Сатиріазис

Сатиріазис — це психічний розлад сексуального характеру, який проявляється інтенсивним і неконтрольованим бажанням статевої активності у чоловіків. Іноді це називають чоловічою німфоманією.

Однак як «сатиріазис», так і «німфоманія» є застарілими, ненауковими термінами.

У міжнародному класифікаторі хворіб (МКХ-11) цей розлад має назву «гіперсексуальність» для обох біологічних статей.  

Термін «сатиріазис» походить із давньогрецької міфології та медицини, а його корені — в образі сатира — напівлюдини-напівкозла, міфологічної істоти, що символізувала неконтрольовану чоловічу сексуальність, інстинкти, хіть і надмірність.

Сатиріазис буквально означає «стан, схожий на сатира» — тобто патологічне посилення сексуального потягу в чоловіків і в сучасній практиці вважається рідкісним розладом, поширеність якого важко оцінити.

Однак це частіше діагностується у чоловіків, які мають інші психічні розлади, такі як біполярний афективний розлад або обсесивно-компульсивний розлад.

На практиці, це складний стан, який негативно впливає на життя чоловіків та їх соціальну адаптацію.

Однак за умови правильного лікування та підтримки чоловіки можуть навчитися справлятися зі своїми симптомами та покращити якість життя.

Перед тим, як загально схаректеризувати проблематику цього психо-сексуального розладу через призму досвіду надання психологічної допомоги клієнтам, зокрема для тих читачів, які бажають без зайвих зволікань розпочати діалог із психологом,

Інформую, що ви можете звертатися до мене чи підібрати відповідних фахівців у спеціальному розділі веб-середовища “Простір Психологів”

ПРИЧИНИ САТИРІАЗИСУ ЯК ГІПЕРСЕКСУАЛЬНОСТІ

Як у випадку з уже згадуваною “німфоманією”, причини сатиріазису, відомого тепер як гіперсексуальність у чоловіків, до кінця не вивчені.

Однак теорія та практика дають підстави виокремити кілька факторів, що сприяють цьому розладу сексуальної поведінки:

• Фізіологічні: дисбаланс певних гормонів або нейромедіаторів у мозку, таких як: дофамін, серотонін, тестостерон.
• Психологічні: стрес, тривога, депресія та інші психічні розлади, дитяча травма, жорстоке поводження.
• Поведінкові: перегляд порнографії, ризикована сексуальна поведінка, все, що може призвести до збільшення сексуального бажання та компульсивної поведінки.
• Зловживання психоактивними речовинами.
• Захворювання: гіпертиреоз, олігофренія, травми головного мозку тощо.

Важливо відзначити, що гіперсексуальність або сатиріазис є складним захворюванням, для визначення етіології та методів лікування якого неодмінно потрібен індивідуальний підхід.

СИМПТОМИ САТИРІАЗИСУ

Симптоми гіперсексуальності у чоловіків можуть суттєво відрізнятися, але теорія та практика дає підстави виокремити ті, що відмічаються найчастіше:

• Постійні та інтенсивні сексуальні фантазії та бажання, які важко контролювати.
• Часта мастурбація.
• Сексуальна активність з кількома партнерами.
• Заклопотаність сексуальними думками та фантазіями.
• Витрачання значної кількості часу та грошей на сексуальні дії.
• Участь у ризикованій сексуальній поведінці, наприклад незахищеному сексі з кількома партнерами.
• Постійний пошук нових сексуальних вражень.
• Нехтування важливими обов’язками чи діяльністю, наприклад, роботою чи сім’єю, через захоплення сексуальними діями.
• Переживання значного стресу або порушення в соціальній, професійній чи інших важливих сферах діяльності через надмірну сексуальну поведінку
• тощо.

Звісно, цей перелік неповний і для з’ясування можливості кваліфікувати ваші відчуття та дії чи характерні прояви у ваших близьких в якості симптомів гіперсексуальності — необхідно звернутися до психолога-сексолога.

НАСЛІДКИ САТИРІАЗИСУ

Практика переконливо засвідчує, що гіперсексуальність може мати значні негативні наслідки для особистого та соціального життя людини.

