні симптоми:

  • Переконання, що інші люди критично оцінюють або негативно сприймають людину.
  • Постійне прогнозування найгіршого результату.

Поведінкові прояви:

  • Уникнення соціальних контактів або ситуацій.
  • Надмірне підготовлення до спілкування або публічних виступів.

Причини розвитку соціофобії

Біологічні:

  • Генетична схильність до тривожності.
  • Підвищена активність мигдалеподібного тіла мозку, яке відповідає за обробку страху.

Психологічні:

  • Негативний соціальний досвід у минулому (наприклад, булінг, критика).
  • Низька самооцінка та надмірна самокритика.

Соціокультурні:

  • Високі суспільні очікування або ідеалізація соціального успіху.
  • Стигматизація помилок або слабкостей.

Діагностика соціофобії

  • Виявляє чи страх і тривога є постійними (тривають понад 6 місяців).
  • Визначає наскільки страх впливає на повсякденну діяльність (навчання, робота, соціальні зв’язки).
  • Виключає інші можливі причини, такі як генералізований тривожний розлад або депресія.

Психотерапія соціального тривожного розладу

Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ):

  • Допомагає ідентифікувати і змінити негативні переконання про себе та інші.
  • Використовується техніка експозиції — поступове залучення до страхітливих ситуацій.

Майндфулнес-орієнтована терапія: Розвиток навичок усвідомлення і прийняття своїх думок і емоцій.

Гештальт-терапія: Дослідження особистісних переживань і роботи з емоційною напругою в соціальних взаємодіях.

Медикаментозна терапія соціального тривожного розладу

Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС): Використовуються для зниження загального рівня тривоги.

Бензодіазепіни: Можуть застосовуватися для короткострокового полегшення гострих симптомів.

Бета-блокатори: Допомагають контролювати фізичні прояви тривоги, такі як серцебиття чи тремтіння.

Профілактика соціального тривожного розладу

  • Практика дихальних вправ для зниження фізіологічного збудження.
  • Поступове нарощування впевненості через маленькі соціальні кроки.
  • Використання технік самозаспокоєння, таких як медитація чи йога.
  • Ведення щоденника, щоб аналізувати свої досягнення і тригери.
Клікайте, щоби підписатися та/чи зв’язатися через Instagram

Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР)

З огляду на зростання рівня травматичних подій в Україні та світі (війни, катастрофи, пандемії), ПТСР стає дедалі актуальнішим питанням у психології.

Важливість раннього втручання та підтримки підкреслюється, адже своєчасна допомога може значно зменшити тривалість і важкість симптомів.

Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) — це психічний стан, що виникає як наслідок переживання або свідчення травматичної події.

У сучасній психології ПТСР розглядається як серйозний розлад, який належить до тривожних станів і потребує комплексного підходу до лікування.

Основні характеристики ПТСР

Травматична подія як тригер:

  • Події, що загрожують життю або безпеці (військові дії, аварії, насильство, стихійні лиха).
  • Свідчення чужої травми (наприклад, у медичних працівників, рятувальників).

Ключові симптоми:

  • Повторне переживання травми (інтенсивні спогади (флешбеки), нічні кошмари, емоційна напруга при нагадуванні про травму.
  • Уникання — відмова від думок, людей або місць, які нагадують про травму та емоційна відчуженість.
  • Негативні зміни у настрої та мисленні — відчуття провини або сорому та постійно негативна самооцінка або сприйняття світу.
  • Гіперактивність — надмірна пильність, проблеми зі сном, дратівливість або вибухи гніву.

Причини розвитку ПТСР

Індивідуальні чинники:

  • Генетична схильність до тривожності.
  • Попередній досвід травматичних подій.
  • Недостатня соціальна підтримка.

Біологічні механізми:

  • Дисбаланс у роботі нейромедіаторів, таких як серотонін та норадреналін.
  • Гіперактивність мигдалеподібного тіла мозку, що відповідає за обробку страху.
  • Порушення роботи гіпокампа, що впливає на обробку спогадів.

Соціальні фактори:

  • Високий рівень стресу в повсякденному житті.
  • Стигматизація пошуку допомоги після травми.

ПТСР у різних групах

  1. Військові та ветерани: часто стикаються з бойовими травмами, що спричиняють ПТСР.
  2. Жертви насилля: фізичного, сексуального чи емоційного тощо
  3. Рятувальники та медики: свідчення тяжких травм або смертей у професійній діяльності.
  4. Жертви катастроф: люди, які пережили стихійні лиха або техногенні аварії.

Психотерапія ПТСР

Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ):

  • Реконструкція травматичних спогадів для зменшення їхнього емоційного впливу.
  • Робота з деструктивними переконаннями (наприклад, “я винен у тому, що сталося”).

