Баланс підтримки і фрустрації – є незамінним інструментом для поліпшення психічного здоров’я та особистісного розвитку. Цей процес є викликом, що вимагає від психотерапевт тонкого балансу між наданням підтримки та викликанням фрустрації у клієнта, що впливає на якість психотерапевтичної взаємодії”.
Важливість підтримки І фрустрації у психотерапії
“Клієнт звертається до психотерапевта тому, що сподівається знайти в ньому підтримку, яка компенсує його нездатність спиратися на самого себе”.
Ключовою задачею психотерапевта є вміння відчувати, коли клієнту потрібно більше підтримки, а коли — стимулювання через фрустрацію. Це вимагає чутливості до потреб клієнта та гнучкості у підходах. Потрібно знайти оптимальні методи, адаптувати свої методи та техніки для досягнення балансу у психотерапевтичному процесі.
Гра, як метафора особистісного зростання
Клієнт приносить нам свої іграшки, щоб, граючи в це, вирости до реалізації своїх потреб. Це як метафора особистісного зростання. І психотерапевту потрібно підібрати правильну форму або перевірити, чому я так себе відчуваю.
Управління залежними відносинами
Іноді, у клієнта може бути форма неврозу, коли клієнт легко просить йому допомогти і це може бути до безкінечності. Це така залежна позиція, коли він задовольняє з кимось свої потреби як дитина, але це не показник його зростання, це показник того, що його дефіцитарні аспекти знайшли можливість харчуватися.
Батьківсько-дитячий контекст у психотерапії
Може бути така ситуація, батьківсько-дитячий контекст, коли клієнт каже: “Я все розумію, ви найкращий у світі психотерапевт, я ось можу у вас уже і це попросити і те”, а в житті у цієї людини нічого не змінюється, і тоді питанням нашої терапії буде не “можливість/неможливість” попросити, а довіра!
Збереження професійного та особистого балансу
Що б дати цей баланс підтримки і фрустрації клієнту і психотерапевт має бути збалансованим. Це як кожна людина, щоб створити своє тіло, займається зарядкою або танцями… І за цим принципом. Так само і психотерапевт повинен ставитися до свого відношення до клієнта.
Толерантність і прийняття в психотерапії
Терпляче ставлення до себе в процесі, якась фрустраційна толерантність прийняття того, що іноді психотерапевт не може прийняти теж щось, як людина. Що його людське встає на диби, чинить опір професійному. І тут потрібне терпляче ставлення психотерапевта до цього факту, що так буває, це може бути, треба буде в цьому подивитися, покопатися, без осуду, а з цікавістю.
Самоприйняття і цінності в психотерапії
Наприклад, якщо психотерапевт кажи собі “Я людина вірна і віддана, і для мене важливі сімейні стосунки, але до мене може прийти людина в терапію, для якої зрада – це не страшно, а навпаки, це тільки допомагає йому утримувати мир у сім’ї. І тому йому важливо зраджувати, ходити “на сторону”. І в мене це викликає фрустрацію, що я маю брати участь у цьому неподобстві, допомагати людині, яку я у своєму людському житті буду обходити двадцятою дорогою.
І тут мені важливо пам’ятати, що я базуються на своїх цінностях, я їх пам’ятаю і залишаю собі, я не збираюся після цього клієнта за ним повторювати, і в мене залишається один момент для контакту – інтерес, що ж його туди тягне? Що ж він там отримує? Яка тут ще є підтримку своєї самоідентифікації? Як він може її ще отримати?
Я можу говорити, що “ти відкриваєш мені якусь нову частину життя” або “я живу інакше, але мені цікаво як ти”. Тому що поки це не стане якимось інтересом психотерапевт, то немає шансів, щоб це стало цікаво клієнту. Він так і буде жити в розщепленому стані.
Правила фрустрації
- Фруструвати клієнта можна починати тільки тоді, коли стосунки вже склалися і є довіра, бо відкинути психотерапевт набагато простіше, ніж піти в цей болісний процес.
- А підтримка цього зв’язку має бути постійною.
- Підтримувати клієнта в цілому, а фруструвати непродуктивний спосіб організації контакту.
- Підтримувати інтенціональність клієнта та його енергію за циклом задоволення потреби, тобто поки клієнт діє і зберігає інтенціональність, ми його не зупиняємо, а якщо почався зрив циклу контакту, ми ставимо запитання на усвідомлення.
- Ми підтримуємо новий досвід і сваритися із собою можна так: клієнт ризикує зараз чи підтримує старий спосіб поведінки?
- Не завжди цієї опори вистачає психотерапевтом, навіть досвідченим.
Підтримка та фрустрація в психотерапії
“Таким чином, у своїй роботі з клієнтом психотерапевт підтримує те, що сприяє організмічний саморегуляції, і фруструє те, що їй не сприяє”.
Фундаментальним елементом у балансуванні підтримки та фрустрації є довіра клієнта до власних сил і можливостей. Невроз, як форма самопідтримки, часто є відображенням відсутності внутрішньої опори та толерантності. Психотерапевт повинен сприяти розвитку у клієнта довіри до себе, вмінню самостійно справлятися з викликами життя.