Зокрема, найпоширеніші з потенційних наслідків, на мою думку, включають:

Проблеми у стосунках. Партнери осіб з сатиріазисом як гіперсексуальністю відчувають себе знехтуваними, емоційно відірваними та сексуально незадоволеними, що має наслідком конфлікти, та, зрештою, розставання чи розлучення.

Соціальна ізоляція. Сором і збентеження через свою сексуальну поведінку призводить до соціальної відстороненості та ізоляції (відчувають далеко не усі гіперсексуали).

Юридичні проблеми.

Підвищений ризик зараження інфекціями, що передаються статевим шляхом (ІПСШ).

Небажана вагітність через високу сексуальну активність та кількість партнерів.

Труднощі, пов’язані з професійною діяльністі як проблеми з концентрацією та переключенням уваги через свою заклопотаність сексуальними думками та поведінкою, що може негативно вплинути на виконання професійних обов’язків та просування по службі.

Загострення проблем з психічним здоров’ям тощо.

ЛІКУВАННЯ САТИРІАЗИСУ

На практиці, лікування сатиріазису зазвичай передбачає поєднання психотерапії, медикаментів і зміни способу життя.

Щодо конкретизованого плану лікування — він залежатиме від своєчасності звернення, основних причин і занедбаності стану та може передбачати:

Психерапія:

Допомагає людям із сатиріазисом вивчити стратегії подолання, щоб керувати своїми сексуальними імпульсами та зменшити частоту компульсивної сексуальної поведінки.

Може допомогти у вирішенні будь-яких основних психічних розладів або минулих травм, які можуть сприяти цьому стану.

Психофармакологія або ліки, звісно ж, лише за призначенням лікаря-психіатра або сексопатолога.

Зміна способу життя на здоровіший та безпечніший.

Групи підтримки:

• приєднання до груп підтримки, такої як «Анонімні секс-залежні»,
• може створити сприятливе й безосудне середовище, де люди можуть ділитися своїм досвідом і вчитися в інших, хто має справу з подібними проблемами.

ПСИХОТЕРАПІЯ САТИРІАЗИСУ

Термін “сатиріазис” сьогодні рідко використовується в сучасній психіатрії, його частіше замінюють на поняття гіперсексуальний розлад або сексуальна залежність.

Утім, суть залишається спільною: часті, нав’язливі сексуальні фантазії, імпульси або поведінка, які виходять з-під контролю та викликають страждання.

Мета психотерапії сатиріазису

• Відновлення контролю над сексуальними імпульсами.
• Усвідомлення внутрішніх причин гіперсексуальності.
• Робота з емоційною регуляцією, самооцінкою, міжособистісними стосунками.
• Формування здорового ставлення до сексуальності.

Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ)

• Допомагає виявити й змінити автоматичні думки, що запускають гіперсексуальну поведінку.
• Працює з тригерами, навчає навичок контролю імпульсів і заміни деструктивних патернів новими.

Схемотерапія

• Застосовується у випадках, коли гіперсексуальність пов’язана з глибокими дитячими травмами, дефіцитом прив’язаності, емоційною порожнечею.
• Досліджуються «схеми» (наприклад, покинутості, сорому, емоційної депривації), які можуть компенсуватись через сексуальну активність.

Гештальт-терапія

• Допомагає усвідомити свої потреби, способи їх задоволення, а також працює з фрустрацією, напругою і контактом із собою та іншими.
• Часто гіперсексуальна поведінка — це спроба уникнути болю або тривоги, і гештальт дозволяє зустрітися з цими почуттями.

Психодинамічна терапія

• Досліджує несвідомі конфлікти, пов’язані з сексуальністю, ідентичністю, самоцінністю.
• Може працювати з темами сорому, провини, агресії, які маскуються сексуальними імпульсами.

Міннесотська модель/підхід 12 кроків

• Підходить при залежнісному характері гіперсексуальної поведінки.
• Групова терапія, підтримка «на рівних», щоденне зусилля щодо утримання від нав’язливої поведінки.