EMDR-терапія (десенсибілізація та опрацювання рухами очей) як методика, що допомагає мозку переробити травматичні спогади.

Гештальт-терапія: фокус на інтеграції травматичних переживань у загальний життєвий досвід.

Медикаментозна терапія ПТСР

  • Антидепресанти (СІЗЗС) допомагають стабілізувати настрій і знизити тривожність
  • Стабілізатори настрою для контролю над імпульсивністю та агресією
  • Протитривожні препарати використовуються короткостроково для зняття гострої тривоги
  • тощо

Групова терапія

Робота з людьми, які мають схожий досвід, допомагає зменшити почуття ізольованості.

Реабілітація та самодопомога

  • Практика майндфулнес і медитацій для роботи з емоційною напругою.
  • Фізична активність для зменшення стресу.
  • Соціальна підтримка: спілкування з близькими або фахівцями

Обсесивно-компульсивний розлад (ОКР)

У сучасній психології ОКР класифікується як тривожний розлад, оскільки його основою є тривога, викликана обсесіями, і спроби впоратися з нею через компульсивні дії.

Обсесивно-компульсивний розлад (ОКР) — це психічний стан, що характеризується наявністю нав’язливих думок (обсесій) та/або повторюваних дій (компульсій), які людина виконує для зменшення тривоги.

Сучасний спосіб життя, пов’язаний із постійним стресом, перфекціонізмом і високими очікуваннями, може сприяти зростанню кількості випадків ОКР, проте завдяки розвитку психотерапії та медикаментозних засобів, більшість людей із ОКР можуть досягти значного поліпшення якості життя.

Основні характеристики ОКР

Обсесії (нав’язливі думки):

  • Небажані, повторювані думки, образи або імпульси, які викликають тривогу.
  • Часті теми: страх зараження, страх шкоди собі чи іншим, перфекціонізм, моральна чистота.

Компульсії (нав’язливі дії):

  • Повторювані дії чи ритуали, що виконуються для зменшення тривоги.
  • Наприклад, миття рук, перевірка замків, підрахунок предметів, повторення слів чи фраз.

Циклічний характер:

Обсесії викликають тривогу → компульсії тимчасово знижують її → обсесії повертаються, створюючи порочне коло.

Порушення якості життя:

  • Симптоми займають багато часу (понад годину на день).
  • Вони можуть заважати роботі, навчанні, соціальним взаємодіям.

Причини розвитку ОКР

Біологічні чинники:

  • Дисбаланс нейромедіаторів, зокрема серотоніну.
  • Аномалії в роботі мозкових структур (лобні долі, базальні ганглії).
  • Генетична схильність.

Психологічні чинники:

  • Підвищена потреба в контролі над життям.
  • Надмірний страх перед помилками або негативними наслідками.
  • Високий рівень перфекціонізму.

Соціальні та середовищні чинники:

  • Травматичні події або хронічний стрес.
  • Соціальний тиск або виховання, орієнтоване на суворі моральні норми.

Види обсесивно-компульсивного розладу

Чисті обсесії. Людина переживає нав’язливі думки, але компульсії можуть бути відсутні або мати ментальний характер (наприклад, повторення фраз).

Забруднення і очищення. Страх зараження мікробами або токсинами → ритуали миття рук, очищення предметів.

Перевірка:. Нав’язливий страх зробити помилку → перевірка замків, вимикачів, документів.

Порядок і симетрія. Потреба в ідеальному порядку або симетрії.

Агресивні або табуйовані думки. Образи чи думки про насильство, релігійні чи сексуальні теми, що викликають провину або страх.

Психотерапія ОКР

Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ):

  • Основний метод терапії ОКР.
  • Використовується техніка експозиції та запобігання реакції (ERP): поступове зіткнення з обсесіями без виконання компульсій.

Гештальт-терапіядопомагає клієнту усвідомити внутрішні конфлікти та прийняти свої почуття.

Майндфулнес-орієнтована терапія — розвиток навичок усвідомлення думок і емоцій без суджень.

Медикаментозна терапія ОКР

Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) використовуються для зниження тривоги та частоти обсесій.

Трициклічні антидепресанти (кломіпрамін): альтернатива при неефективності СІЗЗС.

Інші методи лікування ОКР

  • Групова терапія дозволяє обмінюватися досвідом і отримувати підтримку.
  • Сімейна терапія допомагає зменшити вплив ОКР на близьких і знизити конфлікти в сім’ї.
  • Техніки релаксації: Медитація, йога, дихальні вправи для зменшення тривожності.
Клікайте, щоби перейти на сторінку на сайті НАГТУ

Гештальт-підхід у подолання тривожних станів

Гештальт-підхід — це психотерапевтичний метод, що базується на усвідомленні власного досвіду “тут і зараз”, інтеграції тіла, емоцій та думок, а також вирішення внутрішніх конфліктів через розвиток самоусвідомлення.