Розвиток навичок самопідтримки
Ми можемо допомогти клієнту створити навичку не боятися дивитися на себе, не тільки коли ти в короні і бальній сукні, а й коли ти в капцях і дірявих шкарпетках. Це те, про те, що є світ всередині і світ зовні”, і цей місток з’єднує два світи і робить клієнта з двома ногами: “Я можу бути і таким і таким, і те й інше теж – я! Я можу зараз робити речі, які мені неприємно робити, я це вмію, це було в моєму житті. Чому зараз я не можу на це спертися, чому я зараз роблю саме те, що роблю, що мені насправді цікаво?”
Фрустрація як частина самопізнання
І тут може бути фрустрація про те, що старі навички – це теж я. Або і нові навички – це теж я. І це відбувається не скрізь, а саме там, де якісь залишилися збіжні процеси травматичних періодів життя, і хочеться акцентувати вашу увагу, що невроз дуже часто замінює і компенсує брак самопідтримки, тому що будь-якій людині, яка не формує стосунки з цих невротичних аспектів – завжди є діло до себе.
Природний підхід до життя
Має бути природний підхід до життя. Природний підхід передбачає, що є, що те, що мені подобається, що те, що мені не подобається, що те, чого я хочу і що те, чого я не хочу. І це все є в одному і тому ж місці. Людина, у якої не особливо розвинені навички самопідтримки, дуже неадекватно реагує на фрустрацію, і при цьому толерантності до фрустрації у неї дуже мало.
Важливість самопідтримки для психотерапевта
Для таких людей навіть те, що з погляду контакту, людських стосунків, з погляду поняття що таке підтримка, про тепле комунікування, про підтримку позитивних якостей цієї людини. Про зміцнення позиції її цінностей і так далі – навіть це може викликати дуже серйозну фрустрацію. Для багатьох людей, у яких невроз виходить як брак самопідтримки, як компенсація цієї нестачі самопідтримки.
Крім того, це може бути важливим моментом самого психотерапевта, наскільки в нього присутня ця навичка самопідтримки або для нього можуть відгомонами проявлятися ці неврози його якихось травматичних процесів, якихось його травматичних частин.
Коли вона боїться бути покинутою, по-старому переживаючи той біль, який був їй знайомий. Тобто, коли в психотерапевт існує його хворобливий досвід цього балансу підтримки і фрустрації, “Важливим аспектом розвитку самопідтримки у клієнта є відновлення його довіри до себе та своїм власним можливостям…”
Ідентифікація клієнта з власним “Я”
Ідентифікація клієнта з власним “Я” є важливою частиною процесу психотерапії. Це шлях до самопізнання та прийняття себе з усіма унікальними особливостями. Психотерапевт підтримує клієнта на цьому шляху, допомагаючи зрозуміти та прийняти свою індивідуальність. А також вірити у можливість позитивних змін.
Робота з неврозом і збереження балансу
Головний аспект самопідтримки – це ідентифікація з тим, хто я є, моїм актуальним досвідом поведінкою, ситуацією.
Така ідентифікація включає ідентифікацію з хвилеподібною зміною цього статусу довіри до руху та змін.
Неврози часто вказують на нестачу внутрішньої підтримки у клієнта. Вони можуть виявлятися у формі фрустрації та відчуженості. Психотерапевт повинен розуміти моменти, коли клієнт потребує підтримки, і коли можлива більша фрустрація. Важливо допомагати клієнту усвідомлювати та приймати свої внутрішні конфлікти, сприяти розвитку самопідтримки.
Важливість розуміння для психотерапевта
Психотерапевт має бути усвідомлений своїх власних емоційних реакцій та переживань, оскільки вони можуть впливати на процес терапії. Саморефлексія та розуміння власного досвіду дозволяють психотерапевту краще розуміти клієнта та уникати перекосів у взаємодії.
Психотерапія – це не лише процес лікування, а й шлях самопізнання та особистісного росту. У цьому процесі фрустрація може виступати як каталізатор змін, стимулюючи клієнта до розвитку. А психотерапевт допомагає клієнту розібратися у власних переживаннях та емоціях, вести його через виклики та підтримувати на шляху до самопізнання та самовираження.
Значення усвідомленості та рефлексії
Для психотерапевту критично важливим є розвиток усвідомленості та рефлексії, які допомагають глибше зрозуміти клієнта та його потреби. Це включає усвідомлення власних емоційних реакцій, історії та можливих перенесень, що можуть вплинути на процес терапії.
Роль психотерапевта у підтримці змін
“Найкращою метафорою рівноваги організму в середовищі є: “Коли велосипедисту, щоб підтримувати рівновагу і рух уперед, доводиться постійно пристосовуватися до середовища – дороги”
ВИСНОВКИ
Підсумовуючи, роль психотерапевт в психотерапії — надзвичайно важлива. Він допомагає клієнту розвиватися, долати перешкоди та розуміти себе. Фрустрація та опір є нормальною частиною психотерапевтичного процесу, яка вимагає терпіння та розуміння. Психотерапевт є провідником у цьому складному, але надзвичайно винагороджуючому процесі особистісного розвитку.
Якщо у вас свідоме бажання, щоб психотерапевт не тільки “носив вам пиріжки у темницю вашої душі роками, а міг вас взяти за руку і пройти пазом по всім тропкам вашого заплутаного шляху щоб віднайти вихід”, буду рада стати провідником у ваще психічне несвідоме.