Терапевтичні фокуси:

• Розпізнавання тригерів: нудьга, тривога, відчуття порожнечі, самотність.
• Емоційна регуляція: вчитися витримувати напругу, не вдаючись до сексу як єдиного способу розрядки.
• Формування інтимності: часто в основі — страх близькості, тому фокус на розвиток довіри й стабільних стосунків.
• Робота зі стигмою: подолання сорому та прийняття своєї сексуальності без її демонизації.

Медикаментозна підтримка:

• У деяких випадках можуть застосовуватися СІЗЗС (антидепресанти) або антиандрогени — виключно за призначенням психіатра.
• Важливо, щоб медикаменти були частиною ширшого психотерапевтичного процесу, а не єдиним методом.

Що важливо в процесі терапії:

• Безоціночне ставлення.
• Чіткі рамки безпеки в стосунках «клієнт–терапевт».
• Довготривала робота, орієнтована не лише на «гасіння» симптомів, а на трансформацію глибших патернів.

САМОКОНТРОЛЬ ПРИ САТИРІАЗИСІ

Самоконтроль при сатиріазисі (гіперсексуальності у чоловіків) — це процес свідомого управління сексуальними імпульсами, думками та поведінкою з метою зменшення дистресу, підтримання стабільних стосунків і збереження якості життя.

Він не полягає у повному пригніченні сексуальності, а у формуванні збалансованого ставлення до неї.

Що важливо розуміти:

• Сатиріазис часто є симптомом глибших емоційних проблем — тривоги, самотності, відчуття порожнечі або травматичного досвіду.
• Сексуальна поведінка може виконувати роль регулятора емоцій або бути залежнісним патерном, який важко контролювати без допомоги.
• Самоконтроль — це навичка, яка розвивається через практику, а не сила волі чи сором.

1. Усвідомлення тригерів

• Зверни увагу, в яких емоційних станах виникає бажання до нав’язливої сексуальної поведінки.
• Часті тригери: стрес, тривога, нудьга, відчуття непотрібності, ізоляція.

Вправа: веди щоденник настрою й сексуальних імпульсів, щоб виявити закономірності.

2. Заміна поведінки

• Замінюй імпульсивні дії на інші форми емоційної розрядки: фізичні вправи, холодний душ, дихальні практики, медитація.
• Використовуй техніки заземлення (наприклад: 5 речей, які бачу, чую, відчуваю).

Вправа: створи перелік «екстреної заміни» — 5 безпечних дій, які можеш зробити, коли виникає сильний сексуальний імпульс.

3. Структурування часу

• Порожній, невпорядкований день — ідеальне поле для розвитку нав’язливості.
• Чіткий розпорядок дня, графік занять, фізичної активності та спілкування — захисний фактор.

Порада: заплануй активність на вечори — це часто найбільш «вразливий» час.

4. Цілісна турбота про себе

• Сон, харчування, фізична активність напряму впливають на імпульсивність і здатність до контролю.
• Робота з тілом допомагає зняти сексуальне напруження, не залучаючи сексуальну поведінку.

5. Робота з думками та фантазіями

• Важливо навчитися не діяти імпульсивно на сексуальні фантазії, а спостерігати за ними з дистанції.
• Практика “відкритого спостереження” з майндфулнесу може бути дуже корисною.

Техніка: «Я — не моя думка». Назви фантазію як “думку”, а не наказ до дії. Наприклад: “У мене з’явилась сексуальна фантазія, я просто її спостерігаю.”

6. Обмеження доступу до тригерів

• Уникнення порнографії, еротичного контенту, фліртових чатів може допомогти у зменшенні залежнісної поведінки.
• Технічні інструменти: блокувальники контенту, таймери, обмеження гаджетів.

7. Підтримка

• Самоконтроль ефективніший, коли є психологічна підтримка: психотерапія, групи підтримки, близькі люди, яким можна довіряти.
• Не йдеться про контроль через сором — йдеться про піклування про себе.

Самоконтроль — це не боротьба з собою, а турбота про свої глибші потреби іншим способом.