У контексті роботи з тривожними станами цей підхід націлений на гармонізацію внутрішнього стану, прийняття власних емоцій і розвиток здатності впоратися зі стресовими ситуаціями.

Основні принципи гештальт-підходу терапії тривожних станів

Усвідомлення (“Awareness”)

  • Ключовий аспект гештальт-підходу — допомогти клієнту усвідомити свої переживання, думки, тілесні реакції та дії в моменті “тут і зараз”.
  • Усвідомлення зменшує розрив між тривожними думками про майбутнє і реальністю теперішнього моменту.

Прийняття відповідальності

Людина вчиться визнавати свою роль у створенні власних переживань, що дає змогу змінювати свою реакцію на тривогу.

Контакт із собою та середовищем

  • Гештальт-терапія сприяє створенню балансу між потребами людини та вимогами зовнішнього світу.
  • Тривога часто виникає через порушення цього контакту, наприклад, через уникнення або надмірний контроль.

Інтеграція

  • Робота над тим, щоб об’єднати розділені частини особистості (почуття, думки, дії) в єдине ціле.
  • Наприклад, усвідомлення і прийняття власного страху замість його заперечення.

Як гештальт-підхід допомагає подолати тривожність

Робота з тілесними реакціями

  • Тривога часто проявляється через фізичні симптоми: прискорене серцебиття, напруження м’язів, поверхневе дихання.
  • Гештальт-терапія включає тілесно орієнтовані техніки, які допомагають клієнту усвідомити й змінити ці реакції.

Переривання циклу тривоги

  • У процесі терапії клієнт вчиться розпізнавати, як уникнення, катастрофізація чи ригідні думки посилюють тривожність.
  • Усвідомлення цих механізмів дозволяє клієнту зупинити автоматичний цикл тривоги.

Робота з “незавершеними гештальтами”

  • Тривога може бути наслідком невирішених конфліктів або травматичних подій.
  • Через експериментальні техніки (наприклад, робота з порожнім стільцем) клієнт має можливість завершити емоційно важливі ситуації.

Навчання присутності “тут і зараз”

Гештальт-підхід допомагає перемкнути фокус із майбутніх загроз або минулих невдач на реальний момент, де людина має більше контролю.

Робота з полярностями

  • Тривога може виникати через конфлікт між різними частинами особистості (наприклад, бажанням досягти успіху і страхом невдачі).
  • Гештальт-терапія допомагає знайти баланс між цими полярностями.

Техніки гештальт-підходу для подолання тривоги

Експериментальна робота

  • Наприклад, клієнта просять візуалізувати свою тривогу у вигляді образу, дати їй голос або форму.
  • Це допомагає усвідомити, що тривога — лише частина особистості, а не її ядро.

Робота з диханням і тілом

  • Усвідомлення напруження в тілі та навчання розслаблення через глибоке дихання або тілесні вправи.
  • Це знижує фізіологічні прояви тривоги.

Техніка порожнього стільця

  • Використовується для опрацювання внутрішніх конфліктів або роботи з незавершеними почуттями.
  • Наприклад, клієнт може уявити свою тривогу на стільці та “поспілкуватися” з нею.

Фокус на “тут і зараз”

Терапевт допомагає клієнту повернутися до теперішнього моменту, наприклад, через питання: “Що ти зараз відчуваєш? Що ти помічаєш у своєму тілі?”

Розширення усвідомлення

Робота з тривожними думками через питання: “Що станеться, якщо ти просто дозволиш цьому бути?”

В цілому, гештальт-підхід підходить для роботи з різними типами тривоги, а при належній майстерності застосування фахівцями дозволяє досягати суттєвих результатів.

Підсумки

Тривожні стани є багатогранною проблемою, яка потребує індивідуального підходу, точної психоідіагностики та комплексних заходів його лікування.

Своєчасне звернення до фахівця, підтримка близьких і регулярна робота над собою можуть значно поліпшити якість життя та зменшити вплив тривоги на повсякденне функціонування.

Підбір фахівців

Щоби проконсультуватися щодо тривожних станів у вас (чи в небайдужих вам людей), звертайтеся до мене через контакти вказані у профайлі або підберіть фахівців у спеціальному розділі веб-платформи Простір Психологів

Клік на картинці відкриває профайл з контактами у новій вкладці, звертайтесь!

Автор