РОЛЬ ПАРТНЕРА У ПОДОЛАННІ САТИРІАЗИСУ

Роль партнера у подоланні сатиріазису (гіперсексуальної поведінки чоловіка) може бути надзвичайно важливою, але має бути обмеженою, здоровою і добровільною.

Партнер не несе відповідальності за поведінку іншої людини, проте може стати опорою у процесі одужання — якщо це не руйнує його/її власні кордони та добробут.

1. Емоційна підтримка

• Висловлювати співчуття, а не осуд.
• Показувати, що зміни можливі, і що партнер не сам у цьому процесі.
• Бути “дзеркалом” — не судити, але чесно відображати власні почуття (наприклад, розгубленість, біль, тривогу).

2. Підтримка чесності й відкритості

• Створити простір, де можлива відкрита розмова без страху бути покараним або знеціненим.
• Але важливо не бути “детектором брехні” — контроль і допити тільки посилюють напругу й страх.

3. Участь у парній терапії

• Супровід у спільній роботі може дати інструменти для встановлення довіри, роботи з образами, зрадами, відновленням інтимності.
• У терапії можна встановити спільні рамки (наприклад, що вважається рецидивом, як реагувати, як підтримувати).

4. Підтримка в самоконтролі

• Допомога у структурованому розкладі, уникненні тригерів, спільна участь в корисних активностях (спорт, прогулянки, нові хобі).
• Але — не брати на себе функцію “вихователя” або “контролера”.

Що НЕ є здоровою підтримкою:

• Терпіти зраду або залежнісну поведінку “в ім’я любові”.
• Жертвувати своїми межами чи добробутом, боячись, що інакше партнер зірветься.
• Ставати сексуальною “паличкою-виручалочкою”, намагаючись “задовольнити” всі імпульси партнера, щоби він не шукав сексу деінде.
• Самостійно діагностувати, “лікувати” або контролювати одужання — це викликає виснаження й співзалежність.

Що може зробити партнер для себе:

• Звернутися до психотерапії для себе, щоби відновити особисті межі, пропрацювати травму зради (якщо вона є), зняти відчуття провини.
• Пізнавати природу гіперсексуальності, щоби не зводити її лише до сексуального потягу чи зради.
• Навчитися відмовляти, говорити “мені так не підходить”, ставити умови.
• Пам’ятати: любов — це не самопожертва, а взаємна повага і співпраця.

Формула партнерства при сатиріазисі: “Я з тобою, але не замість тебе. Я готовий(а) підтримати, якщо ти працюєш над собою. Моє “поруч” має межі.”

ПІДСУМКИ

У медичній термінології цей термін почав вживатися у XIX–початку XX століття для позначення аномально високого сексуального потягу у чоловіків.

Жіночим аналогом вважався термін німфоманія (від німф — також сексуалізованих істот у грецькій міфології).

Обидва терміни мають патологізуючий і стигматизуючий характер і нині вважаються застарілими у професійній психіатрії та сексології.

У DSM-5 (діагностичний посібник Американської психіатричної асоціації) “сатиріазис” не використовується як діагноз.

Натомість іноді застосовують термін гіперсексуальний розлад (Hypersexual Disorder), хоча навіть він викликає суперечки й не був остаточно включений до офіційного списку психічних розладів.

У клінічній практиці можуть вживатися терміни: сексуальна залежність, компульсивна сексуальна поведінка, розлади імпульсного контролю з сексуальним компонентом тощо

Сатиріазис — це історичний термін, що відображає патріархальне, морально-медичне ставлення до чоловічої сексуальності.

У сучасному контексті важливо говорити не про «хворобливу сексуальність», а про контекст, наслідки, причини й особистісне страждання, пов’язані з нею або гіперсексуальність

ПІДБІР ПСИХОЛОГА ЧИ ПСИХОТЕРАПЕВТА

Щоби отримати професійну допомогою та розробити індивідуальний план подолання негативних наслідків сатиріазису чи гіперсексуальності у чоловіків, звертайтеся безпосередньо до мене або підберіть спеціалістів відповідно до вашого контексту — у спеціальному розділі.